Видатки на охорону здоров’я необхідно переглянути

Як відомо, відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Проте політики, які затверджують такі документи, швидко змінюються. Для прикладу можна взяти такий документ, як Європейська соціальна хартія (ЄСХ), яка ратифікована законом України від 14.09.2006 р. № 137-V. Відповідно до цього закону Україна бере на себе зобов’язання вважати обов’язковими для України, зокрема, пункти 1, 2, 3 статті 11, у якій йдеться, що «З метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону здоров’я Договірні Сторони зобов’язуються самостійно або у співробітництві з громадськими чи приватними організаціями вживати відповідних заходів для того, щоб, серед іншого: 1. Усунути, у міру можливості, причини слабкого здоров’я. 2. Забезпечити діяльність консультативно-просвітницьких служб, які сприяли б поліпшенню здоров’я і підвищенню особистої відповідальності у питаннях здоров’я. 3. Запобігати, у міру можливості, епідемічним, ендемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам». Ще одним ратифікованим відповідно до закону України від 17.07.1997 р. № 475/97 Верховною Радою документом є Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, статті 2 і 3 якої відповідно стосуються права кожного на життя та заборони катування. Про те, як виконуються ці норми у вітчизняній охороні здоров’я, і яка реакція міжнародної спільноти має місце у разі їх порушення ми попросили розповісти Віктора Сердюка, президента Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів (далі — Рада), та Євгена Найштетика, віце-президента Ради.

Докладніше читайте на сайті www.umj.com.ua

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!