Національний перелік: заклади охорони здоров’я мають обрати лише ті ліки, які стосуються їхнього профілю

Міністерство охорони здоров’я наголошує, що Національний перелік основ­них лікарських засобів (далі — Національний перелік) — це короткий перелік життєво необхідних основних лікарських засобів з доведеною ефективністю, доступ до яких держава гарантує всім пацієнтам безоплатно шляхом раціонального використання державних коштів. (Прим. ред.: До Національного переліку входять міжнародні непатентовані назви (МНН), а ефективність доводиться для кожного конкретного лікарського засобу. Тому питання доведеної ефективності на сьогодні в Україні залишається актуальним, оскільки відкритий доступ до інформації про порівняльні дослідження та референтні препарати в Україні не забезпечено).

На сьогодні Національний перелік містить 427 МНН (діючих речовин). Однак це не означає, що медичні заклади зобов’язані мати весь перелік цих ліків у наявності. Кожен лікувальний заклад чи його підрозділ має обрати лише ті ліки, які стосуються їхнього профілю та необхідні для лікування саме їхніх пацієнтів. Наприклад, для онкологічних відділень та лікарень онкологічного профілю для повного забезпечення потреб пацієнтів з Національного переліку треба до 135 МНН, а, скажімо, для кардіології — до 40 діючих речовин. Адже всім цим хворим не потрібні медикаменти для лікування, наприклад, малярії чи гепатиту С.

Після забезпечення 100% потреби ліками з Національного переліку кожен лікувальний заклад може і має право закуповувати необхідні препарати, що не увійшли до нього. МОЗ наголошує, що це не означає, що лікарня має закупити всі ліки на весь рік: голов­не — розрахувати цю потребу й запланувати частину державної субвенції та фінансування з місцевого бюджету, щоб потреба в них була своєчасно покрита. Лікарні можуть обирати для себе найзручніший формат — як проводити закупівлі за Національним переліком: щоквартально чи по-іншому.

Ліки, що не увійшли до Національного переліку, можна закуповувати паралельно з препаратами з даного переліку. Ця можливість передбачена через закупівлі на очікувану вартість наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 р. № 490. Тому Національний перелік — це не обмеження для медичних закладів, а інструмент раціонального планування для гарного менеджера.

Кожна лікарня під час розрахунку потреби за Національним переліком повинна зважати і на ліки, які забезпечуються через міжнародні закупівлі. Адже є й ті медикаменти, що закуповуються за допомогою міжнародних організацій та наявні в Національному переліку.

МОЗ зазначає, що відомству відомо про проблему із затримками міжнародних закупівель і докладає максимальних зусиль, щоб пришвидшити цей процес. Але і для керівників закладів ці проблеми не є новими. Саме тому кожен керівник має брати особисту відповідальність і розуміючи, що заплановані препарати не надійдуть вчасно, — звертатися з цією проблемою до місцевої влади. Шляхів вирішення цієї проблеми є кілька: перерозподіл залишку ліків між регіонами чи додаткове фінансування локальної проб­леми з місцевого бюджету.

Якщо спроможні громади хочуть допомогти фінансово та пролікувати пацієнтів своєї громади, вони можуть адресно направляти свою допомогу. Цей механізм жодним чином не регулюється та не забороняється Національним переліком.

Нагадаємо, раніше МОЗ підготувало практичні рекомендації та відповіді на найбільш поширені питання про Національний перелік.

Додаткові питання щодо впровад­ження Національного переліку можна надсилати в МОЗ на електронну адресу: [email protected].

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!