Проект постанови КМУ «Про утворення Національної служби здоров’я України»

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України

Міністерство охорони здоров’я України пропонує для публічного обговорення проект постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної служби здоров’я України» (далі — проект).

Проект, пояснювальна записка оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров’я України в мережі Інтернет http://www.moz.gov.ua.

Пропозиції та зауваження до проекту просимо надсилати до Міністерства охорони здоров’я України протягом місяця у письмовому та/або електронному вигляді за адресою: вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, Управління координації центрів реформ, е-mail: karpinska@moz.gov.ua; 226-23-31.

Консультант: Карпінська Леся Григорівна

В.о. начальника Управління координації
центрів реформ
Л. Карпінська

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної служби здоров’я України»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної служби здоров’я» розроблено Міністерством охорони здоров’я України згідно з ініціативою щодо реформи фінансування системи охорони здоров’я, яка викладена в проекті Концепції реформи фінансування охорони здоров’я.

Однією з сильних сторін української системи охорони здоров’я є її фінансування за рахунок загальнодержавних податків. Податки є однією з форм передоплати за медичне обслуговування і розподілу фінансових ризиків між великою кількістю осіб. Кожен громадянин заздалегідь сплачує до бюджету відносно невеликий податковий платіж, і натомість держава зобов’язується оплатити його/її лікування у випадку настання хвороби. По суті, така організація оплати медичних послуг втілює страховий принцип, причому «застрахованими» крізь систему загальнодержавних податків є всі без винятку громадяни. Це повинно забезпечувати універсальність покриття і рівність доступу до медичної допомоги незалежно від виду зайнятості, матеріального забезпечення та стану здоров’я. Фінансування медицини через державні податки поширена в багатьох високорозвинених країнах Велика Британія, Іспанія, Італія, Ірландія, усі Скандинавські країни) і набуває дедалі більшої популярності.

Разом з тим, хоча збір коштів на медицину через держбюджет відповідає світовим стандартам, їх подальший розподіл в Україні відбувається через механізми, що є вкрай неефективними і застарілими:

По-перше, сьогоднішній підхід до фінансування галузі полягає в утриманні існуючої мережі медичних закладів, незалежно від кількості та якості фактично наданих ними послуг. Іншими словами, «гроші йдуть за інфраструктурою», а не «за пацієнтом». Такий підхід не створює стимулів для покращення якості на рівні закладів, а також пояснює неефективність їх існуючої мережі (більшість закладів мають недостатнє навантаження, зношені основні фонди, застаріле медичне обладнання).

По-друге, більшість коштів розподіляється через бюджети на рівні міст, районів та об’єднаних територіальних громад, величина населення яких є недостатньою для ефективного акумулювання (пулінгу) фінансових ризиків1. Кількість осіб, ризик хвороби яких покривається з єдиного страхового пулу, є дуже важливим критерієм його фінансової стійкості. Чим більша кількість страхових внесків об’єднана в один нефрагментований бюджет (тобто в єдиний пул, з якого оплачуються страхові випадки), тим більша ймовірність, що страховик зможе профінансувати кожний випадок хвороби, не банкрутуючи. Якщо кількість людей, чиї внески об’єднуються в один бюджет, є недостатньою, відповідний бюджет або потрапляє в дефіцит, або ж вимушений недоплачувати за лікування пацієнтів, порушуючи взяті зобов’язання.

Результатом цих слабкостей в розподілі бюджетних коштів є ситуація, в якій більшість платників податків не може розраховувати на вчасне і якісне безкоштовне лікування в комунальних лікарнях та поліклініках. Вони вимушені доплачувати за медичну допомогу з власної кишені: майже половина всіх видатків в цій галузі сьогодні фінансується пацієнтами шляхом додаткової оплати в момент отримання послуги. Це призводить до катастрофічних фінансових наслідків для домогосподарств, які стикаються з хворобами.

Реанімація української системи охорони здоров’я для досягнення рівного доступу громадян до якісних медичних послуг з гарантією фінансової безпеки вимагає комплексної реформи. Ключовим елементом цієї реформи має бути зміна механізмів фінансування і усунення описаних вище недоліків. Для ефективного результату, нова модель повинна задовольнити такі вимоги:

i. Визначення предмету закупівлі — гарантованого пакету медичної допомоги, який держава зможе сплатити у випадку хвороби громадянину. Пакет має включити послуги первинної, вторинної, третинної, екстреної допомоги та медикаментів. Його склад, обсяг і відповідний розмір фінансування повинні затверджуватись і переглядатись спільним рішенням Міністерства охорони здоров’я та Міністерства фінансів у якості політичного рішення;

ii. Універсальність покриття медичним страхуванням: доступ до послуг в межах гарантованого пакету повинні мати всі громадяни країни незалежно від віку, статі, рівня достатку, стану здоров’я та місця проживання;

iii. Консолідація в єдиний пул для оплати страхових внесків коштів від якомога більшої кількості застрахованих громадян (але не менш, ніж 450 тис. осіб);

iv. Консолідація коштів для закупівлі послуг на такому рівні, який забезпечить замовнику (розпоряднику бюджетних коштів) достатню ринкову силу, щоб добиватись найкращої ціни за послуги та медикаменти;

v. Запровадження чітких правил здійснення оплати за кожним страховим випадком (методів оплати, стандартів надання послуг, медичних протоколів, механізмів контролю якості);

vi. Організація закупівель медичних послуг у такий спосіб, щоб їх замовник (розпорядник бюджетних коштів), що діє від імені застрахованих громадян, був зацікавлений діяти в найкращих інтересах пацієнта, а не в найкращих інтересах постачальника (закладів, лікарів);

vii. Організація закупівель медичних послуг у такий спосіб, щоб їх замовник (розпорядник бюджетних коштів), що діє від імені застрахованих громадян, не мав фінансового інтересу відмовляти застрахованим особам у виплаті;

viii. Організація закупівель медичних послуг у такий спосіб, щоб після політичного затвердження гарантованого пакету, подальші рішення щодо виплат в його межах на лікування за окремими випадками приймалось виключно на основі технічних критеріїв (медичних підстав, стандартів, правил оплати) і не залежало від політичного вибору на жодному рівні врядування;

ix. Забезпечення прозорості і суворої підзвітності у використанні бюджетних коштів;

x. Забезпечення можливості вільного вибору закладів пацієнтом та конкуренції постачальників, яка мотивуватиме їх надавати більш якісні послуги, впроваджувати науково обґрунтовані та економічно ефективні методи роботи.

Для реалізації перерахованих вище вимог, пропонується запровадити нову модель використання бюджетних коштів, виділених на охорону здоров’я, яка базуватиметься на принципі стратегічних закупівель через єдиного національного замовника коштів (страховика). Ця модель враховує кращі практики та досвід трансформації систем охорони здоров’я у світі, зокрема у Центральній та Східній Європі.

При цьому:

Основним джерелом фінансування оновленої системи охорони здоров’я залишаються кошти, зібрані у вигляді загальнодержавних податків у Державний бюджет України. Виплати для лікування окремої людини не прив’язані до розміру її індивідуальних внесків. Це забезпечуватиме універсальність та рівність доступу до медичної допомоги (Вимога «іі» вище).

Бюджетні кошти на фінансування медицини розподіляються через новий, сучасний механізм стратегічної закупівлі медичних послуг. Відбувається перехід від фінансування постатейних кошторисів медичних закладів — бюджетних установ, розрахованих відповідно до їх існуючої інфраструктури (кількості ліжок, персоналу тощо), до оплати результату (тобто фактично пролікованих випадків або приписаного населення) закладам, які перетворюються на автономних постачальників цих послуг (а також аптекам як постачальникам призначених лікарями ліків). Таким чином, «гроші йдуть за пацієнтом», а не за інфраструктурою медичних закладів та іншими надавачами послуг (Вимога «vi»).

Предметом закупівлі стає гарантований пакет медичної допомоги — чітко визначений набір послуг первинної, вторинної, третинної, екстреної допомоги та ліків, право на отримання якого у разі хвороби матимуть всі без винятку громадяни України. Вартість цих послуг буде покрита системою страхування повністю або частково. У випадку часткового покриття, пацієнти будуть здійснювати офіційну спів-оплату за послуги та/або ліки. Підходи до встановлення розмірів такої спів-оплати будуть чітко визначеними і єдиними для всієї країни. Пільгові категорії громадян, перелік яких встановлюється законодавством, звільнені від спів-оплати (Вимога «i»вище).

Кінцевим завданням реформи є організація закупівель гарантованого пакету медичної допомоги через єдиного національного замовника — Національну службу здоров’я України. Єдиний національний замовник є розпорядником бюджетних коштів, призначених для покриття витрат на страхування всіх громадян України в межах державного гарантованого пакету медичної допомоги. Він закуповує медичні послуги з єдиного національного пулу коштів (Вимоги «ііі» та «іv»), на основі єдиних правил оплати, базових тарифів та вимог якості (Вимога «v»).

Єдиний національний замовник діятиме від імені громадян України і в найкращих інтересах кожного пацієнта. Він не володітиме закладами охорони здоров’я та не керуватиме ними (принцип розмежування функцій замовника і постачальника медичних послуг) (Вимога «vi»).

Єдиний національний замовник укладатиме договори з постачальниками медичних послуг всіх рівнів та форм власності, предметом яких є закупівля медичних послуг в межах державного гарантованого пакету медичної допомоги, що створить конкуренцію між потенційними постачальниками послуг. При цьому розрахунки будуть проводитись з будь-яким закладом охорони здоров’я, до якого звертається пацієнт в межах єдиного медичного простору, та з яким укладено договір (за допомогою єдиних реєстрів пацієнтів, медичних закладів, медичних послуг) (Вимога «х»);

Єдиний замовник буде створений у статусі центрального органу виконавчої влади, а отже його діяльність буде некомерційною (Вимога «vii»).

Статус центрального органу виконавчої влади, відповідального за реалізацію, але не за формування державної політики, забезпечить його незаангажованість і захищеність від політичного впливу при використанні виділених на фінансування гарантованого пакету коштів (Вимога «viii»).

Єдиний національний замовник медичних послуг розпоряджатиметься бюджетними коштами на засадах максимальної прозорості і підзвітності (Вимога «ix»). Він перебуватиме на казначейському обслуговуванні і братиме бюджетні зобов’язання на здійснення платежів згідно з вимогами до оплати медичних послуг, що мають бути затверджені Кабінетом міністрів України.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту постанови є створення єдиного національного замовника медичних послуг у статусі центрального органу виконавчої влади і затвердити Положення, що регламентує його управлінську структуру та засади діяльності.

3. Правові аспекти

Проект постанови розроблено на основі та із врахуванням вимог таких нормативно-правових актів:

Бюджетний кодекс України;

Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р;

Закон України «Про основи законодавства про охорону здоров’я»;

Закон України «Про центральні органи виконавчої влади»;

Закон України «Про публічні закупівлі»;

Закон України «Про державну службу».

Реалізація проекту постанови потребує внесення змін до таких чинних нормативно-правових актів:

Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» від 5 квітня 2014 р. № 85.

В той же час, реалізація постанови вимагає розроблення таких нових правових актів:

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної служби здоров’я України»;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Раду громадського контролю при Національній службі здоров’я та Порядку її формування»;

Наказ Міністерства охорони здоров’я «Про порядок щорічного подання Національною службою здоров’я пакету пропозицій щодо складу гарантованого пакету медичних послуг та рівня загальнонаціональних тарифів для його оплати»;

Наказ Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Рамкових вимог щодо стандартів надання медичних послуг».

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту постанови здійснюється у межах коштів Державного бюджету.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект постанови потребує погодження з Міністерством фінансів України. Міністерством регіонального розвитку України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та правової експертизи Міністерства юстиції України.

6. Регіональний аспект

Прийняття проекту постанови дозволить розпочати поступовий перехід до консолідації бюджетних коштів для закупівлі медичних послуг через єдиного національного страховика. Це дозволить захистити громади від ризиків хвороби, а місцеві органи влади — від необхідності фінансувати гарантовані центральним урядом медичні послуги, коштів на які не може вистачити у бюджеті з недостатньою кількістю мешканців.

В той же час, місцеве самоврядування залишиться власником автономізованих медичних закладів, і його роль зміниться у напрямі ефективного управління цими організаціями з метою залучення до громади коштів, які виділятимуться через Національну службу здоров’я.

Підходи, закладені в проект постанови, були обговорені з представниками місцевого самоврядування на тематичних зустрічах, семінарах конференціях, і дістали схвальну оцінку.

61. Запобігання дискримінації

У проекті постанови відсутні положення, що містять ознаки дискримінації. Навпаки, реалізація проекту постанови дозволить значно збільшити доступ до медичних послуг єдиного рівня якості для кожного громадянина незалежно від рівня його забезпеченості, місця проживання чи соціальних обставин.

7. Запобігання корупції

У проекті постанови відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Підходи, запропоновані в проекті постанови, були обговорені з громадськістю шляхом проведення тематичних зустрічей, презентацій на тематичних заходах, а також широкого обговорення в соціальних мережах. Ці обговорення виявили схвальне ставлення до ідеї якнайшвидшого реформування системи охорони здоров’я і заходів, передусім в частині змін, спрямованих на зменшення особистих платежів за медичні послуги, а також на зміцнення та контроль якості послуг.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект постанови не стосується соціально-трудової сфери. Проект постанови не має окремого впливу на громадян з інвалідністю.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект постанови не є регуляторним актом.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Проект постанови не має впливу на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Прийняття зазначеного проекту постанови забезпечить:

в довготерміновій перспективі — використання 100% бюджетних коштів, що виділяються на фінансування первинної, вторинної, третинної та екстреної медичної допомоги на принцип «гроші ходять за пацієнтом»;

наповнення єдиної національної електронної системи управління медичною інформацією з охопленням населення на рівні 100%;

зростання відсотку населення, яке знає свого сімейного лікаря і користується його послугами при перших симптомах захворювання або для управління хронічними захворюваннями;

розвантаження вторинної ланки медичної допомоги за рахунок збільшення ефективності первинної медичної допомоги — зменшення показників госпіталізацій та повторних госпіталізацій, а також часу перебування в стаціонарі;

зниження рівня власних платежів громадян за медичні послуги;

зростання рівня задоволеності населення вітчизняною системою охорони здоров’я.

В.о. міністра охорони
здоров’я України
Уляна Супрун
1 Згідно з переписом населення 2001 р., середня чисельність населення міст України (не враховуючи м. Київ) становить 130 тис., а середня чисельність району — лише 45 тис. мешканців.

Проект

оприлюднений на офіційному сайті

МОЗ України 20.10.2016 р.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Про утворення Національної служби здоров’я України

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Утворити Національну службу здоров’я України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує рівний та якісний медичний захист громадян України в межах гарантованого державою пакета медичної допомоги шляхом стратегічних закупівель медичних послуг за рахунок коштів державного бюджету.

2. Затвердити Положення про Національну службу здоров’я України, що додається.

3. Міністерству охорони здоров’я:

здійснити в установленому порядку заходи, пов’язані з утворенням Національної служби здоров’я України та її державною реєстрацією;

подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо встановлення граничної чисельності працівників Національної служби здоров’я України;

передбачати під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік видатки, необхідні для забезпечення організації роботи Національної служби здоров’я України.

4. Ця постанова набирає чинності з 1 грудня 2016 року.

Прем’єр-міністр України
В. Гройсман

ЗАТВЕРДЖЕНО

Постановою Кабінету Міністрів України

ПОЛОЖЕННЯ
про Національну службу здоров’я України

1. Національна служба здоров’я України (Національна служба здоров’я) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує рівний та якісний медичний захист громадян України в межах гарантованого державою пакету медичної допомоги шляхом стратегічних закупівель медичних послуг за рахунок коштів державного бюджету.

2. Діяльність Національної служби здоров’я спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров’я України. Національна служба здоров’я входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері охорони здоров’я населення.

3. Національна служба здоров’я в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства охорони здоров’я України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

4. Основними завданнями Національної служби здоров’я є:

1) реалізація державної політики у сфері охорони здоров’я населення та внесення пропозицій щодо її формування (зокрема, в частині складу гарантованого пакету медичної допомоги, рівня єдиних національних тарифів на відповідні послуги, порядку їх оплати, а також рівня спів-оплати громадянами);

2) наповнення і підтримка державної електронної системи управління медичною інформацією, а також забезпечення її функціонування у відповідності до потреб ефективного планування фінансових ресурсів, призначених для оплати гарантованого пакету медичної допомоги;

3) фінансування виплат з державного бюджету уповноваженим медичним закладам та лікарям, що проводять діяльність з медичної практики, у рахунок оплати послуг населенню в межах гарантованого пакету медичної допомоги;

4) здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням надавачами медичних послуг усіх форм власності належного виконання договорів на постачання медичних послуг в межах державного гарантованого пакету медичної допомоги;

5) здійснення аналізу і прогнозування потреб населення України у медичному обслуговуванні та аналіз показників діяльності закладів охорони здоров’я з метою довготермінового бюджетного планування та забезпечення максимальної ефективності в наданні медичних послуг.

5. Національна служба здоров’я відповідно до покладених на неї завдань:

1) забезпечує наповнення та підтримку державної електронної системи управління медичною інформацією для обміну медичними, фінансовими та статистичними даними, необхідними для функціонування єдиного медичного простору;

2) щорічно розробляє і подає у встановленому порядку на розгляд та затвердження Міністерства охорони здоров’я та Міністерства фінансів, а також на ознайомлення — Раді громадського контролю при Національній службі здоров’я, пакет пропозицій щодо фінансування гарантованого пакету медичної допомоги, повна чи часткова оплата надання яких здійснюється шляхом стратегічних закупівель через Національну службу здоров’я, який включає:

пропозиції щодо складу гарантованого пакету медичної допомоги на плановий та два наступні за плановим бюджетні роки;

пропозиції щодо структури та рівня єдиних національних тарифів на відповідні послуги, порядку їх оплати, а також рівня спів-оплати громадянами на плановий та два наступні за плановим бюджетні роки;

деталізований звіт про економічну і актуарну оцінку обсягу бюджетних коштів, необхідних для фінансування пропонованого обсягу гарантованої медичної допомоги при запропонованому рівні тарифів та спів-оплат, включно аналізом альтернативних сценаріїв цих показників та обґрунтуванням оптимального рішення;

3) забезпечує доведення позиції Ради громадського контролю при Національній службі здоров’я з приводу запропонованого пакету пропозицій щодо фінансування гарантованого пакету медичної допомоги та відповідних тарифів для його оплати до відома Міністерства охорони здоров’я та Міністерства фінансів;

4) після затвердження Міністерством охорони здоров’я та Міністерством фінансів пакету пропозицій щодо фінансування гарантованого пакету медичної допомоги та відповідних тарифів для його оплати, забезпечує публікацію цього пакету, включно з деталізованим звітом про економічну та актуарну оцінку бюджетного впливу для публічного ознайомлення;

5) виступає головним розпорядником коштів та відповідальним виконавцем програм, передбачених у Державному бюджеті для фінансування медичної допомоги через механізм державного медичного страхування. Розробляє та затверджує паспорти відповідних програм та порядки використання коштів за цими програмами;

6) уповноважує надавачів медичних послуг усіх форм власності відповідно до Рамкових вимог щодо стандартів надання послуг, які затверджуються Міністерством охорони здоров’я України, на виконання заходів з надання медичної допомоги населенню в межах гарантованого пакету медичної допомоги в розрізі відповідних бюджетних програм;

7) розподіляє між уповноваженими надавачами медичних послуг усіх форм власності кошти, передбачені у державному бюджеті для фінансування медичної допомоги в межах гарантованого пакету у розрізі відповідних бюджетних програм.

8) при розрахунках з надавачами медичних послуг усіх форм власності використовує єдині правила, механізми фінансування та подушні тарифи, встановлені порядками використання коштів відповідних бюджетних програм та іншими нормативними актами, затвердженими Національною службою здоров’я або Міністерством охорони здоров’я України;

9) отримує і узагальнює звітність надавачів медичних послуг про обсяг наданої медичної допомоги та параметри наданих послуг за встановленими вимогами;

10) перевіряє дотримання надавачами медичних послуг усіх форм власності вимог надання медичної допомоги, встановлених порядками використання коштів відповідних бюджетних програм, договорами на надання послуг, а також нормативними актами, затвердженими Національною службою здоров’я або Міністерством охорони здоров’я України;

11) у разі виявлення порушень встановлених вимог, призупиняє фінансування відповідних надавачів медичної допомоги та повідомляє про факт порушення власнику закладу, а також органу влади, що відповідає за ліцензування господарської діяльності з медичної практики та контроль за виконанням ліцензійних вимог;

12) у встановленому законодавством порядку, складає і подає фінансову, бюджетну звітність про отримання та використання бюджетних коштів;

13) щороку публікує звіт про результати діяльності, який включає аналіз та середньостроковий прогноз потреб у медичному обслуговуванні та аналіз показників діяльності закладів охорони здоров’я.

6. Національна служба здоров’я з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Національної служби здоров’я;

2) здійснює в установленому порядку добір кадрів до апарату Національної служби здоров’я, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Національної служби здоров’я;

3) перевіряє дотримання надавачами медичних послуг усіх форм власності вимог надання медичної допомоги, встановлених порядками використання коштів відповідних бюджетних програм, договорами на надання послуг, а також нормативними актами, затвердженими Національною службою здоров’я або Міністерством охорони здоров’я України;

4) одержує інформацію, документи і матеріали від медичних закладів усіх форм власності та лікарів приватної практики, що надають медичну допомогу за кошти державного бюджету або звертаються до Національної служби здоров’я з пропозицією щодо надання медичної допомоги за кошти державного бюджету.

7. Національна служба здоров’я для виконання покладених на неї завдань має право:

1) одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань, зокрема для перевірки дотримання медичними закладами усіх форм власності та лікарями приватної практики вимог надання медичної допомоги, від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

2) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, представників недержавних організацій, вчених і фахівців, у тому числі на договірній основі, для розгляду питань, що належать до компетенції Національної служби здоров’я;

3) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до компетенції Національної служби здоров’я.

8. Національна служба здоров’я здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку територіальні органи. Територіальні органи Національної служби здоров’я створюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

9. Національна служба здоров’я у процесі покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами, організаціями, всеукраїнськими об’єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.

10. Національна служба здоров’я у межах своїх повноважень та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує керівник, організовує та контролює їх виконання.

11. Нормативно-правові акти Національної служби здоров’я, видані у межах її повноважень, підлягають державній реєстрації в установленому порядку.

12. Накази Національної служби здоров’я, видані у межах його повноважень, є обов’язковими до виконання органами державної влади та їх територіальними підрозділами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, громадянами.

13. Національну службу здоров’я очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби, які вносяться за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу.

14. Голова Національної служби здоров’я має не більше двох заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій Комісії з питань вищого корпусу державної служби за результатами конкурсу відповідно до законодавства про державну службу.

Кількість заступників Голови Національної служби здоров’я визначається Кабінетом Міністрів України на основі обґрунтованого подання Голови Національної служби здоров’я.

15. Голова Національної служби здоров’я:

1) очолює Національну службу здоров’я та здійснює керівництво її діяльністю, представляє Національну службу здоров’я у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами;

2) вносить на розгляд Міністра охорони здоров’я України пропозиції щодо формування державної політики в сфері охорони здоров’я населення, розроблені Національною службою здоров’я проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також визначає позицію щодо проектів, розробниками яких є інші міністерства;

3) в межах компетенції, організовує та контролює виконання Національною службою здоров’я та її територіальними органами Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, що належать до сфери діяльності Національної служби здоров’я;

4) подає на затвердження Міністру охорони здоров’я України плани роботи Національної служби здоров’я;

5) звітує перед Міністром охорони здоров’я України про виконання планів роботи Національної служби здоров’я та покладених на неї завдань, про усунення порушень та недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Національної служби здоров’я, її територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях;

6) забезпечує виконання Національною службою здоров’я та її територіальними органами наказів Міністерства охорони здоров’я України та доручень Міністра охорони здоров’я України з питань, що належать до компетенції Національної служби здоров’я;

7) затверджує за погодженням з Міністром охорони здоров’я України структуру апарату Національної служби здоров’я;

8) затверджує положення про структурні підрозділи центрального органу управління Національної служби здоров’я;

9) вносить Кабінету Міністрів України обґрунтоване подання щодо кількості своїх заступників;

10) призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром охорони здоров’я України керівників і заступників керівників структурних підрозділів центрального органу управління Національної служби здоров’я; призначає на посаду та звільняє з посади державних службовців та інших працівників центрального органу управління Національної служби здоров’я;

11) призначає на посаду та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату Національної служби здоров’я;

12) приймає на роботу та звільняє з роботи, у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників Національної служби здоров’я;

13) за погодженням з Міністром охорони здоров’я України призначає на посади та звільняє з посади керівників територіальних органів Національної служби здоров’я та їх заступників;

14) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів Національної служби здоров’я;

15) забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Національної служби здоров’я;

16) забезпечує формування в установленому порядку кадрового резерву Національної служби здоров’я, організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників Національної служби здоров’я та осіб, включених до кадрового резерву;

17) підписує накази Національної служби здоров’я;

18) залучає державних службовців та працівників територіальних органів Національної служби здоров’я, а за домовленістю з керівниками — державних службовців та працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій до розгляду питань, що належать до компетенції Національної служби здоров’я;

19) розподіляє обов’язки між своїми заступниками;

20) дає в межах повноважень обов’язкові до виконання державними службовцями і працівниками Національної служби здоров’я доручення;

21) вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та працівників апарату Національної служби здоров’я, керівників її територіальних органів, присвоює їм ранги державних службовців;

22) у встановленому порядку вносить подання щодо представлення державних службовців та працівників апарату Національної служби здоров’я, її територіальних органів, до відзначення державними нагородами України;

23) утворює у межах граничної чисельності державних службовців та працівників Національної служби здоров’я і коштів, передбачених на її утримання, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України та Міністром охорони здоров’я України територіальні органи Національної служби здоров’я як структурні підрозділи апарату цього органу;

24) забезпечує взаємодію Національної служби здоров’я з відповідальним за взаємодію структурним підрозділом Міністерства охорони здоров’я України, визначеним Міністром охорони здоров’я України;

25) забезпечує дотримання встановленого Міністром охорони здоров’я України порядку обміну інформацією між Міністерством охорони здоров’я України і Національною службою здоров’я та своєчасність її подання;

26) приймає в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є Національна служба здоров’я;

27) за погодженням із Міністерством фінансів України, затверджує штатний розпис та кошторис апарату Національної служби здоров’я, штатний розпис (штат) та кошторис територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної служби здоров’я;

28) утворює комісії, робочі та експертні групи;

29) скликає та проводить наради з питань, що належать до компетенції Національної служби здоров’я;

30) здійснює інші повноваження, визначені законом.

16. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Національної служби здоров’я, обговорення найважливіших напрямів її діяльності в Національній службі здоров’я можуть утворюватись колегії.

Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу Національної служби здоров’я.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності в Національній службі здоров’я можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів приймає Голова Національної служби здоров’я, який затверджує кількісний та персональний склад таких органів, а також положення про них.

Національна служба здоров’я в обов’язковому порядку утворює колегію з питань розробки стандартів якості медичних послуг та методів управління якістю.

17. З метою забезпечення прозорості та цивільного контролю за діяльністю при Національній службі здоров’я утворюється рада громадського контролю у складі 15 осіб, яка формується на засадах відкритого та прозорого конкурсу.

До складу Ради громадського контролю при Національній службі здоров’я не можуть входити:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

2) особи, що перебувають у трудових відносинах із медичними закладами, здійснюють господарську діяльність у якості лікарів — фізичних підприємців, або входять до складу об’єднань організацій роботодавців сфери охорони здоров’я;

3) особи, які, незалежно від тривалості, були працівниками Національної служби здоров’я впродовж попередніх двох років;

4) особи, близькі особи яких, незалежно від тривалості, були працівниками Національної служби здоров’я впродовж попередніх двох років.

Положення про Раду громадського контролю при Національній службі здоров’я та про порядок її формування затверджується Кабінетом Міністрів України;

Рада громадського контролю при Національній службі здоров’я:

1) розглядає проект плану роботи Національної служби здоров’я перед його поданням на затвердження Міністру охорони здоров’я і надає рекомендації щодо цього документу;

2) заслуховує інформацію про діяльність, виконання планів та завдань Національної служби здоров’я і надає свої висновки і рекомендації щодо них протягом року;

3) розглядає звіти Національної служби здоров’я, затверджує і оприлюднює свої висновки щодо них;

4) розглядає пакет пропозицій щодо фінансування гарантованого пакету медичної допомоги та відповідних тарифів для його оплати, який щорічно розробляється Національною службою здоров’я, формує і оприлюднює свою позицію щодо цього документу, а також доводить її до відома Міністерства охорони здоров’я та Міністерства фінансів;

5) має інші права, передбачені Положенням про Раду громадського контролю.

Порядок денний засідань Ради громадського контролю, протоколи засідань та прийняті рішення публікуються у відкритому доступі.

Рада громадського контролю може проводити відкриті засідання за участю ширшої громадськості.

18. Гранична чисельність державних службовців і працівників Національної служби здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України.

Структура апарату Національної служби здоров’я затверджується Головою Національної служби здоров’я за погодженням із Міністром охорони здоров’я України. Штатний розпис та кошторис Національної служби здоров’я затверджуються Головою Національної служби здоров’я за погодженням із Міністерством фінансів України.

19. Національна служба здоров’я України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи