До проблеми сільської аптеки

Фармацевти Чернігівського обласного комунального підприємства «Ліки України» з інтересом ознайомилися з поглядом на перспективи аптечного бізнесу на селі голови Кіровоградської організації роботодавців у медицині та фармації, генерального директора виробничої фірми «Ацинус» Григорія Урсола («Щотижневик АПТЕКА», № 20 (441) від 24.05.2004 р.).

Колективу нашого підприємства, у складі якого функціонує 55 сільських аптек, добре відомі проблеми медикаментозного забезпечення населення, яке проживає в сільській місцевості. Сьогодні дійсно дуже складно утримувати на селі аптеку, яка відповідає всім ліцензійним вимогам. Адже, попри всі заяви про відродження села, насправді кількість жителів сільської місцевості катастрофічно зменшується. Дуже складна демографічна ситуація: більшість населення села становлять люди похилого віку. Закриваються дільничні лікарні. Фінансування медицини, що здійснюється за рахунок місцевих бюджетів, — мізерне. Адже джерела поповнення місцевих бюджетів практично відсутні, в деяких селах аптеки є чи не єдиними закладами, що роблять відрахування до місцевого бюджету. Купівельна спроможність сільського населення низька.

Економічні розрахунки свідчать, що для покриття всіх витрат, пов’язаних з діяльністю, товарообіг сільської аптеки має становити не менше 10 тис. грн. в місяць. А скільки коштує в сучасних умовах забезпечення аптеки паливом? У 2003–2004 рр. на  опалення приміщень сільських аптек підприємство витратило понад 50 тис. грн. Практично щороку аптеки потребують косметичного ремонту. Значні витрати аптечного закладу спрямовані для забезпечення належного санітарного режиму (оплата вартості бактеріологічних досліджень, дезінфекційних і миючих засобів). Із року в рік зростають витрати, пов’язані з проведенням державного контролю лікарських засобів. Сільські аптеки також сплачують податок на  землю, воду, за забруднення навколишнього середовища. Оскільки місячний товарообіг сільської аптеки в середньому не перевищує 2–4 тис. грн., покрити всі ці витрати сільська аптека не в змозі. Тому матеріально-технічне забезпечення сільських аптек проводиться за рахунок центральної районної аптеки. Звичайно, було б набагато простіше в селах відкрити замість аптек аптечні кіоски. Але тоді слід дозволити законодавчо реалізовувати в сільській місцевості через аптечні кіоски не тільки безрецептурні лікарські засоби, щоб селяни могли отримувати адекватне лікування за місцем проживання, а не їхати за необхідними ліками до району (що і недешево, і не завжди можливо).

На наш погляд, у селах, де відсутні аптечні заклади, найдоцільніше проводити медикаментозне забезпечення населення через аптечні пункти при фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАП). Ця форма роботи отримала позитивну оцінку в нашій області. Фельдшери працюють на договірних умовах з центральними районними аптеками, що сприяє поповненню місцевого бюджету, а центральні районні аптеки здійснюють організаційно-методичне керівництво цього виду діяльності, забезпечують необхідний асортимент лікарських засобів, контролюють правильність їх зберігання тощо. Це дуже зручно для населення, оскільки, звернувшись за допомогою до ФАПу, хворий має змогу придбати необхідні ліки. Є ще один позитивний аспект у такій формі роботи — це реальна можливість фельдшера чи акушерки отримати додаткову заробітну плату, що важливо при низьких заробітних платах медичних працівників.

Важко погодитися з викладеним у публікації підходом до вирішення кадрових проблем тому, що в село не хочуть їхати не лише провізори і фармацевти, а й лікарі та фельдшери. Тому непросто знайти медичного працівника з середньою спеціальною освітою (як пропонується) для роботи в сільському аптечному кіоску. На сьогодні участь медичних працівників у реалізації лікарських засобів в  аптечних закладах суперечить кваліфікаційним вимогам, викладеним у державних законодавчих актах.

Маючи потужну структуру в обласному центрі, набагато простіше утримувати в селах кіоски, ніж аптеки. Але слід враховувати і 50-річний досвід роботи центральних районних аптек, які мають певні здобутки в  забезпеченні сільського населення лікарськими засобами, поповнюють місцевий бюджет, забезпечують робочі місця, виконують важливі державні соціальні програми з медикаментозного забезпечення, які не дають прибутків.

Переконані, що питання медикаментозного забезпечення сільського населення потребує особливої уваги держави. Мають бути враховані інтереси всіх учасників фармацевтичного ринку. Вирішення цього питання, перш за все, сприятиме наданню послуг з медикаментозного забезпечення населення на високому рівні. n

Генеральний директор ЧОКП «Ліки України»
С.В. Пасталиця

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті