Шляхи реформування галузі охорони здоров’я: пропозиції Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів

Доступ до охорони здоров’я є ключовим аспектом права на здоров’я. Нерівність у забезпеченні доступу до медичної допомоги призводить до катастрофічних наслідків як для громадян, так і для громадського здоров’я, що в підсумку призводить до збільшення видатків на цю сферу.

Тому Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) закликала членів Ради Європи забезпечити доступ до всіх необхідних ресурсів охорони здоров’я на всій своїй території для вразливих груп населення, до інформації щодо системи охорони здоров’я, включно з програмами вакцинації та скринінгу, та вжити заходів для прискорення імплементації Європейської соціальної хартії (переглянутої) включно з висновками та рішеннями Європейського комітету з соціальних прав.

Зважаючи на важливість виконання Європейської конвенції з прав людини з огляду на ст. 2 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, демонстрація прихильності до виконання справедливих рекомендацій ПАРЄ є важливим показником руху в напрямку євроінтеграції та відновлення довіри до намірів влади в Україні.

На жаль, ознаки ігнорування державою своїх зобов’язань із забезпечення права на здоровʼя містяться в підходах і методах формування і провадження політики в сфері медичних послуг.

Загальний обсяг видатків на охорону здоров’я становить менше 50 млрд грн. Багато це чи мало? Катастрофічно мало. Потрібно виділяти справедливий, рекомендований європейський мінімум — 7% ВВП, що становить 110 млрд грн. Так, навіть попередні мініс­три, скромно вказували, що потреби охорони здоров’я недофінансовані майже на 40%, тобто бюджет на 2015 р. у цій сфері мав би бути понад 70 млрд грн. На їхню думку.

Новий склад Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я теж наполягає на збільшенні витрат.

Новий Уряд вирішив інакше. Сьогодні пропонується скасувати положення про безоплатну медицину, а отже, харчування в лікарнях стане платним офіційно, законодавча вимога про фінансування охорони здоров’я на рівні 10% ВВП скасовується, щоб не заважала. У черговий раз лунає популістська мантра щодо переходу на страхову медицину в майбутньому.

Для порівняння, на проведення централізованої закупівлі лікарських засобів та медичних виробів на 2015 р. закладено лише 1,5 млрд грн., що на фоні девальвації гривні, введення ПДВ на операції з постачання та ввезення на територію України ліків та медичних виробів є катастрофічним показником. У 2014 р. ця сума становила 2,2 млрд грн. При цьому загальна вартість утримання державного апарату в Україні знаходиться на рівні 89 млрд грн.

Вкотре демонструється відсутність уваги держави до здоров’я громадян, що провокує зростання недовіри, ухиляння від сплати податків та усвідомлення необхідності застосування методів прямої демократії.

В Україні ВВП на 1 громадянина у 2014 р. становив приблизно 40 тис. грн., або близько 3,3 тис. грн. на місяць. Якщо держава забирає половину, то іншої половини не вистачить на життя. Тому громадяни вимушені приховувати від державного перерозподілу свої доходи. Просто щоб вижити, оплатити не лише лікування, але й харчування в лікарнях. Хвороба ж приводить до зубожіння цілі сім’ї.

У Європі це яскраво проявилося на прикладі Греції, який показав, що обмеження видатків на охорону здоров’я призводить не лише до занепаду даної сфери, а й навіть до гуманітарної кризи, стимулює ксенофобію та расизм проти біженців, мігрантів та інших соціальних груп, що сьогодні надзвичайно важливо для України.

Тим не менше в проекті Стратегії бадьоро продовжується традиція проголошення нових ініціатив та пропонується приймати нові правові акти^{1, 2}, без оцінки виконання прийнятих раніше. Імплементація ініціатив громадського контролю та вимоги належного розслідування вчинених посадовими особами правопорушень не згадуються.

Авторами пропонується вчиняти низку дій без надання доступних ресурсів чи технологій для належного дотримання прав людини на охорону здоровʼя. Це відбувається на фоні правового нігілізму з боку МОЗ України, який проявляється навіть в таких крайніх формах, як ігнорування рішень судів.

Критичні напрямки та мінімальні вимоги до Уряду

Настав час, коли держава має довести свою зацікавленість у збереженні здоров’я громадян негайними й конкретними заходами, що рятують життя вже сьогодні.

Екстрена медична допомога

Створення та належне забезпечення системи екстреної медичної допомоги (СЕМД) призведе до щорічного збереження життя понад 10 тис. громадян, здоров’я та працездатності понад 200 тис. осіб, сприятиме запобіганню інвалідності у понад 30 тис. осіб, переважно працездатного та репродуктивного віку. Тобто кожний рік ці працездатні громадяни зроблять свій внесок у ВВП та зможуть утримати 200 тис. пенсіонерів.

Це стосується мирного часу. В умовах військових дій належна СЕМД дозволяє задіяти людські та технічні ресурси для підвищення рівня можливостей медичної служби Міністерства оборони України. Тому потрібно ставити питання про співфінансування СЕМД з бюджету Міністерства оборони України.

Інтенсивна медична допомога

Основна причина пізньої госпіталізації при гострих хірургічних захворюваннях — це неякісна діагностика з боку медпрацівника первинної ланки охорони здоров’я та недовіра населення до системи медичної допомоги.

Практично при всіх гострих хірургічних станах частка померлих після операцій серед доставлених до клініки пізніше, ніж через 24 год помітно вища, ніж серед госпіталізованих у першу добу від початку захворювання. Наприклад, при защемленні грижі летальність під час операції в пацієнтів, доставлених пізніше 24 год від початку захворювання в середньому була більш ніж втричі вищою, ніж серед хворих, доставлених у першу добу.

Приклад: інфаркт міокарда — захворювання, максимально загрозливе для життя громадянина. Летальність у першу добу становить близько 30%. Своєчасна діагностика й госпіталізація в першу добу зменшує кількість смертей удвічі.

У зв’язку з тим, що щорічно в Україні виявляється величезна кількість інфарктів міокарда, ефективність роботи служби охорони здоров’я прямо впливає на збереження тисяч життів.

Відома думка багатьох експертів про те, що до 35% усіх пацієнтів, які померли в стаціонарах від гострого інфаркту міокарда, померли протягом першої доби. За результатами патологоанатомічного дослідження, причинами летальності практично в половині випадків були помилки діагностики на догоспітальному й стаціонарному етапах (на початку 90-х років ХХ ст. цей показник становив до 40%). За останні роки в кілька разів збільшилася кількість випадків, коли діагноз «гострий інфаркт міокарда» встановлювали пацієнту тільки після його раптової смерті в стаціонарі.

Крім того, належне забезпечення екстреної та інтенсивної медичної допомоги дозволить різко зменшити кількість загиблих від нещасних випадків та поранень під час бойових дій, знизити рівень інвалідизації хворих і постраждалих, стійкої та тимчасової втрати працездатності.

Належне фінансування екстреної та інтенсивної медицини в розмірі 7 млрд грн. на рік призведе до:

• збільшення обсягу валового внутрішнього продукту на 1%, що становить 17 млрд грн. як результат стабільної праці громадян, чиє життя, здоров’я і працездатність були збережені завдяки системі медичної допомоги;
• зменшення видатків на соціальний захист і реабілітацію інвалідів, надання їм пільг та адресної допомоги;
• зменшення видатків Фонду загальнообо­­в’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також видатки Пенсійного фонду України на виплату пенсій по інвалідності та втраті годувальника, доплати, надбавок та підвищення до зазначених виплат тощо;
• відновлення населення України за рахунок громадян репродуктивного віку, чиє життя, здоров’я і працездатність було збережено;
• адаптація законодавства України до міжнародних стандартів забезпечення населення екстреною та невідкладною медичною допомогою.

Фармацевтична політика та деякі аспекти доступності ліків

В Україні в контексті регуляторної політики щодо доступності, якості, ефективності лікарських засобів та їх цільового призначення зроблено багато. Але через непослідовність і корупцію європейські стандарти використовуються як основа для створення бар’єрів та обслуговування недобросовісної конкуренції. Стандартами охоплено практично всі ланки від створення, випробування, виробництва препаратів до їх застосування, але через специфічне розуміння дотримання європейських процедур, вони, на жаль, працюють не на благо хворому. Про це у проекті Стратегії згадується в декількох загальних реченнях.

Спрощення реєстрації лікарських засобів

Аналіз проекту Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення демонструє, що з 394 міжнародних непатентованих найменувань препаратів, рекомендованих ВООЗ для країн, що розвиваються, 32% на ринку України відсутні та замінені на ліки з Державного формуляра лікарських засобів, які за лікувальною дією наближені до тих лікарських засобів, що не представлені на ринку. Ефективність терапії цими препаратами також «наближена» і не відповідає доказовій медицині. Ще 21% ринку займають виключно генеричні імпортні ліки. Тому у зв’язку з економічною недоступністю лікарі їх замінюють на більш дешеві формули. Фактично це означає застосування не за призначенням і, незважаючи на їх фармацевтичну якість, не можна говорити про ефективність.

Аналогічна ситуація спостерігається й у разі порівняння фармакотерапії, що застосовується в Україні, з Британським національним формуляром, який містить близько 1300 міжнародних непатентованих найменувань препаратів для країн ЄС.

З огляду на це процедуру визнання реєстрації ліків можна застосувати саме до цих 32% відсутніх у Державному реєстрі лікарських засобів України, які необхідні для забезпечення лікувального процесу за міжнародними стандартами: застосування препаратів з доведеною ефективністю через їх цільове призначення. Але проект Стратегії не містить навіть згадки про зазначену проблему.

Дешеві лікарські засоби: одна зі складових відсутності

У проекті Стратегії взагалі не йдеться про те, як гармонізувати вектор фармацевтичного бізнесу з вектором охорони здоров’я щодо доступності лікарських засобів, яка, за визначенням ВООЗ, визначає доступність охорони здоров’я. Через те, що прибуток товаропровідної системи (дистриб’ютор, аптека) від виробника лікарських засобів до споживача формується за рахунок націнки у відсотках від вартості продукту, а не у вартості оплати за послуги аптеки. Така ситуація призводить до того, що фармацевтичний бізнес не зацікавлений у реалізації та виробниц­тві дешевих препаратів.

Це яскраво продемонстрував пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою. Коли аптеки перестали боятися позбавлення ліцензії у разі відсутності дешевого асортименту, суттєво зменшилися обсяги продажу препаратів першої групи, вартість яких відшкодовується на 90%.

Першочергові кроки до відновлення довіри до влади:

1) демонстрація Урядом політичної волі та гарантування повної доступності ліків та витратних матеріалів для екстреної та інтенсивної медичної допомоги, забезпечення відділень реанімації та анестезіології, наприклад, через товарне кредитування, під державні гарантії.

Інвестиції: 7 млрд грн. Повернення 17 млрд грн. в перший рік;

2) впровадження реімбурсації в контрольованих Україною районах Донецької та Луганській обл. Це врятує життя, зменшить соціальну напругу, викличе довіру. Дасть змогу забезпечити доступність ліків для поранених. Держава відпрацює спроможність забезпечувати ліками.

Інвестиції: 300 млн грн. Повернення 600 млн грн. за перший рік;

3) негайне впровадження механізму надання податкової знижки на лікування, визначеного ст. 166 розділу IV Податкового кодексу України. Це стимулює добровільне медичне страхування.

Залучення коштів 2–5 млрд грн. на рік;

4) Президент має видати указ про вільну лікарську професію. Це продемонструє політичну волю медикам — виконавцям завдань держави в охороні здоровʼя.

Коротка довідка щодо діяльності Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів³

Рада є неурядовою організацією, яка сприяє створенню пацієнтоцентричної системи охорони здоров’я в Україні. Ця діяльність здійснюється, зокрема шляхом побудови експертної платформи для врахування та впровадження у вітчизняну медичну практику найкращого вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері захисту прав та безпеки пацієнтів, консультування та представлення інтересів хворих та медичних працівників з питань розробки й удосконалення політики в галузі охорони здоров’я, оцінки медичних технологій, медичної шкоди, проведення кампаній з підвищення рівня обізнаності, незалежної громадської експертизи, участі в підготовці кадрів на до- та післядипломному рівнях (юридична, медична, соціальна).

Задля виконання своєї місії Рада провела більше 7000 консультацій за запитами пацієнтів, бере участь у десятках експертних груп, сформованих українською владою, у заходах, ініційованих професійним співтовариством у якості ключових лідерів думки з питань охорони здоров’я, висвітлює у ЗМІ нагальні питання захисту прав та безпеки пацієнтів.

Уряд залучає Раду також як експертну установу для пошуку оптимальних рішень щодо проблем охорони здоров’я та надання пропозицій стосовно їх вирішення⁴. Рада є партнером Ради Європи з розроблення Національного плану дій з безпеки пацієнтів відповідно до Плану дій Ради Європи для України на 2011–2014 рр. «Партнерс­тво заради реформ»⁵.

Рада підготувала й подала перший у світі коментар на національний звіт Уряду щодо виконання ст. 11 Європейської соціальної хартії.

За ініціативою Ради ПАРЄ прийняла Декларацію від 25.07.2013 р. № 544, де прямо вказується, що обмежений бюджет на охорону здоров’я може мати катастрофічні наслідки для українських пацієнтів. Враховуючи право на життя, закріплене в ст. 2 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і право на охорону здоров’я, закріплене у ст. 11 Європейської соціальної хартії, ПАРЄ закликає Верховну раду України переглянути позицію щодо розподілу бюджетних коштів на охорону здоров’я з урахуванням прав людини та вжити відповідні заходи в Парламенті.

25 січня 2013 р. Рада Європи привітала Раду з успішним проведенням Першого національного конгресу з безпеки пацієнтів «Безпека пацієнта — Безпека лікарів — Безпека держави» і публікацією «Зеленої книги Національного плану дій з безпеки пацієнтів».

Під час Революції гідності за ініціативою Ради організовано 2 підпільні госпіталі. Агресія Росії консолідувала зусилля медичної спільноти та Ради з метою організації Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова. Створення мобільного шпиталю стало можливим завдяки підтримці народу України та представників бізнесу, участі медичної спільноти, організаційних можливостей Ради, Української резервної армії (http://www.medbat.org.ua). Це автономне добровольче формування, що координує свою діяльність з Міністерством оборони України, Генеральним штабом, іншими силовими структурами України за підтримки МОЗ України.

Читайте також: Реформи починаються там, де закінчуються гроші

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!