Про мораторій без цензури

Із прийняттям постанови КМУ від 17.10.2008 р. № 955, законопроект «Про мораторій на підвищення цін і тарифів на лікарські засоби і вироби медичного призначення» (далі — законопроект/закон), запропонований у грудні того ж року представниками Комуністичної партії України, не викликав особливого здивування. Прийняття постанови КМУ від 25.03.2009 р. № 333, якою було запроваджено регулювання націнок, значною мірою приспало увагу учасників фармацевтичного ринку до можливої загрози у вигляді законопроекту.

Про мораторій без цензуриПро мораторій без цензуриЦей законопроект майже рік не мав жодного руху, а за 2 тижні пройшов перше і друге читання. 6 жовтня його було прийнято у першому читанні за основу 345 депутатськими голосами, а 20 жовтня — в цілому 242 голосами, і вже зараз він, найімовірніше, потрапив до Секретаріату Президента.

З 6 по 20 жовтня законопроект зазнав змін, які обговорювалися 12 жовтня на засіданні Комітету Верхов­ної Ради України з питань охорони здоров’я. Зокрема вони передбачали тотальне реформування органів управління фармацевтичного сектору, а також встановлення кардинально нового механізму регулювання цін.

20 жовтня обговорення законопроекту на засіданні Верховної Ради (ВР) України відзначилося певною плутаниною із нумерацією поправок. Крім того, як видно зі стенограми засідання, знач­на їх кількість не голосувалася.

ДО ЗМІСТУ ЗАКОНУ

Фінальна прийнята версія, на відміну від первинної, передбачає:

  • мораторій на підвищення цін на лікарські засоби (ЛЗ) до кінця фінансової кризи;
  • вимогу реалізовувати всі ЛЗ та вироби медичного призначення (ВМП) за цінами, встановленими державою, а до введення такої державної реєстрації цін — за цінами, що склалися станом на 01.07.2008 р.;
  • створення Державної агенції з питань ліцензування виробництва і обігу ЛЗ та ВМП, а також визначення її компетенції у сфері регулювання цін на ЛЗ та ВМП;
  • визначення основних засад регулювання цін на ЛЗ та ВМП.

ПРО ОЧЕВИДНІ НЕДОЛІКИ

Насамперед незрозуміла подальша доля регулювання націнок на ЛЗ у світлі існування постанови КМУ № 333. Дія вказаної постанови автоматично не припиняється зі вступом в дію закону, при цьому його Прикінцеві положення не містять жодних вказівок КМУ (наприклад «привести свої нормативні акти у відповідність із положеннями закону»).

По-друге, якщо подивитися на визначення базової ціни у ст. 2 закону, то побачимо, що ця категорія включає граничну торговельну надбавку. Виникає логічне питання: «У чому ж «базовість» такої ціни » У ст. 8 та 9 закону передбачено можливість здійснювати закупівлю ЛЗ за кошти місцевих бюджетів та роздрібну торгівлю за цінами, що не перевищують базових, збільшених на граничну торговельну надбавку (не більшу 15 та 50%).

Актуальним є питання тлумачення моменту запровадження мораторію. Так ст. 10 закону передбачено, що встановлений порядок вводиться в дію 01.01.2010 р. Водночас його Прикінцеві положення передбачають, що закон набуває чинності з дня його опублікування. Існує окреме питання із неочевидною відповіддю: «Як закон можна застосовувати до ЛЗ, реєстрація чи перереєстрація яких відбулася в Україні після 01.07.2008 р. »

І ще невеликий момент: за визначенням закону, на референтну ціну ЛЗ зарубіжного виробництва впливає наявність європейського сертифіката GMP. Тобто сертифікати інших країн, у яких запроваджено GMP (наприклад із США) не матимуть жодної ваги.

НАДІЯ НА ГАРАНТА

Згідно із законодавством, у Президента протягом 15 днів з моменту отримання прийнятого закону є право його ветувати — повернути зі своїми вмотивованими пропозиціями (змінити окремі положення закону або відхилити його в цілому) до ВР України для повторного розгляду. Після повернення до ВР України закон має бути направлений до профільного комітету. Не пізніше ніж через 30 днів після його повернення з пропозиціями Президента цей документ має бути розглянуто позачергово на пленарному засіданні ВР України, котрий може мати кілька результатів:

1. У разі надання Президентом пропозицій щодо окремих положень закону:

а) якщо всі пропозиції були підтримані простою більшістю депутатів (226 голосів), закон вважається прийнятим в цілому (тобто для закону відкривається шлях до підписання Президентом і оприлюднення);

б) якщо частину пропозицій було підтримано, то за умови голосування «за» ? складу ВР України (300 голосів) закон вважається прийнятим в цілому із подоланням вето (що відкриває для закону шлях або до підписання Президентом і оприлюднення, або до підписання Головою ВР України з наступним оприлюдненням);

в) якщо жодну пропозицію не було підтримано, то за умови голосування «за» ? складу ВР України (300 голосів) закон вважається прийнятим в цілому із подоланням вето (що аналогічно відкриває для закону один з двох вищевказаних шляхів до набуття ним чинності).

2. Якщо Президент повертає закон до ВР України із пропозицією його відхилення:

а) якщо «за» відхилення голосує проста більшість депутатів (226 голосів), закон вважається остаточно відхиленим;

б) якщо пропозиція про відхилення не підтримана і при цьому закон повторно приймається в цілому ? складу ВР України (300 голосів), закон спрямовується на підписання Президентом, а потім на оприлюднення, або підписання Головою ВР України із наступним оприлюдненням.

Проте ветований закон може бути за рішенням ВР України направлений до профільного комітету на доопрацювання. Після цього комітет зобов’язаний винести його на розгляд ВР України протягом 30 днів з дня прийняття вказаного рішення. Водночас, оскільки будь-який закон набуває чинності лише з моменту його підписання та оприлюднення, протягом усіх описаних вище дій законопроект залишається недіючим.

ПРО НЕКОНСТИТУЦІЙНІСТЬ

Якщо право вето не буде використано, або ж його буде подолано і закон в результаті буде опубліковано, залишається надія, що Конституційний Суд України визнає його неконституційним. Право на конституційне подання має Президент або не менш як 45 депутатів. Після того, як Конституційний Суд України отримає відповідне подання, він протягом 30 діб або відкриває провадження, або відмовляє у його відкритті. Законом встановлено, що розгляд конституційного подання має тривати до 3 місяців, а за можливою скороченою процедурою до 1 місяця.

Таким чином, до моменту можливого ухвалення Конституційним Судом України рішення про (не)конституційність законопроекту мине орієнтовно від 2 до 4 місяців. Тим часом на весь період розгляду закон залишатиметься чинним. Проте, згідно зі ст. 152 Конституції, матеріальна чи моральна шкода, завдана актами, які визнано неконституційними, має відшкодовуватися державою у встановленому законом порядку.

Зазначимо, що Головне юридичне управління ВР України у своєму висновку до законопроекту наголошувало, що цей документ потребує суттєвого доопрацювання та внесення на повторне друге читання. Пов’язувалися такі рекомендації із прямою невідповідністю законопроекту «…Конституції України та правовим позиціям, викладеним Конституційним Судом України у його рішеннях…, а також неузгодженістю його положень з нормами Господарського і Бюджетного кодексів України, Закону України «Про ціни і ціноутворення». Тобто вказувалося, що ВР України перевищила свої повноваження шляхом встановлення регулювання цін та тарифів, вийшовши тим самим за межі Основного закону.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

Висновок як такий зробить Президент…, або Конституційний Суд…, або ВР України, якщо буде вирішено переглянути закон.

Борис Даневич, партнер, адвокат адвокатської фірми «Паритет»
Катерина Галенко, юрист адвокатської фірми «Паритет»

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи