У заході взяли участь представники МОЗ, члени Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, фахівці Департаменту загальної і середньої освіти Міністерства освіти і науки України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, представники громадських організацій.
Світлана Черенько, голова Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам, нагадала, що у 2009 р. Законом України від 19.02.2009 р. № 1026-VI затверджено програму. Мета цього документа — стабілізація епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Окреслені у програмі завдання передбачають розробку та затвердження відповідних регіональних програм. Як зазначила С. Черенько, станом на 26.02.2010 р. відповідні документи розроблені та затверджені рішеннями органів місцевого самоврядування у 15 регіонах України. Донині вони залишаються не затвердженими в Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Харківській областях, Києві та Севастополі.
За словами доповідача, останнім часом в Україні уповільнилися темпи поширення ВІЛ-інфекції та знизився рівень смертності від СНІДу, а також захворюваності ВІЛ-інфікованих на СНІД завдяки широкому застосуванню антиретровірусних препаратів. Проте органам державної влади не вдалося покращити соціальних показників, навпаки — в умовах економічної кризи відзначається загострення проблем, пов’язаних з ними. Тому негативних наслідків захворюваності на ВІЛ/СНІД в Україні не зменшено. Крім того, сьогодні відсутня чітка координація дій організацій, діяльність яких спрямована на протидію ВІЛ/СНІДу. Як наслідок, виконання профілактичних програм недостатньо ефективне.
С. Черенько повідомила, що Комітетом з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам було розроблено порядок міжвідомчої координації діяльності та міжсекторної взаємодії органів виконавчої влади і неурядових організацій та контролю на центральному і регіональному рівнях у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, затверджений Національною радою з протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу.
Нині Комітет з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам координує діяльність 15 міжвідомчих робочих груп. Він отримав і узагальнив звіти про результати впровадження заходів програми від усіх міністерств, відомств, громадських організацій. На основі цих даних підготовлено національний звіт, який буде направлено до Генеральної асамблеї ООН.
С. Черенько підкреслила, що первинна та вторинна профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу — пріоритетний напрямок державної політики. В цьому контексті велике значення має широка пропаганда здорового способу життя та моральних норм. МОЗ України розроблена та затверджена стратегія інформаційно-просвітницької діяльності щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу; підписано меморандум між МОЗ України, центральними органами виконавчої влади, приватним сектором, громадськими та міжнародними організаціями щодо проведення інформаційної кампанії згідно із затвердженою стратегією.
Переходячи до питань, пов’язаних із попередженням розповсюдження ВІЛ/СНІДу серед осіб, які входять до груп ризику, С. Черенько повідомила, що у 2009 р. вдалося підвищити ефективність програм замісної терапії для споживачів ін’єкційних наркотиків. За рік кількість пацієнтів, які отримують замісну терапію, збільшилася удвічі і станом на 01.01.2009 р. становила 5194 наркозалежних, з яких 43,9% — ВІЛ-інфіковані. Нині 115 лікувальних закладів надають послуги замісної терапії. Завдяки її широкому застосуванню кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків з 2004 р. зменшилася вдвічі і в 2009 р. становила 35,8%.
С. Черенько зауважила, що ефективність виконання заходів програми прямо пов’язана із фінансуванням. У 2009 р., коли розпочалася реалізація програми, фінансування з Державного бюджету заходів, спрямованих на протидію ВІЛ/СНІДу, збільшилося на 46% та становило 194 млн 488 тис. грн. Вперше за історію реалізації державних програм, спрямованих на протидію ВІЛ/СНІДу, фінансування з Державного бюджету стало більшим, ніж з інших джерел, і загалом становило 57,9% загального бюджету програми.
На 2009 р. на заходи програми, що реалізує МОЗ України, відповідним законом передбачалося 287 млн 765 тис. грн., а фактично виділено 167 млн 863,1 тис. грн. лише на централізовану закупівлю антиретровірусних препаратів та діагностичних тест-систем. Кошти на закупівлю обладнання не були виділені, що не дозволяє розвивати лабораторну мережу в Україні для діагностики ВІЛ/СНІДу, визначення резистентності ВІЛ до антиретровірусних препаратів та проводити якісний моніторинг ефективності лікування. Фінансування для реалізації заходів програми передбачено для 4 виконавців з 9, причому його рівень вкрай недостатній. Особливо критичне недофінансування Державного департаменту України з питань виконання покарань, оскільки в закладах цього відомства станом на 01.01.2010 р. перебувають 5591 ВІЛ-інфікований. Сьогодні антиретровірусну терапію отримують лише 438 ув’язнених (7,8% загальної кількості ВІЛ-інфікованих). З метою профілактики поширення ВІЛ/СНІДу в закладах Державного департаменту України з питань виконання покарань, а також для зниження рівня смертності від СНІДу необхідно суттєво збільшити обсяги тестування засуджених на ВІЛ і антиретровірусної терапії для ВІЛ-інфікованих.
За словами С. Черенько, у найближчі кілька років не варто очікувати зниження захворюваності на ВІЛ/СНІД, оскільки згідно з розрахунками кількість ВІЛ-інфікованих в популяції втричі перевищує кількість офіційно зареєстрованих випадків захворювання, що вимагає посилення роботи по їх виявленню.
На завершення С. Черенько наголосила, що суттєвою проблемою, яка пов’язана з профілактикою поширення ВІЛ-інфекції, є недостатня робота кабінетів довіри. Як наслідок, значна кількість ВІЛ-інфікованих не стає на облік або уникає диспансерного спостереження. Недостатньо налагоджено партнерство між урядовими, громадськими, приватними та міжнародними організаціями з питань боротьби зі ВІЛ/СНІДом, а існуючі в регіонах неурядові громадські організації до проведення перед- та післятестового консультування не залучаються.
Проаналізувавши підсумки роботи за 2009 р., фахівці МОЗ, Міністерства освіти і науки, Державного департаменту України з питань виконання покарань ухвалили рішення врахувати недоліки та активізувати міжвідомчу роботу в рамках програми.
Коментарі