Назустріч VII Національному з’їзду фармацевтів Фармацевтична енциклопедія. Діячі Національного фармацевтичного університету

У минулих числах «Щотижневика АПТЕКА» Валентин Петрович Черних — ректор Національного фармацевтичного університету (НФаУ), член-кореспондент НАН України, професор, доктор хімічних та фармацевтичних наук — від імені організаційного комітету запросив працівників фармацевтичної галузі взяти участь у проведенні VII Національного з’їзду фармацевтів, який відбудеться 15–17 вересня 2010 р. у Харкові на базі НФаУ. До цієї події НФаУ запланував до друку загалом 110 видань, серед яких загальноуніверситетські видання, монографії та підручники, посібники та довідники, словники та атласи, практикуми та буклети, збірки текстів, схем і таблиць, конспекти лекцій тощо («Щотижневик АПТЕКА» №45 (716) від 16 листопада 2009 р.). У цьому широкому переліку почесне місце займає Фармацевтична енциклопедія — ІІ видання, доповнене та перероблене, у супроводі CD-версії, — яке готується до друку спільними зусиллями вчених НФаУ та фахівців компанії «МОРІОН». Протягом останніх років у нашій газеті періодично з’являлися публікації щодо обговорення дефініцій нових фармацевтичних термінів до «Фармацевтичної енциклопедії», що дозволило суттєво збагатити лексичний потенціал видання. Втім, основною характерною рисою та ознаковою особливістю другого видання є поява нового розділу, присвяченого діячам фармації. Тобто до енциклопедії внесено особистісне начало. Тож сьогодні, назустріч з’їзду та у передчутті інформаційного збагачення, яке ця подія несе галузі, ми започатковуємо на газетних шпальтах енциклопедичну «онлайн-філію» і розпочинаємо цикл публікацій під рубрикою — ПЕРСОНАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ФАРМАЦІЇ. У наступних номерах «Щотижневика АПТЕКА» (www.apteka.ua) читачеві буде надано можливість ознайомитися з професійним та науковим доробком вчених з усіх регіонів нашої країни, де вирує фармацевтичне життя. Від газетної публікації до публікації, від енциклопедичної сторінки до сторінки ми знайомитемо читача з провідними науковцями, що працюють в освітніх та дослідницьких закладах, експертних установах, аналітичних лабораторіях, неурядових організаціях, на фармацевтичному виробництві тощо. А на початку осені, до традиційних свят з нагоди Дня фармацевтичного працівника та до відкриття VII Національного з’їзду фармацевтів України, усі ці статті побачать світ під тисненим корінцем другого видання «Фармацевтичної енциклопедії». Безперечно, перелік осіб, що зробили вагомий внесок у розвиток української фармацевтичної науки, поповнюватиметься до кожного наступного видання енциклопедії. Сьогодні ж фармацевтична Харківщина вже готується радо зустріти на своїй землі делегатів майбутнього з’їзду, а НФаУ — гостинно розчинити двері перед українською фармацевтичною спільнотою. Тому відкривають наш цикл публікацій добірки енциклопедичних статей, присвячені діячам НФаУ — лідера фармацевтичної науки та освіти не лише Харківщини, але й України загалом, головного фармацевтичного вищого навчального закладу нашої держави (www.ukrfa.kharkov.ua).

БАННИЙ Іван Прокопович (22.08.1938, с. Уліца Сумської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1992), професор (1994) кафедри якості, стандартизації та сертифікації ліків Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації (ІПКСФ) НФаУ (з 2004).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1961).

Працював: завідувач Малодівицької аптеки Чернігівської обл. (1961); аспірант (1968), асистент (1971), доцент (1980), професор (1993), завідувач (1994–2004), професор (з 2004) кафед­ри якості, стандартизації та сертифікації ліків ІПКСФ НФаУ.

Напрями наукових досліджень: розроблення методів синтезу та пошук БАР у ряді азотовмісних похідних щавлевої кислоти.

Наукові здобутки: автор близько 300 наукових та навчально-методичних праць, серед них 94 авторських свідоцтва, 35 патентів, 5 навчальних посібників, 10 збірників програм, 4 навчально-методичні рекомендації. Підготував одного доктора та 6 кандидатів наук.

Основні праці: Синтез и сахароснижающая активность аренсульфонилоксамидов (канд. дис.). — Х., 1971; Синтез и исследования в ряду азотсодержащих производных щавелевой кислоты (докт. дис.). — Х., 1992; Влияние природы металла в солях аренсульфамидов на скорость конденсации с эфирами оксаминовых кислот // Реакционная способность органических соединений — 1970. — Т. 7, в. 1 (співавт.); Реагент для расщепления рацемических аминов // Журн. орган. хим. — 1976. — № 10 (спів­авт.); Синтез и сахароснижающая активность диоксамоильных производных сульфаниламида // Хим.-фармац. журн., 1982. — Т. 16. — № 1 (співавт.); Синтез, реакційна здатність та біологічна активність похідних дикарбонових кислот з алкільними, арильними і гетероциклічними замісниками // Фармац. журн. — 1991. — № 4 (співавт.); Реакційна здатність  -карбоксіаміламідів аренсульфонілоксамінових кислот // Фармац. журн. — 2004. — № 1 (співавт.); Фармакогностический анализ лекарственного растительного сырья. — Х., 2002 (співавт.); Аналіз очних крапель в умовах аптеки. — Х., 2000 (спів­авт.); Фитотерапия в клинике внутренних болезней. — Х., 2003 (співавт.); рН-метрія у фармацевтичному аналізі. — Х., 2007 (співавт.).

Літ.: Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. В.П. Черних. — Х., 2005; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

О.Ф. Пімінов

Башура Олександр Геннадійович (27.11.1960, м. Харків) доктор фармацевтичних наук (1992), професор (2001), завідувач кафедри косметології та аромології (з 1998) Національного фармацевтичного університету.

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1982).

Працював: аспірант кафедри заводської техно­логії ліків (1984), асистент (1987), старший викладач (1990), молодший науковий співробітник (1991), доцент (1992), завідувач курсу техно­логії косметичних засобів (з 1993), професор (із збереженням відповідальності за курс технології косметичних засобів (1996)); завідувач кафедри косметології та аромології (з 1998), декан фармацевтичного факультету (2001–2004) за сумісництвом.

Напрями наукових досліджень: розробка складу та технології лікарських і косметичних препаратів з БАР рослинного поход­ження.

Наукові здобутки: автор понад 150 наукових і навчально-методичних праць; серед них 5 патентів, 6 навчальних посібників. Підготував 6 кандидатів наук. О.Г. Башура започаткував нову спеціальність 7.11.0202 — «Технологія парфумерно-косметичних засобів».

Основні праці: Теоретичне обґрунтування й практичне застосування поверхнево-активних речовин у технології лікарських форм (докт. дис.). — Х., 1992; Технология лекарственных аэрозольных форм: Монография. — Бийск, 1997 (співавт.); Техно­логия и стандартизация лекарств: Монография. — Х., 1996 (співавт.); Технология косметических и парфюмерных средств: Учебное пособие. — Х., 2002 (співавт.); Аппаратурные и блок-схемы производства парфюмерно-косметических средств: Учебное пособие. — Х., 2002 (співавт.); Практичне керівництво з аромокосметичних засобів: Навчальний посібник. — Х., 2003 (співавт.); Основы практической косметологии. Ч. 2. Декоративный косметический уход: Практическое руководство. — Х., 2003 (співавт.); Основы практической косметологии. Ч. 1. Гигиенический косметический уход: Практическое руководство. — Х., 2004 (спів­авт.); Косметика в аптеке: Научно-популярное издание. — Х., 2004 (співавт.); Биотехнология: из прошлого в будущее: Научно-популярное издание. — Мн., 2005 (співавт.); Дерматология: Учебное пособие. — Х., 2006 (співавт.); Лечебная косметика в аптеках и не только: Научное издание. — Х., 2006 (співавт.); Технологія косметичних засобів: Навчальний посібник. — Він­ниця, 2007 (співавт.); Индивидуальная рецептура в косметологии и аромологии: Учебное пособие. — Х., 2008 (співавт.).

Літ.: Українська фармацевтична академія. 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. член-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 1996.

В.І. Чуєшов

Бездітко Наталія Володимирівна (13.04.1955, Харків) — доктор медичних наук (2004), професор кафедри фармакоекономіки (з 2004) НФаУ.

Закінчила лікувальний факультет Харківського державного медичного інституту (1978).

Працювала: науковий співробітник (1978) НДІ охорони здоров’я дітей та підлітків; асистент (1987–1990), доцент (1991–1994) кафедри фармакології, доцент кафедри клінічної фармації (1995–2003), професор кафедри фармакоекономіки (з 2004) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: розроблення нових ЛП метаболічної дії на основі аміноцукру глюкозаміну; клінічні випробування оригінальних та генеричних ЛП; фармакоекономічні аспекти застосування ліків.

Наукові здобутки: автор близько 500 наукових і навчально-методичних праць, серед них 3 підручники, 4 довідники, 2 практикуми, 4 курси лекцій, 42 навчальних посібники, 2 патенти. Брала участь у розробленні концепції клінічної фармації та фармацевтичної опіки в Україні, у створенні Державних стандартів вищої освіти зі спеціальностей «Фармація» та «Клінічна фармація».

Основні праці: Фармакологическое обоснование применения аминосахара глюкозамина в офтальмо­логии (докт. дис.) — Одесса, 2004; Механізм дії, фармакодинамiка i показання до застосування основних фармакологiчних груп: Моно­графія. — Х., 1990 (співавт.); Основы внутренних болезней. — Х., 1999 (співавт.); Фармацевтическая опека: Практическое руководство. — Х., 2002 (співавт.); Фармацевтическая опека: Курс лекций для провизоров и семейных врачей. — Х., 2003; Биофармация: Учебник. — Х., 2003 (спів­авт.); Развитие клинической фармации в Украине // Ремедиум. — 2004. — № 7; Фармакоекономічні основи формулярної системи: Навчальний посібник. — Х., 2005 (співавт.); Основы организации здравоохранения и страховой медицины: Навчальний посібник. — Х., 2006 (співавт.); Фармакоэкономика: Учебное пособие. — Х., 2007 (співавт.); Фармакоекономічні аспекти лікарської терапії хворих з первинною відкритокутовою глауко­мою // Клін. фармац. — 2007. — № 2; Організація офтальмологічної допомоги на сучасному етапі. — К., 2008 (співавт.).

Л.В. Яковлева

БЕЗУГЛИЙ Василь Данилович (7.04.1922, с. Заруддя Полтавської обл. — 25.07.2001, Харків) — учений фізико-хімік, заслужений діяч науки­ і техніки України (1991). Нагороджений Великою золотою медаллю ВДНГ.

Закінчив Харківський державний університет (1946).

Працював: молодший, старший науковий співробітник (1946–1950) Харківського науково-дослідного фармацевтичного інституту (нині ДП «Державний науковий центр лікарських засобів»); технолог цеху, начальник ЦЗЛ (1950–1958) Харківського заводу зубопротезних матеріалів; асистент, доцент, професор (1952–1969) кафедри фізичної та органічної хімії Харківського державного університету; завідувач науково-дослідної лабо­раторії пластмасових сцинтиляторів (1958–1969) НДІ монокристалів; завідувач кафедри (1969–1975) Українського заочного політехнічного інституту; завідувач кафедри (1975–1981) аналітичної та фізичної хімії Харківського фармацевтичного інституту (НФаУ); завіду­вач кафедри пластмас, професор Української інженерно-педагогічної академії, науковий керівник лабораторії електрохімії полімерів (спільно з Інститутом електрохімії РАН) (1981–2001). Кандидат хімічних наук (1957), доктор хімічних наук (1966), професор (1967).

Наукові напрямки: полярографія органічних сполук і пластмас; електрохімія полімерів і полупродуктів їх синтезу; фізико-хімія та аналітична хімія високомолекулярних сполук. Автор понад 600 наукових праць, у тому числі — 34 авторських свідоцтва, 13 монографій та брошур, підручник «Фізична та колоїдна хімія». Підготував 2 докторів та 41 кандидата наук. Дослідження в галузі полярографії органічних сполук, зокрема лікарських речовин і пластмас, зробили вагомий внесок у теорію полярографії. Започаткував напрямок аналітичної електрохімії полімерів; уперше в нашій країні розробив технологію виробництва сцинтиляційних пластмас для індикації радіоактивного випромінювання, а також технологічні електрохімічні методи аналізу полімерів; запропонував адсорбційний метод виділення кофеїну та теоброміну із рослинної сировини; розробив електрохімічний спосіб одержання саліцилового альдегіду для фармацевтичної промисловості; інгалятор для лікування й профілактики простудних захворювань; еластичну масу для виготовлення відбитків для медичних цілей; моделюючі склади, пломбірувальні матеріали на основі полімерів і самотвердіючі пластмаси для стоматології («Карбодент», «Епакрил», «АСТ») та організував їх виробництво із застосуванням оксредсистем для ініціювання полімеризації.

Основні праці: Применение полярографического метода для исследования лекарственных препаратов в химико-фармацевтической промышленности (канд. дис.). — Х., 1957; Исследования в области полярографии органических соединений, применяемых в синтезе и производстве полимерных материалов (докт. дис.). — М., 1966; Полярография в органической химии. — Л., 1975 (співавт.); Физическая и коллоидная химия (учебник). — К., 1983 (співавт.); Титриметрические методы анализа неводных растворов. — М., 1986 (співавт.); Поляро­графия в химии и технологии полимеров. — М., 1989; Электрохимия полимеров. — Х., 1990 (співавт.).

Літ.: Українська фармацевтична академія / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996; Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999.

М.О. Мчедлов-Петросян

БЕЗУГЛИЙ Петро Овксентійович (13.09.1939, м. Тетіїв, Київської обл.) — доктор фармацевтичних наук (1981), професор (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1983), професор кафедри фармацевтичної хімії (з 2010).

Закінчив Житомирське фармацевтичне училище (1958); Харківський фармацевтичний інститут (1966).

Працював: фармацевт, в/ч 36368 (1958–1961), асистент кафедри неорганічної хімії (1969–1971), доцент кафедри фармацевтичної хімії (1971–1976), старший науковий співробітник (1980–1981), професор (1982–1985), завідувач (1985–2009), професор (з 2010) кафедри фармацевтичної хімії, за сумісництвом — заступник декана (1972–1976), декан (1974–1976), проректор з навчальної та виховної роботи (1982–1993), проректор з навчальної роботи та міжнародних зв’язків (1995–2000) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: розроблення препаративних методів цілеспрямованого синтезу БАР серед похідних індолінонів, дикарбонових кислот та хінолінів. Автор близько 300 наукових і навчально-методичних праць, серед них — 11 патентів та 117 авторських свідоцтв, підручник, 3 навчальні посібники.

Нагороди: Орден «Знак Пошани» (1981), Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2006).

Основні праці: Аміноалкілування бензолактамів (канд. дис.). — Х., 1969; Синтез, реакційна здатність і біологічні властивості похідних гетериламідів дикарбонових кислот (докт. дис.). — Х., 1981; Исследования в области химии гетероциклов. XLIX. Циклический механизм алкилирования металлических производных бензолактамов // ХГС. — 1970. — № 7 (співавт.); Полярографическое исследование полифункциональных производных 1,3,4-тиадиазола, содержащих сульфогруппу // Укр. хим. журн. — 1983. — Т. 49. — № 2 (співавт.); Синтез та протисудомна активність дибензиламідів заміщених малонових кислот // Фармац. журн. — 1990. — № 6 (співавт.); Ethyl esters of malonanilic acids. Synthesis and pyrolysis // Tetrahedron. — 1994. — Vol. 50. — № 34 (співавт.); Синтез и противотуберкулезная активность бензтиазолил 1R-2-оксо-4-гидроксихинолин-3-карбоновых кислот // Фізіологічно активні речовини. — 2000. — № 2 (співавт.); От субстанции к лекарству. — Х., 2005 (співавт.); Фармацевтична хімія. Підручник. — Вінниця, 2008 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект. / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Хто є хто в Україні / За ред. Ю. Марченко, О. Телемко. — К., 2004; Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова / В.И. Астахова, К.В. Астахова, А.О. Гайков и др. — Х., 1998; Славетні імена національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

С.Г. Леонова

БЕРЕЗНЯКОВА Алла Іллівна (22.01.1938, м. Наманган, Узбекистан) — доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри патологічної фізіології (з 1982).

Закінчила з відзнакою лікувальний факультет Харківського державного медичного інституту (1961) та аспірантуру на кафедрі очних хвороб (1971–1973).

Працювала: асистент кафедри очних хвороб Харківського медичного інституту (1973–1976), асистент (1976–1977); доцент кафедри фармакології (1978–1981); завідувач кафедри патологічної фізіології Харківського фармацевтичного інституту (з 1982).

Кандидат медичних наук (1973), доктор медичних наук (1984), чл.-кор. АНТК України (1992); заслужений діяч науки і техніки України (1993); заслужений професор НФаУ (2005). Нагороджена почесними грамотами МОЗ та МОН УРСР, Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР, УРСР та України.

Напрями наукових досліджень: фармакологічна корекція запалення різної органної локалізації. Визначення діуретичної, антигіпоксичної, антиоксидантної та гемостатичної активності нових синтезованих сполук. Підготувала 6 докторів та 24 кандидати наук.

Наукові досягнення: співавтор ЛП сукцифенат, фацифлогін, мікровіт, фумарбол, суксидін, свічки з маслом обліпихи, мазей з димексидом, ректальні свічки з декспантенолом та ін. Автор близько 400 друкованих праць у фахових виданнях України та зарубіжжя, у тому числі доповіді на наукових конференціях та семінарах різного рівня. Має 52 патенти України, 2 патенти Росії, 114 авторських свідоцтв на винаходи. Автор 2 посібників з патологічної фізіо­логії, 3 підручників з патологічної фізіології (українською, російською, англійською мовами); понад 40 навчально-методичних рекомендацій для практичних занять з патологічної фізіології.

Основні праці: «Супрахориоидальные инъекции кортикостероидов в комплексной терапии тяжелых форм увеитов» (канд. дис.). — Х., 1973; Фармакологическое изучение действия некоторых нестероидных противовоспалительных препаратов в зависимости от органной локализации воспаления (докт. дис.). — Х., 1984; Зміни зовнішнього дихання при гострогіпоксичному набряку легень у щурів за умов профілактичного застосування енапу // Мед. хімія. — 2007. — № 3 (співавт.); Деякі механізми змін сурфактантної системи при гострогіпоксич­ному набряку легень та можливі шляхи корекції цих змін // Медицина сьогодні і завтра. — 2007. — № 4 (співавт.); Вплив антиоксидантів на процес репарації при експериментальній виразці шлунка // Експерим. та клін. медицина. — 2007 — № 4 (співавт.); Білкові фракції строми еритро­цитів та їх коагуляційна активність // Ліки. — 2007 — № 3–4 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М. Перцева. – Х., 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. В.П. Черних. — Х., 1996; Національна медична еліта України. — Х.–Суми–Полтава, 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Хто є хто в Україні. — К., 1997, 2005, 2007.

Н.М. Кононенко

БЛАЖЕЄВСЬКИЙ Микола Євстахійович (23.06.1955, м. Борислав Львівської обл.) — професор кафедри фізичної та колоїдної хімії НФаУ (з 2007).

Закінчив хімічний факультет Львівського державного університету (1979).

Працював: інженер (1979–1980), завідувач навчальної лабораторії (1980–1985) кафедри аналітичної хімії Львівського державного університету; науковий співробітник Всесоюзного НДІ хімії й технології лікарських засобів (1989–1992); інженер І категорії (1992–1994), асистент (1994–1995), викладач (1995–1996), старший викладач (1996–1997), старший науковий співробітник (1997–1998), доцент (1999–2007) кафедри фізичної та колоїдної хімії НФаУ (Харків); за сумісниц­твом — доцент кафедри бойових токсичних хімічних речовин та засобів захисту Харківського військового університету (1997–2000). Кандидат хімічних наук (1991), доцент (1999), доктор хімічних наук (2006).

Напрями наукової діяльності: дослідження кінетичних закономірностей, встановлення механізмів пероксикислотного окиснення та пергідролізу у водному і спиртовому середовищі, опрацювання кінетичних (хемілюмінесцентних) методів аналізу. Автор близько 190 наукових та навчально-методичних праць, серед них 9 авторських свідоцтв і 10 патентів, 13 навчальних посібників. Автор діагностичних препаратів «Гемотест-М» (1992) і «Делатест» (2001). Підготував 4 кандидатів наук.

Основні праці: Реакції дипероксидикарбонових кислот з третинними амінами і їх застосування в аналізі (канд. дис.). — Дніпропетровськ, 1991; Застосування пероксидних похідних карбонових кислот у хімічному аналізі (докт. дис.). — Дніпропетровськ, 2006; Установка для кинетических методов анализа // Укр. хим. журн. — 1985. — № 1 (співавт.); Хемилюминесцентный метод определения алифатических пероксикислот // Журн. аналит. химии. — 1988. — № 7 (спів­авт.); Окислительно-восстановительный потенциал растворов пероксикислот // Журн. физ. химии. — 1990. — № 2 (співавт.); Кінетичне визначення активності ферменту холінестерази за реакцією пероксикислотного окиснення та його застосування в біохімічному методі визначення інгібіторів // Вопр. химии и хим. технолог. — 2003. — № 6; Полярографічне визначення пеніцилінів з використанням пероксикислотного окиснення // Укр. хім. журн. — 2005. — № 10; Хемілюмінесцентне визначення фозалону та фталофосу за допомогою нітрату 9-Ціано-10-метилакридинію // Вісник Львів. ун-ту. Серія хім. — 2005. — Вип. 46 (співавт.); Технічні засоби індикації отруйних речовин. — Х., 2006 (спів­авт.); Бойові токсичні хімічні речовини. — Х., 2007 (співавт.).

Літ.: Гаврилюк Г. Кафедра аналітичної хімії Львівського Національного університету ім. Івана Франка (1945–2005). — Львів, 2007; Who’s Who is Science and Engineering. Marouis Who’s Whо: 9-th, Edition, 2006–2007.

В.І. Кабачний

Близнюков Василь Іванович (26.02.1901, Суми — 29.03.1968, Запоріжжя) — доктор фармацевтичних наук (1956), професор (1958). Завідувач кафедри фармацевтичної хімії Харківського фармацевтичного інституту (1954–1964); завідувач кафедри фармацевтичної хімії Запорізького державного медичного університету (1964–1968).

Закінчив Одеський фармацевтичний інститут (1926).

Працював: рахівник аптечного складу Південної залізниці (1919–1924); асистент кафедри фармацевтичної хімії і фармакогнозії Харківського фармацевтичного інституту (1926–1941); доцент кафедри органічної хімії Харківського хіміко-технологічного інституту ім. С.М. Кірова (1942–1950); доцент кафедри органічної хімії Харківського політехнічного інституту ім. В.І. Леніна (1950–1951); завідувач кафедри органічної хімії (1944–1952), докторант (1952–1954), завіду­вач кафедри фармацевтичної хімії Харківського фармацевтичного інституту (1954–1964); завідувач кафедри фармацевтичної хімії Запорізького державного медичного університету (1964–1968).

Напрям наукових досліджень — синтез та спектрографічні дослідження синтезованих речовин. Автор близько 100 друкованих наукових праць у галузі спектрографічного дослідження лікарських речовин.

Основні праці: Спектры поглощения в ультрафио­лете фенилгидразина и N-фенильных производных пиразолона, их структуры и связь с фармакодинамическими свойствами (канд. дис.). — Х., 1939; Зависимость между электронным строением и противомалярийной активностью производных хино­лина и бензола (докт. дис.). — Х., 1956; Спектры поглощения в ультрафиолете и конституция пиразола и его метильных производных // Труды ХХТИ. — 1947; О таутомерии 2- и 4-аминопиридинов // ЖОрХ. — 1952; Синтез, будова і біологічна активність деяких ортохлорпохідних бензолу // Фармац. журн. — 1959; Спектры поглощения и строение 6-хлор-9-аминоатрацена // Фармац. журн. — 1960 (співавт.); Про взаємодію функціональних груп у 9-амінопохідних акридину, що містять метоксиструктуру // Фармац. журн. — 1965 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / Під ред. В.П. Черних. — Х., 1996.

Н.Ю. Бевз

БОКАРІУС Микола Сергійович (19(31).03.1869, Одеса — 23.12.1932, Харків) — український судовий медик та криміналіст, доктор медичних наук, професор.

Закінчив медичний факультет Харківського університету (1895).

Працював: ординатор хірургічної клініки медичного факультету Харківського університету, помічник прозектора кафедри судової медицини, прозектор, приват-доцент, завідувач кафед­ри, професор; заступник начальника Харківської медичної академії; начальник судово-медичного відділу при Наркоматі охорони здоров’я України (1920). У 1921 в Харківському фармацевтичному інституті ним була створена кафедра судової хімії, яку він очолював до 1923. Пізніше був керівником кафедри судової медицини Харківського державного університету. Автор багатьох нормативних актів з питань судово-медичної експертизи, судової медицини, криміналістичної експертизи, підручників і навчальних посібників. Першому в Україні М.С. Бокаріусу було присвоєно звання заслуженого професора (1925). Єдиний в Україні Харківський науково-дослідний інститут судової експертизи носить ім’я його заснов­ника — професора М.С. Бокаріуса.

Літ.: Юридична енциклопедія: в 6 т./ За заг ред. Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К., 1998.

В.С. Бондар

БОЛОТОВ Валерій Васильович (1.02.1942, м. Троїцьк, Челябінської обл.) — учений-хімік, педагог, доктор хімічних наук (1987), професор (1988), заслужений винахідник України (1996), почесний професор НФаУ (2006).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1964) та аспірантуру (1967).

Працював: асистент (1967), доцент кафед­ри фармацевтичної хімії (1974), за сумісництвом — заступник декана (1976–1980). У 1984–1985 — завідувач кафедри фармацевтичної хімії та фармакогнозії факультету підвищення кваліфікації провізорів; завідувач кафедри токсикологічної хімії (1985–1998), завідувач кафедри аналітичної хімії НФаУ (з 1998).

Напрямки наукових досліджень: створення нових БАР; розроблення методів хіміко-токсикологічного аналізу ЛП, а також іоноселективних електродів на ЛП.

Наукові здобутки: співавтор нових ЛП — Альтану та Діакамфу. Автор понад 220 наукових праць, у тому числі 50 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Брав активну участь у створенні 1-го видання Державної Фармакопеї України (голова хімічної комісії Фармакопейного комітету МОЗ України). Член двох спеціалізованих учених рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій (НФаУ та Харківського націо­нального університету ім. В.Н. Каразіна), член редакційних колегій фахових журналів «Вісник фармації», «Журнал органічної та фармацевтичної хімії», «Клінічна фармація»; член проблемної комісії «Фармація». Підготував 2 докторів та 18 кандидатів наук. Нагороджений знаками «Отличнику здравоохранения», «Высшая школа СССР — за отличные успехи», Почесними грамотами МОЗ України (2002), Верховної Ради України (2005), МОН України (2007) та дипломами.

Основні праці: Бензолактамы. Синтез, свойства и биологическая активность (докт. дис.). — Х., 1988; Посібник до практичних занять з токсикологічної хімії. — Х., 1997 (співавт.); Аналитическая химия: посібник. — Х., 2000 (співавт.); Аналітична хімія: посібник. — Х., 2004 (спів­авт.); Аналитическая химия в схемах и таблицах: довідник. — Х., 2002 (співавт.); Конспект лекций по аналитической химии. Качественный анализ. — Х., 2002 (співавт.); Конспект лекций по аналитической химии. Количественный анализ. — Х., 2005 (співавт.); Практикум з аналітичної хімії. — Х., 2003 (співавт.); Analytical chemistry / Part I. The qualitative analysis. — Х., 2006 (співавт.).

Літ.: Біографічний словник «Хто є хто в Україні». — К., 1997; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії. — Х., 1998; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

К.В. Динник

БОНДАР Володимир Степанович (19.08.1941, с. Куп’єваха Харківської обл.)професор, завіду­вач кафедри токсикологічної хімії Національного фармацевтичного університету (з 1998).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1970).

Працював: молодший науковий співробітник (1971), старший науковий співробітник (1981) Всесоюзного науково-дослідного інституту хімії та технології лікарських засобів; асистент (1985), доцент (1985), завідувач кафедри токсикологічної хімії (з 1998) НФаУ.

Кандидат фармацевтичних наук (1979), доцент (1985), доктор фармацевтичних наук (1997), професор (2001).

Напрямки наукових досліджень: розроблення та вдосконалення технології ЛП промислового виробництва, вивчення токсичних викидів фармацевтичних підприємств та їх знешкодження, хіміко-токсикологічні дослідження отрут різної природи. Автор та співавтор 250 наукових і навчально-методичних праць, серед них 1 підручник, 8 навчальних посібників, 27 методичних розробок, 4 патенти. Підготував 6 кандидатів наук.

Основні праці: Разработка технологии и исследование стабильности некоторых растворов для инъекций во флаконах (канд. дис.). — Х., 1979; Дослідження та вдосконалення допоміжних процесів при виробництві готових лікарських засобів (докт. дис.). — Х., 1997; Отраслевая методика по разработке норм и нормативов водопотребления и водо­отведения на предприятиях Министерства медицинской промышленности. — М.–Х., 1982; Отходы производства — источник вторичных материальных ресурсов. Экспресс-информация ЦБНТИ медпром. — М., 1983; Технологічні та екологічні аспекти виробництва інфузійних розчинів у пляшках // Вісник фармації. — 1994. — № 1–2; Очистка сточных вод от токсических веществ при производстве готовых лекарственных средств // Вестник проблем биологии и медицины. — 1997. — № 7; Фармацевтические и медико-биологические аспекты лекарств (підручник у 2 т.). — Х., 1999 (співавт.); Основи токсикології. Конспект лекцій в 2 ч. — Х., 2002 (співавт.); Токсикологічна хімія в схемах і таблицях: Посібник. — Х., 2005 (співавт.); Стан та перспективи розвитку судово-медичної та аналітичної токсикології в Україні. Актуальні питання фармацевтичної та медичної науки та практики. Випуск ХХ. — Запоріжжя, 2007 (співавт.).

Літ.: Хто є хто в Українській фармацевтичній академії / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1998; Харків фармацевтичний. — Х., 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету. / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

І.М. Перцев

БОРИСЮК Юліан Галактіонович (28.03.1901, с. Рогізне Київської обл. — 8.01.1970, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1961), професор (1962), завідувач кафедри фармакогнозії (1938–1966), директор Харківського фармацевтичного інституту (1941–1942; 1944–1959).

Закінчив Київський фармацевтичний інститут (1927).

Працював: аспірант (1930), асистент кафед­ри аналітичної хімії (1933), доцент (1937), завідувач кафедри фармакогнозії (1938), директор Харківського фармацевтичного інституту (1941–1942; 1944–1959).

Напрями наукових досліджень: дослідження хімічного складу ефірних та жирних олій, інших груп БАР рослин флори України; вивчення морфолого-анатомічних особливостей ЛРС.

Наукові здобутки: створив наукову школу фармакогностів-фітохіміків. Опублікував понад 50 праць, одержав 3 авторські свідоцтва. Запропонував щільну частину жирної олії плодів коріандру як замінник масла какао. Розробив антибактеріальні краплі Тимоліцид і антибактеріальні цукерки. Підготував 12 кандидатів фармацевтичних наук. Був постійним членом редакційної колегії «Фармацевтичного журналу» та журналу «Аптечное дело». Відзначений державними нагородами.

Основні праці: Исследование украинских образцов эфирных масел (канд. дис.). — Х., 1937; Изучение эфирных масел и использование их в медицинской практике (докт. дис.). — М., 1961; До питання про дистиляцію ефірних олій // Укр. хім. журн. — 1934. — Т. ІХ, кн. 2 (співавт.); До вивчення української рослинної сировини. Повідомлення ІІ. Досліди зразків українських ефірних масел // Укр. хім. журн. — 1937. — Т. ХІІ, кн. 6 (співавт.); До вивчення української рослинної сировини. Повідомлення ІІІ. Досліди до ректифікації м’ятного масла // Укр. хім. журн. — 1937. — Т. ХІІ, кн. 7 (спів­авт.); Хроматографічний метод виділення ментолу із смоли і головок м’ятного масла // Фармац. журн. — 1959. — № 3 (співавт.); Про ефективність дії ефірних масел і окремих їх компонентів на різні групи мікробів // Фармац. журн. — 1960. — № 5 (спів­авт.); Дослідження антибіотичних властивостей деяких компонентів ефірних масел в експерименті на тваринах // Фармац. журн. — 1960. — № 6 (спів­авт.); Дослідження «кубового залишку» м’ятної олії // Фармац. журн. — 1962. — № 2 (співавт.); Флаво­ноїди м’яти перцевої // Фармац. журн. — 1967. — № 4 (спів­авт.).

Літ: Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Ю.Г. Борисюк. До 100-річчя від дня народження: Бібліографія / Уклад. Н.М. Солодовніченко, В.М. Ковальов — Х., 2001; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.М. Солодовниченко

БРИЛЬОВА Ніна Іванівна (14.01.1929, с. Нова Калитва Воронізької обл. — 1997, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1989), професор кафедри менеджменту та маркетингу у фармації Української фармацевтичної академії (1992–1997).

Закінчила Харківський фармацевтичний інститут (1951).

Працювала: завідувач аптеки у Харкові (1951–1953); асистент (1953–1968), доцент (1969–1972), завідувач кафедри організації та економіки фармації (1972–1985), доцент (1985–1990), професор (1990–1992), професор кафедри маркетингу та менеджменту (1992–1997) Української фармацевтичної академії.

Напрями наукових досліджень: удосконалення забезпечення населення лікарськими засобами; визначення потреби в ЛП для лікування різноманітних захворювань. Автор понад 150 наукових і навчально-методичних праць, серед них 4 навчальні посібники. Підготувала 10 кандидатів наук.

Нагороджена медалями «За самовіддану працю», «Ветеран праці» та знаками «За отличные успехи в работе», «Отличнику здравоохранения» (1970), Почесною грамотою МОЗ України.

Основні праці: Лекарственное обеспечение Украины (канд. дис.). — Х., 1964; Научные и организационные основы усовершенствования лекарственного обеспечения населения на современном этапе (докт. дис.). — Х., 1989; Контроль качества продукции в системе аптечного управления // Аптечное дело. — 1963. — № 2 (співавт.); Характер рецептуры аптеки лечебного учреждения отоларингологического профиля // Совершенствование организационных форм лекарственного обслуживания населения. — М., 1978 (співавт.); Учебное пособие по начислению заработной платы. — Х., 1994 (співавт.); Исследование заболеваемости работников аптечных учреждений // Фармаком. — 1995. — № 4 (спів­авт.); О заболеваемости работников химико-фармацевтической промышленности // Ліки і здоров’я. — 1996. — № 4 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996; Видатні педагоги вищої школи м. Харкова. — Х., 1998; Історія фармації України / Заг. ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних, проф. Є.А. Подольської. — Х., 1999.

М.В. Чешева

ВАЛЯШКО Микола Овксентійович (20.03.1871, м. Куп’янськ Харківської обл. — 15.01.1955, Харків) — доктор фармацевтичних та хімічних наук (1919), професор, заслужений діяч науки, організатор (1946), перший ректор Харківського фармацевтичного інституту.

Закінчив фармацевтичні курси медичного факультету (1893–1895) та природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету (1902–1904).

Працював: учень аптеки Сартиссона, Харків (1882–1886); помічник аптекаря аптеки І. Лапіна (1889–1893); аптекар Університетської аптеки (1893–1895); лаборант фармацевтичної лабораторії Харківського університету (1895–1903); приват-доцент кафедри фармації (1904–1906); приват-доцент кафедри хімії (1907–1908); професор кафедри фармації й фармакогнозії медичного факультету Харківського університету (1909–1910); професор кафедри аналітичної хімії Жіночого інституту (1910–1922); ректор (1921–1922); завідувач кафедри фармацевтичної хімії й фармакогнозії (1921–1941); професор-консультант кафедри фармацевтичної хімії Харківського фармацевтичного інституту (1944–1950); завідувач кафедри органічної хімії Харківського політехнічного інституту ім. В.І. Леніна (1919–1955).

Напрями наукових досліджень: вивчення хімії лікарських речовин та дослідження їх будови за даними спектрів поглинання в ультрафіолетовій ділянці; хімічних властивостей адоніну, рутину, робініну, кемпферолу, складових частин плодів крушини, зразків ефірних олій з рослин України. Працював над подальшим розвитком ідей О.М. Бутлерова та В.В. Марковникова.

Наукові здобутки: установив закономірності спектрів поглинання ароматичних та гетероциклічних сполук і зробив висновки про будову молекул. Наукова школа, створена М.О. Валяшком, із систематичності і обґрунтованості дослід­жень УФ-спектрів органічних сполук є однією з кращих у світі. За результатами досліджень опубліковано понад 100 наукових праць. Багато робіт присвячено судовій медицині. Підготував 11 кандидатів хімічних наук. Сприяв організації й розвитку фармацевтичної освіти. Відповідальний редактор «Украинского химического журнала» (1925–1928), голова Харківського товариства фізико-хімічних наук, потім Харківського відділення Всеросійського хімічного товариства ім. Д.І. Менделєєва (з 1930).

Нагороди: орден Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.».

Основні праці: Химическое исследование глюкозида рутина из руты (дис. на ступінь магістра). — Х., 1903; Спектры поглощения и конституция производных бензола (докт. дис.). — Х., 1918; О глюкозиде робинине // Журн. р. физ.-хим. об-ва. — 1904. — Т. 242; Современное состояние вопроса о листьях наперстянки // Харьков. медиц. журн. — 1907. — Т. 45; Спектры поглощения и конституция производных бензола. I. Фенол-альдегиды, бензальдегид и фенол // Журн. р. физ.-хим. об-ва. — 1910. — Т. 42; Спектры поглощения и конституция производных бензола. VIII. Бенз-анти-альдоксим и бенз-синальдоксим // Журн. р. физ.-хим. об-ва. — 1914. — Т. 46; Спектры поглощения и конституция производных бензола. IХ. О ди-окси-бензальдегидах // Журн. р. физ.-хим. об-ва. — 1926. — Т. 58; О приготовлении стойкого спиртового раствора едкого натра и о реакции с едкой щелочью на альдегиды в хлороформе // Фармац. журн. — 1928. — Т. 34; Алкалоиды. — БМЭ. — 1928. — Т. I; Глюкозиды. — БМЭ. — 1929. — Т. VI; О синтезе анти­пирина // Укр. хим. журн. — 1930. — Т. V (спів­авт.); К изучению растительного сырья Украины. I. О переработке люпилина на смолу, эфирное масло и жирные кислоты // Укр. хим. журн. — 1935. — Т. Х (спів­авт.); К изучению растительного сырья Украины. II. Эфирные масла // Укр. хим. журн. — 1937. — Т. ХII (співавт.); Спектры поглощения в ультрафиолете N-фенильных производных пиразолона. I. Фенилгидразин // ЖОрХ. — 1940. — № 10 (співавт.); Спектры поглощения и структура производных бензола. ХI. Ацетофенон // ЖОрХ. — 1946. — Т. 16 (співавт.); Спектры поглощения и структура производных бензола. ХII. 2- и 4-окси-ацетофеноны и их метиловые эфиры // ЖОрХ. — 1947. — Т. 17 (співавт.); Спектры поглощения и структура производных бензола. ХIV. Полярографическое и потенциометрическое исследование ацето­фенона и его производных // ЖОрХ. — 1948. — Т. 18 (співавт.); Спектры поглощения и структуры производных жаропонижающих производных фенил­гидразина. I.  -ацильные производные фенилгидразина // ЖОрХ. — 1950. — Т. 20 (співавт.); Спектры поглощения и структуры производных жаро­понижающих производных фенилгидразина. III. Спектры поглощения и структуры местноанестезирующих производных пиразолина // ЖОрХ. — 1953. — Т. 23 (співавт.); Спектры поглощения и тонкое строение бензола. ХVIII. 3,4-диокси-ацетофенон и его метиловые эфиры // ЖОрХ. — 1956. — Т. 26 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / Під ред. В.П. Черних. — Х., 1996; Славетні імена національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.В. Гарна

ВЕЛИКИЙ Лев Семенович (11.08.1937, Харків — 26.05.1996, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1991), професор кафедри медичного і фармацевтичного товарознавства НФаУ.

Закінчив Харківський політехнічний інститут (1963).

Працював: інженер, старший інженер, керівник групи, начальник лабораторії полімерних матеріалів СКТБ «Машиноприборпластик» (1963–1968); старший науковий співробітник лабораторії медичних аерозолів Всесоюзного НДІ хімії та техно­логії лікарських засобів (1968–1984); доцент (1984), професор (1991–1995) кафедри медичного і фармацевтичного товарознавства Харківського фармацевтичного інституту (нині — НФаУ).

Напрями наукових досліджень: розроблення, створення, впровадження та організація промислового виробництва аерозольних упаковок для ЛП (скляних та алюмінієвих балонів із захисним антикорозійним покриттям), клапанно-розпилювальних систем, вивчення взаємодії полімерних матеріалів з АФІ та допоміжними речовинами; контроль якості ліків під тиском.

Наукові здобутки: автор понад 80 наукових, науково-методичних і навчально-методичних праць, серед них 1 монографія, проект загальної статті «Аерозолі» Державної Фармакопеї СРСР ХІ видання, 5 авторських свідоцтв; 29 технічних завдань, 2 промислові регламенти, 7 технічних умов, низки НТД на аерозольні ЛП, що виробляються промисловістю. Розробки експонувалися на ВДНГ СРСР і відзначені срібною та бронзовими медалями.

Основні праці: Создание аэрозольных упаковок для лекарственных средств (докт. дис.). — Х., 1991; О стерилизации аэрозольных упаковок // Хим.-фармац. пром. / ЦБНТИ Медпром. – М., 1975. — Вып. 1 (співавт.); Метал­лические баллоны в аэрозольных упаковках // Хим.-фармац. журн. — 1976. — Т. 10, № 4 (спів­авт.); Фармацевтические аэрозоли: Монография. — М., 1978 (співавт.); Новые аэрозольные упаковки (Обзор) // Хим.-фармац. журн. — 1979. — Т. 13, № 1 (співавт.); Полимерная композиция для покрытий // Бюл. изобретений. — 1980. — № 17 (співавт.); Полимерная композиция на основе поливинилхлорида // Бюл. изобретений. — 1985. — № 37 (співавт.); Механічні насосно-дозуючі клапани для розпилення ліків // Фармац. журн. — 1987. — № 1; Комплексні поточні лінії виробництва полімерної упаковки для лікарських засобів // Вісник фармації. — 1995. — № 1–2; Проблеми використання полімерних матеріалів // Фармац. журн. — 1995. — № 2 (співавт.).

І.М. Перцев

ВОРОНІНА Лариса Миколаївна (17.09.1942, Самарканд, Узбекистан) — професор, завідувач кафедри біологічної хімії (з 1991). Заслужений діяч вищої освіти України (2008).

Закінчила ветеринарний факультет Донського сільсько­госпо­дарського інституту (1964).

Працювала: з 1968 асистент (1968–1977), старший викладач (1977–1981), доцент (1981–1991), професор (1991), завідувач кафедри біо­логічної хімії (1991); учений секретар (1977–2007) НФаУ. Кандидат біологічних наук (1967), доцент (1981), професор (1991), доктор біологічних наук (1992).

Напрями наукових досліджень: біохімічні механізми розвитку патологічних станів та пошук шляхів їх корекції. Автор 281 статті, 2 підручників, 2 керівництв до лабораторних та семінарських занять, 1 монографії, 12 навчальних посібників, 13 патентів, 90 авторських свідоцтв. Підготувала 1 доктора наук, 5 кандидатів наук.

Основні праці: Биологическая активность и механизм действия некоторых сульфопроизводных и карбоновых кислот как нового ряда негормональных сахароснижающих соединений (докт. дис.). — М., 1992; Мазі ХІ. Дослідження звільнених лікарських речовин з мазей з урахуванням їх розчинності та дисперсності // Фармац. журн. — 1977. — № 3 (співавт.); Цукро­знижувальна дія заміщених амідів 5-алкіл-1,3,4-тіадіазоліл-2-оксамінової кислоти // Фармац. журн. — 1981. — № 4 (співавт.); Вплив похідного щавлевої кислоти на біосинтез сумарних білків у різних органах щурів з алоксановим діабетом // Фармац. журн. — 1990. — № 6 (співавт.); Половой диморфизм влияния некоторых сахароснижающих препаратов на аутоиммунный инсулит // Архив патологии. — 1994. — № 1 (співавт.); Біо­логічна хімія: Підручник. — Х., 2000 (співавт.); Изучение фосфолипидного спектра сыворотки крови крыс с экспериментальным тиреотоксикозом // Фізіол. активні речовини. — 2002. — № 1 (33); Вивчення розподілу флавоноїдів сумарного комплексу з листя винограду культурного в органах і тканинах щурів // Клін. фармац. — 2003. — № 2 (співавт.); Основы биохимической инженерии: Пособие. — Х., 2004 (співавт.); Метаболічний синдром: механізми розвитку та перс­пективи антиоксидантної терапії: Монографія. — Х., 2007 (співавт.); Polyphenols of grape Vitis vinifera — the effective profilaxy against the negative concequenses of stress. Annhales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska, Lublin-Polonia, Sectio DDD. — 2006. — Vol. XIX. — № 1.

Літ.: Хто є хто в Українській фармацевтичній академії / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1988; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / За ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1998; Видання Української фармацевтичної академії 1991–1999. Бібліографічний покажчик. — Х., 1999; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005; Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. В.П. Черних. — Х., 2005.

І.М. Перцев

ГАЙДУКЕВИЧ Олександр Миколайович (27.04.1938, м. Марьїна-Гірка Мінської обл. — 5.03.1998, Харків) — доктор фармацевтичних наук (1982), професор (1983), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1994), заслужений діяч науки і техніки (1996), завідуючий кафедрою аналітичної хімії (1982–1998).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1961).

Працював: молодший науковий співробітник (с. Шихани-2 Саратовської обл., 1961–1964); асистент (1964–1971), доцент кафедри фармацевтичної хімії (1971–1982), завідувач кафедри аналітичної хімії (1982–1998) та за сумісництвом — декан факультету іноземних студентів (1977–1979), проректор з науково-дослідної роботи (1982–1991) Харківського фармацевтичного інституту.

Напрями наукових досліджень: синтез та аналіз БАС, похідних ароматичних кислот та акридину. Дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора фармацевтичних наук захистив на тему: «Синтез, будова, реакційна здатність та біологічна активність похідних акридину» (1981). Автор понад 260 наукових праць, у тому числі 45 авторських свідоцтв. Спів­автор навчального посібника «Аналітична хімія» (2000). Підготував 2 докторів та 20 кандидатів наук. Брав активну участь у розбудові інституту. Був членом спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій; членом проблемної комісії при МОЗ СРСР; республіканської проблемної комісії «Фармація»; НВО «Фармація»; координаційної ради при ГУ НДР МОЗ УРСР.

Нагороджений срібною медаллю ВДНГ СРСР (1986), медаллю «Ветеран праці»; Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1988), відзнакою «Відмінник охорони здоров’я», Почесними грамотами МОЗ СРСР та України.

Літ.: Хто є хто в Україні. — К., 1997; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / Під ред. В.П. Черних. — Х., 1996; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

К.В. Динник

ГЕОРГІЯНЦ Вікторія Акопівна (12.08.1965, Харків) — доктор фармацевтичних наук (2005), професор (2005), завідувач кафедри фармацевтичної хімії НФаУ (з 2010).

Закінчила з відзнакою Харківський фармацевтичний інститут (1987).

Працювала: старший лаборант, асистент (1987), доцент (1994) кафедри фармацевтичної хімії Харківського фармацевтичного інституту, завідувач науково-методичної (науково-дослідної) лабораторії з питань фармацевтичної освіти (1999–2003), завідувач (з 2004) кафедри якості, стандартизації та сертифікації ліків ІПКСФ, професор (з 2005), проректор з науково-педагогічної роботи НФаУ (2005–2008), директор ДП «Державний науковий центр лікарських засобів» (з 2008); завідувач кафедри фармацевтичної хімії (2010).

Напрями наукових досліджень: синтез перспективних БАР для лікування епілепсії в ряді симетричних діамідів малонової кислоти та її структурних аналогів — похідних щавлевої, ціанооцтової, ацетилендикарбонової кислот; дослідження в галузі стандартизації та валідації аналітичних методик контролю якості ЛП. У 2003 р. читала курс лекцій із фармацевтичної хімії для студентів Державного університету міста Сана (Ємен).

Наукові здобутки: автор понад 200 наукових і навчально-методичних праць, серед них 1 підручник, 8 навчальних посібників, в тому числі 2 тексти лекцій і 2 методичні рекомендації англійською мовою. Відзначена грамотами Міністерства освіти і науки України, Фармацевтичної асоціації України, Харківської облдержадміністрації, «Відмінник освіти» (2005).

Основні праці: Пошук нових протисудомних засобів у ряді похідних малонової кислоти (канд. дис.). — Х., 1990; Цілеспрямований синтез протисудомних засобів у ряді арил(алкіл)амідів малонової кислоти (докт. дис.). — Х., 2004; Титриметрический метод анализа в условиях аптек и лабораторий по контролю качества лекарственных средств: проблемы и подходы // Фармаком. — 2008. — № 2 (співавт.); Валідація аналітичних методик у фармації: теорія, нормативні аспекти, проблеми практики // Фармац. часопис. — 2007. — № 2 (співавт.); Синтез нових потенційних антиконвульсантів у ряді похідних 1-арил-4-(п-брофенілсульфоніл)-5-метил-1,2,3-тріазолу (1Н) // Вісник фармації — 2007. — № 2 (співавт.); Синтез та протисудомна активність анілідів 1-(заміщений бензил)-5-аміно-1,2,3-триазол-4-карбонових кислот // Фармац. журн. — 2004. — № 2 (співавт.); Визначення нового протисудомного засобу — Дибамка — у крові методом високоефективної рідинної хроматографії // Клін. фармація. — 2004. — № 1 (співавт.); Кількісні співвідношення «структура — протисудомна активність» у ряді похідних малонової кислоти // Вісник фармації — 2004. — № 1.

Літ.: Історія Національного фармацевтичного університету: люди, події, факти / За заг. ред. В.П. Черних. — Х., 2005; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

О.Ф. Пімінов

ГЛАДУХ Євгеній Володимирович (9.05.1963, м. Люботин Харківської обл.) — доктор фармацевтичних наук (2004), професор кафедри промислової фармації (з 2006).

Закінчив Харківський державний фармацевтичний інститут (1985).

Працював: асистент кафедри заводської технології ліків (1985–1997), доцент кафедри заводської технології ліків (1997–2006), професор кафедри промислової фармації (з 2006) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: розроблення складу та технології ЛП (мазі, супозиторії, таблетки, капсули, сиропи, фіточаї, аерозолі) на основі синтетичних та природних субстанцій. Розробив кілька оригінальних та генеричних ЛП (таблетки Альтан, мазь Альтанова 2%, настойка листя горіха грецького), близько 50 БАД у формі фіточаїв, косметичних засобів (гель Живітан, крем Молозоль), які випускаються промисловістю.

Нагороджений Почесними грамотами Фармацевтичної асоціації України (2001) та МОЗ України (2008).

Наукові здобутки: автор близько 250 наукових та науково-методичних праць, серед них 3 підручники, 20 навчальних посібників, 12 патентів. Підготував 5 кандидатів наук.

Основні праці: Розроблення складу та технології пінного препарату в аерозольній упаковці, який володіє антимікробною та гемостатичною дією (канд. дис.). — Х., 1992; Теоретичне та експериментальне обґрунтування складу і технології таблеток і мазі з поліфенольними сполуками рослин роду вільха (докт. дис.). — Х., 2004; Технологія ліків промислового виробництва: Підручник. — Х., 2003; Вплив гомогенізації на дисперсність фармацевтичних емульсій першого роду // Фармац. журн. — 1997. — № 2; Технологія виготовлення та дослідження вагінальних супозиторіїв з комплексною антимікробною дією // Фармац. журн. — 2006. — № 4 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.І. Чуєшов

ГОРДЄЄНКО Єгор Степанович (1812, м. Охтирка Сумської обл. — 1897, Харків) — фармаколог і фармацевт, доктор медицини (1838), професор (1838), член-кореспондент Паризького фармацевтичного товариства (1841), почесний член Харківського університету (1858), громадський діяч.

Закінчив з відзнакою медичний факультет Харківського університету (1832).

Працював: лектор на кафедрі фармації з рецептурою; ад’юнкт кафедри фармації і «врачебного веществословия» (з 1836), виконував обов’язки екстра­ординарного професора кафедри хімії (з 1837), завідувач кафедри фармакології і фармації (1838–1854). Під час Кримської війни (1855–1856) завідував госпітальним і терапевтичним відділеннями військового госпіталю у Харкові.

Наукові дослідження: захистив дисертацію на тему «О различных методах экстракций официальных препаратов» (1838), за яку отримав звання доктора медицини і був призначений екстраординарним професором кафедри фармакології й фармації.

Наукові праці: на особливу увагу заслуговують: «Описание соляных озер г. Славянска и химический состав их» (1844), «Химическое исследование перекисной серной воды» (1861) та інші, де він не тільки першим вивчив склад слав’янських озер, але й заснував у Харкові перший завод «искусственных минеральных вод». Досліджував рідину хворих на холеру; особливості технічного приготування горілки та пива. З 1839 — у закордонному відрядженні до університетів Берліна, Відня, Парижа, де вивчав фармацію, розпочав укладання свого підручника з предмета, оволодівав мікроскопічними дослідженнями анатомії рослин, займається аналітичною хімією, проводить аналіз складу жовч­них та сечових каменів, знайомиться зі складом мінеральних вод Саксонії й Богемії, зіставляє рівень викладання предметів, які вивчав в університетах різних країн. За кордоном за дорученням придбав різноманітне обладнання для фармацевтичної та хімічної лабораторій, які він очолював. Повернувся на Батьківщину високоосвіченим ученим. Його лекції з фармакології, фармації, загальної хімії, технічної і органічної хімії приваблювали багатьох слухачів. У 1858 за вислугою років вийшов у відставку, але в університеті працював до 1859, де читав лекції на прохання медичного факультету. У 1858 колегія Харківського університету обрала Є.С. Гордєєнка своїм почесним членом. З 1874 в університеті була заснована стипендія його імені.

Був визнаним громадським діячем, брав активну участь у звільненні селян від кріпосної залежності (1861); був членом багаточисельних товариств, головою Харківської повітової земської управи, членом міської Думи, міським головою (1870), фундатором Товариства письменності, дійсним членом (1861) та почесним членом Харківського медичного товариства (1863).

Літ.: Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования. — Х., 1912. — Т. 2; Вчені Харківського державного медичного університету. — Х., 2002; Попов С.А., Гордиенко Е.С. Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805–1905). — Х., 1905–1906; Ярмыш А.Н. и др. Во главе города. — Х., 1998; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 2005.

Г.Б. Котляров

ГРИГОР’ЄВА Маргарита Василівна (07.07.1936, Харків) — дійсний член Нью-Йоркської Академії наук (1992), чл.-кор. Академії наук технологічної кібернетики України, професор (з 1990), завідувач кафедри іноземних мов НФаУ (з 1979).

Закінчила Харківський державний університет ім. В.М. Каразіна (1963) та цільову аспірантуру при Львівському державному університеті ім. Івана Франка (1972–1975).

Працювала: старший викладач кафедри іноземних мов Українського заочного політехнічного інституту ім. І.З. Соколова, Харків (1963–1978); за сумісництвом — телеведуча обласного навчального телебачення для Харківської, Полтавської та Сумської областей з німецької мови (1969–1974); стажувалась у Німеччині (1976); завідувач кафедри іноземних мов НФаУ (з 1979).

Напрями наукових досліджень: актуальні проблеми лінгвостилістики, квантитативної лінгвістики; питання лінгвістичного розшарування мовлення та зв’язків з функціональною системою мови; вивчення мовних та мовленнєвих явищ; розробка методики вірогідно-статистичного аналізу та відбору найбільш уживаної лексики, лексичних одиниць з урахуванням навчального процесу; розроблення алгоритму упорядкування лексичних множин та програмного забезпечення автоматичного аналізу. Автор понад 250 наукових і навчально-методичних праць, 1 патенту, 2 авторських свідоцтв, 12 підручників. Удостоєна звання «Людина року» (Міжнародний рейтинговий комітет США — Нью-Джерсі, 1997, 1999).

Основні праці: Романо-германські мови (канд. дис.). — Львів, 1975; Патент України: Пристрій для об’єднання лексичних численностей. Ріш. НДЦПЕ від 06.07.2003; А.с. СССР № 1795477 от 08.10.1992: Устройство для объединения лексических множеств. — Бюл. № 34. — 1992; Англійська мова: Підручник. — Х., 2004 (співавт.); Німецька мова: Підручник. — Х., 2007 (співавт.).

Літ.: Who is who in the world: Reference book. — New-Jersy, 1999; Who is who in Europe. — Cambridge, 2000; Europe — 500 leaders of the new century. — Cambridge, 2001; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.В. Балюбаш

ГРИЦЕНКО Іван Семенович (01.12.1949, с. Тимченки Сумської обл.) — доктор хімічних наук (1992), професор (1992), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), заслужений працівник освіти України (2006),завіду­вач кафедри медичної хімії (з 2004) НФаУ.

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1975).

Працював: завідувач Великочисарівської центральної районної аптеки Сумської обл. (1975); аспірант (1982); асистент (1984); доцент (1985); професор кафедри органічної хімії (1992); завідувач кафедри медичної хімії (з 2004); перший проректор (з 2005) НФаУ.

Напрями наукових досліджень: синтез гетеро­циклічних сполук на основі похідних дикарбонових кислот з метою створення нових лікарських речовин.

Наукові здобутки: автор понад 150 наукових і навчально-методичних праць, серед них 2 підручники, 4 навчальні посібники, 30 авторських свідоцтв і патентів.

Нагороджений: дипломом «Лауреат нагороди Ярослава Мудрого» АНВШ України (1997), Почесними грамотами МОЗ України (1992), МОН України (2002), Харківської облдержадміністрації (1996, 2004).

Основні праці: Синтез, физико-химические исследования и биологическая активность производственных аренсульфогидразидов янтарной кислоты (канд. дис.). — Х., 1985; Синтез превращения и биологическая активность производных гидразидов аренсульфокислот (докт. дис.). — Х., 1992; Органічна хімія: Підручник.– Х., 2008 (співавт.); Фармацевтична хімія: Підручник. — Х., 2008 (співавт.); От субстанции к лекарству: Учебное пособие. — Х., 2005 (спів­авт.); Загальний практикум з органічної хімії: Навчальний посібник. — Х., 2003 (співавт.); Синтез производных (±)1,2,2-тирметилциклопентан–1,3-дикарбоновой кислоты с химазолин-4 (3Н)-оновым фрагментом // Журн. орг. та фармац. хімії. — 2005 — Т. 3, вып. 1 (співавт.); Синтез та антимікробна активність 4-метил-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-6-арилсульфамідів // Журн. орг. та фармац. хімії. — 2008. — Т. 6, вып. 3 (співавт.); Синтез, фізико-хімічні та мікробіологічні властивості 3-алкілпохідних-2-метилхінолін-4-онів // Вісник фармації. — 2008 — № 3 (співавт.).

Літ.: Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

В.П. Черних

ДЕМ’ЯНЕНКО Віктор Григорович (30.09.1946, м. Пяндж, Таджикистан) — професор, завідувач кафедри товарознавства (з 2004).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1970).

Працював: молодший науковий співробітник Всесоюзного НДІ хімії й технології лікарських засобів (1973–1980); асистент (1980), старший викладач (1980–1983), доцент (1983–1991), заступник декана факультету іноземних студентів (1984–1987); завідувач курсу (1989–1991), завідувач кафедри медичного і фармацевтичного товарознавства (1991–1996), професор кафед­ри організації та економіки фармації з курсом фармацевтичного та медичного товаро­знавства (1996–1997), професор кафедри заводської технології ліків (1997–2004), завідувач кафедри товаро­знавства НФаУ (з 2004). Кандидат фармацевтичних наук (1977), доцент (1985), доктор фармацевтичних наук (1990), професор (1992).

Наукова діяльність: дослідження процесів взаємо­дії іонізуючого випромінювання з рослинною сировиною (вперше застосував радіаційне опромінення в технології фітохімічних препаратів); розробка нових технологій стерилізації ЛП та ЛРС, використання зріджених газів та інших методів для інтенсифікації процесів екстрак­ції. Автор 150 наукових і навчально-методичних праць, серед них монографія, 9 авторських свідоцтв, 5 патентів, 3 навчальні посібники. Підготував 3 кандидатів наук.

Основні праці: Фитохимическое изучение цикория обыкновенного (канд. дис.). — Х., 1977; Применение ионизирующего излучения в технологии лекарственных препаратов из растительного сырья (докт. дис.). — М., 1990; Радиационное облучение в технологии фитохимических препаратов (монографія). — Х., 2000 (співавт.); Актуальність використання іонізуючого випромінювання в технології фітохімічних препаратів // Вісник фармації. — 1996. — № 1–2 (спів­авт.); Вивчення впливу радіаційної стерилізації на якість препарату «Плантаглюцид» // Вісник фармації. — 2001. — № 3 (співавт.); Радіаційна деконтамінація желатину в технології м’яких лікарських форм // Вісник фармації. — 2002. — № 2 (співавт.); Фармакологічні дослідження гранул «Плантаглюцид», опромінених потоком прискорених електронів // Вісник фармації. — 2003. — № 1 (співавт.); Розробка складу та технології капсульованої суспензії на основі олії розторопші // Вісник фармації. — 2004. — № 3 (спів­авт.); Исследование процесса экстракции корней барбариса и плодов шиповника сжиженными газами // Ліки України. — 2005. — № 9 (співавт.); Вивчення фізико-хімічних і реологічних властивостей супозиторіїв з ліпофільним екстрактом шипшини // Вісник фармації. — 2006. — № 3 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; Українська фармацевтична академія: 1921–1996 / Під ред. проф. В.П. Черних. — Х., 1996; Хто є хто в Українській фармацевтичній академії / За ред. проф. О.І. Тихонова. — Х., 1998; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.О. Бодренкова

ДЕПЕШКО Іларіон Трохимович (25.10.1916, с. Пляхове Вінницької обл. — 11.08.1989, м. Куп’янськ Харківської обл.) — доктор біологічних наук (1973); професор (1978), завідувач кафедри фармацевтичної хімії Харківського фармацевтичного інституту (1976–1986).

Закінчив Харківський фармацевтичний інститут (1937).

Працював: аспірант кафедри фармацевтичної хімії (1937–1940), асистент кафедри фармацевтичної хімії Харківського фармацевтичного інституту (1940–1941); завідувач контрольно-аналітичної лабораторії (1942–1943); хімік-консультант штабу генерала М.Ф. Скородумова (1945–1946); асистент кафедри фармацевтичної хімії (1946–1948); начальник експериментальної лабораторії заводу «Здоров’я трудящим» (1948–1950); старший науко­вий співробітник Української науково-дослідної станції шовківництва (1950–1956); завідувач хіміко-технологічної лабораторії Української дослідної станції шовківництва (1956–1964); завідувач лабораторії біо­хімії та фізіології Української дослідної станції шовківництва (1964–1965); доцент Харківського фармацевтичного інституту (1965–1971); старший науковий співробітник Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту (1971–1973); старший науковий співробітник Української дослідної станції шовківництва (1973–1976); завідувач­ (1976–1986); професор-консультант кафедри фармацевтичної хімії Харківського фармацевтичного інституту (1986–1988).

Напрями наукових досліджень: вивчення спектрів поглинання й будови гетероциклічних сполук серед похідних піразолу, піразоліну і тіа­золу. Автор понад 100 наукових і навчально-методичних праць, серед них 28 авторських свідоцтв.

Основні праці: Синтези і спектри поглинання жарознижуючих похідних фенілгідразину і місцево­анестезуючих похідних піразоліну (канд. дис.). — Х., 1940; Исследование в ряду биологически активных тиазолов (докт. дис.). — Х., 1973; Практическое руководство по фармацевтической химии. — К., 1948 (співавт.); Спектры поглощения и структуры жаропонижающих  -ацильных производных фенилгидразина // Журн. органич. химии. — 1950. — Т. 20 (співавт.); Спектры поглощения и строение местноанестезирующих производных пиразолина // Журн. органич. химии. — 1953. — Т. 23 (співавт.); Исследование в ряду биологически активных производных тиазола. Спектры поглощения и тонкое строение тиамина. «Химическое исследование в фармации». — К., 1970; Ультрафиолетовые спектры поглощения и строение некоторых бактериостатически активных сульфаниламидных производных тиа­зола. В кн.: «Молекулярная спектроскопия». — Минск, 1971; Спектры поглощения и тонкое строение тиазола и его метильных производных. «Структура и механизм действия физиологически активных веществ». — К., 1972.

Літ.: Ученые Украины — фармации: Справочник-проспект / Под ред. проф. И.М.Перцева. — Х., 1991; Славетні імена національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.Ю. Бевз

ДЕРИМЕДВІДЬ Людмила Віталіївна (21.10.1967, с. Ободівка Вінницької обл.) — доктор медичних наук (2006), завідувач (з 2005), професор (з 2006) кафедри фармакотерапії НФаУ.

Закінчила з відзнакою лікувальний факультет Харківського медичного інституту (1991).

Працювала: санітарка функціональної діагностики 12-ї міської лікарні Харкова (1985); медсестра інфарктного відділення 25-ї міської клінічної лікарні Харкова (медсанчастина Харківського тракторного заводу) (1988–1991); викладач-стажер (1991–1992), асистент (1992–1999), доцент (1999) кафедри фармакології, завідувач (2005), професор (з 2007) кафедри фармакотерапії НФаУ; представник Державного фармакологічного центру МОЗ України з питань фармакологічного нагляду в Харківській області (з 2004).

Напрями наукових досліджень: фармакологічні та фармакотерапевтичні дослідження антиоксидантів, протизапальних, кардіопротекторних та гепато­захисних ЛП.

Наукові здобутки: автор 190 наукових праць, 5 патентів, 2 монографій, посібника-довідника. Підготувала одного кандидата наук.

Основні праці: Експериментальне обґрунтування застосування препаратів супероксиддисмутази при патологічних станах, обумовлених активацією процесів вільнорадикального окиснення (докт. дис.). — К., 2006; Перспективи застосування антиексудативної дії препаратів, що містять СОД, у дерматології // Ліки. — 1999. — № 1 (25) (співавт.); Хронофармакологічна залежність проти­запальної дії супероксиддисмутази // Таврический медико-биологический вестник. — 2000. — Т. 3. — № 1–2 (співавт.); Взаимодействие лекарств и эффективность фармакотерапии. — Х., 2001 (спів­авт.); Фармакологічне дослідження кардіопротекторної дії супероксиддисмутаз різного походження // Вісник фармації. — 2001. — № 3 (27); Фармакология: Руководство для аудиторной и внеаудиторной работы студентов. — Х., 2002 (спів­авт.); Експериментальне дослідження протипроменевих властивостей рекомбінантної супероксиддисмутази // Український радіологічний журнал. — 2003. — № 4 (співавт.); Антиоксилювальні властивості рекомбінантної СОД при адріаміциновій кардіоміо­патії // Вісник Вінницького державного медичного університету. — 2002. — № 6 (1); Клинико-экспериментальное обоснование применения препаратов супероксиддисмутазы в медицине. — Х., 2004 (співавт.); Дослідження ангіопротекторних і цукрознижувальних властивостей рекомбінантної супероксиддисмутази при дитизоновому діабеті у кролів // Експериментальна і клінічна медицина. — 2006. — № 1 (співавт.); Ефективність використання рекомбінантної суперокси­ддисмутази при цукровому діабеті // Клінічна фармація. — 2007. — № 1 (співавт.).

І.М. Перцев

ДИКИЙ Ігор Леонідович (22.01.1940, Іркутськ — 15.11.2009, Харків) — доктор медичних наук (1985), професор (1989), завідувач кафедри мікробіології НФаУ (1987–2007), академік АН технологічної кібернетики України (1992).

Закінчив педіатричний факультет Харківського медичного інституту (1964) та аспірантуру (1965).

Працював: лікар відділу анаеробних інфекцій Харківського НДІ мікробіології, вакцин та сироваток ім. І.І. Мечнікова (1966); старший науковий співробітник відділу мікробіології (1970); завідувач лабораторії імунології (1976), завідувач (1987), професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології (2008) Харківського фармацевтичного інституту.

Напрями наукових досліджень: етіологічна роль мікробного фактора в онкологічних захворюваннях; мікробіологічне та біотехнологічне обгрунтування створення антимікробних та імунобіологічних комплексних препаратів; розробка нових технологій отримання імуно- та алергодіагностикумів.

Наукові здобутки: розроблені антисептики Ектерицид, Альдоцид, Туберкулоцид, протитуберкульозна вакцина БК-Харків, синьогнійний анатоксин; натрієва сіль сульфоксифеназину; дисперсійне середовище, що забезпечує стабільність фармакосом; ліпосомальний препарат Еграсом; аерозольні препарати ектеризоль, феректеризоль; мазі: Гентаксид, Катавеол, Кексадимецил, з анальбеном; препарати Декацеол, Кратефлан, Диклофенак-ретард та ін. Створена технологія отримання алерго­діагностикуму зі знешкодженої маси туберкульозних бактерій. Автор близько 500 наукових та навчально-методичних праць, серед них 2 монографії, 63 авторських свідотства та патенти, 6 підручників, 4 настанови, 5 навчальних посібників. Підготував 13 докторів та 26 кандидатів наук.

Нагороди: дипломант ВДНГ (1975) і НТТМ (1976); МОЗ України (1977). Нагороджений медалями ВДНГ (1975, 1976), знаками «Відмінник охорони здоров’я CРСР» (1986) і «Відмінник освіти України»(1992) та почесними грамотами Харківської обласної адміністрації, Харківської обласної ради (2003).

Основні праці: Гепатотропные свойства и адаптивная изменчивость Proteus (канд. дис.). — Ташкент, 1978; Способ получения и иммунологические свойства вакцинных штаммов микобактерий туберкулеза (докт. дис.). — К., 1984; Применение эктерицида как антибактериального препарата и биологически активного растворителя антибиотиков: Метод. рекомендации. — 1989; Технологические основы получения и перспективы клинического применения липосом: Метод. рекомендации. — К., 1989 (співавт.); Патогенетичне обґрунтування комплексної імунокорегуючої терапії при оперативному лікуванні цукрового діабету I типу: Монографія. — 1993 (спів­авт.); Перспективність фітотерапії при лікуванні цукрового діабету: Монографія. — 1994 (співавт.); Мікробіологія: Підручник. — Х., 1999 (співавт.); Микробиология: Руководство к лабораторным занятиям. — Х., 2002 (співавт.); Мікробіологія: Підручник. — К., 2004 (співавт.); Мікробіологія: Підручник. — Х., 2006 (співавт.).

Літ.: Ученые Украины — фармации / Под ред. проф. И.М. Перцева. — Х., 1991; И.Л. Дикий. 40 лет научно-педагогической и общественной деятельности: Библиография / Сост.: И.С. Гриценко и др. — Х., 2003; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України, проф. В.П. Черних. — Х., 2005.

Н.Ю. Шевельова

Продовження у наступних числах
«Щотижневика АПТЕКА» (www.apteka.ua) та
«Фармацевтичній енциклопедії» 2-го видання

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті