Законопроект «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів подає в порядку законодавчої ініціативи для розгляду Верховною Радою проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014—2018 рр.».

Представлятиме проект Закону у Верховній Раді Міністр охорони здоров’я Мусій Олег Степанович.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії
ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки» розроблено Державною службою України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань на виконання пункту 1.3 доручення Президента України від 28.12.2012 року «Щодо деяких питань запобігання поширенню епідемій туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу та вірусних гепатитів» (1. Забезпечити: 3) підготовку за участю представників громадських організацій, у тому числі міжнародних, та внесення в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроекту про Загальнодержавну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2014 — 2018 роки.)

На сьогодні епідемічна ситуація характеризується широким поширенням ВІЛ-інфекції серед представників різних груп населення, насамперед серед осіб, які належать до групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, переважним ураженням осіб працездатного віку, нерівномірним поширенням та зміною основного шляху передачі ВІЛ з парентерального на статевий.

Проблеми, пов’язані з поширенням ВІЛ-інфекції/СНІДу, залишаються гострими незважаючи на зусилля держави. Так, від реєстрації першого випадку ВІЛ-інфекції (1987 рік) станом на 1 січня 2013 р. у країні зареєстровано 223 530 випадків ВІЛ-інфікованих осіб (з них 36 830 дітей до 14 років), зокрема 56 382 особи із захворюванням на СНІД, у тому числі 1224 дітей до 14 років. Кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я, становить понад 129 тис. осіб, показник поширеності ВІЛ-інфекції — 283,6 особи на 100 тис. населення, у більш як 24 тис. ВІЛ-інфікованих осіб хвороба досягла кінцевої стадії — СНІДу. Показник поширеності СНІДу становить 52,9 особи на 100 тис. населення. За період спостереження з 1987 року по 2012 рік 28 498 осіб померли від захворювань, зумовлених СНІДом. За оціночними даними, на початку 2012 року в державі проживало 230 тис. осіб віком від 15 років і старші, які живуть з ВІЛ, що становить 0,58 відсотка всього населення в зазначеній віковій категорії.

Розвиток епідемії ВІЛ-інфекції зумовлюють такі чинники:

• недостатній рівень обізнаності загального населення в питаннях виявлення ВІЛ та шляхів запобігання зараженню; відсутність мотивації до безпечної поведінки і тестування на ВІЛ;
• особливості поведінки та способу життя представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ (та їхніх статевих партнерів);
• пізнє виявлення та недостатня диспансеризація ВІЛ-інфікованих;
• відставання (особливо на місцевому рівні) розвитку інфраструктури медичної і соціальної допомоги від темпів поширення епідемії;
• низький рівень доступу загального населення та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і людей, які живуть з ВІЛ, до лікування, якісної профілактичної, медичної та соціальної допомоги, в тому числі паліативної і хоспісної;
• переважання статевого шляху передачі ВІЛ-інфекції та збільшення кількості ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку, що зумовлює поступове збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями;
• недостатній рівень державного фінансування заходів протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;
• нормативно-правові, організаційні та фінансові перешкоди на шляху отримання якісних інтегрованих послуг пацієнтами, які мають поєднані захворювання, зокрема, ВІЛ і туберкульоз, ВІЛ і наркозалежність, ВІЛ і вірусні гепатити, патології, пов’язані із порушеннями психічної діяльності;
• високий рівень стигми та дискримінації ВІЛ-інфікованих і представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ.

Водночас у результаті виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки спостерігається тенденція до стабілізації епідемічної ситуації, зокрема, знизився показник темпів приросту нових випадків ВІЛ-інфекції (з 16,8 відсотка у 2006 році до 3,6 відсотка в 2011 році), зменшилася частка випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію у віковій групі від 15 до 24 років, майже у шість разів (з 27,8 до 4,7 відсотка) знизився показник частоти передачі ВІЛ від матері до дитини.

Незважаючи на істотний прогрес, кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції щороку збільшується, при цьому рівень доступу до послуг з лікування, особливо серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, є низьким, отже, смертність від СНІДу залишається високою.

З метою стабілізації епідемічної ситуації, зменшення соціально-економічних наслідків епідемії необхідно забезпечити широкомасштабні та комплексні заходи профілактики, діагностики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, шляхом розроблення Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 рр. (далі — Програма), підготовки та подальшого впровадження цієї Програми.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою розробки проекту Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії  ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 рр.» є затвердження відповідної Програми та завдань щодо забезпечення її виконання.

Метою Програми є зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу; надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, насамперед серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ; послуг з лікування, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у рамках реформування системи охорони здоров’я.

Досягнення вказаної мети можливе шляхом реалізації протягом 2014–2018 років комплексу завдань і заходів, перелік яких є додатком до Програми. Завдання і заходи об’єднано у 5 розділів: організаційні завдання; профілактичні завдання; лабораторна діагностика, забезпечення якості досліджень; лікування хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД; завдання з догляду та підтримки.

3. Правові аспекти

У проекті Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 рр.» реалізовано норми:

Конституції України (Програму спрямовано на реалізацію прав та обов’язків громадян, визначених Конституцією);

Закону України від 23 грудня 2010 р. № 2861–VI «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» (проект спирається на основні правові засади у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, терміни та поняття, визначені цим законом);

Крім того, проект базується на нормах Закону України від 19 лютого 2009 р. № 1026-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 роки» і передбачає впровадження найбільш ефективних завдань і напрямів вказаної програми, які будуть актуальними для наступного п’ятирічного періоду.

Реалізація проекту не передбачає внесення змін до чинних актів або визнання актів такими, що втратили чинність.

Проект Закону стосується прав громадян, визначених Конституцією і законами України, зокрема, рівних конституційних прав громадян та їх рівності перед законом (стаття 24 Конституції України), невід’ємного права на життя (стаття 27), права на повагу до гідності (стаття 28), права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49).

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки» потребує витрат із державного бюджету.

Фінансування Програми здійснюватиметься в межах видатків, передбачених у Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів, Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом і малярією, а також інших джерел.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, уточнюється щороку під час складання проекту державного бюджету з урахуванням його реальних можливостей.

Орієнтовний обсяг фінансування становить:

усього за Програмою — 6380148,42 тис. грн., у тому числі:

з Державного бюджету — 4820060,21 тис. грн.;

з місцевих бюджетів — 331377,58 тис. грн.;

з коштів Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією — 1224342,84 тис. грн.;

з інших джерел — 4367,79 тис. грн.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 рр.» стосується інтересів інших органів, які будуть співвиконавцями вказаної Програми, зокрема:

Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства молоді та спорту України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України;

Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з контролю за наркотиками, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної санітарно-епідеміологічної служби України, Державної служби України з лікарських засобів;

Державної інспекції України з питань праці;

Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Служби безпеки України, Національної академії медичних наук України, Національної академії наук України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

6. Регіональний аспект

Проект Закону стосується діяльності регіонів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Під час розробки проекту бралися до уваги такі регіональні чинники:

• нерівномірність поширення ВІЛ-інфекції у різних регіонах України, яка зумовлює необхідність розподілу коштів та зусиль відповідно до реальних потреб;
• відставання (особливо на місцевому рівні) розвитку інфраструктури медичної і соціальної допомоги від темпів поширення епідемії, що зумовлює низький рівень доступу загального населення та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і людей, які живуть з ВІЛ, до лікування, якісної профілактичної, медичної та соціальної допомоги, в тому числі паліативної і хоспісної.

З огляду на необхідність врахування потреб регіонів, проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 роки» направлено на погодження Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

6¹. Запобігання дискримінації.

У проекті акта відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила та процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект акта потребує громадського обговорення.

Для залучення громадськості, фахівців та експертів до розроблення проекту Програми наказом Держслужби України соцзахворювань від 15.02.2013 р. №13 утворено міжвідомчу робочу групу з питань розробки проекту Загальнодержавної програми з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 рр. До складу групи увійшли представники зацікавлених міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, неурядових та міжнародних організацій, які працюють у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу. Крім того, при робочій групі працювали експертні групи за окремими напрямками Програми, які сформували пропозиції до завдань і заходів Програми, показників, джерел фінансування, виконавців і розпорядників коштів.

Для врахування пропозицій і потреб регіонів Держслужбою у співпраці з партнерськими організаціями було направлено відповідні запити до управлінь охорони здоров’я місцевих органів виконавчої влади, центрів профілактики і боротьби зі СНІДом. Надані регіональними фахівцями пропозиції щодо заходів всеукраїнського та регіонального рівня, потреби в обладнанні, медичних засобах тощо, які повинні бути включені до проекту для ефективної відповіді регіонів на епідемію, узагальнено і враховано при формуванні проекту Програми.

Для громадського обговорення проект акта розміщено на сайті Держслужби України соцзахворювань http://www.dssz.gov.ua.Громадське обговорення проекту Закону відбулося 2 квітня 2013 р.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект акта стосується соціально-трудової сфери, інтересів Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об’єднань, Спільного представницького органу Сторони роботодавців на національному рівні.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект акта не є регуляторним актом.

11. Прогноз результатів

Виконання Програми дасть змогу:

значно зменшити кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед населення з поступовим унеможливленням інфікування;

зменшити на 50% ризик інфікування ВІЛ медичних працівників під час надання медичної допомоги пацієнтам;

зменшити на 50 відсотків кількість нових випадків інфікування серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ;

зменшити до 1% інфікування внаслідок передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;

забезпечити доступ усіх представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до участі у профілактичних програмах;

охопити 100 відсотків учнів та студентів програмами профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування здорового способу життя;

забезпечити усіх ВІЛ-інфікованих осіб, які перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я, медичною допомогою та соціальними послугами з догляду та підтримки;

забезпечити доступ до безперервного лікування препаратами антиретровірусної терапії усіх хворих на ВІЛ-інфекцію, які цього потребують;

зменшити на 50 відсотків смертність від туберкульозу серед хворих з поєднаною інфекцією ВІЛ/туберкульоз;

залучити до постійної участі у програмах замісної підтримувальної терапії не менш як 35 відсотків споживачів опіоїдних ін’єкційних наркотиків, які цього потребують, а також до участі у програмах їх реабілітації;

сформувати серед населення толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і знизити на 50 відсотків рівень дискримінації таких людей.

Проект

від 28.07.2014 р. реєстраційний № 4384а

Закон України
Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії
ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014—2018 роки

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити Загальнодержавну цільову соціальну програму протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014–2018 рр., що додається.

2. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Законом України

ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014—2018 роки

Мета Програми

Метою Програми є зниження рівня захворюваності і смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу, надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, насамперед представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, послуг з лікування, медичної допомоги, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у рамках реформування системи охорони здоров’я.

Питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов’язань України у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, зокрема щодо досягнення цілей розвитку, проголошених у Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй, та виконання Політичної декларації 2011 р. Організації Об’єднаних Націй з активізації зусиль для викорінення ВІЛ-інфекції/СНІДу.

На сьогодні епідемічна ситуація характеризується високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції серед представників різних груп населення, насамперед осіб, які належать до групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, переважним ураженням осіб працездатного віку, нерівномірним поширенням та зміною основного шляху передачі ВІЛ з парентерального на статевий. Епідемія ВІЛ-інфекції є чинником негативного впливу на працездатне населення України та призводить до негативних соціально-економічних наслідків.

За період від реєстрації першого випадку ВІЛ-інфекції у 1987 році до 1 січня 2013 р. в державі зареєстровано 223 530 випадків ВІЛ-інфекції (з них 36 830 дітей до 14 років), зокрема 56 382 особи із захворюванням на СНІД (з них 1 224 дитини до 14 років). Кількість людей, які живуть з ВІЛ та перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я, становить понад 129 тис. осіб, показник поширеності ВІЛ-інфекції — 283,6 особи на 100 тис. населення, у більш як 24 тис. людей, які живуть з ВІЛ, хвороба досягла кінцевої стадії — СНІДу. Показник поширеності СНІДу становить 52,9 особи на 100 тис. населення. За період спостереження з 1987 року до 2012 року 28 498 осіб померли від захворювань, зумовлених СНІДом. За оціночними даними, на початку 2012 року в Україні проживало 230 тис. осіб віком від 15 років, які живуть з ВІЛ, що становить 0,58 відсотка загальної кількості населення зазначеної вікової категорії.

Водночас у результаті виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009—2013 рр. спостерігається тенденція до стабілізації епідемічної ситуації, зокрема знизився показник темпів приросту нових випадків ВІЛ-інфекції (з 16,8 відсотка у 2006 році до 3,6 відсотка в 2011 році), зменшилася кількість випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію у віковій групі від 15 до 24 років (з 2 775 у 2005 році до 1 647 у 2012 році), майже у шість разів (з 27,8 відсотка у 2004 році до 4,7 відсотка у 2009 році) знизився показник частоти передачі ВІЛ від матері до дитини.

Незважаючи на істотний прогрес, кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції щороку збільшується, при цьому рівень доступу до послуг з лікування, особливо серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, є низьким, а отже, рівень смертності від СНІДу залишається високим.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Можливі три варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає комплексний підхід до протидії епідемії, який застосовувався в рамках виконання Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009–2013 рр. Однак такий підхід потребує удосконалення з урахуванням напряму розвитку епідемічного процесу протягом останніх п’яти років в Україні та світі.

Другий варіант передбачає реалізацію Стратегії ООН щодо подолання епідемії ВІЛ-інфекції у світі на 2011–2015 рр. Проте з огляду на складний соціально-економічний стан та проведення реформування системи охорони здоров’я у регіонах досягнення цілей зазначеної Стратегії до 2015 року в повному обсязі (зменшення удвічі кількості випадків передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом, а також зменшення материнської смертності внаслідок ВІЛ/СНІДу, кількості смертей від туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих осіб; унеможливлення передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини, запобігання новим випадкам поширення ВІЛ-інфекції серед осіб, що споживають наркотики) є неможливим.

Третій, оптимальний варіант передбачає створення системи безперервного надання якісних і доступних послуг з профілактики та діагностики ВІЛ-інфекції, насамперед представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, послуг з лікування, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, у рамках реформування системи охорони здоров’я шляхом:

оптимізації системи надання медичної допомоги і соціальних послуг, забезпечення професійної підготовки кадрів (сімейних лікарів, працівників установ і закладів, які надають послуги представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ та їх партнерам, людей, які живуть з ВІЛ);

дотримання прав людей, які живуть з ВІЛ;

забезпечення доступу населення до послуг з консультування, тестування на ВІЛ-інфекцію та проведення її діагностики;

дотримання прав медичних працівників на здорові і безпечні умови праці;

забезпечення в рамках виконання Програми пріоритетності охоплення лікуванням, доглядом і підтримкою людей, які живуть з ВІЛ, та їх оточення;

підвищення ефективності профілактичних заходів стосовно представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ з метою зниження темпів поширення ВІЛ-інфекції;

формування толерантного ставлення населення до людей, які живуть з ВІЛ, з метою подолання їх дискримінації;

застосування гендерно орієнтованого підходу під час планування та здійснення заходів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;

забезпечення взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади під час реалізації державної політики у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу;

залучення громадських об’єднань до надання представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і людям, які живуть з ВІЛ, послуг з профілактики, лікування, догляду та підтримки;

розроблення та здійснення заходів щодо продовження виконання ефективних програм протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, в тому числі тих, що виконуються за рахунок благодійних внесків;

запровадження постійного соціального діалогу у сфері трудових відносин між органами виконавчої влади, роботодавцями і профспілками щодо людей, які живуть з ВІЛ, та хворих на СНІД (запобігання дискримінації, формування толерантного ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та дотримання їх прав, безпечних щодо інфікування ВІЛ умов праці).

Прогнозні обсяги та джерела фінансування Програми наведені у додатку 1.

Завдання і заходи

Перелік завдань і заходів з виконання Програми наведено у додатку 2.

Очікувані результати, ефективність Програми

Виконання Програми дасть змогу:

значно зменшити кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед населення з поступовим унеможливленням інфікування;

зменшити на 50 відсотків ризик інфікування ВІЛ медичних працівників під час надання медичної допомоги пацієнтам;

зменшити на 50 відсотків кількість нових випадків інфікування ВІЛ серед представників груп підвищеного ризику;

зменшити до 1 відсотка кількість випадків інфікування внаслідок передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини;

забезпечити доступ представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ до участі у профілактичних програмах;

охопити 100 відсотків учнів та студентів під час виконання програм профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування здорового способу життя;

забезпечити людей, які живуть з ВІЛ та перебувають під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я, медичною допомогою та соціальними послугами з догляду та підтримки;

забезпечити доступ до безперервного лікування препаратами антиретровірусної терапії людей, які живуть з ВІЛ, та хворих на СНІД, які цього потребують;

зменшити на 50 відсотків смертність від туберкульозу серед хворих з поєднаною інфекцією ВІЛ/туберкульоз;

залучити до постійної участі у програмах замісної підтримувальної терапії не менш як 35 відсотків споживачів опіоїдних ін’єкційних наркотиків, які цього потребують, а також до участі у програмах їх реабілітації;

сформувати у населення толерантне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ, та представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ і знизити на 50 відсотків рівень їх дискримінації.

Очікувані результати виконання Програми наведені в додатку 3.

Обсяги та джерела фінансування

Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією, а також інших джерел.

Обсяг фінансування Програми за рахунок коштів державного бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань та можливостей фінансового забезпечення у відповідному бюджетному періоді.

Додаток 1

до Програми

ПАСПОРТ
Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014—2018 роки

1. Концепція Програми схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2013 року № 356.

2. Програма затверджена Законом України від __ _______ 2014 року № ______.

3. Державний замовник — Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

4. Керівник Програми — Голова Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

5. Виконавці заходів Програми — Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство молоді та спорту України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Державна пенітенціарна служба України, Державна служба з надзвичайних ситуацій України, Державна санітарно-епідеміологічна служба України, Національна академія медичних наук України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні, Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, Міжнародний благодійний фонд «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» (за згодою), Всеукраїнська благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» (за згодою), громадські об’єднання (за згодою).

6. Строк виконання Програми — 2014—2018 роки.

7. Прогнозні обсяги та джерела фінансування:

Додаток 3

до Програми

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014—2018 роки

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!