Додаток 6
Фармацевтична опіка, скерована на лікарів та медичний персонал (попередження та інформація для медичного персоналу)
(при необхідності зазначити ці дані) та фармацевтична опіка, скерована на пацієнта (попередження та інформація для пацієнта)
| Міжнародна непатентована назва ЛЗ | Фармацевтична опіка, скерована на лікарів | Фармопіка, скерована на пацієнта |
|---|---|---|
| Абакавір | При гіперчутливості лікування поновлювати не можна; у ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування може виникнути запальна реакція на асимптоматичну опортуністичну інфекцію і спричинити до тяжкого клінічного стану або загостреня симптомів. У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування комбінацією антиретровірусних препаратів може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію, яка може привести до тяжкого клінічного стану або загострення симптомів. Такі реакції виникають протягом перших тижнів або місяців лікування антиретровірусними препаратами. Прикладами цього є ретиніт, спричинений цитомегаловірусом, генералізовані або фокальні інфекції, спричинені мікобактеріями або Pneumocystis jiroveci (P. Carinii) pneumonia. Будь-які запальні явища необхідно без затримки дослідити та розпочати їх лікування. У становленні імунного відновлення також повідомлялось про виникнення аутоімунних порушень (хвороба Грейвса, поліоміозит і синдром Гійєна-Барре), хоча їх початок є більш варіабельним та може виникати через багато місяців після початку лікування та інколи мати нетипову картину. Остеонекроз. Хоча його етіологія вважається багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжка імуносупресія, збільшений індекс маси тіла) були повідомлення про випадки остеонекрозу у пацієнтів з прогресуючою ВІЛ-хворобою та тривалим застосуванням комбінованої антиретровірусної терапії. Пацієнти повинні бути проінструктовані, що в разі появи у них болю в суглобах, ригідності суглобів або труднощів при русі, звернутись за порадою до лікаря. Опортуністичні інфекції. У пацієнтів, які лікуються будь-якими іншими антиретровірусними препаратами, можуть виникати опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому пацієнти повинні залишатися під клінічним наглядом лікарів, які мають досвід лікування ВІЛ-асоційованих хвороб. У разі застосування абакавіру прийняти міри для мінімізації всіх можливих факторів ризику ІМ (куріння, АГ та гіперліпідемію). | Для лікування пацієнтів, які не можуть проковтнути цілу табл., може бути застосований ЛЗ у формі р-ну для внутрішнього застосування. Альтернативно, табл. може бути подрібнена та додана до невеликої кількості їжі або рідини, які повинні бути вжиті одразу після подрібнення. При появі ознак гіперчутливості припинити прийом ЛЗ; антиретровірусна терапія не забезпечує попередження передачі ВІЛ іншим особам статевим шляхом або при контакті з кров’ю, тому продовжувати застосування адекватних заходів безпеки. Лікарі, які призначають лікування, мають забезпечити хворого повною інформацією щодо можливості виникнення у нього реакцій гіперчутливості: хворим знати про можливість виникнення у них реакції гіперчутливості на абакавір, що може мати небезпечний для життя характер і навіть призводити до летального наслідку і що ризик виникнення реакції гіперчутливості збільшується у хворих, які є носіями HLA B*5701 алелі; пацієнтів поінформувати, що відсутність у них носійства HLA B*5701 алелі не виключає ризик виникнення у них реакції гіперчутливості на абакавір. Тому всі хворі, в яких розвинулись ознаки або симптоми, що можуть мати ймовірний зв‘язок з реакціями гіперчутливості, мають негайно повідомити про це свого лікаря; хворих, які мають гіперчутливість до абакавіру, необхідно попередити про те, що їм ніколи не можна приймати будь-який інший препарат, який містить абакавір незалежно від наявності у них носійства HLA B*5701 алелі. |
| Агомелатин | При наявності с-мів потенційного порушення функції печінки (темна сеча, випорожнення світлого кольору, пожовтіння шкіри/очей, біль у верхній правій частині живота, виникнення тривалої втоми нез’ясованої етіології) лікування препаратом негайно припинити. З обережністю призначати пацієнтам з такими факторами ризику порушення функції печінки, як ожиріння/надлишкова вага/неалкогольний жировий гепатоз печінки, ЦД, зловживання алкоголем або застосування ЛЗ, що можуть зумовити виникнення порушень функції печінки. Нрекомендовано застосовувати для лікування великих депресивних епізодів у пацієнтів похилого віку з деменцією. застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з наявністю в анамнезі біполярного розладу, манії або гіпоманії, у разі виникнення у пацієнта маніакальних с-мів необхідно відмінити препарат. На початку лікування та під час зміни дозування пацієнти, мають знаходитися під ретельним наглядом лікаря ч/з ризик суїциду. До складу табл. входить лактоза, тому його не рекомендовано призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або з мальабсорбцією глюкози-галактози | Застосовувати незалежно від приймання їжі або під час їди. Табл. ковтати цілими, запиваючи водою. Не вживати алкоголь. Дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та іншими механізмами. |
| Адалімумаб | Може застосовуватися окремо або разом з метотрексатом або іншими протиревм. препаратами, що модифікують захворювання. | Пацієнти можуть самостійно вводити після навчання техніці п/ш введення. |
| Адапален | При появі подразнення шкіри — лікування припинити до повного зникнення ознак подразнення; перші 3 тижні лікування можливе погіршення перебігу захворювання; подальше (протягом 12 тижнів) щоденне застосування ЛЗ сприяє видужанню. | Не наносити гель на відкриті рани, на шкіру навколо очей, губ, слизову носа (якщо гель потрапив на ці ділянки, їх ретельно промити теплою водою); ділянки шкіри, на яких застосовують ЛЗ, не піддавати подразнювальній дії (видалення, фарбування волосся, укладання волося з використанням хімічних речовин); при сухій шкірі або почервонінні її під час лікування застосовувати креми, зволожувальні засоби; уникати сонячного опромінення, не використовувати УФО лампи. |
| Адеметіонін | Ліофілізований порошок розчиняють у спеціальному розчиннику, що додається, безпосередньо перед застосуванням. ЛЗ можна вводити у вигляді в/м або в/в ін’єкцій. В/в введення проводять дуже повільно. Невикористану частину р-ну потрібно викинути. Не застосовувати порошок у разі зміни його кольору. Не змішувати з лужними р-нами або р-нами, що містять іони кальцію. Недостатність вітаміну В12 та фолієвої кислоти може спричинити зменшення концентрації адеметіоніну, тому рекомендується їх супутнє застосування у звичайних дозах. Не рекомендується для застосування у пацієнтів із біполярними психозами. Пацієнтів попередити про необхідність інформування лікаря, якщо під час терапії симптоми їх захворювання (депресії) не проходять або погіршуються. Пацієнти з депресією зазвичай знаходяться у групі підвищеного ризику щодо скоєння суїциду або інших серйозних вчинків, тому потребують ретельного спостереження та постійної психіатричної допомоги під час лікування з метою контролю ефективності лікування. Контролювати рівні аміаку у пацієнтів з прециротичною або циротичною стадією гіперамоніємії, які застосовують табл. | У деяких пацієнтів протягом терапії адеметіоніном може виникнути запаморочення. У таких випадках не керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами до повного зникнення симптомів, що можуть впливати на швидкість реакції при зазначених видах діяльності. Табл. ковтати, не розжовуючи. Табл. покриті спеціальною оболонкою, що розчиняється тільки в кишечнику, завдяки чому адеметіонін вивільняється у ДПК. Для кращого всмоктування активної речовини та для повного терапевтичного ефекту табл. застосовувати між прийомами їжі. Табл. виймати з бл. безпосередньо перед прийомом. У разі зміни кольору табл. необхідно утриматися від їх застосування. |
| Азапентацен | Спеціальних рекомендацій немає. | Тимчасове затуманення зору або інші порушення зору можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Після закапування рекомендується нососльозова оклюзія або щільне закриття повіки. У разі супутньої терапії з використанням інших місцевих офтальмологічних ЛЗ дотримуватись інтервалу 10–15 хв. між їх застосуванням. |
| Азатіоприн | Перші 8 тижнів щотижня проводити повні аналізи крові, підрахунок тромбоцитів, далі — 1 р/місяць; пацієнтам з дефіцитом гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази (с-м Леша — Найхана) не призначати; при інфікуванні вірусом Varicella Zoster — включати антивірусну та підтримуючу терапію. | Негайно повідомляти лікаря про появу інфекцій, раптових синців, кровотеч та інших проявів пригнічення кісткового мозку; обмежити вплив сонячного проміння та УФ опромінення; уникати контакту з хворими на вітряну віспу або herpes zoster, вирішити питання про пасивну імунізацію. |
| Азеластин | Застосовується до зникнення симптомів, для тривалого застосування, але не більше 6 місяців; дуже рідко виникає носова кровотеча. При місцевому застосуванні ЛЗ у вигляді спрею назального азеластин зазнає системної абсорбції. | При випадковому передозуванні промити очі великою кількістю води; не носити контактні лінзи; можлива поява гіркого присмаку у роті. У поодиноких випадках можуть виникати відчуття втоми, слабкість, запаморочення, які можуть супроводжувати захворювання. У цих випадках швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами може бути знижена. Алкоголь посилює побічні реакції з боку ЦНС. |
| Азитроміцин | Повідомлялося про рідкісні серйозні АР, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких випадках — з летальним наслідком, які спричиняли рецидивні с-ми і потребували тривалішого спостереження і лікування. Проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими м/о, включаючи грибки. Необхідно розглянути можливість розвитку Clostridium difficile-асоційовану діарею (CDAD) у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням а/б. Потрібно ретельне ведення історії хвороби, оскільки, CDAD може мати місце впродовж 2 міс. після прийому АБЗ. Повідомлялося про загострення с-мів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного с-му у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином. Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні м/о зумовлюють розвиток інфекції. Безпечність та ефективність для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені. Порошок для приготування p/os суспенз. містить сахарозу, тому його не застосовувати пацієнтам, які мають рідкісні спадкові проблеми, пов’язані з непереносимістю фруктози, мальбсорбцією глюкози-галактози або недостатністю сахарази-ізомальтази. Порошок для приготування p/os суспенз. містить 83,7 мг/дозу натрію фосфату, тому бути обережними при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту. Ліофіл. для р-ну для інфузій після його приготування застосовують у вигляді в/в інфузії протягом 3 год. з концентрацією 1 мг/мл або протягом 1 год. з концентрацією 2 мг/мл; уникати застосування вищих концентрацій через розвиток місцевої реакції в місці інфузії. Тривалість інфузії — не менше 60 хв. Не можна застосовувати болюсно або в/м. Безпека в/в застосування азитроміцину оцінювалась лише із застосуванням у пацієнтів з негоспітальною пневмонією і запаленням тазових органів. Ліофіл. для р-ну для інфузій містить 108 мг натрію у кожному фл., це брати до уваги, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію. | Табл. та капс. приймати за 1 год. до або 2 год. після їди; ковтати, не розжовуючи. Суспенз. для p/os застосування готують з додаванням води (дистильованої або прокип’яченої і охолодженої); кількість води, необхідної для р-ння можна відміряти за допомогою дозувального шпр.; перед вживанням суспенз. збовтати; після приймання випити трохи чаю або соку, щоб змити і проковтнути залишки суспенз. у ротовій порожнині. При керуванні автотранспортом або іншими механізмами враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору. |
| Азоту закис | Необхідно контролювати АТ, ЧСС, серцевий ритм, стежити за станом дихання і газообміну, температурою. При тривалому застосуванні азоту закису у випадку лікування правця можливий розвиток мієлодепресії та агранулоцитозу. У медичного персоналу при тривалому контакті підвищується ризик розвитку лейкопенії. Під час застосування рекомендується періодичне відкачування газу з манжетки ендотрахеальної трубки. Суміші з ефіром, циклопропаном, хлоретилом у певних концентраціях вибухонебезпечні. Хворим на хронічний алкоголізм потрібні вищі концентрації. | Через можливі побічні реакції після виходу з загальної анестезії (післянаркозний делірій, сонливість) утриматись від керування автомобілем або виконання роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції. |
| Акривастин | Спеціальних рекомендацій немає. | Не виконувати роботу, що вимагає підвищеної уваги, швидкої реакції, після вживання алкоголю або інших депресантів ЦНС, одночасне застосування може потенціювати у деяких хворих їх ефект. |
| Албендазол | Контролювати активність печінкових ферментів до початку кожного циклу лікування. Якщо рівень показників перевищує верхню межу норми більше ніж у 2 рази, застосування призупинити до повної їх нормалізації. Контролювати кількість лейкоцитів на початку та кожні 2 тижні кожного 28-денного циклу застосування ЛЗ. При зниженій кількості лейкоцитів прийом ЛЗ можна продовжувати у разі, якщо ступінь зниження незначний та лейкопенія не прогресує. Щоб запобігти застосуванню албендазолу жінкам на ранніх термінах вагітності, а також жінкам дітородного віку слід: розпочинати лікувати лише після негативного тесту на вагітність; попередити про необхідність застосування ефективних засобів контрацепції під час лікування препаратом та протягом місяця після його відміни. | Враховуючи наявність такої побічної реакції як запаморочення, рекомендовано на період застосування альбендазолу утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Препарат приймають разом з їжею. Бажано застосовувати в одну й ту саму годину доби. |
| Алергени інсектні | СІТ проводиться лише після одержання лікарем письмової поінформованої згоди пацієнта! При виникненні реакції шкіри на групу алергенів, лікар-алерголог повинен визначитися щодо того, якими саме алергенами має проводитися специфічна імунотерапія. Суміш біль ніж 4 алергенів для проведення СІТ вважається небажаною. У пацієнтів з високим ступенем сенсибілізації доцільно застосовувати концентрації алергенів у 10 — 100 разів менші і проводити тестування декілька разів з застосуванням концентрацій алергенів, що поступово зростають. | У особливо чутливих хворих може виникнути системна алергічна реакція та анафілактичний шок, тому хворі після введення алергену повинні знаходитись під медичним наглядом не менше 30 хв. |
| Алергени побутові | Для специфікаційних проб повинні застосовуватися металеві скарифікатори з довжиною леза у 1 мм. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Аліскірен | Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі можуть мати підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку на тлі лікування. З обережністю призначати таким пацієнтам і проводити ретельний моніторинг їх стану під час лікування, особливо на початку лікування. З обережністю застосовувати з помірними інгібіторами Р-глікопротеїну, такими як кетоконазол або верапаміл. У пацієнтів із вираженою гіповолемією та/або зниженням рівня солей (у осіб, які застосовують діуретики у великих дозах) після початку терапії може розвинутися симптоматична гіпотензія. Стан таких пацієнтів або скоригувати до початку терапії, або розпочинати лікування під пильним наглядом лікаря. Не рекомендується пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м2). | При керуванні автомобілем та роботі з механізмами мати на увазі, що застосування антигіпертензивних засобів може спричинити запаморочення або втому. Може чинити незначний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати із механізмами. Грейпфрутовий сік не приймати разом із аліскіреном. |
| Алое | При наявності осаду амп. перед розкриттям струснути до утворення рівномірної суспенз. Для запобігання болючості можна попередньо у місце передбачуваної ін’єкц. ввести 0,5 мл 2% новокаїну. Перед застосуванням новокаїну зробити алергічну пробу. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Алопуринол | Не рекомендується застосовувати при рівні сечової к-ти нижче 500 мкмоль/л (відповідає 8,5 мг/100 мл) при дотриманні рекомендацій щодо дієти і відсутності тяжкого ураження нирок. Не вживати продукти з високим вмістом пуринів (субпродукти: нирки, мозок, печінка, серце і язик; м’ясні навари та алкоголь, особливо пиво). При лікуванні необхідно підтримувати діурез на рівні не менше 2 л/добу, при цьому реакція сечі має бути нейтральною або слабколужною, для цього алопуринол можна призначати у поєднанні з препаратами, що олужнюють сечу. При перших проявах шкірних висипань або будь-яких інших ознаках гіперчутливості застосування препарату негайно припинити. З особливою обережністю застосовувати: при порушенні функції нирок та печінки; при раніше встановлених порушеннях гемопоезу; пацієнтам з АГ або СН, які отримують інгібітори АПФ та/або діуретики. Лікування не починати до його повного купірування, оскільки можуть бути спровоковані подальші напади. Протягом перших 4 тижнів з ціллю профілактики одночасно застосовувати НПЗЗ (крім аспірину або саліцилатів) або колхіцин. При адекватній терапії можливе розчинення великих уратних каменів в нирках, потрапляння їх у сечовивідні шляхи (ниркова коліка) з можливою їх закупоркою. Для мінімізації ризику відкладення ксантинів у сечовивідних шляхах необхідна адекватна гідратація для підтримки оптимального діурезу, олужнювання сечі. Табл. містять лактозу, тому не їх приймати ацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Утримуватися від керування траспортними засобами та іншими механізмами через можливість виникнення запаморочення або сонливості. Табл. приймають, не розжовуючи, після їжі з великою кількістю рідини. |
| Алпростадил | Р-н готувати безпосередньо перед інфузією. Р-н, який був приготовлений більше 12 год тому, вводити не можна. При пошкодженні амп. суха речовина стає вологою та клейкою і сильно втрачає об’єм (застосовувати не можна). У пацієнтів з групи ризику проводити терапію з обережністю. Пацієнти, які схильні до СН за віком, і пацієнти з ІХС повинні перебувати під наглядом в стаціонарі під час і протягом одного дня після припинення лікування. Для запобігання виникненню симптомів гіпергідратації інфузійні об’єми не повинні перевищувати 50–100мл на день. Необхідними є часті перевірки ЛЗ ССС, контроль ваги та балансу рідини, вимірювання ЦВТ чи ехокардіографію. Такий же нагляд для пацієнтів з периферичними набряками чи нирковою дисфункцією (рівень креатиніну в сироватці > 1,5 мг/дл). З обережністю пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (лікування проводять в післядіалізний період), хворим на ЦД I типу, особливо при вираженому ураженні судин. Після тритижневого курсу лікування вирішувати доцільність подальшого застосування. При відсутності терапевтичного успіху лікування припинити. Період лікування не повинен перевищувати 4 тиж. Медичні причини еректильної дисфункції, що піддаються лікуванню, повинні бути діагностовані та проліковані до початку терапії ЛЗ. Після застосування інтракавернозно можуть виникнути тривала ерекція та/або пріапізм. Лікування пріапізму не відкладати більш ніж на 6 год. Для мінімізації ризику необхідно використовувати найменшу ефективну дозу та попередити пацієнтів про необхідність повідомляти лікарю про будь-яку ерекцію, що тривала довгий період часу, наприклад 4 год. або довше. Якщо пріапізм не лікувати, це може призвести до ушкодження тканин статевого члена та, як наслідок, до втрати еректильної функції. Лікування тривалої ерекції/пріапізму здійснювати відповідно до чинних практик. Болісні ерекції, найімовірніше, можуть спостерігатися у пацієнтів з анатомічними деформаціями статевого члена, такими як ангуляція, фімоз, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні або бляшки. Після інтракавернозного введення ЛЗ може розвинутися фіброз статевого члена, у тому числі ангуляція, фіброзні вузли і хвороба Пейроні. Ризик розвитку фіброзу може зростати зі збільшенням тривалості застосування ЛЗ. Рекомендується регулярне спостереження за пацієнтами з оглядом статевого члена для виявлення ознак фіброзу або хвороби Пейроні. У пацієнтів, у яких розвинулися ангуляція, фіброз печеристих тіл або хвороба Пейроні, лікування ЛЗ припинити. У деяких пацієнтів ін’єкція ЛЗ може викликати незначну кровотечу у місці ін’єкції. У пацієнтів, інфікованих захворюваннями, що передаються через кров, може призвести до збільшення ризику передачі захворювань партнеру. Пацієнти, які приймають антикоагулянти, такі як варфарин або гепарин, можуть мати більшу схильність до виникнення геморагічних ускладнень після інтракавернозної ін’єкції. Алпростадил застосовувати з обережністю пацієнтам із транзиторними ішемічними атаками в анамнезі або із порушеннями з боку ССС нестабільного типу. Алпростадил не призначений для одночасного застосування з іншими ЛЗ для лікування еректильної дисфункції. Відновлені р-ни ЛЗ призначаються для одноразового використання, вони повинні бути використані негайно і не підлягають зберіганню. ЛЗ містить бензиловий спирт, що може викликати реакції гіперчутливості. | Як і всі ЛЗ, що діють на ССС, може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, припиненні приймання ЛЗ, вживанні алкоголю. Сексуальна стимуляція та статевий акт можуть призводити до порушень з боку серця та легень у пацієнтів з ІХС, застійною СН чи хворобами легень. Таким категоріям пацієнтів бути обережними при сексуальній активності. Інтракавернозне введення алпростадилу не забезпечує захист від захворювань, що передаються статевим шляхом. Осіб, які застосовують алпростадил, попередити про захисні заходи, яких необхідно дотримуватися для захисту від поширення захворювань, що передаються статевим шляхом, включаючи вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). |
| Алтея лікарська | Не рекомендується застосовувати одночасно з протикашльовими засобами (кодеїн). | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Альтеплазе | Повинні призначати лікарі, які мають досвід застосування тромболітичної терапії і мають у необхідні засоби для моніторингу проведення такої терапії; під час терапії уникати застосування негнучких катетерів, в/м ін’єкцій і необов’язкового турбування пацієнта. Після лікування стійкого утворення антитіл до молекули рекомбінантного людського тканинного активатора плазміногену не спостерігалося, досвід повторного призначення відсутній. Одночасне застосування антагоністів глікопротеїну IIb/IIIа підвищує ризик кровотечі. Необхідний моніторинг АТ під час проведення терапії й протягом найближчих 24 год.; рекомендується в/в антигіпертензивна терапія, якщо систолічний АТ > 180 мм рт.ст. або дистолічний АТ > 105 мм рт.ст. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Альфакальцидол | З обережністю пацієнтам, схильним до гіперкальціємії, особливо пацієнтам із сечокам’яною хворобою. Регулярно (не рідше 1 разу в 3 місяці) контролювати рівень кальцію в плазмі крові і сечі. При наявності біохімічних ознак нормалізації структури кісток, відповідне зниження дози. Гіперкальціємія або гіперкальціурія можуть бути зкориговані відміною препарату і зниженням споживання кальцію до нормалізації концентрації кальцію в плазмі крові. Потім терапія може продовжуватись, починаючи з половини останньої дози, що застосовувалася. Під час терапії альфакальцидолом контролювати плазмові рівні фосфатів для зменшення ризику виникнення ектопічної кальцифікації. | Містить соєву олію. Якщо у пацієнта є алергія на арахіс або сою, не вживайте цей лікарський засіб. Впливу альфакальцидолу на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами не виявлено, але враховувати можливість появи таких побічних реакцій як сонливість та запаморочення. |
| Альфузозин | Препарат призначений виключно чоловікам! Протягом декількох год після прийому може розвинутися постуральна гіпотензія, із с-ми запаморочення, втоми, потовиділення або без них. Ці явища тимчасові, не потребують припинення прийому ЛЗ. З обережністю призначати альфузозин пацієнтам, які мають в анамнезі виражену артеріальну гіпотензію після введення іншого альфа-1-блокатора. Якщо у пацієнта з ІХС застосування спричиняє підвищення частоти нападів стенокардії на фоні звичайної антиангінальної терапії, ЛЗ відмінити. СІНРО може створювати додаткові технічні труднощі під час операції з приводу катаракти, тому повідомити хірургу про те, що хворий, якому планується операція на оці, приймав чи приймає альфа-1-блокатори. Табл., в/о пролонг. дії містять рицинову олію, яка може призводити до ШК (м’який проносний ефект, діарея). | Табл. проковтувати цілими, запиваючи склянкою води; не можна ділити, розжовувати, подрібнювати чи перетирати в порошок. Утримуватися від керування транспортними засобами і виконання робіт, що вимагають підвищеної уваги, зважаючи на можливість розвитку таких побічних явищ, як ортостатична гіпотензія, запаморочення, астенія, порушення зору, особливо на початку лікування. |
| Алюмінію фосфат | Містить сорбітол, тому може прийматися хворими на ЦД. Не містить NaCl, може застосовуватись у хворих на гіпертензію. Може застосовуватись профілактично для зменшення абсорбції радіоактивних елементів. Застосування препарату не відображається на результатах рентгенологічного дослідження. | Великі кількості іонів алюмінію пригнічують моторику кишечнику. |
| Амантадин | У пацієнтів з ураженням нирок може спостерігатися інтоксикація. З бережністю пацієнтам з органічним мозковим с-мом або пацієнтам з епілептичними нападами, оскільки можливе посилення індивідуальних симптомів Пацієнти з відомими кардіоваскулярними порушеннями повинні залишатися під постійним наглядом лікаря під час лікування. | Може знижувати концентрацію уваги, швидкість реагування, при керуванні автомобілем та іншими механізмами; проінформувати лікаря у разі появи труднощів із сечовипусканням. |
| Амброксол | Табл. містять 684 мг лактози на кожну максимально рекомендовану добову дозу (120 мг). Пацієнтам із спадковою непереносимістю галактози, лактозною недостатністю Лаппа чи порушенням всмоктування глюкози та галактози не приймати ЛЗ. | Із спадковою непереносимістю галактози чи лактозною недостатністю Лаппа або порушенням всмоктування глюкози та галактози не приймати ЛЗ. |
| Амікацин | Р-н готувати безпосередньо перед застосуванням; для в/в інфузій вміст фл. розвести у 100–200 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози. К-ція р-ну амікацину при в/в введенні не повинна перевищувати 5 мг/мл; в/в струминну ін’єкц. потрібно робити дуже повільно (протягом 7 хв). Для в/м ін’єкц. вміст фл. розвести у 2–3 мл води для ін’єкц. і вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант сідниці. Перед застосуванням визначити чутливість виділених збудників. Не застосовувати хворим із підвищеною чутливістю до інших аміноглікозидів. З обережністю застосовувати при міастенії, паркінсонізмі, ботулізмі (аміноглікозиди можуть спричинити порушення нервово-м’язової передачі, що призводить до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), дегідратації, нирковій недостатності, немовлятам (особливо недоношеним), хворим літнього віку. У період лікування необхідно не рідше 1 р/тижд. контролювати функцію нирок, слухового нерва і вестибулярного апарату. При незадовільних аудіометричних тестах дозу знижувати або припинити лікування. Основним токсичним ефектом при парентеральному введенні є його дія на VIII пару черепно-мозкових нервів, яка проявляється спочатку глухотою у діапазоні звуків високої частоти. До початку лікування необхідно провести корекцію водно-електролітного балансу у пацієнта. У період лікування амікацину необхідно вживати достатню кількість рідини, часто визначати концентрацію креатиніну у плазмі крові та при необхідності коригувати схему дозування. Необхідний аналіз сечі до або під час лікування. Може змінити лабораторні показники: сироваткова АЛТ, АСТ, білірубін, ЛДГ, алкалінфосфат, сечовий азот, креатинін, іони кальцію, магнію, калію, натрію. Якщо з’являються ознаки подразнення нирок (альбумінурія, мікрогематурія, лейкоцитурія), гідратацію збільшити та зменшити дозування. Якщо з’являються ознаки ототоксичності (запаморочення, дзвін, шум у вухах або зниження слуху) або нефротоксичності (зниження кліренсу креатиніну, олігурія), застосування припинити або зменшити дозу. Якщо виникають прояви азотемії або наростає олігурія, лікування зупинити. При відсутності позитивної клінічної динаміки пам’ятати про можливість розвитку резистентних м/о, тому необхідно відмінити лікування і розпочати відповідну терапію. | При керуванні автотранспортом або іншими механізмами враховувати імовірність побічних ефектів з боку ЦНС (сонливість, порушення нервово-м’язової передачі). Вживати достатню кількість рідини. |
| Аміксин | Дозу встановлюють індивідуально, курс лікування — 4 тижні | У складі комплексної терапії нейровірусних інфекцій застосовують під наглядом лікаря. |
| Аміодарон | Викликає зміни на ЕКГ: подовження QT з можливим розвитком U-хвиль; це результат терапевтичного насичення, а не токсичності. Відмінити при появі AV блокади І і ІІ ступеня, СА блокади або блокади ніжок пучка Гіса. При AV блокаді І-ст посилити нагляд за пацієнтом. Застосовувати з обережністю в разі гіпотензії, тяжкої ДН, декомпенсованих кардіоміопатій, тяжкої СН. Тривале лікування збільшує ризик розвитку брадикардії, гіпотензії, може спричиняти зниження серцевого викиду та порушення провідності. Містить йод, тому може впливати на всмоктування радіоактивного йоду. Фнкціональні аналізи щитовидної залози (Т3, Т4, надчуттєва TSH) оцінці піддаються. Диспное або непродуктивний кашель можуть бути пов’язані з легеневою токсичністю ЛЗ. Гіпокаліємію скоригувати до початку застосування. Може спричиняти порушення функції щитовидної залози особливо у хворих з порушенням функції її в анамнезі. В/в вводити ч/з центральні вени, введення ч/з периферичні вени може спричинити поверхневий флебіт. Вводити тільки у вигляді інфузії, оскільки навіть дуже повільна ін’єкція може спричинити гіпотензію, СН або тяжку ДН. В/в застосовувати тільки в спеціалізованих відділеннях інтенсивної терапії за умови постійного моніторингу (ЕКГ, АТ). При лікуванні хворих на ЦД брати до уваги, що ЛЗ можна вводити тільки на ізотонічному р-ні глюкози. Перед хірургічною операцією поінформувати анестезіолога про те, що хворий отримує аміодарон | Уникати впливу сонячного світла або використовувати заходи захисту. Не існує даних щодо впливу ЛЗ на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги. Однак враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору. |
| Амісульприд | Можливий розвиток злоякісного нейролептичного с-му, при розвитку гіпертермії відмінити ЛЗ. Хворим, яким потрібне тривале лікування нейролептиками, до початку лікування зробити ЕКГ. Застосовувати з обережністю хворим із фактором ризику інсульту головного мозку. Ризик летального наслідку зростає у хворих літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, та приймають антипсихотичні ЛЗ. Перед початком лікування виявити можливі фактори ризику венозних тромбоемболій та вжити превентивних заходів. Розпочинаючи лікування хворих із ЦД або факторами ризику діабету, вжити заходи з контролю рівня цукру в крові. Пацієнти із судомами в анамнезі повинні підлягати ретельному моніторингу під час терапії ч/з зниження судомного порогу. Обережно призначати пацієнтам з хворобою Паркінсона ч/з ризик погіршення хвороби, ЛЗ застосовувати тільки якщо нейролептичної терапії уникнути не можна; доцільною є поступова відміна ЛЗ ч/з ризик виникнення с-му відміни. Підвищення t тіла або інфекції нез’ясованої етіології можуть свідчити про патологічні зміни клітинного складу крові і вимагають негайного гематологічного дослідження. Не застосовувати з алкоголем, допамінергічними протипаркінсонічними ЛЗ, протипаразитарними ЛЗ, які здатні провокувати torsades de pointes, метадоном, іншими нейролептиками або ЛЗ, що здатні провокувати torsades de pointes. Табл. містять лактозу, тому пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або с-м мальабсорбції глюкози-галактози застосування ЛЗ протипоказане. Р-н для перор. застосув. містить метилпарабен і пропілпарабен, тому може спричиняти (можливо віддалені) АР. | Ч/з ризик розвитку сонливості у зв’язку з застосуванням цього ЛЗ, не можна керувати транспортними засобами, обслуговувати механічні пристрої. Необхідно уникати вживання алкогольних напоїв і застосування ЛЗ, що містять спирт. |
| Амітриптилін | При застосуванні високих доз — ризик розвитку порушень ритму серця і тяжкої артеріальної гіпотензії. З обережністю хворим з судомними розладами, затримкою сечі, гіпертрофією передміхурової залози, гіпертиреозом, при наявності параноїдних с-мів, а також тяжкими захворюваннями печінки або CCC. На фоні лікування антидепресантами ретельно спостерігати за станом хворих, особливо на початку терапії, щодо клінічного погіршення та/або появи суїцидальних думок та поведінки. Особлива увага потрібна у разі призначення хворим на гіпертиреоз або ж тим, хто приймає ЛЗ тиреоїдних гормонів через ризик розвитку аритмій серця. Хворі літнього віку схильні до розвитку постуральної гіпотензії під час лікування. У хворих, які страждають на маніакально-депресивні розлади, можливий перехід захворювання до маніакальної фази; з моменту початку маніакальної фази захворювання пацієнта необхідно припинити терапію амітриптиліном. При застосуванні з приводу депресивного компонента шизофренії можливе посилення психотичних симптомів, тому призначати у комбінації з нейролептиками. У пацієнтів з рідкісним станом малої глибини і вузького кута передньої камери ока можливе провокування нападів г. глаукоми внаслідок дилатації зіниці. Застосування анестетиків на фоні терапії три-/тетрациклічними антидепресантами може збільшувати ризик аритмій і артеріальної гіпотензії, необхідно припинити застосування амітриптиліну за декілька діб до хірургічного втручання, при неминучості невідкладного оперативного втручання обов’язковим є інформування анестезіолога про лікування амітриптиліном. Амітриптилін здатний змінювати чутливість організму до інсуліну і глюкози, що потребує корекції протидіабетичної терапії у хворих на ЦД. Повідомлялися випадки гіперпірексії на фоні застосування трициклічних антидепресантів у разі призначення одночасно з антихолінергічними або нейролептичними ЛЗ, особливо при спекотній погоді. Раптове припинення терапії після тривалого лікування здатне спричинити с-ми відміни у вигляді головного болю, нездужання, безсоння і дратівливості. Табл. містять моногідрат лактози, тому хворим на рідкісні спадкові порушення у вигляді чутливості до галактози, недостатності лактази або ж мальабсорбції глюкози-галактози не їх приймати. | Табл. проковтувати, запиваючи водою. Може викликати відчуття сонливості та втоми, послабити психомоторну здатність, тому не можна керувати транспортними засобами, обслуговувати механічні пристрої, виконувати дії, які вимагають концентрації уваги. Не вживати алкоголь. |
| Аміфостин | Перед введенням хворі повинні бути адекватно гідратовані, під час інфузії перебувати у положенні лежачи. Гіпотензія може виникнути під час або відразу після інфузії. Контролювати АТ перед, під час та після інфузії. Проводити огляд шкіри пацієнтів перед кожним застосуванням ЛЗ щодо виявлення таких станів: будь-якого висипу на губах, на слизових оболонках, появу якого не можна пояснити іншими причинами (напр. радіаційним запаленням слизових, herpes simplex та ін.); еритематозного, едематозного чи бульозного ураження долонь чи підошов чи інших шкірних реакцій на тулубі; шкірних реакцій, асоційованих з гарячкою чи ін. симптомами. При появі висипу не в місці введення, поза зоною радіаційного опромінення з невідомої причини, терапію припинити. Рекомендована біопсія шкіри для вирішення питання щодо походження реакції. Не продовжувати терапію при виникненні шкірних реакцій, розцінених як мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, с-м Стівенса-Джонсона чи ексфоліативний дерматит, та шкірних реакцій, асоційованих із гарячкою. Ч/з ризик виникнення шкірних реакцій, персонал повинен уникати потрапляння ЛЗ на шкіру чи слизові оболонки. Перед радіотерапією застосовувати в рекомендованій дозі (200мг/м2 на фракцію в 2 Гр) протягом 3 хв. Не призначається, якщо при проведенні променевої терапії білявушні залози не підпадають під зону опромінення. Якщо аміфостин призначається з високоеметогенною хіміотерапією, уважно контролювати водний баланс. При відповідних дозах аміфостину до променевої терапії (200мг/м2 на фракцію в 2 Гр) також рекомендовано профілактичне призначення антиеметичних засобів. Якщо клінічно виправдано перед хіміотерапією, за 24 год. до застосування аміфостину, антигіпертензивну терапію припинити. Приділяти увагу при підтриманні АТ у цієї категорії хворих під час та після лікування, оскільки транзиторна гіпертензія чи загострення персистуючої гіпертензії може з’явитися внаслідок в/в гідратації, припинення прийому антигіпертензивних ЛЗ. Контролювати рівень кальцію в сироватці крові хворих із ризиком розвитку гіпокальціємії (при нефротичному с-мі). | Застосовується тільки під контролем лікаря, який має досвід проведення протипухлинної променевої або хіміотерапії. Не рекомендується діяльність, що пов’язана з необхідністю концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій. |
| Амлодипін | Здійснювати щоденний контроль АТ. Гіпотензія, спричинена передозуванням, потребує проведення активних заходів, спрямованих на підтримку функцій ССС. | Може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості чи нудота. Не застосовувати разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту ЛЗ. |
| Амоксицилін | Перед початком терапії амоксициліном необхідно зробити попередній тест на можливість виникнення реакції гіперчутливості на пеніциліни і цефалоспорини. У разі розвитку реакції гіперчутливості лікування необхідно припинити та замінити іншим відповідним лікуванням. Може бути необхідним лікування с-мів анафілактичної реакції (негайне введення адреналіну, стероїдів (в/в) та невідкладна терапія ДН). Тривале застосування може призводити до надлишкового росту нечутливих м/о або дріжджів. Можливе виникнення суперінфекції. При застосуванні великих доз вживати достатню кількість рідини для профілактики кристалурії. Може спричинити випадання осаду амоксициліну в сечовому катетері, тому його візуально перевіряти через певні інтервали часу. При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (спричиненого Clostridium difficile), припинити застосування і вжити відповідних заходів. Застосування антиперистальтичних засобів протипоказано. Не рекомендується застосовувати для лікування хворих із вірусними інфекціями, г. лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом через підвищений ризик еритематозних висипань на шкірі. Під час терапії високими дозами регулярно контролювати показники крові. Терапія високими дозами у пацієнтів із нирковою недостатністю або хворих з епілепсією і менінгітом в анамнезі може призвести до судом. Виникнення генералізованої еритеми з гарячкою і пустулами на початку лікування може свідчити про розвиток г. генералізованого екзематозного пустульозу, що потребує відміни терапії амоксициліном. Порошок для p/os суспенз. містить аспартам, що є джерелом фенілаланіну та може бути небезпечним для людей, хворих на фенілкетонурію. | Табл. та капс. ковтати цілими, не розжовувати, запиваючи склянкою води. При застосуванні табл., що дисперг. табл. можна проковтнути цілою, розділити на частини або розжувати, запивши склянкою води; або розвести у воді (у 20 мл-½ склянки), з утворенням солодкуватої суспенз. Для приготування суспенз. необхідно використовувати очищену або кип’ячену охолоджену воду (60 мл); струсити фл., щоб розпушити порошок та додати до приблизно 1/4 необхідної кількості води; закрити фл. і добре струсити для утворення суспенз. До з’ясування індивідуальної реакції на амоксицилін (може бути запаморочення) рекомендується дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами. При застосуванні великих доз вживати достатню кількість рідини. |
| Ампіцилін | Перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта гіперчутливості до ампіциліну та інших β-лактамних а/б. У процесі лікування потрібен систематичний контроль функції нирок, печінки і картини периферичної крові. При БА, сінній пропасниці та інших алергічних захворюваннях ампіцилін застосовують одночасно з десенсибілізуючими засобами. При появі ознак анафілактичного шоку необхідно вжити термінових заходів для виведення хворого з цього стану. Тривале або повторне застосування може призвести до швидкого зростання резистентної мікрофлори, розвитку суперінфекцій. | Табл. застосовувати внутрішньо за 30 хв. до або через 2 год. після їжі. Під час лікування у деяких пацієнтів можливе виникнення побічних реакцій з боку ЦНС, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Амфотерицин В | Переносимість можна поліпшити застосуванням к-ти ацетилсаліцилової, ін. жарознижувальних ЛЗ, антигістаминних чи антиеметичних ЛЗ. Додавання гепарину, зміна місця ін’єкції, застосування спеціальних голок які використовуються для венопункції п/ш вен голови дитини, введення ЛЗ ч/з день, може знизити частоту тромбофлебіту. Застосовувати тільки шляхом в/в краплинного введення під ретельним клінічним наглядом. Зарезервувати ЛЗ для лікування хворих з прогресуючими, потенційно загрозливими для життя грибковими інфекціями, зумовленими чутливими збудниками. Швидке в/в вливання (менше ніж за 1 год.), у хворих з нирковою недостатністю, може призвести до гіперкаліємії та аритмії, такого методу введення уникати. У хворих, що піддавалися тотальному опроміненню організму може відмічатися лейкоенцефалопатія. Коли лікування переривають більш як на 7 днів, його поновлення починати з мінімальної дози, а потім підвищувати дози поступово. Рекомендується регулярно стежити за функцією печінки, концентрацією електролітів у сироватці (зокрема магнію і калію) і змістом формених елементів крові. При наступному коректуванні дози орієнтуватися на результати лабораторних аналізів. | Деякі з побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору можуть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Анагрелід | Не призначати для лікування г., загрозливих для життя ускладнень тромбоцитозу. Контролювати кількість тромбоцитів у крові раз у 2 дні протягом першого тиж лікування, потім 1 раз на тиж до досягнення підтримуючої дози. У період зниження рівня тромбоцитів (у перші 2 тижні лікування) проводити моніторинг показників крові, показників функції нирок і печінки. При різкому припиненні застосування відбувається підвищення кількості тромбоцитів | Утриматися від керування транспортними засобами та іншими приладами хворим, у яких під час застосування виникають запаморочення, порушення зору, тощо. |
| Анастрозол | Не застосовувати жінкам у пременопаузі, менопауза має бути підтверджена результатами біохімічних досліджень. Знижує рівні циркулюючого естрогену, це може призвести до зниження мінеральної щільності кісток з можливим збільшенням ризику перелому. У жінок, хворих на остеопороз чи з ризиком остеопорозу, оцінювати мінеральну щільність кісток за допомогою денситометрії кісток на початку лікування та з регулярними інтервалами після лікування. При необхідності призначати лікування або профілактику остеопорозу та спостерігати за станом пацієнтки. Застосування специфічних засобів (бісфосфонатів) може припинити подальшу втрату мінеральної щільності кісток, оцінити доцільність такого застосування. | Ч/з можливість астенії та сонливості, зважено підходити до питання керування автомобілем та праці з механізмами. Містить лактозу. Пацієнткам з рідкими спадковими станами (непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози), не приймати цей ЛЗ. |
| Анідулафунгін | Відмічено посилення реакцій, пов’язаних із інфузійним введенням препарату, при одночасному застосуванні з анестетиками. Проявляти обережність при застосуванні зі знеболювальними засобами. | Лікарський засіб не приймати пацієнтам з рідкісними вродженими дефектами метаболізму фруктози. |
| Антиінгібіторний коагулянтний комплекс | Особливу увагу приділяти пацієнтам, які знаходяться на низкосольовій дієті, тому що в МДД препарату кількість натрію може перевищити 200 мг. Не перевищувати разові дози 100 Од/кг маси тіла і добові 200 Од/кг маси тіла. За пацієнтами, які отримують разові дози 100 Од/кг маси тіла, проводити ретельне спостереження, зокрема, на предмет можливого розвитку ДВЗ-синдрому та/або симптомів гострої коронарної ішемії. Не можна перевищувати максимальну швидкість ін’єкції/інфузії, що становить 2 одиниці препарату на кг маси тіла за хвилину. | Має незначний вплив або зовсім не має впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Потрібно розглянути питання проведення вакцинації (від гепатиту А і В) пацієнтам, які регулярно/повторно отримують препарати отримуваного з плазми крові людини Фактора VIII. |
| Апрепітант | З обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно приймають ЛЗ, що метаболізуються системою CYP3A4 та мають вузький терапевтичний діапазон (циклоспорин, такролімус, сіролімус, еверолімус, алфентаніл, діерготамін, ерготамін, фентаніл та хінідин). З варфарином призводить до зменшення протромбінового часу, відоме як Міжнародне Нормалізоване Відношення (МНВ). У пацієнтів, які отримують постійну терапію варфарином, проводити моніторинг МНВ під час лікування та протягом 2 тижнів після кожного 3-денного курсу, який використовується для профілактики нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією. Містить сахарозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази не застосовувати. | Під час лікування та впродовж 2 місяців після останньої дози застосовувати альтернативні або дублюючі методи контрацепції. Пацієнтам, які керують транспортними засобами або працюють з автоматизованими системами, які потребують концентрації уваги, пам’ятати про можливе запаморочення або відчуття втоми. |
| Апротинін | Перед початком введення пацієнтам провести тест на антитіла IgG, специфічні до апротиніну. У пацієнтів, у яких є антитіла IgG, специфічні до апротиніну, при лікуванні спостерігається підвищений ризик анафілаксії, терапія таким пацієнтам протипоказана. Антагоністи H1 і H2 можна вводити за 15 хвилин до проведення тесту з апротиніном. Особлива обережність у пацієнтів, які застосовували цей ЛЗ раніше. З обережністю застосовувати пацієнтам з атопічним дерматитом, тому що можуть виникати псевдоалергічні реакції. Мати в наявності обладнання для проведення стандартного термінового лікування анафілактичних та алергічних реакцій. В/в вводити ч/з центральний венозний катетер, який не використовувати для введення іншого ЛЗ. Можна вводити тільки пацієнтам, які знаходяться у положенні лежачи; введення проводити повільно (максимальна швидкість — від 5 до 10 мл на хв.) шляхом в/в ін’єкції або короткострокової інфузії. | Препарат застосовують тільки в умовах стаціонару. |
| Арбідол | Спеціальних рекомендацій немає | Може застосовуватись у практично здорових осіб різних професій, які потребують підвищеної уваги й координації рухів. |
| Арипіпразол | Схильність до суїцидних думок — потрібне ретельне медичне спостереження під час лікування. З появою с-мів пізньої дискінезії зменшити дозу або відмінити ЛЗ. У випадку виникнення симптомів «злоякісного нейролептичного с-му» відмінити прийом. Хворим з ЦД регулярно проводити визначення рівня глюкози в крові. Пацієнти, у яких присутні фактори ризику виникнення ЦД (ожиріння, наявність діабету в родині) при прийомі атипових нейролептиків проводити визначення рівня глюкози в крові на початку курсу і періодично у процесі прийому ЛЗ. З обережністю пацієнтам із СС захворюваннями (з ІХС або перенесеним ІМ, з СН і порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями і станами, що призводять до артеріальної гіпотензії (зневоднювання, гіповолемії і прийом гіпотензивних ЛЗ) у зв’язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії, у пацієнтів із судомними нападами або захворюваннями, при яких можливі судоми. З обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпертермії (напр. при інтенсивних фізичних навантаженнях, перегріванні, прийомі антихолінергічних ЛЗ, при зневодненні ч/з здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію). З обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії ч/з ризик порушення моторної функції стравоходу та аспірації. | Утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими потенційно небезпечними механізмами. |
| Аспарагіназа | Якщо розвиваються АР, введення ЛЗ припинити негайно. Залежно від тяжкості клінічної картини введення антигістамінного ЛЗ, кортизону і за необхідності — стабілізуючих гемодинаміку засобів показане як контрзахід. У більшості випадків лікування можна продовжувати, перевівши пацієнта на інший ЛЗ L-аспарагінази. Перед початком лікування провести аналізи електролітів, визначити значення ниркової затримки, трансаміназ, цукру і білка крові. Після введення здійснювати частий контроль формули крові, електролітів, речовин, які зазвичай виводяться з сечею, цукру крові/сечі, показників коагуляції (активований частковий тромбопластиновий час, протромбіновий час, антитромбін і D-димер), амілази і ліпази сироватки, лужної фосфатази, білірубіну, аміаку, тригліцеридів, холестерину, і, при необхідності, ЛПДНЩ і ЛПНЩ, до нормалізації показників. Вимірювання рівня аспарагінази є придатним методом для виключення зниження ефективності або гіперчутливості у зв’язку з «тихою інактивацією». Подальший контроль проводити в залежності від клінічного перебігу. Контроль формули крові і медичний огляд проводити з проміжками 4 тижні впродовж першого року після завершення лікування, на 2-й і 3-й рік щоквартально, а потім — кожні півроку. | Навіть при застосуванні за показаннями даний ЛЗ може змінювати здатність хворого реагувати до такого ступеня, що його/її здатність керувати машинами і працювати з механізмами порушується. |
| Атенолол | У хворих з ІХС/АГ різке припинення прийому може спричинити синдром відміни: збільшення частоти або тяжкості ангінальних нападів, підвищення АТ.Обережно призначати хворим на псоріаз (захворювання може загострюватися), феохромоцитому (існує ризик АГ), гіпертиреоз (препарат може маскувати тахікардію), тяжку міастенію, хворобу Рейно та інші захворювання периферичних судин (препарат може погіршувати периферичний кровообіг і стан хворого).У випадку необхідності проведення хірургічного втручання з інгаляційним наркозом (ефір або хлороформ) хворим, які застосовують атенолол, припинити прийом препарату за кілька днів до операції.Препарат може маскувати клінічні ознаки гіпертиреозу, гіпоглікемії (особливо тахікардію і тремор). | Виключити вживання алкоголю.Утримуватися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами. |
| Аторвастатин | Помірне підвищення активності трансаміназ сироватки крові. Функцію печінки визначати перед початком лікування і контролюватися протягом лікування. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, знаходяться під спостереженням до нормалізації показників. У випадку більш ніж трикратного зростання активності АлАТ або АсАТ понад норму дозу ЛЗ зменшити або припинити лікування. Імовірність виникнення міопатії у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів і суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази. Ризик виникнення міопатії збільшується при застосуванні циклоспорину, похідних фібринової к-ти, еритроміцину, ніацину або азолових протигрибкових засобів. Рекомендується періодичне визначення КФК. Терапію перервати або припинити у випадку тяжкого стану пацієнта при підозрі на міопатію, за наявності факторів ризику вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі. | Можливе виникнення болю в м’язах і слабкість м’язів, інколи з неміччю чи підвищенням to |
| Атосибан | У пацієнток, у яких неможливо виключити передчасний розрив оболонок, переваги пролонгування пологів зіставляти з потенційним ризиком розвитку хоріоамніоніту. Досвід застосування при багатоплідних вагітностях, та при термінах вагітності від 24 до 27 тиж. обмежений. Можливе повторне застосування, але не більше 3 разів (ч/з відсутність клінічного досвіду). У разі в/у ретардації росту, рішення про продовження або про повторне введення залежить від оцінки зрілості плода. При тривалій м’язовій активності матки під час введення проводити моніторинг скорочень матки та стежити за ЧСС плода. Теоретично може посилити релаксацію матки й спровокувати післяпологову маткову кровотечу, тому потрібно постійно оцінювати крововтрати при пологах. Не змішувати з будь-якими іншими ЛЗ; якщо інший ЛЗ необхідно вводити одночасно, можна використовувати ту саму канюлю або інше місце для в/в ін’єкції; це дає змогу здійснювати постійний незалежний контроль швидкості інфузії. Багатоплідна вагітність та лікарські засоби з токолітичною дією, такі як блокатори кальцієвих каналів та бета-міметики, як відомо, пов’язані з підвищеним ризиком набряку легенів. Тому атосибан застосовувати з обережністю у разі багатоплідної вагітності та/або супутнього застосування інших токолітиків. | Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати зі складними механізмами не оцінювався через невідповідність клінічної ситуації. |
| Атракуріум | Викликає параліч дихальних м’язів і інших скелетних м’язів, не має впливу на свідомість. Застосовувати на фоні адекватної загальної анастезії та під пильним наглядом досвідченого анастезіолога, за наявності можливостей для ендотрахеальної інтубації та ШВЛ. З обережністю застосовувати у хворих з підвищеною чутливістю до гістаміну, з гіперчутливістю до інших ЛЗ цієї групи. У хворих на міастенію гравіс, інші нервово-м’язові захворювання, з тяжкими електролітними розладами — поява підвищеної чутливості до атракуріуму. Хворим, які можуть бути незвично чутливими до падіння АТ, (з гіповолемією) вводити протягом не менше 60 с. Інактивується при високому рН р-ну, тому не змішувати в одному шприці з тіопентоном або іншим лужним р-ном. Якщо вводиться шляхом пункції невеликої вени, після нього ввести достатню кількість фізіологічного р-ну. У разі сумісного призначення з іншими ЛЗ, голку або канюлю кожного разу промивати фізіологічним р-ном. Є гіпотонічним р-ном і його не застосовувати в одній інфузійній системі з препаратами крові або при переливанні крові. У хворих на опіки може розвинутись резистентність до ЛЗ; можуть бути потрібні більші дози. Може застосовуватись під час хірургічного втручання (кесаревий розтин), не проникає ч/з плацентарний бар’єр у кількості, що має клінічне значення. | Оскільки атракуріум завжди застосовують у комбінації з препаратами для проведення загальної анестезії, враховувати вплив загальних анестетиків на концентрацію уваги та швидкість реакції. |
| Атропін | Р-н з обережністю, особливо дітям, застосовувати при підвищенні toоточуючого середовища (ризик гіперексії), у хворих з гіпертермією, при станах, що супроводжуються тахікардією (тиреотоксикоз, хірургічні втручання на серці), у хворих на діарею, виразковий коліт; дія ЛЗ на езофагальний сфінктер може призвести до підсилення рефлюксу. При введенні в кон’юнктивальний мішок у вигляді крап. притиснути нижню слізну точку, щоб запобігти потраплянню р-ну в носоглотку. При субкон’юнктивальному або парабульбарному введенні для зменшення тахікардії призначають валідол під язик. | Утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій і чіткості зору. |
| Ацеклофенак | Спостерігати за пацієнтами з симптомами, що вказують на порушення ШКТ, передвісники шлунково-кишкової виразки, виразкові коліти або хворобу Крона, геморагічний діатез, інші гематологічні порушення; може тимчасово зменшити агрегацію тромбоцитів; припинити прийом, якщо тести на печінкові функції не змінюються або погіршуються, клінічні ознаки або симптоми вказують на розвиток хвороби печінки, або якщо є такі симптоми, як ацидоцитоз, висипи. | Пацієнти, які страждають на запаморочення, вертиго чи інші порушення ЦНС повинні утримуватися від керування автомобілем чи небезпечними механізмами під час прийому ЛЗ; може послабити жіночу репродуктивність, не застосовувати жінкам, які намагаються завагітніти. |
| Аценокумарол | Прийом заборонено, якщо рівень протромбіну не може контролюватися, або у разі відсутності необхідного рівня співпраці з пацієнтом! З обережністю призначати пацієнтам із порушенням всмоктування у ШКТ. Вимірювання протромбінового індексу необхідно розпочати на 3-й день з початку лікування, причому спочатку цю процедуру необхідно повторювати кожні 2–3 дні. | Слід довести до уваги пацієнта небезпеки, пов’язані з медикаментозним лікуванням, контроль за кольором сечі і калу, відмова від звичайних порцій їжі, крім того, у разі виникнення кровотечі пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря. Пацієнта необхідно проінформувати про те, що навіть незначні симптоми захворювання (передусім діарея, гарячка), нові лікарські засоби або припинення прийому старих може змінити необхідну дозу, тому у цих випадках необхідний ретельний контроль лабораторних показників з метою врегулювання нового дозування. Під час лікування заборонено вживати алкоголь. Проведення в/м ін’єкцій, діагностичних та терапевтичних процедур протягом терапії антикоагулянтами може призвести до виникнення гематом, тому їх необхідно уникати. |
| Ацетазоламід | При призначенні більше 5 днів поспіль підвищується ризик розвитку метаболічного ацидозу. При тривалій терапії потрібен моніторинг рівня електролітів у сироватці крові (особливо рівня калію і рН крові), контроль картини периферичної крові. У випадку появи змін у картині крові або шкірних проявів ЛЗ необхідно терміново відмінити. У випадку гіперчутливості можливе виникнення симптомів, які можуть загрожувати життю пацієнта, наприклад, с-м Стівенса-Джонсона, с-м Лаєлла, швидкоплинний некроз печінки, агранулоцитоз, апластична анемія та геморагічний діатез. У випадку розвитку шкірних або гематологічних проявів застосування ЛЗ припинити. Ацетазоламід, призначений у дозах вищих за рекомендовані не призводить до збільшення діурезу, однак може спричиняти сонливість і парестезію, іноді може призвести до зменшення діурезу. | Ацетазоламід у високих дозах може спричиняти сонливість, рідше — стомлюваність, запаморочення, атаксію та дезорієнтацію. Тому під час лікування ацетазоламідом не керувати потенційно небезпечними механізмами та автомобілем. |
| Ацетилцистеїн | Може впливати на колориметричне дослідження саліцилатів та на визначення уратів і кетонових тіл. Одночасне застосування з тетрациклінами, ампіциліном, амфотерицином В знижує активність обох ЛЗ (інтервал між застосуванням має становити не менше 2 год.). | Пацієнтам з фенілкетонурією мати на увазі, що ЛЗ містить штучний підсолоджувач аспартам. Кожна табл. містить 4,49 мг фенілаланіну (еквівалентно приблизно 8 мг аспартаму). |
| Ацизол | З профілактичною метою застосовують перед входженням у зону задимлення (загазованості) при високому ризику інгаляцій СО, у період проведення робіт по ліквідації наслідків аварій та катастроф, які супроводжуються пожежами, при тушінні самих пожеж та рятуванні потерпілих. | Спеціальні рекомендації відсутні. |
| Ацикловір | Лікування продовжувати не менше 3-х днів після загоєння оболонок. У хворих, які отримують високі дози ЛЗ в/в, брати до уваги показники функції нирок, особливо у випадках дегідратації або наявності ниркової недостатності. Розведений ЛЗ для в/в інфузій має рН приблизно 11,0 і не повинен призначатися для перорального прийому. Хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку) є групами ризику з виникнення у них неврологічних побічних дій і тому повинні перебувати під пильним контролем для виявлення побічних реакцій. | При застосуванні іншої очної мазі, інтервал має бути 10–20 хв. Тимчасово втрачається чіткість зору; не рекомендується водити машину, працювати зі складною технікою, станками, іншим складним обладнанням, яке потребує чіткості зору відразу після застосування. Уникати застосування контактних лінз. З урахуванням можливих побіних ефектів з боку нервової системи під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами вживати з обережністю. |
| Базіліксимаб | Базіліксимаб повинні призначати тільки лікарі з досвідом використання імуносупресивної терапії після трансплантації органів, які працюють у відділенні забезпеченому адекватним лабораторним і необхідним оснащенням. Базіліксимаб не посилює побічні дії, що відзначаються у пацієнтів з трансплантацією та пов’язані з основним захворюванням і супутнім введен. імуносупресивних ЛЗ. У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію після трансплантації, відзначали підвищений ризик розвитку лімфопроліферативних порушень і опортуністичних інфекцій. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Баклофен | Під час лікування баклофеном загострюються психотичні синдроми, шизофренія, судомні стани, стани запаморочення і симптоми паркінсонізму, тому препарат застосовувати з обережністю, а пацієнт повинен знаходитися під постійним спостереженням лікаря. Пацієнти з епілепсією, яким необхідна одночасна терапія баклофеном, вимагають постійного клінічного спостереження і проведення ЕЕГ, оскільки відзначено зменшення ефективності протисудомних препаратів, які застосовуються, і змін у картині ЕЕГ. проявляти обережність у лікуванні баклофеном пацієнтів, у яких підтримання вертикального положення тіла і рівноваги або збільшення амплітуди рухів залежить від вираженого напруження м’язів. З обережністю застосовувати пацієнтам з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі. проявляти обережність пацієнтам з підвищеним тонусом сфінктера сечового міхура (можлива затримка сечовипускання). Поліпшення стану після застосування баклофену спостерігається у пацієнтів з нейрогенним порушенням випорожнення сечового міхура. У деяких пацієнтів, які знаходяться на терапії баклофеном, спостерігалося підвищення активності АСТ, ЛФ і підвищення рівня глюкози у сироватці крові. Рекомендується проводити лабораторні дослідження, особливо у пацієнтів з порушенням функції печінки і хворих на ЦД. Під час раптової відміни препарату (особливо після тривалого періоду лікування) можливе виникнення стану тривоги і сплутаності свідомості, галюцинацій, психотичних реакцій, маніакальних, параноїдальних і судомних станів, дискінезій, тахікардії, гіпертермії, також можуть посилитися спастичні стани, тому дозу препарату зменшувати поступово, протягом 1–2 тижнів. | Баклофен може здійснювати заспокійливу дію і знижувати концентрацію уваги. Пацієнтам протягом лікування не керувати транспортними засобами і обслуговувати механізми у русі, а також працювати з іншими механізмами. |
| Бевацизумаб | Лікування можна проводити тільки під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної терапії. Існує підвищений ризик розвитку перфорації ШКТ i жовчного мiхура. Лiкування слiд повнiстю припинити пацiєнтам, у яких розвинулась перфорацiя ШКТ, хворим з трахео-езофагеальною фiстулою або фiстулою будь-якої локалiзацiї 4 ст. Лікування бевацизумабом не слiд розпочинати протягом 28 днiв пiсля великого хiрургiчного втручання або до повного загоєння хiрургiчної рани. Бевацизумаб можна призначати лише хворим з попередньо коменсованою АГ, пiд час терапiї рекомендується проводити монiторинг АТ. При розвитку с-му зворотної задньої лейкоенцефалопатiї слiд проводити лiкування специфiчних симптомiв, включаючи контроль АГ та припинити терапiю препаратом. До початку i пiд час терапiї рекомендусться проводити монiторинг протеїнурiї, при розвитку протеїнурiї 4 ст. (нефротичний с-м)бевацизумаб необхiдно вiдмiнити. При розвитку артерiальної тромбоемболiї препарат вiдмiнити. При виникненнi кровотечi З або 4 ст. бевацизумаб вiдмiнити. При появi внутрiшньочерепної кровотечi лiкування препаратом слiд припинити. Призначати з обережністю пацієнтам з вродженим геморагiчним дiатезом, набутою коагулопатiсю та хворим, якi отримують повну дозу антикоагулянтiв з приводу тромбоемболiї до початку лiкування бевацизумабом. Пацiєнти з недрiбноклiтинним раком легень, якi отримували бевацизумаб, мають пiдвищений ризик серйозних, іноді фатальних легеневих кровотеч/кровохаркань. У комбiнацiї з деякими мiєлотоксичними режимами хiмiотерапiї спостерiгалося пiдвищення частоти розвитку тяжкої нейтропенiї, фебрильної нейтропенiї або iнфекцiй з/без тяжкої нейтропенiї (включаючи випадки з летальними наслiдками). При виникненнi р-цiй на iнфузiю слiд припинити та призначити вiдповiдне лiкування. Необхiдно з обережнiстю призначати препарат при одночасному застосуваннi з бiсфосфонатами в/в або при послiдовному застосуваннi бевацизумабу та бiсфосфонатiв, ч/з ризик остеонекрозу щелепних кісток. До початку лiкування бевацизумабом пацiєнтам необхiдно провести стоматологiчне дослiдження ротовот порожнини та при необхiдностi провести профiлактичне стоматологiчне втручання. Не показаний для введення у скловидне тiло, ч/з ризик виникнення системних р-цiй (кровотечi не з органа зору, артерiальнi тромбоемболiї). Порушує фертильнiсть у жiнок, тому перед початком лiкування необхiдно обговорити з пацiєнтками дiтородного вiку стратегiї збереження фертильностi. | Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування та протягом щонайменше 6 місяців після його завершення використовувати надійні методи контрацепції. |
| Беклометазон | Пацієнти, залежні від стероїдів: переведення з пероральних кортикостероїдів потребує особливої уваги і постійного контролю за функцією надниркових залоз, тому що відновлення порушення функції кори надниркових залоз, спричиненого тривалим системним лікуванням із застосуванням стероїдів, є повільним. Стан пацієнта має бути помірно стійким перед початком інгаляцій як доповнення до звичайної підтримуючої дози системного стероїду. Через тиждень розпочинають поступову відміну системного стероїду, зменшуючи щоденну дозу на 1 мг преднізолону або його еквівалента для інших кортикостероїдів, не менш ніж із тижневими проміжками. У пацієнтів, які проходять лікування із застосуванням системних стероїдів протягом тривалого періоду, або які застосовують високі дози, може виникнути системна дія, але значно менша, ніж при призначенні пероральних стероїдів. У таких пацієнтів регулярно контролювати функцію кори надниркових залоз та зменшувати дозу системного стероїду з обережністю. Інфекційно-запальні захворювання носових шляхів та придаткових пазух не є специфічним протипоказанням, але проводити відповідну терапію. Можливе виникнення системної дії назальних кортикостероїдів, зокрема при застосуванні великих доз протягом тривалого часу. Така системна дія є менш ймовірною, ніж при застосуванні оральних кортикостероїдів, та може відрізнятися як в окремих пацієнтів, так і при застосуванні різних кортикостероїдних препаратів. Системна дія може проявлятися синдромом Кушинга, кушингоїдними ознаками, пригніченням надниркових залоз, катарактою, глаукомою та (рідше) псіхичними та поведінковими розладами, включаючи психимоторну гіперактивність, порушення сну, неспокій, депресію чи агресію (особливо у дітей). | Особливої обережності дотримуватися для мінімізації застосування місцевих кортикостероїдів пацієнтам з імуносупресією. Не призначають для лікування г. нападу астми. Застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з вірусними, бактеріальними та грибковими інфекціями ока або ротової порожнини, а також дихальних шляхів. У разі бактеріальної інфекції дихальних шляхів може бути необхідним застосування відповідного антибіотика. Після недавніх хірургічних втручань у порожнині носа та травми носа, та при наявності виразок слизової носа через підвищений ризик перфорації перегородки носа проконсультуватися з лікарем перед застосуванням. Не застосовувати безперервно протягом більш ніж 1 місяця без нагляду лікаря. Якщо хворий застосовує інші ЛЗ, до складу яких входять кортикостероїди, а також для лікування астми, проконсультуватися у лікаря перед застосуванням. При перевищенні дозування інтраназального беклометазону, при індивідуальній підвищеній чутливості або внаслідок нещодавнього системного застосування стероїдів може мати місце системна дія, включаючи затримку росту. Хоча беклометазон у більшості випадків контролює симптоми сезонного алергічного риніту, у деяких особливо тяжких випадках, пов’язаних із наявністю літніх алергенів, може виникнути необхідність у додатковому лікуванні, особливо очних симптомів. |
| Беміпарин | Не вводити шляхом в/м ін’єкції; у зв’язку з ризиком розвитку гематом уникати в/м ін’єкцій інших препаратів в період лікування беміпарином. бути обережними, призначаючи препарат хворим з виразковою хворобою шлунка та ДПК в анамнезі, тромбоцитопенією, камінням у нирках або сечокам’яною хворобою, судинними порушеннями судинної оболонки ока та сітківки, а також з будь-якими іншими органічними порушеннями, пов’язаними з підвищеним ризиком розвитку кровотеч. Може пригнічувати секрецію альдостерону наднирниковими залозами, що може призвести до гіперкаліємії, особливо у хворих з ЦД, ХНН, метаболічним ацидозом, підвищеним рівнем калію в плазмі або у хворих, які приймають калійзберігаючі препарати. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується пропорційно тривалості терапії, але така гіперкаліємія, як правило, минуща. При терапії беміпарином іноді спостерігається розвиток тяжкої імунної тромбоцитопенії ІІ типу з кількістю тромбоцитів значно нижче 100000/мм3, така реакція звичайно виникає поміж 5-м і 21-м днями терапії. Після видалення катетера наступну дозу беміпарину можна вводити не раніше ніж ч/з 4 год. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Бендазол | у формі таблеток є допоміжним засобом, який використовують при АГ за умови чутливості до інших гіпотензивних засобів. При лікуванні АГ рекомендується поєднувати з іншими гіпотензивними препаратами. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат. | Дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і заняттям іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Бендамустин | Лікування не починати або тимчасово припинити, якщо у периферичній крові кількість лейкоцитів < 3000 кліток/мкл та/або кількість тромбоцитів < 75000 кліток/мкл. Лікування може бути відновлене після підвищення кількості лейкоцитів до > 4000 кліток/мкл і тромбоцитів до > 100000 кліток/мкл. При призначенні бендамустину курсами та/або у комбінації з іншими мієлосупресивними засобами рекомендується здійснювати моніторинг кількості форменних елементів крові періодично між курсами терапії з метою можливої корекції дози засобу. | Уникати водіння автомобіля або іншого виду транспорту, роботи з механізмами. Чоловікам уникати батьківства під час терапії і на протязі 6 місяців після закінчення лікування препаратом. Через імовірність розвитку необоротної безплідності, рекомендується звернутися в банк сперми для її консервації до початку лікування. При потраплянні препарату на шкіру та слизові оболонки, промити водою з милом. |
| Бензалконію хлорид | При захворюваннях піхви тимчасово припинити застосування препарату до закінчення лікування вагінальними| лікарськими засобами. | Руйнується милом, контрацептивні засоби несумісні з милом, навіть у вигляді слідів; одразу після статевого акту чи протягом 2-х год до та 2-х год після статевого акту допускається проведения зовнішнього туалету з використанням чистої води або пінного засобу, який не містить мила та сумісний з місцевими контрацептивами. Спринцювання піхви, а також миття у ванні або у водоймі можливе не раніше ніж через 2 год. після статевого акту, з метою запобігання вимиванню препарату водою. |
| Бензатину бензилпеніцилін | Перед введенням необхідно зібрати у пацієнта анамнез переносимості бензатину бензилпеніциліну та провести попередню в/ш пробу на його переносимість. Застосовують тільки в/м. Для приготування суспензії ввести у фл. 5 мл води для ін’єкц. Використовувати тільки свіжоприготовлену суспензію, яку енергійно збовтати протягом 20 сек. і ввести негайно, використовуючи голку товщиною принаймні 0,9 мм. При необхідності повторних ін’єкц. змінювати місце введення. Одноразово в одне місце вводити не більше 5 мл суспензії. При призначенні препарату хворим на ЦД необхідно брати до уваги знижене всмоктування із м’язового депо. З обережністю призначати препарат при схильності до АР, печінковій недостатності. При появі АР терапію припинити та призначити симптоматичне лікування адреналіном, антигістамінними препаратами та кортикостероїдами. При випадковому внутрішньосудинному введенні може з’являтися відчуття пригніченості, страху, тривоги, можливі галюцинації, непритомність, розвиток ціанозу, тахікардія, порушення моторики (синдром Hoigne), у випадку тяжкої реакції показано введення седативних засобів. При довготривалому лікуванні — періодичний контроль показників крові та ниркової функції. При венеричних захворюваннях з підозрою на сифіліс перед початком терапії, а потім протягом 4 міс. необхідно проводити мікроскопічні та серологічні дослідження. Для пригнічення або полегшення реакції Яриша-Герксгеймера при першому застосуванні вводити 50 мг преднізолону або його еквівалент. У хворих на сифіліс у стадії, що проявляється ураженням ССС, кровоносних судин та мозкових оболонок, реакції Яриша-Герксгеймера запобігти шляхом застосування преднізолону по 50 мг на добу або еквівалентного стероїду протягом 1–2 тижнів. При довготривалому лікуванні є можливість розвитку резистентних м/о та грибів. За наявності тяжкої і персистуючої діареї є можливість виникнення псевдомембранозного коліту, спричиненого застосуванням а/б; у такому разі негайно припинити введення і призначити відповідну терапію. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Бензидамін | Довготривале застосування препаратів для місцевого застосування може призвести до розвитку феномену гіперчутливості. У цьому випадку лікування припинити і провести відповідну терапію. | Перед застосуванням бензидаміну у випадку вагінальної кровотечі і/або білей пацієнтці обов’язково звернутися до лікаря. |
| Бензилбензоат | Уникати застосування з іншими протикоростяними засобами, що містять бензилбензоат. | Перед застосуванням емульсію ретельно збовтати. Проводити знезаражування натільної та постільної білизни, верхнього одягу та головних уборів. Перед початком лікування прийняти душ для механічного видалення з поверхні шкіри кліщів та для розрихлення поверхневого шару епідермісу. Після кожного миття рук необхідно їх знову обробити. Безпосередньо після нанесення можливе виникнення короткочасного печіння (особливо у дітей). При попаданні в очі емульсія викликає сильне печіння, тому маленьким дітям після обробки надягають сорочечку із зашитими рукавами. |
| Бензилпеніцилін | Застосовують в/м, в/в, внутрішньоплеврально, внутрішньосуглобово та інтралюмбально. Для приготування р-ну для в/в ін’єкц. розчинити у 10 мл води для ін’єкц. не більше 10 млн МО бензилпеніциліну. При в/м введенні загальний об’єм рідини, що вводиться, не має перевищувати 5 мл на одне місце ін’єкц. При повторних ін’єкціях місця введення препарату міняти. Вищі дози вводять в/в крапельно. Для приготування інфузійного р-ну 10–20 млн МО бензилпеніциліну розчинити відповідно у 100 або 200 мл води для ін’єкц. Не рекомендується використовувати р-н Рінгера лактат або інші р-ни, які містять натрій. Інфузію проводити протягом 15–30 хв. Перед початком лікування необхідно зробити попередній тест на можливість виникнення реакції гіперчутливості на пеніциліни і цефалоспорини. У хворих із відомою гіперчутливістю до цефалоспоринів є можливість перехресної алергії. Тяжкі та іноді летальні випадки гіперчутливості (анафілактична реакція) можуть виникати у пацієнтів із відомими тяжкими АР в анамнезі; тоді лікування необхідно припинити та замінити іншим відповідним лікуванням; може бути необхідним лікування с-мів анафілактичної реакції (негайне введення адреналіну, стероїдів (в/в) та невідкладна терапія ДН). З особливою обережністю застосовувати бензилпеніциллін пацієнтам з сінною гарячкою, кропив’янкою та іншими алергічними захворюваннями. Не рекомендується застосовувати для лікування хворих з г. лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом через підвищений ризик еритематозних висипань на шкірі. У хворих на ЦД може бути знижене всмоктування діючої речовини із в/м депо. Пацієнтам, які застосовують його у високих дозах більше 5 днів, контролювати електролітний баланс, формулу крові та ниркову функцію. Дотримуватись обережності при застосуванні немовлятам, пацієнтам з тяжкою кардіопатією, гіповолемією, епілепсією, порушеннями функції нирок та печінки. При в/в введенні у високих дозах (понад 10 млн МО/добу) місця введення змінювати кожні 2 дні, щоб запобігти розвитку суперінфекції та тромбофлебіту. При в/м введенні немовлятам можливий розвиток серйозних місцевих реакцій, тому перевагу надавати в/в введенню. Тривале застосування може призводити до розвитку колонізації стійких м/о або дріжджів. Можливе виникнення суперінфекції, що потребує ретельного спостереження за такими пацієнтами. При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (спричиненого Clostridium difficile), рекомендується припинити застосування бензилпеніциліну і вжити відповідних заходів. При лікуванні венеричних захворювань з підозрою на сифіліс перед початком терапії та протягом 4 міс. після її завершення необхідно провести серологічні дослідження. Для пригнічення або полегшення реакції Яриша-Герксгеймера при першому застосуванні вводять 50 мг преднізолону або його еквівалент. У хворих на сифіліс у стадії, що проявляється ураженням ССС, кровоносних судин та мозкових оболонок, реакції Яриша-Герксгеймера можна запобігти шляхом застосування преднізолону по 50 мг/добу або еквівалентного стероїду протягом 1–2 тижнів. Свіжоприготовлені р-ни для ін’єкц. або інфузій необхідно використати негайно! | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Бензобарбітал | Рішення щодо лікування хворих на епілепсію приймає лікар, враховуючи перебіг захворювання, стан хворого та ефективність попередньої протиепілептичної терапії. У хворих, які раніше приймали барбітурати, при лікуванні бензобарбіталом можливе порушення сну. У цих випадках на ніч призначають фенобарбітал (50–100 мг) або інші снодійні засоби. Під час лікування забороняється вживання алкогольних напоїв. При раптовому припиненні прийому препарату може виникати с-м відміни. | Застосовують внутрішньо після їжі. Під час лікування забороняється вживання алкогольних напоїв. утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Бензоїл пероксид | Уникати потрапляння в очі та на слизові оболонки; можливе знебарвлення волосся, бровей і пофарбованих тканин; для запобігання АР нанести на невелику ділянку шкіри на зап’ясток та спостерігати 48 год: при появі набряку чи свербежу з вираженою гіперемією, застосування відмінити;. в перші тижні лікування можлива поява незначного лущення та почервоніння шкіри, яке зникає з часом. | Не впливає на здатність керувати автотранспортом. |
| Берактант | Щоб гарантувати однорідний розподіл в легенях, кожна доза ділиться на фракційні дози, кожна доза може бути поділена на 2 або 4 фракційні дози; кожна фракційна доза вводиться дитині в різних положеннях. Одразу після введення можуть тимчасово прослуховуватися хрипи та вологе клокотіння, що не є ознакою передозування. Якщо чіткі симптоми обструкції дихальних шляхів відсутні, ендотрахеальна аспірація або інші невідкладні заходи не є необхідними. Щоб уникнути гіпероксії, важливо забезпечити безперервне і ретельне клінічне спостереження та контроль системної оксигенації. Нерозкриті, невикористані флакони, нагріті до кімнатної температури, необхідно повернути у холодильник протягом 24 год. після нагрівання і зберігати для подальшого використання; не нагрівати та повертати у холодильник більше одного разу. Використання берактанта у немовлят з вагою при народженні менше 600 г або понад 1750 г у клінічних дослідженнях не вивчалось. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Бета-аланін | Препарат рекомендується застосовувати при передменопаузах, менопаузах різної етіології та постменопаузальному періоді, перед замісною гормонотерапією та в комбінації із замісною гормонотерапією. На відміну від інших препаратів бета-аланін не призводить до затримки води і збільшення маси тіла. Ознаки звикання до препарату не виявлені. Відсутня седативна дія. | При поновленні припливів лікування може здійснюватися протягом усього періоду клінічних вазомоторних розладів без обмеження часу застосування. |
| Бетагістин | Ретельно контролювати стан пацієнтів з БА та/або виразковою хворобою шлунка та ДПК в анамнезі. | Зменшення симптомів спостерігається тільки після двох-трьох тижнів лікування; не впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. |
| Бетаксолол | Лікування не припиняти раптово, особливо у хворих на ІХС. Дозу знижувати поступово, протягом 1–2 тиж, при необхідності одночасно почати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії. Перед початком лікування провести оцінку дихальної функції. Дозу зменшити, якщо ЧСС у стані спокою нижче за 50–55 ударів/хв. та є клінічні прояви брадикардії. Враховуючи негативний дромотропний ефект, з обережністю призначають пацієнтам з AV блокадою I ступеня. Може призводити до погіршення стану хворих з порушеннями периферичного кровообігу. При лікуванні гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібний ретельний моніторинг АТ. Повідомити анестезіолога, що хворий проходить лікування бета-блокатором. За необхідності припинення лікування та відміни вважається достатнім 48 год для відновлення чутливості до катехоламінів. При анестезії застосовувати засоби, які пригнічують міокард найменшою мірою, а втрата крові повинна бути компенсована. Маскує СС симптоми тиреотоксикозу. При застосуванні очних крап. для зниження ВОТ в пацієнтів із закритокутовою глаукомою його необхідно застосовувати лише у комбінації з міотичними засобами. При здійсненні нососльозової оклюзії або при утриманні повік закритими протягом 2 хв, можна зменшити системну абсорбцію ЛЗ. | При ЦД посилити самоконтроль рівня глюкози в крові на початку лікування. Містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію при проведенні тестів антидопінгового контролю. При застосуванні ЛЗ у формі очних крап. необхідно знімати контактні лінзи перед застосуванням очних крап. і зачекати 15 хв, перш ніж вставляти контактні лінзи. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами необхідно враховувати, що на фоні прийому цього препарату іноді можуть виникати запаморочення або підвищена втомлюваність. |
| Бетаметазон | При довготривалому застосуванні очних крапель можливо виникнення задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми, підвищення ризику вторинної грибкової або вірусної інфекції очей. Ефекти терапії можуть посилюватися при гіпотиреоїдизмі та цирозі. З обережністю призначати при очному оперізувальному герпесі ч/з можливу перфорацію рогівки. Застосовувати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті із загрозою перфорації, абсцесі чи іншій гнійній інфекції; дивертикуліті; свіжому кишковому анастомозі; активній чи латентній пептичній виразці; нирковій недостатності; артеріальній гіпертензії; остеопорозі; та міастенії гравіс. Можливо виникнення психічних порушень або агравація наявних психічних станів; обережно призначати в/м хворим, що страждають на ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру; хворі на латентний туберкульоз, які отримують КС, повинні знаходитись під наглядом лікаря і отримувати хіміопрофілактику; для виключення виникнення вторинної недостатності кори надниркових залоз дозу препарату потрібно знижувати поступово. Ін’єкції потрібно вводити глибоко тільки у великі м’язові маси для уникнення місцевої атрофії тканини. Кортикостероїди не повинні вводити у нестабільні суглоби, ділянки запалення та міжхребцеві простори. Під час лікування кортикостероїдами пацієнти не повинні вакцинуватися проти вітряної віспи. Пацієнти, які отримують кортикостероїди, особливо високі дози, не повинні вакцинуватися проти інших інфекцій через небезпеку розвитку неврологічних ускладнень і зниження імунної відповіді. Але імунізація можлива у пацієнтів, які отримують кортикостероїди як замісну терапію, наприклад, при хворобі Аддисона. Місцево не застосовувати під оклюзійними пов’язками, оскільки може посилюватися побічна дія препарату. | Системна абсорбція місцевих КС підвищується при їх застосуванні протягом довготривалого часу, при лікуванні великої поверхні тіла, при використанні оклюзійних пов’язок. Уникати контакту з хворими на вітряну віспу та кір; може бути необхідним дотримання дієти з обмеженням вживання солі та прийому калієвих домішок; пацієнти, які отримують КС (переважно високі дози), не повинні вакцинуватися. Після внутрішньосуставної терапії кортикостероїдом, пацієнт повинен уникати дуже великих навантажень на суглоб, в якому була полегшена симптоматика. У деяких пацієнтів кортикостероїди можуть спричиняти зниження кількості та рухливості сперматозоїдів. |
| Бікалутамід | При виникненні тяжких порушень з боку печінки лікування припинити. У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози, що може проявитися ЦД або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим діабетом. Моніторинг рівня глюкози у пацієнтів, які отримують його у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону. Пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому проявляти обережність при одночасному його призначенні із препаратами, що метаболізуються переважно CYP 3A4. Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, вродженою лактазною недостатністю або с-мом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні приймати цей ЛЗ. | Може виникнути сонливість, дотримуватися обережності. |
| Бісакодил | Тривале та надмірне застосування препарату може спричиняти порушення балансу електролітів та рідини, а також гіпокаліємію. Тривале застосування може мати наслідком формування звикання, коли акт дефекації буде можливий лише після застосування проносного засобу. Часте застосування препарату у пацієнтів літнього віку може посилювати астенію, спричинювати ортостатичну гіпотензію та розлади координації рухів, пов’язані з втратою електролітів. Препарат може зменшувати рівень калію у сироватці крові. Запаморочення та синкопе може спостерігатись під час випорожнення, дефекаційне синкопе та судинна реакція можуть виникати під час абдомінального болю, що може бути пов’язано із запором, який спонукав приймати проносний засіб. Були окремі повідомлення про абдомінальний біль та кров’янисту діарею, що спостерігалися при прийомі лікарського засобу, причина яких може бути пов’язана з ішемією слизової оболонки кишечнику. | Уникати тривалого та систематичного застосування, це веде до атонії кишечника та неможливості випорожнення без застосування все більш сильних проносних засобів. Супозиторії не рекомендовано застосовувати пацієнтам з анальними тріщинами, проктитом та виразковим гемороєм, оскільки це може призвести до болісних відчуттів та місцевого подразнення. Не застосовувати пацієнтам з обструктивними захворюваннями кишечнику чи гострими станами, такими як апендицит, а також пацієнтам із запальними захворюваннями кишечнику. Має оболонку, яка попереджує подразнюючу дію препарату на шлунок, ч/з це драже приймати цілим, без попереднього розкришення або розжовування. |
| Бісопролол | Анестезіолог повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими ліками, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації падіння тиску. У разі відміни бісопрололу перед оперативними втручаннями дозу поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії.У деяких випадках на тлі прийому препарату пацієнти з БА через підвищення тонусу дихальних шляхів можуть потребувати більш високих доз.Пацієнтам з псоріазом (у т.ч. в анамнезі) застосовувати після ретельного співвідношення користь/ризик. Пацієнтам із феохромоцитомою призначають препарат тільки на тлі попередньої терапії α-адреноблокаторами. Симптоми тиреотоксикозу можуть бути замасковані на тлі прийому препарату.У разі необхідності терапію препаратом завершувати повільно, поступово знижуючи дозу. | Препарат може вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Більше це стосується початкової стадії лікування і зміни препарату, взаємодії з алкоголем. Може відмічатись позитивний результат при проведенні допінг контролю. |
| Біфідумбактерин | Спеціальних рекомендацій немає. | Можна застосовувати після закінчення курсу антибіотикотерапії, а також під час її проведення, але не раніше ніж через 2 год. після прийому а/б. Для розведення препарату необхідно використовувати теплу кип’ячену воду з температурою не вище +40°С. Не можна зберігати препарат у розчиненому вигляді. |
| Біфіформ | Оскільки лікарський засіб містить живі мікроорганізми, застосовувати його у пацієнтів зі зниженою імунною відповіддю можна тільки після визначення співвідношення користь/ризик. | Якщо, незважаючи на лікування, симптоми тривають більше двох днів, у випорожненнях є кров або діарея супроводжується підвищеною температурою, необхідно проконсультуватися з лікарем. Щоб уникнути потрапляння капсули в дихальні шляхи у дітей віком від 2 місяців до 2 років, треба попередньо розкрити капсулу і змішати її вміст з їжею. |
| Біфоназол | Спеціальних рекомендацій немає. | Запобігати потраплянню в очі. |
| Блеоміцин | Рекомендується спостереження за результатами легеневого огляду, рентгенографії грудної клітини, парціального тиску кисню в артеріальній крові (pAO2) і здатності легень до дифузії CO (DLCO). Контроль легеневої токсичності та рентгенографію грудної клітки проводити кожні 1–2 тижні. Не проводити тестування дихальної функції із застосуванням 100% кисню, як альтернатива — 21% кисень. Продовжувати спостереження протягом 2 місяців після завершення лікування. Для пацієнтів із супутнім захворюванням легень та пацієнтів літнього віку (від 60 років) спостерігати за (pAO2) з тижневим інтервалом. У випадку зменшення більш ніж на 10 мм рт. ст протягом 2 тижнів поспіль лікування блеоміцином припинити і розпочати лікування кортикостероїдами. Таких же заходів вживати у випадку значущого зменшення здатності легень до дифузії DLCO. Підставою для переривання лікування та подальшого обстеження є також поява хрипів, непродуктивного кашлю і гарячки, що тривають більш ніж 24 год після його введення або не мають очевидного зв’язку з його введенням як прямий побічний ефект (у межах 4–5 год). З урахуванням легеневої токсичності зменшити дози для пацієнтів віком від 60 років і пацієнтів зі скомпрометованою нирковою функцією. Ризик легеневої токсичності збільшується у випадку швидкого підвищення рівня у плазмі крові. Безпечнішим є повільне введення у вигляді безперервної інфузії, ніж у вигляді великого внутрішньовенного болюсу. Менш ризикованим є в/м введення. У випадку різних шляхів введення всі дози обчислюють в 1 кумулятивну дозу, яка служить основою для оцінки ризику легеневої токсичності. У випадку попереднього введення пепломіцину його дозу включають до 1 кумулятивної дози з блеоміцином унаслідок адитивної дії на паренхіму легень. Максимальна кумулятивна доза не буде змінюватися. У випадку в/м введення не можна повторювати введення в одному і тому ж місці. У випадку утворення болісних п/ш затвердінь після в/м введення подальшого введення у тій же точці уникати. Оскільки в/м введення блеоміцину є болісним, препарат може бути змішаний з 1,5–2 мл 1% р-ну тримекаїну. Екстравазація блеоміцину не вимагає вживання спеціальних заходів. Після інтраплеврального введення — часто змінювати положення пацієнта, щоб забезпечити гомогенний розподіл блеоміцину. | Дотримуватися належних заходів контрацепції протягом курсу лікування і 3 місяців після закінчення лікування. |
| Бортезоміб | Випадкові інтратекальні введення призводили до смерті. У разі зниження кількості тромбоцитів <25х109/літр терапію припинити. Частота розвитку периферичної нейропатії досягає максимуму на 5-му циклі лікування. У пацієнтів з судомами або епілепсією в анамнезі ризик розвитку судом. Терапія часто супроводжується ортостатичною гіпотензією. Випадки короткочасної втрати свідомості. Можливий розвиток або підсилення існуючої г. застійної СН та зменшення об’єму викиду лівого шлуночка. Можливий розвиток гіперурикемії, пов’язаної із с-мом лізису пухлини, під час терапії визначати рівень сечової кислоти та креатиніну в сироватці крові. Для запобігання гіперурикемії рекомендується пиття, за необхідності аллопуринол і підлужування сечі. Для запобігання зневоднення проводити регідратаційну терапію. Дотримуватися загальноприйнятих правил поводження з цитотоксичними препаратами! | Звернутись до лікаря в разі виникнення запаморочення, відчуття «легкості у голові» або втрати свідомості. Підвищена втомлюваність, запаморочення, ортостатична гіпотензія та порушення зору, негативно впливають на здатність керувати автомобілем і займатися потенційно небезпечними видами діяльності. |
| Ботулотоксин | Одиниці токсину ботуліну одного препарату не є взаємозамінними з одиницями іншого препарату, рекомендовані дози є відмінними серед ботулотоксичних препаратів. | Існує потенційний ризик виникнення м’язової слабкості або порушень зору, які можуть тимчасово обмежувати здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. |
| Боцепривір | Є дані щодо ризику подовження інтервалу QT; виходячи з результатів клінічних досліджень, застосування неможливе без комбінованої терапії вірусу гепатиту С через високу вірогідність збільшення резистентності; контроль за кількістю нейтрофілів повинен проводитися на початку терапії та регулярно в процесі терапії, швидка оцінка і лікування інфекції є рекомендованою; до початку лікування, на 4-му та 8-му тижнях і в подальшому потрібно ретельно моніторувати аналіз крові, якщо концентрація гемоглобіну в сироватці крові нижче 10 г/дл (або 6,2 ммоль/л), потрібно корегувати анемію; зменшення дози боцепривіру не рекомендується, якщо у пацієнта мали місце серйозні побічні реакції, пов’язані з пегінтерфероном альфа та/або рибавірином, дози цих препаратів необхідно знизити (див. інструкції для медичного застосування цих препаратів); боцепривір не повинен призначатися за відсутності прийому пегінтерферону альфа та рибавірину. | Бути обережними хворим з такими станами, які можуть призвести до гіперкаліємії або хворим, які приймають калійзберігаючі діуретики; розглянути можливість застосування інших контрацептивів, ніж дроспіренон/етинілестрадіол; певні реакції при застосуванні в комбінації з пегільованим інтерфероном альфа та рибавірином можуть впливати на швидкість реакції; пацієнти з рідкісними спадковими розладами у вигляді непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа, мальабсорбції глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат; жінки репродуктивного віку під час застосування препарату обов’язково повинні користуватися ефективними протизаплідними засобами; якщо пацієнт пропустив прийом дози і до прийому наступної залишається менше 2 год, пропущену дозу відмінити, якщо пацієнт пропустив прийом дози і до прийому наступної залишається більше 2 год, пропущену дозу прийняти під час вживання їжі і відновити звичайну схему прийому; прийом препарату без їжі може призводити до зменшення його ефективності. |
| Брентуксимаб ведотин | Застосовувати лише під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії. Протягом курсу лікування проводити повний аналіз крові перед введенням кожної дози. Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря під час та після введення. При використанні даного суворо дотримуватись асептичних умов. Виконувати розчинення у захисному одязі, рукавичках та у шафі з ламінарним потоком повітря. Може спричинити реактивацію JC вірусу (вірус Джона Канінгема), який спричиняє розвиток прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ) та призводить до смерті. Спостерігати за пацієнтами з метою виявлення будь-яких нових чи загострення існуючих неврологічних, когнітивних або поведінкових с-мів або ознак ПМЛ. Лікування призупинити у разі підозри на ПМЛ. У разі підтвердження діагнозу ПМЛ припинити лікування. Упродовж лікування пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря на випадок виникнення серйозних та опортуністичних інфекцій. Під час проведення та після завершення інфузії пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря. У разі анафілаксії введення негайно припинити та призначити відповідний курс медикаментозного лікування. Після зникнення с-мів інфузію можна відновити, вводячи його повільніше. Якщо у пацієнтів раніше спостерігались реакції на інфузії, перед наступним введенням провести премедикацію. У пацієнтів з високим пухлинним навантаженням, може розвинутися с-м лізису пухлини. Такі пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря та отримувати лікування з використанням провідних медичних практик. Лікування СЛП може передбачати проведення інтенсивної гідратації зі спостереженням за функцією нирок, корекцією електролітних порушень, лікуванням гіперурикемії та застосуванням підтримуючої терапії. Пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря для своєчасного виявлення с-мів нейропатії (гіпестезія, гіперестезія, парестезія, дискомфорт, печіння, нейропатичний біль або слабкість). У разі виникнення або загострення периферичної нейропатії призупинити лікування та зменшити дозу або повністю припинити лікування. У разі виникнення фебрильної нейтропенії пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря на випадок розвитку пропасниці та отримувати лікування з використанням провідних медичних практик. У разі виникнення с-му Стівенса-Джонсона застосування брентуксимабу ведотину припинити та призначити відповідне лікування. Слідкувати за рівнем глюкози в сироватці крові, якщо пацієнт страждає на гіперглікемію; призначити відповідні антидіабетичні препарати. | Може незначною мірою впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Бринзоламід | З особливою обережністю застосовувати при відчутті сухості в очах або порушеннях з боку рогівки | Перед закапуванням очей необхідно зняти м’які контактні лінзи, після закапування — зачекати 15 хвилин, перш ніж знову вставити лінзи в очі. Після застосовування очних крапель деякі люди можуть відчути сонливість або запаморочення. Не керувати автотранспортом або іншими механізмами доти, поки це не мине. Якщо Ви забули закапати бринзоламід, закапайте одну краплю, як тільки-но про це згадали, а потім поверніться до звичайного режиму. Не застосовувати подвійну дозу. При одночасному застосовунні інших очних крапель, дотримуватись інтервалу як мінімум 5 хв. |
| Бромгексин | З обережністю застосовувати при порушенні бронхіальної моторики і значній кількості секрету, при злоякісному с-мі війок. При тяжкій нирковій недостатності треба враховувати ймовірність кумуляції метаболітів, що утворюються в печінці. 5 мл (1 мірна ложка) препарату містять 2 г сорбітолу (в якому є 0,5 г фруктози), що відповідає приблизно 0,17 хлібної одиниці. Сорбіт може спричинити легкий послаблюючий ефект. | Р-н приймають після їди і запивають великою кількістю рідини. Не показаний при вродженій спадковій непереносимості фруктози. |
| Бромокриптин | Якщо лікування препаратом призначається жінкам з приводу патології, не пов’язаної з гіперпролактинемією, його застосовувати в мінімальній ефективній дозі, необхідній для купірування симптомів, щоб уникнути зменшення концентрації пролактину в плазмі нижче рівня норми. При лікуванні масталгії, вузлових або кістозних змін молочних залоз, треба виключити злоякісні новоутворення. Пильне спостереження за пацієнтами, що страждають на виразкову хворобу шлунка або мають це захворювання в анамнезі. При лікуванні хворих на хворобу Паркінсона великими дозами препарату необхідно приділити особливу увагу у випадку, коли в анамнезі є психічний розлад або тяжке СС захворювання; іноді спостерігали плевральний інфільтрат. При застосуванні препарату після пологів, особливо в перші дні прийому, необхідно регулярно і ретельно контролювати АТ. З іншими алкалоїдами ріжків їх сумісне застосування не показане. Перед призначенням препарату лікарю проінформувати пацієнта про вказані фактори ризику та рекомендувати утриматися від керування транспортними засобами, управління механізмами, а також від заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної уваги та швидкості реакцій. При розвитку вираженої сонливості або появі епізодів раптового засинання зменшити дозу препарату або повністю його відмінити. | Пацієнтам, діяльність яких пов’язана з керуванням транспортних засобів або роботою з механізмами (може зустрічатися поява раптового сну під час нормального добового режиму без попереджуючих ознак, які вказували б на це), дотримуватись обережності, особливо в перші дні лікування, може розвиватися гіпотензія, що веде до зниження швидкості реакцій. Лікування може відновити здатність до дітонародження. Жінкам дітородного віку, які не бажають завагітніти, застосування надійного методу контрацепції. |
| Будесонід | Призводить до більшого зниження системного рівня стероїдів, ніж звичайна терапія пероральнимим стероїдами. Перехід з терапії іншими стероїдами може спричинити симптоми, пов’язані зі змінами рівнів системних стероїдів. Особливо ретельного медичного нагляду потребують пацієнти з туберкульозом, АГ, ЦД, остеопорозом, пептичною виразкою (шлунка або ДПК), глаукомою, катарактою, випадками діабету або глаукоми в сімейному анамнезі. Дітям, які отримують довготривале лікування інтраназальними кортикостероїдами, рекомендується регулярно контролювати ріст. Користь від терапії кортикостероїдами розглядати у порівнянні з можливим ризиком пригнічення росту. Якщо ріст уповільнюється, поступово знижувати дози до найефективнішої низької. Лікування дозами, вищими за рекомендовані, може завершитися розвитком надниркової залозної недостатності. До групи ризику також можуть належати пацієнти, яким потребувалася невідкладна терапія високими дозами кортикостероїдів або тривале лікування найвищими рекомендованими дозами інгаляційних кортикостероїдів. У таких пацієнтів при сильному стресі можуть проявлятися ознаки та симптоми надниркової недостатності. У період стресу або планових хірургічних втручань у таких пацієнтів враховувати можливість застосування додаткових системних кортикостероїдів. Через інгібуючий вплив глюкокортикостероїдів на загоєння ран назальний спрей застосовують з обережністю пацієнтам з виразками на слизовій оболонці носа, з нещодавно перенесеною травмою або операцією на носовій порожнині. Особливої уваги потребують пацієнти, які переходять з пероральних стероїдів на інтраназальні, оскільки у них протягом тривалого часу може зберігатися ризик недостатності функції надниркової залози. Відміна лікування інтраназальним препаратом має відбуватися поступово. Під час зменшення дози у деяких пацієнтів можуть відзначатися синдроми відміни, наприклад, м’язовий біль, втомлюваність, депресія. Якщо спостерігаються ознаки наднирковозалозної недостатності, дозу кортикостероїдів тимчасово збільшують, поновлюючи їх поступову відміну в подальшому. Пацієнтів поінформувати, що повний ефект будесоніду після розпилювання досягається через кілька днів після лікування. Лікування препаратом можна розпочинати тільки після тесту на переносимість будесоніду. | Можливе виникнення деяких побічних ефектів, потрібно бути уважним та оцінювати свій стан перед тим, як керувати транспортом або працювати з механізмами. Небажані ефекти при застосуванні інтраназальних кортикостероїдів можуть спостерігатися, якщо їх приймати у великих дозах і тривалий час. При тривалому застосуванні інтраназального препарату рекомендується 1–2 р/рік проводити дослідження слизової носової порожнини з метою своєчасної діагностики атрофічного риніту або кандидозу глотки. Жінкам репродуктивного віку перед початком лікування виключити можливу вагітність і протягом лікування необхідно застосовувати відповідні контрацептивні засоби. |
| Бупівакаїн | Як і всі місцеві анестетики, при застосуванні високих доз бупівакаїн може спричинити г. токсичні ефекти з боку ЦНС та ССС. Це особливо стосується випадкового внутрішньосудинного введення. Пацієнти, яких лікують антиаритмічними лікарськими засобами III класу (наприклад аміодароном), повинні перебувати під ретельним наглядом. Крім того, враховувати необхідність ЕКГ моніторингу у таких пацієнтів. Епідуральна анестезія може спричинити виникнення паралічу міжреберних м’язів та погіршення дихання у пацієнтів з плевральним випотом. У хворих із септицемією збільшується ризик розвитку інтраспінальних абсцесів, особливо в післяопераційному періоді. У випадку застосування комбінації з опіоїдними засобами дозу бупівакаїну знизити. Протягом періоду введення інфузії вести регулярні спостереження за артеріальним тиском, частотою серцебиття та можливими симптомами інтоксикації у пацієнта. За наявності ознак токсичного ефекту інфузію негайно припинити. Епідуральна анестезія може призвести до зниження АТ та брадикардії. Цей ризик можна зменшити шляхом в/в введення кристалоїдного або колоїдного р-ну. Зниження АТ коригувати негайно, наприклад, шляхом в/в введення ефедрину 5–10 мг, яке за потреби повторюють. | Крім прямого впливу анестетиків, місцеві анестетики можуть виявляти дуже незначний ефект на психічні функції та координацію рухів, навіть за відсутності явного токсичного впливу на ЦНС, а також можуть призводити до тимчасового погіршення рухової активності та уважності. |
| Бупренорфін | Ризик помилкового застосування і процес адаптації дози вимагають у початковий період терапії призначення препарату на короткі терміни і контрольованого введення. Відміна може супроводжуватися с-мом відміни, іноді з затримкою. Здатний послабляти больові симптоми при деяких патологіях, викликати фармакозалежність. Вимагає обережності у випадках: ЧМТ та підвищеного внутрішньочерепного тиску. З особливою обережністю призначають на тлі застосування інгібіторів МАО та інших ЛЗ, що пригнічують ЦНС, а також при мікседемі або гіпотиреозі, недостатності кори надниркових залоз, пригніченні ЦНС, токсичному психозі, гіпертрофії передміхурової залози, стриктурі уретри, алкоголізмі, у хворих літнього віку і ослаблених пацієнтів при одночасному призначенні засобів, які пригнічують дихання. Лікар, який призначає лікування, повинен проінформувати пацієнтів про належне застосування препарату. Лікар враховує ризик неправильного застосування (у тому числі в/в введення), особливо на початку лікування. Під витоком розуміють потрапляння бупренорфіну на нелегальний ринок як від пацієнтів, так і від осіб, які отримують цей лікарський засіб шляхом крадіжки у пацієнта або в аптеці. Витік може призвести до появи нових залежних осіб, які застосовують бупренорфін як первинний лікарський засіб, що спричиняє звикання, з ризиком передозування, розповсюдження вірусних інфекцій, що передаються з кров’ю, пригнічення дихання і ураження печінки. Всім пацієнтам регулярно проводити тести функції печінки. | Особливу увагу водіїв автотранспорту і операторів механізмів звернути на ризик сонливості, пов’язаний з прийомом лікарського засобу. Цей ризик підвищується у разі одночасного застосування препарату з алкоголем або лікарськими засобами, які пригнічують ЦНС. Через вміст лактози лікарський засіб не приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Спортсменів попередити, що застосування даного лікарського засобу призводить до позитивної реакції в антидопінгових тестах. |
| Бупропіону гідрохлорид | Призначений тільки для перорального застосування. Препарат починає діяти не раніше, ніж через 14 днів після початку терапії.Табл. призначати застосовувати в 2 прийоми з інтервалом не менш ніж 8 год. Зменшити частоту виникнення безсоння можна, якщо утримуватись від застосування препарату перед сном (за умови дотримання 8-год. інтервалу між дозами) або зменшити дозу препарату. Рекомендовану дозу не перевищувати, оскільки для бупропіону характерний дозозалежний розвиток судом. З обережністю призначати хворим з 1-м або кількома факторами, що сприяють зниженню порога судомної готовності (пацієнтам з травмою голови в анамнезі, хворим з пухлинами ЦНС, особам з судомами в анамнезі, при одночасному призначенні інших препаратів, що знижують судомний поріг). З обережністю призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем, седативними препаратами, хворим на ЦД, для лікування яких застосовуються цукрознижувальні препарати та інсулін,особам, які застосовують стимулятори або анорексанти. Препарат слідвідмінити і не призначати повторно пацієнтам, у яких спостерігалися судомні напади під час лікування. Припинити прийом, якщо у пацієнта у процесі лікування виникли с-ми гіперчутливості, ці с-ми можуть зберігатись і після відміни препарату, тому потрібно забезпечити хворого необхідним клінічним наглядом та лікуванням. Лікування антидепресантами асоціюється зі збільшеним ризиком виникнення суїцидального мислення та поведінки у пацієнтів з великими депресивними порушеннями та іншими психічними розладами. Оскільки покращання стану може не настати під час перших тижнів (або більше) лікування, пацієнт має бути під пильним наглядом з метою виявлення ознак клінічного погіршення стану (включаючи появу нових с-мів) або суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування, як збільшення його, так і зменшення, тому такі хворі мають бути під пильним контролем під час лікування. Пацієнтів (та осіб, які доглядають за пацієнтами) попередити про необхідність пильного контролю за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових с-мів) та/або появою суїцидальних думок/поведінки або намірів заподіяти собі шкоду. У разі появи таких с-мів одразу звернутися по медичну допомогу. Хворим із погіршенням стану потрібно провести заміну терапевтичного режиму лікування або припинити терапію. Можлива поява нейропсихічних с-мів, тому до початку лікування антидепресантами хворим пройти адекватну перевірку з метою виявлення у них ризику появи біполярних розладів. | Табл. ковтати цілими, не розділюючи, не роздроблюючи і не розжовуючи, через ризик виникнення побічних дій, включаючи судоми. Може впливати на здатність виконувати завдання, що потребують підвищеної уваги та координації рухів, тому пацієнтам бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами, які потребують концентрації уваги. |
| Бусерелін | Індукцію овуляції проводити під строгим медичним спостереженням. У початковій стадії лікування препаратом можливий розвиток кісти яєчника. Необхідно починати застосування антиандрогену як додаткової терапії приблизно за 5 днів до початку лікування. Ця додаткова терапія має продовжуватись паралельно з терапією бусереліном протягом 3–4 тижнів. У пацієнтів з гіпертензією регулярно контролювати рівень АТ. У пацієнтів з ЦД рівні цукру у крові повинні перевірятись регулярн. У пацієнтів з депресією в анамнезі здійснювати ретельне спостереження і при необхідності — лікування (ризик рецидиву або посилення депресії). | При інтраназальному способі застосування, можливе роздратування слизової оболонки носа, іноді носова кровотеча. До початку лікування виключити вагітність та припинити прийом гормональних контрацептивів, однак протягом перших 2х місяців прийому препарату застосовувати інші (негормональні) методи контрацепції. У пацієнток, що користуються контактними лінзами, можлива поява ознак подразнення очей. Здатність хворих концентрувати увагу, швидкість реакції може бути порушена внаслідок запаморочення. Це має особливе значення під час керування автомобілем і механізмами. |
| Буспірон | Не можна застосовувати без контролю протягом тривалого часу. Якщо необхідне тривале застосування препарату (до 6 міс), проводити ретельний медичний моніторинг. Застосовувати психотерапевтичні та соціотерапевтичні заходи паралельно з лікуванням. Попередити пацієнта про те, що під час вживання буспірону не можна вживати у значних кількостях грейпфрутовий сік та не їсти грейпфрути, алкогольні напої через ризик розвитку тяжких побічних ефектів. Якщо пацієнта переводять на терапію буспіроном після тривалої бензодіазепінової терапії, буспірон призначити тільки після завершення періоду поступового зниження дози бензодіазепінів. Анксіолітичний ефект препарату проявляється через 7–14 днів застосування, а повний терапевтичний ефект розвивається приблизно через 4 тижні. У пацієнтів з непереносимістю лактози при складанні дієти враховувати вміст лактози у таблетках. Містить лактозу, тому його не призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Не призначений для лікування симптомів абстиненції, зумовлених застосуванням бензодіазепінів або інших седативних/снодійних засобів, тому до початку лікування поступово припинити застосування анксіолітичних ЛЗ. Пацієнтам з нападами епілепсії в анамнезі — не призначають. | Таблетки приймати завжди в один і той же самий час дня, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, після їди або незалежно від прийому їжі. Під час лікування не їсти грейпфрути та не пити грейпфрутовий сік у значних кількостях, оскільки ці продукти можуть підвищити рівень буспірону у плазмі крові та призвести до збільшення частоти або тяжкості побічних ефектів. уникати вживання алкогольних напоїв. Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки можливе виникнення побічних реакцій з боку ЦНС та психіки. |
| Бутамірат | Уникати одночасного прийому з відхаркувальними засобами, оскільки це може призвести до застою слизу в респіраторному тракті, збільшенню ризику бронхоспазму та інфікуванню дихальних шляхів.Сироп містить підсолоджувачі — сахарин і сорбітол, тому його можна призначати хворим на ЦД. | Бути обережними при керуванні транспортними засобами та при роботі з машинами, оскільки препарат може викликати сонливість. Не застосовувати при непереносимості фруктози. Якщо кашель зберігається протягом більше 7 днів, то потрібно звернутись до лікаря. |
| Бутилскополамін | Ч/з ризик появи антихолінергічних ускладнень лікування проводити з обережністю у пацієнтів, схильних до розвитку вузькокутової глаукоми, у пацієнтів з можливою обструкцією кишечнику або сечовивідних шляхів, у пацієнтів, які схильні до тахіаритмії. | Потрібно бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Бутоконазол | Діагноз повинний бути підтверджений мікроскопічним та культуральним дослідженням мазка з піхви. Якщо при застосуванні препарату залишаються клінічні ознаки інфекції, провести повторне мікробіологічне дослідження для виявлення нового збудника або підтвердження вже встановленого діагнозу. | Якщо під час застосування препарату виникло подразнення слизової піхви або відчуття болю, припинити застосування крему. Якщо препарат застосовують під час вагітності, дотримуватися обережності при введенні аплікатора в піхву, щоб уникнути нанесення механічної травми. |
| Буторфанол | Не застосовувати при болю в животі невідомої етіології. З крайньою обережністю застосовують у хворих з черепно-мозковими травмами, з пригніченням дихання різного генезу, з порушенням функції нирок та ендокринними захворюваннями; не рекомендується призначати хворим з наркотичною залежністю, а також відразу після прийому наркотичних засобів. | Сонливість і запаморочення, пов’язані із застосуванням препарату, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, машинами або іншими механізмами. Під час лікування препаратом не вживати алкоголь. |
| БЦЖ-вакцина | Препарати УРО-БЦЖ, Онко БЦЖ 50, 100 та Онко Тайс не можна застосовувати для п/ш, в/ш, в/м або в/в ін ‘єк. або вакцинації. Суспензію для введення у сечовий міхур готують безпосередньо перед інстиляцією і одразу вводять після розчинення. Не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці. Препарат готується до застосування і вводиться кваліфікованим медперсоналом. Не допускається до приготування та введення розчину медичний працівник зі зниженим імунітетом. Всі заходи, пов’язані з процедурою, виконуються в стерильних умовах із застосуванням стерильних рукавичок, масок і чепців. У випадку потрапляння суспензії для введення на шкіру чи предмети, їх продезінфікувати 70%-им розчином етилового спирту чи 2%-им розчином септилу. Препарат містить живі, атенуйовані палички Mycobacterium bovis, в зв’язку з чим після процедури інструменти та матеріали (ампули, шприци, катетери тощо) занурюють в дезінфікуючий розчин на 6 годин, а потім знищують згідно з нормами щодо утилізації шкідливих для здоров’я відходів. Перед першою інстиляцією препарату необхідно провести туберкулінову пробу. Якщо проба позитивна, лише при наявності додаткового медичного доказу активності туберкульозної інфекції інтравезикальне введення препарату протипоказане. Травматична катетеризація або інші пошкодження уретри або слизистої оболонки сечового міхура можуть сприяти розвитку системної БЦЖ-інфекції, у таких випадках відкласти введення препарату до загоєння пошкоджень слизистої оболонки. Травматична інстиляція може сприяти розвитку септицемічних явищ, спричинених БЦЖ, з можливістю септичного шоку та потенційно з летальним кінцем. Перед кожною інстиляцією БЦЖ у сечовий міхур виключити інфекцію сечових шляхів (запалення слизової оболонки сечового міхура може підвищити ризик гематологічного поширення БЦЖ). Після кожного інтравезикального введення необхідно здійснювати моніторинг стану пацієнтів на наявність симптомів системної БЦЖ-інфекції і ознак токсичності. До початку терапії провести належний скринінг пацієнтів, що належать до групи ризику ВІЛ-інфекції. Пацієнт може піддаватися випадковій дії препарату ч/з самозараження при попаданні його на шкіру ч/з відкриту рану, при вдиханні або вживанні суспензії, що не повинне призвести до виникнення значних небажаних ефектів у здорових людей. При підозрі на випадкове самозараження необхідно шкірну пробу Манту під час цього випадку та ч/з 6 тижнів для виявлення зміни шкірної проби. | Слід утримуватися від статевих контактів протягом 1 тижня після введення препарату або використовувати презерватив. Пацієнти, в яких виявлено імунодефіцит, повинні уникати контакту з пацієнтами, які проходять лікування препаратом. Вимити руки та статеві органи після сечовипускання, особливо це стосується перших сечовипускань після інсталяцій препарату. Під час лікування уникати керування автомобілем або роботи зі складними механізмами. |
| Вазелін | Тривале застосування може спричинити порушення процесу травлення, нудоту, анорексію, гіповітаміноз А, D, К, подразнення та свербіж у ділянці заднього проходу. В окремих випадках можливі алергічні реакції (гіперемія, свербіж шкіри). Застосовується у дітей тільки зовнішньо. Не можна застосовувати внутрішньо при гострих запальних процесах органів черевної порожнини (апендицит, перитоніт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виразковий коліт), геморої, у періоди вагітності та менструації, а також дітям. Не застосовувати при отруєнні фосфором та фосфорорганічними сполуками. Не застосовувати внутрішньо одночасно з жиророзчинними антигельмінтними засобами (натамол, вермокс, медамін, авермол) — посилює побічні ефекти жиророзчинних антигельмінтних засобів. | Перед застосуванням збовтують. За необхідності після аплікації масло витерти ватним або марлевим тампоном і змити теплою водою з милом. Після припинення курсу застосування внутрішньо масло вазелінове може певний час виділятися із заднього проходу та забруднювати білизну, тому рекомендується використовувати прокладки. |
| Вакцина антирабічна, інактивована | Потенційний ризик розвитку апное та необхідність моніторингу дихання протягом 48- 72 годин враховувати при проведенні первинного курсу іммунізації у глибоко недоношених дітей, що народилися строком 28 тижнів або раніше, особливо ті, що мають у анамне¬зі ознаки незрілості дихальної системи. Оскільки користь імунізації цієї групи дітей висока, вакцинацію не відкладати або вважати противопоказанням. Розкривання флаконів і процедуру вакцинації здійснюють при суворо¬му виконанні правил асептики. Зберігання розведеної вакцини більше 5 хвилин не допускається. Щеплений повинен знаходитись під медичним наглядом не менше 30 хвилин. Місця для проведення щеплень повинні мати засоби протишокової терапії. Після курсу імунотерапії видається довідка з зазначенням типу і серії препаратів, курсу щеплень, поствакцинальних реакцій. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики вітряної віспи, жива атенуйована | Вакцина не повинна призначатися одночасно з іншими живими атенуйованими вакцинами. Інактивовані вакцини можуть вводитися в будь-якому часовому відношенні до даної вакцини, враховуючи, що ніяких визначених протипоказань не було встановлено. Різні ін’єкційні вакцини завжди повинні вводитися в різні ділянки. Особам, які отримують лікування АКТГ або кортикостероїдами з приводу нефрозу або тяжкого бронхіту вакцинацію проводити тільки в клінічно стабільному стані. Шкіряні тести на імунні реакції сповільненого типу провести перед введенням вакцини, якщо є підстави припускати вторинний клітинний імунодефіт, викликаний лікуванням, що проводиться. | Утримуватися від психічних та фізичних навантажень в день вакцинації та наступного дня, а також не забруднювати місце ін’єкції. |
| Вакцина для профілактики гемофільної інфекції типу b, очищена, кон’югована | При призначеннi первинної iмунiзацiї дуже передчасно народженим немовлятам (ранiше 28 тижнiв гестацiТ) слiд мати на увазi потенцiйний ризик розвитку у них апное та необхiднiсть контролю за дихальною функцiсю протягом 48–72 год. пiсля вакцинацiї, особливо у випадку, якщо новонароджений має в анамнезi недорозвиток дихальноТ системи. Синкопе (непритомнiсть) може виникнути пiд час або ранiше будь-якої iн’єкцiйної вакцинацiї, як психогенна реакцiя на iн’єкцiю голкою; вакцинацiю необхiдно проводити тiльки в положеннi вакцинованого сидячи або лежачи, та залишаючи його в тому ж положеннi протягом 15 хв. пiсля вакцинацiї. Iмуносупресивна терапiя або iмунодефiцитнi захворювання можуть бути причиною слабкої iмунної вiдповiдi. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики гепатиту А, інактивована | У пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі, а також з порушеною імунною системою, адекватний титр антитіл до вірусу гепатиту А може бути не досягнутий після проведення курсу первинної імунізації, що вимагає введення додаткових доз вакцини. Як і при застосуванні інших ін'єкційних вакцин, завжди повинні бути у наявності лікарські препарати, які використовують при анафілактичних реакціях, що інколи можуть виникати у відповідь на введення вакцини. З цієї причини пацієнти повинні знаходитись під наглядом медичного персоналу протягом ЗО хвилин після вакцинації. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики гепатиту В | При гострих та тяжких захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури, введення вакцини повинно бути відкладене. Легка форма інфекційного захворювання не є протипоказанням до проведення імунізації. У зв'язку з тривалим інкубаційним періодом гепатиту В можлива присутність прихованої інфекції під час імунізації. У таких випадках застосування вакцини вже не може запобігги розвитку гепатиту В. вакцину необхідно зберігати при температурі від 2 до 8 °С. Частково використані відкриті флакони повинні бути використані повністю того ж самого дня. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики грипу, інактивована, розщеплений вірус або поверхневий антиген | Як і при застосуванні інших вакцин, у випадках вираженого фебрильного стану та г. інфекційного захворювання вакцинацію відкласти; наявність захворювання легкого ступеня з підвищенням або без підвищення температури не повинно бути протипоказанням для введення вакцини. Перед введенням вакцину довести до кімнатної температури і добре струсити шприц безпосередньо перед ін'єкцією. | Імунологічна реакція на вакцину може бути зменшеною у хворих з ендогенною або екзогенною імуносупресією. Негайно повідомити лікаря, якщо після вакцинації виник один із нижчезазначених симптомів: набряк обличчя, язика, порушення ковтання; кропивниця та утруднення дихання. Тести на ВІЛ, ВГС та НТLV — 1, можуть бути недостовірними, якщо робити аналіз крові протягом кількох днів після вакцинації. |
| Вакцина для профілактики дифтерії, гемофільної інфекції типу b, кашлюку, поліомієліту, правця | Вакцинації повинно передувати вивчення анамнезу (особливо щодо попередньої вакцинації і можливих випадків побічних реакцій) і медичний огляд; введення вакцини повинно бути відкладено в осіб з г. важкими захворюваннями, що супроводжуються лихоманкою; проте, наявність незначної інфекції не є протипоказанням; призначати з обережністю особам із тромбоцитопенією або порушеннями згортання крові, оскільки при в/м введенні вакцини у таких осіб може виникнути кровотеча. Якщо будь-яка з наведених нижче реакцій була повязана у часі з введенням DTP-вмісної вакцини, рішення щодо призначення наступних доз вакцини, що містить кашлюковий компонент, ретельно обміркувати. У дітей з прогресуючими неврологічними захворюваннями, в т. ч. інфантильними спазмами, неконтрольованою епілепсією або прогресуючою енцефалопатією, імунізацію кашлюковим компонентом (ацелюлярним або цільноклітинним) краще відкласти до того часу, поки стан дитини не стабілізується. Рішення стосовно доцільності призначення протикашлюкової вакцини необхідно приймати індивідуально, ретельно зваживши ризик та переваги. ВІЛ не є протипоказанням для щеплення. При призначенні первинної імунізації дуже передчасно народженим немовлятам (менше 28 тижнів гестації) мати на увазі потенційний ризик розвитку у них апное та необхідність контролю за дихальною функцією протягом 48–72 годин після вакцинації, особливо у випадку, якщо немовля має в анамнезі недорозвиток дихальної системи. Оскільки користь вакцинації у цієї групи немовлят є високою, від вакцинації не відмовлятись або її відкладати. | Очікувана імунологічна відповідь може бути відсутня після щеплення пацієнтів з імуносупресією, наприклад, у пацієнтів, що приймають імуносупресанти. |
| Вакцина для профілактики дифтерії, гемофільної інфекції типу b, кашлюку, поліомієліту, правця, гепатиту В | Після того, як вакцину дістали з холодильника, вона може зберігатися до 8 годин при кімнатній температурі (21 °С). Будь-який невикористаний продукт або відходні матеріали мають бути знищені згідно з місцевими вимогами | Спеціальних рекомендацій немає |
| Вакцина для профілактики дифтерії, кашлюку, поліомієліту, правця | Як і при застосуванні інших вакцин, адекватної імунологічної відповіді можна не отримати у пацієнтів з імунодефіцитом або у тих, які лікуються імуносупресивними препаратами. Якщо вакцина застосовується одночасно з іншими ін’єкційними вакцинами, або з імуноглобуліном, ці препарати завжди потрібно вводити в різні ділянки тіла. У дітей з прогресуючими неврологічними порушеннями, включаючи інфантильні спазми, неконтрольовану епілепсію або прогресуючу енцефалопатію, краще відкласти імунізацію проти кашлюку (ацелюлярний кашлюковий компонент, цільноклітинний кашлюковий компонент) до покращення або стабілізації стану. Однак, рішення про застосування кашлюкової вакцини приймати на індивідуальній основі після ретельного зваження можливих ризиків та переваг. Введення вакцини повинно бути відкладене в осіб, що страждають на гострі важкі захворювання з лихоманкою. Однак наявність незначних інфекцій не є протипоказанням. Якщо будь-яка з наступних подій трапляється у часовому зв’язку з отриманням вакцини, що містить кашлюковий компонент, у дитини раннього віку, рішення давати послідуючі дози вакцини, що містить кашлюковий компонент, повинно бути ретельно обмірковане. | ВІЛ-інфекція не є протипоказанням для щеплення вакциною; пацієнти повинні бути під наглядом не менше ЗО хвилин після вакцинації. |
| Вакцина для профілактики епідемічного паротиту | Не використовуйте ампули з ліофілізатом, який перед відкриванням ампули маєчервоний або фіолетовий колір. Не підлягає застосуванню вакцина, цілісність упаковки якої пошкоджена, із зміненими фізичними властивостями, якщо термін придатності минув, режим зберігання порушено. Бажано вводити вакцину одразу ж після її приготування. Якщо це неможливо, рідку вакцину зберігають при температурі від 2°С до 8°С в темному місці і використовують не пізніше, ніж через 5 год. після приготування. Відкриту ампулу не переносити з одного місця вакцинації до іншого. Розкриття ампул і процедуру вакцинації здійснюють при суворому виконанні правил асептики та антисептики. Не зважаючи на те, що АР не спостерігалися, перед вакцинацією рекомендовано проводити алергічну пробу пацієнтам із гіперчутливістю до білків собаки. Частота виникнення гіперчутливості є меншою, ніж 1 на 10 000 000. Специфічними антитілами, вакцинацію не можна проводити протягом З місяців після переливання крові, введення плазми або людського імуноглобуліну. Якщо доза імуноглобуліну становила більше 10 мг/кг маси тіла, рекомендується відкласти вакцинацію на 5 місяців. Зважаючи на можливу інтерференцію вірусів, не рекомендується проводити вакцинацію якнайменше протягом 4 тижнів до та після імунізації іншими живими вірусними вакцинами, окрім поліомієлітної, вакцинація якою може бути проведена одночасно з вакциною проти кору у здорових дітей. Діюча речовина вакцини може тимчасово послабити реакцію шкіри на туберкулін, тому туберкулінову пробу доцільно проводити або перед вакцинацією проти кору, або не раніше, ніж через 6 тижнів після неї. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики жовтої лихоманки, жива атенуйована | Спеціальних рекомендацій немає. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики захворювань, що викликаються папіломовірусом (тип 16, 18) | Щеплення на території України здійснюється згідно з вимогами діючих наказів МОЗ України у галузі вакцинопрофілактики. | Дослідження щодо впливу вакцини на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не проводились. |
| Вакцина для профілактики захворювань, що викликаються папіломовірусом (тип 6, 11, 16, 18) | Не повинен застосовуватися в/в або в/ш; в/м призначати з обережністю пацієнтам із тромбоцитопенією або будь-яким порушенням коагуляції, оскільки у цих суб’єктів може виникнути кровотеча. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики кашлюку, інактивована, цільноклітинна, у комбінації з дифтерійним та правцевим анатоксинами | У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію або у пацієнтів з імунодефіцитом може бути не отримана адекватна імунна відповідь на введення вакцини. Призначати з обережністю особам з тромбоцитопенією або порушенням згортання крові, оскільки при внутрішньом’язовому введенні вакцини у таких осіб може виникнути кровотеча. | особам з тромбоцитопенією або порушенням згортання крові, для запобігання кровотечі, місце ін’єкції міцно притиснути (не розтираючи) щонайменше на дві хвилини. |
| Вакцина для профілактики кліщового енцефаліту, інактивована | В осіб, які проходять імуносупресивну терапію або мають знижений імунітет, захисний імунологічний ефект може бути не досягнутий. У таких випадках потрібно визначити концентрацію антитіл, щоб оцінити відповідь і необхідність у наступних щепленнях. Будь-яку невикористану вакцину або відходи потрібно утилізувати у відповідності з місцевими вимогами. вводити лише у відповідності з офіційними рекомендаціями. Якщо одночасно потрібно робити ін’єкції інших вакцин, вводити їх потрібно у різних місцях і бажано в різні кінцівки. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики кору | Не використовуйте ампули з ліофілізатом, який перед відкриванням ампули має червоний або фіолетовий колір. Не підлягає застосуванню вакцина, цілісність упаковки якої пошкоджена, із зміненими фізичними властивостями, якщо термін придатності минув, режим зберігання порушено. Бажано вводити вакцину одразу ж після її приготування. Якщо це неможливо, рідку вакцину зберігають при температурі від 2°С до 8°С в темному місці і використовують не пізніше, ніж через 5 годин після приготування. Відкриту ампулу не переносити з одного місця вакцинації до іншого. Розкриття ампул і процедуру вакцинації здійснюють при суворому виконанні правил асептики та антисептики. Не зважаючи на те, що алергічні реакції не спостерігалися, перед вакцинацією рекомендовано проводити алергічну пробу пацієнтам із гіперчутливістю до білків собаки. Частота виникнення гіперчутливості є меншою, ніж 1 на 10 000 000. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики краснухи, жива атенуйована | При відсутності інших рекомендацій проміжок часу між введенням двох живих вакцин має становити, щонайменше, один місяць. Тест на чутливість до туберкуліну (проба Манту) має бути проведено до вакцинації або через 6 тижнів після введення вакцини для профілактики краснухи, у зв’язку з тим, що дана вакцина може викликати пригнічення клітинної ланки імунітету. Препарати крові та антитіла, що в них містяться (імуноглобулін, цільна кров, еритроцити), можуть перешкоджати сероконверсії вакцини. Тому вакцину вводити за 2 тижні до чи через 3 місяці після застосування таких препаратів. Введення імуноглобуліну Anti-D Rh0 не є протипоказанням до післяродової вакцинації жінок. Після введення Anti-D Rh0 жінки повинні проходити серологічні тести через 6–8 тижнів після вакцинації для визначення сероконверсії. | Жінки дітородного віку можуть бути вакциновані за 3 місяці до запланованої вагітності. |
| Вакцина для профілактики менінгококової інфекції серогруп А і С | Перед проведенням вакцинації провести аналіз анамнестичних даних особливо щодо попередніх вакцинацій і можливих проявлень небажаних реакцій та клінічне обстеження. Як і у всіх випадках при застосуванні вакцин, що вводяться за допомогою ін’єкції, необхідна постійна готовність до надання медичної допомоги у разі виникнення анафілактичних реакцій при введенні вакцини. Особи, яким проведено вакцинацію, повинні знаходитись під медичним наглядом протягом ЗО хвилин після вакцинації. Перед iн’єкцiєю вакцину (порошок) слiд розчинити за допомогою розчинника, який додається до комплекту; монодозний флакон пiсля розчинення використати негайно; мультидозовий флакон слiд використати протягом б год. пiсля розчинення вакцини, за умови його зберiгання при температурi вiд 2 °С до 8 °С; всi залишки вакцини, шприци та флакони слiд знищити безпечним способом вiдповiдно до дiючих вимог щодо утилiзацiї бiологiчних вiдходiв. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Вакцина для профілактики пневмококової інфекції, очищена полісахаридна | Перед застосуванням вакцину витримати при кімнатній температурі протягом декількох хвилин. Перед використанням струсити. У випадку планування спленектомії або початку курсу імуносупресивної терапії (хіміотерапії та ін.), бажано проводити щеплення принаймні за 2 тижні. У випадку отримання імуносупресивної терапії, імунна відповідь може бути знижена, в такому разі рекомендовано відкласти щеплення до закінчення курсу імуносупресивної терапії. У випадках хронічного імунодефіциту, ВІЛ-інфіковані, щеплення рекомендоване навіть за умови зниження імунної відповіді. У випадках підозри на захворювання пневмококовою інфекцією, вакцинація не є протипоказанням. При необхідності рішення щодо вакцинації необхідно робити на користь щеплення. У разі наявності щеплення в анамнезі, протягом останніх 3 років, вакцинація не рекомендована. Якщо є вагомий привід щодо проведення щеплення (ревакцинації»), рішення у кожному конкретному випадку приймається лікарем, згідно з інструкцією про застосування. Оскільки внутрішньом’язове введення може привести до утворення гематоми у місті ін’єкції, вакцину не вводити внутрішньом’язово особам з будь-якими порушеннями згортання крові, такими як гемофілія, або тромбоцитопенія та особам, які отримують антикоагулянтну терапію, у випадку якщо користь набагато перевищує ризик. Якщо прийняте рішення про введення вакцини таким особам, то щеплення проводити з обережністю, застосовувати дії щодо попередження утворення гематоми в результаті ін’єкції. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики пневмококової інфекції, очищена полісахаридна, та гемофільної інфекції, кон’югована | слід призначати з обережністю особам з тромбоцитопенією або порушеннями зсідання крові, оскільки при внутрішньом’язовому введенні у таких осіб можуть мати місце кровотечі. При імунізації дітей з ослабленим імунним статусом внаслідок застосування імуносупресивних препаратів або генетичного дефекту, або ВІЛ-інфекції, або будь-якої іншої причини, імунна відповідь може бути зниженою. | вакцинація відкладається у осіб з проявами гострого захворювання та загострення хронічного захворювання. Гостре респіраторне захворювання, яке має легкий перебіг, не є протипоказом для проведення щеплення. Як і при застосуванні інших вакцин, захисна імунна відповідь може спостерігатися не у всіх вакцинованих. |
| Вакцина для профілактики поліомієліту, оральна, тривалентна, жива атенуйована | Після використання всі залишки вакцини, флакони або туби, а також піпетки знищити безпечним способом відповідно до діючих вимог щодо утилізації біологічних відходів. | Для обмеження циркуляції вакцинного вірусу серед осіб, що оточують щеплену дитину, роз’яснити батькам необхідність дотримання правил особистої гігієни дитини після щеплення (окреме ліжко, горщик, окрема від інших дітей білизна, одяг тощо) та необхідність ізоляції щепленої дитини від хворих з імунодефіцитним станом. |
| Вакцина для профілактики поліомієліту, тривалентна, інактивована | Особи з порушеннями в імунному стані в результаті терапії імунодепресантами, генетичних вад, інфікування ВІЛ або з інших причин, можуть мати знижену імунну відповідь на активну імунізацію. Призначати обережно особам з тромбоцитопенією або порушеннями згортання крові, оскільки внутрішньомязова інєкція таким пацієнтам може стати причиною кровотечі. При призначенні первинної імунізації передчасно народженим немовлятам (в строк до 28 тижнів гестації) мати на увазі потенційний ризик розвитку у них апное та необхідність контролю за дихальною функцією протягом 48–72 годин після вакцинації, особливо у випадку, якщо немовля має в анамнезі недорозвиток дихальної системи. Оскільки користь вакцинації у цієї групи немовлят є високою, від вакцинації не відмовлятись або її затримувати. Містить слідові кількість неоміцину, стрептоміцину та поліміксину В, тому необхідно з обережністю вводити даний препарат особам, що мають алергію на ці а/б. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики ротавірусної інфекції, жива атенуйована | медичний персонал у післявакцинальний період повинен спостерігати за будь-яким симптомом, що вказує на інвагінацію (тяжкий біль у животі, постійне блювання, кров’янистий стул, здуття живота та/або висока t). Застосування вакцини у імуноскомпрометованих немовлят, включаючи тих, які знаходяться на імуносупресивній терапії, повинно базуватися на ретельному співставленні потенційної користі та ризику застосування вакцини. З обережністю застосовувати особам, які тісно контактують з пацієнтами з імунодефіцитом, зокрема зі злоякісними новоутвореннями, та тими, хто отримує імуносупресивну терапію. При проведенні первинної імунізації у недоношених дітей (народжених ≥ 28 тиж. вагітності) — моніторинг дихання протягом 48–72 год. після щеплення ч/з потенційний ризик апное. | особи, що контактують з нещодавно вакцинованими дітьми, повинні знати про необхідність дотримання ретельної гігієни (включаючи миття рук) після зміни підгузків у дитини. |
| Вакцина для профілактики туберкульозу зі зменшеним вмістом антигену | Розчинену вакцину оберігати від дії сонячного і денного світла (наприклад, за допомогою циліндру з чорного паперу). Розведена вакцина придатна до застосування протягом 1 години після розведення при зберіганні в асептичних умовах, при температурі від 2 до 8°С. Обовязковим є ведення протоколу із зазначенням часу розведення і знищення ампули з вакциною. Невикористану розведену вакцину знешкоджують кип'ятінням протягом 30 хв, автоклавуванням при 126°С ЗО хвилин або зануренням відкритих ампул у дезинфікуючий розчин (5% р-ну хлораміну або 3% р-ну перекису водню) на 60 хв. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Вакцина для профілактики туберкульозу, жива, атенуйована | Вакцину БЦЖ вводять тільки внутрішньошкірно на межі верхньої і середньої третини зовнішньої поверхні лівого плеча після попередньої обробки шкіри 70° р-ном спирту. Щеплення повинен проводити спеціально навчений медичний персонал (який має відповідний сертифікат) у кабінетах щеплень. Вакцину зберігають в холодильнику в кабінеті для щеплень. | Місце реакції потрібно оберігати від механічного подразнення, особливо під час водних процедур. Забороняється накладання пов’язки та обробка йодом або іншими дезинфікуючими розчинами місця введення вакцини. |
| Вакцина для профілактики черевного тифу, очищена полісахаридна | Багатодозовий флакон, після забору першої дози, використати протягом 7 днів за умови зберігання при температурі від 2 до 8 °С. Перед використанням вакцину тримати при кімнатній температурі протягом декількох хв. Частково використаний багатодозовий флакон знищити якщо: порушена стерильність забору наявність контамінації візуальні ознаки контамінації — наявність сторонніх домішок. Відходи повинні бути знищені відповідно до діючих вимог щодо утилізації біологічних відходів. Оскільки вакцина містить слідову кількість формальдегіду, що використовується в процесі виробництва, з обережністю застосовувати особам з гіперчутливістю до формальдегіду. Вакцина захищає проти черевного тифу, спричиненого Salmonella typhi, але не забезпечує захист проти Salmonella paratyphi А або В або проти не тифоїдної Salmonellae. Імуногенність препарату може бути знижена у пацієнтів з імунодефіцитами та при лікуванні імуносупресивними препаратами. Рекомендовано відкласти проведення щеплення до закінчення імуносупресивної терапії. Рекомендовано щеплення особам із хронічним імунодефіцитом, наприклад, BIЛ- інфікованим, незважаючи на зниження імунної відповіді. Діти молодше 2 років не вакцинуються через високий ризик недостатньої відповіді антитіл. Щеплення рекомендовано за 2 тижні перед потенціальним ризиком захворювання на черевний тиф, спричинений Salmonella typhi. Категорично заборонено вводити у судинне русло (переконатися у відсутності пенетрації голки в судинне русло). У зв’язку з ризиком утворення гематом, з обережністю вводити особам з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями згортання крові. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Вакцина комбінована для профілактики гепатиту А та гепатиту В | У пацієнтів з нирковою недостатністю, включаючи тих, що перебувають на гемодіалізі, відмічається знижена імунна відповідь на вакцини для профілактики гепатиту В. Під час імунізації проводити серологічні аналізи. Для досягнення прийнятного показника титру антитіл проти HBsAg >10 МО/л можуть знадобитися додаткові дози вакцини. Дія вакцини при імунодефіциті не оцінювалась. У хворих, що знаходяться на гемодіалізі, та в осіб з порушеною імунною системою після первинної імунізації може не сформуватись захисний титр антитіл проти вірусів гепатитів А та В. Тому таким хворим може бути потрібне введення додаткових доз вакцини. | Вакцина не запобігає розвитку інфекції, викликаної вірусами гепатиту С та Е, а також іншими патогенними мікроорганізмами, які уражають печінку. Можна очікувати, що у пацієнтів, які одержують імуносупресивну терапію, та у пацієнтів з вадами імунної системи, на введення вакцини не буде досягнуто адекватної імунної відповіді. |
| Вакцина комбінована для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи, жива атенуйована | Введення вакцини потрібно відкласти у осіб хворих на гострі, важкі захворювання з лихоманкою. Проте, наявність незначної інфекції не є протипоказанням для вакцинації. Перш ніж робити ін’єкцію, потрібно зачекати, доки з поверхні шкіри повністю випарується спирт або інші дезінфікуючі засоби, оскільки вони можуть призвести до інактивації ослаблених вірусів, які містяться у вакцині. Особам, у яких в минулому була анафілаксія після вживання яєць, вакцинацію проводити вкрай обережно, за наявності необхідних можливостей лікування анафілаксії, якщо така реакція виникне. Бажано вводити вакцину одразу ж після її приготування. Якщо це неможливо, рідку вакцину зберігають при температурі від 2°С до 8°С у захищеному від світла місці і використовують не пізніше, ніж через 5 годин після приготування. | Для запобігання взаємодії з деякими препаратами, повідомте лікаря або фармацевта про всі види лікування, які співпадають у часі з вакцинацією даним препаратом. |
| Вакцина комбінована для профілактики кору, епідемічного паротиту, краснухи та вітряної віспи, жива атенуйована | Так само, як і у випадку імунізації іншими вакцинами, введення потрібно відкласти на пізніший термін у осіб, хворих на г. захворювання, що супроводжуються підвищенням температури; проте, наявність легкої інфекції не є протипоказанням для вакцинації. Перш ніж робити ін'єкцію, потрібно зачекати, доки з поверхні шкіри повністю випарується спирт та інші дезінфікуючі засоби, оскільки вони можуть призвести до інактивації ослаблених вірусів, які містяться у вакцині. Наявність фебрильних судом в анамнезі пацієнта або наявність судом у сімейному анамнезі не є протипоказанням для застосування вакцини. Особи з фебрильними судомами в анамнезі повинні знаходитись під спостереженням, оскільки лихоманка може виникнути в період від 4 до 12 днів. Особам, у яких в минулому була анафілаксія після вживання яєць, вакцинацію проводити вкрай обережно, за наявності необхідних засобів для лікування анафілаксії, якщо така реакція виникне. У осіб, які одержали людські гамма-глобуліни або переливання крові, вакцинація повинна бути відкладена, принаймні, на три місяці через ймовірність неефективної вакцинації завдяки пасивно набутим антитілам. Протягом 6 тижнів після вакцинації уникати застосування саліцилатів, оскільки повідомлялось про розвиток синдрому Рейе при прийомі саліцилатів під час природнього інфікування вітряною віспою. | Як і при застосуванні будь-якої вакцини, протективний імунітет може виникати не у всіх вакцинованих. Після вакцинації живими вакцинами проти кору, епідемічного паротиту та краснухи спостерігалися випадки погіршення перебігу тромбоцитопенії та її рецидиву в осіб, у яких тромбоцитопенія виникала після введення першої дози. У подібних випадках ретельно співставити користь/ризик імунізації вакциною. |
| Вакцина пневмококова, очищена полісахаридна кон’югована | У дітей з порушеною імунологічною реактивністю, зумовленою імуносупресорною терапією, генетичним дефектом, BIJI-інфекцією або іншими причинами, утворення антитіл у відповідь на активну імунізацію може бути зниженим. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Валацикловір | Підтримувати адекватний рівень рідини, що вводиться, у хворих з підвищеним ризиком дегідратації. Супресивна терапія валацикловіром зменшує ризик передачі генітального герпесу, не виліковує герпетичну інфекцію і не виключає ризик передачі вірусу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок і у хворих літнього віку підвищується ризик розвитку неврологічних ускладнень, їм необхідний ретельний нагляд для виявлення цих ефектів. При лікуванні хворих, особливо з ослабеним імунітетом, необхідно уважно стежити за клінічною відповіддю. Якщо відповідь на лікування недостатня, рекомендується застосування в/в противірусної терапії. Пацієнтів з ускладненим оперізувальним герпесом, наприклад з ураженням вісцеральних органів, дисемінацією вірусу, моторною нейропатією, енцефалітом та цереброваскулярними порушеннями лікувати в/в противірусними засобами. Крім того, хворим з ослабленим імунітетом, які мають герпетичні ураження очей або мають високий ризик дисемінації хвороби та ураження вісцеральних органів, необхідно лікуватися в/в противірусними засобами. | Додатково до терапії валацикловіром рекомендується, щоб хворі додержувались правил безпечного сексу. Під час оцінки здатності пацієнта керувати автомобілем та іншими механізмами враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів. |
| Валеріана, комбінації | Застосування препарату не призводить до розвитку лікарської залежності | Пацієнтам, діяльність яких пов’язана з необхідністю високої концентрації уваги, швидких психічних і рухових реакцій, препарат застосовувати за 2 год до роботи. |
| Валсартан | У пацієнтів із зменшеним ОЦК та зниженим рівнем натрію, які отримують високі дози діуретиків, після початку лікування може виникати симптоматична гіпотензія. Нестача натрію або об’єму крові повинна бути відкоригована до початку лікування. Не застосовувати пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом. Для пацієнтів із СН необхідна обережність при використанні потрійної комбінації інгібіторів АПФ, β — блокаторів та валсартану | Не застосовувати пацієнтам із вродженими, проблемами непереносимості галактози, недостатності лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції. У випадку, якщо жінка завагітніла у період лікування, вживання валсартану припинити якнайшвидше. Під час керування автомобілем і використання механізмів зважати на можливість виникнення запаморочення і сонливості |
| Ванкоміцин | Не можна вводити у вигляді болюсної ін’єкц. або в/м через болючість та можливий некроз у місці введення, застосовувати тільки в/в. Для лікування дорослих рекомендується, щоб концентрація при введенні не перевищувала 5 мг/мл та швидкість введення не перевищувала 10 мг/хв. Висока концентрація збільшує ризик виникнення побічних реакцій. Вводити безперервно в/в краплинно протягом 60 хв. Ванкоміцин погано всмоктується після р/os застосування, тому його можна призначати цим способом тільки для лікування стафілококового ентероколіту та псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. Р-н для застосування внутрішньо готують додаванням до вмісту фл. ванкоміцину по 500 мг 30 мл води. Отриманий розчин можна застосовувати перорально або вводити через назальний зонд. Для поліпшення смаку до розчину можна додати солодкий сироп зі смаковими добавками. З обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, хворим з уже порушеним слухом або під час супутнього застосування інших ототоксичних препаратів (аміноглікозиди). Анестезію рекомендовано розпочинати після завершення інфузії ванкоміцину. З обережністю застосовувати хворим з АР на тейкопланін, оскільки описані випадки перехресних АР. У деяких пацієнтів із запальними захворюваннями слизової оболонки кишечнику можлива значна системна абсорбція при внутрішньому прийомі ванкоміцину, тому можливий ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із парентеральним застосуванням ванкоміцину. Тривале застосування ванкоміцину може призвести до розвитку резистентних м/о та грибів. | Може знижуватися здатність концентрувати увагу, що враховувати при керуванні автомобілем або виконанні роботи, яка вимагає посиленої уваги. |
| Варденафіл | Перед початком лікування еректильної дисфункції перевірити стан ССС пацієнта, оскільки статева активність пов’язана з певним кардіальним ризиком.Чоловікам, для яких не рекомендується статева активність через стан ССС, не застосовувати засоби для лікування еректильної дисфункції. Пацієнтам із вродженим с-мом подовженого інтервалу QT та пацієнтам, які приймають антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, прокаїнамід) або класу III (аміодарон, соталол), не рекомендується застосовувати. З особливою обережністю призначати хворим з анатомічною деформацією статевого члена (при ангуляції, кавернозному фіброзі або хворобі Пейроні), а також пацієнтам із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібноклітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія). Повідомлялося про випадки транзиторної втрати зору та неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва (NAION) у зв’язку із застосуванням варденафілу. Пацієнтів попереджати, що у випадку раптової втрати зору вони повинні припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря. Не показаний пацієнтам зі схильністю до кровотеч чи хворим з активною пептичною виразкою, призначати варденафіл таким особам можна лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику. Пацієнтам віком від 65 років призначення препарату у максимальній дозі 20 мг необхідно призначати з обережністю з огляду на індивідуальну переносимість. Табл., що дисперг. містять аспартам, що є джерелом фенілаланіну і може бути шкідливим для пацієнтів з фенілкетонурією; містять сорбіт, тому пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості фруктози не рекомендується їх застосовувати. | Табл., в/о застосовувати внутрішньо, незалежно від вживання їжі; дія може розпочатися із запізненням при прийомі варденафілу з їжею, що містить велику кількість жирів. Табл., що дисперг. кладуть на язик і тримають до повного розчинення, не запиваючи рідиною, приймати її одразу після вилучення з бл.; застосовувати незалежно від прийому їжі. При керуванні автотранспортом або роботі з механізмами, що потребує підвищеної уваги, дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку небажаних реакцій з боку НС. У випадку раптової втрати зору припинити застосування варденафілу і негайно звернутися до лікаря. |
| Варфарин | Найімовірнішими факторами ризику виникнення кровотеч є високий рівень антикоагуляції (А > 4); вік від 65 років; нестабільний МНІ; нещодавно перенесені шлунково-кишкова кровотеча, ішемічний інсульт, бактеріальний ендокардит; пептична виразка шлунка; цереброваскулярні захворювання; серйозні хвороби серця; анемія; травма; ниркова недостатність; супутній прийом інших лікарських засобів. Усім пацієнтам, які приймають варфарин, регулярно вимірювати МНІ, що є надзвичайно важливим. Хірургічні операції можливі у випадках з МНІ < 2,5, якщо немає ризику виникнення серйозної кровотечі. Якщо операція необхідна і прийом варфарину не може бути припинений за 3 дні до операції, відміна антикоагуляції повинна проводитися за допомогою низьких доз вітаміну К. Інші антитромбоцитарні лікарські засоби повинні застосовуватися з особливою обережністю через підвищений ризик виникнення кровотечі. Прийом варфарину не припиняти перед рутинними стоматологічними операціями, такими як видалення зуба. | Пацієнти повинні негайно повідомляти лікаря про появу і симптоми кровотечі. У випадку споживання великої кількості алкоголю збільшується небезпека гіпотромбінемії та розвитку кровотеч. Вплив таких факторів як втрата ваги, гостре захворювання, припинення паління можуть посилити ефект варфарину, тому може знадобитися зниження дози. |
| Венлафаксин | Пильно спостерігати за станом пацієнтів із підвищенням внутрішньоочного тиску і закритокутової глаукоми. З обережністю призначати хворим із манією в анамнезі, із нападами судом в анамнезі, у разі розвитку нападів — припинити лікування. Пацієнтові повідомити про необхідність інформування лікаря при розвиненні екзантеми, кропив’янки або будь-якої іншої АР. Пильно наглядати за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом. З обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до кровотеч, включаючи пацієнтів, які приймають антикоагулянти або інгібітори функції тромбоцитів. При тривалому лікуванні визначати сироватковий рівень холестерину. Супутнє призначення венлафаксину з препаратами, що знижують масу тіла, не рекомендується. З обережністю призначати пацієнтам з агресією. Під час лікування венлафаксином і особливо на ранній стадії лікування, а також після зміни дози, необхідне пильне спостереження за пацієнтами і особливо за пацієнтами з підвищеним ризиком суїцидальних думок/дій. При лікуванні венлафаксином може розвинутися серотоніновий с-м, проявами якого є: зміни психічного стану (тривожне збудження, галюцинації, кома), розлади ВНС (тахікардія, нестабільний АТ, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) і/або ШК розлади (нудота, блювання, діарея), потрібно вчасно виявляти зазначені с-ми. У пацієнтів, у яких розвиваються с-ми акатизії, підвищення дози протипоказане. Застосування венлафаксину призводить до відчуття сухості у роті, що може підвищити ризик карієсу, тому пацієнтам нагадати про важливість гігієни зубів. | Жінки повинні користуватися відповідними методами контрацепції. Негайно звернутися до лікаря при виникненні шкірних висипів, уртикарних елементів або інших АР. Не застосовувати алкоголь. Під час лікування вчасно виконувати гігієну порожнини рота. Утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, які потребують концентрації уваги. |
| Верапаміл | В/в введення необхідно проводити повільно (не менше 2 хв.), спостерігаючи за станом пацієнта та моніторувати параметри ЕКГ та вимірювати АТ. При визначенні його дози особливу увагу приділяти пацієнтам, у яких наявні: AV блокада І ступеня; гіпотензія (систолічний АТ < 90 мм рт. ст.); брадикардія (ЧСС менша 50 уд/хв.); захворюваннях з шкідливою нервово-м’язової трансмісією (Myastenia gravis), с-м Ламберта-Ітона, прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена; вентрикулярній тахікардії з широким QRS-комплексом (>0,12 s); г. нестабільній стенокардії. | Здатність до керування транспортними засобами або роботи з механізмами може бути порушена; особливо це стосується початкової фази лікування, при зміні гіпотензивного препарату, при одночасному прийомі препарату з алкоголем. |
| Вінбластин | Контроль числа лейкоцитів, рівня сечової кислоти в сироватці крові, забезпечити введення необхідного обсягу рідини і при необхідності призначити алопуринол. При потраплянні в паравенозні м’які тканини можливий розвиток запальних явищ. Ввoдять в/в; iнтpaтeкaльнe ввeдeння пpизвoдить дo cмepтi. Нe пpизнaчaють xвopим, якi oтpимyвaли пpoмeнeвy тepaпiю нa дiлянкy печінки; пpи в/в ввeдeннi мoжe виникнyти нeкpoз тканини; з oбepeжнicтю y paннiй пicляoпepaцiйний пepioд, знaчнa чacтинa ввeдeнoгo в/в пpeпapaтy мoжe нaдxoдити дo пicляoпepaцiйнoї paни, викликaючи зaпaлeння тa лoкaльний нeкpoз ткaнин. Для запобігання тpoмбoзам дo p-нy вiнблacтинy дoдaють нeзначну кiлькіcть гeпapинy; кoнтpoлювaти piвeнь лeйкoцитiв y пepифepичнiй кpoвi. Пpoгpecyючa зaдишкa вимaгaє пpипинeння лікування вiнблacтинoм; визнaчaти вмicт нaтpiю y cиpoвaтцi кpoвi для paнньoї дiaгнocтики гiпoнaтpiємiї; peтeльнe oбcтeжeння гopтaнi пpи пoявi оxpиплостi, бoлю в гopлi тa диcфaгiї; бoль y дiлянцi cepця мoжe бyти oзнaкoю ІМ; мeдичний пepcoнaл повинен кopиcтyвaтиcя зaxиcним oдягoм (pyкaвичкaми, oкyляpaми, xaлaтoм, мacкoю). Baгiтнi жiнки дo poбoти з пpeпapaтoм нe дoпycкaютьcя. | У процесі лікування не рекомендується застосовувати гормональні контрацептивні препарати; уникaти пoпaдaння пpeпapaтy в oчi, мoжyть виникнyти тяжкi peaкцiї, aж дo пoяви виpaзoк нa рогівці. Потрібне нeгaйнe пpoмивaння oчeй вeликoю кількістю вoди. Під час лікування препаратом утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Вінкристин | З обережністю при одночасній або попередній терапії іншими цитостатичними ЛЗ, при радіотерапії, при наявності лейкопенії, тромбоцитопенії; з появою нейротоксичних проявів курс терапії треба перервати; регулярно контролювати кількість лейкоцитів у крові; якщо кількість лейкоцитів стане менше 3000 в 1 мм3, терапію перервати; для попередження г. подагричної нефропатії контролювати рівень сечової кислоти в крові, забезпечити введення достатньої кількості рідини. Введення в навколишньосудинну тканину викликає некроз тканин. Медичний персонал при роботі з препаратом повинен користуватися захисним одягом (рукавички, окуляри, халат, маска). Вагітні жінки до роботи з препаратом не допускаються. У випадку потрапляння в очі промити їх великою кількістю води чи ізотонічного р-ну. | Для підтримки регулярної роботи кишечнику може виникнути потреба в застосуванні проносних засобів або клізм; перед початком терапії, жінок у репродуктивному віці попереджати, що можлива вагітність небажана, застосовувати негормональні протизаплідні засоби. |
| Вінорельбін | Вводити лише в/в! При потраплянні препарату в оточуючі тканини можливий целюліт і навіть некроз; при потраплянні р-нів в очі промити великою кількістю води; при потраплянні на шкіру промивають великою кількістю води, потім водою з милом і знову великою кількістю води; приготуванням р-нів для інфузій повинен займатися кваліфікований персонал у спеціально відведеній зоні, де забороняється палити, їсти та пити; додержуватися правил роботи з цитотоксичними препаратами, користуватися халатами з довгими рукавами, захисними масками, шапочками, захисними окулярами, стерильними одноразовими рукавичками, аркушами для захисту робочих поверхонь і контейнерами або мішками для токсичних відходів; з обережністю прибирати екскрети і блювоту пацієнтів; вагітні медичні працівники повинні бути попереджені, що препарат є цитотоксичним, вони повинні уникати роботи з ним. З будь-якими розбитими контейнерами поводитись як з небезпечними відходами і додержуватися запобіжних заходів; токсичні відходи знищувати шляхом спалення у спеціально маркованих жорстких контейнерах; контролювати гематологічні показники (перед кожним введенням визначати рівень гемоглобіну, кількість лейкоцитів і гранулоцитів). У разі агранулоцитозу — чергове введення відстрочують до нормалізації гематологічних показників; не призначати одночасно з променевою терапією на ділянку печінки. | У процесі лікування не застосовувати гормональні контрацептивні препарати. Вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не досліджувався. |
| Вісмуту субцитрат | Тривалий прийом сполук вісмуту не рекомендується внаслідок виникнення в рідких випадках енцефалопатії; протягом прийому препарату не рекомендується приймати інші препарати, що містять вісмут. | Можливою є зміна забарвлення калу в чорний колір. Ніяких інших ліків, їжі або напоїв, антацидів, молока, фруктів або фруктових соків не споживати за півгодини до або після прийому препарату, табл. запивати невеликою кількістю води. |
| Вориконазол | Перед застосуванням препарату відкорегувати гіпокаліємію, гіпомагнезіємію і гіпокальціємію. Застосування препарату може бути пов’язано з розвитком реакцій шкірної фоточутливості, особливо при тривалій терапії. Приготування р-ну для інфузій: випускається у фл. для одноразового застосування. Порошок розчиняється із застосуванням 19 мл води для приготування ін’єкційного р-ну. Номінальний об’єм інфузійного р-ну — 20 мл, при цьому номінальна концентрація активного інгредієнта становить 10 мг/мл. Р-н у шприці використовувати тільки 1 раз; невикористаний р-н утилізувати. Перед застосуванням контролювати прозорість р-ну — може бути використаний тільки прозорий р-н. Якщо тиск повітря всередині фл. не дозволяє ввести розчинник, такий фл. викинути. Перед введенням інфузійного р-у необхідний об’єм концентрованого р-ну препарату додати до рекомендованого р-ну для інфузій; номінальна концентрація готового р-ну — 2 — 5 мг/мл. Рекомендується періодично визначати показники функції печінки і рівень білірубіну. У разі появи проявів порушення функції печінки застосування припинити. Застосування азолів може супроводжуватися подовженням інтервалу QT на ЕКГ. контролювати показники функції нирок, включаючи лабораторну оцінку, особливо рівня сироваткового креатиніну. | Уникати прямих сонячних променів у процесі лікування; може викликати минущі та оборотні зміни зору, включаючи затьмарення, порушення зорової чутливості та фотофобію, уникати керування автомобілем та роботи з механізмами під час прояву зазначених симптомів, керувати автомобілем у нічний час. Таблетки містять лактозу і тому не повинні призначатися пацієнтам із рідкими вродженими аномаліями метаболізму галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози та галактози. |
| Вугілля медичне активоване | При наявності гіповітамінозу, яким може супроводжуватися тривале застосування вугілля активованого, необхідно призначати полівітаміни. | Жінкам, які приймають протизаплідні препарати, рекомендується у період лікування вугіллям активованим використовувати інші протизаплідні засоби. Кал після прийому препарату забарвлюється у чорний колір. |
| Габапентин | Слід контролювати ознаки суїцидального мислення та поведінки і розглядати можливість застосування відповідного лікування. Попередити пацієнта (чи осіб, які за ними доглядають), що у разі виникненні ознак суїцидального мислення і поведінки хворого, негайно звертатися за медичною допомогою. У разі розвитку г. панкреатиту розглянути можливість припинення прийому габапентину. Різке припинення прийому габапентину може прискорити виникнення епілептичного стану. Не ефективний для лікування первинних генералізованих нападів (абсансів), може навіть погіршувати такі напади, тому з обережністю призначати пацієнтам зі змішаними нападами. Переваги тривалої терапії зважувати щодо потенційних ризиків такої терапії. При проведенні напівкількісного визначення загального білка в сечі за допомогою експрес-тестів можуть бути отримані помилкові позитивні результати. Табл. вкриті п/о та капс. містять лактозу, тому його не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Зниження дози, відміну препарату або заміну його на інший (альтернативний) потрібно здійснювати поступово, протягом не менше 1 тижня. З обережністю при лікуванні пацієнтів із психотичним захворюванням в анамнезі. Вживання алкоголю і наркотичних засобів може посилювати побічні дії з боку ЦНС (обнібуляція свідомості та атаксія). | Можна приймати як разом з їжею, так і без неї, табл., вкриті п/о та капс. ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини. Проміжок часу між прийняттям вечірньої дози та наступної ранкової дози має становити не більше 12 год. Припиняти застосування або знижувати дозу препарату потрібно під контролем лікаря. Пацієнт (або особа, яка за ними доглядає) повинен звернутися за медичною допомогою при виникненні ознак суїцидального мислення та поведінки. На початку лікування або після збільшення дози не керувати автомобілем чи механізмами, що потребують концентрації уваги. Не можна вживати алкоголь під час лікування. Препарат потрібно приймати щонайменше через 2 год. після прийому антацидних засобів. |
| Галантамін | При появі побічних дій необхідно зменшити дозу або припинити лікування на 2–3 дні, після чого продовжити лікування нижчими дозами, якщо лікування було зупинено на триваліший час, повторне застосування препарату розпочати з найнижчої дози, поступово досягаючи оптимальної підтримуючої дози. Має ваготонічну дію по відношенню до СА- і AV-вузла, що може викликати брадикардію і AV-блокаду, тому застосовувати з обережністю пацієнтам з надшлуночковими порушеннями провідності та при одночасному застосуванні з іншими ЛЗ, які знижують ЧСС, у таких пацієнтів необхідно частіше контролювати частоту пульсу. З обережністю призначати пацієнтам із виразковою хворобою шлунка, може збільшити шлункову секрецію і викликати побічні дії з боку ШКТ, тому спостерігати за появою с-мів активної або прихованої ШК кровотечі у пацієнтів з підвищеним ризиком: у осіб з анамнестичними даними про виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, під час реабілітаційного періоду після операції шлунка і у пацієнтів, які одночасно застосовують НПЗЗ. обережно призначати пацієнтам із г. та хр. обструктивною хворобою легенів. Не рекомендується застосовувати у пацієнтів із затримкою сечі або після недавно перенесеної операції на передміхуровій залозі. Може потенціювати ефект нервово-м’язових блокаторів сукцинілхолінового типу під час анестезії. Під час лікування можливе зменшення маси тіла пацієнта, тому контролювати вагу хворих. Табл. містять пшеничний крохмаль, тому пацієнтам з алергією на пшеницю протипоказаний; табл. містять допоміжну речовину лактозу, тому препарат протипоказаний пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, з дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією. | Табл. потрібно застосовувати під час їжі. Під час лікування необхідно приймати достатню кількість рідини. Здатний змінювати реакцію людини, може викликати запаморочення і сонливість, тому потрібно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом чи роботі з обладнанням. |
| Галоперидол | Можливе виникнення злоякісного нейролептичного с-му, негайно припинити лікування і розпочати відповідну підтримуючу терапію (напр. в/в інфузії дантролену). Можливе подовження інтервалу QT на ЕКГ, оцінити співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату пацієнтам із захворюванням системи кровообігу, до початку терапії необхідно провести ЕКГ моніторинг. Порушення балансу електролітів може збільшити ризик розвитку шлуночкових аритмій, тому рекомендується регулярний моніторинг електролітів. Під час терапії дозу необхідно зменшити у разі подовженого інтервалу QT, або негайно відмінити, якщо інтервал QT перевищує 500 мс. З обережністю застосовувати пацієнтам, які є «повільними метаболізаторами» CYP2D6, а також при застосуванні інгібіторів цитохрому P450. З обережністю призначати хворим на епілепсію, а також пацієнтам із підвищеною схильністю до судомних станів (хр. інтоксикація як алкогольного, так і іншого ґенезу, ЧМТ в анамнезі тощо). Тироксин підвищує токсичність галоперидолу, тому пацієнтам з гіпертиреозом його можна застосовувати тільки під прикриттям адекватної тиреостатичної терапії. Раптове припинення курсу терапії препарату може викликати с-ми відміни, тому препарат потрібно відміняти поступово, знижуючи дози. Якщо є необхідність в одночасній терапії галоперидолом та антипаркінсонічними засобами, після припинення застосування галоперидолу треба продовжувати застосування антипаркінсонічного засобу для попередження збільшення екстрапірамідних ознак. Не показаний для лікування поведінкових порушень на тлі деменції. Таблетки містять лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактазної мальабсорбції не можна застосовувати препарат; таблетки містять крохмаль кукурудзяний, тому пацієнтам з підвищеною чутливістю або непереносимістю глютену не приймати цю лікарську форму препарату. | Під час приймання препарату забороняється керувати транспортними засобами і виконувати роботи, які потребують підвищеної концентрації уваги. Забороняється вживання алкоголю. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактазної мальабсорбції, з підвищеною чутливістю або непереносимістю глютену не приймати таблетки галоперидолу. |
| Ганірелікс | Обережності дотримуватися при застосуванні препарату для лікування жінок з ознаками і симптомами активних алергічних станів; не рекомендується призначати жінкам з тяжкими алергічними захворюваннями. Під час проведення стимуляції яєчників або після неї можливе виникнення с-му гіперстимуляції яєчників (СГЯ); ризик появи цього ускладнення брати до уваги при проведенні стимуляції гонадотропінами. При СГЯ проводять симптоматичне лікування. Оскільки безплідні жінки, які отримують процедури допоміжної репродукції, і особливо екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), часто мають порушення функції фаллопієвих труб, вірогідність позаматкових вагітностей зростає; важливо якомога раніше провести УЗД для підтвердження того, що вагітність є внутрішньоматковою. Вірогідність вроджених вад після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) може бути вищою, ніж при спонтанному зачатті; частота виникнення вроджених вад у дітей, народжених після контрольованої гіперстимуляції яєчників із застосуванням ганіреліксу співпадає з відповідними показниками, про які повідомлялося після КГЯ з застосуванням антагоністів ГнРГ. Безпека і ефективність застосування не були встановлені у жінок з масою тіла менше 50 або більше 90 кг. | Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не досліджена. Заходи, які треба вживати у разі, коли час введення препарату був пропущений: не можна вводити подвійну дозу препарату для того, щоб компенсувати пропущену ін`єкцію; якщо пацієнтка пропустила ін`єкцію, то зробити її одразу, як тільки вона згадала про це; якщо затримка із введенням препарату триває більше 6 год (тобто інтервал між введеннями препарату перебільшує 30 год), то пацієнтка має зробити ін`єкцію і звернутися за порадою до лікаря. |
| Ганцикловір | Обережно застосовувати у хворих із вже наявними цитопеніями або цитопенічними реакціями на інші препарати, в осіб, які в минулому були опромінені або отримували препарати з мієлосупресивною дією. Не призначати, якщо число нейтрофілів падає нижче 500 в 1 мкл. Нейтропенія частіше виникає протягом першого або другого тижня індукційної терапії і до досягнення сумарної дози 200 мг/кг. Хворі з числом тромбоцитів менше 100.000 в 1 мкл також мають підвищений ризик даної токсичної дії ганцикловіру. Високі дози або велика швидкість введення можуть призвести до підвищеної токсичності. Необхідно уникати потрапляння препарату на шкіру і слизові оболонки. Р-ни препарату мають високий рН (9–11) і можуть викликати флебіт і біль в місці в-в інфузії. Препарат повинен вводитися лише у вени з достатнім кровотоком, що забезпечує швидке розведення і розподіл препарату. У зв’язку з високою токсичністю ганцикловір застосовувати лише при тяжкій ЦМВ інфекції та не застосовувати при інших вірусних захворюваннях. Має потенційну тератогенну та канцерогенну дію, та може викликати вроджені вади розвитку і злоякісні новоутворення, може тимчасово чи стійко пригнічувати сперматогенез. У ході лікування рекомендується моніторувати розгорнуту формулу крові, включаючи число тромбоцитів. | можуть спостерігатися судоми, сонливість, запаморочення, атаксія, сплутаність свідомості і кома. Уникати керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами. Застосовувати надійні контрацептиви під час лікування, а чоловікам ще протягом 3 місяців після закінчення лікування. Призначення препарату шляхом в-в інфузії повинно супроводжуватися достатнім надходженням води в організм. |
| Гатифлоксацин | Не застосовують пацієнтам з подовженим QT-інтервалом, пацієнтам з гіперкальціємією та пацієнтам, які отримують препарати класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол) протиаритмічних препаратів. З обережністю пацієнтам із захворюваннями серця, такими як брадикардія та гостра ішемія міокарда. З обережністю призначають при патології центральної нервової системи в анамнезі: при психічних захворюваннях, епілепсії, тяжкому атеросклерозі судин мозку (ризик порушення кровопостачання, інсульту), при яких можливий розвиток судом. | Не застосовувати при появі перших ознак підвищеної чутливості — висипаннях на шкірі та при інших алергічних реакціях. Не вживати алкоголь під час лікування. уникати опромінення ультрафіолетовими променями у зв’язку з високим ризиком виникнення фотосенсибілізації. Якщо під час лікування препаратом спостерігаються побічні реакції з боку нервової системи, утримуватись від керування транспортними засобами та роботи з механізмами. |
| Гексаметоній | Лікування проводити під ретельним медичним контролем; при в-в введенні постійно контролюють АТ. Щоб уникнути колапсу, пацієнт до введення і протягом 2–2,5 год після нього повинен бути в горизонтальному положенні. При розвитку атонії кишечнику або сечового міхура доцільне введення прозерину, галантаміну чи інших холіноміметичних, антихолінестеразних препаратів. Перед початком терапії провести тест на індивідуальну чутливість; до препарату відносно швидко розвивається звикання, що потребує підвищення дози. | Утримуватися від керування транспортними засобами та виконання потенційно небезпечних видів діяльності ч/з можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС, СС систем. |
| Гексестрол | З обережністю препарат застосовують пацієнтам з сімейною гіперліпопротеїнемією, панкреатитом, захворюваннями жовчного міхура, жовтяницею в анамнезі, печінковою порфірією, лейкоміомою, гіперкальціємією, асоційованою з метастазами раку молочної залози в кістці. При лікуванні раку молочної та передміхурової залози: особлива обережність необхідна при застосуванні препарату пацієнтам із захворюваннями коронарних та церебральних судин, активним тромбофлебітом і тромбоемболічними захворюваннями, оскільки високі дози естрогенів підвищують ризик розвитку інфаркту міокарда, тромбоемболії легеневих судин та тромбофлебіту. Довготривале застосування може привести до розвитку маткових кровотеч, гіперплазії ендометрія, розвитку пухлин ендометрія. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Гексетидин | Для полоскання використовується нерозведений розчин. | При застосуванні препарату можуть визначатися зубний наліт і залишкові концентрації гексетидину на слизових оболонках |
| Гексопреналін | Під контролем лікаря повинні постійно бути АТ, пульс, серцева діяльність, серцебиття плода. Пацієнтам з підвищеною чутливістю до симпатоміметиків застосовувати препарат невеликими дозами. При значному зростанні ЧСС у матері (більше 130 уд/хв) або значному зниженні АТ зменшити дозу, за наявності скарг на утруднене дихання, болю в ділянці серця і при проявах ознак СН застосування припинити; застосування препарату на початковій стадії лікування, може спричинити зростання рівня цукру в крові. Якщо пологи відбуваються після курсу лікування препаратом враховувати можливість появи у новонароджених гіпоглікемії і ацидозу ч/з проникнення кислих продуктів обміну речовин. Ризик розвитку набряку легенів потребує обмеження об’єму інфузії наскільки це можливо та використання р-нів для розведення, що не містять електролітів. Перед початком токолітичної терапії приймати препарати калію, при гіпокаліємії дія симпатоміметиків на міокард підсилюється. Одночасне застосування деяких наркотичних засобів (галоман) і симпатоміметиків може призвести до порушень серцевого ритму. При розриві плідного міхура і при розкритті шийки матки більше, ніж на 2–3 см, ефективність токолітичної терапії невелика. Під час токолітичного лікування із застосуванням бета-адреноміметиків можуть підсилюватися симптоми супутньої дистрофічної міотонії. У таких випадках — застосування препаратів дифенілгідантоїну (фенітоїну). | Необхідно обмежити споживання солі з їжею. Деякі побічні реакції з боку ЦНС в окремих випадках можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. |
| Геміфлоксацин | У період лікування геміфлоксацином необхідно забезпечити достатню кількість рідини для збереження нормального діурезу. | Уникати контакту з прямими сонячними променями. Лікування припинити, якщо спостерігаються симптоми фотосенсибілізації. При перших явищах тендиніту (біль та набряк в ділянці сухожиль) застосування препарату припинити, виключити фізичні навантаження та проконсультуватися з лікарем. Необхідно бути обережними при керуванні автомобілем та заняттях іншими, потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо при одночасному вживанні етанолу. |
| Гемцитабін | Збільшення тривалості і підвищення частоти введення препарату підвищує токсичність; може спричиняти олігоспермію. З обережністю призначають препарат пацієнтам з порушенням процесів кровотворення. Попереднє лікування цитотоксичними препаратами збільшує частоту і ступінь вираженості лейкопенії і тромбоцитопенії. Зменшення кількості лейкоцитів та/або тромбоцитів може відбуватися і після відміни препарату; регулярно здійснюють контроль показників периферичної крові. | Жінкам дітородного віку застосовувати ефективні заходи контрацепції; може спричиняти сонливість; утримуватись від керування автотранспортом, від роботи з потенційно небезпечними механізмами, від небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій до зникнення сомноленції. |
| Гентаміцин | Для в/в введення разову дозу розводять р-ником; звичайний об’єм р-ника (стерильний ізотонічний р-н натрію хлориду або 5% р-н глюкози) для дорослих — 50–300 мл; для дітей об’єм р-ника потрібно зменшити. Концентрація гентаміцину у р-ні не має перевищувати 1 мг/мл (0,1%). Тривалість в/в інфузії — 1–2 год.; вводять зі швидкістю 60–80 крап./хв. В/в інфузії проводять 2–3 дні, потім переходять на в/м введення.Часто призначають при змішаній інфекції чи коли збудник не встановлений, зазвичай у поєднанні з напівсинтетичними пеніцилінами (ампіциліном, карбеніциліном). Швидке пряме в/в введення не рекомендується. Для уникнення токсичності і забезпечення клінічної ефективності регулярно здійснювати аналіз крові, а також контролювати ШКФ кожні 3 дні (при зменшенні цього показника на 50% гентаміцин відмінити). Проводити дослідження вестибулярної функції або визначення втрати слуху на високих частотах 1–2 р/тижд. При порушенні функції нирок або ураженні слухового чи вестибулярного апарату — припинити терапію або, у виняткових випадках, відкорегувати дози. Слухові порушення можуть виникати після закінчення лікування. Застосовувати з обережністю пацієнтам з дегідратацією, гіпокальціємією, ожирінням. Під час лікування вживати достатню кількість рідини. Не рекомендується введення всієї добової дози гентаміцину при: опіках площею понад 20%, цистофіброзі, асциті, ендокардиті, хр. нирковій недостатності із застосуванням ГД, сепсисі. Серед а/б групи аміноглікозидів можлива перехресна гіперчутливість. Може розвинутися резистентність м/о, тоді необхідно відмінити гентаміцин і дослідити чутливість м/о до інших а/б. | Утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (включаючи управління транспортними засобами і механізмами). Вживати достатню кількість рідини. |
| Гепарин | Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату у осiб, якi страждають на алергiю; при підозрі на реакцію гіперчутливості за кілька хвилин до введення повної дози повільно в/в ввести розведену пробну дозу 1000 МО; з обережністю призначати препарат хворим з підозрою на злоякісні новоутворення; під час застосування гепарину рекомендується контролювати гематологічні показники, а також спостерігати за клінічним станом пацієнта, особливостями розвитку геморагічних ускладнень. При підозрі на гепариніндуковану тромбоцитопенію типу I або II лікування гепарином припинити. При призначенні гепарину з лікувальною метою забороняється вводити препарат в/м. При переході з терапії гепарином на прийом непрямих антикоагулянтів гепарин відміняють лише тоді, коли непрямі антикоагулянти забезпечують збільшення протромбінового часу до терапевтичних меж не менше 2 днів поспіль. | У жінок старше 60 років може збільшувати кровоточивість. |
| Гепариноїд | У разі наявності розладів згортання крові препарат не рекомендується наносити на великі ділянки шкіри. Мазь не можна наносити на мокнучі ділянки шкіри, рани, виразки та пухирі, очі та на ділянки навколо очей. | Мазь не можна наносити на слизові оболонки, в очі, відкриті рани. У разі випадкового потрапляння мазі внутрішньо у дитини може виникнути нудота або навіть блювання — необхідно зробити промивання шлунка. Терапія симптоматична. |
| Гефітиніб | При наростанні таких симптомів, як задишка, кашель, гарячка, застосування припинити. Якщо у пацієнта підтверджується наявність інтерстиціального ураження легень, прийом припиняють. При вираженому підвищенні активності трансаміназ застосування припинити. Необхідно регулярно контролювати протромбіновий час. Якщо у пацієнтів важко купірується діарея на фоні лікування або наявні побічні реакції з боку шкірних покривів, можлива короткострокова перерва в лікуванні (до 14 днів), з наступним поновленням лікування у дозі 1 табл. на добу. | Бути обережними при керуванні автотранспортом і при роботі з устаткуванням. Жінкам дітородного віку і чоловікам під час лікування і протягом 3 місяців після нього використовувати надійні методи контрацепції. З появою будь-яких симптомів з боку органів зору або при розвитку тяжкої або тривалої діареї, нудоти, блювання або анорексії негайно звернутися до лікаря. |
| Гідазепам | Обмежити прийом особам з відкритокутовою глаукомою, хр. нирковою та печінковою недостатністю, алкогольним ураженням печінки. Табл. містять лактозу, не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Табл. застосовують внутрішньо, не розжовуючи. Табл. сублінгвальні застосовують сублінгвально. Утримуватися від діяльності, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції. |
| Гідрогель метилкремнієвої кислоти | Спеціальних рекомендацій немає. | При перших прийомах можливий короткочасний запор. Для його запобігання людям, схильним до запору, в перші два дні застосування препарату рекомендується очищувальна клізма на ніч. Даний ЛЗ і інші медикаменти приймаються роздільно в часі. |
| Гідрокортизон | З обережністю призначати пацієнтам з неспецифічним виразковим колітом внаслідок ризику перфорації, абсцесу або інших гнійних інфекцій; хворим з дивертикулітом, свіжими кишковими анастомозами, ерозивно-виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту; остеопорозом, міастенією. При герпеcній інфекції очей застосовують з обережністю внаслідок високого ризику перфорації рогівки. враховувати, що у пацієнтів з гіпотиреозом, цирозом печінки ефект глюкокортикоїдів може змінюватися. При застосуванні гідрокортизону можливе посилення у пацієнтів емоційної нестабільності, виникнення психічних розладів, що можуть варіювати від ейфорії, безсоння, нестабільності настрою, депресії до виражених психотичних проявів. Проведення корекції лікування потребує постійного моніторингу. Застосування гідрокортизону може маскувати деякі симптоми існуючих інфекційних захворювань, можуть розвинутись супутні інфекції, у т.ч. вторинні грибкові і вірусні інфекції очей. Під час лікування препаратом (особливо у високих дозах) не проводити вакцинацію пацієнтів внаслідок потенційного ризику неврологічних ускладнень і зниження інтенсивності утворення антитіл. Застосування препарату при захворюванні на активний туберкульоз обмежити випадками блискавичного або дисемінованого туберкульозу, обов’язково у поєднанні з протитуберкульозною хіміотерапією. За необхідності призначення гідрокортизону пацієнтам з латентною формою туберкульозу або з підвищеною реактивністю на туберкулін забезпечити постійний медичний контроль за станом пацієнта і перебігом туберкульозного процесу, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час лікування бажано регулярно вимірювати артеріальний тиск, проводити аналіз сечі і калу. Тривала терапія гідрокортизоном потребує підтримуючої протитуберкульозної хіміотерапії. Для запобігання розвитку вторинної недостатності кори надниркових залоз у разі тривалого лікування гідрокортизоном, його дозу поступово знижувати до мінімально ефективної. враховувати, що недостатність кори надниркових залоз може зберігатися впродовж декількох місяців після припинення лікування; тому у разі виникнення будь-яких стресових ситуацій під час цього періоду знов призначити глюкокортикоїди. Тимчасове зниження імунітету у період застосування препарату вимагає обмеження, по можливості, контактів пацієнта з хворими, потенційно інфікованими або такими, які не отримали профілактичну імунізацію. Може спричинити пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, розвиток синдрому Кушинга та гіперглікемії. Внутрішньосуглобово введений корткостероїд може збільшити можливість поновлення запальних процесів. Препарат може спровокувати бактеріальне зараження суглоба, тому гідрокортизон можна вводити тільки в асептичних умовах | Не можна носити контактні лінзи. Після застосування очної мазі зір може тимчасово погіршуватися через утворення плівки на рогівці, що призводить до зниження швидкості реакції під час керування автомобілем та роботи з механізмами, тому рекомендується наносити мазь лише ввечері перед сном. Після системного лікування можливий розвиток таких небажаних ефектів, як синкопе, вертиго і судоми. При наявності вищезгаданих ефектів пацієнтам не керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами. У період лікування рекомендується дієта з підвищеним вмістом калію, вітамінів і білків, обмежити вживання солі з їжею. Під час лікування не можна проводити вакцинацію. |
| Гідроксиетилкрохмаль 130000/0,4, 130000/0,42 | Слід завжди уникати об’ємного перевантаження внаслідок передозування. Дозу ретельно підбирати, особливо пацієнтам із СН та пацієнтам з порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам може бути потрібна корекція дози. Пацієнти з тяжкою дегідратацією повинні спершу отримати р-ни електролітів в/в. Виняткової обережності дотримуватися пацієнтам з тяжкими порушеннями печінки і розладами системи згортання крові, особливо гемофілією та наявною або підозрюваною хворобою фон Віллебранда. проводити моніторинг сироваткових концентрацій електролітів, рідинного балансу і функції нирок. Необхідно забезпечити достатній прийом рідини. Через можливість розвитку алергічних (анафілактоїдних) реакцій необхідно проводити відповідний моніторинг пацієнтів і розпочинати інфузію з малою швидкістю. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Гідроксиетилкрохмаль 200 000/0,5 | Застосовувати тільки прозорі р-ни від слабко опалесцентних безбарвних до забарвлених не інтенсивніше, ніж у жовтуватий колір, з неушкоджених флаконів. Призначати з обережністю при хворобі Віллебранда, геморагічних діатезах, дегідратацією зі зменшенням зовнішньоклітинного простору; в такому випадку спочатку необхідно провести поповнення організму рідиною, використовуючи кристалоїдні р-ни. Рекомендується регулярно проводити контроль електролітів сироватки, зокрема натрію, калію, хлору; рівня глюкози крові, білка та ШОЕ. На початку терапії провести контроль креатиніну в сироватці і здійснювати частий контроль балансу рідини, а також показників затримки азотистих шлаків нирками. При порушення техніки, правил введення чи зберігання може виникнути подразнення вен, що може бути причиною флебіту, венозного тромбозу судин у місці введення. Вміст флакону може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності флакона невикористану частину його вмісту викинути. регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові, осмолярність плазми та баланс рідини. Потребується вимірювання тиску крові і, у разі можливості, гемодинамічний контроль для уникнення будь-якого ризику перевантаження судин. Препарат може чинити вплив на результати таких клінічних та біохімічних аналізів як рівень глюкози у крові; рівень білка у крові; ШОЕ; біуретова проба; рівень жирних кислот, холестерину та сорбіт-дегідрогенази у крові; питома вага сечі. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Гідроксиетилкрохмаль 450000/0,7 | З особливою обережністю при геморагічному діатезі. У хворих з дегідратацією для запобігання розвитку анурії перед початком застосування гідроксіетилкрохмалю для стимуляції діурезу необхідно провести терапію р-ми електролітів або глюкози та контролювати діурез під час інфузії препарату. На початку терапії треба провести контроль рівня креатиніну у крові. Рекомендується проводити контроль рівня електролітів (наприклад натрію, калію, хлору) у крові. Високі дози препарату, через ефект розрідження, призводять до зниження гематокриту, а також концентрації гемоглобіну та білка у крові. При втратах крові, що становлять понад 20–25% від об’єму циркулюючої крові, обов’язково застосовується еритроцитарна маса. Може чинити вплив на результати таких клінічних та біохімічних аналізів як рівень глюкози у крові; рівень білка у крові; ШОЕ; біуретова проба; рівень жирних кислот, холестерину та сорбіт-дегідрогенази у крові; питома вага сечі. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Гідроксизин | Призначають з обережністю хворим, схильним до судомних реакцій. Діти раннього віку є більш сприйнятливими до розвитку побічних явищ з боку ЦНС. Призначати з обережністю хворим на глаукому, з утрудненим сечевиділенням, запором, міастенією гравіс, деменцією. При одночасному застосуванні з ЛЗ що пригнічують ЦНС, чи холіноблокаторами, дозу потрібно коригувати. Обережно призначати хворим, схильним до серцевої аритмії, у тому числі з дисбалансом електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія) та з хворобами серця, що існували до лікування, або хворим, які отримують протиаритмічні препарати. Для таких пацієнтів розглянути застосування альтернативної терапії. Лікування препаратом необхідно припинити не менше як за 5 діб до проведення алергічного тесту або провокаційної проби з метахоліном. | Уникати прийому алкоголю. Може впливати на увагу і швидкість психомоторних реакцій, уникати керування автомобілем чи механізмами. |
| Гідроксикарбамід | Перед початком і періодично під час лікування перевіряти лабораторні показники функцій кісткового мозку, нирок і печінки; визначення рівня гемоглобіну, лейкоцитів і тромбоцитів проводити щотижня, протягом усього періоду лікування; при зменшенні вмісту лейкоцитів до рівня менше 2,5х109/л або тромбоцитів до рівня менше 100х109/л лікування припинити, доки вміст їх не відновиться до норми; досвід лікування хворих із порушеннями функції нирок або печінки обмежений, лікування таких хворих проводять з обережністю та під постійним наглядом, особливо на початку лікування; перевірка стану шкіри протягом курсу лікування гідроксисечовиною (був зареєстрований випадок карциноми шкіри); може індукувати розвиток болючих виразок ніг, що погано лікуються та потребують припинення лікування гідроксисечовиною; не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом Lapp-лактази або глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Під час лікування вживати велику кількість рідини; у разі пропущення прийому наступну дозу приймати після консультації з лікарем; можливість реагувати може бути порушена. |
| Гідроксипрогестерон | З обережністю застосовувати препарат пацієнтам із ЦД, БА, епілепсією, мігренню, депресією. При наявності будь-якої прогестогензалежної пухлини в минулому і/або її прогресування під час вагітності або попередньої гормональної терапії, пацієнтки повинні перебувати під ретельним наглядом. | Може спричиняти порушення зору та підвищену втому, тому утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами. Не застосовувати препарат пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, мальабсорбція глюкози-галактози. Під час лікування рекомендується проведення регулярних оглядів. |
| Гідроксихлорохін | Перевищення рекомендованої добової дози збільшує ризик виникнення ретинопатії та прискорює цей процес. Перед початком курсу лікування провести офтальмологічне обстеження: перевірити гостроту зору, провести ретельну офтальмоскопію та фундоскопію, дослідження центрального поля зору з червоною мішенню та колірного зору. Надалі таке обстеження необхідно повторювати щорічно. Обстеження повинно бути більш частим у таких ситуаціях: денна доза перевищує 6,5 мг/кг ідеальної (не підвищеної) маси тіла; реальна маса, що використовується для встановлення дози для хворих з надмірною вагою, може призвести до передозування; ниркова недостатність; кумулятивна доза перевищує 200 г; знижена гострота зору. Якщо зір погіршується, негайно відмінити препарат. Хворі повинні знаходитися під наглядом, тому що зміна сітківки та порушення зору можуть прогресувати навіть після відміни лікування. Лікування відмінити, якщо у пацієнта спостерігаються пігментні порушення, дефекти поля зору або інші відхилення від норми, які не можна пояснити порушенням акомодації чи наявністю помутніння рогівки; ці зміни можуть прогресувати. Обережно застосовувати для лікування пацієнтів, які мають шлунково-кишкові, неврологічні або гематологічні захворювання; хворих, чутливих до хініну; які мають дефіцит глюкози-6-фосфат-дегідрогенази, порфірію, псоріаз. Хворим, які приймають препарат протягом тривалого часу, періодично проводити повний аналіз кров (при виявленні аномальних показників препарат відмінити); проводити обстеження функцій скелетних м’язів і сухожильних рефлексів. При виникненні м’язової слабкості препарат відмінити. | Хворим дотримуватись обережності при керуванні транспортом і виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги; у випадку появи будь-яких розладів зору, в тому числі при порушенні колірного зору, пацієнтам негайно припинити прийом препарату та звернутися до свого лікаря. Якщо цей стан не проходить сам по собі, доза може бути тимчасово знижена. Маленькі діти особливо чутливі до токсичних ефектів амінохінолінів, тому необхідно зберігати препарат у недоступному для дітей місці. |
| Гідротальцит | Уникати великих доз та довготривалої експозиції пацієнтам з порушенням функції нирок (зокрема пацієнтам, які проходять сеанси гемодіалізу), пацієнтам з хворобою Альцгеймера чи іншими формами деменції та пацієнтам з гіпофосфатемією, чи які дотримуються дієти з низьким вмістом фосфатів. Не приймати одночасно з їжею, що містить кислоту (наприклад, вино, фруктові соки) через підвищене всмоктування кишечником алюмінію гідроксиду. Не містить цукру, тому може бути рекомендований хворим на діабет. | Не спостерігалось жодного впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. |
| Гідрохлортіазид | Може виникати симптомна артеріальна гіпотензія. За пацієнтами необхідно здійснювати нагляд, щоб вчасно виявити клінічні ознаки порушення водно-сольового балансу (наприклад, гіповолемію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію чи гіпокаліємію), що можуть розвиватись у випадку одночасної діареї чи блювання. У таких пацієнтів необхідно періодично контролювати рівень електролітів у сироватці крові. У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові. Можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути потреба у модифікації доз протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну. На тлі терапії тіазидами може маніфестувати латентний ЦД. Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками кальцію, а також викликати невелике транзиторне підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Значна гіперкальціємія може бути проявом латентного гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів припинити перед проведенням обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз. Підвищення рівнів холестерину і тригліцеридів може бути пов’язане з терапією тіазидними діуретиками.У деяких пацієнтів лікування тіазидами може спровокувати гіперурикемію та/або подагру. | На початку застосування (період визначається індивідуально) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу з іншими механізмами. Пізніше ступінь заборони визначається індивідуально лікарем. Препарат не застосовувати при рідкісних спадкових формах непереносимості галактози, лактози, дефіциті лактази Лаппа або синдромі мальабсорбції глюкози-галактози. |
| Гіпромелоза | Спеціальних рекомендацій немає. | Може викликати короткочасну нечіткість зору через формування смуги у полі зору, тому при управлінні автотранспортом або роботі з іншими механізмами пацієнтам зачекати, поки зір проясниться. |
| Глатирамер ацетат | Можна застосовувати тільки у вигляді п/ш ін’єкцій. За наявності нерозчинених часток р-н препарату не використовувати. Пацієнтів необхідно поінструктувати з застосування методів асептики при введенні препарату, приготування його розчину та навчити методиці самостійних ін’єкцій. Розуміння пацієнтом важливості застосування антисептичної обробки при самостійних ін’єкціях та процедурах повинні періодично контролюватися. Пацієнтів необхідно поінформувати про неможливість повторного використання голок та шприців, а також відносно процедури їх утилізації. Пацієнт може позбавитися використаних голок та шприців тільки після того, як вони були покладені в тверду упаковку. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість побічних реакцій, пов’язаних з використанням препарату. | Перед введенням препарату переконайтеся в тому, що у Вас є все необхідне для ін’єкції. Візьміть один блістер із заповненим шприцом із загальної упаковки. Перед введенням препарату вимийте руки водою з милом. Витримайте блістер із заповненим шприцом при кімнатній температурі протягом не менше 20 хв. При наявності зважених частинок, р-н не застосовувати. Виберіть ділянку тіла для ін’єкції: руки, стегна, сідниці, живіт — припупкова ділянка. Щодня вибирати нове місце для уколу. Дістаньте шприц із захисної блістерної упаковки, видаливши паперове маркування. Візьміть шприц у руку, якою Ви пишете, та тримайте його так, ніби Ви тримаєте олівець. Зніміть захисний ковпачок з голки. Злегка зберіть шкіру в складку великим і вказівним пальцями. Введіть голку в шкіру, вводити препарат, рівномірно натискаючи на поршень шприца вниз до його повного спорожнювання. Видаліть шприц з голкою рухом вертикально вгору. Використаний шприц покладіть в утилізаційний контейнер. Якщо Ви забули ввести препарат, зробіть ін’єкцію якнайшвидше, як тільки згадали про це, не допускається введення подвійної дози препарату. Вводьте наступну дозу тільки через 24 год. Не припиняйте застосування препарату без консультації з лікарем. |
| Глауцин | Не застосовувати при продуктивному кашлі, який супроводжується виділенням мокротиння, — ризик обтурації бронхів секретом; з обережністю призначати препарат хворим з гіпотензією і з лабільним АТ ч/з ризик виникнення колапсу. До складу ЛЗ входить крохмаль пшеничний, який може містити глютен, але лише в незначній кількості, тому вважається, що є безпечним для осіб з целіакією. Засіб містить сахарозу в якості допоміжної речовини оболонки — це небезпечно для осіб з рідкими спадковими проблемами непереносимості фруктози, з глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахарозо-ізомальтазним дефіцитом. | Не застосовувати водіям і особам, робота яких потребує високої швидкості фізичних і психічних реакцій, ч/з можливе виникнення запаморочення, головного болю, сонливості, слабкості і стану легкої стомлюваності. Пацієнтам з алергією на пшеницю (що відрізняється від целіакії) не застосовувати цей лікарський засіб. Не застосовувати у пацієнтів з рідкими спадковими проблемами непереносимості фруктози, з глюкозо-галактозною мальабсорбцією або сахарозо-ізомальтазним дефіцитом. |
| Глібенкламід | При одночасному застосуванні з клонідином, бета-адреноблокаторами, гуанетидином та резерпіном може порушуватись сприйняття хворим симтомів-передвісників гіпоглікемії. У хворих з обмеженням функції нирок або печінки чи пониженою функцією щитоподібної залози, гіпофізу або кори наднирникових залоз вимагається особлива обережність. При незвичних стресових ситуаціях (травма, операція, інфекційне захворювання, що супроводжується підвищенням температури тіла) може погіршитись обмін речовин, що може призвести до гіперглікемії, іноді настільки значної, що може вимагати тимчасового переведення хворого на інсулін. У хворих на недостатність в організмі глюкозо-6-фосфатдегідрогенази лікування препаратами сульфанілсечовини, у тому числі глібенкламідом, може викликати гемолітичну анемію, тому вирішити питання про їх переведення на препарати, альтернативні похідним сульфанілсечовини. Хворі на діабет з ознаками церебрального склерозу та хворі, з якими утруднений контакт у цілому, схильні до більшої загрози розвитку гіпоглікемії. | Алкоголь, застосований неодноразово в значній кількості, та при його постійному застосуванні може непередбачуваним чином посилити або послабити дію препарату. Не перевищувати рекомендовані дози. |
| Гліквідон | Лікування пацієнтів із недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази сульфонілсечовиною може спричинити гемолітичну анемію. Якщо монотерапія гліквідоном не забезпечує достатнього контролю над діабетом, рекомендується додаткове призначення лише метформіну. | Попередити пацієнтів щодо можливості появи сонливості, запаморочення та порушення акомодації або появи інших клінічних ознак гіпоглікемії під час лікування. дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Несвоєчасний прийом їжі або недотримання рекомендованого лікарем режиму дозування може призвести до значного зниження рівня глюкози в крові або втрати свідомості, наприклад, якщо таблетку прийняти до прийому їжі замість прийому на початку. Алкоголь або стрес може посилювати або послаблювати гіпоглікемічний ефект сульфонілсечовини. |
| Гліклазид | Призначати тільки тим пацієнтам, які мають можливість регулярно харчуватися (включаючи сніданок). Ризик виникнення гіпоглікемії зростає у пацієнтів з нирковою та тяжкою печінковою недостатністю, адреналовою недостатністю, гіпопітуітризмом і порушенням функції щитовидної залози. У разі інфекції, травми, пропасниці або якщо хворому на ЦД 2 типу необхідне хірургічне втручання, потрібно розглянути доцільність переведення хворого на інсулін. У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази застосування препаратів сульфанілсечовини може спричинити виникнення гемолітичної анемії. Таким пацієнтам гліклазид призначати з обережністю та розглянути питання щодо призначення альтернативної терапії без застосування препаратів сульфанілсечовини. | У разі низькокалорійного або нерегулярного харчування, довготривалого сильного фізичного навантаження, вживання алкоголю та застосування препаратів, які містять етанол, прийому інших цукрознижувальних препаратів ризик виникнення гіпоглікемії зростає. При появі клінічних ознак гіпоглікемії (посилення потовиділення, блідість, тахікардія, нездужання) необхідна корекція дози препарату. З обережністю застосовувати водіям та особам, професія яких потребує підвищеної концентрації уваги. |
| Глікозиди сени | Препарат не застосовувати хворим на ЦД, пацієнтам з такими спадковими захворюваннями, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози і галактози або з дефіцитом сахарози-ізомальтози, оскільки містить цукор. Препарат містить сухе молоко. Незважаючи на те, що його кількість дуже мала, пацієнтам з непереносимістю лактози необхідно застосовувати препарат з обережністю, особливо при розвитку діареї. З обережністю приймати пацієнтам із запальними захворюваннями кишечнику. | При відсутності очікуваного ефекту доза препарату може бути збільшена, але тільки з попередньою консультацією лікаря. Препарат не приймати протягом двох годин після застосування інших лікарських засобів. приймати мінімальну ефективну дозу, необхідну для відновлення нормальної функції кишечнику. Не треба застосовувати препарат протягом тривалого часу або в дозах, що перевищують рекомендовані, оскільки це може спричинити звикання й порушеннь функції кишечнику. З обережністю та після попередньої консультації з лікарем приймають у наступних випадках: після лікування не отримано жодних позитивних результатів; застосування препарату спричинило появу небажаних реакцій або симптоми захворювання погіршуються; з’явивилися: висип, болісні відчуття у животі, нудота, блювання; перед лапаротомією або хірургічним втручанням в черевну ділянку; застосування препарату триває більше 1 тижня. |
| Глімепірид | Якщо у хворого спостерігається гіпоглікемічна реакція на приймання глімепіриду в дозі 1 мг на добу, це означає, що цукровий діабет може бути контрольований тільки за допомогою дотримання дієти. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, належать: порушення функції нирок; тяжке порушення функції печінки; передозування; певні декомпенсовані захворювання ендокринної системи, які впливають на вуглеводний обмін або контррегуляцію гіпоглікемії (наприклад, при деяких порушеннях функції щитовидної залози та недостатності функції передньої долі гіпофізу чи кори надниркових залоз). Необхідно регулярно контролювати показники функції печінки та гематологічні показники. Лікування пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази препаратами сульфонілсечовини може призвести до розвитку гемолітичної анемії. | У випадку пропуску дози глімепіриду її не можна збільшувати при наступному прийомі. Алкоголь може посилювати або послаблювати цукрознижуючий ефект лікарського засобу. До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемії, належать: небажання або (особливо в літньому віці) нездатність пацієнта до співпраці з лікарем; недоїдання, нерегулярне харчування чи пропуск приймання їжі або період голодування; порушення дієти; невідповідність між фізичним навантаженням та споживанням вуглеводів; вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропуском приймання їжі. Здатність до концентрації та швидкість реакції можуть знижуватися внаслідок гіпоглікемії чи гіперглікемії або, наприклад, через погіршення зору. |
| Гліцерин | Спеціальних рекомендацій немає | Запобігати попадання гліцерину в очі. |
| Глюкагон | Слід вживати застережних заходів при застосуванні хворим з інсуліномою або глюкагономою. Не використовувати р-н, якщо він має консистенцію гелю або порошок розчинився не повністю. | Дослідження про вплив глюкагону на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводились. |
| Глюкоза | 5% р-н: дуже обережно застосовувати у хворих з внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами; з метою попередження виникнення гіпоосмолярності плазми 5% р-н можна комбінувати із введенням ізотонічного р-ну хлориду натрію. 5%, 10% та 40% р-ни: при тривалому в/в застосуванні необхідний контроль рівня цукру в крові; при введенні великих доз за необхідністю призначають інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4 — 5 г глюкози. 40% р-н: не застосовувати п/ш та в/м; при гіпокаліємії введення р-ну необхідно поєднувати одночасно з корекцією дефіциту калію (ч/з небезпеку посилення гіпокаліємії). Вміст фл. може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності пляшки чи поліетиленового флакона невикористану частину вмісту пляшки чи флакона викинути. | Дані щодо здатності впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами відсутні через виключне застосування препарату в умовах стаціонару. |
| Глюкоза 10% | При тривалому в/в застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові. При введенні препарату призначати інсулін під шкіру з розрахунку 1 ОД на 4–5 г глюкози. Препарат не рекомендують призначати хворим зі зниженою толерантністю до глюкози (табл.). | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Глюкоза 5% | Препарат дуже обережно застосовувати хворим із внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами. При тривалому в/в застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові. З метою попередження виникнення гіпоосмолярності плазми 5% р-н uлюкози можна комбінувати із введенням ізотонічного р-ну хлориду натрію. При введенні великих доз у разі необхідності призначати інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4–5 г глюкози. Вміст флакона може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності флакона невикористану частину вмісту флакона утилізувати. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Гозерелін | З обережністю призначати особам чоловічої статі, особливо схильним до виникнення непрохідності сечовивідних шляхів, порушення провідності або стискання спинного мозку. У даних пацієнтів здійснювати моніторинг протягом першого місяця терапії. Якщо стискання спинного мозку чи ниркова недостатність, зумовлені непрохідністю сечовивідних шляхів, мають місце або знаходяться на стадії виникнення, призначити адекватне для даних ускладнень лікування. Жінки: застосування агоністів ЛГ-РГ при лікуванні у жінок може стати причиною зменшення мінеральної щільності кісткової тканини. Відбувається певне відновлення кісткової тканини після припинення лікування. Особливої обережності дотримуватися у випадку пацієнтів із додатковими факторами ризику розвитку остеопорозу (хр. зловживання алкоголем, паління, довготривала терапія протисудомними засобами або КС, наявність остеопорозу у родинному анамнезі). Може спричинити зростання опору шийки матки і у зв’язку з цим — труднощі при дилатації шийки матки. | Під час лікування у пацієнток може початися природна менопауза. У деяких жінок менструації не поновлюються після припинення терапії. |
| Гризеофульвін | не призначають для профілактичного застосування, його не застосовують для лікування мікозів легкого ступеня, при яких достатньо призначення місцевих протигрибкових засобів; проводити періодичний моніторинг функцій органів та систем, включаючи функції нирок, печінки, системи гемопоезу; з обережністю призначають препарат при підвищеній чутливості до пеніцилінів, при гіпокоагуляційних станах | препарат може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами; для запобігання повторного інфікування необхідно провести дезинфекцію одягу, постільної, натільної білизни, взуття; під час лікування гризеофульвіном потрібно утримуватись від вживання алкоголю! під час лікування треба уникати прямого сонячного світла та штучного УФ опромінення. Знижує ефективність пероральних контрацептивів, необхідно користуватися додатковими запобіжними засобами (наприклад, презервативами); жінкам планувати вагітність бажано не раніше, ніж ч/з 1 місяць після закінчення курсу лікування; чоловіки не мають планувати своє майбутнє батьківство під час лікування та впродовж 6 місяців після припинення прийому препарату; при призначенні пацієнтам з порушеннями толерантності до вуглеводів необхідно враховувати, що до складу таблеток входять вуглеводи, в тому числі, лактоза. |
| Гуанфацин | лікування комбінацією гуанфацина та неселективного блокатора бета-рецепторів припиняти, поступово відміняючи спочатку блокатор β-рецепторів, а потім, через 2–4 дні, гуанфацин (також поступово).Протягом лікування препаратом рекомендується регулярний контроль рівня печінкових ферментів і, якщо виявлено істотне його підвищення, припинити лікування. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, а також з с-мом Лаппа або з глюкозо-галактозною мальабсобцією препарат не призначаюти. З обережністю застосовувати при вираженому атеросклерозі судин ГМ, облітеруючих захворюваннях периферичних артерій. | На початку лікування керування автотранспортом і робота зі складними механізмами повинні бути заборонені. Пізніше ступінь обмежень може бути переглянуто у кожному конкретному випадку. Заспокійливий ефект гуанфацину може посилюватися при одночасному вживанні алкоголю, тому під час лікування препаратом вживання спиртних напоїв заборонено. |
| Дакарбазин | Проводити лабораторні обстеження щодо системи кровотворення. Р-н готується безпосередньо перед інфузією і вводиться за допомогою спеціальних (світлозахисних) систем. Дотримуватись стандартних запобіжних заходів при роботі з цитостатичними ЛЗ, що мають тератогенний, мутагенний та канцерогенний ефект. Уникати впливу препарату на персонал, у період вагітності уникати будь-якого контакту з цитостатиками. У деяких випадках при підозрі на обструкцію вен є ефективною рання терапія високими дозами КС з або без гепарину чи активаторів тканинного плазміногену. | Може впливати на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами через побічні реакції з боку ЦНС або через те, що він спричиняє нудоту та блювоту. Протягом терапії утримуватися від прийому алкоголю та гепатотоксичних препаратів. Чоловікам користуватися засобами контрацепції протягом лікування та протягом 6 місяців після закінчення лікування. Потенційний ризик для жінок репродуктивного віку: уникати вагітності під час лікування. |
| Дактиноміцин | З обережністю застосовують пацієнтам з подагрою або нирковими конкрементами (уратний нефролітіаз) в анамнезі (ризик гіперурикемії), попередньою цитотоксичною або променевою терапією. В період лікування необхідно контролювати ступінь мієлодепресії, а також функції печінки і нирок, концентрацію сечової кислоти в плазмі крові. Є повідомлення про те, що дактиноміцин може спотворювати результати біологічних проб, які використовують для визначення концентрації антибактеріальних препаратів в плазмі крові. При застосуванні одночасно з променевою терапією можливе почастішання токсичних реакцій з боку травної системи та кісткового мозку. Особлива обережність необхідна при призначенні препарату під час двомісячної променевої терапії правосторонньої пухлини Вільмса, оскільки при цьому спостерігались гепатомегалія і підвищена активність аспартатамінотрансферази (АСТ). Дактиноміцин застосовують також методом ізольованої перфузії і вводять самостійно або в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами або як паліативне лікування, або як доповнення до хірургічного лікування. В окремих випадках препарат, що призначається перфузійно, забезпечує ефективніше тимчасове поліпшення, ніж його системне застосування. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Далтепарин | Препарат не можна вводити в/м! Не застосовувати препарат пацієнтам з уретро- та нефролітіазом, хр. алкоголізмом через ризик кровотеч. З обережністю препарат застосовувати пацієнтам зі злоякісними новоутвореннями з тенденцією до кровотеч; пептичною виразкою в анамнезі; пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку кровотечі, наприклад, після операції або травми, геморагічного інсульту, тромбоцитопенії або порушенні функції тромбоцитів, пацієнтам, які отримують супутні антикоагулянти/антиагреганти. Крім того, з обережністю застосовувати далтепарин у високих дозах (наприклад у дозах, необхідних для лікування г. тромбозу глибоких вен, легеневої емболії та нестабільного перебігу ІХС). У разі необхідності моніторингу методом вибору для визначення активності анти-Ха є лабораторні аналізи, в яких використовується хромогенний субстрат. Не проводити аналізи для визначення АЧТЧ і протромбінового часу, оскільки ці аналізи відносно нечутливі до активності далтепарину натрію. Далтепарин не може взаємозамінюватися (одиниця за одиницю) з нефракціонованим гепарином, іншими низькомолекулярними гепаринами або синтетичними полісахаридами. При застосуванні нейроаксіальної анестезії (епідуральної/спінальної анестезії) або при виконанні спинномозкової пункції існує ризик розвитку епідуральної або спінальної гематоми, яка може призвести до тривалого або постійного паралічу. | Спеціальних рекомендацій немає. Не впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами. |
| Даптоміцин | Застосовують у вигляді в/в інфузії і вводять протягом 30 хв. Приготування р-ну для інфузії потребує додаткового розведення. Застосовують в/в у 0,9% р-ні хлориду натрію. Не застосовувати частіше ніж 1 р/добу. Якщо після початку терапії визначено іншу локалізацію інфекції в організмі, окрім ускладненої інфекції шкіри та п/ш тканин або правостороннього інфекційного ендокардиту, розглянути застосування альтернативної антибактеріальної терапії, ефективної для лікування такого типу інфекції. У разі виникнення АР на даптоміцин його застосування припиняють та призначають належну терапію. Не показаний для лікування пневмонії. Пацієнтам з глибоко локалізованою інфекцією якнайшвидше надати необхідну хірургічну допомогу (хірургічна обробка рани, видалення протезів, хірургічна заміна клапана тощо). Зафіксовані випадки неефективного лікування даптоміцином ентерококових інфекцій, які переважно супроводжувалися бактеріємією. Якщо протягом терапії виникає суперінфекція, необхідно вжити відповідних заходів. Якщо діарея, асоційована з Clostridium difficile, є підозрюваною або підтвердженою, застосування доведеться припинити і розпочати відповідне лікування за клінічними показаннями. Можливе збільшення у плазмі рівнів креатинфосфокінази (КФK, ММ-ізоензим), що асоціюється з м’язовими болем та/або слабкістю, а також про випадки міозиту, міоглобінемії та рабдоміолізу. Рекомендовано: плазмові рівні КФК вимірювати перед початком лікування та регулярно через однакові проміжки часу (принаймні 1 р/тижд.) під час терапії у всіх пацієнтів; КФК вимірювати частіше (кожні 2–3 дні щонайменше протягом перших 2-х тижн. лікування) у пацієнтів, яким загрожує підвищений ризик розвитку міопатії. Пацієнтів потрібно регулярно обстежувати в період лікування щодо будь-яких ознак або симптомів, що можуть свідчити про міопатію. Потрібно ретельно контролювати пацієнтів протягом лікування на наявність с-мів нейропатії, а також потрібно визначити необхідність відміни даптоміцину. Фл. призначені тільки для одноразового застосування. Застосовувати одразу після відновлення. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Дарбепоетин альфа | З обережністю при наявності епілепсії. Ретельно контролювати рівень Hb — потенційний підвищений ризик тромбоемболічних випадків та летального наслідку. Кількість тромбоцитів контролювати протягом перших 8 тижн. лікування. Усі інші причини анемії (дефіцит заліза, гемоліз, втрата крові, недостатність вітаміну В12 та фолієвої кислоти) необхідно визначити та вилікувати до початку терапії. Забезпечити адекватне надходження заліза: для пацієнтів із хр. НН, з рівенем феритину у сироватці крові нижче 100 нг/мл застосовують p/os прийом заліза (200–300 мг/день для дорослих та 100–200 мг/день — дітям); для усіх онкологічних пацієнтів, у яких насиченість трансферином нижче 20% — p/os прийом заліза (200–300 мг/день). Пацієнтам з порфирією застосовувати з обережністю. Пацієнт має переходити з одного ЛЗ на інший лише за згодою лікаря. Можливий розвиток антитілоопосередкованої істинної еритроцитарної аплазії (PRCA) після багатомісячного або багаторічного періоду п/ш застосування, переважно у пацієнтів з хр. НН. Не підтверджений для лікування анемії, асоційованої з гепатитом С. За відсутності відповіді на терапію визначити причинні фактори. При зниженні Hb та розвитку тяжкої анемії, асоційованої з низькою кількістю ретикулоцитів, перервати лікування та визначити наявність антитіл до еритропоетину, провести дослідження кісткового мозку для постановки діагнозу істинної еритроцитарної аплазії (PRCA). У пацієнтів із хр. НН темп збільшення рівня Hb має становити 1 г/дЛ (0,62 ммоль/л) на міс. та не повинен перевищувати 2 г/дЛ (1,25 ммоль/л) на міс. для мінімізації ризику розвитку АГ; а досягнутий рівень Hb не перевищувати верхньої межі бажаної концентрації Hb крові. Стан пацієнтів з хр. НН, які застосовують п/ш, і попередньо відповідали на лікування регулярно контролювати щодо зниження ефективності лікування, у пацієнтів, що характеризується тривалим зниженням рівня Hb, не дивлячись на підвищення дози. Для пацієнтів, які перебувають на ГД рекомендована перевірка шунта та профілактика тромбозу застосуванням ацетилсаліцилової к-ти. Контролювати рівень електролітів у сироватці крові. Не можна виключати, що епоетин α може діяти як чинник росту на деякі типи пухлин; у деяких клінічних ситуаціях надати перевагу переливанню крові для лікування анемії у пацієнтів, хворих на рак. Рішення про застосування повинно ґрунтуватися на оцінці користі-ризику за участю окремого пацієнта. Пацієнти, які підлягають елективній ортопедичній хірургії, повинні отримувати адекватну антитромботичну профілактику, особливо на фоні супутніх ССЗ. Застосування у хірургічних пацієнтів зі сталим рівнем Hb > 13 г/дЛ не рекомендується. | Переходити з одного ЛЗ на інший лише за згодою лікаря. |
| Дарунавір | На початку лікування одночасно з низькою дозою ритонавіру дотримуватися обережності, враховуючи історію лікування кожного пацієнта і форми мутацій, асоційовані з різними агентами. Генотипне та фенотипне тестування (якщо це можливо) та історія лікування повинні супроводжувати застосування дарунавіру. Дарунавір містить сульфонамідну групу, з обережністю застосовувати пацієнтам з відомою алергією на сульфонаміди. проводити моніторинг біохімічних показників перед початком та під час терапії. Пацієнтам із хр.гепатитом, цирозом або пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ проводити моніторинг щодо підвищення рівня АСТ/АЛТ до початку лікування та особливо протягом перших місяців терапії. У пацієнтів, які отримували антиретровірусну терапію, включно з інгібіторами протеази, виявлені випадки ЦД, гіперглікемія або погіршення перебігу вже існуючого діабету. У деяких з цих пацієнтів гіперглікемія була тяжкою і в ряді випадків супроводжувалася кетоацидозом. У багатьох пацієнтів мали місце супутні захворювання, деякі з яких потребували лікування препаратами, що сприяють розвитку ЦД або гіперглікемії. Комбінована антиретровірусна терапія може спричиняти у ВІЛ-інфікованих пацієнтів перерозподіл жирової тканини (ліподистрофію). У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із тяжким імунодефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії може проявлятися запальна відповідь організму на безсимптомні або залишкові опортуністичні інфекції, що спричиняє серйозні клінічні ускладнення або погіршення симптоматики. | Пацієнтів поінформувати про те, що сучасні антиретровірусні препарати не виліковують ВІЛ-інфекцію та не запобігають передачі ВІЛ через кров та внаслідок статевих контактів. Пацієнтам потрібно роз’яснити необхідність дотримання відповідних заходів безпеки. Хворих на гемофілію поінформувати про можливість посилення кровотеч. Пацієнтів проінформувати про необхідність медичної консультації, якщо вони відчують біль у суглобах, скутість суглобів або утруднення рухів. У зв’язку з можливістю розвитку таких побічних ефектів, як запаморочення, під час лікування комбінацією дарунавір/ритонавір не керувати автомобілем та працювати зі складною технікою. |
| Даунорубіцин | Застосування даунорубіцину проводити при суворому контролі показників крові. Перед кожним курсом лікування оцінювати функції серця, нирок і печінки. Для запобігання розвитку вторинної гіперурікемії рекомендується завчасне застосування алопуринолу і достатнє вживання рідини в процесі лікування. При появі ознак пригнічення функції кісткового мозку, незвичних кровотеч або крововиливів, чорного дьогтеподібного стула, крові в сечі або калі або точкових червоних плям на шкірі потрібно негайно відмінити препарат та прийняти відповідні заходи. Стоматологічні втручання слід, якщо можливо, завершити до початку терапії або відкласти до нормалізації картини крові (можливе підвищення ризику мікробних інфекцій, уповільнення процесів загоєння, кровоточивість ясен). В ході лікування необхідно дотримуватися обережності при використовуванні зубних щіток, ниток або зубочисток. При утворенні екстравазату (печіння або гострий біль в місці ін’єкції) введення негайно припинити і відновити в іншу вену до введення повної дози. В період лікування не рекомендується проведення вакцинації вірусними вакцинами. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Дегарелікс | Tерапевтичний ефект моніторувати за клінічними параметрами і шляхом вимірювання рівня ПСА в сироватці крові. Якщо клінічний ефект недостатній, переконатися, що рівень сироваткового тестостерону знижений достатньо. Не індукує підвищення рівня тестостерону, тому немає необхідності у призначенні антиандрогенних препаратів як захисту від викиду тестостерону на початку терапії. Призначений лише для п/ш введення у ділянку живота. Не струшувати фл. Не вивчався у пацієнтів з анафілактичними реакціями, тяжкою кропив’янкою, ангіоневротичним набряком. Щільності кісткової тканини протягом лікування не вимірювали. Можливий розвиток або ускладнення перебігу ЦД, тому необхідний більш частий моніторинг рівня глюкози крові у пацієнтів-діабетиків при прийомі деприваційної терапії. Може пригнічувати чоловічу фертильність доти поки є пригнічення секреції тестостерону. | Втома та запаморочення є найбільш частими побічними реакціями, що могли б вплинути на здатність керувати механізмами. |
| Дезлоратадин | Безперервне лікування може бути рекомендовано пацієнтам з персистуючим алергічним ринітом протягом періоду контакту з алергеном. Спеціальних рекомендацій немає. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Декаметоксин | Підігрівання препарату до 38°С перед застосуванням підвищує ефективність його дії (р-н для зовнішнього застосування). | Не допускати потрапляння препарату на слизові оболонки очей. При випадковому потраплянні в очі змити його великою кількістю проточної води (р-н для зовнішнього застосування). При запальних явищах та при подразненнях шкіри препарат розводять дистильованою водою у співвідношенні 1:1 або 1:2. Таблетки: застосовувати препарат необхідно після їди, потім протягом 1 год. утримуватися від прийому їжі та пиття. |
| Декваліній | Можливі місцеві реакції подразнення, такі як кровотеча з ерозій вагіни. Не застосовувати молодим дівчатам, які не досягли статевої зрілості. | Під час менструації лікування припинити і продовжити після її припинення. Необхідно продовжувати лікуватися, навіть якщо вже нема відчуття дискомфорту (свербіж, виділення, запах). Курс лікування — 6 днів. Інколи у випадках, коли спостерігається сухість піхви, існує можливість того, що вагінальна табл. не розчиняється і виділяється з піхви цілою. Для запобігання цьому, перед тим як вводити табл. у суху піхву, можна зволожити таблетку невеликою кількістю води. |
| Дексаметазон | Дозу дексаметазону необхідно знижувати поступово. Потрібно спостерігати та вчасно виявляти зміни психічного стану, особливо депресивного настрою, суїцидальних думок та намірів. Може загострити системну грибкову інфекцію, латентний амебіаз і туберкульоз легенів. З обережністю призначати хворим на остеопороз, туберкульоз, глаукому, діабет, активну пептичну виразку, недавній кишковий анастомоз, виразковий коліт і епілепсію. Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбемболією, міастенією гравіс, глаукомою, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, пацієнти, які одужують після операції або перелому кісток. Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного синтезу антитіл і не має очікуваного захисного ефекту. Зазвичай не призначати за 8 тижнів до вакцинації і не починати застосовувати раніше ніж через 2 тижні після вакцинації. Дія посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз. уникати введення в інфіковані або нестійкі суглоби.У період застосування крапель перевіряти стан рогівки, контролювати ВТ; враховувати можливість розвитку грибкової інвазії при будь-якому стійкому утворенні виразок рогівки. При наявності захворювань, що призводять до витончення рогівки або склери, застосування місцевих стероїдів може спричинити перфорацію. | Під час тривалого лікування високими пероральними дозами рекомендується приймати разом з їжею, а між прийомами їжі застосовувати антациди. Впливає на ЦНС і може спричинити запаморочення, спазми, біль голови, тому водіям автотранспорту та операторам потенційно небезпечної техніки необхідно дотримуватися обережності. Перед застосуванням очних крапель зняти контактні лінзи та зачекати 15 хв після інстиляції, перш ніж одягти їх. Тимчасове затуманення зору або інші порушення його можуть впливати на здатність керування автотранспортом або механізмами, тому зачекати доти, доки зір проясниться. У пацієнтів, які тривалий час лікуються дексаметазоном, може спостерігатися с-м відміни при припиненні лікування (підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, біль голови, запаморочення, сонливість або дратівливість, біль у м’язах і суглобах, блювання, зменшення маси тіла, слабкість, конвульсії). |
| Декскетопрофен | Одночасний прийом їжі зменшує швидкість всмоктування діючої речовини. Р-н для ін’єкц. повільно вводити глибоко в/м. Р-н для інфуз. готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений р-н має бути прозорим. Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений р-н. При в/м або в/в ін’єкційному застосуванні препарат негайно ввести після того, як він був набраний з амп. Р-н, що містить тверді частки, застосовувати не можна. Застосовувати з обережністю хворим з АР в анамнезі. Уникати одночасного застосування препарату з ін. НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2. Небажаних явищ препарату уникають при застосування мінімально ефективних доз протягом короткого проміжку часу. У травному тракті можуть розвинутись пептичні виразки з/без перфорації та кровотечі (навіть із летальним наслідком). Якщо при застосуванні декскетопрофену розвинулась шлунково-кишкова кровотеча або пептична виразка, терапію препаратом негайно припинити. Розвиток небажаних явищ підвищується пропорційно до збільшення дози препарату, а також у хворих з виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі та в осіб літнього віку. Перед початком застосування декскетопрофену та при наявності в анамнезі езофагіту, гастриту та/або виразкової хвороби впевнитися, що ці захворювання перебувають у стадії ремісії. Необхідно проводити контроль щодо порушень з боку травного тракту, особливо на рахунок кровотечі у травному тракті. Для зменшення ризику розвитку небажаних побічних р-цій з боку травного тракту призначають ЛЗ, що чинять захисну дію на слизову оболонку травного тракту (мізопростол, інгібітори протонного насоса). Може підвищувати у крові рівень азоту сечовини, креатиніну, АСТ та АЛТ, при значному підвищенні рівня АСТ та АЛТ застосування препарату припинити. Може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, які можуть призводити до гломерулонефриту, інтерстиціального нефриту, папілярного некрозу, нефротичного с-му та г. ниркової недостатності. Може маскувати с-ми інфекційних захворювань. Обережно призначати хворим, які застосовують діуретики та схильних до гіповолемії, через підвищений ризик нефротоксичної дії препарату. Може викликати тяжкі шкірні АР (деякі з летальним наслідком), включаючи ексфоліативний дерматит, с-м Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, тому при перших проявах шкірного висипу, ураженні слизових оболонок або інших проявах гіперчутливості препарат негайно відмінити. При тривалому застосуванні у високих дозах незначно підвищується ризик розвитку артеріальних тромбоемболій (напр. ІМ, інсульт). Хворим із неконтрольованою АГ, декомпенсованою СН, маніфестуючою ІХС, облітеруючим ендартериїтом, цереброваскулярними порушеннями, гіперліпідемією, ЦД та вразі, якщо пацієнт палить, декскетопрофен призначати лише після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі та можливого ризику такої терапії. Амп. містять 200 мг етанолу, тому засіб може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм; вміст етанолу враховувати при застосуванні препарату у І та ІІ триместрах вагітності, дітям та хворим із групи ризику, наприклад, при захворюваннях печінки, а також хворим на епілепсію. | Табл. приймати щонайменше за 30 хв до їжі. У зв’язку з можливим запамороченням і сонливістю може призводити до легкого або помірного зниження здатності керувати транспортом та обслуговувати техніку. У разі появи будь-якого дискомфорту в ділянці живота, особливо на початку лікування, повідомляти лікаря. |
| Декспантенол | Якщо гель застосовувати разом з іншими очними краплями/мазями, між введенням препаратів має бути інтервал приблизно у 15 хв. У будь-якому випадку гель треба закапувати останнім. | Нагляд за немовлятами: мазь застосовують при кожній зміні пелюшок (підгузка). Пантенол спрей дітям призначати препарат лише під наглядом дорослих. Протягом декількох хвилин після закапування гелю у кон’юнктивальний мішок зображення може розпливатися; не рекомендується керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, доки зір не відновиться. Не закапувати при вставлених контактних лінзах, тому що матеріал лінз може бути несумісним з препаратом; їх видалити з ока і вставити знову не раніше ніж через 10–15 хв. після закапування. |
| Декстран-40 | Можна вводити тільки після попереднього проведення внутрішньошкірної проби, за винятком випадків надання невідкладної (ургентної) допомоги при шоковому стані. Внутрішньошкірна проба не дозволяє виявити сенсибілізацію до декстрану у 100% хворих. Тому перші 5–10 хв. протягом в/в введення препарату необхідно уважно стежити за станом хворого. При порушеннях вуглеводного обміну та інших станах, при яких протипоказане введення вуглеводів застосовують з 0,9% р-ном натрію хлориду. Вміст флакона може бути використаний лише для одного пацієнта. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Декстрометорфан | Застосовувати з обережністю дітям з атопічним дерматитом (вивільнення гістаміну).Застосування декстрометорфану одночасно з алкоголем та іншими засобами, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), може посилити пригнічувальну дію на ЦНС та підвищити токсичність навіть у менших дозах. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, порушенням всмоктування глюкози, галактози або недостатнім продукуванням сахарози-ізомальтази не повинні застосовувати цей препарат.Пацієнти, які страждають на цукровий діабет, повинні враховувати, що 15 мл препарату містять 5,5 г сахарози (цукру), що відповідає приблизно 0,54 одиницям вуглеводного обміну. Препарат містить 5 об.% спирту. З обережністю застосовують хворим з порушенням функції печінки, епілепсією, алкогольною залежністю, особам з пошкодженням мозку, вагітним та дітям. враховувати, що кожна доза містить 0,63 г спирту (на 15 мл). | Рекомендовано утримуватись від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами, оскільки препарат впливає на швидкість психомоторних реакцій. |
| Демокситоцин | Необхідне ретельне спостереження за породіллею (контролювати інтенсивність скорочень матки, серцебиття та положення плоду, індивідуальну реакцію пацієнтки на демокситоцин, при необхідності підбирати дозу). При надмірній пологовій діяльності застосування препарату припинити. Не застосовувати інші препарати аналогічної дії. Одна таблетка містить 233,12 мг сахарози та 132,24 мг лактози. | Табл. застосовують трансбукально, закладаючи за щоку поперемінно праворуч і ліворуч, і утримують у ротовій порожнині до повного її розчинення і всмоктування. З рідкою вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp лактази або малабсорбцією глюкози-галактози, а також пацієнтам з рідкою вродженою непереносимістю фруктози та недостатністю сахарози-ізомальтази не застосовувати цей лікарський засіб. |
| Деносумаб | Перед застосуванням розчин необхідно оглянути на наявність твердих часточок або зміни кольору. Розчин не можна використовувати, якщо він помутнів або змінив свій колір. Не струшувати. Для запобігання дискомфорту у місці ін’єкції необхідно дати попередньо заповненому шприцу нагрітися до кімнатної температури (до 25 °C) перед ін’єкцією та вводити препарат повільно. Потрібно ввести весь вміст попередньо заповненого шприца. Будь-яку кількість лікарського засобу, що залишилася у попередньо заповненому шприці після ін’єкції, ліквідувати. | Для всіх пацієнтів дуже важливим є адекватне вживання кальцію та вітаміну D. Пацієнтам необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, якщо у них з’являться симптоми або ознаки целюліту.Пацієнти не повинні одночасно приймати інші лікарські засоби, що містять деносумаб. |
| Десмопресин | Обов’язковим є обмеження до мінімуму прийому рідини за 1 годину до застосування і протягом 8 год. після застосування препарату пацієнтам при первинному нічному енурезі та ніктурії. Лікування без супутнього зниження вживання рідини може призвести до її затримки та/або гіпонатріємії з або без супутніх симптомів та ознак (головний біль, нудота, блювання, збільшення маси тіла, а в тяжких випадках — судоми). оцінити наявність дисфункції сечового міхура і обструкції протоків перед початком лікування. Лікування препаратом припинити на тлі гострого інтеркурентного захворювання, що характеризується водним та/або електролітним дисбалансом (системні інфекції, гарячка, гастроентерит). застосовувати з обережністю пацієнтам із ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску, з водним та/або електролітним дисбалансом, з ризиком розвитку тромбозів. Ризик виникнення судом, спричинених гіпонатріємією, може бути зведений до мінімуму за умов підтримання рекомендованої стартової дози та виключення супутнього застосовування препаратів, які підвищують секрецію вазопресину. | Усіх пацієнтів та осіб, які їх контролюють, ретельно проінструктувати про необхідність дотримання водного режиму. Перед лікуванням переконатися у згоді пацієнта обмежувати вживання рідини. попередити пацієнтів про необхідність уникати перевантаження рідиною (у тому числі при занятті плаванням) та припинити прийом десмопресину на тлі блювання та діареї, поки баланс рідини не відновиться. Не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами, що враховувати водіям та фахівцям, робота яких потребує підвищеної пильності. Необхідно враховувати можливий ризик виникнення запаморочення або сонливості при застосуванні десмопресину. |
| Десферіоксамін | Швидка в/в інфузія може призвести до артеріальної гіпотензії та шоку (гіперемії, тахікардії, колапсу та кропив’янки). Введення високих доз, особливо хворим з низьким рівнем феритину в плазмі, може спричинити порушення зору та слуху. Пацієнти з нирковою недостатністю, які знаходяться на підтримуючому діалізі і мають низький рівень феритину в плазмі, особливо чутливі до розвитку побічних реакцій: порушення зору виникали навіть після одноразової дози. Ризик прояву побічних дій зменшується, якщо його застосовувати у низькій дозі. У пацієнтів з низьким рівнем феритину у сироватці, яких лікували високими дозами, або у дітей (до 3 років на початку лікування) застосування супроводжувалося затримкою росту. Затримку росту, спричинену надмірними дозами препарату, відрізняти від затримки росту при перевантаженні залізом. Затримка росту, пов’язана із застосуванням препарату, виникає рідко при введенні дози менше 40 мг/кг; якщо затримка росту виникла внаслідок застосування більш високих доз цього препарату, то зменшення дозування може повернути нормальну швидкість росту, проте очікуваний зріст у дорослому віці вже не досягається. У пацієнтів з г. інтоксикацією залізом, а також у хворих на таласемію після лікування виключно високими в/в дозами описували г. респіраторний дистрес-синдром. Не перебільшувати рекомендовану добову дозу. У хворих, які страждають від перевантаження залізом, лікування збільшує схильність до інфекцій (до Yersinia enterocolitica та Yersinia pseudotuberculosis). Якщо у пацієнта підвищилась to і виникли г. ентерит/ентероколіт, дифузний біль у животі або фарингіт, лікування тимчасово припинити, зробити бактеріологічні аналізи і одразу розпочати відповідну а/б-терапію. Після знищення інфекції лікування препаратом можна поновити. У хворих, які отримують препарат для лікування перевантаження алюмінієм та/або залізом, дуже рідко відзначався мукормікоз — тяжка грибкова інфекція (іноді повідомлялось про летальні наслідки). У разі появи симптомів або підозрілих ознак цієї інфекції лікування препаратом припинити, зробити мікологічні аналізи і одразу розпочати відповідну терапію. Не застосовувати п/ш в концентраціях вище 10% через підвищений ризик появи місцевих реакцій. Якщо для хворого єдиним способом введення є в/м, може знадобитися застосування більш високих концентрацій, щоб полегшити ін’єкцію. Застосовувати тільки прозорий р-н, каламутний р-н вилити. При проведенні п/ш інфузії голку водити якомога ближче до дерми. Перед початком лікування і після нього кожні 3 місяці робити офтальмологічну консультацію та аудіологічне обстеження. У хворих на таласемію ризик виникнення порушень слуху можна зменшити шляхом збереження співвідношення середньої добової дози препарату (мг/кг) до концентрації феритину у сироватці (мкг/л) на рівні нижче 0,025. При лікуванні дітей через кожні 3 місяці визначати їх масу та зріст. У хворих на алюмінійзалежну енцефалопатію високі дози можуть посилити неврологічну дисфункцію (поява судом), що спричиняється різким збільшенням кількості циркулюючого алюмінію. Може прискорити початок діалізної деменції. Попереднє лікування клоназепамом попереджує розвиток цього неврологічного розладу. Лікування перевантаження алюмінієм може призвести до зменшення рівня кальцію у сироватці та посилення гіперпаратиреоїдизму. | Виділення комплексу заліза може спричинювати появу червоно-коричневого забарвлення сечі. |
| Децитабін | Уникати контакту зі шкірою і вдягати печатки; дотримуватися стандартної процедури поводження з протипухлинними засобами; впливає на репродуктивну функцію чоловіків і є мутагенним; перед початком лікування інформувати хворого щодо доцільності консервації сперми ч/з можливість розвитку необоротної імпотенції при застосуванні препарату. | Чоловіки повинні бути проконсультовані щодо неможливості мати дітей під час застосування. |
| Джозаміцин | У разі розвитку псевдомембранозного коліту відмінити прийом і призначити відповідну терапію. Можливий ризик перехресної резистентності з а/б-макролідами. Рекомендований для застосування пацієнтам з АР реакціями на пеніцилін. | Табл. вкриті п/о ковтати цілими, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини, між прийомами їжі. Табл. дисперговані можна приймати 2 різними способами: можна або ковтати цілими, запиваючи водою, або попередньо розчинити табл. у 20 мл води, перед застосуванням перемішати одержану суспенз. |
| Дигоксин | При тривалій терапії оптимальну індивідуальну дозу препарату звичайно підбирають протягом 7–10 днів. У разі необхідності застосування строфантину останній призначають не раніше 24 год після відміни дигоксину. При одночасному застосуванні дигоксину і салуретиків показано призначення препаратів калію. Для ослаблених пацієнтів, для хворих з імплантованим електростимулятором необхідний ретельний добір доз, оскільки у них токсичні ефекти можуть виявлятися при використанні доз, які звичайно добре переносяться іншими хворими. У пацієнтів з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіперкальціємією, мікседемою, легеневим серцем дигіталізацію проводити обережно та уникати застосування дигоксину у високих разових дозах. Необхідно коректувати електролітний баланс. Гіпокаліємія та гіпомагніємія посилюють токсичність глікозидів наперстянки. З обережністю застосовувати препарат пацієнтам із захворюваннями щитовидної залози. При зниженій функції щитовидної залози початкову та підтримуючу дозу дигоксину зменшити. При гіпертиреозі існує відносна резистентність до дигоксину, внаслідок чого дози препарату можуть бути збільшені. При проведенні курсу лікування тиреотоксикозу треба зменшити дози дигоксину при переведенні тиреотоксикозу у контрольований стан. Пацієнтам із синдромом короткої кишки або із синдромом мальабсорбції внаслідок порушення всмоктування дигоксину можуть знадобитися більш високі дози препарату. У період лікування дигоксином регулярно проводити контроль ЕКГ та концентрації електролітів (калію, кальцію, магнію) у сироватці крові. Потрібна корекція електролітного балансу, оскільки гіпокаліємія та гіпомагніємія посилюють токсичність глікозидів наперстянки. | При пероральному застосуванні необхідно обмежити вживання важко перетравної їжі та продуктів, що містять пектини. Враховуючи можливі побічні ефекти з боку нервової системи, пацієнтам під час лікування препаратом рекомендується утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій. |
| Диданозин | Перед початком лікування з’ясувати у пацієнта про наявні на цей час або в недавньому минулому захворювання нирок, печінки, підшлункової залози. При призначенні препарату пацієнтам, які знаходяться на дієті з обмеженим вживанням солі, враховувати, що кожна капсула по 400 мг містить 1,7 мг натрію, капсула по 250 мг — 1,0 мг натрію. утримуватися від призначення препарату у комбінації з іншими лікарськими засобами, які виявляють панкреатичну токсичність (наприклад, пентамідином). Диданозин може спричинити розвиток гіперурикемії, тому контролювати у хворих рівень сечової кислоти. При застосування препарату може підвищитися рівень печінкових ферментів, також має місце розвиток лактатацидозу. враховувати можливість розвитку симптоматики периферичної нейропатії. Продовження лікування диданозином можливе після зникнення симптомів периферичної нейропатії. Препарат у дітей може спричинити патологію оптичного нерва, а у дорослих — ретинальну депігментацію. Тому проводити офтальмологічне обстеження кожні 6 місяців. Внаслідок лікування препаратом можливий розвиток опортуністичної інфекції. | Якщо випадково пропущено час прийому препарату, то наступного разу треба приймати звичайну дозу. Не можна подвоювати дозу з метою компенсації пропущеної! На період прийому препарату утримуватися від вживання алкоголю, у комбінації з алкоголем зростає ймовірність розвитку панкреатиту. Чоловіки і жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні засоби контрацепції. |
| Дидрогестерон | Інформувати жінок, про які зміни в молочних залозах вони повинні повідомляти своєму лікареві; додаткове обстеження, включаючи мамографію, проводити відповідно до існуючої практики, у разі необхідності модифікованої залежно від індивідуальних потреб. Протягом перших місяців лікування можуть виникати проривні кровотечі і кровомазання; якщо такі виникають необхідно з’ясувати їх причину, що може включати біопсію ендометрія для виключення злоякісного новоутворення. За наявності порфірії в минулому і/або її прогресування під час вагітності або попередньої гормональної терапії пацієнтки повинні перебувати під ретельним спостереженням, тому, що це захворювання може рецидивувати або його перебіг погіршуватися під час лікування препаратом. Відомо, що на наступні рідкісні випадки можуть впливати статеві гормони, і тому під час вагітності або при застосуванні статевих гормонів може з‘явитися або погіршитися: холестатична жовтяниця, герпес вагітних, тяжкий свербіж та отосклероз. Пацієнткам з депресією в анамнезі знаходитися під ретельним наглядом. Якщо тяжка депресія рецидивує, лікування дидрогестероном припинити. Якщо будь-яке з нижченаведених порушень відбувається вперше або погіршується під час застосування препарату, має бути розглянуто питання про припинення лікування: надзвичайно сильний головний біль, мігрень або симптоми, які можуть вказувати на ішемію головного мозку; значне підвищення АТ; поява венозної тромбоемболії. У разі звичного або загрозливого аборту необхідно визначити і перевірити під час лікування життєздатність плода, щоб переконатися, що вагітність триває і ембріон живий. | Пацієнткам з спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не приймати цей препарат. Нечасто дидрогестерон може викликати невелику сонливість та/або запаморочення, особливо у перші кілька годин після прийому. Тому керувати автомобілем або працювати з механізмами необхідно з обережністю. |
| Диклофенак | Протизапальна дія очних крапель диклофенаку може маскувати початок та/або прогресування очних інфекцій. При наявності інфекції або якщо існує ризик розвитку інфекції, одночасно із застосуванням очних крапель необхідно призначити відповідну терапію (наприклад антибіотикотерапію). Після закапування очних крапель проведення носослізної оклюзії або закриття очей протягом 3 хв. може призвести до зниження системної абсорбції. Існує теоретична можливість, що в пацієнтів, які застосовують інші лікарські препарати, що пролонгують час кровотечі, або пацієнтів із відомими порушеннями згортання крові при застосуванні диклофенаку у формі очних крапель може спостерігатися загострення захворювання. | Препарат у формі очних крапель не застосовувати під час носіння м’яких контактних лінз; перед застосуванням крапель лінзи повинні бути зняті і вставлені знову не раніше ніж ч/з 15 хв.після закапування; пацієнтам, у яких спостерігається нечіткість зору, утримуватися від керування транспортними засобами і роботи з механізмами. |
| Дилтіазем | З обережністю застосовують при блокаді ніжок пучка Гіса, AV блокаді І ступеня, у людей літнього віку.; під час лікування не рекомендується в/в введення бета-адреноблокаторів. | На початку лікування т може негативно впливати на діяльність, що вимагає швидких психічних і фізичних реакцій (керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті); не рекомендується вживати алкогольні напої. |
| Диметинден | Бути обережними при застосуванні препарату хворим на закритокутову глаукому. | Можливе сповільнення швидкості психомоторних реакцій, з обережністю призначати пацієнтам, які керують автомобілем або працюють з механічними засобами; при застосуванні гелю на великих ділянках шкіри запобігати впливу сонячних променів. Якщо в період лікування гелем вираженість симптомів захворювання не зменшуються або, навпаки, посилюється, необхідно звернутися до лікаря. Гель не можна застосовувати при наявності відомої алергії на укуси комах. При вираженому свербежі або при ураженні великих ділянок шкіри гель застосовувати тільки після консультації з лікарем. Під час лікування уникати тривалого впливу сонця на уражені ділянки шкіри. |
| Динатрію фолінат | Терапію у комбінації з фторурацилом не починати або продовжувати пацієнтам, у яких спостерігаються симптоми ШК токсичності будь-якого ступеня тяжкості, доки ці симптоми не будуть повністю усунені. Пацієнти з діареєю повинні знаходитись під ретельним наглядом лікаря. Не застосовувати для лікування злоякісної анемії, пов’язаної з дефіцитом вітаміну В12. Хоча відбувається гематологічна ремісія, неврологічні прояви зберігаються. Не призначають одночасно з протипухлинними антагоністами фолієвої к-ти (метотрексатом) для зменшення або усунення проявів клінічної токсичності, оскільки терапевтичний ефект антагоніста може бути анульованим. Супутнє призначення динатрію фолінату не пригнічує антибактеріальної активності інших антагоністів фолієвої к-ти, таких як триметоприм і піриметамін. Дозу фторурацилу при проявах токсичності зменшити порівняно з дозою, яку застосовують при монотерапії фторурацилом. У тяжких випадках відмінити застосування фторурацилу та динатрію фолінату і провести підтримуючу в/в терапію. При лікуванні випадкового передозування антагоністів фолієвої к-ти ввести якнайшвидше. Контроль концентрації метотрексату в сироватці необхідний для визначення оптимальної дози і тривалості лікування динатрію фолінатом. Не впливає на негематологічну токсичність метотрексату, наприклад нефротоксичність, що виникає в результаті осадження ЛЗ та/або його метаболіту в нирках. У пацієнтів з епілепсією, які одержують фенобарбітал, фенітоїн, примідон, існує ризик збільшення частоти нападів. Рекомендовано клінічний контроль, контроль концентрації в плазмі і, якщо необхідно, корекція дози протиепілептичного ЛЗ протягом застосування і після припинення. | У разі виникнення стоматиту (від незначного до помірного ступеня тяжкості виразок) та/або проносу (водянисті випорожнення або підвищена кишкова перистальтика) негайно звернутися за консультацією до лікаря. Здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами визначається загальним станом пацієнта. |
| Динопрост | Перед застосуванням необхідно ретельно оцінити співвідношення користь/ризик, особливо в зазначених нижче випадках: епілепсія (наявна або в анамнезі), ЦД (наявний або в анамнезі), звуження шийки матки, пухлина м’язової або сполучної тканини матки; раніше проведені хірургічні втручання на матці; багатократні пологи, анемія в анамнезі. Після того як розпочато переривання вагітності за допомогою динопросту зробити все можливе для його завершення, оскільки вплив препарату на плід не відомий. Випадкове всмоктування препарату у кров може викликати нудоту, блювання, бронхоспазм, спазм периферичних судин, непритомність, загальну слабкість, АГ, відчуття паніки. Оскільки динопрост швидко метаболізується, ці побічні ефекти самостійно зникають за короткий час (через 15–30 хв) і не мають клінічного значення. | Під час застосування препарату протипоказано керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами (може призводити до розвитку сонливості, подвоєння в очах). |
| Динопростон | З обережністю призначати хворим з кардіоваскулярними порушеннями, глаукому або з підвищеним ВТ, з розривом хоріоамніотичної мембрани. Дотримуватись обережності, щоб не ввести гель вище рівня внутрішнього зіва. З метою виявлення можливих ознак побічних ефектів, необхідно пильне спостереження за матковою активністю, станом плода і шийки матки. Якщо у пацієнтки з’являються ознаки гіпертонусу матки, затяжні надмірні маткові скорочення, стан серцебиття плоду відхиляється від норми, обрати таку лікувальну тактику, що сприяє і плоду, і матері. Якщо високотонічні скорочення матки тривають протягом тривалого часу, взяти до уваги можливість розриву матки. За наявності в анамнезі гіпертонічних або тетанічних маткових скорочень рекомендується здійснювати безперервний моніторинг маткової активності і стану плода. До призначення препарату пильно оцінити співвідношення розмірів плода і таза. У ході постмаркетингових спостережень підвищений ризик розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові у післяпологовому періоді був описаний у пацієнток, яким проводилася індукція пологів фармакологічними засобами, зокрема динопростоном або окситоцином. Жінки віком від 35 років, які мали ускладнення в період вагітності, та жінки з гестаційним терміном більше 40 тижнів мають підвищений ризик розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові у післяпологовому періоді. Крім того, ці ж фактори можуть сприяти підвищенню ризику, пов’язаного з індукцією пологів. Тому таким пацієнткам динопростон застосовувати з обережністю. У ранньому післяпологовому періоді необхідно якомога скоріше вжити відповідних заходів для виявлення можливого початку фібринолізу. Клініцист повинен враховувати те, що інтрацервікальне введення гелю динопростону може призводити до непередбачуваних розривів з подальшою емболізацією антигенною тканиною та розвитком у поодиноких випадках анафілактоїдного синдрому вагітних (емболія амніотичною рідиною). | Препарат застосовувати лише в умовах стаціонару. |
| Дипіридамол | При парентеральному введенні не допускати потрапляння препарату під шкіру (можлива іритативна дія). Призначення р-ну у великих дозах може спричинити виникнення синдрому «обкрадання», тобто зменшення кровопостачання ішемізованих ділянок міокарда. Враховувати можливість підвищення кровоточивості при хірургічних втручаннях. Хворим із дефіцитом лактази, галактоземією та порушенням всмоктування глюкози/галактози препарат застосовувати не слід. У пацієнтів з міастенією гравіс може знадобитися корекція доз. | Уникати вживання міцної кави та чаю; з обережністю приймати особам, які керують автотранспортом та працюють зі складними механізмами. |
| Дисульфірам | Парентерально та субфасціально застосовують тільки в умовах спеціалізованої установи, з відповідною матеріально-технічною базою та кваліфікованим персоналом. Табл.-імплантати призначає лікар, який має досвід застосування цієї форми ЛЗ. Призначені для імплантації табл. мають бути стерильними, не ушкодженими, без будь-яких домішок. Перед початком лікування провести повне обстеження хворого, включаючи лабораторні методи, моніторинг функції печінки, включаючи контроль рівня трансаміназ у сироватці крові; тести проводити регулярно, підвищення рівня тричі вище нормального, вимагають негайного припинення лікування без наступного відновлення. У разі прояву астенії, анорексії, нудоти, блювання, абдомінального болю або жовтухи, провести обстеження пацієнта, включаючи визначення лабораторних показників ф-ції печінки. Застосовувати з обережністю пацієнтам з нікелевим дерматитом через підвищений ризик виникнення гепатиту. З обережністю у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпотиреоїдизмом, захворюваннями дихальної або СС системи, ЦД, епілепсією у зв’язку з ймовірністю розвитку випадкової дисульфірамової реакції. Застосовувати тільки за умови повної згоди пацієнта. Нагадати пацієнту про небезпеку, пов’язану із вживанням алкоголю під час лікування, перед лікуванням пацієнт повинен підписати заяву про те, що він інформований про наслідки вживання алкоголю, регулярні обстеження хворих збільшують ефективність лікування алкоголізму в цілому. Перед в/м застосуванням ЛЗ необхідно провести курс дезинтоксикаційної, загальнозміцнювальної, симптоматичної терапії, провести раціональну психотерапію. За 1–3 дні до застосування ЛЗ потрібно повністю відмінити прийом снодійних препаратів, транквілізаторів, антидепресантів і нейролептиків. Перед застосуванням ЛЗ у хворого повинні бути виявлені клінічні ознаки постабстинентної симптоматики. Після застосування препарату, для профілактики рецидивів необхідно підтримувати з пацієнтом постійний контакт. При порушенні методики в/м введення (при швидкому в/м введенні (3–5 сек), потраплянні компонентів препарату у судинне русло, уведення його в м’язи, що були попередньо травмовані в/м ін’єкціями, при гематомах можуть виникнути короткотривалі побічні ефекти, тому при виникненні перших ознак побічної дії введення ЛЗ припиняється і хворому необхідно випити склянку холодної води, вдихнути кисень, повторне введення препарату можливе через добу в нове місце при дотриманні застережних заходів. Після в/м введення ЛЗ, інколи, через 8–10 годи. після ін’єкції можливе підвищення температури до 37–38 С, яке зникає самостійно або після прийому жарознижувальних пр-в. При порушенні режиму тверезості в різні періоди (до 20 днів) після в/м введення можуть виникнути тетурам-алкогольні реакції різного ступеня тяжкості, тривалість такої реакції у нормі не повинна перевищувати 1–2 год., при тяжкому перебігу (утруднення дихання, систолічний тиск нижче 50 мм.рт.ст., сильний головний біль), з метою купірування реакції уводять 20 мл 30% р-н тіосульфату натрію в/в або 20 мл 1% р-ну метиленового синього; при тяжких станах (колапс, зниження систолічного тиску нижче 50 мм.рт.ст.) застосовують відповідні серцево-судинні засоби (ефедрин, H1-блокатори (наприклад, дифенгідрамін, 25–50 мг в/в), а за необхідності — проводять ургентні заходи. З метою зниження токсичності препарату можна застосовувати одночасно підвищені дози вітамінів (С, В1, В6, В12, В15), АТФ (фосфабіон), препарати заліза, пантокрин та ін. тонізуючі і стимулюючі засоби. Під час лікування необхідно утримуватись від застосування косметичних засобів (лосьйонів, кремів, рідин і тому подібне), лаків, фарб, розчинників на спиртовій основі, а також ЛЗ, харчових продуктів, що містять етанол. | За 1–3 дні до застосування відмінити прийом снодійних пр-тів, транквілізаторів, антидепресантів і нейролептиків. Табл. запити водою (половина склянки), приймати вранці під час сніданку. Під час лікування суворо забороняється вживати алкоголь, необхідно уникати вживання ЛЗ та косметики, що містить спирт (рідина для полоскання ротової порожнини, соуси, оцет, сироп від кашлю, засоби, що зігрівають, лосьйони після гоління та інші косметичні засоби). Жінкам застосовувати надійні методи контрацепції під час лікування. Під час прийому препарату не рекомендується керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами, через ризик розвитку небажаних реакцій з боку НС, включаючи сонливість. |
| Дифенгідрамін | Не вводити п/ш внаслідок подразнюючої дії. З обережністю призначають пацієнтам із закритокутовою глаукомою, гіпертрофією передміхурової залози, стенозуючою виразкою шлунка і ДПК, стенозом шийки сечового міхура, БА. Не рекомендується наносити мазь на відкриті рани та на великі зони ураженої шкіри, особливо при варикозній хворобі, кору, везикулярних ураженнях шкіри. | Не застосовують до та під час роботи у пацієнтів, що займаються потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій. Вживання алкоголю протипоказане. Уникати попадання мазі в очі. Через можливість розвитку реакцій фоточутливості уникати попадання прямого сонячного світла на ділянки шкіри, на які наноситься препарат. Не рекомендується наносити мазь на відкриті рани та на великі зони ураженої шкіри. |
| Дифтерійний анатоксин | Дітям, щепленим проти правця з приводу травми АП-анатоксином протягом останніх двох років, чергову ревакцинацію проводять лише проти дифтерії АД-М-Біолік. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Дифтерія — кашлюк — поліомієліт — правець — гепатит В | У дітей з прогресуючими неврологічними порушеннями, включаючи інфантильні спазми, неконтрольовану епілепсію або прогресуючу енцефалопатію, краще відкласти кашлюкову імунізацію (Ра-ацелюлярний кашлюк, Pw-суцільноклітинний кашлюк) до покращання або стабілізації стану. Однак, рішення про застосування кашлюкової вакцини приймати індивідуально після ретельного зваження можливих ризиків та переваг. Містить слідову кількість неоміцину і поліміксину. Вакцина повинна використовуватися з обережністю у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до одного з цих антибіотиків. Вакциновані з фебрильними судомами в анамнезі повинні знаходитись під медичним наглядом, оскільки такі побічні прояви можуть виникати через 2–3 дні після вакцинації. При призначенні первинної імунізації дуже передчасно народженим немовлятам (< 28 тижнів гестації) мати на увазі потенційний ризик розвитку у них апное та необхідність контролю за дихальною функцією протягом 48–72 годин після вакцинації, особливо у випадку, якщо немовля має в анамнезі недорозвиток дихальної системи. Оскільки користь вакцинації у цієї групи немовлят є високою, від вакцинації не відмовлятись або її затримувати. Вакцинацію необхідно проводити тільки в положенні вакцинованого сидячи або лежачи, та залишаючи його в тому ж положенні (сидячи або лежачи) протягом 15 хвилин після вакцинації для попередження ризику його травматизації. | Інфекція, викликана вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), не розглядається як протипоказання. Очікувана імунологічна відповідь може не досягатися після вакцинації пацієнтів з пригніченим імунітетом. |
| Дифтерія — правець — кашлюк — поліомієліт | Потенційний ризик розвитку апное та необхідність моніторингу дихання протягом 48- 72 годин враховувати при проведенні первинного курсу іммунізації у глибоко недоношених дітей, що народилися на 28 тижні вагітності або раніше, особливо ті, що мають у анамнезі ознаки незрілості дихальної системи. Оскільки користь імунізації цієї групи дітей висока, вакцинацію не відкладати або вважати противопоказанням. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Діазепам | Дозу препарату визначати індивідуально для кожного пацієнта. Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою залежно від показань, але не повинна перевищувати при безсонні 4 тижнів, станах тривоги — 8–12 тижнів, включаючи період поступового зниження дози препарату. Пацієнтів проінформувати про початок і тривалість лікування і пояснити поступове зменшення дози. При тривожно-фобічних або тривожно-депресивних станах не рекомендується застосовувати діазепам як монотерапію, враховуючи можливі спроби самогубства. Після виникнення фізичної залежності від бензодіазепінів припинення застосування препарату може призвести до синдрому відміни (феномен рикошету), тому необхідно поступово зменшувати дозу. Препарат не застосовують особам, залежним від алкоголю. Не рекомендується застосовувати для первинного лікування психозів. Не застосовувати тільки для лікування депресій або тривожних станів, пов’язаних з депресією, через можливість розвитку суїцидальної поведінки у таких пацієнтів. Таблетки містять лактозу, тому його не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. З метою зменшення місцевих реакцій р-н д/ін`єкц. вводити у крупні вени ділянки ліктьового згину, уникати екстравазального потрапляння лікарського засобу. | Категорично забороняється вживати алкоголь, барбітурати, інші речовини з депресивною дією на ЦНС. Припиняти лікування може тільки лікар, зменшувати дозу потрібно поступово. Під час лікування препаратом утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Діамантовий зелений | Активність препарату суттєво зменшується у присутності сироватки крові. | Не допускати попадання р-ну на слизові оболонки, оскільки спирт, що міститься в засобі, може викликати опіки, сильне подразнення |
| Діацереїн | Кожні 4 місяці необхідно проводити розгорнутий аналіз крові, аналіз ферментів печінки та аналіз сечі. Внаслідок пізнього початку дії (після 2–4 тижнів лікування) та виняткового сприйняття органами ШКТ можна приймати діацереїн одночасно з НПЗ або аналгетиками протягом 2–4 тижнів лікування. При застосуванні діацереїну з їжею зростає всмоктування препарату; тривалий дефіцит їжі зменшує біодоступність діацереїну. Тимчасово припинити лікування у випадку терапії АБ, останні можуть вплинути на кишкову флору та кінетику препарату. Зважити співвідношення користь/ризик при призначенні препарату хворим з попередніми випадками ентероколіту; може посилити симптоми ентероколіту у хворих, які приймають АБ та хіміотерапію, що впливають на кишкову флору. | Прийом препарату натще або після дуже невеликої кількості їжі може призвести до розвитку побічної дії. |
| Діоксидин | Діоксидин застосовують лише під пильним наглядом лікаря. Не допускається безконтрольне застосування діоксидину та лікарських форм, які його містять. При появі побічних реакцій зменшити дозу, призначити антигістамінні препарати, а при необхідності — припинити його застосування. | Застосовують лише під пильним наглядом лікаря! Не допускається безконтрольне застосування діоксидину та лікарських форм, які його містять! |
| Діосмектит | Спеціальних рекомендацій із застосування ЛЗ немає. У хворих з діареєю, особливо у дітей, може виникнути дегідратація та дисбаланс електролітів. У таких випадках найважливішим заходом є застосування замісної терапії для поповнення рідини та електролітів. У дорослих регідратацію застосовують при необхідності. Об’єм регідратації за допомогою регідратаційного розчину залежить від інтенсивності діареї, віку пацієнта та особливостей перебігу захворювання. | Рекомендується витримувати інтервали 1 — 1,5 год між прийомами смекти та інших ЛЗ. приймати з обережністю пацієнтам з тяжким хронічним запором в анамнезі. з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з мальабсорбцією глюкози-галактози та сахаразо-ізомальтазною недостатністю. |
| Добутамін | Перед початком лікування добутаміном необхідно відкоригувати гіповолемію. Під час введення препарату потрібно ретельно стежити за ЧСС, АТ, діурезом, швидкістю інфузії і, якщо можливо, контролювати серцевий викид, центральний венозний тиск і тиск у легеневих капілярах. У випадку небажаного збільшення ЧСС і АТ, а також у разі прогресування аритмії дозу добутаміну зменшити або тимчасово припинити інфузію. Хворим з фібриляцією передсердь і з прискореним проведенням імпульсу до шлуночків перед початком введення добутаміну призначати препарати наперстянки. Лікування добутаміном хворих з тяжкою ІХС може супроводжуватися наростанням клінічної симптоматики, особливо при тахікардії і/або підвищенні АТ. Можливість призначення добутаміну хворим з ішемією міокарда вирішується індивідуально. При проведенні ехокардіографії з навантаженням добутаміном спостерігалися стенокардія, тахі- і брадикардія, АГ і гіпотензія. У поодиноких випадках можуть виникати такі тяжкі побічні ефекти, як трансмуральна ішемія, ІМ і зупинка серця. Застосовувати розчин для інфузій, під час діагностики ішемії і життєво важливих функцій організму може лише лікар з відповідним досвідом лікування серцевого нападу та при наявності засобів невідкладної допомоги через небезпечні для життя ускладнення, які можуть проявлятися при певних обставинах. Необхідний безперервний контроль за допомогою ехокардіографії всіх ділянок серцевої перегородки разом з ЕКГ і параметрів АТ. мати в наявності обладнання для моніторингу та надання невідкладної допомоги (наприклад дефібрилятор, в/в введення рецепторів бета-блокаторів, нітратів тощо), досвідчений персонал повинен знаходитися у стані готовності для реанімаційних заходів. Крім того, необхідно спостерігати за кінцевими концентраціями препарату та тривалістю застосування. Якщо під час діагностики при застосуванні добутаміну виникають тяжкі ускладнення негайно припинити введення препарату і забезпечити адекватне постачання кисню і вентиляцію легень. При перших ознаках виникнення стенокардії або загрозливої для життя тахікардії необхідно розглянути питання щодо в/в введення рецепторів бета-блокаторів короткої дії або інших антиаритмічних засобів. При стенокардії, у разі необхідності можна застосувати сублінгвально нітрати та/або бета-блокатори. Не рекомендується внутрішньоартеріальне введення, оскільки не можна виключити потенційний вазоконстрикторний ефект з ризиком ушкодження тканин. При проведенні безперервної інфузії тривалістю 72 год і більше можливий розвиток толерантності, тому можуть знадобитися більш високі дози для збереження початкового ефекту. Під час терапії добутаміном повідомлялося про регіональне збільшення або зменшення венозного кровотоку, що може змінити вживання кисню міокардом. Пацієнти із тяжкою ІХС можуть відчувати погіршення клінічної картини, особливо, якщо лікування добутаміном супроводжується вираженим підвищенням ЧСС та/або АТ. В окремих випадках при ІХС дотримуватися обережності при призначенні добутаміну сумісно з усіма лікарськими засобами, які мають позитивну інотропну дію. При небажаному підвищенні ЧСС, систолічного АТ або розвитку аритмії чи її посиленні показано зменшення дози або тимчасова відміна препарату. Оскільки може спостерігатися незначне зниження рівня калію в крові встановити контроль за його рівнем. Добутамін може взаємодіяти з хлорамфеніколом при проведенні високоефективної рідкісної хроматографії (HPLC), що може призвести до неправильного результату вимірювань. 1 амп. добутаміну містить у 50 мл розчину для інфузій приблизно 155 мг катіонів натрію. Це враховувати пацієнтам, які перебувають на обмеженій натрієвій дієті. | застосовують у стаціонарних умовах. Після виписки зі стаціонару можливість впливу препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами відсутня. |
| Доксазозин | Може спостерігатися постуральна гіпотензія, може втрата свідомості (синкопе), що виникла у результаті розпочатої терапії. | Здатність керувати автомобілем та механізмами може погіршитися, особливо на початку лікування. Визначаючи терапію з будь-яким ефективним альфа-блокатором, пацієнту повідомити, як уникнути симптомів, що пов’язані з постуральною гіпотензією та які заходи він повинен вжити. Можливість виникнення ситуацій, у результаті яких може настати запаморочення та втрата свідомості протягом початкової терапії. |
| Доксепін | Пацієнтам із супутніми захворюваннями або пацієнтам, які приймають інші ЛЗ застосувати однократний режим дозування. Препарат приймати не раніше, ніж ч/з 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО, починаючи з малих доз. При раптовому припиненні застосування після тривалого лікування — розвиток с-му відміни. З обережністю у пацієнтів з епілепсією, при наявності факторів, що сприяють виникненню судом. Ч/з можливий кардіотоксичний ефект дотримуватися обережності при лікуванні хворих на тиреотоксикоз, пацієнтів, які застосовують препарати гормонів щитовидної залози. Може спричинити паралітичну кишкову непрохідність. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії попереджати анестезіолога про те, що пацієнт приймає доксепін. Пацієнтів застерегти, що протягом лікування може виникати сонливість та прийом алкоголю може посилити дію препарату; у випадку погіршення с-мів психозу або маніакальних епізодів під час лікування доксепіном може знадобитися зниження дози доксепіну або додавання до схеми лікування препаратів з групи транквілізаторів (нейролептики). Необхідний ретельний моніторинг протягом усього лікування за пацієнтами з суїцидальними думками або спробами до суїциду в анамнезі. Ретельний моніторинг пацієнтів поєднувати з призначенням відповідних ЛЗ, особливо на ранніх стадіях з подальшою зміною дозування при необхідності. проінформувати пацієнтів (та тих, хто слідкує за ними) про необхідність моніторингу при виникненні будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки, думок або незвичної зміни поведінки та негайно звертатися по допомогу до лікаря у випадку виникнення цих с-мів. Таблетки містять лактози моногідрат, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози, лактазною недостатністю Лаппа не рекомендується його призначати; пацієнтам з підвищеною чутливістю або непереносимістю глютену не застосовувати даний препарат, оскільки до складу його допоміжних речовин входить крохмаль кукурудзяний. | Під час лікування доксепіном не дозволяється керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, що потребують концентрації уваги, оскільки доксепін може призвести до сонливості та інших негативних реакцій з боку ЦНС. Під час лікування доксепіном виключити застосування спиртних напоїв та лікарських засобів, що містять етанол. |
| Доксициклін | Випадки фоточутливості з клінічними проявами вираженої реакції сонячного опіку можуть виникнути у пацієнтів після перебування під прямим сонячним опромінюванням або УФ випромінюванням. Попередити пацієнтів щодо розвитку вказаних реакцій під час застосування препаратів тетрациклінового ряду та припинити лікування при перших ознаках еритеми. Може призводити до збільшення росту нечутливих м/о (у т.ч. Candida). Випадки розвитку псевдомембранозного коліту реєстрували при застосуванні доксицикліну. У випадку розвитку суперінфекції, спричиненої резистентними м/о, відмінити доксициклін та призначити відповідну терапію. Розглядати можливість псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю, що є наслідком а/б-терапії. Повідомлялося про розвиток діареї, асоційованої з Clostridium difficile (CDAD), зі ступенем тяжкості від легкого до коліту з летальним наслідком. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки про розвиток CDAD повідомлялося після 2 міс. після завершення антибактеріальної терапії. Повідомлялося про розвиток езофагіту та виразок стравоходу при застосуванні доксицикліну у формі табл. та капс. Під час лікування венеричних захворювань при підозрі на супутнє захворювання на сифіліс необхідно проводити відповідну діагностику, включаючи мікроскопічне дослідження у темному полі; у таких випадках серологічні дослідження проводити щомісяця протягом не менше 4 міс. При інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептококами групи А, лікування проводити щонайменше 10 днів. З обережністю пацієнтам із міастенією гравіс. Може призвести до загострення перебігу СЧВ. Застосовувати метоксифлуран разом із тетрациклінами з обережністю. Капс. та табл., що дисперг. містять лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна їх застосовувати. | Табл. та капс. приймати під час їди, запиваючи великою кількістю рідини (не молока або молочних продуктів), у вертикальному положенні. Не рекомендується лягати у ліжко одразу після прийому. Табл., що дисперг. запивати достатньою кількістю води; перед прийомом можна розвести табл. у 20 мл води для приготування суспенз; якщо приймати перед сном, необхідно це робити сидячи або стоячи для зменшення виникнення ризику запалення стравоходу та стравохідної виразки. При виникненні небажаних реакцій (артеріальна гіпотензія, дзвін у вухах, затуманення зору, скотома, диплопія чи довготривала втрата зору) утримуватися від керування автотранспортом або від роботи з іншими механізмами. Не вживати спиртні напої. Уникати перебування під прямим сонячним або УФ випромінюванням. |
| Доксорубіцин | Стан пацієнта повинен відновитися після г. токсичного впливу попереднього лікування цитотоксичними ЛЗ (при стоматиті, нейтропенії, тромбоцитопенії та генералізованій інфекції) перед початком лікування доксорубіцином. У пацієнтів із ожирінням (>130% ідеальної маси тіла) системний кліренс доксорубіцину знижений. Лікування антрациклінами асоційоване із ризиком кардіотоксичності, що може маніфестувати у вигляді ранніх (гострих) та пізніх (відстрочених) проявів. Вірогідність кардіотоксичності у жінок більша ніж у чоловіків. Функцію серця оцінювати до початку застосування і контролювати її протягом курсу лікування. Може спричинити мієлосупресію. Перед кожним циклом та в період застосування оцінювати гематологічний профіль, включаючи лейкоцитарну формулу. Застосування живих або живих ослаблених вакцин у пацієнтів із послабленим імунітетом внаслідок хіміотерапії може призвести до серйозних або фатальних інфекцій, уникати щеплення живою вакциною; нейтралізована або інактивована вакцина може бути призначена, але відповідь на таку вакцинацію може бути слабка. Внутрішньоміхурове введення доксорубіцину може призвести до виникнення симптомів хімічного циститу. Тривалий контакт із будь-яким р-ном з лужним рН уникати, оскільки це призведе до гідролізу препарату. | Застосовувати лише під наглядом спеціаліста із досвідом проведення терапії цитотоксичними препаратами. Жінкам дітородного віку застосовувати ефективні засоби контрацепції протягом лікування. При внутрішньоміхуровому введенні утримались від споживання напоїв протягом 12 год до інстиляції. |
| Доксофілін | Не застосовувати з іншими препаратами, що містять ксантин. Дотримуватися обережності при застосуванні препарату та ефедрину або інших симпатоміметиків. З обережністю застосовувати препарат для лікування хворих з підвищеним АТ, що страждають на кардіопатію, і пацієнтів з тяжкою формою гіпоксії, гіпертиреоїдізму, хр. легеневого серця, із хр. СН, захворюваннями печінки, пептичною виразкою, з вираженою нирковою недостатністю. Особливої обережності дотримуватися при лікуванні пацієнтів з хр. СН, у них знижується виведення препарату з крові, яке продовжується протягом довгого періоду, навіть після закінчення лікування. | Обмежити прийом харчових продуктів і напоїв, що містять кофеїн. |
| Домперидон | Табл. містять лактозу; пацієнтами з непереносимістю лактози, галактоземією та порушеннями всмоктування глюкози/галактози — не рекомендований. | При спільному прийомі антацидних або антисекреторних препаратів їх приймати після їжі, тобто їх не приймати одночасно з домперидоном. |
| Донепезил | Використання донепезилу при деменції у пацієнтів з хворобою Альцгеймера у тяжкій формі, при інших видах деменції або інших видах погіршення пам’яті (при віковому погіршенні когнітивної функції) не вивчали. Може посилювати розслаблення м’язів сукцинілхолінового типу під час анестезії. Можливий ризик розвитку синкопе та епілептичних нападів (генералізовані судоми), екстрапірамідних с-мів. Ретельно контролювати с-ми у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку виразок: у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі або у пацієнтів, які приймають НПЗЗ. Може спричинити обструкцію нижньої частини сечового міхура. Не рекомендується приймати разом з іншими інгібіторами ацетилхолінестерази, агоністами або антагоністами холінергічної системи. До складу табл. вкритих п/о входить лактоза, тому цю форму не рекомендується застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносимості фруктози або галактози, недостатності лактази, с-му мальабсорбції глюкози-галактози або дефіциту сахарази-ізомальтази. | Препарат потрібно приймати увечері перед сном. Табл. вкриті п/о проковтують, запиваючи водою. Табл., що дисперг. у рот. порожнині кладуть на язик і чекають доки вона розпадеться, перш ніж її проковтують, за бажанням хворого, запиваючи водою або ні. Чинить незначний або помірний вплив на здатність керувати автомобілем і використовувати інші механічні засоби, може викликати стомлюваність, запаморочення та судоми м’язів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, тому уникати виконання робіт, які потребують концентрації уваги. |
| Допамін | Перед початком введенням допаміну потрібно відкоригувати гіповолемію. Внаслідок г.ІМ при шоку застосовувати низькі дози препарату. Якщо спостерігається непропорційне підвищення діастолічного тиску (тобто виражене зменшення ударного об’єму серця), швидкість інфузії зменшити, а пацієнтів залишати під наглядом лікаря, тому що це може бути зумовлено підвищенням периферичного судинного опору. Хворих із периферичними хворобами судин в анамнезі необхідно ретельно контролювати щодо будь-яких змін кольору або температури шкіри кінцівок. Розчин глюкози з обережністю застосовувати хворим на ЦД. Після оперативного втручання у травному тракті або у хворих на геморагічний діатез існує ризик кровотеч через перерозподіл кровообігу. Введення допаміну, навіть у низьких дозах, проводити поступово для запобігання небажаної артеріальної гіпотензії, яка, як правило, минає після підвищення швидкості вливання. Необхідно постійно коригувати дозу введення залежно від змін стану хворого, діурезу, хвилинного об’єму серця та АТ. Якщо у хворого, який отримує допамін, підвищується діастолічний АТ (тобто помітне зменшення амплітуди тиску), йому зменшити швидкість введення і він підлягає ретельному нагляду для подальших ознак вазоконстрикторної діяльності, якщо тільки отримують бажаний ефект. При стабілізації функції серця та АТ може виявитися необхідним зниження дози з метою забезпечення оптимального сечовиділення. Введення допаміну проводити під контролем ЧСС, АТ, ЕКГ, величини діурезу; рекомендується також контролювати ударний об’єм серця, тиск наповнення шлуночків, центральний венозний тиск, тиск у легеневій артерії. При тривалому парентеральному лікуванні у всіх випадках, незалежно від змін стану пацієнта, хвилинного об’єму і лабораторних аналізів, необхідно регулярно контролювати електролітний та кислотно-лужний баланс, функції печінки та нирок. У разі надмірного підвищення діастолічного АТ, зменшення діурезу або появи аритмії необхідно зменшити дозу допаміну. Щоб запобігти виникненню екстравазатів, рекомендується вводити допамін у велику вену. Випадкове введення препарату в м’які тканини може спричинити їх некроз. При появі екстравазатів можна запобігти некрозу шляхом інфільтрації уражених тканин фентоламіном. Допамін не вводити внутрішньоартеріально та у вигляді болюсної ін’єкції. Унаслідок введення допаміну, особливо хворим із облітеруючими захворюваннями периферичних судин і/або синдромом дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, може виникнути сильне звуження кровоносних судин, що призводить до некрозу шкіри та гангрени. Необхідно забезпечити ретельний контроль за станом цих хворих; у випадку появи у них ознак периферичної ішемії негайно припинити вливання допаміну. Необхідним є також ретельний контроль стану хворих із порушенням функції нирок або печінки. У хворих у коматозному стані потрібно забезпечити прохідність дихальних шляхів. | застосовується у стаціонарних умовах і має дуже короткий період напіврозпаду. Після виписки зі стаціонару можливість впливу препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами відсутня. |
| Доріпенем | Перед початком лікування пацієнта необхідно розпитати про те, чи були у нього реакції гiперчутливостi на інші активні субстанції цього класу або β-лактамнi а/б; пацієнтам, які мали раніше такі реакції, застосовувати з обережністю. У випадку виникнення реакції гiперчутливостi його необхідно вiдмiнити i провести вiдповiдне лiкування. Серйозні г. реакції гiперчутливостi (анафілактичні) потребують невідкладної терапії. При виборі доріпенему для лікування конкретного пацієнта взяти до уваги доцільність застосування а/б групи карбапенемів, базуючись на: тяжкості перебігу захворювання, поширеності резистентності серед інших груп антибактеріальних та ризику виділення карбапенемрезистентного збудника. Бути обережними з вибором та дозою а/б для лікування пацієнтів з пізньою стадією пневмонії, асоційованою зі ШВЛ (> 5 днів госпіталізації), або інших нозокоміальних пневмоній, спричинених збудниками зі зниженою чутливістю чи Pseudomonas spp. та Acinetobacter spp. Одночасне використання з аміноглікозидом показане при інфекції, спричиненій Pseudomonas aeruginosa. Необхідно пам’ятати про ризик псевдомембранозного коліту у пацієнта у якого під час лікування виникає діарея. При розвитку суперiнфекцiї вжити вiдповiдних заходів. Уникати тривалого лiкування. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Дорназа альфа | Необхідно продовжувати регулярне медичне спостереження пацієнта. | Після початку терапії функція легень може дещо знизитись, а відходження мокроти збільшитись. |
| Доцетаксел | З обережністю після попередньої або одночасно з мієлосупресивною хіміотерапією та променевою терапією, пацієнтам літнього віку у випадку лейкопенії, тромбоцитопенії і ураження печінки. Якщо число лейкоцитів у периферичній крові знижується нижче 3000/мм3, зробити перерву в лікуванні і з профілактичною метою призначити а/б. Контролювати число лейкоцитів. Для попередження розвитку г. урикемічної нефропатії контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові, забезпечити введення необхідного обсягу рідини і при необхідності призначити алопуринол. При потраплянні в паравенозні м’які тканини можливий розвиток запальних явищ, що проходять протягом декількох днів, залишок ін’єкційного р-ну вводити в іншу вену. На ураженому місці симптоми можна пом’якшити введенням гіалуронідази у вигляді ін’єкції. | Систематично контролювати картину периферичної крові з метою виявлення ступеня мієлодепресії. |
| Дротаверин | Застосовувати з особливою обережністю при гіпотензії. Кожна табл. препарату містить 52 мг лактози. При застосуванні відповідно до рекомендованих доз в організм може надійти до 156 мг лактози за 1 прийом, що може спричинити скарги з боку ШКТ у пацієнтів, які страждають на непереносимість лактози.Не застосовувати для лікування хворих, які страждають на дефіцит лактази, галактоземію або с-м мальабсорбції глюкози-галактози. | Якщо у пацієнтів після застосування препарату спостерігається запаморочення, вони повинні уникати потенційно небезпечних занять, таких як керування автомобілем і виконання робіт, що потребують підвищеної уваги. |
| Дулоксетин | Терапевтичний ефект лікування виявляється протягом 2 — 4 тижнів. Пацієнтам з високим ризиком суїциду під час лікування необхідно перебувати під суворим наглядом, оскільки до настання значної ремісії не виключена можливість спроби суїциду, пацієнтів (та особи, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток нових с-мів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і негайно звертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Для пацієнтів із епілептичними нападами, манією або біполярними розладами в анамнезі дулоксетин необхідно призначати з дотриманням запобіжних заходів. Призначення пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском або при небезпеці г. вузькокутової глаукоми потрібно проводити з обережністю, ч/з ризик виникнення мідріазу. Призводить до підвищення АТ, тому пацієнтам з відомою АГ та/або іншими захворюваннями серця рекомендується моніторинг АТ, а пацієнтам із постійно підвищеним АТ потрібно зменшувати дози або поступово відмінити препарат, пацієнтам із нестабільною гіпертензією протипоказаний. З обережністю призначати хворим із підвищеним ризиком виникнення гіпонатріємії — особам літнього віку, з недостатністю АДГ, з цирозом печінки. Припинення лікування має здійснюватися протягом не менше 2 тижнів із поступовим зменшенням дози, ч/з ризик розвитку с-му відміни. Протягом перших кількох тижнів лікування можливі прояви акатизії. З обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть спричинити ушкодження печінки. У капс. міститься сахароза, тому не можна призначати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, с-мом мальабсорбції, недостатністю сахарази-ізомальтази. | Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок, або зміни в поведінці), у разі наявності цих с-мів негайно звернутися за медичною допомогою. Не рекомендується вживати алкогольні напої. Утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій. |
| Дутастерид | Призначених тільки для лікування чоловіків. Перед початком курсу лікування та періодично під час лікування пацієнту повинно бути проведене пальцеве ректальне обстеження, як і інші методи виявлення раку передміхурової залози. Концентрація PSA у сироватці крові, вища за 4 нг\мл (Hybritech), потребує подальшого вивчення та проведення біопсії простати. Лікар також має пам´ятати, що вихідний рівень PSA нижче 4 нг/мл у хворих, які лікуються дутастеридом, не виключає можливості діагностування у них раку простати. Будь-яке стійке збільшення рівня PSA під час лікування потребує ретельного вивчення, включаючи рішення про невідповідність лікування дутастеридом. Загальний рівень PSA у сироватці крові повертається до вихідного рівня через 6 міс. після закінчення лікування. У разі потрапляння вмісту капс. на шкіру жінки або дитини мають, негайно речовину змити водою з милом. | Капс. ковтати цілою, не відкривати та не розжовувати, оскільки при контакті з вмістом капс. можливе подразнення слизової оболонки рота та глотки. Приймати незалежно від прийому їжі. Жінкам та дітям уникати контакту з негерметичними капс., оскільки дутастерид може абсорбуватись через шкіру, якщо рідина з капс. потрапить на шкіру, її негайно змити водою з милом. |
| Ебастин | З особливим застереженням застосовувати препарат у пацієнтів з пролонгованим QT с-мом, гіпокаліємією, при сумісному лікуванні з іншими ЛЗ, що поширюють QT інтервал. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Еверолімус | Підвищує ризик розвитку лімфом або інших злоякісних новоутворювань. Надмірне пригнічення функції імунної системи робить пацієнтів схильними до інфекцій, особливо спричинених умовнопатогенними мікроорганізмами. Зважити користь і ризик продовження терапії у хворих з тяжкою стійкою гіперліпідемією. Рекомендується регулярний моніторинг функції нирок. Протипоказаний пацієнтам зі спадковими проблемами непереносимості галактози, серйозним дефіцитом лактази або з мальабсорбцією глюкози і галактози. | Жінкам дітородного віку використовувати ефективні методи контрацепції під час терапії і протягом 8 тижнів після припинення лікування. Пацієнти повинні обстежуватись на наявність новоутворень шкіри, обмежувати вплив сонячного світла й УФ випромінювання, використовувати відповідний сонцезахисний крем. |
| Езомепразол | За наявності сигнальних симптомів (виражена втрата ваги, нудота, дисфагія, гематемез або мелена), у випадках, при виразці шлунку або підозрі на неї, злоякісність повинна бути виключена. | Не застосовувати пацієнтам із спадковою непереносністью фруктози, недостатньою абсорбцією глюкозо-галактози або недостатністю цукрози-ізомальтози. |
| Екземестан | Не призначати жінкам із пременопаузальним ендокринним статусом. У клінічно обґрунтованих випадках, постменопаузальний статус підтверджувати визначенням рівня лютеїнізуючого, фолікулостимулюючого гормонів та естрадіолу. | Сонливість, астенія та запаморочення. При появі цих симптомів можливості, необхідні для роботи, яка вимагає особливої уваги та швидкої реакції, можуть бути порушені. |
| Еконазол | У пацієнтів із підвищеною чутливістю до препаратів імідазольної групи може спостерігатися підвищена чутливість до еконазолу нітрату. Не застосовувати у поєднанні з іншими препаратами для лікування захворювань геніталій, що призначаються перорально або зовнішньо. | За 30 хв до використання покласти супозиторії у прохолодне місце. До складу супозиторіїв входить жирова основа, яка може руйнувати гумовий контрацептив у вигляді діафрагми або латексний презерватив та зменшувати ефективність їхньої дії. Не поєднувати застосування цих засобів. При появі симптомів подразнення або підвищеної чутливості, лікування припинити. |
| Ексенатид | Не застосовувати пацієнтам з діабетом 1 типу або для терапії діабетичного кетоацидозу; не вводити в/в чи в/м. Досвід застосування препарату пацієнтам із IBM (індекс маси тіла) ≤ 25 обмежений. | Необхідний самоконтроль глюкози крові. |
| Екстракти алергенів діагностичні (Алергени пилкові, алергени побутові, алергени грибків, алергени кліщів, алергени інсектні, харчові алергени) | Для проведення прик-тестів місця тестування мають бути оснащені лікарськими засобами і засобами, необхідними для купірування гострих анафілактичних станів, а також кваліфікованим медичним персоналом. Після постановки шкірної проби пацієнти повинні знаходитися під медичним наглядом не менше 30 хв. Перед застосуванням алергену ознайомитися з інструкцією про застосування, перевірити найменування алергену, кількість JSK/мл або PNU/мл, термін придатності. Причини псевдо-негативного тесту: протягом декількох тижнів після піку клінічних проявів АР можливий період відсутності реактивності шкіри, через 1–3 міс. реактивність відновлюється; тестується неправильний вид алергену, не збережена стабільність екстракту; відсутність шкірної реакції при вагосудинному колапсі; пригнічення реактивності внаслідок впливу ЛЗ. Причини псевдо-позитивного тесту (у пацієнтів без попередньої АР): наявність IgE при перехресній реакції алергенів (рослинного походження); кропивниця. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Екстракти алергенів лікувальні (Алергени пилкові, алергени побутові, алергени бактерій, алергени грибків, алергени кліщів, алергени інсектні) | Необхідний підхід при призначенні алергенів дітям молодше 3 років, при кортикозалежній алергії, при г. інфекційних захворюваннях і при значному прогресування основного алергічного захворювання. АІТ припинити за 14 днів до запланованого профілактичного щеплення. Після проведення вакцинації для продовження АІТ керуються наступними термінами: 1 тиждень після туберкулінодіагностики; 2 тижні після щеплення інактивованими вакцинами; 4 тижні після щеплення живими вакцинами; 8–12 тижнів після щеплення БЦЖ-вакциною. У разі професійного призначення і застосування імунотерапії, ризик виникнення побічних реакцій є відносно низьким. Лікування не повинно бути припинено, потрібно зробити корекцію доз. | При г. початку захворювання або погіршенні симптомів алергічного захворювання, пацієнт сам може продовжити інтервал, відповідно, знизити дозу, а потім звернутися до лікаря. При зупинці лікування, яке тривало більше ніж 3 тижні, необхідно зменшити досягнуту попередньо дозу. Пацієнти з астмою контролюють свій стан під час лікування шляхом вимірювання пікової швидкості видиху (Peal flow metrie). У разі коливання або їх зменшенні, починають регулювати дози. При прийомі пилкових алергенних препаратів, вирішує лікар — алерголог питання про прийом препаратів протягом року або про зупинення імунотерапії в сезон цвітіння. Препарат приймають 1 р/день (зранку та ввечері), за 30 хв до прийому їжі. З флакона з алергеном накапайте відповідну кількість крап. на ложку. До алергену можна додати суміш з ароматизованої водної суміші. |
| Ектерицид | Спеціальних рекомендацій немає. | Не допускати потрапляння препарату в очі. |
| Елеутерокок | При прийомi препарату контролювати АТ. | Уникати прийому препарату ввечері. |
| Ельтромбопаг | З обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику виникнення тромбоемболії, включаючи спадкові (наприклад, дефіцит фактор V Лейдена) або набуті фактори ризику (наприклад, дефіцит антитромбіну ІІІ, антифосфоліпідний синдром), літний вік, тривалий період іммобілізації, злоякісні новоутворення, контрацептиви та гормональна замісна терапія, хірургічні втручання/травма, ожиріння, куріння. Рівень тромбоцитів має постійно контролюватися та у разі його зростання більше необхідного рівня вирішувати питання про зменшення дози або припинення лікування ельтромбопагом. Після припинення лікування може повторно виникнути тромбоцитопенія.Кількість тромбоцитів перевіряти щотижня протягом 4 тижнів після припинення лікування; може збільшувати ризик появи або підвищеного утворення ретикулінових волокон у кістковому мозку. Стосовно агоністів тромбопоетинових рецепторів існує теоретичне припущення, що вони можуть стимулювати прогресію існуючих гематопоетичних новоутворень, таких як мієлодиспластичний синдром. Рекомендується спостереження за хворими з метою виявлення катаракти. | Рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Емоксипін | Під час лікування емоксипіном контролювати стан системи згортання крові та АТ. | Слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки препарат може викликати сонливість, підвищення АТ. |
| Еналаприл | У хворих з тяжкою СН або нирковою недостатністю, гіпонатріємією, гіпертрофією або дисфункцією лівого шлуночка, при гіповолемії (внаслідок прийому діуретиків, безсольової дієти, проносів, блювання, гемодіалізу), після прийому першої дози може розвинутися надмірна гіпотензія. Відмінити діуретики за 2–3 дні до призначення еналаприлу. З обережністю призначати хворим з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки; тяжкою формою стенозу аорти, субаортальним м’язовим стенозом; порушеннями функції печінки; аутоімунними захворюваннями. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов’язаним з використанням інгібіторів АПФ, підвищений ризик його виникнення. Не застосовувати діалізні мембрани AN69 у сполученні з інгібіторами АПФ, у тому числі еналаприлом. Відмінити перед дослідженням функції паращитовидної залози. При тривалому застосуванні контроль за показниками периферичної крові. Для своєчасного виявлення побічних ефектів з боку системи крові під час лікування регулярно проводити контроль гемограми | Дози призначаються лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта. Не можна приймати дві дози одночасно. Зниження ефективності еналаприлу можливо у випадку споживання їжі з високим вмістом натрію хлориду. Під час лікування не вживати алкоголь (можливий розвиток гіпотензії). Дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що потребує підвищеної уваги, ч/з запаморочення, особливо після прийому початкової дози еналаприлу |
| Еноксапарин | Не застосовується для в/м ін’єкцій. Не є взаємозамінним з гепарином або іншими низькомолекулярними гепаринами, вони відрізняються молекулярною масою, анти-Ха та анти-IIa активністю і дозуванням. Використовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку геморагічних ускладнень (при порушеннях гемостазу, наявності в анамнезі пептичної виразки, нещодавно перенесеного геморагічного інсульту, нейрохірургічних або офтальмологічних оперативних втручаннях, неконтрольованої тяжкої АГ, діабетичної ретинопатії, одночасному застосуванні ЛЗ, що впливають на гемостаз). Для зниження ризику кровотечі після ч/зшкірної коронарної ангіопластики катетер, що забезпечує судинний доступ, варто видалити не раніше, чим ч/з 6–8 год після п/ш введення. Наступна доза може бути введена ч/з 6–8 год після видалення катетера. Випадки нейроаксіальних гематом при проведенні спинномозкової або епідуральної анестезії з розвитком стійкого або необоротного паралічу. Ризик збільшується при використанні постійних післяопераційних епідуральних катетерів після операції або при одночасному застосуванні препаратів, що впливають на гемостаз, наприклад, НПЗП. Моніторинг анти-Ха активності у хворих із надзвичайно великою або малою масою тіла (схуднення або навіть кахексія, ожиріння. З обережністю застосовувати пацієнтам із ризиком розвитку тромбоцитопенії. Кількість тромбоцитів ретельно контролювати до початку лікування і протягом усього курсу лікування. При підтвердженні або навіть прогресуванні тромбоцитопенії при відсутності іншої очевидної причини цього явища необхідно відмінити лікування. Не застосовувати в одному шприці з іншими ін’єкціями та інфузіями. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Ентакапон | Застосовувати лише в комбінації з препаратами леводопа/бензеразид або леводопа/карбідопа. Призначають перорально й одночасно з кожною дозою леводопи/карбідопи або леводопи/бензеразиду. Одну табл. призначають разом з однією дозою комплексу леводопа/інгібітор допадекарбоксилази. Посилює ефект леводопи. Аби зменшити вираженість спричинених леводопою допамінергічних побічних ефектів, таких як дискінезія, нудота, блювання та галюцинації, необхідно коригувати дозу леводопи в перші кілька днів або тижнів лікування ентакапоном. Якщо лікування ентакапоном припинено, необхідно відкоригувати дози інших антипаркінсонічних препаратів, особливо леводопи, щоб досягти достатнього рівня контролю паркінсонічних симптомів. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Ентекавір | При лікуванні аналогами нуклеозидів у вигляді монотерапії і в комбінації з антиретровірусними препаратами є випадки лактоацидозу і вираженої гепатомегалії зі стеатозом; загострення гепатиту після відміни препарату; після припинення лікування періодично контролювати функцію печінки; за необхідності відновити противірусну терапію; при призначенні пацієнтам із супутньою ВІЛ інфекцією, що раніше не отримували високоактивну антиретровірусну терапію, існує ризик розвитку ВІЛ-штамів, стійких до лікування | З обережністю приймати препарат під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами, що потребують концентрації уваги |
| Епінефрин | Внутрішньосерцево вводиться при асистолії, якщо інші способи її усунення недоступні, при цьому існує підвищений ризик розвитку тампонади серця і пневмотораксу. При необхідності проведення інфузії варто використовувати прилад з вимірювальним пристроєм з метою регулювання швидкості інфузії. Інфузію проводити у велику, краще центральну, вену. При проведенні інфузії рекомендується проведення моніторингу концентрації K+ у сироватці крові, АТ, діурезу, ЕКГ, центрального венозного тиску, тиску в легеневій артерії. Застосування препарату хворим на ЦД збільшує глікемію, у зв’язку з чим необхідні більш високі дози інсуліну або похідних сульфонілсечовини. Адреналін не бажано застосовувати тривалий час, оскільки можливе звуження периферичних судин, що призводить до розвитку некрозу або гангрени. При припиненні лікування дозу адреналіну зменшувати поступово, тому що раптове скасування терапії може призвести до тяжкої гіпотензії. З обережністю застосовувати хворим зі шлуночковою аритмією, ІХС, фібриляцією передсердь, АГ, легеневою гіпертензією, при ІМ (у випадку виникнення необхідності застосування препарату при ІМ пам’ятати, що адреналін може підсилювати ішемію за рахунок підвищення потреби міокарда в кисні), з метаболічним ацидозом, гіперкапнією, гіпоксією, гіповолемією, тиреотоксикозом, у пацієнтів з оклюзійними захворюваннями судин (артеріальна емболія, атеросклероз, хвороба Бюргера, холодова травма, діабетичний ендартериїт, хвороба Рейно; оскільки існує ризик виникнення некрозу і гангрени, необхідно контролювати стан периферичного кровообігу), церебральним атеросклерозом, хворобою Паркінсона, судомним синдромом, гіпертрофією передміхурової залози. При гіповолемії перед застосуванням симпатоміметиків необхідно провести відповідну гідратацію пацієнтів. | Забороняється керування автотранспортом і заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Епірубіцин | Під час перших циклів лікування хворі повинні перебувати під пильним спостереженням і контролем лікаря. Суворий контроль за кількістю лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів. При рекомендованих схемах застосування лейкопенія носить транзиторний характер, досягаючи найнижчого рівня між 10 і 14 днем, а кількість лейкоцитів відновлюється до 21 дня. Здійснювати оцінку функцій печінки (контролювати показники трансамінази, лужної фосфатази, білірубіну, бромсульфалену). На початковій стадії необхідне спостереження за відповідними лабораторними показниками, а також функцією серця. Персоналу, що працює з препаратом, користуватися захисними рукавичками. При випадковому потраплянні р-ну на шкіру або слизові оболонки негайно ретельно промити їх водою з милом. Кон’юнктиву промивати фізіологічним р-ном. | Може забарвлювати сечу в червоний колір протягом 1–2 днів після введення. |
| Еплеренон | При застосуванні еплеренону може спостерігатися гіперкаліємія. Ризик гіперкаліємії зменшують шляхом уникнення призначення багатокомпонентної супутньої терапії, правильного підбору пацієнтів і ретельного моніторингу. Еплеренон не призначати хворим, які застосовували препарати калію. Регулярний моніторинг рівня калію необхідний для хворих із порушеннями функції нирок, у тому числі з діабетичною мікроальбумінурією. Зменшення дози еплеренону може зменшити рівень калію у сироватці крові. | Можливість виникнення запаморочення при лікуванні. Пацієнти, які приймають еплеренон, повинні бути проінформовані про те, що під час лікування еплереноном не можна застосовувати препарати калію, замінники солі, які містять калій або приймати протипоказані препарати без консультації лікаря, який призначив еплеренон. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не застосовувати препарат. |
| Епоетин альфа | Перед застосуванням перевіряють на відсутність видимих сторонніх часточок та зміни кольору р-ну. Забороняється струшувати фл; це може викликати денатурацію глікопротеїну та втрату його активності. В одноразових фл. не містить консервантів, тому забороняється повторне застосування невикористаної частини препарату. Рівень феритину (або концентрацію заліза у сироватці крові) визначати у всіх пацієнтів до початку та протягом лікування епоетином-альфа. При необхідності додатково застосовувати препарати заліза. Інші види анемії (такі як вітамін В12-дефіцитна або фолієво-дефіцитна) необхідно виключити перед початком терапії. Відсутність клінічної відповіді на лікування епоетином-альфа вимагає пошуку чинних факторів, таких як: залізо-, фолієво-, або вітамін В12-дефіцит, інтоксикація алюмінієм, інтеркурентні інфекції, запальні процеси або травматичні випадки, гемоліз, фіброз кісткового мозку будь-якої етіології. Пацієнтів ретельно контролювати для гарантування, що найнижча затверджена доза лікарських засобів, що стимулюють еритропоез, забезпечує адекватний контроль ознак анемії. При лікуванні може виникнути необхідність розпочати або посилити антигіпертензивну терапію. Якщо тиск не вдається контролювати, застосування еритропоетину-альфа припинити. Епоетин-альфа з обережністю застосовувати при наявності епілепсії. ретельно контролювати рівень гемоглобіну у пацієнтів, ч/з потенційний підвищений ризик тромбоемболічних випадків та летального кінця, якщо пацієнти лікуються при рівні гемоглобіну вище цільового у показаннях для застосування. Кількість тромбоцитів регулярно контролювати протягом перших 8 тижнів лікування. Усі інші причини анемії (дефіцит заліза, гемоліз, втрата крові, недостатність вітаміну В12 та фолієвої кислоти) мають бути визначені та виліковані перед початком терапії епоетином-альфа. Щоб гарантувати оптимальну відповідь на епоетин-альфа, необхідно забезпечити адекватне надходження заліза по 200–300 мг/день рекомендовано для усіх онкологічних пацієнтів, у яких насиченість трансферином нижче 20%. Пацієнт має переходити з одного лікарського засобу на інший лише за згодою лікаря. Якщо встановлено діагноз PRCA, необхідно негайно припинити терапію еритропоетином-альфа. Пацієнтам не призначають лікування іншими еритропоезстимулюючими агентами, оскільки існує можливість перехресної реакції. Не можна виключати можливість того, що епоетин-альфа може діяти як чинник росту на деякі типи пухлин. В онкологічних пацієнтів, які отримують хіміотерапію, як правило, проявляється 2–3 тижнева затримка ефекту між призначенням еритропоетину та появою еритропоетин-індукованих кров’яних тілець. Ця особливість має враховуватись при оцінці відповідності терапії (особливо щодо пацієнтів із необхідністю у трансфузіях). У зв’язку з можливістю розвитку тромботичних ускладнень у онкологічних пацієнтів, особливо обтяжених такими факторами ризику як надмірна вага, тромбози в анамнезі (глибокі венозні тромбози та емболія легень), рішення про початок терапії приймають з урахуванням очікуваних позитивних ефектів і на противагу потенційному ризику. | Особливу увагу звертати на розвиток незвичайного головного болю або збільшення частоти виникнення головних болів, що може бути тривожним сигналом. У деяких пацієнток із хр. нирковою недостатністю на фоні лікування може спостерігатися відновлення менструацій. Можливість вагітності та необхідність контрацептивних засобів повинні бути обговорені з пацієнтками до початку лікування. Ч/з підвищений ризик розвитку гіпертензії на початкових етапах терапії, пацієнти з ХНН повинні проявляти обережність під час потенційно небезпечних видів діяльності, як то керування автомобілем та робота із складною технікою, до встановлення оптимальних підтримуючих доз препарату. |
| Епоетин бета | Першу дозу необхідно вводити під медичним наглядом. Шпр.-тюбик з готовий для застосування. З обережністю призначати хворим із рефрактерною анемією при наявності бласттрансформованих клітин, хворим із тромбоцитозом, епілепсією і хр. печінковою недостатністю. До початку лікування провести профілактику дефіциту вітаміну В12 і фолієвої к-ти, оскільки їх недостатність знижує його ефективність. Наступні стани зменшують ефективність ЛЗ, що стимулюють еритропоез: хр. крововтрата, фіброз кісткового мозку, різке збільшення рівня алюмінію у сироватці крові, зумовлене ГД, дефіцит фолієвої к-ти або вітаміну В12, гемоліз. Якщо усі стани виключені і спостерігається раптове зниження рівня Hb, ретикулоцитопенія і виявляються антитіла до еритропоетину, провести дослідження кісткового мозку для виключення парціальної червоноклітинної аплазії. Не переводити пацієнтів на терапію при підозрі на наявність або при підтвердженій наявності нейтралізуючих антитіл до еритропоетину. При парадоксальному зниженні рівня Hb і розвитку тяжкої анемії, з низьким числом ретикулоцитів, лікування припинити і провести визначення антитіл до еритропоетину. Епоетини не дозволені для застосування з метою менеджменту анемії, асоційованої з гепатитом С. Виключити дефіцит заліза до початку лікування, а також протягом усього періоду терапії. Може бути призначена додаткова терапія препаратами заліза відповідно до клінічних рекомендацій. Можуть виникати епізоди підвищення АТ або погіршення перебігу існуючої АТ. Підвищення АТ потрібно відкоригувати медикаментозно. При відсутності ефекту необхідна тимчасова перерва у лікуванні. Рекомендується регулярно контролювати АТ (особливо на початку лікування), в т. ч. між сеансами ГД у пацієнтів з анемією ниркового генезу. Необхідна негайна консультація терапевта, особливо при виникненні раптових г. мігренеподібного головного болю. Проводити регулярний моніторинг тромбоцитів протягом перших 8 тижн. лікування. У пацієнтів із хр. НН підтримуюча концентрація Hb не вище 120 г/л (7,5 ммоль/л). У новонароджених може спостерігатися незначне підвищення тромбоцитів, особливо на 12–14 день життя, проводити регулярний моніторинг числа тромбоцитів. Епоетини можуть стимулювати ріст різних пухлин. Тому в деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії у пацієнтів з раком віддавати перевагу гемотрансфузіям. Рішення про призначення рекомбінантних еритропоетинів базується на оцінці співвідношення користь-ризик для кожного пацієнта. Хворим з онкологічними захворюваннями проводити регулярний моніторинг тромбоцитів та Hb. Хворих, які готуються до здачі крові для наступної аутотрансфузії необхідний щотижневий моніторинг тромбоцитів. При їх збільшенні більш ніж на 150 х 109/л порівняно з початковим значенням, лікування припинити. Пацієнтам з хр. НН потрібне підвищення дози гепарину під час сеансу ГД. Можлива оклюзія діалізної системи при неадекватній гепаринізації. Рекомендується рання ревізія шунта і своєчасна профілактика тромбозів (прийом ацетилсаліцилової кислоти) у пацієнтів з хр. НН. Періодично контролювати рівень калію та фосфатів у сироватці крові. При гіперкаліємії тимчасово відмінити до нормалізації концентрації калію. Лікування показане тим пацієнтам, яким найбільш важливо уникати гомологічної гемотрансфузії, враховуючи співвідношення ризик-користь при гомологічній трансфузії. | Необхідна негайна консультація терапевта, особливо при виникненні раптових г. мігренеподібного головного болю. |
| Епросартан | Якщо застосовують хворим із нирковою недостатністю, необхідно перевірити функцію нирок перед початком лікування і періодично — протягом застосування препарату. Якщо протягом терапії спостерігається погіршення функції нирок, доцільність лікування ним переглянути. | Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі. Тривалість лікування необмежена. Пацієнтам із поодинокими спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не приймати цей препарат. дотримуватися обережності, оскільки іноді при лікуванні АГ можуть виникати відчуття стомленості і запаморочення. |
| Ептаког альфа | Оскільки препарат може містити сліди імуноглобулінів G мишей і корів, а також інших культуральних білків (сироваткові білки хом’яків і корів), у хворих, які одержують його, у віддалений термін виникає небезпека розвитку підвищеної чутливості до цих білків. Тривалість амбулаторного лікування не повинна перевищувати 24 годин. У хворих з дефіцитом VII фактора перед і після введення препарату контролювати протромбіновий час і активність VII фактора коагуляції. З огляду на ризик тромбоемболічних ускладнень з обережністю застосовувати пацієнтам з ІХС в анамнезі, захворюваннями печінки, після великих оперативних втручань, новонародженим або пацієнтам з ризиком тромбоемболічних феноменів або ДВЗ. У кожній з таких ситуацій потенційна користь лікування препаратом повинна порівнюватися з ризиком цих ускладнень. | Якщо не вдалося зупинити кровотечу, хворого обов’язково госпіталізують. Хворі або особи, які надавали їм допомогу, мають якнайшвидше інформувати співробітників лікувальної установи про всі ін’єкції препарату. |
| Ептифібатид | Застосовувати тільки в умовах стаціонару. Є антитромботичним засобом, діє шляхом пригнічення агрегації тромбоцитів, тому пацієнтів ретельно дослідити щодо виявлення можливих кровотеч: жінки, пацієнти із низькою масою тіла, як ті, що мають найбільший ризик геморагічних ускладнень. Ризик кровотеч найбільший у місці артеріального доступу у хворих, яким проводиться ЧТКА. Ретельно спостерігати за місцями можливих кровотеч, місцем вводу катетера; бути обережним щодо можливої кровотечі зі ШКТ та сечостатевих шляхів, позачеревних кровотеч. Бути обережним при застосуванні з іншими препаратами, що діють на систему гемостазу, включаючи тромболітики, пероральні антикоагулянти, декстрани, аденозин, НПЗ, сульфінпіразон, простациклін, дипіридамол, тиклопідин та клопідогрель. Не застосовувати у хворих, яким за клінічними показаннями необхідно вводити тромболітики (при г. трансмуральному ІМ з новим патологічним зубцем Q, підвищенням сегменту ST чи блокадою лівої ніжки пучка Гіса на ЕКГ). негайно припинити застосування ептифібатиду у разі необхідності застосування тромболітичної терапії або операції з аортокоронарного шунтування або балонної ангіопластики. Якщо виникає серйозна кровотеча, яку не вдається зупинити шляхом накладення оклюзійної пов’язки, негайно припинити введення як ептифібатиду, так і гепарину. При лікуванні ризик кровотеч найбільший у місці введення катетера у стегнову артерію. Провідник катетера зі стегнової артерії можна видалити після відновлення коагуляційної функції до норми: активований час згортання (АЧЗ) — менше 180 секунд, що зазвичай трапляється через 2–6 годин після припинення введення гепарину. Після видалення провідника катетера провести гемостаз із наступним ретельним наглядом. Пригнічує агрегацію тромбоцитів, не впливає на їх життєздатність. Якщо спостерігається зниження кількості тромбоцитів, відмінити ептифібатид і гепарин та провести адекватне лікування. Якщо у пацієнта в анамнезі випадки тромбоцитопенії при застосуванні інших парентеральних інгібіторів глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів тромбоцитів, необхідний ретельний нагляд. Може відмічатися оборотне п’ятикратне подовшання часу кровотечі. Час кровотечі повертається до початкових показників протягом 2 — 6 год після зупинення введення препарату. Застосування гепарину рекомендовано у всіх випадках, якщо відсутні протипоказання до його застосування. 1. Р-н перед введенням необхідно оглянути щодо наявності помутніння та сторонніх частинок. Під час введення р-н захисту від світла не потребує. 2. Для олюсного введення набрати з фл. 10 мл препарату за допомогою шприца і вводити в/в струминно протягом 1 — 2 хв. 3. Одразу після болюсного введення починати безперервну в/в інфузію. При використанні інфузійного насосу ептифібатид необхідно вводити в нерозведеному вигляді прямо з фл. для інфузій (фл. на 100 мл). Система для введення із фл. 100 мл повинна мати отвір для повітря; голку для під’єднання системи до фл. вводити строго ч/з центр пробки фл. Залишок препарату у фл. подальшому використанню не підлягає. | Застосовувати тільки в умовах стаціонару. |
| Ергокальциферол | З обережністю призначати препарат хворим на гіпотиреоз; при тривалому застосуванні потрібно проводити дослідження вмісту кальцію у крові та сечі; сприяє розвитку та посиленню явищ атеросклерозу, при застосуванні у великих дозах одночасно з препаратом призначати вітамін А (10000 -15000 МО на добу), кислоту аскорбінову та вітаміни групи В. | При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами дотримуватися обережності, враховуючи можливість розвитку небажаних реакцій з боку нервової системи. |
| Ердостеїн | З обережністю хворим з тяжкою патологією печінки і нирок, при порушенні функції надниркових залоз. З обережністю призначають при лікуванні БА ч/з можливість бронхоспазму. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Еритроміцин | Перед застосуванням зібрати докладний анамнез пацієнта, що стосується реакції підвищеної чутливості до еритроміцину, інших макролідів або інших алергенів. Якщо у зв’язку із його застосуванням розвивається реакція підвищеної чутливості, негайно припинити прийом і розпочати с-н лікування. При лікуванні сифілісу у вагітних необхідно враховувати, що у плода еритроміцин не досягає терапевтичних концентрацій, тому призначати пеніцилін новонародженим, матері яких застосовували еритроміцин. При необхідності призначення комбінованого лікування ловастатином або іншими інгібіторами HMG-CoA редуктази та еритроміцином необхідно ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик. Враховувати можливість виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю після прийому еритроміцину; у легких випадках — відмінити застосування, у тяжких — призначати метронідазол або ванкоміцин. Протипоказано застосовувати ЛЗ, що уповільнюють перистальтику кишечнику або інші антидіарейні засоби. Може підсилювати с-ми захворювання у хворих на myasthenia gravis. Тривале або повторне застосування може призводити до надмірного росту нечутливих м/о, грибків. Якщо розвивається суперінфекція, прийом еритроміцину необхідно припинити та застосувати відповідні заходи. Може спотворювати результати визначення рівня катехоламінів у сечі, проведеного флюорометричним методом. | Для системного застосування: табл, в/о використовують внутрішньо за 1–1,5 год. до їди або через 2–3 год. після їди. Препарати, що підвищують кислотність шлункового соку, кислі напої інактивують еритроміцин; не можна запивати молоком і молочними продуктами. Враховуючи наявність побічних дій (запаморочення, галюцинації, судоми, оборотне зниження слуху) утримуватись від керування автомобілем або роботи, що потребує підвищеної уваги. |
| Ерлотиніб | При лікуванні може виникати інтерстиціальне захворювання легень (ІЗЛ): включає інтерстиціальну пневмонію, інтерстиціальне захворювання легенів, облітеруючий бронхіоліт, фіброз легенів, г. респіраторний дистрес-с-м та інфільтрацію легенів. Більшість випадків ІЗЛ пов’язані з супутнім або попереднім проведенням хіміо-, променевої терапії, паренхіматозними захворюваннями легенів в анамнезі, метастатичними враженнями легень або інфекцією. При розвитку нових та прогресуванні нез’ясованих легеневих симптомів (задишка, кашель і гарячка) приймання тимчасово припинити до з’ясування причин і провести необхідне лікування. При виникненні тяжкої чи помірної діареї необхідно призначити лоперамід. У деяких випадках потрібне зниження дози. При тяжкій або стійкій діареї, нудоті, анорексії або блювоті із зневодненням тимчасово відміняють і проводять регідратацію. За необхідності корекції дози рекомендується знижувати дозу поступово на 50 мг. | Жінкам фертильного віку під час лікування та мінімум протягом 2 тижнів після лікування використовувати контрацептивні методи захисту. Особам, які продовжують палити, рекомендується припинити паління, оскільки концентрація ерлотинібу в плазмі крові у курців знижена порівняно з такою у пацієнтів, які не палять. |
| Ертапенем | Перед застосуванням необхідно провести шкірні проби на переносимість до ертапенему. Р-н для в/в введення не вводити разом з іншими ЛЗ та не використовувати р-ки, які містять декстрозу. Перед введенням необхідно ресуспендувати. Для в/м введення ресуспендувати вміст фл., який містить 1 г ертапенему шляхом додавання 3,2 мл 1% або 2% р-ну лідокаїну г/х для ін’єкц. (без епінефрину). Ресуспендований р-н, щойно розведений в 0,9% р-ні натрію хлориду можна зберігати при кімнатній t° (25 °C) і використовувати протягом 6 год. або зберігати протягом 24 год. у холодильнику (2–8 °C) і використовувати протягом 4 год. після виймання з холодильника. Ресуспендований р-н для в/м ін’єкції необхідно використати протягом 1 год. після приготування. Перед початком лікування потрібно ретельно опитати пацієнта про попередні реакції гіперчутливості на пеніциліни, цефалоспорини, інші β-лактами, інші алергени. Якщо виникла АР на ертапенем, негайно його відмінити. Серйозні анафілактичні реакції потребують невідкладного лікування. Тривале застосування може спричинити надмірний ріст нечутливих м/о. Повторно оцінювати стан хворого. Якщо розвинулась суперінфекція, потрібно вжити відповідних заходів. Розглядати можливість псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю після введення АБЗ. Іноді під час хірургічних втручань, тривалість яких перевищує 4 год., пацієнти можуть отримувати ертапенем у концентраціях, недостатніх для лікувальної дії, і знаходяться в групі ризику можливого неефективного лікування, в таких випадках дотримуватися обережності. Ліофілізат для р-ну для ін’єкц. містить приблизно 6 мЕкв (приблизно 137 мг) натрію на дозу 1 г, що взяти до уваги пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію. Досвід застосування ертапенему для лікуванні тяжких інфекцій обмежений. Ефективність для лікування негоспітальної пневмонії, спричиненої стійкими до пеніциліну Streptococcus pneumoniae та для лікування інфекцій нижніх кінцівок при діабеті з наявним остеомієлітом встановлена не була. При в/м введенні необхідно бути обережним для попередження випадкового введення у кровоносну судину. При використанні лідокаїну г/х як р-ка, необхідно враховувати інформацію з безпеки лідокаїну г/х. | При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку небажаних реакцій з боку НС (запаморочення, сонливість). |
| Есмолол | Уникати введення препарату в концентрації більше 10 мг/мл, інфузій в малі вени або ч/з катетер «голка-метелик». Застосовувати з обережністю для лікування хворих на ЦД. Пацієнтів з низьким систолічним тиском до початку лікування ретельно спостерігати під час титрування і підтримуючих інфузій препарату. З появою гіпотензії швидкість введення препарату знизити або, якщо необхідно, припинити введення. Ч/з негативний вплив на час провідності бета-адреноблокатори пацієнтам з І ступенем серцевої блокади призначати з особливою обережністю. Застосування препарату для регуляції частоти скорочення шлуночків хворих на суправентрикулярні аритмії здійснювати з обережністю, якщо пацієнт має ризик порушення гемодинаміки або якщо він приймає інші препарати, що зменшують будь-яке з таких явищ: периферичний (судинний) опір, наповнюваність міокарда, скорочувальну здатність міокарда або проведення електричного імпульсу в міокарді. Завдяки відносній бета1-селективності і можливості титрування можна використовувати з обережністю для лікування пацієнтів із бронхоспастичними захворюваннями, дозу препарату титрувати до досягнення найменшої ефективної дози. Вводити з обережністю пацієнтам з порушеною функцією нирок, кислий метаболіт препарату виводиться головним чином нирками в незміненому вигляді. Якщо ЧСС знижується менш ніж до 50–55 ударів за хв. в стані спокою і відмічаються симптоми брадикардії, дозу препарату зменшити. При лікуванні пацієнтів з порушеннями судинної циркуляції крові (хвороба або с-м Рейно, переміжна кульгавість) препарат застосовувати з великою обережністю, можливо ускладнення цих порушень | Постійно контролювати АТ. При перших ознаках або симптомах загрозливого порушення серцевої діяльності введення припинити. Пацієнтам, у яких в анамнезі відмічалося утруднення дихання або БА, препарат призначати з обережністю. При розвитку бронхоспазму введення препарату негайно припинити і за необхідності ввести бета2-агоніст. |
| Естрадіол | При призначенні ЗГТ жінкам з фактором ризику венозної тромбоемболії, зважити співвідношення ризику і користі лікування. Припинити лікування з появою симптомів тромботичних порушень і при підозрі на їх виникнення. Застосування комбінації з медроксипрогестерону ацетату (МПА) для безперервного приймання може бути пов’язане зі зростанням ризику розвитку коронарної хвороби серця протягом 1 року їх застосування. Зростання ризику інсульту. Тривала монотерапія збільшує ризик розвитку гіперплазії або карциноми ендометрія, включення прогестагенів у лікування знижує цей ризик. Зростання ризику розвитку раку молочної залози в жінок, які використовували ЗГТ протягом декількох років. ЗГТ підвищує щільність знімків при мамографічних дослідженнях, що може у деяких випадках негативно впливати на радіологічне детектування раку молочної залози. При болях у верхній частині живота, збільшенні печінки або ознаках внутрішньочеревної кровотечі врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Деякі жінки схильні до розвитку жовчокам’яної хвороби під час лікування. Прийом гормонів може збільшувати ризик розвитку деменції, якщо лікування розпочато у жінок віком 65 років і старше. Якщо під час ЗГТ розвивається стійка клінічно значуща гіпертензія, розглянути можливість відмови від ЗГТ. Жінки з помірно підвищеним рівнем тригліцеридів: може стати причиною подальшого зростання рівня тригліцеридів, що загрожує ризиком розвитку г. панкреатиту. Жінки, які хворіють на діабет повинні перебувати під пильним наглядом лікаря. Часті або персистуальні патологічні маткові кровотечі протягом лікування є показанням для обстеження стану ендометрія. Під впливом естрогенів міоми матки можуть збільшуватися за розмірами. Рекомендується припинити лікування, якщо спостерігається рецидив ендометріозу. При підозрі на пролактиному, перед початком лікування виключити ймовірність такого захворювання. | Негайно припинити лікування, якщо вперше з’являються мігренеподібні або часті і незвично сильні головні болі, чи при наявності інших симптомів, що є попереджувальними ознаками оклюзії судин головного мозку. При рецидиві холестатичної жовтяниці або холестатичного свербежу, що спостерігалися вперше під час вагітності або попереднього лікування статевими стероїдними гормонами, необхідно негайно припинити. Жінкам, схильним до виникнення хлоазми, уникати перебування на сонці чи УФ опромінювання. Не є контрацептивом, тому необхідно застосовувати належні засоби контрацепції. |
| Естрамустин | З обережністю призначати хворим, в анамнезі яких є тромбофлебіт, тромбоз або тромбоемболічні стани, особливо якщо вони виникали на фоні терапії естрогенами. Обережності дотримуватись у хворих з патологією судин головного мозку або ІХС. Толерантність до вуглеводів може знижуватися, хворі на діабет потребують пильного контролю. Може розвинутися АГ, необхідний періодичний контроль АТ. Можлива поява або збільшення периферичних набряків, розвиток застійної СН. Хворі на епілепсію, мігрень, з порушенням функції нирок потребують спостереження, затримка рідини може вплинути на перебіг їхніх захворювань. Може вплинути на обмін кальцію і фосфору, з обережністю призначати хворим з порушеннями метаболізму в кістковій тканині внаслідок гіперкальціємії. Хворі на рак простати з метастазами в кістках мають ризик виникнення гіпокальціємії, періодично визначати вміст кальцію у таких хворих. Впливає на функції ендокринних органів і печінки, можуть змінюватися відповідні лабораторні показники. | Капсули приймати не раніше, як за 1 год до або ч/з 2 год після їжі; запиваючи склянкою води; не можна приймати з молоком, молочними продуктами або препаратами, що містять кальцій, магній чи алюміній (наприклад антацидами). |
| Естріол | Не рідше 1 р/рік ретельно оцінювати ризик і користь лікування і ГЗТ продовжувати, за наявності показань, протягом часу, доки користь перевищує ризик. Терапію припинити у разі виявлення протипоказання і при виникненні таких станів: жовтяниця, погіршення функції печінки; значне підвищення АТ; відновлення головного болю за типом мігрені; вагітність. Для запобігання стимуляції ендометрія добова доза не повинна перевищувати (0,5 мг естріолу). Не застосовувати максимальну дозу довше 4 тижнів. ГЗТ може збільшити ВТЕ (венозно-тромбоемболігний)-ризик. Поки не буде проведена ретельна оцінка тромбоемболічних чинників, початок лікування антикоагулянтами або застосування ГЗТ у хворих повинно розглядатися як протипоказання. Передбачити тимчасове припинення ГЗТ за 4 — 6 тиж до операції. Не рекомендується для жінок із захворюваннями серця або які нещодавно мали захворювання серця. Не допомагає запобігти серцевим захворюванням. Підвищений ризик ішемічного інсульту у здорових жінок під час лікування при безперервному прийманні комбінації кон’югованих естрогену і медроксипрогестерону ацетату. Тривале (не менше 5 — 10 років) застосування препаратів, що містять тільки естроген, у жінок, які перенесли операції на матці, було пов’язано з підвищеним ризиком розвитку раку яєчників. Може спричиняти затримку рідини, хворі з порушенням функції нирок і СС недостатністю повинні перебувати під ретельним контролем. | У разі вагінальних інфекцій супутнє специфічне лікування. Жінки повинні повідомити лікарю про зміни в своїх молочних залозах. Дослідження, включаючи мамографію, проводити відповідно до прийнятих в даний час стандартів обстеження. Ризик розвитку раку молочних залоз повинен бути обговорений з хворою і співвіднесений з відомою користю ГЗТ. Необхідність негайно звернутися до лікаря, якщо хворі відчують симптоми потенційної тромбоемболії (хворобливий набряк ноги, раптовий біль у грудях, задишка). |
| Естрон | З обережністю призначають при АГ, перенесених тромбоемболічних захворюваннях, епілепсії, депресії, захворюваннях жовчного міхура, отосклерозі. При г. порушеннях зору і слуху, г. тромбозі, при появі ознак флебіту, застою жовчі або гепатиту застосування препарату припинити. У випадку випадання кристалів, вміст ампули перед ін’єкцією нагріти на киплячій водяній бані протягом від 15 до 20 хв. Якщо кристали зникнуть і р-н стане прозорим, а при охолоджені до (37±1)°С кристали не випадуть знову, препарат придатний до застосування. | Лікування проводиться під спостереженням лікаря.Перед початком прийому препарату пройти ретельне загальномедичне і гінекологічне обстеження, включаючи дослідження молочних залоз. Подібні дослідження проводити кожні 6 місяців лікування. |
| Есциталопрам | При припиненні лікування дозу поступово знижувати протягом 1–2 тижнів, щоб уникнути можливих с-мів відміни (запаморочення, сенсорні розлади, розлади сну, збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору). На початку лікування рекомендується застосовувати низьку початкову дозу препарату для зменшення ймовірності анксіогенного ефекту. Уникати застосування препарату пацієнтам з нестабільною епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією — забезпечити пильний нагляд. З обережністю застосовувати для лікування хворих з манією/гіпоманією в анамнезі, при появі маніакального стану — відмінити. Пацієнтам з ЦД під час застосування есциталопраму від корегувати дозу інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу. Усі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення погіршання клінічного стану (включаючи розвиток нових с-мів) і суїцидальності під час лікування, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування (як збільшення так і зменшення); пацієнтів (та особи, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і негайно звертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Збільшення дози есциталопраму може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулись симптоми акатизії; Призначати з обережністю пацієнтам групи ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне лікування препаратами, що викликають гіпонатріємію). З обережністю застосовувати есциталопрам пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (напр., атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою к-тою та НПЗЗ, дипіридамолом і тиклопідином), і пацієнтам зі зхильністю до кровотеч. | Застосовувати внутрішньо 1 р/добу незалежно від прийому їжі. Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок, або зміни в поведінці) і повинні негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів. Не рекомендується вживати алкогольні напої; не керувати автотранспортом та не працювати з іншими механізмами, які потребують концентрації уваги. |
| Етамбутол | Постійний контроль гостроти зору, рефракції, кольоровідчуття та інших показників стану очей.Рекомендується проводити періодичний контроль функцій печінки, нирок та периферичної крові. | Під час лікування відмовитися від вживання алкоголю. У період лікування не допускається керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Етамзилат | З обережністю застосовувати пацієнтам з тромбозами або тромбоемболіями в анамнезі. Перед початком лікування виключити інші причини кровотечі. Неефективний при зниженій кількості тромбоцитів. Забороняється застосовувати препарат у разі зміни кольору ін’єкційного р-ну. | Обережність при роботі з транспортними засобами або механізмами, можливе запаморочення. У випадку шкірних реакцій або високої температури лікування припинити і повідомити лікаря, оскільки це може бути ознакою гіперчутливості. |
| Етанол | Під час інгаляційного застосування для попередження інтенсивного всмоктування та появи збудження кожні 30 — 35 хв. вдихати кисень або киснево-повітряну суміш. | Не порушувати правила застосування ЛЗ, це може зашкодити здоров’ю. У разі почервоніння і подразнення шкіри необхідно припинити застосування препарату і змити рідину водою. Не допускати потрапляння препарату в очі! |
| Етацизин | Попередньо виявити та ліквідувати гіпокаліємію. Запобігати використанню одночасно з антиаритмічними препаратами (ААП) 1α класу. Курсове лікування бажано починати в стаціонарі (особливо протягом перших 3 — 5 днів після приймання препарату та з урахуванням динаміки ЕКГ після пробної та повторної доз етацизину або даних моніторування ЕКГ). Негайно припинити курсове лікування в разі почастішання ектопічних шлуночкових комплексів, проявів блокад чи брадикардії, при розширенні шлуночкових комплексів більше, як на 25%, зменшення їхньої амплітуди, розширення зубця Р понад 0,12 секунд. | Утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами. Не застосовувати препарат пацієнтам з рідкою вродженою непереносимістю фруктози, мальабсорбції глюкози-галактози або недостатністю сахарози-ізомальтази. |
| Етинілестрадіол | Може спричиняти затримку іонів натрію і води в організмі, призначати обережно при СС захворюваннях, порушеннях функції нирок, гіпертензії, епілепсії, БА. При закритокутовій глаукомі може зростати ВТ. У зв’язку з появою проривних кровотеч призначати циклічно. Відмінити при появі мігренеподібного головного болю, при г. порушенні зору, при появі ознак тромбофлебіту або тромбоемболії, при підвищенні АТ, при появі жовтухи (холестатичної), при довготривалій іммобілізації. З обережністю при лікуванні пацієнтів, які страждають на епілепсію, мігрень, астму, часті депресії, порушення функції печінки або нирок. Може спричинити загострення симптомів порфірії і ендометріозу. Може впливати на результати аналізів ендокринної і печінкової функцій. Підвищення ризику виникнення раку ендометрія у жінок у постменопаузі, які одержують некомпенсовану (без прогестинів) естрогенну терапію протягом тривалого часу. Чоловікам, які одержують терапію, регулярно обстежувати грудні залози. Може призводити до кровотеч ясен, гіперплазії ясен, що зазвичай починається як гінгівіт. Пацієнток, які одержували естрогени під час вагітності, необхідно проінформувати про можливий ризик стосовно повноцінності плода. | Можливість запаморочення, бути обережним під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами. Усвідомлювати небезпеку розвитку тромбофлебіту, ретинального або церебрального тромбозу. Якщо виникли підозри або підтверджені подібні порушення, приймання припинити. Якщо пацієнтка завагітніла під час прийому препарату, негайно припинити лікування. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не застосовувати препарат. |
| Етіонамід | З обережністю хворим з психічними відхиленнями. Перед призначенням перевірити чутливість виділеної культури M. Tuberculosis до етионаміду. Перед початком лікування та ч/з 2–4 тиж лікування контролювати активність трансаміназ печінки; призначати піридоксин для попередження розвитку невриту. | На період лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Етодолак | контролювати рівень тромбоцитів (оскільки можливі розлади коагуляції), гемоглобіну та гематокриту; з обережністю застосовувати пацієнтам із наявністю в анамнезі виразкової хвороби чи шлунково-кишкової кровотечі. Не застосовувати препарат пацієнтам із аспіриновою тріадою; ці симптоми виникають у астматичних пацієнтів із ринітом з чи без назальних поліпів або з розвитком тяжких потенційно летальних випадків бронхоспазму після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ; перед початком лікування провести контроль функції нирок | при тривалому застосуванні препарату дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами; препарат містить лактозу, тому його не застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози; при появі шкірних висипань чи іншого прояву реакцій гіперчутливості застосування препарату припинити |
| Етоній | Спеціальних рекомендацій немає. | Не допускати потрапляння препарату в очі. |
| Етопозид | Дотримувати правил щодо цитотоксичних препаратів. У випадку контакту вмісту капсули зі шкірою або слизовою оболонкою уражені ділянки негайно промити водою з милом. Регулярний контроль складу крові (перед початком лікування, у перервах і перед кожним наступним курсом). Якщо до початку терапії проводилася променева терапія і хіміотерапія, дотримуватися достатнього інтервалу між цими двома видами лікування. При кількості тромбоцитів до 50000/мм3 і абсолютної кількості нейтрофилів до 500/мм3 терапію припинити до повного відновлення показників крові. На фоні терапії у комбінації з іншими протипухлинними ЛЗ, може розвинутися г. лейкоз. Повторний курс лікування можливий, коли рівень лейкоцитів перевищує 4000 мм3. При наявності пригнічення кісткового мозку треба відмовитись від лікування, або зменшити дозу. | Застосовувати тільки під постійним спостереженням лікаря, який має досвід хіміотерапії препаратами з цитотоксичним ефектом. |
| Еторикоксиб | Пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, часто перевіряти показники протромбінового часу МНО, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з послабленою функцією нирок) одночасне застосування інігібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують ЦОГ, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу г. ниркову недостатність, що зазвичай носить зворотний характер. Такі комбінації призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Провести адекватну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі. Брати до уваги збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального препарату для застосування в період постменопаузи при одночасному застосуванні еторикоксибу, оскільки зростання експозиції естрогену може підвищувати ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії. Спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком стосовно токсичної дії дигоксину, при одночасному призначенні. | Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Початок ефекту препарату настає швидше при прийомі без їжі, що враховувати при необхідності швидкого полегшення симптомів.Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ та синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність. Пацієнти з такими рідкими вродженими захворюваннями, як непериносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа та глюкозо-галактозна мальабсорбція, не повинні застосовувати цей препарат. Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та механізмами. |
| Ефавіренз | Не повинен застосовуватися як єдиний засіб для лікування ВІЛ або додаватися як єдиний засіб за неефективності застосовуваного режиму лікування. Якщо лікування антиретровірусним засобом у поєднаному режимі припиняється з огляду на підозрювану непереносимість, необхідно розглянути питання про одночасне припинення прийому всіх антиретровірусних засобів. Прийом потрібно відновити відразу після зникнення симптомів непереносимості. Інтермітуюча монотерапія та нове призначення антиретровірусних засобів небажані з огляду на підвищення потенціалу відбору мутантного вірусу, резистентного до препарату. Лікування припинити у пацієнтів, в яких розвинулися серйозні висипки, асоційовані з блістерингом, десквамацією, ураженням слизових або пропасницею. Симптоми з боку нервової системи, починаються протягом першого або перших двох днів лікування і звичайно зникають після перших 2 — 4 тиж. Ефавіренц у табл., покритих оболонкою, не застосовується в пацієнтів з рідкими спадкоємними захворюваннями: галактоземією або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози (хвороба Лаппа). Пацієнти з такими захворюваннями можуть приймати р-н ефавіренцу для перорального застосування, що не містить лактозу. | Бар’єрна контрацепція повинна завжди застосовуватись у поєднанні з іншими методами контрацепції (пероральними або іншими гормональними контрацептивами). У випадку виникнення симптомів (маячення, психозоподібна поведінка), негайно звертатися до лікаря для оцінки можливості зв’язку цих симптомів із застосуванням ефавірензу, і якщо це так — для визначення, чи ризик продовження терапії перевищує користь. Запаморочення, безсоння, сонливість, порушення концентрації, розлади сну звичайно полегшуються при продовженні терапії і не свідчать про подальше виникнення будь-якого з менш частих симптомів з боку психіки. Рекомендується приймати натщесерце, переважно перед сном. |
| Залеплон | Лікування повинно максимально коротким, не більше 2 тижнів. Може призвести до психічної та фізичної залежності. Ризик розвитку залежності збільшується пропорційно дозі та тривалості лікування. Існує можливість рецидиву безсоння після закінчення лікування. Може спричинити прогресуючу амнезію та психомоторні порушення через кілька год. після прийому препарату. Попередити пацієнтів, що не можна виконувати дії, які потребують психомоторної координації, принаймні протягом 4 год. після прийому препарату. Період напіввиведення залеплону короткий — 1 год. попередити пацієнта про неможливість прийому другої дози в ту саму ніч. Препарат неефективний для лікування депресії і стану підвищеної тривожності. Табл. містять моногідрат лактози, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, зниженим рівнем лактази типу Lapp або порушеннями всмоктування лактози-галактози не приймати препарат. Не застосовувати препарат для базового лікування психозу. бути дуже обережними, застосовуючи препарат у осіб, які зловживають алкоголем або лікувальними препаратами. | Застосовувати безпосередньо перед вкладанням у ліжко, мінімум за 4 год. до пробудження. Не можна керувати автомобілем і виконувати роботу, яка потребує підвищеної концентрації уваги. Застосовувати не більше 1 капс. за ніч. Не вживати алкоголь. |
| Заліза гідроксид | спеціальних застережень немає | спеціальних застережень немає |
| Заліза гідроксид з полімальтозою | При призначенні препарату пацієнтам з ЦД необхідно враховувати, що препарат містить хлібні одиниці; пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози чи сахарози-ізомальтози не можна приймати препарат (р-н, крап., сир.); препарати заліза з обережністю застосовують хворим з наступними захворюваннями: лейкоз, хр. захворювання печінки та нирок, запальні захворювання ШКТ, виразкова хвороба шлунка та ДПК, захворювання кишечнику (ентерит, виразковий коліт, хвороба Крона). | Препарат не впливає на швидкість реакцій під час керування автотранспортом або роботі зі складними механізмами. |
| Заліза глюконат | З обережністю при виразковій хворобі шлунка та ДПК, запальних захворюваннях кишечнику, алкоголізмі, гепатиті, панкреатиті, печінковій, нирковій недостатності, захворюваннях крові, сильних кровотечах, переливанні крові. При тривалому застосуванні можливі ерозивно-виразкові ураження ШКТ. Проводити періодичні аналізи крові. | Може забарвлювати калові маси в темний колір і цим маскувати приховані кровотечі. Уникати керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами, може спричиняти запаморочення. |
| Заліза сахарат | Орально: спеціальних рекомендацій немає; Парентерально: доза розраховується індивідуально відповідно до загального дефіциту заліза в організмі хворого за формулою: загальний дефіцит заліза (мг) = маса тіла (кг) ´ (нормальний рівень Hb (г/л) — рівень Hb пацієнта (г/л) ´ 0,24* + депоноване залізо (мг). В/в препарати заліза можуть призвести до виникнення алергічних або анафілактоїдних реакцій, потенційно небезпечних для життя. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Заліза сульфат | Кожні 3–4 тиж. контролювати морфологічний склад крові та концентрацію заліза у крові. З обережністю застосовувати пацієнтам з наступними захворюваннями: лейкоз, запальні захворювання ШКТ, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання кишечнику (ентерит, виразковий коліт, хвороба Крона). У хворих на ревматоїдний артрит можливе загострення. | Таб. не запивати кавою, чаєм або молоком, при цьому всмоктування іонів заліза значно зменшується. Застосування препарату може змінювати колір калу на чорний. Для запобігання запору препарат запивати великою кількістю рідини. |
| Заліза фумарат | Дотримуватись обережності хворим на пептичну виразку, регіональний ентерит (хвороба Крону), неспецифічний виразковий коліт та гепатит. | Для запобігання закріпу, запивати великою кількістю рідини. Якщо прийом викликає біль у шлунку, його приймати під час їди. При прийомі з тетрацикліном (або ципрофлоксацином) приймати ці а/б за 3 год до прийому препарату або ч/з 2 год після його прийому. Не застосовувати з антацидами та їжею, яка знижує всмоктування заліза. |
| Занамівір | Призначається лише у вигляді інгаляцій ч/з рот із застосуванням Дискхалера; хворі, яким необхідно застосовувати одночасно інші інгаляційні препарати (швидкодіючі бронходилататори) повинні бути поінструктовані, що ці препарати застосовувати перед застосуванням занамівіру. Порошок для інгаляції, що міститься у препараті, не можна додавати до р-нів, що використовуються для небулізації або механічної вентиляції. Препарат повинен використовуватися тільки у випадку, коли існують достовірні епідеміологічні дані, які свідчать про циркуляцію вірусу грипу серед населення. У разі виникнення нейропсихічних симптомів зважити на ризик та користь від продовження лікування для кожного хворого індивідуально. | Можливо виникнення бронхоспазму або погіршення легеневої функції після застосування препарату; припинити лікування і звернутись по медичну допомогу; пацієнти, які мають захворювання дихальних шляхів, при застосуванні препарату повинні мати при собі швидкодіючі бронходилататори. Порошкоподібний препарат вдихають у легені через рот. Для цього у пристрій дискхалер вставляють ротадиск, що містить препарат в окремих чарунках; чарунки відкриваються при застосуванні інгалятора. Ротадиск може постійно знаходитися у дискхалері, однак чарунку проколювати безпосередньо перед інгаляцією. Недотримання цього правила призведе до порушення роботи дискхалера. |
| Зидовудин | Не виліковує ВІЛ-інфекцію, у пацієнта залишається ризик розвитку хвороб, пов’язаних з пригніченням імунітету, включаючи опортуністичні інфекції та новоутворення. Ризик розвитку лімфоми. При розвинутій стадії ВІЛ-хвороби можна очікувати виникнення анемії, нейтропенії та лейкопенії. Контролювати гематологічні параметри. При значному зниженні рівня Hb, нейтрофілів може бути необхідним зменшення дози до появи ознак відновлення кісткового мозку; або коротка (2–4 тиж) перерва в лікуванні. Відновлення кісткового мозку відбувається, протягом 2 тиж, після чого можна знову почати терапію у зменшених дозах. При появі клінічних або лабораторних ознак розвитку лактоацидозу або гепатотоксичності лікування припинити. Можливе виникнення специфічних побічних симптомів, які належать до явищ ліподистрофії. Лікування порушення у розподілі ліпідів проводити в клініці. Запальні явища повинні бути без затримки досліджені. Не суміщати рибавірин та зидовудин. | Мати на увазі загальний стан пацієнта та профіль побічних ефектів препарату при вирішенні питання про можливість керувати автомобілем. Лікування не здатне попередити трансмісію ВІЛ іншим особам при сексуальному контакті або контакті із зараженою кров’ю; потрібно застосовувати відповідні заходи безпеки. Хворих необхідно застерегти щодо одночасного самостійного застосування препарату з іншими медикаментами. |
| Зипразидон | Перед призначенням препарату зібрати анамнез (включаючи оцінку сімейного анамнезу) та провести об’єктивне обстеження пацієнта. Спричиняє залежне від дози подовження тривалості інтервалу QT легкої або помірної тяжкості. З обережністю призначати пацієнтам, які мають брадикардію, порушення електролітного балансу, одночасно приймають інші препарати, що подовжують інтервал Q-T. Перед початком лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями в стабільному стані провести ЕКГ-контроль. При виникненні проявів злоякісного нейролептичного с-му, при появі гіпертермії неясного генезу без інших проявів с-му припинити застосування. При виникненні с-мів пізньої дискінезії розглянути можливість зниження дози або припинення застосування препарату. При лікуванні хворих із судомами в анамнезі препарат застосовувати з обережністю. Капс. містять лактозу — не застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази Лаппа або с-мом порушення всмоктування глюкози та галактози. З обережністю застосовувати пацієнтам із наявними факторами ризику розвитку інсульту. Не затверджений для лікування порушень поведінки, пов’язаних із деменцією. Необхідно виявити усі можливі фактори ризику венозної тромбоемболії до початку та під час застосування зипразидону та вжити профілактичних заходів. Пацієнтам зі встановленим ЦД, які почали приймати зипразидон, проходити регулярні обстеження щодо погіршення регулювання рівня глюкози. Пацієнтам, які почали приймати препарат, за наявності факторів ризику розвитку ЦД (ожиріння, сімейний анамнез діабету) визначити рівень глюкози в крові натще на початку лікування і періодично повторювати його впродовж лікування. Усім пацієнтам, які застосовують атипові антипсихотичні лікарські засоби, здійснювати моніторинг щодо розвитку симптомів гіперглікемії. При появі висипання, для якого не можна визначити альтернативну етіологію, припинити застосування зипразидону. Пацієнтам з попередньо існуючою низькою кількістю лейкоцитів або зі спричиненою ЛЗ лейкопенією/нейтропенією в анамнезі здійснювати частий моніторинг результатів загального аналізу крові впродовж перших декількох місяців терапії; припинити застосування препарату при появі перших ознак зниження кількості лейкоцитів за відсутності інших етіологічних факторів. проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів з нейтропенією для виявлення гарячки або інших симптомів інфекції, а у разі появи таких симптомів негайно провести лікування. При застосуванні р-ну д/ін. вміст фл. розчинити шляхом додавання 1,2 мл води д/ін., що відповідає концентрації зипразидону 20 мг/мл, та збовтати до повного розчинення, використовувати тільки прозорий р-н без наявності сторонніх частинок; з кожного фл. може бути використана тільки одна доза (0,5 мл, що дорівнює 10 мг зипразидону, або 1,0 мл, що відповідає 20 мг зипразидону), а залишок знищується. | Може спричиняти сонливість та впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Жінкам з дітородним потенціалом під час терапії зипразидоном використовувати відповідний метод контрацепції. |
| Золмітриптан | Не призначений для профілактики нападів мігрені; перед початком лікуванням провести неврологічне обстеження для виключення органічної патології ЦНС, оцінка стану ССС; не призначати при геміплегічній, базилярній та офтальмоплегічній мігрені; у пацієнтів, які приймають агоністи 5HT1B/1D, можливе виникнення інсульту та інших побічних цереброваскулярних порушень; в осіб, схильних до мігрені, можуть з’явитися симптоми, пов’язані з цереброваскулярною недостатністю; особливу увагу приділяти жінкам в період постменопаузи та чоловікам після 40 років з факторами ризику ССС; при появі болю в грудях чи симптомів, характерних для ІХС, застосування припинити, поки не буде проведено відповідне медичне обстеження; містить аспартам (джерело фенілаланіну), що може завдати шкоду пацієнтам, які страждають на фенілкетонурію. | Не застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і особам, робота яких пов’язана з підвищеною концентрацією уваги, можливий розвиток сонливості; тривале застосування будь-якого болезаспокійливого при головному болю може посилити біль, в такій ситуації припинити лікування і звернутися до лікаря. |
| Зопіклон | Тривалість курсу лікування не повинна перевищувати 4 тижнів, включаючи період поступового припинення лікування. У деяких випадках може виникнути необхідність збільшити рекомендований період лікування, у такій ситуації повторно ретельно оцінити стан пацієнта. Табл. містять лактозу, тому не рекомендовані пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або с-м мальабсорбції глюкози-галактози. При застосуванні зопіклону протягом декількох тижнів його седативний та снодійний ефекти можуть поступово слабшати, незважаючи на те, що доза залишається незмінною. Тривале застосування препарату може призвести до фізичної та психологічної фармакозалежності, після припинення лікування залежність може призводити до появи с-мів відміни. Можливий розвиток рикошетного безсоння. Може спричинити с-м зміни свідомості (різного ступеню) із порушенням пам’яті та поведінки, що є потенційно шкідливими для пацієнта чи інших осіб, тому при появі цих с-мів потрібно припинити лікування. Впливає на когнітивні функції — на розумову діяльність, концентрацію уваги, ризик виникнення цих ускладнень більш виражений у пацієнтів з церебральними порушеннями. Під час прийому зопіклону деякі пацієнти можуть відчувати неспокій, тривогу у денний час. Можливий розвиток порушень поведінки, пов’язаної із сомнамбулізмом (епізоди комплексної поведінки, такі як керування транспортом уві сні), одночасне вживання алкоголю та прийом ін. засобів, які пригнічують ЦНС, застосування зопіклону в дозах, що перевищують максимальну рекомендовану підвищують ризик виникнення такої поведінки; пацієнтам, у яких розвинулися розлади, пов’язані із сомнамбулізмом, рекомендується припинити прийом зопіклону. Існує ризик акумуляції ЛЗ, оскільки він залишається в організмі протягом часу, що дорівнює приблизно 5 періодам напіввиведення. Обережно застосовувати у пацієнтів літнього віку через підвищений ризик виникнення поведінкових розладів та ризик розвитку седативного та/або міорелаксантного ефектів, що може стати причиною падінь. Особливо обережно призначати пацієнтам, які мають в анамнезі алкоголізм чи інші види залежності від ЛЗ. Перед призначенням зопіклону у всіх випадках безсоння вимагається проведення всебічної оцінки та усунення першопричин його виникнення. Якщо після короткого періоду лікування безсоння зберігається або загострюється, клінічний діагноз оцінити повторно. Пацієнтам з великим депресивним епізодом не призначати у вигляді монотерапії, оскільки він не лікує депресію. Потрібно виписувати у рецепті як можна найменшу кількість таблеток. Пацієнтам потрібно пояснити, як поступово припинити процес лікування, попередити про ризик виникнення «рикошетного» безсоння, проінформувати про можливий дискомфорт під час періоду поступового припинення лікування. Має пригнічувальну дію на дихальний центр. Не рекомендується призначати на початковому етапі лікування психозів. Зважити ризик/користь застосування зопіклону у комбінації з бупренорфіном, через ризик пригнічення дихання. Пацієнтів попередити про необхідність суворо дотримуватися доз, призначених лікарем | Слід приймати безпосередньо перед сном. При появі с-мів пов’язаних з порушенням пам’яті та поведінки потрібно припинити лікування. Під час лікування не можна застосовувати алкогольні напої та ЛЗ, які містять спирт. Суворо дотримуватися доз, призначених лікарем. Утриматись від керування транспортними засобами та роботи з механізмами. |
| Зуклопентиксол | Злоякісний нейролептичний с-м (ЗНС) є можливим ускладненням з летальним кінцем. Застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з органічними ураженнями мозку, судомами та прогресуючим захворюванням печінки. Може змінювати потребу в інсуліні та толерантність до глюкози, що потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на діабет. Може призвести до подовження інтервалу QT. Застосовувати із обережністю у пацієнтів з факторами ризику розвитку інсульту. уникати одночасного лікування іншими антипсихотиками. Всі ймовірні фактори ризику ВТЕ необхідно ідентифікувати до початку та протягом лікування зуклопентиксолом та вжити профілактичних заходів. Не призначений для лікування поведінкових розладів, пов’язаних з деменцією. Таблетки містять моногідрат лактози, тому пацієнтам із рідкісним спадковим порушенням толерантності галактози, недостатністю лактази Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не призначати цей препарат. Таблетки містять олію рицинову гідрогенізовану, можуть спричинити шлункові розлади, діарею. | Протипоказане вживання алкоголю та опіатів. Можливий вплив препарату на здатність управляти автомобілем або механізмами. На початковій стадії терапії виявляти обережність, доки не буде встановлена реакція особи на лікування. |
| Ібупрофен | Не застосовувати водночас із іншими НПЗ. Перед початком курсу виключити наявність таких захворювань, як: БА, що пов’язана з хр. ринітом, синуситом та поліпами в носі (може викликати напад астми); лікування антикоагулянтами (викликати серйозні ШК розлади); розлади травлення (виразка шлунку та ДПК, шлункові кровотечі, грижі); порушення функції нирок або печінки; порушення слуху. | Хворим, які дотримуються безсольової або низькосольової дієти, пам’ятати, що кожна табл. препарату містить 150 мг натрію, брати до уваги це, розраховуючи добове вживання солі. Хворим на ЦД, хворим, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом цукру, пам’ятати, що кожна табл. містить 1,4 г лактози, треба мати на увазі, розраховуючи щоденне надходження цукру в організм. Якщо випадково не була прийнята чергова разова доза, не у наступний прийом її збільшувати. |
| Івабрадин | Не призначають для профілактики та лікування аритмій. Якщо під час лікування у пацієнта виникає тахіаритмія (вентрикулярна чи суправентрикулярна), лікування вже не є доцільним. Не застосовувати пацієнтам з фібриляцією передсердь та іншими видами аритмій, які впливають на функцію синусового вузла. Рекомендується регулярний клінічний моніторинг за станом пацієнтів для своєчасної діагностики розвитку миготливої аритмії (пароксизмальної або персистуючої) з проведенням ЕКГ-моніторингу, якщо це клінічно обґрунтовано (погіршення симптомів стенокардії, сильне серцебиття, нерегулярний пульс). Пацієнтам з AV-блокадою II ступеня не рекомендований. Не рекомендований пацієнтам, у яких ЧСС у стані спокою до початку лікування становить менше 60 уд/хв. Якщо під час лікування ЧСС у спокої знижується нижче 50 уд/хв або пацієнт відчуває симптоми, які є проявами брадикардії, дозу поступово зменшити, включаючи можливість застосування 2,5 мг 2р/день. Якщо ЧСС лишається нижче 50 уд/хв або якщо симптоми брадикардії тривають, застосування припинити. Не рекомендований відразу після перенесеного інсульту, дослідження за участі такої групи пацієнтів не проводились. Впливає на функцію сітківки. Немає доказів щодо токсичної дії на сітківку, проте невідомо, як він впливає на сітківку при тривалому застосуванні (більше одного року). У разі виникнення будь-якого непередбачуваного порушення з боку органа зору лікування необхідно припинити. З обережністю призначати пацієнтам з пігментним ретинітом. Застосування з блокаторами кальцієвих каналів: івабрадин не рекомендовано застосовувати з блокаторами кальцієвих каналів, які зменшують ЧСС, такими як верапаміл або дилтіазем. Пацієнтам з артеріальною гіпотензією легкого та помірного ступеня тяжкості івабрадин призначати з обережністю (у зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних). Фібриляція передсердь. Кардіоаритмії: немає доказів щодо ризику виникнення тяжкої брадикардії при відновленні синусового ритму при проведенні фармакологічної кардіоверсії у пацієнтів, які лікувалися івабрадином. Проте у зв’язку з відсутністю достатньої кількості даних проводити DC-кардіоверсію (яка не є невідкладною) рекомендується не раніше ніж через 24 год після останнього прийому івабрадину. Пацієнтам, які мають подовжений інтервал QT вродженого ґенезу або приймають препарати, що подовжують інтервал QT, уникати застосування івабрадину. У разі необхідності призначення івабрадину вищезазначеним пацієнтам необхідно проводити ретельний кардіологічний моніторинг. До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано призначати цей препарат. Не рекомендовано застосовувати грейпфрутовий сік під час лікування івабрадином. Одночасне застосування грейпфрутового соку та івабрадину удвічі збільшує концентрацію останнього у плазмі крові та посилює його ефект щодо зменшення ЧСС. | Івабрадин не впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з різними механізмами. Однак застосування івабрадину може спричинити тимчасове порушення зору (поява світлових спалахів перед очима або розмите бачення), які зазвичай виникають внаслідок раптової зміни інтенсивності світла. Це необхідно брати до уваги при керуванні автомобілем та при роботі з різними механізмами, особливо при керуванні автомобілем вночі. Не рекомендовано: застосування грейпфрутового соку під час лікування. До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано приймати цей препарат. |
| Ідарубіцин | До початку лікування пацієнт повинен одужати після токсичних наслідків попереднього циклу хіміотерапії. Здійснює потужний пригнічувальний вплив на кістковий мозок, буде розвиватися тяжка мієлосупресія. Перед початком та протягом кожного циклу лікування проводити оцінку показників системи крові, визначати розгорнуту лейкоцитарну формулу. Ризик розвитку кардіотоксичності, яка може проявлятись у вигляді ранніх (гостра токсичність) або пізніх (відстрочена токсичність) проявів. Межі кумулятивної дози для ідарубіцину при пероральному або в/в введенні не визначені. З метою зведення до мінімуму ризику тяжкого ураження серця перед початком лікування провести оцінку функцій серця та контролювати їх протягом курсу лікування. Ризик можна зменшити шляхом регулярного контролю значень ФВЛШ протягом курсу лікування та негайним припиненням лікування ідарубіцином при перших ознаках порушення функцій серця. До факторів ризику розвитку кардіологічної токсичності належать захворювання серцево-судинної системи активного чи латентного перебігу, променева терапія ділянки середостіння або навколосерцевої ділянки в анамнезі або проведення такої променевої терапії одночасно з лікуванням препаратом, наявність в анамнезі курсів лікування іншими антрациклінами або антрацендионами, одночасне застосування ЛЗ, які здатні пригнічувати скоротливу здатність серця чи кардіотоксичних препаратів (трастузумаб). Можна призначати у комбінації з іншими кардіотоксичними ЛЗ за умови ретельного контролю функції серця пацієнта. До початку та протягом лікування проводити стандартні клінічні лабораторні аналізи для оцінки функції печінки та нирок (використовуючи у якості індикаторів рівні білірубіну та креатиніну у сироватці крові). Потрапляння ідарубіцину за межі судин під час в/в введення може призвести до виникнення місцевого болю, тяжкого ураження місцевих тканин та некрозу. Для профілактики або зменшення площі ураження застосовувати дексразоксан. Після початку лікування проводити оцінку рівнів сечової кислоти, калію, кальцію фосфату та креатиніну. Гідратація пацієнта, підлужування сечі та профілактика настання гіперурикемії за допомогою аллопуринолу може звести до мінімуму потенційні ускладнення с-му лізису пухлини. Дозволяється застосування убитих або інактивованих вакцин, проте відповідь на такі вакцини може бути послабленою. | Чоловікам вживати заходи контрацепції протягом усього курсу лікування, а також, у разі необхідності та при наявності такої можливості, проконсультуватися з приводу консервації сперми у зв’язку з можливістю настання незворотного безпліддя внаслідок лікування. Не приймати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними з непереносимістю галактози, саамською недостатністю лактози або с-мом порушення всмоктування глюкози та галактози. Протягом 1–2 днів після введення може спричиняти почервоніння сечі. |
| Ізодибут | При передозуванні спостерігаються симптоми гіпоглікемії. Необхідно — ввести в/в р-н глюкози 40%. | При ураженні ШКТ бажано приймати після їди. |
| Ізоконазол | При ураженні міжпальцевих ділянок рук та стоп рекомендується прокладати між пальцями марлеві смужки із кремом. Можуть спостерігатися явища подразнення шкіри, такі як свербіж, печіння, почервоніння (еритема) або утворення пухирців у ділянці лікування. Можуть відзначатися АР шкіри. | При застосуванні на обличчя слідкуйте за тим, щоб крем не потрапив в очі; для уникнення повторної інфекції щодня міняти постільну білизну, губки для купання, рушники, спідню білизну (бажано з бавовни) і прати її в дуже гарячій воді або навіть кип’ятити; при наявності грибкового захворювання шкіри ніг (мікозу стоп) міжпальцеві ділянки стопи після миття ретельно просушувати; щодня міняти панчохи або шкарпетки. |
| Ізоніазид | Перед призначенням доцільно визначати швидкість його інактивації за вмістом активних речовин у крові та сечі. Всім пацієнтам потрібно контролювати функцію печінки в процесі лікування. Бути обережними, призначаючи ізоніазид пацієнтам, які страждають на ЦД діабет, хр. алкоголізм, при тяжких порушеннях функцій печінки або нирок, у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні препарати. Не призначати особам з серйозними побічними реакціями на лікарські засоби, включаючи медикаментіндуковані захворювання печінки. Не призначати ізоніазид при епілепсії, схильності до судомних нападів. З обережністю призначають пацієнтам з психозами в анамнезі. | Не приймати під час вживання їжі. Під час лікування уникати вживання алкогольних напоїв. |
| Ізосорбіду динітрат | Препарат застосовувати з особливою обережністю у таких випадках: при аортальному та/або мітральному стенозі; при ортостатичній дисфункції; при тяжких захворюваннях печінки та нирок, нирковій (печінковій) недостатності; пацієнтам літнього віку; при хірургічних втручаннях; при закритокутовій глаукомі; при гіпотеріозі; при гіпертермії; при надмірному виснажені пацієнта. У хворих із закритокутовою глаукомою можливе підвищення внутрішньоочного тиску. Описаний розвиток толерантності (зниження ефективності), а також перехресна толерантність до інших ліків нітратного типу (зниження ефекту, якщо пацієнт перед тим приймав інший нітрат). Для запобігання зниженню або втраті ефекту уникати тривалого прийому великих доз (120 мг на добу). Пацієнтам, які знаходяться на підтримуючій терапії препаратом, необхідно повідомити, що їм не можна приймати препарати, котрі містять інгібітори фосфодіестерази (наприклад, силденафіл, тадалафіл, варденафіл), через ризик розвитку неконтрольованої артеріальної гіпотензії. Унаслідок того, що препарат містить лактозу, його не можна призначати пацієнтам з такими рідкісними генетичними захворюваннями як непереносимість галактози, спадковий лактазодефіцит Лаппа, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Унаслідок того, що препарат містить цукрозу, препарат не можна призначати пацієнтам з такими рідкісними генетичними захворюваннями як непереносимість фруктози, порушення всмоктування глюкози і галактози (глюкозо-галактозна мальабсорбція), цукрозо-ізомальтазна недостатність. | У період лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, оскільки при регулярному застосуванні ізосорбіду динітрату знижується здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій. Цей ефект підсилюється алкоголем. Пацієнтів, які отримують підтримуюче лікування ізосорбідом динітратом потрібно поінформувати відносно того що їм заборонено застосовувати препарати, що містять інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад сілденафіл, тадалафіл, варденафіл). Терапія ізосорбідом динітратом не повинна перериватись задля прийому препаратів, що містять інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл), оскільки у зв’язку з цим може підвищитись ризик виникнення нападу стенокардії. Термінову терапію ізосорбідом динітратом не застосовувати пацієнтам, які недавно приймали інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад сілденафіл, тадалафіл, варденафіл). Пацієнтів, що приймають ізособрбід динітрат як термінову терапію потрібно попередити, щодо небезпеки застосування препаратів, що містять інгібітори фосфодіестерази-5 (наприклад силденафіл, тадалафіл, варденафіл). |
| Ізосорбіду мононітрат | Пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або недостатність цукрози-ізомальтази, не рекомендується застосовувати даний препарат. Треба з великою обережністю застосовувати у разі: гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, констриктивного перикардиту і тампонади перикарда; низького тиску наповнення серця, наприклад, при г.ІМ, обмеженій функції лівого шлуночка серця (лівошлуночкова недостатність). Рекомендується уникати зниження систолічного кров’яного тиску нижче 90 мм рт.ст.; аортального стенозу та/або мітрального стенозу; схильності до ортостатичних реакцій; захворювань, що супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску (подальше підвищення внутрішньочерепного тиску спостерігається тільки у разі в/в введення нітрогліцерину). Не призначений для лікування гострих нападів стенокардії і ІМ в гострому періоді. В окремих випадках прийом може призвести до транзиторної гіпоксії і спричиняти симптоми ішемії міокарда внаслідок відносного перерозподілу кровотоку в зони альвеолярної гіповентиляції. | Навіть у разі застосування препарату відповідно до рекомендацій здатний погіршувати здатність до керування автотранспортом, роботи з механізмами та праці у небезпечних умовах, особливо на початку лікування, при підвищенні дози, переході на приймання інших лікарських препаратів. |
| Ізотретиноїн | Повинні призначати лише лікарі, які мають досвід застосування системних ретиноїдів, усвідомлюючи ризик тератогенності при застосуванні ізотретиноїну під час вагітності. Не можна проводити агресивну дермабразію на фоні лікування препаратом і протягом 5–6 місяців після лікування, існує великий ризик появи гіпертрофічних шрамів в атипових зонах. Протипоказана супутня терапія тетрациклінами. | Має сильну тератогенну дію. Протипоказаний всім жінкам дітородного віку. Якщо вагітність настає у той період, коли жінка приймає ізотретиноїнн, існує дуже велика небезпека народження дитини з вадами розвитку. Одночасне УФ-опромінення не показані. Уникати впливу сонячного проміння. Погіршення нічного зору на фоні терапії, випадки утримання цього стану і після відміни терапії, пацієнти мають бути застережені, особливо при роботі та керуванні транспортом у темний період доби. У хворих, які отримують або незадовго до цього (1–2 тижні) отримували препарат, не можна брати донорську кров для переливання жінкам дітородного віку. Препарат містить арахісову олію, соєву олію, частково гідрогенізовану соєву олію і гідрогенізовану соєву олію — протипоказаний при алергії до арахісу та сої. При непереносимості фруктози не рекомендується. У поодиноких випадках на початку терапії спостерігається загострення акне, що проходить через 7 — 10 днів без коригування дози. |
| Ілопрост | При проведенні терапії у хворих на артеріальну гіпотензію вжити заходів проти подальшого зниження АТ. Враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході хворих із горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення.Якщо у пацієнта протягом останніх 3 місяців траплялося порушення мозкового кровообігу ретельно оцінити користь і ризик від лікування. Випадкове введення нерозведеного р-у у навколосудинні тканини може призвести до виникнення реакцій в місці ін’єкції. Уникати приймання препарату перорально і його потрапляння на слизові оболонки; потрапляючи на шкіру, може призвести до тривалої, хоча й безболісної, еритеми. Р-н для інгаляцій: виведення ілопросту з організму у цих пацієнтів знижується; щоб уникнути небажаної акумуляції препарату протягом дня, потрібен особливий контроль під час титрування початкової дози; спершу дози по 2,5 мкг вводити з інтервалами не менше 3 год.; після цього інтервали між дозуванням можна скоротити з огляду на переносимість препарату. | Відмовитися від паління. Жінкам репродуктивного віку використовувати надійні засоби контрацепції. Дотримуватися обережності та уникати контакту препарату зі шкірою. При потраплянні на шкіру, негайно промити великою кількістю води або ізотонічного р-ну хлориду натрію. |
| Іматиніб | Регулярно контролювати рівень печінкових трансаміназ, білірубіну, лужної фосфатази. У разі збільшення рівня білірубіну більш ніж у 3 рази від норми або збільшення рівня печінкових трансаміназ більш ніж у 5 разів від норми, лікування припинити, доки рівень білірубіну та трансаміназ не буде перевищувати більше ніж 1,5 та 2,5 рази від норм цих показників, відповідно. Подальше лікування продовжити у менших дозах. Спричинює затримку рідини в організмі, у період лікування регулярно контролювати масу тіла; набряки зникають після зменшення дози і застосування діуретиків або після припинення лікування. Регулярно проводити розгорнутий аналіз крові: 1 р/тиж під час першого місяця терапії, 1 раз у 2 тижні під час другого місяця і кожні 2–3 місяці у наступний період. Ризик розвитку мієлоcупресії збільшується при бластному кризі і у фазі загострення хр. мієлолейкозу. Нейтропенія утримується в середньому протягом 2–3 тижнів, тромбоцитопенія — 3–4 тижні. Зменшення дози або тимчасове припинення лікування сприяє зменшенню вираженості змін з боку системи кровотворення. При тривалому лікуванні ймовірність розвитку нефротоксичності. | З метою зменшення негативних ефектів з боку ШКТ приймати під час їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Не рекомендується керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. Жінкам дітородного віку застосовувати ефективні контрацептивні засоби. |
| Іміпрамін | Підтримуючу дозу приймати принаймні протягом 6 місяців. Дозу іміпраміну потрібно знижувати поступово, через ризик розвитку с-мів абстиненції (нудота, головний біль, відчуття дискомфорту, занепокоєння, тривожний стан, розлади сну, аритмія, екстрапірамідні с-ми). Пацієнти, в анамнезі яких зазначені пов’язані із суїцидом явища, або пацієнти, які до початку терапії мали істотний рівень суїцидальної спрямованості мислення, більшою мірою схильні до суїцидальних думок або спроб самогубства і в ході лікування та після зміни дозування повинні знаходитися під наглядом лікаря. Не застосовувати під час маніакальних нападів.Знижує судомний поріг, тому пацієнти, які страждають на епілепсію або мають в анамнезі спазмофілію і епілепсію, повинні знаходитися під медичним контролем і, при необхідності, отримувати належну протисудомну терапію. У перші дні терапії можлива парадоксальна реакція і посилення тривожності у пацієнтів з панічними розладами, тому можна призначати похідні бензодіазепіну. Необхідний контроль за пацієнтами з глаукомою, гіпертрофією передміхурової залози та при вираженому запорі, оскільки ця сполука може посилювати названі с-ми. З обережністю призначати пацієнтам з ІХС, порушенням функції печінки і нирок, а також ЦД (через зміну рівня глюкози в крові). Обережно призначати пацієнтам з пухлинами надниркових залоз (феохромоцитомою або нейробластомою), через ризик розвитку гіпертонічного кризу. При застосуванні препарату пацієнтам з гіпертиреозом та пацієнтам, які приймають препарати щитовидної залози, потрібний нагляд у зв’язку з підвищенням у цієї категорії хворих ризику побічних ефектів з боку серця. У зв’язку з потенційним підвищенням ризику аритмії і артеріальної гіпотензії при загальному наркозі важливо до операції проінформувати анестезіологів про прийом пацієнтом іміпраміну. Під час лівкування спостерігалися еозинофілія, лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія і пурпура, тому у пацієнтів, які приймають цей препарат, повинен регулярно проводитися підрахунок формених елементів крові. Відмічалася підвищена частота розвитку карієсу, тому хворим, необхідно регулярно обстежуватися у стоматолога. Спричиняє світлочутливість, тому під час лікування пацієнтам уникати дії інтенсивного світла. Протягом курсу лікування рекомендується контролювати АТ (особливо у пацієнтів з нестійким кровообігом або артеріальною гіпотензією), функцію печінки (особливо в осіб із захворюваннями печінки), диференційний аналіз крові, ЕКГ (у пацієнтів літнього віку та осіб із серцево-судинними захворюваннями). | Забороняється керувати автотранспортом і працювати з механізмами, які потребують концентрації уваги. Протипоказаний прийом алкогольних напоїв. Спричиняє світлочутливість, тому під час лікування пацієнтам уникати дії інтенсивного світла. |
| Імуноглобулін антилімфоцитарний (кінський) | Щоб виявити осіб з підвищеним ризиком системної анафілаксії, до початку лікування всім потенційним реципієнтам наполегливо рекомендується проводити шкірні проби. Оскільки цей продукт виготовлений із застосуванням компонентів крові коня і людини, існує вірогідність передачі збудників інфекцій. Препарат можуть використовувати лише лікарі, що мають досвід застосування імуносупресорної терапії. Імуносупресорна терапія повинна проводитись тільки у окремих спеціалізованих відділеннях, які мають відповідну інфраструктуру і достатній досвід її виконання та оснащенні й укомплектовані належним лабораторним обладнанням та допоміжними медичними засобами. У разі виникнення анафілаксії або важкої та неперервно персистуючої тромбоцитопенії чи лейкопенії лікування відмінити. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Імуноглобулін антирабічний | У разі різко позитивної реакції на введення імуноглобуліну та при наявності в анамнезі сильних АР на введення протиправцевої сироватки або інших препаратів кінської сироватки, введення імуноглобуліну антиарабічного рекомендується здійснювати в умовах стаціонару, забезпеченого засобами реанімації. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Імуноглобулін антитимоцитарний (кролячий) | Препарат необхідно застосовувати під суворим лікарським контролем у стаціонарі і за станом пацієнтів під час проведення інфузії ретельно наглядати. При виникненні анафілактичної реакції необхідно негайно припинити інфузію препарату і розпочати належну невідкладну терапію. Не можна повністю виключити можливість передачі збудників інфекції. Рекомендується ретельно наглядати за станом пацієнта та проводити протиінфекційну профілактику. | Для пацієнтів, які нещодавно отримували лікування не рекомендується проводити профілактичні щеплення атенуйованими живими вакцинами. Не рекомендується керувати автомобілем і працювати зі складними механізмами під час курсу лікування. |
| Імуноглобулін антицитомегаловірусний | Введения ЛЗ в/в заборонено. Після введення імуноглобуліну щеплення проти кору та епiдемiчного паротиту проводять не ранiше, нiж через 2–3 мiсяцi. Пiсля вакцинацiї проти цих iнфекцiй iмуноглобулiн вводити не ранiше, нiж через 2 тижнi. При необхiдностi використання iмуноглобулiну ранiше цього строку вакцинацiю проти кору або епiдемiчного паротиту необхiдно повторити. Щеплення проти iн. iнфекцiй можуть бути проведенi в будь-якi термiни до або пiсля введення iмуноглобулiну. Особам з iмунопатологiчними системними захворюваннями (хвороби крові, сполучної тканини, нефрит та iн.) iмуноглобулiн вводити на фонi вiдповiдної терапiї. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Імуноглобулін людини антирезус Rho (D) | Не для в/в введення. Не призначений для введения Rh(D)-позитивним особам, а також особам, ранiше iмунiзованим Rh(D)антигеном. Особи, яким введено ЛЗ, повиннi перебувати пiд медичним наглядом протягом 30 хв. Особам, що страждають на iмунологiчнi системнi захворювання (хвороби кровi, сполучної тканини, нефрит та iн.) iмуноглобулiн вводити на фонi вiдповiдної терапії. | Імунізацію живими вакцинами проводити не раніше, ніж ч/з 3 міс. і після введення імуноглобуліну антирезус людини. |
| Імуноглобулін людини нормальний | Забороняється вводити препарат в/в. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення | Певні тяжкі побічні реакції можуть бути пов’язані зі швидкістю введення. Потенцiйних ускладнень можна уникнути, якщо переконатися, що пацiєнти не чутливi до iмуноглобулiну людини нормального при першому повiльному введеннi препарату шляхом iнфузiї (0,01 мл/кг в.т./хв.); пацiєнти знаходяться пiд ретельним контролем на предмет появи будь-яких симптомiв протягом всього перiоду iнфузiї. Пiсля лiкування препаратом може розвиватися гемолiтична анемiя. Для всiх пацiєнтiв при введеннi імуноглобуліну людини потрiбно: провести адекватну гiдратацiю перед початком iнфузiї; контролювати дiурез; контролювати рiвнi креатинiну у сироватцi; уникати супутнього використання петльових дiуретикiв. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Імуноглобулін людини проти вірусу Епштейна-Барр | Введення препарату в/в заборонено! Особам, що страждають на імунопатологічні системні захворювання (хвороби крові, сполучної тканини, нефрит.) імуноглобулін вводити на фоні базової терапії. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Імуноглобулін людини проти вірусу простого герпесу | Забороняється вводити препарат внутрішньовенно! | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Імуноглобулін протиправцевий людини | Особи, які одержали препарат, повинні перебувати під медичним наглядом протягом 30 хв. Введення препарату в/в заборонено. Хворим з тяжкими АР в анамнезі в день введення препарату та у наступні 3 доби рекомендовано антигістамінні препарати. За 2 год. до введення ампули з препаратом витримують при температурі +20град. Щоб уникнути утворення піни, препарат набирають у шприц голкою з широким просвітом. | Хворим з системними імунологічними захворюваннями імуноглобулін вводити на фоні відповідної терапії. |
| Індакатерол | Не показаний на початку лікування г. епізодів бронхоспазму, тобто як ургентна терапія, у разі збільшення тяжкості ХОЗЛ під час застосування провести повторну оцінку стану здоров’я пацієнта і режиму лікування ХОЗЛ, підвищувати добову дозу більше максимальної дози не рекомендується; не застосовувати при БА через відсутність даних щодо наслідків довгострокового застосування при цьому захворюванні; індакатерол може спричинювати клінічно значущий ефект на ССС у деяких пацієнтів, що визначається підвищенням ЧСС, АТ та/або іншими симптомами, при цьому може виникнути необхідність у відміні препарату, може призводити до змін ЕКГ, таких як згладжування зубця Т, подовження інтервалу QT і депресії сегмента ST. | Капсули застосовувати тільки перорально інгаляційно і лише за допомогою інгалятора, капсули ковтати не можна; при пропуску дози наступну дозу потрібно приймати в той же час наступного дня; застосування індакатеролу може призвести до виникнення парадоксального бронхоспазму, що може бути небезпечним для життя, у такому випадку застосування негайно припинити і почати альтернативну терапію; може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами, тому під час застосування препарату рекомендовано утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги. |
| Індапамід | З обережністю призначати при тяжких формах ЦД, при подагрі. Можлива перехресна чутливість до сульфаніламідних препаратів. До початку лікування визначити вміст іонів натрію, калію, кальцію в плазмі крові. Регулярний контроль вмісту іонів натрію і калію в плазмі крові, особливо в осіб літнього віку, хворих на цироз печінки, СН, пацієнтів із збільшенням інтервалу QT на ЕКГ, пацієнтам з недостатнім харчуванням, особам, які приймають багато ліків. Активність реніну може дещо підвищуватись на фоні терапії. Найретельніший контроль у хворих на цироз печінки (особливо з набряками або асцитом — ризик розвитку метаболічного алкалозу, прояви печінкової енцефалопатії), ІХС, СН, в осіб літнього віку. До групи підвищеного ризику також відносяться хворі із збільшеним інтервалом QT на ЕКГ (вродженим або набутим на фоні патологічного процесу). Перше визначення концентрації іонів калію в крові провести протягом першого тижня лікування. Гіперкальціємія на фоні прийому може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. За умов хірургічного втручання похідні сульфонамідів можуть провокувати загострення системного червоного вовчака. Ризик виникнення гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) має бути попереджений у певних категорій пацієнтів високого ризику, таких як пацієнти літнього віку, пацієнти, які недостатньо харчуються та/або пацієнти, які приймають багато ліків, пацієнти з цирозом печінки, що супроводжується набряками та асцитом, пацієнти з ІХС та пацієнти з СН. В цьому випадку гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення аритмій. У пацієнтів із ЦД особливо важливо контролювати глюкозу крові при наявності гіпокаліємії. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком попереднього недіагностованого гіперпаратиреоїдизму. Лікування припинити та обстежити функцію паратиреоїдних залоз. | Застосовування для лікування спортсменів може спричинити позитивну реакцію під час допінг-контролю. За рахунок зниження АТ може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. |
| Індинавір | Застосування комбінованої антиретровірусної терапії може спричинити активізацію повільно прогресуючих і резидуальних опортуністичних інфекцій (наприклад, інфекції, збудниками яких є Mycobacterium avium, Cytomegalovirus, або пневмонія, спричинена Pneumocystis jirovecil [PCP], туберкульоз). У такому разі застосовується відповідна адекватна терапія. При клінічному обстеженні звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкози крові. Лікування порушення у розподілі ліпідів проводити у стаціонарі. Можуть спостерігатися випадки ЦД і гіперглікемії, а також посилення існуючого ЦД у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримували терапію інгібіторами протеази, і пов’язані із супутніми захворюваннями, для лікування яких застосовували препарати, що призводять до розвитку ЦД і гіперглікемії. У зв’язку з цим деяким хворим потрібне призначення чи коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемізуючих препаратів для лікування цих станів. Після встановлення діагнозу гемолітичної анемії необхідно провести відповідне лікування, що може потребувати відміни препарату. Пацієнти з печінковою недостатністю внаслідок цирозу: у цих пацієнтів дозування препарату необхідно зменшити, зважаючи на порушений метаболізм препарату. Застосування препарату у пацієнтів з гострою печінковою недостатністю не вивчалося, тому бути особливо обережними при призначенні препарату таким хворим, оскільки може збільшитися рівень індинавіру. | Пацієнтів необхідно поінформувати про те, що терапія препаратом не знижує ризик передачі ВІЛ-інфекції іншим суб’єктам шляхом статевого контакту чи зараженням через кров. Пацієнтам звертатися за медичною допомогою, якщо вони відчувають біль у суглобах, відзначають порушення рухливості суглобів та утруднення при русі. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози/галактози не можна застосовувати цей препарат. Враховуючи можливість побічних реакцій з боку ЦНС, потрібно бути обережними при керуванні автомобілем та виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій. Для забезпечення оптимальної абсорбції приймають за 1 год до або через 2 год після їди, запиваючи водою. Можна призначати разом з іншими рідинами, такими як молоко, сік, кава або чай, з легкою їжею, наприклад, із сухим хлібом з желе, яблучним соком, кавою зі збираним молоком і цукром або зерновими пластівцями, збираним молоком і цукром. Для достатнього забезпечення організму водою під час лікування дорослим пацієнтам необхідно вживати не менше 1,5 л рідини протягом доби. |
| Індометацин | При наявності інфекції або загрозі її розвитку одночасно призначають місцеве антибактеріальне лікування. З обережністю при захворюваннях печінки, нирок, травного тракту в анамнезі, при диспептичних симптомах на момент призначення препарату, АГ (затримка рідини в організмі і зниження ефективності антигіпертензивних препаратів), СН, відразу після серйозних хірургічних втручань, при паркінсонізмі, епілепсії, алкоголізмі, ЦД. З обережністю застосовувати індометацин у хворих на БА, з алергічним («сінним») нежитем, поліпами слизової носа, при ХОЗЛ і хр. інфекціях дихальних шляхів у зв’язку з небезпекою виникнення нападу БА, набряку Квінке або уртикарій. Контроль за функцією печінки і нирок, картиною периферичної крові (у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого і помірного ступеня, при спільному застосуванні з циклоспорином). У випадку проведення аналізу на 17-кетостероїди препарат відмінити за 48 год до дослідження. НПЗЗ можуть уповільнювати загоювання рогівки та можуть посилювати кровотечу в тканинах ока під час операції, особливо в пацієнтів зі схильністю до кровотеч або в пацієнтів, які отримують інші препарати, здатні подовжувати кровотечу. | Утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають концентрації уваги, підвищеної швидкості психомоторних реакцій, ч/з можливість виникнення запаморочення, сонливості і почуття втоми. Не можна носити контактні лінзи. Після зняття контактних лінз очі закапати ч/з 5 хв. Якщо застосовуються краплі для очей, що містять іншу активну речовину, інтервал між застосуванням цих р-нів становить не менше 15 хв. |
| Інозин пранобекс | При г. вірусних інфекціях препарат найбільш ефективний, якщо лікування почато на ранній стадії хвороби (краще в першу добу). Застосовується як для монотерапії, так і в комплексному лікуванні з а/б, противірусними та іншими етіотропними засобами. При безперервному лікуванні довше 14 днів необхідно проводити контроль рівня сечової кислоти у сироватці крові та сечі, при лікуванні понад 21 день — доцільно щомісяця перевіряти найважливіші параметри функції печінки та нирок (активність трансаміназ, рівень креатиніну), склад периферичної крові. При довготривалому застосуванні періодично проводити контроль рівня сечової кислоти у сироватці крові та сечі | Для прийняття решення щодо керування автомобілем або работи з іншими механізмами необхідно враховувати, що препарат може спричинити запаморочення або інші побічні реакції з боку нервової системи. |
| Інсулін аспарт | Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, зазвичай підвищують потребу хворого в інсуліні. При переведенні хворих на інші типи чи види інсуліну ранні симптоми-провісники гіпоглікемії можуть стати менш вираженими порівняно з прийомом попереднього препарату інсуліну. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування. Хворим рекомендувати вживати заходів з профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо. Суспензії інсуліну не можна використовувати в інсулінових насосах для безперервного підшкірного введення інсуліну. | Перед застосуванням препарату переконайтеся у правильності типу інсуліну. Завжди використовуйте нову голку перед кожною ін’єкцією для запобігання інфікуванню. Завжди змінювати місце ін’єкції, навіть при застосуванні на одній ділянці, щоб запобігти утворенню інфільтрату. Найкращими місцями для самостійного виконання ін’єкцій є передня черевна стінка у ділянці талії, плече або передня частина стегна. Інсулін буде працювати швидше, якщо вводиться у ділянці талії. Недоїдання або незаплановане, напружене фізичне навантаження може призвести до гіпоглікемії. |
| Інсулін гларгін | Не є інсуліном вибору при лікуванні діабетичного кетоацидозу. У таких випадках рекомендується в/в введення простого інсуліну. Внаслідок більш стабільного надходження основного інсуліну при застосуванні інсуліну гларгіну гіпоглікемія у ранні ранкові год може бути ймовірнішою, ніж гіпоглікемія вночі. Дотримуватися особливої обережності і посилено контролювати рівень глюкози у крові необхідно пацієнтам, у яких напади гіпоглікемії можуть бути особливо небезпечними з клінічної точки зору, як, наприклад, пацієнтам з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, що постачають кров‘ю головний мозок (ризик серцевих чи мозкових ускладнень гіпоглікемії), а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, яким не проводилася фотокоагуляція (ризик виникнення транзиторної постгіпоглікемічної сліпоти). Оскільки інсулін гларгін при підшкірному введенні діє впродовж тривалого періоду часу, це може призвести до того, що для нормалізації глікемічного стану вимагатиметься більше часу. Якщо у хворого спостерігається нормальний чи знижений рівень глікозильованого гемоглобіну, це може вказувати на виникнення у нього періодичних недіагностованих (особливо нічних) епізодів гіпоглікемії. Фактори, що підвищують схильність до гіпоглікемії, потребують ретельного контролю та можуть призвести до необхідності коригування дози. У більшості випадків призначати контроль сечі на вміст кетонових тіл, що є необхідним для добору дози інсуліну, оскільки потреба в інсуліні часто буває підвищеною. | Якщо шприц-ручка пошкоджена, її викинути і використати нову. Перед використанням шприц-ручку необхідно потримати протягом 1–2 год при кімнатній температурі. Перед виконанням ін`єкції необхідно видалити бульбашки повітря. Порожні використані ручки в жодному разі не можна використовувати повторно! Шприц-ручка є індивідуальним приладом, і нею може користуватися тільки один пацієнт! Змінюйте голку перед кожною ін`єкцією. Не використовуйте голки повторно! Оскільки інсулін гларгін є розчином, не потрібно струшувати шприц-ручку перед використанням. Застосовувати препарат можна лише у тому разі, якщо розчин при візуальному огляді є прозорим і безбарвним (або майже безбарвним), без видимих оком часток! |
| Інсулін глюлізин | Може виникати необхідність у регулюванні схеми супутнього лікування пероральними антидіабетичними препаратами. Гіпоглікемія виникає залежно від профілю дії інсулінів, що застосовуються, та може, змінюватися при переході на новий режим лікування. Умови, які можуть зробити ранні попереджувальні симптоми гіпоглікемії нетиповими або менш вираженими, включають: довгий термін захворювання на діабет, інтенсивну інсулінотерапію, діабетичну невропатію, застосування ЛЗ, таких як бета-блокатори, перехід з інсуліну тваринного походження на інсулін людини. Гіпоглікемія після застосування ін’єкції швидкодіючих аналогів, виникає раніше, ніж при застосуванні розчинного інсуліну людини. | Призначений для використання з інсуліновими шприц-ручками, відповідно до рекомендаці. Картридж придатний до застосування, якщо р-н у ньому прозорий, безбарвний, не містить видимих оком твердих часток і зовнішній вигляд його подібний до води. Картридж тримати протягом 1–2 год при кімнатній температурі перед встановленням його у шприц-ручку багаторазового використанняї. Порожні картриджі не дозволяється заповнювати повторно. При змішуванні з НПХ (Нейтральним Протаміном Хагердону) інсуліном людини спочатку набрати у шприц інсулін глюлізин. Ін’єкцію треба робити відразу ж після змішування. Здатність пацієнта концентруватися та його реакція можуть порушуватись унаслідок розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії або, наприклад, у результаті порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях, коли наявність таких симптомів є особливо важливим (наприклад, під час керування автомобілем або механізмами). |
| Інсулін детемір | Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, звичайно підвищують потребу хворого в інсуліні. Необхідність зміни дози інсуліну може виникати при супутніх захворюваннях, що уражують нирки, печінку, надниркові залози, гіпофіз або щитовидну залозу. При переведенні хворих на інші типи інсуліну ранні симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з прийомом попереднього препарату інсуліну. Дані про застосування препарату хворим із тяжкою гіпоальбумінемією обмежені. Рекомендується ретельний моніторинг стану цих пацієнтів. Пацієнти, яким для оптимізації контролю рівня глюкози потрібно застосовувати препарат двічі на добу, можуть вводити другу дозу ввечері або перед сном. | Завжди використовуйте нову голку для кожної ін’єкції, щоб запобігти інфікуванню.Не згинайте та не пошкоджуйте голку перед використанням. Щоб звести до мінімуму ризик випадкового уколу голкою, ніколи знов не надівайте на неї попередньо знятий внутрішній ковпачок. Місця ін’єкцій змінювати навіть у межах однієї ділянки для зниження ризику ліподистрофії. |
| Інсулін ліспро | Відрізняється від інших інсулінів, оскільки він має унікальну структуру, яка забезпечує дуже швидкий початок дії та коротку тривалість дії. У хворих, які застосовують інсулін лізпро, може з’явитися потреба у зміні дози, яка була потрібна раніше при застосуванні інших інсулінів. Зміна дозування інсуліну, типу, видового походження чи типу виробництва може потребувати зміни дози. Інсулін вводити підшкірно або з використанням підшкірної інфузійної помпи, також можливий внутрішньом’язовий і внутрішньовенний шляхи введення. Тривалість дії лізпро є дозозалежною, а також залежить від місця ін’єкції, кровопостачання (кровонаповнення), температури та фізичної активності. | Дози лізпро визначає лікар залежно від стану хворого. Хворі на діабет повинні проконсультуватися з лікарем у випадку вагітності або її планування. Хворі повинні застосовувати запобіжні заходи для уникнення гіпоглікемії при керуванні автотранспортом або при роботі з механізмами. Це особливо важливо для тих пацієнтів, у яких зменшено або відсутнє відчуття попереджуючих симптомів гіпоглікемії або у яких часто спостерігаються симптоми гіпоглікемії; за цих обставин оцінити доцільність керування автомобілем або роботи з механізмами. |
| Інсулін людини | Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, звичайно підвищують потребу хворого в інсуліні. При переведенні хворих на інші типи чи види інсуліну ранні симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираженими порівняно з прийомом попереднього препарату інсуліну. Переведення хворого на інший тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем. Зміна концентрації, виду (виробника), типу, походження інсуліну (тваринний, людський або аналог людського інсуліну) і/або методу виробництва може зумовити необхідність корекції дози інсуліну. Необхідність підбору дози може виникнути як при першому введенні нового препарату, так і протягом перших кількох тижнів або місяців його застосування. | Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Хворим вживати заходи щодо профілактики гіпоглікемії перед тим, як сідати за кермо, особливо для хворих, в яких ослаблені чи відсутні симптоми-провісники гіпоглікемії або епізоди гіпоглікемії виникають часто. Зважити доцільність керування автомобілем. Пропускання прийому їжі або непередбачене підвищене фізичне навантаження можуть призвести до гіпоглікемії. Перед подорожуванням у різних часових поясах хворим отримати консультацію лікаря, оскільки при цьому змінюється графік ін’єкцій інсуліну і прийому їжі. Суспензії інсуліну не можна використовувати в інсулінових насосах для безперервного підшкірного введення інсуліну. Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при ЦД 1 типу) можуть призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають у себе почуття спраги, часте сечовипускання, нудоту, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону у повітрі, що видихується. При ЦД 1 типу гіперглікемія, що не лікується, призводить до діабетичного кетоацидозу, який потенційно є смертельно небезпечним. |
| Інсулін свинячий | Інсулін свиний (короткої дії), Інсулін свиний (середньої дії). Перед першим застосуванням необхідно клінічно проконтролювати чутливість до ЛЗ шляхом в/ш тесту. ЛЗ повинен бути прозорим та безбарвним. У разі неадекватного підбору дози чи зміни ЛЗ а також у разі нерегулярного застосування ЛЗ чи нерегулярного прийому їжі можливі надмірні коливання рівня цукру в крові в бік зниження, які послаблюють здатність до активної участі в дорожньому русі та роботі з технікою. Це стосується початкового періоду лікування, одночасної дії алкоголю або ЛЗ, які діють на ЦНС. Іноді виникають ускладнення внаслідок ушкодження іннерваційного апарату шкіри ін’єкційною голкою і, можливо, хімічними речовинами, що містяться в препаратах інсуліну як консерванти. Пацієнтам порадити вживати необхідні заходи з метою уникнення появи гіпоглікемії під час керування транспортним засобом, особливо для пацієнтів, у яких перші ознаки розвитку гіпоглікемії є слабко вираженими або взагалі відсутні, а також для тих хворих, у яких гіпоглікемія виникає досить часто. | Інсулін свиний (короткої дії), Інсулін свиний (середньої дії). Будь-яку заміну препаратів інсуліну здійснювати обережно і лише під медичним наглядом. Зміни концентрації, виробника, типу (швидкої дії, середньої тривалості дії, повільної дії тощо), виду (тваринного походження, людський, аналоги людського інсуліну) або способу виробництва (одержаний за допомогою рДНК, на відміну від інсуліну тваринного походження) можуть бути пов’язані з необхідністю зміни дозування. У разі неадекватного підбору дози чи зміни препарату, а також у разі нерегулярного застосування чи нерегулярного прийому їжі можливі надмірні коливання рівня цукру в крові, в першу чергу, в бік зниження, які послаблюють здатність до активної участі в дорожньому русі та роботі з технікою. Здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість його реакції можуть порушуватися внаслідок виникнення гіпоглікемії чи гіперглікемії або внаслідок виникнення зорових розладів. |
| Інтерферон альфа | Спеціальних рекомендацій немає | Спеціальних рекомендацій немає |
| Інтерферон альфа-2b | У пацієнтів, які раніше страждали на захворювання ССС, може виникнути аритмія як побічна реакція. Якщо побічна дія не слабшає або посилюється, дозу знижують до 50% або лікування припиняють. Може спостерігатися уповільнена реакція ч/з прояви побічної дії препарату — сонливість, слабкість, підвищена втомлюваність. Рекомендовано контролювати рівень ліпідів крові. Всім пацієнтам перед початком та під час лікування проводити розгорнутий ЗАК, контролювати рівень ТТГ, альбуміну та протромбіновий час. Припинити застосування при: подовженні часу згортання крові (у пацієнтів з хр. гепатитом), проявленні легеневого синдрому та рентгенологічного виявлення інфільтрату або порушення функції легень, появи або збільшення порушень зору, порушення функції щитоподібної залози (відхилення від норми ТТГ), зниження рівня альбуміна та показників протромбованого часу. З обережністю препарат призначають при загостренні алергічних і аутоімунних захворювань.Супозиторії ефективні при одночасному застосуванні з лікарськими засобами (антибіотиками та іншими протимікробними засобами), які застосовують для лікування урогенітальних захворювань. Рекомендується одночасно застосовувати вітаміни Е і С, які посилюють ефекти інтерферону. Для запобігання урогенітальної реінфекції рекомендується розглянути питання про одночасне лікування статевого партнера. Спрей назальний з обережністю призначати пацієнтам, які страждають від носових кровотеч. | Залежно від дози, схеми та індивідуальної чутливості, лікування може супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до зниження швидкості реакції. Вживання алкоголю виключити. При розвитку грипоподібних симптомів варто використовувати антипіретики. Супозиторії — допускається застосування препарату під час менструації. При вираженій діареї у дитини утримання супозиторію забезпечується дотриманням наступної процедури: препарат вводиться після акту дефекації, після чого дитина деякий час повинна знаходитися в положенні лежачи на животі (протягом 10–15 хв. після введення супозиторію). |
| Інтерферон альфа-2а | Застосовувати під спостереженням лікаря, що має досвід лікування препаратами інтерферону. Пацієнти повинні бути проінформовані не тільки про переваги цього методу лікування, але й про можливі побічні реакції. У деяких хворих після введення препаратів, що містять гомологічний білок, можуть утворюватися нейтралізуючі активний білок антитіла. Тому у певної частини хворих можуть виявлятися антитіла до всіх інтерферонів (як природних, так і рекомбінантних). При деяких захворюваннях (рак, системний червоний вовчак, оперізувальний лишай) антитіла до лейкоцитарного інтерферону людини можуть спонтанно виникати у хворих, які раніше ніколи не застосовували інтерферони. Вказівок на пряму кардіотоксичну дію препарату немає. Проте можуть спостерігатися загострення ССЗ. Під час лікування необхідно контролювати функцію нирок, печінки; показники периферичної крові, рівень гемоглобіну; гормони щитовидної залози. З обережністю призначають препарат пацієнтам з хр. гепатитом та аутоімунними захворюваннями в анамнезі. Рекомендують регулярне психоневрологічне обстеження пацієнтів, які застосовують препарат. В окремих випадках у цих пацієнтів відмічали суїцидальні спроби; у таких випадках терапію припинити. З винятковою обережністю застосовувати для хворих з мієлосупресією, оскільки препарат пригнічує кістковомозкове кровотворення, спричиняє зниження кількості лейкоцитів (особливо гранулоцитів), тромбоцитів і рідше рівня гемоглобіну. Це може призводити до підвищеного ризику розвитку інфекції або кровотечі. Необхідно уважно стежити за цими змінами і проводити хворим розгорнені аналізи крові до початку лікування інтерфероном альфа-2а і регулярно в його процесі. У хворих після трансплантації (нирки або кісткового мозку) медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, оскільки інтерферони чинять стимулювальну дію на імунну систему. Хворим на ЦД може бути потрібна корекція дози цукрознижувальних препаратів. Необхідно враховувати рекомендації щодо комбінованої терапії з рибавірином. | Може впливати на швидкість психомоторних реакції, тому під час лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.Чоловікам і жінкам дітородного віку, які лікуються, застосовувати надійні методи контрацепції. |
| Інтерферон бета-1b | Хворих треба інформувати про те, що побічними діями можуть бути депресія і суїцидальні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря. У рідкісних випадках ці стани можуть привести до спроб самогубства. При наявності депресії і суїцидальних думок негайно припинити Пацієнтам із захворюванням щитоподібної залози в анамнезі рекомендується регулярно перевіряти функцію щитоподібної залози, в інших випадках — за клінічними показаннями. | Побічні ефекти з боку ЦНС, обумовлені застосуванням інтерферону бета-1b, у чутливих осіб можуть вплинути на здатність керувати транспортом та іншими механізмами. |
| Інтерферон бета-1а | Препарат з обережністю призначати пацієнтам, у яких в анамнезі були випадки конвульсій та які протиепілептичні препарати, особливо в тих випадках, коли перебіг епілепсії адекватно не контролюється за допомогою протиепілептичних засобів. | Рекомендувати пацієнту дотримуватися асептичноi технiки введения iн’єкцiй; змiнювати дiлянку для iн’єкцii при введеннi кожно наступої дози. Попередити пацієнта про можливе виникнення депресивного стану та появу суїцидальних думок. |
| Інфліксимаб | Може спричиняти розвиток г. реакцій, що пов’язані з інфузією, та АР уповільненого типу. За пацієнтами спостерігати протягом 1 год після інфузії. Можуть утворюватись антитіла, що підвищує частоту інфузійних реакцій. Одночасне застосування імуномодуляторів знижує утворення антитіл і зменшує частоту інфузійних реакцій. Пацієнти, які не отримують імуносупресори, мають більший ризик утворення антитіл. Реакції підвищеної чутливості уповільненого типу: характеризуються розвитком міальгії, артралгії з пропасницею або висипом протягом 12 діб від початку повторної терапії. Пацієнти повинні бути під наглядом ч/з можливість виникнення реакцій гіперчутливості уповільненого типу. З обережністю застосовувати при лікуванні пацієнтів з хр. або рекурентними інфекціями в анамнезі. До початку терапії пацієнти повинні бути детально обстежені для виключення туберкульозу, в тому числі латентного. Лікування не проводити, якщо діагностується активний туберкульоз. При латентному туберкульозі перед початком терапії провести специфічне протитуберкульозне лікування. Лікування перервати при розвитку у хворого тяжкої інфекції або сепсису. Елімінація інфліксимабу може відбуватися протягом 6 місяців, в які хворий повинен знаходитись під наглядом лікаря. Утримуватись від вакцинації живими вакцинами. Якщо у хворого виникають симптоми, що нагадують вовчаковий с-м і будуть виявлятись антитіла до двоспіральної ДНК, лікування припинити. Можуть бути випадки оптичного невриту, судом, появи або загострення клінічних симптомів або радіографічних ознак демієлінізуючих захворювань, включаючи розсіяний склероз. Рекомендується ретельна оцінка переваг/ризику лікування. З обережністю приймати рішення щодо застосування TNF-блокуючої терапії у пацієнтів із анамнезом злоякісного новоутворення, при вирішенні продовження терапії у пацієнтів, в яких розвилося злоякісне новоутворення. З обережністю застосовувати для лікування пацієнтів із СН легкого ступеня (NYHA I/II). Оцінювати та спостерігати за хр. носіями вірусу гепатиту В перед початком та протягом лікування. | Уникати вагітності, використовуючи відповідні засоби контрацепції протягом лікування та не менше 6 місяців після останньої інфузії. Утримуватися від керування транспортом та іншими механізмами, якщо під час лікування відчувають стомленість. Необхідність консультації лікаря при появі ознак, що нагадують туберкульоз під час або після лікування. |
| Іпідакрин | Може загостритись перебіг БА, епілепсії, тиреотоксикозу, виразкової хвороби шлунка. Призначати з обережністю в разі захворювань ССС. | Утримуватися від керування автомобіля, а також від занять потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. |
| Іпратропію бромід | З обережністю застосовують для лікування хворих на закритокутову глаукому та зі схильністю до розвитку вузькокутової глаукоми, з порушеннями сечовиділення внаслідок доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Приділяти увагу оцінці таких симптомів, як задишка та біль у грудній клітці, оскільки вони можуть бути дихального або серцевого походження. Для запобігання погіршенню перебігу захворювання, що загрожує життю, розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта та адекватну протизапальну терапію інгаляційними кортикостероїдами. Не спричиняє тахіфілаксії при повторному застосуванні. Є препаратом вибору в випадках, коли потрібна тривала базисна бронхолітична терапія. За необхідності негайно купірувати напад ядухи застосування його не рекомендується, тому що бронхолітичний ефект розвивається пізніше, ніж у β-адреноміметиків. При хр. обструктивному бронхіті у більшості випадків перевершує за бронхолітичним ефектом β-адреноміметики, але поступається їм при БА. | Регулярне використання збільшених доз препарату для купірування бронхіальної обструкції може викликати неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У випадку посилення бронхіальної обструкції просте збільшення дози понад рекомендовану протягом тривалого часу є небезпечним. Не рекомендується керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. |
| Ірбесартан | Більш низька початкова доза (75 мг) може бути для пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі. Об’єм або дефіцит натрію повинен бути скоригований до початку застосування. У зневоднених хворих або з дефіцитом іонів натрію може розвиватися симптоматична гіпотензія, особливо після прийому першої дози. Хворі з двостороннім стенозом ниркових артерій, стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки, що приймають препарати, які впливають на систему «ренін-ангіотензин-альдостерон», належать до групи підвищеного ризику відносно розвитку тяжкої гіпотензії або ниркової недостатності. Гіперкаліємія може спостерігатися, особливо за наявності ниркової недостатності, протеїнурії, зумовленої діабетичною нефропатією, або захворювань серця. Для пацієнтів групи ризику адекватний моніторинг калію в сироватці. У хворих, судинний тонус і функція нирок яких залежать переважно від активності системи «ренін-ангіотензин-альдостерон» лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, що впливають на цю систему, може спричинити г. гіпотензію, азотемію, олігурію та г. ниркову недостатність. Надмірне зниження АТ у хворих на ішемічну кардіопатію або з ішемічним СС захворюванням може призвести до ІМ або інсульту | Можна застосовувати разом із їжею, або без неї, запиваючи рідиною. У випадку, якщо жінка завагітніла у період лікування, вживання припинити якнайшвидше. Під час керування автомобілем і використання механізмів зважати на можливість виникнення запаморочення і сонливості |
| Іринотекан | З обережністю застосовують у пацієнтів, які раніше отримували променеву терапію на ділянку черевної порожнини, таза, при гіперлейкоцитозі (що спостерігався раніше), якщо індекс Тарновського (відображає загальний стан) становить менше 50%. Використання повинно бути суворо обмежене спеціалізованими відділеннями для проведення хіміотерапії пухлин, проводиться тільки під наглядом кваліфікованого онколога. Щотижнево проводити дослідження складу периферичної крові. Функціональні печінкові проби проводити під час лікування і перед кожним новим курсом терапії. Під час роботи з препаратом медичний персонал має використовувати рукавички, маски і захисні окуляри. | В період лікування, особливо протягом 24 год після введення, не рекомендується діяльність, що пов’язана з необхідністю концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій. Необхідність протидіарейної терапії і вживання великої кількості рідини. |
| ІРС 19® | На початку лікування в рідкісних випадках можливе підвищення температури (≥ 39 ° C). Якщо спостерігається таке явище, прийом препарату відмінити. Однак відрізняти подібний стан від підвищення температури тіла, що супроводжується нездужанням, яке може бути пов’язане з розвитком захворювань ЛОР-органів. При наявності системних клінічних ознак бактеріальної інфекції розглянути доцільність призначення системних антибіотиків. При призначенні хворим на бронхіальну астму препаратів на основі бактеріальних лізатів з метою імуностимуляції можлива поява нападів астми. В цьому випадку рекомендується припинити лікування і не приймати препарати даного класу в майбутньому. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Ітоприду гідрохлорид | З обережністю призначати хворим на глаукому та аденому передміхурової залози. | У зв’язку з можливістю запаморочення потрібно уникати керування автомобілем і роботи з механічними пристроями. |
| Ітраконазол | Можуть бути випадки застійної СН, що пов’язана з прийомом препарату. Не приймати пацієнтам із застійною СН, з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевищує потенційний ризик. Таких пацієнтів проінформувати про ознаки та симптоми застійної СН. Необхідно моніторувати симптоми та ознаки застійної СН. У пацієнтів, які отримують безперервне лікування протягом одного місяця і більше, у разі виникнення анорексії, нудоти, блювання, стомленості, болю у животі або потемнінні сечі, контролювати функцію печінки. Пацієнтам з підвищеним рівнем печінкових ферментів препарат призначати лише в разі, коли очікувана від застосування користь переважає ризик ураження печінки. Здійснювати контроль за концентраціями в плазмі і при необхідності коригувати дозу. У разі виникнення нейропатії, викликаної пероральним прийомом, лікування припинити. З обережністю призначати р-н для прийому внутрішньо, пацієнтам з гіперчутливістю до інших препаратів азолової групи. | Жінкам дітородного віку, які приймають препарат для внутрішнього застосування, користуватися адекватними засобами контрацепції протягом всього курсу лікування до настання першої менструації після його завершення. |
| Іфосфамід | Щоб уникнути або забезпечити ослаблення уротоксичних явищ, постійно поєднувати прийом з месною. До нормалізації картини крові (червона фракція, лейкоцити і тромбоцити) за необхідності її контролювати щодня. Якщо перед початком лікування порушена функція печінки або нирок, зважувати застосування препарату в кожному окремому випадку. Регулярно контролювати дані лабораторних аналізів. У діабетиків регулярно перевіряти рівень цукру в крові для своєчасного коригування антидіабетичної терапії | Жінкам і чоловікам уникати зачаття під час терапії; Чоловікам використовувати засоби контрацепції протягом 6 місяців після закінчення терапії; Може впливати на здатність керувати автомобілем, працювати з іншими механізмами; цей вплив може бути безпосереднім, коли іфосфамід призводить до енцефалопатії, і непрямим — як наслідок нудоти або блювання, особливо якщо ліки, приймають разом з алкоголем. |
| Йод | Не застосовувати (р-н спиртовий 5%) на слизові оболонки, оскільки спирт, що міститься в препараті, може викликати опіки, сильне подразнення. Не застосовувати на великих ділянках шкіри ч/з можливий розвиток опіку. бути особливо обережними при застосуванні йоду у пацієнтів зі світлим волоссям. | Не допускати потрапляння препарату в очі. |
| Каберголін | Безпечність та ефективність препарату ще не були встановлені у пацієнтів із захворюваннями нирок та печінки. Як і інші похідні ріжків, каберголін призначати з обережністю пацієнтам з тяжкими СС захворюваннями, синдромом Рейно, нирковою недостатністю, пептичною виразкою або шлунково-кишковою кровотечею, а також з наявністю в анамнезі серйозних, особливо психотичних, психічних розладів. бути особливо обережними, якщо пацієнти одночасно приймають психотропний лікарський препарат. Симптоматична артеріальна гіпотензія може розвинутись при застосуванні препарату при будь-якому показанні. з обережністю застосовувати каберголін одночасно з іншими лікарськими препаратами, що знижують АТ. Вплив алкоголю на загальну переносимість препарату на даний час невідомий. Перед застосуванням препарату виключити наявність вагітності, а після закінчення лікування запобігати виникненню вагітності протягом щонайменше 1 місяця. систематично наглядати за станом пацієнтів щодо виникнення порушення імпульсного контролю. Пацієнтам та особам, які доглядають за ними, повідомити про те, що поведінкові симптоми порушень імпульсного контролю, можуть виникати у пацієнтів, які отримують лікування агоністами дофаміну, зокрема каберголіном. У разі виникнення таких симптомів розглянути можливість зменшення дози/поступового припинення застосування препарату. Як і інші похідні ріжків, каберголін не застосовувати жінкам з АГ, зумовленою вагітністю, наприклад прееклампсією або післяпологовою АГ, за винятком випадків, коли вважатиметься, що потенційна користь переважає можливий ризик. | Рекомендується приймати під час їди. Протягом перших декількох днів прийому у бути обережним при керуванні автомобілем, роботі з механізмами, при виконанні роботи, що потребує підвищеної уваги (викликає сонливість). Перед призначенням виключити наявність вагітності після лікування запобігати вагітності протягом місяця. Якщо препарат призначений з метою пригнічення лактації, а бажаний ефект не був досягнутий, жінці утриматися від годування груддю. Якщо вагітність встановлена під час лікування, припинити прийом препарату. Пацієнтам з рідкою спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не застосовувати цей лікарський препарат. |
| Калію йодид | Не застосовувати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли гіпотиреоз спричинений дефіцитом йоду. Уникати при терапії радіоактивним йодом, наявності або підозрі на рак щитовидної залози. При терапії препаратом у хворих із нирковою недостатністю можливий розвиток гіперкаліємії. | Відразу після закапування крапель може виникнути короткотривала нечіткість зору, тому закапування рекомендується здійснювати не пізніше ніж за 15 хв. до керування автомобілем. Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, необхідно вийняти лінзи перед застосуванням крапель і одягати їх знову не раніше ніж через 20 хв. |
| Калію оротат | Не застосовувати для калійзамісної терапії. | Не застосовувати під час їжі у зв’язку з можливістю його взаємодії з компонентами їжі. |
| Калію перманганат | Спеціальних рекомендацій немає. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Калію хлорид | Застосовують з обережністю, оскільки рівень дефіциту калію визначається не завжди правильно і надмірне застосування препаратів калію може спричиняти інтоксикацію калієм. Тому перед застосуванням та під час застосування проводити огляд пацієнта, ЕКГ та/або визначати рівень калію у сироватці крові. Препарат обережно застосовувати у хворих з внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами. Необхідно лікувати також нестачу магнію, яка може супроводжувати нестачу калію. Одночасне парентеральне застосування іонів кальцію може спричиняти аритмію. Різка відміна калію хлориду р-ну при його одночасному застосуванні з серцевими глікозидами потребує особливої обережності, оскільки гіпокаліємія, яка при цьому розвивається, посилює токсичність наперстянки. Не вводити нерозведеним! У разі появи сильного болю у животі, блювання «кавовою гущею» або потемніння випорожнень препарат відмінити. | Препарат застосовувати лише в умовах стаціонару (р-н). Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не застосовувати препарат (табл.). |
| Кальцитонін | Являє собою пептид, можливі системні АР. Хворим, які схильні до АР, до початку лікування провести шкірну пробу. | Може спричиняти запаморочення, що негативно впливає на здатність до швидких реакцій. У випадку запаморочення непотрібно керувати автомобілем чи працювати з механізмами. |
| Кальцитріол | Нанесення на обличчя збільшує ризик виникнення подразнення шкіри. За умови тривалого застосування контролювати рівень кальцію в сироватці крові, можлива системна дія препарату. Відсутня інформація щодо застосування при інших клінічних проявах псоріазу (інші ніж бляшковий псоріаз), включаючи г. псоріаз guttata, пустульозний псоріаз, псоріатичну еритродермію, прогресуючий бляшковий псоріаз. | Уникати попадання мазі в очі. Після нанесення вимити руки. При випадковому потраплянні на слизову оболонку очей, рота або носа ретельно промити їх теплою водою. Щоденне нанесення мазі не повинно перевищувати 35% поверхні шкіри. Не застосовувати більше 30 г на добу — може призвести до системних побічних ефектів, пов’язаних із гіперкальціємією. Не додавати до мазі речовини, які посилюють її проникнення, або накривати пов’язкою ділянки шкіри з нанесеним ЛЗ. У випадку виникнення сильного подразнення у місці застосування чи АР звернутися до лікаря та за необхідністю припинити лікування. Уникати надмірної дії сонячного світла (як природного, так і штучного походження) на вражені ділянки шкіри. Обмежити використання фототерапії. |
| Кальцію гліцерофосфат | Рекомендується поєднувати з препаратами заліза. У пацієнтів, які одержують серцеві глікозиди і діуретики, при тривалому лікуванні контролювати концентрацію кальцію та креатиніну в крові. У випадку підвищення їх концентрації, зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його прийом. У зв’язку з тим, що вітамін D3 підвищує абсорбцію кальцію з ШКТ, щоб уникнути передозування кальцію, необхідно враховувати надходження вітаміну D3 та кальцію з інших джерел. | Всмоктування кальцію із ШКТ може зменшуватися при одночасному прийомі деяких продуктів, наприклад: шпинату, ревеню, висівків і зернових. |
| Кальцію глюконат | При застосуванні пацієнтам, які одержують серцеві глікозиди і/або діуретики, а також при тривалому лікуванні контролювати концентрацію кальцію і креатиніну у крові. З обережністю і при регулярному контролі рівня екскреції кальцію із сечею призначають пацієнтам з помірною гіперкальціурією, яка перевищує 300 мг/добу (7,5 ммоль/добу), сечокам’яною хворобою в анамнезі. Уникати прийому високих доз вітаміну D або його похідних, якщо тільки для цього немає особливих показань. | Слід дотримуватись інтервалу не менше 3 год. між прийомом таблеток та препаратами для перорального застосування естрамустину, етидронату та інших біфосфонатів, фенітоїну, хінолонів, антибіотиків тетрациклінового ряду, пероральними препаратами заліза і препаратами фтору. Хворим зі схильністю до утворення конкрементів у сечовивідних шляхах під час лікування рекомендується збільшити об’єм споживаної рідини. |
| Кальцію добезилат | При тяжкій нирковій недостатності, яка вимагає проведення діалізу, зменшити дозу. Можливе призначення препарату з профілактичною метою. Препарат зазвичай добре переноситься, проте при виникненні побічних реакцій (диспептичні явища, алергічні дерматити, головний біль, гарячка, запаморочення, нудота, блювання, діарея, гастралгія, підвищення активності печінкових трансаміназ, гарячкові реакції) — зменшити дозу або відмінити препарат. | Застосовувати внутрішньо, під час або після їжі. |
| Кальцію фолінат | Може маскувати симптоми перніціозної анемії та інших анемій, обумовлених дефіцитом вітаміну В12. У хворих на епілепсію, які приймають фенобарбітал, фенітоїн, примідон і сукцинаміди, може підвищуватися частота епілептичних нападів, необхідний клінічний нагляд і моніторинг концентрації протиепілептичних препаратів у плазмі крові та корекція їх доз. Може посилювати токсичну дію 5-фторурацилу. Пацієнти з діареєю мають перебувати під наглядом до повного зникнення відповідних симптомів. Призначати нижчі початкові дози 5-фторурацилу літнім пацієнтам і тим, які раніше одержували променеву терапію. При комбінованій терапії з 5-фторурацилом контролювати рівні кальцію. Не захищає від токсичних ефектів негематологічного характеру під час терапії метотрексатом. У пацієнтів із затримкою елімінації метотрексату на ранній фазі вища ймовірність розвитку оборотної ниркової недостатності та інших токсичних ефектів, пов’язаних із застосуванням метотрексату. Ниркова недостатність (яка розвинулася в процесі терапії метотрексатом або наявна до початку лікування) потенційно асоціюється із затримкою екскреції метотрексату, в таких випадках застосовувати кальцію фолінату в підвищених дозах або триваліший час. Уникати застосування надмірних доз, це може спричинити зниження протипухлинної активності метотрексату. При розвитку резистентності до метотрексату розвивається резистентність до кальцію фоліанту. При передозуванні антагоністів фолієвої к-ти якнайшвидше розпочинати введення кальцію фолінату. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Кальцію хлорид | Ін’єкція повинна проводитися ч/з тонку голку у велику вену, щоб мінімізувати пошкоджуючу дію препарату на стінку судин. Не вводити п/ш/ або в/м ч/з його подразнювальну та некротизуючу дію. У випадку потрапляння р-ну препарату під шкіру або в м’яз треба, відсмоктати за допомогою шприца, а в місце ін’єкції ввести 10 мл 25% р-н натрію сульфату, або 5–10 мл 25% р-ну магнію сульфату. При швидкому в/в введенні можливе помірне зниження артеріального тиску внаслідок вазодилатації. З обережністю застосовувати пацієнтам при дегідратації, порушеннях електролітного балансу (ризик гіперкальціємії), захворюваннях, що супроводжуються гіперкальціємією (зокрема зі злоякісними новоутвореннями та саркоїдозом), респіраторному ацидозі. При застосуванні необхідно проводити ретельний моніторинг рівня кальцію у крові. | У період лікування препаратом протипоказані керування автотранспортом та робота з іншими механізмами. |
| Канаміцин | Перед призначенням канаміцину за відсутності протипоказань необхідно зробити шкірну пробу на переносимість. Р-н для в/м введення готують ex tempore, додаючи до вмісту фл. (1 г) 4 мл стерильної води для ін’єкц. або 0,25–0,5% р-ну новокаїну, вводять не частіше 2–3 р/добу. Для дітей як р-ник застосовують лише воду для ін’єкц. Підставою для застосування канаміцину є неефективність інших а/б. При нечутливості збудника до препаратів групи неоміцину (гентаміцин, неоміцин) зазвичай спостерігається перехресна стійкість і до канаміцину. Факторами ризику розвитку ототоксичності та/або нефротоксичності є: генетично детермінована схильність до ототоксичної; літній вік; початкове порушення слуху; високі дози, тривалий курс лікування; одночасне застосування інших ототоксичних чи нефротоксичних ЛЗ; захворювання нирок та ССС, що призводять до його кумуляції; дегідратація; ЦД; ВІЛ-інфекція; ниркова недостатність. До початку та у ході лікування здійснювати: ретельний контроль функції нирок; дослідження слухової функції (проведення аудіометрії не рідше 2 р/тиждень); моніторинг концентрації канаміцину в крові. При перших ознаках ототоксичної дії (навіть незначний шум в вухах) або нефротоксичної дії канаміцин відміняють. При порушеннях рівноваги інтервал між ін’єкц. збільшити. Існує можливість виникнення нервово-м’язової блокади (ін’єкц. проводити при наявності всіх необхідних умов для здійснення ШВЛ). Ризик розвитку тяжкої нервово-м’язової блокади зростає у пацієнтів, хворих на паркінсонізм, міастенію, ботулізм, при одночасному застосуванні канаміцину з міорелаксантами. Для купірування проявів нервово-м’язової блокади застосовують кальцію хлорид в/в або антихолінестеразні препарати. При появі ознак пригнічення дихання необхідно припинити введення канаміцину та терміново ввести в/в р-н кальцію хлориду і п/ш р-н прозерину з атропіном; за необхідності перевести хворого на кероване дихання. При зниженні рівня калію — контролювати вміст магнію і кальцію в сироватці крові. | Врахувати можливість розвитку вестибулярних порушень (запаморочення, порушення координації рухів) та утриматися від потенційно небезпечних робіт. |
| Кандесартан | Ризик побічних ефектів, особливо недостатності ниркової функції та гіперкаліємії, підвищується при застосуванні у комбінації з інгібітором АПФ. У пацієнтів з СН може виникнути гіпотензія; вона може виникнути у пацієнтів з АГ, які мають зменшений внутрішньосудинний об’єм рідин: у тих, які приймають високі дози діуретиків. Можна очікувати зміни ниркової функції у схильних до цього пацієнтів. У пацієнтів з АГ, які страждають на ниркову недостатність, періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну в сироватці. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, уважно титрувати кандесартан та ретельно контролювати АТ. У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами ангіотензину ІІ, гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань ч/з блокаду ренін-ангіотензинової системи. Обережними бути при лікуванні пацієнтів, які страждають на гемодинамічно значимий стеноз аорти або мітрального клапана, обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію. Супутнє застосування з діуретиками, що зберігають калій, калієвими добавками, замінниками солі, що містять калій, або іншими ЛЗ, що можуть підвищити рівень калію (гепарин), може призвести до підвищення калію сироватки у пацієнтів, які страждають на АГ. У пацієнтів з СН може виникнути гіперкаліємія. Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не приймати цей ЛЗ. | Під час керування транспортними засобами та користування механізмами брати до уваги запаморочення та стомленість, які можуть виникати під час лікування. |
| Капецитабін | Ретельний контроль ознак передозування (діарея, нудота, стоматит, долонно-підошовний с-м, гіпербілірубінемія). Ретельно наглядати за наявністю ознак токсичності. При виникненні симптомів токсикозу, можливо проведення симптоматичної терапії, зниження дози, перерва у лікуванні або повна відміна препарату. Якщо дозу довелося знизити, збільшувати її згодом не можна. На фоні ІХС — ретельний нагляд, спрямований на виявлення ознак кардіотоксичності. Пацієнтам з метастазами в печінку потрібен лабораторний контроль її функцій. Лікування може спричиняти діарею. Медіана часу до появи перших ознак діареї 2–4-го ступеня становить 31 день. Хворим з тяжкою діареєю проводити заміщення рідини і електролітів у випадку дегідратації. Діарею 2-го ступеня визначають як збільшення кількості випорожнень до 4–6 р/добу або випорожнення у нічний час, діарею 3-го ступеня — як збільшення кількості випорожнень до 7–9 р/добу або нетримання калу і с-м малабсорбції, діарею 4-го ступеня — як збільшення кількості випорожнень до 10 і більше р/добу, або поява у калі макродомішки крові, або необхідність парентеральної підтримуючої терапії. З появою діареї 2, 3 і 4-го ступеня терапію припинити до зникнення діареї або зменшення її інтенсивності до ступеня 1. При діареї 3-го і 4-го ступеня лікування відновлювати зі зменшенням дози. Призначати стандартні протидіарейні ЛЗ. Може спричинити розвиток долонно-підошовного с-му. Долонно-підошовний с-м 2-го ступеня виявляється хворобливим почервонінням і набряками кистей або стоп, дискомфорт порушує повсякденну активність пацієнта. Долонно-підошовний с-м 3-го ступеня — волога десквамація, виразка, утворення пухирів і різкі болі в кистях або стопах, сильний дискомфорт, що робить неможливим для пацієнта будь-які види повсякденної активності. При виникненні 2-го або 3-го ступеня долонно-підошовного с-му застосування припинити до зникнення симптомів або їх зменшення до 1-го ступеня; при с-мі 3-го ступеня наступні дози зменшити. У хворих, які приймають кумаринові антикоагулянти контролювати параметри згортання крові. | Жінкам дітородного віку використовувати надійні методи контрацепції. Якщо вагітність настає під час терапії, попередити пацієнтку про можливу небезпеку для плоду. Препарат має незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами, може спричинити запаморочення, слабкість і нудоту. |
| Капреоміцин | З обережністю призначають пацієнтам, схильним до АР, особливо при лікарській алергії. Контролювати показники функції нирок, проводити аудіометрію та оцінку функції вестибулярного апарату, контролювати рівень калію у плазмі крові. | Враховуючи можливість появи побічних ефектів, рекомендовано утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Каптоприл | Не призначати хворим на стеноз устя аорти, при наявності інших обструктивних явищ на шляху відтоку крові від серця. Знижує продукцію альдостерону в організмі, звичайно у хворих, що одержують діуретики, концентрація калію в сироватці залишається незмінною. Не варто регулярно застосовувати калійзберігаючі діуретики або вводити калій. Може викликати хибно-позитивну реакцію в аналізі сечі на ацетон. Не призначати пацієнтам з реноваскулярною гіпертензією після трансплантації нирки, пацієнтам з аутоімунними захворюваннями, що супроводжуються порушенням кровотворення (нейтропенія, тромбоцитопенія). У пацієнтів що отримували капотен, яким планується проведення хірургічного втручання з загальною анестезією, передбачати можливість розвитку АГ під впливом анестетиків, яку може корегувати введення додаткового об’єму рідини (плазмозамінників). Між препаратами групи інгібіторів АПФ існує перехресна гіперчутливість. | Уникати вживання алкоголю. Бути обережним при керуванні транспортними засобами, при виконанні роботи, що потребує підвищеної уваги, оскільки можливе запаморочення, здебільшого після прийому першої дози. |
| Карбамазепін | Призначати лише після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови пильного моніторингу пацієнтів із серцевими, печінковими або нирковими порушеннями, побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамнезі, або пацієнтів з перерваними курсами терапії препаратом. Рекомендується проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини в крові на початку і з певною періодичністю під час терапії. З обережністю застосовувати у пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском та та затримкою сечі. Можлива активація прихованих психозів, у пацієнтів літнього віку — можлива активація сплутаності свідомості та тривожне збудження. Препарат неефективний при абсансах (малих епілептичних нападах) та міоклонічних нападах. Проінформувати пацієнтів про ранні ознаки токсичності та с-ми можливих гематологічних порушень, с-ми дерматологічних та печінкових реакцій. Попередити пацієнта про те, що у випадку появи жару, ангіни, шкірних висипань, виразки у ротовій порожнині, синців, які легко виникають, точкових крововиливів або геморагічної пурпури негайно звернутися до лікаря. До початку терапії та періодично під час її проведення здійснювати загальний аналіз крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів (а також, можливо, кількості ретикулоцитів та рівня гемоглобіну). У разі розвитку лейкопенії — припинити лікування. При розвитку ознак та с-мів, що свідчать про серйозні дерматологічні реакції (ССД, синдром Лайєлла/ТЕН), прийом препарату негайно припинити та призначити альтернативну терапію. Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101, то від застосування препарату утриматися. При появі ознак та с-мів, що вказують на гіперчутливість, застосування негайно припинити. Застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами, які включають абсанси (типові або нетипові). Може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози, тому необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної залози для пацієнтів з гіпотиреоїдизмом. Пацієнтів необхідно перевірити на наявність суїцидальних думок та поведінки і, якщо потрібно, призначити відповідне лікування. Може призвести до зниження ефективності контрацепції, рецидиву с-мів або проривних кровотеч чи кров’яних виділень. Раптова відміна може спровокувати напади, відміняти поступово протягом 6 місяців. При необхідності раптової відміни терапії препаратом пацієнтів з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат здійснювати на тлі терапії відповідним ЛЗ (діазепамом в/в, ректально або фенітоїн в/в). | Табл. та суспенз. д/перор. застосування приймають внутрішньо, можна використосувати під час, після їжі або у проміжках між прийомами їжі разом з невеликою кількістю рідини (зі склянкою води). При керуванні автомобілем або механізмами, які потребують концентрації уваги бути обережним через ризик виникнення запаморочення і сонливості. звернутися до лікаря у разі появи ознак суїцидальних думок та поведінки. |
| Карбетоцин | Застосування карбетоцину на будь-якому етапі пологів неприйнятне, оскільки його гістеротонічна дія триває кілька год після одноразового болюсного введення. Якщо після введення карбетоцину маткова кровотеча триває, її причину уточнити. При розвитку персистуючої гіпотонії або атонії матки, і як наслідок її тривалій кровотечі, розглянути можливість додаткового призначення окситоцину або ергометрину. Має незначну антидіуретичну активність, отже, не виключається можливість розвитку гіпонатріємії, особливо в пацієнток, які отримують інтенсивну інфузійну терапію. З метою запобігання розвитку судомного синдрому й коматозного стану спостерігати за такими ранніми ознаками цього стану, як сонливість, млявість і головний біль. Призначений лише для в/в введення; для введення повинен використовуватися р-н, який не містить ніяких часточок; невикористаний препарат знищити відповідно до діючих регламентуючих документів. | Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати зі складними механізмами не оцінювався через невідповідність клінічної ситуації. |
| Карбомер | В якості консерванту використовується цетримід, який, особливо при частому або тривалому застосуванні, може спричиняти подразнення ока (погіршення чіткості зору, почервоніння, відчуття чужорідного тіла), а також пошкодження епітелію рогівки. Може подовжувати час контакту інших офтальмологічних лікарських препаратів з оком. | Декілька хвилин після внесення гелю у кон’юнктивальний мішок препарат може спричиняти тимчасове погіршення чіткості зору. У цей час не рекомендується керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. У випадку застосування з іншими офтальмологічними препаратами витримувати інтервал не менше 15 хв. між двома послідовними нанесеннями, застосовувати в останню чергу. |
| Карбоплатин | Лікування здійснювати під наглядом лікаря-онколога в умовах стаціонару при наявності засобів для адекватного моніторингу стану пацієнта. Перед введенням та у процесі терапії визначати кількість формених елементів крові, виконувати функціональні ниркові і печінкові тести, проводити неврологічні обстеження і контроль функції слуху. Більш тяжке і тривале пригнічення функції кісткового мозку спостерігається у пацієнтів із порушеннями функції нирок, а також у хворих, які одержують супутню терапію нефротоксичними ЛЗ. Пацієнти з тяжким пригніченням функції кісткового мозку можуть потребувати трансфузійної терапії. Максимальне зниження рівня нейтрофілів відбувається в середньому на 21-й день у пацієнтів, що отримують монотерапію, та на 15-й день у пацієнтів, яким він вводиться у комбінації з іншими хіміотерапевтичними ЛЗ. У пацієнтів, що раніше вже отримували лікування (особливо цисплатином); і/або з порушеною функцією нирок перебіг пригнічення кровотворення відбувається тяжче. Початкові дози у таких пацієнтів зменшити і проводити ретельний контроль шляхом регулярного аналізу крові між курсами лікування. Премедикація антиеметиками може допомогти зменшити частоту і тяжкість нудоти і блювання, спричинених карбоплатином. Дослідження показали, що він є мутагенним in vitro та in vivo. Канцерогенний потенціал не досліджувався, однак інші сполуки зі схожим механізмом дії і мутагенністю є канцерогенними. Ототоксичність може мати більш виражений характер у дітей, повідомлялося про втрату слуху, що настає із запізненням. Встановити тривалий нагляд за функцією органів слуху в цій групі пацієнтів. | Може виникати гонадна супресія, яка спричиняє аменорею або азоспермію. Пацієнтам, які досягли статевої зрілості, запобігати зачаттю у процесі лікування і протягом 6 місяців після лікування, чоловікам розглянути доцільність консервування сперми перед початком лікування, оскільки терапія може спричинити необоротне безпліддя. |
| Карбоцистеїн | Застосовувати з обережністю у пацієнтів з ерозивно-виразковими ураженнями ШКТ в анамнезі. | Лікування можна поєднувати з призначенням фізіотерапевтичних процедур. |
| Карведилол | Перед кожним підвищенням дози — здійснювати перевірку щодо можливості погіршення СН або симптомів надлишкової вазодилатації (ниркова функція, вага тіла, АТ, пульс і ритм). Погіршення СН або затримка рідини лікуються підвищенням дози діуретика, дозу карведилолу не підвищують. Якщо з’являється брадикардія або у випадку подовження передсердно-шлуночкової провідності, може виникнути необхідність знизити дозу або тимчасово припинити лікування. Ниркова функція, тромбоцити і глюкоза повинні регулярно контролюватися при титрації дози. У пацієнтів із СН і низьким АТ (систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст.) може тимчасово погіршитися функція нирок під час лікування. Це стосується пацієнтів з коронарною хворобою серця, атеросклерозом або раніше існуючим порушенням функції нирок. У хворих на ХОЗЛ, що не одержують пероральних або інгаляційних препаратів, призначають, якщо можливі переваги його застосування перевищують потенційний ризик. При тенденції до бронхоспазму в результаті підвищення опору дихальних шляхів може розвинутися респіраторний дистрес-с-м. На початку прийому і при збільшенні дози хворих ретельно спостерігати, знижуючи дозу препарату з появою початкових ознак бронхоспазму. З обережністю препарат призначають хворим на ЦД. Може приховувати або зменшувати симптоми підвищеної активності щитовидної залози. Може спричиняти брадикардію. При зниженні пульсу до рівня менш 55 ударів на хв. і симптомів, пов’язаних з брадикардією, дозу зменшити. Бути обережним при призначенні бета-блокаторів пацієнтам із псоріазом, шкірні реакції можуть посилюватися. Обережність при призначенні у пацієнтам із захворюваннями периферичних судин. Необхідна обережність при призначенні хворим на лабільну і вторинну АГ. Хворим на феохромоцитому до початку застосування бета-блокаторів необхідно призначити альфа-адреноблокатор. | Тимчасове погіршення симптомів СН може бути на початку лікування або при підвищенні дози, особливо в пацієнтів з важкою формою СН або тих, які приймають великі дози діуретиків Пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря протягом мінімум 2х год після прийому початкової дози або підвищення дози. Може маскувати симптоми гіпоглікемії. На початку терапії або при зміні його дози рекомендується частий самоконтроль глікемії і при необхідності корекція дози цукрзнижуючих препаратів. Може зменшувати виразність симптомів тиреотоксикозу. Користувачам контактних лінз — можливе зменшення сльозовиділення. Може посилювати симптоми артеріальної недостатності і с-му Рейно. Лікування не припиняти різко раптово, у зв’язку з ризиком розвитку с-му відміни. Лікування повинне припинятися поступово протягом двох тижнів. Якщо необхідно, може бути одночасно розпочата замісна терапія для запобігання загострення захворювання. Індивідуальна реакція на препарат може змінити здатність реагування, знизити здатність активної участі в дорожньому русі, керуванні автомобілем та іншими механізмами. Це особливо стосується початку лікування, зміни дозування, переходу на інші ліки або одночасному прийому алкоголю. |
| Каспофунгін | Не змішувати або вводити каспофунгін одночасно з іншими препаратами для в/в введення. Під час введення повідомлялося про випадки анафілаксії, при її появі введення каспофунгіну припинити та запровадити відповідне лікування. Повідомлялося про побічні реакції, такі як висипання, набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, свербіж, відчуття тепла або бронхоспазм, такі реакції можуть вимагати припинення лікування та/або введення відповідної терапії. Ефективність каспофунгіну проти дріжджових грибів, що не належать до роду Candida, та пліснявих грибів, що не належать до роду Aspergillus не доведена. Каспофунгін можна вводити пацієнтам, які приймають циклоспорин у випадку, коли потенційна користь переважає над потенційним ризиком. контролювати показники активності ферментів печінки, якщо каспофунгін та циклоспорин застосовують одночасно. До складу препарату входить сахароза, тому пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози або недостатність сахарази-ізомальтази не його застосовувати. | Призначає тільки лікар, який має досвід лікування інвазивних грибкових інфекцій. |
| Кветіапін | Повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з відомими СС та цереброваскулярними захворюваннями, може викликати ортостатичну гіпотензію, особливо в початковий період титрування дози. Бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з судомами в анамнезі. Якщо з’явилися симптоми пізньої дискінезії, необхідно зменшити дозу або припинити подальше лікування. Злоякісний нейролептичний с-м може бути пов’язаний з лікуванням кветіапіном, у такому випадку сліж припинити застосування препарату. Застосування кветіапіну у пацієнтів з кількістю нейтрофілів < 1,0 х 109/л припинити, через ризик розвитку нейтропенії. Рекомендується поступове припинення прийому препарату від 1 до 2 тижнів. Пацієнтам, які страждають на діабет, або пацієнтам з факторами ризику розвитку ЦД рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг. Не застосовують для лікування психозу, пов’язаного з деменцією. Застосовувати з обережністю у пацієнтів з наявністю факторів ризику розвитку інсульту. Протягом перших тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів з депресією ретельно спостерігати до часу появи покращення. При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії розглянути питання про необхідність зниження дози або припинення застосування препарату. Під час лікування потрібно контролювати масу тіла пацієнта. При зростанні рівнів ліпідів призначити відповідне лікування. дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT, а також при супутньому застосуванні з нейролептиками, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам з уродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією. Таблетки пролонгованої дії містять лактозу, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тотальною лактозною недостатністю або мальабсорбцією глюкози-галактози не застосовувати цей лікарський засіб. Всі можливі фактори ризику появи ВТЕ визначити до та під час лікування лікарським засобом пролонгованої дії та вжити запобіжних заходів. | Не рекомендується керувати автотранспортом та працювати з небезпечними механізмами, оскільки препарат може спричинити сонливість. Не рекомендується вживати грейпфрутовий сік та спиртні напої протягом періоду лікування кветіапіном. Під час лікування пацієнтові контролювати масу тіла. |
| Квінаприл | У чутливих осіб, як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, можуть очікуватися зміни в функціонуванні нирок. У пацієнтів з тяжкою СН, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостероновох систем, терапія, може бути пов’язана з олігурією або прогресуючою азотемією і рідко з г. нирковою недостатністю або смертю. Період виведення квінаприлату є подовженим ч/з зниження кліренсу креатиніну.У випадку хірургічного втручання необхідно повідомити анестезіолога про прийом квінаприлу, оскільки можливий розвиток вираженої гіпотензії, колапсу. | Швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами на початку лікування може бути порушена. |
| Кетамін | Можна комбінувати з будь-яким видом місцевої анестезії. Протягом 6 міс при підвищеному внутрішньочерепному тиску, глаукомі або проникній травмі ока призначають з обережністю, після оцінки співвідношення користі та ризику. В/в вводити повільно (за 1 хв.). Швидке введення може призвести до пригнічення дихання та різкого підвищення АТ. При монотерапії фарингеальні рефлекси збережені, уникати механічного подразнення глотки. При втручанні на гортані, глотці або трахеї необхідна комбінація з міорелаксантами та ретельний контроль дихання. При хірургічних втручаннях із залученням вісцеральних шляхів больової чутливості може виявитись необхідним введення інших анальгетиків. При акушерських втручаннях, які потребують повного розслаблення м’язів матки, не показано застосування у вигляді монотерапії. При діагностичних або терапевтичних втручаннях на органі зору застосування місцевих анальгетиків не показано. Застосовувати з обережністю при алкогольній інтоксикації. У період виходу з наркозу може спостерігатися г. делірій. При застосуванні в амбулаторних умовах пацієнта можна відпустити після повного відновлення свідомості, в супроводі дорослої людини. | Пацієнти повинні бути попереджені, що керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами та приймати участь у будь-яких інших небезпечних видах діяльності заборонено протягом 24 год або більше після анестезії. Кетамін може погіршувати когнітивну функцію, що може вплинути на здатність керувати транспортним засобом. |
| Кетоконазол | Для зниження ризику рецидиву захворювання рекомендується одночасне лікування статевого партнера. | У поодиноких випадках можливі місцеві АР у статевого партнера. уникати контакту з латексними препаратами (контрацептивні діафрагми, презервативи) через зниження надійності механічної контрацепції, тому не виключається можливість виникнення вагітності або зараження захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Під час лікування утримуватися від статевого життя, можливі АР у статевого партнера, включаючи гіперемію статевого члена. Рекомендовано одночасне лікування статевого партнера. Препарат рекомендується застосовувати на ніч, оскільки препарат чинить осмотичну та дренажну дію, що супроводжується збільшенням виділень із піхви. Рекомендується на період лікування на ніч використовувати гігієнічні прокладки. При розвитку реакцій гіперчутливості препарат відмінити та звернутися до лікаря. Зазвичай на здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не впливає, але враховувати можливість розвитку запаморочення в осіб з гіперчутливістю. |
| Кетопрофен | Небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна запобігти, приймаючи мінімальну ефективну дозу при найкоротшій тривалості застосування. З обережністю призначати пацієнтам зі ШК захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх с-мів. Ризик ШК, ульцерації або перфорації зростає при підвищенні дози препарату. Пацієнтам з виразкою в анамнезі (особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації) та особам літнього віку розпочинати лікування з найменшої дози з протекторними препаратами (мізопростолом або інгібіторами протонної помпи). Пацієнти повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні с-ми (про ШК кровотечі), особливо на початку лікування. При виникненні кровотечі або ульцерації терапію необхідно відмінити. Кетопрофен необхідно відмінити при перших проявах шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості через ризик розвитку тяжких шкірних реакцій, включаючи ексфоліативний дерматит, с-м Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. З обережністю призначати пацієнтам з виразковим колітом та хворобою Крона в анамнезі. На початку лікування проводити моніторинг ниркової функції у пацієнтів із СН, хр. нирковою недостатністю, цирозом, нефрозом, а також у пацієнтів, які приймають діуретики, особливо хворих літнього віку. Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з АГ та/або хр. СН слабкого або помірного ступеня тяжкості в анамнезі через затримку рідини і набряки. Може маскувати ознаки і с-ми інфекційного захворювання. Може негативно позначатися на репродуктивній функції жінок, тому його не приймати жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу безплідності, прийом кетопрофену необхідно припинити. призначати з обережністю пацієнтам з неконтрольованою АГ, хр. СН, прогресуючою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку, а також пацієнтам з наявністю факторів ризику (наприклад, з АГ, гіперліпідемією, ЦД, пацієнтам, які палять). ретельно спостерігати за пацієнтами із підвищеною чутливістю до сонячного світла або фототоксичними реакціями в анамнезі. Лікування припинити, якщо спостерігаються порушення зору, такі як нечіткість зору. | Табл. та капс. необхідно приймати після їди або під час прийому їжі, запиваючи склянкою води або молока. Фл. з р-м для інфуз. обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла. Утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами. |
| Кеторолак | У хворих з СН, АГ застосовувати з обережністю. Інгібування функцій тромбоцитів минає ч/з 24–48 год після припинення прийому препарату, ретельно спостерігати хворих з порушеною функцією згортання крові, які отримують терапію кеторолаком. Не є агоністом або антагоністом наркотиків. Після різкої відміни не виникало ніяких абстинентних с-мів | Утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Кетотифен | Не одразу відміняти протиастматичні симптоматичні та профілактичні засоби, які хворий приймає (особливо СКС) ч/з наявність надниркової недостатності. При одночасному прийомі протидіабетичних препаратів — контроль кількісоті тромбоцитів у периферичній крові. Може спричиняти зниження порога судомної готовності. При призначенні сиропу хворим на ЦД враховувати, що 5 мл сиропу містять 3 г вуглеводів. Сироп містить також 2,35 об’ємних відсотків етанолу.Неефективний для купірування астматичного нападу. | У перші дні може спостерігатися сповільнення швидкості реакції, дотримуватись обережності при керуванні автомобілем, роботі з механізмами та ін. Із рідкісними спадковими порушеннями непереносимості фруктози та з гіперчутливістю до метил-4-гідроксибензоату і пропіл-4-гідроксибензоату не застосовувати сироп. |
| Кислота азелаїнова | Мелазма, розташована в епідермісі або одночасно в епідермісі і дермі, добре піддається лікуванню препаратом, але мелазма, розташована тільки в дермі, до такого лікування нечутлива. | Не допускати потрапляння в очі; при потраплянні в очі — промити їх великою кількістю води; гель містить бензойну кислоту, що спричиняє легке подразнення шкіри, очей та слизової оболонки, та пропіленгліколь, який може викликати подразнення шкіри; під час лікування папулопустулярної форми розацеа не застосовувати миючі засоби з вмістом спирту, спиртових розчинів та в’яжучих засобів, абразивних засобів або злущувальних засобів (для пілінгу). |
| Кислота алендронова | Побічні реакції з боку стравоходу: езофагіт, виразка стравоходу та ерозія стравоходу, які іноді супроводжуються стенозом стравоходу. Бути уважними до будь-яких ознак і симптомів, які вказують на можливі реакції з боку стравоходу. Призначати з обережністю пацієнтам із загостреннями захворювань верхнього відділу ШКТ: дисфагія, хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт або виразки. Не рекомендують пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 35 мл/хв. До початку лікування компенсувати гіпокальціємію інші порушення обміну мінеральних речовин. Контролювати рівень кальцію в сироватці і симптоми гіпокальціємії. Забезпечення достатнього надходження кальцію і вітаміну D в організм є важливим у пацієнтів із захворюванням кісток при хворобі Педжета та у пацієнтів, які отримують ГК. | Необхідність припинити прийом ЛЗ та звернутися до лікаря у разі появи у них дисфагії, болю при ковтанні або за грудниною, появи або посиленні печії. Ризик тяжких побічних реакцій з боку стравоходу вищий у пацієнтів, які лежать після прийому ЛЗ, не можуть запити його повною склянкою води, продовжують приймати ЛЗ після появи симптомів, що вказують на подразнення стравоходу. Пацієнтам не жувати або смоктати табл. ч/з можливість появи виразки ротоглотки. Протипоказано прийом перед сном або перед підйомом з постелі. При випадковому пропуску прийому ЛЗ у дозі 1 р/тиж вони повинні прийняти 1 табл. зранку наступного дня. Не приймати 2 табл. за один день, в подальшому потрібно продовжувати приймати по 1 табл. у той день тижня, який був обраний для прийому від самого початку лікування. |
| Кислота амінокапронова | При в/в введеннi контроль коагулограми, особливо при ІХС, пiсля ІМ, при патологiчних процесах у печiнцi. При застосуванні табл. необхідно перевіряти фібринолітичну активність крові та вміст фібриногену. При гематурії призначення небажано ч/з загрозу виникнення г. ниркової недостатності. Пор.: недоцільне застосування жінкам з метою профілактики підвищеної крововтрати при пологах, тому що можливе виникнення тромбоемболічних ускладнень. | Виключення жирної їжi при лiкуваннi. Утримуватися від керування автотранспортом і виконання потенційно небезпечних видів діяльності внаслідок можливих побічних реакцій (запаморочення та ін.). |
| Кислота аскорбінова | Терапію у великих дозах не можна проводити хворим, схильним до рецидивної сечокам’яної хвороби; хворим із нирковою недостатністю для зниження ризику кристалурії забезпечити достатнє вживання рідини (1,5–2 л/добу); застосування великих доз може впливати на результати лабораторних досліджень: хибнопозитивний тест на наявність цукру у сечі і негативний тест на наявність прихованої крові у калі, зниження показників концентрації лактатдегідрогенази та амінотрансфераз у сироватці крові; при підвищеному вмісті заліза в організмі застосовувати у мінімальних дозах; хворим, які перебувають на дієті з низьким вмістом натрію, непризначати високі дози; у пацієнтів з пухлинами, що швидко проліферують та інтенсивно метастазують, може посилити перебіг процесу; пацієнтам, які проходять курс хіміотерапії, призначати не раніше ніж через 1–3 дні (залежно від періоду напіввиведення протипухлинного препарату) після хіміотерапії, оскільки немає клінічних даних щодо можливої взаємодії. | Чинить легку стимулюючу дію, не рекомендується приймати наприкінці дня; в терапевтичних дозах не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. |
| Кислота ацетилсаліцилова | З обережністю, при: одночасному лікуванні антикоагулянтами; хр. виразках ШКТ, включаючи хр. чи рекурентні виразкові хвороби або хр. ШК кровотечі; порушеннях функцій нирок або печінки; підвищеній чутливості до НПЗЗ; ГРВІ, яка може спричинити розвиток с-му Рея. У пацієнтів, які мають алергічні захворювання: БА, алергічний риніт, кропив’янку, шкірний свербіж, набряк слизової оболонки і поліпоз носа, при їх поєднанні з хр. інфекціями дихальних шляхів, у хворих з підвищеною чутливістю до НПЗЗ на фоні лікування аспірином можливий розвиток нападів БА. При хірургічних операціях (включаючи стоматологічні) застосування може підвищити посилення кровотечі. | В малих дозах може знижувати виведення сечової к-ти і виникнення подагри у пацієнтів, які мають знижене виведення сечової к-ти |
| Кислота борна | Спеціальних рекомендацій немає | Не застосовувати препарат на великі ділянки шкіри, не застосовувати для промивання порожнин. Не допускати потрапляння в очі. |
| Кислота вальпроєва | Слід бути особливо обережними при застосуванні у пацієнтів, схильних до кровотеч, хворим на СНІД. Можливі ураження печінки при комплексній протиепілептичній терапії, особливо у немовлята та дітей віком до 3 років з тяжкою епілепсією, необхідно попередити пацієнта (чи батьків, якщо це дитина), що при появі симптоматики, схожої на жовтяницю негайно звернутися до лікаря за консультацією для клінічного обстеження та проведення печінкових проб. При підтвердженні аномально низького показника ПЧ лікування припинити, відмінити похідні саліцилатів, якщо вони приймалися одночасно. У випадку г. абдомінального болю або ознак з боку ШКТ (нудота, блювання і/або втрата апетиту), зважити можливість розвитку панкреатиту, у разі розвитку панкреатиту лікування відмінити. Існує підвищений ризик виникнення вад розвитку у немовлят, які внутрішньоутробно зазнали впливу вальпроату, через можливість виникнення дефектів нервової трубки, тому під час лікування жінки дітородного віку повинні вживати ефективних заходів контрацепції. Ретельно контролювати стан пацієнтів з метою виявлення ознак виникнення суїцидальних думок і поведінки, а також призначення відповідного лікування. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) попередити, що при появі суїцидальних думок або поведінки звернутися за медичною допомогою. До початку лікування та періодично протягом перших 6 міс. лікування необхідно проводити печінкові проби, особливо у пацієнтів групи ризику, якщо рівні трансаміназ втричі перевищують верхню межу норми, то лікування призупинити. До початку терапії, а також перед хірургічним втручанням та у разі виникнення спонтанних гематом або кровотеч рекомендується провести аналіз крові. У пацієнтів із системним червоним вовчаком зважити співвідношення користь/ризик від застосування. Не рекомендований до застосування у пацієнтів із дефіцитом ензимів сечовинного циклу. До початку лікування необхідно провести дослідження метаболізму, через ризик виникнення гіперамоніємії. У пацієнтів з ЦД деякі метаболіти вальпроєвої к-ти можуть призвести до помилкових хибнопозитивних результатів тестів на кетонурію. контролювати масу тіла пацієнта, особливо на початку лікування. Під час лікування не вживати алкогольні напої. Вальпроат може заміщувати тиреоїдні гормони з сайтів зв’язування плазматичних білків та підвищувати метаболізм цих гормонів, що може спричинити хибнопозитивний діагноз гіпотиреозу. Сироп для пероральн. застосування не рекомендований пацієнтам з непереносимістю фруктози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози, дефіцитом сахарозо-ізомальтази через наявність у складі препарату сахарози та сорбітолу. Р-н д/ін`єкц. вводити виключно в/в шляхом. | Табл. та капс. приймають внутрішньо, добову дозу приймати за 1–2 рази, бажано під час вживання їжі, одноразове приймання можливе у випадку добре контрольованої епілепсії; табл. чи капс. ковтають цілою, не подрібнюючи та не розжовуючи її. При появі симптоматики, схожої на жовтяницю чи ознак виникнення суїцидальних думок і поведінки негайно звернутися до лікаря за консультацією. контролювати масу тіла, дотримуватися дієти, особливо на початку лікування. Не вживати алкогольні напої. Не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами. |
| Кислота гама-аміномасляна | У перші дні прийому контролювати АТ. При комбінованому застосуванні з ЛЗ бензодіазепинового ряду кожну із лікарських речовин призначають в мінімальних або середніх ефективних дозах. Не рекомендується застосовувати препарат у вечірній час і перед сном через можливе порушення сну. Не рекомендується під час лікування препаратом вживати алкоголь. | В перші дні прийому утримуватись від керування транспортними засобами та роботи з потенційно небезпечними механізмами. Не рекомендується під час лікування вживати алкоголь. Не рекомендується застосовувати препарат у вечірній час і перед сном. |
| Кислота гіалуронова | за наявності суглобного випоту рекомендується виконати аспірацію перед введенням препарату; за наявності ознак гострого запалення оцінити, чи є доцільним проведення внутрішньосуглобної ін’єкції.Не рекомендується застосовувати дезінфікуючі засоби, що містять четвертинні солі амонію, оскільки при контакті з гіалуроновою кислотою можливе утворення осаду; | Не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Кислота етакринова | Вплив на електролітний баланс дозозалежний, лікування розпочинати з низьких доз. Початкову дозу обережно підвищувати або низькі дози призначати частіше. Регулярно контролювати масу тіла пацієнта. Якщо внаслідок лікування спостерігається надмірний діурез, застосування зупинити до відновлення гомеостазу. Хворим із високим ризиком метаболічного алкалозу призначення калійзберігаючих діуретиків або калію хлориду може зменшити або попередити гіпокаліємію. Може спричинити затримку бікарбонату і метаболічний алкалоз. Додавання хлориду (у вигляді хлориду амонію або хлориду аргініну) може коригувати ці ефекти. Хлорид амонію не призначати пацієнтам з цирозом печінки. Обмеження вживання солі може бути менш суворим, ніж для тих, які лікуються іншими сечогінними ЛЗ. Можна комбінувати з іншими сечогінними ЛЗ, які мають відмінний механізм дії, це забезпечує додаткову сечогінну дію. Завдяки збільшеному натрійурезу і калійурезу потенціює ефекти інгібіторів карбоангідрази. Доза, призначена як доповнення до лікування інгібітором карбоангідрази, може бути підвищена на 25 мг (кожні 1–3 дні) до досягнення бажаного ефекту. Супутній прийом калію хлориду або калійзберігаючих діуретиків може бути корисним, особливо пацієнтам з цирозом печінки або нефрозом, а також пацієнтам, які приймають препарати наперстянки. З обережністю застосовувати хворим, схильним до гіпокаліємії (часта діарея; хр. СН; вентрикулярна аритмія в анамнезі; ниркове захворювання, що супроводжується втратою калію; гіперальдостеронізм при нормальній функції нирок; червоний вовчак в анамнезі). Можуть підвищуватися рівні цукру крові, азоту карбаміду, сечової кислоти в сироватці крові, а рівні калію, хлору, магнію і натрію — зменшуватися. Контролювати рівень електролітів у сироватці крові. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати цей лікарський засіб. Може дати позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів. | Кожна таблетка містить 75 мг лактози. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати цей лікарський засіб |
| Кислота золедронова | Перед введенням переконатися у достатній гідратації всіх пацієнтів. Стандартні метаболічні показники, пов’язані з гіперкальціємією (рівні кальцію, фосфатів і магнію), потрібно ретельно перевірити після початку терапії. Якщо виникає гіпокальціємія, гіпофосфатемія або гіпомагніємія, необхідна короткочасна коригуюча терапія. Пацієнти, які одержують терапію не повинні одночасно застосовувати будь-які інші бісфосфонати. При прийнятті рішення про лікування пацієнтів з метастазами в кістки з метою запобігання симптомам, пов’язаним із захворюваннями хребта, враховувати, що ефект від застосування препарату починає проявлятися через 2–3 міс. Підвищення рівня креатиніну в сироватці крові можливе у пацієнтів, які постійно приймають препарат у рекомендованих дозах. Перед прийомом кожної дози необхідно оцінювати рівні креатиніну в сироватці крові. Після початку лікування пацієнтам із метастазами в кістки та жінкам із ранньою стадією раку молочної залози у постменопаузальному періоді під час лікування інгібіторами ароматази (AIs) для запобігання втраті маси кісткової тканини та переломам кісток при незначних або помірних порушеннях функції нирок рекомендуються нижчі дози. Пацієнтам, які мають супутні фактори ризику (рак, хіміотерапія, терапія кортикостероїдами, недостатня гігієна порожнини рота), до початку лікування необхідно проводити огляд порожнини рота з відповідною стоматологічною профілактикою. Під час терапії цим пацієнтам по можливості уникати інвазивних стоматологічних процедур, ч/з ризик розвитку остеонекрозу щелепи. Під час тривалої терапії остеопорозу можливе виникнення атипових підвертлюгових і діафізарних переломів стегнової кістки, тому на підставі індивідуальної оцінки ризику і користі вирішити питання про припинення бісфосфонатної терапії пацієнтів з підозрою на атипові переломи стегна. | Негайно повідомляти лікарю про біль у ділянці стегна, тазостегнового суглоба або про паховий біль. З огляду на побічні р-ції препарату утриматися під час прийому препарату від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами. |
| Кислота ібандронова | Пацієнтам не можна лежати протягом 60 хв. після прийому препарату. При парентеральному застосуванні препарат вводити лишев/в, необхідно дотримуватися обережності та уникати введення ібандронової к-ти внутрішньоартеріально або у навколовенозний простір, оскільки це може спричинити пошкодження тканин. При індивідуальному підході до пацієнта періодично переглядати питання щодо необхідності продовження лікування препаратом з урахуванням користі та потенційного ризику, особливо після 5 або більше років застосування препарату. Продукти харчування, що містять кальцій та інші полівалентні катіони (алюміній, магній, залізо), у тому числі молоко, харчові добавки, можуть порушувати всмоктування препарату, тому їх потрібно вживати не раніше ніж через 30 хв після прийому ібандронової кислоти. До початку лікування потрібно відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканини та електролітного балансу. вживати достатню кількість кальцію та вітаміну Д при неадекватному потраплянні з їжею. бути уважними щодо симптомів подразнення стравоходу та інформувати пацієнтів про припинення прийому препарату та необхідність звернутися до лікаря при появі ознак чи симптомів можливого ураження стравоходу (поява порушення ковтання, біль при ковтанні, біль за грудниною, печія). Застосовувати з обережністю у пацієнтів з активними захворюваннями верхніх відділів ШКТ (стравохід Барретта, дисфагія, інші хвороби стравоходу, гастрит, дуоденіт, виразки). З обережністю застосовувати препарат при підвищеній чутливості до інших бісфосфонатів та у комбінації з НПЗЗ. Таблетки містять лактозу, тому препарат не призначати пацієнтам з такими рідкими спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцитом лактази Лаппа, порушенням всмоктування глюкози-галактози. У пацієнтів із супутніми факторами ризику (такими як онкологічні захворювання, хіміотерапія, променева терапія, застосування кортикостероїдів, неналежна гігієна ротової порожнини) питання про стоматологічне обстеження з відповідним профілактичним втручанням розглянути до початку лікування бісфосфонатами. Стоматологічні хірургічні втручання у пацієнтів, у яких розвинувся остеонекроз щелепних кісток на тлі терапії бісфосфонатами, можуть ускладнити перебіг остеонекрозу, тому рішення про такі втручання приймати на основі індивідуальної оцінки співвідношення користі/ризику. Питання про припинення застосування бісфосфонатів пацієнтам з підозрюваними атиповими переломами стегнової кістки необхідно розглянути до завершення оцінки стану пацієнта, враховуючи індивідуальну оцінку користі та ризику. | Звертати особливу увагу на дотримання рекомендацій щодо перорального застосування препарату, ч/з ризик розвитку тяжких побічних р-цій з боку стравоходу. Табл. приймати не менш ніж за 30 хв. до першого вживання їжі чи рідини (крім чистої води) або інших ЛЗ та харчових добавок (що містять кальцій). Табл. ковтати цілими, не розжовувати, запивати 1 склянкою звичайної води (180–240 мл), сидячи чи стоячи. Пацієнтам не можна лежати протягом 60 хв. після прийому препарату. Не розжовувати чи розсмоктувати табл.. ч/з можливість утворення виразок на слизовій оболонці ротоглотки. Можна вживати лише просту воду протягом курсу терапії. Не використовувати воду з великим вмістом кальцію. Під час лікування приймати кальцій та вітамін D. Негайно повідомляти лікарю про біль у ділянці стегна, тазостегнового суглоба або про паховий біль. Пацієнтам, які керують автомобілем або виконують роботу, яка потребує концентрації уваги пам’ятати, що під час застосування препарату можливі запаморочення. |
| Кислота клодронова | При лікуванні потрібно забезпечити споживання достатньої кількості рідини, особливо пацієнтам, які застосовують в/в шлях введення препарату або хворим на гіперкальціємію чи ниркову недостатність. Перед та під час лікування проводити моніторинг ф-ції нирок та рівня кальцію в сироватці крові. В/в введення доз вищих від рекомендованих, може призвести до порушення ф-ції нирок, особливо якщо інфузія проводиться надто швидко. Можливий розвиток остеонекрозу щелепи, тому потрібно озглянути питання про доцільність проведення профілактичного лікування зубів у пацієнтів із супутніми факторами ризику (рак, хіміотерапія, радіотерапія, кортикостероїди, неналежна гігієна ротової порожнини) перед терапією бісфософонатами. Необхідно уникати інвазивних стоматологічних процедур під час лікування бісфософонатами. У пацієнтів з остеопорозом під час лікування біфосфонатами є ризик атипового субтрохантерного та діафізарного перелому стегнової кістки. Ці поперечні переломи чи невеликі за площиною косі переломи можуть траплятися у будь-якій ділянці стегнової кістки у проміжку між малим вертлюгом та надмищелковою лінією. Стегнову кістку з контралатеральної сторони обстежити у пацієнтів, які отримують терапію бісфосфонатами та в яких діагностовано перелом стегнової кістки. оцінити співвідношення ризик-користь та припинити терапію біфосфонатами пацієнтам у яких є підозра перелому стегнової кістки. Протягом терапії бісфосфонатами пацієнтів попередити про необхідність своєчасного повідомлення лікаря про будь-який біль у паховій ділянці чи в ділянці стегна. | Капсули препарату ковтати цілими. Таблетки (800 мг) можна розділити на дві половинки для полегшення ковтання, проте їх необхідно застосувати за один прийом. Таблетки не подрібнювати або розчиняти перед застосуванням. Одноразову добову дозу та першу дозу з двох (при застосуванні препарату двічі на добу) бажано приймати ранком натщесерце, запиваючи склянкою води. Не можна вживати їжу, пити (окрім чистої води) і приймати будь-які інші пероральні препарати упродовж 1 год. після застосування препарату. Якщо призначено приймати препарат двічі на добу, тоді другу дозу застосовувати між вживаннями їжі, не раніше ніж ч/з 2 год. після та не менше ніж за годину перед вживанням їжі, напоїв (окрім чистої води) або будь-яких інших пероральних ЛЗ. Не застосовувати з молоком, їжею або препаратами, які містять кальцій чи інші бівалентні катіони, тому що вони впливають на всмоктування клодронату. Негайно повідомляти лікарю про будь-який біль у паховій ділянці чи в ділянці стегна. |
| Кислота кромогліциєва | Спеціальних рекомендацій немає. | Може призводити до зміни кольору м’яких контактних лінз. Перед застосуванням препарату лінзи зняти і зачекати щонайменше 15 хв., перш ніж одягнути їх знову. Може призвести до скороминущого порушення зору, потрібно зачекати, доки мине затуманення зору, перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. |
| Кислота мефенамінова | З обережністю призначають хворим, які мають в анамнезі АР на ацетилсаліцилову кислоту; з обережністю призначають хворим із посиланням в анамнезі на виразкову хворобу шлунка або 12-палої кишки | Препарат приймати після їжі, запиваючи молоком; може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами, що потребують підвищеної уваги. Може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами, що потребують підвищеної уваги. |
| Кислота мікофенолова | Розпочинати лікуванння лише, коли буде отримано негативний тест на вагітність. | У разі настання вагітності негайно проконсультуватися у свого лікаря. Перед початком, під час лікування і протягом 6 тижнів після припинення лікуванння користуватися ефективними контрацептивними засобами. Таблетки не повинні роздавлюватись для збереження цілісності кишково-розчинної оболонки. Капсули не відкривати або розламувати. Необхідно уникати вдихання порошку, що міститься в капсулах, або його прямого потрапляння на шкіру або слизові оболонки. Якщо це відбулося, потрібно ретельно промити уражену ділянку водою з милом, а очі — лише водою. |
| Кислота нікотинова | З обережністю при гіперацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка і ДПК (у стадії ремісії) ч/з подразнювальну дію на слизову оболонку; не застосовувати для корекції дисліпідемії у хворих на ЦД; у початковій фазі лікування контролювати рівень глюкози в крові; з обережністю пацієнтам з геморагіями, при глаукомі, нирковій недостатності, артеріальній гіпотензії помірного ступеня; особам, які зловживають алкоголь, хворим з нестабільною стенокардією та г. ІМ, які одержують нітрати, антагоністи кальцієвих каналів і бета-блокатори; моніторинг рівня сечової кислоти в крові через можливе підвищення внаслідок тривалої терапії; при підвищеній чутливості (за винятком застосування як судинорозширювального засобу) призначати нікотинамід. | Для попередження гепатотоксичності включати в дієту продукти, багаті на метіонін (сир), метіонін; приймати тільки з їжею, що призводить до поступового всмоктування препарату і сприяє зменшенню побічних явищ; не приймати з гарячими напоями (особливо кавою), алкоголем; не приймати гарячий душ (ванну) одразу після прийому препарату; можливе виникнення запаморочення та сонливості при застосуванні; дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і занять іншими видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Кислота памідронова | Дотримуватись обережності при призначенні хворим з вираженими порушеннями функції нирок; інфузії проводять зі швидкістю, що не перевищує 20 мг/год Ефективність свіжоприготовленого р-ну підтримується протягом 24 год при температурі 2 — 8°С. Біохімічні зміни, які спостерігаються при лікуванні: зменшення вмісту кальцію у сироватці, у сечі, фосфатів і гідроксипролінів. Може спотворити результати сцинтиграфічного обстеження скелета. При гіперкальціємії — моніторинг сироваткового рівня кальцію, фосфатів, магнію, натрію, креатиніну; при ознаках гіпокальціємії, терапію припиняють. Обов’язкове проведення регідратації фізіологічним р-ном. Може ставати менш ефективним із зростанням кількості курсів лікування. Препарат не можна вводити в/в струминно. Введення р-ну може спричинити прояви або посилення ознак СН. Періодичне обстеження функції нирок. | Викликає сонливість або запаморочення. Утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, які потребують уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Кислота пипемідинова | Може спричинити виникнення судом, тому пацієнтам з епілепсією та іншими неврологічними захворюваннями зі зниженим судомним порогом не рекомендується його призначати. Можуть розвинутися суперінфекції, спричинені стійкими бактеріями та грибами. При тривалому лікуванні піпемідовою к-тою може розвинутись псевдомембранозний коліт, тому при появі у пацієнта діареї вжити відповідних заходів. Не рекомендується застосовувати пацієнтам з порфірією через ризик виникнення г. порфіринового кризу. Не призначати пацієнтам із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, оскільки хінолони можуть спричинити г. гемолітичну кризу. Може відзначатися хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі. | Капс. та табл. приймати після вживання їжі. вживати велику кількість рідини для підвищення діурезу. Бути обережними при керуванні автомобілем та роботі з іншими механізмами. уникати дії прямих сонячних променів у зв’язку з ризиком виникнення фотосенсибілізації. |
| Кислота саліцилова | Не наносити на великі ділянки шкіри. | Не допускати потрапляння препарату в очі, не наносити на слизові оболонки. |
| Кислота тіоктова | Хворим на ЦД частий контроль рівня глюкози в крові. В окремих випадках зменшення дози гіпоглікемічних засобів, щоб запобігти розвитку гіпоглікемії. Приготовлений для інфузії р-н має бути негайно використаним, при цьому застосовуються світлозахисні футляри | Утриматися від вживання алкоголю, під дією останнього знижується терапевтична активність α-ліпоєвої кислоти. |
| Кислота транексамова | Не застосовувати одночасно з комплексом фактора IX (Factor IX complex) чи антиінгібіторними коагуляційними комплексами, оскільки може підвищитись ризик утворення тромбозів. У пацієнтів, які застосовували транексамову кислоту, можливі випадки венозного й артеріального тромбозу чи тромбоемболії. Не застосовувати пацієнтам із тромбоемболічною хворобою, оскільки існує підвищений ризик виникнення венозних чи артеріальних тромбозів. | Під час лікування протягом кількох днів необхідне спостереження офтальмолога з перевіркою гостроти зору, полей і кольорового зору, оглядом очного дна у зв’язку з можливим закупоренням судин сітківки і центральної ретинальної вени. |
| Кислота урсодеоксихолева | Капсули потрібно приймати під наглядом лікаря. Протягом перших 3 місяців терапії лікар має проводити моніторинг параметрів функції печінки АСТ (SGOT), АЛТ (SGPT) та γ-GT кожні 4 тижні, у подальшому — кожні 3 місяці. При застосуванні для розчинення холестеринових жовчних каменів: для оцінки терапевтичного ефекту та для своєчасного виявлення кальцифікації жовчних каменів, залежно від розміру каменя необхідно візуалізувати (за допомогою оральної холецистографії) загальний вигляд та вигляд закупорки жовчного міхура у положеннях стоячи та лежачи на спині (ультразвуковий контроль) через 6–10 місяців після початку лікування. Якщо жовчний міхур не може бути візуалізований на рентгенівських знімках або у випадках кальцифікації каменів, порушення скоротності жовчного міхура або частих жовчних кольок капсули приймати не можна. Жінкам дітородного віку можна призначати лікування тільки за умов надійної контрацепції. Перед початком лікування можливість вагітності має бути виключена. | Капсули потрібно ковтати цілими, запиваючи рідиною. Необхідно додержуватись регулярності прийому. |
| Кислота фолієва | Препарат призначають з обережністю пацієнтам з анеміями невстановленої етіології, оскільки фолієва кислота може заважати діагностиці злоякісної анемї шляхом поліпшення гематологічних проявів хвороби, дозволяючи при цьому прогресувати неврологічним ускладненням. При лікуванні фолієвою кислотою анемій роблять систематично аналіз крові. Тривалий час приймати препарат не рекомендується (особливо у великих дозах) через можливе зниження концентрації вітаміну В12. При злоякісній анемії фолієву кислоту приймати тільки сумісно з ціанокобаламіном, оскільки фолієва килота, стимулюючи гемопоез, не попереджає неврологічних ускладнень (у т.ч. фунікулярного мієлозу). | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Кислота фузидова | Наносити на шкіру навколо очей з обережністю, уникаючи потрапляння в очі, оскільки це може спричинити подразнення кон’юнктиви; повідомлялося про бактерійну стійкість під час вживання фузидієвої кислоти, що наноситься місцево; тривале та повторне вживання крему може збільшити ризик контактної сенсибілізації та розвитку стійкості організму до а/б. | При погіршенні стану чи появі АР припинити використання. |
| Кладрибін | Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом щодо появи як гематологічної, так і негематологічної токсичної дії препарату; оцінити співвідношення ризик/користь при призначенні пацієнтам із підвищеним ризиком інфекційних ускладнень, значним пригніченням функції кісткового мозку, пацієнтам, яким застосовували мієлосупресивне лікування; рекомендовано, щоб пацієнти, отримували опромінені компоненти крові для запобігання хвороби, пов’язаної з переливанням; пацієнтам із великою пухлинною масою проводити профілактичну терапію алопуринолом для контролю рівня сечової кислоти в сироватці крові разом з адекватною або збільшеною гідратацією, яка повинна розпочинатися за 24 год. до хіміотерапії. | Чоловікам застосовувати засоби контрацепції протягом 6 місяців після лікування та бажано законсервувати сперму перед лікуванням, оскільки є вірогідність безпліддя після лікування; може сильно послабити увагу пацієнта, у разі сонливості або запаморочення треба відмовитись від керування автомобілем та роботи зі складними механізмами. |
| Кларитроміцин | Тривале або повторне застосування може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції припинити застосування кларитроміцину і почати відповідну терапію. Пам’ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile після його застосування. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 міс. після застосування АБЗ. Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину. Проводити моніторинг вестибулярної та слухової функції під час та після лікування при одночасному застосуванні з іншими ототоксичними засобами, особливо з аміноглікозидами. Тільки для лікування деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин (спричинених Corynebacterium minutissimum, acne vulgaris, бешихового запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни. У разі розвитку тяжких г. реакцій гіперчутливості (анафілаксія, с-м Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна-Геноха) терапію негайно припинити та розпочати відповідне лікування. Можлива перехресна резистентність між кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином. У пацієнтів може розвинутися резистентність м/о H. pylori до кларитроміцину. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози при комбінованому застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами та/або інсуліну. Р-н для інфузій не застосовують для болюсного або в/м введення. Табл., в/о пролонг. дії містять лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції їх не застосовувати. Гранули для р/оs суспенз. містять сахарозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції або недостатністю цукрази-ізомальтази не повинні її застосовувати; брати до уваги вміст сахарози, призначаючи суспенз. пацієнтам з ЦД. | Табл. ковтати цілими, не розжовуючи, незалежно від прийому їжі. Суспенз. можна приймати з молоком; перед кожним застосуванням струшувати фл. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами зважати на можливе виникнення побічних реакцій з боку НС, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація та ін. |
| Клемастин | З обережностю пацієнтам із закритокутовою глаукомою, стенозуючою виразкою шлунка, обструктивними явищами в пілоричній і дуоденальній ділянках; з гіпертрофією передміхурової залози, яка супроводжується затримкою сечовипускання; за наявності обструктивних явищ у шийці сечового міхура. | Обережно при керуванні транспортними засобами, при роботі з машинами і механізмами, може спричиняти седативний ефект. |
| Кліндаміцин | Дозування та спосіб застосування визначати залежно від тяжкості інфекції, стану пацієнта та чутливості м/о, що є збудниками захворювання. Може розвиватися коліт тяжкої форми, що призводить до загибелі пацієнта. Токсини, які виробляються клостридіями, особливо С. difficile, є безпосередньою причиною розвитку коліту, які чутливі до ванкоміцину — при його призначенні — припинення проносу. Уникати призначення препаратів, що пригнічують перистальтику кишечника. З обережністю призначати особам, які мають в анамнезі захворювання ШКТ, зокрема коліт. Не застосовувати для лікування менінгітів. Сироваткові рівні кліндаміцину контролювати при необхідності застосування високих доз. Не показаний при інфекціях, спричинених H. Influenzae. Капс. містять лактозу, тому пацієнтам з рідкими вродженими дефектами метаболізму галактози, дефіцитом лактази (Lapp) або мальабсорбцією глюкози чи галактози не приймати їх. Р-н для ін’єкцій містить бензиловий спирт, який може спричинити фатальний перебіг Гаспінг-с-му у недоношених новонароджених. Перед або одразу після початку застосування препарату у формі вагінальних супозиторіїв може виникнути необхідність у проведенні лабораторного аналізу на наявність інших збудників інфекцій, включаючи Trichomonas vaginalis, Candida albicans, Chlamydia trachomatis та гонококи. Застосування у формі вагінальних супозиторіїв може призвести до надмірного росту нечутливих до препарату мікроорганізмів, зокрема дріжджів. | Капс. застосовують внутрішньо р/os, запиваючи склянкою води, щоб уникнути подразнення стравоходу. Статеві контакти у період застосування препарату у формі вагінальних супозиторіїв не рекомендовані. Не рекомендується застосовувати латексні презервативи та протизаплідні діафрагми протягом 72 год. після лікування у формі вагінальних супозиторіїв, оскільки їх протизаплідна ефективність та захисні властивості від хвороб, що передаються статевим шляхом, можуть бути знижені. У період застосування вагінальних супозиторіїв не рекомендується використовувати інші вироби, призначені для інтравагінального введення (тампони, засоби для спринцювання). |
| Клобетазол | Уникати довготривалого застосування — виникнення пригнічення функції надниркових залоз навіть без оклюзивної пов’язки. Довготривале застосування призводить до атрофічних змін шкіри, особливо обличчя; брати це до уваги при лікуванні псоріазу, дискоїдного червоного вовчаку, тяжкої екземи. Застосування для лікування псоріазу зумовлює рецидив захворювання, розвиток толерантності, підвищити ризик генералізованого гнійничкового псоріазу та розвитку локальної або системної токсичності у зв’язку з послабленою бар’єрною функцією шкіри. При лікуванні інфікованих запалень шкіри — провести відповідну антимікробну терапію. | Якщо препарат наноситься на повіки, впевнитися, що він не потрапить до ока, це може спричинити виникнення глаукоми. Перед застосуванням герметичних пов’язок очистити шкіру, тому що тепло та вологість, які утворюються під пов’язкою, сприяють виникненню бактеріальної інфекції. Мити руки після застосування, якщо тільки препарат не призначається для лікування рук. Крем не розводити. |
| Клозапін | Може спричинити розвиток агранулоцитозу, тому обов`язковим є впровадження моніторингу у пацієнтів кількості лейкоцитів та абсолютної кількості нейтрофілів протягом усього періоду лікування (щотижня протягом перших 18 тиж., потім принаймні раз на місяць) і протягом 1 місяця після повної відміни, пацієнтам з патологічними змінами крові в анамнезі, індукованими прийомом медикаментів не можна призначати клозапін. Перед початком лікування клозапіном пацієнту зробити аналіз крові та зібрати анамнез і провести фізикальний огляд. Попередити пацієнта про необхідність негайно зв’язатися з лікарем у разі, якщо у пацієнта починає розвиватися будь-яке інфекційне захворювання, які можуть свідчити про розвиток нейтропенії. Пацієнтам, які мають в анамнезі первинні порушення з боку кісткового мозку, препарат призначати лише тоді, коли очікуваний ефект від лікування перевищує ризик. Моніторинг кількості лейкоцитів повинен тривати протягом усього періоду лікування і чотири тижні після повного припинення застосування препарату або до відновлення гематологічних показників. Препарат містить лактози моногідрат, тому не призначати даний засіб пацієнтам з рідкісними спадковими станами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози. У разі розвитку еозинофілії рекомендується припинення застосування препарату, якщо кількість еозинофілів піднімається вище 3000/мм3 (3,0 x 109/л); повторно лікування можна розпочати лише після того, як кількість еозинофілів знизиться до рівня нижче 1000/мм3 (1, 0 x 109/л). У разі розвитку тромбоцитопенії рекомендується припинення застосування клозапіну, якщо кількість тромбоцитів нижче 50000/мм3 (50 x 109/л). Під час проведення лікування препаратом може розвинутися ортостатична гіпотензія з/без синкопе, тому на початку лікування клозапіном необхідно проводити ретельне медичне спостереження за пацієнтами. Моніторинг АТ тиску в положенні пацієнта лежачи та стоячи необхідно проводити протягом перших тижнів лікування пацієнтів з хворобою Паркінсона. При підозрі розвитку міокардиту або кардіоміопатії, лікування препаратом припинити, а пацієнта негайно направити до кардіолога. З обережністю застосовувати пацієнтам із факторами ризику розвитку інсульту. Пацієнтам з ЦД ретельно контролювати рівень глюкози. Пацієнтам із симптомами гіперглікемії провести тестування рівня глюкози у крові натще. Необхідно проводити клінічний моніторинг, включаючи оцінку ліпідів, на початку лікування та періодично протягом лікування. Необхідно проводити клінічний моніторинг маси тіла. Ретельно спостерігати за станом пацієнтів з епілепсією в анамнезі через ризик дозозалежних судом. Ретельний моніторинг необхідний при наявності збільшення передміхурової залози та вузькокутової глаукоми. Може призводити до порушення перистальтики кишечнику різного ступеня тяжкості: від запору до кишкової непрохідності, калової пробки та паралітичної непрохідності кишечнику. Пацієнтів з підвищеною температурою тіла (вище 38) потрібно ретельно обстежити, щоб виключити можливість розвитку інфекції. Якщо діагноз ЗНС підтверджено, застосування препарату негайно припирити та вжити відповідних лікувальних заходів. Необхідно визначити всі можливі фактори ризику розвитку ВТЕ до і під час лікування препаратом та провести профілактичні заходи щодо цього. | Слід уникати керування автомобілем або роботи з механічними пристроями, особливо у перші тижні лікування. У разі розвитку грипоподібних станів негайно звернутись до лікаря. |
| Кломіпрамін | При депресіях зростає ризик суїцидальних дій, що зберігається до досягнення істотної ремісії, тому на початку лікування варто застосовувати комбінацію кломіпраміну з пр-ми групи бензодіазепінів або нейролептиками. У пацієнтів з панічними нападами на початку лікування посилюється тривожність, найбільш виражене у перші дні терапії і звичайно затихає протягом 2 тижн. У пацієнтів із циклічними афективними розладами у період депресивної фази можуть розвиватися маніакальні або гіпоманіакальні стани, тому необхідно знизити дозу кломіпраміну або його відмінити і призначити антипсихотичний засіб, після купірування зазначених станів, лікування кломіпраміном у низьких дозах можна відновлювати. З обережністю призначати пацієнтам із СС захворюваннями: СН, порушеннями внутрішньосерцевої провідності (з атріовентрикулярною блокадою І-ІІІ ступеня) або аритміями, необхідно регулярно контролювати показники функції СС системи та ЕКГ. Уникати призначення препаратів, що подовжують інтервал QTс. Перед призначенням кломіпраміну оцінити рівень калію в сироватці крові та при його зменшенні треба його скоригувати, виміряти АТ, оскільки у хворих на ортостатичну гіпотензію або з лабільністю судинної системи може відмічатися різке зниження АТ. Ч/з ризик серотонінергічної токсичності необхідно дотримуватися рекомендованих доз і з обережністю збільшувати дозу, якщо одночасно призначений ін. серотонінергічний пр-т. Обережно хворим на епілепсіюі і ін. факторів, що спричиняють виникнення судом. Обережно, якщо в анамнезі підвищений ВТ, закритокутова глаукома, затримка сечі. Можливе зниження сльозовиділення і збільшення кількості слизу у слізній рідині, що призводить до ушкодження епітелію рогівки користуювачів контактними лінзами. Обережно при лікуванні пацієнтів із тяжкими захворюваннями печінки, із пухлинами мозкового шару надниркових залоз (із феохромоцитомою, нейробластомою) ч/з ризик розвитку гіпертонічного кризу. Ч/з можливі кардіотоксичні ефекти обережно при лікуванні хворих на гіпертиреоз, при прийомі препаратів гормонів щитовидної залози. Обережно при лікуванні пацієнтів із хронічними запорами, ч/з ризик паралітичної кишкової непрохідності. При тривалому лікуванні може спричинити виникнення карієсу зубів, тому рекомендується регулярне обстеження пацієнта стоматологом. Рекомендується періодичне дослідження складу периферичної крові і уважність щодо таких с-мів, як пропасниця і біль у горлі, особливо у перші місяці терапії або під час тривалого застосування препарату. Перед проведенням загальної або місцевої анестезії попереджувати анестезіолога про те, що пацієнт приймає кломіпрамін. уникати різкої відміни, оскільки це може призвести до виникнення побічних реакцій. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, фруктози, з гострою лактозною недостатністю не застосовувати препарат у формі табл. | Слід відмовитися від керування автотранспортом, роботи з механізмами, а також від занять іншими видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкої реакції, ч/з виникнення нечіткості зору, сонливості та ін. порушень з боку ЦНС. Не можна вживати алкогольні напої та ЛЗ, у складі яких наявний спирт. |
| Кломіфен | Перед початком лікування рекомендовано перевіряти функцію печінки, гормональний стан і рівень гонадотропіну при нирковій екскреції, провести ретельне гінекологічне обстеження. Застосування препарату рекомендоване лише у випадках, коли рівень загального гонадотропіну сечі є нижчим за нижню межу норми або є нормальним, коли пальпуються нормальні за розміром яєчники і є нормальною функція щитовидної залози і надниркових залоз. У разі відсутності овуляції виключити та коригувати інші можливі причини безпліддя до початку терапії кломіфеном. Якщо спостерігається збільшення яєчників або їх кістозна трансформація, лікування препаратом не дозволяється. Під час лікування регулярно обстежувати яєчники. Лікар може зменшити дозу препарату або призначити його лише на короткий час. Лікування необхідно проводити із застосуванням мінімально ефективних доз препарату. Не рекомендується проводити більше 6 курсів. Пацієнток попередити про необхідність проінформувати лікаря про появу болю внизу живота, збільшення маси тіла, дискомфорт після застосування препарату. У разі виникнення болю внизу живота під час прийому кломіфену необхідно провести ретельне обстеження пацієнтки і, якщо виявляється збільшення яєчників, лікування припинити до нормалізації розмірів яєчників. У таких випадках дозу і тривалість застосування препарату під час наступного циклу зменшують. У разі розвитку порушень зору повторно препарат не призначають. При лікуванні препаратом збільшується ризик появи позаматкової вагітності. Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнткам з міомою матки у зв’язку з можливим подальшим збільшенням міоми. | Після успішного лікування препаратом підвищується частота багатоплідної вагітності. Після успішного завершення курсу лікування лікар може призначити профілактичне лікування прогестероном. Препарат застосовувати під постійним наглядом гінеколога. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не застосовувати цей препарат. На початку лікування може спостерігатися тимчасове погіршення зору, у такому випадку не керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами. |
| Клоназепам | Кількість побічних дій можна значно зменшити або навіть уникнути їх появи, якщо лікування розпочинати з найменших доз, поступово їх збільшуючи (за необхідності — зменшуючи); при відміні препарату завжди потрібне поступове контрольоване лікарем зменшення дози. Пацієнтів перевірити на наявність ознак суїцидальних думок і поведінки, ретельно наглядати за пацієнтами з депресією та/або спробою самогубства в анамнезі. З обережністю застосовувати пацієнтам зі зловживанням алкоголю або лікарською залежністю в анамнезі. З обережністю призначати препарат хворим із порушенням рівноваги і зниженими руховими можливостями через підвищення ризику падінь та переломів (рекомендується зменшення дози препарату). У немовлят і маленьких дітей застосування препарату створює небезпеку закупорки дихальних шляхів. Тривале застосування може призводити до поступового ослаблення його дії у результаті розвитку толерантності, аж до розвитку медикаментозної залежності. У разі різкої відміни препарату — до абстинентного с-му. Під час тривалої терапії показані періодичні дослідження крові (морфологічне) і функціональні проби печінки. Під час лікування та протягом 3 днів після його закінчення не можна вживати алкогольні напої. Табл. міститять лактозу, тому їх не застосовувати хворим зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози. | Необхідно приймати суворо під контролем лікаря. Застосовувати перорально, не розжовуючи та запиваючи невеликою кількістю рідини, для дітей віком до 3 років необхідну кількість табл. розтирають до порошкоподібного стану, розчиняють у невеликій кількості води та застосовують у вигляді суспензії. Припиняти застосування або знижувати дозу препарату потрібно під контролем лікаря. Не палити під час лікування. Під час лікування і протягом 3 днів після його закінчення не вживати спиртні напої, не керувати транспортними засобами й не обслуговувати інші механізми. |
| Клонідин | Регулярно контролювати АТ. Раптова відміна може призвести до розвитку гіпертонічного кризу (с-м відміни), тому перед відміною протягом 7–10 днів поступово знижувати дозу, або замінюючи його іншими гіпотензивними засобами. При перевищенні рекомендованої швидкості в/в введення препарату може спостерігатися короткочасне, проте суттєве підвищення систолічного АТ (в середньому на 20 мм рт. ст. вище початкового рівня). Якщо при комбінованому застосуванні клонідину і блокатора β-адренорецепторів потрібне тимчасове припинення лікування, то блокатор β-адренорецепторів відмінити раніше, для того щоб запобігти симпатичній гіперреактивності, а потім поступово відміняти клонідин, особливо якщо його застосовували у великих дозах. З обережністю призначають клонідин хворим на Цд, оскільки клонідин може маскувати симптоми гіпоглікемії і зменшувати секрецію інсуліну. Можливе транзиторне підвищення концентрації соматотропного гормону. | Під час лікування забороняється спиртні напої; враховувати здатність знижувати психічні і фізичні реакції при різних формах оперативної діяльності. Препарат застосовувати з обережністю: пацієнтам з ЦД, оскільки клонідин може маскувати симптоми гіпоглікемії і зменшувати секрецію інсуліну; пацієнтам з полінейропатією, запорами; пацієнтам літнього віку — через ризик підвищеної чутливості до препарату; пацієнтам з порушенням функції нирок — через ризик затримки виведення препарату; особам, які застосовують контактні лінзи для корекції зору, − клонидін може викликати сухість очей. бути обережним при тривалому фізичному навантаженні, особливо у вертикальному положенні за спекотної погоди, через ризик ортостатичних реакцій. Застосування клонідину може призвести до зменшення і пригнічення слиновиділення, що сприяє розвитку карієсу, пародонтозу, кандидозу порожнини рота. |
| Клопідогрель | Обережно при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушеннях системи гемостазу, порушеній функції нирок і печінки. Якщо плануються хірургічні втручання (у випадках, коли антиагрегаційна дія небажана), курс лікування припинити за 7 діб до операції. При симптомах підвищеної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) — лабораторний контроль системи гемостазу. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа, порушенням мальабсорбції глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат. | Клопідогрель не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнти повинні повідомляти лікаря (у т.ч. стоматолога) про те, що вони приймають клопідогрель, перед призначенням їм будь-якої операції чи перед застосуванням нового лікарського засобу. Хворих попередити, що під час лікування клопідогрелем (окремо або у комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше, ніж зазвичай і що вони повинні повідомляти лікаря про кожен випадок незвичної (за місцем чи тривалістю) кровотечі. |
| Клотримазол | Під час лікування препаратом рекомендовано лікування обох партнерів із застосуванням крему. | Вагінальні табл. не застосовувати під час менструації. Не можна застосовувати тампони. Для забезпечення успішного лікування лікарські форми не припиняють застосовувати зразу після купірування г. симптомів захворювання. Уникати контакту з очима. Не ковтати. Не рекомендується без поради лікаря застосовувати при таких станах: нерегулярних вагінальних кровотечах, аномальних вагінальних кровотечах чи виділеннях згустків крові, вульвальних чи вагінальних виразках, утворенні міхурів чи ран, болю в нижньому відділі живота чи дизурії, пропасниці, нудоті чи блюванні, діареї, гнійних смердючих вагінальних виділеннях. При одночасному застосуванні з латексними контрацептивами, може спричинити пошкодження останніх, тому ефективність даних контрацептивів може знижуватись (рекомендовано використовувати альтернативні методи контрацепції). Під час застосування цього препарату уникати статевих контактів, оскільки інфекція може передатися партнеру. Пацієнтам рекомендовано використовувати місцеві засоби контрацепції принаймні протягом 5 днів після закінчення лікування. |
| Клофазимін | Обережно призначають хворим з порушеннями функції печінки і нирок. У цих випадках, і при тривалому застосуванні кожні 3 місяці контроль загальних аналізів крові та сечі, біохімічний аналіз крові. Утримуватися від призначення хворим з частим болем в ділянці шлунка та діареєю. | Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги, оскільки препарат може спричинити запаморочення, зниження гостроти зору, загальну слабкість та головний біль. |
| Колістим | Слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з порфірією. У разі перевищення рекомендованої парентеральної дози можуть спостерігатися явища нефротоксичності. У пацієнтів із муковісцидозом рекомендується контролювати рівень концентрації препарату в сироватці. При порушенні розподілу препарату між тканинами в організмі пацієнтам із муковісцидозом можуть знадобитися більш високі дози (але не більше максимальної добової дози) для підтримання терапевтичних рівнів у сироватці або застосування препарату інгаляційно. | Може розвинутися нейротоксичність з можливими запамороченням, сплутаністю свідомості і порушенням зору. У разі появи цих ефектів, пацієнтам не рекомендувати уникати керувати автотранспортом і працювати зі складними механізмами протягом періоду застосування препарату. Не порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю. |
| Корглікон | При порушенні видільної функції нирок — зменшити дозу препарату для запобігання глікозидної інтоксикації. Ймовірність розвитку її підвищується при гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії, вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серці, алкалозі, у людей літнього віку. Обережність і ЕКГ контроль при порушенні AV провідності I ступеня. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток брадиаритмії, шлуночкової тахікардії, атріовентрикулярної блокади та зупинки серця. Для профілактики цього ефекту добову дозу можна розподілити на 2–3 введення. | під час застосування корглікону не рекомендується займатися видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій. |
| Кофеїн-бензоат натрію | При апное у немовлят і у дітей грудного віку в післяопераційному періоді (профілактика) застосовується кофеїн або кофеїну цитрат, але не кофеїн-бензоат натрію. У випадку тривалого застосування препарату можливий розвиток психічної залежності. У зв’язку з тим, що дія кофеїну на АТ складається із судинного та кардіального компонентів, може розвиватися як ефект стимуляції серця, так і слабке пригнічення його діяльності. Вплив на ЦНС залежить від типу НС та може проявлятися як збудженням, так і гальмуванням вищої нервової діяльності. Застосовувати з обережністю хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки в анамнезі. | При застосуванні препарату не вживати каву, міцний чай та інші тонізуючі напої, алкоголь. дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами, а у разі виникнення побічних ефектів з боку НС утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Ксантинолу нікотинат | Обережно хворим із лабільним АТ, з гіпотензивними препаратами. Пацієнтам з імплантованим водієм ритму серця призначати нижчі дози препарату. У хворих ЦД, частіше визначати рівень глюкози у крові. При тривалому прийомі великих доз можливі зміна толерантності до глюкози, підвищення рівня печінкових ферментів, зміна біохімічних показників крові, що потребує відміни препарату. При необхідності одночасного застосування серцевих глікозидів з метою запобігання розвитку брадикардії та аритмії лікування треба проводити під контролем електрокардіограми. | З особливою обережністю застосовувати одночасно з нікотиновими пластирами, оскільки можливе виникнення приливів, відчуття жару і пульсації в голові.. Необхідна обережність при керуванні транспортними засобами або виконанні роботи, яка потребує підвищеної уваги, оскільки можливе запаморочення, особливо на початку лікування або при прийомі препарату натще. |
| Ксенон | При масковій монокомпонентній загальній анестезії при зберіганні спонтанного дихання оптимальним варіантом премедикації є застосування транквілізаторів. Застосування наркотичних аналгетиків менш доцільне з причин можливого пригнічення дихання. Ксенон знаходиться в балонах у газоподібному вигляді під тиском 8 ± 0,5 МПа. Кількість газу в балоні визначають зважуванням. 1 л газоподібного ксенону важить 5,49 г. З обережністю призначають пацієнтам із захворюваннями нервової системи, хронічним алкоголізмом (можливе виникнення збудження і галюцинацій). | Препарат застосовується лише в умовах стаціонару. |
| Ксилометазолін | Застосовувати лише після ретельної оцінки користі-ризику у пацієнтів: з феохромоцитомою; порушеннями метаболізму (ЦД); гіперплазією передміхурової залози. Довготривале застосування та передозування може призвести до реакційної гіперемії слизової оболонки носа, що, у свою чергу, може призвести до хр. набряку медикаментозного риніту) та зрештою до атрофії слизової оболонки носа та озени. У більш легких випадках можна припинити застосування препарату спочатку в один носовий хід, а після зменшення ускладнень продовжити лікування, застосовуючи препарат в інший носовий хід, щоб зберегти носове дихання хоча б наполовину. | Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та складними механізмами при застосуванні у рекомендованих дозах, але враховувати імовірність виникнення побічних реакцій з боку ЦНС та зору. |
| Лактулоза | Хворим з непереносимістю лактози мати на увазі, що препарат містить лактозу. Звичайні дози препарату не спричинюють проблем у хворих на ЦД. Для лікування печінкової (пре)коми призначають набагато вищі дози, що треба мати на увазі при призначенні препарату хворим на ЦД. | Якщо запор не минає ч/з кілька днів лікування або виникає знову після його припинення, необхідне додаткове обстеження. |
| Ламівудин | Не застосовувати у вигляді монотерапії. Хворим на ЦД знати, кожна доза препарату у формі р-ну для перорального застосування (150 мг = 15 мл) містить 3 г сахарози. Існує ризик розвитку опортуністичних інфекцій та інших ускладнень ВІЛ-інфекції. При появі перших клінічних або лабораторних симптомів, що вказують на розвиток панкреатиту, лікування припинити. Якщо у пацієнта виникають клінічні або лабораторні ознаки лактоацидозу або гепатотоксичності, (навіть при відсутності помітного збільшення трансаміназ), лікування припинити. Можливо виникнення специфічних побічних симптомів, що належати до явищ ліподистрофії. При клінічному обстеженні звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів в сироватці та глюкози в крові. Лікування порушення в розподілі ліпідів проводити в стаціонарі.У разі випадкового контакту з ВІЛ-інфікованою кров’ю необхідно негайно (протягом 1–2 год) призначити комбінацію ретровіру та ламівудину. У випадку підвищеного ризику інфікування до схеми лікування потрібно включити інгібітор протеаз. Антиретровірусну профілактику рекомендується проводити протягом 4 тижнів. У ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування антиретровірусними препаратами може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію та спричинити тяжкий клінічний стан або загострення симптомів. Якщо вагітність настала під час лікування ВГВ, мати на увазі, що після відміни препарату може розвинутись загострення гепатиту В. | Лікування антиретровірусними препаратами, не зменшує ризику передачі ВІЛ-інфекції статевим шляхом або з інфікованою кров’ю, тому пацієнтам застосовувати відповідні застережні заходи. Під час оцінки здатності керувати автомобілем та іншими механізмами враховувати його клінічний стан і профіль побічних ефектів препарату. |
| Ламотриджин | Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна реакція з боку шкіри у вигляді висипань, тому протягом цього періоду приділити увагу можливості розвитку побічної реакції на препарат у дітей, в яких виникають висипання і гарячка. Пацієнтам, у яких виникали с-м Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз після застосування ламотриджину, призначати повторно ламотриджин не можна. З обережністю застосовувати у пацієнтів, які мали алергію або висипання при застосуванні інших антиепілептичних препаратів в анамнезі. При появі висипань на шкірі негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та припинити застосування препарату. При вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик. При наявності с-мів гіперчутливості пацієнта негайно оглянути та за відсутності інших причин припинити прийом. Пацієнтам, яким ламотриджин був відмінений у зв’язку з появою асептичного менінгіту при попередньому його призначенні, призначати ламотриджин повторно не можна. Хворих ретельно контролювати на наявність у них ознак суїцидальних намірів та поведінки. Попередити пацієнтів, що у разі появи таких ознак хворі та ті, хто доглядають за ними, повинні звернутись за медичною допомогою. За пацієнтами з біполярними розладами чи хворих з суїцидальною поведінкою в анамнезі, необхідно уважно спостерігати, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування. Жінки, які починають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів, повинні постійно перебувати під наглядом лікаря і в більшості випадків їм потрібна корекція дози ламотриджину. Пацієнтки повинні своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі (поява раптової кровотечі). Раптове припинення прийому ламотриджину може спровокувати збільшення частоти нападів, окрім випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату, дозу зменшувати поступово, протягом не менше 2 тижнів. У хворих, які мають більше ніж 1 тип нападів, покрашення контролю за одним типом нападів ретельно зважити у порівнянні із погіршенням контролю за іншим типом нападів. Лікування ламотриджином може загострювати міоклонічні напади. | Табл. ковтати не розжовуючи та не розламуючи. Табл., що дисперг. розчинити у невеликій кількості води (достатній для того, щоб покрити всю табл.) або проковтнути цілими, запиваючи водою. спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами, які потребують підвищеної концентрації уваги. Пацієнтки повинні своєчасно повідомляти про зміни в менструальному циклі (поява раптової кровотечі) лікарю. У разі появи ознак суїцидальною поведінкою хворі та ті, хто доглядають за ними, повинні звернутись за медичною допомогою. |
| Ланреотид | Змішування порошку з розчинником повинно виконуватися безпосередньо перед ін’єкцією; суспензія не повинна змішуватися з іншими препаратами; мікросфери змішуються з рідиною безпосередньо перед введенням, для цього повинен використовуватись тільки той р-н, що знаходиться в упаковці. Р-н для ін’єкцій потрібно вводити глибоко підшкірно в верхній зовнішній квадрант сідниці. У пацієнтів з акромегалією та первинною тиреотропною аденомою лікування ланреотидом повинно супроводжуватися контролем за об’ємом гіпофізарної пухлини. При тривалому лікуванні кожні 6 місяців проводити ультразвукове дослідження жовчного міхура. При карциноїдних пухлинах лікування ланреотидом призначають після виключення обструктивної інтестинальної пухлини. Значне та тривале збільшення стеатореї передбачає комплементарне призначення панкреатичних екстрактів. | Пацієнт повинен посилити глікемічний та сечовий самоконтроль. Дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Лансопразол | Перед призначенням виключити можливість злоякісних новоутворень у шлунку та стравоході. | Уникати керування транспортними засобами та роботи зі складними механізмами. |
| Лапатиніб | У хворих з порушенням функції лівого шлуночка застосовувати під наглядом лікаря. Перед початком лікування визначити рівень фракції викиду лівого шлуночка у хворих для того, щоб його вихідний рівень у кожного хворого був у межах встановлених норм; контроль за рівнем фракції викиду продовжувати під час лікування; контролювати стан хворих для виявлення легеневих симптомів, що свідчать про розвиток інтерстиціальних захворювань легенів/пневмонітів; функцію печінки (рівень трансаміназ, білірубін та лужна фосфатаза) перевіряти перед початком лікування та контролювати щомісячно або згідно клінічного стану; якщо зміни функціонального стану печінки є тяжкими, лікування лапатинібом припинити та більше не поновлювати; при розвитку діареї починати активне лікування її із застосуванням протидіарейних ЛЗ; при тяжкому перебігу захворювання може знадобитись пероральне або в/в введення електролітів та рідин, припинення або відміна застосування препарату. | Жінки дітородного віку повинні бути попереджені про використання відповідних заходів контрацепції та уникати вагітності під час лікування; при вирішенні питання про здатність пацієнта виконувати роботу, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, звернути увагу на клінічний стан пацієнта та характер побічних реакцій препарату. |
| Латанопрост | Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з афакією, у пацієнтів із псевдофакією та розривом задньої капсули кришталика або передньокамерними лінзами, або у пацієнтів з відомими факторами ризику кістозного макулярного набряку; з обережністю призначати пацієнтам з відомими факторами ризику, які обумовлюють схильність до іриту/увеїту. За частого або тривалого застосування в пацієнтів із сухістю очей або захворюваннями, при яких ушкоджується рогівка, необхідно здійснювати ретельний моніторинг стану пацієнтів. | Утримуватися від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій і чіткості зору. Краплі можуть викликати затьмарення зору. Перед закапуванням крапель контактні лінзи знімати, а вставляти їх лише ч/з 15 хвилин після закапування. |
| Лацидипін | Не впливає на спонтанну функцію синусового вузла, не сповільнює AV провідність. Хворим з порушеннями активності синусового вузла та AV провідності призначати з обережністю. З обережністю пацієнтам зі зменшеним серцевим резервом, хворим на нестабільну стенокардію, після недавно перенесеного ІМ. Не впливає на рівень глюкози та контроль за ЦД. З обережністю застосовувати для лікування хворих з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, що одночасно лікуються медикаментами, що подовжують інтервал QT, такі як антиаритмічні препарати І та ІІІ класу, трициклічні антидепресанти, деякі препарати для лікування психічних розладів, а/б (еритроміцин) та деякі антигістамінні препарати (терфенадин) | Здійснювати щоденний контроль АТ. Може викликати запаморочення та сонливість. Утримуватися від керування автомобілем та іншими механічними засобами, особливо на початку лікування. Не приймати з грейпфрутовим соком — тому що змінюється біодоступність препарату |
| Левамізол | У випадку непереносимості лактози врахувати, що 1 табл. по 150 мг містить 35 мг лактози. | Під час та після прийому препарату протягом 24 год не вживати алкогольні напої. Можливе легке та короткочасне запаморочення, при керуванні автомобілем та роботі в місцях підвищеної небезпеки треба бути обережним. |
| Леводропропізин | Якщо кашель не зникає протягом 7 діб, припинити застосування препарату і призначити додаткове обстеження пацієнта. Препарат містить сорбіт, тому не рекомендується для застосування хворим з непереносимістю фруктози.Обережно застосовувати препарат при наявності патології функції печінки та нирок. Не призначати при недостатності мукоциліарного кліренса (циліарна дискінезія, синдром Картагенера), тяжких захворюваннях нирок або печінки. При одночасному застосуванні з седативними препаратами — підсилення депресивного впливу на ЦНС. | При керуванні транспортом і роботі з потенційно небезпечними механізмами зберігати обережність, оскільки можливе виникнення сонливості та зменшення швидкості реакцій. Якщо симптоми не минають протягом 4–5 днів, лікування припинити і проконсультуватися з лікарем. |
| Левомепромазин | Завжди відміняти поступово. При появі АР будь-якого типу застосування негайно припинити. Не призначений для лікування розладів поведінки, спричинених деменцією. Якщо запаморочення виникає після прийому препарату, пацієнту рекомендується забезпечити постільний режим після прийому кожної дози. Перш ніж розпочати лікування необхідно зняти показники ЕКГ. Перед застосуванням препарату, повинна бути підтверджена відсутність наступних факторів ризику аритмії: брадикардія чи блокада ІІ-ІІ ступеня, метаболічні порушення (гіпокаліємія, гіпокальціємія чи гіпомагніємія), голодування чи зловживання алкоголем, наявність в анамнезі подовженого інтервалу QT, шлуночкової аритмії чи Torsades de Pointes, наявність в анамнезі спадкового подовження інтервалу QT, одночасного застосування нейролептиків, одночасне застосування інших ЛЗ, що можуть провокувати брадикардію, порушення електролітів, зменшення внутрішньошлуночкової провідності чи подовження інтервалу QT. Перед і під час лікування препаратом необхідно розпізнати фактори ризику венозної тромбоемболії і в подальшому забезпечити проведення профілактичних заходів. Може спровокувати розвиток злоякісного нейролептичного с-му, тому у разі виявлення гіпертермії невідомого походження, підвищення рівня креатинінфосфокінази, міоглобінурії та г. ниркової недостатності лікування потрібно припинити. Пацієнтам з епілепсією під час титрування дози обов’язково здійснювати контроль клінічних параметрів та показників ЕЕГ. Під час тривалого лікування необхідно регулярно контролювати функцію печінки та картину крові. Під час лікування, а також протягом 4–5 днів після його припинення заборонено вживання алкогольних напоїв. Перед початком лікування і протягом усього періоду терапії рекомендується регулярний контроль: АТ, функцію печінки, якісний аналіз крові, ЕКГ, проведення контролю рівня кальцію, магнію та калію у крові. Для р-ну д/ін`єкц. рекомендовано змінювати місця в/м ін’єкц. у цілях профілактики місцевої реакції тканин на введення препарату. Табл. містять лактозу, тому пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкозо-галактози не їх приймати. | Під час лікування, а також протягом 4–5 днів після його припинення, заборонене вживання алкогольних напоїв. Протягом лікування утримуватися від керування автотранспортом і роботи, яка потребує підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Левоноргестрел | У разі якщо після застосування препарату після використання регулярної гормональної контрацепції при наступній менструації, яка відбувається не на фоні прийому табл., трапляється проривна кровотеча, необхідно виключити вагітність. Препарат неефективний як засіб регулярного методу контрацепції і його можна використовуватися тільки в якості екстреного заходу. Жінкам, які звертаються з приводу повторних курсів екстреної контрацепції, порекомендувати використовувати довгострокові методи контрацепції. | «Термінова» контрацепція є методом, який можна використовувати епізодично (для екстрених випадків). Вона не повинна замінювати регулярний контрацептивний метод. Повторне застосування препарату протягом одного менструального циклу не рекомендується у зв’язку з можливістю порушення циклу. Екстрена контрацепція не у всіх випадках дозволяє запобігти вагітності. Якщо є сумніви щодо часу незахищеного статевого контакту або якщо незахищений контакт мав місце більш ніж за 72 год протягом цього ж менструального циклу, то існує ймовірність того, що зачаття вже настало. У зв’язку з цим застосування препарату при другому статевому контакті може виявитися неефективним щодо запобігання настання вагітності. Якщо менструальний цикл затримується більш ніж на 5 днів або якщо в день очікуваної менструації має місце незвичайна кровотеча, або якщо є інші підстави припустити виникнення вагітності, то необхідно виключити факт вагітності. Якщо вагітність наступає після застосування препарату, необхідно враховувати можливість наявності ектопічної (позаматкової) вагітності. Абсолютна імовірність позаматкової вагітності ймовірно низька, оскільки препарат запобігає овуляції та заплідненню. Позаматкова вагітність може тривати, незважаючи на маткову кровотечу. Це особливо імовірно у жінок, які відзначають сильні болі в животі або непритомний стан, а також при наявності в анамнезі ектопічної вагітності, операції на маткових трубах або запальних захворювань органів малого таза. Таким чином, препарат не рекомендується пацієнткам, у яких є ризик розвитку позаматкової вагітності. Характер кровотечі може дещо змінитися, однак у більшості жінок наступна менструація починається у межах 5–7 днів від передбачуваного терміну. При затримці менструації довше ніж на 5 днів виключити наявність вагітності. На ефективність препарату можуть негативно впливати тяжкі синдроми мальабсорбції, наприклад, хвороба Крона. Жінкам, які страждають подібними захворюваннями, при необхідності проведення екстреної контрацепції звернутися до лікаря. Даний лікарський препарат містить лактози моногідрат, тому його не застосовувати пацієнтам з рідкими спадковими порушеннями толерантності до галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Після прийому препарату зазвичай не порушується регулярність та характер менструації. Іноді менструація може починатися на кілька днів раніше чи пізніше. Жінкам рекомендувати відвідати лікаря, для того щоб підібрати і почати використовувати один з методів регулярної контрацепції. У разі якщо після застосування препарату після використання регулярної гормональної контрацепції при наступній менструації, яка відбувається не на фоні прийому табл., трапляється проривна кровотеча, необхідно виключити вагітність. Застосування екстреної контрацепції не замінює необхідних запобіжних заходів, пов’язаних із захистом від захворювань, що передаються статевим шляхом. |
| Левотироксин натрію | Перед початком лікування виключити наявність або попередньо провести лікування таких захворювання як коронарна хвороба серця, стенокардія, артеріосклероз, підвищений АТ, гіпофізарна недостатність, недостатність надниркових залоз. уникати можливості навіть незначних проявів тиреотоксикозу, спричиненого застосуванням препарату, у пацієнтів з коронарною хворобою серця, серцевою недостатністю, тахіаритмією. При лікуванні таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати рівень тиреоїдних гормонів. При підозрі на токсичну аденому визначити рівень ТТГ або провести тиреосцинтиграфію до початку лікування препратом. Для жінок у постклімактеричний період, які страждають гіпотиреозом, в умовах підвищеного ризику розвитку остеопорозу уникати дуже високого рівня левотироксину у сироватці крові, який перевищує фізіологічний рівень. З обережністю застосовувати препарат пацієнтам з ЦД. | Застосовувати протягом усього життя як замісну терапію при гіпотиреозі, після хірургічних втручань (струмектомії або тиреоїдектомії), а також для попередження рецидивів після видалення еутиреоїдного зоба. |
| Левофлоксацин | У випадку появи конвульсій лікування левофлоксацином припинити. Рекомендується ретельне спостереження за рівнями глюкози в крові у хворих на ЦД. З обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам з психотичними розладами чи пацієнтам з психічними захворюваннями в анамнезі. З обережністю відноситися до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику для подовження інтервалу QT. | Слід припинити лікування та звернутися до свого лікаря, якщо виникають такі прояви та симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи болі в області живота. Не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного УФ випромінювання (наприклад, лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій). Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, враховувати можливі небажані дії щодо нервової системи (запаморочення, закляклість, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху також під час ходьби). |
| Лейпрорелін | Рак передміхурової залози: перші декілька тижнів лікування можуть розвинутися симптоми, що минають, погіршання стану або виникають додаткові ознаки та симптоми основного захворювання. Посилення симптомів та погіршання стану протягом перших декількох тиж лікування у пацієнтів з метастазами в хребет, з обструкцією сечовивідних шляхів або з гематурією може спричинити неврологічні проблеми. Ендометріоз/ фіброміома матки: на початку курсу лікування спостерігається збільшення концентрації статевих стероїдних гормонів, що зумовлює фізіологічні прояви дії препарату. Деяке посилення симптоматики на початку терапії швидко минає при продовженні лікування адекватно підібраними дозами препарату. Здатність запліднити або фертильність, пригнічена в результаті терапії, відновлюються протягом 24 тиж після закінчення лікування. Спричинюють пригнічення функції гіпофізарно-гонадотропної системи у жінок. Після закінчення лікування функція відновлюється ч/з 3 місяці. | Під час лікування та до відновлення менструацій застосовувати негормональні методи контрацепції. Через відчуття втоми, запаморочення, порушення зору, які є можливими побічними ефектами лікування або виникають внаслідок основного захворювання, може знижуватися здатність до керування автомобілем, машинами і механізмами. |
| Ленограстим | Застосування дозволяє зменшити явища лише мієлотоксичності, інші прояви токсичності, що можуть спостерігатися внаслідок застосування хіміотерапії (анемія, тромбоцитопенія, кардіотоксичність та ін.), лишаються незмінними. Стимулює ріст мієлоїдних клітин in vitro, подібний ефект можна спостерігати in vitro і у випадку деяких немієлоїдних клітин. Безпека та ефективність у хворих з мієолодиспластичним с-мом, вторинною г. мієлоїдною лейкемією або із хр. мієлоїдною лейкемією не встановлена. При цих захворюваннях дотримуватись обережності при призначенні. Фл. призначені для одноразового використання. Приготування р-ну для п/ш ін’єкції: в асептичних умовах додати до ленограстиму вміст амп. з розчинником (вода для ін’єкцій). Злегка струшувати, поки порошок повністю не розчиниться (приблизно 5 секунд). Набрати в шприц необхідну кількість р-ну. Негайно ввести шляхом п/ш ін’єкції. Приготування р-ну для інфузії: в асептичних умовах додати до ленограстиму вміст ампули з розчинником (вода для ін’єкцій). Злегка струшувати, поки порошок повністю не розчиниться (приблизно 5 секунд). Набрати в шприц необхідну кількість р-у. Розвести цей р-н у 0,9% р-ні хлориду натрію або 5% р/ні глюкози. Негайно розпочати в/в введення. Розведення ленграстиму (33, 6 млн МО/фл.) до концентрації < 0,32 млн МО/мл (2,5 мкг/мл) не рекомендується. Вміст одного фл. (33,6 млн МЕ/фл.) розводити не більше, ніж у 100 мл. Після розведення сумісний зі стандартними крапельницями для інфузій: у 0,9% р-ні натрію хлориду (полівінілхлоридний мішок або скляний фл.); у 5% р-ні глюкози (скляний фл.). | Поява ознак ураження легень: висока температура і задишка при наявності радіологічних ознак легеневої інфільтрації та порушенні легеневої функції можуть бути першим симптомом респіраторного дистрес-с-му. |
| Лерканідипін | Виявляти обережність, коли застосовується при лікуванні хворих із СССВ (якщо не імплантований кардіостимулятор). Обережність при лікуванні хворих із дисфункцією лівого шлуночка серця. 1 табл. містить 60 мг лактози, тому не повинен призначатися хворим із лактазною недостатністю, галатоземією або порушенням всмоктування глюкози/лактози. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що хворий приймає препарат. | Бути обережним при керуванні транспортними засобами ч/з запаморочення, астенію, втомлюваність і в поодиноких випадках — сонливість. Уникати вживання алкоголю, який може підсилювати дію вазодилатуючих антигіпертензивних препаратів. |
| Летрозол | Перед початком лікування бажано вивчення естрогенрецепторного статусу. Доцільність призначення пацієнткам без ураження лімфатичних вузлів визначається індивідуально: враховують ступінь злоякісності, розмір пухлини, наявність рецепторів естрогенів, вік. | Не рекомендується керування автомобілем та інші види діяльності, які пов’язані з підвищеною увагою і швидкістю реакції. |
| Лефлуномід | Внаслідок тривалого періоду напіввиведення активного компонента препарату побічні дії можуть виникати або продовжуватись після припинення прийому препарату. Не призначати хворим з тяжкими порушеннями функції печінки. Перед початком лікування, а також кожні 2 тиж протягом перших 6 місяців лікування та кожні 8 тиж у подальшому перевіряти рівень АЛТ і досліджувати розгорнутий загальний аналіз крові, включаючи диференційований підрахунок клітин білої крові і тромбоцитів. З метою швидкого зменшення концентрації препарату — застосовувати холестирамін. У хворих, які перед початком лікування мали анемію, лейкопенію або тромбоцитопенію, а також з порушенням функції кісткового мозку ризик виникнення гематологічних ускладнень зростає. Не рекомендовано пацієнтам з тяжкими імунодефіцитними станами, значними порушеннями функції кісткового мозку та при тяжкому перебігу інфекцій. Ризик побічних ефектів з боку кровотворення значно зростає, якщо одночасно використовуються потенційно мієлотоксичні препарати. Вимірювання АТ проводити перед початком лікування і регулярний контроль його під час лікування. З метою мінімізації можливого ризику, чоловікам перед зачаттям дитини припинити прийом препарату і застосувати спеціальну процедуру елімінації препарату з організму. Жінкам, які бажають завагітніти, рекомендують виконати одну з процедур елімінації лефлуноміду з метою максимального зменшення можливого токсичного впливу. | При виникненні запаморочення, може порушитися здатність пацієнта концентрувати увагу та виявляти необхідну реакцію. Утриматись від керування автомобілем і роботи з машинами і механізмами. Жінкам дітородного віку без застосування процедури елімінації після припинення лікування «період очікування», необхідний для можливості мати вагітність, становить два роки. У зв’язку з потенціалом адитивної гепатотоксичності в ході лікування утримуватися від вживання алкоголю |
| Лідокаїн | Перед застосуванням лідокаїну обов’язкове проведення шкірної проби на індивідуальну чутливість до препарату. Застосовувати з обережністю пацієнтам з псевдохолінестеразною недостатністю, злоякісною міастенією, хворим на епілепсію. Неконтрольоване застосування анестетика призводить до пошкодження епітелію рогівки. Перед початком лікування, перевірити стан ССС. Під час застосування лідокаїну обов’язковим є ЕКГ-контроль. Уникати передозування, інтервал між застосуванням двох максимальних доз повинен становити щонайменше 24 год. Використовувати найнижчі дози і концентрації, необхідні для отримання бажаного ефекту. Швидко всмоктується ч/з слизові оболонки (особливо слизову оболонку трахеї), ч/з травмовану шкіру. Дотримуватись обережності при нанесенні препарату на уражені слизові оболонки або інфіковані ділянки, при застосуванні препарату у пацієнтів з епілепсією, при брадикардії, порушенні провідності, порушеннях функції печінки, шоковому стані, особливо якщо всмоктування значної кількості препарату очікується на основі застосовуваної дози і площі, яка обробляється. Перед введенням лідокаїну у високих дозах рекомендується призначення барбітуратів. При проведенні планованої субарахноїдальної анестезії необхідно відмінити інгібітори МАО не пізніше ніж за 10 днів до проведення анестезії. Менші дози препарату вводити у ділянку голови і шиї, включаючи ретробульбарне і стоматологічне введення, а також застосування для блокади зірчастого ганглія, оскільки системні токсичні ефекти препарату через ретроградний потік можуть проникнути у мозковий кровообіг. | Керування автомобілем, експлуатація машин та робота на висоті дозволяється не раніше, ніж ч/з одну год після введення препарату (в конюнктивальний мішок). Після застосування лідокаїну не рекомендується займатися діяльністю, що потребує швидкості психомоторних реакцій. Пластир не можна наносити на слизові оболонки. Не допускати контакту пластиру з очима. Пластир містить пропіленгліколь, який може викликати подразнення шкіри, а також метилпарагідроксибензоат та пропілпарагідроксибензоат, які можуть викликати АР. Якщо під час застосування пластиру виникає відчуття печіння або почервоніння шкіри, необхідно зняти пластир і не застосовувати, поки не зникне почервоніння. |
| Лізин | В окремих хворих на гепатохолецистит можливе короткочасне підвищення активності трансаміназ та білірубіну (прямої фракції), що не становить загрози для хворих і не потребує відміни препарату. | Слід враховувати можливість розвитку передбачуваних побічних реакцій з боку нервової системи. |
| Лізиноприл | Починати терапію з приводу хр. СН в стаціонарних умовах рекомендується деяким категоріям пацієнтів: за умови комбінованої терапії діуретиків, особливо високими дозами; із сольовим або об’ємним дефіцитом; з наявною гіпотензією; з нестабільною СН; зі зниженою функцією нирок; при терапії високими дозами судинорозширювальних засобів. Здатний спричиняти різке зниження АТ. Прийом ці пацієнти повинні починати під постійним лікарським контролем, бажано в умовах стаціонару, у низьких дозах, з ретельним коректуванням доз. Рекомендується припинити терапію діуретиками. Це стосується пацієнтів зі стенокардією та церебральною ангіопатією, у яких різке зниження АТ загрожує ІМ або інсультом. При г. ІМ не можна починати терапію, якщо ч/з попереднє лікування судинорозширювальними препаратами є ризик подальшого серйозного погіршення гемодинамічних показників. Пацієнтам з тяжкою формою СН після г. ІМ його призначати у випадку стабільності гемодинамічного стану. У пацієнтів з артеріальною нирково-судинною гіпертензією та однобічним або двостороннім стенозом ниркової артерії застосування його призводить до ризику різкого зниження АТ і розвитку ниркової недостатності. Пацієнтам на тривалому гемодіалізі протипоказаний. У пацієнтів з наявною нирковою або СН лікування може спровокувати гіперкаліємію. Лікування калійзберігаючими діуретиками не рекомендується, з обережністю призначати інгібітори АПФ пацієнтам з перешкодою відтоку крові з лівого шлуночка. При гемодинамічно значимій обструкції лізиноприл протипоказаний. У пацієнтів з злоякісною АГ або тяжкою СН починати терапію треба в умовах стаціонару.У випадку переривання або припинення застосування препарату у пацієнтів з гіпертензією може знову підвищитись АТ, у пацієнтів із СН можуть відновитися її прояви. | Здатність керувати автотранспортом чи іншими потенційно небезпечними механізмами або працювати без надійної підтримки може бути порушена внаслідок можливого запаморочення та стомлюваності. |
| Лінезолід | Перед в/в застосуванням зробити шкірну пробу на чутливість. В/в інфузія здійснюється протягом 30–120 хв. Не можна з’єднувати інфузійні пакети послідовно! Безпосередньо перед використанням видалити захисну упаковку із фольги і протягом приблизно 1 хв. стискувати пакет, щоб впевнитися в його цілісності. Якщо пакет протікає, то р-н нестерильний! Залишки невикористаного р-ну вилити у відходи. Не використовувати частково заповнені уп. При використанні однієї в/в системи для послідовного введення декількох ЛЗ цю систему до і після введення лінезоліду для в/в ін’єкц. промити інфузійним р-м, сумісним з лінезолідом та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему. Повідомлялося про виникнення мієлосупресії (включаючи анемію, лейкопенію, панцитопенію та тромбоцитопенію) у пацієнтів, які приймають лінезолід; ризик розвитку цих ефектів пов’язаний з тривалістю лікування; необхідний ретельний моніторинг формули крові у пацієнтів з уже існуючою анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією; пацієнтів, які отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні Нg, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість чи функціональну активність тромбоцитів; пацієнтів з тяжкою формою ниркової недостатності; пацієнтів, курс лікування яких триває більш ніж 10–14 днів; якщо під час лікування розвивається значна мієлосупресія, лікування необхідно зупинити; щотижня проводити моніторинг показників загального аналізу крові (включаючи визначення рівнів Нg, кількості тромбоцитів, загальної кількості лейкоцитів та розгорнутої лейкоцитарної формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідом, незалежно від вихідних показників аналізу крові. Повідомлялося про виникнення діареї та коліту, пов’язаних з застосуванням а/б (лінезолід), включаючи псевдомембранозний коліт, та пов’язану з Clostridium difficile діарею (CDAD), тяжкість проявів яких може варіювати від помірної діареї до коліту з летальним результатом; важливо враховувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування лінезоліду розвивається діарея. За наявності підозри на діарею чи коліт припинити поточне лікування та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи; протипоказане застосування препаратів, які пригнічують перистальтику. Можливий розвиток лактоацидозу; у разі розвитку молочнокислого ацидозу необхідно зважити користь подальшого лікування лінезолідом та потенційні ризики. Одночасне застосування лінезоліду та серотонінергічних препаратів протипоказане, за винятком випадків, коли застосування як лінезоліду, так і одночасне з ним застосування серотонінергічних препаратів має вирішальне значення; тоді пацієнт повинен знаходитись під пильним спостереженням з метою виявлення с-мів серотонінового синдрому (порушення когнітивної функції, гіперпірексія, гіперрефлексія та порушення координації рухів). Якщо пацієнт приймає лінезолід більш ніж рекомендовані 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір; у разі розвитку периферичної нейропатії або нейропатії зорового нерва зважити користь подальшого лікування та потенційні ризики. Рекомендувати пацієнтам уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном. Застосування а/б може призводити до надмірного росту нечутливих організмів; у разі виникнення суперінфекцій під час лікування вживати відповідних заходів. В 1 мл р-ну для інфузій міститься 45,7 мг (тобто 13,7 г/300 мл) глюкози, це враховувати при лікуванні пацієнтів із ЦД або іншими станами, пов’язаними з непереносимістю глюкози; 1 мл р-ну також містить 0,38 мг (114 мг/300 мл) натрію, це потрібно враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти зі зниженим споживанням натрію. | Не керувати автомобілем та не працювати з механізмами через ризик розвитку запаморочення або с-мів порушення зору. Якщо під час лікування виникають с-ми та прояви метаболічного ацидозу (рецидивуюча нудота, блювання, біль у животі, низький рівень бікарбонатів або гіпервентиляція) необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря. Необхідно повідомляти про с-ми порушення зору (зміни гостроти зору, зміни кольорового сприйняття, нечіткість зору або випадіння частини поля зору). Уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміно (зрілих сирів, дріжджових екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та ферментованих продуктів з соєвих бобів, таких як соєвий соус). |
| Лінестренол | При використанні лінестренолу і відсутності естрогенного компонента, прийом його припинити у випадку тромбозу. Треба припинити прийом у випадку тривалої іммобілізації ч/з хворобу або операцію. Застосування стероїдів може призводити до зміни результатів при проведенні специфічних лабораторних тестів. При лікуванні препаратом може відзначатися підвищення рівня ліпопротеїдів низької щільності та зниження рівня ліпопротеїдів високої щільності. Іноді можуть виникати зміни функції печінки, обміну вуглеводів та гемостазу. Лінестренол має слабкий андрогенний вплив, що було встановлено на основі його взаємодії з білком, що зв’язує статеві гормони (SHBG). Підтвердженням цього є незначні ознаки вірилізації (вугри та себорея), що спостерігаються у деяких пацієнтів. Пацієнти, у яких відзначалися наступні стани, повинні знаходитися під постійним наглядом лікаря: деякі форми тяжкої депресії, що можуть загостритися при застосуванні статевих стероїдних гормонів. Може послаблювати дію інсуліну. | У жінок, схильних до проявів хлоазми, дія природного або штучного сонячного світла на шкіру викликає або погіршує цей стан. Жінки з тромбемболічними порушеннями в анамнезі повинні знати про можливість рецидиву. Містить лактозу і тому не повинен застосовуватися жінками з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. При тривалому лікуванні прогестагенами рекомендується проходити періодичні медичні обстеження. Оскільки при застосуванні препарату може виникати запаморочення, потрібно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом або під час роботи з іншими механізмами. |
| Лінкоміцин | Дози та спосіб застосування визначати, виходячи зі ступеня тяжкості інфекції, стану пацієнта та чутливості бактеріального збудника. Тривалість лікування визначається індивідуально. Провести мікробіологічні дослідження з метою визначення збудників та їхньої чутливості до лінкоміцину. У поєднанні з терапією необхідно проводити бактеріологічні посіви та дослідження чутливості збудників. Можлива часткова перехресна резистентність з макролідами. Можна застосовувати одночасно з іншими а/б. Застосовувати лише для лікування чи профілактики інфекцій, які доведено або з дуже високою ймовірністю спричинені чутливими бактеріями. Застосування лінкоміцину не показане для лікування незначних бактеріальних інфекцій та вірусних інфекцій. Можливе виникнення діареї, пов’язаної з C. difficile. У випадках псевдомембранозного коліту легкого ступеня тяжкості зазвичай достатньо припинити прийом лінкоміцину, при ступенях тяжкості від середньої до тяжкої проводити лікування із введенням р-нів, електролітів, білків та призначення АБЗ, ефективних проти Clostridium difficile при коліті. Після встановлення первинного діагнозу псевдомембранозний коліт розпочати лікування, при відсутності лікування у пацієнта може розвинутися потенційно летальний перитоніт, шок та токсичний мегаколон. Необхідно провести ретельний аналіз анамнезу, оскільки розвиток діареї, пов’язаної з C. difficile, описували навіть через 2 міс. після завершення антибактеріальної терапії. З обережністю призначати пацієнтам, у яких в анамнезі є захворювання ШКТ, в особливості — коліт. Не можна застосовувати для лікування менінгіту. Може призводити до надмірного росту нечутливих організмів, зокрема дріжджових грибків. У разі виникнення суперінфекцій вживати відповідних заходів, показаних відповідно до клінічної ситуації. Якщо лікування лінкоміцином потребують пацієнти з вже існуючими грибковими інфекціями, необхідно одночасно проводити протигрибкову терапію. З обережністю застосовувати пацієнтам з анамнезом, обтяженим БА або вираженими алергіями. Призначені хірургічні процедури проводити у поєднанні з антибіотикотерапією. З обережністю застосовувати для лікування пацієнтів з атопією. Капс. не приймати пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов’язаними із непереносністю галактози, саамською недостатністю лактози або с-мом порушення всмоктування глюкози та галактози. При застосуванні р-ну для ін`єкц. перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до а/б, зробивши шкірну пробу. До складу ін’єкц. р-ну входить бензиловий спирт. Лінкоміцин не вводити в/в у вигляді болюсу нерозведеного препарату. В/в можна вводити винятково шляхом крапельної інфузії тривалістю щонайменше 1 год. | Капс. приймати за 1–2 год. до або через 1–2 год. після прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Можливі випадки виникнення запаморочення. |
| Літій | Слід застосовувати у мінімальних ефективних дозах; під час лікування потрібно постійно контролювати концентрацію літію в сироватці крові, максимально допустима концентрація — 1,6 ммоль/л. Перед початком терапії літієм та протягом лікування регулярно перевіряти функцію нирок, серцево-судинної системи, щитовидної залози. Тривале лікування проводити тільки при ретельній оцінці ризику/користі та під контролем функції щитовидної залози кожні 6 міс. (частіше при наявності ознак її погіршення), функцію нирок контролювати кожні 6 міс. (частіше при наявності відповідних симптомів або якщо у пацієнта є інші фактори ризику, такі як супутнє лікування інгібіторами АПФ, НПЗП, діуретиками) через ризик розвитку гіпотиреозу і ниркової дисфункції. При нудоті, блюванні, діареї, підвищеній пітливості та/або інших умовах, що призводять до водно-електролітного дефіциту (у т.ч. сувора дієта, підвищена температура навколишнього середовища, ГРВІ, шлунково-кишкові інфекції) уважно стежити за дозами літію та у разі необхідності коригувати їх, підтримувати достатній питний режим та дієту для забезпечення стабільного водно-електролітного балансу. призупинити лікування літієм при будь-яких інтеркурентних інфекціях. При сумісному застосуванні з препаратами, які знижують судомний поріг або після електросудомної терапії у хворих на епілепсію зменшується поріг судомної готовності і збільшується ризик розвитку неврологічних побічних ефектів. Попередити пацієнтів про необхідність звернення до лікаря за наявності постійного головного болю та/або порушення зору, через ризик розвитку доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії. Уникати застосування літію пацієнтам з вродженим с-мом подовженого інтервалу QT, з нескоригованою гіпокаліємією, брадикардією, при одночасному застосуванні препаратів, що подовжують інтервал QT. Моніторинг рівня літію в сироваці крові проводити щотижня після: зміни дозування, ініціації лікування, серйозних інтеркурентних захворювань, значних змін у споживанні солей Na+, рідини, застосування препаратів, які змінюють нирковий кліренс літію та можуть порушити електролітний баланс; після стабілізації концентрації літію в крові контроль проводити кожні 3 міс. Прийом препарату припинити за 24 год. до значних хірургічних втручань, але при незначних операціях лікування літієм можна продовжити за умови ретельного контролю водно-електролітного балансу. Попередити пацієнта про можливість розвитку інтоксикації під час лікування та надати чіткі вказівки про необхідність звернутися за невідкладною медичною допомогою при появі цих с-мів. Протипоказане вживання алкоголю. | Застосовувати внутрішньо перорально вранці і увечері після прийому їжі, запиваючи водою. При відміні препарату дозу знижувати поступово, під наглядом лікаря. Жінкам репродуктивного віку під час лікування застосовувати методи контрацепції. Не вживати алкоголь. У разі наявності ознак інтоксикації, звернутися за невідкладною медичною допомогою до лікаря. Повідомити лікаря про наявність постійного головного болю та/або порушення зору, через ризик розвитку доброякісної внутрішньочерепної гіпертензії під час лікування. Утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, що потребують концентрації уваги. Під час лікування потрібно підтримувати достатній питний режим та дієту для забезпечення стабільного водно-електролітного балансу. |
| Ловастатин | Викликає міопатію. Рабдоміоліз, з або без г. ниркової недостатністі внаслідок міоглобінурії, виникає коли завгодно. Частота і вираженість міопатії збільшується при супутньому призначенні фібратів, також у ліпідознижуючих (більше 1 г на добу) дозах ніацину, циклоспорину, антогоніст кальцію класу тетралолів мібефрадил, ітраконазол, кетоконазол та інші протигрибкові азоли, а/б групи макролідів еритроміцин і кларитроміцин, та антидепресант нефазодон. Обережно при призначенні хворим з нирковою недостатністю, тривалим перебігом діатезу, що підвищує ризик рабдоміолізу. Лікування припинити за кілька днів до хірургічного втручання. Для запобігання виникненню міопатії необхідне періодичне визначення КК. Поєднаного застосування з фібратами або ніацином уникати, за винятком випадків, коли користь подальшої зміни рівнів ліпідів перевищить збільшений ризик застосування цієї комбінації препаратів. При зростанні рівня трансаміназ понад трикратну необхідно зважити на потенційний ризик та очікуваний позитивний ефект від лікування. Обережніо при призначенні препарату пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі. У пацієнтів з рідкісною гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією препарат менш ефективний. Він не показаний, коли гіпертригліцеридемія є основним захворюванням (при гіперліпідеміях I, IV і V типів). Лікування ловастатином необхідно тимчасово призупинити під час гострих інфекційних захворювань, за декілька днів до хірургічних втручань, а також після травм і в післяопераційний період. Не застосовувати у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Функції ендокринної системи: при прийомі інгібіторів ГМК-Ко-А-редуктази, в тому числі ловастатину, повідомлялось про підвищення рівня гліколізованого гемоглобіну і підвищення концентрації глюкози в сироватці крові натщесерце. | Обстежувати пацієнтів на предмет наявності в них ознак м»язового болю, болючості або слабкості, особливо у перші місяці терапії і під час періодів титраційного підвищення доз будь-яких препаратів |
| Лозартан | Слід часто контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряки обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі, часто перевіряти концентрації калію у плазмі крові і показники кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30–50 мл/хв. | слід пам’ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату. |
| Ломефлоксацин | Для профілактики дисбактеріозів одночасно з ломефлоксацином призначати ферментні препарати, біфідумбактерин, для профілактики кандидозу — протигрибкові препарати. з обережністю застосовувати ломефлоксацин із супутніми препаратами, які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу Ia або ІІІ) та хворим, у яких в анамнезі наявні такі захворювання які супроводжуються подовженням інтервалу QT. При перших ознаках фотосенсибілізації або гіперчутливості, проявах нейротоксичної реакції лікування необхідно припинити. З обережністю приймати препарат хворим на церебральний атеросклероз, із захворюваннями ЦНС, з непереносимістю лактози. | Пацієнтам, які застосовують препарат, уникати опромінення сонячними та штучними ультрафіолетовими променями. Під час лікування препаратом рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. |
| Ломустин | Призначають лікарі-онкологи, які мають досвід застосування протипухлинних препаратів. Основна і найтяжча токсична дія з пізнім пригніченням кісткового мозку, яке проявляється істотним зниженням кількості лейкоцитів і тромбоцитів крові, виникають кровотечі і тяжкі інфекції. Щотижня здійснювати аналіз формених елементів крові — від початку лікування та протягом щонайменше 6 тиж. після застосування призначеної дози. Режим дозування встановлюється винятково лікарем і залежить від таких показників крові як рівень гемоглобіну, лейкоцитів та тромбоцитів. Може спричиняти вроджені вади. Проміжок часу між курсами у рекомендованих дозах має бути не менше 6 тиж. | Утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робот, що потребують концентрації уваги. Жінкам та чоловікам рекомендується використовувати надійні методи контрацепції протягом лікування та упродовж 6 місяців після його закінчення. |
| Лоперамід | Капсули містять лактозу і повинні з обережністю призначатись пацієнтам з непереносимістю лактози, галактоземією та порушеннями всмоктування глюкози/галактози. У хворих з діареєю, особливо у дітей, може виникнути дегідратація та дисбаланс електролітів. | У разі виникнення втоми, сонливості, запаморочення не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою. |
| Лоратадин | Прийом припинити не пізніше, ніж за 48 год. до проведення шкірних діагностичних алергопроб для запобігання хибним результатам. | Не відзначалося впливу препарату на швидкість реакції пацієнта при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Однак враховувати, що надзвичайно рідко можлива поява сонливості. уникати потрапляння гелю на слизову оболонку очей. |
| Лорноксикам | Пацієнтам після обширних хірургічних втручань, з СН, які приймають діуретики або засоби, що можуть спричинити ушкодження нирок, необхідно ретельно контролювати функцію нирок. Пацієнтам з порушенням згортання крові рекомендоване проведення ретельного клінічного дослідження та оцінки лабораторних показників (АЧТЧ). Запобігати сумісного застосування лорноксикаму з іншими НПЗЗ, у т. ч. з селективними інгібіторами ЦОГ- 2. Небажані реакції мінімізувати за допомогою прийому найменшої ефективної дози препарату протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю с-мів захворювання. Під час застосування можливе виникнення ШК кровотечі, виразки або перфорації, навіть з летальним наслідком. Пацієнтам з виразками в анамнезі, особливо ускладненими кровотечами або перфорацією, а також пацієнтам літнього віку з особливою обережністю розпочинати лікування препаратом у найменших терапевтичних дозах. Для пацієнтів, які паралельно приймають низькі дози ацетилсаліцилової к-ти або інші препарати, що збільшують ризик виникнення ШК ускладненьФ, але потребують сумісної терапії з лорноксикамом, лікування можливо проводити на тлі одночасного прийому захисних агентів (мізопростол або інгібітори протонної помпи) з проведенням клінічного спостереження через регулярні проміжки часу. У випадку виникнення кровотечі або виразки ШКТ — лікування припинити. Застосування деяких НПЗЗ (особливо довготривала терапія та у високих дозах) може бути пов’язано з невеликим підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (ІМ чи інсульту). Можуть виникати тяжкі шкірні реакції (ексфоліативний дерматит, с-м Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз), навіть з летальним наслідком, тому прийом лорноксикаму припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболонок та інших проявах гіперчутливості. У пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини, може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту. Пигнічує агрегацію тромбоцитів, збільшуючи час згортання крові, тому з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до кровотеч. Може спричиняти епізодичне підвищення трансаміназ, білірубіну в сироватці крові, а також збільшення концентрації в крові сечовини і креатиніну і інші відхилення лабораторних показників від норми; якщо відхилення лабораторних показників суттєві та тривають довгий час, лікування необхідно припинити та провести необхідне дослідження. Табл., вкриті п/о містять лактозу, тому не призначати їх пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози. Р-н для ін’єкц. виготовляється безпосередньо перед застосуванням (вміст 1 фл. (8 мг ліофілізату) розчиняється водою для ін’єкц. (2 мл); зовнішній вигляд препарату після відновлення — прозорий розчин жовтого кольору, вільний від видимих часток; при видимих ознаках погіршення ЛЗ продукт має бути утилізований згідно з місцевими вимогами. Може послаблювати фертильність, тому не рекомендований жінкам, які намагаються завагітніти. Уникати застосування при наявній вітряній віспі. | Табл., вкриті п/о, приймати перорально, запиваючи достатньою кількістю води. Не керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через ризик розвитку запаморочення та/або сонливості. |
| Лютропін альфа | Перед початком лікування оцінити неплідність пари з огляду на її придатність для лікування і для виявлення передбачуваних протипоказань до вагітності. Зокрема пацієнтів обстежити щодо наявності гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії і призначити їм відповідне специфічне лікування. Очікуваним наслідком контрольованої оваріальної стимуляції є певне збільшення розмірів яєчників. Це явище, яке найбільш поширене серед жінок, хворих на синдром полікістозних яєчників, зазвичай минає без відповідного лікування. На відміну від неускладненого збільшення яєчників, СГСЯ є синдромом, який проявляється з наростанням ступеня тяжкості. Дотримання рекомендованого дозування та режиму введення лютропіну альфа та ФСГ може мінімізувати ризик розвитку оваріальної гіперстимуляції. Для раннього встановлення відповідних факторів ризику рекомендується проводити моніторинг циклів стимуляції за допомогою ультразвукового дослідження та визначення рівня естрадіолу. Існують докази, що лХГ відіграє ключову роль в ініціації СГСЯ, і що цей синдром може ставати тяжчим та тривалішим при настанні вагітності. Тому при наявності ознак оваріальної гіперстимуляції рекомендується відмінити введення лХГ та порадити пацієнтці утриматись від статевих зносин або застосовувати бар’єрні засоби контрацепції упродовж щонайменше 4 днів. СГСЯ може швидко прогресувати (у межах 24 год) і протягом кількох днів стати серйозним медичним ускладненням. Тому після введення лХГ пацієнтки повинні перебувати під медичним наглядом щонайменше протягом 2 тижнів. Зазвичай СГСЯ легкого або помірного ступеня тяжкості минає спонтанно. Якщо спостерігається СГСЯ у тяжкій формі, лікування гонадотропінами необхідно припинити, якщо воно ще продовжується, пацієнтку госпіталізувати та розпочати відповідну терапію СГСЯ. Багатоплідна вагітність, особливо вищого порядку, несе підвищений ризик несприятливого результату пологів і перинатального періоду. Для мінімізації ризику багатоплідної вагітності вищого порядку рекомендується ретельно контролювати оваріальну реакцію. У пацієнток при проведенні стимуляції росту фолікулів для індукції овуляції частота випадків переривання вагітності внаслідок викидня або спонтанного аборту вища, ніж при природному заплідненні. | Препарат не впливає або майже не впливає на здатність пацієнтів керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. |
| Магнію сульфат | Перед початком терапії визначити рівень магнію у крові. При застосуванні препарату враховувати, що підвищення виділення магнію з сечею відбувається при збільшенні позаклітинної рідини, розширенні ниркових судин, гіперкальціємії, підвищеному виведенні натрію з сечею, при призначенні осмотичних сечогінних (сечовина, маніт, глюкоза), «петльових» сечогінних (фуросемід, етакринова кислота, тіазиди), при прийомі серцевих глікозидів, кальцитоніну, тиреоїдину, при тривалому введенні дезоксикортикостерону ацетату (більше 3–4 діб). Уповільнення виведення магнію спостерігається при введенні паратгормона. З обережністю застосовувати при міастенії. При тривалому застосуванні препарату рекомендується моніторинг ССС, сухожильних рефлексів, функції нирок та частоти дихання. В/в введення магнію сульфату необхідно здійснювати повільно. Одночасне парентеральне введення вітаміну В6 та інсуліну підвищує ефективність магнезіотерапії. При необхідності одночасного в/в введення магнію сульфату та препаратів кальцію їх вводити у різні вени, при цьому враховувати, що рівень магнію залежить від рівня кальцію в організмі. | Не допускати керування автотранспортом та заняття потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій через седативну дію. Препарат не рекомендується застосовувати систематично. |
| Макрогол | Випадки АР і виняткові випадки анафілактичних реакцій тільки при застосуванні високих доз поліетиленгліколю, які використовувались у препаратах для діагностичних процедур товстого кишечнику. Не містить цукру й полімолекулярних спиртів, може застосовуватися хворими на ЦД або при дотриманні дієти з обмеженим споживанням галактози. Через наявність у складі діоксину сірки, у рідкісних випадках препарат може викликати алергічні реакції та бронхоспазм. | Пацієнтам, що дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію необхідно враховувати, що вміст натрію в одному саше масою 3,45 г становить 145 мг. Містить калій (в одному саше масою 3,45 г міститься 20 мг калію, що враховувати при щоденному прийомі препарату. Не вживати пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози. з обережністю вживати пацієнтам, схильним до порушення водно-електролітного балансу, а саме: пацієнтам літнього віку, з порушеннями функцій печінки або нирок; при одночасному прийомі сечогінних засобів, враховуючи можливість розвитку діареї. |
| Манітол | Застосовують тільки в умовах стаціонару. Контролювати осмотичність крові, баланс води та іонів. Після введення пробної дози, стежити за діурезом. Не робити висновки, виходячи з питомої ваги сечі. Не застосовувати при ураженнях головного мозку, що супроводжуються порушенням цілісності гематоенцефалічного бар’єра, коматозних станах. У разі виникнення таких симптомів як головний біль, запаморочення, блювання, порушення зору необхідно припинити введення препарату. У разі випадання кристалів препарат нагріти на водяній бані при температурі 50–70 °С, якщо при охолодженні до температури нижче 36 °С кристали не випадуть знову, препарат придатний для застосування. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Мапротилін | Під час лікування хворий повинен перебувати під медичним наглядом. Знизити ризик появи судом можна якщо: розпочинати лікування з невеликої дози; зберігати початкову дозу незмінною протягом 2-х тижнів з наступним повільним підвищенням дози, тривала підтримуюча доза повинна бути мінімальною, уникати одночасного застосування ЛЗ, які знижують поріг судомної готовності (фенотіазинів), якщо такі засоби застосовуються — з обережністю змінювати їх дози, уникати швидкої відміни чи одночасного застосування бензодіазепінів. З обережністю призначати препарат хворим похилого віку та пацієнтам із ССЗ через ризик розвитку аритмії, синусової тахікардії та сповільнення внутрішньосерцевої провідності, показаний постійний контроль функції серця, АТ та ЕКГ. Хворим на шизофренію та пацієнтам з циклічними афективними розладами застосовувати зниженні дози, ч/з ризик загострення психотичної симптоматики. Пацієнтам із суїцидальними явищами в анамнезі та хворим, які демонструють високий рівень суїцидального мислення до початку терапії потрібен ретельний нагляд, особливо на початку лікування та після змін у дозуванні. Електросудомна терапія можлива тільки при уважному спостереженні за пацієнтом. періодично контролювати число лейкоцитів у периферичній крові. Застосовувати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі підвищення внутрішньоочного тиску або затримку сечі (при гіпертрофії передміхурової залози). У випадку появи запору необхідно припинити застосування. Застосовувати з обережністю хворим на гіпертиреоз, а також тим, які приймають препарати гормонів щитоподібної залози через підвищення частоти побічних реакцій з боку серця. Уникати раптової відміни або різкого зниження дози. При тривалому лікуванні можливе підвищення ризику появи карієсу зубів, у такому випадку рекомендується регулярне обстеження пацієнта стоматологом. Призводить до зниження сльозовиділення та відносного збільшення кількості слизу у складі слізної рідини, до порушення епітелію рогівки у пацієнтів, які носять контактні лінзи.Перед проведенням загальної або місцевої анестезії попереджувати анестезіолога про те, що пацієнт приймає мапротилін. | Уникати керування автомобілем, роботи з механізмами, а також занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Не рекомендується вживати алкогольні напої, через розвиток побічних реакцій. Регулярно відвідувати стоматолога через підвищений ризик появи карієсу зубів. |
| Мебгідролін | У дітей іноді спостерігаються парадоксальні реакції: підвищене збудження, дратівливість, тремор, порушення сну; мебгідролін для дітей містить цукор-рафінад, його з обережністю застосовувати хворим на ЦД. Не рекомендується при закритокутовій глаукомі, епілепсії, порушеннях серцевого ритму. | Не рекомендується керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги; під час лікування вживання алкогольних напоїв не рекомендується. |
| Мебеверин | Спеціальних рекомендацій немає. | Оскільки таблетки містять лактозу, пацієнтам з поодинокими спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не приймати цей препарат. Оскільки таблетки містять сахарозу, пацієнтам з поодинокими спадковими захворюваннями, такими як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або недостатність сахарози-ізомальтази, не приймати цей препарат. |
| Мебендазол | При прийомі препарату немає необхідності у призначенні дієти або застосуванні проносних засобів; уникати одночасного застосування мебендазолу та метронідазолу. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Мебікар | Звикання, залежність та с-м відміни при застосуванні препарату не встановлені. | Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами, оскільки іноді застосування препарату може викликати зниження АТ. Утримуватися від вживання алкоголю. |
| Мебіфон | Підтримувати належний рівень гідратації організму, контролювати вміст кальцію та креатиніну в сироватці крові. Не змішувати з інфузійними р-нами, що містять іони кальцію (р-н Рінгера). Застосування в післяопераційному періоді з ад’ювантною метою не обтяжує загального стану хворого та зменшує гемотоксичність хіміотерапії. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Мегестрол | При ускладненнях, що ведуть до тромбоутворення, лікування негайно припинити. З обережністю у пацієнтів, чий стан може погіршитися внаслідок затримки рідини в організмі: при БА, мігрені, серцевій чи нирковій дисфункції. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Медроксипрогестерон | Застосування високих доз може призвести до пригнічення функції надниркових залоз, яка може цілком відновитися після припинення терапії. Застосовувати з обережністю у пацієнтів з ендокринними порушеннями: діабет, гіпертиреоз. У разі тромбоемболічних ускладнень та піхвової кровотечі застосування ЛЗ повинне бути припинено негайно. Пацієнти з патологією, що викликає затримку рідини в організмі (астма, мігрень, кардіальна або ниркова дисфункція), повинні з обережністю застосовувати препарат. Застосування повинне бути припинено при депресії. У разі розвитку г. дисфункції зору, екзофтальмозів, диплопії або мігренеподібного головного болю необхідно перевірити зір, щоб запобігти ушкодженню судин. Зменшує рівень естрогенів у сироватці крові і пов’язане зі значною втратою мінеральної щільності кісток. Може спричиняти порушення менструального циклу, нерегулярні кровотечі і кров’янисті виділення. Під час терапії ЛЗ деякі пацієнти можуть скаржитися на депресію передменструального типу. | Застосовувати тільки під наглядом лікаря, що має досвід лікування злоякісних пухлин. Не вводити внутрішньоартеріально. Може спричиняти порушення менструального циклу. Бути обережним під час керування автотранспортом або іншими механізмами. |
| Мексилетин | У зв’язку з можливістю розвитку аритмій, припинення прийому попередньої антиаритмічної терапії проводять в умовах стаціонару. Раптова відміна препарату небезпечна для життя, дозу препарату знижувати поступово. При переході з лікування лідокаїном на лікування мексилетином необхідно припинити інфузію лідокаїну відразу після прийому першої дози мексилетину, при цьому систему для в/в введення лідокаїну від’єднують від хворого тільки після досягнення задовільного антиаритмічного ефекту після орального прийому мексилетину. Електролітний дисбаланс може змінювати відповідь організму на препарат (наприклад, при гіпокаліємії знижується ефективність мексилетину), тому порушення електролітного балансу потрібно коригувати до початку терапії. Оскільки у деяких пацієнтів при застосуванні мексилетину спостерігаються гематологічні зміни (тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз), необхідний регулярний контроль аналізу крові в процесі лікування препаратом. Ренальна екскреція мексилетину значно підвищується з підвищенням кислотності сечі, тому одночасний прийом медикаментів та продуктів харчування, які значною мірою впливають на pH сечі, уникати. з обережністю призначати препарат хворим на міастенію, епілепсію, психічні захворювання. Мексилетин посилює прояви симптомів та вираженість хвороби Паркінсона. Препарат містить лактозу, що необхідно мати на увазі при призначенні пацієнтам з порушеннями толерантності до вуглеводів, такими як вроджена галактоземія, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, лактазна недостатність. | Препарат може негативно впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Мелоксикам | Потребує ретельного нагляду за пацієнтами з захворюваннями ШКТ та хворими, які приймають антикоагулянти. Потенційно летальні кровотеча ШКТ, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який час у процесі лікування. Може збільшувати ризик появи серйозних СС тромботичних явищ, ІМ та інсульту, які можуть бути фатальними. У пацієнтів зі зниженим об’ємом крові та зниженим нирковим кровотоком може спричинити ниркову недостатність. Може виникати затримка натрію, калію та води в організмі і вплив на натрійуретичні ефекти діуретиків. Може маскувати симптоми інфекційних захворювань. | При розладі функції зору, сонливості, інших порушеннях ЦНС, рекомендується утримуватися від. керуванням автомобілем або працювати з автоматичними приладами. Не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. |
| Мелфалан | Сильний мієлосупресивний засіб, істотне значення має перевірка картини крові, щоб запобігти надмірній мієлосупресії та ризику необоротної аплазії кісткового мозку. Кількість клітин крові може продовжувати знижуватись після припинення лікування, при перших ознаках надмірного зниження кількості лейкоцитів або тромбоцитів лікування тимчасово припинити. З обережністю пацієнтам, що недавно пройшли курс променевої терапії або хіміотерапії, у зв’язку з підвищенням токсичного впливу на кістковий мозок. Ін’єкції зумовлюють ушкодження м’яких тканини навколо судин при екстравазальному потраплянні препарату, не вводиться прямо у периферичну вену. повільно вводити препарат в систему з в/в інфузією ч/з окремий порт або шляхом катетеризації центральних вен. При призначенні високих доз вирішити питання про профілактичне призначення антиінфекційних ЛЗ, при необхідності — препаратів крові. Р-н готувати при кімнатній t0 шляхом розчинення ліофілізованого порошку у розчиннику, що додається. Додати 10 мл цієї речовини за один прийом і негайно почати енергійно струшувати фл. до повного розчинення. Отриманий р-н містить еквівалент 5 мг/мл безводного мелфалану та рН приблизно 6,5. Р-н має обмежену стабільність, тому повинен готуватися безпосередньо перед застосуванням. Весь невикористаний р-н вилити. Готовий р-н не заморожувати. Якщо препарат вводиться при кімнатній температурі (приблизно 25°С), загальний час від приготування р-ну для ін’єкцій до завершення інфузії не повинен перевищувати 1,5 год Якщо у розчинених або розведених р-нах з’являються будь-які видимі ознаки мутності або кристалізації, препарат вилити. | Застосовувати під контролем лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Терапія повинна проводитись тільки при правильно установленому діагнозі. Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції. Якщо р-н потрапив на шкіру, негайно промити це місце милом і великою кількістю холодної води. При потраплянні р-ну в очі, негайно промити р-ном натрію хлориду і одразу звернутися до лікаря. Якщо р-н натрію хлориду відсутній, можна використати великий об’єм води. |
| Мемантин | Слід регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантину, найкраще протягом 3 міс. від початку лікування; підтримуюче лікування можна продовжувати доти, доки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом — доброю. розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом. Дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії. Деякі фактори, що спричиняють збільшення рН сечі (глибокі зміни дієти — заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський; інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів; стани тубулярного ниркового ацидозу (ТНА) чи тяжкі інфекції сечового тракту, спричинені Proteus bacteria) можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. | Табл. приймати 1 р/добу кожного дня в один і той самий час; можна застосовувати разом з їжею чи незалежно від прийому їжі. Має незначний або помірний вплив на швидкість реакції людини, тому дотримуватись особливої обережності при керуванні автотранспортом чи роботі з обладнанням. |
| Менадіон | При гемофілії і тромбоцитопенічній пурпурі та хворобі Верльгофа неефективний. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Менопаузальний гонадотропін людини | Лікування гонадотропінами потребує певних витрат часу лікарів та іншого медичного персоналу, а також відповідного регулярного моніторингу реакції яєчників, а саме: ультразвукових обстежень, можливо, у поєднанні з визначенням сироваткових рівнів естрадіолу. Реакція на введення менотропіну у пацієнток суттєво відрізняється, причому деякі з них дуже слабко реагують на лікування. застосовувати найнижчу ефективну дозу препарату, що відповідає меті лікування. Першу ін’єкцію проводити під безпосереднім наглядом лікаря. До початку лікування у подружжя підтвердити діагноз безпліддя та встановити можливі протипоказання щодо вагітності. Зокрема пацієнток обстежити на наявність гіпотиреозу, недостатності кори надниркових залоз, гіперпролактинемії та пухлин гіпофіза або гіпоталамуса, після чого призначити їм відповідне лікування. У пацієнток, яким у рамках лікування ановулярного безпліддя або проведення ДРТ проводять стимуляцію фолікулярного росту, може спостерігатися збільшення яєчників або їхня гіперстимуляція. Такі випадки можна мінімізувати, суворо дотримуючись рекомендованого дозування та режиму введення препарату, а також здійснюючи ретельний моніторинг терапії. Точну оцінку фолікулярного розвитку і дозрівання повинен проводити лікар, який має досвід інтерпретації відповідних тестів. У пацієнток, яким проводять індукцію овуляції із застосуванням гонадотропінів, частота багатоплідних вагітностей вища, ніж у разі природного запліднення. Більшість випадків багатоплідних вагітностей представлена двійнями. Для зменшення ризику багатоплідної вагітності рекомендується проводити ретельний моніторинг оваріальної реакції. Частота випадків переривання вагітності: передчасних пологів і спонтанних абортів — вище у пацієнток, яким стимулюють фолікулярний ріст у рамках проведення процедур ДРТ, ніж у звичайній групі пацієнтів. Повідомлялося про випадки розвитку доброякісних і злоякісних новоутворень яєчників та інших органів репродуктивної системи у жінок, яким для лікування безпліддя застосовували декілька лікарських препаратів. Поширеність вроджених вад розвитку після проведення ДРТ може бути трохи вищою, ніж при спонтанному заплідненні. Жінкам із загальновизнаними факторами ризику розвитку тромбоемболічних ускладнень, такими як тромбоемболічна патологія в анамнезі або сімейні випадки цієї патології, тяжкий ступінь ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2) або тромбофілія, притаманний підвищений ризик венозної або артеріальної тромбоемболії під час або після завершення лікування із застосуванням гонадотропінів. У таких жінок співставити користь застосування гонадотропінів із можливим ризиком. | Оскільки препарат має сильну гонадотропну активність, яка може спричинити побічні ефекти від легкого до середнього ступеня тяжкості, препарат застосовувати під спостереженням лікарів, які спеціалізуються на лікуванні безпліддя та мають досвід такого лікування. |
| Мепівакаїн | Лише для професійного використання в стоматологічній практиці. Перед проведенням ін’єкції необхідно провести шкірну пробу на підвищену чутливість до препарату. зібрати анамнез щодо одночасного застосування інших лікарських засобів. При необхідності для премедикації застосовують безнодіазепіни. Вводити препарат повільно. Введення низьких доз може зумовлювати недостатню анестезію і призводити до підвищення рівня препарату в крові внаслідок акумуляції препарату або його метаболітів. Спортсменів попереджати, що цей препарат містить активний складник, який може дати позитивний результат при допінг-контролі. зменшити дозу у випадках гіпоксії, гіперкаліємії або метаболічного ацидозу. Необхідно приділяти підвищену увагу пацієнтам, які приймають антикоагулянти (моніторинг INR). Існує ризик ненавмисної травми слизової оболонки внаслідок прикушування губи, щоки, язика. попередити пацієнта про те, що не можна здійснювати жувальні рухи протягом дії анестезії. уникати помилкових ін’єкцій та ін’єкцій в інфіковані або запалені тканини (зменшується ефективність місцевої анестезії). Необхідно враховувати, що у пацієнтів, які приймають інгібітори згортання крові (наприклад, гепарин або аспірин) ненавмисна пункція судини при введенні місцевого анестетика може призвести до серйозної кровотечі та загального підвищення можливості кровотечі. | У чутливих пацієнтів після ін’єкції мепівакаїну може виникнути тимчасове погіршення реакції, наприклад, під час дорожнього руху. Лікар повинен вирішувати в кожному окремому випадку індивідуально, чи здатний пацієнт керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. |
| Меропенем | Р-н для болюсної ін’єкц. готувати шляхом розчинення меропенему у воді для ін’єкц. до отримання концентрації 50 мг/мл, а р-н для інфузії — у 0,9% р-ні натрію хлориду для інфузій або у 5% р-ні глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1–20 мг/мл та використати негайно. Доцільність застосування меропенему залежить від тяжкості інфекції, поширеності резистентності до інших відповідних АБЗ, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів. Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших β-лактамних а/б, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості до β-лактамних а/б. При виникненні тяжкої АР застосування припинити та вдатися до відповідних заходів. Прийняти до уваги можливість псевдомембранозного коліту у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея. розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, направленого проти Clostridium difficile. Не призначати ЛЗ, які пригнічують перистальтику кишечнику. Може спричинити розвиток позитивного прямого або непрямого тесту Кумбса. Порошок для р-ну для ін’єкц. містить 2,0 мЕкв-4,0 мЕкв натрію на 500 мг або 1 г дози препарату відповідно, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Месалазин | Може призначатися пацієнтам, які мають АР до сульфасалазину або ризик розвитку АР до саліцилатів. З обережністю при порушенні функції печінки. Стежити за функцією нирок, вимірюючи рівень креатиніну в сироватці крові (особливо в початковій фазі лікування). Порушення функції нирок може бути спричинене нефротоксичною дією месалазину. При підозрі на розвиток міокардиту чи перикардиту або в разі зміни складу крові лікування припинити. Пацієнти, що становлять группу «повільних ацетиляторів», мають підвищений рівень розвитку побічних ефектів. | Може спостерігатися фарбування сечі та слізної рідини у жовто-оранжевий колір, фарбування контактних лінз. |
| Месна | У пацієнтів можливий розвиток псевдоалергічних реакцій, реакції з боку шкіри і слизових мембран (свербіж, висипання, уртикарія, екзантема, енантема), оборотне підвищення рівня трансаміназ, а також неспецифічні загальні симптоми, такі як гарячка, втома, нудота і блювання, тому запобігання уротоксичності за допомогою месни може призначатись лише після обстеження і ретельної оцінки ризиків і користі. Може спричинити хибно позитивні реакції тестових смужок на кетонові тіла (тест Ротера, тестові смужки з реактивом N-Multistix), а також хибно позитивні і хибно негативні реакції тестових смужок на еритроцити у сечі. Для точного визначення присутності еритроцитів у сечі проводити мікроскопію сечі. У пацієнтів, які скаржаться на нудоту, пероральний прийом замінити на в/в введення. | При пероральному прийомі вміст амп. треба додати до ароматизованого безалкогольного напою (апельсинового соку, коли). |
| Местеролон | Не можна застосовувати здоровим особам для зміцнення м’язів або підвищення загальних фізичних здібностей. З метою виключення раку передміхурової залози під час лікування рекомендується періодичне проведення обстеження передміхурової залози. Після приймання гормональних речовин, що входить до складу препарату, спостерігалося утворення доброякісних, ще рідше — злоякісних пухлин печінки. У випадку сильного болю в епігастральній ділянці, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі, при диференційній діагностиці враховувати можливість наявності пухлини печінки. Можуть виникати часті та стійкі ерекції. Пацієнти з таким рідкісними спадковим захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей засіб. | Препарат призначений винятково для застосування пацієнтами чоловічої статі! Як профілактика рекомендується періодичне проведення обстеження передміхурової залози. Андрогени не можна застосовувати здоровим особам для зміцнення м’язів або підвищення загальних фізичних здібностей. |
| Метадон | Призначений тільки для перорального застосування. Метадон повинен призначати фахівець, який має досвід лікування наркозалежних пацієнтів. Під час тривалого застосування препарату пацієнти потребують належної психологічної та соціальної підтримки. Приділити особливу увагу індивідуальному підбору початкової дози. Занадто високі дози у початковому періоді можуть спричинити побічні явища. При застосуванні метадону можлива зупинка серця, зупинка дихання, шок. Якщо після припинення прийому препарату необхідно знову відновити його прийом, то початкова доза має бути низькою, і її підвищення проводити повільно, щоб уникнути серйозних токсичних явищ і пригнічення дихання. При застосуванні метадону можливий розвиток залежності за морфіновим типом. Багаторазове застосування метадону може призвести до психологічної і фізичної залежності, а також до розвитку толерантності. З обережністю проводити перехід на застосування інших опіатів або навпаки, через ризик пригнічення дихання та пов’язані з цими змінами летальні випадки. Чинить адитивну дію при застосуванні разом з алкоголем, іншими опіатними наркотиками, що мають депресивну дію на ЦНС. У хворих, які одержують підтримуючу терапію із застосуванням метадону, розвиваються тривожні стани у відповідь на стрес і життєві проблеми, тому лікар не повинен плутати ці с-ми з абстинентними с-ми і не повинен лікувати такі стани шляхом підвищення дози метадону. Побічні ефекти опіатів можуть маскувати справжній клінічний стан хворих із травмами голови. Призначати з крайньою обережністю при станах, що супроводжуються гіпоксією, гіперкапнією або зниженим дихальним резервом, як при БА, ХОЗЛ, при вираженій надлишковій масі тіла, при синдромі апное уві сні, мікседемі, кіфосколіозі, пригніченні діяльності ЦНС, при комі, через ризик зупинки дихання., таким пацієнтам рекомендовано застосовувати неопіатні анальгетики і лише у разі їх недостатньої ефективності — застосовувати метадон за умови належного нагляду за хворим. Застосування метадону може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та викликати ортостатичну гіпотензію в осіб, у яких порушена здатність до підтримки АТ через зниження об’єму крові або при одночасному застосуванні таких препаратів, як фенотіазини або деякі анестетики. При післяопераційних болях або інших випадках г. болю у хворих, які одержують підтримуючи дози метадону, ці малі дози не будуть ефективними для аналгезії, у таких випадках необхідно призначити аналгетики, включаючи й опіати, показані для зняття аналогічного больового с-му в інших хворих. Різке припинення прийому опіатів може призвести до розвитку с-му відміни, при цьому виникає ризик повернення до самостійного вживання наркотиків пацієнтом, це потрібно враховувати оцінюючи співвідношення ризик-користь при призначенні підтримуючої метадонової терапії. Не рекомендується різке припинення прийому метадону через ризик розвитку абстинентного с-му або с-му відміни. Призначати з обережністю і при низькій початковій дозі пацієнтам літнього віку, ослабленим хворим, особам з тяжкими порушеннями функції печінки або нирок, хворим на г. алкоголізм, пацієнтам із судомними розладами, при гіпотиреозі, аддісоновій хворобі, хворим із недостатністю адреногідрокортикоїдів, з гіперплазією простати, гіпертрофією передміхурової залози, при стриктурі уретри, гіпотензії, запальних або обструктивних захворюваннях кишечника, пацієнтам з міастенією гравіс. З обережністю застосовувати препарат хворим з ІХС; у разі наявності миттєвої серцевої смерті у сімейному анамнезі; при одночасному застосуванні препаратів, які подовжують інтервал QT. Метадон варто призначати тим хворим, у яких користь опіатної аналгезії переважує відомий ризик, пов’язаний із застосуванням цього препарату (порушення серцевої провідності, пригнічення дихання, зміна психічного статусу, постуральна гіпотензія). Лікування метадоном з метою аналгезії при г. або хр. болях варто розпочинати, якщо потенційний сприятливий аналгетичний або паліативний ефект переважає ризик небезпечних для життя ускладнень, можливих при застосуванні високих доз цього препарату. Таблетки містять лактозу, а розчин для перор. застосування — сахарозу, це мати на увазі, якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів чи хворим з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози чи сахарозно-ізомальтозною недостатністю. | Табл. приймати, запиваючи достатньою кількістю рідини (1 склянка води). У вигляді суспензії перед застосуванням призначену дозу розчиняють в 100 мл рідини. Не рекомендовано керувати автомобілем або виконувати роботу, яка потребує концентрації уваги, оскільки метадон може порушувати розумову і фізичну здатність працювати з джерелами підвищеної небезпеки. |
| Метамізол натрію | Виключається застосування для зняття г. болю у животі (до з’ясування причини). У хворих на атопічну БА і полінози існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. З обережністю застосовувати пацієнтам при ІМ, множинній травмі, з анамнестичними вказівками на захворювання печінки і нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит), при лікуванні цитостатиками, при хр. алкоголізмі, обтяженому алергологічному анамнезі, захворюваннях крові. Не рекомендується регулярний тривалий прийом препарату через мієлотоксичність метамізолу; у випадку тривалого застосування (більше 7 діб) необхідно контролювати картину периферичної крові (лейкоцитарну формулу). При застосуванні дітям потрібно проводити постійний лікарський контроль. Необхідно контролювати якісний та кількісний склад периферичної крові. При застосуванні препарату можливий розвиток агранулоцитозу. Для в/м введення необхідно використовувати довгу голку. | У період лікування можливе забарвлення сечі у червоний колір (за рахунок виділення метаболіту), що не має клінічного значення. В період лікування не допускається керування автотранспортом і заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Метандієнон | При появі перших ознак вірилізації у жінок (огрубіння голосу, гірсутизм, вугри) прийом припинити, щоб не допустити незворотних змін. Необхідно систематично контролювати рівень ліпідемії й холестеринемії. Для досягнення оптимального ефекту одночасно із застосуванням метандієнону пацієнт повинен отримувати з їжею адекватну кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин. Застосування анаболічних стероїдів з метою стимуляції атлетичних якостей може завдати серйозної шкоди здоров’ю і є недопустимим. | Застосовувати внутрішньо перед їжею. Одночасно із застосуванням метандієнону пацієнт повинен отримувати з їжею адекватну кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин. Застосування анаболічних стероїдів з метою стимуляції атлетичних якостей може завдати серйозної шкоди здоров’ю і є недопустимим! |
| Метилдопа | З обережністю при лікуванні хворих з: порушенням мозкового кровообігу; депресією в анамнезі; хворобою Паркінсона (можливе загострення). У разі наявності захворювань нирок перед застосуванням пройти ретельне обстеження та зробити аналіз крові. Протягом перших 1–3 місяців лікування періодично робити загальний аналіз крові та визначати рівень трансаміназ у сироватці крові. Після перших 6–10 тижнів лікування виключити можливість аутоімунної гемолітичної анемії при проведенні тесту Кумбса, який при тривалому лікуванні необхідно повторювати ч/з кожні 0.5–1 рік. Можлива поява позитивного катехоламінового тесту, який вказує на можливість розвитку феохромоцитоми. Введення препарату у дозі 750 мг/день та більше також може призвести до позитивного порфобіліногенового тесту. У зв’язку з її впливом на водний баланс можливий розвиток набряків, які усуваються за допомогою діуретиків. Найчастішим побічним ефектом при застосуванні препарату є набряки, при лікуванні забезпечити контроль маси тіла хворих, дієтичний режим. При загальній анестезії може збільшитись наркотичний ефект. | Уникати вживання алкогольних напоїв. Утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують концентрації уваги, в тому числі керування транспортом |
| Метиленовий синій | Спеціальних рекомендацій немає. | Не допускати потрапляння в очі та на слизові оболонки. |
| Метилергометрин | У випадку в/в застосування препарат вводити повільно, щонайменше протягом 60 с, з одночасним ретельним контролем АТ, оскільки існує небезпека раптового підвищення його та тяжкого порушення мозкового кровообігу. Забороняється артеріальне або періартеріальне введення препарату. з обережністю застосовується при порушеннях функції печінки та нирок. Ампули повинні бути ретельно оглянуті перед застосуванням. У разі наявності осаду у розчині чи зміни кольору розчину препарат не можна застосовувати. | У зв’язку із розвитком побічних реакцій з боку ЦНС утримуватись від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами. |
| Метилпреднізолон | Застосування живих або живих ослаблених вакцин пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, протипоказане. Пацієнтам, які отримують кортикостероїди в імуносупресивних дозах, можна проводити вакцинацію, застосовуючи вбиті чи інактивовані вакцини, однак їхня відповідь на такі вакцини може бути ослабленою. Зазначені процедури імунізації можна проводити пацієнтам, які отримують кортикостероїди не в імуносупресивних дозах. Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі має обмежуватися випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, у цих випадках кортикостероїди застосовують у поєднанні з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією. Аспірин і нестероїдні протизапальні засоби у комбінації з кортикостероїдами застосовувати з обережністю. Можуть розвинутись алергічні реакції (наприклад ангіоневротичний набряк). При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до летального наслідку. Оскільки глюкокортикостероїди можуть викликати чи посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга уникати їх застосування. Відзначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих із гіпотиреоїдизмом. Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть збільшувати вміст глюкози у крові, погіршувати стан пацієнтів з наявним цукровим діабетом та обумовлювати схильність до цукрового діабету у пацієнтів, які застосовують кортикостероїди довгостроково. При застосуванні кортикостероїдів можливі різноманітні психічні розлади: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості до тяжкої депресії із вираженням психотичних маніфестацій. Пацієнтам із судомами, а також із міастенією гравіс застосовувати кортикостероїди з обережністю. При ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, кортикостероїди застосовувати з обережністю, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки. При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта і ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм чи підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. Для зменшення частоти розвитку атрофії шкіри та підшкірної клітковини дотримуватися обережності, щоб не перевищити рекомендовані дози. При проведенні лікування кортикостероїдами призначати найнижчу дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження проводити поступово. | Пацієнти, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему, більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові люди. Вітряна віспа і кір, наприклад, можуть мати більш серйозні або навіть летальні наслідки у неімунізованих дітей або дорослих, які приймають кортикостероїди. Після лікування кортикостероїдами, можливе виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, вертиго, порушення з боку зору, втома. У цьому випадку пацієнтам не водити автотранспорт або працювати з іншими механізмами. Пацієнтів та/або тих, хто за ними доглядає, необхідно попередити про можливість виникнення серйозних психічних реакцій при застосуванні системних стероїдів. |
| Метіонін | Містить цукор, що враховувати хворим на ЦД. | Через неприємний запах дітям приймати із солодким сиропом, киселем. |
| Метоклопрамід | У зв’язку iз вмiстом в iн’єкцiйному р-нi сульфiту натрiю, в окремих випадках, в основному у хворих на БА, можуть виникати реакцiї пiдвищеної чутливостi до медикаменту. У деяких хворих вони можуть спричиняти стани, що загрожують життю. | Хворі втрачають здатнiсть швидко реагувати при керуваннi автотранспортом, обслуговуваннi машин, особливо при одночасному вживаннi алкоголю. |
| Метокси поліетилен гліколь-епоетину бета | При відсутності відповіді на лікування препаратом необхідно ініціювати пошук причинних факторів. Дефіцит заліза, фолієвої кислоти і вітаміну В12 знижують ефективність терапії засобами, що стимулюють еритропоез, і тому дефіцит вказаних речовин необхідно корегувати. До зниження ефективності терапії засобами, що стимулюють еритропоез, можуть призводити також інтеркурентні інфекції, запальні процеси, травми, прихована втрата крові, гемоліз, виражений надлишок алюмінію, захворювання крові, фіброз кісткового мозку. При обстеженні пацієнтів визначати також число ретикулоцитів. При виключенні перерахованих станів і раптовому зниженні рівня гемоглобіну, асоційованому з ретикулоцитопенією і виявленням антитіл до еритропоетину, необхідно провести дослідження кісткового мозку для виключення діагнозу червоноклітинної аплазії. При підтвердженні діагнозу червоноклітинної аплазії лікування препаратом припинити. Переходити на лікування іншими засобами, що стимулюють еритропоез, не рекомендується. Препарат може застосовуватися п/ш чи в/в з метою підвищення рівня гемоглобіну не вище 12 г/дл (7,45 ммоль/л). Пацієнтам, які не отримують гемодіаліз, рекомендується п/ш введення з метою уникнення пункції периферичних вен. У пацієнтів, які знаходяться на перитонеальному діалізі, рекомендується регулярний моніторинг рівня гемоглобіну і суворе дотримання рекомендацій щодо корекції дози. | Препарат має незначний вплив або не впливає на здатність керувати транспортними засобами та роботу з машинами і механізмами. |
| Метоксифлуран | Не рекомендується щоденне застосування метоксифлурану через можливість розвитку нефротоксичності. У пацієнтів після медикаментозної терапії ензимами (наприклад, барбітуратами) спричиняє метаболізм метоксифлурану і як наслідок — можливе підвищення рівня фторидів. Адреналін або норадреналін потрібно застосовувати з обережністю під час прийому метоксифлурану. З обережність застосовують пацієнтам, які мають або генетично схильні до злоякісної гіпертермії. | Після застосування метоксифлурану пацієнти не повинні керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, або займатися небезпечними видами спорту протягом 24 годин або більше |
| Метопрололу сукцинат | З обережністю, враховуючи співвідношення користь/ризик, призначають пацієнтам з порушеннями периферичного кровообігу, в тому числі при синдромі Рейно; за наявності міастенії, у хворих з депресією (в тому числі в анамнезі). Відміна метопрололу повинна здійснюватись поступово під наглядом лікаря, з урахуванням індивідуальних реакцій пацієнтів, оскільки раптове припинення лікування, особливо за наявності серцево-судинного захворювання, може призвести до значного погіршення стану пацієнта. Обережність необхідна при застосуванні препарату у хворих на діабет з коливанням рівня цукру в крові і у хворих з метаболічним ацидозом; метопролол може маскувати симптоми гіпоглікемії. Призначення його при тиреотоксикозі може модифікувати симптоми захворювання; при феохромоцитомі застосування препарату можливе тільки після адекватної альфа-адреноблокади. Може підвищувати чутливість до алергенів і вираженість АР; терапія адреналіном при одночасному прийомі бета-блокаторів не завжди дає бажаний ефект. У разі необхідності оперативного втручання необхідно попередити лікаря-анестезіолога про прийом метопрололу. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати можливість зменшення продукції слізної рідини на тлі лікування препаратом. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами, такими як непереносимість галактози, фруктози, лактазна недостатність, синдром недостатнього всмоктування глюкози-галактози, сахаразно-ізомальтазна недостатність, не повинні приймати цей препарат | Можливий вплив препарату на швидкість психомоторних реакцій, рекомендована обережність при призначенні його особам, які керують автотранспортом і працюють з потенційно небезпечними механізмами; враховувати можливість індивідуальних реакцій при одночасному прийомі алкоголю чи зміні дозування препарату |
| Метопрололу тартрат | У випадку посилення брадикардії вводити у менших дозах або поступово відмінити. Уникати раптової відміни β-блокаторів. Коли це необхідно, відміняти поступово. З обережністю хворим із недостатнім серцевим резервом.Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не вводити в/венно антагоністи кальцію на зразок верапамілу. Пацієнтам з феохромоцитомою одночасно призначати α-блокатори. У пацієнтів з псоріазом- з обережністю. Бажано відмінити метопролол, по можливості це потрібно зробити не пізніше, ніж за 48 годин до загального наркозу. | Під час лікування препаратом можливе виникнення запаморочення та стомлюваності. Супутнє вживання алкоголю призводить до взаємного посилення пригнічюючого впливу на ЦНС.При супутньому прийомі може знадобитися корегування дози пероральних антидіабетичних засобів, а також інсуліну. |
| Метотрексат | З обережністю у разі пригнічення функції кісткового мозку, ниркової недостатності, пептичної виразки, виразкового коліту, виразкового стоматиту, діареї, поганого загального стану. За наявності плеврального ексудату або асциту перед лікуванням порожнини мають бути дреновані. При появі симптомів з боку ШКТ лікування припинити. У разі продовження терапії можливі геморагічний ентерит та перфорація кишечника. Може знижувати фертильність і спричиняти олігоспермію, порушення менструальної функції, аменорею. Регулярно робити повний аналіз крові, аналіз сечі, функціональні ниркові тести і функціональні печінкові тести. При лікуванні високими дозами визначати концентрацію в плазмі. Особливу увагу приділяти ознакам гепатотоксичності. Може раптово спричинити пригнічення функції кісткового мозку. Не містить антимікробних компонентів, невикористані р-ни повинні знищуватися. Інфузійні р-ни є стабільними протягом 24 год у разі розбавлення 0,9% р-ном натрію хлориду, р-ном глюкози або р-ном глюкози в р-ні натрію хлориду. Не змішувати з іншими ЛЗ в одному інфузійному р-ні. Не має шкірно-наривної дії і не повинен зашкодити у разі потрапляння на шкіру. При подразненні шкіри її можна змастити кремом. У разі небезпеки системної абсорбції значної кількості необхідно прийняти антидот — фолінат (лейковорин) кальцію. Вагітні медичні працівники не повинні працювати з метотрексатом. Невикористані р-ни, інструменти та матеріали, що були в контакті з метотрексатом, мають знищуватися шляхом спалення. | Може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Якщо один з партнерів приймає метотрексат, пара повинна користуватися контрацептивними засобами протягом усього періоду лікування і щонайменше три місяці після закінчення терапії. При лікуванні високими дозами в ниркових канальцях може утворюватися осад метотрексату або його метаболітів, призначати бікарбонат натрію (5×625 мг перорально кожні 3 год або в/в) або ацетазоламід (500 мг перорально 4 р/добу) для посилення діурезу та підлуговування сечі до рН 6,5–7,0. |
| Метронідазол | При терапії понад 10 днів — тільки в обгрунтованих випадках, при суворому спостереженні за хворим — необхідний регулярний лабораторний контроль картини крові. Якщо необхідний тривалий курс терапії, зважувати співвідношення між очікуваним ефектом і потенційним ризиком. Одночасне введення з іншими р-нами, що містять солі натрію, може призвести до затримки натрію в організмі. Може спостерігатися незначна лейкопенія, тому контролювати картину крові (лейкоцити) на початку і наприкінці терапії. Поява атаксії, запаморочення та будь-якого іншого погіршення неврологічного стану пацієнта потребує припинення терапії. Застосовувати з обережністю хворим, що отримуть кортикостероїди або при схильності до набряків. З обережністю за наявності г. захворювань та захворювань ЦНС, які мають тяжкий перебіг. Метронідазол здатний іммобілізувати трепонеми, що призводить до помилкового позитивного тесту Нельсона. Після застосування може розвинутись кандидоз ротової порожнини, піхви та ШКТ, які потребують відповідного лікування. Не наносити на слизову оболонку очей або поблизу очей. Абсолютно необхідним є одночасне лікування статевого партнера пацієнтки, навіть за відсутності у нього симптомів інфекції. Максимальна тривалість лікування не повинна перевищувати 10 днів, а кількість курсів лікування — 2 — 3 на рік. Алкоголь не повинен споживатися під час лікування метронідазолом. Може змінювати деякі показники лабораторних досліджень (АЛТ, АСТ, ЛДГ, тригліцеридів, глюкози). Жінки, які лікують мікотичний кольпіт, та чоловіки, що лікують мікотичний уретрит, повинні утримуватись від статевих контактів. Сексуальні партнери повинні лікуватися одночасно. Після лікування трихомоніазу необхідно провести контрольні тести до і після менструації три цикли підряд. Якщо після лікування лямбліозу симптоми зберігаються, необхідно провести 3 аналізи калу після 3–4 тижн. лікування з інтервалом декілька днів (у деяких пацієнтів у випадку успішного лікування непереносимість лактози, що викликана інвазією, може зберігатися декілька тижнів або міс. і спричиняти с-ми, подібні до с-мів лямбліозу). Через ризик погіршання стану р-н для інфузії застосовувати пацієнтам з активними або хр. тяжкими розладами периферичної або ЦНС лише у випадку, якщо очікувана користь значно переважає потенційну небезпеку. Поява аномальних неврологічних ознак потребує термінової оцінки співвідношення користь/ризик для продовження терапії. У випадку тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок), лікування препаратом необхідно негайно припинити і розпочати загальну невідкладну терапію. Тяжка персистуюча діарея, що з’являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту; не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику. Тривала терапія метронідазолом може бути пов’язана з пригніченням функції кісткового мозку, що може призвести до порушення гемопоез; під час тривалої терапії ретельно контролювати формулу крові. При першій можливості переходити від в/в вливань до р/оs прийому. А/б, що призначаються одночасно, вводити окремо. | Табл. приймати не розжовуючи під час вживання їжі або відразу після вживання їжі; можна запивати молоком. Вживання спиртних напоїв суворо заборонено. Під час місцевого лікування уникати сонячних променів. Може викликати сплутаність свідомості, запаморочення, галюцинації, судоми, тому не застосовувати пацієнтам, які керують транспортом або працюють з потенційно небезпечними механізмами, а також виконують інші види робіт, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Жінки, які лікують мікотичний кольпіт, та чоловіки, що лікують мікотичний уретрит, повинні утримуватись від статевих контактів. Сексуальні партнери повинні лікуватися одночасно. Статеві відносини припинити на період усього курсу лікування вагінальним гелем. При застосуванні вагінальних супозиторіїв або табл. одночасно з презервативами або вагінальними діафрагмами може зростати ризик розриву латексу. Не припиняти лікування під час менструації. |
| Метформін | Cлід проявляти обережність у тих випадках, коли може порушуватися функція нирок, наприклад на початку лікування гіпотензивними засобами, діуретиками та на початку терапії нестероїдними протизапальними засобами. В/в застосування рентгеноконтрастних засобів може викликати ниркову недостатність, як наслідок призвести до кумуляції метформіну і до розвитку лактоацидозу. Тому, залежно від функції нирок, застосування метформіну необхідно припинити за 48 год. до або під час проведення досліджень і не поновлювати раніше ніж через 48 год. після дослідження та оцінки функції нирок. Припинити застосування Глюкофажу за 48 годин до планового хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спинальною або перидуральною анестезією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції та оцінки функції нирок. | Дотримуватись дієти, а пацієнтам із зайвою вагою дотримуватись низькокалорійної дієти. Не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами, оскільки монотерапія препаратом не викликає гіпоглікемії. Однак, з обережністю застосовувати метформін у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами із-за ризику розвитку гіпоглікемії. |
| Мефлохін | ризик судом у хворих на епілепсію. Призначати тільки з метою лікування за наявності абсолютних показань.Ч/з небезпеку загрожующих життю подовжень інтервалу QTc разом з препаратом або після нього не призначати галофантрин. При розвитку тривожності, депресії, порушення свідомості при профілактичному застосуванні препарат відмінити.Не застосовувати для профілактики пацієнтам з г. депресією, депресією в анамнезі або пацієнтам з генералізованими тривожними розладами, психозом, шизофренією, іншими тяжк. псих. захворюваннями.Проінформувати про необхідність припинити лікування і звернутися до лікаря при виникненні екзантеми. | Якщо при прийомі виникають запаморочення, порушення рівноваги, інші порушення з боку ЦНС або периферичної нервової системи, дотримуватись обережності відносно видів діяльності, що вимагають повного розумового включення, також опорно-рухової координації. Будь-якому пацієнту із порушенням зору звернутися до лікаря-куратора, оскільки деякі фактори можуть вимагати припинення лікування препаратом.У період лікування особам, які відчувають запаморочення, втрату рівноваги або інші розлади з боку центральної чи периферичної НС, бути особливо обережними під час керування автотранспортом, пілотування літаків, роботи з механізмами, дайвінгу та іншої діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкої психомоторної реакції. |
| Міансерин | Якщо у пацієнта виникає пропасниця, біль у горлі, стоматит чи інші ознаки інфекції, необхідно припинити лікування та отримати результати клінічного аналізу крові. Може посилювати гіпоманіакальний стан у схильних осіб із біполярним депресивним розладом, у такому випадку лікування потрібно припинити. Дотримуватися звичайних застережних заходів при лікуванні хворих на ЦД, із СС патологією, нирковою чи печінковою недостатністю. З обережністю призначають пацієнтам із факторами ризику подовження інтервалу QT/ тахікардії типу «пірует», у тому числі із вродженим с-мом подовженого інтервалу QT, у віці старше 65 років, жінкам, пацієнтам із структурними СС захворюваннями/дисфункцією лівого шлуночка, захворюваннями нирок або печінки, перед початком лікування відкоригувати наявну гіпокаліємію та гіпомагнезіємію, якщо інтервал QT сягає >500 мсек або збільшується на > 60 мсек, розглядають питання про припинення лікування міансерином або зменшення дози ліків. Пацієнти із закритокутовою глаукомою, а також пацієнти з підозрою на гіпертрофію передміхурової залози повинні перебувати під наглядом лікаря. При виникненні жовтяниці лікування припинити. При розвитку судом також припинити. Хворі з суїцидальними вчинками в анамнезі або пацієнти з високим ризиком суїцидальної поведінки повинні знаходитись під ретельним контролем під час лікування. | Таблетки ковтати не розжовуючи, за необхідності запивати рідиною. Може впливати на психомоторні реакції, тому хворим уникати потенційно небезпечних видів діяльності, таких як керування автомобілем або роботи з іншими механізмами, що потребують концентрації уваги. Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок, або зміни в поведінці) і повинні негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих с-мів. |
| Мідекаміцин | Тривалий прийом може призвести до суперінфекції. Виражена діарея може бути проявом псевдомембранозного коліту. | Табл., вкриті п/о застосовувати перед прийомом їжі. |
| Мікафунгін | Вводити в/в інфузійно протягом 1 год. Р-н для інфузій готують при кімнатній температурі з дотриманням правил асептики. У випадку передозування застосовувати загальні підтримуючі заходи і здійснювати симптоматичне лікування. Лікування мікафунгіном може супроводжуватися значним погіршенням функції печінки (збільшення рівня AЛТ, AСT або загального білірубіну більш ніж у 3 рази понад верхню межу норми). В окремих випадках відзначається більш тяжка дисфункція печінки, гепатит або печінкова недостатність із летальним наслідком. Діти віком до 1 року можуть бути більш схильними до уражень печінки. Під час лікування мікафунгіном необхідний ретельний моніторинг функції печінки. Для того, щоб звести до мінімуму ризик адаптивної регенерації і, як наслідок, можливого утворення пухлини в печінці, при виявленні значного або персистуючого підвищення рівня AЛТ/AСT рекомендується відміна препарату. Лікування мікафунгіном необхідно проводити, ретельно зважуючи співвідношення ризику і користі, особливо для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки або хронічними хворобами печінки, що являють собою передпухлинні стани, такі як виражений фіброз печінки, цироз, вірусний гепатит, хвороби печінки в немовлят або вроджені ферментопатії, а також у випадку одночасного застосування препаратів, щочинять гепатотоксичну і/або генотоксичну дію. Якщо в пацієнтів у процесі лікування виявляються клінічні або лабораторні симптоми гемолізу, забезпечити ретельний моніторинг ознак погіршення цих станів і оцінити співвідношення ризику і користі. | Побічні реакції можуть вплинути на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. |
| Міконазол | Уникати контакту препарату з очима. При зберігання хворобливих симптомів протягом 3 днів, незважаючи на проведене лікування, необхідна додаткова консультація лікаря. Необхідно проводити одночасне лікування обох статевих партнерів (чоловікам застосовувати крем). | Не користуватися тампонами, милом з кислою реакцією, щоб не знизити лікувальний ефект. Мінеральна олія, що входить до його складу, може ушкоджувати латексне покриття презервативів і діафрагм. |
| Мікст-алергени пилкові у вигляді драже | СІТ проводиться лише після одержання лікарем письмової поінформованої згоди пацієнта! Проведення спцифічної імунотерапії драже призначається лікарем і має проводитися амбулаторно. Доцільно контролювати лікування періодично оглядаючи хворого (спочатку щоденно, а потім кожний раз при переході на нову дозу драже). | При будь-яких ознаках неблагополуччя, до яких може бути причетна СІТ (поява або посилення проявів алергічного захворювання, нудоти, блювоти, болі у шлунку, висипу або свербіння шкіри), хворий невідкладно має прийти на прийом до лікаря-алерголога. Це ж він повинен робити при нормальному перебігу проведення СІТ не рідше 1 разу на місяць. |
| Мікст-алергени побутові у вигляді драже | СІТ проводиться лише після одержання лікарем письмової поінформованої згоди пацієнта! Проведення СІТ шляхом прийому драже призначається лікарем і має проводитися амбулаторно. Доцільно контролювати лікування, періодично оглядаючи хворого (спочатку щоденно, а потім кожний раз при переході на нову дозу драже). | При будь-яких ознаках неблагополуччя, до яких може бути причетна СІТ (поява або посилення проявів алергічного захворювання, нудоти, блювоти, болі у шлунку, висипу або свербіння шкіри), хворий невідкладно має прийти на прийом до лікаря- алерголога. При нормальному перебігу проведення СІТ хворий має відвідувати лікаря не рідше 1 разу на місяць. |
| Мілринон | При застосуванні мілринону потрібен постійній контроль гемодинамічних показників і ЕКГ-контроль в зв’язку з можливими випадками зниження АТ або виникнення аритмії. Інфузію сповільнити або припинити при зниженні АТ до стабілізації стану хворого. Також потрібен контроль функції нирок, електролітного та водного балансу. Збільшення серцевого викиду і, як наслідок, діурезу, може потребувати зменшення дози діуретиків. Посилення діурезу може призвести до гіпокаліємії і збільшення вірогідності виникнення аритмії, особливо у хворих, які отримують серцеві глікозиди. Аритмії — надшлуночкові та шлуночкові аритмії часто спостерігають у хворих з СС захворюваннями високого ризику, в тому числі як результат дії багатьох лікарських засобів та їх комбінацій. У деяких пацієнтів при застосуванні мілринону також були виявлені аритмії, тому при застосуванні необхідно забезпечити наявність медикаментозних та інструментальних засобів для швидкого купірування можливих загрозливих для життя аритмій. | Препарат призначено для застосування в умовах стаціонару. |
| Мірамістин | При місцевому застосуванні підвищує ефективність а/б. Ефективність мазі підвищується, якщо вона наноситься на ранову поверхню, попередньо промиту асептичним розчином. При застосуванні препарату на великій рановій поверхні у великій кількості не виключається поява мірамістину у системному кровотоці, дія якого буде виявлятися, як дія катіонного детергенту і може продовжувати час кровотеч — зменшити дозу або припинити застосування препарату, призначити пероральні препарати кальцію, вікасол. | Точне дозування крапель досягається шляхом натискання на дно флакона -один натиск = одна крапля. Після обробки розчином сечовипускального каналу, піхви, внутрішніх поверхонь стегон, лобка і зовнішніх статевих органів не рекомендується сечовипускання протягом 2 годин. |
| Міртазапін | Пацієнтів з депресією необхідно лікувати достатній період часу, щонайменше протягом 6 міс., до повного зникнення клінічних с-мв у пацієнта. Припиняти лікування поступово, щоб уникнути с-мів відміни. За пацієнтами з наявністю в анамнезі пов’язаних із суїцидом випадків або зі значною кількістю суїцидальних ідей перед початком лікування, які мають підвищений ризик суїцидальних думок та суїцидальних спроб, необхідно ретельно спостерігати протягом лікування. Враховуючи можливість суїциду, на початку лікування, пацієнту давати мінімально необхідну кулькість міртазапіну. Може спостерігатися пригнічення функції кісткового мозку у вигляді гранулоцитопенії або агранулоцитозу. звертати увагу на такі с-ми, як підвищення t° тіла, біль у горлі, стоматит та інші ознаки інфекції; при появі таких с-мів лікування припинити і зробити аналіз крові. У разі виникнення жовтяниці лікування припинити. Ретельний добір дози та регулярний лікарський контроль необхідні для хворих з: епілепсією і органічним ураженням головного мозку (лікування припинити у будь-якого пацієнта, якщо з’явились судоми або коли судоми виникають частіше); порушенням функції печінки; порушенням функції нирок; ССЗ, що супроводжуються порушенням провідності, для хворих на стенокардію та г. ІМ; низьким АТ; ЦД. При застосуванні у пацієнтів з шизофренією або іншими психічними розладами можуть посилюватись психотичні с-ми та параноїдальні думки. Під час лікування депресивної фази маніакально-депресивного психозу може відбуватись прогресування депресивної фази до маніакальної; припинити прийом у будь-якого пацієнта, який увійшов у маніакальну фазу. Припинення прийому після довготривалого введення може іноді призвести до с-мів відміни. Бути обережним пацієнтам з такими розладами сечовипускання, як гіпертрофія передміхурової залози, та пацієнтам з г. закритокутовою глаукомою та підвищеним ВОТ. бути обережними пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіпонатріємії (пацієнтам похилого віку або пацієнтам, які супутньо приймають препарати, що спричиняють гіпонатріємію). С-м серотоніну може виникати, коли СІЗЗС застосовуються разом з іншими серотонінергічними активними речовинами. | Табл. вкриті п/о ковтати цілими, не розжовуючи, і запивати невеликою кількістю рідини. Табл., що диспергуються у ротовій порожнині швидко розчиняється і її можна ковтати, не запиваючи водою. Має незначний чи помірний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами; може погіршити концентрацію та увагу (особливо на початковій фазі лікування); уникати виконання потенційно небезпечних завдань, які вимагають зосередженості та гарної концентрації (керування автомобілем або механічними засобами). |
| Мітоксантрон | Не дозволяється вводити внутрішньоартеріально, п/ш, в/м або інтратекально. З обережністю пацієнтам з вираженим пригніченням функції кісткового мозку. Виключити попадання на шкіру і слизові оболонки (користуватися захисними рукавичками та окулярами). З обережністю у пацієнтів з мієлосупресією і/або панцитопенією та тяжкими інфекційними захворюваннями в г. стадії, а також із тяжкою печінковою і/або нирковою недостатністю. Гематологічні параметри крові перевіряти перед кожним застосуванням та не менше 1 разу під час кожного циклу лікування. Після досягнення загальної кумулятивної дози понад 160 мг/м2 поверхні тіла (для пацієнтів групи ризику — 140 мг/м2) регулярно контролювати серцеву функцію. До початку та під час лікування контролювати показники активності ферментів печінки. Контролювати рівень сечової к-ти до початку протилейкозної терапії. Системні інфекції пролікувати безпосередньо перед або у процесі терапії. | При лікуванні і протягом 3 місяців після його закінчення пацієнтам репродуктивного віку рекомендується застосовувати надійні контрацептивні засоби. У випадку паравенної інфільтрації застосування препарату припинити і знайти іншу точку для його введення. |
| Мітоміцин | Застосування нерідко призводить до виникнення тромбоцитопенії, анемії та лейкопенії. Кумулятивна токсичність відзначається з 4-го тиж лікування. Під час лікування і, як мінімум, ч/з 8 тиж після його закінчення проводити аналіз вмісту тромбоцитів і лейкоцитів, визначення загальної формули крові і рівня Hb. Не застосовувати, якщо рівень тромбоцитів менше 100×109/л або рівень лейкоцитів менше 4×109/л. При парентеральному введенні іноді розвивається гемолітичний уремічний с-м, що супроводжується гемолітичною анемією з мікроангіопатіями, тромбоцитопенією і нирковою недостатністю, можливий на будь-якому етапі лікування як при монотерапії, так і в комбінації з іншими цитостатиками. Переливання компонентів крові може загострити симптоми, що супроводжують цей с-м. | Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції. |
| Міфепристон | Застосування препарату вимагає визначення резусу для запобігання резус-алоімунізації, а також проведення інших загальних заходів, які супроводжують переривання вагітності. У разі підозрюваної г. недостатності кори надниркових залоз призначають дексаметазон. 1 мг дексаметазону нейтралізує дію 400 мг міфепристону. з обережністю призначати препарати пацієнткам з наявними серцево-судинними хворобами або факторами ризику розвитку таких захворювань. з обережністю застосовувати міфепристон хворим на БА, оскільки він може спричинити загострення хвороби. Застосовувати простагландини необхідно в умовах стаціонару. Щоб запобігти можливим гострим ускладненням, пацієнтку спостерігати у лікувальному закладі, який має можливість надання негайної гінекологічної допомоги, щонайменше протягом 3 год після застосування простагландину. Пацієнтка має бути детально проінформована про дію та можливі побічні ефекти препаратів і знати, куди і до кого звертатися у разі будь-яких проблем. | Пацієнтки мають бути проінформовані про можливість вагінальної кровотечі (інколи сильної) після застосування міфепристону. Також вони мають знати, що аборт може статися до хірургічного втручання (хоча імовірність цього мінімальна), і їм надати детальну інформацію, куди і до кого звертатися у такому випадку (для перевірки, чи стався повний викидень), або у разі будь-яких проблем чи ускладнень. Оскільки можливий розвиток інтенсивної маточної кровотечі, яка вимагає гемостатичного кюретажу, особливу увагу приділяти пацієнткам з порушеннями гемостазу, гіпокоагуляцією або тяжкою анемією. Щоб виключити вплив міфепристону на наступну вагітність, рекомендується уникати запліднення під час наступного менструального циклу. Тому необхідно користуватися надійними контрацептивними засобами якомога раніше після застосування міфепристону. Необхідність повторного відвідування лікаря (третій візит) через 14–21 день після приймання препарату для підтвердження того, що стався повний викидень. Оскільки міфепристон може спричиняти такі побічні ефекти як запаморочення, нудота, блювання, спазми, пацієнткам рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами, доки вони не переконаються у відсутності у них таких реакцій. |
| Моексиприл | На початку терапії може відбуватися різке зниження АТ, особливо у пацієнтів з дефіцитом солі або зневодненні (у хворих, що знаходяться на діалізі, на тлі блювання/діареї, терапії діуретиками), з СН, важкою есенціальною або нирковою гіпертонією. Перед початком лікування провести корекцію об’єму крові та вмісту солей або знизити дози препаратів, що збільшують екскрецію сечі (діуретиків) або, якщо це можливо, відмінити приймання. Таким хворим призначати початкові дози 3,75 мг (півтаблетки) вранці. Після прийому першої дози, а також в разі підвищення дози моексиприлу або діуретиків, за такими пацієнтами стежити протягом щонайменше 2 год для запобігання неконтрольованого різкого падіння АТ. Якщо розвивається гіпотензія, хворому треба надати позицію супінації і, за необхідності, ввести в/в фізіологічний р-н. Після відновлення АТ і об’єму, прийом можна продовжити. Лікування пацієнтів з важкою формою гіпертонії (злоякісна гіпертонія) підбір терапевтичної дози здійснювати в стаціонарі. З обережністю пацієнтам з обструкцією вихідних шляхів лівого шлуночку і мітральним стенозом. Пацієнтам з колаген-васкулярним захворюванням, і якщо воно супроводжується зниженням функції нирок, при супутньому прийманні його проводити моніторинг числа білих кров’яних тілець | На початку лікування можливий розвиток артеріальної гіпотензії, що враховувати особам, які керують автотранспортом і працюють з потенційно небезпечними технічними засобами |
| Моксифлоксацин | З обережністю призначати моксифлоксацин пацiєнтам з триваючими проаритмогенними станами. У випадках виникнення симптомів дисфункції печінки необхідно провести аналізи функції печiнки/обстеження. застосовувати з обережністю у пацієнтів із розладами ЦНС, що можуть спричинити судомні напади або знизити поріг виникнення останніх. застосувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс у зв’язку з можливістю загострення симптомів. Якщо після 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію переглянути. Не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін- резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). | Якщо розвиваються такі ознаки та симптоми фульмінантного гепатиту, як пов’язана з жовтяницею астенія, що швидко розвивається, темна сеча, схильність до кровотеч або печінкова енцефалопатія, звернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування. Якщо виникають реакції з боку шкіри та/або слизової оболонки, негайно звернутися до лікаря перед тим, як продовжувати лікування. Якщо розвиваються симптоми невропатії як біль, печіння, поколювання, оніміння, або слабкість, повідомити про це лікаря перед тим, як продовжувати лікування. Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на очі, негайно звернутися до офтальмолога. Уникати як ультрафіолетового опромінення, так і тривалої та/або інтенсивної дії сонячного світла під час лікування. Якщо під час закапування крапель виникає нечіткість зору, пацієнту необхідно зачекати, доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або механізмами. |
| Моксонідин | Не припиняти раптово, можливість рикошетної гіпертензії як «ефекту відміни» не вдається повністю виключити. Пацієнтам з непереносимістю галактози, недостатність лактази, с-м Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не приймати цей препарат. | Дотримуватись обережності, можлива поява побічних ефектів, як сонливість і запаморочення. |
| Молсидомін | Не викликає суттєвого зниження АТ, однак пацієнтам з АГ, зниженим ОЦК та пацієнтам, що лікуються іншими вазодилататорами, бути обережними. Містить лактозу, не застосовувати при лікуванні хворих на рідкісну форму вродженої непереносимості галактози, при дефіциті лактози Лаппа або с-мі мальабсорбції глюкози-галактози. Містить сахарозу, не застосовувати при лікуванні хворих з непереносимістю фруктози, при с-мі мальабсорбції глюкози-галактози або дефіциті сахарази-ізомальтази. | Можливість виникнення ортостатичної гіпотензії або запаморочення в деяких випадках. Вживання алкоголю під час лікування препаратом повністю виключається. |
| Мометазон | З обережністю або зовсім не використовують у хворих з активним чи латентним туберкульозом легенів, з грибковими, бактеріальними, системними вірусними інфекціями чи герпетичним ураженням очей (вірусом Herpes simplex). Виникнення кандидозу може потребувати проведення відповідної протигрибкової терапії. Можливе виникнення парадоксального бронхоспазму після введення дози. Переходити з ГКС для системного застосування на інгаляції мометазону з обережністю ч/з ризик розвитку недостатності надниркових залоз. При переході з прийому перорального ГКС на терапію мометазоном на початку терапії обидва препарати застосовувати одночасно. Відміну проводити поступово. Місцеве застосування: при розвитку інфекції застосувати відповідний протигрибковий або антибактеріальний засіб; у дітей можливе частіше виникнення ознак пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової системи і синдром Кушинга. Дітей, народжених матерями, які отримували глюкокортикостероїди під час вагітності, необхідно тримати під наглядом для визначення недостатньої функції кори надниркових залоз. | Пацієнти, які раніше отримували системні ГКС, потребують додаткового призначення короткого курсу системних ГКС з поступовою відміною по мірі послаблення симптомів. Їм рекомендовано носити при собі невелику кількість ГКС для прийому внутрішньо разом з попереджувальною карткою, де вказано про необхідність застосування та рекомендовані дози системних ГКС при стресових ситуаціях. Не призначений для швидкого купірування бронхоспазму. Регулярно вимірювати ріст підлітків, які отримують довготривалу терапію ГКС для інгаляцій. При місцевому застосуванні дітям не наносити на ділянки шкіри, що знаходяться під підгузниками або трусиками, що не мокнуть. попередити пацієнтів про необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення ознак або симптомів тяжкої бактеріальної інфекції, таких як підвищення температури тіла, сильний однобічний біль у ділянці обличчя або зубний біль, орбітальна або періорбітальна припухлість/набряк, або погіршення стану після початкового покращання. Застосування препарату дітям молодшого віку необхідно проводити за допомогою дорослих. |
| Монтелукаст | У пацієнтів, які приймають протиастматичні засоби, включаючи антагоністи лейкотрієнових рецепторів, зменшення системної дози пероральних КС супроводжується появою еозинофілії, васкулярного висипу, погіршенням легеневих симптомів, серцевими ускладненями або нейропатією, яку іноді визначають як с-м Чарг-Страуса. Дотримуватись обережності і проводити клінічний контроль при зменшенні дози системних КС у пацієнтів, які отримують препарат. Хворим з чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти уникати її застосування або НПЗ під час лікування. Можна додавати до існуючої схеми лікування КС та бронходилятаторами. Можна додавати до схеми лікування пацієнтам, у яких при монотерапії бронходилятатором не вдається адекватно контролювати БА. При досягнені терапевтичного ефекту, дозу бронходилятатора можна поступово понижати. Лікування забезпечує додатковий терапевтичний ефект пацієнтам, які застосовують ІКС. Дозу КС зменьшувати поступово. У деяких пацієнтів терапія ІКС може бути повністю припинена. Не рекомендується різка заміна терапії ІКС на лікування монтелукастом. | Дотримуватись обережності пацієнтам, які під час прийому препарату схильні до сонливості. Для профілактики спричиненого навантаженням бронхоспазму, продовжувати лікування інгаляційними бета-агоністами за звичайною схемою і мати при собі інгаляційні бета-агоністи короткої дії для невідкладної терапії. Не застосовувати при наявності рідкісних спадкових захворювань непереносимості галактози, недостатності лактози чи порушення всмоктування глюкози та галактози. |
| Морфін | З обережністю при порушенні функції печінки і нирок, гіпотиреозі, недостатності кори надниркових залоз, гіпертрофії простати, шоку, міастенії, запальних захворюваннях ШКТ, судомних розладах, г. алкоголізмі, алкогольному делірії, підвищеному внутрішньочерепному тиску, артеріальній гіпотензії з гіповолемією, тяжкій формі легеневого серця, пацієнтам з опіоїдною залежністю, хворим з наркотичною залежністю в анамнезі, з хворобами жовчовивідних шляхів, панкреатитом, запальними захворюваннями кишечнику, гіпертрофією передміхурової залози, недостатністю надниркових залоз. Препарат не можна застосовувати, якщо існує ймовірність виникнення паралітичної кишкової непрохідності. Якщо протягом застосування препарату підозрюється або виникає кишкова непрохідність, то прийом препарату потрібно негайно припинити. Морфін може знизити судомний поріг у пацієнтів з епілепсією в анамнезі. Не застосовувати протягом 4 год до проведення пацієнтам додаткових знеболювальних заходів (зокрема хірургічного втручання, нервової блокади). У разі необхідності продовження лікування препаратом дозування потрібно скоригувати з урахуванням постопераційного стану пацієнта. Препарат застосовувати з обережністю в передопераційний період та протягом перших 24 год після операції. Пацієнтам після абдомінальних оперативних втручань застосовувати препарат можна тільки після відновлення нормального функціонування кишечнику. При тривалому застосуванні препарату можливий розвиток толерантності, що може спричинити необхідність поступового підвищення доз для досягнення належного рівня знеболення. Тривале застосування препарату може призвести до фізичної залежності, різке припинення лікування — спричинити абстинентний синдром. Якщо пацієнт більш не потребує терапії морфіном, дозу препарату знижувати поступово, щоб запобігти абстинентному синдрому. Випадки гіпералгезії, коли підвищення доз не призводить до аналгезуючого ефекту, можуть спостерігатися дуже рідко, зокрема у разі прийому високих доз. У такому разі необхідно або зменшити дозу препарату, або замінити його на інший опіоїдний лікарський засіб. Морфін має такі ж самі ризики щодо зловживання, як і інші сильні опіоїдні аналгетики. Морфіном можуть зловживати особи з латентною або явною схильністю до наркоманії. Існує можливість виникнення психологічної залежності від опіоїдних аналгетиків, зокрема від морфіну. Препарат застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з алкогольною та наркотичною залежністю в анамнезі. Парентеральне введення лікарських форм, призначених для перорального застосування, може призвести до летального наслідку. | Не керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій. Не допускати прийому алкоголю. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не застосовувати даний препарат через вміст лактози моногідрату. |
| Мосаприд | Одночасно з антихолінергічними ЛЗ — може зменшитися ефект даного препарату, тому приймати ці препарати з інтервалами; з обережністю при одночасному прийомі препаратів, які подовжують інтервал QT (прокаїнамід, хінідин, флекаїнід, соталол, трициклічні антидепресанти), які потенційно можуть підвищувати ризик появи аритмії; у пацієнтів із порушенням рівня електролітів, особливо гіпокаліємії чи одночасному прийомі препаратів, які можуть швидко спричиняти гіпокаліємію (фуросемід), які потенційно підвищують ризик появи аритмії). | Містить аспартам, тому його не застосовувати при фенілкетонурії; у разі виникнення побічних ефектів утриматися від керування транспортними засобами або роботи зі складними механізмами. |
| Мупіроцин | У разі виникнення поодиноких АР або тяжких місцевих подразнень, що виникають при застосуванні, лікування припинити, видалити залишки та призначити альтернативний препарат для лікування ураження. Тривале застосування може призводити до надмірного росту нечутливих м/о. | Уникати потрапляння в очі. Дотримуватись відповідності форми ЛЗ, що застосовується, показанням для застосування конкретної лікарської форми. Не змішувати з іншими препаратами, тому що при розведенні зменшується антибактеріальна активність, може втрачатись стабільність діючої речовини. |
| Надропарин | Оскільки існує ризик появи гепариніндукованої тромбоцитопенії, під час усього курсу лікування надропарином контролювати кількість тромбоцитів. У разі появі тромбоцитопенії при лікуванні гепарином (як стандартним, так і низькомолекулярним) розглянути можливість призначення антитромботичних препаратів іншого класу. Застосовувати з обережністю при виразці шлунка або дванадцятипалої кишки чи інших органічних ураженнях зі схильністю до кровотеч. Може пригнічувати адреналову секрецію альдостерону і спричиняти гіперкаліємію, особливо у пацієнтів з підвищеним рівнем калію у плазмі крові або з ризиком такого підвищення у плазмі крові у хворих на цукровий діабет, пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, з метаболічним ацидозом або у хворих, які приймають препарати, що можуть спричиняти гіперкаліємію (наприклад, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, нестероїдні протизапальні засоби). При проведенні спинномозкової люмбальної пункції, спінальної або епідуральної анестезії витримати інтервал у 12 год. при застосуванні надропарину у профілактичних дозах та 24 год. при застосуванні надропарину у лікувальних дозах між ін‘єкцією надропарину і введенням або видаленням спінального/епідурального катетера або голки. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Налбуфін | У хворих, що страждають на наркоманію може викликати г. напад абстиненції. Можлива фізична та психічна залежність у період тривалого застосування сумісно з ін. похідними морфіну. Раптове припинення тривалого застосування може спричинити синдром відміни. Препарат містить 6,6 мг натрію у кожній ампулі. Це враховувати при застосуванні пацієнтам, які перебувають на жорсткій дієті з низьким вмістом натрію. У морфінзалежних осіб або пацієнтів, які пройшли курс терапії морфіном, може виникнути синдром відміни через антагоністичні властивості налбуфіну. Не рекомендується застосовувати налбуфін в амбулаторних умовах через ризик виникнення денної сонливості. з обережністю застосовувати жінкам з розкриттям шийки матки 4 см. У такому випадку препарат застосовувати виключно в/м. Після застосування препарату матері проводити постійний моніторинг таких показників у новонароджених: пригнічення дихання, апное, брадикардія, аритмія. | У період лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Налоксон | В/м ін’єкції призначають у випадках, коли в/в введення неможливе. Тривалість дії налоксону залежить від введеної дози, шляху введення і коливається в межах від 45 хв до 4 годин; для в/в інфузії налоксон розводять 0,9% р-м натрію хлориду або 5% р-м глюкози; 2 мг препарату розводять 500 мл одного із зазначених розчинників до отримання концентрації готового р-ну 4 мкг/мл. Перед застосуванням, а також після розведення необхідно перевірити р-н на прозорість — застосовувати можна тільки прозорий, безбарвний, без видимих частинок р-н. Тривалість дії деяких опіоїдних аналгетиків може перевищувати тривалість дії налоксону, тому пацієнти мають перебувати під постійним медичним наглядом і в умовах, які дозволяють проводити штучну вентиляцію легенів та ін. реанімаційні заходи. Хворим з опіоїдною залежністю необхідно вводити препарат дуже обережно, оскільки можлива поява абстиненції. З обережністю необхідно застосовувати пацієнтам з кардіоваскулярними захворюваннями та пацієнтам, які приймають кардіотоксичні препарати, тому що можливе виникнення вентрикулярної тахікардії та фібриляції. | Забороняється керувати транспортними засобами і працювати з іншими механізмами. |
| Налтрексон | Перед в/м застосуванням препарату пацієнти не повинні приймати налтрексон перорально. При в/м введенні лікар повинен дотримуватися правил асептики, налтрексон не можна вводити в/в та п/ш. Необхідно використовувати голки з комплекту, не рекомендується вводити засіб за допомогою інших голок, довжина голки (1,5 чи 2 дюйми) залежить від конституційних особливостей тіла, лікар повинен контролювати правильність введення засобу, а також запропонувати альтернативне лікування, якщо конституційні особливості тіла виключають використання однієї з голок. Препарат застосовувати в рамках відповідної програми усунення алкогольної залежності, що включає психосоціальну підтримку. Пацієнти з опіоїдною залежністю, в тому числі ті, хто лікується від алкогольної залежності, не повинні одержувати опіоїди на початку лікування. Лікар повинен попередити пацієнта про можливе виникнення реакцій гіперчутливості, включаючи анафілаксію та роз’яснити йому, що при перших с-мах анафілаксії звернутися до лікаря та припинити лікування. При розвитку прогресуючої задишки та гіпоксії у хворого, потрібно негайно звернутися за допомогою, а лікарям враховувати можливість розвитку еозинофільної пневмонії. Для попередження розвитку с-му г. відміни перед початком застосування препарату в організмі хворого не повинно бути опіоїдів, пацієнти повинні припинити прийом опіоїдів за 7–10 днів до початку лікування, провести хворим провокаційну пробу з налоксоном. Хворого проінформувати про серйозні наслідки спроби подолання опіоїдної блокади, оскільки налтрексон не призначений для блокади дії опіоїдів або лікування опіатної залежності. При необхідності знеболювання розглянути можливість застосування неопіоїдних аналгетиків, регіональної або місцевої анестезії/знеболювання, бензодіазепінів або загальної анестезії; при необхідності застосування опіоїдних аналгетиків перевагу віддають швидкодіючим опіоїдним аналгетикам, що володіють мінімальною здатністю пригнічувати дихання, дозу аналгетика коригувати залежно від ефекту для конкретного хворого, ретельно контролювати стан хворого, спостереження повинен здійснювати персонал, що має відповідну кваліфікацію, при наявності напоготові обладнання і спеціалістів для серцево-легеневої реанімації. спостерігати за хворими на алкоголізм для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою, потрібно попередити родичів та осіб, що доглядають хворих, про необхідність контролю за станом хворих для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою та про необхідність інформування лікаря про такі с-ми. Налтрексон не усуває і не послаблює с-ми відміни алкоголю. Проінформувати хворих, що у разі збільшення ущільнення в місці ін`єкції (через 4 тижні), звернутися до лікаря. Проінформувати пацієнтів, що у разі розвитку перших с-мів побічних реакцій звернутися до лікаря. Р-н д/ін. з обережністю застосовувати хворим з тромбоцитопенією або будь-якими порушеннями згортання крові (такими як гемофілія, тяжка печінкова недостатність). При проведенні деяких імуноферментних аналізів сечі можливе виявлення хибнопозитивного результату на низку препаратів, особливо опіоїдів. При виникненні с-мів г. гепатиту — лікування припинити. Капс. містять лактозу, тому не застосовувати їх пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або малобсорбцією глюкози-галактози. | Утримуватися від вживання алкоголю на початку та в період лікування. Перед в/м застосуванням препарату не можна приймати налтрексон перорально. При перших с-мах анафілаксії звернутися до лікаря та припинити лікування. Своєчасно звертатися за допомогою лікаря у разі виникнення с-мів г. гепатиту, у разі розвитку прогресуючої задишки. Родичі або особи, що доглядають за хворими, повинні контролювати їх стан для виявлення розвитку депресії або суїцидального настрою та повинні проінформувати лікаря про наявність таких с-мів. Звернутися до лікаря якщо вогнище ущільнення в місці ін`єкції продовжує збільшуватися на протязі 4 тижнів. При перших с-мах побічних р-цій звернутися до лікаря. Під час лікування утриматись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами у зв’язку з можливими побічними реакціями. |
| Нандролон | При призначенні жінкам оцінювати користь і шкоду від лікування ч/з андрогенну дію препарату. З обережністю призначають при порушенні функції міокарда, гіпертензії, порушенні функції печінки і нирок, епілепсії, мігрені й глаукомі. Контролювати ВТ ч/з можливу затримку в організмі натрію і води. Можлива зміна функції печінки (наприклад, рівня бромсульфталеїну), тому після 4-тижневого курсу лікування провести контроль її функції. Перед початком лікування і далі, під час лікування, регулярно проводити ректальне обстеження простати. При ЦД переглянути дози антидіабетичних препаратів. При прогресуючих злоякісних пухлинах корекція терапії з урахуванням результатів ниркових проб і стану хворого. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Напроксен | При наявності інфекційного захворювання враховувати протизапальні та жарознижувальні ефекти напроксену, оскільки вони можуть маскувати ознаки цих захворювань. Не рекомендується одночасний прийом із ацетилсаліциловою к-тою та іншими НПЗЗ через підвищення ризику появи побічних явищ. При необхідності визначити вміст 17-кетостероїдiв напроксен відмінити щонайменше за 48 год. до проведення дослідження. Уникати прийому напроксену при наявності значних свіжих ран та щонайменше за 48 год. до проведення серйозної хірургічної операції. Ретельно спостерігати за пацієнтами, хворими на епілепсію чи порфірію. Табл. містять 25 мг натрію, це треба враховувати, якщо пацієнт дотримується безсольової дієти. Пацієнтам із захворюваннями ШКТ, особливо з виразковим колітом чи хворобою Крона (також у минулому), які приймають напроксен натрію, потрібен ретельний лікарняний нагляд у зв’язку з можливим рецидивом або загостренням хвороби. Прийом більших доз може збільшити ризик появи побічних ефектів. У разі тривалого застосування необхідний постійний нагляд з метою виявлення побічних реакцій. Зменшує агрегацію тромбоцитів та подовжує час кровотечі. Ретельно спостерігати за пацієнтами із порушенням згортання крові та хворими, які застосовують препарати, що впливають на гемостаз. У пацієнтів, в анамнезі яких є ангіоедема, бронхоспазм, астма, риніти та носові поліпи, також можуть розвиватись анафілактоїдні реакції. У випадку зменшення дози або ж відміни стероїдних ЛЗ засобів під час терапії напроксеном, їх дозу зменшувати поступово та під пильним наглядом лікаря для виявлення будь-яких побічних реакцій, включаючи недостатність кори надниркової залози та загострення с-мів артриту. Пацієнтам, у яких розвиваються порушення зору під час лікування напроксеном, потрібно проходити офтальмологічне обстеження. Для осіб із факторами ризику виникнення серцево-судинних подій (АГ, гіперліпідемія, ЦД, куріння) також ретельно зважити необхідність застосування напроксену перед початком довготривалої терапії. Жінкам, які намагаються завагітніти та/або мають проблеми із зачаттям, припинити застосовування напроксену. Мінімізації вираження побічних реакцій можна досягти шляхом застосування найнижчих ефективних доз та зменшення тривалості прийому напроксену. | Застосовувати внутрішньо після їжі. Табл. ковтати цілими, запиваючи склянкою води. Обмежити роботу з механізмами та керування автотранспортом через ризик розвитку побічних ефектів: відчуття сонливості, запаморочення, вертиго, розлади зору, безсоння або депресії. |
| Наталізумаб | Терапія препаратом асоціюється з підвищеним ризиком виникнення прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (ПМЛ); про ранні ознаки та симптоми ПМЛ інформувати пацієнтів та осіб, які здійснюють нагляд за ними; тестування щодо антитіл до JC вірусу перед або під час лікування допомагає визначити ризик розвитку ПМЛ; призначати препарат після ретельної оцінки користі/ризику для кожного пацієнта; перед початком лікування оцінити результати недавньої МРТ, проведеної не раніше ніж за 3 місяці; при підозрі на ПМЛ відмінити терапію препаратом, лікування продовжують після виключення діагнозу ПМЛ; спостерігати за станом пацієнта для виявлення симптомів неврологічних порушень і при їхній наявності визначити, чи належать симптоми до проявів розсіяного склерозу, чи є ознаками розвитку ПМЛ; майже у всіх пацієнтів з ПМЛ, які застосовували наталізумаб, був відмічений запальний с-м відновлення імунітету (ЗСВІ), що може призвести до серйозних неврологічних ускладнень, а також до смерті пацієнта; ретельно спостерігати за с-мом ЗСВІ, проводити відповідне лікування під час відновлення функцій імунної системи у пацієнтів, у яких вона була ослаблена внаслідок ПМЛ; на тлі терапії спостерігався розвиток інших опортуністичних інфекцій, в основному у пацієнтів з хворобою Крона, ослабленою імунною системою та за наявності інших тяжких захворювань; розвиток захворювань, спричинених опортуністичними інфекціями, також спостерігався у пацієнтів з розсіяним склерозом під час монотерапії наталізумабом; при підозрі на наявність опортуністичних інфекцій лікування препаратом відмінити до виключення діагнозу; можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, включаючи серйозні системні реакції, які виникають під час інфузійного введення або протягом першої години після закінчення інфузії; найбільший ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості на початку терапії препаратом і при відновленні терапії пацієнтам, у яких переривався курс лікування після 1–2 введень на тривалий строк (3 місяці і більше); підвищення тяжкості перебігу хвороби або реакцій у місці введення препарату може свідчити про наявність антитіл до наталізумабу; за наявності персистуючих антитіл відмінити терапію препаратом; проводити ретельний моніторинг пацієнтів з порушеннями з боку печінки; у випадках значних порушень функцій печінки терапію препаратом припинити; препарат зберігається в кров’яному руслі і продовжує надавати фармакодинамічну дію (наприлад, може призвести до лимфоцитозу) протягом приблизно 12 тижнів після останнього введення; призначення інших препаратів у цей період потрібно розглядати як сумісну терапію з наталізумабом. | Суттєво не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами. |
| Натаміцин | Прийом табл. натаміцину може бути пов’язаний з гострими нападами порфірії, тому для хворих на це захворювання його прийом вважають небезпечним | Під час терапії препаратом у формі супозиторіїв вагінальних немає потреби уникати статевих контактів; під час менструації терапію переривають. Оскільки препарат містить лактозу, його не застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактози або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Препарат містить сахарозу, що враховувати хворим на ЦД. Оскільки до складу препарату входить сахароза, його не застосовувати пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози або недостатність сахарози-ізомальтози. |
| Натрію аміносаліцилат | При тривалому застосуванні виявляє антитиреоїдну дію, тому з обережністю призначають хворим з гіпофункцією щитоподібної залози. | Приймати з обережністю у хворих з розладами ШКТ; під час терапії забороняється вживання алкоголю та паління. |
| Натрію гідрокарбонат | Контролювати кислотно-лужний стан крові. У разі занадто швидкого врівноваження ацидозу, зокрема у разі порушення вентиляції легень, швидке вивільнення СО2 може підсилити церебральний ацидоз. Невеликі кількості натрію гідрокарбонату, що вводяться разом з іншими інфузійними розчинами, які мають кислий рН, слугують нейтралізуючим агентом та попереджують виникнення постінфузійних флебітів (р-ни глюкози різної концентрації, р-н Рінгера, р-н натрію хлориду, ципрофлоксацин та деякі інші фторхінолони). | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Натрію оксибутират | Не застосовувати пацієнтам з порфірією, епілепсією, еклампсією та при зловживанні алкоголем. З обережністю застосовувати у пацієнтів при одночасному застосуванні з опіоїдами та барбітуратами. Пацієнти з депресивними розладами та/або суїцидальними спробами в анамнезі, потребують постійного контролю в період лікування. В період лікування рекомендовано дотримуватися безсольової дієти у пацієнтів з СН, гіпертензією помірного та середнього ступеня тяжкості або порушеннями функції нирок помірного та середнього ступеня тяжкості. | Утримуватися від керування транспортними засобами та виконання іншої роботи, яка потребує підвищеної уваги, швидких психічних і рухових реакцій. Вживання алкоголю не допускається. |
| Натрію пікосульфат | Не застосовувати щодня або протягом тривалого періоду без встановлення причини запору. Можна застосовувати при ЦД, оскільки він містить замінник цукру (в 1 мл крапель міститься 0,03 ХО). Застосовувати з обережністю при гіпокаліємії, підвищеному вмісту магнію в крові, пацієнтам з ослабленим організмом, після операцій на ШКТ, при дегідратації. Звикання при тривалому застосуванні не спостерігається. | Препарат містить лактозу/фруктозу, що мати на увазі пацієнтам зі спадковою непереносимістю лактози/фруктози. У зв’язку з можливістю виникнення вазовагальної реакції (спазм у животі), запаморочення та/або непритомності необхідно уникати потенційно небезпечних видів діяльності, таких як керування автотранспортом або робота з іншими механізмами. |
| Натрію тіосульфат | З обережністю призначати хворим з АГ, цирозом печінки, застійною СН, нирковою недостатністю, токсикозом вагітних, оскільки можливе погіршення стану пацієнтів. При отруєнні ціанідами на початку необхідне застосування метгемоглобінутворювачів: антиціану або амілнітриту, а потім перейти на в/в введення препарату натрію тіосульфату. Перед застосуванням необхідно провести огляд вмісту амп. При наявності осаду препарат не застосовувати. Для ін’єкцій використовувати голки з фільтрами 5 мікрон, для в/в інфузій — 0,22 мікронні лінійні фільтри. | Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. |
| Натрію фторид | Не застосувати інших медикаментів, що містять фтор (вітафтор, фторлак) або фторированих харчових продуктів (сіль, збагачена фтором, питна вода). Надмірне застосування спричиняє флюороз зубів | Пацієнтам із фенілкетонурією мати на увазі, що табл. зі смаковими домішками містять аспартам — джерело фенілаланіну. При прийомі під час їжі або з молоком зменшується всмоктування препарату. |
| Натрію хлорид | При тривалому введенні, особливо у великих об’ємах, контролювати рівень електролітів у плазмі та сечі, а також діурез. Одночасне призначення з кортикостероїдами чи кортикотропіном потребує постійного контролю рівня електролітів крові. При шокових станах і втратах крові одночасно із застосуванням р-ну натрію хлориду можна здійснювати гемотрансфузію, переливання плазми і плазмозамінників. | При вертикальному положенні флакона розчин виділяється з нього у вигляді спрею, у горизонтальному — у вигляді струменя рідини, у перевернутому положенні — у вигляді крапель (спрей назальний). Щоб уникнути розповсюдження інфекції, рекомендується індивідуальне використання флакона. |
| Нафазолін | З обережністю при тяжких захворюваннях ССС (гіпертензія, ІХС), при ЦД, гіпертиреозі, феохромоцитомі. Обережність під час загальної анестезії із застосуванням анестетиків, що підвищують чутливість міокарда до симпатоміметиків (галотан), також при БА. | Уникати тривалого застосування та передозування, особливо дітям. |
| Небіволол | Пацієнтам із нелікованою хр. СН не призначати до того часу, поки їх стан не стане стабільним. Припиняти терапію пацієнтам, які мають ІХС, поступово, протягом 1–2 тиж. За необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, одночасно починати лікування препаратом-замінником. Якщо пульс у стані спокою понижується до 50–55 ударів за хв. чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, дозу зменшити. Застосовувати з обережністю при лікуванні: пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (с-м Рейно, переміжна кульгавість), може розвинутися загострення зазначених захворювань; пацієнтів з AV блокадою І ст. в зв’язку з негативним впливом на провідність; хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної, опосередкованої вазоконстрикції коронарних артерій. Не впливає на вміст глюкози у хворих на ЦД. Але бути обережним при застосуванні його, оскільки може маскувати ознаки гіпоглікемії. Може маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть підсилитися. Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів застосовувати з обережністю, може посилитись констрикція дихальних шляхів. | При керуванні транспортом чи обслуговуванні технічних засобів враховувати, що може мати місце запаморочення і відчуття втоми |
| Невірапін | Призначати у комбінації принаймні з двома додатковими антиретровірусними засобами. Перші 18 тиж терапії є критичним періодом, протягом якого пильний контроль стану пацієнтів, щоб виявити потенційні тяжкі або загрожуючі життю шкірні реакції, серйозну форму гепатиту чи печінкової недостатності. Найбільший ризик виникнення відхилень з боку печінки і шкірних реакцій існує в перші 6 тиж терапії. Не поновлювати прийом препарату після прояву тяжких реакцій. Печінкові реакції є головними проявами токсичності. Застосування з рифампіцином не рекомендується. За необхідності поєднання схем лікування з лікуванням туберкульозу, розглянути можливість застосування рифабутину, без коригування дози. У ВІЛ-інфікованих з г. імунною недостатністю в період впровадження комбінованої антивірусної терапії, може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або умовнопатогенну флору і спричинити серйозні клінічні стани або загострення симптомів. Ці реакції спостерігаються протягом перших декількох тиж або місяців з початку комбінованої антиретровірусної терапії. | У разі розвитку реакцій гіперчутливості застосування повністю припинити. У таких пацієнтів застосування препарату в подальшому не поновлювати. Не застосовувати пероральні контрацептиви, інші гормональні методи для обмеження народжуваності як єдиний метод контрацепції, оскільки може знижувати концентрацію цих засобів у плазмі. |
| Нелфінавір | З обережністю призначати хворим з порушенням функції печінки. Збільшення частоти кровотеч, у тому числі — спонтанних п/ш гематом і гемартрозів у хворих на гемофілію, які одержують інгібітори протеази. Деяким хворим доводилося призначати фактор VIII. При застосуванні нелфінавіру хворим на ЦД необхідна корекція дози інсуліну або пероральних цукрознижувальних препаратів. У поодиноких випадках у хворих на ЦД після припинення лікування інгібіторами протеаз розвивалася гіперглікемія і кетоацидоз. | хворих на гемофілію попереджати про можливе підвищення ризику кровотеч під час лікування. Враховуючи можливі побічні ефекти з боку нервової системи, пацієнтів, які приймають препарат, треба попереджати про можливість виникнення реакцій, які негативно вплинуть на здатність керувати механізмами. |
| Неостигмін | При парентеральному введенні великих доз необхідне (попереднє або одночасне) призначення атропіну; при виникненні під час лікування міастенічного (при недостатній терапевтичній дозі) або холінергічного (внаслідок передозування) кризу подальше застосування препарату вимагає ретельної диференціальної діагностики внаслідок схожості симптоматики; з обережністю призначати хворим після операцій на кишечнику та сечовому міхурі, хворим на паркінсонізм. | Забороняється керувати автотранспортом та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій; перед медичним або стоматологічним лікуванням, хірургічним втручанням необхідно повідомити лікаря про прийом неостигміну. |
| Нетилміцин | Перед початком лікування необхідно провести шкірну пробу на переносимість до нетилміцину. Застосування рекомендується на початковій стадії лікування при підозрюваній або підтвердженій інфекції, спричиненій Гр (-) м/о. При підозрі на інфекцію, спричинену Гр (-) м/о, рішення про продовження застосування має грунтуватися на результатах визначень чутливості м/о, клінічної відповіді хворого та переносимості препарату. У разі тяжких інфекцій, спричинених невідомими м/о, може бути застосований на початковій стадії лікування разом із препаратами групи пеніцилінів або цефалоспоринів до одержання результатів визначення чутливості. При підозрі на інфікування анаеробними м/о застосовувати відповідну антимікробну терапію у комбінації з нетилміцином. Застосування нетилміцину ефективне у випадку інфекцій, спричинених м/о, резистентними до інших аміноглікозидів (канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин та амікацин). При лікуванні тяжких стафілококових інфекцій, його можна призначати, коли застосування пеніцилінів або інших потенційно менш токсичних ЛЗ протипоказано. Можливе застосування у випадках змішаних інфекцій, спричинених чутливими штамами стафілококів та Гр (-) м/о. Може призвести до збільшення кількості нечутливих м/о, тоді показана адекватна терапія. Пацієнти, повинні перебувати під постійним клінічним наглядом через токсичність, пов’язану із застосуванням цих ЛЗ. Контролювати функцію нирок та VIII пари ЧМ нервів, особливо у хворих із відомим або підозрюваним зниженням функції нирок на початку або під час терапії. вимірювати рівень азоту сечовини у крові, рівень або кліренс креатиніну у сироватці крові. Робити серійні аудіограми. При розвитку ототоксичності або нефротоксичності провести корекцію дози або припинити застосування нетилміцину. При контролі пікових концентрацій нетилміцину дозу регулюють, не допускаючи тривалого перевищення рівня 16 мкг/мл. При контролі мінімальних концентрацій (безпосередньо перед введенням наступної дози) ці концентрації мають бути у межах 0,5–2 мкг/мл при застосуванні рекомендованих доз. Уникати рівня мінімальних концентрацій вище 4 мкг/мл. А/б, що чинять нейротоксичну або нефротоксичну дію, можуть поглинатися у значних кількостях з поверхні тіла після місцевих зрошень або аплікацій. Якщо комбінація з нефротоксичними ЛЗ необхідна, ретельно контролювати ниркову функцію. З обережністю застосовувати при лікуванні хворих із нервово-м’язовими порушеннями (міастенія гравіс, паркінсонізм або дитячий ботулізм) через потенційну курареподібну дію на нервово-м’язові синапси. Показана перехресна алергенність аміноглікозидів. Р-н для ін’єкц. містить натрію метабісульфіт та натрію сульфіт; які можуть спричиняти у реакції алергічного типу, включаючи с-ми анафілаксії та астматичні напади. Пацієнти, які перебувають на лікуванні понад 7–10 днів або застосовують дози, що перевищують рекомендовані вікові, вагові або рекомендовані при порушенні ниркової функції, повинні ретельно обстежуватися з метою виявлення змін з боку функцій нирок, органа слуху та вестибулярного апарату; періодично визначати рівень сироваткових електролітів. У передопераційний період застосування нетилміцину може бути розпочато до операції і тривати після операції для лікування підозрюваного або доведеного інфікування чутливими м/о. | Під час терапії пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. У поодиноких випадках можуть виникнути запаморочення, шум у вухах, загальне нездужання, розлад зору, дезорієнтація, артеріальна гіпотензія та парестезія. |
| Нефопам | Припинення лікування морфіноподібними препаратами залежних від них пацієнтів, які вже отримують терапію нефопамом, підвищує ризик розвитку с-му відміни. Препарат не підвищує дезінтоксикації пацієнта. Співвідношення ризик/користь при лікуванні нефопамом, повинне постійно оцінюватись. Не призначати для лікування хр. больових с-мів, таких як головний біль. Бути обережним при призначенні пацієнтам із тахікардією. Можливий ризик фармакологічної залежності у пацієнтів із депресією або у пацієнтів, які мають будь-яку фармакологічну залежність в анамнезі. | Уникати роботи з автотранспортом та механізмами, які потребують уваги. Не застосовувати алкоголь та медичні засоби, що містять алкоголь. |
| Нікетамід | Оскільки п/ш та в/м ін’єкції препарату болючі, для зменшення болю, залежно від ситуації, у місце ін’єкції попередньо вводять новокаїн. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Нікотин | У курців, які носять зйомні зубні протези, можуть виникати труднощі при застосуванні жувальної гумки. З обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкими СС захворюваннями, у пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю, тяжкою нирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, з неконтрольованим гіпертиреозом або феохромоцитомою. Через припинення паління може виявитися необхідним зменшення дози інсуліну у пацієнтів, хворих на ЦД. Гумка жувальна містить ксиліт, що може чинити проносну дію. Напої, що знижуть рН ротової порожнини, наприклад, кава, сік або мінеральна вода, можуть знижувати всмоктування нікотину у ротовій порожнині. Для досягнення максимального всмоктування нікотину уникати споживання цих напоїв протягом 15 хвилин перед застосуванням гумки. Пластир трансдермальний з обережністю застосовувати на шкіру з ознаками ураження. У випадках тяжких або стійких реакцій на шкірі лікуванням трансдермальним пластирем припинити та застосовувати іншу лікарську форму. Трансдермальний пластир містить алюміній, тому його зняти під час проходження процедури магнітно-резонансної томографії. | Під час терапії повністю відмовитись від тютюнопаління. Не їсти або пити із гумкою жувальною у роті. Напої, що знижуть рН ротової порожнини (кава, сік або мінеральна вода, можуть знижувати всмоктування нікотину у ротовій порожнині), тому ля досягнення максимального всмоктування нікотину уникати споживання цих напоїв протягом 15 хв. перед застосуванням гумки. Кожну подушечку повільно розжовувати протягом приблизно 30 хв., роблячи паузи; жувати до появи сильного смаку нікотину або помірного відчуття пекучості; після цього жування припинити, покласти жувальну гумку між яснами та щокою до зникнення смаку нікотину та відчуття пекучості, потім знову повільно розжувати та повторити процедуру. Для застосування пластиру потрібно відкрити 1 пакетик та наклеїти його на суху, вільну від волосяного покриву, інтактну шкіру верхньої частини руки, плеча, стегна тощо. Новий пластир необхідно наклеювати через 24 год. на нове місце на шкірі. При наклеюванні пластиру необхідно уникати контакту з очима та носом; після наклеєння необхідно вимити руки. |
| Нілотиніб | Розгорнутий аналіз крові проводити кожні 2 тиж. протягом перших 2 місяців і в наступному — кожен місяць або за клінічними показаннями; гіпокаліємія та гіпомагніємія повинні бути відкориговані до початку прийому препарату. Якщо є клінічні показання, нілотиніб можна призначати у комбінації з препаратами гемопоетичного фактора росту, такими як еритропоетин або гранулоцитарний колонієстимулюючий фактор G-CSF, а також з гідроксисечовиною або анагрелідом. | Не рекомендується пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, тяжкий дефіцит лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози; не приймати разом із грейпфрутовим соком; препарат застосовувати двічі на добу з інтервалом приблизно 12 год. Препарат не приймати під час їди. Капсули ковтати цілими, запиваючи водою. Не можна їсти принаймні за 2 години до прийому препарату і щонайменше протягом однієї години після прийому препарату. |
| Німесулід | Застосовувати мінімально ефективну дозу з найменшою тривалістю застосування. Якщо стан хворого не поліпшується, лікування припинити. При появі симптомів, що вказують на ушкодження печінки або змінених показників функціональних печінкових проб, препарат відмінити і надалі забороняється його призначати. Уникати одночасного застосування препаратів, що мають гепатотоксичну дію, та вживання алкоголю. З обережністю призначати хворим на ШКТ порушення, включаючи тих, хто має в анамнезі пептичну виразку, виразковий коліт або хворобу Крона. З обережністю призначати хворим із нирковою або СН, його застосування може призвести до погіршення функції нирок. Може впливати на функцію тромбоцитів, з обережністю призначати хворим на геморагічний діатез. Не призначати замість ацетилсаліцилової кислоти для профілактики в кардіології. Може порушувати жіночу фертильність, не застосовувати жінкам, які планують завагітніти. | Уникати вживання алкоголю ч/з підвищений ризик розвитку печінкових реакцій. Не застосовувати жінкам, які планують завагітніти. Пацієнтам, які відчувають запаморочення або сонливість утриматися від керування автомобілем і виконання роботи, що потребують підвищеної уваги. Утримуватися від застосування інших знеболюючих засобів. Одночасне застосування різних НПЗЗ не рекомендується. |
| Німодипін | Тривале в/в вливання проводити за допомогою інфузійного насоса ч/з центральний катетер, одночасно вливаючи кровозамінники або засоби для поповнення об’єму крові, що циркулює (5% р-н глюкози, 0,9% р-н натрію хлориду, р-н Рінгера з молочною кислотою і магнезією, р-н декстрану-40, 6% р-н крохмалю, манітол, людський альбумін або кров). Не можна додавати в інфузійний фл., змішувати з іншими препаратами. Оскільки він адсорбується полівінілхлоридом, використовувати лише поліетиленові інфузійні трубки. Під час наркозу, операції, ангіографії та інших лікувальних маніпуляцій доцільно продовжувати інфузію р-ну німодипіну. Особливоа обережність при генералізованому набряку тканин головного мозку, вираженому підвищенні внутрішньочерепного тиску, також при артеріальній гіпотензії з рівнем систолічного тиску менше 100 мм рт. ст. | Здатність керувати автомобілем і механізмами може бути порушена у зв’язку з виникненням запаморочення. |
| Ністатин | Не застосовувати препарат для лікування системних мікозів. Містить тартразин, який може провокувати АР, у т.ч. бронхоспазм, набряк Квінке, особливо при підвищеній чутливості до ацетилсаліцилової кислоти. При розвитку побічних реакцій відмінити препарат. Не застосовувати мазь при туберкульозі та вірусних ураженнях шкіри, стафілококовій піодермії шкіри. | Необхідне завершення повного курсу терапії. суворо дотримуватися режиму і схеми лікування протягом усього курсу, приймати препарат через рівні проміжки часу і не пропускати дозу. При пропуску дози застосувати її якнайшвидше; не приймати, якщо майже настав час прийому наступної дози; не подвоювати дозу. Ністатин може підвищувати чутливість шкіри до сонячного опромінення, тому під час лікування уникати прямих сонячних променів і штучного ультрафіолетового опромінення. Препарат містить лактозу, що враховувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. |
| Нітрогліцерин | Необхідно з обережністю, враховуючи ризик і користь, приймати препарат при безконтрольній гіповолемії, хворим на СН при нормальному/низькому тиску у легеневій артерії, тяжкій анемії, гіпертиреозі, порушенні мозкового кровообігу, тяжкій нирковій/печінковій недостатності (ризик розвитку метгемоглобінемії), аортальному стенозі, токсичному набряку легень, пацієнтам з вираженим церебральним атеросклерозом, пацієнтам літнього віку. До нітрогліцерину, як і до інших органічних нітратів, при частому застосуванні може розвинутися звикання (толерантність), яке потребує підвищення дозування. При тривалому застосуванні для запобігання виникненню толерантності рекомендується переривчастий прийом препарату протягом доби (з інтервалом 10–12 год) або одночасне призначення антагоністів кальцію, інгібіторів АПФ або діуретиків. При необхідності при розвитку толерантності тимчасово припинити прийом препарату (на кілька днів) і замінити його антиангінальними засобами інших фармакотерапевтичних груп. | Безконтрольний прийом може викликати виникнення толерантності до нітратів, що проявляється у зменшенні тривалості та вираженості ефекту. Може зменшувати швидкість психомоторних реакцій, це враховувати при призначенні особам, діяльність яких потребує підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій. У період лікування не вживати алкоголю. Під час лікування протипоказано відвідувати баню, сауну, приймати гарячий душ. Таблетку не можна розжовувати, оскільки через слизову оболонку порожнини рота в системний кровотік може надійти надмірна кількість діючої речовини. При появі головного болю або мігрені поліпшення досягається застосуванням валідолу або крапель ментолу сублінгвально. Нерідко погано переносяться тільки перші дози, потім побічні ефекти слабшають. Препарат містить лактозу, що враховувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. |
| Нітроксолін | З обережністю призначати пацієнтам із порушеннями функції нирок, хворим із катарактою. При повторному та тривалому лікуванні високими дозами галогенопохідних гідроксихіноліну — ризик розвитку периферичного невриту та невриту зорового нерва, таким пацієнтам перебувати під ретельним наглядом лікаря. Лікування не має перевищувати 4 тижнів без додаткового медичного обстеження. Табл. містять сахарозу та лактозу, тому ацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції, недостатністю лактази та сахарази-ізомальтази не їх застосовувати. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Нітропрусид натрію | повинен призначатися тільки при наявності умов для постійного контролю АТ, оскільки зниження АТ при введенні препарату може бути швидким; потрібно застосовувати обережно, з урахуванням співвідношення користі та ризику, при недостатності мозкового та коронарного кровообігу, підвищенні внутрішньочерепного тиску, порушеннях функції печінки, нирок і легенів, гіпотиреозі, гіповітамінозі B12, анемії та гіповолемії, гіпотермії, у літньому віці. Рекомендується по можливості вилікувати анемію та гіповолемію перед введенням. Необхідно уникати позасудинного введення внаслідок можливої подразнювальної дії. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Нітрофурал | Спеціальних рекомендацій немає. | Тільки для зовнішнього застосування, табл. не можна застосовувати перорально. Не допускати потрапляння в очі. |
| Нітрофурантоїн | При появі ознак периферичної невропатії застосування препарату припинити.При тривалій терапії контролювати функції легенів. При тривалій терапії контролювати показники функцій печінки. Препарат може дати хибнопозитивну реакцію на цукор сечі, при використанні методу відновлення міді. Препарат забарвлює сечу у темно-жовтий або коричневий колір.Не застосовувати для лікування захворювань коркової речовини нирок, при гнійному паранефриті і простатиті. Може викликати діарею. Змінює нормальну мікрофлору товстої кишки і сприяє надлишковому росту Clostridium difficile. | У час лікування утриматися від вживання алкогольних напоїв. Особам, у яких протягом лікування виникають запаморочення, головний біль або інші побічні ефекти зі сторони ЦНС, дотримуватися обережності. |
| Ніфедипін | При вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний тиск < 90 мм рт. ст.), тяжких порушеннях мозкового кровообігу, ЦД, порушеннях функцій печінки та нирок застосовувати за умов постійного клінічного спостереження. З обережністю пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі або страждають на злоякісну гіпертензією та гіповолемію, розширення кровоносних судин може викликати у них значне зниження АТ. Не показаний хворим з СН, а також з аортальним та мітральним стенозом. | Реакції на препарат, які відрізняються за інтенсивністю в залежності від конкретного пацієнта, можуть порушувати здатність до керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Особливо це стосується початку лікування, переходу на інший препарат або одночасного вживання алкоголю. |
| Ніфурател | Необхідно провести одночасне лікування статевого партнера, щоб уникнути повторного зараження. | Застосування препарату, особливо протягом тривалого часу, може викликати реакції підвищеної чутливості. Під час лікування препаратом необхідно утримуватися від прийому алкоголю для попередження розвитку втоми та нудоти, які самостійно минають через деякий час. Якщо виникають ознаки алергічної реакції, припинити застосування препарату. Під час застосування препарату утримуватися від статевих стосунків. Препарат містить сахарозу, що враховувати хворим на ЦД. |
| Ніфуроксазид | Необхідна супутня регідратаційна терапія (пероральна або в/в), яка розраховується в залежності від інтенсивності діареї. Тривалість лікування не повинна перевищувати 7 днів. Якщо діарея ускладнена сепсисом, потрібно призначати разом з антибактеріальними препаратами, які використовуються для лікування кишкових інфекцій, тому що він не всмоктується у кишковику і не поступає в загальний кровообіг. | Вживання алкоголю суворо заборонено. Під час лікування дотримуватися певної дієти: не вживати сирих фруктів і овочів, соків, гострої їжі та їжі, яка важко перетравлюється. |
| Ніцерголін | Не спричинює зміни АТ, у пацієнтів, які схильні до гіпертензії, може поступово знижувати рівень АТ. Пацієнтам з гіперуремією чи з подагрою в анамнезі або під час лікування препаратами, що впливають на метаболізм та екскрецію сечової кислоти, призначати з обережністю. Ефект від застосування збільшується поступово. Застосовувати протягом тривалого часу. Бажано, щоб кожні 6 місяців оцінювати ефект і вирішувати доцільність продовження прийому препарату. Не можна застосовувати одночасно із засобами, які збуджують ЦНС, альфа- та бетаадреноміметиками. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами та антиагрегантами — контролювати параметри зсідання крові. | Утримуватися від вживання алкоголю |
| Норепінефрин | Перед початком лікування необхідно провести пробу на індивідуальну чутливість. Під час проколювання судин та утворення гематоми можливе виникнення значного місцевого звуження судин та некроз тканин. Місце інфузій часто перевіряти, аби переконатися, що кров проходить вільно. бути обережними, аби уникнути крововиливу, який може спричинити некроз тканин, які оточують вену, в яку було зроблено ін’єкцію. Через звуження вени з підвищеною проникністю стінки може статися витік норадреналіну в тканини, що оточують вену, в яку робили інфузії, спричинивши знебарвлення тканин, яке виникає не через очевидний крововилив. Таким чином, якщо відбувається знебарвлення, розглянути можливість зміни місця інфузії, щоб пройшло місцеве звуження судин. Препарат протипоказаний пацієнтам зі зниженим АТ, у яких зупинка кровообігу пов’язана з гіповолемією, за винятком невідкладних заходів, потрібних для підтримання надходження крові до коронарних та мозкових артерій до моменту застосування терапії з поповненням об’єму рідини. виявляти обережність та суворо дотримуватися показань у таких випадках: тяжке порушення функції лівого шлуночка; г. коронарна недостатність; нещодавно перенесений ІМ; порушення серцевого ритму під час лікування. виявляти обережність при застосуванні препарату у хворих на гіпертиреоз або на ЦД. Під час введення препарату необхідно постійно контролювати АТ та ЧСС. Якщо норадреналін треба вводити одночасно з переливанням крові або плазми крові, останні вводити окремо. З обережністю застосовувати препарат хворим з порушенням серцевого ритму, ІХС, при ІМ та нещодавно перенесеним ІМ, АГ, феохромоцитомою, при тромбозі коронарних, мезентеріальних та периферичних судин у зв’язку з ризиком виникнення ішемії, аж до некрозу, гіперкапнією, гіпоксією, тиреотоксикозом, у пацієнтів з оклюзійними захворюваннями судин (хвороба Бюргера, холодова травма, діабетичний ендартеріїт, артеріальна емболія, артеросклероз, хвороба Рейно, оскільки існує ризик виникнення некрозу і гангрени, необхідно контролювати стан периферичного кровообігу), з тяжким перебігом церебрального атеросклерозу, хворобою Паркінсона, судомному синдромі, гіпертрофії передміхурової залози, при одночасному застосуванні інгібіторів МАО. При гіповолемії перед застосуванням норадреналіну необхідно провести відповідну гідратацію пацієнтів. Препарат містить 3,3 мг натрію на мілілітр. На це зважати під час введення препарату хворим з обмеженим споживанням натрію. | Застосовується в умовах стаціонару. Оскільки впливає на нервову систему, може порушувати швидкість психомоторних реакцій. |
| Норетистерон | Прийом прогестагенів може впливати на результати деяких лабораторних аналізів. Хвороба Крона та виразковий коліт асоціюються з прийомом КПК. Перед початком або відновленням лікування препаратом жінка повина пройти повне медичне обстеження, в тому числі і гінекологічний огляд: врахувати протипоказання та особливості застосування препарату. Дослідження необхідно повторювати періодично протягом лікування препаратом. Частота та тип цих досліджень залежать від індивідуальних особливостей кожної окремої жінки, але в обов’язковому порядку вони повинні включати вимірювання АТ, дослідження молочних залоз, органів черевної порожнини та тазових органів, а також цитологічне дослідження шийки матки. Пацієнтки, хворі на діабет, повинні перебувати під ретельним лікарським наглядом. Пацієнтки з депресією в анамнезі повинні перебувати під пильним контролем лікарів. Необхідно припинити прийом препарату, якщо депресія прогресуватиме. враховувати підвищення ризику тромбоемболії в післяпологовий період. негайно припинити лікування в разі появи симптомів артеріального чи венозного тромбозу або при підозрі на нього. | Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти зі спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа (недостатність, що спостерігається в деяких поселеннях Лапландії) чи поганим всмоктуванням глюкози або галактози не повинні застосовувати цей лікарський засіб. Причини негайного припинення лікування:первинна поява сильного головного болю й мігрені або збільшення частоти незвично сильної мігрені, раптові порушення сприйняття, перші ознаки тромбофлебіту чи симптоми тромбоемболії, відчуття болю й стиснення в грудній клітці, заплановані хірургічні втручання (за шість тижнів до операції), іммобілізація, поява жовтяниці, розвиток гепатиту (неіктеричного), генералізований свербіж, суттєве підвищення АТ, вагітність. |
| Норфлоксацин | Краплі повинні мати температуру тіла. Перед застосуванням крапель провести санацію зовнішнього слухового проходу. Пацієнтові лягти на бік або нахилити голову, щоб полегшити закапування. Після інстиляції голову тримати у цьому положенні приблизно 2 хв. У зовнішній слуховий прохід можна покласти ватну турунду. | Протягом 30 хв після закапування препарату в очі утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги. Під час лікування необхідно уникати тривалих і сильних впливів сонячного опромінення. У цей період також не можна користуватися солярієм. При виникненні ознак фотосенсибілізації лікування припинити. приймати за 2 години до або через 4 години після застосування препаратів кальцію, полівітамінних препаратів, що містять кальцій, живильних розчинів, які застосовуються внутрішньо, та молочних продуктів. |
| Озельтамивір | Хворих, особливо дітей та підлітків, необхідно ретельно спостерігати на предмет проявів психоневротичні порушень. Не замінює вакцинацію проти грипу. Захист проти грипу триває лише під час прийому. застосовувати для лікування та профілактики грипу лише при наявності надійних епідеміологічних даних, які свідчать про циркуляцію вірусу. Рекомендується сезонна профілактика грипу протягом 12 тижнів у пацієнтів з імунодефіцитом віком старше 1 року. Корекція дози не потрібна. | Необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами при розвитку побічних реакцій з боку ЦНС. |
| Оксазепам | Дозування і тривалість лікування необхідно індивідуально підбирати для кожного пацієнта. Проінформувати пацієнтів, які приймають оксазепам з приводу порушень сну про те, що у них після прийому препарату мають бути умови для безперервного 7–8-год. сну. Перед початком лікування провести ретельний аналіз існуючих розладів. Застосування оксазепаму може призвести до розвитку психічної і фізичної лікарської залежності. Ризик розвитку лікарської залежності збільшується разом з дозою і тривалістю лікування і зростає у пацієнтів з алкогольною залежністю, а також у пацієнтів із залежністю до лікарських препаратів в анамнезі. У разі розвитку лікарської залежності різке припинення застосування препарату може призвести до виникнення с-му відміни. Для зменшення ризику розвитку амнезії рекомендується застосування оксазепаму за 1 годину до сну і забезпечення відповідних умов для безперервного 7–8-годинного сну. Застосовувати з обережністю пацієнтам з симптомами депресії через ризик виникнення суїцидальних думок — призначати оксазепам у найменших дозах. З обережністю застосовувати пацієнтам з алкогольною і медикаментозною залежністю (наркотичною) в анамнезі. З обережністю застосовувати пацієнтам з порфірією; пацієнтам з глаукомою, особливо із закритокутовою формою (перед застосуванням препарату проконсультуватися з лікарем-окулістом). У зв’язку з вмістом лактози препарат не можна застосовувати пацієнтам із рідкою спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або с-мом порушеного всмоктування глюкози-галактози. | Препарат приймати, запиваючи невеликою кількістю води. Під час лікування і ще 3 дні після його завершення не можна вживати ніяких спиртних напоїв. Утримуватися від виконання потенційно небезпечних робіт. |
| Оксаліплатин | Застосовувати тільки у спеціалізованих онкологічних відділеннях та під наглядом досвідченого лікаря-онколога. Особливо ретельне спостереження за пацієнтами, в анамнезі яких є прояви алергії на ЛЗ, що містять платину. Контролювати прояви неврологічної токсичності, особливо у комбінації з ЛЗ, що характеризуються специфічною неврологічною токсичністю. Хворим, у яких під час інфузії або протягом кількох годин після проведення 2-год інфузії розвивається г. гортанно-глоткова дизестезія, наступне введення проводити не раніше ніж через 6 год. Якщо виникають неврологічні симптоми (парестезія, дизестезія), корекція дози повинна базуватися на тривалості та ступені тяжкості цих симптомів. Сильний пронос та/або блювання можуть призвести до зневоднення організму, паралітичної кишкової непрохідності, обструкції кишечнику, гіпокаліємії, метаболічного ацидозу та порушення функції нирок, особливо при комбінованому застосуванні з 5-фторурацилом. У разі розвитку гематологічної токсичності (кількість нейтрофілів <1,5×109/л або кількість тромбоцитів <75×109/л) початок наступного курсу відкладають до встановлення допустимих рівнів гематологічних показників. У разі розвитку мукозиту/стоматиту, наступне призначення відкласти, поки прояви мукозиту/стоматиту не зменшаться і не досягнуть I ступеня тяжкості або нижче та/або до встановлення кількості нейтрофілів >1,5×109/л. Якщо його комбінують з 5-фторурацилом (з фоліновою к-тою або без неї), корекція дози 5-фторурацилу у зв’язку з токсичністю. При діареї 4-го ступеня (за класифікацією ВООЗ), нейтропенії 3–4 ступеня (кількість нейтрофілів <1×109/л) або тромбоцитопенії 3–4 ступеня (кількість тромбоцитів <50×109/л) при зниженні дози 5-фторурацилу знизити дозу оксаліплатину на 25%. У разі виникнення респіраторних симптомів неясної етіології (непродуктивний кашель, диспное, крепітація або легеневі інфільтрати на рентгенограмі) припинити лікування оксаліплатином до виключення інтерстиціального пневмоніту. Не застосовувати у нерозведеному вигляді. Використовувати лише рекомендовані розчинники. Можна застосовувати лише прозорий р-н без часток. Не використовувати р-ни, які містять хлориди, або р-н хлориду натрію для розведення. Не використовувати ін’єкційні засоби, що містять алюміній. | Підвищує ризик виникнення запаморочення, нудоти, блювання та інших неврологічних симптомів, що впливають на ходьбу і рівновагу, лікування може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати з іншими механізмами. Симптоми сенсорної периферичної невропатії можуть зберігатися після припинення лікування. Помірна локалізована парестезія або парестезія, що може заважати функціональній активності, можуть спостерігатися протягом більше 3 років після припинення ад’ювантної терапії. Під час лікування застосовувати належні заходи контрацепції, продовжувати їх застосування після закінчення лікування: жінкам протягом 4-х місяців, чоловікам — протягом 6 місяців, проконсультуватися про можливість консервації сперми до початку терапії, може спричинити необоротну безплідність. |
| Оксацилін | Спеціальних рекомендацій немає | Спеціальних рекомендацій немає |
| Оксибупрокаїн | Під час анестезії пацієнт не повинен торкатися анестезованого ока, воно має бути захищене від потрапляння пилу та бактеріальних інфекцій. З обережністю пацієнтам з псевдохолінестеразною недостатністю, злоякісною міастенією, та хворим на епілепсію. Припиняє розвиток та розмноження бактерій (бактеріостатичний ефект), не можна вводити перед відбором бактеріологічних мазків. Довготривале, багаторазове застосування може призвести до стабільного помутніння рогівки. | Користуватися тільки короткостроково. Відразу після закапування може виникнути незначна короткочасна нечіткість зору, що може впливати на здатність керувати автомобілем, роботу зі складними механізмами, тому здійснювати вищезазначені дії не раніше, ніж ч/з 1 год після застосування препарату. Неконтрольоване застосування може призвести до пошкодження епітелію рогівки. Перед введенням зняти контактні лінзи, користуватися ними після повного зникнення симптомів анестезії. |
| Оксибутинін | З обережністю застосовувати пацієнтам із вегетативною нейропатією, ШК захворюваннями, включаючи важкі ШК розлади моторики, пацієнтам із недостатністю функції печінки або нирок або недостатністю мозкового кровообігу. Після прийому препарату можливе посилення клінічних проявів гіпертиреозу, ІХС, хр. СН, АГ, гіперплазії передміхурової залози, серцевих аритмій, тахікардії. Проводити спостереження, особливо протягом перших декількох міс. після початку терапії або збільшення дози щодо впливу оксибутиніну на ЦНС (галюцинації, неспокою, сплутаності свідомості, сонливості), у разі розвитку антихолінергічного впливу на ЦНС необхідно розглянути питання про припинення лікування або зниження дози. Рекомендувати пацієнтам негайно звернутися до лікаря у разі раптової втрати гостроти зору або появи болю в очах. Може бути небезпечним для пацієнтів з порфірією. Тривале застосування може призводити до розвитку карієсу зубів внаслідок зменшення або припинення салівації, тому рекомендується регулярна перевірка стану зубів при тривалому застосуванні препарату. Застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають ЛЗ (бісфосфонати), що можуть спричинити або загострити езофагіт. У разі інфекції сечовивідних шляхів необхідно призначити антибактеріальну терапію. Табл. містять лактозу, тому їх не примати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом мальабсорбції глюкози і галактози. | Застосовувати перорально, табл. можна розділити на 2 рівні дози; дітям при нічному енурезі останню дозу приймати перед сном. Може спричинити зниження гостроти зору або сонливість, тому не керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, крім випадків, коли було встановлено, що препарат не порушує здатність пацієнта до фізичної або розумової. Необхідно негайно звернутися до лікаря у разі раптової втрати гостроти зору або появи болю в очах. Рекомендується регулярна перевірка стану зубів при тривалому застосуванні препарату через ризик розвитку карієсу. |
| Оксиметазолін | Слід уникати довготривалого застосування і передозування препарату, що може призвести до послаблення його дії, спричинити атрофію слизової оболонки та реактивну гіперемію з медикаментозним ринітом, пошкодження слизового епітелію та інгібування активності епітелію. | Після тривалого застосування препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, не можна виключити загальний вплив на ЦНС та ССС; у таких випадках здатність керувати транспортним засобом може знизитися. |
| Окситоцин | Під час застосування препарату у пацієнтів необхідно строго контролювати: кислотно-лужний баланс; частоту, тривалість та силу скорочень матки; серцебиття плода; серцеві скорочення і АТ матері; тонус матки; рідинний баланс. За винятком особливих випадків, застосування окситоцину не рекомендується при: передчасних пологах; клінічно вузькому тазі (невідповідність розмірів голівки плода і тазу породіллі); хірургічних операціях на шийці матки або матці в анамнезі, включаючи кесарів розтин; надмірному розтягненні матки; багатоплідній вагітністі; інвазивній карциномі шийки матки. До моменту вставлення голівки або тазу плода у вхід таза матері застосовувати окситоцин для індукції пологів не можна. Виявлення так званих «особливих випадків», зумовлених сполученнями різних факторів, є завданням лікаря. Перш ніж приступити до застосування окситоцину, ретельно зважити очікувані сприятливі ефекти терапії з небезпекою (можливі гіпертонус і тетанія матки). З метою індукції пологів і посилення скорочувальної діяльності матки окситоцин застосовують винятково в/в, у стаціонарі і при відповідному лікарському нагляді. Кожна пацієнтка, яка одержує інфузію окситоцину, має перебувати під постійним наглядом лікаря, що має досвід застосування препарату. При перших ознаках гіперактивності матки негайно припинити введення окситоцину; у результаті цього маткові скорочення, спричинені препаратом, зазвичай вщухають.При адекватному застосуванні окситоцин спричиняє маткові скорочення, подібні до нормальних пологів. Надмірна стимуляція, що виникає при неправильному застосуванні препарату, небезпечна як для породіллі, так і для плода. Стимуляції родової діяльності уникати у разі загибелі плода в матці і/або при наявності меконію в навколоплідних водах, оскільки це може призвести до емболії навколоплідними водами. Необхідно мати на увазі, що у випадках підвищеної чутливості до препарату гіпертонічні скорочення можливі і при застосуванні звичайних доз препарату. Варто враховувати можливість посилення кровотечі і розвитку афібриногенемії. Окситоцин не застосовувати протягом тривалого часу пацієнткам зі стійкою до окситоцину слабкістю родової діяльності, з тяжким токсикозом та преклампсією або тяжкими СС розладами. Окситоцин не застосовувати у вигляді в/в ін’єкції, оскільки це може спричинити г. короткочасну гіпотонію, що супроводжується припливами і рефлекторною тахікардією. Дослідження показали, що окситоцин має антидіуретичний ефект, збільшуючи реабсорбцію води з клубочкового фільтрату. Тому звернути увагу на можливість гіпергідратації, особливо коли окситоцин призначається безперервною інфузією і пацієнт отримує рідину перорально. Методом профілактики цього є наступні процедури: використання електроліту для інфузій, при тривалій інфузії окситоцину необхідно підтримувати низький обсяг інфузії рідин; обмеження прийому рідини всередину, безперервний запис водного балансу і контроль рівня електролітів у сироватці крові, якщо підозрюється аберація. Окситоцин не можна призначати одночасно різними шляхами введення. | Препарат застосовувати в умовах стаціонару. Окситоцин протипоказаний пацієнтам, які мають в анамнезі гіперчутливість до препарату. |
| Октреотид | Оскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (наприклад, звуження поля зору), суттєвим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, контролювати функцію щитовидної залози (ТТГ та гормони щитовидної залози). Рекомендується проводити ультразвукове дослідження жовчного міхура кожні 3 місяці. Може порушуватися переносимість глюкози після прийому їжі. В деяких випадках внаслідок довготривалого введення може виникнути персистуюча гіперглікемія, як це спостерігали у пацієнтів при підшкірному введенні октреотиду. З обережністю для лікування хворих на ЦД. Під час лікування пухлин гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи зрідка може відбуватися раптова втрата симптоматичного контролю з боку октреотиду, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів. Проявляє пригнічувальний вплив на моторику жовчного міхура, секрецію жовчних кислот та виділення жовчі, і має місце визнаний зв’язок з розвитком каменів у жовчному міхурі. У 15–30% пацієнтів, які отримують октреотид, спостерігається утворення каменів у жовчному міхурі. У зв’язку з цим рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії октреотидом і кожні 3 місяці під час лікування. Октреотид може порушувати у деяких хворих всмоктування дієтичних жирів. | Вираженість побічних ефектів з боку ШКТ зменшується при введенні препарату в проміжках між прийомами їжі або перед сном. Рекомендується перед ін’єкцією довести температуру розчину до кімнатної. Необхідно уникати введення повторних ін’єкцій на тому ж самому місці через короткий проміжок часу. Під час лікування октреотидом жінкам репродуктивного віку рекомендувати застосування адекватних методів контрацепції за необхідності. Препарат може спричиняти запаморочення, тому пацієнтам утримуватися від роботи з механізмами та керування автомобілем. |
| Оланзапін | Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна. Корекція дози залежно від наявності/відсутності звички до паління не потрібна. Меншу початкову дозу можна призначати пацієнтам з комбінацією факторів (жіноча стать, літній вік, відсутність звички до паління), які можуть знижувати метаболізм оланзапіну — підвищення дози таким пацієнтам, якщо це показано, потрібно здійснювати поступово. Під час поліпшення клінічного стану пацієнта може зайняти від декількох днів до декількох тижнів, тому протягом цього періоду необхідний ретельний моніторинг пацієнтів. Не призначений для лікування психозів, пов’язаних з деменцією та/або порушенням поведінки. Не рекомендоване супутнє застосування оланзапіну та протипаркінсонічних ЛЗ пацієнтам із хворобою Паркінсона та деменцією. Існує ризик розвитку нейролептичного злоякісного с-му внаслідок застосування препарату, у разі розвитку с-му негайно відмінити прийом оланзапіну. Проводити клінічний моніторинг пацієнтів з ЦД та пацієнтів з факторами ризику розвитку ЦД, зокрема вимірювати рівень глюкози в крові на початку лікування, ч/з 12 тижнів, а також щорічно у подальшому. Бути обережними при призначенні препарату пацієнтам із гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю або подібними станами. Призначати з обережністю при низькому рівні лейкоцитів та/або нейтрофілів з будь-якої причини пацієнтам, які отримують лікування препаратами, що можуть спричинити нейтропенію, пацієнтам, які мають в анамнезі медикаментозне пригнічення/токсичне ураження кісткового мозку, пацієнтам із пригніченням кісткового мозку, спричиненим супутніми захворюваннями, опроміненням чи хіміотерапією, та пацієнтам із гіпереозинофілією та мієлопроліферативним захворюванням — ч/з ризик розвитку нейтропенії. з обережністю призначати оланзапін у комбінації з препаратами, які можуть спричинити пролонгацію інтервалу QT. З обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі або пацієнтам, чутливим до факторів, що знижують поріг нападів. Необхідне узгоджене зниження дози або повна відміна препарату при появі у пацієнта ознак чи симптомів пізньої дискінезії. Під час застосування оланзапіну рекомендується періодичне вимірювання АТ пацієнтам віком від 65 років. Таблетки містять лактозу, тому їх не можна призначати хворим, що мають спадкову непереносимість лактози, дефіцит лактази (The Lapp lactose deficiency) або с-м глюкозо-галактозної мальабсорбції. Необхідно регулярно контролювати рівні ліпідів у крові, на початку лікування, через 12 тижнів, а також кожні 5 років у подальшому. Потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які мають високий ризик суїциду та отримують терапію оланзапіном. Пацієнти повинні проходити регулярний моніторинг маси тіла. Не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Може призвести до порушення здатності знижувати свою температуру, тому зважати на цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам, які знаходяться в умовах, що можуть призвести до підвищення температури тіла, таких як посилені тренування, перебування в умовах екстремальних температур, супутнє застосування засобів з антихолінергічною активністю або стан дегідратації. Підвищує в крові рівні пролактину, це може призвести до змін репродуктивної функції шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок; довготривала гіперпролактинемія, асоційована із гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок. При відміні препарату завершення терапії потрібно проводити поступово. Пор. ліофіліз. розчиняти тільки у стерильній воді для ін’єкц. з використанням стандартного асептичного обладнання для розчинення парентеральних продуктів; не вводити в/в або п/ш. При призначенні оланзапіну для в/м ін’єкц. необхідно проводити обстеження пацієнтів та встановлення відсутності у них артеріальної гіпотензії, постуральної гіпотензії, брадиаритмії та/або гіповентиляції перші 4 год. після ін’єкц. АТ, частота пульсу, рівень дихання та стан свідомості має регулярно контролюватися. Пацієнтам необхідно залишатися в горизонтальному стані при відчутті слабкості чи запамороченні після ін’єкц. до обстеження та встановлення відсутності в них артеріальної гіпотензії, постуральної гіпотензії, брадиаритмії та/або гіповентиляції. | Можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки вживання їжі не впливає на абсорбцію препарату. Таблетку, що диспергується покласти в ротову порожнину, де вона швидко розчиняється у слині, тому її можна буде швидко ковтнути або розчинити негайно перед застосуванням у повній склянці води або іншого напою (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко або кава). Пацієнтки повинні повідомити лікаря, якщо вони завагітніли під час лікування. Може спричинити сонливість і запаморочення, пацієнт повинен знати про небезпеку, пов’язану з експлуатацією машин, включаючи автотранспортні засоби. Регулярно контролювати вагу тіла. Необхідно залишатися в горизонтальному положенні при відчутті слабкості чи запамороченні після ін’єкц. до обстеження та встановлення відсутності в них артеріальної гіпотензії, постуральної гіпотензії, брадіаритмії та/або гіповентиляції. |
| Олія соєва | Необхідно підвищену увагу при введенні соєвої олії новонародженим і недоношеним дітям з гіпербілірубінемією, а також при підозрі на легеневу гіпертензію. У новонароджених, особливо недоношених, при тривалому проведенні парентерального харчування необхідно контролювати кількість тромбоцитів і функціональні печінкові проби. Соєва олія може впливати на результати деяких лабораторних аналізів (білірубін, лактатдегідрогеназа, насичення крові киснем, гемоглобін тощо). | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Олмесартан | Усунути можливу гіповолемію перед початком лікування. Якщо хворий інтенсивно лікувався діуретиками, обмежував вживання солі з їжею, в нього була діарея, після прийому першої дози може розвинутись гіпотензія у результаті зменшеного ОЦК. З обережністю хворим із СН, хворобами нирок, при стенозі ниркової артерії обох або однієї нирки, можливість розвитку г. гіпотензії, азотемії, олігурії, г. ниркової недостатності. Бути обережним при застосуванні у хворих із стенозом аортального або мітрального клапанів або з обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією. Пацієнти з первинним альдостеронізмом не реагують на застосування інгібіторів АПФ, не рекомендуютья застосовувати. Надмірне зниження АТ у пацієнтів з ІХС або з церебральним атеросклерозом може призвести до розвитку ІМ або інсульту | Можуть виникати запаморочення або втомлюваність, що враховувати пацієнтам, яким він призначений і які керують транспортними засобами чи обслуговують технічні засоби. |
| Олопатадин | Містить бензалконію хлорид, уважно спостерігати за пацієнтами із «синдромом сухого ока» або ушкодженнями рогівки, які часто або впродовж тривалого часу використовують препарат. | Якщо нечіткість зору виникає під час закапування, пацієнту необхідно зачекати доти, доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або механізмами. Не застосовувати під час носіння контактних лінз. |
| Омалізумаб | Ліофілізований продукт розчиняється протягом 15–20 хв, хоча може бути тривалішим. Оскільки р-н має в’язку консистенцію, необхідна ретельність для вилучення всього приготовленого р-ну в повному об´ємі, ін’єкція може тривати 5 — 10 с. Ін’єкції виконуються п/шкірно, препарат застосувати безпосередньо після розведення. Якщо лікування перервано на рік або більш тривалий термін, для встановлення дози потрібно повторне визначення концентрації загального IgE в сироватці крові; при значних змінах маси тіла дозу необхідно коригувати. | У разі виникнення запаморочення, втомленості або сонливості не повинні керувати автотранспортом і працювати з іншими механізмами. |
| Омепразол | Перед початком лікування виключити наявність злоякісного новоутворення. Може замаскувати симптоми і відкласти встановлення діагнозу. Можливі необоротні порушення зору у хворих в критичному стані, яким вводили в/в препарат, особливо у великих дозах. Може зменшити всмоктування вітаміну В12 (ціанкобаламіну) через гіпо- або ахлоргідрію. Це враховувати у пацієнтів з кахіксією або факторами ризику щодо зниження всмоктування вітаміну В12 при довготривалій терапії. Лікування інгібіторами протонного насоса може призвести до дещо підвищеного ризику розвитку інфекцій шлунково-кишкового тракту, таких як Salmonella та Campylobacter. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Омоконазол | Суворо дотримуватись рекомендованого курсу лікування у відповідності до вказаної концентрації препарату. У випадку ураження статевих губ і прилеглих ділянок рекомендується додатково застосовувати фунгіцидні креми. У разі захворювання на вагіномікоз статевий партнер має також одночасно пройти курс лікування, місцево застосовуючи протигрибковий крем. | Застосовувати під час менструації забороняється. Призначати курс лікування після менструації. Жирні складові вагінальних супозиторіїв змінюють властивості презервативів, тому уникати їх одночасного застосування. Під час лікування і протягом тиж. після нього потрібно уникати спринцювання вагіни. Для миття потрібно користуватися нейтральним або слабколужним милом. У період лікування нижню білизну, рушник і губку для миття необхідно дезінфікувати і змінювати щоденно. |
| Ондансетрон | Може призначатись у вигляді внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/годину. При лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості. Послаблює перистальтику кишечнику, потрібне ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику. уникати застосування у пацієнтів з вродженим синдромом подовження QT. Застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які мають або у яких може розвинутись подовження інтервалу QT, включаючи пацієнтів з порушенням електролітного балансу, застійною СН, брадіаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу. Перед початком застосування скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніємію. У пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній області, застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. | Не впливає на здатність керувати механізмами і не чинить седативної дії, але мати на увазі профіль побічних дій препарату при вирішенні питання про здатність керувати автотраспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Орлістат | Можливість побічних реакцій з боку ШКТ може збільшуватися, якщо приймають на фоні харчування, багатого на жири. Добова кількість жирів повинна розподілятись на три основні прийоми. У хворих на ЦД 2 типу зниження маси тіла при лікуванні супроводжується поліпшенням компенсації вуглеводного обміну, що може дозволити зменшення дози пероральних цукрознижувальних препаратів. При застосуванні в комбінації з цукрознижувальними препаратами у хворих на ЦД 2 типу із зайвою вагою, з ожирінням у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою, дає додаткову можливість для поліпшення компенсації вуглеводного обміну. | Можливість виникнення побічних реакцій з боку ШКТ і усунення їх шляхом кращого дотримання дієти, особливо щодо кількості жиру, який міститься в їжі. Застосування низькожирової дієти зменшує можливість виникнення побічних дій з боку ШКТ. Пацієнт повинен отримувати збалансовану, помірно гіпокалорійну дієту, яка містить не більше 30% калоражу у вигляді жирів. Рекомендується харчування багате на фрукти та овочі. |
| Орнідазол | Р-н для інфузій вводити в/в протягом 15–30 хв. При перевищенні рекомендованих доз є певний ризик виникнення побічних ефектів у дітей, пацієнтів з ураженнями печінки, хворих, які зловживають алкоголем. При застосуванні високих доз та у випадку лікування більше 10 днів проводити клінічний та лабораторний моніторинг. У осіб при наявності в анамнезі порушень з боку крові — контроль за лейкоцитами. У період лікування можуть спостерігатися посилення порушень з боку ЦНС або периферичної НС. У випадку периферичної нейропатії, порушень координації рухів (атаксії), запаморочення або затьмарення свідомості припинити лікування. Може спостерігатися загострення кандидомікозу, яке вимагатиме відповідного лікування. Концентрацію солей літію, креатиніну та концентрацію електролітів контролювати під час застосування терапії літієм. | Табл. застосовувати внутрішньо після прийому їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Можливі сонливість, ригідність, запаморочення, тремор, судоми, послаблення координації, тимчасова втрата свідомості, тому необхідно це враховувати пацієнтам, які керують автотранспортом або працюють з іншими механізмами. При лікуванні трихомоніазу: щоб усунути можливість повторного зараження, статевий партнер повинен пройти такий самий курс лікування. |
| Орнітин | При введені високих доз концентрату для інфузійного р-ну, контролювати рівні сечовини в сироватці та сечі. Якщо функції печінки істотно ослаблені, введення відкорегувати відповідно до стану хворого, з метою попередження блювання та нудоти. | Сам перебіг захворювання впливає на здатність керувати механізмами та транспортними засобами, може бути порушена така здатність. Препарат містить фруктозу, що потрібно враховувати пацієнтам, хворим на цукровий діабет. Не застосовувати пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози. Тривале застосування препарату може бути шкідливим для зубів (розвиток карієсу). |
| Орципреналін | З обережністю призначати хворим на ІХС, АГ, гіпертиреоз, неконтрольований діабет, епілепсію. Збільшення кількості доз або частоти їх введення може мати наслідком аритмію і тахікардію. Чинить кардіостимулюючий ефект, посилює навантаження на міокард. | Перед першим використанням добре струснути балон і випустити 1–2 дози у повітря. Під час інгаляції дотримуватися інструкції. Мундштук інгалятора регулярно промивати теплою водою. |
| Отилонію бромід | З обережністю у хворих на глаукому, гіпертрофію передміхурової залози, стеноз пілоричного відділу шлунка. | Препарат містить лактозу, тому він не призначений для застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, галактоземією або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. |
| Офлоксацин | Підтримувати адекватну гідратацію організму пацієнта, щоб запобігти утворенню концентрованої сечі. При розвитку у пацієнта нейропатії прийом офлоксацину припинити. Пацієнтам із порушенням функції ЦНС (епілепсія, порушення мозкового кровообігу тощо) призначатиз обережністю через небезпеку виникнення судом або зниження судомного порога. При застосуванні крап. очних, разом з іншими очними крап./очними мазями застосовувати з інтервалом щонайменше 15 хвилин; у будь-якому випадку очну мазь застосовувати останньою. | Уникати дії сонячного опромінення та користування солярієм через можливу фотосенсибілізацію шкіри. При виникненні реакцій фоточутливості (подібних до сонячних опіків) терапію припинити. Несумісний з алкоголем. Після застосування очних крап. або мазі до відновлення чіткості зору утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Пазопаніб | Визначати сироватковий вміст печінкових ферментів перед початком лікування та принаймні кожні 4 тижні протягом перших 4 міс. лікування, а також за наявності клінічних показань. Якщо підвищення рівня АЛТ >3 ВМН спостерігається одночасно з підвищенням рівня білірубіну >2 ВМН, остаточно відмінити препарат. Відмінити, якщо є ознаки гіпертонічного кризу або АГ тяжка і при цьому персистує, незважаючи на антигіпертензивну терапію і зниження дози. У разі виникнення с-му задньої оберненої енцефалопатії/ задньої оберненої лейкоенцефалопатії лікування припинити назавжди. Зробити ЕКГ перед початком лікування і повторювати її періодично протягом терапії та підтримувати рівні електролітів (кальцію, магнію, калію) в межах нормального діапазону значень цих показників. З обережністю пацієнтам, які мають підвищений ризик тромботичних явищ або мали такі явища в анамнезі або які мають суттєвий ризик геморагічних явищ. Припинити прийом принаймні за 7 днів до запланованого хірургічного втручання. Рекомендований проактивний (упереджуючий) моніторинг функції щитовидної залози. Не призначений для застосування у комбінації з пеметрекседом та лапатинібом. | Уникати прийому грейпфрутового соку під час лікування пазопанібом. Приймати принаймні за одну годину до їди або через дві години після неї, таблетки не розжовувати та запивати водою, впевнившись у тому, що табл. не поламана та не роздавлена. |
| Паклітаксел | Приготуванням р-нів для інфузій має займатися підготовлений персонал, в спеціально відведеній зоні, з додержанням усіх правил асептики. Користуватися захисними рукавичками. Уникати потрапляння р-нів на шкіру та слизові оболонки. Якщо це трапилось, уражені ділянки шкіри промити водою з милом. У цих місцях можливе поколювання, жар і почервоніння шкіри. При потраплянні на слизові оболонки їх ретельно промити водою. При вдиханні р-нів паклітакселу можливі задишка, біль у грудях, печіння в горлі та нудота. Перед введенням пацієнти повинні отримувати премедикацію КС, антигістамінними препаратами і антагоністами H2-рецепторів. При застосуванні з цисплатином паклітаксел вводити до цисплатину. Пригнічення функції кісткового мозку (що виявляється переважно нейтропенією) є головним дозолімітуючим фактором. Під час лікування ч/з короткі проміжки часу визначати кількість формених елементів крові. Повторні введення препарату дозволяються тільки після збільшення кількості нейтрофілов до рівня => 1,5 x 109/л, а тромбоцитів — => 100 x 109/л. Часто контролювати головні показники життєдіяльності, особливо в першу год введення. Під час введення можлива гіпотензія, гіпертензія і брадикардія; вони асимптоматичні і не вимагають лікування. Тяжкі порушення роботи ССС частіше спостерігаються у хворих на недрібноклітинний рак легені, ніж у хворих на рак молочної залози або яєчника. Периферична нейропатія частий побічним ефектом при лікуванні. В серйозних випадках знижувати на 20% всі наступні дози паклітакселу. | Пацієнтам необхідно носити одяг з довгими рукавами і довгі штани для захисту від сонця рук і ніг. Можливі реакції гіперчутливості, в наявності має бути відповідне реанімаційне обладнання. Містить алкоголь, він може впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами |
| Палівізумаб | З обережністю пацієнтам з тромбоцитопенією або будь-яким порушенням згортання крові. Г. інфекція середнього та важкого ступеня тяжкості або лихоманка можуть вимагати відстрочення введення палівізумабу, якщо тільки, на думку лікаря, відстрочка введення не призведе до більшого ризику. Слабка лихоманка зазвичай не є причиною для відкладання введення палівізумабу. | Дані відсутні. |
| Паліперидон | За пацієнтами з шизоафективними розладами вести ретельний моніторинг через можливість зміни с-мів від маніакальних до депресивних. обережно призначати хворимна СС захворювання або хворим із сімейним анамнезом подовження інтервалу QT, а також при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT. При виникненні у пацієнта суб’єктивних чи об’єктивних с-мів злоякісного нейролептичного с-му негайно відмінити паліперидон. При виникненні у пацієнта суб’єктивних чи об’єктивних симптомів, що вказують на можливість розвитку пізньої дискінезії, негайно відмінити паліперидон. Проводити ретельний моніторинг глюкози в крові у хворих на ЦД, а також у пацієнтів, які мають фактори ризику розвитку ЦД. Контролювати масу тіла пацієнта. З обережністю застосовувати пацієнтам, які мають в анамнезі судомні напади або інші захворювання, що знижують поріг судомної готовності. З обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку з деменцією з факторами ризику інсульту. Ретельно зважити можливі ризики та потенційну користь при призначенні препарату пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією із тільцями Леві. Бути обережними при призначенні пацієнтам із станами, що можуть сприяти підвищенню власної температури тіла (інтенсивні фізичні навантаження, дія високих зовнішніх температур, одночасне застосування препаратів з антихолінергічною активністю, зневоднення). Пацієнтів з клінічно значущою нейтропенією моніторувати на предмет виникнення гарячки або інших симптомів інфекції, пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1х109/л) припинити застосування препарату. Оцінити всі можливі фактори ризику венозної тромбоемболії протягом лікування препаратом та вжити запобіжних заходів. Застосовувати з обережністю пацієнтам із підозрою на пролактинзалежні пухлини або пацієнтам, які мають пролактинзалежні пухлини в анамнезі. Таблетки не деформуються та майже не змінюють форму у ШКТ, тому їх не призначати пацієнтам із діагностованим значним викривленням або звуженням ШКТ (патологічним або ятрогенним) або пацієнтам із дисфагією, або утрудненням проковтування таблеток. Таблетки містять лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не застосовувати препарат. Суспенз. для ін’єкц. пролонг. дії не призначати нестабілізованим пацієнтам у г. фазі або у тяжкому психічному стані, коли потрібен швидкий контроль симптомів. При введенні паліперидону в/м проявляти обережність для недопущення випадкового потрапляння препарату в кровоносну судину. | Утриматися від керування автомобілем та роботи з технікою, доки не буде встановлена їх індивідуальна чутливість до препарату. уникати вживання алкоголю протягом лікування. Таблетки проковтувати цілими, запиваючи рідиною, таблетки не можна розжовувати, ділити на частини або подрібнювати. Препарат приймати завжди або натще, або під час сніданку та не чергувати застосування лікарського засобу натще та під час прийому їжі. |
| Панкреатин | Кишкова непрохідність — часте ускладнення у хворих на муковісцидоз, тому при наявності симптоматики, що нагадує цей стан, необхідно пам’ятати про можливість появи кишкових стриктур. | Препарат містить активні ферменти, які можуть пошкоджувати слизову оболонку ротової порожнини, тому таблетки потрібно ковтати цілими, не розжовуючи. Таблетки приймають під час їди, та запиваючи значною кількістю рідини, наприклад, 1 склянкою води. |
| Пантопразол | До початку лікування виключити можливість злоякісної виразки шлунка або злоякісного захворювання езофагусу. За відсутності у пацієнта реакції на лікування рефлюкс-езофагіту необхідно ендоскопічне обстеження. В/в введення рекомендується, якщо не підходить пероральне. При тяжких порушеннях функції печінки, особливо при тривалому застосуванні, необхідний регулярний контроль за рівнями печінкових ферментів | Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як, запаморочення та розлади зору — не керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. |
| Папаверин | В/в введення проводити повільно і під контролем. З обережністю, в малих дозах при тяжких захворюваннях серця, станах після ЧМТ, ХНН, недостатності функції наднирників, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, надшлуночковій тахікардії, шокових станах, ослабленим хворим. | Усунути вживання алкоголю. Ефективність знижується при тютюнокурінні. При виконанні потенційно небезпечнііій діяльності враховувати виникнення побічних реакцій з боку ССС, сонливості, диплопії. |
| Парацетамол | Перед прийомом повністю розчинити табл. (разова доза може коливатися від ½ до 2 табл) у склянці води (150 — 200 мл). | При дотриманні безсольової дієти мати на увазі, що кожна табл містить 412,4 мг натрію. Особам, що зловживають алкоголем, перед прийомом порадитися з лікарем, резистентність печінки до парацетамолу у них зниженою. |
| Парекоксиб | Починати лікування після регідратації. З наявністю в анамнезі цереброваскулярної патології підвищений ризик розвитку побічних ефектів. Ін’єкції препарату можуть маскувати прояви лихоманки. Проявляти обережність при хірургічному втручанні | З проявами запаморочення, непритомності або сонливості — уникати керування автомобілем, роботи з механізмами |
| Парикальцитол | Гостре передозування може спричинити гіперкальціємію та потребувати особливої уваги. Під час корекції дози контролювати рівень кальцію та фосфору у плазмі крові. Якщо розвивається клінічно значуща гіперкальціємія, дозу знизити або зробити перерву в лікуванні. Пацієнти, які знаходяться на постійному введенні парикальцитолу, відносяться до групи ризику щодо розвитку гіперкальціємії, підвищення Са × Р та розвитку метастатичного кальцинозу. Хронічна гіперкальціємія може призвести до генералізованого судинного кальцинозу та кальцинозу м’яких тканин. При клінічних проявах гіперкальціємії необхідно негайно зменшити дозу або зробити перерву в лікуванні парикальцитолом, призначити дієту з низьким вмістом кальцію. Необхідно часто контролювати рівень кальцію у плазмі крові, доки не буде впевненості, що ці показники нормалізувались. | Вплив препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, не вивчався. |
| Пароксетин | Уникати раптової відміни препарату, ч/з ризик виникнення с-му відміни. Усі пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення погіршання клінічного стану (включаючи розвиток нових с-мів) і суїцидальності під час лікування, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування (як збільшення так і зменшення). Пацієнтів (та особи, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток нових с-мів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і негайно звертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Рідко застосування пароксетину може асоціюватись із розвитком акатизії. Лікування пароксетином може асоціюватись із розвитком серотонінового с-му або с-мів, характерних для нейролептичного злоякісного с-му, тому терапію припинити у разі появи таких явищ (що характеризуються сукупністю таких с-мів як гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність із можливими швидкими змінами основних показників функціонального стану організму, зміни психічного статусу, включаючи сплутаність свідомості, дратівливість, граничну ажитацію з прогресуванням до делірію та коми) та призначити підтримуючу симптоматичну терапію. Перед початком лікування хворі повинні бути ретельно обстежені з метою виявлення у них будь-якого ризику виникнення біполярного розладу, оскільки пароксетин не затверджений для лікування депресії при біполярному розладі. При лікуванні раку молочної залози тамоксифеном пацієнту призначати альтернативний антидепресант з незначною або повною відсутністю інгібіції CYP2D6. При лікуванні хворих пароксетином зважувати на можливість виникнення переломів кісток, Лікування розпочинати з обережністю, не раніше ніж через 2 тижні після припинення застосування інгібіторів МАО. Пацієнтам з ЦД під час застосування пароксетину відкорегувати дозу інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів. Застосовувати з обережністю при лікуванні хворих на епілепсію. Може спричиняти мідріаз, тому його застосовувати з обережністю для лікування хворих із закритокутовою глаукомою. Застосовувати з обережністю при лікуванні хворих, яким одночасно призначені препарати з підвищеним ризиком появи кровотечі, а також хворих із частими кровотечами або зі схильністю до них. | Приймати внутрішньо перорально, застосовувати 1 р/добу — вранці під час їжі; табл. ковтати, не розжовуючи. Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок, або зміни в поведінці) і повинні негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих с-мів. Не рекомендується вживати алкогольні напої. Під час терапії не керувати автотранспортом та не працювати з іншими механізмами, які потребують концентрації уваги. |
| Пегаспаргаза | Реакції гіперчутливості, включаючи і загрозливу для життя анафілаксію, частіше зустрічаються у пацієнтів з відомою гіперчутливістю до інших форм L-аспарагінази. Нагляд за пацієнтом протягом год після ін’єкції та наявність доступного реанімаційного обладнання і препаратів для лікування анафілаксії. Підвищений ризик розвитку кровотеч, особливо при одночасному застосуванні інших препаратів з антикоагулянтною активністю: Може мати імуносупресивну дію. Тому застосування його може спричиняти розвиток інфекцій у пацієнта. При поліхіміотерапії із застосуванням можуть виникати тяжкі токсичні реакції з боку печінки та нервової системи. З обережністю призначати у комбінації з гепатотоксичними агентами, особливо за наявності печінкової дисфункції. Р-н треба готувати та застосовувати з обережністю. Рекомендується використовувати рукавички. Необхідно уникати вдихання випарів або контакту зі шкірою та слизовими оболонками, особливо очей. При контакті — терміново промивати водою протягом 15 хв. Після початку терапії відмічається падіння вмісту лімфобластів циркулюючого пулу. Це може супроводжуватися значним підвищенням рівня сечової кислоти у сироватці, що призводить до нефропатії. Для контролю ефективності лікування необхідні аналізи периферичної крові та кісткового мозку. Для раннього виявлення панкреатиту часто визначати амілазу сироватки. У зв’язку з ризиком розвитку гіперглікемії потрібний контроль цукру в крові. При застосуванні разом з гепатотоксичними препаратами необхідний моніторинг функцій печінки. Діє на білки плазми, необхідним є моніторинг фібриногену, протромбінового часу та парціального тромбопластичного часу. | Може спричиняти сомноленцію, втому та збентеження і, таким чином, впливати на здатність працювати з точним обладнанням і керувати автомобілем. Пацієнти повинні бути попереджені про можливість розвитку реакції гіперчутливості, включаючи раптову анафілаксію. Підвищується ризик кровотечі. Неприпустимість одночасного застосування з іншими препаратами, що підвищують схильність до кровотеч. |
| Пегінтерферон альфа-2b | Застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням згортання кровi (в тому числi тромбофлебiт, тромбоемболiя легеневої артерiї), вираженим пригнiченням кiстковомозкового кровотворення, псорiазом, цукровим дiабетом, схильністю до розвитку кетоацидозу. У пацієнтів, які ко-інфіковані ВІЛ та отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), може зростати ризик виникнення лактоацидозу. | Хворим чоловiкам та їхнiм партнеркам необхiдно обом застосовувати ефективнi засоби контрацепцiї пiд час лiкування та протягом 7 мiсяцiв пiсля завершення лiкування. На період лікування утримуватися від керування автомобілем та роботи зі складними механізмами. |
| Пегінтерферон альфа-2а | Лікування повинне проводитися під спостереженням кваліфікованого лікаря, оскільки воно може викликати помірні або важкі побічні ефекти, що потребують зменшення дози, тимчасового переривання або повного припинення терапії. У пацієнтів, які раніше страждали або не страждали психічними захворюваннями можуть виникнути депресія, суїцидальний настрій і суїцидальні спроби. Перед початком лікування визначити рівні ТТГ і Т4. Пацієнти з ознаками або симптомами, які схожі з ознаками аутоіммунних захворювань, повинні проходити ретельне обстеження і повторну оцінку співвідношення користі і ризику від продовження лікування інтерфероном. | При лікуванні в домашніх умовах пацієнти повинні бути проінформовані про порядок утилізації та застереженні про заборону повторного використання одноразових шприців та голок. При виникненні запаморочення, сонливості, сплутаності свідомості і слабкості, утриматися від керування автомобілем або роботи з машинами і механізмами. |
| Пеметрексед | Може пригнічувати функцію кісткового мозку, мієлосупресія є токсичністю, яка лімітує дозу. Перед призначенням пацієнтам із значним об’ємом порожнинної рідини — розглянути питання про дренування. Використовувати рукавички. Якщо р-н потрапив на шкіру, негайно промити водою з милом. Якщо р-н потрапив на слизову оболонку, промити водою. Не викликає пухирів. Не існує специфічного антидоту для усунення крововиливів у результаті застосування, крововиливи повинні лікуватися згідно з локальними стандартами. | Необхідність прийому фолієвої к-ти та вітаміну В12 для зменшення токсичності, пов’язаної з терапією. Може спричинити генетичні порушення. Статево зрілим чоловікам не планувати народження дітей протягом лікування та протягом 6 місяців після терапії. Вживати заходи контрацепції або утриматись від статевих контактів. Може спричиняти незворотне безпліддя, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми перед початком лікування. Жінки, які можуть завагітніти, повинні вживати ефективні заходи контрацепції протягом лікування. |
| Пеніциламін | Кожні 2 тиж. протягом перших 6 місяців застосування, а потім кожний місяць проводити загальний аналіз сечі, морфологічний аналіз крові з мазком, визначати кількість тромбоцитів. Можлива поява таких симптомів як протеїнурія чи гематурія (показник початку клубочкового нефриту), може призвести до нефротичного с-му. Випадки внутрішньопечінкового холестазу і токсичного гепатиту: рекомендується кожні 6 місяців проводити функціональні дослідження печінки. Опущення повік, диплопія з ослабленням м’язів очних яблук часто є ранніми симптомами міастенії. Симптоми зникають після відміни пенициламіну. При появі пухирчатки лікування припинити. На 2-му, 3-му тиж. лікування може спостерігатись лихоманка як реакція на препарат. Хворі з алергією на пеніцилін можуть бути сенсибілізовані до пенциламіну (перехресна сенсибілізація). | Можливість появи симптомів гранулоцитопенії і тромбоцитопенії: гарячка, фарингодинія, озноб, петехіальні крововиливи, геморагія. Негайно повідомили лікаря про появу симптомів: задишка після фізичного навантаження, непоясненний кашель, свистяче дихання. Проведення функціонального дослідження легенів. |
| Пентоксифілін | Оцінити співвідношення ризик/користь, призначаючи при гіпотензії, тяжких аритміях, вираженому склерозі коронарних судин та судин мозку, ЦД, при тяжкій нирковій недостатності. Пацієнтам із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пентоксифілін може призначатися тільки після ґрунтовного аналізу можливих ризиків і користі. Через наявність ризику крововиливу при одночасному застосуванні пентоксифіліну й оральних антикоагулянтів необхідно проводити уважне спостереження і частий контроль показників зсідання крові (МНС). Оскільки під час лікування пентоксифіліном існує ризик розвитку апластичної анемії, потрібен регулярний контроль загального аналізу крові. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Перекис водню | Не використовувати для зрошення порожнин. Препарат нестабільний у лужному середовищі, у присутності металів, складних радикалів деяких оксидантів, а також на світлі та в теплі; з обережністю застосовувати для обробки глибоких ран та зрошення порожнин, враховуючи можливість емболій. | Уникати попадання р-ну в очі. |
| Периндоприл | У хворих на гіповолемію, з дефіцитом натрію в зв’язку із застосуванням діуретиків, безсольовою дієтою, ч/з блювання, діарею, в зв’язку з діалізом можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, ниркової недостатності. Доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікування. Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки після операції трансплантації нирки, з порушенням функції нирок, печінки, порушенням кровотворення, аутоімунними захворюваннями, вираженим аортальним або мітральним стенозом, тяжкою СН та з тенденцією до електролітних порушень, пацієнти, які вживають додатково діуретики (які не виводять калій), дигоксин або судинорозширюваючі препарати, повинні починати лікування під наглядом лікаря, якщо потрібно — в умовах стаціонару. З метою зменшення ризику появи симптоматичної гіпотензії пацієнтам, які приймають великі дози діуретиків, рекомендовано припинити вживання діуретиків за 2–3 дні до початку лікування. Якщо це неможливо — необхідно зменшити дозу діуретиків або початкову дозу препарату. Не призначається пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з високопроточними поліакриловими мембранами ч/з можливість виникнення анафілактичної реакції. Можливо виникнення сухого кашлю, який зникає після відміни препарату. Якщо пацієнту збираються робити хірургічне втручання необхідно повідомити анестезіолога про застосування будь якого інгібітору АПФ. | Можуть впливати на здатність керувати автомобілем і роботу з різними механізмами у разі розвитку артеріальної гіпотензії або запаморочення |
| Перметрин | Персонал, який проводить багаторазові обробки препаратом, повинен захищати руки гумовими рукавичками. При підвищеній чутливості до компонентів препарату застосування необхідно припинити. | Оброблення проводять у добре провітрюваному приміщенні. Запобігати потраплянню на слизові оболонки очей, носа, ротової порожнини, промити проточною водою. |
| Пефлоксацин | З обережністю хворим на порфірію. З обережністю (оцінюючи співвідношення ризик/користь) у пацієнтів, які страждають на атеросклероз мозкових судин, порушення мозкового кровообігу, міастенію, судомний с-м невідомої етіології, мають в анамнезі реакції підвищеної чутливості до фторхінолонів. Не призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Уникати впливу прямих сонячних променів та штучного ультрафіолетового опромінення. При появі перших проявів реакції шкіри лікування припинити. Відновити вплив прямого сонячного опромінення можна не раніше ніж через 6 діб після закінчення лікування. Вживати достатню кількість рідини для забезпечення адекватної гідратації організму. Уникати підвищеного фізичного навантаження. Вживання алкоголю заборонено. Утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Підотимод | Застосовувати з обережністю пацієнтам із синдромом гіперімуноглобулінемії E. | Застосовувати з обережністю пацієнтам зі спадковою схильністю до АР. |
| Пілокарпін | При наявності початкової катаракти міотичний ефект препарату може спричинити зворотнє погіршення зору. Лікування проводять при постійному контролі ВТ. Препарат обережно застосовувати хворим з відшаруванням сітківки в анамнезі, хворим молодого віку з міопією високого ступеня. Міотичні засоби призначають при відсутності у райдужній оболонці новоутворених судин. Збільшення концентрації та частоти інстиляції (6 і більше) — недоцільне, бо це не призводить до посилення гіпотензивного ефекту та спричиняє загальні негативні реакції організму; практично не впливає на рівень офтальмотонусу у здорових людей, але ефективний хворим з глаукомою різних форм. Бажано протягом року на 1 — 3 місяці пілокарпін замінювати на інші неміотичні препарати. | Зберігають не довше 14 днів після відкриття фл. Дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Пімекролімус | Не наносити на ділянки шкіри, уражені г. вірусними інфекціями. При наявності дерматологічної, бактеріальної або грибкової інфекції — застосування відповідних протимікробних засобів. Якщо інфекційний процес не зменшується, застосування крему припинити, поки інфекція не буде вилікувана. Не застосовувати при потенційно злоякісних новоутвореннях шкіри. Не рекомендується пацієнтам із с-мом Незертона або генералізованою еритродермією, коли існує ризик підвищеного всмоктування. За появи лімфаденопатії у пацієнтів, які застосовували крем, з’ясувати етіологію даного процесу. | Не наносити на слизові оболонки. При випадковому попаданні на слизові оболонки, в очі негайно промити іх водою. Може викликати незначні транзиторні реакції в місці нанесення, відчуття теплоти або печіння. Максимально обмежувати перебування при природному або штучному сонячному освітленні, або уникати його, навіть тоді, коли препарат не нанесений на уражені ділянки шкіри. |
| Пінаверію бромід | Пацієнтам з поодинокими спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази, синдром Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не приймати цей препарат. | спеціальних рекомендацій немає. |
| Піоглітазон | Після початку лікування піоглітазоном кожні 3–6 міс. у пацієнта ретельно оцінювати ефективність терапії. З урахуванням потенційних ризиків тривалої терапії піоглітазоном лікарі, які призначають препарат, повинні за допомогою рутинних оглядів підтверджувати наявність сприятливого профілю безпеки у піоглітазону. На даний час не можна повністю виключити ризик розвитку раку сечового міхура після короткочасного застосування піоглітазону. Тому до початку терапії піоглітазоном ретельно оцінювати будь-які фактори ризику появи раку сечового міхура (вік, паління, професійні шкідливості, хіміотерапія (наприклад, циклофосфамід), променева терапія у ділянці таза). У період лікування піоглітазоном пацієнтам з патологією печінки або при розвитку симптомів дисфункції печінки (нудота, анорексія, біль у ділянці живота, втомлюваність) необхідно регулярно контролювати рівні печінкових ферментів. При 3-разовому підвищенні рівня активності ферментів (АЛТ) або розвитку жовтяниці лікування піоглітазоном припинити. При порушенні гостроти зору може розвинутися макулярний набряк, у такому разі необхідна консультація офтальмолога. прийняти до уваги існування ризику переломів у пацієнтів, які отримували піоглітазон. | Внаслідок підвищення чутливості тканин до інсуліну результатом лікування піоглітазоном жінок із синдромом полікістозних яєчників може бути поновлення овуляції. Такі пацієнтки ризикують завагітніти. Пацієнток попереджати про можливість вагітності. Якщо вагітність вже наступила, піоглітазон відмінити. попередити пацієнтів ро необхідність негайного звернення до лікаря у випадку появи у них під час терапії ознак макроскопічної гематурії або інших симптомів з боку сечостатевої системи. |
| Піпекуронію бромід | Слід застосовувати винятково в умовах спеціалізованого стаціонару у присутності фахівця та при наявності апаратури для проведення ендотрахеальної інтубації, ШВЛ, кисневої терапії і препаратів антагоністів. З метою запобігання відносному передозуванню препарату і забезпечення відповідного контролю за відновленням м’язової активності рекомендується застосовувати стимулятор периферичних нервів. Необхідно з особливою обережністю вводити препарат пацієнтам з алергією на інші міорелаксанти в анамнезі через можливу перехресну алергію. Нервово-м’язові захворювання: призначають з обережністю через можливе у таких випадках як посилення, так і послаблення дії препарату. Перед початком анестезії необхідно компенсувати наявні водно-електролітні розлади і порушення рН крові. Гіпотермія може пролонгувати дію препарату. Гіпокаліємія, дигіталізація, прийом діуретиків, гіпермагніємія, гіпокальціємія (трансфузія), дегідратація, ацидоз, гіпопротеїнемія, гіперкапнія, кахексія можуть сприяти посиленню і продовженню дії піпекуронію броміду. Як і інші міорелаксанти може частково знижувати тромбопластиновий і протромбіновий час. Необхідно застосовувати винятково свіжоприготовлений р-н. Змішування з інфузійними р-нами не рекомендується. | У перші 24 год після припинення міорелаксуючої дії не керувати автомобілем та іншими механізмами, робота на яких пов’язана з підвищеним ризиком травматизму. |
| Піперазину адипінат | Лікування препаратом не потребує спеціальної дієти або підготовки хворих; проносне призначають тільки при схильності до запорів; ослабленим пацієнтам та хворим з анемією препарат застосовують з обережністю. | Під час лікування ентеробіозу необхідно дотримуватися суворого гігієнічного режиму. |
| Піразинамід | Піразинамід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до етіонаміду, ізоніазиду, ніацину або інших подібних за хімічною структурою препаратів, оскільки у таких пацієнтів можлива підвищенна чутливість також до піразинаміду. Піразинамід треба обережно призначати хворим на ЦД через складність підтримувати бажані концентрації цукру в крові. | Не рекомендується вживання алкоголю. Піразинамід підсилює токсичну дію етанолу.Під час лікування препаратом виникають побічні реакції з боку нервової системи, тому в цей період утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Пірантел | Після прийому препарату послаблюючі засоби не призначають. Після закінчення курсу лікування провести контрольні лабораторні дослідження (аналізи калу на наявність паразитів). | При ентеробіозі проводити одночасне лікування всіх осіб, які мешкають в одному приміщенні з хворим. |
| Пірензепін | Пірензепін необхідно застосовувати з обережністю хворим на глаукому, гіпертрофію передміхурової залози, тахікардію. | Пацієнтів повідомити, що під час лікування у них можуть виникати небажані ефекти, такі як розлади акомодації. Тому цей препарат рекомендується приймати з обережністю під час керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Якщо у пацієнтів виникають розлади акомодації, вони повинні уникати виконання потенційно небезпечних видів діяльності. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не застосовувати препарат. |
| Пірибедил | Пацієнтів з екстрапірамідним с-мом, викликаним нейролептиками,лікувати антихолінергічними ЛЗ, але не допамінергічними протипаркінсонічними ЛЗ (допамінергічні рецептори блокуються нейролептиками). Допамінергічні агоністи можуть викликати або посилювати психотичні порушення. При необхідності терапії нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які лікуються агоністами допаміну, дозу останніх поступово знижувати до повної відміни (раптова відміна допамінергічних засобів призводить до ризику розвитку «злоякісного нейролептичного синдрому»). Застосовувати протиблювальні засоби, позбавлені екстрапірамідних ефектів. | Пацієнтам, у яких були епізоди сонливості і/або епізоди раптового засинання, необхідно утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, розглянути доцільність зниження дози або відміни терапії. Враховуючи вік пацієнтів, які приймають пірибедил, звертати увагу на можливість ризику падінь з причини раптового засинання, гіпотензії або сплутаності свідомості. Проходити обстеження для виявлення розвитку розладів звичок та потягів, включаючи патологічну схильність до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, компульсивний (надмірний та неконтрольований) потяг до витрат та здійснення покупок, переїдання та компульсивне прийняття їжі. |
| Піридоксин | Обережно застосовувати хворим на виразкову хворобу шлунка, ДПК у зв’язку з можливим підвищенням кислотності шлункового соку, при важких ураженнях печінки. | Обмін піридоксину порушується при регулярному вживанні алкоголю; дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними механізмами у зв’язку з можливістю розвитку побічних ефектів з боку нервової системи. |
| Піридостигмін | Тiльки пiсля ретельного оцінювання ризику та очiкуваного сприятливого ефекту призначати хворим на виразку шлунка, тиреотоксикоз, із декомпенсованою недостатнiстю серця, хворим на ІМ. З великою обережнiстю призначати хворим зi зниженою частотою серцевих скорочень (брадикардiя), хворим на ЦД, із захворюваннями нирок (при необхiдностi коригувати дозу препарату), хворим на паркiнсонiзм, із перенесеними захворюваннями печiнки, а також пiсля операцiй на органах ШКТ. Якщо препарат не був прийнятий вчасно, не потрібно збільшувати дозу, а продовжувати лікування за описаною схемою дозування. У пацієнтів із перенесеними захворюваннями печiнки регулярно контролювати її функцiю. | Уникати керування автотранспортом або роботі з іншими механізмами; не припиняти прийом препарату без попередньої консультацiї з лiкарем, тому що можуть знову посилитися симптоми захворювання. |
| Піроксикам | Первинне призначення піроксикаму повинне проводитися лікарем, який має досвід в діагностичній оцінці і лікуванні пацієнтів із запальними або дегенеративними ревматичними захворюваннями. Побічні реакції можна зменшити, застосовуючи мінімальну ефективну дозу впродовж найкоротшого часу, необхідного для лікування. Ефект від лікування і переносимість лікарського препарату оцінювати кожні 14 днів. Якщо тривале лікування вважається за необхідне, цю переоцінку проводити частіше. Препарат застосовують під систематичним наглядом лікаря. Застосування піроксикаму пов’язується зі збільшенням ризику ШК ускладнень, з обережністю розглянути необхідність комбінованого лікування гастропротективними препаратами (мізопростол або інгібітори протонного насоса), особливо у пацієнтів літнього віку. Через профіль безпеки піроксикам не є засобом І вибору, якщо показані до застосування інші нестероїдні протизапальні і протиревматичні ЛЗ. Рішення про призначення піроксикаму повинне ґрунтуватися на оцінці індивідуального загального ризику для пацієнта. Може спричинити серйозні ШК реакції, такі як кровотеча, виразка і перфорація шлунка, тонкої і товстої кишки, що можуть бути летальними. Пацієнтам зі значущими факторами ризику виникнення серйозних ШК реакцій призначати піроксикам тільки після ретельної оцінки ризик/користь. уникати застосування препарату пацієнтам віком від 80 років. Пацієнти, які приймають одночасно пероральні кортикостероїди, СІЗЗС або тромбоцитарні антиагреганти, такі як ацетилсаліцилова к-та у низьких дозах, мають підвищений ризик серйозних ШК ускладнень. Під час лікування піроксикамом необхідно уважно стежити за с-ми ШК ульцерації та/або кровотечі. Якщо є підозра на наявність ШК ускладнення під час лікування, прийом піроксикаму негайно припинити і провести клінічну оцінку і лікування. Забезпечити відповідний нагляд за пацієнтами, які мають в анамнезі випадки АГ та/або від легкої до помірної застійної СН. Призначати з обережністю пацієнтам із порушенням коагуляції в анамнезі. Пацієнтам із неконтрольованою АГ, застійною СН, встановленою ІХС, захворюванням периферичних артерій та/або судинно-мозковою хворобою призначати лише після ретельної оцінки ризик/користь. Така оцінка необхідна до початку довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику відносно СС подій. Може спричинити серйозні шкірні реакції (с-м Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз), у т. ч. летальні. Попереджати пацієнтів про с-ми та уважно спостерігати за появою у них таких шкірних реакцій. Якщо є ознаки токсичного епідермального некролізу або с-му Стівенса-Джонсона (прогресуючий шкірний висип, з пухирями та ураженням слизової оболонки), лікування припинити. Піроксикам застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковими порушеннями через можливе ураження нирок; може спричинити інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, некроз ниркових сосочків або нефротичний с-м. Пацієнти із застійною СН, з цирозом печінки, нефротичним с-мом та захворюванням нирок мають перебувати під ретельним наглядом протягом лікування НПЗЗ. Тривале лікування піроксикамом може спричинити зміни печінкової функції, тому необхідний періодичний контроль печінкових ферментів. Може маскувати с-ми г. запалення, тому при його призначенні виключити наявність бактеріальної інфекції. Існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів віком від 65 років, у хворих із нирковою недостатністю, пацієнтів, які лікуються бета-блокаторами, інгібіторами АПФ і калійзберігаючими діуретиками, у них необхідно контролювати калій у сироватці крові. Табл. містять лактозу, їх не застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Капс. містять пшеничний крохмаль, тому їх не можна застосовувати пацієнтам з алергією на пшеницю. До складу капс. входить барвник Е 110, який може спричинити АР. Не призначати для лікування післяопераційного болю в умовах коронарного шунтування. Пацієнтам, з адаптивною порфірією можна застосовувати лише після ретельної оцінки ризик/користь, через можливе загострення хвороби. Перед призначенням хворим на бронхіальну астму, алергічний риніт, з поліпами слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями дихальних шляхів необхідно визначити доцільність призначення препарату. Пригнічує фертильність у жінок репродуктивного віку, що враховувати при спробах завагітніти. | Табл. та капс. приймають після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Ректальну форму застосовують після очисної клізми. Супоз. перед введенням змочити водою. У період лікування не можна вживати алкогольні напої та краще утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами. |
| Пластикові внутрішньоматкові протизаплідні засоби з прогестинами | За наявності будь-якого із зазначених нижче станів застосовувати систему з обережністю, якщо подібні симптоми виникли вперше, розглянути питання про доцільність видалення системи: мігрень, що супроводжується порушеннями зору, інші симптоми, що свідчать про транзиторну ішемію головного мозку; сильний головний біль; жовтяниця; значне підвищення АТ; СС захворюванні тяжкого ступеня, такі як інсульт або ІМ. Систему можна використовувати з обережністю жінкам з уродженими захворюваннями серця; пороками клапанів серця за наявності ризику розвитку інфекційного ендокардиту. У пацієнток з ЦД контролювати концентрацію глюкози в крові. Нерегулярні кровотечі можуть маскувати певні симптоми та ознаки поліпів, раку ендометрія, у цих випадках розглянути питання про проведення діагностики. Систему не можна використовувати як посткоїтальний контрацептив. Виключити наявність вагітності та захворювань, що передаються статевим шляхом і вилікувати інфекційні захворювання статевих шляхів. Процедура може спричиняти запаморочення як вазовагальну реакцію або напад у хворих на епілепсію. Знижує кількість менструальних виділень, їх посилення може бути ознакою експульсії. Система не є методом першого вибору для молодих жінок, у яких не було вагітностей, чи для жінок у постменопаузі з вираженою атрофією матки. | Перед введенням ВМЗ жінку поінформувати про ефективність, ризик, побічні ефекти застосування системи. Вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами невідомий. Жінка повинна пройти повторний огляд через 4–12 тижнів після введення системи та раз на рік у подальшому або частіше, якщо виникнуть медичні показання. |
| Платифілін | З обережністю застосовують пацієнтам з гіпертрофією передміхурової залози або обструкцією сечовивідних шляхів, хворобою Дауна, дитячим церебральним паралічем, при рефлюкс-езофагіті, грижі стравохідного отвору діафрагми, що поєднується з рефлюкс-езофагітом через зниження моторики стравоходу та шлунка й розслаблення нижнього стравохідного сфінктера, що може сприяти уповільненню випорожнення шлунка й посиленню гастроезофагеального рефлюксу через сфінктер з порушеною функцією; при неспецифічному виразковому коліті (високі дози можуть пригнічувати перистальтику кишечнику, підвищуючи ймовірність паралітичної непрохідності кишечнику; крім того, можливі прояви або загострення такого тяжкого ускладнення, як токсичний мегаколон), мегаколоні; у пацієнтів із ксеростомією тривале застосування може спричинити подальше зниження слиновиділення; у хворих літнього віку або ослаблених хворих, при хр.захворюваннях легенів або зворотній обструкції, при хр. захворюваннях легенів, що перебігають з низькою продукцією густого мокротиння, що важко відділяється, особливо в ослаблених хворих; при вегетативній (автономній) нейропатії. З обережністю призначають хворим віком від 40 років з огляду на можливий прояв недіагностованої глаукоми. | При застосуванні препарату утримуватися від керування автомобілем і виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій |
| Повідон йод | Темно-коричневий колір свідчить про ефективність р-ну, зменшення насиченості кольору є ознакою зниження протимікробної активності. Під дією світла, t0 понад 40о С відбувається розпад р-ну. Протимікробна дія р-ну виявляється при його рН від 2 до 7. Може знизити поглинання йоду щитовидною залозою, що впливає на результати деяких обстежень і процедур. У застосуванні зробити перерву не менше 1–4 тиж. Окиснювальна дія може спричинити корозію металів, пластмасові і синтетичні матеріали звичайно не чутливі до нього. Р-н не призначений для внутрішнього застосування. Неможливо виключити розвиток гіпертиреозу при довготривалому (більше 14 днів) застосуванні, застосування його у значних кількостях на обширних поверхнях. Уникати застосування при: лікуванні препаратами літію, нирковій недостатності, захворюваннях щитовидної залози. Окислювальна дія повідон-йоду може призвести до хибно-позитивних результатів діагностичних тестів (наприклад толуїдинова і гваякова проба на гемоглобін та глюкозу у калі та сечі). | Легко видаляється з текстильних та інших матеріалів теплою водою з милом. Плями, що важко видаляються, обробити р-ном аміаку чи тіосульфатом натрію. Не змішувати препарат з гарячою водою; припустиме лише короткочасне нагрівання до t0 тіла. |
| Подорожник великий | Спеціальних рекомендацій немає. | Хворим на цукровий діабет враховувати, що 1 пакет препарату містить 1 г цукру-рафінаду. |
| Подофілотоксин | При відсутності ефекту протягом 4-х тижнів виключити карциному шкіри. | Перед нанесенням крему уражену ділянку ретельно вимити водою з милом і висушити; у разі застосування надмірної кількості крему, що може призвести до тяжких місцевих реакцій, лікування препаратом припинити, ділянку нанесення крему промити; якщо після 4-х циклів кондиломи не зникають, обов’язково звернутися до лікаря щодо застосування інших способів лікування; якщо уражена ділянка займає площу більше 4 см2, лікування необхідно проводити під безпосереднім спостереженням медичного персоналу; уникати потрапляння подофілотоксину на бородавки, розташовані на слизових оболонках аногенітальної зони (включаючи уретру, пряму кишку та піхву); запобігати потраплянню крему на здорову шкіру та слизові оболонки, що оточують кондилому, уникати контакту з очима; на ділянках, що лікуються, не можна застосовувати оклюзійну пов’язку; якщо виникає тяжка місцева реакція шкіри (кровотеча, набряк, надмірний біль, печіння, свербіж) негайно змити з ділянки, що лікується, водою та м’яким милом, лікування припинити та звернутися до лікаря; утримуватися від статевих контактів під час лікування та загоювання шкіри, у разі статевих стосунків використовувати презерватив. |
| Поліплатиллен | Повинен застосовуватись лише лікарями, які мають відповідні знання в сфері онкології, де використовується антинеопластична хіміотерапія. Під час терапії проводити аналіз крові та сечі. | Небажано керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. З обережністю при натрій-контрольованій дієті. |
| Посаконазол | Слід контролювати електролітний баланс, особливо вміст калію, магнію і кальцію в сироватці крові, і при необхідності проводити відповідну корекцію перед початком та під час терапії посаконазолом. бути обережними при застосуванні посаконазолу у пацієнтів із гіперчутливістю до інших азолів. Не застосовувати посаконазол разом із препаратами, що подовжують інтервал QT та/або є субстратами CYP3A4. бути обережними при застосуванні у пацієнтів із високим ризиком порушення серцевого ритму, а саме: при вродженому або набутому подовженні інтервалу QT; при наявності кардіоміопатії, особливо із серцевою недостатністю; при синусовій брадикардії; при діагностованій симптоматичній аритмії. | Застосовується внутрішньо під час їди або з 240 мл рідких нутрицевтиків (ентеральне харчування). Перед застосуванням флакон із суспензією необхідно добре струсити. |
| Правастатин | Застосовувати як доповнення до дієти з обмеженням насичених жирів і холестерину в випадках, коли ефект від дієти та інших немедикаментозних методів лікування є недостатнім. При використанні інгібіторів ГМГ-КоА редуктази відмічалися міалгія, міопатія і рабдоміоліз. Всім хворим на дифузні міалгії з болем або слабкістю м’язів або значним збільшенням КФК брати до уваги можливість розвитку міопатії. Лікування припинити при значному збільшенні вмісту КФК або діагнозі міопатії, при підозрі на наявність міопатії. Показаний для уповільнення прогресування атеросклерозу і зниження частоти клінічних епізодів СС захворювань. | Хворих проінформувати про необхідність негайно звертатися до лікаря при незрозумілому м’язовому болю, нездужанні або слабкості. Пацієнтів попередити перед початком лікування про те, що під час лікування препаратом може спостерігатися запаморочення. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не повинні застосовувати цей лікарський засіб. |
| Правцевий анатоксин | Особам, що перенесли г.захворювання, щеплення проводять не раніш 1 місяця після одужання; хворих на хр. захворювання щеплюють ч/з 1 міс. від початку ремісії; хворим на алергічні захворювання щеплення проводять ч/з 2–4 тижня ремісії, при цьому стабільні прояви захворювання (локалізовані шкірні явища, прихований бронхоспазм і т.п.) не виявляються протипоказаними до вакцинації, яка може бути проведена на фоні відповідної терапії; імунодефіцити, ВІЛ-інфекція та підтримуюча курсова терапія, в тому числі стероїдними гормонами та протисудомними препаратами, не виявляються протипоказаними до щеплення, яке проводять ч/з 12 міс. після закінчення лікування. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Правцево-дифтерійний анатоксин | При підвищенні температури вище за 38,5 °С більш ніж у 1% щеплених або при виникненні місцевих реакцій: набряк м’яких тканин діаметром більше 5 см, інфільтрати більше ніж у 4% щеплених, а також при розвитку тяжких поствакцинальних ускладнень, щеплення препаратом даної серії зупиняють. Лікар у день щеплення проводить опитування батьків та огляд дитини з обов’язковою термометрією. Введення препарату реєструють у встановлених облікових формах із зазначенням номера серії, строку придатності, підприємства-виробника, дати введення, характеру реакції на введення препарату, яку перевіряють медичні сестри дільниць або дитячих дошкільно- шкільних закладів на наступний день після щеплення. | Діти, тимчасово звільнені від щеплення, повинні бути під наглядом та на обліку і своєчасно прищеплені після зняття протипоказань. |
| Празиквантел | Коли шистосомоз або зараження трематодами виявлені у пацієнтів, які проживають у зоні або прибули із зони ендемічного шистосомозу людини, хворого бажано госпіталізувати на курс лікування. Оскільки празиквантел може спричиняти загострення патологій центральної нервової системи внаслідок шистосомозу, парагонимозу або цистеркозу, як правило, препарат не застосовувати пацієнтам з епілепсією і/або іншими симптомами неврологічних розладів в анамнезі. | Протипоказано керувати автомобілем і працювати з механізмами в день лікування (або протягом подальших 24 годин). |
| Празозин | У випадку серйозних порушень функції печінки та нирок призначати препарат не рекомендується. При незначних відхиленнях може знадобитися зниження дози для запобігання накопиченню препарату в організмі. передбачити подальше поступове збільшення дози. | Іноді ч/з 30–90 хв. після прийому першої дози спостерігається ортостатична гіпотензія. Гіпотензивні побічні ефекти найімовірніші у хворих похилого віку, на фоні гіповолемії, дефіциту натрію. Дію препарату потенціюють фізичні вправи. Може спричинити сонливість та запаморочення. Попередити хворого про обережність при керуванні автомобілем та виконанні роботи, що вимагає підвищеної уваги |
| Праміпексол | Галюцинації і сплутаність свідомості більш часті за умови використання у комбінації з леводопою у хворих з розгорнутою стадією хвороби порівняно з монотерапією у пацієнтів з початковими її проявами. Можуть виникати галюцинації (в більшості випадків зорові). У випадку тяжкої СС патології необхідно обережне призначення препарату. Рекомендується моніторинг АТ, особливо на початку лікування, з урахуванням загального ризику постуральної гіпотензії, пов’язаної з допамінергічною терапією. Симптоми, що нагадують нейролептичний злоякісний с-м, спостерігаються після різкої відміни допамінергічного лікування. | Не повинні керувати ні автомобілем, ні іншим складним обладнанням до часу набуття достатнього досвіду використання для оцінки наявності чи відсутності негативного впливу препарату на їх розумову або рухову функцію. |
| Прегабалін | Рекомендовано поступово припиняти прийом препарату протягом щонайменше 1 тижня. Пацієнтам з ЦД, у яких збільшилась маса тіла під час лікування, потрібно відкоригувати дозу гіпоглікемічних препаратів. При виявлені розвитку ангіоневротичного набряку потрібно негайно припинити застосування прегабаліну. Під час лікування може підвищитись частота виникнення випадкових травм (падінь) у людей літнього віку через запаморочення та сонливість, тому порадити пацієнтам бути обережними, доки їм не стануть відомі можливі впливи препарату. Під час лікування є ризик розвитку розмитості зору та інших змін зору у пацієнтів, вже після відміни препарату такі с-ми можуть зникати або зменшуватись. Після припинення короткострокового та довгострокового застосування прегабаліну у деяких пацієнтів можуть виникнути с-ми відміни (безсоння, головний біль, нудота, тривожність та діарея). З обережністю застосовувати у пацієнтів з застійною СН, АГ. Потрібно пам’ятати, що у пацієнтів з нейропатичним болем центрального походження внаслідок ушкодження спинного мозку частота виникнення побічних реакцій підвищується через адитивний ефект інших ЛЗ (антиспастичних засобів), які застосовуються для лікування цього стану. Судоми, епілептичний статус та великі судомні напади, можуть виникати під час лікування прегабаліном або невдовзі після припинення його застосування. Під час лікування прегабаліном у хворих можуть виникнути суїцидальні думки, тому необхідний ретельний моніторинг пацієнтів на предмет суїцидального мислення і поведінки та призначити відповідне лікування у випадках його виникнення, потрібно порадити пацієнтам (або їх опікунам) звернутися за медичною допомогою при виникненні ознак суїцидального мислення і поведінки. З обережністю призначати пацієнтам з наркотичною залежністю в анамнезі, спостерігати за пацієнтами щодо виникнення с-мів залежності від прегабаліну. Табл. міститять лактози моногідрат, тому пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа або с-м мальабсорбції глюкози та галактози, не їх приймати. | Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Припиняти застосування або знижувати дозу препарату потрібно під контролем лікаря. Пацієнт (або опікун) повинен звернутися за медичною допомогою при виникненні ознак суїцидального мислення та поведінки. На початку лікування або після збільшення дози не керувати автомобілем чи механізмами, що потребують концентрації уваги. Не можна вживати алкоголь під час лікування. Жінки дітородного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції. |
| Преднізолон | При лікуванні протягом тривалого часу рекомендується регулярно контролювати артеріальний тиск, визначати рівень глюкози в сечі і крові, проводити аналіз калу на приховану кров, аналізи показників згортання крові, рентгенологічний контроль хребта, офтальмологічне обстеження (1 раз на 3 місяці). Дітям, які в період лікування перебували у контакті з хворими на кір або вітряну віспу, у якості профілактики призначити специфічні імуноглобуліни (протягом 10 днів після контакту). Під час лікування не проводити імунізацію. Рекомендується профілактика остеопорозу, що особливо важливо у разі наявності у пацієнтів чинників ризику (у тому числі — сімейна схильність, літній вік, постменопауза, недостатнє споживання білка і кальцію, надмірне паління, надмірне споживання алкоголю, а також зниження фізичної активності). Зменшення дози проводити дуже повільно і з обережністю (наприклад, добову дозу потрібно зменшувати на 2–3 мг протягом 7–10 днів). У разі необхідності застосування преднізолону на фоні прийому пероральних гіпоглікемізуючих препаратів або антикоагулянтів необхідно коригувати режим дозування останніх. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях можливе тільки на тлі специфічної антимікробної терапії. Жінкам під час менопаузи необхідно проходити дослідження щодо можливого виникнення остеопорозу. При хворобі Адісона уникати одночасного призначення барбітуратів через ризик гострої надниркової залозистої недостатності (адісонічна криза). Якщо в анамнезі наявні псоріаз, судоми, преднізолон застосовувати лише у мінімальних ефективних дозах. Особливої уваги потребує питання застосування системних кортикостероїдів у хворих з існуючими або наявними в анамнезі тяжкими афективними розладами. Під час лікування, особливо тривалого, необхідне спостереження окуліста. З особливою обережністю призначати препарат при мігрені, наявності в анамнезі даних про деякі паразитарні захворювання (особливо амебеаз); при імунодефіцитних станах (в тому числі при СНІД або ВІЛ-інфікуванні). | Під час лікування уникати контакту з хворими на застуду чи інші інфекції. Під час лікування преднізолоном уникати вживання алкоголю. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, виникає синдром відміни, який проявляється лихоманкою, зниженням апетиту, нудотою, блюванням, діареєю, загальмованістю, запамороченням, генералізованими кістково-м’язовими болями, астенією. У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Преднізон | Тривале застосування (більше 2 днів) можливе тільки під суворим контролем лікаря. | Супозиторії вводити глибоко в пряму кишку. Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою малоймовірний. |
| Преноксдіазин | При наявності густого харкотиння, що тяжко відділяється, необхідно призначати відхаркувальні та муколітичні засоби. У хворих, з надмірною чутливістю до лактози, може викликати скарги з боку ШКТ ч/з вміст лактози у табл. | У високих дозах препарат може сповільнювати швидкість реакції, тому при застосуванні високих доз рішення щодо здатності керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами визначається індивідуально. |
| Природні фосфоліпіди | На початку лікування провести корекцію ацидозу, артеріальної гіпотензії, анемії, гіпоглікемії і гіпотермії. Може виникати закупорка ендотрахеальної трубки внаслідок накопичення слизу у дітей. Недоношені новонароджені з гестаційним віком до 26 тижнів: рекомендується проведення профілактики. Недоношені новонароджені з гестаційним віком від 26 до 28 тижнів: рекомендується проведення профілактики у випадку відсутності антенатального застосування кортикостероїдних засобів. Недоношені новонароджені з гестаційним віком від 29 тижнів і більше: застосовувати у випадку розвитку РДС. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Прифінію бромід | Прийом препаратів з антихолінергічною дією може призвести до підвищення внутрішньоочного тиску. З обережністю препарат застосовують при наявності таких захворювань: з боку ССС- миготлива аритмія, тахікардія, хр.СН, мітральний стеноз, артеріальна гіпертензія, гостра кровотеча, при яких збільшення ЧСС може бути небажаним; при наявності тиреотоксикозу, підвищеної температури тіла, рефлюкс-езофагіту, грижі стравохідного відділу діафрагми із рефлюкс-езофагітом, ахалазії та стенозу воротаря, атонії кишечнику у хворих літнього віку або ослаблених хворих, паралітичної непрохідності кишечнику, печінкової або ниркової недостатності; хр.захворюваннях легень, особливо у дітей молодшого віку та ослаблених хворих; міастенії, вегетативній нейропатії, гестозу; ушкодженні мозку у дітей, хворобі Дауна, центральному паралічу у дітей. У хворих із гіпертрофією простати знижується частота сечовипускання та підвищується максимальний об’єм сечового міхура, що призводить до посилення дизурії. За даними УЗД, діаметр конкрементів у сечовивідних шляхах не має перевищувати 10 мм. Препарат містить лактозу, тому його не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Зазвичай препарат не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, але у чутливих хворих можливе виникнення небажаних реакцій з боку органів зору (затуманення зору, порушення акомодації). Тому при лікуванні дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами до з’ясування індивідуальної чутливості пацієнта. |
| Прогестерон | Містить як допоміжну речовину сорбінову кислоту, яка спричинює місцеві шкірні реакції. Перед і протягом терапії необхідні регулярні гінекологічні обстеження; при тривалому лікуванні — виключити гіперплазію ендометрія. У випадках раптової кровотечі враховувати нефункціональні причини. У разі вагінальної кровотечі неясного походження — провести адекватні діагностичні заходи. Може спричиняти затримку рідини, стани, на які впливає цей фактор (епілепсія, мігрень, астма, порушення функції серця або нирок), потребують особливого спостереження. Патолог може порадити терапію прогестероном лише за наявності релевантних зразків. Пацієнтки, що мали психічну депресію, повинні бути обстежені, у випадку рецидиву депресії застосування ліків потрібно припинити. Хворі на ЦД повинні перебувати під наглядом протягом прогестинової терапії. Використання статевих стероїдів може також збільшити ризик ураження судин сітківки. З обережністю застосовувати пацієнтам у віці старше 35 років, у курців, а також у осіб з факторами ризику розвитку атеросклерозу. Використання повинно бути припинено у випадку транзиторних ішемічних проявів, появи раптової сильної головної болі або порушень зору, пов’язаних з папілярним набряком або крововиливом у сітківку ока. Різке припинення застосування препарату може призвести до підвищеної тривожності, нервозності та підвищеної чутливості до судом. Лікар повинен стежити за можливим проявом ранніх ознак ІМ, цереброваскулярних порушень, артеріальної та венозної тромбоемболії (венозної тромбоемболії та тромбоемболії легеневої артерії), тромбофлебіту та тромбозу судин сітківки. При підозрі на будь-який з цих станів застосування припинити. Застосування препарату пацієнткам передменопаузального віку може приховати початок менопаузи. У разі маткових кровотеч не призначати препарат без уточнення її причини, зокрема при обстеженні ендометрія. | При появі на шкірі плям, пов’язаних з дією сонячних променів застосовувати з обережністю. Оскільки при застосуванні препарату спостерігались випадки розвитку сонливості, пацієнткам, які керують автотранспортом або працюють зі складними механізмами, утриматись від такого роду діяльності. Водiям транспорту та операторам машин: можливi сонливiсть i запаморочення, пов’язанi з прийомом препарату внутрiшньо. Застосування капс. перед сном дозволяє уникнути цих неприємних наслідків. Випадки сонливості і запаморочення спостерігалися тільки під час перорального застосування препарату. Існують дані про можливий розвиток гіпоспадії, при застосуванні прогестагенів під час вагітності для профілактики звичайного викидня, або загрози викидня на фоні лютеїнової недостатності, про що повинна бути поінформована пацієнтка. Лікування в рекомендованих дозах не має контрацептивного ефекту. Якщо курс лікування починається дуже рано на початку місячного циклу, особливо до 15-ї доби циклу, можуть спостерігатися скорочення циклу або кровотеча. У разі появи аменореї в процесі лікування підтвердити або виключити вагітність, яка може бути причиною аменореї. При вагінальному застосуванні препарату можливі маслянисті виділення, що пов’язано з лікарською формою препарату. Лікар повинен обговорити більш високу ймовірність розвитку раку молочної залози з пацієнтками, які будуть отримувати довгострокову гормональну терапію, оцінюючи переваги ЗГТ. Препарат не повинен прийматись з їжею, а повинен прийматись перед сном. Одночасний прийом їжі збільшує біодоступність препарату. У випадку застосування прогестерону з інших причин, не пов’язаних з безпліддям, варто одночасно застосовувати контрацептивні засоби. Необхідно попередити пацієнток про обов’язкове інформування лікаря при виявленні змін у молочній залозі. Сублінгвальна форма препарату містить лактозу, тому не варто застосовувати препарат пацієнтам зі спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази (типу Lapp) або синдромом порушення всмоктування глюкози-галактози. |
| Прокаїн | Перед застосуванням обов’язково проведення шкірної проби на індивідуальну чутливість до препарату. Контроль функції ССС, дихальної і ЦНС. Для зниження системної дії, токсичності та пролонгування ефекту при місцевій анестезії застосовується в комбінації з вазоконстрикторами Із збільшенням концентрації р-ну загальну дозу зменшити або розбавити р-н препарату до меншої концентрації (стерильним ізотонічним р-ном натрію хлориду). Застосовують з обережністю при запальних захворюваннях або інфікуванні місця ін’єкції, дефіциті псевдохолінестерази. Повільно проникає крізь неушкоджені слизові оболонки, внаслідок чого не забезпечує поверхневої анестезії. При проведенні місцевої анестезії при застосуванні однієї і тієї ж самої загальної дози токсичність прокаїну тим вища, чим більше концентрованим є р-н. У зв’язку з цим зі збільшенням концентрації р-ну загальну дозу рекомендується зменшити або розбавити р-н препарату до меншої концентрації (стерильним ізотонічним р-ном натрію хлориду). | У період лікування необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Прокаїнамід | На початку лікування прокаїнамідом ретельно спостерігати за пацієнтом на предмет виникнення реакцій гіперчутливості, особливо при наявності в анамнезі гіперчутливості до прокаїну або до інших місцевих анестетиків, а також на предмет розвитку м’язової слабкості у пацієнтів зі схильністю до міастенії. При зміні фібриляції передсердь на нормальний синусовий ритм за допомогою будь-яких засобів, у тому числі при застосуванні прокаїнаміду, існує загроза тромбоемболії, що мати на увазі. Стабільна терапевтична концентрація прокаїнаміду у плазмі крові при рекомендованому дозуванні визначається приблизно через добу після початку прийому препарату з піками концентрації на 90–120 хв після прийому кожної дози. Після досягнення і при підтримуванні терапевтичної концентрації у плазмі крові рекомендується періодично проводити моніторинг життєво важливих функцій та електрокардіограми. Якщо під час лікування спостерігається розширення QRS більш ніж на 25% або ознаки подовження інтервалу QT, запідозрити передозування, а скорочення дозування має сенс, якщо відбувається 50% збільшення комплексу QRS або інтервалу QT. Підвищення сироваткового креатиніну або сечовини, зниження кліренсу креатиніну або ниркова недостатність в анамнезі, а також застосування пацієнтам, особливо старше 50 років, дають підставу припускати, що забезпечувати достатню клінічну ефективність може доза менша, ніж зазвичай, і більш тривалі проміжки часу між прийомами препарату. При хр. нирковій недостатності інтервал між прийомом доз становить 4 год (кліренс креатиніну понад 50 мл/хв), 6–12 год (кліренс креатиніну 10–50 мл/хв), 12–24 год (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв). Можливе визначення концентрації прокаїнаміду в плазмі крові, але уважне спостереження клінічної ефективності є найбільш важливим критерієм оцінки дії препарату. У довгостроковій перспективі періодичні розгорнуті аналізи крові корисні для виявлення можливих характерних гематологічних ефектів прокаїнаміду на нейтрофіли, тромбоцити або еритроцити (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія з позитивною пробою Кумбса). Підвищення титру антинуклеарних антитіл сироватки може передувати клінічним симптомам вовчакового синдрому. Якщо синдром, подібний до червоного вовчака, розвивається у пацієнтів з рецидивуючою аритмією, що загрожує життю, яка не регулюється іншими препаратами, одночасно з призначенням прокаїнаміду може бути застосована терапія переважно кортикостероїдами. Прокаїнамід-індукований вовчаковий синдром рідко включає в себе небезпечні патологічні зміни нирок, тому при його виникненні терапія прокаїнамідом не обов’язково повинна бути зупинена, однак, якщо розвиваються симптоми серозіту та існують ознаки подальшого розвитку наслідків вовчакового синдрому, ризик від продовження застосування прокаїнаміду в такому випадку переважає над його ефективністю в лікуванні порушень серцевого ритму, що вимагає відміни препарату. У пацієнтів зі швидким ацетилюванням менш імовірний розвиток вовчакового синдрому навіть після тривалої терапії прокаїнамідом. У зв’язку з можливим пригніченням скорочувальної здатності міокарда і зниженням АТ треба з великою обережністю застосовувати препарат при ІМ. При вираженому атеросклерозі препарат застосовувати не рекомендується. При хр. СН добову дозу знижують на 1/3 і більше. При проведенні терапії необхідно проводити моніторинг АТ, контроль ЕКГ, показників периферичної крові (розгорнутий аналіз крові), особливо лейкоцитів (кожні 2 тижні протягом перших 3 міс терапії, далі — з більш тривалими інтервалами), визначення креатиніну сироватки крові або азоту сечовини. Під час тривалого лікування або з появою симптомів, подібних до системного червоного вовчака, необхідно періодично визначати титр антинуклеарних антитіл. | При застосуванні препарату варто втриматися від керування автомобілем і виконання інших потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Прокарбазин | Рекомендується постійний контроль картини крові. | Можливе виникнення атаксії, дотримуватися обережності при прийомі пацієнтами, що займаються потенційно небезпечними видами діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидких психічних і рухових реакцій. Утримуватися від вживання сиру (можливо підвищення АТ). |
| Проксіметакаїн | Тривале застосування місцевого анестетика може призвести до зменшення тривалості його дії. Збільшення кількості препарату може в подальшому призвести до інфікування рогівки або її помутніння, і як наслідок до втрати зору або перфорації рогівки. З обережністю у пацієнтів, хворих на епілепсію, iз захворюваннями серцевої та респіраторної системи. Хворі на міастенію gravis є особливо чутливими до дії анестетиків. У пацієнтів з низьким рівнем ацетилхолінестерази у плазмі й таких, що лікуються інгібіторами холінестерази, існує високий ризик виникнення системних побічних ефектів при місцевому застосуванні анестетиків групи складних ефірів. | Не торкатися очей і не терти їх, доки не пройде анестезія. Для зменшення системної резорбції після застосування очних крапель вжити такі заходи: заплющити очі на 2 хв.; затиснути пальцем слізний мішок на 2 хв. Не торкатися повік та інших поверхонь кінчиком фл.-крапельниці. Після закапування краплі можуть викликати тимчасове затуманення зору, не керувати автомобілем або виконувати будь-які небезпечні роботи, доки зір не нормалізується. Містить бензалконію хлорид, який може викликати подразнення очей та знебарвлювати м’які контактні лінзи. |
| Проместрієн | При виникненні метрорагії провести симптоматичну терапію. Необхідне підтримуюче лікування. | Під час лікування перебувати під наглядом лікаря. При виникненні метрорагії необхідно визначити причину та провести підтримуюче лікування. Капсули не ковтати. Наносити тільки на пошкоджену ділянку (крем). |
| Прометазин | З обережністю під контролем лікаря призначати дітям, оскільки утруднюється діагностика основного захворювання; симптоми недіагностованої енцефалопатії і с-му Рейє можуть бути помилково прийняті за побічні ефекти. Повідомлялося про розвиток холестатичної жовтяниці після парентерального введення. Знижує поріг судомної готовності — з обережністю пацієнтам, схильним до розвитку судом, або одночасно з іншими ЛЗ з подібною дією. З обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою та пацієнтам з відкритокутовою глаукомою, стенозуючою виразкою шлунка, обструкцією шийки сечового міхура і/або гіпертрофією передміхурової залози, пригніченням кісткового мозку; порушенням функції нирок, епілепсією, с-мом Рейє. У таких хворих у зв’язку з холіноблокуючою дією препарату можливе посилення симптомів захворювання. З обережністю при г. і хр. захворюваннях органів дихання, оскільки пригнічується кашльовий рефлекс. У якості протиблювального засобу застосовувати тільки при блюванні відомої етіології. При тривалому застосуванні підвищується ризик розвитку стоматологічних захворювань (карієс, пародонтити, кандидоз) через зменшення слиновиділення. Може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах та запаморочення) ЛЗ, які застосовують одночасно. Були повідомлення про випадки підвищеної збудливості та аномальні рухи після першого введення, розглянути питання припинення лікування та застосування іншого ЛЗ. | Під час лікування діагностичний тест на вагітність може давати хибні результат; не допускається вживання алкогольних напоїв; заборонено керувати автотранспортом та працювати зі складними механізмами, оскільки прометазин може гальмувати розумові і фізичні реакції. |
| Пропафенон | Дозу підбирають під контролем ЕКГ та АТ. При збільшенні тривалості комплексу QRS та інтервалу Q — T більше ніж на 20%, дозу зменшити або тимчасово відмінити препарат до нормалізації показників ЕКГ. Пацієнтам з порушеннями функції лівого шлуночку, хворим з важкими ураженнями міокарду на початку лікування дозу збільшувати поступово (з інтервалом 5 — 8 днів) і з обережністю. | Потрібно враховувати, що у чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (нечіткість зору, запаморочення, слабкість, постуральна гіпотензія), які можуть впливати на швидкість реакції пацієнта та порушувати його здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами та виконувати роботи, що потребують концентрації уваги. |
| Прополіс | Перед застосуванням препарату перший раз необхідно провести пробу на переносимість. | Перед застосуванням препарату перший раз необхідно провести пробу на переносимість: нанести препарат ватною паличкою на шкіру передпліччя або на шкіру піднебіння і спостерігати протягом 30 хвилин. При появі вираженої гіперемії, сильного печіння або пухиря застосування препарату протипоказане. Перед застосуванням препарату рекомендується промити порожнину рота теплою кип’яченою водою. Після зрошування порожнини рота препаратом утримуватися від вживання їжі впродовж 15–30 хв. Неприпустиме потрапляння препарату в очі. |
| Пропофол | Повинен вводитись анестезіологами. Стан пацієнтів постійно контролювати для виявлення ранніх ознак гіпотензії, обструкції дихальних шляхів і недостатнього насичення крові киснем, а обладнання для підтримки прохідності дихальних шляхів, для проведення штучної вентиляції легенів, для збагачення киснем, а також інші реанімаційні засоби, має бути постійно готовим до використання. При застосуванні для седації можуть виникати самовільні рухи. Під час оперативних процедур, ці рухи можуть мати певний ризик для оперативного поля. З обережністю застосовувати як седативний засіб пацієнтам, яким проводяться певні процедури, при яких спонтанні рухи є особливо протипоказаними, наприклад, при хірургії ока. Якщо препарат вводять хворому на епілепсію, є ризик виникнення судом. Проводити моніторинг рівнів ліпідів у крові, коли призначають пацієнтам, з ризиком надмірного накопичення жирів. Ризик розвитку відносної вагусної гіперактивності може посилюватись.Не вводити ч/з мікробіологічний фільтр. Шприц з препаратом застосовується для кожного пацієнта лише одноразово. Тривалість введення не повинна перевищувати 12 год. По закінченні інфузії препарату або 12-годинного періоду вливання необхідно замінити обладнання для введення. При введенні міорелаксантів не використовувати ту саму систему для в/в вливання, що і для пропофолу, без попереднього її промивання. Перед застосуванням ємність з препаратом струснути. Будь-які залишки вмісту ємності після застосування треба знищити. Рекомендується здійснювати моніторинг рівня ліпідів крові, якщо пропофол застосовується у пацієнтів з можливим ризиком ліпідного перевантаження. Якщо моніторинг засвідчує неадекватне виведення ліпідів з організму, застосування препарату має бути скореговане відповідно. | Пацієнтів інформувати про те, що анестезія може негативним чином вплинути на здатність виконання процесів, що вимагають навиків, таких як управління автотранспортом або іншою технікою. |
| Пропранолол | Відміняти поступово, протягом 2 тиж., ч/з ризик прояву «с-му відміни». За кілька днів до проведення наркозу необхідно припинити прийом препарату або підібрати анестезуючий засіб з найменшою негативною інотропною дією. Може маскувати симптоми гіпоглікемії (тахікардію) у хворих на ЦД, які приймають інсулін або інші цукрознижуючі препарати. На фоні обтяженого алергологічного анамнезу можливе посилення вираженості реакції гіперчутливості та відсутність очікуваного ефекту звичайних доз епінефрину. Пацієнтам з феохромоцитомою попередньо призначити блокатори a-адренорецепторів. Можлива зміна результатів тестів при проведенні лабораторних досліджень (підвищення рівня сечовини, трансаміназ, фосфатаз, лактатдегідрогенази). Може маскувати симптоми тиреотоксикозу. | Через можливість розвитку побічних ефектів з боку ЦНС і ССС, під час лікування препаратом необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Протамін | Призначення пов’язане з ризиком розвитку анафілактичних реакцій. Якщо виникає підозра на розвиток АР на протамін, перед призначенням ввести тестову дозу на тлі адекватної протиалергічної терапії. Не нейтралізує дії непрямих антикоагулянтів. Під час терапії потрібен контроль показників згортання крові. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Протіонамід | Курс лікування рекомендується починати тільки після визначення бактеріологічної чутливості мікроорганізмів до препарату. При застосуванні ізоніазиду та циклосерину звернути увагу на можливість появи порушень психіки. Застосовується в комбінованій терапії з іншими ПТП, необхідно регулярно контролювати рівень трансаміназ, гама-глутаматтрансферази та лужної фосфатази у сироватці крові. У хворих на ЦД проводити контроль рівня глюкози в крові (не рідше 1 р/місяць). Особливу увагу приділяти шкірним реакціям, які можуть бути проявом пелагроподібних побічних ефектів. | Уникати роботи з потенційно небезпечними механізмами і керування транспортними засобами. Уникати одночасного застосування протіонаміду та алкоголю для запобігання проявам токсичних впливів на ЦНС. |
| Проурокіназа | При гіпертензії рекомендується вимірювати АТ перед введенням препарату для недопущення застосування його під час різкого підвищення артеріального тиску. | Залежно від індивідуальної реакції пацієнта на препарат під час лікування бути обережним при керуванні автотранспортом чи роботі з іншими механізмами. |
| Рабепразол | Симптоматичне поліпшення у відповідь на терапію може відбуватись і за наявності злоякісного новоутворення шлунка, тому перед початком терапії — виключити такі захворювання. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Ралтегравір | Пацієнтів попередити про те, що лікування, яке проводиться, не виліковує ВІЛ-інфекцію та не перешкоджає передачі вірусу ВІЛ іншим особам через кров чи статевий контакт. Під час лікування препаратом потрібно дотримуватися відповідних заходів безпеки. Як правило, спостерігається виражена мінливість фармакокінетичних властивостей ралтегравіру — як індивідуальна, так і міжсуб’єктна. Ралтегравір має відносно низький генетичний бар’єр до резистентності. Тому, коли можливо, ралтегравір призначати з двома іншими активними антиретровірусними препаратами щоб мінімізувати можливість відсутності вірологічної відповіді та розвитку резистентності. Стосовно пацієнтів, яким раніше не проводилось лікування, є обмежені дані клінічних досліджень про застосування ралтегравіру в комбінації з двома нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази (емтрицитабін та тенофовір дисопроксил фумарат). У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з гострою імунною недостатністю під час призначення комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) може розвиватися запальна реакція на асимптоматичні патогенні фактори чи на залишкові умовно-патогенні мікроорганізми, яка призводить до тяжкого клінічного стану чи до погіршення симптомів. Зазвичай така реакція спостерігається протягом перших тижнів чи міс після початку терапії КАРТ: цитомегаловірусний ретиніт, загальні чи фокальні мікобактеріальні інфекції та пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (попередня назва — Pneumocystis carnii), туберкульоз або реактивація вірусу Varicella Zoster. Необхідно оцінювати всі симптоми запальних реакцій та, якщо необхідно, призначати лікування. | Утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час застосування препарату. Пацієнтам порадити звертатись до лікаря якщо виникає ломота або біль у суглобах, скутість суглобів або ускладнення рухів. Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа або недостатнім усмоктуванням глюкози-галактози не можна застосовувати цей препарат. |
| Раміприл | На початку лікування може виникнути надмірне зниження АТ, особливо у пацієнтів з дефіцитом електролітів або дефіцитом рідини в організмі (наприклад, блювання/діарея, терапія діуретиками), із СН (особливо після г. ІМ, гіпертензією тяжкого ступеня). Якщо можливо, перед початком терапії компенсувати дефіцит електролітів або рідини в організмі або скоротити терапію діуретиками, або, у разі необхідності, попередньо припинити її щонайменше за 2 — 3 дні до початку лікування раміприлом. Після прийому першої дози, а також після збільшення дози раміприлу або діуретиків пацієнти мають перебувати під медичним наглядом щонайменше вісім год для того, щоб запобігти неконтрольованим гіпотензивним реакціям. Для хворих на злоякісну гіпертензію або із СН (особливо після г. ІМ) підбір підтримуючої дози проводити в період госпіталізації. У пацієнтів з підвищеною активністю ренін-ангіотензивної системи існує ризик раптового зниження АТ внаслідок пригнічення АПФ і може виникнути погіршення ниркової функції. Якщо приймають вперше або у більших дозах, необхідно пильно стежити за АТ до виключення загрози раптового його зниження. Підвищену активність ренін-ангіотензинної системи очікувати: у пацієнтів, які раніше приймали діуретики; у пацієнтів з дефіцитом електролітів, дефіцитом рідини в організмі; у хворих на гіпертензію важкого ступеня; у пацієнтів із СН — особливо після г. ІМ; у пацієнтів з порушеним припливом і відтоком лівого шлуночка (наприклад із стенозом клапана аорти або мітрального клапана, гіпертрофічною кардіоміопатією); у хворих з гемодинамічно значущим стенозом ниркової артерії; пацієнти, для яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним; пацієнти, які планують хірургічні втручання, або під час анестезії. Якщо не можна відмінити інгібітор АПФ, необхідно ретельно стежити за ОЦК. Ретельно стежити за нирковою функцією протягом перших кількох тижнів прийому препарату. Може розвинутись гіперкаліємія, особливо за наявності ниркової або СН. Якщо необхідний супутній прийом вищезазначених лікарських засобів, потрібен постійний контроль показника калію сироватки крові. Ризик виникнення нейтропенії пов’язаний з дозою і залежить від клінічного стану пацієнта. Вона є оборотною після припинення прийому інгібітору АПФ. | На початку терапії, при зміні дозування, за умов вживання алкоголю, інших ЛЗ, можливий розвиток артеріальної гіпотензії та інших симптомів, що може впливати на здатність керувати автомобілем та працювати з технікою. |
| Ранібізумаб | Потрібно спостерігати за станом пацієнта протягом тижня після проведення ін’єкції, щоб розпочати своєчасне лікування у випадку розвитку інфекційного ускладнення. Підвищення ВОТ відмічали протягом 60 хв. після ін’єкції, тому показники ВОТ та перфузії диску зорового нерва повинні бути перевірені і відповідно скориговані. Введення препарату припиняють та не поновлюють раніше наступного запланованого введення у випадку: зниження гостроти зору за найкращої корекції (BCVA) на ≥30 літер порівняно з попереднім обстеженням гостроти зору; внутрішньоочного тиску ≥30 мм рт. ст.; розриву сітківки; субретинального крововиливу, який досягнув центру ямки сітківки, або якщо розмір крововиливу становить ≥50 загальної ураженої ділянки; виконаного або запланованого хірургічного втручання на очах протягом 28 днів до або після ін’єкції. Досвід застосування пацієнтам з ДМН внаслідок цукрового діабету 1 типу обмежений. Також немає досвіду лікування пацієнтів з діабетом, у яких рівень гемоглобіну HbA1c перевищує норму більше ніж на 12%, та з неконтрольованою гіпертензією. Обмежений досвід застосування препарату у хворих із попередніми епізодами тромбозу вен сітківки, з ішемією центральної вени сітківки та гілок центральної вени сітківки. | Лікування препаратом може спричинити тимчасове порушення зору, що, в свою чергу, може впливати на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Пацієнти, які відмічають порушення зору, не повинні управляти автотранспортом та іншими механізмами до зникнення вищезазначених тимчасових симптомів. |
| Ранітидин | При наявності алергії на інші препарати групи блокаторів Н2-рецепторів гістаміну можливі АР на ранітидин, тому при наявності гіперчутливості до інших препаратів цієї групи з обережністю застосовувати препарат. З обережністю застосовують препарат при г. порфірії (в т.ч. в анамнезі), імунодефіциті. Лікування препаратом може маскувати симптоми карциноми шлунка, тому перед початком лікування виключити наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Необхідний регулярний нагляд за пацієнтами (особливо літнього віку та з вказівками в анамнезі на пептичну виразку шлунка і/або ДПК), які приймають ранітидин разом з НПЗЗ. У хворих літнього віку, осіб з хр.захворюваннями легень, ЦД або у осіб з ослабленим імунітетом спостерігалася підвищена схильність до розвитку позалікарняної пневмонії. При одночасному лікуванні з теофіліном необхідно контролювати плазматичний рівень теофіліну, коригувати дозування. Лікування препаратом відміняють поступово через ризик розвитку синдрому «рикошету» при різкій відміні. | У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності. |
| Раунатин | У хворих на стенокардію може посилюватися біль у ділянці серця. Перед оперативними втручаннями прийом припинити за кілька днів до операції. У випадку операції під загальним наркозо потрібна премедикація атропіном. Не застосовувати перед сеансом електроімпульсної терапії. | Може порушувати здатність пацієнта до швидких реакцій, особливо на початку лікування, уникати потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги. |
| Рекомбінантний антигемофільний фактор | Препарат містить мінімальну кількість імуноглобуліну G (MuIgG) мишей та протеїнів хом’яків (ВНК). У пацієнтів, які отримують цей препарат, може виникати підвищена чутливість до тваринних протеїнів. проводити ретельний моніторинг пацієнтів, які отримують препарати антигемофільного фактора, на предмет формування у них інгібіторів фактора VIII. Після приготування (відновлення) до введення зберігати розведений р-н при кімнатній температурі не більше 3 годин. Перед і під час введення препарату вимірювати частоту пульсу у пацієнта. При значному почастішанні пульсу, або зменшити швидкість введення, або тимчасово припинити введення препарату задля швидшого зникнення симптомів. | Не спостерігалось жодного впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. |
| Репаглінід | Може спричинити розвиток гіпоглікемії. При комбінованому лікуванні ризик виникнення гіпоглікемії підвищується. Підбір доз ослабленим і виснаженим хворим проводити особливо ретельно, щоб запобігти розвитку гіпоглікемії. | Вживати заходів, які запобігають розвитку гіпоглікемії під час керування транспортними засобами чи іншими механізмами. |
| Респіброн | Спеціальних рекомендацій немає. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Ретапамулін | Не застосовувати для лікування інфекцій, спричинених метицилінрезистентними штамами Staphylococcus aureus; не застосовується для лікування абсцесів; у пацієнтів віком до 18 років загальна площа поверхні тіла, що лікується, не повинна перевищувати 2% поверхні тіла. | Не застосовувати мазь для лікування очей та слизових оболонок. |
| Ретиналамин | Спеціальних рекомендацій немає. | Не впливає на здатність працювати з механізмами та керувати транспортом. |
| Ретинол | При тривалому застосуванні контролювати біохімічні показники та час згортання крові. При лікуванні порушення сутінкового зору (куряча сліпота) застосовувати у комплексному лікуванні. З обережністю при тяжких ушкодженнях гепатобіліарної системи, захворюваннях, що супроводжуються порушенням згортання крові. Не застосовувати під час тривалої терапії тетрациклінами. Приймати за 1 год до або через 4–6 год після прийому холестераміну. | Для нормального всмоктування вітаміну А необхідною умовою є наявність жирів у їжі. Жінкам, які приймали високі дози ретинолу, можна планувати вагітність не раніше ніж через 6–12 місяців через ризик неправильного розвитку плода під впливом високого вмісту вітаміну А в організмі. |
| Рибавірин | Застосовувати тільки за умов стаціонару зі спеціалізованим реанімаційним відділенням. Медичному персоналу, який працює з препаратом, враховувати його тератогенність. У дослідженнях рибавірин, який містився в спермі, міг виявляти свою тератогенну дію при заплідненні яйцеклітин. Особливої уваги потребують пацієнти, які мають некомпенсований ЦД (із станами кетоацидозу), тромбоемболію легеневої артерії, захворювання щитоподібної залози (тиреотоксикоз), депресію, схильність до суїциду (в анамнезі). Лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та кількістю тромбоцитів, аналіз електролітів, визначення вмісту креатиніну, функціональних проб печінки) проводити до початку терапії, на 2-му та 4-му тиж., в подальшому — регулярно. | Чоловіки та жінки репродуктивного віку під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення терапії повинні застосовувати ефективні контрацептивні засоби. |
| Рибомуніл | Пацієнти повинні бути попереджені, що в поодиноких випадках препарат може спричиняти різке підвищення температури тіла (≥ 39 °C) невдовзі після початку лікування. У таких випадках терапію необхідно припинити. Це явище не плутати з підвищенням температури тіла, яке іноді спостерігається при слабких ЛОР-симптомах. Медичні препарати, що містять бактеріальні екстракти для стимуляції імунної системи, в поодиноких випадках можуть спричиняти напади бронхіальної астми. В таких ситуаціях не рекомендується повторно призначати препарат. Оскільки Рибомуніл містить сорбіт, препарат протипоказаний пацієнтам з непереносимістю фруктози. З обережністю призначають ВІЛ-інфікованим пацієнтам. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Ривароксабан | При нез’ясованій причині зниження рівня гемоглобіну або АТ необхідно визначити місце кровотечі. З обережністю застосовувати при лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі. Ривароксабан як і інші антитромботичні препарати, необхідно застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі, у тому числі за наявності: вродженої або набутої патології згортання крові; неконтрольованої тяжкої АГ; виразкової хвороби ШКТ в активній стадії; нещодавно перенесеної активної виразки ШКТ; судинної ретинопатії; нещодавно перенесеного внутрішньочерепного крововиливу або крововиливу в мозок; внутрішньоспінальних або внутрішньоцеребральних судинних аномалій; нещодавно проведених втручань на головному, спинному мозку або офтальмологічних операцій; легеневої кровотечі в анамнезі або бронхоектазу. Необхідно з обережністю призначати ривароксабан пацієнтам, які застосовують лікарські засоби, що впливають на гемостаз, наприклад НПЗЗ, інгібітори агрегації тромбоцитів або інші антитромботичні засоби. Пацієнти після перенесеного г.коронарного синдрому, які отримують лікування ривароксабаном та ацетилсаліциловою кислотою чи ривароксабаном, ацетилсаліциловою кислотою плюс клопідогрель/тиклопідин повинні продовжувати попередньо розпочате лікування НПЗЗ як супутню терапію лише в тому разі, якщо користь від його застосування перевищує ризик кровотечі. При призначенні пацієнтам із ризиком виразкової хвороби ШКТ розглянути питання про проведення відповідного профілактичного лікування. Якщо причину зниження рівня гемоглобіну або АТ не вдається встановити, необхідно вести пошук локалізації кровотечі. У разі необхідності інвазивних процедур або хірургічних втручань прийом ривароксабану припинити як мінімум за 12 год до початку втручання, якщо це можливо та базується на клінічному рішенні лікаря. Якщо оперативне втручання можна відстрочити та антитромбоцитарний ефект не відповідає необхідному рівню, прийом інгібіторів агрегації тромбоцитів необхідно припинити відповідно до інструкції для медичного застосування препарату. Прийом ривароксабану потрібно відновити після інвазивної процедури або хірургічного втручання так швидко, як тільки досягнуто адекватного гемостазу, та якщо застосування препарату дозволяє клінічна ситуація в цілому. | Жінкам репродуктивного віку застосовувати ефективні засоби контрацепції в період лікування ривароксабаном. |
| Рилузол | Терапію припинити, якщо рівень АлАТ підвищився більше, ніж у 5 разів від верхньої межі норми. Повторне застосування не рекомендується; застосовувати обережно пацієнтам, які мали активну форму гепатиту та з підвищеним рівнем трансаміназ, білірубіну. | Потенційна можливість виникнення запаморочення, тому не керувати автомобілем або працювати з механізмами. Не можна застосовувати одночасно з прийомом алкоголю |
| Римантадин | Дотримуватись обережності при призначенні особам із захворюваннями ШКТ, тяжкими порушеннями функції печінки, важкими захворюваннями ССС, порушеннями серцевого ритму, особам похилого віку, рекомендується зниження дози препарату. При показаннях в анамнезі на епілепсію і протисудомну терапію на фоні прийому римантадину підвищується ризик розвитку епілептичного нападу, тоді застосовують у дозі 100 мг/день одночасно з протисудомною терапією. Якщо розвиваються напади, прийом припиняють. Профілактичний прийом ефективний при контактах із хворими у випадку розповсюдження інфекції у замкнутих колективах і при високому ризику виникнення захворювання під час епідемії грипу. Можлива поява резистентних до препарату вірусів. | При керуванні транспортними засобами дотримуватися обережності, оскільки може спричиняти побічні ефекти з боку ЦНС. утримуватися від приймання напоїв, що містять алкоголь, оскільки можуть виникнуть небажані реакції з боку ЦНС. При появі симптомів грипу (підвищена температура, біль у м’язах, головний біль, біль в очах) по можливості раніше розпочинати застосування. Терапевтичний ефект більш виражений, якщо прийом препарату розпочати протягом перших 48 годин від початку захворювання. Вміст пакетика розчинити у ½ склянки теплої води і приймати внутрішньо після їди. Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати препарат. |
| Рисперидон | У пацієнтів з іншими типами деменції, окрім деменції Альцгеймера застосовувати не рекомендовано через ризик цереброваскулярних розладів. Потрібно використовувати тільки протягом короткого терміну при безперервній агресії у пацієнтів з помірною та важкою деменцією Альцгеймера на додаток до нефармакологічного лікування. Потрібно періодично оглядати пацієнтів на предмет оцінки необхідності продовження лікування. Пацієнтам літнього віку з деменцією не рекомендовано одночасно з рисперидоном застосовувати фуросемід через ризик підвищеного рівню летальності. Перед призначенням дітям ретельно зважити співвідношення ризик-користь. Якщо виникають ознаки та симптоми пізньої дискінезії — відмінити застосування препарату. З обережністю призначати пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві — може погіршити перебіг хвороби. У разі розвитку нейролептичного с-му — відмінити застосування препарату. Може порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла, з обережністю призначати пацієнтам, які піддаються впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла. З обережністю призначати хворим на ЦД та пацієнтам з факторами ризику розвитку діабету. За пацієнтами зі значущим зменшенням кількості білих кров’яних тілець в анамнезі або з медикаментіндукованою лейкопенією/нейтропенією ретельно наглядати. Пацієнтам з тяжкою нейтропенією (<1х109/л) лікування припинити. Всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування рисперидоном і провести відповідні превентивні заходи. Контролювати масу тіла пацієнтів. З обережністю застосовувати пацієнтам з наявною гіперпролактинемією та пацієнтам з імовірними пролактинзалежними пухлинами. З обережністю застосовувати пацієнтам, які мають напади судом чи інші стани в анамнезі, які потенційно знижують судомний поріг. Таблетки, в/о містять лактозу, тому не призначати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазою недостатністю або с-мом мальабсорбції глюкози-галактози. Пор. для суспенз. для ін’єкц. пролонг. дії: пацієнтам, які не лікувалися рисперидоном, рекомендується перевірити переносимість препарату шляхом застосування перорального рисперидону перед початком в/м введення; під час операцій з видалення катаракти спостерігався інтраопераційний с-м атонічної райдужки у пацієнтів, які лікувалися антагоністами a1-адренергічних рецепторів, у т.ч. рисперидоном; необхідно бути обережними, щоб запобігти випадковому введенню препарату у кровоносну судину. | Пацієнтам утримуватись від керування автотранспортом і роботи з іншими механізмами, поки не буде відома їхня індивідуальна переносимість препарату. У пацієнтів, що застосовують рисперидон, є ризик підвищення маси тіла, тому їм рекомендований контроль маси тіла. Пацієнти з судинною деменцією або особи, які доглядають за ними, повинні негайно повідомити лікаря про ознаки можливих серцево-судинних нападів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору. |
| Ритонавір | Дослідження на тригліцериди та холестерин, АСТ, АЛТ, креатинфосфокінази та сечової кислоти в плазмі крові проводити до початку терапії та з періодичними інтервалами під час терапії; будь-які симптоми запалення повинні оцінюватися й у разі потреби призначатися відповідне лікування; панкреатит брати до уваги за наявності характерних для нього клінічних симптомів. Під час початкової фази антиретровірусної терапії, коли імунна система реагує, у пацієнтів може розвитися запальна реакція на безсимптомні або залишкові опортуністичні інфекції (така як інфекція Micobacterium Avium, цитомегаловірусна інфекція, пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci pneumonia, або туберкульоз), які можуть потребувати подальшого нагляду і лікування. Особливу обережність проявляти при призначенні силденафілу, тадалафілу або варденафілу для лікування еректильної дисфункції пацієнтам, які отримують ритонавір. Можна очікувати, що спільне введення ритонавіру та цих препаратів суттєво підвищить їх концентрацію (підвищення AUC в 11 разів) і може призвести до посилення негативних ефектів, включаючи гіпотонію та тривалу ерекцію. Сумісне призначення ритонавіру з силденафілом протипоказане, якщо силденафіл застосовується для лікування легеневої артеріальної гіпертензії. Спільне застосування ритонавіру разом із ловастатином або симвастатином протипоказане. проявляти обережність, якщо інгібітори ВІЛ — протеази, в тому числі ритонавір, застосовуються разом з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, які також метаболізуються шляхом CYP3A4 (наприклад, аторвастатин або церивастатин). | Не застосовувати препарати, що містять звіробій, їх спільне застосування призведе до зниження концентрації ритонавіру в плазмі крові. Наслідком цього можуть стати втрата терапевтичної дії та розвиток резистентності. Пам’ятати, що сонливість та запаморочення є відомими побічними реакціями при застосуванні ритонавіру.Терапія ритонавіром не знижує ризику передачі ВІЛ-інфекції іншим при сексуальному контакті або при забрудненні крові. Приймати кожного дня відповідно до призначення; не змінювати дозу або переривати прийом, не порадившись із лікарем. Якщо доза пропущена, пацієнти повинні прийняти наступну дозу якнайскоріше. Однак при пропущенні дози пацієнт не повинен подвоювати наступну дозу. |
| Ритуксимаб | Пацієнтів необхідно регулярно оглядати на предмет будь-яких нових чи посилення існуючих неврологічних симптомів або ознак, що можуть свідчити про прогресуючу мультифокальну лейкоенцефалопатію (ПМЛ). При підозрі на ПМЛ призупинити подальше лікування до виключення діагнозу ПМЛ. Лікар повинен спостерігати за підозрілими симптомами ПМЛ, які пацієнт може сам не помітити (наприклад, когнітивні, неврологічні чи психіатричні симптоми). Потрібно повідомити родичів та близьких осіб про лікування, оскільки ті можуть помітити симптоми, на які пацієнт не звернув увагу. При розвитку ПМЛ лікування препаратом необхідно остаточно припинити. З обережністю проводити лікування пацієнтів із високою пухлинною масою або з великою кількістю (≥25 х 109/л) циркулюючих злоякісних клітин, у яких може спостерігатися підвищений ризик особливо тяжкого с-му вивільнення цитокінів, якщо під час 1-го циклу або будь-якого з наступних циклів у таких пацієнтів кількість лімфоцитів залишається >25 х 109/л, необхідно розглянути можливість застосування зменшеної швидкості інфузії для 1-ї інфузії або розділити введення препарату на 2 дні. При розвитку тяжкого с-му вивільнення цитокінів негайно перервати інфузію і застосувати інтенсивне симптоматичне лікування. Інфузійні небажані явища усіх типів є зворотними при перериванні інфузії ритуксимабу і при застосуванні жарознижувальних, антигістамінних ЛЗ, кисню, в/в введення фіз. р-ну або бронходилятаторів, глюкокортикоїдів. ЛЗ для лікування реакцій гіперчутливості (адреналін, антигістамінні пр-ти та глюкокортикоїди) повинні бути наготові для негайного застосування у випадку АР на фоні введення препарату. Під час інфузії може виникати артеріальна гіпотензія, тому утриматись від прийому гіпотензивних препаратів протягом 12 год. до інфузії препарату. Під час лікування необхідно регулярно проводити повний ЗАК з підрахунком кількості нейтрофілів та тромбоцитів, з обережністю призначати препарат хворим з числом нейтрофілів менш ніж 1,5 х 109/л та/або числом тромбоцитів менше 75 х 109/л. Не вводити пацієнтам із г. тяжкими інфекціями (туберкульоз, сепсис та опортуністичні інфекції), з обережністю застосовувати пацієнтам з рецидивуючими чи хр. інфекціями в анамнезі або з основними захворюваннями, що можуть посилювати схильність пацієнтів до тяжких інфекцій. Носії вірусу гепатиту В та пацієнти з гепатитом В в анамнезі потребують ретельного спостереження на предмет клінічних та лабораторних ознак активної інфекції ВГВ під час та протягом декількох місяців (до семи) після терапії. Пацієнтам з неходжкінською лімфомою, хр. лімфолейкозом та РА вакцинація живими вірусними вакцинами не рекомендується, можна застосовувати вакцини, що не містять живих вірусів. Вакцинацію завершити не менше, ніж за 4 тижні до першого введення препарату. При виникненні тяжких р-цій з боку шкіри (токсичний епідермальний некроліз, с-м Лайєла, с-м Стівенса-Джонсона) лікування відмінити назавжди. Застосування ритуксимабу у пацієнтів з РА, які раніше не отримували лікування метотрексатом, не рекомендується. Пацієнтам з РА премедикацію необхідно проводити перед кожною інфузією препарату (вводять аналгетики/антипіретики, антигістамінні ЛЗ, ГКС), з метою зменшення частоти і тяжкості інфузійних р-цій. | Утриматися від прийому лікарських препаратів проти артеріальної гіпертензії протягом12 год. перед вливанням ритуксимабу. Особи, які доглядають за хворим повинні спостерігати за підозрілими когнітивними, неврологічними чи психіатричними симптомами. |
| Рифабутин | Може забарвлювати сечу, шкіру і виділення в червонувато-оранжевий колір. Рекомендується контролювати кількість лейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів. Через можливості розвитку увеїту перебувати під постійним наглядом лікаря, коли призначається з кларитроміцином (іншими макролідами) або флюконазолом. Ризик виникнення увеїту знижується, якщо застосовується як монотерапія.При підозрі на увеїт, пацієнта направити до офтальмолога та у разі доцільності, застосування препарату треба тимчасово припинити. | Не носити контактні лінзи (можуть забарвлюватися). Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. |
| Рифаміцин | Місцеве застосування антибактеріальних препаратів може спричинити сенсибілізацію до активних речовин і призвести до системних реакцій. Необхідно негайно припинити застосування препарату, якщо виникли висипи на шкірі або інші системні прояви алергічних реакцій. | Якщо Ви застосовуєте будь-які інші лікарські засоби для місцевого застосування, обов’язково повідомте про це лікарю. Не виявлено випадків впливу на швидкість реакції при керуванні автотранспортними засобами та іншими механізмами. Під час застосування уникати торкання кінчика капельниці як пальцями, так і вухом, щоб зменшити ризик інфекції. Одночасне застосування з будь-якими іншими лікарськими засобами для місцевого лікування не рекомендується. Місцеве застосування антибактеріальних препаратів може спричинити сенсибілізацію до активних речовин і призвести до системних реакцій. Необхідно негайно припинити застосування препарату, якщо виникли висипи на шкірі або інші системні прояви алергічних реакцій. Якщо сиптоми захворювання зберігаються після 10 днів лікування, необхідно звернутися до лікаря, щоб переглянути тактику лікування. запобігати контакту препарату з одягом, тому що р-н може залишати плями на тканині. |
| Рифампіцин | Монотерапія туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудника до а/б, тому його поєднувати з іншими ПТП. При лікуванні нетуберкульозних інфекцій можливий швидкий розвиток резистентності м/о, тому необхідно комбінувати рифампіцин з іншими хіміотерапевтичними засобами. У випадку рецидиву не призначати без попередніх бактеріологічних тестів. При лікуванні неспецифічних легеневих уражень з підозрою на туберкульоз не призначати до встановлення остаточного діагнозу. При тривалому застосуваннi — систематично щомісячно контролювати функції печiнки i показники периферичної кровi. При вживанні алкоголю — ризик гепатотоксичностi. Спричиняє індукцію ферментів, які прискорюють метаболізм ендогенних субстратів, таких як гормони надниркових залоз, тиреоїдних гормонів і вітаміну D. У разі розвитку грипоподібного с-му, неускладненого тромбоцитопенією, гемолітичною анемією, бронхоспазмом, задишкою, шоком і нирковою недостатністю, у хворих, які лікуються за інтермітуючою схемою, розглянути можливість переходу на щоденне застосування (дозу збільшувати повільно: у 1-й день — 150 мг, а потрібної терапевтичної дози досягаюти за 3–4 дні). Жiнкам репродуктивного вiку слiд застосувати надiйнi методи контрацепцiї (пероральнi гормональнi контрацептиви i додатковi негормональнi методи контрацепцiї). З обережністю призначати виснаженим хворим; пацієнтам, які зловживають алкоголем; при порфірії. Може стійко забарвлювати м’які контактні лінзи. Капс. містять лактозу, тому не застосовувати їх пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози. В/в інфузію проводять при контролі АТ; при тривалому введенні може розвинутись флебіт. При призначенні в останні тижні вагітності може спостерігатися післяпологова кровотеча у матері і кровотеча у новонародженого, у цьому випадку призначати вітамін К. У період лікування не можна застосовувати мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої к-ти і вітаміну B12 в сироватці крові. | Капс. застосовувати внутрішньо за 30 хв. до або через 2 год. після прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Можливе виникнення порушення координації рухів, порушення зору, тому у разі виникнення даних р-цій утримуватися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами. Жінкам репродуктивного віку застосовувати надійні методи контрацепції, оскільки прийом рифампіцину знижує надійність гормональних контрацептивів (рекомендується застосовувати додатково негормональні засоби контрацепції). |
| Рифапентин | При виникненні ознак гепатоцелюлярних ушкоджень застосування препарату негайно відмінити. При тривалому застосуванні препарату також систематично контролювати загальний аналіз крові з визначенням кількості тромбоцитів (не менше 1 разу на місяць), забезпечити спостереження офтальмолога. За необхідності призначення препарату пацієнтам з патологією печінкової функції вони мають перебувати під постійним наглядом лікаря, також обов’язковий моніторинг функції печінки. | Під час лікування препаратом заборонено вживати алкогольні напої через можливість посилення токсичного впливу на печінку.Під час лікування утримуватися від керування транспортними засобами і роботи з точними механізмами. |
| Рицинова олія | Спеціальних рекомендацій немає. | Не порушувати правила застосування лікарського засобу. |
| Розувастатин | Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА редуктази, при застосуванні розувастатину спостерігалося зростання HbA1c та рівнів глюкози у сироватці крові. В деяких випадках ці показники можуть перевищувати граничне значення для діагностики ЦД, насамперед у пацієнтів з високим ризиком розвитку діабету.Призначати з обережністю пацієнтам, які мають схильність до розвитку міопатії/рабдоміолізу. Факторами ризику можуть бути: ниркова недостатність; гіпотиреоїдизм; наявність спадкових захворювань м’язів; міотоксичність, викликана прийомом інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази або фібратів в анамнезі; зловживання алкоголем; одночасне застосування фібратів. У таких випадках враховувати співвідношення ризику та користі від лікування; за такими пацієнтами ретельно наглядати. Якщо рівень КФК значно підвищений (у 5 разів вищий, ніж верхня межа норми) ще до початку терапії, призначати не слід. Лікування припинити, якщо рівень КФК значно збільшений (у 5 та більше разів, порівнюючи з верхньою межею норми), якщо м’язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт (навіть, якщо рівень КФК не досягає 5-разового збільшення, порівнюючи з верхньою межею норми). Збільшуються випадки міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА редуктази одночасно з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, з циклоспорином, нікотиновою кислотою, азольними протигрибковими препаратами, інгібіторами протеаз та макролідними а/б. Застосування з фібратами протипоказане. Не призначати пацієнтам з г. важкими станами: сепсис, гіпотензія, обширні хірургічні втручання, травма, важкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольована епілепсія, що можуть бути факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу. У випадку, коли вихідний рівень КФК збільшений (у 5 разів вищий, ніж верхня межа норми), повторний тест провести ч/з 5–7 днів. Не починати терапію, якщо повторний тест підтвердить вихідний високий рівень КФК (у 5 разів вищий, ніж верхня межа норми). | Необхідність негайного повідомлення лікарю про випадки несподіваного м’язового болю, м’язової слабкості або спазмів, особливо, якщо вони поєднуються з нездужанням та пропасницею. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не застосовувати цей препарат. При керуванні автотранспортом або роботі з механізмами враховувати можливість запаморочення в період лікування. |
| Розчин альбуміну людини | Перед введенням препарат доводять до кімнатної температури. При виникненні алергічних або анафілактичних реакцій або при перших ознаках симптомів перевантаження ССС негайно припиняють введення препарату і проводять відповідне лікування. Застосовувати з обережністю при розширенні вен стравоходу, геморагічному діатезі, важкій анемії, набряку легень. При проведенні інфузії препарату забезпечують ретельний контроль параметрів кровообігу, у тому числі АТ, ЧСС, діурезу, моніторинг електролітів крові. Не використовувати мутні або з осадом розчини. Як тільки контейнер з розчином відкрито, його вміст треба негайно використати. Коли вводяться лікарські препарати, виготовлені із людської крові або плазми, можливість передачі інфікованих агентів не може бути повністю виключена. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Рокситроміцин | Не застосовувати рокситроміцин одночасно з препаратами, що гальмують перистальтику кишечнику. При тривалому застосуванні або при повторному прийомі можливий розвиток стійких до рокситроміцину м/о або грибкових інфекцій (мікози). У випадку тривалої діареї або при підозрі на розвиток псевдомембранозного коліту його відмінити. При наявності тяжких реакцій підвищеної чутливості (анафілаксія) негайно відмінити рокситроміцин та провести такі заходи швидкої допомоги як прийом антигістамінних засобів, КС, симпатоміметиків, а при необхідності — ШВЛ. Характерна перехресна резистентність з еритроміцином. | Приймати табл. за 30 хв. до або через 2 год. після їди не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Під час лікування відмовитися від керування автотранспортом або іншими механізмами |
| Рокуронію бромід | Оскільки рокуронію бромід спричиняє параліч дихальних м’язів, хворим, які застосовують цей препарат необхідно проводити ШВЛ аж до адекватного відновлення самостійного дихання. Як і інші міорелаксанти з крайньою обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями нервово-м’язової системи або пацієнтам, які перенесли поліомієліт, оскільки реакція на м’язові релаксанти може бути в цих випадках істотно змінена. При проведенні хірургічних втручань при гіпотермії блокуючий ефект на нервово-м’язову систему посилюється, а тривалість дії збільшується. Може виявляти триваліший ефект, а спонтанне відновлення нервово-м’язової провідності після його застосування може бути тривалішим у хворих, які страждають на ожиріння, коли доза розраховується, виходячи з реальної маси тіла. У пацієнтів з опіками може розвиватися резистентність до недеполяризуючих міорелаксантів. проводити підбір ефективної дози методом титрування відповідно до реакції у відповідь. Стани, які можуть підсилити ефект: гіпокаліємія (після тривалого блювання, діареї або лікування діуретиками), гіпермагніємія, гіпокальціємія (після масивних переливань), гіпопротєїнемія, зневоднення, ацидоз, гіперкапнія, кахексія. Для запобігання можливому подовженню нервово-м’язового блоку та/або передозуванню необхідно, щоб протягом усього періоду застосування міорелаксантів здійснювався моніторинг нервово-м’язової провідності, а також щоб пацієнти отримували адекватне знеболювання і седативні препарати. Більш того, міорелаксанти вводити у ретельно підібраних дозах відповідно до індивідуальної реакції хворого, причому введення проводити досвідченим лікарем або під його спостереженням, а також при використанні відповідної методики нервово-м’язового моніторингу. | Застосовують як допоміжний засіб при проведенні загальної анестезії, дотримуватися звичайних запобіжних заходів після загальної анестезії для амбулаторних пацієнтів. |
| Ропівакаїн | Регіонарна анестезія завжди повинна проводитись досвідченим персоналом в належним чином обладнаному приміщенні. Обладнання та препарати, необхідні для проведення моніторингу та невідкладних реанімаційних заходів, повинні бути оперативно доступними. Пацієнти, яким проводять блокади плечового нервового сплетіння, мають бути в оптимальному стані; перед проведенням блокади пацієнту встановити в/в катетер. Відповідальний лікар повинен вжити необхідні заходи обережності, щоб уникнути внутрішньосудинного введення препарату, і мати відповідну підготовку та бути ознайомленим з діагностикою та лікуванням небажаних ефектів, системної токсичності та інших ускладнень. Одним з таких ускладнень є випадкове введення препарату в субарахноїдальний простір, що може призвести до розвитку високого ступеня спінальної блокади з апное та артеріальною гіпотензією. Розвиток судом найчастіше має місце після проведення блокади плечового нервового сплетіння та епідуральної блокади, що може бути результатом або випадкового внутрішньосудинного введення препарату, або результатом швидкого всмоктування препарату з місця ін’єкції. Застосування надмірної дози препарату, яку вводять у субарахноїдальний простір, може призвести до загальної спінальної блокади. Обережність вимагається з метою запобігання ін’єкцій препарату у запалені ділянки. При введенні препарату шляхом внутрішньосуглобової ін’єкції рекомендується бути обережними у випадку підозри на нещодавню обширну внутрішньосуглобову травму або при наявності обширних відкритих поверхонь у суглобі, утворених під час хірургічних процедур, оскільки це може прискорити абсорбцію та призвести до появи підвищених концентрацій препарату у плазмі крові. Певні процедури з місцевими анестетиками, такі як ін’єкції в ділянки голови та шиї, можуть бути пов’язані з підвищеною частотою серйозних небажаних реакцій незалежно від типу застосованого місцевого анестетика. Великі блокади периферичних нервів можуть потребувати застосування великих об’ємів місцевого анестетика на сильно васкуляризованих ділянках, які часто приховують крупні судини, де існує підвищений ризик внутрішньосудинної ін’єкції та/або швидкої системної абсорбції, що може призвести до появи високих концентрацій у плазмі крові. прийняти до уваги можливість розвитку перехресної підвищеної чутливості при застосуванні препарату з іншими місцевими анестетиками амідного типу. У пацієнтів з гіповолемією під час проведення епідуральної анестезії, незалежно від типу застосованого місцевого анестетика, з будь-якої причини може розвинутися раптова і тяжка артеріальна гіпотензія. Розчин препарату для ін’єкцій та інфузій може провокувати розвиток порфірії, тому його призначати пацієнтам з гострою порфірією тільки у випадку відсутності безпечного альтернативного варіанту. | Залежно від дози місцеві анестетики можуть чинити незначний вплив на психічні функції та координацію навіть при відсутності явного токсичного впливу на ЦНС, а також можуть тимчасово погіршити рухову активність та пильність. |
| Ропінірол | пацієнтів з психічними або психотичними розладами лікувати агоністами допаміну лише в тих випадках, коли потенційна користь переважує ризики; препарат не приймати для лікування акатизії, таскінезії (нейролептично-індуковане нестримне бажання ходити) чи вторинного синдрому неспокійних ніг (спричиненого нирковою недостатністю, залізодефіцитною анемією чи вагітністю); під час лікування може спостерігатись парадоксальне погіршення симптомів синдрому неспокійних ніг та рецидив симптомів в ранковий час. Можливий патологічний потяг до азартних ігор, підвищене лібідо та гіперсексуальність у пацієнтів з хворобою Паркінсона, такі порушення були зафіксовані особливо при лікуванні високими дозами препарату та зникали при зниженні дози або відміни препарату | приймати препарат бажано під час їжі, щоб запобігти реакції на препарат з боку ШКТ; пацієнтам з рідкими спадковими проблемами переносності галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не застосовувати цей ЛЗ; пацієнтам, які відчувають сонливість та/або мають епізоди раптового засинання, утримуватися від керування автомобілем та діяльності, під час якої порушення уваги може становити ризик серйозного травмування |
| Рофекоксиб | Не призначати пацієнтам з АР на ацетилсаліцилову кислоту в анамнезі, пацієнтам, які лікуються ацетилсаліциловою кислотою. Обережно пацієнтам, які страждали на виразку чи кровотечу ШКТ. Не призначати при печінковій та нирковій недостатності. У пацієнтів зі значною дегідратацією до початку терапії проведення регідратації. Може маскувати гарячку, яка є проявом інфекції, необхідно брати до уваги, призначаючи пацієнтам, які вживають його при інфекційних захворюваннях. При комбінованій терапії з антикоагулянтами контролювати протромбіновий час. Не застосовується як засіб профілактики СС захворювань. | Утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій |
| Рофлуміласт | У випадку різко вираженого зниження маса тіла необхідно припинити прийом препарату і відстежувати динаміку маси тіла. Не починати лікування препаратом у пацієнтів з тяжкими імунологічними захворюваннями, тяжкими формами г. інфекційних захворювань, захворюваннями на рак (за винятком базально-клітинної карциноми) або у пацієнтів, які лікувались імунодепресивними препаратами (за винятком соматичних КС короткочасної дії). Супутнє лікування теофіліном як підтримуючої терапії не рекомендовано | Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не застосовувати препарат. В індивідуальних випадках деякі побічні реакції з боку ЦНС можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами |
| Саксагліптин | Не застосовувати пацієнтам із цукровим діабетом І типу або для лікування діабетичного кетоацидозу. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не призначати саксагліптин. | Досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось. Проте при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами враховувати, що під час досліджень саксагліптину повідомлялося про випадки запаморочення. |
| Сальбутамол | Збільшення частоти використання короткодіючих інгаляційних бета-2-агоністів свідчить про погіршення контролю над астмою. У такому разі терапію хворого переглянути, погіршення перебігу астми є життєво небезпечним станом, що потребує початку або збільшення використання КС. Пацієнтам, які належать до групи ризику, рекомендується щоденна пікфлоуметрія. З обережністю призначають хворим з тиреотоксикозом. Результатом лікування може бути тяжка гіпокаліємія; головним чином при застосуванні парентеральних форм або небулайзера. Особливу увагу приділяти хворим з г. тяжкою БА, гіпокаліємія може потенціюватися застосуванням дериватів ксантинів, стероїдів, діуретиків та гіпоксією. Рекомендується перевіряти рівень калію у сироватці крові. | Коли раніше ефективна доза не приносить полегшення принаймі протягом 3 год, звернутися до лікаря для вжиття додаткових заходів. Правильно користуватись інгалятором для того, щоб забезпечити потрапляння препарату в бронхи. Керування автотранспортом або роботу з іншими механізмами обмежити, у разі появи побічних дій з боку нервової системи (тремор). |
| Сальметерол | Не починати застосування при значному погіршенні або на початку загострення БА. Бронходилататори не повинні бути єдиними або головними в лікуванні хворих на тяжку та нестабільну БА; призначати пероральну КС терапію або максимально рекомендовані дози ІКС. Збільшення застосування бронходилататорів, особливо короткодіючих інгаляційних бета-2-агоністів, свідчить про погіршення контролю астми; план лікування переглянути і рішення прийняти на користь збільшення протизапальної терапії (високих доз ІКС або курсу пероральних КС). Застосовується не як замінник пероральних або ІКС, а як доповнення до них. Не застосовується для купірування нападів бронхоспазму — для цього необхідні бронходилататори короткої дії. Може бути збільшення рівня цукру в крові при застосуванні, це брати до уваги при лікуванні хворих на ЦД.З обережністю призначають пацієнтам з тиреотоксикозом. | Хворі не повинні без поради лікаря припиняти або зменшувати терапію стероїдами навіть на фоні покращення стану |
| Сахароміцети буларді | Не вживати разом з дуже гарячою або холодною їжею чи рідиною, щоб не знизити активності. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Севеламер | Застосовувати з обережністю пацієнтам з: дисфагією (утрудненим ковтанням); порушенням ковтання; тяжкими розладами моторики ШКТ, включаючи нелiкований або тяжкий парез шлунка, затримку шлункового вмісту та затрудненою або нерегулярною дефекацією; активними запальними захворюваннями кишечнику; у пацієнтів, які мають в анамнезі серйозні операції на ШКТ. Спостерігались кишкова обструкція та повна або часткова непрохiдність кишечнику у пацієнтів протягом лікування севеламеру г/х, який містить такий же активний компонент, як і севеламеру карбонат. Пацієнти із запорами мають перебувати під ретельним спостереженням під час лікування. Доцільність терапії у пацієнтів, у яких розвивається тяжкий запор або симптоми інших тяжких ШК, повинна бути переглянута. У пацієнтів із хр. захворюванням нирок може спостерігатися низький рівень вiтамiнiв A, D, E i K залежно від харчового раціону та тяжкості захворювання, тому у пацієнтів, які не приймають ці вітаміни додатково, потрібно контролювати рівні вiтамiнiв A, D, E i К та за необхідності додавати ці вiтамiни. Пацієнтам із хр. захворюванням нирок, які не перебувають на діалізі, рекомендується застосування вітаміну D (близько 400 МО нативного вітаміну D щоденно). Здійснювати додатковий моніторинг рівня жиророзчинних вітамінів та фолієвої к-ти у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі. У пацієнтів із хр. захворюванням нирок може розвинутися гiпокальцiємія або гiперкальцiємiя, тому рівень кальцію в сироватці крові необхідно контролювати з регулярними інтервалами, і у разі розвитку гiпокальцiємiї призначити елементарний кальцій. Рекомендується здійснювати ретельний моніторинг рівня бікарбонатів у сироватці крові. здійснювати ретельний моніторинг пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, щоб гарантувати надійне застосування відповідного асептичного методу зі швидким розпізнанням та лікуванням будь-яких ознак та с-мів, пов’язаних з перитонітом. Пацієнтам з утрудненим ковтанням застосовувати використовуватися з обережністю. Здійснювати ретельний моніторинг пацієнтів, які страждають на гіпотиреоз та приймають севеламеру карбонат та левотироксин сумісно. Не можна повністю виключати можливість абсорбції та накопичення севеламеру під час тривалого лікування препаратом (більше 1 року). Не показаний для контролю гiперпаратиреозу. | Приймати разом з їжею i дотримуватися призначеної дієти. Табл. ковтати цілими, не ділячи та не розжовуючи. |
| Севофлуран | Препарат можуть вводити лише ті особи, які мають підготовку щодо проведення загальної анестезії; необхідна наявність апаратури для підтримання прохідності дихальних шляхів пацієнта, ШВЛ, збагачення киснем та циркуляції крові; концентрація севофлурану, що подається із випарника, повинна бути точно відома; необхідно зробити ретельну оцінку пробудження після анестезії, перед тим як вивести пацієнта з післяопераційної палати. Необхідно з обережністю застосовувати севофлуран пацієнтам з подовженням інтервалу QT. Необхідно з обережністю застосовувати севофлуран при анестезії в акушерстві, оскільки розслаблюючий вплив на матку може підвищувати ризик виникнення маткових кровотеч. У дітей глибина анестезії повинна бути обмежена. Необхідно призначати з обережністю пацієнтам із ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску та застосовувати заходи, спрямовані на зниження внутрішньочерепного тиску, наприклад, гіпервентиляцію. Злоякісна гіпертермія. У схильних до неї осіб сильнодіючі інгаляційні засоби для анестезії можуть ініціювати кістково-м’язовий гіперметаболічний стан, у результаті чого підвищується потреба у кисні та розвивається клінічний синдром, відомий як злоякісна гіпертермія. Цей синдром проявляється гіперкапнією і може включати такі неспецифічні ознаки, як ригідність м’язів, тахікардія, тахіпное, ціаноз, аритмія і/або нестабільний артеріальний тиск (деякі з цих симптомів можуть також виникати при поверхневому наркозі, гострій гіпоксії, гіперкапнії та гіповолемії). Лікування злоякісної гіпертермії включає припинення застосування ініціюючих засобів (наприклад севофлурану), в/в введення дантролену і призначення підтримуючої терапії, яка складається з енергійних дій, спрямованих на нормалізацію температури тіла, підтримку функції дихання та кровообігу та корекції порушень водно-електролітного балансу. Пізніше може розвинутися ниркова недостатність, тому необхідно контролювати та підтримувати діурез, якщо можливо. Застосування інгаляційних анестезуючих засобів асоціюється з рідкісними випадками підвищення рівня калію у плазмі крові, що може проявитися в аритміях, у дітей були летальні випадки у післяопераційному періоді. Особливо сприйнятливі пацієнти з латентними або явними нейром’язовими захворюваннями, особливо з нейром’язовою дистрофією Дюшена. Севофлуран необхідно призначати з обережністю пацієнтам із ризиком підвищення внутрішньочерепного тиску та застосовувати заходи, спрямовані на зниження внутрішньочерепного тиску, наприклад, гіпервентиляцію. Використання севофлурана було пов’язане з судомами. Багато з них мали місце у дітей починаючи з 2-місячного віку і молодих дорослих, більшість з яких не мали факторів ризику розвитку судом. Клінічне рішення має бути зваженим при використанні севофлурана у пацієнтів, можуть що мають ризик розвитку судом. | Після анестезії севофлураном пацієнтам не можна керувати автомобілем або працювати з механізмами протягом часу, який визначає лікар індивідуально. Можуть відзначатися невеликі зміни настрою протягом декількох днів після анестезії. |
| Секвіфенадин | Особам, робота яких потребує швидкої фізичної і психічної реакції (водії транспорту та інші), попередньо встановити, чи не виявляє препарат у них седативної дії. Цим особам дотримуватись обережності | Утриматись від вживання алкоголю. |
| Секнідазол | Препарат не призначати хворим з дискразією крові в анамнезі. При лікуванні препаратом може проявлятися оборотна нейтропенія. Кількість лейкоцитів відновлюється після припинення лікування. Пацієнтам із патологічними змінами крові препарат призначають з обережністю. Рекомендується контролювати лейкоцитарну формулу до і після лікування трихомоніазу і амебіазу, особливо якщо необхідно проводити другий курс лікування, а також до і після лікування анаеробних інфекцій. Поява аномальних неврологічних ознак потребує негайної відміни лікування секнідазолом. Пацієнтам із захворюваннями ЦНС препарат призначають з обережністю. | Під час лікування, також щонайменше протягом доби після завершення лікування уникати вживання алкогольних напоїв. Під час застосування препарату дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Селегилін | Пацієнти, які страждають на непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або с-м мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей ЛЗ, оскільки 5 мг селегіліну містять 84 мг лактози. Небажані реакції, які спостерігаються на тлі застосування леводопи, можуть посилюватися, особливо якщо пацієнти отримують леводопу у дуже високих дозах, здійснювати ретельний медичний нагляд. При додаванні до схеми терапії дозу леводопи можна знизити в середньому на 30%. У пацієнтів, які належать до групи підвищеного ризику щодо виникнення серцево-судинної патології, збільшується ризик розвитку АГ при одночасному прийомі леводопи. Додавання селегіліну до терапії леводопою може не мати переваг для пацієнтів з нестабільною відповіддю на терапію незалежно від дози. | може спричиняти запаморочення, тому пацієнтам відмовитися від керування транспортними засобами і роботи з механізмами; уникати вживання алкоголю. |
| Сертаконазол | Доцільно також призначити наносити протигрибковий крем у ділянку вульви та промежини. Доцільним є одночасне лікування статевого партнера. виявити та усунути фактори (гігієнічні або способу життя), які сприяють розвитку та проявам грибкової інфекції, а також проводити лікування інших патогенних мікроорганізмів, які можуть асоціюватися з кандидозом. При відсутності характерних клінічних ознак вагінального кандидозу, саме по собі позитивне мікробіологічне дослідження не є показанням для лікування. | Під час лікування не рекомендується користуватися милом з кислим рН, треба користуватися переважно бавовняною білизною, не проводити спринцювання. При застосуванні препарату рекомендується утриматися від статевих стосунків. Лікування можна проводити у період менструації. Лікування припинити у випадку появи місцевої алергічної реакції. |
| Сертиндол | Сертиндол подовжує інтервал QТ, середнє значення пролонгації QТ є вищим у верхніх межах рекомендованих доз (20 і 24 мг), тому пацієнту потрібно провести ЕКГ-моніторинг перед початком та протягом лікування (під час досягнення стабільного рівня препарату після 3 тижнів або дози 16 мг і знову після 3-ох міс. лікування). Протягом підтримуючої терапії вимірювання ЕКГ проводити перед та після кожного підвищення дози. Лікар, який призначив препарат, має негайно обстежити пацієнта і оцінити його стан з такими симптомами як прискорене серцебиття, судоми, синкопе, що можуть означати виникнення аритмії. Пацієнти, які застосовують антипсихотичні засоби, часто мають набуті фактори ризику ВТЕ, всі ймовірні фактори ризику ВТЕ необхідно ідентифікувати до початку та протягом лікування сертиндолом та провести профілактичні заходи. Необхідно визначити початкові рівні калію та магнію у сироватці крові, перш ніж розпочати лікування. З обережністю застосовувати пацієнтам з хворобою Паркінсона. З обережністю застосовувати пацієнтам зі зниженою функцією CYP2D6. Варто проводити належний клінічний моніторинг хворим на діабет, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку ЦД. При виявлені ознак пізньої дискінезії зменшити дозу або відмінити препарат. З обережністю застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі. При виявленні ознак злоякісного нейролептичного с-му терміново відмінити сертиндол. Рекомендоване поступове припинення прийому препарату ч/з ризик виникнення с-мів відміни. Табл. містять моногідрат лактози, тому пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не приймати цей препарат. | Не рекомендується керувати автомобілем або працювати з обладнанням, поки не встановлена індивідуальна реакція на препарат. |
| Сертралін | Різке припинення терапії призводить до розвитку с-мів відміни. (запаморочення, сенсорні порушення, порушення сну, збудження чи відчуття тривоги, нудота та/чи блювання, тремор і головний біль), тому рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози. Не застосовувати разом із МАОІ або протягом 14 днів після припинення курсу лікування МАОІ; розглянути можливість зміни терапевтичного режиму або поступової відміни ЛЗ у випадку, якщо прояви депресії погіршуються, з’являється суїцидальність або с-ми погіршення суїцидальності. Перед початком лікування необхідно провести обстеження пацієнта з метою визначення ризику розвитку біполярного розладу: зібрати психіатричний анамнез, який включає сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів та депресії, оскільки сертралін не призначений для лікування біполярної депресії. Ризик розвитку СС чи ЗНС зростає при одночасному застосуванні сертраліну з серотонінергічними засобами (включаючи триптани та фентаніл), з препаратами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи МАОІ), антипсихотичними засобами та ін.антагоністами дофаміну, тому при застосуванні таких комбінацій пацієнтам проводити моніторинг на наявність ознак та симптомів СС чи ЗНС. бути обережними при переході на сертралін з таких препаратів тривалої дії як флуоксетин. з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі (необхідне ретельне спостереження лікаря), при виявленні ознак маніакальної фази застосування припинити. На тлі прийому препарату у пацієнтів із шизофренією можуть посилюватися психотичні с-ми. Не призначати хворим із нестабільною епілепсією, у хворих із контрольованою епілепсією застосування сертраліну потребує ретельного нагляду, пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити. На фоні застосування сертраліну показаний ретельний нагляд за пацієнтами з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. З обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають ЛЗ, що впливають на тромбоцитарну функцію (напр. антикоагулянти, атипові антипсихотичні засоби, фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова к-та та нестероїдні протизапальні препарати) та хворим з геморагічними порушеннями в анамнезі. У осіб із симптомною гіпонатріемією розглянути припинення терапії сертраліном і запровадити відповідне медичне втручання. У пацієнтів, у яких розвиваються с-ми акатизії, збільшення дози може бути шкідливим. Пацієнтам, хворим на ЦД, потрібно ретельно проводити контроль рівня глюкози в крові і відкоригувати дозування інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного ЛЗ. | Таблетки приймати незалежно від вживання їжі. дотримуватися обережності, оскільки засіб може порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як управління автомобілем або робота з іншими механізмами. Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок, або зміни в поведінці) і повинні негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих с-мів. |
| Силденафіл | Препарат не призначений для застосування жінками. До початку терапії зібрати медичний анамнез пацієнта та провести фізикальне обстеження для діагностики еректильної дисфункції та визначення її можливих причин. Оцінити стан ССС пацієнта. Має судинорозширювальний ефект, результатом якого є незначне та тимчасове зниження АТ; посилює гіпотензивну дію нітратів. Підвищена чутливість до вазодилятаторів у хворих з лівошлуночковою обструкцією (стенозом аорти, обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією) та з винятковим с-мом системної атрофії, яка виявляється ушкодженням автономного контролю АТ. Потенціює гіпотензивний ефект нітратів. Призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія). Застосування силденафілу з іншими методами лікування еректильної дисфункції не рекомендується. Пацієнтів попередити, що у випадку раптового порушення зору застосовування силденафілу припинити та негайно звернутися до лікаря. З метою мінімізації ризику розвитку ортостатичної гіпотензії терапію силденафілом можна розпочинати лише у гемодинамічно стабільних пацієнтів, які застосовують блокатори альфа-адренорецепторів, рекомендована початкова доза таким пацієнтам становить 25 мг силденафілу. Застосування силденафілу пацієнтами із порушеннями згортання крові або г. пептичною виразкою можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризиків. Табл. вкриті п/о та табл., що дисперг. містять лактозу, тому не їх застосовувати чоловікам із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози. | Препарат не призначений для застосування жінками. При застосуванні силденафілу під час прийому їжі його дія може наставати пізніше, ніж при його застосуванні натще. Табл., що дисперг. покласти до рота на язик, де вона швидко розчиняється в слині, після чого її можна легко проковтнути; можна приймати як з рідиною, так і без неї; оскільки таблетка крихка, її прийняти відразу після відкриття блістера. Табл., що диспергуються, можуть бути альтернативою табл. вкритим п/о, для пацієнтів, які відчувають труднощі при ковтанні табл., вкритих п/о. Табл. для жування, розжовувати. Перед тим як сідати за кермо транспортного засобу або працювати з механізмами, пацієнтам необхідно з’ясувати, якою є їхня індивідуальна реакція на застосування силденафілу. У випадку раптового порушення зору застосовування силденафілу припинити та негайно звернутися до лікаря. |
| Силімарин | Лікування препаратом при печінкових ураженнях буде ефективним при дотриманні дієти або утриманні, наприклад, від алкоголю. Препарат не застосовується для лікування г. інтоксикації. Через можливий естрогенподібний ефект силімарину його застосовувати з обережністю пацієнтам з гормональними порушеннями (ендометріоз, міома матки, карцинома молочної залози, яєчників і матки, карцинома передміхурової залози). | У випадку розвитку жовтяниці необхідно проконсультуватися у лікаря для проведення корекції терапії. До складу допоміжних речовин препарату входить лактози моногідрат. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не приймати препарат. Лікарський засіб у складі оболонки містить цукрозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції або з дефіцитом сахарази-ізомальтази не приймати препарат. |
| Симвастатин | може спричиняти міопатію, що супроводжується зростанням креатинкінази (більше, ніж в 10 раз вище верхнього рівня норми). Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу підвищується внаслідок супутнього прийому інших ЛЗ; залежить від дози препарату. Уникати з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази і нефазодон. Якщо терапію цими препаратами неможливо відмінити, припинити прийом симвастатину. Пацієнтам, що приймають циклоспорин, гемфіброзил, інші фібрати, ліпідознижуючі дози ніацину, доза не повинна перевищувати 10 мг/добу. Дози його з аміодароном, верапамілом, не повинні перевищувати 20 мг/ добу. Перед початком лікування, а потім — відповідно до клінічних показників досліджувати функцію печінки. Симвастатин у дозі 20–40 мг на добу незначно потенціює ефект кумаринових антикоагулянтів, протромбінів час. Пацієнти, яким дозу збільшують, підлягають додатковому обстеженню ч/з 3 місяці. Особливу увагу приділяти хворим, у яких рівні трансаміназ сироватки підвищуються. У них проби негайно ж повторити, а в подальшому виконувати частіше. Якщо рівні трансаміназ мають схильність до підвищення, якщо вони зростають понад трикратну верхню межу норми ВМН і є стійкими, прийом препарату припинити. З обережністю призначати хворим, які вживають значні кількості алкоголю і мають в анамнезі захворювання печінки. | необхідно уникати споживання великої кількості соку грейпфруту. З огляду на можливість виникнення таких побічних реакцій як запаморочення та судоми, утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Оскільки препарат містить лактозу, це необхідно враховувати при застосуванні хворим із спадковою непереносимістю лактози. Необхідність негайного звернутися до лікаря у випадку виникнення будь-яких болів нез’ясованого характеру, болючості у м’язах або м’язової слабкості. Дівчата мають бути проконсультовані щодо методів контрацепції при застосуванні симвастатину. |
| Симетикон | Не містить цукру, мають у складі штучні речовини, які надають краплям солодкуватого смаку, може призначатися хворим на діабет. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Сироватка протидифтерійна кінська очищена концентрована рідка | Випускається в комплекті з сироваткою кінською розведеною 1:100 (ампула з маркуванням червоного кольору); перед першим введенням сироватки поставити шкірну пробу з сироваткою кінською розведеною 1:100 (в/ш 0,1 мл) для визначення чутливості; облік реакції проводять ч/з 20 хв. Проба негативна, якщо діаметр набряку або гіперемії в місці введення менше 1 см в діаметрі. При негативній шкірній пробі сироватку (ампула з маркуванням синього кольору) вводять в об´ємі 0,1 мл п/ш. При відсутності місцевої або загальної реакції ч/з 45 ±15 хв. вводять в/м призначену дозу протидифтерійної сироватки, підігрітої до +36±1 оС. Максимальний об´єм препарату, що вводиться в одне місце, не повинен перевищувати 10 мл. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Ситагліптин | Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з ризиком розвитку інтоксикації дигоксином у випадку, якщо ситагліптин і дигоксин приймаються одночасно. У разі підозри на панкреатит припинити застосування препарату. | При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку небажаних реакцій з боку нервової системи (запаморочення, сонливість). Пацієнтів попередити про ризик гіпоглікемії при застосуванні ситагліптину у складі комбінованого лікування. Пацієнтів проінформувати про характерний симптом гострого панкреатиту − постійний, тяжкий біль у животі. |
| Солізим | При застосуванні хворими на ЦД необхідний контроль цукру в крові. | Препарат містить лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати препарат. |
| Соліфенацин | Перед початком лікування встановити ймовірність інших причин частого сечовипускання (СН, захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечових шляхів, розпочати відповідну антибактеріальну терапію. Приймати з обережністю пацієнтам: із клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що призводить до ризику затримки сечовипускання; з обструктивними захворюваннями ШКТ; з ризиком зниження моторики ШКТ; з тяжкою нирковою (кліренс креатиніну < 30 мл за хв) та помірною печінковою (показник Child-Pugh від 7 до 9) недостатністю; дози для цих пацієнтів не повинні перевищувати 5 мг; хто одночасно приймає сильні інгібітори CYP3A4 (кетоконазол); з грижею стравохідного отвору діафрагми та шлунково-стравохідним рефлюксом; тим, хто одночасно приймає бісфосфонати, які можуть спричинити або посилити езофагіт; вегетативною нейропатією. Пацієнти, які мають порушення чутливості до галактози, дефіцит лактази, з порушенням глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні приймати препарат. У пацієнтів з факторами ризику, такими як раніше зареєстрований с-м подовження інтервалу QT, та гіпокаліємією спостерігалось подовження інтервалу QT і тріпотіння-мерехтіння (torsade de pointes). Якщо у пацієнта підтверджено набряк Квінке, лікування соліфенацину сукцинатом припинити та вжити відповідних заходів або призначити належне лікування. | Приймати перорально, цілі табл. запиваючи рідиною, незалежно від прийому їжі. Може викликати зниження гостроти зору, запаморочення, сонливість та підвищену втомлюваність, прийом препарату може негативно впливати на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. |
| Соматропін | Лікування проводити під постійним наглядом лікаря, який має досвід діагностування та лікування пацієнтів з дефіцитом гормону росту. Не призначати хворим на синдром Дауна, синдром Блума та анемію Фанконі. Оскільки соматропін може знижувати чутливість до інсуліну, під час лікування пацієнтів обстежувати щодо виявлення ознак непереносимості глюкози. Після початку терапії препаратами соматропіну пацієнтам із цукровим діабетом може потребуватися коригування дози інсуліну. Під час лікування гормоном росту підвищується рівень перетворення Т4 в Т3, що може призвести до маніфестації прихованої субклінічної форми гіпотиреозу. Таким чином, у всіх пацієнтів проводити моніторинг функції щитовидної залози до початку лікування і періодично надалі. При відсутності відповіді на лікування у будь-якого пацієнта провести тестування на наявність антитіл до соматропіну. У дорослих під час замісної терапії із застосуванням гормону росту очікувати розвитку явищ затримки рідини. Для запобігання розвитку ліпоатрофії кожного разу змінювати місце ін’єкції. У пацієнтів із дефіцитом гормону росту, який спричинений внутрішньочерепними пухлинами, проводити часті медичні обстеження для виявлення можливого прогресування або рецидиву основного захворювання. Пацієнтів із затримкою росту, спричиненою хронічною нирковою недостатністю, регулярно обстежувати з метою виявлення можливого прогресування ниркової остеодистрофії. У пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі застосування препарату завжди поєднувати з малокалорійною дієтою. | У дітей, що лікуються гормоном росту, епіфізеоліз голівки стегнової кістки може бути спричинений або основними ендокринними розладами, або зростанням швидкості росту завдяки лікуванню. Стрімкий ріст може збільшувати ризик появи проблем із суглобами, оскільки стегновий суглоб знаходиться під особливим навантаженням під час препубертатного періоду стрімкого росту. Лікарі та батьки дітей, що лікуються соматропіном, повинні уважно стежити за своєчасним виявленням у дітей кульгавості або скарг на біль у стегнах та колінах. Всіх пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі контролювати при ймовірності апное під час сну. У пацієнтів необхідно перевіряти симптоми респіраторних інфекцій, які потрібно діагностувати якомога раніше та активно лікувати. У всіх пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі необхідно контролювати масу тіла до початку та протягом лікування гормоном росту. Не впливає на здатність пацієнта керувати транспортними засобами і працювати з механізмами. |
| Сорафеніб | Проводити моніторинг водно-електролітного балансу у пацієнтів, які належать до групи ризику розвитку ниркової дисфункції. | Може знижувати репродуктивну функцію у чоловіків та жінок. |
| Соталол | Лікування проводять під контролем ЧСС, АТ, ЕКГ. Ретельне спостереження за пацієнтами: за наявності ниркової недостатності — регулярний моніторинг ниркової функції, визначення креатиніну, контролювати концентрацію соталолу в сироватці крові; при ЦД з коливаннями рівнів глюкози в крові — моніторинг концентрацій глюкози в крові; за умови дотримання дієти; при гіпертиреоїдизмі, симптоми захворювання можуть бути замасковані; при захворюваннях периферичних артерій і порушеннях периферичної перфузії; за наявності у пацієнтів феохромоцитоми можна застосовувати тільки після попередньої блокади альфа-адренорецепторів; за наявності вазоспастичної стенокардії (стенокардія Принцметала), міастенії, псоріазу, депресії (у тому числі в анамнезі); за наявності станів та застосування медикаментів, які сприяють подовженню інтервалу QT. При застосуванні пацієнтами, які перенесли ІМ або хворими з порушеннями скоротливості міокарда, ретельний медичний нагляд. Призначення зазначеним категоріям хворих можливе за умови ретельної оцінки співвідношення потенційних користі та ризику. При відміні дозу знижувати поступово, особливо у пацієнтів з ІХС та з порушеннями серцевого ритму, після тривалого застосування. Питання відміни, зміни режиму дозування у хворих із загрозливими для життя порушеннями серцевого ритму вирішується лікарем індивідуально. Завдяки блокаді ß-адренорецепторів може збільшувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактичних реакцій, що враховувати при лікуванні пацієнтів з реакціями гіперчутливості. У випадках тяжкої діареї, конкурентного введення ЛЗ, що спричиняють втрату магнію та калію, контроль електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги. Внаслідок присутності соталолу в сечі, фотометричне визначення метанефрину може призвести до одержання завищених значень. При необхідності хірургічного втручання, повідомити анестезіолога про приймання соталолу. | Препарат може змінювати реакції організму, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами, особливо на початку лікування, при зміні дозування, в поєднанні з алкоголем. |
| Спарфлоксацин | Слід застосовувати з обережністю за наявності в анамнезі захворювань ЦНС, які можуть знижувати поріг виникнення судом. Щоб запобігти розвитку кристалурії, не допускати перевищення рекомендованої добової дози, вживати достатню кількість рідини і підтримувати кислу реакцію сечі. | У разі появи симптомів фототоксичності (почервоніння шкіри, відчуття печіння, виникнення пухирів, висипання, дерматит, свербіж) прийом препарату припинити. Під час лікування спарфлоксацином та протягом 5 днів після закінчення лікування хворим уникати ультрафіолетового опромінення. Величина інтервалу QT повертається до вихідних значень через 48 годин після прийому останньої дози препарату. Не під час лікування вживати алкоголь. |
| Спектиноміцин | Для в/м введення (глибоко в/м). Перед початком терапії зробити шкірну пробу із метою визначення у пацієнта наявності гіперчутливості до спектиноміцину. Не застосовувати для лікування сифілісу, інфекцій, спричинених C.trachomatis або негонококового уретриту. А/б, які застосовують у високих дозах протягом коротких періодів часу для лікування гонореї, можуть маскувати або відтерміновувати с-тику сифілісу, що знаходиться в інкубаційному періоді; тому усім хворим на гонорею на момент встановлення діагнозу проводити серологічні тести на сифіліс. Пацієнтам, які отримували спектиноміцин, необхідно повторити серологічні тести на сифіліс через 3 міс. після завершення лікування. Діарея, асоційована з Clostridium difficile (CDAD або псевдомембранозний коліт), може виникати при застосуванні спектиноміцину, її ступінь тяжкості може коливатися від діареї легкого ступеня до летального коліту. | Повідомлялося про запаморочення та підвищення t° тіла, що може впливати на здатність до концентрації уваги. |
| Спіраміцин | Якщо на початку лікування у пацієнта з’являється генералізована еритема та пустульозні висипання, які супроводжуються підвищенням t° тіла, запідозрити г. генералізований екзантематозний пустульоз; у випадку розвитку такої реакції лікування припинити, і в подальшому застосування спіраміцину самостійно чи в комбінації з іншим ЛЗ протипоказане. Спостерігалися випадки гемолітичної анемії у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6- фосфат-дегідрогенази; таким хворим не рекомендується призначати спіраміцин. При парентеральному застосуванні перед початком використання зробити пробу на переносимість. В/в призначають лише дорослим у вигляді повільної в/в інфузії. Для приготування ін`єкц. р-ну до вмісту фл. додають 4 мл води для ін`єкц. і ретельно струшують до повного р-нення порошку. Ін`єкц. р-н вводять шляхом повільної в/в інфузії (у 100 мл 5% р-ну глюкози); тривалість інфузії — 1 год. Термін придатності після приготування інфузійного р-ну — 12 год. Лікування із застосуванням в/в введення можна замінити призначенням спіраміцину у табл. для р/os застосування одразу, як тільки клінічний стан пацієнта дасть змогу це зробити. | Табл., в/о дрібнити та ділити не можна; ковтати цілими, запиваючи склянкою води. |
| Спіраприл | Перед застосуванням виключити наявнiсть звуження артерiй в нирках, дослiдити функцiю нирок. При ретельному контролi АТ або певних лабораторних параметрiв лiкування починають у таких випадках: у пацiєнтiв iз сольовою недостатнiстю або дефiцитом рiдини в органiзмi; iз тяжкою формою пiдвищеного АТ; із СН; у хворих похилого вiку. Лабораторні аналiзи треба контролювати до i пiд час лiкування, в основному на початку лiкування та у хворих з групи ризику (хворi з порушеннями функцiї нирок, колагеновими хворобами, такi, що отримують алопуринол, прокаїнамiд або лiки, що пригнiчують захиснi механiзми органiзму — iмунодепресивнi та цитостатичнi засоби) необхiдно проводити частi перевiрки вмiсту електролiтiв та креатинiну в сироватцi кровi, аналiзи картини кровi. Не застосовувати разом з полiакрилнiтрил-металiлсульфонатними високопродуктивними мембранами (наприклад, »AN 69 ®») при проведеннi плазмоферезу для видалення з кровi лiпопротеїнiв низької густоти сульфатом декстрану, при десенсибiлiзуючiй терапiї проти отрути комах. | Застосовувати у жiнок дiтородного вiку починають лише виключивши вагiтнiсть, такi жiнки повиннi запобiгати вагiтностi. Якщо жiнка завагiтнiла пiд час лiкування, пiсля консультацiї з лiкарем її переводять на iнший спосiб терапiї. Не зможуть брати активну участь у дорожньому русi, обслуговувати машини i виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, що найбільше виявляється на початку лiкування, при пiдвищеннi доз, замiнi ЛЗ, при одночасному вживаннi алкоголю |
| Спіронолактон | Спіронолактон застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, у яких наявні захворювання можуть зумовити розвиток ацидозу та/або гіперкаліємії. Спіронолактон може підвищити ризик розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Терапія спіронолактоном може викликати транзиторне підвищення вмісту азоту сечовини сироватки крові, особливо у пацієнтів з уже наявними порушенням функції нирок і гіперкаліємією. Спіронолактон може викликати розвиток оборотного гіперхлоремічного метаболічного ацидозу. Таким чином, у пацієнтів із порушенням функції нирок і печінки, а також у пацієнтів літнього віку регулярно досліджувати біохімічні показники функції нирок, а також електролітний баланс. Терапія спіронолактоном може порушити процес визначення сироваткового дигоксину, кортизолу плазми та епінефрину. Необхідно уникати тривалого необґрунтованого застосування препарату, оскільки, за даними літератури, тривале застосування спіронолактону тваринам у максимальних дозах сприяло розвитку карциноми, мієлоїдної лейкемії. До складу лікарської форми входить лактоза. Препарат не можна призначати пацієнтам з рідкими вродженими формами непереносимості лактози: лактазная недостатність Лаппа, глюкозо-галактозна мальабсорбція. | Не вживати спиртні напої. У початковому періоді застосування заборонено керувати автомобілем та виконувати інші складні роботи з механізмами, що вимагають швидкості фізичних та психічних реакцій. У подальшому можливість їх здійснення визначається індивідуально. |
| Ставудин | Пацієнтам з периферичною нейропатією в анамнезі призначати з обережністю ч/з підвищений ризик її розвитку; з панкреатитом в анамнезі — ризик розвитку панкреатиту під час лікування суттєво збільшується. Перед початком призначення визначати функціональний стан нирок, наявність симптомів периферичної нейропатії, стан підшлункової залози. Ризик розвитку молочнокислого ацидозу, виражених гепатомегалії зі стеатозом, що спостерігаються при лікуванні антиретровірусними препаратами — аналогами нуклеозиду, можуть призвести до тяжкої необоротної печінкової і ниркової недостатності. Реакції можуть з’явитися через кілька місяців лікування та призвести до летального наслідку, частіше виникають у пацієнтів жіночої статі. Клінічними ознаками, що можуть свідчити про розвиток лактат-ацидозу, є загальна слабкість, анорексія, раптове невмотивоване зменшення маси тіла та розлади з боку респіраторної системи (задишка і тахипное). У разі клінічних проявів лактат-ацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки застосування препарату рекомендовано припинити. Якщо АСТ або АЛТ збільшується до рівня > 5 х ULN протягом лікування, потрібно розглянути питання щодо відміни або заміни ставудину на альтернативний препарат. | Якщо пацієнт випадково пропустив час прийому препарату, то наступного разу треба прийняти звичайну дозу. Не можна приймати подвійну дозу для того, щоб компенсувати пропущену. Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препарату не запобігає передачі вірусу імунодефіциту людини статевим шляхом або через заражену кров, і не виліковує від ВІЛ-інфекції, тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекцій і злоякісних новоутворень. У період застосування препарату утриматися від керування автотранспортом і виконання роботи, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції, враховуючи можливість побічних реакцій з боку нервової системи. |
| Стрептокіназа | Для визначення гіперчутливості до компонентів препарату рекомендується проводити шкірну пробу (100 МО). При позитивній реакції застосовувати гомологічні фібринолітики. При негативній реакції — через 15–20 хв. можна вводити терапевтичну дозу препарату. Оскільки можливе утворення антитіл до стрептокінази через 5 днів після початку застосування, це може призвести до розвитку резистентності або реакцій гіперчутливості. Тому не застосовувати препарат більше ніж 5 днів. Повторне введення можливе не раніше ніж через 12 міс. після початку терапії. Не рекомендується: системне призначення: тромбоз глибоких вен — пізніше ніж через 14 днів; ІМ — пізніше ніж через 12 год.; оклюзія центральних судин сітківки, артеріальні оклюзії — пізніше ніж через 6–8 год.; венозні оклюзії — пізніше ніж через 10 днів; локальний тромболізис: ІМ — пізніше ніж через 12 год.; емболії — пізніше ніж через 6 тижнів. | Застосовують в умовах стаціонару, а також на догоспітальному етапі лікарем спеціалізованої бригади швидкої медичної допомоги з обов’язковою подальшою госпіталізацією хворого у спеціалізоване відділення стаціонару. |
| Стрептоміцин | При тривалому застосуванні можуть спостерігатися явища нефротоксичності (протеїнурія, гематурія, циліндрурія), не рідше 1 разу на місяць обстежувати сечу. Ураження нирок мають оборотний характер: швидко зникають після своєчасного припинення прийому препарату. Контролювати функції слухового та вестибулярного апаратів. | При несвоєчасному припиненні прийому може розвинутися глухота. |
| Стронцію ранелат | Протипоказаний пацієнтам із ВТЕ в анамнезі; препарат з обережністю застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком ВТЕ. При лікуванні пацієнтів віком від 80 років з ризиком ВТЕ необхідність продовження терапії препаратом потрібно переглянути. Застосування препарату необхідно припинити якомога раніше у випадку виникнення захворювання або стану, наслідком якого є іммобілізація, і проводити відповідну профілактику розвитку ВТЕ. Лікування не відновлювати, доки стан іммобілізації не вирішиться і пацієнт не повернеться до звичайного стану мобільності. У випадку виникнення ВТЕ застосування припинити. Стронцій може впливати на показники колориметричних методів визначення концентрації кальцію у крові й сечі. Тому для гарантії точної оцінки концентрації кальцію у крові й сечі, у клінічній практиці рекомендується використовувати метод атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою крові або метод атомної абсорбційної спектрометрії. Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря з приводу можливості виникнення реакцій з боку шкіри та повинні бути попереджені щодо їх ознак та симптомів. Ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу найбільший у перші тижні лікування, а DRESS-синдрому — зазвичай через 3 6 тижнів після початку застосування препарату. У разі виникнення симптомів або ознак синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад прогресивні висипання, часто з пухирями або пошкодженнями слизової оболонки), або DRESS-синдрому (наприклад висипання, гарячка, еозинофілія та системні симптоми, такі як аденопатія, гепатит, інтерстиціальна нефропатія та інтерстиціальне ураження легень) при застосуванні стронцію ранелату необхідно негайно припинити його застосування. При припиненні застосування препарату та за необхідності початку лікування кортикостероїдами при DRESS-синдромі у більшості випадків прогноз сприятливий. Одужання може бути повільним. При застосуванні лікарського засобу у пацієнтів азійського походження про випадки виникнення реакцій гіперчутливості з боку шкіри, включаючи висипання, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, повідомлялось частіше. | Рекомендується приймати вітамін D і препарати кальцію, якщо недостатньо їх надходження з їжею. З огляду на повільне всмоктування, рекомендовано приймати перед сном, бажано не раніш ніж ч/з 2 год після їжі. Не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з точними механізмами. У разі появи ознак побічної дії необхідно бути обережними. Містить речовину (аспартам), що є джерелом фенілаланіну, що може бути шкідливим для пацієнтів з фенілкетонурією. Між прийомом препарату та прийом їжі, у тому числі молока й молочних продуктів, а також лікарських препаратів, що містять кальцій необхідно дотримуватися інтервалу не менше 2 год. |
| Строфантин | препарат має малу терапевтичну широту, через що необхідно ретельно підбирати індивідуальну дозу. Під час в/в введення препарату та протягом 1 год після цього необхідно проводити ЕКГ-контроль. При виникненні частої групової або політопної шлуночкової екстрасистолії введення необхідно припинити, а наступну дозу необхідно зменшити у 2 рази. При гіпокаліємії, гіпомагніємії, гіперкальціємії підвищується імовірність відносного передозування препарату. При вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серці, алкалозі для хворих літнього віку необхідно здійснювати корекцію дози препарату для запобігання передозування. При порушенні AV-провідності I ступеня введення препарату супроводжується обов’язковим ЕКГ-контролем. Якщо хворому раніше призначали інші препарати серцевих глікозидів, перед застосуванням строфантину необхідно зробити перерву, оскільки його дія може приєднатися до ефекту глікозидів наперстянки, що накопичились в організмі. Тривалість перерви — 5 днів, але якщо застосовували препарати з сильним кумулятивним ефектом (дигітоксин), перерва має бути збільшена до 10–14 днів. При швидкому в/в введенні можливий розвиток брадиаритмії, шлуночкової тахікардії, атріовентрикулярної блокади, зупинки серця. Для профілактики цього ефекту добову дозу розподіляти на 2–3 введення або одну з доз вводити в/м. | на період лікування препаратом утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Сугамадекс | Не застосовувати для реверсії блоку, спричиненого нестероїдними нейром’язовими блокуючими агентами (сукцинілхолін або сполуки бензилізохіноліну). Не застосовувати для реверсії блоку, спричиненого стероїдними нейром’язовими блокуючими агентами, за винятком рокуронію та верокуронію, оскільки немає інформації щодо ефективності та безпеки для таких випадків. Не застосовувати для реверсії блокади, спричиненої панкуронієм, оскільки інформації щодо його застосування в таких випадках недостатньо. 1 мл препарату містить 9,7 мг натрію. Доза 23 мг натрію розглядається як «без натрію». Якщо необхідно ввести більш ніж 2,4 мл р-ну, це необхідно мати на увазі пацієнтам, що знаходяться на дієті з контролем натрію. Несумісність спостерігається з верапамілом, ондансетроном і ранітидином. | Спеціальні рекомендіції відсутні. |
| Сукральфат | Невелика кількість алюмінію, яка міститься в сукральфаті, поглинається з ШКТ; він добре виводиться здоровими нирками, але може накопичуватися в організмі пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. Ризик накопичення підвищується при застосуванні інших ліків, що містять алюміній. Акумульований алюміній може мати токсичну дію. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Суксаметоній | Застосовують тільки в умовах спеціалізованого відділення стаціонару та при наявності апаратури для проведення негайної інтубації трахеї, інгаляції кисню та ШВЛ. Зважаючи на небезпеку побічних явищ рекомендується обмежити застосування суксаметонію хлориду навіть зовні здоровим дітям і підліткам, крім тих випадків, при яких необхідна негайна інтубація або звільнення дихальних шляхів у критичних ситуаціях. враховувати, що у великих дозах суксаметоній може спричинити «подвійний блок», коли після деполяризуючої дії розвивається антидеполяризуючий ефект. Тому після останньої ін’єкції суксаметонію дія довгий час (до 25–30 хв) не проходить і самостійне дихання не відновлюється. Для купірувания останнього після попереднього введення атропіну вводять прозерин або галантамін. Дія суксаметонію може бути пролонгована у пацієнтів, а також при станах, які супроводжуються зниженням активності холінестерази: вагітність та післяпологовий період; тяжкий перебіг правця, туберкульозу, а також інших тяжких та/або хр. інфекційних захворювань; масивні опіки; злоякісні новоутворення; хр.анемія і недоїдання; аутоімунні захворювання: мікседема, колагенові захворювання; після масивної трансфузії плазми; після проведення плазмаферезу, а також у результаті деякої супутньої терапії. Хворі з тяжким сепсисом схильні до розвитку гіперкаліємії. Не рекомендується призначати пацієнтам з міастенією гравіс через високий ризик розвитку «подвійного блоку». Пацієнти з міастенічним синдромом Ітона-Ламберта більш чутливі до дії суксаметонію, що може вимагати зниження дози препарату. | Препарат завжди застосовують в умовах лікувального закладу у поєднанні з засобами для загальної анестезії, тому необхідно дотримуватися всіх застережень, які притаманні застосуванню засобів для загальної анестезії. |
| Сульпірид | Особам з ЦД або мають фактори ризику розвитку ЦД, на початку лікування провести належний моніторинг рівня глюкози в крові. Не призначати хворим на хворобу Паркінсона. Необхідно ретельніше спостерігати за хворими на епілепсію, оскільки сульпірид може знижувати судомний поріг. Пацієнтам з агресивною поведінкою або ажитацією з імпульсивністю сульпірид призначати разом із седативними засобами. Повідомлялось про випадки виникнення лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу, тому при виникненні нфекцій нез’ясованого походження чи лихоманки пацієнтам потрібно виконати лабораторний аналіз крові. Уникати застосування сульпіриду у хворих з г. порфірією. При виникненні у пацієнтів симптомів злоякісного с-му негайно припинити застосування сульпіриду. З обережністю призначати пацієнтам, які мають фактори ризику інсульту. Ризик смерті підвищується серед пацієнтів похилого віку, що страждають на психоз, викликаний деменцією, та отримують лікування антипсихотичними засобами. Хворі, які приймають антипсихотичні засоби, часто мають надбані фактори ризику розвитку венозної тромбоемболії, до та під час лікування препаратом необхідно визначити усі потенційні фактори ризику розвитку ВТ та вжити попереджувальних заходів. Табл. та капс. містять лактозу, тому його застосовувати не рекомендується пацієнтам з непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або синдромом недостатності всмоктування глюкози та галактози (рідке спадкове захворювання). | Протягом лікування пацієнти повинні уникати споживання алкогольних напоїв або лікарських засобів, які містять спирт, протипоказано керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами, які потребують концентрації уваги. |
| Сульфадиметоксин | При лікуванні проводити систематичний контроль функції нирок і показників периферичної крові, рівня глюкози в крові. Не застосовувати для лікування інфекцій, спричинених β-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не спричиняють його ерадикацію і не можуть запобігти таким ускладненням як ревматизм та гломерулонефрит. Призначати з обережністю пацієнтам з тяжкою формою алергічних захворювань або БА, із захворюваннями системи крові. З обережністю застосовувати пацієнтам, хворим на ЦД, оскільки сульфаніламіди можуть вплинути на рівень цукру в крові. Необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції і розвитку стійких форм м/о. | Застосовувати внутрішньо 1 р/день з інтервалами між прийомами 24 год. Доки не буде з´ясована індивідуальна реакція пацієнта на сульфадиметоксин, утримуватись від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під можливі такі побічні реакції з боку НС: запаморочення, судоми, атаксія, сонливість, депресія, психози. Споживати достатньо рідини для запобігання кристалурії і розвитку уролітіазу. Уникати впливу прямих сонячних променів і штучного УФ опромінення з огляду на можливість розвитку фотосенсибілізації. Не пропускати прийому. У випадку пропуску дози не подвоювати наступну дозу. |
| Сульфадимідин | Не можна застосовувати особам з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини. Не застосовують для лікування інфекційних захворювань, спричинених β-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не сприяють його ерадикації і не можуть запобігти таким ускладненням, як ревматизм та гломерулонефрит. Припинити прийом при появі перших висипань на шкірі або при будь-яких інших ознаках негативної р-ції. Висип, біль у горлі, підвищення температури, біль у суглобах, блідість шкіри, пурпура або жовтяниця можуть бути ранніми ознаками серйозної патологічної реакції з боку системи крові при застосуванні сульфадимідину. Розглядати можливість виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю для вирішення подальшої тактики лікування. З обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки, з тяжкою формою алергічних захворювань або БА, пацієнтам з ЦД, оскільки сульфаніламіди можуть вплинути на рівень цукру в крові. При тривалому лікуванні необхідно проводити систематичний контроль стану функції нирок, печінки, картини периферичної крові, рівня глюкози в крові. Необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції та розвитку стійких форм м/о. | Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на сульфодимідин, утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки під час лікування можливі такі побічні р-ції з боку НС, як запаморочення, судоми, сонливість, галюцинації. Пацієнтам необхідно споживати достатню кількість рідини для запобігання кристалурії та розвитку уролітіазу. Утримуватися від вживання алкоголю. Уникати впливу прямих сонячних променів і штучного УФ опромінення з огляду на можливість розвитку р-цій фотосенсибілізації. Під час лікування необхідно дотримуватися режиму дозування, не пропускати прийому; у випадку пропуску дози не подвоювати наступну дозу. |
| Сульфадіазин срібла | За наявності гіперчутливості до сульфаніламідів дотримуватись обережності ч/з можливість розвитку АР у пацієнтів з природженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, порушеннями функцій печінки та нирок. Не застосовувати при порфірії. При тривалому лікуванні опіків великої площі контролювати формулу крові (можливий розвиток лейкопенії, тромбоцитопенії чи еозинофілії). Контролювати сироваткові концентрації сульфадіазину, функцію печінки та нирок, можливу присутність сульфадіазину в сечі. Внаслідок лікування може розвитися суперінфекція. | Уникати потрапляння в очі. Можливо підвищення температури тіла, що пов’язано з небажаними побічними ефектами. Пацієнтам з підвищеною чутливістю до арахісового горіху або сої не застосовувати цей препарат. |
| Сульфаніламід | При лікуванні необхідно проводити систематичний контроль функції нирок і показників периферичної крові, рівня глюкози у крові. При тривалому лікуванні періодично проводити аналіз крові (біохімічний та загальний аналізи крові). Призначення у недостатніх дозах або раннє припинення застосування може сприяти підвищенню стійкості м/о. Не застосовувати для лікування інфекцій, спричинених β-гемолітичним стрептококом групи А, оскільки вони не призводять до його ерадикації та не можуть запобігти таким ускладненням як ревматизм та гломерулонефрит. З обережністю пацієнтам з тяжкою формою алергічних захворювань або БА, із захворюваннями системи крові. При появі ознак реакції підвищеної чутливості відмінити застосування. З обережністю застосовувати хворим на ЦД, може вплинути на рівень цукру у крові, високі дози чинять гіпоглікемічну дію. Необхідний повноцінний курс терапії для запобігання рецидиву інфекції і розвитку стійких форм м/о. Не можна застосовувати людям з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків, інгібіторів карбоангідрази та похідних сульфонілсечовини. Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати або навпаки, стан здоров’я погіршиться чи виникнуть небажані явища, необхідно призупинити застосування. | Табл. приймати внутрішньо під час або після прийому їжі, запиваючи 150–200 мл води. Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на сульфаніламід, утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися порушення з боку НС. Вживати достатню кількість рідини для запобігання кристалурії і розвитку уролітіазу. Уникати впливу прямих сонячних променів і штучного УФ опромінення, враховуючи можливість розвитку фотосенсибілізації. Дотримуватися режиму дозування, застосовувати рекомендовану дозу з інтервалом у 24 год., не пропускати прийому; у випадку пропуску дози не подвоювати наступну дозу. |
| Сульфасалазин | До початку лікування і протягом перших 3 місяців усім хворим зроблені розгорнуті аналізи крові (включаючи лейкоцитарну формулу), визначені показники функції печінки та нирок. В подальшому вони контролюють за клінічними показаннями. Клінічні ознаки: фарингіт, пропасниця, блідість, пурпура або жовтяниця можуть свідчити про мієлосупресію, гемоліз, гепатотоксичність. При наявності цих ознак лікування припинити до отримання результатів аналізу крові. Може спричиняти гемоліз у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Призначати з обережністю хворим з вираженою алергією, БА. | Спричиняє кристалурію та утворення каменів у нирках, контролювати достатність вживання рідини. При пероральному застосуванні затримує абсорбцію і метаболізм фолієвої кислоти, може спричинити її дефіцит і призвести до серйозних порушень кровотворення (макроцитозу і панцитопенії). У чоловіків після лікування може виникати олігоспермія і безпліддя. Після припинення терапії ці симптоми повністю зникають протягом 2–3 місяців. Нічний інтервал між прийомами не має перевищувати 8 годин. Табл. ковтати цілими, не розламувати і не кришити. |
| Сульфацетамід | Пацієнти з підвищеною чутливістю до фуросеміду, тіазидних діуретиків (гідрохлортіазид), похідних сульфонілсечовини (глібенкламід), інгібіторів карбоангідрази (діакарб) можуть мати підвищену чутливість до препарату. | При частішому застосуванні препарату може виникати почервоніння, свербіж, набряк повік. |
| Суматриптан | Застосовуються при чітко встановленому діагнозі мігрені. Не застосовується при лікуванні геміплегічної, базилярної та офтальмоплегічної мігрені. До початку прийому виключити наявність іншої неврологічної патології. Може спричинити транзиторні симптоми, як біль, відчуття стиснення у грудях, що можуть мати інтенсивний характер і розширюватись на гортань. Не призначатися пацієнтам з підозрою на захворювання серця без попереднього обстеження. З обережністю пацієнтам, які перебувають під наглядом з приводу гіпертонії — може спостерігатись транзиторне підвищення рівня АТ та периферичного судинного опору. З обережністю пацієнтам зі значним порушенням всмоктування, метаболізму або виведення ліків, із судомами в анамнезі, з факторами ризику, які знижують поріг судомної готовності. У пацієнтів з відомою гіперчутливістю до сульфаніламідів можуть спостерігатися АР. | Сонливість може стати наслідком як мігрені, так і її лікування; тому обережність при лікуванні пацієнтів, які керують автомобілем, працюють з іншими складними механізмами. |
| Сунітиніб | Якщо препарат застосовують під час вагітності, або якщо пацієнтка завагітніє під часу прийому препарату, її варто попередити про потенційний ризик токсичної дії препарату на плід | Пацієнтів варто попередити про можливе виникнення запаморочення під час лікування; жінкам дітородного віку запобігати вагітності протягом приймання препарату; чоловіки та жінки дітородного віку можуть приймати препарат, коли користь від застосування перевищує потенційний ризик |
| Тадалафіл | Перед застосуванням визначити першопричини еректильної дисфункції та призначити відповідний курс лікування. Перед початком зважати на стан CCC пацієнтів, оскільки існує певний ступінь серцевого ризику, асоційований із сексуальною активністю. Виявляє судинорозширювальний ефект, що може призводити до незначного і транзиторного зниження артеріального тиску та потенціювання гіпотензивного ефекту нітратів. Перед початком терапії тадалафілом проявів та с-мів доброякісної гіперплазії передміхурової залози необхідно обстежити пацієнта для виключення можливої карциноми передміхурової залози. Попередити пацієнта про необхідність припинення застосування тадалафілу та звернення за медичною допомогою у разі раптової втрати зору. Пацієнтам, у яких виникають ерекції, що тривають 4 год. або більше, вказати на необхідність негайно звертатися за медичною допомогою. З обережністю призначати пацієнтам з анатомічними деформаціями статевого члена (кутове викривлення, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) чи пацієнтам, які мають стани, що можуть призвести до пріапізму (серпоподібноклітинна анемія, мієломна хвороба чи лейкемія). Табл., вкриті п/о містять лактозу, тому не їх призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції та дефіцитом лактази Лаппа. | Застосовувати внутрішньо перед передбачуваною сексуальною активністю, не менше ніж за 30 хв., незалежно від прийому їжі; ефективність зберігається до 36 год. після прийому дози. Припинити застосування тадалафілу та звернутися за медичною допомогою у разі раптової втрати зору. Якщо ерекція триває 4 год. або більше, необхідно негайно звертатися за медичною допомогою. Вплив на здатність керувати машинами та механізмами незначний, але пацієнти повинні знати, як впливає на них тадалафіл перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. |
| Тайгециклін | Повідомлялося про випадки ушкодження печінки, переважно холестатичного типу, включаючи випадки печінкової недостатності з летальними наслідками. Хоча розвиток печінкової недостатності може бути зумовлений основними захворюваннями або супутньо застосовуваними препаратами, враховувати його можливий вплив. Може розвинутись г. панкреатит, у т.ч. тяжкий. Розглянути можливість встановлення діагнозу г. панкреатит пацієнтам, якщо у них спостерігають розвиток клінічних симптомів, ознак чи відхилень у лабораторних аналізах, характерних для г. панкреатиту. Більшість відомих випадків панкреатиту розвивались щонайменше через 1 тиждень лікування тайгецикліном. В усіх випадках панкреатит розвивався у хворих, які не мали відомих факторів ризику розвитку панкреатиту. Після припинення лікування стан хворих покращується. У випадках підозри на розвиток панкреатиту припинити лікування тайгецикліном. Досвід лікування інфекцій у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями обмежений. У випадку застосування тяжкохворим з ускладненими інтраабдомінальними інфекціями, що виникли внаслідок перфорації кишечнику, початкової стадії сепсису чи септичного шоку, зважити можливість застосування комбінованого а/б лікування. При застосуванні майже всіх а/б препаратів повідомлялося про розвиток псевдомембранозного коліту, від легкого до небезпечного для життя. Важливо пам’ятати про можливість встановлення такого діагнозу пацієнтам з діареєю протягом або після застосування будь-якого а/б препарату. Може призвести до посиленого росту нечутливих м/о, включаючи гриби. У випадку розвитку суперінфекції вжити відповідних заходів. | При керуванні автомобілем та роботі з технікою врахувати можливість виникнення запаморочення. |
| Такролімус | Дотримуватись обережності при переведенні пацієнтів з циклоспорину на терапію такролімусом. Лікування розпочинати після оцінки концентрацій циклоспорину в крові хворого та клінічного стану пацієнта. Прийом препарату відкласти за наявності підвищених рівнів циклоспорину в крові хворого. Лікування розпочинати ч/з 12–24 год після припинення прийому циклоспорину. Після переведення пацієнта продовжувати моніторинг рівнів циклоспорину в крові хворого. З метою оптимізації дозування використовується визначення концентрації такролімусу в нерозведеній крові за допомогою імунних методів. Мінімальні рівні препарату в крові контролювати 2 р/тиж. протягом раннього посттрансплантаційного періоду, потім періодично, а також після зміни дози препарату, зміни імуносупресивного режиму, після сумісного застосування з препаратами, які можуть вплинути на концентрації такролімусу в нерозведеній крові. Можна успішно проводити лікування пацієнтів, якщо мінімальні рівні такролімусу в крові підтримуються нижче 20 нг/мл. Ризик розвитку АР при введені розчину може бути зменшений, якщо вводити відновлений концентрат з низькою швидкістю або завчасно ввести антигістамінний препарат. Несумісний з полівінілхлоридом. | Обмежити вплив сонячних променів та УФ–випромінювання, захищаючи шкіру одягом та використовуючи креми з високим фактором захисту. Спричиняє візуальні та неврологічні порушення; якщо розвились такі порушення, не повинні керувати автомобілем або працювати з механізмами. Вплив посилюється при прийомі з алкоголем. Грейпфрутовий сік підвищує рівень такролімусу в крові. |
| Талідомід | Перед початком лікування жінки репродуктивного віку мають пройти тест на вагітність (мінімальна чутливість 50 млУ/мл) за 24 год до початку лікування. Не призначати, поки не буде отримано підтвердження про негативний тест на вагітність. Може призвести до збільшення вірусного навантаження у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують тривалу терапію, рекомендується регулярний моніторинг. Пацієнтів опитувати про появу ознак або симптомів периферичної нейропатії (оніміння, поколювання або біль у руках і ногах). Якщо спричинена талідомідом нейропатія підтверджена під час лікування або після його припинення, обмежити його подальше застосування. Може погіршити існуючу нейропатію, не застосовувати пацієнтам з клінічними ознаками периферичної нейропатії за умов, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик. Причинний зв’язок між талідомідом і епілептичним нападом припускається. Венозна тромбоемболія — головне ускладнення на тлі онкологічних захворювань. Пацієнтам з існуючим ризиком появи тромбозів і які отримують талідомід у комбінації з хіміотерапією та/або дексаметазоном, призначати низькі дози антикоагулянтів. Не застосовують пацієнтам із токсичним епідермальним некролізом (ТЕН) як рятувальну терапію при тяжких проявах медикаментозних висипань. | Застосовувати контрацептиви протягом як мінімум 4 тижнів до початку застосування, протягом усього періоду застосування, а також, як мінімум, протягом 12 тижнів після завершення лікування. Чоловікам завжди користуватися латексними презервативами під час будь-якого контакту з жінками репродуктивного віку. Забороняється донорство крові та сперми під час лікування або через 12 тижнів після терапії. Протягом лікування не можна вживати алкогольні напої. Може спричинити сонливість, млявість і седативний ефект. Пацієнти мають повідомити лікарю про появу поколювання, оніміння або парестезії. |
| Тамоксифен | З обережністю пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок, ЦД, тромбоемболічними захворюваннями в анамнезі, офтальмологічними порушеннями. У разі розвитку атипової гіперплазії ендометрія тамоксифен відміняють, призначають відповідне лікування і оцінюють доцільність проведення гістеректомії перш ніж продовжувати терапію тамоксифеном. До початку та під час лікування проводити офтальмологічні обстеження з метою раннього виявлення уражень рогівки або сітківки, які можуть бути оборотними у разі своєчасного припинення лікування препаратом. У всіх хворих періодично визначати кількість формених елементів крові (особливо тромбоцитів), показники функції печінки і нирок, рівні кальцію і глюкози в сироватці крові. З метою раннього виявлення періодично проводити рентгенологічні дослідження легенів і кісток та УЗД печінки. Збільшується ризик розвитку венозної тромбоемболії, особливо у пацієнтів з високим ступенем ожиріння, зі збільшенням віку, при супутній хіміотерапії та при наявності інших факторів розвитку тромбоемболічних явищ. Якщо у пацієнта виявлено венозну тромбоемболію, необхідно негайно припинити лікування тамоксифеном та розпочати антитромбоцитарну терапію. Не застосовувати для лікування пацієнтів, у яких в минулому були зафіксовані випадки тромбоемболічних явищ. | Перед початком лікування, а також кожні 6 місяців у подальшому пацієнтки повинні проходити гінекологічне обстеження. У жінок передклімактеричного віку, що застосовують тамоксифен для лікування раку молочної залози, можливе припинення менструацій. Препарат містить лактозу, що треба враховувати хворим з непереносимістю лактози та галактози. |
| Тамсулозин | Застосовується тільки для лікування чоловіків. Пацієнтам, яким запланована операція з видалення катаракти і глаукоми, не рекомендується призначати тамсулозин, через ризик розвитку с-му атонічної зіниці (IFIS, варіант с-му звуженої зіниці); за 1–2 тижні перед проведенням операції рекомендується припинити лікування тамсулозином; при підготовці до операції хірурги-офтальмологи мають дізнатися, чи приймав (або приймає) пацієнт тамсулозин з метою попередження можливих ускладнень, пов’язаних з IFIS. Можливе зниження АТ навіть до втрати свідомості, тому ри появі перших ознак ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнт має прийняти горизонтальне положення. Перед тим як розпочати лікування пройти медичне обстеження з метою виявлення інших супутніх захворювань, що можуть викликати такі самі с-ми, як доброякісна гіперплазія передміхурової залози. Необхідно провести ректальне обстеження передміхурової залози та при необхідності — тест на визначення рівня специфічного антигену передміхурової залози (PSA) до початку та через однакові проміжки часу під час лікування. | Табл. та капс. застосовують після сніданку; ковтати цілою з молоком або водою (приблизно 150 мл), стоячи або сидячи; приймати цілою, не пережовувати, оскільки це буде перешкоджати довготривалому, контрольованому чи модифікованому вивільненню активного інгредієнта. Існує можливість виникнення запаморочення, тому уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Таурин | При відкритокутовій глаукомі препарат застосовують у поєднанні з тимололом за 20–30 хв. до закапування тимололу. | Тимчасове затуманення зору або інші порушення зору можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або механізмами. Якщо затуманення зору виникає під час закапування, пацієнту необхідно зачекати, поки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. |
| Тегафур | З обережністю пацієнтам з порушенням функцій кровотворення, печінки і нирок, метаболізму глюкози, виразкою шлунка і ДПК, схильністю до геморагій, інфекційних захворювань. Контролювати картину крові, функціональний стан печінки і нирок. При тривалому застосуванні його побічна дія посилюється. Пригнічує репродуктивну функцію. | Якщо при лікуванні виникають сонливість, запаморечення, відмовитися від керування транспортними засобами. |
| Тейкопланін | Вводять в/в або в/м. Досягти оптимальної дози допомагає визначення концентрацій а/б у плазмі крові. проводити регулярний розгорнутий аналіз крові під час тривалого лікування та/або лікування високими дозами (особливо у 1 міс. терапії) одночасно з регулярним контролем функції печінки та нирок. Повідомлялося про випадки ототоксичності, токсичної дії на кровотворну систему та випадки гепатотоксичності та нефротоксичності. Проводити повторні дослідження функції нирок та слуху: при тривалому лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю; при супутньому та подальшому застосуванні ЛЗ, здатних чинити нейротоксичну та/або нефротоксичну дію (аміноглікозиди, колістин, амфотерецин, циклоспорин, цисплатин, фуросемід та етакринова к-та). Застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеною чутливістю до ванкоміцину, оскільки може спостерігатися перехресна чутливість. | Утримуватись від керування транспортними засобами або роботи з механізмами через можливий ризик виникнення запаморочення. |
| Телбівудин | Після припинення терапії гепатиту В телбівудином можуть бути тяжкі загострення хвороби; ретельно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які призупинили лікування телбівудином; ретельно контролювати пацієнтів з ризиком виникнення міопатії; пацієнтам з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв, включаючи пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі, необхідно підібрати інтервал між прийманням доз згідно наведених рекомендацій; якщо визнано за необхідне призначити лікування телбівудином пацієнтам з пересадженою печінкою, які приймали або приймають імунодепресанти з відомим впливом на функцію печінки (циклоспорин або такролім), контролювати функцію печінки до та під час лікування. | Пацієнтам повідомляти негайно про будь-який постійний нез’ясовний біль або слабкість у м’язах; пацієнтів інформувати, що лікування препаратом не зменшує ризик передачі вірусу гепатиту В ч/з статеві стосунки або з кров’ю. |
| Телмісартан | Підвищений ризик серйозної гіпотензії та ренальної недостатності, якщо пацієнтів з білатеральним стенозом ренальної артерії або стенозом артерії при одній нирці лікують ЛЗ, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. При призначенні пацієнтам з порушеною ренальною функцією, періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну у сироватці. Перед застосуванням коригувати зниження внутрішньосудинного об’єму або рівня натрію. Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок залежать, від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (у пацієнтів із серйозними застійними серцевими порушеннями, вираженою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), прийом з іншими ЛЗ, що впливають на систему «ренін-ангіотензин-альдостерон», призводить до г. гіпотензієї, гіперазотемії, олігурії або зрідка — до ГНН. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не реагують на антигіпертензивні ЛЗ, що діють шляхом блокади системи «ренін-ангіотензин», призначення телміcартану їм не рекомендується. З особливою обережністю призначають пацієнтам, які страждають на стеноз аорти, мітрального клапану або обструктивну гіпертрофічну кардіоміопатію. Рекомендована щодобова доза 80 мг містить 338 мг сорбіту, тому не призначати пацієнтам зі спадковою чутливістю до фруктози. Значне зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ІХС може призвести до ІМ або інсульту | Під час керування автомобілем і використання механізмів зважати на можливість виникнення запаморочення і сонливості |
| Темозоломід | При лікуванні хворих, які страждають на множинну гліобластому, що рецидивує, у яких низький рівень активності, значне ураження іншими захворюваннями або інфекціями, рішення про використання препарату приймається з урахуванням потенційної користі та ризику. Повний клінічний аналіз крові повинен бути виповнений на 22 день (21 день після прийому першої дози) або у межах 48 год після цього дня та далі кожен тиждень до тих пір, поки абсолютне число нейтрофілів не стане вищим 1,5 x 109 на 1 л, число тромбоцитів не перевищить 100 x 109 на 1 л. Якщо абсолютне число нейтрофілів нижче 1,0 x 109 на 1 л або якщо число тромбоцитів нижче 50 x 109 на 1 л у ході любого циклу, доза у наступному циклі повинна бути нижче на один ступінь. Можливі дози: 100 мг/м2, 150 мг/м2 та 200 мг/м2. Найнижча рекомендована доза становить 100 мг/м2. Особам, які страждають на сильне блювання (більше 5 приступів протягом 24 год), призначається протиблювотна терапія до початку використання препарату | Може мати генотоксичний ефект. Чоловікам використовувати ефективні протизапліднювальні засоби, не планувати народження дитини протягом 6 місяців після лікування, звернутися за консультацією з приводу кріоконсервації сім’я до початку лікування ч/з можливість незворотного безпліддя. Здатність керувати автомобілем та управляти механізмами порушена ч/з розвиток стомлюваності та сонливості. |
| Тенектеплаза | Лікування починати якомога швидше. Призначається лікарями з досвідом застосування тромболітичного лікування та можливістю контролювати це застосування. При призначенні препарату рекомендується наявність стандартного обладнання і ЛЗ для проведення реанімації. Супутнє застосування гепарину призводить до кровотечі. Фібрин розчиняється під час терапії препаратом — кровотеча може виникнути в місці нещодавньої пункції. Терапія потребує уваги до всіх можливих місць виникнення кровотечі (включаючи ті, що спричинені введенням катетера, артеріальної та венозної пункції, веносекції та пункційної голки). Уникати застосування жорсткого катетера, в/м ін’єкцій та маніпуляцій, що не життєвонеобхідні. У разі виникнення кровотечі, особливо внутрішньомозкової, сумісне застосування гепарину припинити, розглянути необхідність застосування протаміну, якщо гепарин був призначений у межах 4 год до початку кровотечі. При неефективності цих заходів, може бути призначено переливання крові. Очікуваний цільовий рівень фібриногену після інфузії, замороженої осадженням, становить 1 г/л. Також розглянути застосування антифібринолітичних агентів. Доцільність призначення терапії оцінити, співставивши потенційний ризик виникнення кровотечі та очікувану користь за наявності таких станів: систолічний АТ > 160 мм рт.ст.; відомі або підозрювані випадки інсульту, минущого ішемічного нападу; недавня кровотеча із ШКТ, сечостатевого трактів (останні 10 днів); відома недавня (останні 2 дні) в/м ін’єкція; похилий вік старше 75 років; низька маса тіла < 60 кг; цереброваскулярне захворювання. Коронарний тромболізис може спричинити аритмію, пов’язану з реперфузією. Може підвищити ризик виникнення тромбоемболічних випадків у пацієнтів з тромбом лівого відділу серця, (мітральний стеноз або фібриляція передсердь). | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Тенофовіру дизопроксил | Лікування пацієнта, у якого з’явились клінічні або лабораторні ознаки лактат-ацидозу або явної гепатотоксичності повинно бути припинено. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з патологічними переломами кісток в анамнезі та ризиком остеопенії спостерігати за станом кісток. Якщо є підозра на аномалію кісток, необхідно провести відповідну консультацію. Рекомендується у всіх пацієнтів визначати кліренс креатиніну перед початком лікування, а також впродовж терапії. У пацієнтів із загрозою ниркової недостатності необхідно постійно контролювати рівні кліренсу креатиніну та фосфору у сироватці крові. Рекомендується всім ВІЛ-інфікованим пацієнтам зробити аналіз на наявність хронічного гепатиту В перед початком антиретровірусної терапії. | Пацієнти повинні бути проінформовані про можливе запаморочення при лікуванні препаратом |
| Теофілін | З обережністю і тільки за г. потреби хворим на нестабільну стенокардію, при захворюваннях серця, коли спостерігаються тахіаритмічні порушення серцевого ритму, хворим на АГ, з порушенням функції нирок і печінки, порфірією, з виразковою хворобою в анамнезі, при тривалій гіпертермії, гіпертрофії передміхурової залози, тяжкій гіпоксії, цукровому діабеті, глаукомі. Дозу зменшувати пацієнтам із СН, порушенням функції печінки, з пониженою концентрацією кисню в крові, хворим на пневмонію, з вірусними інфекційними захворюваннями. Може змінювати деякі лабораторні показники: збільшувати кількість жирних кислот і рівень катехоламінів у сечі.. | Побічні ефекти (запаморочення) впливють на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Не сідати за кермо, не працювали з небезпечними механічними засобами, доки не переконаються, що пацієнти нормально реагують на лікування.Не вживати алкогольні напої, велику кількость їжі і напоїв, які містять метилксантин (кава, чай, какао, шоколад, кока-кола). |
| Теразозин | Не рекомендується застосовувати пацієнтам, в анамнезі яких є непритомність, яка супроводжувалася мимовільним сечовипусканням. З обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до розвитку ортостатичної гіпотензії, при ІХС та при інших тяжких захворюваннях серця, порушенні мозкового кровообігу, гіпертензивній ретинопатії III і IV ступеня, інсулінзалежному ЦД, печінковій або нирковій недостатності. Перед початком лікування доброякісної гіпертрофії передміхурової залози виключити злоякісне новоутворення передміхурової залози. З обережністю призначати при феохромоцитомі та при необхідності хірургічного втручання. На початковому етапі лікування може виникнути «ефект першої дози» — різке зниження АТ, запаморочення, порушення координації руху, непритомність. Відновлювати лікування необхідно з дози 1 мг. При переході з сидячого чи лежачого стану у вертикальне положення, при тривалому положенні стоячи, при надмірному фізичному стресі, жаркій погоді чи одночасному прийомі алкоголю може розвиватися запаморочення, порушення координації руху, втрата свідомості. Якщо пацієнт знепритомнів, його покласти у горизонтальне положення, припідняти ноги і у разі необхідності призначити симптоматичну терапію. При додаванні діуретиків або інших антигіпертензивних препаратів до теразозину, рекомендується знижувати дозу теразозину. Коли теразозин додається до сечогінного засобу або до інших антигіпертензивних засобів його початкова доза має становити 1 мг. регулярно контролювати АТ при призначенні препарату хворим із доброякісною гіпертрофією передміхурової залози, при підборі дози, збільшенні дози, а також при призначенні інших антигіпертензивних засобів. Ефективність терапії при лікуванні доброякісної гіпертрофії передміхурової залози оцінюють через 4 тижні лікування підтримуючими дозами. Табл. містять лактозу, тому не їх застосовувати у пацієнтів зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа та мальабсорбцією глюкози/галактози. | Табл. приймати незалежно від прийому їжі, не розжовуючи. Уникати керування автотранспортом або роботи з небезпечним механізмами протягом 12 год. після прийому початкової дози або при збільшенні дози, а також після поновлення лікування після перерви. |
| Тербінафін | Інформуйте пацієнта про необхідність ретельно дотримуватися вказівок для того, щоб домогтися найкращих результатів лікування. | Користуватися тільки індивідуальними рушниками та білизною, якими не повинні користуватися інші особи; уникати контакту немовлят з будь-якою ділянкою шкіри, на яку наносили препарат; уникати потрапляння препарату в очі, не наносити на обличчя; застосовувати з обережністю при ушкодженнях шкіри — може викликати подразнення; не вдихати. |
| Теризидон | Лікування припиняють чи зменшують дозування у разі виникнення АР або симптомів ураження нервової системи. Отруєння може спостерігається, якщо рівень препарату в крові вищий ніж 30 мг/л, що є результатом передозування або порушення кліренсу препарату; контролювати гематологічні показники, видільну функцію нирок, рівень препарату в крові, функцію печінки; перед початком лікування виділити культуру м/о та визначити чутливість штаму до теризидону. У разі туберкульозної інфекції визначити чутливість штаму до інших ПТП. Протисудомні та седативні препарати можуть бути ефективними для профілактики симптомів ураження ЦНС: судом, збудження, тремору. Хворі, які приймають більше 500 мг теризидону на добу, повинні перебувати під наглядом лікаря ч/з ризик виникнення симптомів передозування. Для профілактики побічних нейротоксичних ефектів призначають психотропні препарати бензодіазепінового ряду. Застосування з іншими ПТП призводить до розвитку недостатності вітаміну В12 або фолієвої кислоти, мегалобластної та сидеробластної анемії. | Можуть виникати судоми, сонливість, головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, що супроводжується втратою пам’яті, психози, підвищена дратівливість, агресивність, великі та малі напади клонічних судом та кома, тому дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом, роботі зі складними механізмами. |
| Терліпресин | Ретельно контролювати АТ, частоту пульсу, баланс рідини, особливо при наявності у пацієнта тяжкої АГ, захворювань серця, не є кровозамінним засобом для пацієнтів з дефіцитом ОЦК. Щоб уникнути некрозу в місці ін’єкції, застосовувати в/в. З огляду на слабку антидіуретичну дію препарату враховувати можливість розвитку гіпонатріємії та гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з порушеннями водно-сольового балансу. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Тестостерон | Розглядати можливість моніторингу пацієнтів, яким призначений тестостерон, перед початком лікування, щоквартально протягом 1-го року лікування та щорічно щодо наступних параметрів: пальцеве ректальне обстеження простати та аналіз крові на простатичний специфічний антиген (ПСА); гематокрит та рівень гемоглобіну для виключення поліцитемії. Може посилювати дію антикоагулянтів та підвищувати толерантність до глюкози. З обережністю застосовувати особам із факторами ризику, такими як ожиріння або хр. захворювання легень. З особливою обережністю застосовувати хворим з АГ, епілепсію або мігренню. При тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток пухлин печінки. При надмірній сексуальній стимуляції відмінити застосування. Можна застосовувати, тільки якщо підтверджена наявність гіпогонадизму (гіпер- і гіпогонадотропного) та інша можлива етіологія с-мів виключена до початку лікування. Не є препаратом для лікуванням чоловічого безпліддя або імпотенції. Андрогени можуть прискорювати прогресування субклінічного раку передміхурової залози і доброякісної гіперплазії простати. Крім визначення рівня тестостерону у крові, необхідно періодично перевіряти такі лабораторні параметри: рівень гемоглобіну, гематокриту (для виявлення можливої поліцитемії), показники функції печінки і профіль ліпідів. Деякі клінічні ознаки — дратівливість, знервованість, збільшення маси тіла, часті або тривалі ерекції — можуть вказувати на надмірний ефект, що потребує регулювання дози тестостерону. Якщо у пацієнта виникає тяжка місцева реакція на використання гелю для зовнішнього застосування, необхідно переглянути доцільність продовження терапії. Може дати позитивну реакцію в антидопінгових тестах. Не можна застосовувати жінкам через можливий вірилізуючий ефект. Гель для зовнішнього застосування не призначати пацієнтам, які мають значний ризик недотримання заходів безпеки (при тяжкому алкоголізмі, наркоманії, тяжких психічних захворюваннях). | Капс. приймати під час їди, та ковтати, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води; бажано приймати половину дози вранці, а другу — ввечері. Гель для зовнішнього застосування наносити на шкіру, не втирати у шкіру, а легкими рухами розмазати його по шкірі тонким шаром; дати висохнути протягом принаймні 3–5 хв., перш ніж одягатися; після нанесення гелю вимити руки водою з милом. Не наносити гель на геніталії (пеніс та яєчка), оскільки спирт у високій концентрації може викликати місцеве подразнення. Під час лікування не застосовувати алкоголь. |
| Тетрациклін | З обережністю призначати при лейкопенії. При тривалому застосуванні періодично проводити аналізи крові, функціональні ниркові і печінкові проби. Під час застосування уникати інсоляції та УФ-опромінення. Тривале застосування тетрацикліну може призвести до розвитку суперінфекції, спричиненої резистентними м/о, у такому випадку призначати адекватну протимікробну терапію. При проявах с-мів кандидозу призначати протигрибові препарати, вітаміни. Може призвести до необоротної зміни кольору зубів (жовто-сіро-коричневий) при застосуванні під час розвитку зубів (друга половина вагітності та ранній дитячий вік до 12 років). Не застосовувати при порфірії. З обережністю застосовувати пацієнтам із міастенією гравіс через можливість виникнення слабкої нервово-м’язової блокади. Антианаболічна дія може бути причиною підвищення рівня залишкового азоту сечовини. Може привести до загострення перебігу СЧВ. Можливий розвиток діареї, спричинений Clostridium difficile. У разі появи ознак підвищеної чутливості і побічних реакцій прийом тетрацикліну припинити, у разі необхідності призначати інший а/б (не групи тетрациклінів). Може маскувати прояви сифілісу, тому щомісяця проводити серологічний аналіз протягом 4 міс. Для профілактики можливих ускладнень одночасно застосовувати гепатопротектори, жовчогінні засоби, еубіотики, вітаміни, антимікотичні препарати. До складу оболонки табл. входить барвник жовтий захід FCF (Е 110), який може спричиняти АР. | Для системного застосування: приймати за 1 год. до або через 2 год. після їди, оскільки продукти харчування і деякі молочні продукти заважають абсорбції; табл. запивати водою. Приймати стоячи з метою профілактики пошкодження стравоходу і подразнення слизової оболонки травного тракту, суворо дотримуватися режиму призначення протягом усього курсу лікування, не пропускати дози і приймати їх через рівні проміжки часу. У разі пропуску дози прийняти її якомога швидше; не приймати, якщо майже настав час прийому наступної дози; не подвоювати дози. Під час застосування уникати інсоляції та УФ-опромінення. |
| Тиболон | Не призначений для застосування як контрацептив; прийом дози, вищої за рекомендовану, може спричинити вагінальну кровотечу, за необхідності використовувати більш високі дози рекомендується додаткове призначення прогестагену; прийом препарату не рекомендується розпочинати до завершення 1-го року після останньої природної менструації. При переході на прийом препарату після застосування іншого гормонозамісного засобу рекомендується спочатку викликати кровотечу відміни шляхом призначення прогестагену, щоб усунути можливо існуючу гіперплазію ендометрія. постійно спостерігати пацієнток з будь-яким із наведених патологічних станів: порушення функції СС системи та нирок, епілепсія або мігрень (або ці захворювання в анамнезі), оскільки прийом стероїдів з гормональними властивостями може сприяти затримці рідини; гіперхолестеринемія, оскільки під час прийому препарату відмічались випадки зміни ліпідного профілю сироватки; порушення вуглеводного обміну, оскільки препарат може знижувати толерантність до глюкози та збільшувати потребу в інсуліні чи інших антидіабетичних препаратах. Препарат містить лактозу — при рідкісній спадковій непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози/галактози застосовування препарату не показане. Необхідне ретельне спостереження за станом пацієнтки, якщо хоча б один із нижчезазначених станів існує на даний момент, виникав раніше та/або погіршувався в період вагітності або попередньої гормональної терапії. пам’ятати, що такі стани можуть рецидивувати або погіршуватися під час лікування препаратом: лейоміома (фіброма матки) або ендометріоз; фактори ризику розвитку тромбоемболічних захворювань; фактори ризику розвитку естрогензалежних пухлин, спадковість 1-го ступеня щодо раку молочної залози; АГ; порушення функції печінки (гепатоаденома); ЦД із залученням судин або без залучення; жовчнокам’яна хвороба; мігрень чи (сильний) головний біль; системний червоний вовчак; гіперплазія ендометрія в анамнезі; епілепсія; астма; отосклероз. | Терапію необхідно припинити при виявленні протипоказань, а також при жовтяниці або погіршенні функції печінки, істотному підвищенні АТ, новому нападі головного болю за типом мігрені. |
| Тизанідин | Контролювати функціональні печінкові проби 1 р/місяць у перші 4 місяці лікування у тих пацієнтів, яким призначається тизанідин у добовій дозі 12 мг і вище, у випадках, коли є клінічні ознаки, що дають змогу припустити порушення функції печінки. Коли рівні АЛТ і АСТ у сироватці стійко перевищують верхню межу норми у 3 рази і більше, застосування препарату припинити. | Утримуватися від діяльності, що потребує високої концентрації уваги і швидкої реакції, від керування транспортними засобами, роботи з машинами і механізмами. |
| Тиклопідин | Може спричиняти тяжкі, а іноді і летальні побічні реакції з боку крові (нейтропенія/агранулоцитоз, тромботична тромбоцитопенічна пурпура). Можуть також розвиватися геморагічні побічні реакції, але лише за таких обставин: неналежний клінічний та гематологічний моніторинг; пізня діагностика та неналежний контроль за станом хворого при розвитку побічних явищ; одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів, які затримують агрегацію тромбоцитів, саліцилатів та антикоагулянтів. Однак, у разі імплантації коронарного стента, тиклопідин застосовувати у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (100 — 325 мг/добу) протягом, щонайменше, 1 місяця після хірургічного втручання. На початку терапії, а потім кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців лікування необхідно проводити гематологічний моніторинг. У разі невідкладної хірургії ризик подовження часу кровотечі можна зменшити шляхом внутрішньовенного введення 0,5–1,0 мг/кг маси тіла метилпреднізолону, при потребі неодноразово, і 0,2–0,4 мкг/кг маси тіла десмопресину (вазопресину) та/або плазми, збагаченої тромбоцитами. Лікування припинити при виникненні стійкої та/або профузної діареї і нудоти. | Оскільки тромботична тромбоцитопенічна пурпура може бути фатальною, завжди звертатися до гематолога при виявленні цього захворювання чи підозрі на нього. Пацієнтів попереджати про необхідність негайно звертатися по медичну допомогу у разі появи будь-яких алергічних шкірних реакцій, кровотечі, гематоми, пропасниці, фарингіту, виразок на слизовій оболонці ротової порожнини, болю у горлі, стійкої діареї та жовтяниці. При появі будь-яких із зазначених побічних дій лікування припинити. |
| Тимозин альфа | Розчинений тимозин альфа повинен бути використаний негайно. З обережністю призначати пацієнтам з атопічними або алергічними проявами в анамнезі. | Самостійне введення препарату дозволяється проводити пацієнтам за рішенням лікаря та після проведення відповідного навчання. |
| Тимолол | Необхідно регулярно вимірювати внутрішньоочний тиск та проводити дослідження рогівки. з обережністю проводити відміну препарату пацієнтам, щодо яких є підозра у порушенні роботи щитовидної залози (наприклад, гіпертиреоз, тиреотоксикоз), для зменшення ризику посилення проявів таких порушень. Необхідно контролювати рівень глюкози у крові (особливо при цукровому діабеті). Потрібно контролювати сльозовиділення та стан рогової оболонки кожні 6 місяців. Якщо тимолол застосовують для зниження підвищеного внутрішньоочного тиску при закритокутовій глаукомі, його застосовувати разом з міотиком. проводити регулярний моніторинг пацієнтів, які додатково отримують блокатори бета-адренорецепторів перорально або для яких показане обмежене застосування блокаторів бета-адренорецепторів. У пацієнтів зі значно пігментованою райдужною оболонкою зниження тиску може спостерігатися із запізненням і нижчою мірою. При закапуванні лише в одне око блокатори бета-адренорецепторів можуть чинити дію щодо зниження внутрішньоочного тиску і на неліковане око. Тимолол спричинює слабкість м’язів у деяких пацієнтів з міастенією gravis або симптомами міастенії. | Препарат знижує чіткість зору і впливає на швидкість реакції, тому утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами на період лікування. Якщо додатково застосовуються інші очні засоби, необхідно зробити перерву 15 хвилин між їх закапуванням; необхідно зняти контактні лінзи перед закапуванням препарату і зачекати 15 хвилин перед тим, як знову їх одягнути. |
| Тинідазол | Якщо виникають будь-які порушення з боку НС тинідазол відмінити. | Табл., вкриті п/о застосовувати р/оs під час прийому їжі або після їди. Не приймати алкогольні напої протягом застосування через можливий розвиток дисульфірам-подібної р-ції (припливи крові до обличчя, спазми у животі, блювання, тахікардія). Не приймати алкоголь протягом 72 год. після припинення прийому. |
| Тиротропін альфа | Терапія проводиться під наглядом лікарів, що мають досвід у лікуванні раку щитовидної залози. Тиротропін не вводити в/в! Порошок для приготування р-ну для ін’єкцій повинен розчинюватися водою для ін’єкцій. Для однієї ін’єкції потрібен тiльки 1 фл. тиротропіну 0,9 мг. Кожний фл. тиротропіну призначений тільки для одноразового використання. Коли тиротропін використовується, як альтернатива припиненню прийому гормону щитовидної залози, поєднання досліджень сканування та на Tг після введення тиротропіну забезпечує найвищу чутливість для виявлення залишків щитовидної залози або раку. Якщо залишається високий ступінь підозри на метастатичний розвиток хвороби, повинне бути проведено підтверджуюче дослідження з відміною СГТ — сканування та на наявнiсть Tг. Не виключається можливість появи антитіл, які можуть заважати при проведенні лабораторних аналізів на ендогенний ТТГ. Серед хворих на рак щитовидної залози було виявлено кілька випадків ТТГ-стимульованого росту пухлини на тлі відміни гормонів щитовидної залози для проведення діагностичних процедур внаслідок наступного тривалого підвищення рівнiв ТТГ. Вважається доцільним призначення премедикації кортикостероїдами для пацієнтів, у яких місцеве збільшення пухлини може загрожувати життєво важливим анатомічним структурам. | Може зменшувати швидкість реакції при керуванні автотранспортом або при роботі з механізмами, оскільки повідомлялося про випадки виникнення запаморочення та головного болю на тлі застосування тиротропіну. |
| Тіамазол | Не рекомендується застосовувати пацієнтам з реакціями гіперчутливості в анамнезі (алергічний висип, свербіж). Пацієнтам, які мають зоб дуже великих розмірів та звуження трахеї, застосовувати з обережністю та протягом якомога коротшого періоду. Перед початком лікування необхідно звернути особливу увагу на симптоми агранулоцитозу. Рекомендується контролювати показники крові до і після початку терапії. Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не застосовувати препарат. У випадку появи симптомів токсичної дії на кістковий мозок на тлі лікування необхідно припинити подальше застосування препарату. | За рахунок зниження патологічно підвищеного витрачання енергії при гіпертиреозі може збільшуватися маса тіла на тлі лікування. Не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. |
| Тіамін | З обережністю при підвищеній збудливості нервової системи, гіперацидних формах виразкової хвороби ДПК; ін’єкційну форму застосовувати при лікуванні хворих з порушеннями всмоктування в кишечнику або з резекцією шлунка, при неможливості прийому тіаміну у таблетованій формі (нудота, блювання, до- і післяопераційний період), а також при тяжких формах захворювання або на початку лікування для більш швидкого досягнення терапевтичного ефекту; внаслідок низького рН розчину ін’єкції можуть бути болючі; у хворих на алкоголізм можливе посилення симптомів побічної дії препарату; при виявленні алергії до тіаміну з раціону хворого рекомендується виключити рис, гречку, м’ясо, хліб (із вмістом борошна грубого помелу); застосування у високих дозах може спотворювати результати при визначенні теофіліну в сироватці крові спектрофотометричним методом і уробіліногену за допомогою реагенту Ерліха. | Під час лікування дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними механізмами у зв’язку з можливістю розвитку побічних ефектів з боку нервової системи. Не застосовувати як заміну збалансованої дієти. |
| Тіанептин | Якщо у пацієнта були суїцидальні спроби у минулому або перед початком лікування існують виражені ідеї самогубства, тоді медикаментозне лікування таких осіб повинно бути під ретельним наглядом лікаря на початку терапії та під час підбору доз. Якщо пацієнту планують проводити загальну анестезію, необхідно попередити анестезіолога про застосування тіанептину та відмінити його прийом за 24–48 год до операції. За необхідності невідкладного операційного втручання операцію можна проводити без попередньої відміни препарату, під суворим медичним наглядом в передопераційному періоді. Припиняти лікування тіанептином потрібно поступово протягом 7–14 днів. Таблетки містять сахарозу, тому вони протипоказані пацієнтам з непереносимістю фруктози, с-мом мальабсорбції глюкози та галактози або дефіцитом сахаразо-ізомальтази (рідкісні спадкові хвороби). Не рекомендується комбінувати тіанептин з алкоголем. Не перевищувати рекомендовану добову дозу. Пацієнти з наркотичною або алкогольною залежністю повинні знаходитись під ретельним наглядом для запобігання перевищення добової дози препарату. | Під час лікування не дозволяється керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами, що потребують концентрації уваги, оскільки тіанептин може призвести до сонливості та інших негативних реакцій з боку ЦНС. Під час лікування виключити застосування спиртних напоїв та ЛЗ, що містять етанол. |
| Тіогуанін | Імунізація із застосуванням живих вакцин може призводити до виникнення інфекційних ускладнень у імуноскомпроментованих пацієнтів, її проведення не рекомендується. Не застосовувати у якості підтримуючої терапії або аналогічного довготривалого курсу лікування у зв’язку з високим ризиком печінкової токсичності. Пацієнти повинні знаходитись під постійним контролем, включаючи підрахунок кількості кров’яних клітин та щотижневу перевірку функціональних печінкових тестів. Призводить до пригнічення кісткового мозку, що має наслідком лейкопенію та тромбоцитопенію. Анемія трапляється рідше. У пацієнтів з успадкованим дефіцитом ензиму тіопуринметилтрансферази (ТПМТ) може бути індивідуально підвищена чутливість до мієлосупресивного ефекту, що має наслідком швидке пригнічення кісткового мозку. Ця проблема загострюється при одночасному застосуванні препаратів, що пригнічують ТПМТ: олсалазин, месалазин, сульфасалазин. У період індукції ремісії у хворих на г. мієлобластний лейкоз мати відповідні можливості для проведення підтримуючої терапії у зв’язку з аплазією кісткового мозку. У період індукції ремісії, особливо при швидкому лізисі клітин крові, необхідні запобіжні засоби з метою уникнення розвитку гіперурикемії, гіперурикозурії, сечокислої нефропатії. Під час індукції ремісії часто виконувати розгорнутий аналіз крові. Фермент гіпоксантин-гуанін-фосфорибосилтрансфераза відповідає за перетворення тіогуаніну в активний метаболіт, хворі з дефіцитом цього ферменту, а саме з с-мом Леша-Найхана, можуть бути резистентні до цього препарату. При застосуванні табл. дотримуватися спеціальних рекомендацій із застосування цитотоксичних засобів (згідно з існуючим в країні законодавством). | Обережність при використанні табл. або при поділі їх наполовину, щоб уникнути забруднення рук, вдихання препарату. Є потенційно тератогенним. У жінок, чоловіки яких отримували комбінації цитотоксичних препаратів, включаючи тіогуанін, можуть народжуватися діти з уродженими вадами. Рекомендувати адекватні контрацептивні засоби. |
| Тіопентал натрію | Досягнення та підтримка наркозу потрібної глибини та тривалості залежить від кількості препарату і від індивідуальної чутливості хворого. Викликає кардіодепресію: зменшує ударний об’єм, серцевий викид і АТ. З метою запобігання реакціям, що пов’язані з підвищенням тонусу блукаючого нерва, перед наркозом проводять премедикацію атропіном або метацином. | Післяопераційні запаморочення, дезорієнтація та седативний ефект можуть спостерігатися тривалий час після застосування тіопенталу натрію, тому утримуватися від керування автотранспортом або виконання роботи, що вимагає посиленої уваги та швидкості психомоторних реакцій, особливо у перші 24–36 год після застосування препарату. |
| Тіоридазин | З обережністю призначати пацієнтам, трудова активність яких потребує повноцінного розумового напруження та пильності. З обережністю — при алкоголізмі, патологічних змінах крові, раку молочної залози, закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози із клінічними проявами, печінковій і/або нирковій недостатності, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у період загострення; захворюваннях, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, хворобі Паркінсона; епілепсії; мікседемі; хр. захворюваннях, що супроводжуються порушенням дихання; с-мі Рейє; кахексії, блюванні, літнім людям, хворим із порушеннями серцевого ритму, захворюванням серця, міастенією, епілепсією, феохромоцитомою. У перші 3 — 4 місяці лікування — контролювати картину крові. При лікуванні пацієнтів із шизофренією та судомами в анамнезі одночасно з тіоридазином застосовують протисудомну терапію. При застосуванні тіоридазину у дозах вище рекомендованих — розвиток пігментарної ретинопатії, тоді зменшити дозу. Попередити пацієнта про те, що під час лікування не можна вживати алкоголь, а також обмежити перебування на сонці. Перед початком лікування провести ЕКГ-дослідження, щоб виключити с-м подовженого інтервалу QTc, дослідити концентрацію кальцію, магнію та калію в сироватці крові. У разі появи подовження інтервалу QTc (більше 450 мс у чоловіків і більше 470 мс у жінок) — відмінити застосування тіоридазину. При призначенні тіоридазину мінімізувати виникнення пізньої дискінезії. Фенотіазини здатні посилювати дію депресантів (анестетики, опіати, алкоголь), а також атропіну та фосфору на ЦНС, тому при лікуванні менш тяжких розладів оцінювати показник користь/ризик. У разі діагностування ЗНС негайно припинити застосування нейролептиків, інтенсивне лікування, лікування супутніх захворювань, відсутнє специфічне лікування. | Під час лікування не можна вживати алкоголь, а також обмежити перебування на сонці. Утримуватися занять потенційно небезепечними видами діяльності, які потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки ослабляє рухову координацію, знижує реакцію, особливо на початку лікування. |
| Тіотриазолін | спеціальних рекомендацій немає. | Слід врахувати можливість розвитку запаморочення. |
| Тіотропію бромід | Призначається 1 р/добу для підтримуючої терапії, не призначений для початкового лікування г. нападів бронхоспазму. Застосовувати з обережністю в пацієнтів із закритокутовою глаукомою, гіперплазією передміхурової залози, обструкцією шийки сечового міхура. Інгаляційні препарати можуть спричинити інгаляційно-індукований бронхоспазм. Препарат містить 5,5 мг лактози моногідрату в капсулі. | Недопустимість потрапляння порошку в очі. Не користуватися більше 1 р/день. Поява запаморочення або нечіткості зору може вплинути на здатність керувати автомобілем та механічними пристроями. |
| Тобраміцин | Тривале застосування може призвести до посиленого росту не чутливих організмів, у т. ч. грибків. Препарат містить бензалконію хлорид, який може спричиняти подразнення; також відомо, що даний консервант може знебарвити м’які контактні лінзи. | Тимчасова нечіткість зору, інші порушення зору можуть впливати на здатність керувати автотранспортом, механізмами. Якщо нечіткість зору виникає під час закапування, необхідно зачекати, доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або працювати з механізмами. Перед застосуванням препарату потрібно зняти контактні лінзи та зачекати 15 хв. після закапування, перш ніж одягнути контактні лінзи знову. |
| Токоферол | Вживання великих доз вітаміну Е може посилити порушення згортання крові, спричинене нестачею вітаміну К; рідко спостерігаються креатинурія, підвищення активності креатинкінази, підвищення концентрації холестерину, тромбофлебіт, тромбоемболія легеневої артерії та тромбоз у пацієнтів, схильних до цього; при бульозному епідермолізі у місцях, вражених алопецією, може почати рости волосся білого кольору. | При виникненні зорових розладів та запаморочення утриматись від керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами. |
| Толперизон | Необхідно рекомендувати пацієнтам бути уважними до свого стану для виявлення можливих симптомів алергії. Пацієнти повинні бути інформовані про те, що при появі симптомів алергії припинити прийом толперизону і негайно звернутися за медичною допомогою. | Враховуючи можливість розвитку таких симптомів, як запаморочення, сонливість, порушення уваги, епілепсія, нечіткість, зору з обережністю застосовувати препарат при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат містить лактози моногідрат. У разі непереносимості лактози, дефіциті лактази саамі (Lapp lactase deficiency) або мальабсорбції глюкози-галактози не застосовувати цей препарат. |
| Толтеродин | Слід бути обережними при застосуванні толтеродину, якщо у пацієнта: ризик затримки сечовипускання; ризик зниженої моторики ШКТ; захворювання нирок або печінки; міастенія гравіс. | Може негативно вплинути на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами, необхідно бути обережними. |
| Топірамат | Дозу та рівень її підвищення потрібно підбирати відповідно до клінічної відповіді. Відміну препарату проводити поступово з метою мінімізації можливості виникнення нападів та підвищеної частоти нападів. Коли швидка відміна топірамату є медично обґрунтованою, рекомендовано здійснювати відповідний моніторинг стану пацієнта. Під час терапії дуже важливе адекватне збільшення об’єму вживаної рідини, що може знизити ризик розвитку нефролітіазу, а також побічних ефектів, пов’язаних з дією фізичних навантажень і підвищених температур. Під час лікування можливі розлади настрою та депресії, випадки суїцидальних думок та поведінки, тому потрібно проводити моніторинг зазначених с-мів, а пацієнтам (та доглядальникам пацієнтів) потрібно рекомендувати звертатись за консультацією до лікаря при першій появі ознак суїцидальних думок та поведінки. При призначенні топірамату пацієнтам з порушенням зору в анамнезі необхідно оцінити співвідношення користь/ ризик від лікування. Може виникати гіперхолеремічний, не пов’язаний із дефіцитом аніонів, метаболічний ацидоз (зниження концентрації бікарбонатів у плазмі нижче нормального рівня за відсутності респіраторного алкалозу); хр. метаболічний ацидоз підвищує ризик утворення каменів у нирках та потенційно може призвести до виникнення остеопенії; у дітей хр. метаболічний ацидоз може призвести до уповільнення росту — у зв’язку з цим рекомендується здійснювати необхідні дослідження, в т. ч. визначення концентрації бікарбонатів у сироватці. При виникненні метаболічного ацидозу та його персистуванні рекомендується знизити дозу або припинити застосування топірамату (використовуючи прийом звуження дози). Якщо у пацієнта зменшується маса тіла під час прийому, необхідно рекомендувати дотримуватись підтримуючої дієти або посиленого харчування. Табл. містять лактозу, тому пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції не їх застосовувати. Капс. містять сахарозу, тому з обережність застосовувати у хворих на ЦД. | Можна приймати незалежно від вживання їжі. Рекомендовано не порушувати цілісність табл. Капс. показані пацієнтам, які не можуть ковтати табл., наприклад діти чи пацієнти літнього віку. Капс. можна ковтати цілими або обережно відкрити капс. і висипати її вміст на невелику кількість (чайна ложка) м’якої їжі. Лікарський засіб/суміш негайно проковтнути і не жувати. Не зберігати суміш вмісту капс. з їжею для подальшого застосування. Для зменшення ризику утворення каменів в нирках, рекомендовано відповідне збільшення об’єму вживаної рідини. При зменшенні маси тіла дотримуватись підтримуючої дієти або посиленого харчування. Не вживати алкоголь. Може спричиняти розвиток сонливості, запаморочення та інші подібні с-ми, що можуть бути небезпечними для хворих, які керують автомобілем чи виконують роботу, яка потребує підвищеної концетрації уваги. |
| Топотекан | Гематологічна токсичність є дозозалежною, регулярно контролювати параметри крові, включаючи кількість тромбоцитів; може спричинювати тяжку мієлосупресію; індукована топотеканом нейтропенія може спричиняти нейтропенічний коліт; повідомлялося про випадки інтерстиціальних захворювань легенів, у деяких випадках з летальним настлідком; факторами ризику, що лежать в основі цього, є інтерстиціальні захворювання легенів в анамнезі, легеневий фіброз, рак легенів, вплив радіації на легені та застосування пневмотоксичних препаратів та/або колонієстимулювальних факторів; ретельно спостерігати за пацієнтами для виявлення симптомів, що можуть бути ознаками інтерстиціальних захворювань легенів, у разі виявлення у пацієнта інтерстиціального захворювання легенів, застосування топотекану припинити; монотерапія та у комбінації з цисплатином часто асоціюються з клінічно значущою тромбоцитопенією, брати до уваги під час призначення пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі з пухлини; пацієнти з тяжким соматичним статусом гірше відповідають на лікування та у них збільшується частота виникнення таких ускладнень, як гарачка, інфекції та сепсис; важливим є точне визначення соматичного статусу пацієнта під час терапії для запобігання його погіршенню; при застосуванні з іншими цитостатиками може бути необхідно змінити дозу топотекану. | Запобігати вагітності під час лікування та негайно повідомити лікаря, якщо під час лікування пацієнтка завагітніла. Дотримуватись особливої обережності при керуванні автомобілем та іншими механізмами, коли у хворого втома та астенія; повідомляти пацієнтів перед застосуванням препарату про можливість виникнення діареї та активно лікувати всі її прояви. |
| Торасемід | Не застосовувати в/в введення препарату довше 1 тиж. Для подальшої терапії використовувати таблетовані форми. При довготривалому лікуванні проводити регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію сироватки; перевіряти рівень глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у крові. Необхідно регулярно контролювати картину крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). Анестезіолог повинен бути попереджений про те, що хворий приймає торасемід. | Може призвести до зниження здатності до активної участі у вуличному русі, до обслуговування машин, виконання відповідних робіт без підстрахування, особливо в початковому періоді лікування, застосування з вживанням алкоголю |
| Тореміфен | Пацієнтки, які хворіють на АГ, ЦД і мають високий рівень індексу маси тіла (>30), такі, що отримували тривалу замісну гормональну терапію, знаходяться в групі ризику щодо раку ендометрія, потребують ретельного моніторингу. Не рекомендується для лікування пацієнток, у яких в анамнезі випадки тяжкої тромбоемболічної хвороби. У хворих з метастазами в кістки на початку лікування може розвинутися гіперкальціємія. Рекомендований до застосування в постменопаузальному віці. | Особливу увагу приділити стану слизової оболонки ендометрія; гінекологічні обстеження повинні повторюватися не менше 1 разу на рік. |
| Тофізопам | З обережністю застосовувати пацієнтам із затримкою психічного розвитку, через ризик розвитку побічних реакцій. Не рекомендується застосовувати при хр. психозі, фобії або нав’язливих станах. При лікуванні тофізопамом може збільшитися ризик суїцидальної або агресивної поведінки. Не рекомендується проводити монотерапію тофізопамом при депресії або депресії, яка пов’язана з відчуттям тривоги. З обережністю застосовувати пацієнтам з порушенням особистості (психопатії) або з органічними церебральними порушеннями (атеросклерозі). Може спровокувати у пацієнтів епілептичний напад. Не застосовувати пацієнтам із закритокутовою глаукомою. Табл. містять лактози моногідрат, тому з обережністю застосовувати у пацієнтів з непереносимістю лактази. У разі появи реакції гіперчутливості або порушень сну застосування препарату припинити. | Утримуватися від керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами. Не вживати алкогольні напої. |
| Тоцилізумаб | не проводити імунізацію живими та живими ослабленими вакцинами одночасно з лікуванням тоцилізумаб; не застосовувати одночасно з іншими біологічними препаратами; при розвитку серйозних інфекцій терапію припинити до усунення інфекції; пам’ятати про ризик хибнонегативних результатів туберкулінового шкірного тесту і результатів інтерферон γ- туберкулінового аналізу крові, особливо у тяжкохворих пацієнтів і пацієнтів з імунодефіцитом. Застосовувати з обережністю пацієнтам з виразковим ураженням органів ШКТ чи дивертикулітом в анамнезі.Застосування імуномодулюючих лікарських засобів може підвищити ризик злоякісних новоутворень. | препарат має незначний вплив на здатність керування автомобілем та роботу з механізмами. У разі появи ознак/симптомів (зокрема персистуючого кашлю, виснаження/втрати маси тіла, субфебрильної температури тіла), які можуть свідчити про розвиток туберкульозної інфекції під час або після терапії тоцилізумабом, звернутися до лікаря. |
| Травопрост | Перед початком лікування пацієнти повинні бути проінформовані про можливість необоротної зміни кольору очей. Лікування одного ока може призвести до необоротної гетерохромії. Після закапування рекомендується носослізна оклюзія або щільне закриття повіки. Якщо застосовується більше одного місцевого офтальмологічного засобу, інтервал між їх застосуванням повинен становити не менше 5 хв. Якщо відбувається заміна офтальмологічного антиглаукомного засобу на травопрост, застосування іншого препарату припиняють і наступного дня починають застосування травопросту. Бензалконію хлорид, який використовується як консервант в офтальмологічних препаратах, може спричинювати точкову кератопатію та/або токсичну виразкову кератопатію. з обережністю призначати препарат пацієнтам з відомими факторами ризику розвитку іриту/увеїту. | Тимчасове затуманення зору, інші візуальні розлади можуть вплинути на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами. Хворий повинен зачекати, доки зір не стане ясним, лише потім керувати автомобілем або працювати з механізмами. Перед застосуванням необхідно зняти контактні лінзи і вставити лише ч/з 15 хв. Простагландини та їхні аналоги є біологічно активним матеріалом, який може абсорбуватися ч/з шкіру, тому вагітні жінки або жінки, які мають намір завагітніти, повинні дотримуватись відповідних застережних заходів, щоб запобігти безпосередньому впливу вмісту флакона. |
| Тразодону гідрохлорид | Необхідний ретельний нагляд за пацієнтами з проявами суїцидальної поведінки в анамнезі чи хворими з високим ризиком розвитку суїцидальних думок або спроб самогубства, особливо на початку лікування та після зміни дози препарату. Призначати пацієнтам обмежені кількості тразодону під час кожного візиту. Обережно підбирати схему дозування та здійснювати регулярний контроль пацієнтів з: епілепсією, порушеннями функцій печінки або нирок, СС захворюваннями, гіпертиреозом, порушеннями сечовиведення (гіпертрофія передміхурової залози); г. закритокутовою глаукомою, підвищеним внутрішньоочним тиском. У разі виявленні у хворого жовтяниці терапію тразодоном відмінити. При застосуванні у пацієнтів з шизофренією або іншими психотичними розладами психотична с-тика може посилюватися. Під час терапії депресивна фаза при маніакально-депресивному психозі може змінюватися на маніакальну фазу, тоді припинити застосування тразодону. Через ризик розвитку агранулоцитозу перевіряти показники лабораторного аналізу крові у пацієнтів з грипоподібними станами, болем у горлі та підвищенням температури тіла. Під час лікування можливий розвиток артеріальної гіпотензії (у т.ч. ортостатичної артеріальної гіпотензії та синкопе). поступово зменшувати дозу до повної відміни, щоб уникнути с-мів відміни. З обережністю застосовувати одночасно з ЛЗ з відомою здатністю подовжувати інтервал QT. У дуже рідкісних випадках може спричинити пріапізм, у разі його розвитку застосувати внутрішньокавернозну ін’єкцію альфа-адренергічного засобу (адреналін або метарамінол). Таблетки з містять сахарозу, тому не застосовувати цей препарат пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози, с-м мальабсорбції глюкози-галактози або сахаразо-ізомальтозна недостатність. | Препарат краще приймати після їжі. Тразодон впливає на швидкість психомоторних реакцій, тому утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами. Не вживати алкоголь. |
| Трамадол | З обережністю застосовувати при опіоїдній залежності, черепно-мозковій травмі, шоку, при порушенні свідомості невідомого походження, підвищенні нутрішньочерепного тиску. З особливою обережністю трамадол застосовують хворим, чутливим до опіатів. У пацієнтів з пригніченням дихання або при сумісному застосуванні депресантів ЦНС, або якщо максимальна рекомендована добова доза значно перевищена, препарат призначають з обережністю, оскільки можливе виникнення пригнічення дихання. При сумісному застосуванні лікарських засобів, які знижують судомний поріг, трамадол може збільшити ризик епілептичних нападів. У пацієнтів, хворих на епілепсію, або схильних до епілептичних нападів застосовувати тільки за життєвими показаннями. Трамадол має низький потенціал залежності. При тривалому застосуванні може розвинутися толерантність, психічна і фізична залежність. У пацієнтів, схильних до зловживання ЛЗ або виникнення залежності, лікування трамадолом проводити тільки протягом короткого періоду і під суворим наглядом лікаря. Трамадол не придатний для замісної терапії опіоїдозалежних пацієнтів. Незважаючи на те, що трамадол є опіоїдним агоністом, він не може пригнічувати симптоми відміни морфіну. | Під час лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Заборонено вживати алкоголь. |
| Трандолаприл | Вірогідність розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів із порушенням водно-сольового обміну, перед початком лікування таких пацієнтів відмінити прийом діуретиків та скоригувати ОЦК та рівень солей; регулярно контролювати кількість лейкоцитів крові та білок у сечі у пацієнтів із колагенозами, особливо при супутньому порушенні функції нирок, застосуванні КС та антиметаболітів; при хірургічному втручанні або анестезії із засобами, що спричинюють артеріальну гіпотензію, може блокувати утворення ангіотензину ІІ | Пацієнтам із спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, дефіцит Lapp-лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не застосовувати; після прийому першої дози препарату або після її підвищення утримуватися від керування транспортними засобами та механізмами |
| Трастузумаб | Препарат для парентерального введення попередньо оглянути щодо механічних домішок і зміни забарвлення; інфузійний р-н треба вводити відразу ж після приготування; якщо розведення проводилося в асептичних умовах, інфузійний р-н у пакеті можна зберігати при t° 2 — 8°С протягом 24 год; у ході лікування моніторувати функцію серця (кожні 3 міс.), за наявності безсимптомного порушення функції серця може бути доцільним більш частий моніторинг (кожні 6 — 8 тиж); при призначенні хворому з гіперчутливістю до бензилового спирту препарат потрібно розводити водою для ін’єкцій, при цьому з кожного флакона можна відбирати тільки одну дозу, вміст одного флакона з 150 мг препарату розводять з 7,2 мл стерильної води для ін’єкцій; застосування інших розчинників уникати. Невикористані залишки препарату знищити. Ретельно спостерігати за виникненням розвитку симптомів серйозних інфузійних побічних р-цій і попередити пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про них. У випадку появи таких р-цій інфузію препарату припинити та спостерігати за пацієнтом поки симптоми не минуть. Хворим, яким планується призначення препарату, потрібно провести ретельний моніторинг кардіотоксичності. Уникати застосування антрациклінів протягом 25 тижнів після припинення терапії препаратом, якщо застосовують антрацикліни, необхідно ретельно контролювати серцеву ф-цію пацієнтів. Всі пацієнти, яким планується призначення препарату, особливо ті, які раніше одержували препарати антрациклінового ряду та циклофосфамід (АЦ), повинні спочатку пройти ретельне кардіологічне обстеження, що включає збір анамнезу, фізикальний огляд, ЕКГ та ехокардіографію або радіоізотопну вентрикулографію. Якщо ФВЛШ (фракція викиду ЛШ) не покращується або навпаки погіршується, застосування препарату припинити, якщо тільки користь від його застосування для конкретної пацієнтки не перевищує ризик. З появою симптомів СН в ході терапії препаратом необхідно призначити стандартну терапію (сечогінні засоби, серцеві глікозиди та/або інгібітори АПФ). У випадку клінічно значущої серцевої недостатності припинити застосування препарату, якщо тільки користь від його застосування для конкретної пацієнтки не перевищує ризик. Фактори ризику інтерстиційної хвороби легень включають попереднє або супутнє застосування інших антинеопластичних засобів, здатних призводити до розвитку інтерстиційної хвороби легень, таких як таксани, гемцитабін, вінорелбін та променева терапія. Хворим, які страждають на задишку у спокої, зумовлену метастазами у легенях або супутніми захворюваннями, загрожує ризик легеневих р-цій, тому їх не лікувати препаратом. | Пацієнти, які зазнали інфузійних р-цій, не повинні сідати за кермо та не працювати з іншими механізмами, поки симптоми остаточно не минуть. |
| Третиноїн | Для хворих на гіперлейкоцитоз, що виникає на фоні монотерапії, профілактика СРК полягає в підключенні повнодозової хіміотерапії (антрациклінами) при контролі рівня лейкоцитів. Схема терапії: негайний початок лікування, якщо на момент діагнозу або в будь-який інший час на фоні комбінованої терапії трансретиновою к-тою і хіміотерапією кількість лейкоцитів перевищує 5000 в 1 мкл; підключення повнодозової хіміотерапії до лікування у хворих з кількістю лейкоцитів менше 5000 у 1 мкл до моменту діагнозу, якщо лейкоцитоз зростає до 6000 у 1 мкл у 1–6-й дні лікування; 10000 у 1 мкл у 7–10-й дні лікування; 15000 у 1 мкл у 11–28-й дні лікування; при виникненні найперших ознак СРК розпочати курс лікування дексаметазоном (по 10 мг ч/з кожні 12 год протягом 3 діб максимально або до купіруванния СРК); при помірному і тяжкому перебігу СРК розглянути питання про тимчасове переривання терапії. Призначати лише хворим на г. промієлоцитарний лейкоз і застосовувати під ретельним наглядом лікаря-гематолога або лікаря-онколога. У ході лікування проводити підтримуючі заходи, профілактика кровотечі і протиінфекційна терапія. | Лікування призначають пацієнткам дітородного віку тільки, якщо задовольняється кожна з таких умов: хвора поінформована лікарями про небезпеку виникнення вагітності в ході і протягом 1 місяця після лікування третиноїном; хвора бажає застосовувати обов’язкові заходи контрацепції. Абсолютно необхідно, щоб пацієнтка дітородного віку використовувала ефективні протизаплідні заходи в процесі лікування і протягом 1 місяця після завершення лікування; під час лікування проводити обстеження на вагітність як мінімум 1 раз на місяць. Здатність керувати автомобілем може бути порушена, особливо якщо у хворих виникає запаморочення або сильний головний біль. |
| Тригексифенідил | З обережністю застосовують при захворюваннях серця, нирок та печінки, гіпертрофії простати без наявності залишкової сечі, АГ. Контролювати ВТ. При тривалому лікуванні інтенсивність небажаних реакцій, зумовлених антихолінергічною активністю, зменшується. | Утримуватись від керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами (зменшується здатність концентрувати увагу, збільшується час реакції). |
| Тримеперидин | Застосування високих доз препарату, особливо хворим літнього віку, може призвести до розвитку дихальної депресії і гіпотензії з розвитком циркуляторної недостатності та коматозного стану, розвиток побічних реакцій залежить від індивідуальної чутливості до опіоїдних рецепторів. У дітей старше 2-х років можуть виникнути судоми, при застосуванні у великих дозах можливе прогресування ниркової недостатності. Судоми частіше спостерігаються у дітей. Розвиток токсичних ефектів залежить від індивідуальної чутливості до опіоїдних рецепторів. Набряк легенів після передозування є загальною причиною летального випадку. При повторному застосуванні можливий розвиток звикання та лікарської залежності. Можлива ейфорія. | Не рекомендується керувати автотранспортом і займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості психомоторних реакцій. Не вживати алкоголю. |
| Триметазидин | Цей лікарській засіб не застосовувати для купірування нападів стенокардії. Його не призначати при нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда як первинну терапію на догоспітальному етапі або у перші дні госпіталізації. У випадку виникнення нападу нестабільної стенокардії на тлі поточної терапії необхідно переглянути стан хвороби пацієнта та відкоригувати лікування (медикаментозну терапію та можливість реваскуляризації).Триметазидин може спричиняти або погіршувати симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, гіпертонус м’язів), які регулярно досліджувати, особливо у пацієнтів літнього віку. У сумнівних випадках пацієнтів потрібно направляти до невропатолога для відповідних обстежень. При появі рухових розладів, таких як симптоми паркінсонізму, синдрому «неспокійних ніг», тремору, нестійкості ходи, необхідно відмінити триметазидин. Ці випадки мають низьку частоту і зазвичай зникають після припинення лікування; у більшості пацієнтів — протягом 4 міс після припинення прийому триметазидину. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються понад 4 міс після відміни препарату, необхідно звернутися до невропатолога. Можуть бути падіння, пов’язані з нестійкістю ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів, які приймають антигіпертензивне лікування. Необхідно з обережністю призначати триметазидин: пацієнтам з помірною нирковою недостатністю та пацієнтам, віком понад 75 років. | За даними клінічних досліджень триметазидин не впливає на гемодинаміку, проте в постмаркетинговий період були зафіксовані випадки запаморочення і сонливості, які можуть вплинути на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. |
| Трипторелін | На початку лікування може спостерігатись підсилення клінічних симптомів, з обережністю призначати хворим на рак передміхурової залози, у яких підвищений ризик розвитку непрохідності сечоводу, здавлення спинного мозку. У них проводити ретельний моніторинг у 1-й місяць проведення терапії. Ретельно моніторувати рівень стимуляції циклу при екстракорпоральному заплідненні, щоб виявити пацієнток з ризиком розвитку с-му гіперстимуляції яєчників, ступінь та частота прояву с-му можуть залежати від режиму дозування гонадотропіну. За необхідності введення хоріогонічного гонадотропіну застосування триптореліну припинити. | На здатність виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, можуть впливати запаморочення або порушення зору, які можуть бути проявами можливої побічної дії або основного захворювання |
| Трифлуоперазин | Слід попередити пацієнта, що під час лікування потрібно уникати впливу високої температури (можливе порушення терморегуляції) та не вживати алкоголь. Застосування препарату має тривати не довше, ніж 12 тижнів, оскільки це може призвести до розвитку постійної пізньої дискінезії, яка може виявитися необоротною. Застосовувати з особливою обережністю (якщо користь від лікування переважає ризик) або зовсім не застосовувати препарат хворим на закритокутову глаукому, епілепсію, хворобу Паркінсона, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, з гіперплазією передміхурової залози, затримкою сечі, при гіпотиреозі, СС захворюваннях, з патологічними змінами картини крові, хр. захворюваннями органів дихання, хворим на ЦД, міастенію гравіс, із жовтяницею в анамнезі. З появою ознак пізньої дискінезії або ЗНС прийом препарату треба припинити. Протиблювальна дія трифлуоперазину може перешкоджати діагностиці та лікуванню пухлин головного мозку та синдрому Рейє. У табл. формі допоміжні речовини препарату містять лактозу, тому його не застосовувати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози. | Під час лікування потрібно уникати впливу високої температури (можливе порушення терморегуляції) та не вживати алкоголь. Утримуватися від керування транспортними засобами і виконання робіт, що вимагають підвищеної уваги, швидкості психічних і рухових реакцій. |
| Тріамцинолон | Раптове припинення лікування може спричинити виявлення недостатності кори надниркових залоз, тому дозу триамцинолону зменшувати поступово. Хворим, які лікувалися триамцинолоном, не проводити щеплення живими вірусними вакцинами. Застосування інактивованої вірусної або бактеріальної вакцини може не супроводжуватися очікуваним збільшенням антитіл. Припинення лікування після довготривалого застосування може спричинити синдром відміни. Може маскувати симптоми інфікування, зменшуючи опір до інфекції та здатність до локалізації. В осіб, які прибули з тропічних країн, перед застосуванням препарату треба виключити зараження дизентерійною амебою. У великих дозах може спричиняти підвищення артеріального тиску, затримку води та натрію, підвищення виведення калію та кальцію. В осіб з недостатністю щитовидної залози триамцинолон діє активніше, тому застосовувати препарат в менших дозах. При оперізувальному лишаї ока триамцинолон застосовують обережно через небезпеку перфорації рогівки. Довготривале застосування препарату може спричинити помутніння кришталика, глаукому з ушкодженням очних нервів, а також може збільшувати ризик вторинних грибкових або вірусних уражень, спричиняти психічні розлади, підвищення лейкоцитів, глюкози, холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності у крові. Хворим з гіпопротромбінемією бути обережними при лікуванні ацетилсаліциловою кислотою разом з триамцинолоном. обережно застосовувати триамцинолон, і тільки у разі обґрунтованих показань, при неспецифічному виразковому коліті, якщо існує загроза перфорації; при абсцесах або інших гнійних інфекціях, остеопорозі, стомлюваності м’язів, цукровому діабеті, глаукомі, кандидозній або вірусній інфікованості, гіперліпідемії, гіпоальбумінемії, гострих психозах, епілепсії. У разі перфорації травного тракту у хворих, які приймають триамцинолон у великих дозах, симптоми перитоніту можуть бути незначні або взагалі не з’явитися. З особливою обережністю препарат застосовують після нещодавно перенесеного кишкового анастомозу, при тромбофлебіті, наявному у момент застосування або в анамнезі важкого афективного розладу, особливо стероїдного психозу, екзантематозних захворюваннях, застійній СН, г. гломерулонефриті. Призначення мазі дітям можливо тільки у виняткових випадках! При тривалому застосуванні мазі на одній і тій же ділянці тіла, особливо у молодих хворих, може розвинутись атрофія цієї ділянки шкіри. | Пацієнти, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему, є більш уразливими до інфекції, ніж здорові пацієнти. Перебіг вітряної віспи, оперізувального лишаю та кору може бути більш тяжким після введення кортикостероїдів. Пацієнтам, які не перехворіли на ці захворювання раніше, остерігатись, щоб ними не заразитись. Іноді можливе виникнення запаморочення, головного болю, психічних розладів, депресії, безсоння; кортикостероїди можуть спричиняти седативний ефект, змiни особистостi, манiї, галюцинацiї або психози. Тому пацiєнтам слiд утриматись вiд керувания автомобiлем та iншими механiчними засобами до з’ясування iндивiдуальної переносимості препарату. У випадку потрапляння мазі в очі промити їх великою кількістю проточної води і звернутися до лікаря. |
| Тропікамід | Для місцевого застосування в око, не застосовується для ін’єкцій. Внаслідок гіперчутливості можуть виникати психотичні реакції і розлади поведінки. Повинен призначатися з обережністю пацієнтам з підвищеним ВТ; здійснювати ретельний нагляд за пацієнтами, які страждають на артеріальну гіпертензію, гіпертироїдизм, цукровий діабет або порушення серцевої системи. | Після закапування стиснути пальцями слізний мішок на 2–3 хв. для запобігання надмірній системній абсорбції препарату. Пацієнти можуть мати підвищену чутливість до світла, захищати очі від надто інтенсивного світла, коли зіниці розширені. Не торкатися кінчика фл.-крапельниці |
| Тропісетрон | Бути обережним при призначенні пацієнтам з АГ. У лікуванні цих хворих не використовувати добові дози більш ніж 0,01 г, оскільки вищі дози можуть спричинити подальше підвищення АТ. | Необхідно контролювати рівень АТ. Застосовувати з обережністю пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. |
| Туберкулін | Інтервал між профілактичним щепленням та біологічною діагностичною пробою Манту повинен складати не менше 1 місяця. Планові щеплення можна проводити після обліку проби Манту — ч/з 72 год. Проба з 5 ТО та 10 ТО в 0,1 мл застосовується в протитуберкульозних закладах за призначенням фтизіатра. | Перед проведенням проби Манту обов’язковий огляд лікаря та проведення термометрії; після проведення проби пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (медичної сестри) протягом не менш ніж 30 хв. Батьків попереджають про проведення туберкулінодіагностики дитині. |
| Урапідил | р-н для ін’єкцій вводять в/в струйно або шляхом тривалої інфузії — лежачи на спині; введення препарату може бути одноразовим або багаторазовим. Ін’єкційне введення препарату сумісне з наступною крапельною інфузією та з парентеральною терапією препаратом, капсули з модифікованим вивільненням (початкова рекомендована доза становить 60 мг) або з іншими гіпотензивними засобами, якщо необхідно. Період лікування з парентеральним застосуванням гіпотензивних засобів повинен становити не більше 7 днів, щоб уникнути токсикологічних ефектів; парентеральну терапію можна повторити при повторному збільшенні АТ | в індивідуальних випадках препарат може впливати на здатність керувати автотранспортом та на роботу зі складною технікою; це особливо важливо на початку лікування, при заміні ЛЗ або при прийомі алкоголю. Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову непереносимість галактози, лактазну недостатність або порушення всмоктування глюкози-галактози, не застосовувати препарат у формі таблеток |
| Урокіназа | З обережністю застосовувати у випадку септичного тромбофлебіту або інфікованого артеріовенозного свища з оклюзією тромбом; за будь-яких обставин, у яких важно одержати доступ до можливого джерела кровотечі; у разі зменшення кількості тромбоцитів та/або змін лабораторних параметрів, що вказують на порушений гемостаз (наприклад пролонгований протромбінований час, аРТТ, Quick тощо). уникати в/м ін’єкцій та застосування жорстких катетерів при лікуванні урокіназою. Спостереження після введення підвищених доз передбачає визначення рівня фібриногену і тромбінового часу. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Урофолітропін | Безпечне та ефективне застосування урофолітропіну вимагає ретельного і регулярного контролю реакції яєчників на лікування, що включає ультразвукове дослідження, бажано у поєднанні з визначенням рівня естрадіолу у плазмі крові. Першу ін’єкцію зробити під ретельним контролем лікаря. До того як розпочати лікування, необхідно провести дослідження причин безпліддя в обох партнерів, а також провести медичне обстеження щодо наявності можливих протипоказань. Зокрема, пацієнток необхідно обстежувати на наявність гіпотиреоїдизму, адренокортикальної недостатності, гіперпролактинемії, гіпофізарної або гіпоталамічної пухлини, призначити відповідне лікування, передбачене при таких патологічних станах. У пацієнток, яким проводиться стимуляція зростання фолікулів як у рамках лікування безпліддя у результаті ановуляції, так і в межах програми допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), може спостерігатися збільшення розміру яєчників або розвиватися синдром гіперстимуляції яєчників. Дотримання рекомендованого режиму дозування і ретельний контроль реакції яєчників на лікування допоможуть мінімізувати ризик розвитку цих побічних ефектів. Підвищена реакція яєчників на лікування гонадотропіном рідко призводить до СГЯ, за винятком випадків, коли для стимуляції овуляції застосовують ХГГ, тому у випадках виникнення СГЯ потрібно утриматися від застосування стимуляції за допомогою ХГГ, а також рекомендувати пацієнткам утримуватися від статевих контактів або використовувати бар’єрні методи контрацепції протягом 4 днів мінімум. СГЯ може мати швидкий початок (від доби до кількох днів) і є серйозним побічним ефектом, тому пацієнтки мають перебувати під ретельним контролем лікаря щонайменше протягом 2-х тижнів після введення ХГГ. Дотримання рекомендованого режиму дозування і ретельний контроль під час лікування дозволить мінімізувати ризик виникнення гіперстимуляції яєчників і багатоплідної вагітності. При проведенні програми допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) аспірація всіх фолікулів до настання овуляції допоможе понизити ризик виникнення гіперстимуляції. СГЯ може набути тяжких форм і бути тривалішим у разі настання вагітності. Зазвичай СГЯ самостійно проходить при настанні менструації. У тяжких випадках СГЯ введення гонадотропіну припинити, а пацієнтку необхідно госпіталізувати для проведення спеціального лікування. Синдром частіше розвивається у пацієнток з оваріальним полікістозом. Багатоплідна вагітність, особливо при великій кількості плодів, несе підвищений ризик виникнення ускладнень як для матері, так і для плода у перинатальний період. У пацієнток, в яких овуляція настає у результаті лікування гонадотропним гормоном, частішають випадки багатопліддя порівняно з вагітністю у результаті природного запліднення. Для мінімізації ризику багатопліддя необхідно вести ретельне спостереження за реакцією яєчників жінки. У пацієнток після проведення процедури ДРТ ризик багатоплідної вагітності пов’язаний головним чином з кількістю перенесених ембріонів, їх якістю та віком пацієнтки. До початку лікування пацієнтки повинні бути попереджені про можливість виникнення у них багатоплідної вагітності. У жінок з підвищеним ризиком розвитку тромбоемболічних станів, зважаючи на спадкову схильність, істотне ожиріння (індекс маси тіла > 30 кг/м2) або тромбофілії можуть розвиватися венозні або артеріальні тромбоемболічні порушення як під час, так і після закінчення лікування гонадотропіном. | Сильний гонадотропний препарат, здатний викликати побічні ефекти різного ступеня тяжкості, його можна застосовувати винятково під наглядом досвідченого лікаря, який добре володіє методами лікування безпліддя. Препарат містить лактозу, тому його не застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. |
| Устекінумаб | Р-н препарату у флаконі не збовтувати. Перед п/ш введенням р-н у флаконі візуально перевірити на предмет наявності механічних включень або зміни кольору — має бути прозорим або злегка опалесціюючим, безбарвним або злегка жовтуватим і може містити декілька дрібних прозорих або білих часток білка; при зміні кольору, помутнінні або наявності твердих часточок розчин використовувати не можна. Перед застосуванням р-н має досягти комфортної температури для ін’єкції; не містить консервант, тому невикористаний залишок препарату та відходи знищувати згідно з місцевими вимогами; перед початком застосування препарату провести тестування хворого на наявність туберкульозу. У випадку передозування рекомендується контролювати стан хворого для виявлення ознак та симптомів токсичних реакцій та ефектів, і при їх розвитку негайно починати відповідну симптоматичну терапію. | Необхідність звернення до лікаря при появі ознак інфекції. |
| Фактор IX коагуляції крові людини | Після повторного лікування препаратами фактора коагуляції крові людини ІХ, контролювати появу нейтралізуючих антитіл (інгібітори), які вимірюються у одиницях Bethesda. Перше введення препарату проводити за наявності засобів протишокової терапії. | Впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не спостерігалось. Пацієнтам, яким регулярно вводиться фактор коагуляції крові людини ІХ, рекомендовано зробити щеплення проти гепатитів А та В. |
| Фактор VIII коагуляції крові, октоког альфа | Не призначений для лікування хворих на хворобу фон Вілебранда. Як і для будь-яких препаратів для в/в введення, що містять білок, можливі реакції гіперчутливості алергічного типу. | Відсутня інформація про вплив препарату на здатність керувати автомобілем або будь-якими іншими важкими механізмами. |
| Фактор коагуляції крові людини VIII | У разі застосування лікарських засобів, які виготовлені з крові чи плазми людини, не може бути повністю виключена можливість виникнення інфекційних захворювань, які передаються за допомогою збудників інфекції. За станом пацієнтів, які лікуються фактором згортання крові VIII, необхідно ретельно спостерігати щодо виявлення інгібіторних антитіл шляхом відповідних клінічі спостережень і лабораторних випробувань. Перед початком лікування пацієнт повинен пройти обстеження на наявність інгібітору. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Фамотидин | Виключити злоякісний характер виразки шлунка перед початком курсу терапії, але не пізніше, ніж до переходу на прийом табл. У зв’язку з перехресними АР між інгібіторами H2 рецепторів, хворим, у яких інший блокатор H2 рецепторів викликає алергію, фамотидин застосовувати обережно. | пацієнтам зі спадковою непереносимістю лактози не застосовувати цей препарат; у випадку розвитку запаморочення, галюцинацій, сплутаності свідомості при застосуванні препарату утриматись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Фамцикловір | Особливу увагу звернути на хворих з порушеною функцією нирок, у яких необхідна регуляція дозування. Ризик передачі генітального герпесу збільшується у г. фазі захворювання. У процесі супресивної терапії антивірусними засобами частота виділення вірусу суттєво знижується. Ризик передачі залишається теоретично можливим. Необхідно ретельно стежити за клінічною відповіддю, особливо у пацієнтів з ослабленим імунітетом. Необхідно розглянути можливість застосування в/в противірусної терапії у випадку, коли відповідь на пероральну терапію вважається недостатньою. Пацієнти з ускладненим оперізувальним герпесом, наприклад з ураженням внутрішніх органів, дисимінованим оперізувальним герпесом, моторною нейропатією, енцефалітом та цереброваскулярними ускладненнями повинні застосовувати в/в противірусну терапію; пацієнтам з ослабленим імунітетом з очною формою оперізувальним лишаю або пацієнтам з високим ризиком поширення хвороби та ураженням внутрішніх органів необхідно застосовувати в/в противірусну терапію. | Уникати статевих актів при наявності симптомів, навіть якщо антивірусна терапія вже розпочата. Хворі повинні прийняти заходи з відповідного захисту при статевих контактах. Пацієнтам з рідкісною спадковою толерантністю до галактози, а саме: з гострим дефіцитом лактази або з мальабсорбцією глюкози-галактози, не приймати препарат. |
| Фексофенадин | Спеціальних рекомендацій немає. | Не спричинює сонливості, перед керуванням автомобілем або виконанням робіт, що потребують концентрації уваги, пересвідчитись, що препарат не впливає негативно на ЦНС. |
| Фелодипін | При схильності до артеріальної гіпотензії, вираженій СН, гемодинамічно значущих аортальному та мітральному стенозах, обструктивній формі гіпертрофічної кардіоміопатії, тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) застосування можливо лише за умови оцінки співвідношення користь/ризик і вимагає обережності та постійного клінічного контролю. При порушеннях функцій печінки можливо посилення антигіпертензивного ефекту, що потребує корекції режиму дозування та постійного клінічного нагляду.З обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної гіпертензії або гіповолемії, розширення кровоносних судин може спричиняти у них значне зниження АТ. При раптовому припиненні лікування можливий розвиток гіпертензивного кризу. Може спричиняти значну гіпотензію (вазодилататорний ефект) з подальшою тахікардією, що може призвести до ішемії міокарда. У пацієнтів з тяжкими формами гінгівіту, парадентиту можуть бути легка гіперплазія ясен, яку можна попередити завдяки ретельному дотриманню гігієни ротової порожнини. Містить лактозу, пацієнтам з непереносимістю галактози, лактозною недостатністю Лаппа або з порушеннями всмоктування глюкози чи галактози прийом протипоказаний. | Здійснювати щоденний контроль АТ. Може викликати запаморочення та сонливість. Утримуватися від керування автомобілем та іншими механічними засобами, особливо на початку лікування. Не приймати з грейпфрутовим соком, змінюється біодоступність препарату. |
| Феназепам | Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від показань, перебігу захворювання та чутливості до препарату. При відміні препарату дозу зменшувати поступово. Табл. містять лактозу, тому їх не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Таблетки приймати внутрішньо, не розжовуючи. Посилює дію алкоголю, тому вживання спиртних напоїв у період лікування заборонене. утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Фенілефрин | Повторні інстиляції можуть давати менш виразний мідріаз, ніж напередодні; цей ефект частіше виявляється у літних пацієнтів. Інстиляція 10% в око після травми, хірургічного втручання або пацієнтам зі зниженим сльозовиділенням (під час анестезії) може викликати значне всмоктування фенілефрину та системну судинозвужуючу відповідь. «Рикошетний» міоз спостерігався у літніх пацієнтів ч/з день після нанесення р-ну фенілефрину на око, а повторне нанесення може призвести до зниження розширення зіниці. У зв’язку з вираженим впливом препарату на розширення, можлива тимчасова поява плаваючих пігментних плям у внутрішньоочній рідині, що може спостерігатися у пацієнтів літнього віку протягом 30–45 хв після нанесення р-ну фенілефрину на око. з обережністю застосовувати цей лікарський засіб хворим з АГ, СС захворюваннями, захворюваннями щитовидної залози, закритокутовою глаукомою, ЦД. | При призначенні крапель заборонено носити м’які контактні лінзи, оскільки бензалконію хлорид, який затримується у лінзах, може спричиняти пошкодження рогівки. Щоб уникнути розповсюдження інфекції, рекомендується індивідуальне використання розпорошувача. Зберігання набряклості носових ходів після 3-х діб застосування може свідчити про наявність викривлення носової перетинки, гнійного гаймориту, аденоїдів, алергічного риніту, стійкої бактеріальної інфекції або інших захворювань, що потребують консультації профільного спеціаліста і спеціалізованої комплексної терапії. Перед застосуванням препарату голову хворого потрібно нахилити назад, після чого перевернути флакон над носовим ходом. У такому положенні препарат виділяється краплями. |
| Феніндіон | З обережністю при підвищеній проникності судин, перикардиті, в післяпологовому періоді, при гінекологічних захворюваннях. При г. тромбозах призначають сумісно з гепарином. Під час лікування — систематичний контроль протромбінового співвідношення, регулярне розширене коагулогічне дослідження крові, аналіз сечі для раннього виявлення гематурії. Для контролю антикоагуляційної активністі — показник протромбінового часу: надійна профілактика венозного тромбозу досягається при збільшенні протромбінового часу в 2 рази, артеріального — в 3–4 рази (норма — 11–14 с). Не призначати препарат під час менструації (припиняють прийом за 2 дні до її початку) і в перші дні після пологів. Забарвлення сечі в рожевий колір і долонь в оранжевий обумовлене метаболізмом і не становить небезпеки. При підкисленні сечі її колір змінюється. При забарвленні долонь і зміні кольору сечі препарат рекомендується замінити іншим антикоагулянтом, за винятком омефіну. | Утримуватися від керування автотранспортом і потенційно небезпечних видів діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних реакцій. |
| Фенітоїн | При раптовому припиненні лікування у хворих на епілепсію — розвиток «с-му відміни», таким пацієнтам при необхідності раптової відміни препарату потрібно застосовувати протисудомні засоби, які не належать до похідних гідантоїну. При г. алкогольній інтоксикації концентрація дифеніну у плазмі крові може підвищуватися, при хр. алкоголізмі — знижуватися. При недостатній ефективності препарату рекомендується призначати інший протиепілептичний засіб. Необхідний моніторинг лікарів та близьких пацієнта за можливими ознаками або схильністю пацієнта до суїцидальної поведінки. Підвищений рівень фенітоїну може викликати стани, що характеризуються делірієм, психозом або енцефалопатією або рідко — необоротною дисфункцією мозочка. Тому, при перших ознаках г. токсичності потрібно визначити рівень фенітоїну в крові: знизити дозу при надлишковому рівні, якщо с-ми не зникають — припинити застосування. Не застосовувати разом з препаратами звіробою. Може підвищувати рівень глюкози у хворих на ЦД. При діагностованому с-мі гіперчутливості необхідно припинити прийом препарату та забезпечити необхідну підтримуючу терапію. Може спричиняти рідкісні, серйозні шкірні побічні реакції: ексфоліативний дерматит, с-м Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. попередити пацієнтів щодо с-мів висипу, пухирів, лихоманки або інших ознак гіперчутливості, таких як свербіж, і терміново інформувати лікаря при їх виникненні. Може впливати на мінеральний обмін кісткової тканини опосередковано впливаючи на метаболізм вітаміну Д3. При тривалому застосуванні (більше 10 років) існує ризик дефіциту вітаміну Д3 та підвищений ризик остеомаляції, переломів, остеопорозу. У період лікування рекомендується УФ-опромінення, а також дієта, яка задовольняє потребу організму у вітаміні Д3. З обережністю застосовувати у пацієнтів з порфірією в анамнезі. | Табл. застосовувати внутрішньо, під час або після їжі (щоб уникнути подразнення слизової оболонки шлунка). Особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій потрібно враховувати, що фенітоїн сповільнює швидкість психомоторних реакцій. Під час лікування потрібно дотримуватися дієти, яка задовольняє потребу в вітаміні D та фізіологічний вплив УФ опромінення. Під час лікування не можна вживати алкогольні напої. |
| Фенобарбітал | Уникати тривалого застосування препарату у зв’язку з можливістю його кумуляції та розвитку залежності. Протипоказаний при депресивних розладах зі схильністю хворого до суїцидальної поведінки. Для фенобарбіталу характерний с-м відміни. Ризик розвитку с-му Стівенса-Джонсона або с-му Лайєлла найбільший у перші тижні лікування. З обережністю призначати при БА, гіперкінезах, гіпертиреозі, гіпофункції надниркових залоз, декомпенсованій СН, г. та постійному болю, г. інтоксикації ЛЗ. Відміну препарату треба проводити поступово протягом тривалого часу. Таблетки містять лактозу, тому не застосовувати хворим, що страждають на дефіцит лактози, галактоземію або с-м порушеної абсорбції глюкози/галактози. | Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом і роботи з іншими механізмами. |
| Фенол | Призначений для нетривалого застосування. Розчин з фенолом не наносити на великі ділянки шкіри або великі рани, оскільки внаслідок абсорбції можливий розвиток токсичного ефекту. | Якщо сильний біль у горлі триває довше 2 днів і супроводжується підвищенням температури тіла, головним болем, висипаннями, нудотою або блюванням, необхідно звернутися до лікаря. |
| Фенотерол | Щодо хворих на БА та пацієнтів із стероїдозалежними ХОЗЛ треба передбачати необхідність одночасної протизапальної терапії. Інші симпатоміметичні бронходилататори можуть застосовуватися під медичним наглядом. Антихолінергічні бронходилататори можуть інгалюватися одночасно з препаратом. За таких станів застосовувати тільки після ретельної оцінки «ризик/користь»: недостатньо контрольований ЦД, нещодавно перенесений ІМ, серйозні органічні ураження серця, судин, гіпертиреоїдизм, феохромоцитома. Якщо бронхіальна обструкція підсилюється, то перевищення рекомендованої дози ліків є небезпечним. Застосування підвищених доз протягом тривалого часу може призвести до погіршання контролю симптомів бронхіальної обструкції. При терапії бета-2-агоністами може виникати серйозна гіпокаліємія, яка може потенціюватись одночасним прийомом похідних ксантину, ГКС, діуретиків. | При застосуванні нового дозованого аерозолю вперше пацієнти можуть відмічати, що смак злегка відрізняється від старого аерозолю, що містить фреон. Обидві лікарські форми аерозолю взаємозамінні та ідентичні за властивостями, різниця смаку не впливає на ефективність та безпеку препарату. У випадку раптового розвитку та швидкого прогресування задишки негайно звернутися до лікаря. |
| Фенофібрат | Ефект лікування контролювати шляхом визначення рівня ліпідів у сироватці крові. Якщо адекватний ефект не був досягнутий протягом декількох місяців (3-х міс), розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії. Виникнення панкреатиту може бути результатом відсутності ефекту лікування в пацієнтів з тяжкою гіпертригліцеридемією, прямого ефекту ЛЗ або зумовлено іншою причиною. Можливий токсичний ефект на м’язи в пацієнтів з дифузними міалгіями, судомами в м’язах і слабкістю м’язів, при вираженому збільшенні креатинфосфокінази (у 5 разів у порівнянні з нормою). Комбінацію зі статином призначати пацієнтам з тяжкою комбінованою дисліпідемією і високим ризиком СС захворювань при відсутності захворювань м’язів в анамнезі; проводити під контролем можливого токсичного ефекту на м’язи. Лікування припинити в разі збільшення рівня креатиніну більше, ніж на 50% у порівнянні з верхньою межею норми. | Гіпохолестеринової дієти дотримуватись під час медикаментозного лікування. Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози не приймати цей препарат. Лікарський засіб містить цукрозу, тому пацієнтам із такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або недостатність цукрози-ізолмальтази не приймати цей препарат. |
| Фенспірид | Лiкування не замiняє антибiотикотерапiї. До складу препарату входить сахароза, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано призначати цей препарат. Через наявність у складі препарату парабенів (метилпарагiдроксибензоат та пропілпарагiдроксибензоат) цей лікарський засіб може викликати алергічні реакції (можливо відстрочені). | Пацієнтам із ЦД при застосуванні препарату у сиропі, необхідно враховувати наступну інформацію: 1 чайна ложка препарату (5 мл) містить 3 г сахарози, відповідно одна столова ложка (15 мл сиропу) містить 9 г сахарози. Оскільки препарат може викликати сонливість, то він має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами, особливо на початку лікування або під час вживання алкоголю. |
| Фентаніл | Пацієнти, у яких спостерігалися тяжкі побічні ефекти, мають перебувати під пильним наглядом протягом 24 год після видалення трансдермальної системи, оскільки концентрація фентанілу в плазмі крові знижується поступово протягом 22–25 год. Якщо знеболювальний ефект недостатній, додатково застосувати морфін або інший короткочасний опіоїд. Застосування трансдермальної системи з фентанілом в якості початкової терапії у пацієнтів, які раніше не застосовували опіоїди, було пов’язане з дуже частими випадками значного пригнічення дихання та/або фатальними випадками, тому застосування трансдермальної системи з фентанілом рекомендується пацієнтам, у яких виявлена толерантність до опіоїдів. Пацієнтів ретельно обстежувати для виявлення побічних ефектів таких як значне пригнічення дихання. Частота випадків пригнічення дихання підвищується зі збільшенням дози. Пацієнти, які застосовують трансдермальну систему з фентанілом одночасно з інгібіторами CYP3A4, потребують пильного нагляду щодо виявлення ознак пригнічення дихання та при необхідності — зменшення дози. При повторному введенні опіоїдів може розвинутися толерантність, фізична та психічна залежність. Зловживання або неправильне застосування фентанілу може призвести до передозування та/або смерті. Пацієнтів з підвищеним ризиком опіоїдного зловживання відповідно лікувати опіоїдами з модифікованим вивільненням; однак ці пацієнти потребують нагляду щодо ознак неправильного застосування, зловживання або фізичної залежності. З обережністю пацієнтам у яких спостерігалося підвищення внутрішньочерепного тиску, порушення свідомості або кома. З обережністю пацієнтам з пухлиною мозку. Пацієнти з пропасницею мають перебувати під наглядом для виявлення побічних ефектів опіоїдів. | Зловживання або неправильне застосування може призвести до передозування та/або смерті. Наносити на плоску поверхню шкіри тулуба або верхніх відділів рук. Для аплікації вибирати місце з мінімальним волосяним покривом. Перед аплікацією волосся на місці аплікації зістригти (не збривати). Якщо перед аплікацією системи місце аплікації необхідно вимити, це зробити за допомогою чистої води. Не використовувати мило, лосьйони, масла або інші засоби, так як вони можуть викликати подразнення шкіри або змінити її властивості. Перед аплікацією шкіра має бути абсолютно сухою. Систему, яка розрізана, розділена або пошкоджена будь-яким шляхом не можна застосовувати. Наклеювати одразу після відкриття запаяного пакета. Уникати контакту з адгезивною стороною пластиру. Після видалення обох частин захисної плівки трансдермальну систему (TTC) щільно притиснути долонею до місця аплікації на 30 сек. Переконатись, що система щільно прилягає до шкіри, особливо по краях. Потім помити руки чистою водою. На одну ділянку шкіри трансдермальну систему можна наклеювати лише з інтервалом у кілька днів. TTC зберігати в недоступному для дітей місці весь час перед застосуванням і після використання. Використані пластирі можуть містити значний залишок активної речовини. Використані системи скласти навпіл липкою стороною всередину таким чином, щоб адгезив не був незахищеним, і потім безпечно подалі від дітей знищений згідно з інтрукцією на упаковці. Уникати прямого впливу зовнішніх джерел тепла (електрогрілки, грілки, електроковдри, нагрівальні лампи, сауни, ванни з гарячою водою) на місця аплікації. Може впливати на розумові та психотичні ф-ції, необхідні для виконання потенційно небезпечної роботи, тому рекомендовано утриматись від керування автомобілем або роботи з технікою. |
| Фентиконазол | При застосуванні препарату у рекомендованих дозах крем практично не всмоктується, тому системні ефекти виключені. | Можливе тимчасове незначне відчуття печіння при нанесенні препарату на уражені ділянки або при введенні у піхву. Тривале застосування препарату може спричинити явища сенсибілізації. У такому випадку припинити застосування препарату та проконсультуватися з лікарем. Перед застосуванням переконатися, що аплікатор ідеально чистий. Мити аплікатор у теплій мильній воді після кожного його використання. Аплікатор стерилізувати, якщо це рекомендовано лікарем з якої-небудь причини. Але для цього не використовувати воду температурою понад 50 ºС чи органічні розчинники. Зберігати аплікатор сухим у контейнері. Препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами. |
| Фібринолізин | Лікування проводять під ретельним контролем системи згортання крові. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Філграстим | Вводити щоденно в один і той же час. Щоденно міняти місце введення. Лікування проводити лише у співробітництві з онкологічним центром, де є спеціалісти з досвідом лікування. Хворим з супутніми кістковою патологією та остеопорозом, які одержують безперервне лікування більше 6 міс., показаний контроль щільності кісткової речовини. Можливий розвиток респіраторного дистрес-с-му дорослих, утворення в легенях інфільтратів, які виявляються рентгенологічно, розлад функції дихання. Можливий ризик, пов’язаний з високим лейкоцитозом, регулярно контролювати кількість лейкоцитів. Якщо кількість лейкоцитів після проходженя очікуваного мінімуму перевищить 50х109/л, лікування негайно відмінити. При застосуванні для мобілізації ПСКК, відміняють або знижують дозу при перевищенні кількості лейкоцитів 70х109/л. Обережність при лікуванні хворих, які одержують високодозову хіміотерапію, Монотерапія не запобігає тромбоцитопенії та анемії, зумовленим мієлосупресивною хіміотерапією. Особлива обережність при застосуванні однокомпонентних або комбінованих хіміотерапевтичних схем, відомих своєю здатністю спричиняти тяжку тромбоцитопенію. Збільшує кількість нейтрофілів шляхом впливу на клітини-попередники нейтрофілів. Сорбітол, який міститься у препараті в кількості 50 мг/мл не повинен чинити негативного впливу на хворих із спадковою непереносимістю фруктози. Застосовувати у таких хворих з обережністю. Проведення лейкаферезу не рекомендується, якщо кількість тромбоцитів менше 75х109/л, при призначенні антикоагулянтів та відомих порушеннях гемостазу. Повинний бути відмінений або доза зменшена, якщо кількість лейкоцитів більше 70х109/л. Збільшення селезінки є прямим наслідком лікування, зменшення дози сповільнює або зупиняє збільшення розміру селезінки. | Необхідно контролювати рівень АТ. |
| Фінастерид | Здійснювати контроль за можливим розвитком обструктивної уропатії у пацієнтів з великим залишковим об’ємом сечі і різко зниженим плином сечі. Перед початком лікування, під час лікування перевіряти пацієнтів шляхом ректального дослідження на предмет наявності раку передміхурової залози. Визначення сироваткового ПСА використовується для виявлення раку простати. У чоловіків з аденомою передміхурової залози нормальні значення ПСА не виключають рак передміхурової залози. Вихідний рівень ПСА нижче 4 нг/мл не виключає наявності раку простати. Викликає зменшення вмісту сироваткового ПСА приблизно на 50% у пацієнтів з аденомою передміхурової залози, навіть за наявності раку простати. При будь-якому тривалому підвищенні рівня ПСА у пацієнта, який отримує лікування фінастеридом 5 мг, необхідне ретельне обстеження для з’ясування причин, включаючи недотримання режиму прийому. Рівень ПСА у сироватці крові корелює з віком пацієнта і об’ємом простати. У типових пацієнтів, які отримують фінастерид протягом 6 міс. і більше, значення ПСА повинні бути подвоєні порівняно з нормальними значеннями в осіб, які не приймають лікування. Може викликати порушення у розвитку зовнішніх статевих органів у плоду чоловічої статі. Проінструктувати пацієнтів щодо необхідності негайного повідомлення про будь-які зміни в тканинах молочної залози, а саме про припухлість, біль, гінекомастію або виділення з сосків через ризик розвитку раку молочної залози. Табл., вкриті п/о містять лактозу, тому не їх призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Застосовувати внутрішньо перорально під час або незалежно від прийому їжі. Жінки, які потенційно можуть завагітніти або вагітні, повинні уникати контакту з подрібненими табл. або тими, які втратили цілісність. Негайно повідомити лікаря про будь-які зміни у тканинах молочної залози, а саме, про припухлість, біль, гінекомастію або виділення з сосків. |
| Фітоменадіон | Обов’язково потрібно пам’ятати, що ефект вітаміну К1 є довготривалим, особливо при застосуванні великих доз та при супутньому припиненні антикоагулянтної терапії може досягатися максимум за 24 год., коли можливе небажане збільшення згортання крові та пацієнт перебуває під загрозою виникнення тромбоемболічних ускладнень. З цієї причини рекомендується діяти обережно, якщо це можливо, застосовувати препарат перорально або в/м і в нижчих дозах, щоб уникнути нових тромбоемболічних ускладнень у зв’язку зі швидким збільшенням факторів згортання. При в/в застосуванні розчин для ін’єкцій розводять 1:5 (водою для ін’єкцій або 5% розчином глюкози), вводять повільно, зі швидкістю близько 1 мл за 20 секунд. Препарат застосовують у педіатричній практиці (вводять дітям тільки в/м). У новонароджених, особливо недоношених дітей, висока доза може призвести до гемолітичної анемії. Також є ризик ядерної жовтяниці, спричиненої витісненням білірубіну зі зв’язків з альбумінами. При біохімічному дослідженні фітоменадіон збільшує показники тесту на білірубін у сироватці крові. Застосування препарату при порушеннях згортання крові, зумовлених іншими причинами, крім вищезазначених (наприклад, лікування гінекологічних кровотеч), є недоречним. | Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не вивчалася, але враховувати можливість появи запаморочення. |
| Флувастатин | Перед початком лікування і протягом 12 тиж терапії чи підвищення дозування, періодично проводити визначення показників функції печінки. Обережність при лікуванні пацієнтів із захворюванням печінки, при тяжких алкогольних ураженнях. Ефективний при застосуванні в монотерапії. Ефективний і безпечний в комбінації з нікотиновою кислотою, холестираміном, фібратами. Пацієнтів з дифузною міалгією невстановленої етіології, м’язовою слабкістю або значним підвищенням рівня креатинкінази (КК), необхідно враховувати ймовірність розвитку міопатій, міозиту або рабдоміолізу. З обережністю призначати пацієнтам, схильним до рабдоміолізу та його ускладненням. Перед початком лікування рівень креатинкінази визначати в таких випадках: порушення функції нирок; гіпотиреоїдизм; особистий або сімейний анамнез спадкових м’язових порушень; раніше встановлений токсичний вплив на м’язи статинів або фібратів; зловживання алкоголем. Якщо рівні кліренса креатині ну (КК) значно підвищені в порівнянні з нормою (у 5 разів і більше), визначення необхідно повторити ч/з 5–7 днів, щоб підтвердити результат. Якщо рівні КК залишаються значно підвищеними в порівнянні з нормою (5 разів і більше), лікування не починати. Якщо в пацієнтів виникає м’язовий біль, слабкість або судоми, необхідно визначити рівні КК. Якщо м’язові симптоми сильно виражені і спричиняють щоденний дискомфорт, навіть при підвищенні рівнів КК менш ніж у 5 разів, розглянути питання про необхідність припинення лікування. Ризик розвитку міопатії підвищується в пацієнтів, які одержують імуносупресори (у т.ч. циклоспорин), фібрати, нікотинову кислоту або еритроміцин разом з іншими інгібіторами ГМГ КоА-редуктази. | Негайно повідомляти про появу незрозумілого м’язового болю, м’язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або пропасницею |
| Флувоксамін | Слід уникати раптової відміни препарату (поступово знижувати дозу протягом 1–2 тижнів), ч/з ризик виникнення с-му відміни. Пацієнти із суїцидальними явищами в анамнезі та хворі, які демонструють високий рівень суїцидального мислення до початку терапії, можуть мати більший ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб, тому потрібен ретельний нагляд за особами групи високого ризику, особливо на початку лікування та після змін у дозуванні. Пацієнтів (та особи, які за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність постійного спостереження за будь-яким загостренням стану хворого (включаючи розвиток нових с-мів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або думок про заподіяння собі шкоди і негайно звертатися за медичною допомогою у разі їх появи. Прийом флувоксаміну пов’язаний з розвитком акатизії, тому для пацієнтів, у яких з’являються ці с-ми, підвищення дози може бути шкідливим. Обережно призначати хворим із наявністю в анамнезі судомного с-му (зокрема епілепсії), уникати призначення препарату пацієнтам із нестабільною епілепсією, ретельно слідкуватиа за станом пацієнтів із контрольованою епілепсією. У випадку появи у хворого судом або збільшення їх частоти лікування препаратом припинити. При появі у пацієнтів ознак серотонінового чи злоякісного нейролептичного с-му — лікування припинити і розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При прийомі може розвинутися гіпонатріємія, що зникає після припинення застосування препарату. Пацієнтам із ЦД в анамнезі під час прийому флувоксаміну необхідно відкоригувати дозування антидіабетичних ЛЗ. З особливою обережністю призначати пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском або підвищеним ризиком виникнення г. закритокутової глаукоми. З обережністю призначати одночасно з ЛЗ, що впливають на функцію тромбоцитів (атипові антипсихотичні препарати і фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилову кислоту та НПЗЗ) або ліки, які збільшують ризик виникнення кровотечі, а також хворим із наявністю геморагічних станів в анамнезі або станів, що обумовлюють схильність до кровотеч (тромбоцитопенії або порушення згортання крові). Не призначати разом із препаратами, що подовжують інтервал QT/піруетної тахікардії (терфенадин, астемізол або цизаприд). З обережністю призначати флувоксамін в поєднанні з ЕКТ. З обережністю призначати флувоксамін пацієнтам з манією/гіпоманією в анамнезі, припинити застосування флувоксаміну у пацієнтів з розвитком маніакальної фази. | Таблетки потрібно ковтати не розжовуючи та запивати достатньою кількістю води. Пацієнти (або особи, які за ними доглядають) повинні відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення (виникнення суїцидальних думок, або зміни в поведінці) і повинні негайно звернутися за медичною допомогою при виникненні цих с-мів. Не рекомендується вживати алкогольні напої. Зменшити споживання напоїв, що містять кофеїн. Під час лікування препаратом може виникнути сонливість, тому потрібно бути обережними, доки не буде встановлена індивідуальна реакція на препарат. |
| Флударабін | Будь-які маніпуляції з препаратом не здійснювати вагітним жінкам з медичного персоналу. При прийомі великих доз у пацієнтів з г. лейкозом лікування супроводжується неврологічними побічними наслідками, включаючи сліпоту, кому та смерть. Необхідний моніторинг картини периферичної крові, проведення неврологічного огляду. Пацієнтам із послабленим станом здоров’я вводити обережно, після ретельного аналізу співвідношення ризик/користь. Це стосується пацієнтів із серйозними порушеннями функції кісткового мозку (тромбоцитопенія, анемія або гранулоцитопенія), імунодефіцитом, із захворюванням, спричиненим умовно-патогенною інфекцією в анамнезі. Спостерігається кумулятивне ураження кісткового мозку. Ураження кісткового мозку, спричинене хіміотерапією, часто є оборотним, введення препарату вимагає ретельного гематологічного моніторингу. Ретельно обстежувати для виявлення ознак гематологічного та негематологічного токсикозу. Для виявлення розвитку анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії періодично проводити загальний аналіз периферійної крові. У пацієнтів, які хворіли на гемолітичну анемію, після провокаційної проби флударабіном розвивався рецидив гемолітичного процесу. Проводити ретельний моніторинг для виявлення ознак аутоімунної гемолітичної анемії (зниження Hb, пов’язане з гемолізом і позитивною реакцією Кумбса). У разі гемолізу припинити лікування. У пацієнтів з хр. лімфолейкозом і великими пухлинами на першому тижні лікування може спостерігатися с-м лізису пухлини. | Уникати вакцинації живими вакцинами, використовувати протизаплідні засоби протягом 6 міс. після закінчення терапії. Може знижувати здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами, оскільки при його застосуванні спостерігалися такі побічні явища як втома, слабкість, порушення зору, сплутаність свідомості, стривоженість, збудження та судоми. Реакція може сильно знижуватися внаслідок недостатньої тривалості сну, індивідуальної чутливості до препарату та дозування. Жінок репродуктивного віку необхідно поінформувати про потенційний негативний вплив препарату на плід. Жінки та чоловіки репродуктивного віку повинні обов’язково застосовувати ефективні методи контрацепції під час лікування та протягом не менше 6 місяців після його припинення. |
| Флудрокортизон | Флудрокортизон може маскувати симптоми інфікованості, зменшуючи опір до інфекції та спроможність до її локалізації. Пацієнти, які приймають лікарські препарати, що пригнічують імунну систему, є більш вразливими до інфекції, ніж здорові пацієнти. Перебіг вітряної віспи, оперізуючого лишаю та кору може бути тяжчим після введення кортикостероїдів. Пацієнтам, які не перехворіли на ці захворювання раніше, остерігатись, щоб ними не заразитись. Пацієнтів, які не перехворіли на вітряну віспу і приймають пероральні кортикостероїди з причин, не пов’язаних із замісною терапією, віднести до групи ризику захворювання на тяжку форму віспи. Може відбутись загострення таких захворювань, як пневмонія, гепатит та дисеміноване внутрішньосудинне зсідання крові. Хворим, які лікуються флудрокортизоном, не робити щеплення живими вірусними вакцинами. У разі тривалого застосування періодично контролювати концентрацію електролітів у сироватці крові. також бути обережними пацієнтам з наявним або попереднім анамнезом важких афективних розладів або їх рідних у спорідненні першого ступеня при застосуванні системних кортикостероїдів з точки зору депресивних або маніакально-депресивних захворювань та попередніх стероїдних психозів. У пацієнтів хворих на цукровий діабет, може настати погіршення, яке вимагатиме застосування вищої дози інсуліну. Флудрокортизон може спричиняти маніфестацію латентного цукрового діабету. | Відсутні дані, що стосуються впливу на психофізичний стан людини та швидкість нейромоторних реакцій. У жінок існує ризик нерегулярних місячних кровотеч. |
| Флуконазол | Пацієнтів проінформувати про симптоми, що можуть свідчити про серйозний вплив на печінку (виражена астенія, анорексія, постійна нудота, блювання та жовтяниця). У такому випадку застосування флуконазолу негайно припинити. Одночасне застосування разом із лікарськими засобами, що пролонгують інтервал QTс та метаболізуються за допомогою ферменту CYP3А4 цитохрому Р450, протипоказане. Одночасне застосування флуконазолу та терфенадину пацієнтам, які застосовують флуконазол багаторазово у дозах 400 мг/добу та вище, протипоказане. | Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція глюкози-галактози, не застосовувати цей препарат. Пацієнтів проінформувати про можливість розвитку запаморочення або судом під час застосовування препарату. При розвитку таких симптомів не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. |
| Флуоксетин | Слід відмінити прийом препарату при появі шкірних висипів або інших АР, невизначеної етіології. Припинити застосування у пацієнтів, в яких виникли судоми чи існує підвищений ризик виникнення судом, уникати застосування флуоксетину у пацієнтів з нестабільними судомними розладами/ епілепсією. З обережністю застосовувати у пацієнтів з манією чи гіпоманією, припинити застосування у пацієнтів з маніакальною фазою. Уникати одночасного застосування тамоксифену та флуоксетину. У пацієнтів, які приймають флуоксетин може знижуватись маса тіла. У хворих на ЦД на початку і після закінчення лікування флуоксетином може потребуватися корекція доз інсуліну та/або гіпоглікемічних препаратів для прийому внутрішньо. Необхідно постійно спостерігати за пацієнтами з великими депресивними розладами та іншими психічними захворюваннями через ризик ними спроби суїциду. Уважно спостерігати за пацієнтами, особливо з високим ризиком розвитку суїцидальних ідей чи спроб на початку лікування чи при зміні дози. Протипоказано застосовувати у пацієнтів з суїцидальними думками. При різкому припиненні лікування можливий розвиток с-мів відміни, рекомендовано поступово знижувати дозу флуоксетину протягом щонайменше 1–2 тижнів. Пацієнтам із с-ми акатизії не збільшувати дозу препарату. З обережністю застосовувати пацієнтам, які одночасно приймають пероральні антикоагулянти та препарати, що впливають на функцію тромбоцитів (атипові антипсихотичні засоби, такі як клозапін, фенотіазин, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота, НПЗЗ), або інші препарати, які можуть збільшити ризик кровотечі, пацієнтам із кровотечею в анамнезі. дотримуватись обережності у пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском чи ризиком виникнення г. закрито-кутової глаукоми. Протипоказано застосовувати у пацієнтів з глаукомою. Дотримуватись обережності у хворих яким проводиться електропротисудомна терапія. Капс. містять лактозу, тому його не застосовувати пацієнтам із такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, вроджена недостатність лактази або с-м глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Табл. та капс. приймають внутрішньо незалежно від часу приймання їжі. Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, які потребують концентрації уваги. Не вживати алкогольні напої. |
| Флуоцинолон | Форма гелю дозволяє наносити в невеликих кількостях і менші дози ЛЗ на великі ділянки шкіри, застосовувати на шкірі частин тіла, вкритих волоссям. Гель застосовувати пацієнтам, які погано переносять основу мазі. Не застосовувати безперервно більше 2 тиж. При довготривалому застосуванні на великих ділянках шкіри частішають прояви побічних ефектів. У випадку розвитку інфекції у місці застосування, відмінити лікування і провести відповідне антибактеріальне або протигрибкове лікування. Під час лікування не рекомендують робити профілактичні щеплення. | Уникати нанесення на повіки, шкіру навколо очей пацієнтам, хворим на глаукому, з катарактою, враховуючи можливість посилення симптомів захворювання. На шкірі обличчя, пахвини, у пахвовій ділянці застосовувати тільки у разі особливої необхідності, можливе підвищення всмоктування та високий ризик розвитку побічних ефектів (телеангіектазії, dermatitis perioralis), навіть після нетривалого застосування. Обережно застосовувати за наявності атрофії підшкірної клітковини. Не застосовувати на шкіру молочних залоз. Під час лікування рекомендується носити просторий одяг. |
| Флурбіпрофен | З обережністю при порушеннях функції печінки та нирок, АГ. Може збільшувати час кровотечі, що підвищує ризик виникнення кровотеч ШКТ. | При розсмоктуванні переміщувати льодяник по всій ротовій порожнині для запобігання подразненню слизової оболонки у місці розсмоктування. При застосуванні НПЗЗ можливі запаморочення, сонливість, стомлюваність та розлади зору. Якщо ця побічна дія проявляється, то керувати автотранспортом та іншими механізмами не рекомендується. |
| Флутамід | У складі комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ терапію розпочинають як мінімум за 3 дні до призначення агоністов ЛГРГ, що сприяє менш вираженій запальній гіперемії, ніж при паралельному початку терапії. Особливу увагу приділяти дії на функцію печінки і затримку рідини в організмі, у яких не проводилась орхідектомія (хірургічна або медикаментозна). Відповідні лабораторні дослідження проводити в разі появи перших ознак порушення функції печінки (свербіж, темна сеча, стійка відсутність апетиту, жовтуха, помірна болючість у правому верхньому квадранті живота або загальна слабкість). Якщо у пацієнта є ознаки жовтухи або лабораторно підтверджене порушення функції печінки за відсутності метастазів у ній, припинити лікування або знизити його дозу. Якщо пацієнтам не проводилася медикаментозна або хірургічна кастрація, введення може призводити до підвищення рівнів тестостерону і естрадіолу в плазмі крові; виникає затримка рідини в організмі. У цих пацієнтів при тривалому прийомі може спостерігатися олігоспермія. У цьому разі доцільним є проведення кількісного аналізу сперми. | Пацієнтам з ЦД враховувати, що 1 табл. містить 0,03 вуглеводних одиниць. Препарат з обережністю брати в руки жінкам дітородного віку, забороняється контакт з ним вагітним жінкам та дітям. Можливий розвиток небажаних ефектів (сонливість, сплутаність свідомості), що можуть негативно вплинути на здатність керувати автотранспортом або складним обладнанням. |
| Флуфеназин | призначають у найменш ефективних дозах пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам; призначають з обережністю пацієнтам, які працюють в умовах підвищеного температурного режиму або мають контакт з фосфорорганічними інсектицидами; пацієнти, у яких заплановано хірургічне втручання та які приймають флуфеназин, мають ризик появи гіпотензивних реакцій, тому потрібні менші дози анестезуючих засобів чи інгібіторів центральної нервової системи; не приймати пацієнтам з патологічними змінами крові або порушеннями функції печінки, або пацієнтам, які приймають препарати, що спричиняють подібні порушення, оскільки можуть виникнути холестатична жовтяниця або поєднана холестатично-гепатоцелюлярна жовтяниця; бути обережними пацієнтам, які в анамнезі мають пухлини молочних залоз; при прийомі флуфеназину може розвитися «мовчазна» пневмонія; може розвинутись пізня дискінезія, тому застосовують найменші ефективні дози для пацієнтів, які потребують хронічного лікування; якщо пацієнт приймає ліки проти паркінсонізму під час лікування флуфеназином та раптово припиняє його застосування, він повинен продовжувати прийом призначених ліків проти паркінсонізму ще кілька днів. | має сильній вплив на психомоторні реакції, забороняється працювати з механізмами, керувати автомобілем, вживати алкоголь. |
| Флуцитозин | Під час лікування криптококового менінгіту та тяжких форм генералізованого кандидозу рекомендується застосовувати флуцитозин у комбінації з амфотерицином В. Не застосовувати хворим з нирковою недостатністю за відсутності апаратури, що дозволяє проводити моніторинг концентрації 5-ФЦ у сироватці. Дотримуватися обережності при введенні препарату хворим з пригніченою функцією кісткового мозку, захворюваннями крові. Контролювати картину периферичної крові та функцію печінки кожної доби на початку лікування, а потім 2 р/тиж. Для моніторингу рівня 5-ФЦ у сироватці робити аналіз крові до проведення наступної процедури. При визначенні рівня креатиніну за допомогою двоетапного ферментного аналізу не виключається викривлення результатів аналізу (помилково позитивна азотемія) внаслідок впливу флуцитозину. Використовувати інші методи визначення креатиніну. З обережністю застосовувати препарат для лікування пацієнтів із пригніченням функції кісткового мозку. При визначенні об’єму введення р-нів електролітів для хворих з нирковою або СН, з порушенням електролітного балансу враховувати об’єм інфузійного р-ну флуцитозину і вміст натрію (138 ммоль/л). Гемодіаліз швидко знижує концентрацію флуцитозину у сироватці крові. Робити забір крові для проби на чутливість до лікування та робити повторні забори через однакові інтервали часу протягом лікування, однак не відкладати лікування до того, як стануть відомі результати цих проб. | Не керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми. |
| Флюпентиксол | Існує ймовірність розвитку ЗНС, у такому випадку негайно припинити застосування препарату. Застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з органічним мозковим с-мом, судомами. Транквілізатори або нейролептики седативної дії при переході на лікування флюпентиксолом відміняти поступово. Може змінювати профілі інсуліну та глюкози в організмі, що потребує корекції антидіабетичної терапії у хворих на діабет. Уникати одночасного лікування іншими антипсихотиками. Стан пацієнтів ретельно контролювати увесь час, поки відбувається поліпшення, особливо у пацієнтів з анамнезом подій, пов’язаних із самогубством. Попередити пацієнтів (та їх доглядачів) про необхідність спостереження за будь-яким клінічним погіршенням, суїцидальною поведінкою або думками та незвичними змінами в поведінці і звертатися до лікаря негайно, якщо ці симптоми виявляються. Визначати усі можливі фактори ризику ВТЕ до та під час лікування флюпентиксолом і проводити профілактичні заходи. Застосовувати з обережністю пацієнтам з факторами ризику інсульту. Флюпентиксол не показаний для лікування поведінкових порушень, пов’язаних з деменцією. Таблетки містять моногідрат лактози, тому не призначати препарат пацієнтам із рідкісним спадковим порушенням толерантності галактози, дефіцитом лактази Лаппа, недостатністю лактази або мальабсорбції глюкози-галактози. | Можливим є його вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами, тому на початковій стадії виявляти обережність, доки не буде встановлена реакція пацієнта на лікування. |
| Флютиказон | Тривале застосування у високих дозах, особливо у немовлят і дітей, може призводити до пригнічення функції кори наднирників. При лікування інфікованих запальних уражень призначати відповідні антибактеріальні препарати. При переведенні хворих зі стероїдів загальної дії на флутіказон виявляти обережність, якщо є підстави вважати, що у них порушена функція кори надниркових залоз. При застосуванні ІКС, здебільшого у високих дозах і протягом тривалого часу, можливе виникнення системної дії, але вірогідність цього значно менша, ніж при призначенні пероральних стероїдів. Рекомендується регулярно перевіряти зріст дітей, що перебувають на тривалому лікуванні ІКС. Небули не є препаратом, яким можна замінити ін’єкційне або пероральне застосування кортикостероїдів у невідкладних станах. Лікування БА повинно проводитися згідно з поетапною програмою, стан пацієнта необхідно регулярно контролювати як клінічно, так і шляхом визначення показників функції зовнішнього дихання. Раптове та прогресуюче погіршення контролю за астмою є потенційно життєво небезпечним, збільшувати дозу кортикостероїдів. У пацієнтів групи ризику може бути доцільною щоденна пікфлоуметрія. Особливої уваги потребують пацієнти з активною або латентною формою туберкульозу легенів. | Впевнитися, що натискання на клапан збігається з вдиханням з метою оптимального надходження препарату до легенів. Лікування флютиказону пропіонатом не припиняти раптово. При погіршенні стану не потрібно самостійно збільшувати дозу або частоту застосування, а звернутися по медичну консультацію. При застосуванні лицьової маски шкіру, що зазнає дії препарату, потрібно захищати за допомогою захисного крему або ретельного вмивання після використання (з метою уникнення розвитку атрофічних змін шкіри обличчя в наслідок тривалого використання лицьової маски). Пацієнта попередити про те, що якщо через 7 діб постійного застосування препарату покращання не наступає, звернутися до лікаря. Постійне застосування препарату більше 6 міс вимагає лікарського контролю стану пацієнта. |
| Флютиказону фуроат | Лікування вищими за рекомендовані дози інтраназальними КС може спричиняти клінічно значущу адреналову супресію; у періоди стресу або планового хірургічного втручання зважити на необхідність додаткового застосування системних КС, рекомендується регулярно перевіряти зріст дітей, які знаходяться на тривалому лікуванні інтраназальними КС, якщо ріст дитини сповільнюється, терапію переглянути з метою зменшення дози. При застосуванні назальних кортикостероїдів можливе виникнення системного ефекту, особливо при застосуванні високих доз протягом тривалого часу. Імовірність виникнення такого ефекту менша, ніж при застосуванні пероральних кортикостероїдів і варіює залежно від різних кортикостероїдів та індивідуальної відповіді пацієнта. Потенційний системний ефект може включати синдром Кушинга, кушингоїдні ознаки, адреналову супресію, затриму росту у дітей та підлітків, катаракту, глаукому та значно рідше — низку психологічних або поведінкових ефектів, включаючи психомоторну гіперактивність, порушення сну, неспокій, депресію або агресію (особливо у дітей). Застосування назальних та інгаляційних кортикостероїдів може спричиняти розвиток глаукоми та/або катаракти. Тому пацієнти з порушенням зору або підвищеним внутрішньоочним тиском, глаукомою та/або катарактою повинні знаходитись під пильним наглядом. | Містить бензалконію хлорид, що може спричиняти подразнення слизової оболонки. Для отримання повного терапевтичного ефекту необхідно регулярно застосовувати препарат. Початок дії спостерігається через 8 год після першого застосування, однак максимальний терапевтичний ефект настає через декілька днів від початку лікування і тому хворі повинні бути проінформовані, що ефект від лікування буде спостерігатись при регулярному застосуванні препарату. Тривалість лікування повинна бути обмежена періодом впливу алергену. |
| Фозиноприл | У хворих на АГ, прояви симптоматичної гіпотензії вірогідніші внаслідок зменшення об’єму рідини, прийому діуретиків, дієти з обмеженням кількості солі, діалізу, проносів або блювання, за наявності ренінзалежної гіпертензії. Поява гіпотензії частіше у хворих з більш тяжким ступенем СН. У хворих з підвищеним ризиком симптоматичної гіпотензії контроль на початку терапії і при корекції дози, у хворих на ІХС, захворюваннями судин мозку, у яких надмірне зниження тиску може призвести до ІМ або мозкового інсульту. У хворих з СН та нормальним або низьким АТ можливо додаткове зниження системного АТ. Це не є причиною для припинення лікування. Лікування не починати у хворих на г. ІМ, які мають ризик подальшого серйозного погіршення гемодинаміки: з систолічним тиском 100 мм рт. ст. або нижче, хворі з кардіогенним шоком. Призначати з обережністю хворим зі стенозом мітрального клапана, з обструкцією вивідного відділу лівого шлуночка. За наявності вазоренальної гіпертензії підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії і ушкодження нирок; у них лікування починати з низьких доз, з обережною корекцією дозувань. У хворих з трансплантацією нирки лікування не рекомендується. Анафілактичні реакції — при проведенні гемодіалізу з використанням мембран високої проникності. Обміркувати можливість використання діалізних мембран іншого виду або застосування антигіпертензивних засобів іншої групи. Можуть розвиватись анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності (LDL) за допомогою сульфату декстрану. Запобігати, тимчасово припинивши приймання інгібітора АПФ перед аферезом. Може спостерігатись розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. Особливо обережно у пацієнтів з ураженням колагену судин (системний червоний вовчак, склеродермія тощо), при проведенні лікування імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом чи комбінації цих факторів можливі ускладнення. Поява кашлю непродуктивного характеру, який припиняється після відміни препарату. Може підсилювати гіпотензивну дію препаратів, що застосовуються для анестезії та аналгетиків. Можливе підвищення рівня калію в сироватці. Протягом першого місяця лікування — суворий контроль рівня цукру у пацієнтів, які застосовують пероральні протидіабетичні засоби або інсулін. | Містить лактозу, не приймати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією або глюкозним/галактозним с-мом мальабсорбції. Якщо виникла або планується вагітність, якомога швидше перейти на альтернативне лікування. Водії автотранспортних засобів повинні мати на увазі, що можливі запаморочення чи швидка стомлюваність |
| Фолітропін альфа | Оскільки препарат проявляє значну гонадотропну активність, яка може спричинити розвиток помірних або виражених побічних реакцій, препарат можуть призначати лише лікарі, добре обізнані з проблемами неплідності та її лікування. Терапія гонадотропінами потребує певних часових зобов’язань від лікарів та інших медичних працівників, а також відповідної апаратури для моніторингу лікування. У жінок безпечне та ефективне застосування препарату передбачає регулярний моніторинг оваріальної реакції за допомогою ультразвукового дослідження, переважно з одночасним визначенням сироваткового рівня естрадіолу. Реакція пацієнтів на введення ФСГ має індивідуальний характер, причому деякі пацієнти реагують на ФСГ дуже слабко. Для лікування як жінок, так і чоловіків потрібно застосовувати найнижчу ефективну дозу препарату відповідно до мети лікування. Перед початком лікування безплідному подружжю необхідно пройти обстеження для виявлення існуючих та ймовірних протипоказань до вагітності. Зокрема, пацієнтів обстежити на наявність гіпотиреозу, недостатності надниркових залоз, гіперпролактинемії та призначити їм відповідне специфічне лікування. При проведенні стимуляції росту фолікулів у рамках лікування ановуляторної неплідності або процедур ДРТ у пацієнток може спостерігатися збільшення яєчників або розвиток гіперстимуляції. Дотримання рекомендованого дозування та режиму введення препарату, а також ретельний моніторинг терапії зменшать частоту подібних явищ. Точна інтерпретація показників фолікулярного розвитку та дозрівання потребує залучення фахівця, який має досвід тлумачення відповідних тестів. Очікуваним наслідком контрольованої оваріальної стимуляції є певне збільшення розмірів яєчників. Це явище, яке найбільш поширене у жінок, хворих на синдром полікістозних яєчників, зазвичай минає без відповідного лікування. Відомо, що лХГ відіграє ключову роль в ініціації СГСЯ, і що цей синдром може ставати тяжчим та тривалішим при настанні вагітності. Тому при наявності ознак оваріальної гіперстимуляції, таких як сироваткові рівні естрадіолу > 5500 пг/мл або > 20200 пмоль/л та розвитку понад 40 фолікулів загалом, рекомендується відмінити введення лХГ та порадити пацієнтці утриматись від статевих зносин або застосовувати бар’єрні засоби контрацепції упродовж щонайменше 4 днів. СГСЯ може швидко прогресувати (у межах 24 год) і протягом кількох днів стати серйозним медичним ускладненням. Найчастіше він спостерігається після припинення гормонального лікування і досягає максимальної частоти приблизно на 7–10-й дні після завершення лікування. Отже, після введення лХГ пацієнтки повинні перебувати під медичним наглядом щонайменше протягом 2 тижнів. При застосуванні ДРТ частоту розвитку гіперстимуляції може зменшити аспірація всіх фолікулів до овуляції. СГСЯ може ставати тяжчим і тривалішим при настанні вагітності. Зазвичай СГСЯ минає спонтанно з настанням менструації. Якщо спостерігається СГСЯ у тяжкій формі, лікування гонадотропінами необхідно припинити, якщо воно ще продовжується, пацієнтку госпіталізувати та розпочати відповідну терапію СГСЯ. Багатоплідна вагітність, особливо вищого порядку, несе підвищений ризик несприятливого результату пологів і перинатального періоду. У пацієнток при проведенні стимуляції росту фолікулів для індукції овуляції або ДРТ частота випадків переривання вагітності внаслідок викидня або спонтанного аборту вища, ніж у загальній популяції. Підвищення ендогенних рівнів ФСГ у пацієнтів є показником первинної тестикулярної недостатності. Такі пацієнти нечутливі до терапії препаратами фолітропіну. Препарат не застосовувати у тих випадках, коли неможливо отримати ефективну реакцію на лікування. Для оцінки реакції на лікування рекомендується проводити аналіз сім’яної рідини через 4–6 міс від початку лікування. | Пацієнток необхідно поінформувати про потенційний ризик багатоплідної вагітності до початку лікування. У випадках оваріальної гіперстимуляції відмінити ХГТ та порадити хворій утриматись від статевих зносин або застосовувати протизаплідні засоби впродовж щонайменше 4 днів. |
| Фолітропін бета | Після індукції овуляції за допомогою гонадотропних препаратів підвищений ризик розвитку багатоплідної вагітності. Першу ін’єкцію проводити тільки під наглядом лікаря. До початку і регулярно у процесі лікування проводити УЗД розвитку фолікулів і визначати рівень естрадіолу в плазмі крові. Діагноз гіперстимуляції яєчників може бути підтверджений УЗД. У жінок із загальними факторами ризику тромбозу: особистий або сімейний анамнез, ожиріння високого ступеня (індекс маси тіла >30 кг/м2), з тромбофілією може бути підвищений ризик розвитку венозної або артеріальної тромбоемболії при лікуванні. Може містити залишкову кількість стрептоміцину або неоміцину, які використовуються в процесі виробництва препарату і в подальшому видаляються. Залишковий вміст цих а/б спричинює реакції гіперчутливості у схильних до цього осіб. Фолітропін бета розчинити у розчиннику, який додається, обережними круговими рухами. Уникати енергійного струшування ампули. Отриманий р-н не можна використовувати, якщо він містить нерозчинені часточки. При розчиненні більш ніж 1 ліосфери перевірити візуально, чи повністю розчинився матеріал перед перенесенням р-ну в наступну ампулу. Р-н використати негайно. Невикористаний р-н знищити. | Потенційний ризик багатоплідної вагітності. Частота виникнення вроджених аномалій розвитку після проведення програм допоміжних репродуктивних технологій (ВРТ) дещо вища, ніж при спонтанному зачатті. Проте немає даних, що застосування гонадотропінів під час проведення ДРТ пов’язано з підвищенням ризику вроджених вад розвитку. |
| Фондапаринукс | Не застосовувати в/м. Для лікування хворих на ІМ з підйомом сегмента ST, яким проводиться первинне ч/зшкірне коронарне втручання, застосовувати до та під час процедури не рекомендується. Ризик виникнення тромбозу направляючого катетера у хворих, які лікуються лише фондапаринуксом як антикоагулянтом під час ч/зшкірного коронарного втручання. З обережністю хворим із підвищеним ризиком виникнення кровотечі: вроджені або набуті порушення системи згортання крові у формі кровотеч, виразкова хвороба шлунка та кишечнику у фазі загострення, нещодавно перенесений внутрішньочерепний крововилив, незабаром після хірургічного втручання на головному або спинному мозку, офтальмологічних операцій. Препарати, що збільшують ризик кровотечі, не застосовувати одночасно, за винятком антагоністів вітаміну К. Дотримуватись часу введення першої дози, яка вводиться не раніше ніж ч/з 6 год після завершення операції та тільки після досягнення гемостазу. При застосуванні одночасно з проведенням епідуральної анестезії або люмбальної пункції ризик появи епідуральних або субдуральних спінальних гематом. У хворих, маса тіла яких нижче 50 кг, більший ризик виникнення кровотечі. Елімінація фондапаринуксу знижується з масою тіла. Не зв‘язується з фактором IV тромбоцитів і перехресно не реагує із сироваткою пацієнтів, хворих на гепарин-індуковану тромбоцитопенію, з обережністю застосовувати для лікування хворих на гепарин-індуковану тромбоцитопенію в анамнезі. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Формотерол | Може уповільнювати процес пологів унаслідок токолітичної дії. Хворі на БА, які потребують регулярної терапії бета2-адреностимуляторами, повинні регулярно отримувати адекватні дози інгаляційних протизапальних засобів. Після початку лікування препаратом рекомендувати продовжувати протизапальну терапію без змін, навіть тоді, коли буде відмічено поліпшення стану. Дотримання обережності при застосуванні (особливо з точки зору зниження дози) і спостереження за пацієнтами за наявності супутніх захворювань: ІХС; порушення серцевого ритму і провідності, особливо AV-блокада III ступеня; тяжка СН, ідіопатичний підклапанний аортальний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; тиреотоксикоз; відоме або підозрюване подовження інтервалу QT (QT скоригований > 0,44 сек). Ч/з гіперглікемічний ефект, хворим на ЦД — додатковий контроль рівня глюкози в крові. Наслідком терапії є розвиток потенційно серйозної гіпокаліємії, яка може бути посилена гіпоксією і супутнім лікуванням. Враховувати можливість розвитку парадоксального бронхоспазму. | Ймовірність погіршення здатності керувати транспортними засобами і складними механізмами внаслідок небажаних ефектів, таких як тремор чи збудження. |
| Фосфоліпіди сурфактанту | Застосовується лише у стаціонарних умовах. Ефективність препарату знижується при вроджених вадах розвитку респіраторної системи; супутніх ендокринних захворюваннях (ЦД, захворювання щитоподібної залози); різних імунодефіцитних станах; патології системи згортання крові. Після застосування подальше введення призначається не раніше, як ч/з 6 год після попереднього, щоб не спричинити ліпідного перевантаження легень, яке може призвести до погіршення газообміну в альвеолах, виникненню набряку і геморагій. Наступне введення препарату ч/з 6 год після попереднього, дозволяє ліквідувати знову виникаючий дефіцит ендогенного сурфактанту і підтримувати його фізіологічний рівень в легенях. Лікування дистрес-с-му у новонароджених цим препаратом не показано. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Фосфоліпідна фракція легень свиней | Після введення можливо швидке збільшення легеневої еластичності і розтягнення (життєвий об’єм легенів), що потребує кореляції показників штучної вентиляції легенів. Відновлення газообміну в альвеолах може призвести до швидкого збільшення концентрації кисню в артеріальному руслі, рекомендовано проведення довготривалого моніторингу газового складу артеріальної крові, тканинного вмісту кисню. Застосовувати тільки в умовах стаціонару лікарями, що мають досвід лікування і реанімації недоношених дітей. На початку лікування провести корекцію ацидозу, гіпотензії, анемії, гіпоглікемії і гіпотермії. Значно знижує тяжкість перебігу респіраторного дистрес-с-му. Після проведення терапії відмічається тимчасове (2–10 хв) зниження електричної активності головного мозку. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Фосфоміцин | Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування фосфоміцину. Хворим на ЦД та тим, кому потрібно дотримуватись дієти, враховувати, що в 1 пакеті міститься 2,213 г сахарози; не застосовувати пацієнтам з непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією та сахарозо-ізомальтазною недостатністю. Іноді можуть проявлятись певні с-ми, які не свідчать про відсутність терапевтичного ефекту, а є наслідком запальних процесів. Перед призначенням р-ну для ін’єкц. у пацієнта ретельно зібрати алергічний анамнез з метою виключення можливості розвитку анафілактичного шоку. З обережністю призначають пацієнтам з індивідуальною або сімейною схильністю до АР таких як БА, висипання або кропив’янка. При виникненні тяжких АР терміново вжити невідкладні заходи для лікування шоку та припинити застосовування. Пацієнтам, які отримують тривалу терапію, необхідно періодично контролювати функцію печінки, нирок і гематологічні показники. Р-н для ін’єкц. рекомендується вводити шляхом в/в крапельної інфузії завжди, коли це можливо. Після введення може розвинутися флебіт і відзначатися біль у місці введення. Тому швидкість введення має бути якомога повільнішою. При в/в введенні у поєднанні з іншим а/б не можна поєднувати обидва ЛЗ в одному і тому ж самому р-ні: спочатку вводиться фосфоміцин, а потім інший а/б. | Гранули для оральн. р-ну застосовують внутрішньо натщесерце (за 1 год. до або через 2 год. після їди); вміст пакета р-ти у 125 мл (1/2 склянки) холодної води, розмішучи до повного розчинення та випити. Хворим на ЦД та тим, кому потрібно дотримуватись дієти, враховувати, що в 1 пакеті міститься 2,213 г сахарози. При застосуванні р-ну для ін’єкц. утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Фотемустин | Р-н готується безпосередньо перед застосуванням. Не допускати потрапляння променів світла на р-н. Порошок, що знаходиться у фл., розчинити у 4 мл розчинника, який додається, та збовтувати протягом 2 хв. до отримання р-ну. Готовий р-н має об’єм 4,16 мл (200 мг фотемустину в 4 мл р-ну). Отриманий готовий р-н розбавити якнайменше у 250 мл 5% ізотонічного р-ну глюкози для в/в введення, беручи до уваги дозу, яка буде введена (для хворих на ЦД використовувати 0,9% р-н натрію хлориду). Вводять в/в краплинно протягом 1 год, захищаючи від світла (фл. з р-ном одразу помістити у непрозорий чохол.). Уникати контакту зі шкірою та слизовою оболонкою та будь-якої можливості абсорбції готового р-ну. Під час підготовки р-ну користуватися рукавичками та маскою. У випадку потрапляння р-ну на шкіру та слизові — промити їх великою кількістю води. Не рекомендовано пацієнтам, які отримували хіміотерапію протягом попередніх 4 тиж (або 6 тиж у випадку попереднього лікування препаратами нітрозосечовини). Лікування можна починати, якщо кількість тромбоцитів ≥100000/мм3 і гранулоцитів ≥2000/мм3. Перед кожним застосуванням проводити аналіз крові, дозування підбирати відповідно до гематологічного стану пацієнта. Між початком індукційного лікування та початком підтримуючого лікування витримати інтервал 8 тиж. Між двома циклами підтримуючого лікування витримати інтервал 3 тиж. Підтримуюче лікування проводити тоді, коли кількість тромбоцитів ≥100000/мм3 і гранулоцитів ≥2000/мм3. Під час та після індукційного лікування проводити моніторинг функції печінки. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Фраміцетин | Не застосовувати для промивання придаткових пазух носа. При тривалому застосуванні можливе виникнення резистентних штамів мікроорганізмів. Якщо протягом 7 днів лікування терапевтичний ефект відсутній, застосування припинити. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Фталілсульфатіазол | Препарат з обережністю застосовувати пацієнтам з нефрозом, нефритом. Одночасно доцільно застосовувати вітаміни групи В, оскільки у зв’язку з пригніченням росту кишкової палички зменшується синтез вітамінів цієї групи. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Фтивазид | Періодично проводити дослідження очного дна, гостроти зору і визначення полей зору. Для запобігання розвитку невритів одночасно призначають вітаміни В1 і В6. Може застосовуватись для лікування пацієнтів з підвищеною чутливістю до ізоніазиду. | Утримуватися від керування транспортними засобами і роботи з механізмами. |
| Фторурацил | Лікування повинно здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога, який має досвід застосування потужних антиметаболітів. Починати лікування в умовах стаціонару. При адекватному лікуванні розвивається лейкопенія. Мінімальна кількість лейкоцитів спостерігається в період між 7 і 14-м днями першого курсу терапії, мінімум може спостерігатися ч/з 20 днів. Кількість лейкоцитів нормалізується до тридцятого дня. Щодня контролювати кількість тромбоцитів і лейкоцитів, припиняти лікування у разі зниження кількості тромбоцитів до рівня < 100 × 109/л, а лейкоцитів — < 3 × 109/л. При зменшенні кількості лейкоцитів нижче 2 × 109/л, особливо при наявності гранулоцитопенії, госпіталізувати пацієнтів у лікарняний ізолятор і вживати заходів для запобігання розвитку системних інфекцій. Лікування припиняти при появі перших ознак стоматиту, виразок ротової порожнини, тяжкої діареї, виразок ШКТ, кровотечі з ШКТ, при кровотечах і крововиливах будь-якої локалізації. Має вузький «коридор безпеки» — різниця між терапевтичними і токсичними дозами невелика. Малоймовірно, що можна досягти терапевтичного ефекту без деякої токсичної дії, необхідно ретельно відбирати пацієнтів і підбирати дози. Обережність при лікуванні пацієнтів групи високого ризику (які одержували високі дози променевої терапії на ділянку тазу, алкілуючі препарати, які перенесли адреналектомію або гіпофізектомію). | Може впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Під час лікування і протягом 3 місяців після закінчення терапії чоловіки і жінки повинні користуватися відповідними контрацептивними засобами. |
| Фузафунгін | Тривале застосування може сприяти розвитку суперінфекції. Застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають схильність до алергії. Через можливе виникнення анафілактичного шоку у випадку появи симптомів з боку респіраторної системи або проявів з боку шкіри (висипання, генералізоване почервоніння) може виникнути необхідність у терміновому введенні адреналіну. Звичайна доза адреналіну 0,01мг/кг. Вводиться внутрішньом’язово. За необхідності дозу можна повторити через 15–20 хв. | Інгаляція ч/з ніс: перед застосуванням препарату необхідно прочистити ніс; один раз на день насадки дезінфікувати, використовуючи вату, змочену в 90% спирті. Препарат не порушує психомоторних реакцій, не впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з потенційно небезпечними механізмами. |
| Фулвестрант | Не існує даних довгострокових досліджень щодо впливу на кістки; через механізм дії існує потенційний ризик розвитку остеопорозу. | Не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автомобілем або роботу з механізмами; пацієнтам, у яких розвинулася астенія, під час керування автомобілем або роботі з механізмами, дотримуватися обережності. |
| Фуразидин | З обережністю застосовувати при дефіциті вітамінів групи В і фолієвої кислоти; захворюваннях легенів; при ЦД препарат може викликати поліневропатію. У випадку тривалої терапії контролювати аналіз крові (кількість лейкоцитів), функціональні показники печінки і нирок, а також перевіряти функцію легенів. Для профілактики невритів одночасно бажано приймати антигістамінні препарати та вітаміни групи В. | У разі пропуску прийому препарату чергову дозу прийняти одразу, як тільки пацієнт згадає. Не приймати подвійну дозу препарату для заміщення пропущеної дози. Не можна вживати алкоголь, оскільки він може посилювати вираженість побічних ефектів. дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Фуразолідон | Для профілактики невритів при тривалому застосуванні можна поєднувати з вітамінами групи В. Не застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Дотримуватися дієти, вилучаючи продукти, що містять тирамін (сир, каву, вершки). Володіє спроможністю сенсибілізувати організм до дії алкоголю. Не застосовувати під час роботи особам, що керують транспортними засобами, працюючими з потенційно небезпечними механізмами. |
| Фуросемід | До початку лікування зняти гіпокаліємію, гіповолемію і гіпотензією. Містить 0,026 г лактози, з кожною прийнятою дозою до організму потрапляє 0,026 г лактози, що є небезпечним для хворих з лактазною недостатністю, галактоземією або глюкозним/галактозним с-мом мальабсорбції. Містить пшеничний крохмаль, може бути небезпечним для хворих на целіакію (глютенову ентеропатію). При тривалій терапії контролювати АТ, рівень електролітів крові, глюкози крові, функції печінки та нирок. | Рекомендована дієта з високим вмістом калію. Не призначати водіям, особам, робота яких вимагає високої швидкості, психічних і фізичних реакцій, може порушити здатність брати активну участь у професіональній діяльності. |
| Хімотрипсин | Виникають подразнення, набряк тканин ока, в цих випадках зменшують концентрацію р-ну або припиняють застосування. Застосовувати при лікуванні захворювань дихальних шляхів у хворих з активним туберкульозним процесом, який гостро перебігає, з обережністю, у зв’язку з розвитком вираженої температурної гістаміноподібної реакції та в поєднанні зі специфічними препаратами. Для в/м ін’єкції р-н хімотрипсину готувати безпосередньо перед використанням, вводити глибоко у сідничний м’яз. Для профілактики алергічних реакцій вводити антигістамінні препарати перед застосуванням хімотрипсину. Не вводять у центри запалення і рани, що кровоточать, та порожнини, не наносять на вкриті виразками поверхні злоякісних новоутворень. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Хінаголід | Може спричинити виникнення сонливості. з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів, історія хвороби яких включає психічні розлади. Для профілактики нудоти і блювання, може бути застосований антагоніст дофаміну(домперидон), що призначається принаймні за 1 год до прийому препарату. У перші дні терапії, та при збільшенні дози препарату рекомендується регулярно контролювати АТ у горизонтальному й вертикальному положенні тіла у зв’язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотонії й непритомності. | Можливе відновлення дітородної функції, пригніченої гіперпролактинемією. Якщо вагітність небажана, під час терапії препаратом необхідно використовувати оптимальні методи контрацепції. Під час терапії утриматись від керування транспортними засобами та роботи зі складними механізмами через зниження уваги і можливий розвиток сонливості. |
| Хіфенадин | З обережністю під час тяжких захворювань ССС, ШКТ та печінки. | Особам, чия робота вимагає швидкої фізичної чи психічної реакції (водії транспорту та ін.), попередньо встановити (шляхом нетривалого призначення), чи не має препарат седативної дії. |
| Хлорамбуцил | Імунізація із застосуванням живих вакцин може призводити до виникнення інфекційних ускладнень в імуноскомпроментованих пацієнтів, її проведення не рекомендується. Може спричиняти необоротну супресію кісткового мозку, необхідно ретельне спостереження стану картини крові протягом лікування. У терапевтичних дозах викликає супресію лімфоцитозу, впливає на нейтрофіли, тромбоцити та рівень Hb. Припинення прийому не є необхідним при перших ознаках зниження кількості нейтрофілів, це падіння може продовжуватись протягом 10 днів і більше після прийому останньої дози. Не призначається хворим, які недавно проходили курс променевої терапії або отримували інші цитотоксичні ЛЗ. За наявності лімфоцитарної інфільтрації кісткового мозку, гіпоплазії кісткового мозку добова доза не повинна перевищувати 0,1 мг/кг маси тіла. Діти з нефротичним с-мом, пацієнти, яким призначена пульс-терапія, хворі із судомами в анамнезі потребують особливо ретельного спостереження, у них підвищений ризик судом. Спричинює хроматидні та хромосомні пошкодження. Ризик розвитку г. лейкозу після лікування хр. лімфоцитарного лейкозу, залишається нез’ясованим, чи є г. лейкоз результатом природного перебігу захворювання або його причиною є хіміотерапія. Значно підвищує кількість випадків розвитку г. лейкозів. Ризик виникнення лейкозу повинен оцінюватись у порівнянні з потенційним позитивним ефектом препарату. Може спричиняти супресію функції яєчників, виникнення аменореї після лікування. | Застосовувати під контролем лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів; під час лікування будь-кого з партнерів препаратом рекомендуються адекватні контрацептивні засоби. Містить лактозу (кожна табл. 2 мг містить 68 мг лактози), пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не застосовувати. |
| Хлорамфенікол | Може призвести до серйозного пригнічення функції кісткового мозку, яка може викликати розвиток агранулоцитозу, тромбоцитопенічної пурпури або апластичної анемії. Не можна призначати пацієнтам з уже існуючим пригніченням функції кісткового мозку або дискразією крові та уникати застосування хлорамфеніколу з іншими ЛЗ, які можуть викликати пригнічення функції кісткового мозку. проводити моніторинг концентрації хлорамфеніколу в сироватці крові, проводити контроль картини крові; дані щодо будь-якого шкідливого впливу на елементи крові є вказівкою негайно припинити терапію. Попереднє лікування цитостатиками або променева терапія можуть призводити до накопичення хлорамфеніколу в організмі та розвитку токсичних реакцій. Уникати повторних курсів і пролонгації лікування. З обережністю застосовувати при ССЗ та схильності до АР. Призводить до збільшення частоти мікробних інфекцій порожнини рота, уповільнення процесів загоєння та кровоточивості ясен (прояв мієлотоксичності), стоматологічні втручання треба завершити до початку лікування. Може провокувати г. приступи порфірії. Не можна призначати при проведенні активної імунізації. Парентерально дорослим застосовують в/м або в/в; дітям застосовують в/м. Перед введенням р-ну для ін’єкц. необхідно провести пробу на переносимість за умови відсутності протипоказань до їх проведення. Може спричинити надмірний ріст Сlostridium difficile та виникнення псевдомембранозного коліту. Може призвести до надмірного росту нечутливих м/о, зокрема грибків. У разі супутнього застосування очних крапель з іншими місцевими офтальмологічними препаратами дотримуватися інтервалу не менше 15 хв. між їх застосуванням. При тривалому застосуванні розвивається кандидоз статевих органів. У процесі лікування необхідний систематичний контроль складу периферичної крові; при появі лейкопенії препарат необхідно відмінити. | Табл. застосовувати внутрішньо за 30 хв. до їди. Табл. та р-н для ін’єкц.: з обережністю застосовувати особам, які керують автотранспортом або працюють з іншими механізмами, у зв’язку з ризиком розвитку можливих небажаних реакцій з боку НС. Крапл. очні: протягом 1 год. після застосування крапель (поки зір проясниться) утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. У разі супутнього застосування очних крапель з іншими місцевими офтальмологічними препаратами дотримуватися інтервалу не менше 15 хв. між їх застосуванням. |
| Хлоргексидин | Не бажано застосовувати разом з йодом. | Не застосовувати для обробки кон’юнктиви та промивання ротової та носової порожнин. Не розводити жорсткою водою. |
| Хлордіазепоксид | Призначати найменші ефективні дози препарату. Збільшувати дозу поступово. При тривалому лікуванні відміняють поступово. Може призвести до розвитку психічної і фізичної медикаментозної залежності. Різке припинення застосування препарату може призвести до виникнення синдрому відміни. При раптовому припиненні застосування, особливо після тривалого лікування, може виникнути парадоксальна реакція. З особливою обережністю лікувати хворих на депресію, в яких застосування бензодіазепінів збільшує ризик суїцидальних тенденцій. Не застосовувати у вигляді монотерапії депресії або тривоги, пов’язаної з депресією. Обережно і за дуже зваженими показаннями призначати хворим на алкоголізм та подібні йому (наркоманія і т.п.) хвороби в анамнезі, пацієнтам, що страждають на порушення особистості. Обережно застосовувати хворим на порфірію — підсилює прояви хвороби. З обережністю застосовувати пацієнтам з закритокутовою глаукомою. З обережністю застосовувати пацієнтам з атаксією мозочка і спиномозковою атаксією. Не застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, пов’язаними з непереносимістю фруктози, с-мом поганого всмоктування глюкози-галактози або дефіцитом сахарази-ізомальтази, із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа. | Під час лікування і ще 3 дні після його завершення не можна вживати ніяких спиртних напоїв, не можна керувати автотранспортними засобами та обслуговувати механічні пристрої і виконувати роботу, що вимагає особливої уваги та швидкої реакції. |
| Хлоропірамін | Обережність при серйозних захворюваннях печінки, серця, збільшенні передміхурової залози, вузькокутовій глаукомі, затримці сечовипускання. | Вживати алкогольні напої не дозволяється. Може виникати сонливість, не рекомендується керувати автомобілем, виконувати інші потенційно небезпечні види робіт, які потребують підвищеної уваги. |
| Хлорофіліпт | Визначають чутливість хворого до хлорофіліпту, для чого хворий випиває 25 крап. р-ну спиртового, розчиненого в 1 ст. ложці води. При відсутності ч/з 6–8 год ознак АР — можна застосовувати. | Р-н спиртовий містить етанол 96%, дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. |
| Хлорохін | Потребує обережності при захворюваннях печінки, при алкоголізмі, спричиняє різке загострення псоріазу та порфірії. Перед початком тривалого лікування необхідне офтальмологічне обстеження. Під час тривалого лікування необхідні регулярні огляди кардіолога в зв’язку з можливістю розвитку кардіоміопатії. | Негативно впливає на керування автомобілем і виконання робіт, пов’язаних з підвищеним ризиком травми. Деякі захворювання суглобів потребують тривалого прийому, в цих випадках дотримуватись призначення лікаря відносно дози, тривалості курсу лікування та контрольних обстежень. |
| Хлорпромазин | Не рекомендується застосовувати препарат пацієнтам із гіпотиреозом, феохромоцитомою, міастенією. При тривалому лікуванні препаратом необхідно контролювати склад крові, протромбіновий індекс, функцію печінки і нирок. З обережністю під ретельним контролем препарат застосовують для лікування пацієнтів із патологічними змінами картини крові, ревматизмі, ревмокардиті, алкогольній інтоксикації, с-мі Рейє, а також при раку молочної залози, вираженій АГ, схильності до розвитку глаукоми, при хворобі Паркінсона, хр. захворюваннях органів дихання (особливо у дітей), епілептичних нападах. У випадку розвитку нейролептичного с-му, негайно припинити застосування препарату. У дітей, особливо з г. захворюваннями, при застосуванні препарату існує більший ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. Після застосування ін’єкційної форми препарату хворим необхідно протягом 1–1,5 год. полежати через ризик розвитку ортостатичного колапсу. Для зменшення нейролітичної депресії застосовують антидепресанти та стимулятори ЦНС. У період терапії уникати тривалого перебування на сонці. При застосуванні препарату хворими з атонією травного тракту та ахілією рекомендується призначати одночасно шлунковий сік або кислоту соляну (через пригнічувальний вплив хлорпромазину на моторику і секрецію шлункового соку), стежити за дієтою і функціонуванням кишечнику. У хворих, які застосовують препарат, може бути підвищена потреба у рибофлавіні. Нейролептичні фенотіазіни можуть посилювати подовження інтервалу QT, що підвищує ризик шлуночкових аритмій, у тому числі типу «пірует», які потенційно можуть призвести до раптового летального кінця. Перед призначенням препарату обстежити пацієнта (біохімічний статус, ЕКГ) з метою виключення можливих факторів ризику (серцеві захворювання, подовження інтервалу QT в анамнезі: метаболічні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія; голодування, зловживання алкоголем, супутня терапія з іншими ЛЗ, що спричиняють подовження інтервалу QT). Таблетки містять лактозу, що враховувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази, с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. | Не допускається вживання алкоголю. У зв’язку з можливістю фотосенсибілізації уникати тривалого перебування на сонці. Після ін’єкції хворим необхідно протягом 1–1,5 год полежати, оскільки різкий перехід у вертикальне положення може спричинити ортостатичний колапс. Під час лікування утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Хлорпротиксен | Існує ймовірність розвитку ЗНС (гіпертермія, м’язова ригідність, порушення свідомості, дисфункція ВНС), у такому випадку потрібно припинити застосування засобу, провести симптоматичні та загальні підтримуючі заходи. Можливі напади г. глаукоми. Уникати сумісного застосування з іншими нейролептиками. З обережністю застосовувати пацієнтам із органічним мозковим с-мом, судомами, прогресуючими захворюваннями нирок, печінки та СС системи; із тяжкою формою міастенії, гіпертрофією простати. Обережно пацієнтам із: феохромоцитомою, пролактинзалежними новоутвореннями, тяжкою гіпотензією або ортостатичними порушеннями, хворобою Паркінсона, хворобами кровотворної системи, гіпертиреозом, розладами сечовипускання, затримкою сечі, стенозом пілоруса, кишковою непрохідністю. Може змінювати чутливість організму до інсуліну та глюкози, що вимагає корекції протидіабетичної терапії у пацієнтів із діабетом. Пацієнти, які проходять тривалий курс лікування, особливо у великих дозах, повинні підлягати ретельному спостереженню та періодичному обстеженню з метою зниження дозування. Відомі випадки розвитку ВТЕ, тому необхідно виявити всі можливі фактори ризику ВТЕ до початку та протягом лікування і вжити запобіжних заходів. З обережністю застосовувати у пацієнтів із факторами ризику інсульту. Не призначений для лікування розладів поведінки, пов’язаних із деменцією. Потрібно проінформувати пацієнтів про необхідність невідкладної медичної допомоги у випадку розвитку ознак та симптомів пріапізму. Таблетки містять моногідрат лактози, тому не призначати препарат пацієнтам із рідкісним спадковим порушенням толерантності до галактози, недостатністю лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози. | Таблетки проковтувати, запиваючи водою. Під час лікування утримуватись від керування автотранспортом або праці з іншими механізмами, які потребують концентрації уваги. |
| Хлорхінальдол | Завдяки широкому спектру антимікробної дії препарат застосовувати при змішаній бактеріальній та грибковій інфекції, особливо у початковий період лікування (до ідентифікації збудників захворювання). Бажано уникати спринцювань у період застосування супозиторіїв. При вульвовагінальному кандидозі лікування треба проводити у комплексі з пероральним прийманням табл. ністатину для ліквідації вогнищ кандидозної інфекції у ШКТ. При неспецифічних кольпітах рекомендується комбінована терапія: вагінально — супозиторії, а перорально — відповідні а/б системної дії для пригнічення інфекції у ділянках сечостатевого тракту. Одночасно потрібно лікувати статевого партнера. | Бажано уникати спринцювань в період застосування супозиторіїв. Терапію розпочинати на початку менструального циклу. |
| Холекальциферол | Необхідно враховувати додаткове надходження вітаміну D (сумісний прийом інших препаратів, що містять вітамін D). Пацієнтам, які мають схильність до утворення кальційвмісних каменів у нирках, не застосовувати. З особливою обережністю застосовувати препарат пацієнтам із саркоїдозом у зв’язку з ризиком прискореного перетворення вітаміну D у його активний метаболіт. Необхідно контролювати рівень кальцію у сироватці крові та сечі. При псевдогіпопаратиреоїдизмі особливу увагу приділяти симптомам інтоксикації. Довготривалий прийом препарату у дозах більших за 500 МО/добу потребує моніторингу рівня кальцію в сироватці крові і сечі та контролю функції нирок за рівнем креатиніну в сироватці крові. Перевищення рівня кальцію в сечі 7,5 ммоль/24 год (300 мг/24 год) є рекомендацією для зменшення дози препарату чи припинення лікування. | Маленьким дітям краплі давати у чайній ложці води, молока або дитячого харчування. Додавати у їжу одразу перед її споживанням. Дорослим та дітям старшого віку приймати препарат у ложці з рідиною. |
| Холіну альфосцерат | Спеціальних рекомендацій немає | Спеціальних рекомендацій немає |
| Холіну саліцилат | З обережністю застосовується для лікування хворих із запальними процесами у ШКТ, при виразковій хворобі шлунка, БА. Містить аспартам, який протипоказаний хворим на фенілкетонурію. | Похідні саліцилової кислоти при потраплянні у середнє вухо ч/з пошкоджену барабанну перетинку можуть спричинити порушення слуху, глухоту. Не застосовувати без попереднього дослідження вуха отоларингологом. |
| Хоріонічний гонадотропін | Введення лХГ здійснюється за допомогою в/м ін’єкцій, однак при лікуванні чоловіків лХГ може вводитися п/ш, якщо курс лікування триває протягом багатьох місяців. Р-н лХГ готувати безпосередньо перед ін’єкцією з використанням розчинника, що додається. С-м гіперстимуляції яєчників може виникнути у жінок, характеризується надмірною відповіддю яєчників на фолікулостимулюючі агенти. Можливість виникнення багатоплідної вагітності збільшується внаслідок стимуляції дозрівання фолікулів і овуляції у пацієнток, які намагаються завагітніти природним шляхом. Андрогени здатні спричиняти затримку рідини в організмі у чоловіків при введенні високих доз лХГ. У таких випадках значно знизити дозу, особливо пацієнтам, які мають кардіологічні і ниркові захворювання, хворіють на епілепсію, мігрень та астму. лХГ здатний спричиняти передчасний статевий розвиток при введенні юнакам для лікування крипторхізму. Необхідно виключити наявність неконтрольованих негонадних ендокринопатій (порушення функції щитовидної залози, надниркових залоз або гіпофізу). | При застосуванні препарату може виникати запаморочення, потрібно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або під час роботи з іншими механізмами. |
| Целекоксиб | У хворих із загостренням виразкової хвороби шлунку або ДПК перед початком лікування дочекатися повного рубцювання виразки. Спостерігається затримка рідини та набряки. Застосовувати з обережністю у хворих із СН, іншими станами з потенційним ризиком затримки рідини. У пацієнтів, що раніше приймали целебрекс без ускладнень, можуть спостерігатися анафілактичні реакції. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Цетиризин | Спеціальних рекомендацій немає. | Дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і роботі з механізмами, може викликати сонливість. |
| Цетримід | Спеціальних рекомендацій немає | Призначений лише для зовнішнього застосування. Не допускати потрапляння в очі. |
| Цетрорелікс | Розчиняти лише у воді, яка міститься у попередньо заповненому шприці, що додається. Не застосовувати, якщо білий порошок у фл. змінив свій колір, якщо розчинник непрозорий, має забарвлення або містить частки. Препарат призначений для негайного та одноразового використання після першого відкривання та розведення. Невикористаний р-н має бути знищений. Повинен призначати лише лікар-спеціаліст із досвідом роботи у цій галузі. Не рекомендується жінкам із тяжкими алергічними захворюваннями. Під час або після оваріальної стимуляції може виникнути с-м гіперстимуляції яєчників. У разі його виникнення застосовувати симптоматичне лікування. В повторних циклах застосовувати тільки після зваженої оцінки співвідношення ризику і переваг його застосування. Перше введення препарату проводити під наглядом лікаря та в умовах, які у разі розвитку можливих алергічних/псевдоалергічних реакцій (включаючи загрожуючі життю анафілактичні реакції) забезпечать їх негайне лікування. Наступні ін’єкції препарату можуть проводитися пацієнткою самостійно до тих пір, поки вона не помітить ознак або симптомів, які можуть вказувати на розвиток реакцій гіперчутливості, або наслідків таких реакцій, що потребуватиме негайного медичного втручання. Після першого введення р-ну препарату рекомендується залишити пацієнтку на 30 хв під медичним наглядом для гарантування відсутності алергічних/псевдо-алергічних реакцій на введення. | Особливу увагу приділяти жінкам з ознаками та симптомами активних алергічних розладів або з відомою схильністю до алергії в анамнезі; не рекомендований для застосування жінкам із тяжкими алергічними розладами. цетрорелікс вводять п/ш у нижню частину черевної стінки, бажано в зону навколо пупка. Для мінімізації місцевих реакцій рекомендується щоразу змінювати ділянку для ін’єкції, не вводити препарат в одне й те саме місце та використовувати техніку повільного введення ін’єкції для забезпечення поступової абсорбції препарату. |
| Цетуксимаб | Можна застосовувати лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування антинеопластичних лікарських препаратів. Під час інфузії та протягом щонайменше 1 год. після її завершення пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом із забезпеченням доступу до реанімаційного обладнання. Перед першою інфузією пацієнтам провести премедикацію антигістамінними препаратами та кортикостероїдами. Рекомендується проводити таку премедикацію перед усіма наступними інфузіями. Для в/в інфузій цетуксимабу, які можна вводити за допомогою гравітаційної крапельниці, інфузійного або шприцевого насоса, необхідно використовувати окрему інфузійну лінію, яку в кінці інфузії промити 0,9% стерильним р-ном натрію хлориду для ін’єкцій. Інфузійний р-н необхідно готувати в асептичних умовах; використовувати негайно після відкриття флакона. У разі розвитку легких або помірних інфузійних реакцій можна знизити швидкість інфузії, у разі розвитку тяжких інфузійних р-цій необхідно негайно та остаточно припинити терапію цетуксимабом та розпочати невідкладне лікування. При виявленні інтерстиціальних захворювань легень необхідно припинити застосування препарату та розпочати відповідне лікування. У разі розвитку шкірних реакцій, може потребуватись переривання або припинення лікування. За клінічними протоколами лікування для профілактики шкірних реакцій передбачається застосування оральних препаратів тетрацикліну (6–8 тижнів) та місцеве застосування 1% крему гідрокортизону зі зволожувачем. Для лікування шкірних реакцій застосовувались місцеві препарати кортикостероїдів помірної або сильної дії або пероральні препарати тетрацикліну. У разі розвитку тяжких шкірних реакцій застосування цетуксимабу необхідно перервати, терапію можна поновити після зниження тяжкості реакції до 2-го ступеня лише із застосуванням нижчих доз (200 мг/м2 площі поверхні тіла після другого випадку та 150 мг/м2 площі поверхні тіла — після третього випадку). Визначення сироваткового рівня електролітів рекомендується проводити до початку та періодично під час терапії цетуксимабом. За необхідності рекомендується проведення замісної терапії електролітами. Пацієнти, які отримують комбіноване лікування цетуксимабу із сполуками платини повинні перебувати під ретельним наглядом, особливо за наявності шкірних уражень, мукозиту або діареї, які можуть сприяти розвитку інфекцій. При підтвердженні діагнозу виразкового кератиту, лікування перервати або припинити. З обережністю призначати пацієнтам з кератитом, виразковим кератитом або тяжкою формою сухості очей в анамнезі. Не застосовувати для лікування пацієнтів, що страждають на колоректальний рак з мутаціями або невідомим статусом гена КRAS. Досвід застосування цетуксимабу в комбінації з променевою терапією при лікуванні колоректального раку обмежений. | Відмовитись від керування автомобілем та технікою до зникнення виявлених побічних ефектів. Необхідність контактування зі своїм лікарем у випадку виникнення симптомів гіперчутливості. |
| Цефадроксил | Не показаний для лікування менінгіту. Для пацієнтів з наявністю в анамнезі нетяжких АР на пеніциліни або інші нецефалоспоринові бета-лактамні а/б цефадроксил застосовувати з обережністю, оскільки при цьому спостерігаються перехресні АР. При виникненні АР (кропив’янка, висипання, свербіж, зниження АТ, збільшення ЧСС, порушення дихання, колапс) реакцій лікування припинити та призначити симпатоміметики, кортикостероїди та/або антигістамінні препарати. З обережністю призначати хворим із захворюванням травного тракту (коліт, діарея); наявність тяжкої і тривалої діареї під час і після закінчення терапії може вказувати на псевдомембранозний ентероколіт, тоді терапію негайно відмінити і призначити відповідне лікування (спеціальні а/б, хіміотерапія); антиперистальтики протипоказані. При тривалому застосуванні проводити періодичний контроль складу крові та функціонального стану печінки й нирок. Тривале лікування може призводити до суперінфікування патогенними грибами (Candida). Визначення глюкози у сечі під час лікування цефадроксилом необхідно проводити ферментними методами, оскільки методи, засновані на реакції відновлення, можуть давати помилкові (підвищені) результати. При тривалому лікуванні можливий хибнопозитивний прямий тест Кумбса, можливий гіповітаміноз К (геморагії) та гіповітаміноз В (стоматит, глосит, неврит, анорексія). Суспенз. для перорального застосування містить сахарозу, це враховувати хворим на ЦД. | Табл. приймати незалежно від прийому їжі; їх потрібно ковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (склянкою води). Суспенз. приймати незалежно від прийому їжі, проте пацієнтам з чутливим шлунком застосовувати після їди; фл. необхідно струшувати перед кожним використанням. Утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами, враховуючи можливість побічних реакцій з боку НС (запаморочення, головний біль, нервозність, безсоння, підвищена втомлюваність). Не можна вживати алкоголь. При тяжкій і тривалій діареї не можна застосовувати антиперистальтики. |
| Цефазолін | Перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до а/б, зробивши шкірну пробу. Цефазолін вводити в/м та в/в (краплинно та струминно); не можна вводити інтратекально. Перед початком кожного нового курсу лікування встановити, чи були у пацієнта в анамнезі реакції гіперчутливості до цефазоліну, цефалоспоринів, пеніцилінів, інших β-лактамних а/б, інших ЛЗ. Існує можливість перехресних АР між пеніцилінами та цефалоспоринами. Обережно пацієнтам, в анамнезі яких були будь-які форми АР, особливо на ЛЗ. При розвитку анафілактичних реакцій вводити адреналін (епінефрин), глюкокортикоїди і проводити інші невідкладні заходи. Застосування може призвести до хибно-позитивного тесту Кумбса (у дітей, матері яких приймали цефазолін) і дуже рідко — до розвитку гемолітичної анемії. Може призвести до виникнення антибіотикасоційованої діареї, колітів, у т. ч. псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї під час або після лікування цефазоліном необхідно виключити ці діагнози. Застосування цефазоліну припинити у випадку тяжкої та/або з домішками крові діареї і провести відповідну терапію. При відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок. З обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання ШКТ (коліт). Тривале застосування може призводити до надмірного росту нечутливих м/о, грибків і розвитку суперінфекції, що потребує прийняття відповідних заходів. При тривалому лікуванні регулярно контролювати картину крові, показники функціонального стану печінки і нирок. Пацієнтам з порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (хр. захворювання печінки, нирок, літній вік, недоїдання, тривала антибіотикотерапія), при тривалій терапії антикоагулянтами, що передувала призначенню цефазоліну, контролювати протромбіновий час. Під час лікування можуть відзначатися псевдо-позитивні результати глюкозуричних тестів, що проводяться неферментативними методами. | Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на цефазолін, утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку НС як запаморочення, судоми. |
| Цефалексин | Перед початком терапії визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших алергенів та зробити попередній тест на чутливість. Може існувати перехресна гіперчутливість між пеніцилінами та цефалоспоринами, тому цефалексин з особливою обережністю призначають пацієнтам з алергією до пеніцилінів в анамнезі. З обережністю застосовувати пацієнтам зі схильністю до алергічних захворювань (сінна гарячка, алергічний діатез) та/або з БА. Тривале застосування може призвести до дисбактеріозу та суперінфекції (кандидамікоз). При виникненні вторинної інфекції вжити запобіжних заходів. Під час лікування регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, функції печінки та нирок. При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту — припинити застосування і вжити відповідних заходів. Застосування засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказане. Лікування може асоціюватися зі зниженням протромбінової активності, тому у пацієнтів із порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (хр. захворювання печінки, нирок, муковісцидоз, літній вік, недоїдання, тривала антибіотикотерапія), пацієнтів після тривалої терапії антикоагулянтами, що передувала призначенню цефалексину, контролювати протромбіновий час та призначати їм вітамін К. Гранули для оральної суспенз.: містять цукрозу, тому не призначати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості фруктози/галактози, дефіцитом сахарази-ізомальтази або с-мом глюкозо-галактозної мальабсорбції. У лабораторній діагностиці враховувати, що цефалексин може стати причиною хибно-позитивного результату дослідження сечі на цукор та позитивної реакції Кумбса. Хибність результатів також спостерігалась у новонароджених, матері яких приймали цефалексин у період вагітності. При проведенні тестів під час застосування препарату використовувати методи, що базуються на реакціях окиснення глюкози. Може впливати на результати досліджень сечі на наявність кетонових тіл. | Гранули для оральної суспенз.: для приготування 100 мл суспенз. у пл. з гранулами додати 74 мл питної води (до мітки) та збовтати; перед кожним застосуванням добре збовтувати; не застосовувати під час прийому їжі. Капс.: застосовувати внутрішньо за 30–40 хв. до прийому їжі, не розжовувати, запивати 150–200 мл води. До з’ясування індивідуальної реакції на цефалексин (можуть виникати запаморочення, сплутаність свідомості) — дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами. При виникненні тяжкої діареї застосування засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказане. Під час терапії не вживати алкоголь. |
| Цефепім | Визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні а/б. При появі АР застосування препарату припинити. Мати на увазі діагноз псевдомембранозного коліту у випадку виникнення діареї під час лікування. При розвитку суперінфекцій необхідне застосування відповідних заходів. | Спеціальних рекомендацій немає |
| Цефіксим | Перш ніж призначати з’ясувати, чи спостерігалися раніше у пацієнта реакції гіперчутливості на цефалоспорини або пеніциліни у зв’язку з можливою перехресною гіперчутливістю. Якщо розвинулась АР на цефіксим, припинити його застосування. При виникненні анафілактичних реакцій потрібно забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів та провести необхідну терапію (адреналін, кисень, стероїди). При тривалому застосуванні можливе порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може спричинити надмірне розмноження Clostridium difficile і розвиток псевдомембранозного коліту. Інгібітори перистальтики при розвитку псевдомембранозного коліту протипоказані. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами, поліміксином В, колістином, петльовими діуретиками (фуросемідом, етакриновою к-тою) у великих дозах необхідно контролювати функцію нирок. Після тривалого застосування перевіряти стан функції гемопоезу. Може стати причиною хибно-позитивного результату реакції Кумбса та дослідження сечі на цукор за допомогою р-нів Бенедикта або Фeлінга чи за допомогою сульфату міді, але не при застосуванні тестів на основі ферментативних реакцій оксидази глюкози. Виявляти обережність при призначенні цефіксіму при наявності в анамнезі кровотеч, захворювань ШКТ (виразковий коліт, регіональний ентерит). Може збільшувати протромбіновий час, тому його з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають антикоагулянти. Табл., що дисперг. містять барвник оранжево-жовтий S (Е 110), який може спричинити алергію. | Тільки для внутрішнього застосування. Табл., що дисперг. необхідно ковтати, запиваючи достатньою кількістю води, або розчинити у воді і випити отриманий р-н одразу після приготування. Суспензію перед застосуванням добре збовтувати та дозувати мірною л. У зв’язку з можливими побічними реакціями (наприклад запамороченням) утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Не рекомендується вживати спиртні напої. |
| Цефоперазон | Перед початком терапії із застосуванням цефоперазону необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до а/б та до лідокаїну, зробивши шкірну пробу. Лікування можна розпочати до одержання результатів дослідження чутливості м/о. В/м введення здійснюється глибоко у великий сідничний м’яз або у передню поверхню стегна. Можна застосовувати і для комбінованого лікування у поєднанні з іншими а/б, якщо таке показане. З обережністю призначати пацієнтам, чутливим до пеніциліну та хворим, в яких раніше були прояви будь-якої форми алергії, особливо алергії на ЛЗ. Якщо виникає АР, відмінити цефоперазон і призначити належне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного невідкладного введення адреналіну. При необхідності застосовувати кисень, в/в КС, а також підтримувати прохідність дихальних шляхів, у т. ч. за допомогою інтубації. У пацієнтів з поганим харчуванням, з розладами всмоктування (муковісцидозом) та хворих, які тривалий час перебувають на парентеральному харчуванні необхідно контролювати протромбіновий час і у разі необхідності призначати екзогенний вітамін К. При тривалому використанні може призводити до посиленого росту резистентної мікрофлори, тому під час лікування за пацієнтами ретельно спостерігати та проводити періодичні обстеження з метою виявлення можливих функціональних порушень з боку систем організму (нирок, печінки і ССС), особливо у новонароджених (зокрема у недоношених, та інших немовлят). Можливі випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile [Clostridium difficile associated diarrhea] (CDAD), які за ступенем тяжкості варіюють від легкої діареї до летального коліту. Розвиток CDAD запідозрювати в усіх пацієнтів, у яких спостерігалися прояви діареї після застосування а/б. Необхідне ретельне вивчення анамнезу. Взяти до уваги, що 1 г цефоперазону містить 34 мг натрію для пацієнтів, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію. | Вплив препарату на здатність пацієнта керувати транспортними засобами або працювати з механізмами є малоймовірним. Не вживати спиртні напої. |
| Цефотаксим | Препарат застосовувати в/м, в/в струминно, краплинно. Перед застосуванням провести шкірні проби на чутливість до а/б та лідокаїну. Приготовлений розчин зберігати у холодильнику при температурі 2–8°С протягом 24 год. Для в/в струминного введення 1 г розчинити у 8 мл стерильної води для ін’єкц. Вводити повільно протягом 3–5 хв. Для в/в інфузії 1 г розчинити у 50 мл 0,9% р-ну натрію хлориду або 5% р-ні глюкози. Тривалість в/в інфузії — 50–60 хв. Для в/м введення 1 г розчиняти у 4 мл стерильної води для ін’єкц. або 1% р-ні лідокаїну та вводити глибоко у сідничний м’яз. З обережністю призначати хворим з обтяженим алергоанамнезом. Одночасне застосування цефотаксиму з нефротоксичними препаратами потребує контролю функції нирок; при застосуванні препарату більше 10 днів необхідний контроль периферичної крові. При встановленні с-мів псевдомембранозного коліту — відмінити застосування. При тривалому лікуванні контролювати формулу крові, а також функції печінки і нирок. У період застосування можлива позитивна пряма реакція Кумбса і псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу. Тривале застосування може призводити до підвищеного росту нечутливих м/о, що потребує припинення лікування. Якщо виникає суперінфекція — застосувати антимікробну терапію. При визначенні рівня глюкози у сечі методом відновлення можуть бути одержані хибно-позитивні результати, тому використовувати ферментний тест. | Не вживати алкоголь. Уникати керування автотранспортними засобами або роботи з іншими механізмами на період лікування. |
| Цефпіром | Перед застосуванням провести шкірну пробу на наявність підвищеної чутливості до антибіотика. Препарат вводити лише в/в (струминно або краплинно). Для приготування р-ну для в/в струминного введення 1 г або 2 г препарату розчиняють у 10 мл або 20 мл стерильної води для ін’єкц. Вводити препарат повільно, протягом 3 — 5 хв. Для пацієнтів з нирковою недостатністю 0,25 г або 0,5 г цефпірому розчиняють у 2 мл або 5 мл стерильної води для ін’єкц. Для приготування р-ну для в/в крап. введення 1 г або 2 г препарату розчиняють у 100 мл стерильної води для ін’єкц. Інфузію проводять протягом 20–30 хв. Для проведення інфузій використовують: 0,9% р-н натрію хлориду, р-н Рінгера, стандартні полііонні р-ни, такі як 5 або 10% р-н глюкози, 5% р-н фруктози, 6% р-н глюкози у 0,9% р-ні натрію хлориду. До початку лікування потрібно визначити чутливість збудників інфекції до препарату. При розвитку реакцій гіперчутливості — відмінити застосування. З обережністю призначати препарат хворим із гіперчутливістю до пеніцилінів в зв’язку з можливістю розвитку перехресної чутливості. Можливий розвиток псевдомембранозного коліту, який проявляється тяжкою довготривалою діареєю, у такому випадку лікування препаратом негайно припинити та призначити терапію, яка включає прийом внутрішньо ванкоміцину або метронідазолу. При тривалості лікування більше 10 діб проводити періодичний контроль кількості лейкоцитів. При розвитку нейтропенії терапію необхідно припинити. При одночасному застосуванні цефпірому з потенційно нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди та петлеві діуретики) — контролювати функцію нирок. Під час лікування можлива поява позитивної проби Кумбса. Може впливати на розвиток хибнопозитивних результатів при визначенні рівня глюкози у сироватці крові при використанні неспецифічних реактивів, тому рекомендовано використовувати глюкозо-оксидантні методи для визначення рівня глюкоз. | Спеціальних рекомендацій немає. |
| Цефподоксим | Тривале застосування може призвести до надлишкового росту нечутливих мікроорганізмів. При прийомі з нефротоксичними препаратами контролювати функцію нирок. | Слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. |
| Цефтазидим | Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до його р-ння. Готовий р-н можна зберігати протягом 24 год. при t° нижче 25 °С або протягом 7 днів при t° до 4 °С. Повідомлялося про тяжкі, часом летальні реакції гіперчутливості, тому у разі їх виникнення лікування негайно припинити та розпочати відповідні невідкладні заходи. Перед початком лікування визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових а/б або інших β-лактамних а/б. З обережністю призначати пацієнтам, у яких були несерйозні реакції гіперчутливості на інші β-лактамні а/б. Має обмежений спектр антибактерільної активності. Не прийнятний для монотерпії деяких типів інфекцій, якщо тільки невідомий збудник хвороби і невідомо, що він є чутливим до цього препарату або існує велика вірогідність того, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом; особливо у ацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів. Чутливий до гідролізу деякими β-лактамазами з розширеним спектром дії; тому при виборі цефтазидиму для лікування враховувати інформацію про розповсюдження м/о, що продукують β-лактамази з розширеним спектром дії. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена. Тривале лікування може призвести до надмірного росту нечутливих м/о (Candida, Enterococci); може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Постійно контролювати стан хворого. У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та при необхідності призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не призначати ЛЗ, що уповільнюють перистальтику кишечнику. Деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом, тому періодично виконувати дослідження на чутливість. | Виникнення таких побічних реакцій як запаморочення може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. |
| Цефтибутен | Обережно призначати пацієнтам з анамнезом ускладненого ШК захворювання, особливо хр. коліту. З обережністю пацієнтам із відомою або підозрюваною алергією на пеніциліни через ризик розвитку серйозних АР; при виникненні тяжких АР необхідно припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Може призвести до появи діареї, спричиненої застосуванням а/б, включаючи псевдомембранозний коліт, спричинений токсином Clostridium difficile. У пацієнтів діарея від середнього ступеня тяжкості до тяжкого або навіть життєво небезпечного (з/без дегідратації) може розвинутися як під час, так і після лікування а/б. У разі появи судом або анафілактичного шоку — негайно припинити лікування препаратом та одразу розпочати відповідну терапію. Обережно призначати пацієнтам з будь-якими АР (алергічний кон’юнктивіт, БА), через підвищений ризик розвитку серйозних реакцій гіперчутливості. Р/os суспензія містить сахарозу, тому не її застосовувати хворим із рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість фруктози, сахаразно-ізомальтазна недостатність або глюкозно-галактозна мальабсорбція. | Капс. застосовувати незалежно від прийому їжі; р/os суспензію — натщесерце. Перед прийомом р/os суспензіюї фл. інтенсивно струшувати. |
| Цефтизоксим | З обережністю призначають при псевдомембранозному коліті, ентериті або коліті, пов’язаному із застосуванням антибактеріальних ЛЗ, хворим з відомою підвищеною чутливістю до пеніциліну через можливе виникнення перехресної чутливості. | Під час лікування не можна вживати алкоголь, оскільки можливий розвиток дисульфірамоподібних реакцій. |
| Цефтриаксон | Через фізичну несумісність цефтриаксону та аміноглікозидів їх вводити окремо в рекомендованих дозах. Готувати р-ни безпосередньо перед їх застосуванням. Свіжоприготовлені р-ни зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6 год. при кімнатній t° (або протягом 24 год. при t° 2–8° С). Для в/м ін’єкц. 1 г розчиняють у 3,5 мл 1% р-ну лідокаїну. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю. Р-н, що містить лідокаїн, не можна вводити в/в. Для в/в ін’єкц. розчиняють 1 г в 10 мл стерильної води для ін’єкц.; вводять в/в повільно (2–4 хв.). В/в вливання має тривати не менше 30 хв. Не можна використостовувати р-ники, які містять кальцій. При виникненні АР одразу відмінити цефтріаксон та призначити відповідне лікування. Може збільшувати протромбіновий час, тому при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час. Можливе виникнення діареї, асоційованої з Clostridium difficile, від легкого ступеня тяжкості до коліту з фатальним наслідком. Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування а/б. При підозрі чи підтвердженні діареї, асоційованої з Clostridium difficile, необхідно відмінити а/бтерапію, яка не вливає на Clostridium difficile. Призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, а/бтерапію, до якої чутлива Clostridium difficile та хірургічне обстеження. Протягом тривалого застосування можливі труднощі у контролюванні нечутливих до препарату м/о, тому необхідний ретельний нагляд за такими пацієнтами. При виникненні суперінфекції вжити відповідні заходи. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону,рекомендується лікувати консервативно; якщо ці явища супроводжуються клінічною с-тикою, то рішення про відміну препарату приймає лікар. Не можна застосовувати кальцієвмісні р-ни для в/в введення новонародженим та пацієнтам інших вікових груп щонайменше протягом 48 год. після введення останньої дози цефтриаксону. При розвитку анемії під час застосування цефтриаксону необхідно виключити анемію, спричинену цефтриаксоном, та відмінити препарат до встановлення етіології анемії. Під час тривалого лікування регулярно контролювати картину крові. У хворих можуть відмічатися хибнопозитивні результати Кумбса. Цефтриаксон може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначені глюкози у сечі, тому під час лікування цефтриаксоном глюкозурію, при необхідності, визначати лише ферментним методом. | У зв’язку з можливістю виникнення запаморочення може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами. |
| Цефуроксим | Р-н для ін`єкц. призначений лише для в/в або в/м введення. Для в/м введення додати 3 мл води для ін’єкц. до 750 мг цефуроксиму та обережно струсити до утворення непрозорої суспенз.; для в/в введення розчинити 750 мг у не менш ніж 6 мл води для ін’єкц. 1,5 г — у 15 мл; для інфузій, що тривають не більше 30 хв., 1,5 г цефуроксиму розчиняти у 50–100 мл води для ін’єкц. Дотримуватися обережності при наявності у пацієнтів в анамнезі АР на пеніциліни або інші бета-лактамні а/б. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів. Тривале застосування може призвести до надмірного росту Candida та до надмірного росту інших нечутливих м/о (Enterococci, Clostridium difficile), у такому випадку необхідно припинити лікування. Можливий розвиток псевдомембранозного коліту, у разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування негайно припинити та провести подальше обстеження пацієнта. У високих дозах з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками (фуросемід, або аміноглікозидними а/б) через небажаний вплив на функцію нирок. Функцію нирок необхідно моніторувати у цих хворих так само, як у хворих літнього віку, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю. Під час лікування хвороби Лайма спостерігалася реакція Яриша-Герксгеймера, пацієнтам необхідно пояснити, що це звичайний наслідок антибіотикотерапії хвороби Лайма, який минає без лікування. При проведенні послідовної терапії час переходу з парентеральної терапії на пероральну визначається тяжкістю інфекції, клінічним станом пацієнта та чутливістю патогенного м/о. При відсутності клінічного покращення протягом 72 год. парентеральну терапію продовжувати. До складу суспенз. входить сахароза, що враховувати при її призначенні хворим на ЦД; та аспартам — тому не її застосовувати для лікування хворих на фенілкетонурію. | Табл., в/о застосовують внутрішньо нерозжовуючи, після їжі. Суспенз.: перед застосуванням ретельно струсити фл., приймати під час їжі. Може викликати запаморочення, тому керувати автомобілем і працювати з іншими механізмами необхідно з обережністю. |
| Циклопентолат | Залишкова акомодація може сягати 2–4 діоптрій. З обережністю застосовувати при кишковій непрохідності, гіперплазії передміхурової залози, при наявності гіперемії очей (можливе посилення абсорбції та проявів системних реакцій). Для зменшення абсорбції необхідно обережно затиснути внутрішні краї очей (біля перенісся) протягом 1 хвилини після закапування. | Утримуватись від керування транспортом та інших потенційно небезпечних видів діяльності. Препарат містить консервант — бензалконію хлорид, який може абсорбуватися м’якими контактними лінзами, знебарвлювати їх або спричиняти подразнення очей. У разі використання контактних лінз, їх необхідно зняти перед закапуванням. У разі застосування інших очних крапель необхідно зачекати не менше 15 хв. до застосування наступного препарату. |
| Циклосерин | Перед початком лікування виділити культуру мікроорганізмів, визначити чутливість штаму до циклосерину та інших ПТП. Призначається з іншими хіміотерапевтичними засобами при відсутності ефекту від лікування препаратами першої лінії, такими як стрептоміцин, ізоніазид, рифампіцин, етамбутол. Контролювати гематологічні показники, функції нирок і печінки. | Під час лікування необхідно утримуватись від керування автотранспортом і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. |
| Циклоспорин | Збільшує ризик розвитку лімфом та інших новоутворень, особливо шкіри. Може впливати на розвиток різних інфекцій, часто з опортуністичними патогенами, що може призвести до фатального кінця. Протягом перших тиж. терапії може виникнути підвищення рівня креатиніну і сечовини у сироватці. Спостереження за показниками функції нирок і печінки; контролювати АТ. Може призводити до підвищення показників ліпідів сироватки після першого місяця терапії. Спричиняє гіперкаліємію або посилює існуючу. Підвищує кліренс магнію. Обережність при лікуванні хворих на гіперурикемію. Під час лікування вакцинація може виявитися менш ефективною, застосування живих атенуйованих вакцин уникати. Не показаний хворим з неконтрольованими інфекціями і будь-якими видами злоякісних пухлин, за винятком уражень шкіри. У хворих на псоріаз можливо виникнення злоякісних новоутворень. Простий герпес активного перебігу вилікувати до початку лікування, але поява простого герпесу не причина для відміни препарату, якщо лікування вже розпочато, за винятком тяжких випадків. Шкірні інфекційні захворювання, спричинені Staphylococcus aureus, не є абсолютним протипоказанням для терапії препаратом. Уникати призначення еритроміцину внутрішньо, він має здатність підвищувати концентрацію циклоспорину в крові. | Капсули ковтати цілими. Уникати надмірного надходження калію з їжею, не застосовувати калійвмісні препарати, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, ангіотензин-2-рецептора антагоністи, беручи до уваги рівень калію у сироватці. Не повинні одночасно отримувати УФ В-опромінювання або ПУВА терапію. |
| Циклофосфамід | Постійний контроль картини периферичної крові — не рідше 2-х р/тиж (лікування припинити при лейкопенії нижче 2,5 тис. в 1 мкл або тромбоцитопенії нижче 100 тис. в 1 мкл). Рівень форменних елементів починає відновлюватися ч/з 7–12 днів після введення. Не застосовувати у лікуванні пацієнтів з вітряною віспою (в т.ч. недавно перенесеною або після контакту з захворілими), з оперізувальним герпесом та іншими г. інфекційними захворюваннями. З обережністю призначають хворим з подагрою або нефролітіазом у анамнезі, після адреналектомії (необхідна корекція замісної гормонотерапії та доз циклофосфаміду). З обережністю при лікуванні з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, у хворих, які одержували протипухлинну хіміотерапію або променеву терапію. Контролюють активність печінкових трансаміназ, рівень білірубіну, концентрацію сечової кислоти у плазмі крові, діурез і питому щільність сечі, проводять тести на виявлення мікрогематурії. | Застосовувати під контролем лікаря, який має досвід використання протипухлинних хіміотерапевтичних препаратів. Жінкам дітородного віку користуватися надійними засобами контрацепції. Може виникати запаморочення, головний біль, погіршення зору, зниження здатності до управління транспортним засобом |
| Цинаризин | Може викликати розлади в епігастральній ділянці; прийом після їжі зменшує подразнення шлунку. Пацієнтам із хворобою Паркінсона можна призначати, коли користь від застосування переважає можливий ризик прогресування цієї хвороби. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимістю фруктози або недостатністю сахарози-ізомальтози, не застосовувати цей препарат. | Утриматися від вживання алкоголю, застосування депресантів ЦНС. Обережність при керуванні транспортом та машинами, при роботі в умовах підвищеного травматизму. Застосування уникати при порфирії |
| Цинку оксид | Мазь застосовують лише при поверхневих ураженнях шкіри. Препарат не наносити на інфіковані ураження шкіри та застосовувати для лікування гнійничкових захворювань. | Уникати потрапляння мазі в очі та на поверхні ран. Якщо пелюшковий висип у дитини не зникає протягом 48−72 годин від початку застосування препарату, необхідно припинити лікування і звернутися за повторною консультацією до лікаря-педіатра. |
| Ципрогептадин | Тривале лікуваня може спричинити порушення з боку органів кровотворення (лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). У разі появи пропасниці, фарингіту, уражень слизової оболонки щік, блідості, жовтяниці, гематом нез’ясованого походження або незвично сильної кровотечі необхідно зробити аналіз крові. | На початку лікування забороняється керувати автотранспортом та працювати зі складними механічними засобами, оскільки в цей період може розвинутися запаморочення або сонливість; алкоголь може посилювати седативний вплив антигістамінних засобів на ЦНС; до складу сиропу входить сахароза: в 1 чайній ложці (5 мл) міститься 2 г, в 1 десертній ложці (10 мл) — 4 г сахарози; тому сироп не можна давати дітям з непереносимістю фруктози або порушенням всмоктування глюкози/галактози, та з недостатністю сахарази/мальтази; містить 5% алкоголю: в 1 чайній ложці сиропу (5 мл) міститься 0,25 г, в 1 десертній ложці (10 мл) — 0,5 г алкоголю. |
| Ципротерон | При лікуванні патологічних відхилень у статевій сфері алкоголь може усувати пригнічувальну дію його на статевий потяг. Не призначається до завершення статевого дозрівання. Регулярно перевіряти функцію печінки, кори надниркових залоз, робити аналіз крові з визначенням кількості еритроцитів. При болях у верхній частині живота, збільшенні печінки, ознаках внутрішньочеревної кровотечі при диференційній діагностиці врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. При виникненні задишки при диференційній діагностиці враховувати стимулюючий вплив на дихальну систему прогестерону та синтетичних прогестагенів, що супроводжується гіпокапнією та компенсаторним респіраторним алкалозом. Пацієнти з артеріальними або венозними тромботичними явищами, цереброваскулярними хворобами в анамнезі, з пухлинами на пізній стадії — у групі підвищеного ризику розвитку тромбоемболічних явищ у подальшому. Вводиться в/м. При дуже повільному введенні р-ну можна уникнути появи короткочасних реакцій, що спостерігаються під час ін’єкції масляного р-ну (напади кашлю, розлади зовнішнього дихання). | Пацієнти, діяльність яких вимагає підвищеної уваги (наприклад оператори машин, водії тощо), повинні враховувати, що застосування препарату може зумовлювати втомлюваність і зниження активності та здатності до концентрації уваги. |
| Ципрофлоксацин | Застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами. Не рекомендується для лікування пневмококових інфекцій. З обережністю із супутніми препаратами, які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT. Розрив сухожилля (переважно ахілового) спостерігався при застосуванні в осіб літнього віку або у зв’язку з попереднім лікуванням глюкокортикоїдами. З обережністю при порушеннях з боку сухожиль в анамнезі, асоційованими з лікуванням хінолонами. Хворі на епілепсію і пацієнти, які мають в анамнезі порушення функції ЦНС (зниження судомного порога, судоми в анамнезі, зниження кровообігу в судинах мозку, зміни у структурі головного мозку або інсульт), можуть приймати ципрофлоксацин лише у випадку переважання очікуваної користі над можливим ризиком, оскільки такі хворі належать до групи ризику через можливі побічні реакції з боку ЦНС. Якщо одночасно застосовують кілька ЛЗ для місцевого застосування в око, зачекати щонайменше 5 хв між їх застосуванням. | Фторхінолони можуть впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС. При виникненні реакцій фоточутливості (подібних до сонячних опіків) терапію припинити. З обережністю при порушеннях з боку сухожиль в анамнезі, асоційованими з лікуванням хінолонами. Якщо затуманення зору виникає під час закапування очних крап., зачекати доки зір проясниться, перш ніж керувати автотранспортом або іншими механізмами. |
| Цисплатин | Для приготування або введення р-нів препарату не використовувати голки або набори для в/в вливання, що містять деталі з алюмінію; при контакті з яким утворюється осад, який призведе до втрати активності препарату. Перед початком терапії і перед кожним наступним курсом лікування визначати рівні креатиніну сироватки, азоту сечовини крові, кліренс креатиніну, концентрації магнію, калію і кальцію в крові; для максимального зниження нефротоксичності проведення гідратації. Має значну ототоксичність; перед початком лікування і перед кожним наступним введенням препарату робити аудіометричне обстеження хворого. Ч/з можливість пригнічення функції кісткового мозку повторні курси терапії не проводити, поки вміст тромбоцитів у периферичній крові не досягне рівня 100х109/л, лейкоцитів — не менше 4×109/л. Під час терапії регулярно стежити за картиною периферичної крові. Регулярно проводити неврологічне обстеження. За винятком пацієнтів, які одержують цисплатин у дозах понад 60 мг/м2 поверхні тіла і у яких секреція сечі не перевищує 1000 мл за 24 год., хворим не призначати форсований діурез канальцевими діуретиками, оскільки це може призвести до ушкодження нирок і посилення ототоксичності. Профілактичне застосування антиеметиків може допомогти запобігти нудоті та блюванню або знизити їх інтенсивність; втрати рідини внаслідок блювання і діареї мають бути компенсовані | Може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. І чоловіки, і жінки репродуктивного віку, які приймають цисплатин, повинні користуватися контрацептивними засобами для запобігання заплідненню під час і щонайменше протягом 6 місяців після лікування препаратом; якщо після закінчення терапії пацієнт бажає мати дітей, йому попередньо проконсультуватися у фахівця-генетика. Оскільки лікування цисплатином може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які в майбутньому бажають стати батьками, необхідно порадитися стосовно кріоконсервації їх сперми до початку терапії |
| Циталопрам | Для зменшення ймовірності виникнення парадоксального тривожного ефекту рекомендується починати лікування з низької дози. Ризик суїциду може посилюватися на початкових етапах одужання, тому лікування пацієнтів, особливо тих, які мають високий ризик суїцидальної поведінки, супроводжувати уважним наглядом на початку терапії та після змін дози. Підвищення дозування циталопраму для пацієнтів з симптомами акатизії може бути шкідливим. У пацієнтів з маніакально-депресивним розладом можлива зміна фази на маніакальну, застосування циталопраму пацієнту з маніакальною фазою припинити. уникати застосування циталопраму пацієнтам з нестабільною епілепсією і ретельно контролювати стан пацієнтів з контрольованою епілепсією. Застосування СІЗЗС може змінювати контроль глікемії, що вимагає корекції антидіабетичної терапії. При виникненні с-мів серотонінового с-му (тривога, тремор, міоклонус, гіпертермія) негайно припинити лікування. Необхідно з обережністю призначати СІЗЗС пацієнтам, які приймають одночасно засоби, що впливають на згортання крові або інші засоби, які збільшують ризик кровотеч, а також пацієнтам із крововиливами в анамнезі. Рекомендується поступове зменшення дози протягом кількох тижнів або місяців для припинення застосування препарату, ч/з ризик с-му відміни. Лікування депресивних епізодів у пацієнтів із психозом може посилити психотичні симптоми; з обережністю застосовувати у пацієнтів із значною брадикардією, г. ІМ або некомпенсованою СН; електролітні порушення (гіпокаліємія та гіпомагніємія) мають бути відкориговані перед тим, як розпочати лікування циталопрамом. провести ЕКГ та припинити застосування циталопраму, якщо протягом лікування з’являються ознаки серцевої аритмії. Таблетки містять моногідрат лактози, тому хворим на рідкісні спадкові порушення у вигляді чутливості до галактози, недостатності лактази або мальтабсорбції глюкози-галактози не їх приймати. | Таблетки можна приймати у будь-який час протягом дня, незалежно від прийому їжі. Пєнти та їх близькі мають бути попереджені про необхідність уважного моніторування випадків суїцидальних ідей, поведінки та негайно звернутися по медичну допомогу у разі розвитку таких с-ів. Циталопрам має слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, тому пацієнтам потрібно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та іншими механізмами. |
| Цитарабін | Призначають лікарі, які мають досвід протипухлинної терапії. З обережністю розпочинати терапію у хворих з медикаментозною мієлосупресією. В початковий період лікування щоденні дослідження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, статус кісткового мозку. Кількість формених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися після відміни препарату, досягаючи мінімуму ч/з 12–24 дні після припинення терапії. Терапія може бути відновлена при чітких ознаках відновлення кісткового мозку. Може відмічатися тромбофлебіт у місці ін’єкції або інфузії препарату, біль і запалення у місці п/ш введення. При швидкому введенні великих доз спостерігається блювання, яке може тривати протягом декількох год після ін’єкції. Ця дія менш виражена при проведенні інфузій. Може спричиняти гіперуремію внаслідок швидкого лізису неопластичних клітин. Контролювати рівень сечової кислоти в крові, бути готовим до усунення гіперуремії медикаментозними або іншими методами. При комбінації з іншими ЛЗ, можуть бути випадки г. панкреатиту. Вплив на персонал внаслідок професійного контакту: може відмічатися легке подразнення очей. Періодичне потрапляння препарату на шкіру, тривалий контакт можуть спричинити подразнення. При випадковому контакті промити забруднену ділянку водою з милом. Не користуватися розчинником, що містить бензиловий спирт, при інтратекальному введенні. Розводять 0,9% р-ном натрію хлориду без консерванту і використовують його негайно. При інтратекальному введенні може спричинити системні токсичні прояви; потрібен пильний контроль функцій гемопоетичної системи | Під час лікування може спостерігатися дискомфорт, запаморочення або нудота. У такому випадку керувати транспортними засобами чи іншими автоматизованими системами не рекомендується. |
| Цитизин | Остаточне припинення паління має статися до п’ятого дня від початку лікування. Необхідно застосовувати тільки коли пацієнт має серйозний намір відмовитися від паління. Застосування препарату і одночасне паління можуть призвести до посилення побічних дій нікотину (до нікотинової інтоксикації). Немає достатнього клінічного досвіду застосування у хворих з ІХС, СН, АГ, церебро-васкулярними захворюваннями, облітеруючими артеріальними захворюваннями, гіпертиреоїдизмом, пептичною виразкою шлунка, цукровим діабетом, нирковою або печінковою недостатністю, з деякими формами шизофренії, пацієнтів з хромафінними пухлинами надниркової залози і гастроезофагеальною рефлексною хворобою. Цим категоріям хворих препарат призначати лише після уважної оцінки лікаря співвідношення користь/ризик. Табл. містять лактози моногідрат, тому не їх застосовувати у пацієнтів з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, з дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози. | Табл. приймати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини. Після завершення лікування проявити волю і не дозволяти собі палити жодної сигарети. Зазвичай не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, але на початку лікування утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами. |
| Ціанокобаламін | Проводити систематичний аналіз крові. При тенденції до розвитку лейко- та еритроцитозу дозу зменшити або припинити лікування. Не можна застосовувати з препаратами, які підвищують згортання крові.У період лікування необхідно контролювати показники периферичної крові: на 5–8-й день лікування визначають вміст ретикулоцитів, концентрацію заліза. Кількість еритроцитів, гемоглобіну та кольоровий показник необхідно контролювати протягом 1 місяця 1–2 р/ тиждень, а далі — 2–4 р/місяць.Після досягнення гематологічної ремісії контроль периферичної крові проводять не рідше 1 р/4–6 міс. | Заборонено керування транспортними засобами та виконання іншої роботи, що потребує підвищеної уваги. |
| Шлунковий сік | Спеціальних рекомендацій немає. | Приймають перорально під час або після їди. При зберіганні у теплому місці швидко втрачає активність. При потраплянні в очі — промити уражене око великою кількістю води, накласти асептичну пов’язку та звернутися по допомогу до лікаря-офтальмолога. |
Коментарі