Талановитий організатор, професійний керівник та чудовий товариш: до 80‑річчя Аркадія Омеляновича Тарнавського

Цьогоріч відзначає 80-річний ювілей Аркадій Омелянович Тарнавський — визначний організатор та громадський діяч, що 32 роки очолював обласне аптечне управління, а згодом — виробниче об’єднання «Фармація» в Миколаївській обл. Ім’я цієї людини, що своєю завзятістю та титанічною працею перетворила невелику аптечну мережу рідної Миколаївщини на одну з найкращих матеріально-технічних баз на всій території СРСР, продовжує слугувати яскравим прикладом справжнього організаторського таланту для багатьох поколінь фармацевтичних кадрів.

Аркадій Омелянович Тарнавський народився 28 лютого 1938 р. у с. Луканівка Кривоозерського району Миколаївської обл. Його батько, Омелян Дмитрович, прожив 99 років, брав активну участь у радянсько-фінській та 2 світових війнах, мав агрономічну освіту та працював агрономом та головою колгоспу Кривоозерського району Миколаївської обл. Мати, Наталія Андріївна, була домогосподаркою, а 3 старші сестри (Тетяна, Зінаїда та Алла) отримали вищу педагогічну освіту й працювали вчителями. Любов та взаємоповага, що панували у великій сім’ї Тарнавських, заклали міцний фундамент для формування сильної особистості молодого Аркадія.

У 1956 р. А.О. Тарнавський закінчив середню школу № 99 в Одесі й вступив до Одеського фармацевтичного інституту, який у 1959 р. був перенесений до Запоріжжя. Уже в 1961 р. він отримав диплом провізора й його було направлено на роботу за спеціальністю до Миколаївського обласного аптечного управління. Там А.О. Тарнавського призначили керуючим аптеки № 7 м. Миколаїв, де він пропрацював 1,5 року, а згодом був переведений керуючим до аптеки № 1 — однієї з найбільших аптек обласного центру, яку очолював 7 років.

За час роботи в цих аптеках А.О. Тарнавський отримав безцінний досвід роботи провізора: навчився професійно спілкуватися з клієнтами та підлеглими, опанував тонкощі виготовлення ліків за індивідуальними рецептами. Завдяки активній суспільній позиції ще в студентські роки Аркадій заслужив авторитет та повагу серед ровесників, а природня ініціативність допомогла йому високо піднятися по комсомольській лінії до другого секретаря Центрального району ЛКСМУ Миколаєва.

Неочікуваним для багатьох стало призначення молодого провізора керівником обласної аптечної мережі. Дехто з насторогою поставився до такого вибору, не менше переживав і сам А.О. Тарнавський. Однак, лиш взявшись за роботу, невпевненість у власні сили замінила рішучість та ініціативність, а недовіра й упередження перетворилися на повагу та непорушний авторитет серед колег.

У ті часи аптечна мережа тільки почала формуватися: аптек було мало, у самому Миколаєві — не більше десятка. Та й в існуючих аптеках препаратів майже не було, а розташовувалися вони в підвалах та прибудовах. Ситуація в сільській місцевості була ще гіршою, більшість людей лікувалася без сучасних ліків, народними методами. Молодим та сповненим енергії А.О. Тарнавський взявся за модернізацію та розширення аптечної мережі. Будувалися центральні районні аптеки з потужним виробництвом рецептурних ліків. За доволі короткий період аптеки було відкрито у всіх містах та селах Миколаївщини, де були центральні районні лікарні чи амбулаторії, у менших населених пунктах поступово з’являлися аптеки. Важливим кроком було створення й розвиток власної Миколаївської фармацевтичної фабрики, на новітньому обладнанні якої виготовляли ліки більше 260 працівників. Акцент на розбудові системи самозабезпечення дозволив за короткий термін подолати дефіцит у препаратах першої необхідності.

Чудовий професійний вишкіл та особистісні якості дозволили А.О. Тарнавському вже в перші роки управління обласною аптечною мережею встановити ділові, а в деяких випадках і дружні стосунки з керівниками охорони здоров’я не тільки Миколаївської обл., але й усієї України та СРСР. Він продуктивно співпрацював з керівниками Головного аптечного управління МОЗ СРСР М.О. Клюєвим, завідувачем Миколаївського облздороввідділу А.Ф. Кисельовим, керівником «Союзхімфармторгу» І.О. Черніковим і багатьма іншими. Це дозволило швидко вирішувати найгостріші проблеми аптечної служби: значно розширити аптечну мережу, збільшити кількість та асортимент лікарських засобів, практично повністю забезпечити потребу в ліках населення та лікувальних закладів.

На початку своєї каденції А.О. Тарнавський поставився до роботи з повною серйозністю, по-господарськи. Він зібрав детальну аналітичну довідку про стан аптечної служби області, і на основі цих матеріалів разом з представниками обкому та облвиконкому підготував чіткий план розвитку аптечної справи Миколаївщини. Фактично, це була детальна багаторічна програма дій, якою передбачалося будівництво і відкриття нових аптек у конкретних населених пунктах, до кожного проекту визначалися конкретні виконавці та строки його реалізації.

Такий підхід до роботи швидко дав чудові сходи — на Миколаївщині щороку будували по 8–10 нових аптек. Будь-яка інша область не встигала за такою активною розбудовою нових аптечних закладів. Миколаївське аптечне управління за короткий час стало взірцевим, прикладом чудової організаторської політики, а миколаївські фармацевти 5 разів отримували перехідний прапор і почесні відзнаки від Міністерства охорони здоров’я СРСР. Крім 200 сільських та міських аптек і аптечних пунктів, було побудовано 26 центральних районних аптек, які забезпечували ліками населення на районному рівні. Для кожної з них був розписаний чіткий план щодо забезпечення ліками довколишніх лікувальних закладів, а її керівник слідкував за всіма аптечними справами в районі та ніс за це повну відповідальність.

Зі стрімким зростанням кількості аптек в області невпинно зростав і дефіцит професійних кадрів. Тож щоб забезпечити область фахівцями, діяльний А.О. Тарнавський звернувся до Головного аптечного управління та Міністерства охорони здоров’я УССР з пропозицією надати додаткові місця цільового набору у вищих фармацевтичних навчальних закладах країни для роботи в аптеках Миколаївської обл. Переконливе та обґрунтоване прохання затвердили, і вже через 5 років проблему забезпечення фармацевтичними кадрами було повністю вирішено. Це надало додаткові переваги в організації великих міських аптек: з’явилася можливість відкрити контрольно-аналітичні кабінети, у яких працювали один або навіть двоє хіміків-аналітиків, що забезпечило обов’язковий контроль якості лікарських засобів та підвищило культуру та якість фармацевтичного обслуговування населення. Загалом до початку 1990-х років у системі працювало понад 4 тис. персоналу.

Однак цінували А.О. Тарнавського як керівника не тільки й не стільки за розширення й модернізацію матеріально-технічної бази аптек, скільки за людяне й уважне ставлення до кожного підлеглого. Створені ним сприятливі умови приваблювали іногородніх молодих спеціалістів не тільки кращими умовами праці та можливостями професійного розвитку. Фактично кожен провізор і фармацевт мав можливість отримати безкоштовне житло, а за 2–3 роки добросовісної праці — навіть власну квартиру. Перспективних фармацевтів аптекоуправління направляло в престижні фармацевтичні виші, а найкращих випуск­ників прицільно готували на посади завідувачів аптек. Завдяки матеріальній підтримці промислових організацій для аптечних працівників збудували повністю облаштовану базу відпочинку в курортній зоні Коблево, а для їх дітей — піонерський табір в Очакові, на березі Чорного моря.

За період своєї діяльності А.О. Тарнавський не боявся реалізовувати амбітні та цікаві проекти. Найяскравіший з них — побудована за індивідуальним проектом міжлікарняна аптека № 110 м. Миколаїв для обслуговування більш ніж 6 тис. стаціонарних ліжок. Аптека мала на той період найсучасніше технологічне обладнання, що дозволяло користуватися новітніми технологіями виготовлення стерильних лікарських розчинів для парентерального введення. Цих потужностей цілком вистачало для забезпечення стаціонарів області якісними ін’єкційними препаратами. А побудована в Первомайську аптека мала спеціалізоване фармацевтичне обслуговування окремо для педіатричних хворих, людей похилого віку та інших категорій населення. Особистою гордістю А.О. Тарнавського був аптечний музей, розміщений у приміщеннях аптеки № 5 у Миколаєві, де він разом з іншими небайдужими збирав колекцію цікавих та рідкісних експонатів з історії аптечної справи не тільки України, але й інших держав.

У 1989 р. аптечне управління реорганізовується в Миколаївське обласне виробниче об’єднання «Фармація», а А.О. Тарнавського обирають його генеральним директором. Часи розпаду СРСР були складним періодом і для чудово вивіреного механізму аптечної мережі Миколаївщини — він міг зупинити своє функціонування. Розривалися багаторічні зв’язки з основ­ними постачальниками медикаментів, зникли настанови й вказівки від керівних органів аптечного управління. Проблеми з постачанням препаратів А.О. Тарнавський вирішив оригінально: на основі транспортного відділу обласного аптечного складу було організовано окреме транспортне підприємство, яке завдяки вільному підприємництву стало прибутковим і забезпечило своє­часну доставку лікарських засобів.

На жаль, аптечна мережа ВО «Фармація» в останні роки різко скоротилася, майже зникли аптеки з можливістю виготовлення ліків за рецептом, не працює Миколаївська фармацевтична фабрика. Особливо постраждали мешканці більшості сіл області, оскільки робота аптек у таких умовах зазвичай є збитковою. У 2001 р. за власним бажанням А.О. Тарнавський залишає посаду директора у зв’язку з виходом на заслужений відпочинок. Наразі він активно займається громадською діяльністю.

За 32 роки продуктивної діяльності А.О. Тарнавський зумів не тільки побудувати сучасну й ефективну модель організації медикаментозного забезпечення населення та лікувально-профілактичних закладів області, але й підготувати плеяду висококласних спеціалістів, які й зараз продовжують оберігати здоров’я наших громадян. Неодноразово талановитого керівника відзначали високими державними нагородами: орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, «За заслуги» III ступеня в радянські часи та князя Ярослава Мудрого І ступеня за діяльність у період незалежної України.

Крім яскравого організаторського таланту, А.О. Тарнавський відзначився й в науково-педагогічній роботі, долучившись до укладання підручника «Фармацевтические и медико-био­логические аспекты лекарств» разом з ученими Харківської фармацевтичної академії. У ньому детально розглянуто теоретичні та практичні аспекти створення, вивчення, виробництва, контролю якості, зберігання та застосування лікарських засобів.

Особливий подарунок до 80-річчя ювіляра підготували його близькі друзі та колеги. Книга «Видатні організатори фармації. Аркадій Омелянович Тарнавський» (автори-упорядники — В.О. Борищук та О.В. Клесс), до створення якої залучилося 45 авторів з 20 областей України та Києва. Кожна історія, кожен спогад є вікном у ті часи, коли в крові кипіла енергія молодості, у серці — мрія працювати заради здоров’я інших людей, а в голові зріли чудові ідеї щодо її реалізації. Збірка описує життя та професійну діяльність видатного організатора через розповіді колег, підлеглих, друзів. Пройшовши крізь їхні думки, досвід та спогади, сухі біографічні віхи стають яскравішими, обростають цікавими фактами та подробицями. Без перебільшення можна сказати, що спогади колег Аркадія Омеляновича є посланням сучасникам і прийдешнім поколінням фармацевтичних працівників, основ­ною ідеєю якого є необхідність поєднання традицій та сучасних знань у розбудові потужної аптечної справи.

Редакція «Щотижневика АПТЕКА» приєднується до привітань та щиро бажає ювілярові міцного здоров’я, оптимізму, творчих звершень та нових перемог.

Артем Марченко
За матеріалами книги «Видатні організатори фармації.
Аркадій Омелянович Тарнавський»

Комментарии

Нет комментариев к этому материалу. Прокомментируйте первым

Добавить свой

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Другие статьи раздела


Последние новости и статьи