Реформа екстреної медичної допомоги

6 жовтня 2016 р. у приміщенні Українського кризового медіа-центру відбулася прес-конференція «Реформа екстреної медичної допомоги й удосконалення медичних стандартів і клінічних протоколів» за участю заступника міністра охорони здоров’я України Олександра Лінчевського.

Швидка допомога, за словами доповідача, — один із найбільш надійних і важливих гвинтиків усієї системи охорони здоров’я. Саме тому Міністерство охорони здоров’я і починає свої реформи зі служби екстреної медичної допомоги.

Необхідно підвищувати стандарти якості надання догоспітальної допомоги в нашій країні. Цього можна досягти шляхом перепідготовки вже існуючих кадрів та розробки нової освітньої програми для парамедиків. Причому тут маються на увазі не місячні курси, а 3–4-річне навчання у бакалавраті за міжнародною програмою відповідно до світових стандартів. Також розробляються 3-тижневі навчальні програми для водіїв швидкої медичної допомоги (екстрених медичних техніків), адже вони мають бути повноцінними членами команди з необхідними знан­нями та навичками.

Заступник міністра охорони здоров’я наголосив на важливості спільної роботи разом з поліцією та пожежною службою у навчанні їх працівників стосовно надання догоспітальної допомоги. Адже саме працівники цих служб найчастіше першими дістаються до місця події, а саме перші хвилини до моменту надання допомоги є критичними.

Звичайно, і сьогодні існують курси надання базової допомоги для цих професій, проте програми є застарілими, а курси — формальними. Програми нових курсів підготовки у цій сфері вже розроблено, нині розпочинається процес їх затвердження.

О. Лінчевський повідомив про необхідність створення відділень невідкладної медичної допомоги у лікарнях, де постійно буде чергувати спеціально навчений лікар. Це дозволить надавати кваліфіковану медичну допомогу 24/7 щоденно цілий рік, знімаючи питання того, а куди у разі необхідності везти пацієнта, де саме йому зможуть надати кваліфіковану допомогу в будь-який час.

Обговорюючи питання поліпшення існуючої системи надання екстреної допомоги, спікер підкреслив важливість вдосконалення роботи диспетчерської системи, створення кол-центру та розширення мережі підстанцій швидкої допомоги.

Сьогодні існує багато хороших автоматизованих диспетчерських систем, якими необхідно користуватися. Онлайн-трекінг карет швидкої допомоги дозволить направляти до місця виклику найближчу карету, забезпечивши максимально швидке надання допомоги. Створення кол-центру дозволить відсіювати непрофільні дзвінки та розвантажити службу та систему в цілому.

Розширення мережі підстанцій швидкої допомоги — необхідний крок для забезпечення потреб пацієнта. Для порівняння доповідач навів як приклад кількість підстанцій у м. Торонто, Канада, яке за чисельністю та розмірами приблизно схоже до Києва, проте кількість підстанцій швидкої допомоги там майже втричі більша.

Одним із найважливіших аспектів реформування системи охорони здоров’я, на думку заступника міністра, є запровадження протоколів лікування відповідно до стандартів розвинених країн світу. Доказова медицина є науково обґрунтованою практикою, що застосовується в більшості країн світу, а не тією, що базується на індивідуальному та інтуїтивному досвіді лікаря, як це є в Україні. Протоколи лікування — це керівництво для лікаря, що і як він повинен робити з пацієнтом у тому чи іншому випадку. Причому в протоколах є обов’язкові дії, а є бажані. В Україні діють протоколи і сьогодні, проте вони є застарілими та не покривають весь спектр станів та захворювань.

Відповідаючи на запитання, О. Лінчевський пояснив труднощі, пов’язані з наданням медичної допомоги у сільській місцевості. На жаль, тут є багато проблем, і однією з них є дороги і «плече» доїзду. Сучасні карети швидкої допомоги можуть просто не проїхати до села, а старі автомобілі, хоча і проїдуть, не мають відповідних умов та обладнання для надання екстреної допомоги. Окрім того, зафіксовано велику кількість непрофільних викликів із сільської місцевості. Спікер висловив сподівання, що реформа первинної ланки медичної допомоги, при якій сімейний лікар буде виїжджати на такі виклики, розвантажить систему швидкої допомоги та дозволить акумулювати сили у наданні екстреної допомоги.

Розглядаючи питання знеболювальних лікарських засобів для онкохворих, заступник міністра пояснив, що препарати, які необхідні паліативним хворим, тільки починають реєструватися та завозитися в Україну. У світі існують наступні неін’єкційні форми наркотичних знеболювальних засобів: сироп, саше, пластир, порошок та таблетка.

В Україні сьогодні зареєстрований лише морфій у формі таблеток. Існує проблема недостатньої поінформованості пацієнтів про те, що такі ліки існують, так само, як і лікарів. Також не ведеться статистика паліативних хворих (тобто смертельно хворих), що потребують такого типу лікарських засобів для застосування в амбулаторних умовах. Необхідно розробити механізми відслідковування таких пацієнтів та розроб­ляти стандарти надання паліативної допомоги.

На завершення свого виступу О. Лінчевський підкреслив, що незаслужено залишають поза увагою те, що усі ці зміни здійснюються не в Міністерстві, а на місцях колегами-лікарями, управлінцями та іншими працівниками системи охорони здоров’я. Без активної позиції лікарів та медичних колективів щодо реформування системи охорони здоров’я працівники Міністерства будуть безпорадні.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!