Законопроект «Про безоплатне та пільгове забезпечення лікарськими засобами окремих категорій населення»

24 мая 2016 10:23 Версия для печати

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вношу на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про безоплатне та пільгове забезпечення лікарськими засобами окремих категорій населення».

Доповідати законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буду особисто.

Народний депутат України
В.З. Рабінович

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про безоплатне та пільгове забезпечення лікарськими засобами окремих категорій населення»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту

Ринкова економіка сама по собі не може забезпечити справедливий розподіл доходів. Вона приводить до їх диференціації, в результаті чого частина населення опиняється за межею бідності. Цим породжується потреба у соціальному захисті. Соціальний захист населення є комплексом економічних, соціальних та правових заходів і сукупністю інститутів, що забезпечують усім громадянам країні рівні можливості для підтримання певного рівня життя, а також підтримку окремих соціальних груп населення. Це комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим факторам. Соціальна захищеність включає систему заходів, що захищають будь-якого громадянина країни від економічної та соціальної деградації в результаті безробіття, хвороби, виробничої травми, народження дитини, інвалідності, старості тощо, а також надання медичних послуг та допомог сім’ям з дітьми.

Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно.

У зв’язку із низьким рівнем життя українців, невідповідності соціальних та пенсійних виплат реальному прожитковому мінімуму громадян викликає необхідність встановлення додаткових державних гарантій щодо пільгового та безоплатного забезпечення лікарськими засобами окремих соціально- незахищених верств населення.

Пільги на придбання ліків передбачені у постанові Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань», однак дія цієї постанови не поширюється громадян, які знаходяться не на амбулаторному лікуванні.

У зв’язку із європейськими прагненнями України та з огляду на практику європейських країн, варто зазначити, що в низці європейських країн, таких як Норвегія, Чехія, Італія, Іспанія та Польща відповідні програми вже запроваджено.

2. Мета і завдання прийняття проекту

Метою прийняття даного законопроекту є законодавче врегулювання питання безоплатного та пільгового забезпечення лікарськими засобами окремих соціально-незахищених верст населення.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту

Проектом закону пропонується визначити наступне:

держава гарантує безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів категоріям громадян, визначеним цим Законом;

безоплатний відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів здійснюється: 1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім’ї: дітям віком до трьох років; учасникам бойових дій та інваліди війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; інвалідам I і II груп відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; неповнолітнім дітям померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; пенсіонерам, які отримують пенсію за віком або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника); інвалідам, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; інвалідам та особам, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; дітям-інвалідам відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; учасникам війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу: дітям з багатодітних сімей відповідно до Закону України «Про охорону дитинства»; особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 3 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; жертвам нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»; неповнолітнім дітям померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; особам, які працювали з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями; ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації відповідно до законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

визначення права на отримання окремими групами населення пільг щодо пільгового забезпечення лікарськими засобами за рецептами лікарів, які відпускаються залежно від середньомісячного сукупного доходу сім’ї, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому Кабінетом Міністрів України, особам, визначеним статтями 2 та 3 цього Закону. При цьому відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах провадиться аптеками, що перебувають у державній та комунальній власності, за рецептами, виписаними за місцем проживання осіб лікарями державних та комунальних закладів охорони здоров’я, а на лікарські засоби, вартість яких підлягає державному відшкодуванню, лікарями закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування за узгодженням зі структурними підрозділами охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Рецепт оформляється особистим підписом лікаря та його печаткою;

у разі потреби особи, визначені цим Законом, можуть придбати необхідні їм лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому Кабінетом Міністрів України, із наступним відшкодування їх вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

фінансове забезпечення безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рахунок бюджетних коштів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров’я. Заходи щодо безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів є видатковими зобов’язаннями України та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції щодо забезпечення соціальних прав і гарантій громадян України. Для розвитку та поліпшення матеріально-технічної бази, спрямованої на забезпечення безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів, можуть залучатися кошти підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної, матеріальної та технічної допомоги, а також добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та громадських об’єднань, інші не заборонені законодавством джерела.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у даній сфері правового регулювання є Конституція України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», постанова Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань».

Реалізація положень поданого законопроекту не потребує внесення змін до інших законів України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

На момент прийняття цього законопроекту він не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Для фінансування у подальшому є державна програма «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру», на яку пропонується спрямувати окремим чином видатки у сумі 4 149 019,0 тисяч гривень, що може стати суттю окремого законопроекту. Ці кошти мають спрямуватись на профілактику захворювань, інвалідності і смертності населення, підвищення якості та ефективності надання медичної допомоги, в тому числі, на безоплатне та пільгове забезпечення ліками окремих категорій громадян.

6. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття проекту

Прийняття цього проекту законопроекту сприятиме підвищенню соціальної захищеності соціально незахищених громадян та зниження смертності в Україні.

Народний депутат України
В.З. Рабінович

Проект

від 18.05.2016 р. за реєстраційним № 4687

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про безоплатне та пільгове забезпечення лікарськими засобами окремих категорій населення

Цей Закон відповідно до Конституції встановлює механізм реалізації державної гарантії ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування та дотримання права громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.

Стаття 1. Гарантії дотримання права громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу

1. Держава гарантує безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів категоріям громадян, визначених цим Законом.

