Публікації
Міністерство охорони здоров’я України запрошує громадськість долучитися до обговорення проекту Концепції Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року»
Міністерство охорони здоров’я України інформує про початок обговорення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року».
Метою Концепції Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року» є збереження репродуктивного та статевого здоров’я з дотриманням репродуктивних прав для досягнення благополуччя кожної людини, відтворення населення і сталого розвитку України.
Запрошуємо долучитися до обговорення зазначеного проекту Концепції Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року».
Пропозиції просимо надсилати на електронні адреси [email protected] та [email protected] та на паперових носіях
до Медичного департаменту МОЗ України (вул. М. Грушевського, 7, м. Київ, 01601).
Пояснювальна записка
до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України Концепція Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року»
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
В Україні після тривалого періоду підвищення народжуваності (2002-2012 роки), починаючи з 2013 року спостерігається її скорочення. Особливо відчутним воно стало у 2015 році, коли чисельність народжень скоротилася, порівняно з попереднім роком, більш ніж на 54 тисяч осіб (або на 11,6%), а число народжених у розрахунку на 1000 осіб знизилося з 10,8 до 9,6.
Кризова соціально-економічна ситуація та військово-політична нестабільність також мають негативний вплив як на поточну дітородну активність населення, так і на здоров’я народжених дітей. Так, окрім помітного зниження частоти дітонародження у 2015 році порівняно з попереднім роком, високим залишається показник малюкової смертності.
У таких умовах зростає цінність кожного народження, а збереження репродуктивного здоров’я потенційних матерів та батьків стає національним пріоритетом для відтворення людського потенціалу України.
Визнаючи стратегічне значення репродуктивного здоров’я для забезпечення сталого розвитку суспільства, Україна схвалила Програму дій Міжнародної конференції з питань народонаселення та розвитку (Каїр, 1994), Цілі розвитку тисячоліття ООН (2000-2015),
План та Цілі сталого розвитку (2016-2030). Ці стратегічні документи стали основою політики держави у сфері збереження та підтримки репродуктивного здоров’я населення. Політичним і стратегічним інструментом для реалізації міжнародних документів з розв’язання проблем репродуктивного здоров’я населення України, починаючи з 1995 року, стали національні програми, завдяки реалізації яких Україна досягла Цілей розвитку тисячоліття ООН (4, 5, 6), зокрема, зниження материнської та малюкової смертності, рівнів підліткової вагітності та штучного переривання вагітності через забезпечення загального доступу до отримання якісних послуг в сфері репродуктивного здоров’я.
2. Мета і шляхи її досягнення
Концепція визначає мету, основні завдання та засади розроблення Державної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 роки» як складової загальної системи охорони здоров’я населення України.
Метою програми є збереження репродуктивного та статевого здоров’я з дотриманням репродуктивних прав для досягнення благополуччя кожної людини, відтворення населення і сталого розвитку України.
3. Правові аспекти
Нормативно-правовими актами, що діють у зазначеній сфері суспільних відносин є:
Програма дій Міжнародної конференції з питань народонаселення та розвитку (Каїр, 1994),
Цілі розвитку тисячоліття ООН (2000-2015),
План та Цілі сталого розвитку (2016-2030),
Закон України від 5 березня 2009 року № 1065-VI «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року».
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Фінансування реалізації програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інвестицій національних та зарубіжних інвесторів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Обсяг фінансування, склад матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації програми, визначатиметься щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів.
5. Позиція заінтересованих органів
Проект розпорядження потребує погодження з Міністерством освіти і науки України, Національною академією медичних наук України, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, обласними та Київською міською державними адміністраціями, Міністерством юстиції України.
6. Регіональний аспект
Проект розпорядження стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.
61. Запобігання дискримінації
У проекті розпорядження відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Громадська антидискримінаційна експертиза не проводилась.
7. Запобігання корупції
У проекті розпорядження відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.
8. Громадське обговорення
Проект розпорядження оприлюднено на офіційному веб-сайті МОЗ України.
9. Позиція соціальних партнерів
Проект розпорядження не стосується соціально-трудової сфери і не потребує узгодження із соціальними партнерами.
10. Оцінка регуляторного впливу
Проект розпорядження не є регуляторним актом, оскільки не спрямований на регулювання ринкових відносин.
11. Прогноз результатів
Реалізація Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року» дозволить досягнути ключових показників: знизити рівень материнської смертності, перинатальної та малюкової смертності, штучного переривання вагітності, рівень підліткової вагітності, переривання вагітності серед дівчат-підлітків, тощо. У період виконання Програми очікується покращення демографічного та соціально-економічного розвитку держави.
| В.о. Міністра | У. Супрун |
Проект
оприлюднений на сайті
МОЗ України 16.03.2017 р.
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року»
1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року», що додається.
Визначити Міністерство охорони здоров’я державним замовником Програми.
2. Міністерству охорони здоров’я разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у чотиримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року».
| Прем’єр-міністр України | В. Гройсман |
КОНЦЕПЦІЯ
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ
«Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року»
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
Головною рушійною силою сталого розвитку країни є її населення. Тому в основі багатьох довгострокових суспільних перспектив лежать демографічні процеси.
Демографічне неблагополуччя в Україні підвищує значущість репродуктивного здоров’я для забезпечення відтворення населення. Сучасна демографічна ситуація характеризується скороченням чисельності населення внаслідок перевищення числа смертей над числом народжень (депопуляцією), незадовільним станом здоров’я населення та низькою тривалістю життя. Високою залишається передчасна смертність населення, особливо чоловіків у працездатному віці. На демографічну ситуацію впливають значні масштаби трудової міграції з країни.
В Україні після тривалого періоду підвищення народжуваності (2002-2012 роки), починаючи з 2013 року спостерігається її скорочення. Особливо відчутним воно стало у 2015 році, коли чисельність народжень скоротилася, порівняно з попереднім роком, більш ніж на 54 тисяч осіб (або на 11,6%), а число народжених у розрахунку на 1000 осіб знизилося з 10,8 до 9,6. У найближчій перспективі ця тенденція збережеться, насамперед через об’єктивні обмеження: у вік найвищої дітородної активності в наступні роки вступатиме покоління потенційних матерів/батьків, народжених у середині та наприкінці кризових 1990-х років, коли рівень народжуваності був вкрай низьким. Згідно із національним демографічним прогнозом, чисельність жінок дітородного віку (15-49 років) у 2020 році зменшиться, порівняно з 2015 роком, на 6%, а до 2025 року – це скорочення сягне майже 11%.
Кризова соціально-економічна ситуація та військово-політична нестабільність також мають негативний вплив як на поточну дітородну активність населення, так і на здоров’я народжених дітей. Так, окрім помітного зниження частоти дітонародження у 2015 році порівняно з попереднім роком, високим залишається показник малюкової смертності. У таких умовах зростає цінність кожного народження, а збереження репродуктивного здоров’я потенційних матерів та батьків стає національним пріоритетом для відтворення людського потенціалу України.
Визнаючи стратегічне значення репродуктивного здоров’я для забезпечення сталого розвитку суспільства, Україна схвалила Програму дій Міжнародної конференції з питань народонаселення та розвитку (Каїр, 1994), Цілі розвитку тисячоліття ООН (2000-2015), План та Цілі сталого розвитку (2016-2030). Ці стратегічні документи стали основою політики держави у сфері збереження та підтримки репродуктивного здоров’я населення. Політичним і стратегічним інструментом для реалізації міжнародних документів з розв’язання проблем репродуктивного здоров’я населення України, починаючи з 1995 року, стали національні програми «Планування сім’ї 1995-2000», «Репродуктивне здоров’я 2001-2005» та Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року (далі – ДПРЗН), яка базувалася на Європейській регіональній стратегії ВООЗ з сексуального та репродуктивного здоров’я (2001).
Завдяки реалізації цих програм та проектів міжнародної технічної допомоги, що працювали в цей період в Україні, вдалося суттєво поліпшити ситуацію в сфері репродуктивного здоров’я. Україна досягла Цілей розвитку тисячоліття ООН (4, 5, 6), зокрема, зниження материнської та малюкової смертності, рівнів підліткової вагітності та штучного переривання вагітності через забезпечення загального доступу до отримання якісних послуг в сфері репродуктивного здоров’я. Згідно з даними Держкомстату України протягом 10 років дії ДПРЗН показник материнської смертності знизився з 17,6 на 100 000 народжених живими у 2005 році до 15,2 на 100 000 народжених живими у 2014 році. У 2012-2013 роках показник материнської смертності досяг запланованих ДПРЗН рівнів 12,5 та 13,5 на 100 000 народжених живими відповідно, проте, з 2014 року знову демонструє зростання. Завдяки комплексним заходам ДПРЗН підвищився рівень використання сучасних методів контрацепції, помітно знизився показник частоти переривання вагітності з 18,6 на 1 000 жінок фертильного віку у 2006 році до 10,37 на 1 000 жінок фертильного віку у 2014 році.
Рівень малюкової смертності знизився з 9,8 на 1 000 народжених живими у 2006 році до 7,8 на 1 000 народжених живими у 2014 році. Досягнути цього вдалося завдяки впровадженню сучасних перинатальних технологій, реорганізації акушерських та неонатологічних відділень шляхом створення мережі перинатальних центрів. Водночас, рівень материнської смертності в Україні, як показник соціально-економічного розвитку держави, значно перевищує середній показник країн Європейського союзу (5,69 на 100 000 народжених живими у 2014 році), що потребує пріоритетної уваги до проблем охорони материнства та дитинства. Україна, як держава – член Організації Об’єднаних Націй, у 2015 році схвалила План сталого розвитку на 2016 – 2030 роки та пов’язані з ним Цілі сталого розвитку. Україна підтвердила своє зобов’язання виконати
Ціль 3 ̶ «Забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх в будь-якому віці», зокрема, Завдання 3.1 – знизити глобальний коефіцієнт материнської смертності, Завдання 3.2 – покласти край смертності, якій можна запобігти, новонароджених і дітей віком до 5 років, зменшити неонатальну смертність, Завдання 3.7 – забезпечити універсальний доступ до послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я, включно з плануванням сім’ї, інформуванням та освітою, а також інтеграцією репродуктивного здоров’я до національних стратегій і програм та Ціль 5, Завдання 5.6 – забезпечити всебічне дотримання сексуальних і репродуктивних прав, відповідно до Програми дій Міжнародної конференції з питань народонаселення і розвитку та Пекінської платформи дій, а також згідно з документами, що містять результати наступних оглядових конференцій.
Стратегії та підходи щодо посилення політики держав Європейського регіону в цій сфері також визначено в Європейському плані дій ВООЗ з посилення охорони сексуального, репродуктивного здоров’я та прав на 2017-2021 роки.
Основними проблемами в сфері репродуктивного здоров’я населення України залишаються:
посилення депопуляційних процесів;
не повною мірою реалізація репродуктивних прав населення;
відсутність політики та сталої системи виховання дітей щодо статевого та репродуктивного здоров’я;
високий рівень материнської смертності та малюкової смертності;
ускладнення під час вагітності та пологів;
високий рівень поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ-інфекцію;
зростання онкологічної захворюваності органів репродуктивної системи;
безплідність у жінок та чоловіків;
обмежений доступ до сучасних методів планування сім’ї.
Концепція визначає мету, основні завдання та засади розроблення Державної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 роки» (далі – Програма) як складової загальної системи охорони здоров’я населення України.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом
Загальними чинниками, що продовжують негативно впливати на стан репродуктивного та статевого здоров’я населення України та погіршення показників народжуваності, є:кризове соціально-економічне становище країни,падіння рівня життя, зростаючі стресові навантаження, недостатня соціальна і правова захищеність у сфері праці,відсутність належного контролю за дотриманням правил і норм охорони праці та техніки безпеки, погіршення якості харчування, зростання загальної захворюваності населення.
Високою залишається чоловіча надсмертність, а відтак – і статеві диспропорції, що негативно впливають на стан загального й репродуктивного здоров’я в країні. Смертність чоловіків працездатного віку у 3,5 рази перевищує смертність жінок. Додатковим чинником є наслідки складної військово-політичної ситуації: незворотні воєнні втрати переважно чоловічого населення, підвищена інвалідизація (у т.ч. осіб, які зазнали каліцтв тощо), також є загрозливою для відтворення населення країни. Така ситуація позначається на статевому співвідношенні у населенні, зумовлює збільшення частки самотніх жінок, неповних сімей та дітей-сиріт.
Зростання кількості хронічних захворювань у дівчат та жінок є причиною ускладнень під час вагітності та пологів. Хронічні хвороби негативно впливають на спроможність до здорового дітонародження, на стан здоров’я новонароджених,збільшення поширеності захворювань та інвалідності у дітей. Основними показниками оцінки стану репродуктивного здоров’я населення у світі є материнська та малюкова смертність. Тенденції до погіршення цих показників в Україні у 2014-2015 рр. вимагають невідкладних заходів для посилення захисту репродуктивних прав населення, забезпечення належного рівня надання послуг з планування сім’ї, запровадження сучасних стандартів профілактики, діагностики та лікування хвороб репродуктивної системи, посилення доступності та якості медичної допомоги, а також подальшого розвитку системи перинатальної допомоги.
Незважаючи на суттєве зниження частоти переривання вагітності1 рівень цього показника все ще перевищує відповідні показники країн Європейського Союзу. Останнього десятиріччя рівень народжуваності в країні зростав на тлі підвищення частоти використання контрацепції та зниження рівня абортів. Посилення доступності якісних послуг з планування сім’ї та сучасних засобів контрацепції, особливо для уразливих груп населення,у т.ч. підлітків та молоді, є дієвим способом попередження переривань небажаної вагітності та материнської смерті серед жінок, яким вагітність протипоказана за станом здоров’я.
Охорона репродуктивного та статевого здоров’я підлітків та молоді потребує постійної уваги та відповідних заходів з боку держави. Ефективність впровадження заходів попередніх програм підтверджено зменшенням з 2006 року захворюваності на сифіліс серед дівчат підлітків2 (на 100 тис. дівчат) у 3,6 рази, на гонококову інфекцію – у 1,9 рази. Втричі зменшилася частка молодих людей віком від 15 до 24 років серед вперше виявлених ВІЛ-інфекції з 22,8% у 2003 до 7,1% у 2013 році.
_______________________________
1 Кількість переривань вагітності на 1000 жінок репродуктивного віку
2 Кількість випадків на 100 000
Незважаючи на досягнуте зниження епідемічного процесу ВІЛ інфекції проблема інфікування ВІЛ негативно впливає на репродуктивне здоров’я населення. Зросли ризики щодо поширення ВІЛ в умовах існуючої гуманітарної кризи та бойових дій на сході України. У 2015 році під медичним наглядом перебувало понад 124 тис. ВІЛ позитивних громадян України, з них майже 32 тисячі хворих на СНІД. В країні статевий шлях інфікування ВІЛ становить 59%, що свідчить про перехід епідемії від груп ризику до соціально «благополучних» груп населення і потребує посилення програми статевого виховання молоді та послуг з планування сім’ї з інтеграцією послуги з репродуктивного та статевого здоров’я для ВІЛ позитивних людей у наявну систему медичних закладів. Послуги мають бути надані без дискримінації з повагою до репродуктивного вибору таких людей.
Для забезпечення сталості досягнутих результатів необхідна подальша організація і впровадження серед підлітків та молоді освітніх програм з відповідального батьківства, захисту репродуктивних прав, попередження інфекцій, що передаються статевим шляхом, тютюнопаління, вживання алкоголю та наркотиків, комплексних програм статевого виховання та протидії сексуальному насильству у поєднанні з забезпеченням доступності медико-соціальних послуг, що базуються на принципах «дружнього підходу», які включають комплексну медико-психолого-соціальну допомогу.
Недостатня поінформованість чоловіків та жінок репродуктивного віку з питань здорового способу життя та попередження хронічних захворювань, недотримання моделей безпечної статевої поведінки та статевої культури призводить до поширеності інфекційних хвороб, що передаються статевим шляхом, які нерідко стають причиною безплідності, невиношування вагітності, онкогінекологічної патології, а також внутрішньоутробного інфікування плода з можливими тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку. З метою посилення профілактики, якісної діагностики та своєчасного лікування вкрай необхідна інтеграція послуг з репродуктивного та статевого здоров’я на рівень первинної медико-санітарної допомоги.
Одним з важливих показників стану репродуктивного здоров’я населення є безплідність. Близько15% подружніх пар в Україні страждають від безплідності, що можна віднести до прямих репродуктивних втрат. Рівень безплідності можна суттєво знизити за допомогою заходів з профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, післяпологових інфекцій, невикористання небезпечних методик переривання вагітності. У випадку наявного безпліддя необхідно забезпечити якісне консультування, діагностику та відповідне лікування. За міжнародними практиками,потреба у допоміжних репродуктивних технологіях обчислюється з розрахунку 1500 циклів на 1 млн. населення.
Тенденція зростання віку жінки під час вступу до шлюбу та народження першої дитини, так зване «постарішання материнства», зумовлює нові виклики для збереження репродуктивного здоров’я потенційних матерів та батьків, висуває підвищені вимоги до системи охорони здоров’я, організації полого помічної та перинатальної допомоги для цієї категорії жінок.
Онкологічна патологія репродуктивних органів, зокрема рак молочної залози та рак шийки матки, є основною причиною смертності в репродуктивному віці серед жінок. Протягом дії попередньої Програми показники захворюваності на рак шийки матки3 покращити не вдалося (20,1 у 2006 р. та 22,5 у 2012 р.), натомість спостерігається тенденція до їх зростання. Не було здійснено суттєвих кроків щодо перегляду стратегії, нормативно-правової бази та розширення національної скринінгової програми з урахуванням сучасних вимог. Враховуючи міжнародний досвід та рекомендації ВООЗ, особливу увагу необхідно приділити створенню програм первинної профілактики – вакцинації проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) для дівчат у віці 10-13 років, проводити інформаційно-просвітницьку діяльність щодо профілактики онкопатології та забезпечити якісну діагностику та лікування через впровадження ефективного управління та сучасних технологій. Дієві скринінгові програми необхідно інтегрувати в систему надання первинної медико-санітарної допомоги.
_______________________________
3 Кількість захворювань на 100 тис.жіночого населення
Зростання захворюваності населення у важких соціально-економічних та санітарно-гігієнічних умовах (насамперед серед внутрішньо-переміщених осіб, мешканців тимчасово окупованих територій, зони розмежування конфлікту), ймовірне збільшення поширеності шкідливих звичок, ризикової сексуальної поведінки та ґендерно обумовленого насильства у зоні військового конфлікту потребує особливої уваги та оперативних рішень з боку держави. Необхідно розробити та впровадити стратегію надання медичної допомоги й систему забезпечення необхідними медикаментами та засобами в сфері репродуктивного та статевого здоров’я в умовах надзвичайних ситуацій. Для цього необхідно використовувати міжнародний досвід та потенціал міжнародних гуманітарних організацій, що мають досвід роботи в умовах конфлікту.
Аналіз попередньої Програми засвідчив, що специфічні потреби окремих груп населення не були враховані у плануванні та організації системи надання допомоги в галузі репродуктивного та статевого здоров’я.
Зокрема, представники таких вразливих груп, як люди з інвалідністю, ВІЛ інфіковані, особи, які перебувають в складних життєвих обставинах, були позбавлені універсального доступу до послуг та інформації.
Відповіддю на цю проблему має стати налагоджена міжсекторальна взаємодія із залученням громадських організацій в т.ч організацій пацієнтів, забезпечення обладнанням, що гарантує універсальний доступ, підготовка медичного персоналу та чітка система перенаправлення. Недотримання принципів ґендерної рівності у сфері охорони репродуктивного здоров’я та загальна орієнтація системи надання послуг переважно на потреби жінок спричиняє недостатнє залучення чоловіків до питань планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я, обмеження доступу до відповідних послуг. Система надання медичних послуг з репродуктивного здоров’я має враховувати потреби та особливості обох статей.
Результати впровадження попередньої Програми засвідчили, що розвиток відповідної медичної інфраструктури, впровадження сучасних перинатальних технологій, підготовка спеціалістів у сфері репродуктивного здоров’я, інформування населення з питань сучасних методів планування сім”ї, забезпечення засобами медичного призначення та медикаментами значною мірою поліпшили якість та доступність медичних послуг. Введення системи планування, обліку та забезпечення контрацептивами жінок з тяжкими хронічними захворюваннями було одним з чинників зниження материнської смертності серед цих жінок.
Оптимальним шляхом розв’язання проблем репродуктивного та статевого здоров’я є розробка та реалізація Загальнодержавної програми «Репродуктивне та статеве здоров’я нації на період до 2021 року» з урахуванням досягнень Національної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року.
У разі відсутності нової Державної програми та плану дій у сфері репродуктивного та статевого здоров’я можуть бути втрачені попередні надбання України у цій сфері та створено загрозу невиконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань у цій галузі.
Мета Програми
Збереження репродуктивного та статевого здоров’я з дотриманням репродуктивних прав для досягнення благополуччя кожної людини, відтворення населення і сталого розвитку України.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Можливі три варіанти розв’язання проблеми:
Перший варіант — відсутність стратегії та державної Програми збереження репродуктивного та статевого здоров’я. Це ставить під загрозу сталість результатів попередньої програми і не надає відповіді на нові виклики, спричинені глибокою соціально-економічною та гуманітарною кризою. Результатом такого підходу буде погіршення стану здоров’я громадян, подальші репродуктивні втрати та закріплення стійких негативних тенденціймедико-демографічної ситуації в країні. В перспективі це потребуватиме значного зростання видатків на охорону здоров’я без суттєвого покращення репродуктивного та статевого здоров’я населення, показників материнської та малюкової захворюваності та смертності.
Другий варіант — продовження фінансування окремих напрямків та статей видатків, передбачених попередньою програмою, здебільшого спрямованих на подолання критичних станів та ускладнень в процесі надання спеціалізованої медичної допомоги. Не врахування особливостей ситуації в країні, сучасних світових підходів щодо вирішення питань покращення репродуктивного здоров’я та статевого виховання, відсутність системного міжгалузевого підходу для посилення профілактичної складової та скринінгових програм, недостатня інтеграція послуг з репродуктивного та статевого здоров’я в систему надання первинної медико-санітарної допомоги призведе до негативних наслідків. Це спричинить підвищення захворюваності, пізнє виявлення ускладнень, що потребуватиме значних фінансових ресурсів для забезпечення високоспеціалізованою медичною допомогою та подальшого медико-соціального супроводу дитини та, можливо, матері протягом всього життя.
Третій варіант — ухвалення нової Державної програми з репродуктивного та статевого здоров’я з забезпеченим фінансуванням. Цей підхід засвідчує послідовність зусиль держави на шляху виконання взятих міждержавних зобов’язань. Заходи з доведеною ефективністю спрямовані на профілактику, підвищать мотивацію населення, особливо підлітків та молоді до здорового способу життя, дотримання безпечної статевої поведінки та збереження репродуктивного здоров’я. Це забезпечить зниження потреби у медичній допомозі. Посилення системи ранньої діагностики та лікування захворювань, контролю за перебігом і запобіганням ускладнень, особливо під час вагітності і пологів сприятиме зменшенню випадків критичних станів, первинної інвалідизації, материнської та малюкової смертності. Такий підхід забезпечить раціональне використання
ресурсів галузі, підвищить якість та ефективність медичної допомоги.
Третій, оптимальний варіант дасть змогу подолати нерівність у доступі до інформації та якісних послуг у сфері репродуктивного та статевого здоров’я на всіх етапах життя та забезпечить право кожної людини мати найвищий досяжний рівень здоров’я. Програма має забезпечити спадкоємність надання допомоги і принцип охоплення всіх етапів життя людини з урахуванням гендерних аспектів. Створення механізмів стратегічного управління, стійкої міжсекторальної співпраці, посилення підзвітності та залучення громадськості та міжнародних організацій забезпечить ефективність та результативність Програми.
Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання програми
Для розв’язання проблеми необхідно:
• Забезпечити рівний доступ населення до адаптованої відповідно до віку, комплексної та науково достовірної інформації та освіти, необхідної для досягнення та підтримання репродуктивного та статевого здоров’я.
• Розробити та реалізувати заходи спрямовані на формування репродуктивного та статевого здоров’я населення через пропаганду здорового способу життя, відповідального батьківства, культури взаємовідносин та сімейних цінностей, створення сім’ї, планування народження здорової дитини.
• Розробити та запровадити сучасні комунікативні стратегії та програми статевого виховання дітей, підлітків та молоді з питань профілактики ІПСШ/ВІЛ, запобігання підліткової вагітності, попередження насильства із застосуванням підходів, спрямованих на розвиток життєвих навичок.
• Переглянути та удосконалити нормативно-правову базу у сфері репродуктивного та статевого здоров’я для забезпечення відповідності міжнародно визнаній найкращій доказовій базі.
• Розробити нормативно-правові акти, інформаційні матеріали щодо особливостей репродуктивного та статевого виховання представників таких вразливих груп, як люди з інвалідністю, ВІЛ інфіковані, особи, що перебувають в складних життєвих обставинах тощо.
• Інтегрувати послуги з планування сім’ї, антенатального догляду, профілактики ІПСШ та ВІЛ-інфекції, хронічних неінфекційних захворювань, а також медико-соціальні послуги для підлітків та молоді на принципах «дружнього підходу», в діяльність первинної ланки охорони здоров‘я.
• Забезпечити доступність та підвищити частоту використання контрацепції для зниження рівня абортів. Забезпечити умови для проведення безпечного переривання вагітності.
• Розробити стратегії та механізми організації популяційних скринінгових програм з профілактики та ранньої діагностики онкологічної патології репродуктивних органів у жінок та чоловіків.
• Забезпечити безперервність медичної допомоги в галузі репродуктивного здоров’я через чіткий механізм перенаправлення пацієнтів у заклади різних рівнів та супроводом медичної інформації з забезпеченням умов конфіденційності.
• Поліпшити матеріально-технічне та кадрове забезпечення закладів охорони репродуктивного здоров’я для забезпечення якісних і доступних медичних послуг, наближених до пацієнта.
• Забезпечити підготовку лікарів та середнього медичного персоналу на до- та післядипломному рівнях на основі найкращих світових практик у сфері РЗ/ПС та навичок ефективного консультування з питань планування сім’ї через запровадження системи безперервного професійного розвитку.
• Забезпечити населення репродуктивного віку, особливо його уразливі групи, в тому числі підлітків та молодь, доступними за ціною сучасними контрацептивами, з метою запобігання інфекцій, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ, непланованої вагітності, зниження рівня переривання вагітності.
• Забезпечити умови для надання послуг з планування сім’ї, репродуктивного та статевого здоров’я з урахуванням ґендерної рівності, а також посилити доступ до послуг з репродуктивного здоров’я для чоловіків, враховуючи хлопців підліткового віку.
• Забезпечити дієві механізми управління програмою, моніторингу й оцінювання результатів.
Поліпшення показників стану здоров’я, що є передумовою для позитивної динаміки демографічних процесів та сталого розвитку,потребує стійкої міжсекторальної співпраці усіх державних установ і закладів, співробітництва громадських і міжнародних організацій та приватного сектора, залучених до реалізації державної політики у сфері статевого й репродуктивного здоров’я.
Термін виконання програми
5 років на період 2017 ─ 2021 років.
Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності
Збільшення рівня поінформованості населення щодо репродуктивного та статевого здоров’я і прав.
Приведення нормативно-правової бази у сфері репродуктивного та статевого здоров’я та прав у відповідність до міжнародних норм.
Забезпечення нормативно-правового врегулювання розмежування рівнів первинної, вторинної та третинної медичної допомоги щодо питань репродуктивного та статевого здоров’я.
Задоволення потреб населення в якісній та доступній первинній медико-санітарній допомозі та у ефективній високоспеціалізованій медичній допомозі в галузі репродуктивного та статевого здоров’я.
Зниження рівня материнської смертності, в тому числі, через попередження випадків, яким можна запобігти.
Зниження рівня перинатальної та малюкової захворюваності та смертності.
Запровадження сучасних підходів конфедінційного аудиту материнської та перинатальної смертності.
Формування, збереження та зміцнення репродуктивного та статевого здоров’я підлітків та молоді.
Зниження рівня захворюваності на ІПСШ, безпліддя, невиношування вагітності, завмерлої вагітності, передчасних пологів.
Запровадження програм скринінгу, профілактики та ранньої діагностики онкологічних захворювань репродуктивної системи (раку шийки матки та молочної залози).
Забезпечення універсального доступу до послуг з репродуктивного та статевого здоров’я, зокрема, для людей з інвалідністю, людей, що живуть з ВІЛ, внутрішньо переміщених осіб.
Інтеграція заходів з репродуктивного та статевого здоров’я в інші національні стратегії і програми та забезпечення міжсекторальної взаємодії.
Кадрове та необхідне матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я для надання послуг у сфері репродуктивного та статевого здоров’я.
Виконання Програми дозволить досягнути ключових показників:
знизити рівень материнської смертності;
знизити рівень перинатальної та рівень малюкової смертності;
знизити рівень штучного переривання вагітності;
знизити рівень підліткової вагітності та переривання вагітності серед дівчат-підлітків (15-17 р.);
підвищити рівень використання контрацепції;
охопити скринінговим обстеженням для ранньої діагностики раку шийки матки та діагностики раку молочної залози жіночого населення.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних трудових ресурсів, необхідних для виконання програми
Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Обсяг фінансування, склад матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Програми, визначатиметься щороку з урахуванням можливостей державного та місцевих бюджетів.
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим