Дистрибуція ліків в ЄС: роль великих гравців у стабільності системи

Дистриб’ютори залишаються однією з ключових ланок у фармацевтичній екосистемі, адже саме вони забезпечують безперебійний рух лікарських засобів від виробника до аптеки. У більшості країн Європейського Союзу саме через дистриб’юторів проходить основний обсяг ліків, які зрештою потрапляють до пацієнтів. В окремих країнах — членах ЄС діє подібна до України система дистрибуції, де 1–3 ключових гравців цієї ланки забезпечують безперебійне постачання лікарських засобів у роздрібний сегмент. Про бізнес-моделі європейської дистрибуції, їх переваги і недоліки мова піде далі.

У висновках дослідження Gain.pro* відзначено, що ринок дистрибуції зростає. Глобальний ринок дистрибуції лікарських засобів у 2021 р. оцінювався у близько 1,4 трлн дол. США, при цьому частка Європи становила близько 23% (або ~328 млрд дол.) від загальних обсягів продажу. У період 2019–2020 рр. вартість ринку ЄС зросла приблизно на 6% у річному вимірі.

Європейський ринок дистрибуції є значною мірою консолідованим. Станом на 2019 р. 3 найбільші гравці — McKesson (США), Phoenix Group (Німеччина) та Walgreens Boots Alliance (США) — разом утримували понад 60% ринку в сегменті оптової торгівлі. Така домінантність зумовлена обсягами, які вони обслуговують, що ускладнює конкуренцію для менших учасників, якщо ті не пропонують додаткових послуг, окрім дистрибуції лікарських засобів.

Історія консолідації

Як і у США, оптова торгівля в Європі проходила етапи консолідації та зменшення кількості гравців**. У Франції, наприклад, кількість дистриб’юторів скоротилася з понад 150 на початку 1960-х років до 13 регіональних і національних так званих дистриб’юторів повного асортименту (full-line-distributors) у 2002 р. У 1989 р. у Норвегії налічувалося 2 дистриб’ютори, у Швеції — 2, у Данії — 4, в Ірландії — 7, у Франції — 20, у Німеччині — 25, у Нідерландах — 30, у Великій Британії — 33, у Бельгії — 60, в Іспанії — 210 та в Італії — 290. У 2001 р. кількість full-line-дистриб’юторів у ЄС становила 346 порівняно із 600 на початку 1990-х років, причому 70% з них були зосереджені в Італії та Іспанії.

Консолідація або скорочення кількості дистриб’юторів у Європі пояснюється поєднанням кількох факторів:

створення єдиного європейського ринку;
зростання конкуренції для full-line-дистриб’юторів з боку іноземних компаній, short-line-дистриб’юторів (обмеженого асортименту), а також аптечних об’єднань, які почали інтегруватися назад в оптову діяльність;
зниження операційної націнки, оскільки замовники у сфері охорони здоров’я, працюючи з обмеженими бюджетами, запроваджували стратегії стримування витрат;
висока частка постійних витрат (склади, транспорт, ІТ-системи);
великі інвестиції в управління запасами, прогнозування та «останню милю».

Натомість малі оптовики не завжди здатні витримати ці вимоги, через що змушені або підвищувати націнку, або працювати у вузьких нішах.

Трансформація ринку дистрибуції

Створення єдиного ринку призвело до запровадження міждержавних стандартів для оптової торгівлі лікарськими засобами — витрати на їх дотримання було економічно доцільніше розподілити між партнерами-дистриб’юторами, ніж невеликими незалежними short-line-компаніями. Full-line-дистриб’ютори, які залишалися локальними (національними), стикалися зі зниженням попиту, на відміну від пан’європейських компаній. Зниження маржі на національному рівні призводило до погіршення якості логістичних послуг (переважно у швидкості виконання замовлень та частоті поставок).

Європейські дистриб’ютори, реагуючи на низький рівень маржі:

підвищували продуктивність, вдосконалюючи точність прогнозування попиту, оновлюючи транспортну інфраструктуру та автоматизуючи складські процеси;
підвищували ефективність витрат шляхом закриття розподільчих центрів;
розширювали бізнес-портфель, диверсифікуючись у нетрадиційні товари та послуги, наприклад, постачання додаткового асортименту (косметика, засоби особистої гігієни тощо), співпрацюючи з новими закладами охорони здоров’я.

Сучасні бізнес-моделі дистрибуції в ЄС

У дистрибуції лікарських засобів в ЄС розрізняють два основні підходи:

full-line (повного асортименту / повного сервісу) — компанії, які тримають увесь необхідний для ринку портфель і мають логістичні можливості доставляти товар у будь-яку точку країни;
short-line (обмеженого асортименту) — гравці, які працюють з обмеженим асортиментом товару.

За даними Європейської асоціації дистриб’юторів охорони здоров’я (The European Healthcare Distribution Association — GIRP), близько 75% усіх лікарських засобів у Європі постачаються саме через full-line-дистриб’юторів. Вони об’єднують у середньому лікарські засоби приблизно від 18 виробників у кожній поставці, реалізуючи переважно аптекам (93%), забезпечують регулярні та часті поставки, широкий портфель продукції та гарантують доступність препаратів навіть у найвіддаленіших регіонах.

Такі дистриб’ютори здійснюють доставку впродовж 3 год, у середньому 16 разів на тиждень.

У низці країн (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія) діють Public Service Obligations — публічні зобов’язання дистриб’юторів забезпечувати безперервну наявність усіх необхідних лікарських засобів для аптек та пацієнтів. Тобто якщо компанія працює як дистриб’ютор (особливо full-line), вона бере на себе обов’язок мати в наявності увесь асортимент зареєстрованих і необхідних ліків та забезпечувати їх своєчасну доставку, навіть якщо певні препарати є економічно невигідними. Це гарантує безперервний доступ пацієнтів до препаратів незалежно від місця проживання.

Аналіз показав, що менш привабливою є short-line-модель. Згідно з науковим аналізом європейської системи дистрибуції, у Франції та Іспанії, теоретично, відсутні short-line-дистриб’ютори, оскільки їхня діяльність заборонена в цих країнах***. Через відсутність чітких визначень у національному законодавстві в ланцюжку поставок бере участь широкий та різноманітний спектр різних операторів.

Французьке національне агентство охорони здоров’я та безпеки (Agence Nationale de Sécurité du Médicament et des produits de santé — ANSM) активно контролює практики short-line-дистриб’юторів і зазначає, що через привабливість ринку, зокрема завдяки паралельному експорту, short-line-дистриб’ютори розвивають свій бізнес, не виконуючи всі або частину встановлених вимог, зокрема щодо наявності достатнього асортименту ліків, що вимагає належних складських потужностей, та можливості доставки до аптек протягом 24 год***.

«Ці зобов’язання тягнуть за собою значні операційні витрати для оптових дистриб’юторів, але є важливими для належного та безперервного постачання пацієнтам у Франції», — зазначають в ANSM.

У країнах Центральної та Східної Європи (наприклад Німеччина, Польща, Чехія, Угорщина) short-line-дистрибуція може існувати у вузьких нішах. Проте жорстка конкуренція, високі стандарти якості та очікування щодо безперебійної доступності ліків спонукають дистриб’юторів працювати за full-line-моделлю, щоб зберегти свою позицію на ринку, витісняючи при цьому short-line-гравців.

Надійність у масштабі

Як свідчить практика країн — членів ЄС, консолідація дистрибуції, коли на ринку працює 1–3 великі гравці, не є загрозою — навпаки, вона забезпечує:

стабільність постачання,
доступність ліків у будь-якій точці країни,
ефективність та економію для аптек (за підрахунками GIRP, доставка від дистриб’ютора обходиться на кілька євро дешевше, ніж пряма поставка від виробника) і пацієнтів.

Система забезпечення лікарськими засобами виграє від сильної інфраструктури кількох потужних дистриб’юторів, які здатні гарантувати якість, швидкість і безперервність постачання.

Катерина Горбунова

*www.gain.pro/industry-research/pharma-distribution.
**pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC9031374.
***ansm.sante.fr/actualites/grossistes-repartiteurs-lansm-prend-des-
mesures-a-lencontre-des-short-liners.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!