Проект політичної пропозиції «Розвиток та реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню»

ПОВІДОМЛЕННЯ

на публічне обговорення виноситься проект політичної пропозиції «Розвиток та реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню (Нова система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз)»

З метою забезпечення вивчення та врахування думки громадськості, дотримання вимог абзацу другого пункту 12 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року № 996, на офіційному веб-сайті МОЗ України розміщено проект політичної пропозиції «Розвиток та реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню (Нова система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз)».

Метою політичної пропозиції є забезпечення побудови ефективної системи протитуберкульозної допомоги шляхом об’єднання зусиль органів державної влади та інститутів громадянського суспільства.

Пропозиції та зауваження просимо надсилати до Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань протягом місяця з дня опублікування у письмовому та/або електронному вигляді за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5 e-mail: [email protected]; Дятленко Ганна Миколаївна, 287-87-21.

Пояснювальна записка

до проекту політичної пропозиції «Розвиток та реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню (Нова система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз)»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акту

Необхідність розробки політичної пропозиції «Розвиток та реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню (Нова система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз)» (далі – Політична пропозиція) зумовлена тим, що наявна система надання протитуберкульозної допомоги, орієнтована на ізоляцію хворих в умовах стаціонару, не відповідає сучасним міжнародним практикам, є економічно обтяжливою та не дозволяє забезпечити охоплення населення, передусім з уразливих груп, доступними та якісними послугами з профілактики, виявлення, діагностики та лікування туберкульозу.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою затвердження проекту Політичної пропозиції є реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню та розвиток нової системи надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.

Побудова ефективної системи протитуберкульозної допомоги здійснюватиметься за такими напрямами: оптимізація управління системи надання протитуберкульозної допомоги в Україні; підвищення ефективності системи фінансування та використання коштів для надання протитуберкульозної допомоги; розбудова системи надання амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз.

3. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють такі нормативно-правові акти:

– Основи законодавства України про охорону здоров’я.

– Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз».

– Закон України «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки».

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Впровадження Політичної пропозиції не потребуватиме додаткового фінансування.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект погоджено з Держслужбою України соцзахворювань.

6. Регіональний аспект

Політична пропозиція стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць в частині покращення епідситуації з туберкульозу.

6¹. Запобігання дискримінації

У проекті акту відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект оприлюднено на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я та на сайті Державної служби з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект не потребує погодження.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект за предметом правового регулювання не належить до регуляторних актів.

11. Прогноз результатів

Реалізація Політичної пропозиції дасть змогу ефективніше протидіяти поширенню епідемії туберкульозу в країні, а звідси – запобігати новим випадкам інфікування туберкульозом.

Проект

оприлюднений на офіційному сайті

МОЗ України 13.08.2014 р.

ПОЛІТИЧНА ПРОПОЗИЦІЯ

(доповідна записка Кабінетові Міністрів щодо реалізації державної політики)

Розвиток та реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню

(Нова система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз)

I. Рекомендоване рішення

1. Предмет розгляду

Наявна система надання протитуберкульозної допомоги, орієнтована на ізоляцію хворих в умовах стаціонару, не відповідає сучасним міжнародним практикам, є економічно обтяжливою та не дозволяє забезпечити охоплення населення, передусім з уразливих груп, доступними та якісними послугами з профілактики, виявлення, діагностики та лікування туберкульозу.

2. Оптимальний варіант

Для усунення проблеми необхідно забезпечити побудову ефективної системи протитуберкульозної допомоги шляхом об’єднання зусиль органів державної влади та інститутів громадянського суспільства, базуючись на трьох принципах:

1. Принцип надання медичних послуг, орієнтований на потреби пацієнта;

2. Принцип економічної ефективності, який вимагає підвищення контролю використання коштів та врахування впливу використаних ресурсів на епідемічну ситуацію у регіоні;

3. Впровадження інноваційних методів діагностики та лікування випадків туберкульозу.

2.1. Шляхи і способи розв’язання проблеми

Побудова ефективної системи протитуберкульозної допомоги здійснюватиметься за такими напрямами:

А. Оптимізація управління системи надання протитуберкульозної допомоги в Україні шляхом:

• перегляду організаційної структури та функцій системи протитуберкульозної допомоги з точки зору підвищення ефективності її роботи та оптимізації використання бюджетних коштів;
• розроблення критеріїв визначення навантаження на фахівців та порядок мотиваційної оплати праці медичних працівників;
• реформування післядипломної освіти та інституалізація новітніх підходів до виявлення, діагностики та лікування туберкульозу в навчальних програмах;
• створення системи моніторингу та оцінки із використанням показників епідеміологічної ефективності, що дасть змогу приймати оптимальні управлінські рішення на підставі аналізу епідеміологічних даних та даних ефективності використання коштів.

Б. Підвищення ефективності системи фінансування та використання коштів для надання протитуберкульозної допомоги шляхом:

• запровадження економічно ефективних моделей бюджетування державних видатків на місцевому рівні для забезпечення виявлення, діагностики та лікування туберкульозу;
• посилення контролю за використанням коштів;
• врахування впливу використаних ресурсів на епідеміологічні показники;
• передбачення цільових видатків в обсягах міжбюджетних трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам на закупівлю протитуберкульозних препаратів та витратних матеріалів для діагностики туберкульозу;
• оптимізація ліжкового фонду та приведення у відповідність до вимог інфекційного контролю існуючих протитуберкульозних закладів.

В. Розбудова системи надання амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз шляхом:

• інтеграції протитуберкульозних послуг на усіх рівнях медичної допомоги з фокусом на первинну медико-санітарну та вторинну амбулаторну допомогу;
• широкого залучення інститутів громадянського суспільства (включаючи Товариство Червоного Хреста) для забезпечення соціального супроводу на всіх етапах ведення випадку туберкульозу;
• розвитку соціального замовлення та взаємодії між медичними закладами та інститутами громадянського суспільства;
• покращення системи обліку та звітності з використанням реєстру хворих на туберкульоз у закладах первинної та вторинної медико-санітарної допомоги;
• забезпечення якості діагностики та лікування, надання інтегрованих послуг хворим на хіміорезистентний туберкульоз та хворим з поєднаною патологією (туберкульоз/ВІЛ ко-інфекція, випадки поєднання туберкульозу з іншими супутніми захворюваннями).

2.2. Фінансово-економічне обґрунтування:

Фінансування заходів реформування системи надання протитуберкульозної допомоги не потребує додаткових видатків із державного та місцевого бюджетів, а лише їх перепрофілювання, а в умовах обмеженого фінансування будуть залучені кошти інших джерел, не заборонених законодавством.

2.3. Ризики:

Можливими ризиками, негативними наслідками та потенційними складнощами, що можуть виникнути під час розв’язання визначених завдань, є:

• відсутність зацікавленості місцевих органів виконавчої влади в перепрофілюванні коштів із стаціонарної допомоги на амбулаторну;
• опір впровадженню реформ збоку представників протитуберкульозної служби;
• опір працівників закладів первинної медико-санітарної допомоги, що виникає через відсутність механізму мотиваційної оплати праці;
• нестача людських ресурсів;
• нестача ресурсів для здійснення належної інформаційно-просвітницької роботи з питань реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню (інформування, навчання, роз’яснення як для медичних працівників, так і для широких верств населення та пацієнтів);
• післядипломна освіта не забезпечить підготовку медичних працівників відповідно до принципів реформування, оскільки несвоєчасно враховує в навчальних програмах інноваційні підходи до профілактики, діагностики та лікування туберкульозу;
• відчутні результати впровадження реформи можна буде оцінити тільки через 3 – 5 років.

3. Обґрунтування вибору оптимального варіанта

Запропонований варіант розв’язання проблеми відповідає рекомендаціям ВООЗ та успішно реалізується в багатьох країнах світу. Результати реалізації зазначеної стратегії в країнах Прибалтики, Казахстані, Румунії підтвердили її ефективність. Вагомим аргументом вибору зазначеного варіанту є відсутність значних бюджетних витрат, можливість перегляду існуючих ресурсів та впровадження реформ за рахунок економії коштів, що в умовах економічної кризи є критично важливим. Зазначені заходи дозволять поліпшити організацію виявлення і лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз, зменшити темпи його поширення і підвищити ефективність лікування, що призведе до зниження захворюваності і смертності від туберкульозу та туберкульоз/ВІЛ ко-інфекції.

II. Аналітична частина

1. Дослідження проблеми

Проблема туберкульозу на сьогодні є актуальною для всього світу. Так, за даними звіту ВООЗ про глобальну боротьбу з туберкульозу, у 2012 році було зареєстровано 8,6 мільйонів випадків захворювання на туберкульоз і 1,3 мільйонів випадків смертей від цього захворювання серед осіб, які не мали ВІЛ-інфекції та 320 тисяч випадків смерті від ВІЛ-асоційованого туберкульозу.

Вжиті державою у 2013 році заходи, дозволили призупинити подальше поширення туберкульозу в країні та майже на чверть знизити показник захворюваності у порівнянні з найгіршим 2005 роком. Незважаючи на певні успіхи епідемічна ситуація залишається напруженою через зростання поширеності мультирезистентного туберкульозу серед нових і повторних випадків (18,7% серед нових хворих, 42,5% серед рецидивів і 35% серед інших раніше пролікованих хворих), високий рівень смертності (14,1 на 100 тис.); ріст захворюваності на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ (10,5 на 100 тис.).

Більшість національних та міжнародних експертів зазначають порівняно низьку ефективність докладених зусиль при значних економічних витратах. Кількість протитуберкульозних ліжок значно перевищує потреби, тому частина ліжкового фонду виконує функцію соціального ліжка (щонайменше 35%). Через неефективне використання значні державні асигнування на протидію туберкульозу виявляються недостатніми для забезпечення належних умов перебування в протитуберкульозних закладах та вимог інфекційного контролю, що призводить до порушення режиму лікування та додаткового інфікування пацієнтів, які перебувають на лікуванні більше 2-х місяців.

Аналіз соціальної структури вперше виявлених хворих на туберкульоз (за даними 2013 року) показав, що серед хворих на туберкульоз соціально незахищені верстви населення становлять більше 70%, що свідчить про нагальну потребу подальшого розвитку в країні програм соціальної підтримки пацієнтів за умови активної участі інститутів громадянського суспільства.

Перевагою існування розгалуженої мережі протитуберкульозних закладів прихильники так званої «радянської системи» вважають можливість ізоляції пацієнта. Але на сьогодні й ця перевага втратила сенс через часті порушення режиму та вільного пересування пацієнтів поза межами закладу. Крім того, сучасні дослідження доводять, що протягом 2 тижнів від початку лікування туберкульозу за умови дотримання вимог до прийому препаратів та використання ефективних і безпечних протитуберкульозних препаратів (схем лікування) пацієнт не становить небезпеки для оточуючих.

Додатковими недоліками тривалого перебування пацієнтів в протитуберкульозних стаціонарах є висока імовірність реінфікування та соціальна ізоляція пацієнтів на тривалий період. Крім того, утримання невиправдано великих споруд медичних закладів призводить до неефективного використання коштів.

Кадрове забезпечення протитуберкульозної служби вирішувалося до цього часу винятково через механізм підвищення заробітної платні та надання соціальних пільг для співробітників протитуберкульозної служби Проте, можливості оптимізації та ефективнішого використання наявних медичних кадрів та мотиваційної оплати праці співробітників відповідно до результату до сьогодні не розглядались.

Таким чином, результативність протитуберкульозних заходів залишається недостатньою.

2. Аналіз можливих варіантів розв’язання проблеми

Проведено аналіз двох можливих варіантів вирішення проблеми за наступними критеріями: доказовість заходів (відповідно до наявних міжнародних практик) щодо впливу на епідемічну ситуацію з туберкульозу; економічна обґрунтованість в умовах дефіциту ресурсів;:

Варіант 1. У рамках реформи охорони здоров’я здійснити інтеграцію протитуберкульозних послуг в систему надання первинної та вторинної медичної допомоги, у тому числі через залучення неурядових організацій, підвищити ефективність системи фінансування та використання коштів для надання протитуберкульозної допомоги на місцевому рівні, розбудувати систему надання амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз.

Реалізація цього варіанту розв’язання проблеми полягає в забезпеченні ефективного управління системою надання протитуберкульозної допомоги в Україні шляхом запровадження інноваційних моделей фінансування та використання наявних коштів з фокусом на розбудові системи надання амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз.

Проведення реформування системи надання протитуберкульозної допомоги здійснюється з урахуванням рекомендацій ВООЗ із залученням найкращого Європейського досвіду, ефективність якого завдяки численним дослідженням має надійну доказову базу.

Строки реалізації: передбачається здійснити поетапно протягом 2015 – 2020 років.

Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація політичної пропозиції не потребує додаткових бюджетних витрат, однак потребує зміни моделі фінансування на місцевому рівні.

Раціональне використання коштів та контроль за здійсненням перетворень – запорука ефективності впровадження нової моделі надання послуг хворим на туберкульоз.

Регуляторний вплив

Даний варіант розв’язання проблеми не суперечить законодавству України, та потребує лише організаційних та адміністративних змін. Перевагами для суспільства в цілому є зменшення навантаження на бюджет та підвищення ефективності використання коштів і наявних ресурсів. Використання варіанту дає можливість подолати проблему туберкульозу в перспективі протягом найближчих 10-ти років. Перевагами для медичної служби є підвищення ефективності виявлення, діагностики та лікування туберкульозу, а також можливість запровадження більш ефективних інноваційних підходів до ведення випадку туберкульозу. Перевагами для пацієнтів є покращання доступу до якісних протитуберкульозних послуг, соціальної та психологічної підтримки.

Ризики:

Брак належного лікарського самоврядування і прийняття рішень на рівні медичних закладів; брак мотивації до якісної роботи; дублювання послуг на різних рівнях системи охорони здоров’я; відсутність систем управління маршрутом пацієнта через рівні надання послуг вимагатиме додаткових зусиль із розробки детального обґрунтованого плану та методичної допомоги при впровадженні варіанту. Можливим бар’єром реалізації даного варіанту є також високий рівень стигми та дискримінації хворих на туберкульоз в суспільстві та спротив лікувальної мережі запровадженню реформ.

Шляхи подолання існуючих ризиків:

Зміна системи фінансування дозволить ефективно використовувати наявні матеріальні та людські ресурси, у тому числі через запровадження системи мотивації медичних працівників, базуючись на принципах оплати праці відповідно до її ефективності та отриманих результатів; забезпечення ефективного управління системою надання протитуберкульозної допомоги шляхом оптимізації структури протитуберкульозної служби та посилення ролі самоврядних організацій медичних працівників, об’єднань пацієнтів дозволить налагодити своєчасність виконання заходів; запровадження оновленої системи моніторингу та оцінки дозволить забезпечити контроль щодо ефективного використання коштів; активна інформаційна компанія та модернізація системи післядипломної освіти повинна зменшити опір реформам.

Варіант 2. Технічне переоснащення та модернізація існуючої мережі протитуберкульозних закладів без зміни пріоритетів щодо виявлення та лікування туберкульозу.

Реалізація цього варіанту розв’язання проблеми потребує збільшення обсягів фінансування протитуберкульозної служби для технічного оснащення існуючої мережі протитуберкульозних закладів, забезпечення інфекційного контролю, додаткового навчання персоналу та забезпечення ефективної роботи шляхом підвищення кваліфікації та мотивації персоналу.

Для більш ефективного використання коштів повинна бути здійснена оцінка наявних ресурсів та потреб протитуберкульозних закладів (ремонт, забезпечення інфекційного контролю, забезпечення потреб лабораторій). Необхідно передбачити кошти для утримання та охорони протитуберкульозних диспансерів, харчування пацієнтів, поточного та капітального ремонту, витратні матеріали. Крім того, необхідно створити та запровадити систему надання психологічної допомоги хворим на туберкульоз та їх ресоціалізації, адже вони тривалий час перебуватимуть в ізоляції від суспільства.

Строки реалізації зазначеного варіанту поетапно протягом 2015 – 2025 років.

Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація варіанту буде вимагати значних фінансових витрат без перспективи економії цих коштів у майбутньому, та залучення додаткових людських ресурсів.

 Регуляторний вплив

Даний варіант розв’язання проблеми не суперечить законодавству України. Умовною перевагою для суспільства може бути ізоляція заразних хворих в умовах стаціонару. Переваг для пацієнтів не існує. Фактично використання існуючої системи призвело до виникнення проблеми. Основним недоліком використання даного варіанту є значне навантаження на бюджет та прогнозоване його зростання в перспективі для досягнення бажаного результату.

Ризики :

Необхідність залучення значних коштів для переобладнання, ремонту та забезпечення інфекційного контролю в протитуберкульозних закладах.

Бюджетні кошти виділяються відповідно до вихідних даних (в основному пов’язаних з ліжками та ліжко-днями, при постатейному формуванні бюджетів для закладів охорони здоров’я і зарплатах для лікарів і медсестер залежно від кваліфікації), переважно, ліжок і персоналу, пов’язаного з цими ліжками, відповідно до штатних нормативів, і, відповідно, більшість державних ресурсів йдуть на утримання існуючої інфраструктури.

У сучасній медицині, що спирається на докази, надання послуг на базі амбулаторного догляду виявилось набагато більш ефективним у всьому світі.

Результати роботи існуючої системи протидії туберкульозу в Україні свідчать про економічну неефективність та необхідність значних людських ресурсів та фінансових витрат для отримання результату. Відсутність адекватного фінансування вже призвели до поганого дотримання режимів лікування, низької ефективності лікування – і, як результат, до зростання проблеми хіміорезистентного туберкульозу.

Як показує досвід, прихильність до лікування не забезпечується належно шляхом тривалого перебування на лікарняному ліжку без додаткових програм, які потребують додаткового фінансування та забезпечення вимог інфекційного контролю. Натомість, послуга, що надається поряд з домом, при посиленні ролі первинної ланки та підтримки близького оточення дозволяє пацієнтам вести їх звичне життя і досягати необхідних результатів лікування, водночас отримувати моніторинг і підтримку, а також додаткову мотивацію при дотриманні лікування туберкульозу. При цьому можуть бути використані кошти, зекономлені завдяки скороченню ліжок та часу перебування на ліжку.

Таким чином, досвід застосування існуючої системи продемонстрував низьку епідеміологічну ефективність та необхідність значного обсягу фінансових ресурсів, ефективність використання яких є дуже низькою.

Шляхи подолання ризиків.

Єдино можливим шляхом подолання існуючих ризиків є реформа та інтеграція протитуберкульозної допомоги до первинної та вторинної лікувальної мережі. Значне фінансове навантаження та найменший брак фінансування робить варіант технічного переоснащення та модернізації існуючої мережі протитуберкульозних закладів нежиттєздатним, економічно збитковим та неефективним з точки зору епідеміології.

Таблиця 1.

План впровадження державної політики

Міністерство охорони здоров’я України

КОМУНІКАТИВНИЙ ПЛАН

Впровадження нової система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз

1. Мета

Метою Політичної пропозиції є стабілізація епідемічної ситуації в Україні, а в подальшому і її зниження до окремих випадків. (Україна вільна від туберкульозу). Для досягнення цієї мети необхідно здійснити ряд реформ, тож головною метою комунікативного плану є змінити ставлення до проблеми туберкульозу як з боку влади та медичної спільноти, так і населення в цілому, для об’єднання зусиль всього суспільства на протидію туберкульозу.

На сьогодні головною проблемою, яку необхідно вирішити за допомогою засобів комунікації є те, що, з одного боку, має місце недостатній рівень знань населення про туберкульоз та про необхідність звернутися до лікаря для обстеження, з іншого – неготовність системи охорони здоров’я забезпечити якісне виявлення та діагностику туберкульозу. Крім того, необхідно зменшити рівень стигми та дискримінації хворих на туберкульоз, що дасть змогу більш широкого залучення різних верств населення, особливо із соціально незахищених груп, до виявлення туберкульозу та підтримки пацієнтів, які перебувають на різних етапах лікування туберкульозу.

Зазначене питання є частиною зобов’язань та предметом співробітництва України з Європейським союзом (підпункт b) частини 1 статті 427 глави 22 Угоди про Асоціацію Україна-ЄС.

2. Ключові повідомлення

Подолання туберкульозу в Україні є пріоритетом державної політики в галузі соціального та гуманітарного розвитку.

Для підвищення якості надання протитуберкульозної допомоги необхідно запровадити низку змін, а саме – впровадження амбулаторного лікування для пацієнтів, які є безпечними економічно обгрунтованими, оптимізація мережі протитуберкульозних закладів та підвищення можливостей вчасної та якісної діагностики та лікування, впровадження інноваційних підходів до виявлення, діагностики та лікування туберкульозу. Це забезпечить покращення надання медичної допомоги хворим на туберкульоз.

Єдиним дієвим заходом профілактики розповсюдження туберкульозу є своєчасне його виявлення та ефективне лікування. Кашель більше 2-х тижнів вимагає негайного звернення до лікаря для обстеження. Своєчасне звернення до лікаря та сумлінне виконання рекомендацій є частиною соціально відповідальної поведінки кожного громадянина України. Людина, яка дотримується режиму лікування, не може інфікувати інших.

Сучасні методи та препарати для лікування туберкульозу дозволяють пацієнту лікуватись амбулаторно та на останніх етапах лікування навіть працювати, тож практика тривалого перебування в лікарні та погіршення фінансового і соціального стану можуть бути подолані. Пацієнтам протягом лікування туберкульозу надається соціальна та психологічна підтримка. Суспільство буде працювати спільно для подолання епідемії туберкульозу.

3. Верстви (групи) населення, на які вплине реалізація рішення

Для досягнення мети необхідно працювати

– з органами місцевого самоуправління

– об’єднаннями медичних працівників,

– громадами та населенням в цілому.

– Спеціальні повідомлення мають бути сформовані для представників уразливих груп населення (люди, що живуть з ВІЛ/СНІДом, люди, що вживають наркотики, пацієнті із хронічними захворюваннями, люди, що опинились в складних життєвих обставинах), хворих на туберкульоз та членів їх сімей.

Додаткову роз’яснювальну роботу необхідно проводити для представників соціальних служб, системи освіти та інститутів громадянського суспільства.

4. Методи та способи інформування

Для зменшення стигми та дискримінації, роз’яснення суті змін та переваг нового підходу, необхідно залучити ресурси засобів масової інформації: соціальна реклама, дискусії, статті та репортажі, документальні та навчальні фільми.

Для роботи з представниками органів місцевого самоуправління, місцевих громад та представників інститутів громадянського суспільства, а також з медичними працівниками необхідно провести низку навчальних заходів – семінари, тренінги, наради.

Для представників уразливих груп населення (люди, що живуть з ВІЛ/СНІДом, люди, що вживають наркотики, пацієнті із хронічними захворюваннями, люди, що опинились в складних життєвих обставинах), хворим на туберкульоз та членам їх сімей – медичне консультування, тренінги, навчання за принципом «рівний-рівному», додаткові інформаційні друковані матеріали.

5. Фінансове забезпечення

За рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших коштів, не заборонених законодавством.

Додаток

до Комунікативного плану

ПЛАН ЗАХОДІВ

МОЗ щодо реалізації у 2014 році політичної пропозиції стосовно впровадження нової система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз

Міністерство охорони здоров’я України

КРИТЕРІЇ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ТА ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГУ при впровадженні нової система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз

Критерії результативності

Проведення моніторингу

Для ефективного моніторингу впровадження нової система надання медичної допомоги хворим на туберкульоз необхідно розробити та затвердити програму моніторингу та оцінки системи надання протитуберкульозної допомоги хворим на туберкульоз. Оцінку епідеміологічної ситуації повинні робити на всіх управлінських рівнях згідно з даними, отриманими з електронного реєстру хворих на туберкульоз.

План моніторингу та оцінки впровадження змін у пілотних регіонах буде розроблено та затверджено у співпраці з органами місцевого самоврядування та представниками протитуберкульозної служби. Аналітичні матеріали повинні надаватись для прийняття управлінських рішень протягом пілотування двічі на рік, у подальшому на центральний рівень – двічі на рік, на рівень області – щоквартально.

План моніторингових та наставницьких візитів розробити та затвердити на національному та обласному рівні до грудня 2014 року.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!