Проект Постанови ВРУ щодо утворення Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування фактів порушень законодавства з охорони здоров’я з боку посадових осіб МОЗ України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі

ПОДАННЯ
проекту Постанови Верховної Ради України «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушень законодавства при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі»

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Постанови Верховної Ради України «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушень законодавства при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі».

Доповідати проект постанови на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Іванчук А.В.

Додаток: 1. Проект Постанови на __ аркушах.

2. Пояснювальна записка на __ аркушах.

3. Електронні файли вищезазначених документів.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Постанови Верховної Ради України «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушень законодавства при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я.

Охорона здоров’я — один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава відповідальна перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду нації, вдосконалення медичної допомоги тощо.

При цьому саме ступінь орієнтованості держави на покращення здоров’я громадян, комплексне вдосконалення діяльності сфери охорони здоров’я є одним із визначальних показників результативності соціальної політики держави та її загального економічного розвитку.

Разом з тим, медико-демографічна ситуація в Україні за останні роки набула критичного стану та свідчить про незадовільний стан здоров’я населення. Особливе занепокоєння викликає низький рівень народжуваності порівняно з високим рівнем смертності, високий рівень поширеності хронічних неінфекційних захворювань, зростання загального тягаря хвороб.

Так, загальна смертність населення та смертність від окремих захворювань в Україні вдвічі перевищує відповідні показники країн Європейського Союзу. Високим є рівень смертності осіб працездатного віку, який в 2 — 4 рази вищий, ніж в економічно розвинених країнах.

За даними Держстату України, середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні у 2011 році становила лише 71 рік (66 років для чоловіків та 75,9 років для жінок). Між тим, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, середній показник очікуваної тривалості життя при народженні в більшості країнах Європейського Союзу становить майже 76 років, а в окремих з них (Франція, Швеція, Іспанія, Норвегія) — більше 80 років.

Аналіз показників останніх років свідчить про подальше погіршення стану здоров’я населення з істотним підвищенням в усіх вікових групах рівнів захворюваності і поширеності хвороб, зокрема, хронічних неінфекційних захворювань, включаючи хвороби системи кровообігу, злоякісні новоутворення, хвороби органів дихання тощо.

Так, за даними Держстату України в 2011 році загальна кількість уперше зареєстрованих випадків захворювань становила 32 381 тис. При цьому кількість зареєстрованих випадків виявлення новоутворень є найбільшою за роки незалежності України та становить 423 тисячі випадків.

Загалом, незадовільний стан системи охорони здоров’я становить реальну загрозу для генофонду нації та безпеки України, а тому потребує невідкладного та адекватного вирішення.

В аспекті вищевказаного слід наголосити, що Міністерство охорони здоров’я України (далі — МОЗ України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням (п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011).

Між тим, численні факти порушень Конституції та законів України, скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я, що потягнуло масове звільнення медичного персоналу, неналежне виконання державних цільових програм і комплексних заходів з охорони здоров’я, незадовільний стан реалізації проекту запровадження екстреної медичної допомоги, поширення обігу та застосування небезпечних та фальсифікованих лікарських засобів, факти корупційних діянь при здійсненні державних закупівель, неефективного та нецільового використання державних коштів та майна, а також факти зловживань службовим становищем з боку посадових осіб МОЗ України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі є одними з тих ключових факторів, що зумовлюють критичний стан вітчизняної системи охорони здоров’я.

У минулому році МОЗ України допустило обіг та використання лікарських засобів неналежної якості, що зумовило численні смертельні випадки.

Так, у 2012 році МОЗ України у централізованому порядку закупило вакцину проти гепатиту В у ПАТ «Фармстандарт-Біолік». У подальшому вказані препарати були поставлені до закладів охорони здоров’я для проведення планових щеплень. Між тим, застосування вакцини призвело до численних летальних випадків — лише за офіційними даними померло більше 10 дітей.

У подальшому Держлікслужба України провела перевірку умов виробництва вказаної вакцини, за результатами якої встановила 14 критичних, 22 істотних і 4 несуттєвих порушень ліцензійних умов, наявність яких могла вплинути на виробництво неякісних та небезпечних лікарських засобів.

Слід також наголосити, що протягом 2012 року до ДП «Державний експертний центр МОЗ України» від лікарів закладів охорони здоров’я України надійшло 12 повідомлень про випадки смерті пацієнтів, причиною яких були побічні реакції, що сталися при застосуванні підозрюваного/підозрюваних лікарських засобів (всього — 18 лікарських засобів). При цьому було доведено наявність причинно-наслідкового зв’язку між розвитком побічних реакцій та застосуванням підозрюваного/підозрюваних лікарських засобів.

Окрім того, у зв’язку з неналежною взаємодією МОЗ України та ДП «Державний експертний центр», траплялись непоодинокі випадки обігу лікарських засобів, використання яких зумовило смертельні випадки. Так, лише 25 липня 2011 року до управління післяреєстраційного нагляду ДП «Державний експертний центр» надійшло повідомлення з районної лікарні про смертельний випадок, який стався ще 18 липня 2010 року після застосування лікарського засобу «Мілдронат». Таким чином, протягом більше ніж одного року не було розглянуто навіть питання про заборону обігу лікарського засобу, використання якого призвело до тяжких наслідків.

У 2011–2012 роках МОЗ України не забезпечило захисту прав пацієнтів при проведенні клінічних досліджень лікарських засобів.

Наприклад, у відділенні дитячої ендокринної патології державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМНУ» у клінічних випробуваннях щодо ефективності і переносимості препарату «Джінтропін» («Генесайнс Фармасьютікалс Ко Лтд», Китай) 26 пацієнтів приймали участь після закінчення строку, визначеного страховим договором. Крім того, всупереч вимогам статті 9 Закону України «Про лікарські засоби», інформаційні згоди 9 пацієнтів були підписані лише одним із батьків.

Слід також зауважити, що у ході клінічного аудиту клінічних випробувань лікарських засобів ВСВ 114 та СР-4–004 в державній установі «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМНУ», проведеного 05 вересня 2012 року, установлено порушення щодо інформаційної згоди пацієнтів. Проте ДП «Державний експертний центр МОЗ України» на ці порушення відреагувало лише встановленням строку на їх усунення.

У відділенні дитячої кардіології (вроджених вад серця) державної установи «Науково-дослідний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» при дослідженні препарату «Босентан» виявлені випадки неповідомлення органів опіки і піклування про участь у клінічному випробуванні одного із пацієнтів. Крім того, клінічні випробування проводилися без акредитаційного сертифікату закладу охорони здоров’я.

У педіатричному відділенні Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні багатоцентрове клінічне дослідження щодо встановлення безпечності та переносимості терапії «Доріпенемом» проводилося без акредитаційного сертифікату майже півтора року.

Водночас, незважаючи на зазначені порушення закону, які становили суттєву загрозу для життя та здоров’я пацієнтів, МОЗ України фактично покривало подібну ситуацію та не вживало необхідних заходів з метою її усунення.

Протягом останніх років виявленні численні випадки незаконного вилучення органів та тканин людей з метою подальшого продажу і трансплантації або з метою переробки для створення біоімплантантів.

Такий стан справ не може існувати без активної участі та сприяння окремих фахівців у сфері охорони здоров’я України, оскільки вилучення органів та анатомічних матеріалів вимагає наявності спеціальних знань. Крім того, зазначені дії вчиняються виключно у закладах охорони здоров’я або медичних установах, які підпорядковані та підконтрольні МОЗ України.

Як вбачається із повідомлень у засобах масової інформації, в Україні протягом 2010–2012 років у різних областях України були виявлені факти грубих порушень правил вилучення органів та інших анатомічних матеріалів у померлих осіб.

Найбільшими зафіксованими порушеннями було отримання дозволу на вчинення вказаних дій представниками судово-медичних закладів із грубим порушенням чинного законодавства України або неотримання таких дозволів взагалі.

Дуже часто при отриманні відповідного дозволу родичам померлого надавалася недостовірна або неповна інформація щодо того, що планується вилучати, кількість фрагментів, частин тіла чи тканин. Наприклад, родичам повідомлялося про те, що буде вилучено один-два незначних фрагменти анатомічних матеріалів для використання в наукових цілях або надання медичної допомоги хворим дітям. Натомість, фактично, судмедексперти вилучали до 30 фрагментів.

Ще одним із найбільших порушень є незаконне вивезення органів та інших анатомічних матеріалів людини до інших країн. Зокрема, вивезення їх дуже часто відбувається не через Координаційний центр трансплантології Міністерства охорони здоров’я України (як це передбачено законодавством), а, наприклад, через посередництво Державного підприємства «Біоімплантант». З цього можна зробити висновок, що МОЗ України через свою бездіяльність допускає вивезення органів та тканин не на підставі рівноцінного обміну анатомічним матеріалом, а на підставі відповідної угоди (що прямо заборонено законом).

МОЗ України не забезпечило належного виконання окремих державних цільових програм і комплексних заходів з охорони здоров’я.

У 2011–2012 роках МОЗ України не забезпечило ефективного використання коштів державного бюджету, виділених на виконання заходів з профілактики та лікування захворювань на туберкульоз, передбачених Загальнодержавною цільовою соціальною програмою протидії захворюванню на туберкульоз на 2012 — 2016 роки.

Неефективні управлінські рішення МОЗ України призвели до несвоєчасного проведення процедур закупівель протитуберкульозних препаратів і виробів медичного призначення для діагностики туберкульозу, що одночасно з необґрунтованим продовженням термінів постачання вказаних товарів стало причиною недостатнього забезпечення ними регіональних органів охорони здоров’я: у 2011 році — на рівні 8–24%, у 2012 році — на рівні 60–75%. Через недостатній контроль з боку МОЗ України, до ДП «Укрвакцина» більше 9 місяців не поставлявся закуплений ним протитуберкульозний препарат на суму 6589,9 тис. грн. У зв’язку з цим, МОЗ України були створені умови для затримки постачання цих препаратів до закладів охорони здоров’я, порушення схем і переривання процесу лікування та придбання їх за інші кошти.

Іншим суттєвим недоліків у роботі МОЗ України є відсутність дієвого моніторингу цін на препарати іноземного виробництва. Так, аудитом Рахункової палати було встановлено, що за відсутності належного моніторингу цін створено умови для закупівлі у комерційної структури лікарських засобів за цінами, що в 1,3–2,6 рази перевищують ціну цього ж препарату, придбаного коштами гранта Глобального фонду та поставленого до лікувальних закладів у 2012 році.

Крім того, через недостатній контроль з боку МОЗ України за забезпеченням регіональних закладів охорони здоров’я протитуберкульозними препаратами та їх розподілом, в окремих регіональних закладів охорони здоров’я утворилися залишки препаратів, що забезпечать їх потребу на 3–6 років, але, враховуючи терміни їхньої придатності, не зможуть бути використаними. Натомість, в інших регіонах ці препарати відсутні. За таких обставин протитуберкульозні препарати, придбані коштом Державного бюджету на суму 634,9 тис. грн., використовуються неефективно.

За відсутності ефективного управління МОЗ України коштами Державного бюджету на закупівлю протитуберкульозних препаратів і витратних матеріалів, відкриті асигнування наприкінці 2011–2012 років у сумі 8516,4 тис. гри. не використані.

Необхідно також наголосити, що в 2011–2012 роках МОЗ України не забезпечило належного виконання Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009–2015 роки, та не запровадило ефективної системи імунопрофілактики і захисту населення від інфекційних хвороб.

Зокрема, не виконувалися заходи із впровадження сертифіката щеплень громадянина України, методичних рекомендацій для медичних працівників і батьків та інформаційних буклетів, спрямованих на покращення інформованості населення і пропаганду імунізації. Не забезпечено запланованого програмою охоплення профілактичним щепленням цільових груп населення. Також не досягнуто визначених програмою показників зниження захворюваності, зокрема, на гепатит В, кір, краснуху, епідемічний паротит. Крім того, Міністерство не забезпечило виконання заходів із суцільного лабораторного контролю якості вакцин і безпеки їх використання. До акредитованої лабораторії державного підприємства «Центр імунобіологічних препаратів» не відправлено 159 серій медичних імунобіологічних препаратів. Слід також наголосити, що Міністерство і державне підприємство «Укрвакцина» не запровадили дієвої системи «холодного ланцюга» під час зберігання, транспортування та використання імунобіологічних препаратів.

Окремо варто зауважити, що з метою виконання Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини у 2012 році МОЗ України було проведено централізовану закупівлю медикаментів для дітей, хворих на муковісцидоз. Зокрема, було закуплено препарат Креазим, який має низьке дозування (10 000 та 20 000 одиниць), а тому є незручним для прийому дітьми раннього віку. Більш того, даний препарат взагалі не пройшов клінічних випробувань для відповідної категорії хворих, у результаті чого безпечність та ефективність препарату не було встановлено. Як наслідок, у результаті застосування препарату Креазим багато дітей потрапили до реанімаційних відділень у зв’язку з низкою побічних ефектів.

Також у контексті виконання Національного плану дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини, доречно зауважити, що в Державному бюджеті України на 2013 рік взагалі не було передбачено коштів для лікування дітей, хворих на ювенальний ревматоїдний артрит.

У 2011–2012 роках МОЗ України проводило реєстрацію лікарських засобів, безпечність яких не була підтверджена, у тому числі результатами доклінічного вивчення та клінічних випробувань.

Так, всупереч вимогам частини четвертої статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» було проведено реєстрацію лікарських засобів без матеріалів доклінічного вивчення, клінічного випробування та експертиз лікарських засобів (наприклад: «Еберпорт-П» (Куба) — без випробувань за показниками «супровідні домішки» та «стерильність»; «Бетафер-1а» (Україна), «Бетафер-1а плюс» (Україна), «Бетабіоферон-1а» (Україна) — без доклінічного вивчення та клінічного випробування).

Більш того, неодноразово допускалась державна реєстрація імпортних лікарських засобів, які в країні виробника не зареєстровані лікарськими засобами. Наприклад, зареєстровані як лікарські засоби препарати виробництва чеської компанії «Dr. Muller Pharma s.r.o», в країні виробника (Чеська Республіка) такими не є.

З цього приводу варто окремо зауважити, що проведеною Генеральною прокуратурою України відповідально до пункту 4 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25.05.2012 року «Про забезпечення населення якісними та доступними лікарськими засобами» встановлено, що третина із зареєстрованих у 2012 році 685 препаратів не має підтвердження відповідності умов виробництва ліків вимогам належної виробничої практики. Попри це, жодна посадова особа до відповідальності притягнута не була.

МОЗ України не забезпечило належного контролю за цінами на лікарські засоби та вироби медичного призначення, що закуповувались за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів

Так, при проведенні ДП «Державний експертний центр МОЗ України» моніторингу цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, достовірність цін виробників (постачальників) на окремі лікарські засоби належним чином не було встановлено. Як наслідок, ціни, визначені за результатами проведеного моніторингу, були суттєво вищими від роздрібних цін на окремі лікарські засоби.

Більш того, яскравим підтвердженням неналежного та неефективного моніторингу цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення були випадки, коли закупівля окремих ліків за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів проводилась за цінами, що перевищують ціни на ці ж самі ліки в зарубіжних країнах.

Так, Державна податкова служба України у своїй відповіді від 07.03.2013 року № 91/4/15–1213, наданій на депутатське звернення, повідомила про те, що з метою перевірки автентичності документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості лікарських засобів та медичного обладнання, ввезених на територію України в 2012 році, до митних адміністрацій іноземних країн-експортерів було направлено 46 запитів. Станом на 01.03.2013 року отримані відповіді на 19 запитів. При цьому надана у 8 запитах інформація свідчить про те, що ціна виробника товару на 2–4 рази менша від вартості товару, зазначеної в рахунках-товару фірм-посередників, які надавались митним органам при митному оформленні імпорту зазначених товарів.

На додаток, Державною податковою службою України було виявлено злочинну схему із розкрадання бюджетних коштів та їх виведення у вигляді валюти за кордон, шляхом завищення вартості лікарських засобів, що ввозились на митну територію України. Як було встановлено, імпортовані лікарські засоби індійського виробництва реалізовувались на адресу підприємств, що знаходяться на території України — ЗАТ «АЛЬБА УКРАЇНА», ТОВ «БАДМ», ТОВ «Оптима фарма», ТОВ «Прогресфарм», ТОВ «Фірма «Лекас». У подальшому вказані підприємства неодноразово брали участь у конкурсних (тендерних) торгах, що проводились Міністерством охорони здоров’я України, його структурними підрозділами, щодо закупівель лікарських засобів за державні кошти та були їх переможцями, внаслідок чогореалізовували лікарські засоби по завищеним цінам, завдаючи збитки державі в особливо великих розмірах.

В минулому році МОЗ України неодноразово допускало нераціональне та неефектне використання державних коштів під час здійснення державних закупівель лікарських засобів та іншої медичної продукції.

Загалом, в минулому році МОЗ України було укладено більше 550 договорів про закупівлю товарів (робіт, послуг) на загальну суму близько 1,82 мільярда гривень. При цьому частина з цих договорів укладена із порушенням положень Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Так, МОЗ України здійснювало закупівлю окремих лікарських препаратів за суттєво завищеними цінами. Наприклад, 19 грудня 2012 року за результатами проведених торгів було укладено договір з ТОВ «Людмила-Фарм» щодо закупівлі антиретровірусного препарату Ефавіренз (табл., капс., др. 600 мг) на загальну суму 658158,48 грн. Зокрема, було закуплено 172584 одиниць препарату за ціною 3,81 гривні/одиницю. Разом з тим, ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» цей самий препарат придбала по ціні близько 1,3 грн. за упаковку.

Крім того, МОЗ України неодноразово встановлювало дискримінаційні вимоги до учасників процедур закупівлі, а також іншим чином обмежувало конкуренцію. Зокрема, непоодинокими є випадки, коли Міністерство як замовник торгів об’єднувало різного роду товари в один предмет закупівлі, що значно звужувало конкуренцію під час відповідних торгів, оскільки лише незначна кількість підприємств мала змогу забезпечити постачання усіх товарів у сукупності.

Варто також відзначити, що окремі результати закупівель товарів, робіт і послуг, проведених МОЗ України у минулому році, можуть свідчити про наявність ознак корупційних діянь та інших зловживань з боку посадових осіб МОЗ України. Так, у 2012 році Міністерством було укладено 25 договорів з ПАТ «Фармстандарт-Біолік« щодо закупівлі різного роду лікарських засобів (вакцина для профілактики туберкульозу, імунобіологічні препарати, лікарські засоби для лікування онкологічних хворих дорослого віку, лікарські засоби для лікування онкогематологічних хворих дорослого віку) на загальну суму 38,83 млн. гривень. При цьому одним з акціонерів ПАТ «Фармстандарт-Біолік« довгий час був О.Богатирьов, який є сином Міністра охорони здоров’я України.

У цьому контексті варто також відзначити певну вибірковість МОЗ України при визначенні переможця конкурсних торгів. Зокрема, до серпня 2012 року з ТОВ «Вектор Фарма» не було укладено жодного договору на постачання товарів, робіт або послуг. Між тим, починаючи з серпня минулого року з вказаним підприємством вже укладено 37 договорів на загальну суму більше 121 мільйона гривень.

В аспекті оцінки заходів щодо реформування системи охорони здоров’я варто окремо зауважити, що МОЗ України допущено грубі порушення вимог Конституції України в частині скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я, що потягнуло масове звільнення медичного персоналу.

Так, протягом 2011 року в Україні було ліквідовано близько 300 лікарень і приблизно 800 поліклінік.

Лише у Вінницькій області у процесі реалізації заходів з впровадження медичної реформи протягом 2011–2012 років за офіційною статистикою звільнено понад 300 медпрацівників, але на практиці скорочено від 25 до 50 відсотків всього персоналу амбулаторій.

Практика скорочення, чи так званої оптимізації, лікувальних закладів набуває поширення не тільки в пілотних регіонах, але і в інших регіонах України. Наприклад, у Волинській області, не зважаючи на відсутність належного законодавчого забезпечення, вирішено провести оптимізацію закладів охорони здоров’я із створенням на базі трьох лікувальних закладів центру первинної медико-санітарної допомоги. І подібні приклади не поодинокі.

Масовій ліквідації під прикриттям так званої оптимізації піддаються і протитуберкульозні заклади по всій країні, і це в період розквіту епідемії туберкульозу. Констатуючи збільшення кількості хворих на туберкульоз, держава при цьому зменшує кількість профільних спеціалізованих лікувальних закладів, що є нонсенсом.

Також, МОЗ України повністю провалено проект запровадження екстреної медичної допомоги

Реформа швидкої медичної допомоги офіційно стартувала 01.01.2013. Держава розпочала її в умовах відсутності належного фінансування, а також непроведення необхідних підготовчих дій.

За умовами цієї реформи бригади прибувають до хворого не задля надання допомоги, а задля того, щоб у чітко визначені якнайкоротші строки доставити його до спеціалізованого закладу охорони здоров’я, де бригади фахових лікарів надають кваліфіковану допомогу.

Нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події затверджені Кабінетом Міністрів України 21 листопада 2012 року. Відповідно до них нормативи прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події за зверненнями, що належать до категорії екстрених, становлять у містах — 10 хвилин, у населених пунктах поза межами міста — 20 хвилин з моменту надходження звернення до диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

З урахуванням метеорологічних умов, сезонних особливостей, епідеміологічної ситуації та стану доріг зазначені нормативи можуть бути перевищені, але не більше ніж на 10 хвилин.

Поряд з цим, згідно офіційної інформації МОЗ України, рівень виконання вказаних нормативів становить 84,6% у місті та 78,4% — в сільській місцевості. У окремих регіонах, як наприклад на Миколаївщині, він взагалі не перевищує 52%. Але, нажаль, реальна ситуація ще більш критична. Відсутність належного матеріально-технічного забезпечення та фінансування, критичний стан доріг, рухомого складу тощо спричиняють абсолютне недотримання визначених нормативів у сільській місцевості та значне їх порушення у містах.

Згідно тієї ж статистики Міністерства охорони здоров’я України близько 76% хворих помирають, не діставшись до лікарні.

Вважаємо, що непідготовлене запровадження в державі подібних реформ без належного фінансового забезпечення, а також повної відсутності належної матеріально-технічної бази спрямоване на тотальне винищення Українського народу та є порушенням конституційного права на життя.

Оскільки вказані події викликали суспільне обурення, виникла необхідність у створенні тимчасової слідчої комісії для розслідування зазначених фактів та затвердження відповідних висновків.

2. Цілі та завдання прийняття акта

Основною метою прийняття проекту Постанови є забезпечення розслідування фактів:

• порушень Конституції України та законів України;
• скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я, що потягнуло масове звільнення медичного персоналу;
• неналежного виконання державних цільових програм і комплексних заходів з охорони здоров’я;
• незадовільного стану реалізації проекту запровадження екстреної медичної допомоги;
• поширення обігу та застосування небезпечних та фальсифікованих лікарських засобів;
• корупційних діянь при здійсненні державних закупівель;
• неефективного та нецільового використання державних коштів та майна;
• зловживань службовим становищем тощо

допущених посадовими особами Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі.

3. Загальна характеристика та основні положення акта

Завданням акта є створення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, на яку покладається завдання розслідування фактів порушення Конституції України та законів України, скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я, що потягнуло масове звільнення медичного персоналу, неналежного виконання державних цільових програм і комплексних заходів з охорони здоров’я, незадовільного стану реалізації проекту запровадження екстреної медичної допомоги, поширення обігу та застосування небезпечних та фальсифікованих лікарських засобів, фактів корупційних діянь при здійсненні державних закупівель, неефективного та нецільового використання державних коштів та майна, а також зловживань службовим становищем, допущених посадовими особами Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у даній сфері, є Конституція України, Закон України «Про Регламент Верховної Ради України».

Реалізація положень поданого акта після його прийняття не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування.

Прийняття та реалізація проекту Постанови додаткових видатків із Державного бюджету не потребує.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта

Прийняття проекту Постанови дозволить провести повне і всебічне розслідування фактів порушення Конституції та законів України, скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я, що потягнуло масове звільнення медичного персоналу, неналежного виконання державних цільових програм і комплексних заходів з охорони здоров’я, незадовільного стану реалізації проекту запровадження екстреної медичної допомоги, поширення обігу та застосування небезпечних та фальсифікованих лікарських засобів, фактів корупційних діянь при здійсненні державних закупівель, неефективного та нецільового використання державних коштів та майна, а також зловживань службовим становищем, допущених посадовими особами Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі.

ПРОЕКТ

зареєстр. 02.04.2013 р. № 2690

вноситься народними депутатами України

Іванчуком А.В.

Іоновою М.М.

Гелевеєм О.І.

Гриневич Л.М.

ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушень законодавства при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі

Зважаючи на численні факти порушення Конституції та законів України, скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я, що потягнуло масове звільнення медичного персоналу, неналежного виконання державних цільових програм і комплексних заходів з охорони здоров’я, незадовільного стану реалізації проекту запровадження екстреної медичної допомоги, поширення обігу та застосування небезпечних та фальсифікованих лікарських засобів, також з огляду на факти корупційних діянь при здійсненні державних закупівель, неефективного та нецільового використання державних коштів та майна, факти зловживань службовим становищем, допущених посадовими особами Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі, які призводять до порушення невід’ємного права особи на охорону здоров’я та становлять реальну загрозу для генофонду нації і безпеки України,

відповідно до статті 89 Конституції України, статті 87 Регламенту Верховної Ради України,

Верховна Рада України постановляє:

1. Утворити Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушень законодавства при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі (далі — Тимчасова слідча комісія).

2. Визначити основними завданнями Тимчасової слідчої комісії: розслідування фактів порушень Конституції та законів України, скорочення існуючої мережі закладів охорони здоров’я, що потягнуло масове звільнення медичного персоналу, неналежного виконання державних цільових програм і комплексних заходів з охорони здоров’я, незадовільного стану реалізації проекту запровадження екстреної медичної допомоги, поширення обігу та застосування небезпечних та фальсифікованих лікарських засобів, фактів корупційних діянь при здійсненні державних закупівель, неефективного та нецільового використання державних коштів та майна, а також зловживань службовим становищем, допущених посадовими особами Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі.

3. Встановити, що відповідно до частин другої і третьої статті 85 Регламенту Верховної Ради України до складу Тимчасової спеціальної комісії депутатські фракції (депутатські групи) можуть запропонувати таку кількість народних депутатів України, що пропорційна їх кількісному складу:

• Фракція Партії регіонів у Верховній Раді України — 6 чол.;
• Фракція Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» — 3 чол.;
• Фракція Політичної партії «УДАР» Віталія Кличка — 1 чол.;
• Фракція Всеукраїнське об’єднання «Свобода» — 1 чол.;
• Фракція Комуністичної партії України — 1 чол.

4. Обрати головою Тимчасової слідчої комісії народного депутата України Диріва Анатолія Борисовича (фракція Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»), заступником голови комісії обрати народного депутата України — Гелевея Олега Івановича (фракція Всеукраїнське об’єднання «Свобода»).

5. Обрати до складу Тимчасової слідчої комісії таких народних депутатів України:

фракція Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина»:

Донець Тетяну Анатоліївну,

Петренка Павла Дмитровича;

фракція Політичної партії «УДАР» Віталія Кличка:

Іонову Марію Миколаївну.

6. Встановити, що Тимчасова слідча комісія є повноважною в кількості членів комісії, обраних до її складу за пропозиціями депутатських фракцій.

7. Матеріально-технічне, кадрове, інформаційне та організаційне забезпечення діяльності Тимчасової слідчої комісії покласти на Апарат Верховної Ради України.

8. Визначити термін діяльності Тимчасової слідчої комісії — шість місяців з дня прийняття цієї Постанови.

9. Звіт Тимчасової слідчої комісії про виконану роботу заслухати на пленарному засіданні Верховної Ради України не пізніше п’яти місяців з дня прийняття цієї Постанови.

10. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!