Подих регіонів — погляд оператора
Перебіг пілотного проекту щодо лікування осіб з артеріальною гіпертензією у Чернігівській області

— У нас на Чернігівщині пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою (далі — Пілотний проект) просувається повним ходом. Постійний конт­роль за його перебігом здійснює спеціально створений штаб, очолюваний заступником губернатора.

У нас в області немає фармацевтичних виробників, діють головним чином посередники. Тож стосовно аптечної мережі: за період дії Пілотного проекту ми вже двічі провели переоцінку — станом на 1 червня 2012 р. привели всі ціни у відповідність з наказом МОЗ від 01.06.2012 р. № 419 «Про затвердження реєстру граничного рівня оптово-відпускних та порівняльних (референтних) цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою станом на 1 вересня 2012 року», а 3 вересня зробили це згідно з наказом МОЗ України від 31.08.2012 р. № 672 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 1 червня 2012 року № 419». Звичайно, ми привели ціни у відповідність, але ж тепер ці ціни повин­ні нам надати і виробники.

На тлі такого перехідного періоду ми отримали ситуацію, коли у серпні середня аптечна націнка у мережі комунального підприємства «Ліки Україн­и» становила 14% — саме завдяки тому, що було проведено переоцінку для препаратів, що входять до Пілотного проекту (зазвичай у нас середня націнка становить 17%). Це свідчить про те, що якщо номенклатура лікарських засобів, ціни на які підлягають державному регулюванню, розширюватиметься і далі (тобто до цього Пілотного проекту додаватимуться ще якісь групи препаратів), — то для аптечних закладів такі умови роботи загрожуватимуть стати несприятливими з економічної точки зору. Зокр­ема, трохи невчасно до процесу доєднався наказ МОЗ Україн­и від 29.12.2011 р. № 1000 «Про затвердження обов’язкового мінімального асортименту (соціально орієнтованих) лікарських засобів вітчизняного виробництва і виробів медичного призначення для аптечних закладів» (а це не жарти — близько 2000 торгових найменувань з урахуванням як вітчизняних, так і імпортних препаратів!), — плюс 247 препаратів в рамках Пілотного проекту. Все це загалом дало вже занадто велику кількість препаратів, що реалізуються за регульованою націнкою: ми проаналізували наш залишок, і виявилося, що в мережі КП «Ліки України» таких препаратів налічується 42% загального асортименту.

Погодьтеся, що цифра 42% препаратів за регульованою націнкою (при загальному асортименті аптеки — в середньому 5–6 тис. торгових найменувань) — на тлі 14% аптечної націнки в середньому по мережі станом на серпень свідчить про те, що завтра, а реально кажучи — вже сьогодні, ми будемо позбавлені власних обігових кош­тів, необхідних для того, щоб рухатись вперед, оновлювати технічні засоби та матеріальну базу та навіть сплачувати вартість тих комунальних послуг, палива тощо, ціни на які зараз зростають.

Тому коли ми говоримо про те, що виробник повинен покрити свої витрати, — абсолютно так само має покрити свої витрати й аптека. І тут треба рахувати: 42% регульованих ліків в обігу — мабуть, це вже занадто. Тим більше, що залишається чимало питань стосовно компенсації: якщо вона і буде, то вона буде закладена в ціну препаратів. І якщо велетенський вітчизняний фармацевтичний завод, маючи 15 антигіпертензивних препаратів, знизив ціни на 3 з них, що підпали під дію Пілотного проекту, — то на інші 12 підвищив: ледь-ледь помітно, але все ж таки цим компенсував свої втрати. Тобто, у виробників є за допомогою чого робити маневри, — в аптечної ж мережі, погодьтеся, таких важелів та інструментів адаптації немає.

Нам так і кажуть: ви підвищуйте ціну на щось інше. Але я запитую: на що? На сьогодні у нас практично немає несоціально спрямованих переліків, на які можна було б підвищувати ціни. А вироби медичного призначення підпадають під оподаткування ПДВ (зараз у нас досить широкий асортимент медичних виробів, що підлягають обкладенню ПДВ: бахіли, одноразові маски, спринцівки, засоби особистої гігієни тощо), — на них також не зробиш велику націнку, бо тоді вони випадуть з цінової групи, після чого їх почнуть придбавати не в аптеках, а в супермаркетах тощо.

Тому, на мій погляд, варто було б призадуматися й усвідомити, що аптечна мережа — це кінцевий, останній ланцюг, який спілкується з хворим. Пацієнт повинен увійти в аптеку, як до храму здоров’я, — де відчувається температурний режим за наявності кондиціонера, де стоять оновлені меб­лі, де його у білосніжному халаті та в повній готовності кваліфіковано допомогти зустрічає фахівець охорони здоров’я — провізор або фармацевт… Якщо ж ми будемо на всьому цьому економити (а на чомусь економити доведеться), — то майбутнього в українських аптек не буде.

Справді, нині аптеки опиняються під загрозою позбавлення перспектив розвитку. Взяти для прикладу наше комунальне підприємство. У нас власник — обласна рада. І для нас головним показником діяльності є обсяг інвестицій: скільки ми вкладаємо у розвиток своєї комунальної мережі (до слова, сьогодні мережа аптек комунальної власності в особі одного суб’єкта господарювання — КП «Ліки України» Чернігівської обласної ради, становить майже 30% загальної кількості місць здіснення діяльності з роздрібної реалізації ліків в області: докладніше див. «Щотижневик АПТЕКА» № 36 (857) від 17 вересня 2012 р. — прим. ред.). А минулого тижня в облраді відбулася нарада, де ми вимушені були підбивати не надто втішні підсумки. А саме: якщо раніше ми щопівроку відкривали мінімум 1–2 аптеки (про що як раз минулоріч повідомляло наше видання: № 36 (807) від 19 вересня 2011 р. — прим. ред.), — то за це півріччя ми нічого не відкрили. Натомість тільки закривали: закрили 2 аптеки на селі у зв’язку з відсутністю кадрів, і одну в місті. Звичайно, ми зараз працюємо з позичальницькими коштами, але ж щонайменший відсоток, під який сьогодні пропонують кредити, — це 24%. Мінімум, якого нам вдалося досягти, — 21%. Але 21% при націнці 14% — це якось зовсім несумісно.

Отже, щодо Пілотного проекту в цілому — нормальний, корисний проект, і нормально впроваджується. Звичайно, люди трохи невдоволені, бо вони думали, що ліки будуть взагалі безкоштовними — нема де правди діти. Тому ми на засіданнях штабу завжди говоримо, що у нас ще відстає інформаційна підтримка Пілотного проекту, і сьогодні активно над цим працюємо: проводимо прес-конференції, зустрічі з журналістами, щоб дати їм інформаційні важелі для ширшого і зрозумілішого проведення роз’яснювальної роботи. А що стосується аптек, то вони традиційно дуже законослухняні й дуже швидко виконали всі поставлені до них вимоги. От що буде з ними далі — це питання, але все, що мали зробити, — вони зробили.

Тому, на моє глибоке переконання, треба або давати аптекам якусь компенсацію, або виконувати доручення Президента України в частині солідарного приватно-державного партнерства на селі: частину має забезпечити приватний бізнес (припустимо, ліки під реалізацію на 4 міс), а частину — перебрати на себе держава (хоча б комунальні витрати, сплату оренди чи заробітну плату). Бо ж хотілося б не стагнувати, а динамічно розвиватися й надалі.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!