Зростання цін і зростання курсу валют — не одне й те саме
Працюючи на фармацевтичному підприємстві понад 17 років, маючи значний досвід та професійні знання, змушений констатувати, що далеко не все з почутого з вуст експертів фармринку відповідає дійсності.
Хотілося б звернути увагу: зростання цін на лікарські засоби та зростання курсу валют — далеко не одне й те саме. Тобто, незважаючи на спроби певних «експертів від громадськості» та топ-менеджерів зарубіжних фармацевтичних представництв переконати суспільство в прямій кореляції та чіткій відповідності такого зростання, на практиці ціни на імпортні ліки зростають швидше, ніж курс валют.
Олег Мусій, міністр охорони здоров’я, 16 квітня 2014 р. на зустрічі з нібито представниками пацієнтських організацій, а насправді з особами, замішаними в ряді серйозних замовних скандалів у попередні роки, заявив наступне: «Через зростання курсу валют маємо здорожчання ліків на 40%. Плюс зіграло роль введення 7% ПДВ на імпорт ліків. Усього маємо здорожчання медикаментів на 50%».
По-перше, нагадаю, що ПДВ введено не на імпорт лікарських засобів, а на реалізацію всіх препаратів, тому податок не може підвищити ціни лише на імпортні ліки. А по-друге, з огляду на важливість даного питання для українського суспільства, слід глибоко проаналізувати тези О. Мусія щодо того, наскільки реально підвищилися курс валют та ціни імпортерів. У недавній історії України, а саме у 2008–2009 рр., уже мала місце аналогічна ситуація зі значним зростанням курсу валют протягом короткострокового періоду. Отже, ми маємо можливість опиратися на ретроспективні дані минулих років для перевірки вищевказаних тез.
З цією метою проаналізовано динаміку зміни курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України та зміну середніх цін на імпортні й вітчизняні лікарські засоби за період січень 2008 – липень 2009 р. Важливо встановити ступінь залежності росту цін на імпортні лікарські засоби від зміни валютного курсу, а також знайти в новітній історії України підтвердження тезам, що були озвучені суспільству О. Мусієм, міністром охорони здоров’я, як офіційна позиція відомства.
Як відомо, саме 2008–2009 рр. стали серйозним випробуванням для української економіки у зв’язку з різким зростанням курсу долара: з 5,05 у січні 2008 р. він підвищився до 7,7 у січні 2009 р., тобто на 52,5% (офіційний курс валют за даними НБУ).
Згідно з даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research», у січні 2009 р. порівняно з січнем 2008 р. ціни на вітчизняні препарати при цьому зросли лише на 41% (з 4,22 до 5,94 грн.), а на імпортні ліки — аж на 81% (з 18,66 до 33,77 грн.).
Слід також звернути увагу на зростання цін в абсолютних, а не відносних величинах: у той час, як імпортні препарати подорожчали на 15,11 грн. за упаковку, ціна на вітчизняні ліки підвищилася лише на 1,72 грн. Тобто, лише на оплачену з власної кишені різницю в ціні на одну імпортну упаковку український пацієнт міг придбати майже 3 упаковки вітчизняних препаратів.
Очевидно, що таке ціноутворення не відповідає принципам соціальної відповідальності та етики. Адже складається враження, що в найскрутніші для наших співгромадян часи зарубіжні фармвиробники навіть не намагалися стримати ціни на препарати, щоб забезпечити доступ різко збіднілих громадян до необхідної терапії (як це зробили вітчизняні підприємства), а підвищували ціни галопуючими, випереджаючими ринок темпами.
Також О. Мусій заявив, що коли курс долара знизиться, то знизиться й ціна на ліки.
Знову звернемося до історії та наведемо яскравий приклад ситуації, коли курс валют знизився, а разом із ним знизилася й ціна — на вітчизняні препарати, ціна ж на імпортні ліки… знову підвищилася.
За період березень 2009 — липень 2009 р. — період стабілізації та поступового зниження валютного курсу — курс долара знизився з 7,7 до 7,61 грн. за 1 долар, тобто на 1,2%. При цьому, згідно з даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research», ціни на вітчизняні ліки за вказаний 5-місячний період (березень 2009 порівняно з липнем 2009 р.) також знизились майже на 5% — з 6,48 до 6,16 грн. А середня ціна імпортних ліків знову зросла, цього разу майже на 3% — з 32,94 до 33,85 грн., тобто, різниця між зміною валютного курсу та цін на імпортні ліки становила 4%. Подальша стабілізація курсу валют на рівні близько 8 грн. за долар позбавила зарубіжних фармвиробників можливості виправдовувати власну безвідповідальну цінову політику коливаннями курсу валют, однак ціни продовжували зростати наступні 4 роки.
Кілька останніх місяців валютний ринок України знову постав перед серйозними випробуваннями: курс долара за 3,5 міс підвищився на 47% — з 7,99 у лютому 2014 р. до 11,72 грн. за 1 долар у травні 2014 р. Згідно з даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research», у період з 5-го по 20-й тиждень 2014 р. вітчизняні ліки подорожчали лише на 19,7%, у той час як імпортні препарати у черговий раз показово випередили темпами зростання курс валют: +32,9%. При цьому необхідно зауважити, що це зростання не є таким уже однорідним. Так, ціна лікарських засобів, імпортованих за валюту, за той же період підвищилася на 45,1%, при цьому вартість препаратів, імпортованих за гривню, зросла всього лише на 20,7%. Це, на перший погляд, просте спостереження відкриває нові можливості для здешевлення лікарських засобів на вітчизняному фармацевтичному ринку, наглядно ілюструючи необхідність переходу до загальноєвропейської практики імпорту лікарських засобів за національну валюту, що не тільки дасть можливість зробити ліки доступнішими, а й дозволить нам і далі інтегруватися в загальноєвропейський ринок лікарських засобів.
Тіньові схеми, що гарантують надприбутки
Слід звернути увагу й на те, що нинішні темпи підвищення роздрібних цін на імпортні лікарські засоби не узгоджуються з товарними запасами в аптечних мережах. Представники різноманітних асоціацій та об’єднань імпортерів, які активно залякували українське суспільство повним зникненням імпортних ліків з аптечних полиць у разі запровадження ПДВ на лікарські засоби, якого, до речі, так і не сталося, озвучили «загрозливу» цифру: запасів імпортних ліків вистачить лише на 1,5 міс.
У такому разі хотілося б поцікавитися, чому, за наявності в аптечних мережах 1,5-місячного товарного запасу ліків за старим курсом, ціни на імпортні ліки почали зростати разом з валютним курсом, а не з 1,5-місячним відставанням? Відповідь проста: зарубіжні фармвиробники, дистриб’ютори та ряд представників аптечного бізнесу знову скористалися моментом, аби отримати значні додаткові надприбутки. Завдяки чому? Називатимемо речі своїми іменами: на фармацевтичному ринку України існує багато тіньових схем для таких оборудок.
Вище невипадково було наведено приклад залякування наших пацієнтів повним зникненням імпортних ліків з аптечних полиць. Адже саме за такою схемою діють зарубіжні бізнес-структури кожного разу, коли держава намагається навести лад у сфері обігу лікарських засобів.
Чого лише варті минулорічні «страшилки» іноземців про зникнення їхніх ліків, коли постало питання запровадження ліцензування імпорту лікарських засобів, необхідності відповідності виробництв стандартам GMP. На щастя, в еру цифрових технологій не викличе труднощів перевірити, хто і що заявляв у 2013 р., просто зазирнувши до мережі Інтернет. Звернімо увагу й на те, що ті самі персони, які лякали українських пацієнтів повним зникненням інноваційних зарубіжних препаратів (тобто маніпулювали найбільш емоційно вразливою складовою суспільної думки), фігурують в аналогічних скандалах і цьогоріч, щоправда, часто як керівники новостворених організацій із ще не заплямованою репутацією, але з чіткими замовними бізнес-завданнями.
Викликає занепокоєння і той факт, що ці новостворені або існуючі організації називаються «потужними» та «впливовими» не ким-небудь, а безпосередньо О. Мусієм. Замість того, щоб неухильно дотримуватися принципів паритетної співпраці на благо українських пацієнтів, міністр витрачає дорогоцінний час та зусилля на створення позитивного іміджу різним бізнес-структурам і псевдопацієнтським організаціям. Найбільше ж дивує вищевказана риторика МОЗ України щодо цінової політики зарубіжних фармацевтичних виробників.
Кількість таблеток — кількість прожитих днів
Давайте вперше за 20 років існування фармацевтичного ринку України чесно і відверто визнаємо: кожен представник медичної та фармацевтичної спільноти рано чи пізно стикається з принциповим протистоянням між зарубіжними та вітчизняними виробниками ліків. У нинішній час питання не в тому, хто більше заробить у поточному році або хто посяде позиції лідера в рейтингу фармкомпаній. Ситуація значно складніша, а рішення, які прийме Україна у цей доленосний час, вплинуть на життя кількох наступних поколінь. Тому сьогодні я готовий порушити неписаний закон українського фармацевтичного ринку, котрий передбачає вирішення більшості проблем виключно в межах галузі.
Фармринок України прийнято характеризувати двома базовими категоріями: співвідношення ліків у натуральному вираженні (в упаковках) становить 65:35% на користь вітчизняних ліків; співвідношення ж у грошовому вираженні зворотне — 65% на користь іноземців. Сьогодні зарубіжні представництва розуміють, що вітчизняних ліків більше (адже принципово має значення лише обсяг продажу в натуральному вираженні), тобто, будь-які спроби шантажу доступністю ліків провалюються саме тому, що Україна завжди відповідає: «Значну частку ваших ліків є чим замінити!»
Уявімо ж собі, що станеться, коли за кілька років з якихось причин питома вага зарубіжних ліків у натуральному вираженні перевищить 50%.
По-перше, ліки зарубіжного виробництва майже в 4 рази дорожчі, і жодної тенденції до їх здешевшання немає, що яскраво доводять приклади з новітньої історії України. Тобто, ті ліки, за які ми з вами раніше платили 10 грн., тепер коштуватимуть 40 грн. — за ту ж таки 1 упаковку. Для багатьох хронічних хворих, які мають кожного дня приймати ліки, це критична зміна. По-друге, зверніть увагу на те, що монополія зарубіжних фармгігантів означатиме для України імпортозалежність у питанні стратегічної важливості. Що зможе український Уряд протиставити черговому зростанню цін на імпортні ліки на 80%, як це вже сталося у 2009 р.? І коли не буде вітчизняних ліків за значно дешевшими цінами, чи зупиняться іноземці на рівні 80%? Що чекає на українських пацієнтів, якщо зникне єдиний важіль рівноваги — наявність потужної власної фарміндустрії?
Дуже б не хотілося, аби всі ми стали свідками реалізації такого сумного для нашої держави сценарію, але варто оцінювати ситуацію об’єктивно — саме такий розвиток подій є найбажанішим для зарубіжного фармацевтичного лобі. О. Мусій, який мав би залишатися гарантом рівноваги на фармацевтичному ринку, як видається, виступає активним захисником інтересів іноземців. За 17 років роботи в галузі таку поведінку очільника МОЗ України я констатую вперше. Усі заяви О. Мусія стосовно ключових для галузі питань покликані лише відвернути увагу від спроб перерозподілити фармринок України на користь кількох потужних гравців.
Ось чому я відкрито заявляю: часу на роздуми в нас уже не лишилося — зараз вирішується доля української системи охорони здоров’я. Я і моя родина живемо в Україні. І я щодня працюю над тим, аби і вона, і мільйони українських громадян ніколи не стали заручниками чужих фінансових інтересів. Якщо не буде покладено край фінансовим спекуляціям імпортерів, псевдосоціальній відповідальності, штучним залякуванням та ще й за підтримки чиновників МОЗ, українські пацієнти можуть залишитися без ліків уже завтра. Сьогодні іноземці шантажують нас доступністю ліків, загрожуючи катастрофою, а завтра їх висока ціна (без доступної вітчизняної альтернативи) дійсно може призвести до національної катастрофи.
Ми не просимо преференцій або пільг, а лише вимагаємо неупередженого ставлення керівництва держави та очільників галузі до ситуації, що склалася, — вітчизняна фармацевтична галузь повинна залишатися запорукою доступності ліків!
Коментарі