Пати гільйотинованого МОЗ

22 Квітня 2016 1:37 Поділитися
21 квітня 2016 р. — парламентський день, що практично суцільно був присвячений проблематиці охорони здоров’я (окрім, мабуть, «найгарячішого» на сьогодні кадрового питання), — ретельно співпав у часі з проведенням у Києві прес-конференції на тему «Як продовжуватиме реформу обезголовлене Міністерство охорони здоров’я?». У ній взяли участь Максим Іонов, голова Громадської ради при Міністерстві охорони здоров’я (МОЗ) України, а також представники благодійного фонду (БФ) «Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів» — Вік­тор Сердюк, його президент, та Ольга Скорина, керівник юридичної служби БФ.

Відкриваючи медійний захід, Максим Іонов висловив стурбованість у зв’язку з досить неоднозначною ситуацією з непризначенням нового міністра охорони здоров’я у той час, коли новий Уряд вже працює повним ходом. За його словами, серед кандидатів на цю посаду фігурували близько 15 прізвищ — можливо, деякі з них відмовилися від пропозиції, а інші (мабуть, більшість), навпаки, надто прагнули очолити даний галузевий орган центральної виконавчої влади. Але у будь-якому випадку, сам цей факт свідчить насамперед про те, наскільки високою є політична ціна вказаної посади. «У тих умовах, в яких сьогодні опинилася Україна, сформувати Уряд без очільника МОЗ — це, принаймні, соромно. Адже конгломерат кричущих проблем, що накопичилися у галузі охорони здоров’я протягом останнього часу, все одно вкрай необхідно вирішувати — та аж ніяк не за залишковим принципом. І якби була особа, здатна це робити і нести за це відповідальність, то нехай би Прем’єр-міністр і Парламент нарешті з нею визначилися», — сподівається громадський діяч.

1

Щодо подальшого ходу реформи охорони здоров’я, він зауважив, що серед різних бачень її концепції та стратегії, предметних дій та реальних механізмів втілення у життя, які сповідують і просувають різні гілки влади та інституції, ефективного консенсусу досі не знайдено. «Мушу констатувати, що ситуація з просуванням реформи (яка є політично надважливим питанням державної політики) на сьогодні залишається вкрай незадовільною. Єдине, на що лишається покладатися, — це на досягнення певної консолідації поглядів, цілей та зусиль між Комітетом з питань охорони здоров’я Верховної Ради України та Парламентом загалом, майбутнім міністром та апаратом МОЗ України загалом, окремими інститутами громадянського суспільства та громадським сектором загалом: така консолідація буде конче необхідна, щоб зрушити реформу з мертвої точки», — зауважив М. Іонов, а також повідомив, що певна робота в даному руслі проводиться Громадською радою при МОЗ України.

Так, ще наприкінці минулого року було зосереджено увагу на вельми делікатному та абсолютно прикладному питанні, а саме — визначенні економічного підґрунтя (інакше кажучи — економічного обґрунтування) реформи охорони здоров’я. З цією метою було налагоджено співпрацю з усіма департаментами охорони здоров’я обласних державних адміністрацій. За результатами обробки результатів зворотного зв’язку та надходження пропозицій від них керівник галузевого громадського консультативно-дорадчого органу констатує, що справді є з ким працювати: надходять фахові думки, озвучуються професійні підходи, які свідчать про наявність потужних інтелектуальних ресурсів в системі охорони здоров’я України на місцях. Водночас з місць лунають нарікання стосовно того, що у профільному центральному органі виконавчої влади, на жаль, до цих пропозицій дослухаються не завжди (а в переважній більшості — ніколи), тож відповідальні та значущі для медичного обслуговування населення рішення все одно доводиться приймати здебільшого самостійно. «Я більше ніж переконаний, що економічне обґрунтування реформ — питання перспективне, яке будуть активно розглядати і новий Прем’єр-міністр, і майбутній міністр охорони здоров’я. Адже неминуче постануть нагальні питання розрахунків у сфері охорони здоров’я (власне, вони вже давно постали), — і дуже важливо, щоб процес їх вирішення відбувався в рамках відкритого публічного обговорення, а не так, щоб його кулуарні результати пост-фактум вийшли у вигляді вже готової та обробленої інформації. Громадська рада при МОЗ України до цього максимально долучена і, сподіваюся, буде продовжувати плідно опрацьовувати цей напрямок», — наголосив оратор.

Ольга Скорина висловила глибоке переконання, що відсутність міністра не повинна впливати на діяльність міністерства. Поточну ситуацію вона оцінила як наслідок реформ, які так чи інакше вже були здійснені, однак зауважила, що втілення будь-якої реформи має бути підпорядковане головній, над-стратегічній меті — забезпеченню безперебійної діяльності самої системи. Лікарі повинні працювати, а пацієнти — отримувати медичну допомогу, незважаючи ні на що. Тим більше, що ми вже маємо досвід катаклізмів, знаємо, що статися може будь-що, — але водночас слід розуміти, що система надання медичної допомоги не повинна зупинятися ні на хвилину, а людина, що звернулася до закладу охорони здоров’я, повинна отримати необхідне лікування. Доповідач окремо зупинилася на питаннях спеціалізованої медичної допомоги, зокрема, хворим онкологічного профілю (з огляду на високу вартість лікування — однієї з найбільш вразливих категорій пацієнтів), і відзначила, що останнім часом ситуація з доступом таких хворих до відповідної фармакотерапії погіршується. Серед причин було названо перебої з тендерними закупівлями лікарських засобів, випадки «зависання» коштів на рахунках МОЗ України тощо, а головне — критичне недофінансування галузі.

Розглядаючи питання цінової доступності лікарських засобів, Віктор Сердюк спростував думку щодо їх високої вартості в Україні, натомість, посилаючись на дані певних сучасних міжнародних порівняльних досліджень, заявив, що ціни на ліки в Україні є найнижчими у Європі. Водночас він закликав зважити на зіставлення цінового інтегралу з рівнем доходів та ступенем платоспроможності населення: «Умовно кажучи, щоб лікувати артеріальну гіпертензію, українцю треба працювати 4 дні, а громадянину Німеччини (де ці таблетки нехай навіть на порядок дорожчі) — кілька годин. У цьому і різниця: у наших співгромадян не вистачає кош­тів, щоб придбати ці ліки», — наполягає доповідач і нагадує, що БФ «Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів» за дорученням голови Громадської ради при МОЗ України ще на початку поточного року здійснив та оприлюднив експертний висновок звіту МОЗ України про свою діяльність за 2015 р., і результати цього висновку — у розрізі відповідності як чинному законодавству, так і здоровому глузду — виявилися, на жаль, вельми невтішними.

Також було піднято тему скорочення ліжкового фонду майже на третину, визначеного відповідною урядовою постановою. У цьому контексті М. Іонов додав, що, йдучи на такий принциповий крок, продиктований міркуваннями економії коштів, були чомусь залишені поза увагою прості аж до банальності, втім вельми важливі аспекти, зокрема: ліжка скорочуються, натомість весь обсяг навантаження господарських проблем, прив’язаних до цих ліжок, залишається. Ці питання досі не вирішені, і на місцях будуть лише накопичуватися. «Аналізуючи трансформацію охорони здоров’я (не кажучи про останні 20 років, а хоча б за період з часів Революції гідності), ми вимушені констатувати, що і пацієнти, і лікарі (які продовжують самовіддано працювати) залишені сам на сам зі своїми труднощами. Це дуже прикро, коли держава відсторонюється від нагальних проблем медичного забезпечення, займаючись суто бюрократичними організаційними питаннями. Я не впевнений, наскільки у цьому вин­ні колишній міністр або його попередники — вірогідніше, справа в тому, що надзвичайно важко змінити недолугу систему без верховної політичної волі, що базувалася б на баченні інституту охорони здоров’я головним пріоритетом в країні. Втім, скажімо, заступники міністрів також впливають на державну політику в галузі, тож, — якщо вже призначення міністра є таким важливим і принциповим політичним питанням, — може доцільно розглянути можливість хоча б призначення його заступників віднести на рівень певного громадського обговорення. Допоки сфера охорони здоров’я залишається полем кулуарних політичних торгів чи підкилимних маніпуляцій, я підозрюю, ми так і залишимося в умовах отакої напівзруйнованої-напівнедобудованої системи. Політикам, власне, і вигідно, щоб панувала ситуація хаосу і безладу. Якщо ви цього не помітили — придивіться уважніше. Поточні тенденції вказують саме на це», — вважає М. Іонов.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті