Конструктивний потенціал з’їзду має бути використаний сповна

Редакція «Щотижневика АПТЕКА» продовжує цикл публікацій, присвячених VI Національному з’їзду фармацевтів України, який відбудеться наприкінці вересня у Харкові. Так, нещодавно ми отримали лист від колективу однієї з аптек Запоріжжя, у якому було піднято проблему необхідності встановлення правил та засад коректної промоційної діяльності операторів на фармацевтичному ринку, зокрема фармацевтичних та дистриб’юторських компаній, при їх роботі з аптечними закладами. Працівники аптеки категорично не погоджуються з тактикою рекламної діяльності деяких компаній, де до них ставляться як до продавців фармацевтичної продукції, для яких головне — за будь-яку ціну реалізувати максимальну кількість препаратів, отримавши при цьому якомога більший матеріальний зиск для себе. На думку дописувачів, про це можуть свідчити рекламні брошури та проспекти, в яких пропонують працівникам аптек придбати визначену кількість певних препаратів та отримати за це винагороду у вигляді господарсько-побутових товарів, а іноді й продуктів харчування. При цьому досить часто умови співпраці, які пропонуються аптекам, не є для них прийнятними. Тому в листі висловлюється пропозиція, щоб стосунки на фармацевтичному ринку носили виключно колегіальний характер та базувалися на взаємоповазі, розумінні та коректності. Лист надихнув колектив редакції «Щотижневика АПТЕКА» ініціювати обговорення цієї теми, зокрема в межах публікацій, присвячених VI Національному з’їзду фармацевтів України. Під час візиту до класичної аптеки, що увібрала в себе кращі традиції аптечної справи, можна обговорити масу інших проблем, які постали перед вітчизняною фармацевтичною галуззю та, зокрема перед роздрібними операторами. Сьогоднішній співрозмовник кореспондента «Щотижневика АПТЕКА» — Микола Гонтар, завідуючий ДП «Аптека № 1» (Біла Церква Київської області), делегат VI Національного з’їзду фармацевтів України.

Микола Гонтар, завідуючий ДП «Аптека № 1» (Біла Церква), делегат з’їзду

— Миколо Григоровичу, пропоную розпочати нашу розмову з проблем вітчизняної фармгалузі, які заслуговують на першочергову увагу учасників майбутнього з’їзду фармацевтів та на яких акцентовано увагу наших дописувачів.

— Дійсно, із встановленням в фармацевтичній галузі законів ринкової економіки стратегія ділових взаємовідносин між операторами також зазнала суттєвих змін. Практично для кожного із суб’єктів фармбізнесу головною метою є отримання прибутків. Тактика діяльності деяких з них при проведенні рекламних кампаній та акцій, яку вони обирають, різноманітна та, можливо, інколи не завжди достатньо коректна щодо інших підприємств, зокрема аптечних закладів. Разом з тим, на мій погляд, конструктивна організація ділових відносин між фармацевтичними або дистриб’юторськими компаніями та аптекою багато в чому залежить від працівників останньої. Щодо очолюваного мною підприємства можу з упевненістю сказати, що раціонального зерна від співпраці з іншими операторами фармацевтичного ринку у нас більше, ніж негативних явищ. Головна запорука цього — виконання працівниками аптеки своїх обов’язків, серед яких на першому місці має завжди бути професіоналізм та робота задля дотримання інтересів хворого, який звернувся до нас за допомогою. Так, у своїй діяльності ми ніколи не ставили за мету перемогти в будь-якій акції, тим більше коли це порушує звичайний конструктивний режим роботи аптеки. Керівництво аптеки ніколи не агітувало працівників зосередити свої зусилля на реалізації певних видів фармацевтичної продукції. Закупку препаратів ми також здійснюємо залежно від кон’юнктури ринку, ефективності та популярності лікарських засобів. Тому рекламні буклети, в яких аптекам пропонується задля отримання подарунка замовити певну партію продукції чи інтенсифікувати її реалізацію, нашими працівниками серйозно не сприймаються. При цьому необхідно зазначити, що призи за участь в акціях не є для нас рідкістю. Навіть працюючи в звичайному темпі, аптека цілком може виграти той чи інший приз. Подарунки, які надходять до нашої аптеки, ми розігруємо серед працівників. Особисто я не бачу нічого поганого в тому, що співробітник аптеки отримає з рук своїх колег корисну в побуті річ.

Відповідь моя буде неповною, якщо окремо не зупинитись на аспектах конструктивної співпраці аптечних закладів з медичними представниками фармацевтичних компаній — особами, з якими мені як завідуючому аптекою доводиться спілкуватись мало не щодня. Вони досить часто першими інформують працівників аптек про нові сучасні лікарські засоби, що з’явились на вітчизняному ринку. Окрім того, від них керівництво аптеки може завжди дізнатись про зміну тактики діяльності чи цінової політики фармацевтичної компанії, що в свою чергу може внести певні корективи в організацію роботи аптечного закладу. Медичні представники також сприяють популяризації лікарських засобів серед лікарів та споживачів, що в цілому позитивно впливає на рівень реалізації медикаментів аптеками та забезпечення населення ефективними препаратами.

Тому хочу ще раз зазначити, що пріоритетним в діяльності будь-якого аптечного закладу є неухильне дотримання його співробітниками інтересів пацієнтів. Водночас треба спокійно ставитись до особливостей рекламної політики деяких компаній: вони роблять свою роботу, ми — свою.

— Яким проблемам, на Вашу думку, має бути приділено особливу увагу на майбутньому з’їзді?

— Як завідуючий аптекою, в якій, окрім реалізації готових лікарських форм, виготовляються деякі види медикаментів, вважаю за доцільне звернути увагу учасників з’їзду фармацевтів на сучасну тенденцію щодо ліквідації екстемпорального виготовлення лікарських засобів як складової аптечної галузі. Про важливість існування цього виду діяльності аптек можуть свідчити такі факти: за минулий рік лише нашою аптекою було задоволено близько 22 тис. звернень на виготовлення лікарських засобів і ще приблизно 13 тис. — іншими аптеками нашого міста. Тому, на мій погляд, ліквідація цього виду діяльності аптек може мати не тільки негативні галузеві — буде втрачено цілий професійний напрямок, — але й соціальні наслідки. Адже, незважаючи на потужний арсенал готових лікарських форм, які є на українському фармацевтичному ринку, промисловий сектор фармгалузі ніколи не зможе заповнити нішу екстемпоральних лікарських форм. Поясню чому.

В торговому залі ДП «Аптека № 1» (Біла Церква)

Лікарські засоби в аптеках виготовляються, як правило, за індивідуальним замовленням згідно з виписаним рецептом. При цьому склад препаратів може широко варіюватись залежно від обраної лікарем тактики лікування. Промисловий сектор фармгалузі, на мою думку, не в змозі врахувати професійні інтереси кожного лікаря, індивідуально та оперативно забезпечувати його необхідними лікарськими засобами. Свідченням цього є той факт, що лікарі, незважаючи на чималу кількість найменувань препаратів, що присутні на вітчизняному фармринку, продовжують виписувати хворим рецепти на індивідуальне виготовлення лікарських засобів. Особливо це стосується педіатрії. Так, відсоток медикаментів для дітей, виготовлених нашою аптекою, становить більше 30% від загальної кількості екстемпоральних лікарських засобів.

Окрім того, виготовлення одного виду препаратів в аптеках рідко має масовий характер, тому фармацевтичним заводам буде економічно невигідно перепрофілювати свої виробничі лінії на виготовлення певної та незначної кількості лікарських форм. Як наслідок — про існування деяких лікарських засобів, які на сьогоднішній день продовжують користуватись попитом хворих, можна буде взагалі забути — виготовляти їх буде просто нікому. Важливо також, що технологія виготовлення екстемпоральних лікарських форм в аптеках також має свої особливості та переваги. Так, в медикаментах, які готуються за рецептом лікаря, як правило, не використовуються ні консерванти, ні стабілізатори. Єдиною спеціальною добавкою в цих препаратах є частинка душі, натхнення фармацевта, який їх власноруч готував, та його бажання допомогти хворому. Я вже не кажу про те, що собівартість екстемпорального препарату досить часто нижча порівняно з його аналогом, виготовленим у промислових умовах. Це відповідним чином відображається на кінцевій вартості продукту.

Окрім того, ліквідація екстемпорального виготовлення лікарських засобів може призвести до закриття окремого напрямку розвитку вітчизняної фармацевтичної науки. Так, постане питання не тільки про доцільність існування відповідних кафедр у фармацевтичних вузах, але й окремих фармацевтичних спеціальностей. Тому якщо справа піде так далі, то, на мій погляд, багатьох студентів фармацевтичних училищ, спеціалізація яких — виготовлення лікарських засобів в аптеках, можна вважати потенційними безробітними. Окрім того, відмова аптеки від виготовлення лікарських форм може призвести до скорочення відповідних посад та зменшення чисельності штату підприємства.

Водночас слід зазначити, що в країнах — членах Європейського Союзу, інтеграція до якого визнана пріоритетним напрямком розвитку України, доцільність існування екстемпорального виготовлення лікарських засобів у жодному разі не ставиться під сумнів. Це стосується як державних галузевих контролюючих органів, так і всіх суб’єктів медичної та фармацевтичної галузей. В Німеччині, наприклад, немає жодної аптеки, яка б не займалась виготовленням лікарських форм. Більше того, цей вид діяльності є обов’язковим для усіх без винятку аптек. З огляду на цей факт постає цілком логічне запитання: чи зможе наша фармацевтична галузь відповідати необхідним критеріям ЄС, адже одним з них є беззастережне право всіх громадян держав-членів на отримання медико-фармацевтичної допомоги належної якості в будь-якій країні, яка входить до цього Союзу. Іншими словами, за рецептом, виписаним, наприклад, в Німеччині, хворому має бути надана фармацевтична допомога в будь-якій країні ЄС.

Сподіваюсь, наведені мною аргументи досить переконливо свідчать про те, що збереження виготовлення препаратів в умовах аптек є не тільки необхідним, а й дозволить розвивати вітчизняну фармацевтичну науку ще в одному напрямку.

— В чому особисто Ви вбачаєте причину подібної тенденції та який, на Ваш погляд, вихід із цієї ситуації?

— Основною причиною, на мою думку, є беззастережне запровадження законів ринкової економіки у вітчизняній фармацевтичній галузі, що призвело до того, що існування виготовлення лікарських засобів в умовах аптеки визначається не соціальною значимістю цього виду діяльності, а його економічною доцільністю. Не останню роль в цьому також відіграє зміна форм власності відповідних аптек, коли нові господарі підприємства інколи просто змушені припиняти роботу в цьому напрямку. Наприклад, не так давно в Білій Церкві лікарські засоби виготовляли у 13 аптеках, зараз таких залишилось тільки 3. Це сталося через великі фінансові витрати, пов’язані із утриманням відповідних приміщень аптеки та забезпеченням належних умов для виготовлення в ній лікарських засобів. Тому інколи дивує позиція центральних та місцевих органів влади з цього приводу, які, на мою думку, мали б більш активно сприяти збереженню та розвитку цього сектора аптечної галузі, оскільки це також має важливе соціальне значення.

— В чому саме має полягати підтримка влади з цього питання?

— Візьмемо, наприклад, нові ліцензійні умови щодо аптек, в яких виготовляються лікарські засоби. Особисто я не проти того, щоб технологічно удосконалити цю процедуру відповідно до кращих світових стандартів. Водночас важко зрозуміти, де саме аптеки мають віднайти кошти на відповідну модернізацію свого обладнання та приміщень, адже суми, які для цього потрібні, досить значні. Тому, на мою думку, багатьом аптекам буде легше просто відмовитись від екстемпорального виготовлення медикаментів, ніж фінансово забезпечити виконання нових ліцензійних умов. Державі необхідно не тільки поступово здійснювати процедуру їх запровадження, але й передбачити надання аптекам цільових пільгових кредитів на технологічну модернізацію своєї діяльності. Поки що, наскільки мені відомо, подібних програм не існує. Більше того, на власному досвіді переконався, що для аптек, які вже зараз бажають за власні кошти встановити сучасне іноземне обладнання для екстемпорального виготовлення лікарських засобів, не спрощено механізм його акредитації та легалізації з боку відповідних галузевих органів. Це врешті-решт змушує відмовитись від такої ініціативи.

Допомогти в збереженні екстемпорального виготовлення медикаментів також має видання офіційного документа, який би чітко регламентував перелік офіцинальних лікарських форм, які виготовляються аптекою. Це дозволить більш чітко визначити продуктову нішу, яку вони займають на фармацевтичному ринку.

Наведені мною вище факти переконливо свідчать про те, що ця тема має стати однією із домінуючих на майбутньому з’їзді фармацевтів, адже через наступні 6 років може статись так, що розмовляти на цю тему потреби не буде, бо цей напрямок аптечної діяльності стане вже історією.

Ще однією актуальною проблемою є удосконалення системи контролю якості лікарських засобів з боку держави. Так, на мою думку, витрати, пов’язані з відповідною діяльністю Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів мають компенсуватись з державного бюджету, а не за рахунок підприємств, як правило, аптечних закладів, які надали фармацевтичну продукцію на перевірку. Тоді, можливо, рівень офіційного виявлення неякісних препаратів або фальсифікатів в Україні значно б збільшився. Адже, поклавши руку на серце, можна зазначити, що на сьогоднішній день аптеці економічно вигідніше самостійно вилучити виявлені її уповноваженими особами з якості неякісні одиниці товару або фальсифікати без залучення до цієї процедури відповідних державних органів. Що стосується штрафів, то їх має сплачувати не підприємство, де був вилучений неякісний або фальсифікований товар, а безпосередній винуватець того, що цей товар вперше потрапив на ринок.

Безумовно, на з’їзді також необхідно обговорити й питання реформування фармацевтичної освіти в нашій державі, частка практичного навчання в якій, на мою думку, досить незначна, а також підвищення ролі фармацевтичних асоціацій в управлінні галуззю. Також неможливо залишити поза увагою й проблеми корекції рекламної політики, яку здійснюють фармацевтичні компанії, та проблеми видання нових сучасних підручників для фармацевтичних навчальних закладів. Одним словом, перераховувати проблеми вітчизняної фармгалузі можна дуже довго, головне — максимально використати конструктивний потенціал майбутнього з’їзду фармацевтів для їх вирішення. n

Олександр Сіроштан,
фото Ігоря Кривінського