Законопроект «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги».

Доповідати законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Богомолець Ольга Вадимівна.

СПИСОК АВТОРСЬКОГО КОЛЕКТИВУ

проекту Закону України«Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

1. Богомолець Ольга Вадимівна – народний депутат України VІІІ скликання, голова комітету з питань охорони здоров’я.
2. Біловол Олександр Миколайович – народний депутат України VІІІ скликання.
3. Кириченко Олексій Миколайович – народний депутат України VІІІ скликання.
4. Колганова Олена Валеріївна – народний депутат України VІІІ скликання, секретар комітету з питань охорони здоров’я.
5. Корчинська Оксана Анатоліївна – народний депутат України VІІІ скликання, перший заступник голови комітету з питань охорони здоров’я.
6. Сисоєнко І.В. – народний депутат України VІІІ скликання, заступник голови комітету з питань охорони здоров’я.
7. Шипко Андрій Федорович – народний депутат України VІІІ скликання.
8. Шурма Ігор Михайлович – народний депутат України VІІІ скликання.
9. Яриніч Костянтин Володимирович – народний депутат України VІІІ скликання.
10.  Глузман Семен Фішелевич – Президент Асоціації психіатрів України.
11.  Пінчук Ірина Яківна – головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Психіатрія. Наркологія», директор Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.
12.  Павленко Олександра Сергіївна – перший заступник Міністра охорони здоров’я.
13.  Шум Сергій Сергійович – заступник директора Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.
14.  Черкашина Юлія – помічник народного депутата України, адвокат.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Норми чинного законодавства щодо надання психіатричної допомоги потребують принципових змін з метою приведення у відповідність до міжнародних норм та європейської практики.

Зокрема, це стосується положень щодо обмеження свободи осіб, які страждають на психічні розлади.

Положеннями частин першої та другої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна. У рішенні по справі «М. проти України» від 19 квітня 2012 року (заява № 2452/04, пункт 69) Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд) зазначив, що поняття позбавлення свободи включає в себе як об’єктивний елемент, а саме, тримання особи в обмеженому просторі протягом тривалого часу, так і суб’єктивний – відсутність згоди особи на таке позбавлення свободи. Однак, затримання особи може призвести до порушення статті 5 Конвенції навіть тоді, коли особа сама погодилась на нього. Згода особи на поміщення в психіатричний заклад для стаціонарного лікування може вважатись дійсною для цілей Конвенції тільки за наявності достатніх і достовірних свідчень того, що психічна здатність особи дати згоду та розуміти її наслідки була об’єктивно встановлена в ході справедливої і належної процедури і що вся необхідна інформація стосовно госпіталізації та запланованого лікування була надана в адекватний спосіб. Отже, поміщення недієздатної особи без її згоди і у випадку, коли вона не може за станом свого здоров’я дати таку згоду, до психіатричного закладу, з якого вона не може у будь-який момент вийти за власним бажанням, прирівнюється до позбавлення свободи, оскільки вона тримається в обмеженому просторі протягом тривалого часу за відсутності її згоди.

Положеннями статті 26 Конвенції про права інвалідів передбачено, що держави-учасниці вживають, зокрема за підтримки з боку інших інвалідів, ефективних і належних заходів для того, щоб надати інвалідам можливість для досягнення й збереження максимальної незалежності, повних фізичних, розумових, соціальних та професійних здібностей і повного включення й залучення до всіх аспектів життя. Із цією метою держави-учасниці організовують, зміцнюють та розширюють комплексні абілітаційні та реабілітаційні послуги й програми, особливо у сфері охорони здоров’я, зайнятості, освіти й соціального обслуговування, таким чином, щоб ці послуги та програми починали реалізуватися якомога раніше й ґрунтувалися на багатопрофільній оцінці потреб і сильних сторін індивіда та сприяли залученню та включенню до місцевої спільноти й до всіх аспектів життя суспільства, мали добровільний характер і були доступні для інвалідів якомога ближче до місць їхнього безпосереднього проживання, зокрема в сільських районах.

Також врегулювання потребує ситуація із застосуванням примусових заходів медичного характеру.

За даними ВООЗ, розлади психічного здоров’я серед неповнолітніх засуджених є більш поширеними, ніж серед дорослих, при цьому 95% з них має принаймні один психічний розлад, а 80% мають більше ніж один психічний розлад. В той же час, за даними дослідників США, щонайменше 20% молодих правопорушників мають тяжкий психічний розлад. Відповідно до Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями, усі заклади повинні мати у своєму розпорядженні принаймні одного кваліфікованого медичного працівника, досвідченого в галузі психіатрії, повинні виявляти всі психічні захворювання, які могли б перешкодити перевихованню в’язня, повинні піклуватися про покращення психічного стану засудженого, а згідно п. 82, в’язнів, які страждають на психічні захворювання треба брати під нагляд і лікувати в спеціальних закладах під керівництвом лікарів. Медичні та психіатричні служби, що працюють у пенітенціарних закладах, повинні забезпечувати психіатричне лікування всіх в’язнів, що його потребують. Крім того, відповідно до Правил ООН щодо захисту неповнолітніх позбавлених волі, неповнолітній, що страждає на психічне захворювання, повинен проходити лікування в спеціалізованій установі під незалежним медичним контролем.

У справі «Горшков проти України» Європейським судом з прав людини було зазначено, що в Україні участь особи, до якої вже застосовують примусові заходи медичного характеру при розгляді справ про продовження, зміну виду чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру, очевидно не є обов’язковою. Можливості пацієнта у такому провадженні обмежені, оскільки він не є стороною провадження. Суд повторював, що ключовою гарантією Конвенції є те, що особа, яка примусово утримується у психіатричному закладі, повинна мати право на судовий перегляд за її власним бажанням. Конвенція вимагає в першу чергу наявність незалежного правового засобу, за допомогою котрого особа, яка утримується, має можливість постати перед суддею, який визначить законність даного утримання. Доступ особи, яка утримується, до судді, не має залежати від доброї волі адміністрації закладу, де утримується особа, використовуватись за розсудом керівництва медичного закладу.

У справі «Анатолій Руденко проти України», Європейським судом з прав людини зазначалось, що можливість пацієнтів отримати інший висновок незалежних експертів-психіатрів це принцип, що також включений до Принципів ООН захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги, є важливою гарантією від можливого свавілля при прийнятті рішень стосовно продовження застосування примусового лікування.

У справі «Наталія Михайленко проти України», Європейським судом з прав людини зазначалось, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних, а право звертатися до суду щодо перегляду рішення про визнання недієздатності, є одним із найважливіших прав для відповідних осіб, адже у разі ініціювання такої процедури вона буде вирішальною для всіх прав і свобод, на які впливає визнання недієздатності. Вітчизняний підхід згідно з яким особи, які визнані недієздатними, не мають права на безпосередній доступ до суду з метою поновлення своєї цивільної дієздатності, не відповідає загальній тенденції, що панує на європейському рівні.

Даний законопроект розроблено з метою створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та попередження свавілля при їх госпіталізації в психіатричних закладах та приведення чинного законодавства до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги ув’язненим.

2. Цілі та завдання проекту Закону

Необхідність прийняття проекту Закону обумовлена потребою створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та попередження свавілля при їх госпіталізації в психіатричних заклад, а також створення умов для розвитку абілітаційних і реабілітаційних програм. Законопроект покликаний виправити систему, яка призводить до програшу України в Європейському суді з прав людини. Законом передбачається привести вітчизняне законодавство до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Проект Закону передбачає внесення змін Закону України «Про психіатричну допомогу», Основ законодавства про охорону здоров’я, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України з метою забезпечення прав недієздатних осіб та осіб з обмеженими можливостями. Зокрема, передбачається видалити дискримінуючи норми, що дозволяють стерилізацію недієздатних осіб без їх згоди. Передбачається забезпечити право недієздатних осіб і пацієнтів на доступ до правосуддя та захист від свавілля лікарів-психіатрів при застосуванні примусових заходів медичного характеру. Також законопроектом пропонується врегулювати пільгове пенсійне забезпечення працівників психіатричних закладів.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Правовідносини регулюються Законом України «Про психіатричну допомогу», Основами законодавства про охорону здоров’я, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України. Крім того, прийняття проекту Закону дозволить попередити витрати з Державного бюджету України особам, які виграють справи в Європейському суді з прав людини проти України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Прийняття проекту Закону сприятиме поліпшенню стану надання психіатричної допомоги та підвищенню соціальної захищеності осіб, які страждають на психічні розлади. Дозволить поліпшити доступ осіб з вадами психічного здоров’я до правосуддя. Попередить випадки нелюдського поводження з недієздатними особами (стерилізація без згоди особи). Дозволить поліпшити якість надання психіатричної допомоги ув’язненим. Попередить заяви громадян до Європейського суду з прав людини проти України.

Проект

від 15.04.2016 р. реєстраційний № 4449

Закон України

Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Законі України «Про психіатричну допомогу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 19, ст.143 із наступними змінами):

1) у преамбулі:

після слів «соціального захисту» доповнити словом «навчання»;

після слів «беруть участь у наданні психіатричної допомоги» доповнити словами «здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади»;

2) у статті 1:

абзац четвертий викласти в такій редакції:

«психіатрична допомога – комплекс спеціальних заходів, спрямованих на профілактику, раннє виявлення (в тому числі шляхом проведення профілактичних оглядів), діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну, психологічну та соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами»;

абзац сьомий викласти в такій редакції:

«заклад з надання психіатричної допомоги – психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення, кабінет тощо всіх форм власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги»;

після абзацу сьомого доповнити новими абзацами восьмим та дев’ятим такого змісту:

«заклад соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, – стаціонарна соціально-медична установа, заклад соціальної підтримки (догляду) та інші суб’єкти, що надають соціальні послуги особам, які страждають на психічні розлади та потребують соціального захисту, на підставах та в порядку, передбачених законодавством»;

«навчальний заклад для спеціального навчання – загальноосвітня санаторна школа-інтернат, інші загальноосвітні навчальні заклади, що забезпечують реалізацію права дітей, які страждають на психічні розлади, на загальну середню освіту»;

У зв’язку з цим абзаци восьмий – одинадцятий вважати відповідно абзацами десятим – тринадцятим;

3) У частині першій статті 4 слова «заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями» замінити словами «заходів лікування,медичної,психологічної та соціальноїреабілітації та надання освітніх послугз мінімальними соціально-правовими обмеженнями тазгідно із затвердженими клінічними протоколами та стандартами надання психіатричної допомоги тощо»;

4) У статті 5:

у частині першій:

абзац другий викласти в такій редакції:

«цільове фінансуваннянадання психіатричної допомоги в обсязі, необхідному для забезпечення гарантованого рівня та належної якості психіатричної допомогизгідно із затвердженими клінічними протоколами, стандартами надання психіатричної допомоги та національною програмою охорони психічного здоров’я»;

абзац дев’ятий після слів «догляд за ними» доповнити словами «в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;

