Мистецтво перемагати. Підшефний навчальний заклад НФаУ відзначив 50-річний ювілей

Коли вперше бачиш ці промовисті і занадто «дорослі» очі, повні мудрості, відчуваєш безпорадність, жагуче бажання допомогти. Власні щоденні проблеми «вицвітають» перед ними. А далі приходить розуміння, що ці діти наділені надзвичайною силою волі, міцністю духу. Інакше не пояснити їх щоденні маленькі подвиги в ім’я свого майбутнього. Більшість цих малюків і підлітків — дорослі, розумні, обдаровані творчим хистом, відкриті до спілкування, впевнені у собі, вміють радіти життю як ніхто інший. А здобути знання, сформувати характер, відшліфувати здіб­ності, знайти внутрішні резерви допомогли їм педагоги та вихователі комунального закладу «Харківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І–ІІІ ступенів № 8» Харківської обласної ради. 14 травня 2014 р. навчальний заклад відзначив 50-річний ювілей.

Розвиток демократичних інститутів у державі, формування духовної культури та моральних цінностей особистості, її соціально-економічний статус значною мірою визначаються рівнем освіти дітей, ставленням до них як до найвищої соціальної цінності. Саме тому уряди багатьох держав дбають про соціальний захист дітей, дотримання права на доступну освіту, зокрема дітей з особливими потребами. Таку ж тенденцію спостерігаємо сьогодні у вітчизняній освітньо-виховній системі — відкриття нових перспектив у сфері спеціальної освіти, пов’язані зі ставленням до дітей з особливими потребами, з вирішенням питань їх соціалізації й інтеграції в соціум.

Сьогодні в Харкові та області налічується 25 спеціалізованих навчальних закладів, орієнтованих на дітей з особливими потребами. Спеціальні проекти, що проводяться в Україні останнім часом, сприяють подоланню стереотипів у розумінні проблем навчання і виховання дитини з особливими потребами, відходу від концентрації уваги на ураженні. Ключовою ідеє­ю сучасної спеціальної освіти стає орієнтація на ефективне використання збережених систем та функцій, здатних взяти на себе компенсаторно-корекційне навантаження, цілеспрямований розвиток психічних процесів, які обумовлюють рівень опанування знань, умінь, навичок та відповідну освіченість дитини, її успішну соціальну адаптацію. Особливості психічного і фізичного розвитку дітей обумовлюють специфіку організації, змісту, методів навчання і виховання цих дітей та створення цілісного сучасного корекційно-розвивального освітньо-виховного середовища.

Нині контингент закладу складається з 241 учня із Харкова та області, є вихованці з Криму, Луганської, Сумської та Миколаївської областей. У 2006 р., коли школу-інтернат очолила Ольга Ялова, в закладі навчалося 157 учнів. «Корекційно-реабілітаційне спрямування роботи нашого колективу ґрунтується на принципах, проголошених Концепцією державного стандарту спеціальної освіти для дітей з особливими потребами, — розповідає Ольга Ялова, директор комунального закладу «Харківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І–ІІІ ступенів № 8» Харківської обласної ради. — Це розуміння особистості дитини з урахуванням закономірностей її розвитку; визначення ступеня компенсаторно-корекційного впливу на розвиток дитини залежно від характеру та глибини ураження (сенсорного, фізичного чи інтелектуального) в умовах спеціального навчання, проектування віддалених цілей та результатів навчання і виховання з відповідним змістом, технологічним та матеріальним забезпеченням».

Статистичні дані свідчать, що за останні роки дитячий церебральний параліч (ДЦП) став одним із найпоширеніших захворювань нервової системи в дитячому віці. Поширеність ДЦП у різних країнах світу становить від 1,5 до 2,5 випадків на 1 тис. дитячого населення, зокрема в Данії — 3, у Швеції та Україні — 2,3 випадки на 1 тис. дитячого населення. Захворювання тяжко індивідуалізує дитину, уражуючи не тільки опорно-рухову систему, а й зумовлюючи розлади мовлення (у 80%), інтелекту (у 50%), зору (у 20%), слуху (у 15%). ДЦП не прогресує, однак залишається стійкою причиною страждань дитини.

У школі-інтернаті № 8 навчаються діти з ДЦП, наслідками поліомієліту у відновному і резидуальному станах, артрогрипозом, хондро­дистрофією, міопатією, наслідками інфекційних поліартритів, іншими вродженими і набутими аномаліями та деформаціями опорно-рухового апарату, органічними ураженнями центральної та периферичної нервової системи зі стійкими і тяжкими залишковими явищами (парези, зниження розумової діяльності). «Дітей, у яких, крім рухових розладів, констатують затримку психічного розвитку та розумову відсталість, виокремлюють у спеціальні класи в складі школи, — продовжує О. Ялова. — За наявності відповідних умов та кадрового забезпечення у нас також можуть навчатися діти з тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату, які себе не обслуговують і, відповідно до індивідуальної програми реабілітації, потребують індивідуального догляду та супроводу, якщо стан здоров’я дозволяє перебувати в дитячому колективі згідно з рекомендованим лікарями режимом».

Мистецтво перемагати. Підшефний навчальний заклад НФаУ відзначив 50-річний ювілей

Історія школи — це передусім історія подій, що обумовили її розвиток. А ще життєві долі вихованців, вчителів. У їхніх вимірах і відслідковується тісний зв’язок між минулим, сьогоденням та майбутнім. Першими вихованцями школи-інтернату стали 112 хворих на поліомієліт дітей. Вони почали навчатися 14 травня 1964 р., коли за рішенням виконкому Харківської обласної (промислової) ради депутатів трудящих загальноосвітній навчальний заклад уперше відкрив двері вихованцям. 50-річний ювілей для школи — тільки початок шляху. За півстоліття на вимоги часу навчальний заклад реорганізовувався 11 разів. Незмінним було єдине: інтернат завжди гостинно приймав учнів із особливими потребами, щоб дати їм можливість лікуватися, розвиватися, навчитися самостійно ходити, читати, писати, розмовляти, співати, бути корисним суспільству, отримати якісну освіту та надію на добре майбутнє. За півстоліття школа дала путівку у життя 1240 випускникам. Усі ці роки професіоналізм, небайдужість, турботу своїм вихованцям віддавали вчителі, вихователі, медичні працівники, кухарі, прибиральниці, робітники, створюючи належні умови для дітей, концентруючись на формуванні їх як самодостатніх особистостей.

У далекому 1964 р. прийшли працювати до закладу і так само віддано трудяться й сьогодні вчитель української мови та літератури Валерій Юлевич, вчитель початкових класів Людмила Чеховська, медична сестра фізіотерапії Ірина Сташенко. «Для мене перший рік роботи в цій школі завжди був учора, — згадує Валерій Юлевич. — Але, озираючись назад, бачу, як багато часу минуло і як невпізнавано вона змінилася. Перше десятиріччя, що я працював у школі, вона розміщувалася у дерев’яній одноповерховій будівлі. Тільки в 1974 р. наш навчальний заклад отримав прекрасне просторе приміщення, що дозволило школі перетворитися із малокомплектної, з недостатньою наповненістю класів, у нормальну середню школу. На мій погляд, одним із визначальних етапів розвитку школи стало отримання права на побудову навчального процесу за двома напрямками: для допоміжних класів та за масовою програмою».

Між словом і ділом є певний проміжок розміром з відповідальність. Як ніхто інший, розуміє це директор школи-інтернату О. Ялова, тож і підходить до стратегії кадрової політики виважено і вимогливо. Саме тому немає в колективі людей випадкових. «Сьогодні наша директор зібрала чудовий педагогічний колектив із великим потенціалом, — продовжує В. Юлевич. — Атмосфера у нас творча, позбавлена невдоволення і заздрощів. Здорові амбіції молодих учителів мають можливість реалізуватися в стінах школи, а старше покоління, передаючи багатий власний досвід, може брати участь у створенні творчої педагогічної лабораторії. Все, що зараз маємо, — розвинена матеріальна база, колектив педагогів та вихователів, досягнення учнів — результат злагодженої роботи людей, що ретельно ставляться до виконання обов’язків та просто люблять своїх вихованців».

«Коли я прийшла працювати до школи, — підхоплює тему розмови Людмила Чеховська, — мене зустріла дружна команда однодумців, всі зусилля якої спрямовувалися на створення домашніх умов для дітей в інтернаті, максимальну адаптацію вихованців до життя у суспільстві. Уже у 1968 р. на Всесоюзному фестивалі інтернатів нашого профілю, що проходив у Одесі, наш навчальний заклад посів 1-ше місце. Це була перша вагома перемога у низці подальших — наш інтернат неодноразово нагороджувався відзнаками різного рівня, а у поточному році школа-інтернат № 8 отримала Золоту медаль та відзнаку «Сучасний заклад освіти–2014». Люди, які працюють у нашому колективі, справді віддають серце дітям, бо інакше просто неможливо».

Фахівців для роботи з дітьми з особливими потребами в Україні готують Донбаський державний педагогічний університет, Інститут корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, а з минулого року підготовку спеціалістів корекційної педагогіки почав здійс­нювати Харківський педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. «Сьогодні наш колектив налічує 121 співробітника, з яких 73 педагоги та вихователі. Основний акцент при формуванні педагогічного колективу нашої школи робиться на високий рівень фахової майстерності, досконале володіння методикою викладання навчальних дисциплін та широким спектром прийомів організації корекційної спрямованості навчального процесу як невід’ємної частини професійного портрета дефектолога, — підкреслює О. Ялова. — Розуміння та віра в основи гуманної педагогіки допомагають нашим учителям доводити педагогічний підхід до наших вихованців до рівня мистецтва. Його підґрунтям є мудра педагогічна любов, що викликає у дітей взаємне почуття, а відтак створює духовне єднання між вихованцями та педагогами. Ми живемо і працюємо в єдиній «системі координат», а девізом нашого колективу є висловлювання Ш.О. Амонашвілі: «Справжнє виховання дитини — у вихованні самих себе».

У сучасному світі потужного розвитку набуває інклюзивна модель освіти, пов’язана з дотриманням прав людини. Інклюзивна освіта базується на соціальній моделі розуміння інвалідності, яка, на противагу медичній моделі, розглядає ваду здоров’я як соціальну проблему, а не як характеристику особистості, оскільки ця проблема зумовлена непристосованістю оточення, включаючи ставлення до людей з особливими потребами, архітектурну безбар’єрність та транспорт. Інтегроване та інклюзивне навчання успішно впроваджено та функціонує в Італії, Австрії, Бельгії, Нідерландах, Німеччині. Навчання в інклюзивних навчальних закладах корисне як для дітей з особливими потребами, так і для звичайних дітей, членів родин, суспільства в цілому. О. Ялова зазначає: «У нашому закладі використовується модель соціальної інтеграції дітей з особливими потребами. Наші вихованці беруть участь у позакласній діяльності разом з іншими дітьми, однак вони не навчаються разом. Вихованці закладу оздоровлюються та виховуються разом із дітьми інших навчальних закладів у таборах відпочинку, туристичних комплексах. Після закінчення школи випускники, які отримали атестати про повну загальну середню освіту, мають змогу вступити до Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, Національної юридичної академії ім. Ярослава Муд­рого, Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», Харківського державного гуманітарно-педагогічного університету, Харківського обліково-економічного технікуму-інтернату ім. Ф.Г. Ананченка (на спеціальності «бухгалтер» та «соціальний працівник»).

Вихованці, які отримали після 10 класу свідоцтво про базову загальну середню освіту (діти зі збереженим інтелектом), можуть згідно з медичними показаннями продовжити навчання у будь-якому ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації. Учні — випускники 10 класу спеціальної школи (діти з тяжкими вадами розвитку) зі свідоцтвом про спеціальну освіту можуть продовжити навчання в професійно-технічних навчальних закладах, де є групи соціальної реабілітації. У Харкові таких закладів два — Державний навчальний заклад «Харківський професійний ліцей будівельних технологій» та Центр професійно-технічної освіти № 2.

Думки, знання, досвід і почуття, щедро віддані вчителем дитині, спрацювали сьогодні. Багато вихованців школи-інтернату неодноразово відзначалися на учнівських олімпіадах, змаганнях, конкурсах. «Назву лише декілька прізвищ, — зазначає О. Ялова. — Срібна призерка параолімпійських ігор 2012 р. з настільного тенісу Антоніна Ходзинська, майстер спорту України, багаторазовий чемпіон України зі спортивного орієнтування Єгор Сурков, кандидат у майстри спорту України, неодноразова чемпіонка України та призерка чемпіонатів Європи з плавання Катерина Дем’яненко, неодноразова чемпіонка України та призерка чемпіонатів Європи з легкої атлетики Марія Удачіна, срібний призер чемпіонату України з інвафехтування, кандидат у майстри спорту Сергій Загоруйко, заслужена артистка України Анастасія Єсартія. Наше творче натхнення — в радості й успіхах наших учнів. А працювати і творити радісніше, коли відчуваєш поряд надійне плече шефів, кураторів і просто друзів. Вихованці школи завжди з нетерпінням чекають на зустріч з ректором НФаУ Валентином Петровичем Черних, студентами, викладачами університету. Вітання з нагоди свят, подарунки, концерти — кожне відвідування тепле, з місією добра».

З 2005 р. Національний фармацевтичний університет узяв на себе шефство над комунальним закладом «Харківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І–ІІІ ступенів № 8» Харківської обласної ради. «Дитячий колектив — це мініпроекція суспільства. Молоде покоління «сканує» наше життя і власне будуватиме за цією ж моделлю, — відзначає ректор НФаУ, професор Валентин Черних . — Саме тому надзвичайно важливо виховувати у юнаків та дівчат людяність, милосердя, повагу до інших. Зі школою-інтернатом нас пов’язують багаторічні дружні стосунки. Колектив університету надає спонсорську допомогу, облаштовуючи комп’ютерні та навчальні класи, спортивні зали, бібліотеку школи-інтернату. Студенти відвідують учнів із концертами, вітаннями до свят, проводять суботники, допомагаючи упорядковувати прилеглу територію, а учні інтернату разом зі своїми педагогами — часті гості нашого університету. Багато свят ми відзначаємо разом. Як сьогодні. На святкування ювілею школи-інтернату з найщирішими побажаннями та подарунками завітала численна делегація Національного фармацевтичного університету».

«Вітаю, поздоровляю, радий за Вас». Галасливе іскристе море людей, сміх, рукостискання, спалахи фотокамер. До початку свята залишилося всього кілька хвилин, гості, батьки, вчителі, вихованці вже у залі. На урочистості з нагоди 50-річчя школи-інтернату № 8 прибули почесні гості: перший заступник голови Харківської обласної ради Олена Олешко, заступник директора департаменту освіти і науки Харківської облдерж­адміністрації, начальник управління ресурсного забезпечення Світлана Дригайло, голова Харківської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, голова постійної комісії Харківської обласної ради з питань науки, освіти, культури, історичної спадщини, духовності та національних меншин Лідія Дулуб, ректор НФаУ, професор Валентин Черних, голова Фрунзенської районної ради профспілки працівників освіти міста Харкова Іван Сорочинський, директори інтернатних навчальних закладів обласного підпорядкування.

Квіти, посмішки, подарунки, грамоти, вокальні та хореографічні композиції, власноруч відзняті і змонтовані фільми про школу на екрані. Чимало теплих слів та щирих привітань прозвучало зі сцени на адресу вчителів і вихователів школи як визнання їх професійних звершень. Досягнення школи-інтернату відображають факти, що фіксують особисті та колективні перемоги в олімпіадах, конкурсах, фестивалях, спортивних змаганнях, дипломи, грамоти. Ось і цього святкового дня з нагоди 50-річчя школи-інтернату № 8 її директор, О.Ялова, отримала найвищу нагороду області — знак «Слобожанська слава». Це красномовний результат щоденної копіткої, наполегливої, системної роботи директора, кожного працівника закладу, самих вихованців та їх батьків, опікунів, результат якісного виконання своїх обов’язків, безперебійної роботи школи як єдиного організму.

Завершилися урочистості пісенною «крапкою» у виконанні дуету директора школи-інтернату Ольги Ялової та директора культурного центру НФаУ Олени Москаленко. Всюди знову зазвучало: «Вітаю, поздоровляю, радий за Вас». Сміх, рукостискання, спалахи фотокамер… Отже, свято відбулося, і сьогодні перегорнута ще одна сторінка історії школи. А вже завтра всі ці усміхнені люди знову стануть до роботи, бо одного разу свідомо взяли на себе важку, але благородну місію — щоденно опікуватися вихованням, навчанням та здоров’ям дитини.

Олена Яковлєва,
фото надані відділом зв’язків
з громадськістю та пресою НФаУ

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи