Сьомий випуск Державного формуляра лікарських засобів. Частина 4

ЧАСТИНА 3

5. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ЛІКУВАННІ РОЗЛАДІВ ПСИХІКИ ТА ПОВЕДІНКИ

5.1. Психолептичні засоби

5.1.1. Антипсихотичні засоби

5.1.1.1. Фенотіазини з аліфатичним бічним ланцюгом

5.1.1.2. Піперазинові похідні фенотіазину

5.1.1.3. Піперидинові похідні фенотіазину

5.1.1.4. Похідні бутирофенону

5.1.1.5. Похідні індолу

5.1.1.6. Похідні тіоксантену

5.1.1.7. Діазепіни, оксазепіни, тіазепіни та оксепіни

5.1.1.8. Бензаміди

5.1.1.9. Препарати літію

5.1.1.10. Інші антипсихотичні засоби

5.1.2. Анксіолітичні засоби

5.1.2.1. Похідні бензодіазепіну

5.1.2.2. Інші анксіолітичні засоби

5.1.3. Снодійні засоби

5.2. Психоаналептичні засоби

5.2.1. Антидепресанти

5.2.1.1. Неселективні інгібітори зворотного нейронального захвату моноамінів

5.2.1.2. Селективні інгібітори зворотного нейронального захвату серотоніну

5.2.1.3. Інші антидепресанти

5.2.2. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні деменції

5.3. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні паркінсонізму та інших екстрапірамідних розладів

5.4. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні епілепсії

5.5. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин

5.5.1. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні алкогольної залежності

5.5.2. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні опіоїдної залежності

5.5.2.1. Лікарські засоби для замісної підтримувальної терапії опіоїдної залежності

5.5.2.2. Інші лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні опіоїдної залежності

5.5.3. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні нікотинової залежності

5.1. Психолептичні засоби

5.1.1. Антипсихотичні засоби

5.1.1.1. Фенотіазини з аліфатичним бічним ланцюгом

• Хлорпромазин (Chlorpromazine) [П] *

Фармакотерапевтична група: N05AA01 — антипсихотичні засоби; похідні фенотіазіну з аліфатичною структурою.

Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотичний, нейролептичний, седативний, міорелаксуючий, протиблювотний засіб, виявляє блокуючу дію на дофамінергічні та адренергічні рецептори; основною особливістю препарату є сполучення антипсихотичної дії зі здатністю впливати на емоційну сферу; механізм антипсихотичної дії зумовлений блокуванням постсинаптичних дофамінергічних рецепторів у мезолімбічних структурах головного мозку; в результаті послаблюються або цілком усуваються марення і галюцинації, купірується психомоторне збудження, зменшуються афективні реакції, тривога, занепокоєння, знижується рухова активність; внаслідок блокади дофамінергічних рецепторів збільшується секреція гіпофізом пролактину; блокуючи a-адренорецептори, виявляє виражений седативний ефект; наявність сильної седативної дії є однією з головних особливостей хлорпромазину у порівнянні з іншими нейролептиками; загальний заспокійливий ефект поєднується з пригніченням умовнорефлекторної діяльності і насамперед рухово-захисних рефлексів, зменшенням спонтанної рухової активності, розслабленням скелетної мускулатури, зниженням реактивності до ендогенних і екзогенних стимулів при збереженні свідомості; виявляє виражений центральний та периферичний протиблювотний ефект; центральний ефект обумовлений пригніченням або блокадою дофамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні мозочка, периферичний — блокадою блукаючого нерва в ШКТ; протиблювотний ефект підсилюється завдяки антихолінергічним, седативним та антигістамінним властивостям хлорпромазину; антихолінергічний ефект обумовлений конкурентною блокадою М-холінорецепторів; анксіолітичний, седативний та аналгезуючий — ослабленням збудження в ретикулярній формації стовбура мозку; помірно знижує вираженість запальної реакції, зменшує проникність судин, знижує активність кінінів і гіалуронідази, виявляє слабку антигістамінну дію; зменшує систолічний та діастолічний артеріальний тиск, викликає тахікардію; має виражені каталептогенні властивості, пригнічує вивільнення гормонів гіпоталамуса і гіпофіза,виявляє слабку або помірну екстрапірамідну дію, проявляє гіпотермічну дію; потенціює дію анальгетиків, місцевоанестезуючих, снодійних та протисудомних засобів; виявляє слабку або помірну екстрапірамідну дію; проявляє гіпотермічну дію.

Показання для застосування ЛЗ: хр. параноїдні і галюцинаторно-параноїдні стани, стани психомоторного збудження при шизофренії ВООЗ, БНФ (галюцинаторно-маревний, гебефреничний, кататонічний с-ми), маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі ВООЗ, БНФ, ажитована депресія у пацієнтів із пресенільним психозом, маніакально-депресивним психозом ВООЗ, БНФ, а також інші захворювання, що супроводжуються збудженням ВООЗ, БНФ, напруженням; неврологічні захворювання, що супроводжуються підвищенням м’язового тонусу, торпідний больовий с-м (у поєднанні з аналгетиками); хвороба Меньєра; табл. — затяжна гикавка БНФ; р-н д/ін`єкц. — алкогольний психоз, психічні розлади у хворих на епілепсію, порушення сну стійкого характеру (у сполученні зі снодійними засобами та транквілізаторами), блювання у вагітних, лікування та профілактика блювання при лікуванні протипухлинними засобами та при променевій терапії БНФ; дерматозний свербіж; у складі «літичних сумішей» в анестезіології.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо p/os, в/м та в/в; дози, частота прийому і схеми лікування встановлюють індивідуально залежно від показань і стану пацієнта; психічні захворюваня БНФ: дорослим і дітям від 12 років у табл. призначають по 50–100 мг/ добу, дозу можна поступово підвищувати на 50 мг кожні 3–4 дні до 300–600 мг/ добу, тривалість лікування — 3 тижн. — 4 міс.; в окремих випадках доза може бути підвищена до 700 мг-1 г/ добу БНФ, з розподілом дози на 4 прийоми, тоді тривалість лікування не повинна перевищувати 1–1,5 міс.; максимальна разова доза — 300 мг, МДД — 1,5 г; при в/м введенні вища разова доза становить 150 мг, МДД — 600 мг, звичайна доза — 1–5 мл 2,5% р-ну не більше 3 р/добу; при г. психічному збудженні ВООЗ, БНФ вводять в/м — 100–150 мг (4–6 мл 2,5% р-ну) або в/в повільно — 25–50 мг (1–2 мл 2,5% р-ну препарату розводять у 20 мл 5% або 40% р-ну глюкози), за необхідності 100 мг (4 мл 2,5% р-ну — у 40 мл р-ну глюкози); при в/в введенні вища разова доза — 100 мг, МДД — 250 мг; при в/м та в/в введенні дітям віком старше 1 року разова доза становить 250–500 мкг/кг ВООЗ, БНФ маси тіла, дітям віком старше 5 років (маса тіла до 23 кг) — 40 мг/ добу, 5–12 років (маса тіла — 23–46 кг) — 75 мг/добу ВООЗ, БНФ; затяжна гикавка БНФ — 50 мг 3–4 р/добу БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: акатизія, паркінсонізм, психічна індиферентність та інші зміни психіки; запізніла реакція на зовнішні подразнення, нечіткість зору; дистонічні екстрапірамідні р-ції, паркінсонічний с-м, пізня дискінезія, нейролептична депресія, порушення терморегуляції, злоякісний нейролептичний с-м; судоми, безсоння, збудження; артеріальна гіпотензія, тахікардія, зміни на ЕКГ (подовження інтервалу QT, депресія ST-сегмента, зміни зубців Т і U, аритмія); холестатична жовтяниця, диспепсичні явища (нудота, блювання), сухість у роті; лейкопенія, агранулоцитоз; утруднення сечовипускання, пріапізм; порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомастія, збільшення маси тіла, галакторея; АР, пігментація шкіри, фотосенсибілізація; шкірні висипання, свербіж, ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, системний червоний вовчак; при тривалому застосуванні у високих дозах можливе відкладення хлорпромазину у передніх структурах ока (роговиці і кришталику), що може прискорити процеси природного старіння кришталика; при потраплянні р-нів на слизові оболонки, на шкіру та під шкіру — подразнення тканин: після в/м введення — нерідко поява болючих інфільтратів у місці введення; при в/в введенні можливе ушкодження ендотелію судин (для запобігання цим явищам р-ни препарату розводять р-ми новокаїну, глюкози, 0,9% р-ну натрію хлориду).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до хлорпромазину та інших компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки (цироз, гепатит, гемолітична жовтяниця, жовчнокам’яна хвороба), нирок (нефрит, г. пієліт, амілоїдоз нирок, сечокам’яна хвороба), кровотворних органів, прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку (повільні нейроінфекції, розсіяний склероз), мікседема, тяжкі СС захворювання (декомпенсована СН, вади серця, тяжкі міокардіодистрофія та артеріальна гіпотензія, ревмокардит на пізніх стадіях), тромбоемболія; пізня стадія бронхоектатичної хвороби; виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у період загострення або в анамнезі; закритокутова глаукома; затримка сечі, зумовлена гіперплазією передміхурової залози; виражене пригнічення ЦНС, коматозний стан, інсульт, г. період ЧМТ, г. інфекційні захворювання; не призначати одночасно з барбітуратами, алкоголем, наркотиками.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 0,1 г., перорально — 0.3 г., перорально — Дитяча доза -не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Левомепромазин (Levomepromazine) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AA02 — антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: нейролептик фенотіазинового ряду, аналог хлорпромазину з більш вираженою пригнічувальною дією на психомоторну активність; блокує допамінові рецептори в таламусі, гіпоталамусі, ретикулярній і лімбічній системах, пригнічує сенсорну систему, зменшує рухову активність і виявляє виражений седативний ефект; чинить антагоністичну дію й на інші нейромедіаторні системи (норадреналіну, серотоніну, гістаміну, ацетилхоліну); виявляє протиблювотну, антигістамінну, антиадренергічну та антихолінергічну дію; екстрапірамідні побічні ефекти менш виражені, ніж у нейролептиків; потужний антагоніст альфа-адренорецепторів, але його холіноблокуюча дія не значна; збільшує больовий поріг (аналгетична активність подібна до морфіну) і виявляє амнестичні ефекти; можна застосовувати як ад’ювантний засіб при інтенсивному хр. і г. болю.

Показання для застосування ЛЗ: г. психотичні стани, що супроводжуються психомоторним збудженням та сильною тривогою: г. напади шизофренії БНФ, інші тяжкі психічні стани; ад’ювантна терапія при хр. психозах: хр. шизофренія, хр. галюцинаторні психози.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо, в/м чи в/в; початкова доза для перорального застосування — 25–50 мг/добу БНФ, дозу збільшують до 150–250 мг/добу за 2–3 прийоми, максимальну частину добової дози приймати перед сном, МДД — 250 мг; парентеральне введення показане у випадках, коли пероральне застосування неможливе; при в/в застосуванні р-н необхідно розвести і вводити повільно у вигляді краплинної інфузії (50–100 мг левомепромазин в 250 мл 0,9% р-ні натрію хлориду або 5% р-ну глюкози); лежачим хворим БНФ — 75–100 мг/добу БНФ (за 2–3 прийоми БНФ) під контролем АТ та ЧСС.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: постуральна гіпотензія, тахікардія, с-м Адамса-Стокса, подовження інтервалу QT (проаритмогенний ефект, аритмія torsades de pointes); злоякісний нейролептичний с-м; серцеві напади, що можуть призводити до раптової смерті; панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія; венозна тромбоемболія (в т.ч. емболія легень і тромбоз глибоких вен); гіперглікемія, с-м відміни у новонароджених; дезорієнтація, сплутаність свідомості, зорові галюцинації, нерозбірливе мовлення, екстрапірамідні с-ми (дискінезія, дистонія, паркінсонізм, опістотонус, гіперрефлексія), епілептичні напади, підвищення внутрішньочерепного тиску, реактивація психотичних с-мів, кататонія; галакторея, порушення менструального циклу, зменшення маси тіла; аденома гіпофіза; знебарвлення сечі, утруднення сечовипускання, хаотичне скорочення матки; пріапізм; сухість у роті, абдомінальний дискомфорт, нудота, блювання, запор, розвиток паралітичної кишкової непрохідності, ураження печінки (жовтяниця, холестаз); некротизуючий ентероколіт; фоточутливість, еритема, кропив’янка, пігментація, ексфоліативний дерматит; помутніння кришталика та рогівки, пігментна ретинопатія; набряк гортані, периферичний набряк, анафілактоїдні реакції, астма; гіпертермія, аритмія серця, непереносимість глюкози, недостатність вітамінів, тепловий удар у гарячих і вологих приміщеннях.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до фенотіазинів; одночасне лікування іншими антигіпертензивними засобами; передозування депресантами ЦНС (алкоголь, засоби загальної анестезії, снодійні засоби); закритокутова глаукома; затримка сечі; хвороба Паркінсона, розсіяний склероз; астенічний бульбарний параліч (myasthenia gravis), геміплегія; тяжка кардіоміопатія (циркуляторна недостатність); тяжка ниркова або печінкова недостатність; клінічно значуща гіпотензія; захворювання органів кровотворення; порфірія.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 0.1 г., перорально — 0.3 г.

Торговельна назва:

5.1.1.2. Піперазинові похідні фенотіазину

• Трифлуоперазин (Trifluoperazine) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AB06 — антипсихотичні засоби; піперазинові похідні фенотіазину.

Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотичний засіб (нейролептик), піперазинове похідне фенотіазіну, що має антипсихотичну, седативну, протиблювотну, каталептичну, гіпотензивну, гіпотермічну та слабку холіноблокуючу дію, також спрямовану проти гикавки; антипсихотична дія пов’язана із блокадою D2-дофамінових рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної систем, блокадою α-адренорецепторів у ЦНС, підвищенням вивільнення гормонів гіпоталамусу та гіпофізу; седативна дія розвивається внаслідок блокади адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія пов’язана із блокадою периферичних і центральних D2-дофамінових рецепторів, блокадою закінчень блукаючого нерва в ШКТ; гіпотермічна дія розвивається за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамусу; седативна дія та вплив на вегетативну нервову систему виражене слабше ніж в інших похідних фенотіазину, екстрапірамідна та протиблювотна дія — сильніше; не спричиняє скутості та загальної слабкості.

Показання для застосування ЛЗ: психотичні розлади, у тому числі шизофренія. БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують в/м та внутрішньо p/os; початкова доза для парентерального введення — 1–2 мг; повторне в/м введення проводять через 4–6 год; при більш частих ін’єкціях можливі явища кумуляції; добова доза як правило дорівнює 6 мг БНФ, у виняткових випадках — 10 мг; термін лікування не має перевищувати 12 тижнів; перорально разова доза для дорослих на початку лікування становить 5 мг БНФ, потім її поступово збільшують на 5 мг на прийом, до добової дози 30–80 мг (в окремих випадках — до 100–120 мг); добову дозу ділять на 2–4 прийоми; після досягнення ефекту оптимальні дози призначають протягом 1–3 місяців, а потім повільно зменшують до 5–20 мг/добу; останні дози застосовують надалі як підтримуючі; МДД для дорослих = 100–120 мг; лікування препаратом має бути суворо індивідуалізоване залежно від перебігу захворювання; підвищення дози проводять більш повільно; терміни лікування можуть становити 3–9 міс і більше, залежно від ефективності терапії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, сонливість, запаморочення, безсоння, акатизія, дистонічні екстрапірамідні реакції, псевдопаркінсонізм, пізня дисамнезія, злоякісний нейролептичний с-м, явища психічної індиферентності, запізніла реакція на зовнішні подразники, акінетико-ригідні явища, гіперкінези, тремор, вегетативні порушення, пізня дискінезія лицьових м’язів, акінето-ригідні явища, акатизія, гіперкінези, тремор, вегетативні порушення, дистонія, порушення терморегуляції, втома, порушення свідомості, сплутаність свідомості, ригідність м’язів, судоми, злоякісний нейролептичний синдром; парез акомодації, ретинопатія, помутніння кришталика та рогівки, порушення зорового сприйняття, кон’юнктивіт; сухість у роті, анорексія, булімія, нудота, блювання, діарея, запор, атонія товстої кишки, тризм, гастралгія, парез кишечника, тризм, протрузія язика; холестатична жовтяниця, гепатотоксичність, гепатит; гіпо- або гіперглікемія, глюкозурія, гіперпролактинемія, порушення менструального циклу (олігоменорея, дисменорея, аменорея), гінекомастія, підвищення апетиту, збільшення маси тіла, галакторея, біль у грудях, лактація, порушення лібідо, гіперпролактинемія; тахікардія, зниження артеріального тиску (ортостатична гіпотензія), порушення ритму серця, зміни електрокардіограми (подовження інтервалу QT, згладжування зубця Т), напади стенокардії, шлуночкова аритмія за типом torsades de pointes, зупинка серця; тромбоцитопенія, агранулоцитоз, агранулоцитопенія, панцитопенія, анемія (гемолітична, апластична), панцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенічна пурпура, еозинофілія; зниження потенції, порушення еякуляції, пріапізм, затримка сечі, олігурія, порушення сечовиділення; міастенія; фотодермія, почервоніння шкіри, депігментація шкіри, ексфоліативний дерматит; шкірні висипи, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; хибнопозитивні тести на вагітність, фенілкетонурію; м’язова слабкість, набряки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, до інших препаратів фенотіазинового ряду; г. та хр. запальні захворювання печінки, тяжкі захворювання нирок; виразкова хвороба шлунка та ДПК в період загострення; хвороби серця з порушенням провідності та у стадії декомпенсації, декомпенсована СН, виражена артеріальна гіпотензія, стенокардія; кома будь-якої етіології; прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку; патологічні зміни крові, пов’язані з порушенням кровотворення, пригнічення кістково-мозкового кровотворення, пролактинзалежні пухлини молочної залози; закритокутова глаукома; епілепсія, хвороба Паркінсона; порушення механізму центральної регуляції дихання (особливо в дітей), с-м Рейє; кахексія; мікседема; гіперплазія передміхурової залози; вагітність і період годування груддю; пацієнти віком старше 60 років.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 8 мг., перорально — 20 мг.

Торговельна назва:

5.1.1.3. Піперидинові похідні фенотіазину

• Тіоридазин (Thioridazine) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AC02 — психолептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: фенотіазиновий нейролептик зі специфічною психотерапевтичною дією; антипсихотична дія поєднується із заспокійливим ефектом без вираженої загальмованості, емоційної індиферентності, в’ялості; має помірну стимулюючу дію поряд з нейролептичною; помірний тимолептичний (антидепресивний) вплив; антихолінергічну активність, антигіпертензивний ефект; блокує постсинаптичні допамінергічні рецептори, справляє альфа-адреноблокуючу дію, пригнічує вивільнення гормонів гіпофіза гіпоталамуса, проте збільшує вивільнення гіпофізом пролактину (внаслідок блокади допамінових рецепторів).

Показання для застосування ЛЗ: психічні та емоційні порушення, що супроводжуються страхом, тривожністю, збудженням; у психіатричній практиці — г. та підгостра шизофренія, органічні психози, психомоторне збудження, маніакально-депресивні стани, неврози, с-м алкогольної абстиненції, психічні розлади поведінки дітей, збуджений стан у пацієнтів літнього віку.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози встановлювати в індивідуальному порядку; дорослі та підлітки: психічні та емоційні розлади (шизофренія, маніакальні психози та подібні стани) — 150 — 600 мг/добу; для г. шизофренії початкова доза — 200 мг; у резистентних пацієнтів під контролем лікаря можна підвищувати дозу до 800 мг/добу протягом курсу лікування, але не більше 4 тижнів; добова доза в амбулаторних умовах при психозах — 50 — 300 мг, при депресіях та при призначенні пацієнтам похилого віку — 25 — 200 мг, при алкогольній абстиненції — 100–200 мг, при тяжких порушеннях психіки непсихотичного характеру — 25 — 150 мг; як седативний засіб та анксіолітик призначають дорослим у добовій дозі 10 — 75 мг; звичайні дози для застосування у педіатрії: дітям віком 4 — 12 років — 0,25 — 3 мг/кг/добу, розподілені на 2 — 4 прийоми; тяжкі розлади: по 25 мг 2 — 3 р/добу; МДД — 300 мг; при дозуванні не кратному 25 мг застосовувати тіоридазин у відповідних лікарських формах та дозуваннях.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, загальмованість; псевдопаркінсонізм, сплутаність свідомості, гіперактивність, летаргія, психотичні реакції, невгамовність, головний біль, безсоння, емоційні порушення, порушення терморегуляції, зниження судомного порогу, непритомність, затуманення зору, закладеність носа, блідість, міоз, позіхання, галакторея, збільшення молочних залоз, набряки; артеріальна гіпотензія, тахікардія, відчуття серцебиття, подовження інтервалу QT, аритмії типу torsade de pointes, інші зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT, депресія або інверсія зубця T, роздвоєння зубця T чи U); підвищення апетиту, диспепсія, збільшення маси тіла, гіпертрофія сосочків язика, сухість у роті, нудота, блювання, діарея, запор, анорексія, паралітична кишкова непрохідність; шкірні висипання, еритема, кропив’янка, ексфоліативний та контактний дерматит, меланоз шкіри, реакції фоточутливості; агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія; АР, гарячка, набряк гортані, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичний с-м, закладеність носа, астма; холестатична жовтяниця, застій жовчі; акатизія, ажитація, рухове збудження, дистонічні реакції, тризми, кривошия, опістотонус, окулогірні кризи, тремор, ригідність м’язів; акінезія, пізня дискінезія; злоякісний нейролептичний синдром (гіперпірексія, ригідність м’язів, порушення мислення, свідомості, вегетативні розлади); порушення менструального циклу, зміни лібідо, гінекомастія, лактація, збільшення маси тіла, набряки, хибні позитивні тести на вагітність; затримка сечовипускання, нетримання сечі, зниження лібідо, порушення еякуляції, дисменорея, гіперпролактинемія, гінекомастія, парадоксальна ішурія, дизурія, пріапізм; гіперпірексія, рідкісні випадки набряку слинних залоз; парадоксальна реакція, поведінкові розлади, що включають збудження, дивні сни, посилення психозу, порушення свідомості внаслідок токсичного впливу, прогресуюча пігментація зони шкіри чи кон’юнктиви з чи без зміни кольору склери і рогівки, непрозорість передньої поверхні кришталика ока, системний червоний вовчак.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до похідних фенотіазину або до будь-якого компонента препарату; тяжкі депресивні стани, коматозні стани будь-якої етіології, ЧМТ, прогресуючі системні захворювання головного і спинного мозку, тяжка СС недостатність, вроджений або набутий с-м подовженого інтервалу QT, серцева аритмія в анамнезі, шлуночкове порушення серцевого ритму, виражена брадикардія, СА або атріовентрикулярна блокада провідності ІІІ ступеня; нескоригована гіпокаліємія або гіпомагніємія, тяжка артеріальна гіпотензія, феохромоцитома, порфірія, захворювання крові (гіпо- та апластичні процеси), одночасний прийом інших препаратів, які подовжують інтервал QT, при одночасному застосуванні з флуоксетином, пароксетином, пропранололом, піндололом, флувоксаміном, генетичні порушення, що призводять до зниження рівня активності P450 2D6; вагітність і період годування груддю, дитячий вік до 4 років.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,3 г., Перорально (дитяча доза) — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ..

Торговельна назва:

5.1.1.4. Похідні бутирофенону

• Галоперидол (Haloperidol) [П] *

Фармакотерапевтична група: N05AD01 — антипсихотичні засоби, похідні бутирофенону.

Основна фармакотерапевтична дія: високоефективний нейролептик, відноситься до похідних бутирофенону; чинить виражений антипсихотичний та протиблювальний ефект; дія галоперидолу пов’язана з блокадою центральних дофамінових (D2) та a-адренергічних рецепторів у мезокортикальних та лімбічних структурах головного мозку; блокада (D2)-рецепторів гіпоталамуса призводить до зниження температури тіла, галактореї внаслідок підвищеної продукції пролактину; пригнічення дофамінових рецепторів у тригерній зоні блювального центру лежить в основі протиблювальної та протинудотної дій; взаємодія з дофамінергічними структурами екстрапірамідної системи (базальні ганглії) призводить до екстрапірамідних порушень; має помірний седативний ефект шляхом впливу на лімбічну систему, а також діє ад’ювантно при лікуванні хр. болю; не чинить антигістамінну та антихолінергічну дії.

Показання для застосування ЛЗ: табл.: у дорослих: шизофренія ВООЗ, БНФ: лікування симптомів та профілактика рецидивів; інші психози ВООЗ, БНФ: особливо параноїдальні; манія ВООЗ, БНФ і гіпоманія БНФ; психічні проблеми та проблеми поведінки, такі як агресія, гіперактивність, схильність до самоушкодження у розумово відсталих та у пацієнтів з органічними пошкодженнями головного мозку БНФ; на додаток до короткострокового лікування психомоторного збудження (від помірного до важкого), хвилювання, насильницької чи небезпечно імпульсивної поведінки ВООЗ, БНФ; неприборкана гикавка БНФ; занепокоєння і збудження у пацієнтів літного віку БНФ; с-м Жиль де ла Туретта і тяжкі тики БНФ; у дітей: дитячі розлади поведінки, особливо у поєднанні з гіперактивністю та агресією БНФ; с-м Жиль де ла Туретта БНФ; дитяча шизофренія БНФ; р-н для ін’єкц.: підтримуюча терапія при хр. шизофренії та інших психозах БНФ, особливо коли лікування галоперидолом швидкої дії було ефективним і є необхідність у застосуванні сильнодіючого нейролептика зі слабко вираженою седативною дією; порушення розумової діяльності та поведінки, що відбуваються на тлі психомоторного збудження і вимагають підтримуючого лікування.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо та в/м; шизофренія, психози, манія, гіпоманія, психічні проблеми або проблеми поведінки, психомоторне збудження, хвилювання, насильницька чи небезпечно імпульсивна поведінка ВООЗ, органічні пошкодження головного мозку БНФ: початкова доза для дорослих при помірній симптоматиці — 1,5–3,0 мг/добу, розділена на три прийоми; при тяжкій симптоматиці/у резистентних пацієнтів — 3,0–5,0 мг/добу, розділені на три прийоми ВООЗ; підтримуюча доза — після досягнення задовільного контролю с-мів дозу поступово зменшити до мінімальної ефективної підтримуючої дози — 5–10 мг/добу; уникати занадто швидкого зниження дози; занепокоєння і хвилювання у людей літнього віку БНФ: початкова доза — 1,5–3,0 мг/добу БНФ, розділена на 3 прийоми; у разі необхідності можливе титрування дози для досягнення ефективної підтримуючої дози — 1,5–30 мг/добу; с-м Жиль де ла Туретта, тяжкі тики, неприборкана гикавка БНФ: початкова доза — 1,5 мг/добу БНФ, розділена на 3 прийоми, регулюється залежно від відповіді на терапію; щоденна підтримуюча доза в 10 мг може знадобитися при с-мі Жиль де ла Туретта; діти: дитячі розлади поведінки та шизофренія ВООЗ, БНФ: загальна добова підтримуюча доза − 0,025–0,05 мг/кг маси тіла/добу; половину загальної дози приймати вранці, а другу половину − увечері ВООЗ; МДД = 10 мг ВООЗ, БНФ; с-м Жиль де ла Туретта: пероральна підтримуюча доза — до 10 мг/добу; дорослим призначають в/м у якості підтримуючої терапії при хр. шизофренії та інших психозах, при порушеннях розумової діяльності та поведінки, що відбуваються на тлі психомоторного збудження і вимагають підтримуючого лікування: на початку лікування кожні 4 тижні рекомендується призначати дози, які в 10–15 разів перевищують дози галоперидолу, який вводять перорально, що зазвичай становить для дорослих 25–75 мг (0,5–1,5 мл) галоперидолу деканоату, максимальна початкова доза — не більше 100 мг галоперидолу деканоату; залежно від ефекту дозу можна підвищувати поступово, на 50 мг, до одержання оптимального ефекту; підтримуюча доза відповідає 20-кратній добовій дозі галоперидолу, який вводять перорально, в/м ін’єкції вводять 1 раз в 4 тижні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: незначне і минуще зниження числа формених елементів крові, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, минуща лейкопенія, нейтропенія, лейкоцитоз, анемія, лімфоцитоз; анафілактичні реакції; гіперпролактинемія, галакторея, гінекомастія, оліго- або аменорея; зниження апетиту, гіпоглікемія, зниження секреції антидіуретичного гормона; депресія, ажитація, безсоння, сплутаність свідомості, загострення психотичних симптомів; сонливість, головний біль, запаморочення, великі епілептичні напади, гіперкінезія, окулогірні кризи, дискінезія, брадикінезія, гіпокінезія, акінезія, маскоподібне обличчя, ністагм; злоякісний нейролептичний с-м; тремор, ригідність м’язів, брадикінезія, акатизія, г. м’язова дистонія або ларингеальна дистонія; пізня дискінезія; закритокутова глаукома, помутніння зору, рух очних яблук; тахікардія, гіпотензія, подовження інтервалу QT на ЕКГ і/або поява шлуночкових аритмій, шлуночкова аритмія типу «пірует», раптова зупинка серця; артеріальна гіпотензія або гіпертензія, венозна тромбоемболія; нудота, блювання, диспептичні явища, запор, диспепсія, сухість у роті, підвищена слинотеча; задишка, бронхоспазм, набряк гортані, ларингоспазм; відхиленнях показників печінкових тестів, гостра печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця; підвищене потовиділення, реакції гіперчутливості у вигляді шкірних висипів, свербежу шкіри, периферичного набряку, кропив’янки, ексфоліативного дерматиту, мультиформної еритеми, фотосенсибілізації, лейкоцитокластичного васкуліту; кривошия, тризм, посмикування м’язів, судоми м’язів, порушення ходи; затримка сечі; статева дисфункція: порушення ерекції, розлади еякуляції, пріапізм; порушення регуляції температури тіла (гіпотермія, гіпертермія), реакції у місці введення, набряк обличчя.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість (алергія) до галоперидолу або до допоміжних речовин препарату та інших похідних бутирофенону; коматозний стан; тяжке пригнічення функції ЦНС токсичного походження (алкогольного або медикаментозного); хвороба Паркінсона; патологічний процес з локалізацією у ділянці базальних гангліїв; клінічно значущі захворювання серця (нещодавно перенесений г. ІМ, декомпенсована СН, аритмії, які лікуються антиаритмічними ЛЗ ІА та ІІІ класу); подовження інтервалу QTс, шлуночкова аритмія в анамнезі або шлуночкова аритмія типу «пірует», клінічно значуща брадикардія; блокада серця ІІ або ІІІ ступеня і неконтрольована гіпокаліємія; одночасний прийом препаратів, які подовжують інтервал QT; для р-ну для ін’єкц. — дитячий вік.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 8 мг., парентерально — 8 мг.

Торговельна назва:

5.1.1.5. Похідні індолу

• Сертиндол (Sertindol) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AE03 — селективні антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: нейрофармакологічний профіль антипсихотичної дії сертиндолу зумовлений селективною блокадою мезолімбічних дофамінергічних нейронів та збалансованим інгібіторним впливом на центральні дофамінові D2 та серотонінові 5НТ2-рецептори, як і на a1-адренергічні рецептори; на тваринах пригнічував спонтанно-активні дофамінові нейрони в мезолімбічній вентральній ділянці мозку з коефіцієнтом селективності більше 100 порівняно з дофаміновими нейронами в substancia nigra pars compacta (SNC); інгібіція активності SNC вважається задіяною у виникненні рухових побічних ефектів багатьох антипсихотичних засобів; відомо, що антипсихотичні препарати підвищують рівень пролактину в плазмі завдяки дофаміновій блокаді; рівень пролактину у пацієнтів, які приймають сертиндол, залишається у межах норми, як протягом короткого, так і довготривалого (1 р.) курсу лікування; не впливає на м-холінорецептори та гістамінові Н1-рецептори.

Показання для застосування ЛЗ: шизофренія; призначають тільки тим пацієнтам, лікування яких хоча б одним з інших антипсихотичних засобів супроводжувалось реакціями непереносимості препарату; не застосовують у невідкладних ситуаціях для швидкого полегшення с-мів загострення у пацієнтів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально 1 р/день, незалежно від прийому їжі; для седації одночасно може бути призначений бензодіазепін; початкова доза — 4 мг/добу; дозу можна підвищувати на 4 мг через кожні 4–5 діб, до досягнення оптимальної добової підтримуючої дози 12–20 мг; початкова доза 8 мг або прискорене підвищення дози збільшують ризик постуральної гіпотензії; підтримуюча доза — залежно від індивідуальної чутливості пацієнта, доза може бути підвищена до 20 мг/добу; у виняткових випадках може бути призначена МДД = 24 мг, оскільки не виявлено більшої ефективності доз понад 20 мг; пацієнти, які мали перерву у прийомі сертиндолу менш ніж 1 тиждень, не потребують повторного титрування дози, а їхня підтримуюча доза може бути відновлена; тривалість лікування визначається індивідуально для кожного хворого залежно від перебігу захворювання і стану пацієнта.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: риніт/закладений ніс, порушення еякуляції (знижений еякуляторний об’єм), запаморочення, сухість у роті, постуральна гіпотензія, збільшення маси тіла, периферичні набряки, диспное, парестезії та пролонгація інтервалу QT; постуральна гіпотензія; гіперглікемія; запаморочення, парестезії, синкопе, судоми, рухові розлади (особливо пізня дискінезія), злоякісний нейролептичний с-м; периферичний набряк, аритмія типу Torsade de Pointes; венозний тромбоемболізм, у тому числі емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен; диспное; сухість у роті; збільшення маси тіла, пролонгація інтервалу QT, поява еритроцитів та лейкоцитів у сечі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сертиндолу або будь-якої складової препарату; встановлена некоригована гіпокаліємія, а також гіпомагніємія; в анамнезі клінічно значущі СС захворювання (застійну СН, кардіогіпертрофію, аритмію або брадикардію (< 50 уд/хв)); с-м спадкового подовженого інтервалу QT або сімейний анамнез цієї хвороби; надбаний пролонгований інтервал QТ (QТс понад 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок); ураження печінки тяжкого ступеня; пацієнтам, які отримують засоби, що значно подовжують інтервал QТ (антиаритмічні засоби Іа та ІІІ класу — хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід; антипсихотичні засоби — тіоридазин, макроліди — еритроміцин; антигістамінні засоби — терфенадин, астемізол; хінолонові антибіотики — гатифлоксацин, моксифлоксацин та ін.), пацієнтам, які отримують засоби, що здатні потужно пригнічувати ензими печінкового цитохрому Р450 3А («азольні» протигрибкові засоби системної дії — кетоконазол, ітраконазол; деякі антибіотики-макроліди — еритроміцин, кларитроміцин; інгібітори HIV-протеази — індинавір; деякі блокатори кальцієвих каналів — дилтіазем, верапаміл та ін.); пацієнтам, які отримують засоби, що здатні потужно пригнічувати ензими CYP3A — циметидин.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 16 мг.

Торговельна назва:

• Зипразидон (Ziprasidone) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AE04 — антипсихотичні засоби; похідні індолу.

Основна фармакотерапевтична дія: має велику спорідненість з дофаміновими рецепторами типу 2 (D2), значну спорідненість із серотоніновими рецепторами типу 2А(5НТ2А), блокує серотонінові рецептори типу 2А та дофамінові рецептори типу D2, взаємодіє із серотоніновими 5НТ2С-, 5НТ1D- та 5НТ1A-рецепторами, його спорідненість з цими рецепторами така ж сама або перевищує спорідненість із дофаміновими D2-рецепторами; має помірну спорідненість із нейрональними системами транспорту серотоніну або норадреналіну, помірну спорідненість з гістаміновими Н1-рецепторами та альфа1-адренорецепторами, виявляв незначну спорідненість із мускариновими М1-холінорецепторами; виявляє властивості антагоніста відносно серотонінових 2А(5НТ2А)- та дофамінових 2(D2)-рецепторів, це передбачає, що антипсихотична активність препарату частково опосередкована поєднанням цих антагоністичних впливів; потужний антагоніст 5НТ2С- та 5НТ1D-рецепторів й потужний агоніст 5НТ1А-рецепторів та інгібітор зворотного нейронального захоплення норадреналіну та серотоніну.

Показання для застосування ЛЗ: лікування шизофренії у дорослих; лікування маніакальних або змішаних епізодів середнього ступеня тяжкості у пацієнтів з біполярним розладом; пор. для р-ну для ін’єкц. — для швидкого контролю стану ажитації у пацієнтів із шизофренією протягом максимум 3 послідовних днів у разі, коли пероральне застосування препарату є недоцільним.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі застосовують перорально (капс.) та в/м; капс.: шизофренія та біполярна манія: початкова доза при лікуванні г. станів становить 40 мг двічі/добу, під час їжі; добова доза у подальшому може бути підвищена до 80 мг 2 р/день, якщо необхідно, максимально рекомендовану дозу можна призначати не раніше 3-го дня лікування, МДД = 160 мг; підтримуюча терапія шизофренії: застосовувати у мінімальній ефективній дозі — 20 мг 2 р/день; пор. для р-ну для ін’єкц.: в/м введення застосовувати тільки у тих пацієнтів, у яких застосування пероральної лікарської форми є недоцільним, рекомендована доза — 10 мг, не перевищувати МДД = 40 мг; препарат у дозах по 10 мг можна вводити через кожні 2 год.; деяким пацієнтам може бути потрібним застосування початкової дози 20 мг, у такому випадку наступну дозу 10 мг можна вводити через 4 год. у подальшому препарат у дозах по 10 мг можна вводити через кожні 2 год до досягнення МДД; застосування зипразидону в/м протягом більш ніж 3 днів поспіль не досліджували; при необхідності тривалого застосування якомога швидше перейти з в/м застосування зипразидону на пероральне застосування у формі капс. в дозуванні до 80 мг 2 р/день.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: риніт; підвищення апетиту, гіпокальціємія; неспокій, збудження, відчуття тривоги, відчуття стиснення у горлі, нічні жахи, панічні атаки, с-ми депресії, брадифренія, пригнічення емоцій, аноргазмія; дистонія, акатизія, екстрапірамідні розлади, паркінсонізм (ригідність за типом зубчастого колеса, брадикінезію, гіпокінезію), тремор, запаморочення, седативний ефект, сонливість, головний біль, генералізовані тоніко-клонічні судоми, пізня дискінезія, дискінезія, слинотеча, атаксія, дизартрія, спазм погляду, порушення уваги, патологічна сонливість, гіпестезія, парестезія, летаргія, кривошия, парез, акінезія, гіпертонус, с-м неспокійних ніг; лімфопенія, підвищена кількість еозинофілів; посилене серцебиття, тахікардія, подовження скоригованого інтервалу QT на ЕКГ; затьмарений зір, фотофобія; амбліопія, порушення зору, свербіж очей, сухість очей; вертиго, дзвін у вухах, біль у вусі; гіпертонічний криз, АГ, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, систолічна гіпертензія, діастолічна гіпертензія, нестабільний АТ; диспное, біль у горлі; гикавка, нудота, блювання, запор, диспепсія, сухість у роті, надмірна секреція слини, діарея, дисфагія, гастрит, дискомфорт з боку травного тракту, набрякання язика, потовщення язика, метеоризм, гастро-езофагеальний рефлюкс, рідкі випорожнення; кропив’янка, висипання, макуло-папулярні висипання, вугрові висипання, псоріаз, алергічний дерматит, алопеція, набряк обличчя, еритема, папулярні висипання, подразнення шкіри; кістково-м’язова ригідність, дискомфорт з боку опорно-рухового апарату, судоми м’язів, біль у кінцівках, скутість суглобів, тризм; нетримання сечі, дизурія; еректильна дисфункція, посилення ерекції, галакторея, гінекомастія; підвищення рівня печінкових ферментів, відхилення від норми результатів функціональних проб печінки; астенія, підвищена стомлюваність, дискомфорт у ділянці грудної клітки, порушення ходи, біль, відчуття спраги, пірексія, відчуття жару; підвищення рівня лактатдегідрогенази; для пор. для р-ну для ін’єкц.: біль та дискомфорт у місці введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до зипразидону або до будь-якої з допоміжних речовин; встановлене подовження інтервалу Q-T; с-м вродженого подовження інтервалу QT; нещодавно перенесений г. ІМ; декомпенсована СН; аритмії, при застосуванні антиаритмічних препаратів класів IA та III; одночасне застосування ЛЗ, що подовжують інтервал QT (антиаритмічні препарати класів IA та III, триоксид миш’яку, галофантрин, левометадилу ацетат, мезоридазин, тіоридазин, пімозид, спарфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин, доласетрону мезилат, мефлохін, сертиндол або цизаприд), дофетилід, соталол, хінідин, хлорпромазин, дроперидол, пентамідин, пробукол або такролімус.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 80 мг., парентерально — 40 мг.

Торговельна назва:

5.1.1.6. Похідні тіоксантену

• Флюпентиксол (Flupenthixol) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AF01 — психолептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: нейролептик з групи тіоксантену; суміш двох геометричних ізомерів, активного циз(Z)-флюпентиксолу і транс(E)-флюпентиксолу; циз(Z)-флюпентиксол має високу спорідненість з обома дофаміновими D1 і D2-рецепторами; має високу спорідненість з α1-адренорецепторами і 5НТ2-рецепторами; але не має спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами; виявляє слабкі антигістамінергічні властивості і не чинить блокуючої дії на α2-адренорецептори; має широкий спектр активності, що залежить від дози: у низьких дозах (1–2 мг/день) спричиняє антидепресивний, анксіолітичний та активуючий ефект, у середніх дозах (3–25 мг/день) — призначають для лікування г. і хр. психозів; має розгальмовуючі (антиаутистичні і активуючі) властивості, підвищує настрій.

Показання для застосування ЛЗ: депресії, які супроводжуються тривогою, астенією та втратою ініціативи БНФ; хр. невротичні розлади, що супроводжуються тривогою, депресією та бездіяльністю; психосоматичні розлади з астенічними реакціями; шизофренія та інші психози (флупентиксолу деканоат — як підтримуюча терапія шизофренії) БНФ, що супроводжуються такими симптомами, як галюцинації, марення та порушення мислення, ускладнені апатією, анергією, пригніченим настроєм та усамітненням.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл.: для лікування дорослих з депресіями, хр. невротичними та психосоматичними розладами спочатку — 1 мг/добу як разова доза вранці або по 0,5 мг 2 р/добу; ч/з тижд. дозу можна підвищити до 2 мг/добу, якщо клінічна реакція є недостатньою; щоденну дозу, більшу за 2 мг, необхідно давати окремими дозами, максимум до 3 мг; для лікування шизофренії та інших психотичних розладів дози препарату визначаються індивідуально, відповідно до стану пацієнта — у цілому, спочатку необхідно використовувати малі дози та підвищувати їх до оптимально ефективного рівня якнайскоріше, відповідно до терапевтичного ефекту, спочатку 3 — 15 мг/добу перорально, як дві або три дози на день, підвищуючи за необхідністі до 40 мг/добу; підтримуюча доза — звичайно 5 — 20 мг/день, може прийматись одноразово вранці щодня; в/м введення: при підтримуючому лікуванні діапазон дозувань звичайно становить 20 — 40 мг (1- 2 мл) кожні 2–4 тижні БНФ; при переході з лікування перорального на підтримуюче в/м лікування керуватись нижченаведеною схемою: пероральна добова доза (мг) х 4 =доза(мг) в/м кожні 2 тижні, пероральна добова доза (мг) х 8 = добова доза (мг) в/м кожні 4 тижні; продовжувати приймати пероральний препарат 1-й тижд. після першої ін’єкції, але у зменшеній дозі; наступні дози та інтервали між ін’єкціями повинні встановлюватись відповідно до реакції пацієнта.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тахікардія, посилене серцебиття, подовження інтервалу QT на ЕКГ; тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз; сонливість, акатизія, гіперкінезія, гіпокінезія, тремор, дистонія, запаморочення, головний біль, пізня дискінезія, дискінезія, паркінсонізм, розлади мовлення, судоми, злоякісний нейролептичний синдром; порушення акомодації, зору, рухи очей; задишка; сухість у роті, гіперсекреція слини, запор, блювання, диспепсія, діарея, абдомінальний біль, нудота, метеоризм; розлади сечовипускання, затримка сечі; гіпергідроз, свербіж, висипання, реакції фоточутливості, дерматит; міалгія, м’язова ригідність; гіперпролактинемія; посилений апетит, збільшення маси тіла, знижений апетит, гіперглікемія, порушення толерантності глюкози; артеріальна гіпотензія, рум’янець, венозний тромбоемболізм; астенія, втома, реакція в місці ін’єкції (для р-ну д/ін.); гіперчутливість, анафілактична реакція; порушення функціональних тестів, жовтяниця; відсутність еякуляції, еректильна дисфункція, гінекомастія, галакторея, аменорея; безсоння, депресія, тривога, нервозність, зниження лібідо, стани сплутаності.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату; циркуляторний колапс, депресія ЦНС будь-якого походження (алкоголь, барбітуратна або опіоїдна інтоксикація), кома.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 6 мг., парентерально (депо) — 4 мг

Торговельна назва:

• Хлорпротиксен (Chlorprothixene) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AF03 — психолептичні засоби; похідні тіоксантену.

Основна фармакотерапевтична дія: нейролептик із групи тіоксантену; має високу спорідненість з 5-НТ2 рецепторами і α1-адреноцепторами; подібний до високодозових фенотіазинів, левомепромазину, хлорпромазину, тіоридазину та атипічного нейролептика клозапіну; має високу гістамінну (Н1) афінність, що дорівнює афінності дифенгідраміну; виявляє високу афінність до холінергічних мускаринових рецепторів; седативний нейролептик із широким діапазоном показань; послаблює або усуває тривогу, нав’язливі стани, психомоторне збудження, неспокій, нервозність і безсоння, а також галюцинації, манії та інші психотичні симптоми; у низьких дозах чинить антидепресивну дію, що робить його прийнятним для лікування психічних розладів, що супроводжуються с-мом неспокою-тривоги-депресії; психосоматичних розладів; не спричиняє звикання, залежності та розвитку толерантності; посилює дію аналгетиків, має власний аналгезуючий ефект, протисвербіжні та протиблювотні властивості.

Показання для застосування ЛЗ: шизофренія та інші психози з психомоторним неспокоєм, тривогою та збудженням; лікування абстиненції у алкоголіків та наркоманів; депресивні с-ми, неврози, психосоматичні розлади, що супроводжуються тривогою, напруженістю, невгамовністю, безсонням, порушеннями сну; епілепсія та олігофренія, пов’язані із психічними розладами, такими як еретизм, збудження, лабільність настрою та порушення поведінки; хр. біль (доповнення до аналгетиків); геріатрія: гіперактивність, збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, тривожність, порушення поведінки та сну.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дози встановлюють індивідуально, відповідно до стану пацієнта; дорослим спочатку призначати невеликі дози, які збільшують до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, грунтуючись на досягнутому терапевтичному ефекті; шизофренія та інші психотичні стани, манія: початкова доза — 50 — 100 мг/добу з поступовим збільшенням до досягнення оптимального ефекту, звичайна оптимальна доза 300 мг/добу в окремих випадках може досягати 1200 мг/добу; підтримуюча доза звичайно становить 100 — 200 мг/добу; через седативну дію доза повинна бути розділена з меншими дозами вдень і більшою — увечері; лікування стану абстиненції у алкоголіків та наркоманів: 500 мг/добу у поділених дозах протягом 7 діб; після подалання періоду абстиненції дозу повільно зменшувати; підтримуюча доза 100 мг (25+25+50мг) може стабілізувати стан і зменшувати ризик рецидиву, з часом можливо подальше зменшення дози; депресивні синдроми, неврози, психосоматичні розлади: мінімальна доза 25 мг/добу, дозу поступово підвищують до 75–100 мг/добу, в тяжких випадках — до 150 мг/добу; добову дозу розділяють на три прийоми, та застосовують вранці 1/3 вечірньої дози; порушення сну — 25 мг за 1 год до сну; епілепсія та олігофренія з психічними порушеннями — застосовують до 100 — 125 мг/добу, в епілептиків повинна підтримуватися адекватна доза протисудомних препаратів; хр. болі — можливо застосування у комбінації з анальгетиками, дозу поступово збільшують від 75–100 мг /добу до 200 — 300 мг/добу; геріатрія — індивідуальний підбір у діапазоні 25 — 75 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тахікардія, посилене серцебиття, подовження інтервалу QT на ЕКГ; тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз; сонливість, запаморочення, дистонія, головний біль, пізня дискінезія, паркінсонізм, судоми, акатизія, злоякісний нейролептичний синдром; порушення акомодації, зору, рухи очей; задишка; сухість у роті, гіперсекреція слини, запор, диспепсія, нудота, блювання, діарея; розлади сечовипускання, затримка сечі, гіпергідроз, висипання, свербіж, реакції фоточутливості, дерматит; міалгія, м’язова ригідність; гіперпролактинемія; посилений апетит/ зменшення апетиту, збільшення/ зниження маси тіла, гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози; артеріальна гіпотензія, припливи, венозний тромбоемболізм; астенія, втома; гіперчутливість, анафілактична реакція; порушення печінкових функціональних тестів, жовтяниця; відсутність еякуляції, еректильна дисфункція; гінекомастія, галакторея, аменорея; безсоння, тривожність, нервозність, зниження лібідо.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату або засобів групи тіоксантену; циркуляторний колапс, пригнічення ЦНС будь-якого походження (алкогольна, барбітуратна чи опіоїдна інтоксикація), кома, пацієнти із анамнезом клінічно значних СС розладів (брадикардія <50 уд/хв, нещодавній г. ІМ, некомпенсована СН, серцева гіпертрофія, аритмії, якщо призначені антиаритмічні засоби класів ІА та ІІІ), пацієнти із анамнезом шлуночкових аритмій або Torsade de Pointes, пацієнти із некоригованою гіпокаліємією та гіпомагніємією, пацієнти зі спадковим с-мом подовженого інтервалу QT або встановленим набутим подовженим інтервалом QT (QTc більше 450 мсек у чоловіків і 470 мсек у жінок), сумісне застосування з ЛЗ, які значно подовжують інтервал QT.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,3 г.

Торговельна назва:

• Зуклопентиксол (Zuclopenthixol) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AF05 — психолептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: нейролептик з групи тіоксантену; транзиторний дозозалежний седативний ефект, антипсихотичний ефект нейролептиків пов’язують із блокадою дофамінових рецепторів, а також можливим залученням блокади 5НТ-рецепторів; має високу спорідненість до обох дофамінових D1 і D2 рецепторів, α1-адренорецепторів і 5НТ2 рецепторів, але не має спорідненості до холінергічних мускаринових рецепторів; має слабку спорідненість до гістамінових (Н1) рецепторів і не має блокуючої дії на α2-адренорецептори; підвищує сироватковий рівень пролактину; призначають для лікування г. і хр. психозів, а також для терапії пацієнтів з розумовими вадами з гіперактивною руйнівною поведінкою, так само, як пацієнтів літнього віку з деменцією і параноїчними ідеями, розладами поведінки; зменшує супутні симптоми, такі як ворожість, підозрілість, тривога і агресивність; спричиняє транзиторний дозозалежний седативний ефект.

Показання для застосування ЛЗ: г. та хр. шизофренія та інші психози БНФ, особливо з такими симптомами як галюцинації, манії БНФ та порушення мислення зі збудженням, невгамовністю, ворожістю та агресивністю; маніакальна фаза маніакально-депресивного психозу; збудження або інші поведінкові розлади у пацієнтів з розумовою відсталістю.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо перорально та в/м глибоко; табл.: г. шизофренія та інші г. психози БНФ, виражені г. стани збудження, манія: призначають зазвичай 10–50 мг/добу БНФ, при виражених розладах і станах помірної тяжкості початкову дозу 20 мг/добу можна збільшувати на 10–20 мг кожні 2–3 дні до 75 мг/добу і більше; максимальна доза на один прийом 40 мг, МДД = 150 БНФ; хр. шизофренія та інші хр. психози: підтримуюча доза — 20–40 мг/добу; ажитація у пацієнтів із розумовою відсталістю: призначають зазвичай 6–20 мг/добу, при необхідності дозу можна збільшити до 25–40 мг/добу; р-н д/ін`єкц.: в/м (р-н 50мг/мл, зуклопентиксолу ацетат) зазвичай дорослим рекомендуються дози в межах 50–150 мг БНФ (1–3 мл), ін’єкцію об’ємом понад 2 мл розділити між двома місцями введення, при необхідності повторні ін’єкції проводяться з інтервалом 2–3 дні БНФ; терапія не повинна перевищувати 2 тижні БНФ; максимальна сумарна доза за весь курс терапії — не більше 400 мг, а кількість ін’єкцій — не більше 4 БНФ; в/м (р-н 200мг/мл, зуклопентиксолу деканоат): при підтримуючому лікуванні діапазон дозувань зазвичай складає 200 БНФ -400 мг (1–2 мл) кожні 2 -4 тижні БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тахікардія, посилене серцебиття, подовження інтервалу QT на ЕКГ; тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, агранулоцитоз; сонливість, акатізія, гіперкінезія, гіпокінезія, тремор, дистонія, гіпертонія, запаморочення, головний біль, парестезія, порушення уваги, амнезія, порушення ходи, пізня дискінезія, гіперрефлексія, дискінезія, паркінсонізм, сінкопе, атаксія, розлади мовлення, гіпотензія, судоми, мігрень, злоякісний нейролептичний синдром; порушення акомодації, зору, рухи очей, мідріаз; запаморочення, гіперчутливість, дзвін у вухах; закладений ніс, задишка; сухість у роті, гіперсекреція слини, запор, блювання, диспепсія, діарея, абдомінальний біль, нудота, метеоризм; розлади сечовипускання, затримка сечі, поліурія; гіпергідроз, свербіж, висип, реакції світлочутливості, порушення пігментації, себорея, дерматит, пурпура; міалгія, м’язова ригідність, тризм, кривошия; гіперпролактинемія, посилений апетит, збільшення ваги, знижений апетит, зниження ваги, гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, гіперліпідемія; артеріальна гіпотензія, рум’янець; астенія, втома, нездужання, біль,спрага, гіпотермія, пірексія; гіперчутливість, анафілактична реакція; порушення функціональних тестів, холестатичний гепатит, жовтяницях; відсутність еякуляції, еректильна дисфункція, оргастичні розлади у жінок, сухість вульвовагінальної ділянки, гінекомастія, галакторея, аменорея, пріапізм; безсоння, депресія, тривога, нервозність, патологічні сновидіння, зниження лібідо, апатія, кошмари, посилене лібідо, сплутана свідомість; раптове припинення застосування зуклопентиксолу може спричинити симптоми відміни.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, циркуляторний колапс, депресія ЦНС будь-якого походження (алкогольна, барбітуратна чи опіоїдна інтоксикація), кома.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 30 мг., парентерально — 30 мг., парентерально (депо) — 15 мг

Торговельна назва:

5.1.1.7. Діазепіни, оксазепіни, тіазепіни та оксепіни

• Клозапін (Clozapine) [П]

Фармакотерапевтична група: N05АН02 — антипсихотичні препарати.

Основна фармакотерапевтична дія: не індукує каталепсію або пригнічує стереотипну поведінку, спричинену введенням апоморфіну або амфетаміну; чинить тільки слабку блокуючу дію на допамінові D1-, D2-, D3- і D5-рецептори, але виявляє високу ефективність стосовно D4-рецепторів, а також чинить анти-альфа-адренергічну, антихолінергічну, антигістамінну дію та пригнічує реакцію активації; проявляє антисеротонінергічні властивості; клінічно виявляє швидкий і виражений седативний ефект і чинить сильну антипсихотичну дію, зокрема у пацієнтів з шизофренією, резистентних до лікування іншими лікарськими препаратами; тяжкі екстрапірамідні реакції, такі як г. дистонія, паркінсоноподібні побічні ефекти і акатизія, виникають рідко.

Показання для застосування ЛЗ: стійка до терапії шизофренія (у разі відсутності ефекту від лікування класичними нейролептиками або при їх непереносимості БНФ); ризик рецидиву суїцидальних проб; психотичні розлади протягом терапії хвороби Паркінсона БНФ

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для кожного пацієнта застосовувати мінімальну ефективну дозу; загальну добову дозу можна розділити на нерівні дози, найбільшу з них потрібно прийняти перед сном; стійка до терапії шизофренія БНФ, ризик рецидиву суїцидальних спроб: 1-й день — 12,5 мг 1–2 р/день, 2-й день — 25 — 50 мг/день; за умови доброї переносимості, доза може бути збільшена поступово на 25–50 мг/добу з метою досягнення рівня дози 300 мг/добу протягом 2–3 тижнів БНФ; після цього, за необхідності, добова доза може бути збільшена до 50–100 мг з інтервалами двічі на тиждень або, бажано, щотижнево БНФ; у більшості пацієнтів настання антипсихотичної ефективності можна очікувати при застосуванні дози 300–450 мг/добу за кілька прийомів; у деяких пацієнтів адекватними можуть виявитися менші добові дози, у той час як інші можуть потребувати до 600 мг/добу; МДД — 900 мг/добу БНФ, з максимальним індивідуальним приростом 100 мг; після досягнення максимального терапевтичного ефекту багато пацієнтів може перейти на застосування підтримуючих доз, для цього рекомендується поступово знижувати дозу препарату, у випадку запланованого припинення лікування препаратом рекомендується поступове зниження дози протягом 1–2 тижнів; психотичні розлади протягом терапії хвороби Паркінсона БНФ, початкова доза не повинна перевищувати 12,5 мг/добу, прийнята як разова доза ввечері БНФ; подальші збільшення дози повинні бути на 12,5 мг БНФ, з максимальним збільшенням у 2 р/тиждень до 50 мг, дози, яка не повинна бути досягнута до кінця 2 тижня; загальну добову дозу переважно приймати однократно ввечері; середня ефективна доза — 25–37,5 мг/добу БНФ; якщо лікування протягом принаймні одного тижня у дозі 50 мг/добу не забезпечує задовільної терапевтичної відповіді, дозу можна збільшувати на 12,5 мг/тиждень; дозу 50 мг/день перевищувати тільки у виняткових ситуаціях, а максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 100 мг/добу БНФ, у випадку запланованого припинення лікування препаратом рекомендується поступове зниження дози на 12,5 мг, принаймні за 1–2 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: агранулоцитоз, зниження загальної кількості лейкоцитів, нейтропенія, еозинофілія, лейкоцитоз лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, анемія; збільшення маси тіла, порушення толерантності до глюкози, ЦД, тяжка гіперглікемія, кетоацидоз, гіперосмолярна кома, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; дизартрія, дисфемія, занепокоєння, збудження; сонливість та седативний ефект, запаморочення, нечіткість зору, головний біль, тремор, ригідність м’язів, акатизія, екстрапірамідальні с-ми, епілептичні напади, судоми, міоклонічні посмикування; сплутаність свідомості, делірій; пізня дискінезія, обсесивно-компульсивні с-ми, злоякісний нейролептичний с-м; тахікардія, зупинка серця, зміни показників ЕКГ (пригнічення сегменту ST, згладжування та інверсія Т-хвилі, порушення провідності), аритмія, перикардит, кардіоміопатії, міокардит; АГ, ортостатична гіпотензія, синкопе, тромбоемболія, судинний колапс у результаті тяжкої гіпотензії, зупинка серця; аспірація їжі, пригнічення/зупинка дихання, пневмонія; запор, гіперсалівація, нудота, блювання, сухість у роті, дисфагія, збільшення слинної залози, непрохідність кишечника, паралітична кишкова непрохідність, затримка калу; підвищення печінкових ферментів, гепатит, жовтяниця, гострий панкреатит, фульмінантний некроз печінки; шкірні реакції; нетримання сечі, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, ниркові порушення, ниркова недостатність; пріапізм, імпотенція, зміни в еякуляції, дисменорея; стомленість, підвищення температури тіла, доброякісна гіпертермія, порушення регуляції потовиділення та температури тіла; підвищення рівня креатинфосфокінази, гіпонатріемія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до клозапіну або до будь-якого компоненту препарату; неможливість регулярно контролювати показники крові у пацієнта; токсична або ідіосинкратична гранулоцитопенія/агранулоцитоз в анамнезі (за винятком розвитку гранулоцитопенії або агранулоцитозу внаслідок хіміотерапії, перенесеної раніше); агранулоцитоз в анамнезі, індукований клозапіном; порушення функції кісткового мозку; епілепсія, що не піддається контролю; алкогольний або інші токсичні психози, лікарські інтоксикації, коматозні стани; судинний колапс та/або пригнічення ЦНС будь-якої етіології; тяжкі порушення з боку нирок або серця (наприклад міокардит); г. захворювання печінки, що супроводжуються нудотою, втратою апетиту або жовтяницею; прогресуючі захворювання печінки, печінкова недостатність; паралітична непрохідність кишечнику; одночасне застосування з препаратами, які можуть спричинити виникнення агранулоцитозу; одночасне застосовування з депо-нейролептиками.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,3 г.

Торговельна назва:

• Оланзапін (Olanzapin) [П] **

Фармакотерапевтична група: N05AH03 — антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: є антипсихотичним ЛЗ із широким спектром фармакологічної дії, що зумовлена впливом на різні рецептори; виявляє спорідненість із серотоніновими рецепторами (5-НТ2А/2С, 5-НТ3, 5-НТ6), допаміновими (D1, D2, D3, D4, D5), м-холінорецепторами (М1-М5), a1-адрено- і гістаміновими Н1-рецепторами; виявляє антагонізм до серотонінових, допамінових і холінорецепторів; селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, виявляючи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов’язані з моторною функцією; гальмує умовний рефлекс уникнення, що свідчить про його антипсихотичну активність (нейролептичні властивості) при прийомі в дозах, нижчих за ті, що викликають каталепсію — побічний ефект, пов’язаний з порушенням рухомості; у хворих на шизофренію з позитивними і негативними симптомами поліпшує як негативні, так і позитивні симптоми.

Показання для застосування ЛЗ: лікування шизофренії БНФ; підтримання досягнутого клінічного ефекту під час тривалої терапії у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на початкову терапію; лікування маніакальних епізодів БНФ помірного та тяжкого ступеня; для профілактики повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами БНФ, у яких було отримано позитивну відповідь при лікуванні оланзапіном манії; пор. ліофіліз. для приготув. р-ну для ін’єкц.: для швидкого купірування психомоторного збудження (ажитації) та порушень поведінки у пацієнтів із шизофренією або маніакальними епізодами, коли пероральна терапія недоцільна БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі застосовують внутрішньо p/os та в/м; табл.: шизофренія: БНФ рекомендована початкова доза -10 мг 1р/ день БНФ; маніакальні епізоди: БНФ рекомендована початкова доза як монотерапії — 15 мг/добу БНФ, у комбінації з літієм чи вальпроатом — 10 мг/добу; профілактика повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами БНФ: рекомендована початкова доза — 10 мг/добу БНФ, пацієнти, які отримували оланзапін для лікування маніакальних епізодів, продовжують отримувати оланзапін у тому ж дозуванні і для профілактики повторних нападів у пацієнтів з біполярними розладами; лікування шизофренії, маніакальних епізодів та попередження рецидивів біполярного розладу БНФ щоденну дозу визначають на підставі клінічного статусу в діапазоні 5–20 мг на добу БНФ, збільшення рекомендованої початкової дози проводять з інтервалами не менше 24 год. лише після клінічного обстеження; пор. ліофіліз. для приготув. р-ну для ін’єкц.: швидке купірування психомоторного збудження, ажитації у пацієнтів з шизофренією БНФ коли пероральна терапія недоцільна: рекомендована початкова доза дорослим для в/м введення оланзапіну становить 10 мг, яку призначають у вигляді однієї в/м ін’єкції, залежно від індивідуального клінічного стану 2 ін’єкцію (5–10 мг) вводять ч/з 2 год після першої ін’єкції, а третю ін’єкцію (до 10 мг), МДД — 20 мг; максимальна доза оланзапіну (включаючи усі форми випуску) становить 20 мг БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, збільшення маси тіла, підвищення рівня холестерину, рівня глюкози, рівня тригліцеридів, глюкозурія, підвищення апетиту; еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівнів пролактину; розвиток або загострення діабету, рідко пов’язаного з кетоацидозом або комою; запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія, пізня дискінезія, епілептичні напади, що були в анамнезі або були наявні фактори ризики, дистонія (включно з окулярним симптомом), амнезія, дизартрія; нейролептичний злоякісний с-м, с-м відміни; кровотеча з носа; ортостатична гіпотензія, брадикардія, пролонгація інтервалу QT, вентрикулярна тахікардія/фібриляція, раптова смерть; тромбоемболія (включаючи емболію легеневої артерії та глибокий венозний тромбоз); антихолінергічні ефекти, здуття живота, панкреатит; транзиторне асимптоматичне підвищення печінкових трансаміназ, гепатити (включаючи гепатоцелюлярне, холестатичне або змішане ушкодження печінки); гіперчутливість; АР, висипання, реакції світлочутливості, алопеція; артралгія, рабдоміоліз; астенія, стомлюваність, пірексія; гіпер- або гіпотермія, підвищення рівня алкалін- фосфатази, креатинфосфокінази, гаммаглутамілтрансферази, сечової кислоти, білірубіну; нетримання сечі, затримка сечі, утруднене сечовипускання; еректильна дисфункція у чоловіків, зниження лібідо у жінок та чоловіків, аменорея, збільшення грудей, галакторея у жінок, гінекомастія/збільшення грудей у чоловіків, пріапізм; пор. ліофіліз. для приготув. р-ну для ін’єкц.: відчуття дискомфорту у зоні введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, відомий ризик закритокутової глаукоми.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 10 мг., перорально — 10 мг.

Торговельна назва:

• Кветіапін (Quetiapine) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AH04 — антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: атиповий антипсихотичний препарат, що взаємодіє з великою кількістю нейротрансмітерних рецепторів; проявляє високе споріднення до (5НТ2) рецепторів серотоніну та допамінових D1- та D2-рецепторів; має високу спорідненість з гістамінергічними та адренергічними α1-рецепторами та меншу спорідненість з адренергічними α2-рецепторами та серотоніновими 5НТ1А рецепторами; не має суттєвої спорідненості з холінергічними мускариновими або бензодіазепіновими рецепторами.

Показання для застосування ЛЗ: шизофренія БНФ; маніакальні епізоди, пов’язані з біполярними розладами БНФ; таблетки пролонг. дії: депресивні епізоди при біполярному розладі БНФ; для супутнього лікування депресивних епізодів у пацієнтів з депресивним розладом, у яких зафіксовано субоптимальну відповідь на монотерапію антидепресантами; для попередження наступного епізоду захворювання у пацієнтів з біполярним розладом, у пацієнтів з маніакальними або депресивними епізодами БНФ, при яких лікування кветіапіном є ефективним.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: таблетки — дорослим внутрішньо 2 р/добу, незалежно від прийому їжі; лікування шизофренії БНФ — 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг БНФ, починаючи з 4-го дня, доза повинна титруватися до звичайно ефективного дозування в межах 300–450 мг/добу БНФ; залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості пацієнта доза може варіювати в межах 150–750 мг/добу БНФ; лікування маніакальних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами БНФ — добова доза для перших 4-х днів лікування становить 1-й день — 100 мг, 2-й день — 200 мг, 3-й день — 300 мг, 4-й день — 400 мг БНФ; подальше збільшення дози відбувається не більше ніж на 200 мг щодня, аж до збільшення добової дози до 800 мг БНФ, починаючи з 6-го дня лікування; таблетки пролонгованої дії застосовують для 1 р/день, лікування шизофренії та маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярному розладі БНФ: добова доза на початку терапії становить 1-й день — 300 мг, 2-й день — 600 мг, рекомендована добова доза становить — 600 мг, однак, якщо клінічно обґрунтовано, дозу можна підвищити до 800 мг/добу БНФ; дозу коригувати в рамках діапазону ефективних доз — від 400 мг до 800 мг/добу — залежно від клінічної відповіді і переносимості; для лікування депресивних епізодів при біполярному розладі: застосовують внутрішньо перед сном, добова доза на початку терапії становить 1-й день — 50 мг, 2-й день — 100 мг, 3-й день — 200 мг, 4-й день — 300 мг; рекомендована добова доза — 300 мг БНФ; для попередження наступного епізоду захворювання при біполярному розладі БНФ: пацієнти, у яких була відповідь на застосування кветіапіну у формі таблеток пролонгованої форми при невідкладнму лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування препаратом увечері в межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг/добу БНФ, у такому випадку бажано застосовувати найнижчі ефективні дози; для супутнього лікування депресивних епізодів при ДР: табл. приймати перед сном, добова доза на початку терапії становить 1-й день — 50 мг, 2-й день — 50 мг, 3-й день — 150 мг, 4-й день — 150 мг, бажано застосовувати найнижчі ефективні дози починаючи з 50 мг/добу, потреба у збільшенні дози зі 150 до 300 мг/добу повинна ґрунтуватись на оцінці стану окремого пацієнта.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія, агранулоцетоз; гіперчутливість, включаючи шкірні АР, анафілактична реакція; гіперпролактинемія, гіпотиреоїдизм, неадекватність секреції антидіуретичного гормону; посилення апетиту, гіпонатріємія, ЦД, метаболічний с-м; незвичайні сни та нічні кошмари, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка, сомнамбулізм та пов’язані з цим реакції, такі як мовлення уві сні, розлади харчової поведінки у сні; запаморочення, сонливість, головний біль, синкопальний стан, екстрапірамідні симптоми, дизартрія, судоми, епілепсія, синдром неспокійних ніг, пізня дискінезія; тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія; нечіткість зору; ортостатична гіпотензія, венозна тромбоемболія; риніт, диспное; затримка сечі; сухість у роті, блювання, запор, диспепсія, дисфагія, панкреатит,кишкова непрохідність/заворот кишок; жовтяниця, гепатит; ангіоневротичний набряк, с-м Стівенса-Джонсона; рабдоміоліз; сексуальна дисфункція, порушення сексуальних функцій, пріапізм, галакторея, набряки молочних залоз, менструальні розлади; симптоми відміни (припинення застосування), легка астенія, периферичний набряк, дратівливість, злоякісний нейролептичний синдром; підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові, підвищення рівня загального холестерину (переважно холестерину ЛПНЩ), зменшення рівня ЛПВЩ холестерину, збільшення маси тіла, зниження рівня гемоглобіну, підвищення рівнів сироваткових трансаміназ (АЛТ, AСТ), зниження числа нейтрофілів, підвищення глюкози крові до гіперглікемічних рівнів, пірексія, підвищення рівнів гамма-ГТ, зменшення кількості тромбоцитів, подовження інтервалу QT, підвищення рівнів креатинфосфокінази у крові, гіпотермія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату, одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450, таких як інгібітори HIV-протеаз, азолмісних протигрибкових препаратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,4 г.

Торговельна назва:

5.1.1.8. Бензаміди

• Сульпірид (Sulpiride) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AL01 — антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: впливає на допамінергічну нервову передачу в головному мозку як допаміноміметик, завдяки чому справляє активуючу дію; у високих дозах має антирепродуктивну дію.

Показання для застосування ЛЗ: табл., р-н для ін`єкц.: г. психічні розлади; хр. психічні розлади (шизофренія БНФ, хр. порушення нешизофренічного характеру: параноїдальні стани, хр. галюцинаторний психоз); капс.: короткотривале симптоматичне лікування тривожних станів у дорослих, у випадках, коли звичайні терапевтичні заходи не дали результатів; серйозні поведінкові розлади (ажитація (тривожне збудження), самопошкодження, стереотипія) у дітей віком від 6 років у капс., особливо у пацієнтів з аутичними синдромами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально та в/м; табл. та р-н для ін`єкц. для в/м введення призначені лише для дорослих; призначати мінімальну ефективну дозу; добова доза в табл. становить 200 -1000 мг; в/м — якщо клінічний стан пацієнта дозволяє, лікування має розпочинатися з низької дози (100 мг), після чого можливе поступове титрування дози, добова доза становить 400- 800 мг протягом 2 тижнів; капсули: дорослі, при короткотривалому симптоматичному лікуванні тривожних станів у випадках, коли звичайні терапевтичні заходи не дали результатів: добова доза — 50–150 мг протягом не більше 4 тижнів; діти віком від 6 років: серйозні поведінкові розлади (ажитація (тривожне збудження), самопошкодження, стереотипія), особливо у пацієнтів з аутичними синдромами: 5 мг/кг маси тіла/добу (за необхідності ця доза може бути збільшена до 10 мг/кг маси тіла/ добу).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: рання дискінезія (спастична кривошия, окулогирні кризи, тризм), тремор, гіпертонія, гіпокінезія та гіперсалівація; акінетичні с-ми, що супроводжуються або не супроводжуються гіпертонусом, які частково зменшуються при застосуванні антихолінергічних а/паркінсонічних агентів, гіперкінетична-гіпертонічна, збудлива рухова активність, акатизія; пізня дискінезія, заспокійливий ефект, сонливість чи безсоння; судоми; потенційно летальний злоякісний нейролептичний с-м; короткочасна гіперпролактинемія (аменорея, галакторея, гінекомастія, імпотенція, фригідність, збільшення молочних залоз та біль у молочних залозах); збільшення маси тіла; подовження QT-інтервалу, шлуночкові аритмії (пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует»), шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, зупинка серця, раптова смерть; постуральна гіпотензія, венозна тромбоемболія; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз; збільшення активності ферментів печінки; макулопапулярний висип; почервоніння та краплинні крововиливи у місці введення при в/м застосування.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сульпіриду або будь-якої з допоміжних речовин препарату; пролактинзалежні пухлини (пролактинсекретуюча аденома гіпофіза — пролактинома та рак мол. залози); відомий або підозрюваний д-з феохромоцитоми; в комбінації з неантипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголін та кінаголід) та в комбінації з леводопою; табл. та р-н для ін`єкц. протипоказані дітям.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,8 г., парентерально — 0,8 г.

Торговельна назва:

• Амісульприд (Amisulpride) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AL05 — антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: антипсихотичний засіб, що відноситься до класу заміщених бензамідів; селективно, з високою спорідненістю зв’язується з субтипами D2 і D3 дофамінергічних рецепторів; не має спорідненості з рецепторами серотоніну, гістаміну, з адренергічними і холінергічними рецепторами; блокує переважно дофамінергічні нейрони, що локалізуються в мезолімбічних структурах, а не в стріарній системі, ця специфічна спорідненість пояснює переважно антипсихотичну дію амісульприду; у низьких дозах він переважно блокує пресинаптичні D2 і D3-рецептори, що пояснює його дію на негативні симптоми шизофренії.

Показання для застосування ЛЗ: шизофренія БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально; дозу підбирають індивідуально; якщо добова доза не перевищує 400 мг, препарат приймати 1 р/добу; дозу більше 400 мг розділити на 2 прийоми/добу; г. психотичні епізоди: БНФ початкова доза становить 400 — 800 мг/добу, МДД = не більше 1200 мг БНФ; підтримуюча доза повинна встановлюватися індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз; для пацієнтів з переважно негативною симптоматикою БНФ доза становить 50–300 мг/добу БНФ, оптимальна доза — 100 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: екстрапірамідні с-ми (тремор, ригідність, гіпертонія, посилена салівація, акатизія, гіпокінезія, дискінезія), г. дистонія (спастична кривошия, окулогірний криз, тризм); сонливість або безсоння, тривожність, ажитація, фригідність; пізня дискінезія, судоми; запор, нудота, блювання, сухість у роті; галакторея, аменорея, гінекомастія, біль у грудях, порушення ерекції; гіперглікемія; артеріальна гіпотензія, брадикардія; збільшення маси тіла; підвищення рівнів ензимів печінки (трансаміназ); АР; злоякісний нейролептичний с-м; подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, такі як torsades de pointes і шлуночкова тахікардія, які можуть призвести до фібриляції шлуночків і зупинки серця; раптовий летальний наслідок.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до препарату; діагностована або підозрювана феохромоцитома; дитячий вік до 15 років; годування груддю; діагностовані або підозрювані пролактинзалежні пухлини (пролактинома гіпофіза та рак молочних залоз); одночасне застосування із леводопою; комбінація з ЛЗ, які можуть спричинити torsade de pointes: протиаритмічними засобами класу Iа і III, деякими нейролептиками; одночане застосування з мехітазином, циталопрамом, есциталопрамом, неантипаркінсонічними агоністами допаміну (каберголіном, хінаголідом).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,4 г.

Торговельна назва:

5.1.1.9. Препарати літію

• Літій (Lithium) [П] *

Фармакотерапевтична група: N05AN01 — психолептичні, антипсихотичні засоби; препарати літію.

Основна фармакотерапевтична дія: має виражений нормотимічний ефект; змінює транспорт іонів натрію у нейронах, збільшує внутрішньоклітинне дезамінування норадреналіну та зменшує його вільну кількість, збільшує чутливість нейронів до дії дофаміну; у значних кількостях знаходиться у мозковій тканині і приймає участь у процесах переамінування і зв’язування аміаку, який значно підвищує терапевтичний ефект іонів літію.

Показання для застосування ЛЗ: лікування та профілактика рецидиву маніакальної фази біполярного афективного розладу ВООЗ БНФ; профілактика депресії ВООЗ з уніполярними афективними розладами БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим, початкова ВООЗ та підтримуюча доза — 300 мг (1 капс.) 2 р/добу ВООЗ (вранці та ввечері); при недостатності терапевтичного ефекту початкову дозу можна поступово збільшувати, але не вище МДД — 2,1 г (7 капс.); після досягнення терапевтичного ефекту дозу можна знизити до підтримуючої — 300 мг (1 капс.) 2 р/добу; тривалість курсу лікування залежить від перебігу захворювання; максимально допустима концентрація літію в сироватці крові — 1,6 ммоль/л; під час лікування потрібно постійно контролювати концентрацію літію в сироватці крові ВООЗ, БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: відчуття загального нездужання; запаморочення, головний біль, сонливість, дезорієнтація, м’язовий тремор, дрібний тремор рук, вертиго, дизартрія, атаксія, нерозбірлива мова, порушення свідомості (у т.ч. сплутаність свідомості, ступор, кома), анормальні рефлекси (у т.ч. гіперактивність глибоких сухожильних рефлексів), судоми, міоклонус, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, екстрапірамідні с-ми (у т.ч. атетоз, паркінсонізм), периферична сенсомоторна нейропатія, ністагм, міастенія гравіс, порушення пам’яті, енцефалопатія, злоякісний нейролептичний с-м, серотоніновий синдром, нетримання сечі та калу; помірні когнітивні порушення; подовження інтервалу QT (пов’язані з розвитком шлуночкової тахікардії або аритмії типу torsade de pointes), аритмія, брадикардія, дисфункція синусового вузла, зміни на ЕКГ (зворотне сплощення/інверсія Т-хвилі, AV-блокада, кардіоміопатія), артеріальна гіпотензія, периферичний циркуляторний колапс, набряки, с-м Рейно; карієс, гастрит, нудота, блювання, діарея, дискомфорт/біль у животі, сухість у роті, незначне відчуття спраги, гіперсекреція слини, анорексія, дисгевзія; полідипсія та/або поліурія, нефрогенний нецукровий діабет, гістологічні зміни у нирках з інтерстиціальним фіброзом та порушенням функції нирок, нефротичний с-м; алопеція, акне/акнеподібні висипи, загострення або розвиток псоріазу, свербіж, алергічні висипи, гіперкератоз, фолікуліт, шкірні виразки; порушення функції щитовидної залози (в т.ч. еутиреоїдний зоб та/або гіпотиреоз, гіпертиреоз, тиреотоксикоз, гіперпаратиреоз, аденома паращитовидної залози); гіперкальціємія, гіпермагніємія; м’язова слабкість, артралгія, міалгія; статеві дисфункції; підвищення титру антинуклеарних антитіл, алергічний васкуліт; скотома, зорові розлади, у т.ч. нечіткість зору; лейкоцитоз/лейкопенія, анемія; зниження/збільшення маси тіла, гіперглікемія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до літію чи до компонентів препарату; тяжкі СС захворювання з явищами декомпенсації та порушеннями провідності міокарда, с-м Бругада (у т.ч. в сімейному анамнезі); дисфункція щитовидної залози; гіпонатріємія (у т.ч. при низьконатрієвій дієті, зневодненні, хворобі Аддісона); тяжкі порушення функції нирок, ниркова недостатність.

Визначена добова доза (DDD): перорально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

5.1.1.10. Інші антипсихотичні засоби

• Рисперидон (Risperidone) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AX08 — антипсихотичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями; виявляє високу афінність до серотонінергічних 5-НТ2 і дофамінергічних D2-рецепторів; зв’язується також з a1-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю — з Н1-гістамінергічними та a2-адренергічними рецепторами; не виявляє афінності до холінергічних рецепторів, хоча рисперидон є потужним D2-антагоністом, що пов’язують із його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, не спричиняє значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками; збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Показання для застосування ЛЗ: табл. в/о, табл. що дисперг. у рот. порожн., р-н оральн.: шизофренія та інші психічні розлади БНФ, у тому числі підтримуюча терапія, у пацієнтів, у яких спостерігалася відповідь на терапію, з метою запобігання рецидиву хвороби; маніакальні епізоди при біполярних розладах БНФ (допоміжна терапія у комбінації з нормотиміками як початкове лікування або як монотерапія на період тривалістю до 12 тижнів); короткочасне лікування вираженої агресії або тяжких психічних с-мів у пацієнтів з деменцією при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим БНФ; симптоматичне лікування зухвалих опозиційних розладів або інших розладів соціальної поведінки у дітей, підлітків та дорослих з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю, які мають прояви деструктивної поведінки (імпульсивність, аутоагресія) БНФ; симптоматичне лікування аутичних розладів у дітей віком від 5 років БНФ, у яких симптоми варіюють від гіперактивності до роздратованості (включаючи агресію, завдання собі тілесних ушкоджень, тривожність та патологічні циклічні дії); пор. для суспенз. для ін’єкц. пролонг. дії: підтримуюча терапія при лікуванні шизофренії у пацієнтів, стабілізованих пероральними антипсихотичними засобами.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо перорально та в/м: шизофренія БНФ: дорослим призначають 1–2 р/добу, розпочинати прийом з дози 2 мг/добу (день 1-й), дозу можна збільшити до 4 мг (день 2-й), для більшості пацієнтів рекомендована доза — 4 — 6 мг/добу; МДД =10 мг дози, які перевищують 10 мг/добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів, дози вище 16 мг — не застосовують БНФ; при в/м введенні рекомендована доза для більшості пацієнтів — 25 мг 1 р на 2 тижні; пацієнтам, які застосовують перорально рисперидон по 4 мг або менше — застосовувати 25 мг препарату 1 р на 2 тижні, пацієнтам, які застосовують вищі дози — застосовувати 37,5 мг препарату 1 р на 2 тижні БНФ; якщо пацієнти не застосовують рисперидон перорально враховують пероральне дозування попереднього лікування при виборі в/м стартової дози; підтримуюча доза — в/м 25 мг 1 р на 2 тижні, для деяких пацієнтів потрібні вищі дози — 37,5 або 50 мг; дозу препарату можна підвищувати не частіше ніж 1 р на 4 тижні, МДД = 50 мг 1 р на 2 тижн.; маніакальні епізоди при біполярних розладах БНФ: внутрішньо перорально, дорослі та діти віком від 10 років, рекомендована початкова доза становить 2 мг/добу, дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 год. БНФ, рекомендований діапазон доз — 2–6 мг/добу (для табл., що дисперг. — 1–6 мг/добу БНФ); короткочасна терапія вираженої агресії або тяжких психічних симптомів у пацієнтів з деменцією БНФ: внутрішньо перорально, рекомендована початкова доза — 0,25 мг 2 р/добу, за необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0,25 мг 2 р/добу не частіше ніж через день, оптимальна доза — 0,5 мг 2 р/добу, для деяких пацієнтів ефективну дозу можна збільшити до 1 мг 2 р/добу БНФ, після досягнення оптимальної дози можна розглянути можливість прийому добової дози 1 р/день; порушення поведінки БНФ: внутрішньо перорально, діти віком від 5 до 18 років з масою тіла ≥ 50 кг рекомендована початкова доза — 0,5 мг 1 р/добу, у разі необхідності дозу коригують шляхом додавання 0,5 мг 1 р/добу не частіше ніж через день; оптимальна доза для більшості пацієнтів — 1 мг 1 р/добу; з масою тіла < 50 кг рекомендована початкова доза — 0,25 мг 1 р/добу; при необхідності дозу коригють шляхом додавання 0,25 мг 1 р/добу не частіше ніж через день, оптимальна доза для більшості пацієнтів — 0,5 мг 1 р/добу БНФ; аутичні розлади у дітей віком від 5 років БНФ: внутрішньо перорально БНФ з масою тіла < 50 кг — рекомендована початкова доза — 0,25 мг 1 р/день БНФ, з 4 дня дозу можна збільшити на 0,25 мг, підтримувати дозу 0,5 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді, збільшення дози на 0,25 мг з інтервалом у 2 тижн. можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю; з масою тіла ≥ 50 кг — рекомендована початкова доза — 0,5 мг 1 р/день БНФ, з 4 дня дозу можна збільшити на 0,5 мг, підтримувати дозу 1 мг та на 14 день провести оцінку клінічної відповіді, збільшення дози на 0,5 мг з інтервалом у 2 тижн. можна розглядати лише для пацієнтів з недостатньою клінічною відповіддю.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пневмонія, грип, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, синусит, вірусна інфекція, інфекції, інфекція вуха, тонзиліт, целюліт, отит середнього вуха, інфекція ока, локалізована інфекція, акродерматит, інфекції дихальних шляхів, цистит, оніхомікоз, хр. отит середнього вуха; нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія; гіперчутливість; порушення секреції антидіуретичного гормону; підвищення/ зниження апетиту, ЦД, анорексія, полідипсія, підвищення рівня холестерину, підвищення рівня тригліцеридів, зменшення маси тіла, гіпоглікемія, підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня гаммаглутамілтранферази, діабетичний кетоацидоз; безсоння, тривога, хвилювання, розлади сну, депресія, сплутанність свідомості, манія, зниження лібідо, апатія, нервовість, аноргазмія, притуплений афект; паркінсонізм, головний біль, акатизія, запаморочення, тремор, дистонія, сонливість, седація, летаргія, дискінезія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, синкопе, порушення свідомості, цереброваскулярні розлади, транзиторна ішемічна атака, дизартрія, порушення уваги, гіперсомнія, постуральне запаморочення, розлади рівноваги, пізня дискінезія, розлади мовлення, порушення координації, гіпоестезія, розлади смакових відчуттів, судоми, парестезія, злоякісний нейролептичний с-м, діабетична кома, цереброваскулярні розлади, церебральна ішемія, розлади руху, тремор голови, спотворення смаку; нечіткість зору, кон’юнктивіт, очна гіперемія, виділення з очей, набрякання очей, сухість очей, збільшення сльозовиділення, світлобоязнь, зниження гостроти зору, закочування очей, глаукома, оклюзія ретинальної артерії; біль у вухах, тиніт, вертиго; тахікардія, атріовентрикулярна блокада, блокада пучка Гіса, фібриляція передсердь, синусова брадикардія, відчуття серцебиття, АГ, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, легеневий емболізм, тромбоз глибоких вен; диспное, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, фаринголарингеальний біль, свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, легеневий застій, розлади дихання, хрипи, набрякання дихальних шляхів, дистонія, с-м нічного апное, гіпервентиляція; блювання, діарея, запор, нудота, абдомінальний біль, диспепсія, сухість у роті, відчуття дискомфорту у шлунку, зубний біль, дисфагія, гастрит, нетримання калу, фекалома, гастроентерит, непрохідність кишечнику, панкреатит, набрякання губ, хейліт; жовтяниця; висипи, еритема, ангіоневротичний набряк, пошкодження шкіри, розлади шкіри, свербіж, акне, зміна кольору шкіри, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз, екзема, лупа; артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, м’язова слабкість, міальгія, біль у шиї, набрякання суглобів, порушення постави, скутість суглобів, м’язово-скелетний біль у грудній клітці, рабдоміоліз; енурез, затримка сечі, дизурія, нетримання сечі, полакіурія; аменорея, статева дисфункція, порушення ерекції, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, вагінальні виділення, пріапізм; синдром відміни препарату у новонароджених; пірексія, втома, периферичний набряк, астенія, біль у грудній клітці, набряк обличчя, порушення ходи, незвичні відчуття, повільність, грипоподібний стан, спрага, дискомфорт у грудній клітці, озноб, падіння, генералізований набряк, гіпотермія, синдром відміни препарату, відчуття холоду у кінцівках, біль; збільшення пролактину в крові, збільшення маси тіла, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, відхилення на кардіограмі, підвищення рівня глюкози крові, збільшення трансаміназ, зменшення кількості лейкоцитів, підвищення температури тіла, підвищення кількості еозинофілів, зменшення рівня гемоглобіну, збільшення креатинфосфокінази крові, зниження температури тіла; при в/м застосуванні у місці введення біль, дискомфорт, ущільнення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 5 мг.

Торговельна назва:

• Арипіпразол (Aripiprazole) [П]

Фармакотерапевтична група: N05AX12 — антипсихотичний засіб (нейролептик).

Основна фармакотерапевтична дія: терапевтична дія при шизофренії зумовлена сполученням часткової агоністичної активності відносно D2 дофаміновых і 5HT1a серотонінових рецепторів і антагоністичною активністю відносно 5HT2 серотонінових рецепторів; має високу аффінність in vitro до D2 і D3 дофамінових рецепторів, 5HT1a і 5HT2a серотонінових рецепторів та помірну аффінність до D4 дофамінових, 5HT2c і 5HT7 серотонинових рецепторів, альфа1-адренорецепторів та H1 гістамінових рецепторів; характеризується помірною аффінністю до ділянок зворотнього захоплення серотоніну та відсутністю аффінності до мускаринових рецепторів; виявляє антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонізм відносно дофамінергіченої гіпоактивності.

Показання для застосування ЛЗ: лікування г. нападів шизофренії БНФ та для підтримуючої терапії у пацієнтів з шизофренією БНФ; лікування г. маніакальних епізодів БНФ біполярного розладу I типу і для підтримуючої терапії в пацієнтів з біполярним розладом I типу, котрі перед цим перенесли маніакальний або змішаний епізод.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально; шизофренія БНФ: початкова доза — 10–15 мг 1 р/д БНФ, незалежно від прийому їжі; підтримуюча доза 15 мг/добу БНФ; доведена ефективність препарату у дозах 10–30 мг/добу; маніакальні епізоди при біполярному розладі БНФ: початкова доза — 15–30 мг/добу, незалежно від прийому їжі БНФ; зміну дози проводити з інтервалом не менше 24 год; продемонстрована ефективність в дозах 15–30 мг/добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3–12 тижнів; МДД = 30 мг БНФ; при спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом I типу і маніакальними або змішаними епізодами, у яких не було симптомів на фоні прийому аріпіпразолу (15 мг/добу або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу) протягом 6 тижнів, таку підтримуючу терапію вважати ефективною; періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: непритомність, вазовагальный с-м, розширення серця, тріпотіння передсердь, тромбофлебіт, внутрішньочерепна кровотеча, ішемія головного мозку, брадикардія, відчуття серцебиття, ІМ, подовження QT інтервалу, зупинка серця, крововиливи, фібріляція передсердь, СН, AV блокада, ішемія міокарда, тромбоз глибоких вен, флебіт, екстрасистолія, ортостатична гіпотензія, тахікардія; підвищення активності (АЛТ), і (АСТ), езофагіт, кровотеча ясен, запалення язика, криваве блювання, кишкові кровотечі, виразка ДПК, хейліт, гепатит, збільшення печінки, панкреатит, перфорація кишечнику, збільшення апетиту, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразки в роті, холецистит, фекалома, кандидоз слизової оболонки рота, жовчокам’яна хвороба, відрижка, виразка шлунка, диспепсія, блювання, закреп, нудота, втрата апетиту; анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж і кропив’янка; збільшення активності креатинфосфокінази, рабдоміоліз, тенденіт, тендобурсит, РА, міопатія, біль у суглобах і кістах, міастенія, артрит, артроз, м’язова слабкість, спазми, бурсит, міалгія, судоми; марення, ейфорія, буккоглоссальний с-м, акінезія, пригнічення свідомості аж до утрати свідомості, знижені рефлекси, нав’язливі думки, злоякісний нейролептичний с-м, дистонія, м’язові посмикування, ослаблення концентрації уваги, парестезія, тремор кінцівок, імпотенція, брадикінезія, знижене/підвищене лібідо, панічні реакції, апатія, дискінезія, ослаблення пам’яті, ступор, амнезія, інсульт, гіперактивність, деперсоналізація, с-м «неспокійних ніг» (акатизия), міоклонус, пригнічений настрій, підвищені рефлекси, уповільнення розумової функції, підвищена чутливість до подразників, гіпотонія, порушення окорухової реакції, запаморочення, тремор, екстрапірамідний с-м, психомоторне порушення, депресія, нервозність, підвищене слиновиділення, ворожість, суїцидальні думки, маніакальні думки, нетверда хода, сплутаність свідомості, опір виконанню пасивних рухів, безсоння, сонливість, акатизія; кровохаркання, аспіраційна пневмонія, посилене виділення мокротиння, сухість слизової оболонки носа, набряк легень, емболія легеневої артерії, гіпоксія, ДН, апное, БА, носова кровотеча, гикавка, ларингіт, задишка, пневмонія; макулопапульозні висипи, ексфоліативний дерматит, кропив’янка, акне, везикулобульозні висипи, екзема, алопеція, псоріаз, себорея, сухість шкіри, свербіж, підвищена пітливість, шкірні виразки; посилена сльозотеча, часте миготіння, зовнішній отит, амбліопія, глухота, диплопія, очні крововиливи, фотофобія, сухість ока, біль в очах, дзвін у вухах, запалення середнього вуха, катаракта, утрата смаку, блефарит, кон’юнктивіт, біль у вухах; біль у молочній залозі, цервіцит, галакторея, аноргазмія, печіння в області сечостатевої системи, глікозурія, гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), СКХ, болісна ерекція, цистит, прискорене сечовипускання, лейкорея, затримка сечовипускання, гематурія, дизурія, аменорея, передчасна еякуляція, піхвова кровотеча, вагінальний кандидоз, ниркова недостатність, маткова кровотеча, менорагія, альбумінурія, камені в нирках, ніктурія, поліурія, позиви до сечовипускання, нетримання сечі; біль в горлі, скутість у спині, тяжкість у голові, кандидоз, скутість в горлі, с-м Мендельсона, тепловий удар, біль в області таза, набряк обличчя, світлочутливість, щелепні болі, озноб, скутість щелеп, здуття живота, відчуття напруження в грудях, грипоподібний с-м, периферичний набряк, болі в грудній клітці, у шиї; гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, закислення сечі, гіпоглікемічна реакція, зневоднювання, набряк, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, ЦД, підвищений рівень АЛТ, гіперліпідемія, гіпоглікемія, спрага, підвищення вмісту сечовини в крові, гіпонатріємія, підвищений рівень АСТ, підвищення лужної фосфатази, залізодефіцитна анемія, підвищений креатинін, білірубінемія, підвищений рівень ЛДГ, ожиріння, втрата ваги, підвищення рівня КФК.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату; дитячий вік.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 15 мг.

Торговельна назва:

• Паліперидон (Paliperidone) [П]

Фармакотерапевтична група: N05АХ13 — антипсихотичні засоби (нейролептики).

Основна фармакотерапевтична дія: селективний блокуючий агент ефектів моноамінів; міцно зв’язується з серотоніновими 5-НТ2 та дофаміновими D2-рецепторами; є антагоністом альфа1- та альфа2-адренергічних рецепторів та Н1-гістамінових рецепторів; фармакологічна активність (+) та (-)-енантіомерів паліперидону кількісно і якісно однакова; не зв’язується з холінергічними рецепторами, хоча це сильний антагоніст D2-рецепторів, що передбачає послаблення позитивних симптомів шизофренії, викликає зменшення каталепсії та зниження моторних функцій меншою мірою, ніж традиційні нейролептики; переважаючий центральний антагонізм до серотоніну зменшує схильність паліперидону до екстрапірамідних побічних дій.

Показання для застосування ЛЗ: табл. пролонг. дії: лікування шизофренії, психотичних чи маніакальних симптомів при шизоафективних розладах у дорослих БНФ, суспенз. для ін’єкц. пролонг. дії: підтримуюча терапія симптомів шизофренії у дорослих, стан яких стабілізовано паліперидоном або рисперидоном БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально або в/м; шизофренія: рекомендована доза — 6 мг 1 р/добу, вранці БНФ; поступове збільшення початкової дози не потрібне; у деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняє більш низька або більш висока доза в межах рекомендованого діапазону 3–12 мг 1 р/добу БНФ; зміна дози, за наявності показань, повинна відбуватися після ретельної повторної оцінки стану пацієнта; якщо показане підвищення дози, рекомендується збільшення на 3 мг/день з інтервалом більше 5 днів БНФ; шизоафективні розлади — рекомендована доза 6 мг 1 р/добу, вранці; поступове збільшення початкової дози не потрібне; у деяких пацієнтів терапевтичний ефект спричиняє більш низька або більш висока доза в межах рекомендованого діапазону 6–12 мг 1 р/добу; зміна дози, за наявності показань, повинна відбуватися після повторної оцінки стану пацієнта; якщо показане підвищення дози, рекомендується збільшення на 3 мг/день з інтервалом більше 4 днів; підтримуюча терапія симптомів шизофренії у дорослих, стан яких стабілізовано паліперидоном або рисперидоном БНФ: глибоко в/м — 150 мг (день 1), через 1 тиждень — 100мг (день 8), у подальшому рекомендується щомісячна підтримуюча доза 75 мг; дозу можна збільшити або зменшити в діапазоні 25–150 мг залежно від індивідуальної переносимості та/або ефективності БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: найчастіші небажані явища: головний біль, акатизія, сонливість, запаморочення, седація, тремор, нудота, ажитація, запор, диспепсія, тахікардія, екстрапірамідні розлади, гіпертонія, сухість у роті, блювання, збільшення маси тіла, синусова тахікардія, дистонія, назофарингіт, слабкість; часті побічні р-ції: безсоння, носова кровотеча, діарея, акародерматит, бронхіт, целюліт, інфекції вуха, грип, оніхомікоз, пневмонія, синусит, тонзиліт, інфекції очей, анемія, зниження гематокриту, еозинофілія, анорексія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зменшення ваги, глюкозурія, гіперінсулінемія, полідипсія, аноргазмія, депресія, зниження лібідо, розлади уваги, кон’юнктивіт, сухість очей, підвищене сльозовиділення, світлочутливість, біль у вухах, дзвін у вухах, вертиго, припливи, гіпертензія, задишка, гіпервентиляція, хрипи, хейліт, дисфагія, нетримання калу, гастроентерит, зубний біль, підвищення рівнів гама-глутамілтрансферази, креатинфосфокінази, печінкових ферментів, трансаміназ, акне, сухість шкіри, екзема, еритема, себорейний дерматит, зміни кольору шкіри, гіперкератоз, кропив’янка, м’язова слабкість, дизурія, полакіурія, зміна вагінальних виділень, підвищення температури тіла, озноб, спрага, набряк обличчя, олігоменорея, порушення рівноваги, координації рухів, захитування при ході, діабетична кома, відсутність реакції на подразнення, гіперемія очей, закочування очей, глаукома, синдром поступальної ортостатичної тахікардії, фекалома, порушення осанки; дозозалежні небажані явища: збільшення маси тіла, дискінезія, екстрапірамідні розлади, гіпертонія, паркінсонізм, тахікардія, гіперсалівація, блювання, дистонія, головний біль, виділення з молочних залоз, гінекомастія, брадикардія, запор, диспепсія, дискомфорт у шлунку, астенія, назофарингіт, риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів, біль у спині, посмикування м’язів, міальгія, акатизія, брадикінезія, дизартрія, дистонія, сонливість, неспокій, розлади сну, нагрубання молочних залоз, біль у молочних залозах, галакторея, кашель, фаринголарингічний біль та ортостатична гіпотензія; суспенз. для ін’єкц. пролонг. дії: реакції в місці ін’єкц — дискомфорт, біль, свербіж, вузол або ущільнення, слабкість у місці введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіпергіперчутливість до активної речовини, до рисперидону або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 6 мг., парентерально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

5.1.2. Анксіолітичні засоби

5.1.2.1. Похідні бензодіазепіну

• Діазепам (Diazepam) [П] [ПМД] *

Фармакотерапевтична група: N05BA01-анксіолітики, похідні бензодіазепіну.

Основна фармакотерапевтична дія: чинить анксіолітичну, центральну міорелаксуючу, протисудомну, седативну та помірну снодійну дію; проявляє незначну вегетативну активність; механізм дії зумовлений взаємодією з бензодіазепіновими рецепторами в алостеричному центрі постсинаптичних рецепторів ГАМК в лімбічній системі, таламусі, гіпоталамусі та вставних нейронах бічних рогів спинного мозку; сприяє відкриттю каналів для входу іонів хлору в цитоплазматичній мембрані, викликає ії гіперполяризацію і гальмування міжнейронної передачі у відповідних відділах ЦНС.

Показання для застосування ЛЗ: г. тривожно-фобічні і тривожно-депресивні стани, тривожні розлади ВООЗ, БНФ, алкогольні психози з явищами абстиненції БНФ; делірій БНФ; епілептичний статус БНФ, у складі комплексного лікування епілепсії ВООЗ, ПМД, правець, м’язові спазми БНФ при нейродегенеративних захворюваннях, у тому числі при травмах хребта, люмбаго, шийному радикуліті; премедикація в анестезіології при оперативних втручаннях і складних діагностичних процедурах ВООЗ, БНФ; безсоння БНФ (тільки при тяжких розладах, особливо для пацієнтів, які мають критичні патологічні стани); р-н д/ін`єкц. — еклампсія при вагітності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозу препарату визначати індивідуально для кожного пацієнта; призначають внутрішньо, в/в струйно повільно (не більше 1 мл/хв) чи краплинно, або в/м глибоко; швидкість в/в введення препарату дітям — 0,5 мл р-ну протягом 30 секунд; для приготування інфузійного р-ну 100 мг діазепаму розводять в 500 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози; при невідкладних станах рекомендовано вводити в/в, разова доза — 10–20 мг залежно від віку та перебігу захворювання; г. тривожно-фобічні та тривожно-депресивні стани: дорослим в/в або в/м в дозі 5–10 мг, за необхідності вводять повторно в такій самій дозі через 3–4 год.; в табл. звичайна доза — 5мг/добу, МДД — до 30 мг/добу у кілька прийомів; тривалість лікування — 8 — 12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози; епілептичний статус — дорослим в/в або в/м по 5–10 мг, у разі потреби повторити через 10–15 хвилин до досягнення загальної дози 6 мл, новонародженим (після 30 днів життя) і дітям віком до 5 років препарат призначають в/в в дозі 0,04 — 0,1 мл/кг (0,2 — 0,5 мг/кг), при необхідності повторюють введення через 10 — 15 хв.; дітям віком від 5 років призначають в/в 0,2 мл/кг (1 мг/кг), при необхідності повторюють через 5 — 15 хв; вища разова доза для введення дітям віком до 5 років — не вище 5 мг, старше 5 років — 10 мг; м’язові спазми при нейродегенеративних захворюваннях: дорослим призначають в/в або в/м 10–20 мг; новонародженим і дітям віком до 5 років — в/в або в/м 1 — 2 мг (вища разова доза — 5 мг), дітям старше 5 років — 5 — 10 мг (вища разова доза — 10 мг), за необхідності ін’єкцію повторюють через 3 — 4 год з подальшим переходом на прийом препарату в формі табл.; табл. — 5 — 15 мг/добу у кілька прийомів; спазми церебральної етіології в окремих випадках — 2–60 мг/добу у кілька прийомів; правець: початкова доза для дорослих становить 10 мг в/в повільно або в/м, потім в/в крап. зі швидкістю 5 — 15 мг/год.; м’язові спазми периферичного походження (люмбаго, шийний радикуліт): дорослим в/м по 2 — 4 мл (10 — 20 мг) 1 — 2 р. до усунення г. симптомів; премедикація ВООЗ: дорослим в/м увечері напередодні операції по 10 — 20 мг; в/м або в/в повільно за 30 — 60 хв до операції або безпосередньо перед операцією по 5 — 10 мг ВООЗ; після операції — в/м по 5 — 10 мг; для досягнення короткочасного наркотичного сну при терапевтичних і хірургічних втручаннях дорослим вводять в/в повільно 10 — 30 мг, дітям -1 — 2 мг/кг; табл. призначають дорослим по 5 — 20 мг, дітям по 2 — 10 мг (бензодіазепіни у табл. не можна призначати дітям без ретельної оцінки показань); безсоння, пов’язане з тривогою у дорослих БНФ: дорослі приймають внутрішньо по 5–15 мг перед сном БНФ; тривалість курсу не повинна перевищувати 4 тижнів; тривале застосування препарату не рекомендується; відміну препарату в таблетках проводити шляхом поступового зниження дози; еклампсія при вагітності: призначають в/в повільно по 5 — 10 мг, при необхідності надалі вводять в/в краплинно (до 100 мг/добу).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тривале застосування препарату призводить до фізичної та психічної залежності; при швидкому в/в введенні — подразнення судинної стінки і розвиток тромбофлебіту; підвищення активності креатинфосфокінази; біль, почервоніння та спорадичну чутливість у місці введення; втома, загальна слабкість, сонливість, в’ялість, запаморочення, головний біль, уповільнене мовлення, сплутаність свідомості, м’язова слабкість, рухова загальмованість, дезорієнтація, атаксія, порушення акомодації, погіршення настрою, зниження уваги, підвищений ризик падінь і переломів при застосуванні бензодіазепінів був зареєстрований у пацієнтів літнього віку; флебіт, флеботромбоз; артеріальна гіпотензія, пригнічення кровообігу (після швидкого в/в введення), порушення серцевого ритму, СН, брадикардія, прискорене серцебиття, зупинка серця, ортостатичний колапс; апное, зниження частоти дихання, диспное, пригнічення дихальної системи (після швидкого в/в введення препарату), ДН; неспокій, збудження, дезорієнтація, порушення зору (диплопія або нечіткість зіру), сонливість і м’язова слабкість, зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тремор, антероградна амнезія, атаксія, запаморочення, головний біль, каталепсія, астенія, гіпорефлексія, сплутаність свідомості, вертиго, підвищення або зниження лібідо; зниження емоційних реакцій, депресія, порушення мовлення (зокрема дизартрія), дратівливість, агресивність, марення, напади люті, нічні кошмари, галюцинації (деякі — сексуального характеру), психози, порушення поведінки, делірій і напади судом, схильність до самогубства; нудота, ксеростомія, надмірне слиновиділення, відрижка, гикавка, запор, втрата апетиту, коліки, сухість у роті; підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази; нетримання або затримка сечі (спастична ішурія); АР (гіперемії шкіри, шкірні висипи, свербіж), бронхоспазм, ларингоспазм, анафілактичний шок; біль у суглобах; лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, жовтяниця; припинення терапії може спричинити синдром відміни або феномен рикошету.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого з компонетів препарату, г. напад глаукоми, г. отруєння алкоголем та седативними засобами, тяжка псевдопаралітична міастенія (міастенія gravis), епізоди апное під час сну, тяжка печінкова недостатність, г. ДН, алкогольна або наркотична залежність (за винятком г. абстинентного с-му), виражена хр. гіперкапнія, закритокутова глаукома, міастенія, хронічні психози, інтоксикація алкоголем, психотропними засобами, шок, кома, фобії та нав’язливі стани, хр. психози.

Торговельна назва:

• Хлордіазепоксид (Chlordiazepoxide) [П]

Фармакотерапевтична група: N05BA02 — анксіолітики; психолептичні засоби; похідні бензодіазепіну.

Основна фармакотерапевтична дія: діє на багато структур ЦНС, насамперед − на лімбічну систему і гіпоталамус, на структури, пов’язані з регуляцією емоційної діяльності; механізм дії хлордіазепоксиду пов’язаний з модуляцією чутливості ГАМК-ергічного рецептора, що викликає збільшення спорідненості цього рецептора з ГАМК і є ендогенним гальмівним нейромедіатором; наслідком активації бензодіазепінового рецептора або ГАМК-A є збільшення транспорту іонів хлору всередину нейрона через хлорний канал; це призводить до гіперполяризації клітинної мембрани, в результаті чого відбувається пригнічення активності нейрона; чинить анксіолітичний, седативний та помірно виражений снодійний ефект, зменшує напруження скелетних м’язів, виявляє протисудомний ефект.

Показання для застосування ЛЗ: в екстрених випадках і короткочасно при симптоматичному лікуванні: тривожних розладів різного походження БНФ (супутніх психоорганічним синд-м, психотичним симптомам); тривожних розладів, що супроводжують розлади сну; г. синдрому алкогольної абстиненції БНФ; підвищеного м’язового тонусу різної етіології.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування і тривалість лікування індивідуальні для кожного пацієнта і визначаються виключно лікарем; дорослим при тривожних станах: до 30 мг/добу БНФ в розподілених дозах кожні 6 − 8 год; у виняткових випадках можливе застосування вищих доз залежно від індивідуальної потреби; МДД — 100 мг; при тривожних станах із супутнім безсонням: 10 мг − 30 мг одноразово перед сном; стан збудження при г. с-мі алкогольної абстиненції: 20 мг − 100 мг; при необхідності дозу повторюють через 2 — 4 год не перевищуючи 200 мг/добу; потім дозу зменшують до мінімальної підтримуючої, достатньої для усунення с-мів збудження; при стані підвищеного м’язового тонусу: 10 мг − 30 мг/добу в розділених дозах.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: брадикардія, біль у грудній клітці, незначне зниження артеріального тиску крові; порушення морфологічного складу крові; сонливість, уповільнення реакції, головний біль і запаморочення, стани сплутаної свідомості і дезорієнтації, атаксія; дизартрія з невиразним мовленням і неправильною вимовою, порушення пам’яті, порушення лібідо; порушення зору (нечіткий зір, диплопія); нудота, диспептичні явища, запори, відчуття сухості у роті; затримка сечі, нетримання сечі; м’язовий тремор, м’язова слабкість; відсутність апетиту; загальна слабкість, непритомність; анафілактичні р-ції; шкірні АР (висипання, свербіж, кропив’янка); незначне підвищення активності амінотрансферази, порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею; порушення менструального циклу; психомоторний неспокій, безсоння, підвищене збудження та агресивність, антероградна амнезія, неадекватна поведінка, нічні жахи, психоз, галюцинації, м’язовий тремор, судоми; недіагностована депресія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до хлордіазепоксидів або будь-якого компонента препарату; г. ДН або пригнічення дихального центру, с-м нічного апное; нав’язливі стани або фобії; хр. психози; міастенія гравіс.

Торговельна назва:

• Оксазепам (Oxazepam) [П]

Фармакотерапевтична група: N05BA04 — анксіолітики; похідні бензодіазепіну; психолептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: анксіолітична, седативна дія; міорелаксантні і протисудомні властивості виражені слабкіше; діє на багато структур центральної нервової системи — на лімбічну систему і гіпоталамус; підсилює гальмівний вплив ГАМК-ергічних нейронів кори головного мозку, гіпокампу, мозочка, таламуса і гіпоталамуса; дія пов’язана з модуляцією чутливості ГАМК-ергічного рецептора, що призводить до збільшення спорідненості рецептора до ГАМК, яка є гальмівним ендогенним нейромедіатором; наслідком активації бензодіазепінового рецептора або ГАМК-А є збільшення транспорту іонів хлору всередину нейрона через хлорний канал, що призводить до гіперполяризації клітинної мембрани, а в результаті — до пригнічення активності нейрона.

Показання для застосування ЛЗ: в екстрених випадках і короткочасно: при тривожних розладах БНФ, що супроводжують неврози та інші психосоматичні порушення; при функціональних порушеннях сну БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дозування і тривалість лікування підбирати індивідуально для кожного пацієнта; тривожні розлади БНФ: 10–30 мг 3–4 р/день БНФ, порушення сну, лише в обґрунтованих випадках: 10–30 мг за 1 год до сну; пацієнтів, які приймають оксазепам з приводу порушень сну,необхідно проінформувати про те, що у них після прийому препарату мають бути умови для безперервного 7–8-год сну; тривалість лікування необхідно обмежити до мінімуму — від кількох днів до 2 тижнів, не має перевищувати 4 тижнів; поступову відміну препарату необхідно встановлювати індивідуально для кожного пацієнта.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення морфологічного складу крові, лейкопенія, сонливість, уповільнення реакції, запаморочення, сплутана свідомість і дезорієнтація, м’язова слабкість, атаксія; головний біль, може розвинутися дизартрія з невиразною мовою і неправильною вимовою, порушення пам’яті (антеградна амнезія), порушення лібідо, нечіткий зір, диплопія, нудота, диспептичні явища, відчуття сухості в роті, зміна слиновиділення, затримка сечі, нетримання сечі, м’язовий тремор, м’язова слабкість, відсутність апетиту, незначне зниження АТ, загальна слабкість, непритомність, анафілактичні реакції, АР (висип, свербіж, кропив’янка), підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею, порушення менструального циклу, парадоксальні реакції — психомоторний неспокій, збудження і агресивність, сплутаність свідомості, галюцинації, кошмарні сновидіння, марення, психози, дратівливість, неадекватна поведінка; с-м відміни (головний біль, дзвін у вухах, м’язовий біль, збудження і емоційне напруження, руховий неспокій, мимовільні рухи, стан сплутаної свідомості і дезорієнтації, дратівливість), безсоння на зразок «рикошету»; існуюча недіагностована депресія з суїцидальними думками; порушення сприйняття реальності, депресія, зміни особистості, тактильна, звукова і світлова гіперстезія, відчуття «повзання м’рашок», оніміння кінцівок, парестезія, галюцинації, напади судом, порушення пізнавальної функції, біль у животі, блювання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до похідних 1,4-бензодіазепіну або до будь-якого компонента препарату; тяжка ДН; с-м нічного апное; тяжка печінкова та ниркова недостатність; закритокутова форма глаукоми; міастенія; г. порфірія; нав’язливі ідеї, фобії, хр. психози; алкогольна інтоксикація, отруєння снодійними препаратами або іншими засобами, що пригнічують ЦНС.

Торговельна назва:

• Тофізопам (Tofisopam)

Фармакотерапевтична група: N05BA23 — анксіолітики; похідні бензодіазепінів.

Основна фармакотерапевтична дія: короткодіючий анксіолітик з помірною дією, має широкий терапевтичний індекс; практично не чинить седативної, міорелаксуючої та протисудомної дії, не знижує моторну, когнітивну функції та пам’ять; має помірну психостимулюючу активність; виявляє дуже низьку токсичність.

Показання для застосування ЛЗ: лікування слабких психопатичних розладів, які супроводжуються напруженням, відчуттям тривоги, вегетативними порушеннями, зниженням активності та мотивації, апатією, втомлюваністю, пригніченим настроєм; симптоматичне лікування псевдоангінозного болю; с-м алкогольної абстиненції, для зменшення вегетативних с-мів і стану збудження пределірію та делірію, може застосовуватися при лікуванні зазначених вище розладів у хворих на міастенію gravis, міопатії та нейрогенні м’язові атрофії.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для дорослих звичайна добова доза становить 50 — 100 мг/добу, середня добова доза — 50–300 мг/добу; якщо препарат добре переноситься та відсутні розлади засинання, немає необхідності в титруванні дози, пацієнт може застосовувати необхідну дозу на початку лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження апетиту, запор, нудота, метеоризм, блювання, сухість у роті; холестатична жовтяниця; головний біль, напруження, порушення сну, дратівливість, ажитація, занепокоєння, сплутаність свідомості, може провокувати напади у хворих на епілепсію; екзантема, скарлатиноподібна екзантема, свербіж; напруження м’язів, біль у м’язах; пригнічення дихання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого компонента препарату або до інших бензодіазепінів, декомпенсована ДН, с-м апное під час сну або кома в анамнезі, агресивно-імпульсивна психопатія, вагітність, період годування груддю.

Торговельна назва:

• Гідазепам (Hydazepam) [П]

Фармакотерапевтична група: N05BA24 — транквілізатори.

Основна фармакотерапевтична дія: похідне бенздіазепіну; анксіолітична, активуюча дія, слабо вираженою міорелаксантною дія; виявляє дію денного транквілізатора та селективного анксіолітика; відрізняється від інших бенздіазепінів наявністю вираженого активуючого ефекту, слабо вираженою міорелаксантною дією; не проявляє снодійну дію, не прискорює стомлювання у процесі оперантної діяльності; найбільший вплив має на прояви абстинентного с-му та в рамках ремісії у хворих на алкоголізм.

Показання для застосування ЛЗ: денний транквілізатор при невротичних, психопатичних астеніях, при станах, які супроводжуються тривогою, страхом (у т.ч. перед хірургічними втручаннями та болісними діагностичними обстеженнями), підвищеною дратівливістю, порушенням сну, а також при емоційній лабільності; купірування абстинентного с-му при алкоголізмі та в якості підтримуючої терапії під час ремісії при хр. алкоголізмі, при логоневрозах, мігрені.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо по 20–50мг 3 р/добу, при необхідності поступово підвищуючи дозу до 50–200 мг/добу до отримання терапевтичного ефекту; курсова доза 100 мг/добу; застосування вищих добових доз (150–200 мг) може супроводжуватись підвищеною денною сонливістю, відчуттям м’язової слабкості; для лікування станів з астенічними, депресивними, фобічними та іпохондричними розладами — по 60–120 мг/добу; середня добова доза препарату при лікуванні хворих на невротичний, неврозоподібний, психопатичний, психопатоподібний стани — 60–200 мг, при мігрені — 40–60 мг; для купірування алкогольної абстиненції початкова доза — 50 мг, середня добова доза — 150 мг; вища добова доза — 500 мг; тривалість курсу терапії становить від кількох днів до 1–4 міс.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: при застосуванні великих доз і при передозуванні — сонливість, млявість, м’язова слабкість, зниження швидкості реакцій, зниження уваги та працездатності; висипання, свербіж, гіперемія шкіри, кропив’янка; АР, у т.ч. ангіоневротичний набряк; атаксія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; виражена тяжка міастенія, значні порушення функцій печінки (цироз, хвороба Боткіна) та нирок.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 50 мг (СтДД).

Торговельна назва:

• Феназепам (Phenazepam) [П]

Фармакотерапевтична група: N05BА — анксіолітики.

Основна фармакотерапевтична дія: транквілізатор з групи похідних бенздіазепіну, що має анксіолітичну, протисудомну, міорелаксуючу та снодійну дії; є екзогенним лігандом специфічних бензодіазепінових рецепторів ЦНС; механізм дії пов’язаний із зменшенням збудливості підкоркових центрів головного мозку та гальмуванням їхньої взаємодії з корою мозку.

Показання для застосування ЛЗ: невротичні, неврозоподібні, психопатичні, психопатоподібні стани, іпохондрично-синестопатичний с-м, вегетативні дисфункції, що супроводжуються підвищеною роздратованістю, відчуттям тривоги, страху, психомоторним збудженням, емоційною лабільністю, розладами сну та іншими проявами; як анксіолітичний засіб у складі комплексної терапії при абстинентному с-мі, тиках, гіперкінезах.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо; лікування невротичних, психопатичних, неврозоподібних та психопатоподібних станів, іпохондрично-синестопатичного с-му, вегетативних дисфункцій, які супроводжуються відчуттям тривоги, страху, психомоторного збудження, емоційною лабільністю: середня добова доза — 0,5–1 мг 2–3 р/добу, через 2 — 4 дні доза може бути збільшена до 4–6 мг/добу, ранкова та денна доза — 0,5–1 мг, на ніч — решта від встановленої добової дози; при значно вираженій ажитації, страхові, тривозі: початкова доза — 3 мг/добу, дозу підвищують швидко до 4 — 6 мг/добу до отримання терапевтичного ефекту; при розладах сну: по 0,5 мг за 20–30 хв. до сну; у складі комплексної терапії при тиках, гіперкінезах: разова доза — 0,5–3 мг 1–2 р/добу; при абстинентному с-мі — 2,5–5 мг/добу; МДД — 10 мг (застосовується тільки в умовах стаціонарного лікування); тривалість курсу лікування — до 2 міс. та визначається лікарем індивідуально.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, м´язова слабкість, запаморочення, нудота, запор, атаксія, порушення координації рухів, порушення менструального циклу, зниження статевого потягу, АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату; міастенія, порушення функції печінки і нирок; отруєння іншими транквілізаторами, нейролептиками, снодійними, наркотичними засобами, етиловим спиртом.

Торговельна назва:

5.1.2.2. Інші анксіолітичні засоби

• Буспірон (Buspirone) [П]

Фармакотерапевтична група: N05BE01 — засоби, що впливають на нервову систему; анксіолітики.

Основна фармакотерапевтична дія: анксіолітична,седативна дія; виявляє високу спорідненість до пресинаптичних 5-НТ1А рецепторів та є частковим агоністом постсинаптичних 5-НТ1А рецепторів у ЦНС; на відміну від бензодіазепінів буспірон не виявляє протисудомної та міорелаксуючої дії, не спричиняє звикання, а після завершення курсу лікування не розвиваються симптоми відміни; дія буспірону розвивається поступово; терапевтичний ефект починає проявлятися між 7 та 14 днями терапії, а максимальний ефект досягається тільки приблизно через 4 тижні після початку лікування.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування тривожних станів БНФ з домінуючими симптомами: тривога БНФ, внутрішній неспокій, стан напруження.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: режим дозування призначається індивідуально та залежить від стану захворювання пацієнта; спочатку призначають 5 мг буспірону гідрохлориду 2–3 р/ добу БНФ; для досягнення максимального терапевтичного ефекту добову дозу поступово підвищують до 15–30 мг БНФ; максимальна одноразова доза не вище 30 мг; МДД — 45 мг БНФ; тривалість лікування — якщо необхідне тривале застосування препарату (до 6 міс.), проводити ретельний медичний моніторинг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: неспецифічний біль у грудях; тимчасова непритомність, артеріальна гіпотензія та/або гіпертензія, тахікардія/відчуття серцебиття; порушення мозкового кровообігу, СН, ІМ, кардіоміопатія, брадикардія, цереброваскулярні порушення; зміни показників крові (еозинофілія, лейкопенія, тромбопенія); нічні жахи, сонливість, безсоння, запаморочення, нервозність, зниження концентрації уваги, емоційне збудження, дратівливість, ворожість, сплутаність свідомості, депресія; деперсоналізація, дискомфорт, патологічно підвищене сприйняття звичайних звуків, ейфорія, гіперкінезія, неспокій, втрата інтересу, порушення асоціативного сприйняття, галюцинації, суїцидальні думки, епілептичні напади, дисфорія, страх; різка зміна настрою, клаустрофобія, ступор, нерозбірлива мова, минущі проблеми з пам’яттю, серотоніновий с-м, психоз; оніміння, парестезії (поколювання, відчуття болю), порушення координації, тремор; дисгевзія, дизосмія, подовження часу реакції; спонтанні рухи, загальмованість, екстрапірамідні симптоми, включаючи ранню та пізню дискінезію, порушення тонусу, гарячка, паркінсонізм, акатизія, шум у голові; помутніння зору; почервоніння та свербіж у ділянці очей, кон’юнктивіт; фотофобія, відчуття тиску на очі, біль в очах, звужене поле зору, підвищення внутрішньоочного тиску; запалення горла, закладеність носа; надмірно прискорене дихання, задишка, стиснення у ділянці серця, гіпервентиляція, відчуття нестачі повітря; носова кровотеча, відчуття печіння язика; нудота, ксеростомія, біль в епігастральній ділянці, діарея; метеоризм, відсутність апетиту, підвищення апетиту, гіперсалівація, с-м подразнення товстого кишечнику, кровотеча з прямої кишки, запор, блювання; часте сечовипускання, затримка сечовипускання, дизурія; енурез, нічне сечовипускання; набряк, кропив’янка, гіперемія, виникнення гематом, облисіння, сухість шкіри, екзема, набряк обличчя, пухирчатка, припливи, уразливість шкіри, висипання на шкірі, свербіж; АР, екхімоз, акне, витончення нігтів; спазм та ригідність м’язів, міалгія, артралгія; міастенія; галакторея, гінекомастія, дисфункція щитовидної залози; головний біль, астенія; збільшення/ зменшення маси тіла, гарячка, дзвін у голові, нездужання, втомлюваність, порушення нюху та смакових відчуттів, підвищене потовиділення, припливи, холодова гіперестезія; схильність до зловживання алкоголем, порушення коагуляції крові, втрата голосу, гикавка, глосалгія; збільшення печінкових ферментів; порушення менструального циклу, зниження або збільшення лібідо; аменорея, запалення сечостатевих органів, зниження еякуляції, імпотенція; підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до буспірону або до інших компонентів препарату; г. застійна глаукома, міастенія gravis, тяжкі захворювання печінки (протромбіновий час більше 18 секунд); тяжка ниркова недостатність (ШКФ нижче 10 мл/хв); епілепсія; супутнє лікування інгібіторами МАО і протягом 14 днів після відміни необоротного інгібітору МАО або протягом 1 дня після відміни оборотного інгібітору МАО.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 30 мг.

Торговельна назва:

• Мебікар (Mebicar) [П] **

Фармакотерапевтична група: N05BX — анксіолітики.

Основна фармакотерапевтична дія: за хімічною структурою є близьким до природних метаболітів організму — його молекула складається з двох метильованих фрагментів сечовини, що входить до складу біциклічної структури; має помірну транквілізуючу (анксіолітичну) активність; знімає або послаблює почуття неспокою, тривогу, страх, внутрішнє емоційне напруження та роздратування; транквілізуючий ефект препарату не супроводжується міорелаксацією та порушенням координації рухів, тому відноситься до денних транквілізаторів; снодійного ефекту не має, але посилює дію снодійних засобів та поліпшує сон при його порушенні; має антиоксидантну активність, тому діє як мембраностабілізатор, адаптоген та церебропротектор при оксидантному стресі різного генезу; проявляє антагоністичну активність відносно збудження адренергічної і глутаматергічної систем та підсилює функціонування гальмівних серотонін- і ГАМК-ергічних механізмів мозку; виявляє нормастенічні властивості; полегшує нікотинову абстиненцію.

Показання для застосування ЛЗ: неврози і неврозоподібні стани, що супроводжуються роздратуванням, емоційною лабільністю, відчуттям тривоги та страху; для поліпшення переносимості нейролептиків і транквілізаторів з метою усунення спричинених ними соматовегетативних і неврологічних побічних ефектів; кардіалгії різного ґенезу (не пов’язані з ІХС); для полегшення перебігу соматовегетативних проявів при передменструальному с-мі та менопаузі; показаний як церебропротектор та адаптоген при емоційному та оксидантному стресі різного ґенезу; у складі комплексної терапії нікотинової залежності як засіб, що зменшує потяг до куріння.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо табл. та капс., капс.: дорослим по 300–600 мг 2–3 р/добу; табл.: дорослим по 500 мг 2–3 р/добу; табл. та капс.: максимальна разова доза — 3 г, МДД — 10 г; тривалість курсу лікування — від декількох днів до 2–3 місяців; дітям віком від 10 років застосовують табл.: в середньому по 250 мг 1–3 р/добу; для лікування тютюнової залежності табл. застосовують по 500–1000 мг 3 р/добу, а капс. по 600–900 мг 3 р/добу щоденно протягом 5–6 тижнів.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження АТ; диспептичні розлади (у т.ч. нудота, блювання); бронхоспазм; АР (шкірні висипи, свербіж, набряк Квінке); зниження температури тіла, слабкість.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до мебікару (тетраметилтетраазабіциклооктандіону) або до будь-якої з допоміжних речовин препарату; дитячий вік до 10 років, вагітність, період лактації.

Торговельна назва:

5.1.3. Снодійні засоби

• Зопіклон (Zopiclone) [П]

Фармакотерапевтична група: N05CF01- снодійні та седативні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до групи циклопіролонів та споріднений до фармацевтичного класу бензодіазепінів; міорелаксант, анксіолітик, заспокійливий та снодійний агент, протисудомний засіб, амнестик (спричиняє порушення пам’яті); специфічний агоніст рецепторів, які належать до макромолекулярного рецепторного комплексу ГАМК-омега у ЦНС (які називаються BZ1 та BZ2 і модулюють відкриття каналів для іонів хлору); продовжує тривалість сну, поліпшує його якість та зменшує частоту нічних та ранніх пробуджень; зменшує стадію I та збільшує стадію II сну, підтримує чи подовжує стадії глибокого сну (III та IV) та підтримує парадоксальний (REM) сон.

Показання для застосування ЛЗ: тяжкі розлади сну: ситуативне та тимчасове безсоння БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально у ліжку безпосередньо перед сном; для дорослих рекомендована доза становить 7,5 мг БНФ; лікування завжди розпочинати з найнижчої ефективної дози, не можна перевищувати максимальну дозу, МДД — 7,5 мг; тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 4 тижні БНФ, включаючи період поступового припинення лікування; тривалість лікування: ситуативне безсоння — 2–5 діб; тимчасове безсоння — 2–3 тижні.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: гіркий присмак у роті; антероградна амнезія, поведінкові розлади, змінена свідомість, дратівливість, агресивність, неспокійна поведінка, сомнамбулізм, фізична та психологічна залежність, відчуття сп’яніння, головний біль, ейфорія, тремор, парестезія, розлади мовлення, м’язові спазми, головокружіння, порушення координації, депресивні настрої, атаксія, сплутаність свідомості, галюцинації, знижена увага чи навіть сонливість (особливо у пацієнтів похилого віку), безсоння, нічні жахи, ажитація, напруження, зміни статевого потягу; відчуття серцебиття; висип на шкірі, свербіж які можуть бути с-ми гіперчутливості, пітливість; м’язова гіпотонія, астенія, озноб, втома; кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз/с-м Лайелла, мультиформна еритема; диплопія, амбліопія; диспное, задишка; обкладений язик, неприємний запах з рота, диспепсія, нудота, сухість у роті, блювання, діарея, запор, анорексія або підвищений апетит; підвищення рівнів трансаміназ та/або рівнів лужної фосфатази, порушення функції печінки; зменшення ваги; важкість в кінцівках, м’язова слабкість, сіалорея.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до зопіклону або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, тяжка ДН, с-м апное уві сні, тяжка г. або хр. печінкова недостатність (через ризик виникнення енцефалопатії), міастенія, алергія на продукти з пшениці (окрім непереносимості пшениці при целіакії).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 7,5 мг.

Торговельна назва:

• Залеплон (Zaleplon) [П]

Фармакотерапевтична група: N05CF03 — снодійні та седативні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: препарат групи піразолпіримідинів, які взаємодіють з бензодіазепіновим ГАМКA рецептором, що міститься в нейронних структурах ЦНС; селективно взаємодіє з омега-1 підтипом ГАМКA рецепторного комплексу, що міститься на α-субодиниці рецептора; модуляція хлорного каналу мембрани, пов’язаного з цим рецепторним комплексом, призводить до пригнічення провідності і внаслідок цього спричиняє снодійну, седативну, анксіолітичну, протисудомну і амнезуючу дії; подовжує тривалість сну в першій половині ночі, при цьому не впливає на процентне співвідношення між різними фазами сну.

Показання для застосування ЛЗ: тяжка форма порушення сну, що проявляється утрудненням засинання БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначений для застосування дорослим; рекомендована добова доза — 10 мг безпосередньо перед вкладанням у ліжко БНФ, мінімум за 4 години до пробудження; не можна приймати другу дозу препарату в ту саму ніч; максимальна тривалість лікування становить 2 тижні БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: амнезія, парестезії, сонливість, атаксія, дезорієнтація; ситофобія, анорексія, астенія, зниження тактильної чутливості, погане самопочуття, фотосенсибілізація; порушення концентрації, апатія, деперсоналізація, депресія, запаморочення, галюцинації, загострення слуху, нюхові галюцинації, диплопія, незв’язне мовлення, порушення поля зору, депресія, психічні та парадоксальні реакції; нудота; альгодисменорея; анафілактичні та псевдоанафілактичні реакції; фізична залежність, с-м відміни.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до залеплону або до компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність; тяжка ДН; с-м нічного апное; тяжка міастенія.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг.

Торговельна назва:

5.2. Психоаналептичні засоби

5.2.1. Антидепресанти

5.2.1.1. Неселективні інгібітори звору моноамінів

• Іміпрамін (Imipramine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AA02 — антидепресанти; неселективні інгібітори зворотного захоплення моноамінів.

Основна фармакотерапевтична дія: похідне дибензоазепіну, трициклічний антидепресант; пригнічує зворотне захоплення в синапсах норадреналіну і серотоніну, нейронів, що вивільняються при стимуляції, полегшуючи тим самим норадренергічну і серотонінергічну передачу; чинить інгібуючу дію також відносно мускаринових і H1-гістамінових рецепторів, забезпечуючи антихолінергічний і помірний седативний ефект; антидепресивна дія препарату проявляється поступово: оптимальний терапевтичний ефект, як правило, досягається через 2–4 (іноді 6–8) тижнів терапії.

Показання для застосування ЛЗ: депресія будь-якого типу БНФ (з тривогою або без): велика депресія, депресивна фаза біполярних розладів, атипова депресія, депресивні стани та дистимія; панічні розлади; нічний енурез (у дітей віком від 6 років БНФ; як тимчасова допоміжна терапія за умови виключення органічної причини порушень).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально та глибоко в/м; добові дози визначати індивідуально, залежно від важкості та природи симптомів; депресія: БНФ внутрішньо перорально, пацієнти 18–60 років, що перебувають на амбулаторному лікуванні — початкова доза — 25 мг 1–3 р/добу БНФ з поступовим підвищенням її до 150–200 мг/добу БНФ до кінця першого тижня лікування; підтримуюча доза — 50–100 мг/добу; пацієнти 18–60 років, що перебувають на стаціонарному лікуванні — початкова доза — 75 мг/добу з поступовим підвищенням її на 25 мг/добу до 200 мг/добу або (у виняткових випадках до 300 мг/добу БНФ); р-н для ін’єкц. застосовують тільки для тимчасового лікування хворих на депресію у стані сильного збудження або коли пероральний спосіб застосування не можливий: в/м, початкова доза — 25 мг (2 мл) 1–3 р/добу, яку можна підвищити до МДД = 100 мг (4 мл); панічні розлади: розпочинати з найменшої дози, у більшості випадків дозу поступово підвищувати до 75–100 мг/добу (у виняткових випадках — до 200 мг/добу); мінімальна тривалість лікування — 6 міс, дозу знижувати поступово; тимчасова допоміжна терапія з приводу нічного діурезу дітям віком від 6 років БНФ: рекомендовані дози, діти 6–8 років (маса тіла 20–25 кг) — 25 мг/добу БНФ, 9–12 років (маса тіла 25–35 кг) — 25–50 мг/добу, від 12 років (маса тіла більше 35 кг) — 50–75 мг/добу, МДД = не вище 2,5 мг/кг маси тіла; рекомендується застосовувати мінімальну дозу вказаного діапазону; тривалість лікування у дітей не вище 3 міс., дозу знижувати поступово; р-н для ін’єкц. застосовують тільки для тимчасового лікування хворих, коли пероральний спосіб застосування не можливий: рекомендується застосовувати найнижчу дозу у межах зазначеного вище діапазону доз.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: підвищення рівня трансаміназ; синусова тахікардія і клінічно незначущі зміни ЕКГ (зубця T та сегмента ST) у пацієнтів з нормальним станом серцевої функції; аритмії, порушення провідності (розширення комплексу QRS і інтервалу PR, блокада ніжок пучка Гіса), прискорене серцебиття, серцева декомпенсація, ІМ; ортостатична гіпотензія, припливи крові, підвищення АТ, периферичні вазоспастичні реакції, інсульт; агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура, еозинофілія; тремор, парестезія, головний біль, запаморочення, епілептичні напади, екстрапірамідні с-ми, атаксія, міоклонія, розлади мовлення, зміни ЕЕГ; порушення координації; порушення акомодації, нечіткість зору, глаукома, мідріаз; шум у вухах; запор, сухість у роті, блювання, нудота, паралітична непрохідність кишечнику, стоматит, ураження язика, дискомфорт в епігастрії, діарея, біль у животі; порушення сечовипускання, затримка сечі; підвищена пітливість, шкірні АР (висипання, кропив’янка), набряк (місцевий або генералізований), світлочутливість, свербіж, петехії, випадання волосся; збільшення молочних залоз, галакторея, с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону (syndrome of inappropriate antidiuretic hormone secretion), підвищення або зниження рівня цукру в крові; збільшення або зменшення маси тіла, втрата апетиту, потемніння язика, зміни смаку; cистемні порушення та реакції у місці введення (гіперпірексія, слабкість); системні анафілактичні реакції, у тому числі артеріальна гіпотензія, алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї; гепатит без жовтяниці, жовтяниця; деліріозна сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів старечого віку з хворобою Паркінсона), дезорієнтація і галюцинації, коливання між депресією і гіпоманією або манією, ажитація, занепокоєння, підвищена тривожність, стомлюваність, розлади сну (сонливість чи безсоння), нічні марення, порушення лібідо і потенції, активація психотичних с-мів, агресивність, ілюзії; випадки суїцидальної спрямованості мислення і суїцидальної поведінки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або до інших трициклічних антидепресантів бензодіазепінової групи; лікування інгібіторами моноаміноксидази; нещодавно перенесений ІМ, порушення провідності; аритмія серця; маніакальний стан; тяжка ниркова і/або печінкова недостатність; затримки сечі; закритокутова глаукома (вузькокутова глаукома).

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 0,1 г., перорально — 0,1 г.

Торговельна назва:

• Кломіпрамін (Clomipramine) [П] *

Фармакотерапевтична група: N06AA04 — антидепресанти, неселективні інгібітори зворотного нейронального захоплення моноамінів.

Основна фармакотерапевтична дія: лікувальна дія кломіпраміну здійснюється за рахунок його здатності інгібувати зворотне нейрональне захоплення норадреналіну (НА) і серотоніну (5-НТ), причому найважливішим є пригнічення зворотного захоплення серотоніну; кломіпраміну властивий широкий спектр інших фармакологічних дій: альфа1-адренолітична, антихолінергічна, антигістамінна та антисеротонінергічна (блокада 5-НТ-рецепторів); клінічний ефект відмічається звичайно через 2 — 3 тижні лікування; має також специфічний вплив при обсесивно-компульсивних розладах, який відрізняється від його антидепресивного ефекту; дія кломіпраміну при хр. больових с-мах, зумовлених або не зумовлених соматичними захворюваннями, пов’язана з полегшенням передачі нервового імпульсу, опосередкованої серотоніном і норадреналіном.

Показання для застосування ЛЗ: дорослі: депресивні стани БНФ різної етіології, що перебігають з різною симптоматикою: ендогенні, реактивні, невротичні, органічні, замасковані, інволюційні форми депресії; депресія у хворих на шизофренію і психопатії; депресивні с-ми, що виникають у літньому віці; депресивні стани, зумовлені хр. больовим с-мом або хр. соматичними захворюваннями, депресивні порушення настрою реактивної, невротичної або психопатичної природи; обсесивно-компульсивні с-ми; фобії ВООЗ, БНФ і панічні розлади (напади) ВООЗ; катаплексія, що супроводжує нарколепсію БНФ; хр. больовий с-м (специфічний больовий с-м при раку, нейропатичний та ідіопатичний больові с-ми); діти: обсесивно-компульсивні с-ми; нічний енурез (тільки у пацієнтів старше 6 років і за умови виключення органічних причин захворювання).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо перорально, в/м та в/в краплинно; дозу підбирають індивідуально, з урахуванням стану пацієнта; тактика лікування полягає у досягненні оптимального ефекту на фоні застосування найменших доз препарату, а також в обережному їх збільшенні; дорослі з депресією БНФ, обсесивно-компульсивними с-ми і фобіями ВООЗ, БНФ: внутрішньо перорально, початкова доза — 25 мг 2–3 р/день; потім протягом 1-го тижня лікування дозу препарату поступово підвищують на 25 мг через кожні кілька днів (залежно від переносимості) до досягнення добової дози, що становить 100–150 мг/день ВООЗ, БНФ, МДД = 250 мг БНФ, підтримуюча доза — 50–100 мг/день; панічні розлади, агорафобія: внутрішньо перорально, початкова доза — 10 мг/день, можливо у комбінації з препаратом групи бензодіазепінів, потім, залежно від переносимості дозу підвищують до досягнення бажаного ефекту; після цього поступово відміняють препарат групи бензодіазепінів, добова доза у таких випадках знаходиться у діапазоні 25–100 мг/день, за необхідності дозу підвищують до 150 мг; катаплексія, що супроводжує нарколепсію БНФ: внутрішньо перорально, добова доза — 25–75 мг/день БНФ; хр. больові с-ми: внутрішньо перорально, добова доза 10–150 мг/день; в/м, початкова доза — 25–50 мг, потім щоденно підвищують дозу на 25 мг до досягнення добової дози 100–150 мг; в/в краплинно, початкова доза — 50–75 мг (2–3 амп) 1 р/день розчиненого у 250–500 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або р-ну глюкози, тривалість інфузії 1,5–3 год; якщо вдалось досягнути чіткого покращання стану пацієнта, лікування за допомогою інфузій продовжувати ще протягом 3–5 днів, потім для підтримання досягнутого ефекту переходять на прийом препарату внутрішньо; діти з обсесивно-компульсивними с-ми: внутрішньо перорально, початкова доза — 25 мг/день, дозу можна підвищити до 3 мг/кг або 100 мг протягом перших 2 тижнів, доза може бути збільшена протягом наступних кількох тижнів до 3 мг/кг або 200 мг; нічний енурез: внутрішньо перорально, початкова доза для дітей 6–8 років — 20–30 мг/день; для дітей 9–12 років — 25–50 мг/день; для дітей старше 12 років — 25–75 мг/день, після досягнення бажаного ефекту лікування продовжити протягом 1–3 міс, поступово знижуючи дозу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: порушення сну, сонливість чи безсоння, нічні кошмари, позіхання, загальна слабкість, хвилювання, відчуття тривоги, занепокоєння, підвищення апетиту, запор, сухість у роті, нудота, блювання, дискомфорт у животі, діарея, анорексія, дисгевзія; розгубленість, дезорієнтація, галюцинації (особливо у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із хворобою Паркінсона), збудження, маніакальний стан, гіпоманіакальний стан, агресивність, порушення пам’яті, деперсоналізація, посилення депресії, порушення концентрації уваги, активація с-мів психозу; запаморочення, тремор, головний біль, міоклонус, делірій, порушення мови, парестезії, м’язова слабкість, підвищення тонусу м’язів, судоми, атаксія, зміни на електроенцефалограмі, гіперпірексія, екстрапірамідні с-ми (включаючи дискінезію), медикаментозна гарячка, нейролептичний злоякісний с-м; синусова тахікардія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, клінічно незначущі зміни на ЕКГ (інтервалу ST або зубця Т) у пацієнтів, які не мають захворювань серця, аритмії, підвищення АТ, порушення внутрішньосерцевої провідності (розширення комплексу QRS, збільшення інтервалу QT, зміни інтервалу PQ, блокада ніжок пучка Гіса, двонаправлена шлуночкова тахікардія, особливо у пацієнтів із гіпокаліємією); підвищення рівня трансаміназ у крові, гепатит із жовтяницею чи без неї; підвищене потовиділення, шкірні АР (висипання, кропив’янка), фотосенсибілізація, свербіж, локальні реакції (тромбофлебіт, лімфангіт, відчуття жару), набряки (місцеві або загальні), випадання волосся; порушення сечовипускання, затримка сечі та затримка рідини в організмі, с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; збільшення маси тіла, порушення лібідо і потенції; галакторея, збільшення молочних залоз, припливи; алергічний альвеоліт (пневмоніт) з еозинофілією або без неї, системні анафілактичні/ анафілактоїдні реакції, включаючи артеріальну гіпотензію; лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, пурпура; порушення смакових відчуттів, шум у вухах, порушення акомодації, нечіткість зору, мідріаз, глаукома; після раптової відміни або швидкого зниження дози іноді виникають такі симптоми: нудота, блювання, біль у животі, діарея, безсоння, головний біль, дратівливість, відчуття тривоги.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до кломіпраміну або будь-яких інших інгредієнтів препарату, перехресна підвищена чутливість до трициклічних антидепресантів групи дибензазепіну; комбінації з антиаритмічними препаратами (гінідин та пропафенон, які потенціюють інгібіцію CYP2D6); одночасне застосування інгібіторів МАО, таких як моклобемід, а також період менше 14 днів до і після їх застосування; нещодавно перенесений ІМ; уроджений с-м подовженого інтервалу QT; не призначати пацієнтам при: г. інтоксикації депресантами ЦНС (снотворні, аналгетики або психотропні засоби) або алкоголем, г. затримці сечі, г. делірію, нелікованій закритокутовій глаукомі, гіпертофії простати з остаточною затримкою сечі, пілоростенозі, паралітичній кишковій непрохідності.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,1 г., парентерально — 0,1 г.

Торговельна назва:

• Амітриптилін (Amitriptyline) [П] *

Фармакотерапевтична група: N06AA09 — антидепресанти; неселективнi iнгiбiтори зворотного захоплення моноамiнiв.

Основна фармакотерапевтична дія: третинний амін; трициклічний антидепресант; рівною мірою активний як інгібітор захоплення серотоніну і норадреналіну пресинаптичними нервовими закінченнями; має досить сильні антихолінергічні, антигістамінергічні і седативні властивості і потенціює також ефекти катехоламінів; підвищує патологічно знижений рівень настрою; застосовується для лікування депресій, що супроводжуються тривожністю, збудженням, занепокоєнням і порушеннями сну; аналгетичний ефект препарату не пов’язаний з антидепресантним; можливо ефективно лікувати нічний енурез.

Показання для застосування ЛЗ: тяжка депресія ВООЗ, БНФ, особливо з характерними рисами тривожності, збудження та розладів сну; депресивні стани у хворих на шизофренію в комбінації з нейролептиком для попередження загострення галюцинацій і параноїдної манії.; хр. больовий с-м; нічний енурез за умови відсутності органічної патології.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують парентерально в/м або в/в повільно та внутрішньо р/оs; депресія ВООЗ, БНФ: при тяжких депресіях лікування можна розпочинати з парентерального введення дорослим у дозі 25–40 мг 3–4 р/добу, курс лікування — 3–12 введень, після цього доцільно призначати внутрішньо у формі табл. для подальшого лікування; початкова доза для р/оs застосування — 25 мг 3 р/добу ВООЗ, БНФ з поступовим підвищенням на 25 мг кожного другого дня до 150 мг/добу ВООЗ, БНФ (до 225–300 мг/добу в умовах стаціонару); підтримуюча доза відповідає оптимальній терапевтичній; тривалість лікування — антидепресантний ефект розвивається протягом 2–4 тижнів; застосовувати до 6 міс після одужання з метою профілактики рецидиву; хр. больовий с-м: призначають дорослим, початкова доза — 25 мг увечері, МДД = 100 мг; нічний енурез: дітям 7–12 років — 25 мг, від 12 років — 50 мг за ½-1 год до сну, тривалість терапії не більше 3 міс.; у разі припинення лікування — поступово зменшувати дозу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: пригнічення кісткового мозку, агранулоцитоз, лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія; знижений апетит; стан сплутаності свідомості, порушення концентрації уваги, зниження лібідо, гіпоманія, манія, тривожний стан, безсоння, страшні сновидіння; делірій (у хворих літнього віку), галюцинації (у хворих на шизофренію), суїцидальні думки або поведінка; сонливість, тремор, запаморочення, головний біль, розлади уваги, дисгевзія, парестезії, атаксія, судоми; розлади акомодації, мідріаз, збільшення внутрішньоочного тиску; шум у вухах; посилене серцебиття, тахікардія, атріовентрикулярні блокади, блокади ніжок провідної системи, порушення показників ЕКГ (подовження інтервалу QT та комплексу QRS), аритмія; ортостатична гіпотензія, АГ; сухість у роті, запор, нудота, діарея, блювання, набряк язика, збільшення слинних залоз, паралітична кишкова непрохідність; жовтяниця, порушення показників функціонального стану печінки, підвищення активності лужної фосфатази крові і трансаміназ; гіпергідроз, висипання, уртикарії, набряк обличчя, алопеція, реакції фотосенсибілізації; затримка сечі; еректильна дисфункція, гінекомастія; втома, пірексія; збільшення чи зменшення маси тіла; для р-ну для ін’єкцій — зміни у місці введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до амітриптиліну; нещодавно перенесений ІМ; будь-який ступінь серцевої блокади або порушення серцевого ритму та ІХС, недостатність коронарних артерій; одночасне застосування з інгібіторіами МАО (лікування із застосуванням амітриптиліну можна розпочинати через 14 діб після припинення прийому необоротних неселективних ІМАО, а також не менше ніж через 1 добу після припинення застосування препаратів оборотної дії моклобеміду і селегіліну; лікування із застосуванням ІМАО можна розпочинати через 14 діб після припинення прийому амітриптиліну); тільки для р-ну для ін’єкцій — глаукома, гіпертрофія передміхурової залози, атонія сечового міхура.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 75 мг., парентерально — 75 мг.

Торговельна назва:

• Доксепін (Doxepin)

Фармакотерапевтична група: N06AA12 — антидепресанти; неселективні інгібітори зворотного нейронального захвату моноамінів.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресивна дія поєднується з анксіолітичною і седативною, також виявляє антигістамінну, холінолітичну та a1-адреноблокуючу дії; належить до групи трициклічних антидепресантів; гальмує зворотне захоплення біогенних амінів (норадреналіну та серотоніну) у синаптичних структурах; не спричиняє ейфорії, психомоторного збудження.

Показання для застосування ЛЗ: невротичні розлади із с-ми депресії або тривоги; органічні неврози, асоційовані з безсонням; депресивні та тривожні стани при алкоголізмі; депресія та тривожні стани БНФ, асоційовані із соматичними розладами та захворюваннями; депресія, що супроводжується страхом і тривогою на тлі психозів, включаючи інволюційну депресію та депресивну фазу біполярних розладів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: призначають внутрішньо дорослим; дозу препарату підбирають індивідуально залежно від тяжкості с-мів і терапевтичного ефекту; підтримуюча доза становить 30 — 300 мг/добу БНФ; дозу до 100 мг можна застосовувати як окрему одноразову або розділену; дози, що перевищують 100 мг, застосовувати у 3 прийоми БНФ; максимальна разова доза — 100 мг (застосовувати перед сном); при помірних або тяжких симптомах початкова доза — 75 мг щоденно БНФ; при тяжких формах захворювання добову дозу збільшують до 300 мг (у 3 прийоми); після досягнення задовільного терапевтичного ефекту дозу препарату коригують до мінімальної підтримуючої; протитривожний ефект доксепіну досягається раніше, ніж антидепресивний; антидепресивна дія проявляється через 2 — 3 тижні лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: сонливість, головний біль, запаморочення, безсоння, нічні кошмари, сплутаність свідомості, дезорієнтація, тривога, заціпеніння або парестезії, тремор (зазвичай середньої тяжкості); під час застосування високих доз (особливо пацієнтами літнього віку) можуть виникнути екстрапірамідні с-ми, включаючи пізню дискінезію; галюцинації, атаксія (загалом якщо застосовують кілька препаратів, що діють на ЦНС), конвульсії (у пацієнтів, схильних до виникнення судом, причиною яких може бути ушкодження головного мозку або вживання алкоголю та токсикоманія); розлади зору (нечіткість); ортостатична гіпотензія, відчуття припливів до обличчя, тахікардія, порушення ЕКГ (розширення комплексу QRS, подовження інтервалу PR); АР, включаючи шкірні висипи, набряк обличчя, підвищена фоточутливість, свербіж, кропив’янка; можливе загострення БА; рідко еозинофілія та порушення функції кісткового мозку з такими с-ми як: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, пурпура та гемолітична анемія; сухість слизових оболонок рота та носа, запор, нудота, блювання, диспепсія, порушення смакових відчуттів, діарея, анорексія, афтозний стоматит; порушення секреції антидіуретичного гормона, гінекомастія, збільшення грудних залоз, галакторея у жінок; зміни лібідо, набряки яєчок, підвищення або зниження рівня глюкози в крові; затримка сечі (у чоловіків з гіпертрофією простати скарги можуть посилитись); жовтяниця; при раптовій відміні трициклічних антидепресантів можуть виникнути с-ми відміни.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату, перехресна чутливість до інших дибензоксепінів; маніакальний с-м; тяжкі порушення функції печінки; глаукома; затримка сечі; одночасне застосування з інгібіторами МАО або їх застосування за 2 тижні до початку лікування доксепіном; гіперчутливість до трициклічних антидепресантів.

Торговельна назва:

• Мапротилін (Maprotiline) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AA21 — антидепресанти; неселективні інгібітори зворотного нейронального захвату моноамінів.

Основна фармакотерапевтична дія: тетрациклічний антидепресант, має властивості характерні для трициклічних антидепресантів; відрізняється від трициклічних антидепресантів за хімічною структурою та фармакологічними властивостями; підвищує настрій, знімає неспокій, збудливість та психомоторну загальмованість, при прихованій депресії препарат сприятливо впливає на симптоми соматичного характеру; виявляє виражену та селективну інгібуючу дію на зворотне захоплення норадреналіну пресинаптичними нейронами кори головного мозку, але майже не чинить інгібуючого впливу на повторне захоплення серотоніну; має помірно виражену спорідненість із центральними α-адренорецепторами, але чинить виражену антихолінергічну та інгібуючу дію на гістамінові Н1-рецептори; в механізмі дії препарату при його тривалому застосуванні також мають значення зміни функціонального статусу нейроендокринної системи (гормон росту, мелатонін, ендорфінергічна система) і/або системи нейромедіаторів (норадреналін, серотонін, γ-аміномасляна к-та).

Показання для застосування ЛЗ: депресії: ендогенні та інволюційні; психогенні, реактивні, невротичні, виснаження; соматогенні; приховані; менопаузні (клімактеричні); інші депресивні порушення настрою, що супроводжуються тривогою, дисфорією, дратівливістю, стан апатії (особливо в осіб похилого віку), скарги психосоматичного або соматичного характеру у пацієнтів з депресією і/або за наявності тривожності.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: в/в, інфузійно; режим дозування підбирати індивідуально; застосовувати найменшу ефективну дозу препарату; рекомендована добова доза — 25–100 мг розведеної у 250 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або глюкози; тривалість інфузії — 1,5 — 2 год; при введенні більш високої дози- 75 — 150 мг об’єм р-ка становить 500 мл, а тривалість інфузії — 2 — 3 год; уникати різкої відміни або різкого зниження дози через можливість побічних реакцій.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зубний карієс; лейкопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія; невідповідні виділення антидіуретичного гормону; посилений апетит; неспокій, тривожність, збудження, манія, гіпоманія, порушення лібідо, агресія, порушення сну, безсоння, нічні кошмари, депресія, марення, сплутана свідомість, галюцинації (особливо у пацієнтів похилого віку), нервовість, активізація психотичних с-мів, деперсоналізація, підвищений ризик розвитку суїцидальної поведінки, суїцидальної мотивації, суїциду у молодих людей, віком до 25 років на початку лікування антидепресантами; сонливість, запаморочення, головний біль, тремор, міоклонія, седативні дії, порушення пам’яті, порушення уваги, парестезія, дизартрія, судоми, акатизія, атаксія, дискінезія, порушення координації, втрата свідомості, дисгезія, синкопе; нечіткий зір, порушення зорової акомодації, дзвін у вухах; синусна тахікардія, посилене серцебиття, аритмія, порушення провідності (розширення QRS-комплексу, блокада ніжок пучка Гиса, зміна PQ-інтервалу), подовження інтервалу QT, шлуночковава фібриляція, поліморфна шлуночкові тахікардія; припливи крові, ортостатична гіпотензія, пурпура; алергічний альвеоліт (з або без еозинофілії), бронхоспазм, застій у носі, інтерстиціальні захворювання легень; сухість у роті, нудота, блювання, абдомінальні порушення, запор чи діарея, стоматит; гепатит (з або без жовтухи); дерматит, АР, висипання, кропив’янка, реакція світлочутливості, посилене потовиділення, свербіж, шкірний васкуліт, алопеція, мультиформна еритема, с-м Стивенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (с-м Лайєлла); м’язова слабкість; порушення сечовиділення, затримка сечі; порушення ерекції, гіпертрофія молочних залоз, галакторея; втомлюваність, пропасниця, набряк (місцевий та генералізований).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до мапротиліну або інших компонентів препарату, перехресна гіперчутливість до трициклічних антидепресантів; судомний с-м або знижений поріг судомної готовності (ушкодження головного мозку будь-якої етіології, алкоголізм); г. стадія ІМ, порушення внутрішньосерцевої провідності; виражені порушення функції печінки та нирок; закритокутова глаукома, затримка відтоку сечі (при захворюваннях передміхурової залози); одночасне лікування інгібіторами МАО; г. отруєння алкоголем, снодійними, психотропними засобами.

Торговельна назва:

5.2.1.2. Селективні інгібітори зворотного нейронального захвату серотоніну

• Флуоксетин (Fluoxetine) [П] *

Фармакотерапевтична група: N06AB03 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресант, має значну антидепресивну активність, що пов’язано з потужним специфічним інгібуванням зворотного захоплення серотоніну в синапсах нейронів ЦНС; слабкий антагоністом мускаринових, гістамінових і адренергічних рецепторів, при його застосуванні не спостерігаються негативні явища з боку ССС, а також інші явища, зумовлені антихолінергічною дією, характерні для трициклічних антидепресантів.

Показання для застосування ЛЗ: великі депресивні епізоди/розладиВООЗ, БНФ; нав’язливо-маніакальні розлади; нервова буліміяБНФ: у складі комплексної психотерапії для зменшення неконтрольованого вживання їжі та з метою очищення кишечнику.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо p/os; призначають тільки дорослим; великі депресивні епізоди/розлади ВООЗ, БНФ: початкова доза — 20 мг/добу ВООЗ, БНФ за один ранковий прийом, за необхідності через 3–4 тижні дозу збільшують до 40 — 60 мг/добу БНФ, курс лікування — щонайменше протягом 6 міс.; нав’язливо-маніакальні розлади: рекомендована доза — 20 мг/добу, за необхідності через 2 тижн. дозу збільшують до 60 мг/добу, якщо протягом 10 тижн. лікування відсутній клінічний ефект, терапію переглянути, якщо було отримано позитивний терапевтичний ефект від лікування, продовжити терапію флуоксетином індивідуально підібраною дозою, курс лікування — не більше 24 тижнів; нервова булімія: добова доза — 20 мг/добу; МДД — 80 мг; курс лікування — не більше 3 міс.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: слабкість, астенія, відчуття тремтіння, озноб, втома, погане самопочуття, відчуття холоду, жару, аномальні відчуття, нейролептичний с-м; тромбоцитопенія, геморагічні прояви, підшкірні або слизові крововиливи, виникнення синців; реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба; недостатня секреція антидіуретичного гормону; зниження апетиту, анорексія, гіпонатріємія; головний біль, розлади уваги, запаморочення, дисгевзія, летаргія, сонливість, гіперсомнія, седація, тремор, психомоторна гіперактивність, дискінезія, атаксія, порушення координації рухів, міоклонус, судоми, епілептичні напади, психомоторне збудження, порушення уваги, тривожність, дисфемія, порушення концентрації, акатизія, буккоглосальний с-м, серотоніновий с-м, порушення пам’яті, ранкове пробудження, безсоння при засипанні, безсоння вночі, збудження, нервозність, занепокоєння, напруженість, зниження лібідо, втрата лібідо, порушення сну, включаючи патологічні сновидіння, нічні марення, деперсоналізація, підвищений настрій, ейфоричний настрій, порушення мислення, порушення оргазму, включаючи аноргазмію, бруксизм, гіпоманія, манія, галюцинації, ажитація, панічні атаки, суїцидальні думки і поведінка (можуть бути внаслідок основного захворювання), сплутаність свідомості, розлади мови, зміна смаку; затуманення зору, мідріаз; шум у вухах; відчуття серцебиття, шлуночкові аритмія, включаючи torsades de pointes, подовження інтервалу QT, відчуття приливів, відчуття гарячих приливів, гіпотензія, васкуліт, вазодилятація; позіхання, задишка, фарингіт, дихальні розлади (запальні процеси чи різноманітні гістопатологічні зміни та/або фіброз), носова кровотеча; діарея, нудота, блювання, диспепсія, сухість в роті, дисфагія, біль в стравоході, ШК кровотеча, включаючи найчастіше кровотечу з ясен, блювання кров’ю, кров’янисті випорожнення, ректальні кровотечі, геморагічну діарею, мелену, шлункову кровотечу з виразки; ідіосинкратичний гепатит; висипання, включаючи еритему, ексфоліативні висипання, пітниця, еритематозні, фолікулярні, генералізовані, макулярні, макуло-папулярні, папулярні, кіроподібні висипання, сверблячі висипання, везикулярні висипання, висипання навколо пупка, реакції фоточутливості, мультиформна еритема, що може прогресувати до с-му Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (с-м Лайєлла), свербіж, кропив’янка, пурпура, алопеція, екхімози; артралгія, посіпування м’язів, міальгія; часте сечовипускання, дизурія, затримка сечі, розлади сечовипускання, поліакурія; гінекологічна кровотеча, кровотечі з шийки матки, дисфункцію матки, маткову кровотечу, кровотечу з геніталіїв, менометрорагію, поліметрорагію, постменопаузальну кровотечу, вагінальну кровотечу; еректильна дисфункція, розлади еякуляції, недостатність еякуляції, дисфункцію еякуляції, передчасну еякуляцію, затримку еяколяції, ретроградну еякуляцію, сексуальна дисфункція, галакторея, гіперпролактинемія, пріапізм.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до флуоксетину або будь-яких інших компонентів; одночасне застосування з інгібіторами МАО (селективні, неселективні, в т.ч. лінезолід) — проміжок між закінченням терапії інгібіторами МАО та початком лікування флуоксетином повинен становити як мінімум 14 днів, а проміжок між закінченням лікування флуоксетином та початком лікування інгібіторами МАО має бути не менше 5 тижнів; тяжка печінкова і ниркова недостатність, епілепсія, судомні стани в анамнезі, суїцидальні думки, глаукома, атонія сечового міхура, доброякісна гіперплазія передміхурової залози.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 20 мг.

Торговельна назва:

• Циталопрам (Citalopram) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AB04 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: потужний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (5-НТ),є надзвичайно селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну, вплив на зворотне захоплення норадреналіну, допаміну або γ-аміномасляної к-ти відсутній або мінімальний; не має або має дуже низьку спорідненість з іншими серіями рецепторів, включаючи серотонінові 5-HT1А-, 5-HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, a1-, a2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори, що пояснює меншу кількість побічних ефектів при застосуванні циталопраму, таких як сухість у роті, порушення сечовипускання, діяльності ШК системи, зору, сонливість, кардіотоксичність та ортостатична гіпотензія; пригнічує фазу ШРО та посилює глибокий повільно-хвильовий сон, посилює антиноцицептивний ефект опіоїдних аналгетиків, не змінює когнітивну та психомоторну діяльність і не має або має мінімальні седативні властивості, навіть у комбінації з алкоголем.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресії БНФ різної етіології та виду, профілактика рецидивів; панічних розладів БНФ з або без агорафобії; обсесивно-компульсивний розлад.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально; депресія БНФ: початкова доза для дорослих 20 мг 1 р/добу БНФ; залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена, МДД = 40 мг/добу БНФ; антидепресивний ефект звичайно настає через 2–4 тижні; травалість терапії — лікування повинно продовжуватися звичайно ще протягом 6 міс. після одужання для запобігання рецидиву з метою запобігання рецидиву захворювання, у пацієнтів із рекурентною (уніполярною) депресією підтримуюча терапія може тривати протягом декількох років для попередження нових епізодів; панічні розлади БНФ: початкова доза для дорослих — 10 мг 1 р/добу БНФ, протягом 1-го тижня з подальшим збільшенням дози до 20 мг 1 р/добу; МДД = 40 мг/добу БНФ; низька початкова доза рекомендується для зменшення ймовірності появи парадоксальної тривожної реакції; максимальна ефективність циталопраму в лікуванні панічних розладів досягається приблизно після 3 міс. безперервного лікування і підтримується завдяки тривалому лікуванню; ОКР: початкова доза — 20 мг; залежно від індивідуальної чутливості пацієнта доза може бути збільшена до МДД = 40 мг/добу; терапевтичний ефект при лікуванні ОКР настає через 2 — 4 тижні та посилюється з часом.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: посилене потовиділення, сухість у роті, безсоння, сонливість, діарея чи запор, нудота, блювання, втома; зниження/посилення апетиту, зниження/збільшення маси тіла; гіпонатріємія; тривога, зниження лібідо, неспокій, нервозність, сплутаність свідомості, аноргазмія (жінки), аномальні сновидіння; агресія, деперсоналізація, галюцинації, манія; тремор, парестезія, запаморочення, порушення уваги, непритомність; судоми grand mal, дискінезія, порушення смаку; розширення зіниць; дзвін у вухах; брадикардія, тахікардія; кровотеча; позіхання; гепатит; свербіж, висипання на шкірі, облисіння, пурпура, фоточутливість; артралгія, міалгія; затримка сечовипускання, розлади еякуляції, відсутність еякуляції, імпотенція; менорагія у жінок; набряк, гіпертермія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до циталопраму або будь-якого компонента препарату; сумісне застосування інгібіторів моноамінооксидази (ІМАО, в т.ч. селегіліну у добовій дозі понад 10 мг) та перші два тижні після припинення їх застосування; лікування ІМАО повинно починатися не раніше як ч/з 7 днів після припинення прийому препарату; одночасне застосування лінезоліду, пімозиду та лікарських засобів, які пролонгують інтервал QT; пацієнтам зі встановленим подовженим QT-інтервалом або вродженим с-мом подовженого QT.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 20 мг.

Торговельна назва:

• Пароксетин (Paroxetine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AB05 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: селективний інгібітор зворотного захоплення 5-гідрокситриптаміну (5-НТ, серотонін); антидепресивна дія та ефективність якого при лікуванні обсесивно-компульсивних і панічних розладів зумовлена специфічним гальмуванням захоплення 5-гідрокситриптаміну нейронами мозку; за своєю хімічною структурою відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів; має низьку спорідненість з мускариновими холінергічними рецепторами; на відміну від трициклічних антидепресантів, має незначну спорідненість з альфа1-, альфа2- і бета-адренорецепторами, допаміновими (D2) 5-НТ1-подібними, 5-НТ2- та гістаміновими (Н1-) рецепторами; не впливає на психомоторну функцію і не посилює депресивну дію етанолу; не впливає на діяльність CC системи; не спричиняє клінічно значущих змін АТ, ЧСС і параметрів ЕКГ.

Показання для застосування ЛЗ: дорослі, депресія БНФ будь-якого типу, включаючи реактивну і тяжку депресію, у т.ч., що супроводжується тривогою; у разі задовільної відповіді на лікування продовження терапії є ефективним для профілактики рецидивів депресії; лікування с-мів та профілактика рецидивів обсесивно-компульсивного розладу БНФ; панічного розладу БНФ із супутньою агорафобією або без неї; генералізованого тривожного розладу БНФ; лікування соціальних фобій/соціально-тривожних станів БНФ; посттравматичного стресового розладу БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально; депресія, соціальні тривожні стани/соціальні фобії, посттравматичний стресовий розлад, генералізований тривожний розлад БНФ: рекомендована доза — 20 мг/добу БНФ; дозу можна поступово збільшувати на 10 мг/добу — залежно від клінічної ефективності лікування, МДД = 50 мг/добу БНФ; обсесивно-компульсивні розлади БНФ: початкова доза — 20 мг/добу, потім щотижня збільшувати її на 10 мг/добу, рекомендована доза — 40 мг/добу БНФ, у деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні МДД 60 мг/добу БНФ; панічний розлад БНФ: початкова доза — 10 мг/добу, а потім щотижня збільшувати її на 10 мг, рекомендована доза — 40 мг/добу, у деяких хворих поліпшення стану спостерігається тільки при застосуванні МДД 50 мг/добу; для зменшення ризику можливого посилення симптоматики панічного розладу рекомендується починати лікування з невисокої дози препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: підвищена кровоточивість шкіри та слизових оболонок, тромбоцитопенія; АР (включаючи кропив’янку та ангіоневротичний набряк); с-м, зумовлений недостатньою секрецією антидіуретичного гормону; збільшення рівня холестерину, зниження апетиту; гіпонатріємія; сонливість, безсоння, ажитація, аномальні сни (включаючи кошмарні сновидіння), сплутаність свідомості, галюцинації, маніакальні реакції, неспокій, деперсоналізація, панічні атаки, акатизія, с-м неспокійних ніг; запаморочення, тремор, головний біль, екстрапірамідні розлади, серотоніновий с-м (може включати в себе ажитацію, сплутаність свідомості, діафорез, галюцинації, гіперрефлексію, міоклонус, тахікардію і тремор); нечіткість зору, мідріаз, г. глаукома; синусова тахікардія, постуральна гіпотензія, транзиторне підвищення або зниження АТ, брадикардія; позіхання; нудота, запори, діарея, блювання, сухість у роті, ШК кровотечі; підвищення рівня печінкових ферментів, розлади з боку печінки (такі як гепатити, інколи з жовтяницею та/або печінковою недостатністю); підвищене потовиділення, шкірні висипання, свербіж, тяжкі шкірні побічні реакції (включаючи поліморфну еритему, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроз), реакції фоточутливості; затримка сечовиділення, нетримання сечі; статева дисфункція, гіперпролактинемія/галакторея, приапізм; артралгія, міальгія; астенія, збільшення маси тіла; периферичні набряки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до пароксетину або до будь-якого іншого компонента препарату; не призначати одночасно з інгібіторами МАО (включаючи лінезолід — антибіотик, що є зворотним неселективним інгібітором моноаміноксидази та метилтіоніну хлориду (метиленового синього)) та раніше, ніж через 2 тижні після припинення лікування інгібіторами МАО; не можна призначати у поєднанні з тіоридазином, оскільки, як і інші препарати, що пригнічують печінковий фермент CYP450 2D6 — пароксетин може підвищувати рівні тіоридазину в плазмі, застосування тіоридазину може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку внаслідок цього тяжкої шлуночкової аритмії (наприклад torsades de pointes) та раптової смерті; пароксетин не можна призначати у комбінації з пімозидом.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 20 мг.

Торговельна назва:

• Сертралін (Sertralin) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AB06 — антидепресанти; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Основна фармакотерапевтична дія: потужний та специфічний інгібітор нейронального захоплення серотоніну (5-НТ), яке призводить до посилення ефектів 5-НТ; має дуже слабкий вплив на процеси зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну; блокує процеси захоплення серотоніну в тромбоцитах людини; не виявляє седативної дії та не впливає на психомоторні функції; відповідно до своєї селективності щодо пригнічення зворотнього захоплення 5-НТ, сертралін не стимулює катехоламінергічну активність; не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК чи бензодіазепінових рецепторів; не викликає розвитку медикаментозної залежності.

Показання для застосування ЛЗ: депресія БНФ(великі депресивні епізоди, запобігання рецидиву великих депресивних епізодів), панічні розлади БНФ з наявністю або відсутністю агорафобії, обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) БНФ у дорослих та дітей 6–17 років, соціальний тривожний розлад БНФ, посттравматичний стресовий розлад БНФ (ПТСР).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально; депресія та ОКР БНФ: початкова доза — 50 мг/добу БНФ; панічні розлади, ПТСР та соціальні тривожні розлади БНФ: початкова доза — 25 мг/добу, через 1 тижд. дозу підвищити до 50 мг 1 р/добу БНФ; такий дозовий режим знижує частоту розвитку побічних ефектів на початковому етапі лікування панічних розладів;дозу можна підвищувати, корекцію дози починати не раніше ніж через 1 тижд. лікування, титраційна доза становить на 50 мг на тиждень; МДД = 200 мг/добу БНФ; корекцію дози проводити не частіше ніж 1 раз/тиждень БНФ; перші прояви клінічного ефекту спостерігаються протягом 7 днів лікування; однак для досягнення терапевтичної відповіді потрібен довший період, особливо при ОКР; дозування протягом довготривалої терапії утримувати на найнижчому ефективному рівні з наступним коригуванням залежно від терапевтичної відповіді; при тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР проводити регулярну оцінку терапії; ОКР у дітей БНФ 13–17 років: початкова доза — 50 мг 1 р/добу; 6–12 років: початкова доза — 25 мг 1 р/добу, через 1 тижд. дозу можна збільшити до 50 мг 1 р/добу, якщо ефект від застосування дози 50 мг/добу не достатній дозу можна підвищувати зі збільшенням дози на 50 мг/добу за 1 раз протягом декількох тижнів; МДД = 200 мг/добу БНФ; при підвищенні дози понад 50 мг у педіатрії враховувати загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими, не змінювати дозу частіше, ніж 1 р/тиждень.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, відсутність або посилення апетиту, зниження або збільшення маси тіла, гастроентерит, дивертикуліт, діарея, сухість у роті, біль у животі, блювання, запор, диспепсія, метеоризм, езофагіт, дисфагія, геморой, гіперсалівація, зміни язика, відрижка, мелена, гематохезія, стоматит, виразки на язиці, патології з боку зубів, глосит, виразки на слизовій оболонці рота; фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт, середній отит, позіхання, бронхоспазм, диспное, носова кровотеча, ларингоспазм, гіпервентиляція, гіповентиляція, стридор, дисфонія, гикавка; лімфаденопатія; гіперхолестеринемія, гіпоглікемія або гіперглікемія; безсоння, депресія, деперсоналізація, нічні жахи, відчуття тривоги, збудження, нервозність, галюцинації, ейфоричний настрій, апатія, патологічне мислення, конверсійний розлад, залежність від ліків, психотичний розлад, агресія, параноя, суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка; зниження лібідо, статева дисфункція (порушення еякуляції), передчасна еякуляція, бруксизм, сомнамбулізм, вагінальна кровотеча, статева дисфункція у жінок, менорагія, атрофічний вульвовагініт, баланопостит, виділення зі статевих органів, пріапізм, галакторея; запаморочення, сонливість, головний біль, парестезії, тремор, гіпертонус, дисгевзія, порушення уваги, судоми, мимовільні м’язові скорочення, порушення координації рухів, гіперкінезія, амнезія, гіпестезія, порушення мовлення, постуральне запаморочення, мігрень, кома, хореоатетоз, дискінезія, гіперестезія, сенсорні порушення; симптоми серотонінового синдрому чи злоякісного нейролептичного синдрому (збудження, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, артеріальна гіпертензія, ригідність та тахікардія); акатизія і психомоторне збудження; порушення зору, глаукома, розлади сльозовиділення, скотома, диплопія, фотофобія, гіфема, мідріаз; дзвін у вухах, біль у вусі; відчуття серцебиття, тахікардія, інфаркт міокарда, брадикардія, порушення серцевої діяльності; припливи, артеріальна гіпертензія, гіперемія, периферична ішемія; порушення функції печінки, підвищення рівня аланінамінотрасферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази; висипання, гіпергідроз, периорбітальний набряк, пурпура, алопеція, холодний піт, сухість шкіри, кропив’янка, дерматит, бульозний дерматит, везикульозне висипання, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри; міальгія, остеоартрит, м’язова слабкість, біль у спині, посмикування м’язів, ураження кісток; ніктурія, затримка сечі, поліурія, полакіурія, порушення сечовипускання, олігурія, нетримання сечі, утруднений початок сечовипускання; підвищена втомлюваність, біль у грудній клітці, загальне нездужання, озноб, пірексія, астенія, спрага, грижа, фіброз, зниження переносимості препарату, порушення ходи, невизначені явища; вазодилатація.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до сертраліну або до будь-якої з допоміжних речовин; одночасне застосування з інгібіторами МАО (розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібітором МАО незворотної дії, застосування сертраліну припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО незворотної дії) та сумісне застосування сертраліну й пімозиду.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 50 мг., перорально — дитяча добова доза не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Флувоксамін (Fluvoxamine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AB08 — антидепресанти; селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну.

Основна фармакотерапевтична дія: потужний інгібітор зворотного захоплення серотоніну; має мінімальну спорідненість з підтипами серотонінових рецепторів; має незначну здатність зв’язуватися з α-адренергічними, ß-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами; має високу спорідненість до сигма-1 рецепторів, щодо яких у терапевтичних дозах він діє як агоніст.

Показання для застосування ЛЗ: депресія, обсесивно-компульсивні розлади БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: депресія у дорослих БНФ: початкова доза — 50–100 мг 1 р/добу БНФ, бажано перед сном; збільшувати дозу треба поступово, доки не буде досягнуто клінічного ефекту; звичайна ефективна доза — 100 мг/добу БНФ, її підбирати індивідуально, залежно від реакції хворого; МДД — 300 мг; у разі призначення доз, що перевищують 150 мг, їх розподілити на декілька прийомів протягом доби БНФ; після зникнення у хворого с-мів депресії лікування необхідно продовжувати ще протягом 6 міс.; рекомендована доза для попередження виникнення рецидиву депресії — 100 мг 1 р/добу; обсесивно-компульсивні розлади у дорослих БНФ: початкова доза — 50 мг/добу БНФ протягом 3–4 днів, потім дозу поступово підвищують, доки не буде досягнуто максимальної ефективної дози — 100–300 мг/добу; МДД — 300 мг БНФ; дози до 150 мг призначають 1 р/добу, бажано перед сном; у разі призначення доз, більших ніж 150 мг, їх розподілити на 2–3 прийоми протягом доби БНФ; якщо терапевтичний ефект був досягнутий, лікування можна продовжувати далі в дозі, підібраній індивідуально; якщо протягом 10 тижнів лікування поліпшення не настає, доцільність подальшого призначення треба переглянути БНФ; обсесивно-компульсивні розлади у дітей від 8 років і старше БНФ: початкова доза — 25 мг/добу, дозу можна підвищувати на 25 мг кожні 4–7 днів БНФ; ефективна добова доза — 50 — 200 мг, МДД — 200 мг; у разі прийому загальної добової дози, яка перевищує 50 мг, її розділити на 2 прийоми БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: анорексія (втрата апетиту), збільшення або зменшення маси тіла; тривога, сплутаність свідомості, галюцинації, манія, запаморочення, головний біль, безсоння, збудження, нервовість, сонливість, тремор, конвульсії, атаксія, екстрапірамідні розлади; прискорене серцебиття/тахікардія, гіпотензія (ортостатична); нудота, блювання, біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія; астенія, загальне нездужання; артралгія, міальгія; пізня еякуляція, галакторея; порушення функції печінки; гіпергідроз (підвищена пітливість), шкірні АР (висипання, свербіж, ангіоневротичний набряк), реакція світлочутливості.

Протипоказання до застосування ЛЗ: одночасне застосування з тизанідином та інгібіторами МАО або рамелтеоном; лікування флувоксаміном можна починати не раніше, ніж через 2 тижні після припинення прийому незворотних ІМАО, і наступного дня після відміни зворотних ІМАО (напр. моклобеміду, лінезоліду); лікування будь-яким із препаратів групи ІМАО можна починати не раніше, ніж через 1 тиждень після відміни флувоксаміну; гіперчутливість до флувоксаміну малеату або до будь-якого з інших компонентів препарату.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0.1 г.

Торговельна назва:

• Есциталопрам (Escitalopram) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AB10 — антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну, що зумовлює клінічні і фармакологічні ефекти препарату; має високу афінність до основного зв’язуючого сайта і суміжного з ним алостеричного сайта транспортеру серотоніну та не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5-HT1А-, 5-HT2-рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, a1-, a2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори; есциталопрам є S-енантіомером рацемічного циталопраму із власною лікувальною активністю.

Показання для застосування ЛЗ: лікування великих депресивних епізодів БНФ, панічних розладів БНФ з або без агарофобії, соціальних тривожних розладів БНФ (соціальна фобія), генералізованих тривожних розладів БНФ, обсесивно-компульсивних розладів БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим внутрішньо перорально; великий депресивний епізод, генералізовані тривожні розлади, обсесивно-компульсивні розлади, соціальні тривожні розлади (соціальна фобія) БНФ: звичайна доза — 10 мг 1 р/добу, доза може бути збільшена до МДД = 20 мг БНФ, антидепресивний ефект настає через 2–4 тижні, після зникнення с-мів лікування необхідно продовжувати звичайно протягом 6 міс. з метою закріплення ефекту; панічні розлади БНФ з агарофобією або без неї: початкова доза 5 мг/добу (протягом 1-го тижня), після чого дозу можна збільшити до 10 мг, МДД = 20 мг БНФ, максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 міс., термін лікування — декілька місяців.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: анафілактичні реакції; зниження або посилення апетиту, збільшення/зменшення маси тіла; тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок, скреготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості, агресія, деперсоналізація, галюцинації; порушення сну, безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор, порушення смаку, непритомність, серотоніновий с-м; розширення зіниці, затуманення зору; дзвін у вухах; тахікардія, брадикардія, синусити, позіхання, носова кровотеча; нудота, діарея, запор, блювання, сухість у роті; посилене потовиділення; висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж; артралгія, міалгія; чоловіки — розлади еякуляції, імпотенція; жінки — метрорагія, менорагія; втома, пірексія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату; одночасне лікування неселективними, незворотними інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО) або пімозидом.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 10 мг.

Торговельна назва:

5.2.1.3. Інші антидепресанти

• Міансерин (Mianserin) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AX03 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресивний препарат; належить до групи піперазино-азепінових сполук і відрізняється від трициклічних антидепресантів (ТЦА); у хімічній структурі відсутній боковий ланцюжок, характерний для ТЦА, який, відповідає за їх антихолінергічну активність; підвищує центральну норадренергічну нейротрансмісію шляхом α2 -ауторецепторної блокади та пригнічення зворотного захоплення норадреналіну; виявлено взаємодію препарату з серотоніновими рецепторами ЦНС; антидепресивний ефект подібний до ефекту інших сучасних антидепресантів; має анксіолітичну (протитривожну) дію, що важливо при лікуванні хворих на депресію у поєднанні з тривожністю; седативний ефект пов’язаний з впливом міансерину на альфа-1-адренорецептори і Н1-гістамінові рецептори, дає можливість застосовувати для лікування порушень сну в рамках депресії; при застосуванні в терапевтичних дозах практично не має антихолінергічної активності і, відповідно, впливу на ССС; при передозуванні спричинює значно менше кардіотоксичних ефектів порівняно з ТЦА; не виявляє взаємодії з симпатоміметичними і гіпотензивними препаратами, дія яких пов’язана з впливом на бета-адренорецептори (бетанідин) чи альфа-адренорецептори (клонідин або метилдопа).

Показання для застосування ЛЗ: усунення симптомів депресії БНФ, при яких показана лікарська терапія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі, рекомендована початкова доза — 30 мг/добу БНФ; дозу можна поступово підвищувати кожні кілька днів для отримання оптимального клінічного ефекту; ефективна добова доза — 60–90 мг, МДД — 90 мг; добову дозу можна розділити на кілька прийомів або за 1 прийом на ніч БНФ; позитивні результати виявляються протягом перших 2–4 тижнів терапії; якщо протягом наступних 2–4 тижнів не спостерігається позитивного ефекту, лікування припинити; після досягнутого клінічного покращення, для підтримки позитивного ефекту, лікування продовжувати протягом ще 4–6 міс.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: на початку лікування — сонливість, яка в подальшому минає; гранулоцитопенія, агранулоцитоз; збільшення маси тіла; гіпоманія; судоми, гіперкінезія, нейролептичний злоякісний с-м; брадикардія після прийому початкової дози, подовжений інтервал QT, шлуночкова тахікардія типу «пірует», артеріальна гіпотензія, підвищення печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки; екзантема; артралгія, набряк; випадки суїцидального мислення і суїцидальної поведінки.

Протипоказання до застосування ЛЗ: маніакальний стан; тяжке порушення функції печінки; гіперчутливість до міансерину або до будь-якого компонента препарату; одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 60 мг.

Торговельна назва:

• Тразодону гідрохлорид (Trazodone) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AX05 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: є похідною триазолопіридину; ефективний для лікування депресивних станів, у тому числі депресії, пов’язаної з тривожністю та порушенням сну та відрізняється швидким початком дії; інгібітор зворотного захоплення серотоніну та антагоністом 5-HT2 рецепторів; не протипоказаний при глаукомі та розладах з боку сечовивідної системи, не має екстрапірамідних ефектів та не потенціює адренергічну передачу; не має антихолінергічної активності, тому не чинить типових для трициклічних антидепресантів ефектів на функцію серця.

Показання для застосування ЛЗ: депресивні розлади з тривогою БНФ або без тривоги.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують лише дорослим: 75 — 150 мг/день приймається одноразово ввечері перед сном; БНФ дозу можна підвищувати до 300 мг/день БНФ, яку розділяють на 2 прийоми; для стаціонарних пацієнтів дозу можна підвищити до 600 мг/день, розділену на декілька прийомів БНФ; доза може бути підвищена залежно від клінічного ефекту; рідко виникає потреба у прийнятті дози вище 300 мг/день; тривалість лікування складає не менше 1 міс.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: АР; с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; гіпонатріємія, зменшення маси тіла, відсутність/ збільшення апетиту, суїцидальна спрямованість мислення або суїцидальна поведінка, стан сплутаності свідомості, безсоння, дезорієнтованість, манія, тривожність, нервозність, збудження, делірій, агресивна реакція, галюцинації, нічні кошмари, зменшення лібідо, с-м відміни препарату; серотоніновий с-м, судоми, злоякісний нейролептичний с-м, запаморочення, вертиго, головний біль, сонливість, неспокій, зниження концентрації уваги, тремор, нечіткість зору, порушення пам’яті, міоклонус, експресивна афазія, парестезія, дистонія, порушення смакових відчуттів; серцеві аритмії (у т.ч. поліморфна шлуночкова тахікардія torsade de pointes, посилене серцебиття, шлуночкові екстрасистоли, парні шлуночкові екстрасистоли, шлуночкова тахікардія), брадикардія, тахікардія, відхилення від норми з боку даних ЕКГ (подовження інтервалу QT); ортостатична артеріальна гіпотензія, АГ, синкопе; закладеність носа, задишка; нудота, блювання, сухість у роті, запор, діарея, диспепсія, біль у шлунку, гастроентерит, посилене слиновиділення, паралітична непрохідність кишечнику, порушення функції печінки (у т.ч. жовтяниця та гепатоцелюлярні ураження), внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівня печінкових ферментів; шкірні висипання, свербіж, гіпергідроз; біль у кінцівках, біль у спині, міалгія, артралгія; порушення сечовиведення; пріапізм; слабкість, набряк, грипоподібні с-ми, підвищена втомлюваність, біль у ділянці грудної клітки, підвищення температури тіла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до препарату або до його компонентів; алкогольна інтоксикація та інтоксикація снодійними засобами; г. ІМ.

Торговельна назва:

• Міртазапін (Mirtazapine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AX11 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антагоніст α2-рецепторів ЦНС, збільшує норадренергічну і серотонінергічну передачу; посилення серотонінергічної передачі здійснюється через 5-НТ1-рецептори,оскільки він блокує 5-НТ2- і 5-НТ3-рецептори; антидепресивна активність зумовлена дією обох його енантіомерів: S(+) енантіомер блокує α2- і 5-НТ2-рецептори, а R(-) енантіомер блокує 5-НТ3-рецептори; седативна дія — це результат його антагоністичного впливу на гістамінові Н1-рецептори.

Показання для застосування ЛЗ: лікування епізодів глибокої депресії БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо p/os; початкова доза для дорослих — 15 або 30 мг БНФ; ефективна добова доза — 15–45 мг; починає діяти через 1–2 тижн. лікування.; при застосуванні адекватної дози позитивну відповідну реакцію на лікування можна очікувати через 2–4 тижн.; за відсутності у пацієнта відповідної реакції на лікування дозу можна збільшити до МДД; якщо через 2–4 тижн. відповідна реакція не спостерігається, лікування припинити.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: збільшення маси тіла; пригнічення кісткового мозку (гранулоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія), еозинофілія; сонливість, седативний стан, головний біль, летаргія, запаморочення, тремор, парестезія, с-м «втомлених ніг», втрата свідомості, міоклонус, судоми (інсульти), с-м серотоніну, парестезія слизової оболонки порожнини рота; сухість у роті, нудота, діарея, блювання, пероральна гіпестезія, набряк слизової оболонки порожнини рота; екзантема; артралгія, міальгія, біль у спині; підвищення апетиту, гіпонатріємія; ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія; периферичні набряки, втома; підвищення активності трансаміназ в сироватці; порушення сну, сплутаність свідомості, неспокій, безсоння, нічні кошмари, манія, ажитація, галюцинації, ссихомоторна збудженість (акатизія, гіперкінезія), суїцидальні думки чи суїцидальна поведінка; невідповідна секреція антидіуретичного гормону.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до міртазапіну; супутнє застосування з інгібіторами MAO.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 30 мг.

Торговельна назва:

• Бупропіону гідрохлорид (Bupropion hydrochloride)

Фармакотерапевтична група: N06AX12 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: селективний інгібітор нейронального захоплення катехоламінів (норадреналіну та дофаміну) з мінімальним впливом на захоплення індоламінів (серотонін) і відсутністю пригнічення моноаміноксидази.

Показання для застосування ЛЗ: лікування депресивних станів БНФ; у випадку позитивної реакції пацієнта на лікування продовжують терапію бупропіоном для попередження рецидивів та запобігання повторенню депресивних епізодів у майбутньому.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим призначають внутрішньо; табл. застосовувати за 2 прийоми з інтервалом не менш ніж 8 год.; максимальна разова доза — не вище 150 мг БНФ; початкова доза — 150 мг 1 р/добу БНФ; за необхідності дозу можна збільшити, МДД = 300 мг/добу (150 мг 2 р/добу) БНФ; для підтримуючої терапії застосовують 300 мг/добупротягом щонайменше 6 міс.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: реакції гіперчутливості (кропив‘янка, ангіоневротичний набряк, задишка/бронхоспазм або анафілактичний шок), артралгія, міальгія, гарячка; анорексія, зменшення маси тіла, порушення рівня глюкози крові; безсоння, збудження, тривожність, депресія, дезорієнтованість, агресивність, ворожість, дратівливість, неспокій, галюцинації, незвичні сни, деперсоналізація, марення, параноїдальне мислення; головний біль, тремор, запаморочення, порушення смаку, розлади концентрації уваги, судоми, дистонія, атаксія, хвороба Паркінсона, розлад координації рухів, порушення пам’яті, парестезії, непритомність; розлад зору, дзвін у вухах; тахікардія, сильне серцебиття, підвищення АТ (у деяких випадках значне), почервоніння, вазодилатація, постуральна гіпотензія; сухість у роті, ШК розлади (нудота і блювання), біль у животі, запори; підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит; висипання, свербіж, пітливість, поліморфна еритема та с-м Стівенса-Джонсона, загострення псоріазу; посмикування м’язів; збільшення частоти сечовиділення та/або його затримка; гарячка, біль у грудях, астенія.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бупропіону або будь-якого з компонентів препарату; пацієнти із судомами; пацієнти, які на даний час раптово припинили вживання алкоголю або седативних препаратів; хворі, які отримують будь-який інший препарат, що містить бупропіон, оскільки частота розвитку судом є дозозалежною; хворі з існуючою на даний час або в анамнезі нервовою булімією або анорексією;одночасний прийом з інгібіторами моноамінооксидази (між відміною необоротних інгібіторів МАО та початком лікування бупропіоном має пройти не менше 14 днів).

Торговельна назва:

• Тіанептин (Tianeptine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AX14 — психоаналептики; антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: підвищує спонтанну активність пірамідних клітин гіпокампу та прискорює їх відновлення після функціонального пригнічення; підвищує зворотне захоплення серотоніну нейронами кори головного мозку та гіпокампу; впливає на зміни настрою, займаючи проміжну позицію між седативними антидепресантами i стимулюючими антидепресантами за бiполярною класифікацією; на соматичні явища, особливо ШК розлади, пов’язані з тривогою i змінами настрою; на розлади характеру i поведінки хворих на алкоголізм у період абстиненції; не впливає на сон i увагу, на холiнергiчну систему (відсутність с-мів).

Показання для застосування ЛЗ: лікування великих депресивних епізодів (в т.ч. типових).

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослим застосовують внутрішньо, рекомендована терапевтична доза — 3 табл/добу в 3 прийоми.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, запор, метеоризм, біль в абдомінальній ділянці, сонливість, головний біль, сухість у роті, запаморочення; жахливі сновидіння, безсоння, сонливість, запаморочення, головний біль, тремор, непритомність; зловживання та залежність від препарату, зокрема у людей віком до 50 років з алкогольною чи наркотичною залежністю в анамнезі; тахікардія, екстрасистолія, біль у грудях; відчуття жару; диспное; еритематозні та макулопапульозні висипання, свербіж, кропив`янка; біль у м`язах, біль у поперековій ділянці; астенія, відчуття «клубка» у горлі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, дитячий вік до 15 років, одночасне застосування з інгібіторами МАО (при переході з інгібіторів МАО на тіанептин необхідно зробити двотижневу перерву; у разі переходу з тіанептину на інгібітори МАО необхідно зробити 24-годинну перерву).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 37,5 мг.

Торговельна назва:

• Венлафаксин (Venlafaxine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AX16 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: антидепресантний ефект венлафаксину пов’язаний з посиленням нейротрансмітерної активності ЦНС; венлафаксин та його основний метаболіт O-десметилвенлафаксин (ОДВ) є аспартатними потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, вони також пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами; венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічні реакції; однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансміттера; венлафаксин не пригнічує активність МАО; не має спорідненості з оплатними, бензодіазепіновими, фенциклідиновими або N-метил-d-аспартатними (NMDA) рецепторами; не впливає на вівельнення норадреналіну з тканин головного мозку.

Показання для застосування ЛЗ: лікування та профілактика великих депресивних епізодів, генералізовані тривожні розлади, соціальні тривожні розлади (соціальна фобія) БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо р/оs; депресія БНФ: рекомендована доза — 75 мг 1 р/добу; при необхідності, з метою досягнення подальшого клінічного покращення, після завершення 2-х тижнів дозу можна збільшити БНФ до 150 мг 1 р/добу, за потреби дозу можна підвищити при легких формах депресії до МДД — 225 мг, при тяжких формах до МДД — 375 мг БНФ; підвищення дози необхідно здійснювати на 37,5–75 мг кожні 2 тижн. або більш тривалий період часу, але не менше ніж через 4 дні; лікування епізоду депресії має тривати не менше 6 міс.; для підтримуючої терапії, а також терапії з метою профілактики рецидивів або нових епізодів депресії, зазвичай використовуються ті самі дози, які виявилися ефективними при звичайному епізоді депресії; ГТР, соціальна фобія БНФ: рекомендована добова доза — 75 мг 1 р/добу, після завершення 2-х тижнів дозу можна збільшити БНФ до 150 мг 1 р/добу, за потреби дозу можна підвищити до МДД — 225 мг БНФ; підвищення дози необхідно здійснювати на 37,5–75 мг кожні 2 тижні або більш тривалий період часу, але не менше ніж через 4 дні; дози, які застосовуються для профілактики рецидиву або нового епізоду, дорівнюють дозам, які застосовуються для лікування первинного епізоду.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тахікардія, АГ, артеріальна гіпотензія, постуральна гіпотензія, вазодилатація (зазвичай напади жару/почервоніння обличчя), колапс, подовження періоду QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (включаючи піруетну тахікардію), прискорене серцебиття, втрата свідомості; зниження апетиту, запор, нудота, блювання, скрегіт зубами; екхімоз, кровотечі зі слизових оболонок (ШК кровотеча), збільшення часу кровотечі, тромбоцитопенія; підвищення рівня холестерину сироватки крові, зниження/збільшення маси тіла, відхилення показників функції печінки, гіпонатріємія, гепатит, с-м неадекватної секреції АДГ, діарея, панкреатит, підвищення рівня пролактину; порушення сну, зниження лібідо, запаморочення, сухість у роті, підвищення м’язового тонусу (гіпертонус м’язів), безсоння, нервозність, парестезії, седація, тремор, акатизія, порушення координації рівноваги, апатія, галюцинації, міоклонус, серотоніновий с-м, судоми, маніакальні реакції, злоякісний нейролептичний с-м, екстрапірамідні розлади, включаючи дистонію і дискінезії, пізня дискінезія, рабдоміоліз, шум у вухах, епілептичні напади, маніакальні реакції, незвичайні сновидіння, безсоння, сплутаність свідомості, деперсоналізація; позіхання, підвищена пітливість (у тому числі і в нічний час), екзантема, алопеція, свербіж, мультиформна еритема, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; порушення акомодації, мідріаз, зорові порушення, закритокутова глаукома, зміна смаку; дизурія (переважно утруднення на початку сечовипускання), затримка сечі; порушення еякуляції/оргазму (у чоловіків), аноргазмія, еректильна дисфункція, порушення менструального циклу, пов’язані зі збільшенням нерегулярних кровотеч (менорагія, метрорагія), порушення оргазму (у жінок), меноргазмія; слабкість/втома; реакції фоточутливості; анафілаксія; пропасниця.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до венлафаксину; одночасне застосування з інгібіторами МАО, а також період протягом 14 діб після введення необоротних інгібіторів МАО; після відміни венлафаксину почекати не менше 7 діб перед початком прийому інгібіторів МАО; тяжкий ступінь АГ (АТ 180/115 та вище до початку терапії), СН, захворювання коронарних артерій, зміни ЕКГ, існуюче раніше подовження інтервалу QT, шлуночкові аритмії, порушення електролітного балансу; закритокутова глаукома; порушення сечовипускання у зв’язку з недостатнім відтоком сечі (захворювання передміхурової залози); тяжка печінкова або ниркова недостатність; період вагітності і годування груддю; дитячий вік.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,1 г.

Торговельна назва:

• Дулоксетин (Duloxetine)

Фармакотерапевтична група: N06АХ21 — антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: поєднаний інгібітор зворотнього захоплення серотоніну і норепінефрину; незначною мірою інгібує захоплення допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими і допаміновими, холінергічними і адренергічними рецепторами; механізм дії при лікуванні депресії зумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину та посиленням серотонінергічної і норадренергічної нейротрансмісії у ЦНС; також чинить болезаспокійливу дію, що є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у ЦНС.

Показання для застосування ЛЗ: лікування великого депресивного розладу, генералізованого тривожного розладу, діабетичного периферичного нейропатичного болю БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: великий депресивний розлад та діабетичний периферичний нейропатичний біль БНФ: початкова доза — 60 мг 1 р/добу щодня БНФ; деяким пацієнтам доза може бути збільшена до МДД — 120 мг БНФ, розділеної на 2 прийоми; генералізований тривожний розлад БНФ: початкова доза — 30 мг 1 р/добу БНФ, пацієнтам із недостатнім ефектом лікування дозу потрібно збільшити до 60 мг/добу, за умов недостатнього ефекту лікування в дозі 60 мг можна розглядати підвищення дози до 90 або МДД — 120 мг/добу БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочення, порушення чутливості, порушення сну, безсоння чи сонливість, ажитація, зниження лібідо, аномальні видіння та аномальний оргазм, збудження або тривожність, бруксизм, дезорієнтація, апатія, суїцидальне мислення, манія, галюцинації, агресія, злобність, суїцидальна поведінка, тремор, парестезія, міоклонія, акатизія, нервозність, розлади уваги, летаргія, дискінезія, порушення смаку, с-м неспокійних ніг, серотоніновий с-м, судоми, екстрапірамідні розлади, дратівливість, гіпергідроз; нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, біль в животі, запор чи діарея, зниження апетиту, ШК кровотечі, гастроентерит, відрижка, гастрит, стоматит, неприємний запах з рота, наявність крові у випорожненнях; підвищений рівень печінкових ензимів (АлАТ, АсАТ, основна фосфатаза), гепатит, г. ураження печінки, жовтяниця, печінкова недостатність; ларингіт; гіпотиреоз, гіперглікемія; анафілактичні реакції, гіперчутливість; дегідратація, гіпонатріємія, недостатність АДГ; розпливчасте зображення, мідріаз, розлади зору, сухість очей, глаукома; дзвін у вухах, біль у вухах; серцебиття, тахікардія, суправентри-кулярна аритмія, фібриляція, припливи, АГ, підвищення АТ, ортостатична гіпотензія, втрата свідомості, відчуття холоду в кінцівках, гіпертонічний криз; позіхання, орофарингеальний біль, відчуття стискання у горлі, носова кровотеча; підвищене потовиділення, висипання, нічне потіння, контактний дерматит, кропив’янка, холодний піт, фотосенсибілізація, підвищена схильність до утворення синців, ангіоневротичний набряк, с-м Стівенса-Джонсона; кістково- м’язовий біль, м’язовий спазм, посмикування м’язів, відчуття скутості м’язів, тризм; дизурія, затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження току сечі, аномальний запах сечі; еректильна дисфункція, порушення або затримка еяколяції, менструальні розлади, статеві розлади, гінекологічні кровотечі, с-ми менопаузи, галакторея, гіперпролактинемія; стомлюваність, біль у грудях; падіння; погане самопочуття, відчуття холоду, відчуття повзання «мурашок», спрага, нездужання, відчуття жару, порушення ходи.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до дулоксетину або до будь-яких допоміжних речовин препарату; одночасний прийом з неселективними необоротними інгібіторами МАО або принаймні протягом 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО(інгібітори МАО не повинні призначатися принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином); нестабільна гіпертензія; термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну до 30 мл/хв); захворювання печінки (печінкова недостатність); дитячий вік; сумісне застосування з флувоксаміном, ципрофлоксацином або еноксацином (сильні інгібітори CYP1A2).

Торговельна назва:

• Агомелатин (Agomelatine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06AX22 — психоаналептики, інші антидепресанти.

Основна фармакотерапевтична дія: мелатонінергічний агоніст MT1- та MT2-рецепторів і антагоніст 5-HT2c-рецепторів; не впливає на захоплення моноамінів і не має спорідненості з α-, та β-адренергічними, гістамінергічними, холінергічними, допамінергічними,бензодіазепіновими рецепторами; ресинхронізує циркадні ритми: відновлює фазність сну, коливання температури тіла та секрецію мелатоніну; підвищує вивільнення допаміну та норадреналіну специфічно у фронтальних відділах кори головного мозку та не впливає на екстрацелюлярний рівень серотоніну.

Показання для застосування ЛЗ: великі депресивні епізоди БНФ у дорослих.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для перорального застосування у дорослих; рекомендована доза для дорослих становить 25 мг 1 р/добу БНФ, перед сном; через два тижні за необхідності подальшого покращення клінічного стану, дозу можна збільшити до 50 мг одноразово БНФ, перед сном; пацієнти з депресією повинні лікуватися протягом необхідного періоду, але не менше 6 міс., для досягнення впевненості, що симптоми депресії зникли; припинення лікування не потребує поступового зменшення дозування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тривога, ажитація та пов’язані з нею с-ми (дратівливість та неспокій), агресивність, жахливі або незвичні сновидіння, манія/гіпоманія, галюцинації; головний біль, запаморочення, сонливість чи безсоння, мігрень, парестезія, с-м неспокійних ніг; затуманення зору, дзвін у вухах; нудота, блювання, діарея, запор, біль в абдомінальній ділянці; гіпергідроз, екзема, свербіж, кропив`янка, еритематозні висипання, набряк обличчя та ангіоедема; біль у спині; підвищена втомлюваність; підвищення рівня АЛТ (аланінамінотрансферази) та/або АСТ (аспартатамінотрансферази); гепатит, печінкова недостатність, жовтяниця; підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) та лужної фосфатази; збільшення чи зменшення маси тіла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до агомелатину чи до будь-якої допоміжної речовини препарату; порушення функції печінки (цироз печінки або активна фаза захворювання печінки) або підвищення рівня трансаміназ більше, ніж у 3 рази від показників норми; застосування у комбінації з високоактивними CYP1A2 інгібіторами (флувоксамін, ципрофлоксацин).

Визначена добова доза (DDD): перорально — 25 мг.

Торговельна назва:

5.2.2. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні деменції

• Донепезил (Donepezile) [П]

Фармакотерапевтична група: N06DA02 — інгібітори холінестерази; засоби, які застосовують при деменції.

Основна фармакотерапевтична дія: специфічний оборотний інгібітор ацетилхолінестерази, який є основним типом холінестерази у головному мозку; донепезил інгібує ацетилхолінестеразу більш ніж у 1000 разів сильніше, ніж бутирилхолінестеразу, яка здебільшого знаходиться за межами ЦНС.

Показання для застосування ЛЗ: симптоматичне лікування деменції у пацієнтів з хворобою Альцгеймера легкого або середнього ступеня тяжкості БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: дорослі приймають внутрішньо перорально увечері перед сном; початкова доза — 5 мг 1 р/добу БНФ; лікування препаратом у дозі 5 мг/добу продовжувати протягом 1 міс., щоб оцінити реакцію на лікування й досягти рівноважних концентрацій донепезилу у плазмі крові; після клінічної оцінки ефективності препарату у дозі 5 мг/добу протягом 1 міс. дозу можна збільшити до 10 мг 1 р/добу; МДД — 10 мг БНФ; підтримуючу терапію можна продовжувати, доки зберігається терапевтичний ефект препарату.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: судоми м’язів, втома, галюцинації, ажитація, агресивна поведінка, стан тривожності, безсоння, синкопе, запаморочення, головний біль, біль, епілептичний напад, екстрапірамідні с-ми; диспепсія, ШК кровотеча, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, дискомфорт у шлунку, нудота, блювання, анорексія, діарея; застуда, нежить; брадикардія, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада; дисфункція печінки, включаючи гепатит; висипання, свербіж; нетримання сечі; підвищення м’язової креатинінфосфокінази; травматизм.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до донепезилу, похідних піперидину або інших компонентів препарату; табл., що дисперг. — вагітність, період годування груддю.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 7.5 мг.

Торговельна назва:

• Галантамін (Galantamine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06DA04 — засоби, що застосовуються при деменції; нгібітори холінестерази.

Основна фармакотерапевтична дія: вегетотропний ЛЗ з групи парасимпатикоміметиків непрямої дії; активний зворотний інгібітор ацетилхолінестерази; стимулює нікотинові рецептори і підвищує чутливість постсинаптичної мембрани до ацетилхоліну; полегшує проведення збудження у нервово-м’язових синапсах і відновлює нервово-м’язову провідність у випадках її блокади недеполяризуючими нервово-м’язовими блокаторами; проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, полегшує проведення імпульсів у ЦНС і посилює процеси збудження; підвищує тонус гладкої мускулатури і посилює секрецію травних і потових залоз, викликає звуження зіниці; діє як антагоніст по відношенню до інгібуючого впливу морфіну і його структурних аналогів на дихальний центр.

Показання для застосування ЛЗ: лікування деменції альцгеймерівського типу легкого або помірного ступеня БНФ; захворювань периферичної НС (полірадикулоневрит, радикулоневрит, неврит, поліневрит, поліневропатії); станів, пов’язаних із пошкодженнями передніх рогів спинного мозку (після поліомієліту, мієліту, спінальної м’язової атрофії); церебрального паралічу (стану після інсульту мозку, ДЦП, р-н д/ін. — після травм ЦНС); порушень нервово-м’язового синапсу (міастенія гравіс, м’язова дистрофія); р-н д/ін. застосовують для лікування когнітивних порушень при різних захворюваннях ЦНС (травма, інтоксикація, множинний склероз, аутизм); для зняття дії недеполяризуючих нейром’язових блокаторів (міорелаксантів); лікування післяопераційних парезів тонкого кишечнику та сечового міхура; іонофорез при неврологічних ураженнях периферичної НС, нічному нетриманні сечі; при отруєнні антихолінергічними ЛЗ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо перорально та парентерально — п/ш, в/м, в/в; для лікування хвороби Альцгеймера дорослим внутрішньо табл. — рекомендована початкова доза 5 мг 2 р/день, вранці та ввечері, після 4 тижнів терапії дозу можна збільшити до досягнення підтримуючої дози 20 мг/день, розподілену на 2 прийоми (по 10 мг 2 р/день), звичайна доза — 10–40 мг/добу, розподілена на 2–4 прийоми; рекомендована добова доза для дітей 6–8 років 5–10 мг/день; 9–11 років — 5–15 мг/день; 12 -15 років — 5–25 мг/день; парентеральне застосування: захворювання периферичної НС (полірадікулоневрит, радікулоневрит, неврит, поліневрит, поліневропатії), лікування станів, пов’язаних із пошкодженнями передніх рогів спинного мозку (після поліомієліту, мієліту, спінальної м’язової атрофії), церебральний параліч (стани після інсульту мозку, ДЦП, після травм ЦНС), порушення нейром’язового синапсу (міастенія гравіс, м’язова дистрофія), когнітивні порушення при різних захворюваннях ЦНС (травма, інтоксикація, множинний склероз, аутизм): п/ш, дорослим 0,03–0,28 мг/кг, початкова доза — 2,5 мг/добу, добову дозу поступово збільшують через 3–4 дні на 2,5 мг, максимальна разова доза — 10 мг, МДД — 20 мг; п/ш, дітям призначають в залежності від маси тіла: 1–2 років — 0,25–1 мг (0,02–0,08 мг/кг); від 3 років — 0,03–0,28 мг/кг або 3–5 років — 0,5–5 мг; 6–8 років — 0,75–7,5 мг; 9–11 років — 1–10 мг; 12–15 років -1,25–12,5 мг; від 15 років -12,5–15 мг; тривалість лікування 40–60 днів, курс можна повторювати 2–3 рази з інтервалом 1–2 міс.; зняття дії недеполяризуючих нейром’язових блокаторів (міорелаксантів) — в/в, лікування післяопераційних парезів тонкого кишечнику та сечового міхура — п/ш, в/м, в/в, при отруєнні антихолінергічними засобами — в/в: дорослим призначають в дозі 10–20 мг/добу; дітям призначають в залежності від маси тіла: в/в, 1–2 років — 0,25–1 мг (0,03–0,08 мг/кг); від 3 років — 0,03–0,28 мг/кг або 3–5 років — 0,5–5 мг; 6–8 років — 0,75–7,5 мг; 9–11 років — 1–10 мг; 12–15 років — 1,25–12,5 мг; від 15 років — 1,25–15 мг; іонофорез при неврологічних ураженнях периферичної НС, нічному нетриманні сечі: 2,5–5 мг (при величині електричного струму від 1 до 2 mA) тривалістю 10 хв. протягом 10–15-денного періоду; тривалість курсу лікування коливається у широких межах — від декількох тижнів до декількох років і залежить від захворювання та індивідуальної переносимості лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: брадикардія, AV- блокада I ступеня, синусова брадикардія, стенокардія, серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія, артеріальна гіпотензія або АГ, припливи; запаморочення, головний біль, безсоння, сонливість, летаргія (летаргічний сон), синкопе (непритомність), галюцинації, зорові та слухові галюцинації, депресія, тремор, парестезії, дисгевзія (спотворення смаку), гіперсомнія; затуманення зору, міоз, збільшення сльозної секреції; тіннітус (шум у вухах); тахипное, бронхоспазм, збільшення назальної і бронхіальної секреції; відчуття нудоти, блювання, діарея, збільшена салівація, посилення кишкової перистальтики, біль у животі, диспепсія, ШК дискомфорт; гепатити; втрата апетиту, анорексія, дегідратація (зневоднення); гіпергідроз (посилене потовиділення); м’язові спазми, м’язова слабкість; свербіж, висипання, кропив’янка, риніт, г. реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію із втратою свідомості; астенія, стомлюваність, слабкість, зниження маси тіла; зменшення маси тіла, підвищення рівня ферментів печінки; падіння; тільки для р-ну д/ін`єкц. — біль у місці введення, можливі місцеві реакції; тільки для табл. — біль у грудях, лихоманка, СН, лібідо, делірій, ускладнення перебігу хвороби Паркінсона, параноя, параноїдальні реакції, гастрит, мелена, ректальні крововиливи, дисфагія, сухість у роті або збільшення слиновиділення, дивертикуліт, гастроентерит, дуоденіт, перфорація стравоходу, гіперглікемія, тромбоцитопенія, епістаксис, пурпура, нетримання сечі; гематурія, часте сечовипускання, цистит, затримка сечі, камені у нирках.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до галантаміну або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, БА, брадикардія, AV-блокада, ІХС, тяжка СН (ІІІ-ІV група по NYHA), епілепсія, гіперкінези, механічна кишкова непрохідність, механічні порушення прохідності сечовивідних шляхів, тяжка печінкова (класифікація Чайлд-Пью > 9, ступінь 10–15) та ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв).

Торговельна назва:

• Мемантин (Memantine) [П]

Фармакотерапевтична група: N06DX01 — засоби, які застосовуються при деменції.

Основна фармакотерапевтична дія: у проявах с-мів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейротрансмісії, особливо за участі NMDA (N-метил-D-аспартат)-рецепторів; являє собою потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів, модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

Показання для застосування ЛЗ: хвороба Альцгеймера від легкого ступеня тяжкості до тяжких форм БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: табл. приймати 1 р/добу кожного дня в один і той самий час; МДД — 20 мг БНФ; з метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового збільшення дозування на 5 мг/тиждень БНФ протягом перших 3 тижнів: 1-й тиждень (1–7 день) приймати 5 мг/добу БНФ; 2-й тиждень (8–14 день) — 10 мг/добу,3-й тиждень (15–21 день) — 15 мг/добу; розпочинаючи з 4-го тижня — 20 мг/добу; рекомендована підтримуюча доза — 20 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: грибкові захворювання; гіперчутливість; сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації; запаморочення, порушення рівноваги, порушення ходи, судомні напади; СН, АГ, венозний тромбоз/тромбоемболізм; задишка; запор, блювання, панкреатит; підвищені показники функції печінки, гепатит; головний біль, підвищена втомлюваність.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — 20 мг.

Торговельна назва:

5.3. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні паркінсонізму та інших екстрапірамідних розладів

(див. п.6.3. Лікарські засоби для лікування паркінсонізму та інших екстрапірамідальних розладів розділу «Неврологія. Лікарські засоби»)

5.4. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні епілепсії

(див. також п.6.2. Лікарські засоби для лікування епілепсії

розділу «Неврологія. Лікарські засоби»)

• Фенобарбітал (Phenobarbital) [П] *

Фармакотерапевтична група: N03AA02 — протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: похідне барбітурової кислоти; виявляє протисудомну дію, знижує збудження нейронів епілептичної локалізації, підвищує активність монооксигеназної ферментної системи, виявляє снодійний ефект, пригнічує активність рухових зон кори та підкірки головного мозку, підвищує вміст у ЦНС ендогенного гальмівного медіатору ГАМК, зменшує збудливу дію на ЦНС амінокислот (глютамату, аспартату).

Показання для застосування ЛЗ: епілепсія БНФ, ВООЗ, хорея, спастичні паралічі, спазм периферичних артерій, еклампсія, гемолітична хвороба новонароджених.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально; дози встановлює лікар залежно від стану хворого: разова доза для дорослих 50–200 мг/добу, розділена на 2 прийоми з поступовим збільшенням дози, МДД — 500 мг; дітям до 6 міс. разова доза 5 мг, МДД — 10 мг; дітям від 6 міс. до 1 року разова доза 10 мг, МДД — 20 мг; 1–2 років разова доза 20 мг, МДД — 40 мг; 3–4 років разова доза 30 мг, МДД — 60 мг; 5–6 років разова доза 40 мг, МДД — 80 мг; 7–9 років разова доза 50 мг, МДД — 100 мг; 10–14 років разова доза 75 мг, МДД — 150 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: астенія, запаморочення, слабкість, атаксія, порушення координації рухів, ністагм, галюцинації, депресія, гіперкінез (у дітей), парадоксальне збудження, безсоння, зниження концентрації уваги, втомлюваність, сонливість, сплутаність свідомості, сповільненість реакцій, головний біль, когнітивні порушення; порушення остеогенезу, рахіт; нудота, блювання, запори, тяжкість в епігастральній ділянці, порушення функції печінки; агранулоцитоз, мегалобластна анемія, тромбоцитопенія, анемія; зниження АТ, брадикардія; реакції гіперчутливості, ангіоневротичний набряк, шкірне висипання, кропив’янка, с-м Лайєлла; медикаментозна залежність, дефіцит фолатів, імпотенція, с-м відміни; підвищення температури тіла, збільшення лімфатичних вузлів, лейкоцитоз, лімфоцитоз, лейкопенія, фотосенсибілізація, поліморфна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, с-м Стівенса-Джонсона, колапс, утруднене дихання.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до фенобарбіталу чи компонентів препарату, виражена тяжка артеріальна гіпотензія, г. ІМ, тяжкі захворювання печінки, ураження нирок з порушенням їх функцій, ЦД, депресія, депресивні розлади зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки, міастенія, порфірія, вагітність (I триместр), період годування груддю, алкоголізм, медикаментозна та наркотична залежність, респіраторні захворювання із задишкою, обструктивним с-мом.

Торговельна назва:

• Фенітоїн (Phenytoin) [П] *

Фармакотерапевтична група: N03AB02 — протисудомні засоби, похідні гідантоїну.

Основна фармакотерапевтична дія: похідний гідантоїну; виявляє протисудомну, антиаритмічну, аналгетичну, міорелаксантну дію; специфічний протисудомний вплив реалізується без вираженої снодійної дії і обумовлений можливим впливом на нейромедіатори і стабілізацією мембран нейронів, аксонів та синапсів, а також обмеженням розповсюдження збуджуваності та судомної активності; до зниження судомної активності може призводити його збуджувальна дія на мозочок, при якій активуються гальмові шляхи, що поширюються на кору; антиаритмічна дія зумовлена його мембраностабілізуючою активністю у клітинах волокон Пуркін’є, блокадою трансмембранного натрієвого струму, зменшенням проникності клітинних мембран для іонів кальцію; відбувається зменшення аномального шлуночкового автоматизму, збудливості мембран, укорочення рефрактерного періоду, збільшення тривалості інтервалу QRS; підвищує больовий поріг при невралгії трійчастого нерва і скорочує тривалість больового нападу, зменшуючи порушення і формування повторних розрядів; механізм міорелаксантної дії подібний до механізму протисудомної дії; завдяки мембраностабілізуючій активності при рухових порушеннях препарат послаблює незвичні тривалі повторні розряди та потенціювання у нервових і м’язових клітинах.

Показання для застосування ЛЗ: епілепсія ВООЗ, БНФ, переважно великі епілептичні напади (grand mal); епілептичний статус ВООЗ, БНФ з тоніко-клонічними судомами ВООЗ, БНФ; лікування і профілактика епілептичних нападів у нейрохірургії БНФ; лікування порушень серцевого ритму, зумовлених органічними ураженнями ЦНС, передозуванням серцевих глікозидів; як препарат 2-го ряду або в комбінації з карбамазепіном при невралгії трійчастого нерва БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: перорально; епілепсія (парціальні і генералізовані тоніко-клонічні напади): дорослі, разова доза 58,5–117 мг (½−1 табл.) 2–3 р/добу, для досягнення оптимального терапевтичного ефекту добову дозу можна доводити до 351–468 мг (3–4 табл.), максимальна разова доза — 351 мг (3 табл.), МДД — 936 мг (8 табл.); діти 5–8 років: початкова доза — 58,5 мг (½ табл.) 2 р/добу, старше 8 років — 58,5–117 мг (½-1 табл.) 2 р/добу (із розрахунку 4–8 мг/кг маси тіла/добу); аритмії: дорослим — 117 мг (1 табл.) 4 р/добу (ефект виявляється на 3–5 добу), потім добову дозу зменшити до 351 мг (3 табл.); для швидкого досягнення терапевтичної концентрації (на 1–2 добу) — по 234 мг (2 табл.) 4 рази в першу добу, по 117 мг (1 табл.) 5 разів — на 2–3 добу і по 117 мг (1 табл.) 2–3 р/добу — з 4-ї доби лікування; невралгія трійчастого нерва: по 117–351 мг (1–3 табл.)/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запаморочення, збудження, утруднення дихання, тремор, атаксія, ністагм, порушення координації рухів, сплутаність свідомості, диплопія, безсоння, зміни настрою, сонливість, головний біль, м’язова слабкість, дизартрія, приферична невропатія, дискінезія (хорея, дистонія); нудота, блювання, токсичний гепатит, гіперплазія ясен (частіше у хворих віком до 23 років), зниження апетиту, запор, ушкодження печінки; тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, мегалобластна анемія, можлива доброякісна гіперплазія лімфатичних вузлів, псевдолімфома, лімфома і хвороба Ходжкіна; зміни сполучної тканини (укрупнення рис обличчя, контрактура Дюпюітрена), поліартропатія; при тривалому застосуванні (більше 10 років) — порушення кальцієво-фосфорного обміну, остеомаляція, переломи кісток.; АР — шкірний висип, гарячка, бульозний, пурпурний або ексфоліативний дерматит з гепатитом, червоний вовчак, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, скарлатиноподібні чи кореподібні висипи; можливий розвиток с-му гіперчутливості (артралгія, еозинофілія, лихоманка, дисфункція печінки, лімфаденопатія або висип), вузликовий періартериїт, зміна рівнів іммуноглобулінів; гірсутизм; втрата маси тіла; гіпертрихоз, хвороба Пейроні, інтерстиціальний нефрит, пневмоніт; у хворих на ЦД можливе виникнення гіперглікемії.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до гідантоїнових протисудомних засобів; СН, с-м Адамса-Стокса, AV-блокада II-III ступеня, синоатріальна блокада, синусова брадикардія; печінкова або ниркова недостатність, кахексія, порфірія; з обережністю: дітям з проявою рахіту, пацієнтам літнього віку, при ЦД, хр. захворюваннях печінки і нирок, хр. алкоголізмі.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,3 г.

Торговельна назва:

• Клоназепам (Clonazepam) [П]

Фармакотерапевтична група: N03AE01 — протиепілептичні засоби; похідні бензодіазепіну.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до групи похідних бенздіазепіну; механізм дії пов’язаний із гальмівним ендогенним нейромедіатором, гамма-аміномасляною кислотою (ГАМК) і рецептором, через який вона реалізує більшість ефектів у НС- ГАМК-А; посилює гальмівний вплив ГАМК-ергічних нейронів кори головного мозку, гіпокампа, мозочка, стовбура та ін. структур ЦНС; має сильну і тривалу протисудомну, анксіолітичну, заспокійливу та помірну снодійну і міорелаксантну дію.

Показання для застосування ЛЗ: епілепсія у дітей БНФ грудного, дошкільного та шкільного віку (в основному типові та атипові напади малої епілепсії та первинні або вторинні генералізовані тоніко-клонічні кризи БНФ), епілепсія у дорослих БНФ (в основному фокальні напади), с-м пароксизмального страху, стан страху при фобіях, напр., при агорафобії (не призначають дітям віком до 18р), стани психомоторного збудження на фоні реактивних психозів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують перорально, дозування є індивідуальним і залежить від реакції пацієнта на прийом препарату; лікування починати з низьких доз до отримання відповідного терапевтичного ефекту або досягнення МДД; епілепсія БНФ : дорослі, початкова доза — 1 мг/добу БНФ розподіленого на 3 прийоми, дозу поступово збільшують на 0,5–1 мг кожні 3 дні до отримання оптимального ефекту; підтримуюча доза — 4–8 мг/добу в 3–4 прийоми та досягається протягом 2–4 тижнів БНФ, МДД — 20 мг; немовлята та діти віком 1–5 років початкова доза — 0,25 мг/добу БНФ; від 6 років — 0,5 мг/добу; дозу можна поступово підвищувати на 0,5 мг кожні 3 дні до одержання задовільного терапевтичного ефекту; підтримуюча доза для немовлят віком до 1 року становить 0,5–1 мг/добу; для дітей 1–5 років — 1–3 мг/добу БНФ; для дітей 6–12 років — 3–6 мг/добу; МДД для дітей — 0,2 мг/кг маси тіла; с-м пароксизмального страху: початкова доза для дорослих — 0,5 мг/добу розділена на 2 прийоми, дозу поступово збільшують до 1 мг/добу, МДД — 4 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: ослаблення здатності засвоювати інформацію, стомлюваність, запаморочення, сонливість, м’язовий гіпотонус, порушення координації рухів, атаксія, м’язова слабкість, занепокоєння, зниження концентрації уваги, сплутаність свідомості, стан дезорієнтації, порушення пам’яті, депресія; АР (у т.ч. кропив’янка, свербіж), тимчасове випадання волосся, зміни пігментації шкіри; посилення секреції слини, зниження апетиту, біль у животі, запори, нудота, блювання; с-ми катарального запалення верхніх дихальних шляхів; нетримання сечі, часте сечовипускання, порушення менструального циклу, зниження лібідо, імпотенція, оборотний розвиток вторинних статевих ознак у дітей (неповна рання статева зрілість); анафілаксія та ангіоневротичний набряк; емоційна лабільність, головний біль, судоми (у пацієнтів з порфірією), м’язовий біль, зменшення кількості еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів у крові, перехідне збільшення у крові концентрації трансаміназ (АлАТ, АспАТ), лужної фосфатази; порушення зору (двоїння в очах, ністагм), порушення мовлення; парадоксальні реакції (психічне збудження, безсоння); медикаментозна залежність; абстинентний с-м.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до бензодіазепінів або до будь-якого компонента препарату; порушення дихання центрального походження та тяжкі стани ДН, незалежно від причини; с-м нічного апное; порушення свідомості; закритокутова глаукома; міастенія; тяжка печінкова і ниркова недостатність.

Торговельна назва:

• Карбамазепін (Carbamazepine) [П] *

Фармакотерапевтична група: N03AF01 — протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: механізм дії з’ясований лише частково; стабілізує мембрани надто збуджених нервових волокон, інгібує виникнення повторних нейрональних розрядів і знижує синаптичне проведення збуджувальних імпульсів; головним механізмом дії може бути запобігання повторному утворенню натрійзалежних потенціалів дії у деполяризованих нейронах шляхом блокади натрієвих каналів, яка залежить від тривалості застосування та вольтажу; зниження вивільнення глутамату і стабілізація мембран нейронів може пояснює його протисудомну дію; антиманіакальний ефект може бути зумовлений пригніченням метаболізму допаміну і норадреналіну; ефективний при деяких неврологічних захворюваннях (запобігає больовим нападам при ідіопатичній і вторинній невралгії трійчастого нерва); полегшує нейрогенний біль при різних станах, у т.ч. при сухотці спинного мозку, посттравматичних парестезіях і постгерпетичній невралгії; при с-мі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності і зменшує вираженість клінічних проявів с-му (збудливість, тремор, порушення ходи); у хворих на нецукровий діабет центрального генезу зменшує діурез і відчуття спраги; ефективний при афективних порушеннях (лікування г. маніакальних станів, підтримуюче лікування біполярних афективних (маніакально-депресивних) розладів).

Показання для застосування ЛЗ: епілепсія ВООЗ, БНФ і складні або прості парціальні судомні напади ВООЗ, БНФ (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні судомні напади ВООЗ, БНФ; змішані форми судомних нападів; г. маніакальні стани; підтримуюча терапія біполярних афективних розладів ВООЗ, БНФ з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення; с-м алкогольної абстиненції; ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва ВООЗ, БНФ при розсіяному склерозі (типова і атипова); діопатична невралгія язикоглоткового нерва; суспенз. для перор. застос. — профілактика маніакально-депресивних психозів у пацієнтів за відсутності терапевтичного ефекту у них від препаратів літію ВООЗ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: внутрішньо р/оs у табл. та суспенз.; епілепсія ВООЗ, БНФ: для дорослих початкова доза у табл. 100- 200 мг 1–2 р/добу ВООЗ, БНФ, (чи у суспенз. 200–400 мг 1–2 р/добу), потім дозу повільно підвищують до оптимальної — 800–1200 мг/добу у декілька прийомів; деяким пацієнтам може бути потрібна доза 1600–2000 мг/добу, МДД — 2000 мгВООЗ, БНФ; для дітей початкова доза — 100 мг/добу, дозу підвищують поступово — кожного тижня на 100 мг, звичайна доза — 10–20 мг/кг маси тіла/добу (прийнята за кілька прийомів); у табл. добова доза для дітей 5 — 10 років 400 — 600 мг/добу, 10–15 років — 600–1000 мг/добу БНФ, від 15 років — дозування як у дорослих, вказані добові дози приймаються у кілька прийомів; у суспенз. добова доза для дітей до 1 року 100–200 мг/добу БНФ (5–10 мл), 1–5 років — 200–400 мг/добу БНФ (10 — 20 мл), 5–10 років — 400–600 мг/добу БНФ (20 -30 мл), 10–15 років — 600–1000 мг БНФ (30–50 мл); г. маніакальні стани та підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах: діапазон доз від 400 до 1600 мг/добу; звичайна добова доза 400–600 мг/добу, розділених на 2–3 прийоми; при г. маніакальному стані рекомендується швидке підвищення дози, а у рамках підтримуючої терапії при біполярних розладах рекомендоване поступове підвищення малими дозами; с-м алкогольної абстиненції: середня доза — 200 мг 3 р/добу, у тяжких випадках протягом перших кількох днів дозу можна підвищити (до 400 мг 3 р/добу), при тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинати із седативно-снодійними препаратами (із клометіазолом, хлордіазепоксидом), після завершення г. фази лікування можна продовжувати як монотерапію; профілактика маніакально-депресивних психозів у пацієнтів, які не мають терапевтичної відповіді на лікування літіємВООЗ, БНФ: початкова доза у суспенз. 100–200 мг/день, розподілена на декілька прийомів, її повільно підвищують до такої, що дає змогу контролювати с-ми захворювання, МДД — 1600 мг, звичайна добова доза — 400–600 мг, розподілена на декілька прийомівВООЗ, БНФ; ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова), ідіопатична невралгія язикоглоткового нерваВООЗ, БНФ: початкова доза — 200–400 мг/добу, дозу можна повільно підвищувати до зникнення больових відчуттів, звичайна доза — 200 мг 3–4 р/добу, може бути необхідною добова доза 1600 мг ВООЗ, БНФ, після зникнення больових відчуттів дозу поступово знижувати до мінімальної підтримуючої.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість; диплопія, порушення акомодації зору, помутніння кришталика, кон’юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску; нудота, блювання, сухість у роті, діарея або запор, абдомінальний біль, глосит, стоматит, панкреатит; лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, анемія, мегалобластна анемія, г. інтермітуюча порфірія, змішана порфірія, пізня порфірія шкіри, ретикулоцитоз, гемолітична анемія; АР, мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки та с-мом зникнення жовчних протоків (деструкція та зникнення внутрішньопечінкових жовчних протоків), асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичною еозинофілією; анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, гіпогамаглобулінемія; набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми, гіпергідратація, підвищення рівня пролактину крові, галакторея, гінекомастія, порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію і 25-гідроксихолекальциферолу у плазмі крові), остеомаляція/остеопороз; підвищення концентрації холестерину; недостатність фолатів, зниження апетиту, г. порфірія чи негостра порфірія; галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивність, ажитація, сплутаність свідомості, активація психозу; аномальні мимовільні рухи, ністагм, орофаціальна дискінезія, порушення руху очей, порушення мовлення, хореоатетоз, периферична невропатія, парестезії, м’язова слабкість та парез; порушення смакових відчуттів, злоякісний нейролептичний с-м, асептичний менінгіт з міоклонією та периферичною еозинофілією; розлади слуху (дзвін у вухах, підвищення слухової чутливості, зниження слухової чутливості, порушення сприйняття висоти звуку); порушення внутрішньосерцевої провідності, АГ або артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмії, атріовентрикулярна блокада із синкопе, циркуляторний колапс, застійна СН, загострення ІХС, тромбофлебіт, тромбоемболія; реакції гіперчутливості з боку легенів з гарячкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією; підвищення рівнів гама-глутамілтрансферази, лужної фосфатази крові, трансаміназ; гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів, с-м зникнення жовчних шляхів, жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність; алергічний дерматит, кропив’янка, ксфоліативний дерматит, еритродермія, системний червоний вовчак, свербіж, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, мультиформна та вузликова еритема, порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, підвищена пітливість, посилене випадання волосся, гірсутизм; м’язова слабкість, артралгії, м’язовий біль, спазми м’язів; тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок, часте сечовипускання, затримка сечі; статева дисфункція/ імпотенція/ еректильна дисфункція, порушення сперматогенезу (зі зниженням кількості/рухливості сперматозоїдів); збільшення рівнів ліпопротеінів високої щільності, збільшення рівнів тригліцеридів у крові, зміна показників функції щитовидної залози (зниження рівня L-тироксину (FT4, T4, T3) і підвищення рівня тиреостимулювального гормону).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до карбамазепіну або до подібних у хімічному відношенні ЛЗ (трициклічних антидепресантів); AV блокада; пацієнти з пригніченням кісткового мозку в анамнезі; пацієнти з печінковою порфірією (г. інтермітуючою порфірією, змішаною порфірією, пізньою порфірією шкіри) в анамнезі; одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (MAO); для суспенз. д/пероральн. застосування — одночасне застосування з препаратами літію.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 1 г.

Торговельна назва:

• Кислота вальпроєва (Valproic acid) [П] [ПМД] *

Фармакотерапевтична група: N03AG01 — протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: виявляє протисудомну дію при різних видах судом та епілепсії; існують два механізми протисудомної дії препарату: перший — прямий фармакологічний ефект, пов’язаний з концентрацією вальпроату в плазмі та головному мозку; другий — непрямий, пов’язаний з метаболітами вальпроату, які залишаються в мозку, з модифікаціями нейромедіаторів, прямою дією на мембрану, після введення вальпроату підвищується рівень ГАМК; знижує тривалість проміжної фази сну та одночасно збільшує фазу повільно-хвильового сну.

Показання для застосування ЛЗ: лікування первинних генералізованих (клоніко-тонічних нападів з міоклонічними судомами або без них, абсансів, міоклонічних нападів, комбінованих тоніко-клонічних нападів та абсансів), с-му Леннокса-Гасто; вторинних генералізованих та простих або складних парціальних (доброякісної парціальної епілепсії, зокрема роландичної епілепсії) епілептичних нападів; лікування маніакального с-му при біполярних розладах ВООЗ, БНФ; р-н для ін`єкц — тимчасове лікування епілепсії у дорослих і дітей ВООЗ, БНФ, ПМД, як заміна р/оs форми у разі тимчасової неможливості приймати ЛЗ р/оs.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо та парентерально; лікування епілепсії БНФ: початкова добова доза становить 10–15 мг/кг маси тіла, потім її підвищують до досягнення оптимальної дози; середня добова доза — 20–30 мг/кг; якщо епілепсія є неконтрольованою при таких дозах, їх можна збільшити за умови ретельного спостереження за станом пацієнта; для дітей звичайна доза становить 30 мг/кг на добу; для дорослих звичайна доза — 20–30 мг/кг/добу БНФ; коли застосування табл. неможливе, використовують парентеральне введення натрію вальпроату: проста заміна лікування — під час підготовки до операції — через 4–6 год. після останнього прийому табл. форми препарату рекомендоване в/в введення натрію вальпроату в 0,9% р-ні натрію хлориду д/ін’єк. або у вигляді постійної інфузії протягом 24 год., чи розділивши на 4 інфузії на добу, протягом однієї години кожна, в попередньому дозуванні, середня звичайна доза: 20 — 30 мг/кг/добу; при необхідності швидкого досягнення і підтримання ефективної концентрації у плазмі — в/в ін’єк. протягом 5 хв. у дозі 15 мг/кг болюсно, потім — постійна інфузія зі швидкістю потоку 1 мг/кг/год, поступово коригуючи швидкість введення для забезпечення рівня вальпроату в крові приблизно 75 мг/л; лікування маніакального с-му при біполярних розладах: рекомендована початкова доза — 20 мг/кг/добу; МДД — не вище 3000 мг; рекомендована підтримуюча доза для лікування біполярних розладів — 1000–2000 мг/добу.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тромбоцитопенія, анемія, макроцитоз, лейкопенія, панцитопенія, лімфоцитоз, аплазія червоного кісткового мозку або істинна еритроцитарна аплазія, агранулоцитоз; дрібноамплітудний постуральний тремор, вертиго, сонливість, атаксія, екстрапірамідні порушення, психічне та емоційне збудження, седативний ефект, розлади мовлення, минущий с-м Паркінсона, порушення когнітивної функції, сплутаність свідомості або судоми, ступор, летаргія, парестезії; ізольована і помірна гіперамоніємія; головний біль; втрата слуху; нудота, блювання, біль у ділянці шлунка, гастралгія, спазми у верхній частині живота, посилення апетиту, діарея, гіперсалівація, розвиток панкреатиту; ураження нирок, енурез, нетримання сечі; оборотний с-м Фанконі; випадіння волосся; порфірія, гірсутизм, акне; шкірні АР, екзантематозні висипання, токсичний епідермальний некроліз, с-м Лайєлла, с-м Стівенса-Джонсона і мультиформна еритема; васкуліт; гіпонатріємія; с-м неадекватної секреції антидіуретичного гормону; збільшення маси тіла; периферичні набряки (нетяжкі); ангіоневротичний набряк, с-м DRESS, с-м підвищеної чутливості до ЛЗ, захворювання печінки; аменорея, дисменорея, порушення менструального циклу, збільшення рівня тестостерону, безпліддя чоловіків; дезорієнтація; зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенія, остеопороз, переломи; зниження рівня фібриногену або збільшення протромбінового часу; виникнення дефіциту карнітину; транзиторне збільшення рівня трансаміназ, ЛДГ, лужної фосфатази, амілази; для р-ну д/ін`єкц. розвиток некрозу тканин в місці введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого з компонентів препарату в анамнезі; г. гепатит і хр. гепатит, випадки тяжкого гепатиту в індивідуальному або сімейному анамнезі пацієнта, особливо спричинені ЛЗ, печінкова порфірія; комбінація з мефлохіном і екстрактом звіробою; для сиропу д/перорал. застосуван.: непереносимість фруктози, с-м мальабсорбції глюкози та галактози, дефіцит сахарозо-ізомальтази (через наявність у складі препарату сахарози та сорбітолу); для капс.: діти з масою тіла менше 17 кг, діти віком до 6 років (у зв’язку з ризиком потрапляння у дихальні шляхи при ковтанні), тяжкі порушення функції підшлункової залози.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 1,5 г., парентерально — 1,5 г., перорально — дитяча доза не визначена, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Ламотриджин (Lamotrigine) [П]

Фармакотерапевтична група: N03AX09 — протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: протиепілептичний засіб; блокує потенціал-залежні натрієві канали пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації; інгібує надлишкове вивільнення нейромедіаторів, головним чином глутамінової кислоти — збуджуючої амінокислоти, що відіграє ключову роль у розвитку епілептичних нападів.

Показання для застосування ЛЗ: епілепсія — дорослі та діти старше 12 р.: монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із с-мом Леннокса — Гасто БНФ; діти 2 — 12 р.: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних і генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов’язані із с-мом Леннокса — Гасто; лікування починається з додаткової терапії і після досягнення контролю нападів допоміжні препарати можна відмінити і продовжити монотерапію; монотерапія типових абсансів БНФ; біполярні розлади (дорослі старше 18 років), для запобігання випадкам емоційних порушень, переважно для запобігання депресивним епізодам у хворих на біполярні розлади БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: епілепсія БНФ: монотерапія, дорослі та діти старше 12 років — початкова доза — 25 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, потім приймають 50 мг/добу протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 50 -100 мг кожні 1–2 тижні до досягнення оптимального ефекту, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 — 200 мг/добу в 1 або 2 прийоми, для деяких пацієнтів може бути потрібна доза 500 мг/добу БНФ; діти від 2 до12 років — початкова доза для лікування типових абсансів, монотерапія БНФ: 0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім приймають 0,6 мг/кг/добу в 1 — 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів, у подальшому дозу підвищують на 0,6 мг/кг кожні 1–2 тижні до досягнення оптимального ефекту, звичайна підтримуюча доза — 1 — 10 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми БНФ, для деяких пацієнтів може може бути потрібна більша доза; у зв’язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись; при комбінованій терапії дорослим та дітям від 12 років — для пацієнтів, які приймають вальпроат (сам по собі або з іншими протиепілептичними препаратами) БНФ: початкова доза ламотриджину — 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім — по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів, після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25–50 мг/добу) кожні 1 — 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефект, звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 — 200 мг/добу в 1 або 2 прийоми БНФ; пацієнти, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію) БНФ: початкова доза ламотриджину становить 50 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, у подальшому — 100 мг/добу у 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім дозу потрібно збільшувати (максимально на 100 мг) кожні 1 — 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза — 200 — 400 мг/добу в 2 прийоми; для деяких пацієнтів може бути необхідною доза 700 мг/добу БНФ; для пацієнтів, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину БНФ: початкова доза становить 25 мг 1 р/добу протягом 2 тижнів, у подальшому — 50 мг 1 р/добу протягом наступних 2 тижнів; після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 50–100 мг/добу) кожні 1–2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту, звичайна підтримуюча доза — 100–200 мг/ добу за 1 або 2 прийоми БНФ; для дорослих і дітей старше 12 років рекомендовано при проведенні монотерапії 1-й та 2-й тиждень — 25 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень — 50 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза — 100 — 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50 — 100 мг кожні 1–2 тижні; комбінована терапія з вальпроатом натрію, незважаючи на інші супутні препарати: 1-й та 2-й тиждень — 12,5 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень — 25 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза — 100 — 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 25 — 50 мг кожні 1–2 тижні; комбінована терапія без вальпроату натрію з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину: 1-й та 2-й тиждень — 50 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень — 100 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза — 200 — 400 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні 1–2 тижні; комбінована терапія без вальпроату натрію разом з окскарбазепіном без індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину: 1-й та 2-й тиждень — 25 мг/добу (1 прийом), 3-й та 4-й тиждень — 50 мг/добу (1 прийом), підтримуюча доза — 100 — 200 мг/добу (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози до 50 — 100 мг кожні 1–2 тижні; пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, взаємодія яких з ламотриджином невідома: рекомендуєтсья застосовувати таку саму схему лікування, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом; у зв’язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого збільшення дози не повинні перевищуватись; діти від 2 до 12 років, які отримують вальпроат натрію у сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них: початкова доза ламотриджину — 0,15 мг/кг/добу за 1 прийом протягом 2 тижнів, потім — 0,3 мг/кг/добу за 1 прийом протягом наступних 2 тижнів, далі доза повинна збільшуватись (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1 — 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; підтримуюча доза дорівнює 1 — 5 мг/кг 1 або 2 прийоми (МДД — 200 мг); діти, які приймають інші протиепілептичні препарати або інші препарати, індуктори глюкуронізації ламотриджину, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію): початкова доза ламотриджину — 0,6 мг/кг/добу в 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім — 1,2 мг/кг маси тіла на добу протягом наступних 2 тижнів, далі доза повинна збільшуватись (максимально на 1,2 мг/кг) кожні 1 — 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; середня підтримуюча доза — 5–15 мг/кг/добу в 2 прийоми (МДД — 400 мг); діти, які приймають інші препарати, що суттєво не індукують або пригнічують глюкуронізацію ламотриджину: початкова доза — 0,3 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом 2 тижнів, у подальшому — 0,6 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми протягом наступних 2 тижнів, після цього дозу потрібно збільшувати (максимально на 0,6 мг/кг) кожні 1–2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту; звичайна підтримуюча доза — 1–10 мг/кг/добу в 1 або 2 прийоми; МДД — 200 мг; для правильного розрахунку підтримуючої дози контролювати масу тіла дитини; типові абсанси у дітей 2–12 років: монотерапія БНФ: 1-й та 2-й тиждень 0,3 мг/кг (1–2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень — 0,6 мг/кг (1–2 прийоми), підтримуюча доза — 1–10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1 — 2 тижні БНФ, максимум — 200 мг/добу; комбінована терапія з вальпроатом натрію БНФ незважаючи на інші супутні препарати: 1-й та 2-й тиждень 0,15 мг/кг (1–2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень — 0,3 мг/кг (1–2 прийоми), підтримуюча доза — 1–5 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1 — 2 тижні, максимум — 200 мг/добу БНФ; комбінована терапія без вальпроату натрію з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, з примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину БНФ : 1-й та 2-й тиждень 0,6 мг/кг (2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень — 1,2 мг/кг (2 прийоми), підтримуюча доза — 5–15 мг/кг (в 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1 — 2 тижні, максимум — 400 мг/добу БНФ; комбінована терапія без вальпроату натрію, без індукторів чи інгібіторів глюкуронізації ламотриджину БНФ: 1-й та 2-й тиждень 0,3 мг/кг (1–2 прийоми), 3-й та 4-й тиждень — 0,6 мг/кг (1–2 прийоми), підтримуюча доза — 1–10 мг/кг (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози по 0,6 мг/кг кожні 1 — 2 тижні, максимум — 200 мг/добу БНФ; у зв’язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись; біполярні розлади у дорослих (18 років і старше) БНФ — рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікування дорослих (18 років і старше) з біполярними розладами — як додаткова терапія з інгібіторами глюкуронізації ламотриджину (з вальпроатом) БНФ: 1–2-й тиждень — 12,5 мг (25 мг через день), 3–4-й тиждень — 25 мг (1 р/добу), 5-й тиждень — 50 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тиждень) — 100 мг (1 р/добу або у 2 прийоми) (МДД — 200 мг) БНФ; як додаткова терапія з індукторами глюкуронізації ламотриджину у пацієнтів, які не приймають вальпроат (разом з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину) БНФ: 1–2-й тиждень — 50 мг (1 р/добу), 3–4-й тиждень — 100 мг (2 р/добу), 5-й тиждень — 200 мг (у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тиждень) — 300 мг на 6-й тиждень БНФ, підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності на 7-й тиждень; як монотерапія ламотриджином БНФ або додаткова терапія у пацієнтів, які застосовують інші препарати, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину: 1–2-й тиждень — 25 мг (1 р/добу), 3–4-й тиждень — 50 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), 5-й тиждень — 100 мг (1 р/добу або у 2 прийоми), стабілізаційна доза (6-й тиждень) — 200 мг БНФ (від 100 до 400 мг 1 р/добу або у 2 прийоми); підтримуюча стабілізаційна доза при біполярних розладах з подальшою відміною супутніх психотропних або протиепілептичних засобів — з подальшою відміною інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, напр. вальпроату: 1-й тижень — подвоїти стабілізаційну дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень, наприклад стабілізаційна доза 100 мг/добу буде збільшена 1-го тижня до 200 мг/добу, 2-й тиждень, з 3-го тижня — підтримувати дозу 200 мг/добу (розділену на 2 прийоми); з подальшою відміною індукторів глюкуронізації ламотриджину залежно від дози (разом з фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примі доном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину — 1-й тижень — 400 мг, 2-й тиждень — 300 мг, з 3-го тижня — 200 мг, або 1-й тижень — 300 мг, 2-й тиждень — 225 мг, з 3-го тижня — 150 мг, або 1-й тижень — 200 мг, 2-й тиждень — 150 мг, з 3-го тижня — 100 мг; з подальшим припиненням прийому інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину: підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози (200 мг/добу), розподілену на 2 прийоми (100–400 мг); зміна дозування ламотриджину для пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів: додаткове призначення інгібіторів глюкуронізації ламотриджину, наприклад вальпроату, залежно від дози ламотриджину: стабілізаційна доза ламотриджину — 200 мг, 1-й тиждень — 100 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня — підримувати цю дозу (100 мг/добу), або стабілізаційна доза ламотриджину — 300 мг, 1-й тиждень — 150 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня — підримувати цю дозу (150 мг/добу), або стабілізаційна доза ламотриджину — 400 мг, 1-й тиждень — 200 мг, 2-й тиждень, з 3-го тижня — підримувати цю дозу (200 мг/добу); додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину, залежно від дози (разом фенітоїном, карбамазепіном, фенобарбіталом, примідоном або з іншими індукторами глюкуронізації ламотриджину) — стабілізаційна доза ламотриджину — 200 мг, 1-й тиждень — 200 мг, 2-й тиждень — 300 мг, з 3-го тижня — 400 мг, або стабілізаційна доза ламотриджину — 150 мг, 1-й тиждень — 150 мг, 2-й тиждень — 225 мг, з 3-го тижня — 300 мг, або стабілізаційна доза ламотриджину — 100 мг, 1-й тиждень — 100 мг, 2-й тиждень — 150 мг, з 3-го тижня — 200 мг; додаткове призначення інших препаратів, що суттєво не пригнічують або індукують глюкуронізацію ламотриджину: підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг/добу) (100–400 мг).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: шкірний висип, с-м Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; нейтропенія, лейкопенію, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія та агранулоцитоз, лімфаденопатія; с-м гіперчутливості (гарячка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та поліорганна недостатність); дратівливість, агресивність, тик, галюцинації, сплутаність свідомості; головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, атаксія, запаморочення, ністагм, асептичний менінгіт; тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів; диплопія, завіса перед очима, кон’юнктивіт; нудота, блювання та діарея; підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність; вовчакоподібні реакції; стомлюваність; артралгія, біль, біль у спині.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до ламотриджину або іншого компонента препарату.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,3 г., перорально — дитяча добова доза не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Топірамат (Topiramate) [П]

Фармакотерапевтична група: N03AX11 — протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: належить до класу сульфатзаміщених моносахаридів; блокує натрієві канали і пригнічує виникнення повторних потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейрона; підвищує активність g-амінобутирату (ГАБА) деяких підтипів ГАБА-рецепторів (у т. ч. ГАБА-рецепторів), а також модулює активність самих ГАБА-рецепторів індукувати потік іонів хлору у нейрони, що свідчить про те, що топірамат посилює активність цього інгібіторного нейротрансмітера; ця дія не блокується флумазенілом, антагоністом бензодіазепіну; не збільшує тривалості часу, за якого іонні канали є відкритими, що відрізняє топірамат від барбітуратів, які модулюють ГАБА-рецептори; може модулювати підтип ГАБА-рецепторів, нечутливих до бензодіазепіну; перешкоджає активації каїнатом чуттєвості підтипу каїнат/АМПК (α-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота)-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) відносно підтипу NMDA-рецепторів; пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази.

Показання для застосування ЛЗ: як монотерапія для лікування дорослих та дітей віком від 6 років з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів та первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів БНФ; як додаткова терапія для лікування дорослих та дітей віком від 2 років з парціальними нападами з або без вторинно генералізованих нападів або первинно генералізованих тоніко-клонічних нападів та лікування нападів, асоційованих із с-мом с-мом Леннокса-Гасто БНФ; для профілактики нападів мігрені у дорослих БНФ, після ретельної оцінки можливостей альтернативного лікування; не рекомендований для лікування г. станів.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: для оптимального контролю дорослих і дітей розпочинають лікування з низької дози з подальшим поступовим добором ефективної дози; монотерапія епілепсії БНФ: для дорослих добір дози розпочинають з прийому 25 мг на ніч (1 тиждень); у подальшому дозу можна збільшувати на 25–50 мг у 2 прийоми (1–2 тижні) БНФ; при доборі дози керуватися терапевтичною ефективністю; початкова цільова доза при монотерапії у дорослих — 100–200 мг/добу, розподілених на 2 прийоми, а МДД — 500 мг БНФ, розподілених на 2 прийоми; деякі пацієнти з рефрактерними формами епілепсії добре переносять монотерапію топіраматом у дозі 1000 мг/добу БНФ; дітям віком від 6 років добір дози розпочинають з прийому 0,5–1 мг/кг на ніч (1 тиждень); у подальшому дозу можна збільшувати на 0,5–1 мг/кг/добу (1–2 тижні); добову дозу можна розподіляти на 2 прийоми; початкова цільова доза — 100 мг/добу БНФ залежно від клінічної відповіді (це близько 2 мг/кг/добу для дітей віком 6–16 років); додаткова терапія БНФ: для дорослих лікування розпочинають з добору дози шляхом прийому 25–50 мг на ніч (1 тиждень); дозу можна збільшувати на 25–50 мг у 2 прийоми (1–2 тижні) БНФ; мінімальна ефективна доза — 200 мг; підтримуюча доза — 200–400 мг/добу у 2 прийоми БНФ; деяким пацієнтам може бути необхідною доза понад 1600 мг/день; дітям віком від 2 років БНФ: загальна добова доза — 5–9 мг/кг/добу, розподілена на 2 прийоми; лікування розпочинють з добору дози шляхом прийому 25 мг (або менше із розрахунку 1–3 мг/кг/добу) БНФ у 2 прийоми до досягнення терапевтичного ефекту; мігрень БНФ: для дорослих рекомендована добова доза — 100 мг, розподілена на 2 прийоми; добір дози розпочинають з прийому 25 мг увечері (1 тиждень); у подальшому дозу збільшують на 25 мг/добу (1 тиждень); деяким пацієнтам може бути необхідною МДД — 200 мг/добу БНФ.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: зниження чи збільшення маси тіла; наявність кристалів у сечі, тест на координацію ходьби із відхиленням від норми, знижена кількість лейкоцитів, зниження рівня бікарбонату в крові; брадикардія, синусова брадикардія, пальпітації, артеріальна гіпотензія, припливна ортостатична гіпотензія, припливи, феномен Рейнода; анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, нейтропенія; парестезія, сонливість, запаморочення, порушення концентрації уваги, труднощі із запам’ятовуванням, амнезія, когнітивні розлади, порушення мислення, розлади психомоторних функцій, конвульсії, порушення координації, тремор, летаргія, гіпоестезія, ністагм, дисгезія, порушення рівноваги, дизартрія, інтенційний тремор, седація, пригнічення свідомості, grand mal конвульсії, порушення поля зору, комплексні часткові напади, порушення мови, психомоторна гіперактивність, втрата свідомості, розлади сенсорної системи, слинотеча, гіперсомнія, афазія, повторюваність мови, гіпокінезія, дискінезія, постуральне запаморочення, поганий сон, відчуття печіння, втрата сенсорності, паросмія, мозочковий с-м, дизестезія, гіпогезія, ступор, незграбність, аура, агезія, дизграфія, дисфазія, периферальна нейропатія, пресинкопе, дистонія, відчуття «мурашок по тілу», апраксія, порушення циркадного ритму, гіперестезія, гіпосмія, аносмія, есенціальний тремор, акінезія, відсутність відповіді на подразники; помутніння зору, диплопія, розлади зору, зниження гостроти зору, скотома, міопія, незвичні відчуття в очах, сухість очей, фотофобія, блефароспазм, посилення сльозовиділення, фотопсія, мідріаз, пресбіопія, одностороння сліпота, короткочасна втрата зору, глаукома, порушення акомодації, змінене візуальне сприйняття глибини, мерехтлива скотома, набряк повік, нічна втрата зору, амбліопія; вертиго, тинітус, біль у вухах, глухота, однобічна глухота, нейросенсорна глухота, відчуття дискомфорту у вухах, порушення слуху; диспное, епістаксис, закладеність носа, ринорея, диспное при фізичному напруженні, параназальна синусова гіперсекреція, дисфонія; нудота, діарея, блювання, запор, біль у верхній частині живота, диспептичні явища, черевний біль, сухість у роті, відчуття дискомфорту у шлунку, парестезія слизової оболонки рота, гастрит, абдомінальний дискомфорт, панкреатит, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, біль у нижній частині живота, гіпоестезія рота, гінгівальна кровотеча, здуття, відчуття дискомфорту в епігастрії, абдомінальна чутливість, гіперсалівація, біль у роті, запах з рота, глосалгія; нефролітіаз, полакіурія, дизурія, камені в сечі, нетримання сечі, гематурія, нетримання, біль при сечовипусканні, норкова коліка, нирковий біль, камені в сечовивідних шляхах, нирковоканальцевий ацидоз; алопеція, висипання, свербіж, ангідроз, гіпоестезія обличчя, кропив’янка, еритема, генералізований свербіж, макулярні висипання, знебарвлення шкіри, алергічний дерматит, набрякання обличчя, с-м Стівена-Джонсона, мультиформна еритема, незвичний запах шкіри, періорбітальний набряк, локалізована кропив’янка; артралгія, м’язові спазми, міалгія, м’язові посмикування, м’язова слабкість, м’язово-скелетний біль у грудях, набрякання суглобів, м’язово-скелетна нееластичність, біль у боці, м’язова втомленість, відчуття дискомфорту в кінцівках; анорексія, зниження апетиту, метаболічний ацидоз, гіпокаліємія, підвищений апетит, полідипсія, гіперхлоремічний ацидоз; назофарингіт; пірексія, астенія, дратівливість, розлади ходи, незвичні відчуття, нездужання, гіпертермія, відчуття спраги, грипоподібна хвороба, повільність, відчуття периферичного холоду, відчуття сп’яніння, відчуття тривоги, набряк обличчя, кальциноз; нездатність до навчання; гіперчутливість; еректильна дисфункція, статева дисфункція; депресія, брадифренія, безсоння, тривожність, сплутаність свідомості, дезорієнтація, агресія, зміни настрою, схвильованість, коливання настрою, депресивний настрій, злість, незвична поведінка, суїцидальні думки, спроба самогубства, галюцинації, психотичні порушення, слухові галюцинації, апатія, недостатність спонтанного мовлення, порушення сну, вплив на лабільність, зниження лібідо, відчуття занепокоєння, плач, дисфемія, ейфорійний настрій, параноя, персеверація мислення, напади паніки, плаксивість, порушення здатності читати, первинне безсоння, пригнічення емоційного афекту, незвичне мислення, втрата лібідо, апатія, байдужість, безсоння середнього ступеня, порушення концентрації уваги, пробудження рано-вранці, панічні реакції, піднесений настрій, манія, аноргазмія, розлади панічного типу, розлади статевого збудження, відчуття відчаю, незвичний оргазм, гіпоманія, зниження відчуттів при оргазмі.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до топірамату чи до будь-яких компонентів препарату; профілактика мігрені у вагітних і жінок репродуктивного віку, якщо тільки вони не застосовують ефективні методи контрацепції.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,3 г., перорально — дитяча добова доза не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Габапентин (Gabapentin) [П] **

Фармакотерапевтична група: N03AX12 — протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: точний механізм дії невідомий; структурно пов’язаний з нейротрансмітером ГАМК, проте механізм його дії відрізняється від такого у кількох інших активних речовин, які взаємодіють з синапсами ГАМК, включаючи вальпроат, барбітурати, бензодіазепіни, інгібітори ГАМК трансамінази, інгібітори поглинання ГАМК, антагоністи ГАМК і проліки ГАМК; ділянка зв’язування для габапентину ідентифікована як субодиниця альфа2-дельта потенціалозалежних кальцієвих каналів; габапентин при релевантних клінічних концентраціях не зв’язується з рецепторами мозку для інших звичайних ЛЗ або нейротрансмітерів, включаючи рецептори ГАМКА, ГАМКВ, бензодіазепіну, глутамату, гліцину або N-метил-d-аспартату; не взаємодіє з натрієвими каналами і таким чином він відрізняється від фенітоїну і карбамезепіну; частково знижує відповіді глутаматного антагоніста N-метил-D-аспартату (NMDA); злегка знижує виділення моноамінових нейротрансмітерів.

Показання для застосування ЛЗ: епілепсія: як додаткова терапія при лікуванні парціальних нападів з та без вторинної генералізації нападів БНФ у дорослих і дітей віком від 6 років (тільки табл. вкриті п/о), як монотерапія при лікуванні парціальних нападів з та без вторинної генералізації нападів БНФ у дорослих і дітей віком від 12 років; периферичний невропатичний біль БНФ: супутній біль при діабетичній нейропатії та постгерпетичній невралгії у дорослих.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо перорально; епілепсія БНФ: дорослим та дітям старше 12 років лікування розпочинають з: 300 мг 1 р/добу (день 1), 300 мг 2 р/добу (день 2), 300 мг 3 р/добу (день 3) або за іншою схемою — 300 мг 3 р/добу вже у 1-й день, після цього на основі індивідуальної відповіді пацієнта та переносимості препарату дозу можна надалі збільшувати на 300 мг/добу кожні 2–3 дні БНФ до МДД — 3600 мг; ефективне дозування — 900–3600 мг/добу БНФ; мінімальний час, необхідний для досягнення дози 1800 мг/добу, становить 1 тиждень, для досягнення 2400 мг/добу — 2 тижні, для досягнення 3600 мг/добу — 3 тижні; табл. вкриті п/о призначають дітям віком від 6 років у якості додаткової терапії БНФ: початкова доза — 10–15 мг/кг/добу БНФ, а ефективної дози досягають шляхом титрування у бік збільшення дози протягом 3 днів, ефективна доза — 25–35 мг/кг/добу, загальну щоденну дозу розподілити на 3 окремі дози БНФ; периферичний невропатичний біль БНФ: дорослим лікування розпочинають шляхом титрування дози: 300 мг 1 р/добу (день 1), 300 мг 2 р/добу (день 2), 300 мг 3 р/добу (день 3); або як альтернатива — початкова доза може становити 900 мг/добу, розділена на 3 прийоми, потім, на підставі індивідуальної відповіді пацієнта і переносимості, дозу можна підвищувати на 300 мг/добу кожні 2–3 дні, до МДД — 3600 мг/добу БНФ; мінімальний час для досягнення дози 1800 мг/добу становить 1 тиждень, для досягнення 2400 мг/добу — 2 тижні, для досягнення 3600 мг/добу — 3 тижні; тривалість лікування — не більше 5 місяців, якщо для пацієнта потрібне дозування протягом періоду понад 5 місяців для лікування периферійного невропатичного болю, лікар має провести оцінку клінічного статусу пацієнта і визначити необхідність додаткової терапії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: вірусні інфекції, пневмонія, респіраторні інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції, середній отит; лейкопенія, тромбоцитопенія; АР (кропив’янка); анорексія, підвищення апетиту, ворожість, сплутаність свідомості та емоційна лабільність, депресія, тривожність, підвищена збудливість, порушення мислення, сонливість, запаморочення, атаксія, судоми, гіперкінези, дизартрія, амнезія, тремор, безсоння, головний біль; порушення чутливості такі як парестезія, гіпоестезія; порушення координації рухів, ністагм, збільшення/зниження або відсутність рефлексів, гіпокінезія; зорові розлади, амбліопія, диплопія; вертиго; АГ, розширення судин, вазодилатація, відчуття серцебиття, задишка, бронхіт, фарингіт, кашель, риніт; нудота, блювання, гінгівіт, зміна стану зубів, діарея, біль у животі, диспепсичні явища, запори, сухість у роті або глотці, метеоризм; набряк обличчя, пурпура, висипання, свербіж, акне, с-м Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, алопеція; артралгія, міалгія, біль у спині, посмикування м’язів; імпотенція; втомлюваність, гарячка; периферичний набряк, порушення ходи, астенія, біль, нездужання, грипоподібний с-м; генералізований набряк; зниження рівня лейкоцитів у крові, збільшення маси тіла, підвищення показників печінкових проб (АСТ, АТЛ, білірубіну); випадкова травма, перелом, подряпини.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до габапентину або до будь-якого компоненту препарату.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 1,8 г., перорально — дитяча добова доза не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Прегабалін (Pregabalin) [П]

Фармакотерапевтична група: N03AX16 — протиепілептичні засоби.

Основна фармакотерапевтична дія: аналог гамма-аміномасляної кислоти ((S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота); зв’язується з допоміжною aсубодиницею (a2-d білок) потенціал-залежних кальцієвих каналів у ЦНС.

Показання для застосування ЛЗ: невропатичний біль у дорослих при ушкодженні периферичної та ЦНС БНФ; епілепсія (як засіб додаткової терапії парціальних нападів у дорослих, з або без вторинної генералізації) БНФ; генералізовані тривожні розлади БНФ у дорослих; фіброміалгія.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо; невропатичний біль БНФ: початкова доза становить 150 мг/добу у 2–3 прийоми, залежно від ефективності та переносимості препарату в окремого пацієнта дозу можна збільшити до 300 мг/добу після інтервалу 3–7 днів, а за потреби — до МДД — 600 мг після додаткового 7-денного інтервалу БНФ; епілепсія БНФ: початкова доза становить 150 мг/добу у 2–3 прийоми, залежно від ефективності та переносимості препарату в окремого пацієнта дозу можна збільшити до 300 мг/добу після 1 тижня прийому, через ще 1-н тиждень дозу можна збільшити до МДД — 600 мг БНФ; генералізовані тривожні розлади БНФ: добова доза — 150–600 мг, розділена на 2–3 прийоми; початкова доза — 150 мг/добу, в залежності від ефективності та переносимості препарату в окремого пацієнта дозу можна збільшити до 300 мг/добу після 1-го тижня лікування БНФ; протягом наступного тижня лікування доза може бути збільшена до 450 мг/добу; якщо необхідно, ще через тиждень дозу можна збільшити до МДД — 600 мг БНФ; фіброміалгія: звичайно доза — 300–450 мг/добу, розділених на 2 прийоми, для деяких хворих може бути необхідною доза 600 мг/добу, початкова доза — 75 мг 2 р/добу (150 мг/добу) та можна підвищувати, в залежності від ефективності та переносимості, до 150 мг 2 р/добу (300 мг/добу) протягом 1-го тижня; пацієнтам, для яких дозування 300 мг/добу недостатньо ефективне, дозу можна підвищити до 225 мг 2 р/добу (450 мг/добу), за потреби дозу можна підвищити ще через тиждень до МДД — 600 мг.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запаморочення, сонливість, назофарингіт, нейтропенія; підвищений апетит, втрата апетиту, гіпоглікемія; ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, зниження лібідо, дезорієнтація, безсоння, галюцинації, панічні атаки, збудження, неспокій, депресія, пригнічений настрій, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія, розгальмовування, піднесений настрій; атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, погіршення пам’яті, порушення уваги, парестезії, седативний ефект, порушення рівноваги, в’ялість, головний біль, зомління, ступор, міоклонія, психомоторна гіперактивність, агевзія, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, порушення мови, гіпорефлексія, гіпестезія, амнезія, гіперестезія, відчуття печіння, навколоротова парестезія, міоклонус, гіпалгезія, гіпокінезія, паросмія, дисграфія, залежність, манія, мозочковий с-м, с-м зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний с-м, с-м Гієна-Барре, інтракраніальна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції, розлади сну; нечіткість зору, диплопія, кон’юктивіт, порушення зору, набрякання очей, дефект поля зору, погіршення гостроти зору, біль в очах, астенопія, сухість очей, посилена сльозотеча, порушення акомодації, блефарит, крововилив в очне яблуко, світлочутливість, набряк сітківки, втрата периферичного зору, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, фотопсії, подразнення очей, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт; вертиго, гіперакузія, тахікардія, атріовентрикулярна блокада І ступеня, синусова тахікардія, синусова брадикардія, синусова аритмія; припливи, гарячі припливи, артеріальна гіпотензія, АГ, відчуття холоду у кінцівках; задишка, сухість слизової носа, носова кровотеча, стиснення в горлі, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, ларингоспазм, фаринголарингеальний біль, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіхання; блювання, сухість у роті, запор, метеоризм, гастроентерит, здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, надмірне слиновиділення, оральна гіпестезія, холецистит, холелітіаз, коліт, ШК кровотечі, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча, асцит, панкреатит, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальні абсцеси; папульозне висипання, гіпергідроз, пролежні, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикулобульозний висип, кропив’янка, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, розлади нігтів, петехіальний висип, пурпура, пустулярний висип, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики; посіпування м’язів, набрякання суглобів, судоми м’язів, міальгія, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, ригідність м’язів, рабдоміоліз, спазм у шийному відділі, біль у шиї; нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит, ниркова недостатність, олігурія, г. ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит; еректильна дисфункція, імпотенція, затримка еякуляції, сексуальна дисфункція, лейкорея, менорагія, метрорагія, аменорея, виділення з молочних залоз, біль у молочних залозах, дисменорея, збільшення молочних залоз, цервіцит, баланіт, епідидиміт; порушення ходи, відчуття сп’яніння, підвищена втомлюваність, периферичні набряки, набряки, падіння, відчуття стиснення у грудях, загальна слабкість, відчуття спраги, біль, відчуття нездужання, озноб, абсцес, целюліт, реакції фоточутливості, генералізований набряк, підвищення температури тіла, анфілактоїдні реакції, гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок; збільшення маси тіла; підвищення рівня креатинфосфокінази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, зменшення кількості тромбоцитів, підвищення рівня глюкози у крові, зменшення вмісту калію у крові, зменшення рівня лейкоцитів у крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження маси тіла.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до прегабаліну або до будь-якої допоміжної речовини.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,3 г.

Торговельна назва:

5.5. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин

5.5.1. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні алкогольної залежності

• Дисульфірам (Disulfiram) [П]

Фармакотерапевтична група: N07BB01 — засоби, що застосовуються при алкогольній залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: інгібує дію багатьох ферментів; інгібування ацетальдегід-дегідрогенази призводить до підвищення концентрації ацетальдегіду, метаболіту етилового спирту, який спричиняє виникнення неприємних с-мів: інтенсивне почервоніння обличчя, нудота, блювання, відчуття дискомфорту, тахікардія та артеріальна гіпотензія.

Показання для застосування ЛЗ: алкогольна залежність БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовується перорально, парентерально та субфасціально; при лікуванні дисульфірамом суворо забороняється вживати алкоголь; перорально: дорослі застосовують по 500 мг/добу (1 табл.), після утримання від вживання алкоголю принаймні протягом 24 год.; субфасціально: препарат імплантують, розміщуюють радіально 8–10 табл. (800–1000 мг), процедуру можна повторити через 8 міс.; в/м введення пр-ту проводиться в стаціонарних або амбулаторних умовах; препарат у дозі 250 мг (1 мл) повільно (протягом 30–60 сек) вводять глибоко в/м, хворий повинен весь час інформувати про суб’єктивні відчуття, які з’являються при введенні препарату, максимальна доза на одне введення — 250 мг (0,25 г), для лікування алкоголізму зазвичай застосовується 1 ін’єкція/міс.; при лікуванні опіоїдної залежності — 1–4 ін’єкц./міс.; річний курс лікування становить до 10 ін’єкц.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, біль у шлунку, діарея, металевий присмак у роті після прийому препарату, неприємний запах із ротової порожнини (галітоз), неприємний запах у пацієнтів з колостомою; втрата апетиту, підвищення рівня трансаміназ, жовтуха, гепатит (у т.ч. швидкоплинна та фатальна форми гепатиту); мононейропаптія, поліневрит нижніх кінцівок, неврит зорового нерва; психоневрологічні розлади (втрата пам’яті, сплутаність свідомості, дезорієнтація,); сонливість та втомлюваність на початку лікування; головний біль, депресивні та параноїдальні стани, манії, шизофренія; алергічні висипи на шкірі, свербіж; інтенсивний рум’янець на обличчі, еритема, відчуття нездужання, тахікардія та артеріальна гіпотензія, порушення серцевого ритму, серцево-судинний колапс, напади стенокардії, СС недостатність, ІМ, раптовий летальний наслідок, пригнічення дихання та неврологічні с-ми (сплутаність свідомості, набряк головного мозку, крововиливи у мозкові оболонки, енцефалопатія та епілептичні напади чи судоми; зниження потенції; сухий кашель, першіння у горлі; для р-ну д/ін`єкц. — виражений больовий с-м у місці введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: підвищена чутливість до дисульфіраму або до будь-якого компонента препарату; тяжка печінкова недостатність; епілепсія та епілептиформні с-ми (за виключенням алкогольної епілепсії); емфізема легень та тяжкі форми дихальної недостатності; вживання напоїв, харчових продуктів, застосування косметичних засобів або ЛП, що містять алкоголь, протягом 24 год. після прийому дисульфіраму; серцево-судинні розлади (СН, ІХС, АГ, недостатність периферичного кровообігу, різко виражений кардіосклероз, атеросклероз мозкових судин, пост- або передінфарктні стани, аневризма аорти, тяжкі судинні захворювання головного мозку); психоневрологічні розлади (хр. нервово-психічні захворювання, у т. ч. шизофренія, маніакально-депресивний психоз, суїцідальні спроби в анамнезі, тетурамові психози у анамнезі); ЦД; вагітність або період годування груддю; табл. та табл. імплант. — ниркова недостатність; р-н д/інєкц. — ендокринні захворювання (у т. ч. тиреотоксикоз); виразка шлунка та/або 12-палої кишки (в стадії загострення або з кровоточивістю); хвороби кровотворних органів; поліневрити, неврити слухового або зорового нерва, глаукома; одночасне застосування фенітоїну, ізоніазиду, метронідазолу; туберкульоз (у т. ч. вперше діагностований з інфільтратом, з кровохарканням); БА (середнього та тяжкого ступеня тяжкості); злоякісні пухлини; анемія; лейкопенія; облітеруючий ендартериїт; інфекційні ураження головного мозку та залишкові явища після перенесеного інфекційного ураження, інсульту; дитячий вік до 18 років та вік старше 60 років; травматична хвороба; не можна застосовувати без свідомої згоди пацієнта.

Визначена добова доза (DDD): перорально — 0,2 г.

Торговельна назва:

• Налтрексон (Naltrexon) [П]

Фармакотерапевтична група: N07BB04 — засоби для лікування алкогольної залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: являє собою опіоїдний антагоніст з найбільшим спорідненням до опіоїдних мю-рецепторів; не володіє або володіє в дуже незначній мірі внутрішньою активністю; спричиняє звуження зіниці, не супроводжується розвитком толерантності або психічної й фізичної залежності; у пацієнтів з фізичною опіоїдною залежністю введення препарату спричинює с-м відміни; блокує дію опіоїдів, конкурентно зв’язуючись з опіоїдними рецепторами ГМ; механізм дії стосується ендогенної опіоїдної системи; блокаду можна подолати підвищенням доз опіоїдів, що проявляється такими с-ми, як підвищення секреції гістаміну; не є засобом аверсивної терапії і не викликає дисульфірамподібної реакції при прийомі опіатів або алкоголю.

Показання для застосування ЛЗ: у складі комплексного лікування алкогольної залежності БНФ у пацієнтів, здатних утриматися від прийому алкоголю перед початком та під час терапії; попередження нaдмipного вживання алкоголю, скорочення частоти рецидивів БНФ; профілактика рецидиву опіоїдної залежності БНФ після опіоїдної детоксикації.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо перорально та в/м; перед застосуванням препарату не можна вживати алкоголь протягом 7–10 днів; перед в/м застосуванням препарату не приймати налтрексон перорально; рекомендована доза для в/м введення — 380 мг 1р/4 тижн. або 1 р/міс; вводити у сідничний м’яз, чергуючи сідниці, не можна вводити в/в; якщо хворий пропустив чергову дозу, то наступну дозу ввести якомога швидше; препарат перед застосуванням,слід суспендувати тільки в р-ку, що входить у комплект препарату, і вводити за допомогою голки, що знаходиться у комплекті, у комплекті також є запасна голка із захисним ковпачком, призначена для введення лікарського засобу, не можна заміняти компоненти комплекту на будь-які інші, для забезпечення точного дозування необхідно чітко дотримуватись вказівок щодо приготування препарату; при пероральному застосуванні лікування розпочинають з обережністю, збільшуючи дозу поступово: спочатку призначають 25 мг і спостерігають за станом пацієнта протягом 1 год., у разі відсутності ознак абстиненції пацієнту можна дати решту (25 мг) добової дози; середня доза — 50 мг/добу БНФ; також можна застосовувати альтернативні схеми лікування: 50 мг (день 1–5), 100 мг (день 6); 100 мг призначають через день або 150 мг — через 2 дні; 100 мг (понеділок), 100 мг (вівторок) і 150 мг (п’ятниця) БНФ; тривалість курсу перорального лікування — не менше 6 міс.; для лікування алкоголізму застосовують у середній добовій дозі 50 мг кожні 24 год або призначають перед вживанням алкоголю, мінімальна тривалість курсу лікування — 3 міс.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: збудження, стан прострації, дратівливість, стривоженість, нервозність, запаморочення, депресія, психоз, суїцидальне мислення, спроба суїциду, відчуття стомленості, сплутаність свідомості, дезорієнтація у часі і просторі, галюцинації, порушення сну, нічні кошмари, сонливість, летаргія, зниження гостроти зору, підвищене сльозовидiлення, світлобоязнь, біль і відчуття закладеності у вухах, шум у вухах, вертиго, головний біль, мігрень, с-м відміни алкоголю, ажитація, ейфорія, делірій, ішемічний інсульт, аневризми мозкових артерій, паранойя; зниження чи підвищення апетиту, діарея, запор, сухість у роті, метеоризм, погіршення с-мів геморою, коліт, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, нудота, блювання, відчуття дискомфорту у шлунку, втрата маси тіла, паралітична непрохідність кишечнику, гастроентерит, г. панкреатит, периректальний абсцес, абсцес зуба; афективний розлад, викидень, уповільнена еякуляція, зменшення статевої потенції, підвищення або зниження лібідо, полакіурія, дизурія, інфекції сечостатевих шляхів, біль у паховій ділянці; висипи, папульозні висипи, пітниця, посилення потовиділення, свербіж, целюліт, акне, себорея, алопеція, астенопія, кон’юнктивіт, біль та відчуття печіння в очах; гіперемія судин носової порожнини, носова кровотеча, ринорея, сухість у роті, підвищення слиновиділення, синусит, ларингіт, синусит, фарингіт (у т. ч. стрептококовий), назофарингіт, біль у грудях, задишка, дисфонія, кашель, трахеофонія, задишка, біль у горлі, диспное, закладеність носа, хр. обструктивна хвороба легень, грип, дермофiтiя ступнiв, оральний герпес, бронхіт, пневмонія, еозинофільна пневмонія,; підвищення АТ, набряки, неспецифічні зміни ЕКГ, тахікардія, припливи, тромбоз глибоких вен, легеневий тромбоз, прискорене серцебиття, фібриляція передсердь, ІМ, стенокардія, нестабільна стенокардія, застійна СН, атеросклероз коронарних артерій, флебіт; лімфаденопатія (у т. ч. шийний аденіт, підвищення рівня лейкоцитів у крові), лімфоцитоз, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; АР, сезонна алергія, реакції гіперчутливості (у т. ч. ангіоневротичний набряк і кропив’янка), еритема; біль у кінцівках, біль у суглобах, міалгія, артрит, скутість у суглобах, біль у спині, спазм м’язів, судоми, скутість у м’язах, посмикування м’язів, біль у м’язах, тремор; тепловий удар, зневоднення, гіперхолестеринемія; підвищення активності печінкових трансаміназ, холелітіаз, збільшення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ, білірубіну в крові, гепатит, г. холецистит; підвищення температури тіла, набряклість, патологічне позіхання, відчуття жару в кінцівках, відчуття раптового припливу крові до обличчя; для р-ну д/ін`єкц. — біль, болючість, ущільнення, припухлість, свербіж, крововилив у місці введення.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до налтрексону або до компонентів препарату в анамнезі; хворим, які приймають наркотичні (опіоїдні) анальгетики; хворим, при наявності вираженої опіатної залежності та с-му абстиненції; хворим у стані г. відміни опіатів; хворим, які не пройшли провокаційну пробу налоксоном, або тим які мають позитивний результат тесту на наявність опіатів у сечі; г. гепатит або печінкова недостатність.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ

Торговельна назва:

5.5.2. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні опіоїдної залежності

5.5.2.1. Лікарські засоби для замісної підтримувальної терапії опізалежності

• Бупренорфін (Buprenorphine) [П] * (див. п. 10.3.3. розділу «АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЯ. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ»)
• Метадон (Methadone) [П] *

Фармакотерапевтична група: N07BC02 — засоби, що впливають на нервову систему; засоби, що застосовуються при адиктивних розладах; засоби, що застосовуються при опіатній залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: синтетичне похідне дифенілгептану, за хімічною структурою істотно відрізняється від морфіну та героїну; спричиняє пригнічення функції дихального центру, підвищення тонусу гладкої мускулатури, обстипацію та ін. с-ми, характерні для дії опіоїдів; має специфічні властивості парціального агоніста µ- та k-рецепторів опіоїдергічної системи головного мозку; знеболювальна активність препарату реалізується шляхом пригнічення міжнейронної передачі больових імпульсів на спінальному та супраспінальному рівнях ЦНС; спричиняє виражені психотропні ефекти, зокрема відчуття ейфорії та надреального психічного комфорту; специфічні фармакотерапевтичні ефекти метадону грунтуються на двох основних механізмах: як агоніст опіатних рецепторів гальмує клінічні прояви с-мів абстиненції у хворих на опіоїдну наркоманію та спричиняє розвиток перехресної толерантності, що призводить до зменшення вираженості специфічних психотропних ефектів у пацієнтів, залежних від ін’єкційних наркотиків (героїн, морфін та ін.).

Показання для застосування ЛЗ: детоксикація при лікуванні опіатної залежності ВООЗ,БНФ (героїнова залежність та від інших морфіноподібних наркотиків); підтримуюче лікування опіатної залежності; больовий с-м БНФ: від помірного до сильного, який не купірується ненаркотичними анальгетиками.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо у вигляді суспенз. та табл.; початкове дозування для короткочасної детоксикації ВООЗ, БНФ: доза підбирається з урахуванням індивідуальної клінічної картини та суб’єктивного самопочуття кожного пацієнта залежно від інтенсивності с-мів с-му відміни; дозу поступово коригують та встановлюють мінімально достатню підтримуючу; на початку терапії ВООЗ, БНФ середня добова доза — 20 — 30 мг для пацієнтів з невизначеним або невідомим порогом наркотичної залежності та 40 мг ВООЗ, БНФ — для пацієнтів з відомим порогом наркотичної залежності та тривалим терміном вживання наркотиків; у виняткових випадках початкова добова доза — 100 мг; при наявності виражених с-мів с-му відміни дозу поступово підвищувати на 10–20 мг, МДД — 120 мг/добу ВООЗ, БНФ; зміна виду терапії: розрахунок дози проводиться із урахуванням співвідношення 1:2 (напр., левометадон:метадон); підтримуюча терапія: препарат титрувати до дози, при якій опіоїдні с-ми не проявляються протягом 24 год., добова доза — 80–120 мг; відміна терапії після періоду підтримуючого лікування: відміну замісної терапії проводити повільно, з поступовим зменшенням добової дози протягом кількох тижнів або міс.; знижувати дозу менш ніж на 10% від встановленої підтримуючої дози через 10–14 днів; больовий с-м БНФ: дозу необхідно ретельно підбирати залежно від вираженості больових відчуттів та реакції хворого на препарат; розпочинають лікування з малої початкової дози з поступовою її корекцією; зазвичай призначать 2,5–10 мг БНФ через кожні 4 год. протягом перших 3–5 днів, далі застосовують фіксовану дозу препарату кожні 8–12 год. БНФ залежно від стану хворого та його відповіді на лікування; тривалість терапії залежить від успішності замісної терапії та суб’єктивного самопочуття пацієнта з урахуванням загальних принципів замісної терапії та коливається від короткочасного курсу до довгострокової терапії.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: тривожність, анорексія, спонтанні судомні нав’язливі рухи, «гусяча» шкіра, депресія, діарея, блювання, гарячка, позіхання, втрата ваги, нудота, чхання, розширення зіниць, дратівливість, ринорея, фізичний біль, запаморочення, підвищене сльозовиділення, надмірна пітливість, кишкові спазми, тахікардія, тремор, занепокоєння, шлункові коліки, мимовільні посмикування м’язів, зміна ознобу на припливи жару; кровотеча, оборотна тромбоцитопенія, еозинофілія; ейфорія, стан пригнічення, галюцинації, дисфорія, судомні напади, вертиго,; сонливість, седативний ефект, сплутаність свідомості, непритомність, порушення орієнтації, головний біль, втома, безсоння, збудження; порушення зору (дизопія), затуманення зору, міоз, сухість очей; сильне серцебиття, брадикардія, набряки, затримка рідини, набряк нижніх кінцівок, артеріальна та ортостатична гіпотензія, зупинка серця, порушення кровообігу, шок, інверсія зубця Т, аритмія, аритмія типу torsade de pointes, екстрасистолія, тріпотіння, мерехтіння/фібриляція шлуночків, подовження інтервалу QT, бігемінія, синкопе, кардіоміопатія, СН, флебіт; пригнічення дихання, зупинка дихання, набряк легень, погіршення перебігу БА; блювання, нудота, сухість у роті (ксеростомія), запор, біль у животі, анорексія, глосит; спазм жовчовивідних шляхів, дискінезія жовчних шляхів; надмірна пітливість, кропив’янка, геморагічна кропив`янка, короста, шкірні висипи, свербіж, почервоніння, припливи; затримка та порушення сечовиділення, дисменорея, аменорея, зниження лібідо та/або потенції, імпотенція, підвищення рівня пролактину при тривалому застосуванні, галакторея; гіпокаліємія, гіпомагніємія, втрата або збільшення маси тіла, астенія, слабкість, розвиток толерантності, розвиток залежності такого ж типу, як і при застосуванні морфін; реакції гіперчутливості, включаючи шок, задишку.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до метадону або до будь-якої з допоміжних речовин препарату; ДН (за відсутності устаткування для реанімації) чи обструктивні захворювання дихальних шляхів, г. БА; накопичення в крові надлишку вуглекислоти; діарея, асоційована з псевдомембранозним колітом, спричиненим цефалоспоринами, лінкоміцином, кліндаміцином, пеніцилінами; діарея, спричинена отруєнням; кишкова непрохідність; виразковий коліт; тяжка печінкова та ниркова недостатність, спазм жовчовивідних та сечовивідних шляхів; одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2 тижнів після їх відміни; підвищений внутрішньочерепний тиск, ЧМТ; особи, залежні від «легких» наркотичних засобів (кодеїну, петидину та подібних агоністів опіатних рецепторів); г. алкоголізм.

Торговельна назва:

5.5.2.2. Інші лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні опіоїдної залежності

• Натрію тіосульфат (Sodium thiosulfate) [П] *

Фармакотерапевтична група: V03AB06 — антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: виявляє протитоксичну, протизапальну та десенсибілізуючу дію; при взаємодії з екзогенними сполуками миш’яку, ртуті, свинцю утворює їх неотруйні сульфіти; з синильною к-тою та її солями утворює менш токсичні сполуки роданидів; знешкоджує препарати галоїдів (йоду, брому).

Показання для застосування ЛЗ: отруєння сполуками миш’яку, ртуті, свинцю, синильною к-тою та її солями ВООЗ, БНФ, йодом, бромом та їх солями.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: при отруєннях сполуками миш’яку, ртуті, свинцю, йодом, бромом та їх солями: в/в болюсно по 1,5–3 г (5–10 мл р-ну для ін’єкц. 300 мг/мл); при отруєннях синільною к-тою та її солями: в/в у дозі 15 г (50 мл р-ну для ін’єкц. 300 мг/мл); призначати протягом усього токсикогенного періоду.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: головний біль, запаморочення, порушення свідомості, дзвін у вухах, затуманення зору; анафілактичні реакції, артралгія, гарячка; свербіж, висипання (у т.ч. макулопапульозні), кропив’янка, гіперемія, відчуття жару; зниження АТ аж до колапсу, тахікардія; задишка, утруднене дихання; нудота, блювання; реакції у місці введення, загальна слабкість, посилення діурезу.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до компонентів препарату.

Визначена добова доза (DDD): парентерально — не визначено, вказана ціна упаковки, заявлена в реєстрі ОВЦ.

Торговельна назва:

• Налоксон (Naloxone) [П] *

Фармакотерапевтична група: V03AB15 — антидоти.

Основна фармакотерапевтична дія: конкурентний антагоніст опіатних рецепторів; відноситься до групи «чистих» антагоністів опіатних рецепторів; блокує переважно μ-рецептори і витісняє наркотичні аналгетики з місць зв΄язування, ліквідуючи с-ми передозування опіоїдів; усуває дію як ендогенних опіатних пептидів, так і екзогенних опіоїдних аналгетиків; меншою мірою діє на інші опіатні рецептори; запобігає, послаблює або усуває ефекти опіоїдних аналгетиків, відновлює дихання, зменшує седативну дію та ейфорію, послаблює гіпотензивний ефект; усуває дію широкої групи наркотичних засобів як агоністів, так і агоністів-антагоністів опіатних рецепторів: морфіну, апоморфіну, героїну, кодеїну, дигідрокодеїну, промедолу, метадону, пентазоцину, фентанілу, бупренорфіну; усуває центральні і периферичні токсичні с-ми: пригнічення дихання, звуження зіниць, уповільнення випорожнення шлунка, дисфорію, кому та судоми, а також аналгетичний ефект наркотичних аналгетиків; усуває токсичну дію великих доз алкоголю; провокує с-м відміни у хворих з опіоїдною залежністю; не володіє аналгезуючою активністю, не викликає дисфорії і психоміметичних с-мів, розвитку звикання і формування лікарської залежності.

Показання для застосування ЛЗ: передозування опіоїдів ВООЗ, БНФ; для усунення пригнічення дихального центру ВООЗ, БНФ, викликаного опіоїдами; для відновлення дихання у новонароджених після введення породіллі опіоїдних анальгетиків БНФ; як діагностичний засіб у хворих з підозрою на опіоїдну залежність.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують в/в струминно, в/в краплинно та в/м; дозу встановлює лікар індивідуально для кожного пацієнта; усунення пригнічення дихального центру, спричиненого опіатами БНФ: дорослим — в/в ін’єкційно у дозі 0,1–0,2 мг (1,5 — 3 мкг/кг маси тіла) БНФ зазвичай є достатньою; за необхідності додатково можна вводити 0,1 мг з інтервалом 2 хв БНФ до повного відновлення дихання і свідомості; дітям — початкова доза — 0,01 БНФ — 0,02 мг/кг маси тіла в/в протягом 2 — 3 хв до повного відновлення дихання і свідомості; додаткові дози можна призначати з інтервалом 1 — 2 год. залежно від реакції пацієнта, дози і тривалості дії опіатів, що застосовуються; г. передозування опіатів ВООЗ, БНФ: початкова доза для дорослих — 0,4 ВООЗ, БНФ- 2 мг в/в ВООЗ; якщо не настає відновлення дихання, введення повторити через 2 — 3 хв ВООЗ; препарат можна також вводити в/м (початкова доза — 0,4–2 мг), якщо в/в введення неможливе; діти — в/в, рекомендована початкова доза — 0,1 мг/кг маси тіла БНФ; якщо бажаного ефекту не досягнуто, додатково у вигляді ін’єкції вводять 0,1 мг/кг маси тіла; якщо в/в введення неможливе, препарат вводять в/м у початковій дозі 0,01 мг/кг маси тіла, розділеній на кілька введень; відновлення дихання у новонароджених, матері яких отримували опіоїди: звичайна доза — 0,01 мг/кг маси тіла в/в, якщо дихальна функція не відновлюється, введення можна повторити через 2 — 3 хв, при неможливості в/в введення препарат вводять в/м в початковій дозі 0,01 мг/кг маси тіла.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: нудота, блювання, діарея, сухість у роті; аритмія, брадикардія, тахікардія, гіпотензія, АГ, фібриляція шлуночків, зупинка серця; тремтіння, судоми, запаморочення, головний біль, напруженість, гіпервентиляція; АР, риніт, задишка, шкірний висип, свербіж, кропив’янка, мультиформна еритема, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок; посилення пітливості, післяопераційний біль, зміни у місці введення, включаючи подразнення стінки судин (при в/в застосуванні), місцеве подразнення та запалення (при в/м застосуванні); с-м «відміни» у пацієнтів з опіоїдною залежністю.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до налоксону або до інших компонентів препарату.

Торговельна назва:

5.5.3. Лікарські засоби, що застосовуються у лікуванні нікотинової залежності

• Нікотин (Nicotine) [ПМД] **

Фармакотерапевтична група: N07BA01 — препарат для лікування нікотинової залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: запобігає розвитку с-му відміни в осіб, які кинули палити; допомагає уникнути розвитку нікотинової залежності; допомагає контролювати масу тіла після припинення.

Показання для застосування ЛЗ: лікування тютюнової залежності шляхом зменшення потреби в нікотині і послаблення с-мів відміниПМД; полегшення процесу відмови від паління БНФ у разі наявності мотиваціїПМД; допомога курцям, які не можуть повністю відмовитись від нікотинової залежності, зменшити кількість випалених цигарок БНФ, ПМД.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: підчас лікування препаратом пацієнт повинен повністю відмовитися від паління; дозування пластиру підбирають індивідуально: за наявності високого ступеню нікотинової залежності (5 або ≥ балів за тестом Фагерстрома або випалювання 20 та більше цигарок/добу): початкова фаза — застосування пластиру 21 мг/24 год. (3–4 тижні), етап лікування — застосування пластиру 14 мг/24 год. або перехід на 21 мг/24 год. (3–4 тижні), припинення лікування — застосування пластиру 7 мг/24 год. або 14 мг/24 год., а потім знову 7 мг/24 год. (3–4 тижні); за наявності низького ступеню нікотинової залежності (менше 5 балів за тестом Фагерстрома або випалювання менше 20 цигарок/добу): початкова фаза — застосування пластиру 14 мг/24 год. або перехід на 21 мг/24 год. (3–4 тижні), етап лікування — застосування пластиру 7 мг/24 год. або 14 мг/24 год. (3–4 тижні), припинення лікування або застосування пластиру 7 мг/24 год. (3–4 тижні), тривалість лікування — близько 3 міс., новий пластир необхідно наклеювати через 24 год на нове місце на шкірі БНФ; гумку жувальну по 2 мг можна застосовувати як монотерапію або у комбінації із пластиром трансдермальним, а гумка жувальна 4 мг застосовується як монотерапія; кожну подушечку повільно розжовувати протягом приблизно 30 хв. БНФ, роблячи паузи, жувати до появи сильного смаку нікотину або помірного відчуття пекучості, після цього жування припинити, покласти жувальну гумку між яснами та щокою до зникнення смаку нікотину та відчуття пекучості БНФ, потім знову повільно розжувати та повторити процедуру; залежно від вираженої пристрасті до паління можна застосовувати гумку жувальну з різною концентрацією активної речовини: при залежності невеликого рівня застосовують гумку жувальну 2 мг БНФ, для завзятих курців БНФ (тест на нікотинову залежність Фагерстрома ≥ 6 балів або тих, хто палить понад 20 цигарок/день) або пацієнтів, які не можуть відмовитися від паління за допомогою гумки жувальної по 2 мг, рекомендується розпочинати з лікарської форми 4 мг БНФ; на початку лікування можна застосовувати по 1 подушечці кожні 2 год.; зазвичай достатньо застосовувати 8–12 гумок жувальних/добу, не застосовувати більше 24 подушечок/добу; не рекомендується регулярне застосовування гумки жувальної понад 12 міс.; при комбінованій терапії жувальної гумки з пластиром трансдермальним лікування розпочинати із застосування 1-го пластиру з силою дії 25 мг/16 год./добу у поєднанні з гумкою жувальною по 2 мг, вживати щонайменше 4 гумки жувальні (2 мг)/добу, тривалість такого лікування має становити 6–12 тижнів; потім застосовувати пластир меншої сили дії, тобто 15 мг/16 год.протягом 3–6 тижнів із подальшим застосуванням пластиру 10 мг/16 год. протягом ще 3–6 тижнів у поєднанні із початковою дозою гумки жувальної по 2 мг, після чого поступово зменшують кількість подушечок протягом 12 міс.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запаморочення, головний біль, розлади сну, безсоння, незвичайні сни, дратівливість, агресія, збудженість, знервованість, дисфорія, депресивний настрій, неспокій, погана концентрація уваги, моторні дисфункції, нетерпимість, підвищений апетит, збільшення ваги, нестерпне бажання палити; пальпітація, фібриляція передсердь, зменшення ЧСС, біль у грудях, підвищений АТ, припливи; кашель, інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів; підвищення слиновиділення, явища дискомфорту, гикавка, нудота, блювання, печія, розлади травлення, запор, діарея, здуття живота, сухість у роті, афтозний стоматит; еритема, кропив’янка; АР, у т.ч. ангіоневротичний набряк, гіпергідроз; міалгія, артрит, м’язові спазми, біль у спині; парестезія, тремтіння, дисгевзія та нечіткість зору; жувальна гумка: виразки на слизовій оболонці ротової порожнини і горла, біль у ділянці жувальних м’язів; пластир трансдермальний: реакції на шкірі в місці нанесення (подразнення шкіри, набряк, еритема, свербіж, висипи, кропив’янка та пухирі).

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до нікотину або до інших компонентів препарату, нещодавно перенесений ІМ (протягом останніх 3 міс.), нестабільна або прогресуюча стенокардія, стенокардія Принцметала, тяжкі аритмії серця, г. інсульт; пластир трансдермальний протипоказаний особам, які не палять або палять рідко.

Торговельна назва:

• Цитизин (Cytisine) [ПМД] **

Фармакотерапевтична група: N07BA — засоби, що застосовуються при нікотиновій залежності.

Основна фармакотерапевтична дія: алкалоїд, який отримують із рослини Cytisus Laburnum, має хімічну структуру, схожу з такою у нікотину та лобеліну; селективно та конкурентно зв’язується з рецепторами, має часткову агоністичну активність по відношенню до нікотинових ацетилхолінових рецепторів; механізм дії близький до механізму дії нікотину, але з набагато меншою токсичністю і більшим терапевтичним ефектом; конкурентно пригнічує взаємодію нікотину з відповідними рецепторами, що призводить до поступового зменшення і зникнення нікотинової залежності.

Показання для застосування ЛЗ: при хр. нікотинізмі — для відвикання від палінняПМД.

Спосіб застосування та дози ЛЗ: застосовують внутрішньо, застосовувати за наступною схемою: по 1,5 мг (1 табл.) кожні 2 год., добова доза — 9 мг — 6 табл. (1–3 день), водночас поступово зменшувати кількість випалених сигарет; якщо результат незадовільний, лікування припиняється і може бути поновлене через 2–3 міс., при позитивному ефекті лікування продовжувати за наступною схемою: по 1,5 мг (1 табл.) кожні 2,5 год., добова доза — 7,5 мг — 5 табл. (4–12 день); по 1,5 мг (1 табл.) кожні 3 год., добова доза — 6 мг — 4 табл. (13–16 день); по 1,5 мг (1 табл.) кожні 5 год., добова доза — 4,5 мг — 3 табл. (17–20 день); по 1,5 мг-3 мг (1–2 табл.) на добу (21–25 день).

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ: запаморочення, головний біль, безсоння, сонливість, підвищена дратівливість; посилене потовиділення, зниження маси тіла; тахікардія, пальпітації; незначне підвищення АТ; диспное; зміна смакових відчуттів і апетиту, сухість у роті, біль у животі, нудота, запор, діарея; міалгії; біль у грудній клітці.

Протипоказання до застосування ЛЗ: гіперчутливість до будь-якого із компонентів препарату, г. ІМ, нестабільна стенокардія, серцева аритмія, нещодавно перенесене церебро-васкулярне захворювання, атеросклероз; тяжка АГ.

Торговельна назва:

ЧАСТИНА 5

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!