абзац одинадцятий після слів «в установленому законом порядку» доповнити словами «та нагляд за дотриманням цих квот»;

у частині другій:абзац другий викласти в такій редакції:

«створюютьзаклади з надання психіатричної допомоги та забезпечуютьнадання психіатричної допомоги гарантованого рівня»;

абзац четвертий після слова «безоплатне» доповнити словами «спеціальне (корекційне)»;

абзац четвертий після слів «психічні розлади» доповнити словами «створюють навчальні заклади для спеціального навчання осіб, які страждають на психічні розлади»;

в абзаці п’ятому слово «лікувально-виробничі» виключити;

абзац шостий викласти в такій редакції:

«організовують гуртожитки та інші місця проживання, створюють заклади соціального захисту для осіб, які страждають на психічні розладита потребують спеціальних умов проживання абовтратили соціальний зв’язок»;

абзац дев’ятий перед словами «здійснюють відповідно до законів інші заходи» доповнити словами «забезпечують відповідно до законодавства надання соціальних послуг особам, які страждають на психічні розлади»;

5) у статті 6:

у частині першій слова «у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «у закладі з надання психіатричної допомоги чи перебування в закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або навчальному закладі для спеціального навчання»;

частину третю після слів «За усвідомленою» доповнити словом «письмовою»;

частину шосту після слів «Забороняється без» доповнити словом «письмової»;

частину шосту після слів «або без» доповнити словом «письмової»;

6) у частині четвертій статті 7:слова «за усвідомленою згодою особи» замінити словами «за усвідомленою письмовою згодою особи»;слова «за згодою її батьків» замінити словами «за письмовою згодою її батьків»;слова «за згодою її законного представника» замінити словами «за письмовою згодою її законного представника»;7) у статті 8:у частині другій слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;перше речення частини третьої після слів «її психіатричного огляду» доповнити словами «у разінеобхідності супроводжувати для здійснення госпіталізації дозакладу з надання психіатричної допомоги»;8) у статті 9:частину першу після слів «психічного розладу,» доповнити словами «в тому числі спричиненого вживанням психоактивних речовин,»;перше речення частини другої після слів «психіатричним оглядам» доповнити словами «в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин,або позачерговим(у процесі діяльності)у випадку виникнення психічного розладу в проміжок часу між оглядами»;у другому реченні частини другої слова «попередніх іперіодичних психіатричних оглядів» замінити словами «попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин,»;частину третю після слів «психічного розладу,» доповнити словами «в тому числі спричиненого вживанням психоактивних речовин,»;9) у статті 10:

у назві статті слова «Психіатричні заклади» замінити словами «Заклади з надання психіатричної допомоги»;

у першому реченні частини першої слова «психіатричними закладами» замінити словами «закладами з надання психіатричної допомоги»;

частину першу після першого речення доповнити новими реченнями такого змісту:

«Психіатрична допомога засудженим до позбавлення волі надається в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги, що відносяться до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Психіатрична допомога неповнолітнім надається окремо від повнолітніх осіб.»;

10) у статті 11:у першому реченні частини другої:

слова «за усвідомленою згодою особи» замінити словами «за усвідомленою письмовою згодою особи»;

слова «за згодою її батьків» замінити словами «за письмовою згодою її батьків»;

слова «за згодою її опікуна» замінити словами «за письмовою згодою її опікуна»;

частини третю – сьому виключити;

У зв’язку з цим частини восьму – десяту вважати відповідно частинами третьою – п’ятою;

11) у статті 12:

у першому реченні частини першої:

слова «за усвідомленою згодою особи» замінити словами «за усвідомленою письмовою згодою особи»;

слова «за згодою її батьків» замінити словами «за письмовою згодою її батьків»;

слова «за згодою її опікуна» замінити словами «за письмовою згодою її опікуна»;

у частині другій:

у першому реченні слова «без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника» замінити словами «без усвідомленої письмової згоди особи або без письмової згоди її законного представника»;

у другому реченні слова «без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника» замінити словами «без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника»;

у частині третій:

у другому реченні слово «Заява» замінити словами «Письмова заява»;

у третьому реченні:слова «До заяви» замінити словами «До письмової заяви»;слова «без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника» замінити словами «без її усвідомленої письмової згоди та без письмової згоди її законного представника»;

у частині п’ятій:

у першому реченні:

слово «лікар-психіатр» замінити словами «лікар-психіатр, який надає особі таку психіатричну допомогу,»;

після слів «за місцем проживання» доповнити словами «(реєстрації або мешкання)»;

слово «заяву» замінити словами «письмову заяву»;

у другому реченні:

слова «До заяви» замінити словами «До письмової заяви»;

слова «без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника» замінити словами «без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника»;

частину сьомувикласти в такій редакції:

«Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку або за рішенням суду про задоволення заяви представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.»;

12) у статті 13:

у назві статті слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині першій:

у першому реченні:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

слова «за її усвідомленою згодою» замінити словами «за її усвідомленою письмовою згодою»;

у другому реченні слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

третє речення виключити;

У зв’язку з цим четверте речення вважати відповідно третім;

у третьому реченні слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині третій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

після слів «примусового заходу медичного характеру» доповнити словами «та при застосуванні запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку,»;

13) у статті 14:

у назві статті слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині першій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

слова «без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника» замінити словами «без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника»;

14) у статті 15:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 15. Огляд особи віком до 14 років (малолітньої особи), госпіталізованої до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за згодою її законних представників»;

частину першу викласти в такій редакції:

«Особа віком до 14 років (малолітня особа), госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги на прохання або за письмовою згодою її законних представників, підлягає обов’язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів, за участю лікаря-психіатра дитячого, закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цієї особи у закладі з надання психіатричної допомоги та надання їй стаціонарної психіатричної допомоги.»;

частину другу викласти в такій редакції:

«При подальшому перебуванні в закладі з надання психіатричної допомоги зазначена в цій статті особа підлягає огляду комісією лікарів-психіатрів за участю лікаря-психіатра дитячого не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження чи припинення надання їй стаціонарної психіатричної допомоги.»;

у частині третій слова «або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною» виключити;

15) у статті 16:

у назві статті слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині першій:

у першому реченні:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

після слів «протягом 24 годин» доповнити словами «(не враховуючи вихідних та святкових днів)»;

у другому реченні слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

у частині другій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

після слів «протягом 24 годин» доповнити словами «(не враховуючи вихідних та святкових днів) з часу госпіталізації»;

слова «психіатричного закладу» замінити словами «такого закладу»;

у частині третій слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у частині п’ятій слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

16) у статті 17:

у частині першій слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

у частині другій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

після слів «одного разу на місяць» доповнити словами «(з часу госпіталізації)»;

у частині третій:

у першому реченні слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у другому реченні слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у другому реченні слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

17) у статті 19:

частину другу викласти в такій редакції:

«За рішенням суду застосовуються примусові заходи медичного характеру, передбачені Кримінальним кодексом України.»;

частини третю – п’яту виключити;

після частини другої доповнити новими частинами третьою – шостою такого змісту:

«Примусові заходи медичного характеру застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця проживання особи.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

До неповнолітніх примусові заходи медичного характеру застосовуються відокремлено від повнолітніх осіб в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється в порядку, передбаченому Кримінальним кодексом України.»;

18) у статті 22:

у частині другій:

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

слова «психіатричного закладу» замінити словами «такого закладу»;

слова та цифри «протягом 24 годин» замінити словами та цифрами «протягом 48 годин»;після слів «з дня її надходження» доповнити словами «не враховуючи вихідних та святкових днів»;у частині третій:

слова «психіатричних закладів» замінити словами «закладів з надання психіатричної допомоги»;

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

у другому реченні частини четвертої після слів «чи представника психіатричного закладу, що подав заяву,» доповнити словом «адвоката»;

19) у статті 23:

назву статті викласти в такій редакції:

«Влаштування особи до закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або навчального закладу для спеціального навчання»

у частині першій:

у першому реченні:

слово «поміщення» замінити словом «влаштування»;

слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,»;

слова «особиста заява особи» замінити словами «особиста письмова заява особи»;

слова «або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною,» виключити;

слова «заява батьків « замінити словами «письмова заява батьків»;

у другому реченні слова «психоневрологічному закладі для соціального захисту» замінити словами «закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади»;

у частині другій слова «психоневрологічному закладі для соціального захисту» замінити словами «закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади»;

у частині третій:

у першому реченні:

слова «психоневрологічного закладу для спеціального навчання» замінити словами «навчального закладу для спеціального навчання»;

слова «заява одного з його батьків» замінити словами «письмова заява одного з його батьків»;

у другому реченні слова «психоневрологічного закладу для спеціального навчання» замінити словами «навчального закладу для спеціального навчання»;

у частині четвертій:

слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,»;

слова « спеціального навчання» замінити словами «навчального закладу для спеціального навчання»;

20) у статті 24:

у назві статті слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

у частині першій:

слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

слова «психоневрологічному закладі для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або для перебування у навчальному закладі для спеціального навчання»;

у частині другій:

у абзаці першому слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

у абзаці другому слова «заява особи» замінити словами «письмова заява особи»;

у абзаці третьому слова «або особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною,» виключити;

у абзаці четвертому слова «психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

21) у статті 25:

у частині третій:

абзац четвертий після слів «соціальної допомоги» доповнити словом «соціальних послуг»;

у абзаці восьмому слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

у абзаці дев’ятому слова «згоду або відмову» замінити словами «письмову згоду або письмову відмову»;

у абзаці тринадцятому слова «за власним бажанням» замінити словами «за власним письмовим бажанням»;

абзац п’ятнадцятий після слів «судових засіданнях» доповнити словами «висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні»;

в абзаці шістнадцятому слова «психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги чи закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади,або навчального закладу для спеціального навчання»;

у частині четвертій:

у абзаці першому слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

у абзаці восьмому слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги»;

абзац дев’ятий після слів «згідно з законодавством» доповнити словами «в тому числі на період застосування до особи примусових заходів медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України»;

у абзаці першому частини п’ятої слова «психіатричному закладі» замінити словами «закладі з надання психіатричної допомоги»;

22) у статті 26:

у частині першій слова та цифри «15 років» замінити словами та цифрами «14 років»;частину другу після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «якщо це не може завдати шкоди її психічному здоров’ю або призвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб»;23) у статті 27:у частині першій слова « право на пільги « замінити словами «право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги»;у частині другій слова «встановлення діагнозу психічного захворювання,» виключити;частину четверту після слів «прийняті ними рішення» доповнити словами «дії чи бездіяльність»;

24) у статті 28:

у назві статті слова «в тому числі здійснюють догляд за особами» замінити словами «здійснюють догляд, в тому числі надають соціальні послуги особам»;

у частині першій слова «в тому числі здійснюють догляд за особами» замінити словами «здійснюють догляд, в тому числі надають соціальні послуги особам»;

25) у статті 29:

у назві статті слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання»;

у частині першій:

у абзаці першому слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання»;

у абзаці другому після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціального захисту, соціальних послуг, спеціального навчання»;

у абзаці четвертому:

після слів «психіатрична допомога» доповнити словами «соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання»;

після слів «психіатричну допомогу» доповнити словами «соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання»;

слова «психіатричного закладу» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання»;

у абзаці шостому після слів «психіатрична допомога» доповнити словами «соціальний захист, соціальні послуги, спеціальне навчання»;

у абзаці сьомому слова «(за вибором осіб, яким надається психіатрична допомога) про стан їх здоров’я та перебування у психіатричному закладі» замінити словами «про стан здоров’я осіб, яким надається психіатрична допомога, соціальний захист, соціальні послуги (за вибором таких осіб) або які здійснюють спеціальне навчання, та їх перебування у закладі з надання психіатричної допомоги, закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчальному закладі для спеціального навчання»;

у абзаці восьмому після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціального захисту, соціальних послуг, спеціального навчання»;

у абзаці десятому після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціального захисту, соціальних послуг або спеціальному навчанні,»;

у абзаці одинадцятому після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціального захисту, соціальних послуг або спеціальним навчанням,»;

26) у статті 32:

назву статті після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «соціальним захистом осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальним навчанням»;

у першій частині:

після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «здійсненні їх соціального захисту або проходженні ними спеціального навчання,»;

слова «закладу для соціального захисту чи спеціального навчання» замінити словами «закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, навчального закладу для спеціального навчання»;

частину другу після слів «психіатричної допомоги» доповнити словами «здійсненні їх соціального захисту або проходженні ними спеціального навчання»;

27) у тексті Закону слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі.2. В Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст.19 із заступними змінами):частину другу статті 49 виключити.3. У Законі України «Про пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10 із наступними замінами):у частині першій статті 60 слова «психіатричних закладах охорони здоров’я» замінити словами “закладах з надання психіатричної допомоги”4. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40—44, ст. 356 із заступними змінами):абзац другий у частині п’ятій статті 281 виключити.

5. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 40—42, ст. 492 із заступними змінами):

1) частину четверту статті 241 після слів «експертизи за заявою» доповнити словами «самої фізичної особи,»;2) У тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» та слова «наркологічний або психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі.6. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131 із заступними змінами):1) частину другу статті 95 доповнити абзацом другим наступного змісту: «Розгляд питання про зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися за заявою самої особи, до якої вони застосовуються, не частіше ніж один раз на 6 місяців. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутись до обраного нею незалежного від закладу з надання психіатричної допомоги лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про доцільність продовження надання особі такої психіатричної допомоги.»;2) у тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі;7. У Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88 із заступними змінами):

1) у частині першій статті 512 слова «не є обов’язковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання» замінити словами «є обов’язковою»;

2) частину третю статті 514 доповнити новим абзацом другим наступного змісту:

«Розгляд питання про зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися за заявою самої особи, до якої вони застосовуються, не частіше ніж один раз на 6 місяців. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутись до обраного нею незалежного від закладу з надання психіатричної допомоги лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про доцільність продовження надання особі такої психіатричної допомоги.»;

3) у тексті Кодексу слова «психіатричний заклад» в усіх відмінках і числах замінити словами «заклад з надання психіатричної допомоги» у відповідному відмінку і числі;

8. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 3-4, ст. 21 із наступними змінами):

у статті 116:

частину першу доповнити новим абзацом другим наступного змісту:

«Особи, які мають психічні розлади, перебувають під постійним наглядом лікаря-психіатра та отримують психіатричну допомогу в закладах з надання психіатричної допомоги.»;у частині другій:після першого речення доповнити новим другим реченням такого змісту:«Психіатрична допомога в місцях позбавлення волі надається відповідно до законодавства про психіатричну допомогу.»;у третьому реченні слова «забезпечують охорону здоров’я» замінити словами «забезпечують охорону здоров’я, в тому числі психічного здоров’я»;

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

ВИСНОВОК

Головного науково-експертного управління

від 11.05.2016

на проект Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо надання психіатричної допомоги»

(реєстр. № 4449 від 15.04.2016 р.)

У законопроекті пропонується внести зміни до Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про психіатричну допомогу» з метою «створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та приведення чинного законодавства до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги ув’язненим» (п. 2 пояснювальної записки).

Передбачається, зокрема, встановити, що:

– «держава гарантує цільове фінансуваннянадання психіатричної допомоги … згідно із затвердженими клінічними протоколами, стандартами надання психіатричної допомоги та національною програмою охорони психічного здоров’я» (зміни до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу»);

– «психіатрична допомога засудженим до позбавлення волі надається в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги, що відносяться до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я» (зміни до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про психіатричну допомогу»);

– «розгляд питання про зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися за заявою самої особи, до якої вони застосовуються, не частіше ніж один раз на 6 місяців. Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутись до обраного нею незалежного від закладу з надання психіатричної допомоги лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров’я та про доцільність продовження надання особі такої психіатричної допомоги» (зміни до ч. 2 ст. 95 Кримінального кодексу України);

– «робота у закладах надання психіатричної допомоги охорони здоров’я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі» (зміни до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Головне науково-експертне управління стосовно поданого законопроекту вважає за доцільне висловити таке.

1. Недостатньо обґрунтованими виглядає пропозиція виключити із статті 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» (далі – Закон) частини третю-сьому, якими встановлений порядок проведення психіатричного огляду без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

На думку Головного управління, вилучення зазначених вище норм із статті 11 Закону може створювати ризики небезпеки для здоров’я, життя особи, в якої спостерігається тяжкий психічний розлад, а також оточуючих. Адже серед психічних розладів зустрічаються важкі стани, коли хворий не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, що може створювати небезпеку для неї і оточуючих, що обумовлює необхідність її оперативного огляду і госпіталізації для надання спеціалізованої психіатричної допомоги. Серед них виділяють, зокрема: галюцинації, коли, у особи існує переконання, що вона бачить, чує чи якось інакше сприймає нібито існуючу істоту, предмет. Видіння можуть бути страшними чи приємними, голоси можуть доноситися ззовні чи звучати всередині голови. Голоси можуть віддавати накази, сварити хворого чи коментувати його дії і т.д. У момент напливу голосів хворі не можуть протистояти їх наказам. Рухові розлади, які проявляються у вигляді ступору чи збудження (наприклад, збудження проявляється дивною, недоречною поведінкою з гримасами, манірністю, несподіваними витівками (імпульсивність), зокрема хворий може несподівано вдарити, штовхнути людину. Афективні порушення (тобто порушення настрою) проявляються у вигляді депресії чи маніакального стану. Маніакально-депресивний психоз – захворювання, основним проявом якого є чергування маніакальних і депресивних станів, та інші небезпечні для життя та здоров’я хворого та оточуючих психічні захворювання, які вимагають негайної госпіталізації до психіатричного закладу.

Тому, виходячи з потреб захисту здоров’я та життя осіб, які страждають на психічні розлади, а також оточуючих, є підстави вважати, що зазначена вище пропозиція виглядає недостатньо обґрунтованою.

2. Вважаємо за доцільне звернути увагу на інші недоліки законопроекту.

2.1. Некоректним виглядає посилання у законопроекті на неіснуючу «національну програму охорони психічного здоров’я» (зміни до абз. 2 ч. 1 ст. 5 «Про психіатричну допомогу»).

2.2. Недостатньо аргументованими вважаємо зміни до абз. 5 ч. 2 ст. 5 Закону, якими із тексту цієї норми, згідно з якою «з метою забезпечення громадян різними видами психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування … створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади», пропонується виключити слова «лікувально-виробничі».

2.3. Згідно з проектом «з метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров’я вона підлягає … позачерговим (у процесі діяльності) психіатричним оглядам у випадку виникнення психічного розладу в проміжок часу між оглядами» (зміни до ч. 2 ст. 9 Закону). Запропонована норма, за змістом якої можна зробити висновок, що стан психічного здоров’я особи визначається до проведення психіатричного огляду, не узгоджується з ч. 3 ст. 7 Закону, згідно з якою «забороняється визначати стан психічного здоров’я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно».

2.4. У змінах до абз. 9 ч. 1 ст. 5 Закону на Кабінет Міністрів пропонується покласти завдання встановлювати Порядок соціально-побутового влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними. На думку Головного управління, зазначене повноваження не повною мірою узгоджується з природою цього органу як вищого органу у системі органів виконавчої влади, який відповідно до Конституції України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної політики у відповідних сферах.

2.5. Головне управління не вбачає правових підстав для вилучення із статті 49 Основ законодавства України про охорону здоров’я частини другої, згідно з якою «стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна з додержанням вимог, встановлених законом». Слід також зазначити, що міжнародними актами, які діють у відповідній сфері, забороняється стерилізація лише для лікування психічного захворювання (наприклад, п. 12 Резолюції 46/110 «Захист осіб з психічними захворюваннями і покращення психіатричної допомоги», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18.02.1992 р. за докладом Третього комітету (А/46/721).

2.6. Окремі зміни сформульовані недостатньо чітко, що може призвести до неправильного застосування Закону. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 16 Закону особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, підлягає обов’язковому огляду комісією лікарів-психіатрів протягом двадцяти чотирьох годин з часу госпіталізації для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У законопроекті пропонується доповнити це положення словами «не враховуючи вихідних та святкових днів», однак не можна зробити однозначного висновку як слід тлумачити оновлену редакцію зазначеної норми.

2.7. Окремі питання, які пов’язані з предметом майбутнього правого регулювання законопроекту, розкриті у ньому недостатньо повно. Приміром, нез’ясованими залишаються питання про те, ким встановлюються типові форми низки документів, які оформлюються особою або її законним представником (наприклад: «письмова згода», «письмова заява» (зміни до ч. 6 ст. 6; ч. 4 ст. 7; ч. 2 ст. 12; ч. 5 ст. 12; ч. 1 ст. 13; ч. 1 ст. 14 Закону).

3. Законопроект має недоліки техніко-юридичного характеру.

3.1. Зокрема, у ньому зустрічаються терміни і формулювання, які характеризуються відсутністю належної юридичної визначеності (наприклад:«спеціальне (корекційне) навчання осіб, які страждають на психіатричні розлади» (зміни до абз. 4 ч. 2 ст. 5Закону України «Про психіатричну допомогу»); «спеціальні умови проживання» (зміни до абз. 6 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

У законопроекті бракує термінологічної чіткості. Зокрема, в одному місці законопроекту використовується формулювання «примусові заходи медичного характеру застосовуються в закладі з надання психіатричної допомоги» (наприклад, зміни до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу»), а в іншому – «примусові заходи медичного характеру застосовуються в спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги» (наприклад, зміни до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

В одному положенні законопроекту використовується слово «огляд» (наприклад, зміни до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу»), а в інших – слова «психіатричний огляд» (абз. 3 підп. 8 п. 1 розд. І проекту).

Також термінологія законопроекту потребує узгодження з термінологією чинних законів. Зокрема, у чинних законах використовуються терміни «наркотичні засоби», «психотропні речовини» (наприклад, ст. 2761, ст. 305, ст. 306 Кримінального кодексу України, Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»), тоді як у законопроекті – «психоактивні речовини» (наприклад, зміни до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

3.2. Не зовсім коректно виглядає спосіб внесення окремих змін. Це зауваження стосується, зокрема, пп. 17 п. 1 розд. І проекту, яким пропонується виключити із ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» «частини третю-п’яту» і водночас передбачається цю ж саму статтю «доповнити новими частинами третьою – шостою».

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я щодо включення до порядку денного

від 12.05.2016 р.

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я відповідно до вимог статті 93 Регламенту Верховної Ради України попередньо розглянув на своєму засіданні 12 травня 2016 року проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги (р. № 4449), поданий народними депутатами України,  О. Богомолець, О. Колгановою, А. Шипком, О. Біловолом, І. Шурмою, О. Кириченкои, К. Яринічем, І. Сисоєнко та О. Корчинською. (протокол від 12.05.2016 р. № 37).

Розробка вказаного законопроекту ініційована Головою Комітету, народним депутатом України О.Богомолець за результатами проведеного Комітетом засідання «круглого столу» на тему: «Психіатрична допомога в Україні. Виклики сьогодення та шляхи реформування». Ним пропонується внести відповідні зміни до законів України «Про психіатричну допомогу», «Основи законодавства про охорону здоров’я», «Про пенсійне забезпечення» та Цивільного, Цивільного процесуального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого та Кримінального кодексів України, з метою приведення законодавства України з питань надання психіатричної допомоги населенню до європейських стандартів у цій сфері. Зокрема, дестигматизації сприйняття суспільством психіатричної допомоги та врегулювання низки проблемних питань, пов’язаних з: проведенням психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника; попередженням можливих зловживань при госпіталізації до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною; представництвом її інтересів в суді; проведенням примусової стерилізації таких осіб тощо.

На думку розробників законопроекту – народних депутатів України, його прийняття сприятиме поліпшенню соціальної захищеності недієздатних осіб з розладами психіки і поведінки, забезпечить попередження зловживань зі сторони осіб, що здійснюють догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання, дозволить поліпшити доступ осіб з вадами психічного здоров’я до правосуддя, попередить випадки нелюдського поводження з недієздатними особами (стерилізація без згоди особи), а також поліпшить якість надання психіатричної допомоги ув’язненим.

Окрім того, на думку Комітету, прийняття цього проекту Закону дозволить зменшити кількість звернень громадян України до Європейського суду з прав людини та попередити витрати з Державного бюджету України особам за виграними судовими справами.

Комітети з питань бюджету, з питань запобігання і протидії корупції, з питань європейської інтеграції у визначені частиною третьою статті 93 Регламенту Верховної Ради України терміни своїх висновків не надали.

З огляду на викладене та керуючись частиною сьомою статті 93 Регламенту Верховної Ради України,Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я ухвалив рішення щодо доцільності включення проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги (р. № 4449), поданий народними депутатами України, О. Богомолець, О. Колгановою, А. Шипком, О. Біловолом, І. Шурмою, О. Кириченкои, К. Яринічем, І. Сисоєнко та О. Корчинською до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання.

Верховна Рада України

ВИСНОВОК

Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я

від 15.06.2016 р.

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я розглянув на своєму засіданні 15 червня 2016 року (протокол № 42) розглянув проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги (р. № 4449), поданий народними депутатами України, О. Богомолець, О. Колгановою, А. Шипком, О. Біловолом, І. Шурмою, О. Кириченком, К. Яринічем, І. Сисоєнко та О. Корчинською.

Вказаним законопроектом пропонується внести комплексні зміни до Закону України «Про психіатричну допомогу» та окремі зміни до «Основи законодавства про охорону здоров’я» (стаття 49), Закону України «Про пенсійне забезпечення» (стаття 60), Цивільного (стаття 281), Цивільного процесуального (стаття 241), Кримінального процесуального (статті 512, 514), Кримінально-виконавчого (стаття 116) і Кримінального (стаття 95) кодексів України.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, зазначені зміни вносяться з метою приведення законодавства України з питань надання психіатричної допомоги населенню до європейських стандартів у цій сфері.

Зокрема, проект закону спрямований на дестигматизацію сприйняття суспільством психіатричної допомоги та врегулювання низки проблемних питань, пов’язаних з:

• проведенням психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника;
• попередженням можливих зловживань при госпіталізації до психіатричного закладу особи, визнаної недієздатною;
• проведенням примусової стерилізації таких осіб тощо.

На думку Комітету, запропоновані зазначеним проектом закону зміни заслуговують на підтримку, оскільки їх прийняття:

• сприятиме поліпшенню соціальної захищеності недієздатних осіб з розладами психіки і поведінки;
• забезпечить попередження зловживань зі сторони осіб, що здійснюють догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання;
• дозволить поліпшити доступ осіб з вадами психічного здоров’я до правосуддя, попередить випадки нелюдського поводження з недієздатними особами (стерилізація без згоди особи);
• покращити якість надання психіатричної допомоги ув’язненим тощо.

Крім того, слід зазначити, що запропоновані законопроектом зміни до Закону України «Про психіатричну допомогу» у частині виключення третього речення частини першої статті 13 цього Закону щодо госпіталізації до  психіатричного  закладу  на прохання  або  за  згодою  опікуна особи, визнаної  у  встановленому  законом  порядку недієздатною, спрямовані на врегулювання питань, порушених у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, яким вказані положення визнані неконституційними як такі, що порушують права людини насвободу та особисту недоторканність.

Водночас прийняття цього законопроекту дозволить зменшити кількість звернень громадян України до Європейського суду з прав людини та витрати з Державного бюджету України внаслідок виплат за виграними судовими справами щодо порушень прав осіб, які страждають на розлади психіки і поведінки.

Також прийняття законопроекту сприятиме вирішенню окремих питань пільгового пенсійного забезпечення працівників психіатричних закладів, у вигляді зарахування зазначеній категорії осіб стажу роботи у подвійному розмірі (зміни до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку наводить низку зауважень до поданого законопроекту, у тому числі вказує на його техніко-юридичні недоліки, та пропонує за результатами розгляду в першому читанні повернути його суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Зокрема, у своєму висновку ГНЕУ зазначає про необхідність  врегулювання порядку проведення психіатричного огляду без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у частині попередження ризиків небезпеки для здоров’я і життя оточуючих та самої особи, у якої спостерігається тяжкий психічний розлад, у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у цієї особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

Також ГНЕУ не вбачає правових підстав для вилучення із статті 49 Основ законодавства України про охорону здоров’я частини другої, згідно з якою «стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медичних показань може бути проведена лише за згодою її опікуна з додержанням вимог, встановлених законом», що пропонується пунктом 2 Розділу І законопроекту, мотивуючи це положеннями відповідних міжнародних актів, які діють у цій сфері, і якими стерилізація забороняється виключно як метод лікування психічного захворювання (наприклад, пункт 12 принципу 11 Резолюції 46/110 «Захист осіб з психічними захворюваннями і покращення психіатричної допомоги», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18.02.1992 р. за докладом Третього комітету (А/46/721).

На думку Комітету, зауваження Головного науково-експертного управління можуть бути врегульовані належним чином при доопрацюванні законопроекту до другого читання.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету розглянувши вказаний  законопроект дійшов висновку, що він матиме вплив на показники бюджету (тобто потребуватиме додаткових витрат бюджету), і у paзі прийняття його як закону до 15 липня 2016 року, він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2017 року, а у разі прийняття після 15 липня 2016 року – не раніше 1 січня 2018 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону). Також Комітет з питань бюджету рекомендував при опрацюванні законопроекту узгодити окремі його положення з вимогами Бюджетного кодексу України, зокрема ті, що пов’язані з фінансуванням психіатричної допомоги та забезпеченням соціального захисту осіб з розладами психіки та поведінки і наданням цим особам певних соціальних послуг (зміни до статей 5, 23, 24, 29 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Міністерство охорони здоров’я України підтримує зазначений проект закону.

З огляду на викладене,Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги (р. № 4449), поданий народними депутатами України, О. Богомолець, О. Колгановою, А. Шипком, О. Біловолом, І. Шурмою, О. Кириченком, К. Яринічем, І. Сисоєнко та О. Корчинською, прийняти за основу.

Проект відповідної Постанови Верховної Ради України додається.

Співдоповідачем із зазначеного питання при розгляді його на пленарному засіданні Верховної Ради України пропонується визначити Голову КомітетуВерховної  Ради  України з питань охорони здоров’я, народного депутата України Богомолець О.В.

Висновок комітету

від 16.06.2016 р.

Скорочений текст: Не зазначено

Формалізований текст: Прийняти за основу

ВИСНОВОК

щодо результатів здійснення антикорупційної експертизи проекту нормативно-правового акта

від 06.07.2016 р.

Назва проекту акта:  про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги

Реєстр. № 4449 від 15 квітня 2016 р.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: народні депутати України Богомолець О.В., Колганова О.В. та інші народні депутати України

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань охорони здоров’я

У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету від 6 липня 2016 р., протокол № 77).          

Як визначено у пояснювальній записці до законопроекту, необхідність його прийняття обумовлена потребою створення реального механізму захисту прав недієздатних осіб та попередження свавілля при їх госпіталізації в психіатричних заклад, а також створення умов для розвитку абілітаційних і реабілітаційних програм. Законопроект покликаний виправити систему, яка призводить до програшу України в Європейському суді з прав людини. Законом передбачається привести вітчизняне законодавство до міжнародних стандартів надання психіатричної допомоги.

Разом з тим, положення законопроекту посилаються на неіснуючу «національну програму охорони психічного здоров’я» (зміни до абз. 2 ч. 1 ст. 5 «Про психіатричну допомогу»).

Окремі питання, які пов’язані з предметом майбутнього правого регулювання законопроекту, розкриті у ньому недостатньо повно. Приміром, нез’ясованими залишаються питання про те, ким встановлюються типові форми низки документів, які оформлюються особою або її законним представником (наприклад: «письмова згода», «письмова заява» (зміни до  ч. 6 ст. 6; ч. 4 ст. 7; ч. 2 ст. 12; ч. 5 ст. 12; ч. 1 ст. 13; ч. 1 ст. 14 Закону).

Також термінологія законопроекту потребує узгодження з термінологією чинних законів. Зокрема, у чинних законах використовуються терміни «наркотичні засоби», «психотропні речовини» (наприклад, ст. 2761, ст. 305, ст. 306 Кримінального кодексу України, Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»), тоді як у законопроекті – «психоактивні речовини» (наприклад, зміни до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Також законопроект містить інші численні недоліки нормопоректувальної техніки та потребує узгодження формулювання та уточнення змісту окремих статей.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!