Стаття 2. Безоплатний відпуск лікарських засобів

1. Безоплатний відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів здійснюється:

1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім’ї:

дітям віком до трьох років;

пенсіонерам, які отримують пенсію за віком або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника);

учасникам бойових дій та інваліди війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

інвалідам I і II груп відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

неповнолітнім дітям померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

інвалідам, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв’язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв’язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

інвалідам та особам, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

дітям-інвалідам відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

учасникам війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу:

дітям з багатодітних сімей відповідно до Закону України «Про охорону дитинства»;

особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 3 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

жертвам нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»;

дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»;

особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»;

неповнолітнім дітям померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 3, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

особам, які працювали з моменту аварії на Чорнобильській АЕС до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями;

ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветерани Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації відповідно до законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

2. Визначення права на отримання окремими групами населення пільг щодо пільгового забезпечення лікарськими засобами за рецептами лікарів, які відпускаються залежно від середньомісячного сукупного доходу сім’ї, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 3. Пільговий відпуск лікарських засобів

1. Відпуск лікарських засобів з оплатою 50 відсотків їх вартості за рецептами лікарів здійснюється:

дітям віком від трьох до шести років;

депортованим особам, які досягли пенсійного віку або є інвалідами, відповідно до Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»;

реабілітованим особам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами, відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»;

почесним донорам України відповідно до Закону України «Про донорство крові та її компонентів» і громадянам України, нагородженим нагрудним знаком «Почесний донор СРСР», відповідно до постанови Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. № 240/95-ВР «Про введення в дію Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Стаття 4. Порядок відпуску лікарських засобів

1. Безоплатно і на пільгових умовах відпускаються лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому Кабінетом Міністрів України, особам, визначеним статтями 2 та 3 цього Закону.

2. Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах провадиться аптеками, що перебувають у державній та комунальній власності, за рецептами, виписаними за місцем проживання осіб лікарями державних та комунальних закладів охорони здоров’я, а на лікарські засоби, вартість яких підлягає державному відшкодуванню, лікарями закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування за узгодженням зі структурними підрозділами охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Рецепт оформляється особистим підписом лікаря та його печаткою.

Фельдшери закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування мають право виписувати рецепти хворим із затяжними і хронічними захворюваннями у разі продовження лікуючим лікарем курсу лікування із зазначенням своєї посади та завіренням цього рецепта власним підписом та печаткою закладу охорони здоров’я.

Особи, які обслуговуються у відомчих лікувально-профілактичних закладах і мають право на безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів, отримують їх у аптеках, закріплених за цими закладами.

3. Безоплатний відпуск лікарських засобів дітям-інвалідам здійснюється за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя.

4. У разі потреби особи, визначені статтями 2 та 3 цього Закону, можуть придбати необхідні їм лікарські засоби, зазначені у переліку лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, затвердженому Кабінетом Міністрів України, із наступним відшкодування їх вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів

1. Фінансове забезпечення безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рахунок бюджетних коштів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров’я. Заходи щодо безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів є видатковими зобов’язаннями України та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції щодо забезпечення соціальних прав і гарантій громадян України.

2. Для розвитку та поліпшення матеріально-технічної бази, спрямованої на забезпечення безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів, можуть залучатися кошти підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, іноземних держав та міжнародних організацій у вигляді благодійної, гуманітарної, матеріальної та технічної допомоги, а також добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, благодійних організацій та громадських об’єднань, інші не заборонені законодавством джерела.

Стаття 6. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Статтю 8 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993р., № 4, ст.19 із наступними змінами) доповнити частиною четвертою наступного змісту:

«Держава гарантує громадянам безоплатне та пільгове надання лікарських засобів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, окремим категоріям громадян, визначеним законом».

У зв’язку із чим частини четверту і п’яту вважати відповідно частинами п’ятою і шостою.

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами державної виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону;

забезпечити розроблення та затвердження в установленому порядку комплексної державної програми щодо безоплатного та пільгового забезпечення лікарськими засобами окремих категорій громадян, визначених цим Законом;

створити координаційний центр для організації роботи з консультування громадян України щодо безкоштовного та пільгового забезпечення лікарськими засобами окремих категорій громадян.


Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України «Про безоплатне та пільгове забезпечення лікарськими засобами окремих категорій населення»

Діюча редакція Редакція із запропонованими змінами
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Основи законодавства України про охорону здоров’я
Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров’я
Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров’я і забезпечує його захист.Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медичної допомоги, до якої належать:екстрена медична допомога;первинна медична допомога;вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров’я також за епідемічними показаннями та безоплатне проведення медико-соціальної експертизи.
Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров’я
Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров’я і забезпечує його захист.Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медичної допомоги, до якої належать:екстрена медична допомога;первинна медична допомога;вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров’я також за епідемічними показаннями та безоплатне проведення медико-соціальної експертизи.
Відсутня. Держава гарантує громадянам безоплатне та пільгове надання лікарських засобів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, окремим категоріям громадян, визначеним законом.
У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров’я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
Судовий захист права на охорону здоров’я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров’я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
Судовий захист права на охорону здоров’я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

 

Народний депутат України
В.З. Рабінович

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи