Головні позаштатні спеціалісти МОЗ: функції та права

— По-перше, слід зазначити, що створення ефективної системи охорони здоров’я вимагає налагодження результативної взаємодії органів законодавчої і виконавчої влади, наукової та професійної спільноти. Інститут головних спеціалістів — це система, покликана сприяти налагодженню такої взаємодії.

У цьому році вперше до персонального складу головних спеціалістів включено фахівців фармацевтичного напрямку. Це зумовлено тим, що погляд профільного міністерства на фармацевтичний сектор змінився. Нарешті фармація розглядається не як молодша сестра медицини, а як її повноправний партнер.

Сьогодні в умовах різноманіття лікарських засобів, представлених на фармацевтичному ринку, гостро постають проблеми, пов’язані з нераціональним застосуванням препаратів. Без урахування фармакоекономіки, основ клінічної фармації та інших знань фармацевтичної сфери неможливо вирішити це питання.

Включення фахівців фармацевтичного напрямку до персонального складу головних спеціалістів свідчить про те, що вітчизняна система охорони здоров’я знаходиться на шляху євро­інтеграції, адже це один із кроків до страхової медицини.

Попереду нас очікує велика робота — створення ефективно функціонуючої системи голов­них спеціалістів, включаючи регіональних. Для створення такої системи у найближчий час є достатні передумови.

— Які, на Вашу думку, основні функції має виконувати головний спеціаліст?

— Наказом затверджено персональний склад головних спеціалістів — координаторів груп спеціальностей відповідного профілю та персональний склад головних спеціалістів з лікарських (провізорських) спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною (фармацевтичною) освітою.

Нині триває робота над створенням Положення про головного позаштатного спеціаліста МОЗ України.

Головний спеціаліст — провідний фахівець з певної спеціальності у системі охорони здоров’я. Очевидно, що він повинен мати вищу освіту та спеціалізацію за фахом, вищу кваліфікаційну категорію, достатній стаж роботи та науковий ступінь. Головний спеціаліст безпосередньо підпорядковується міністру охорони здоров’я України та його заступнику, який відповідає за даний напрямок роботи.

У свою чергу, головному спеціалісту з профільних питань функціонально підпорядковуються головні спеціалісти органів охорони здоров’я регіонів України.

Головний спеціаліст виконує низку функцій. Зокрема, він координує діяльність відповідних медичних установ та закладів, а також головних спеціалістів органів охорони здоров’я регіонів України та надає їм методичну допомогу; ініціює проведення досліджень з пошуку нових ефективних методів лікування і діагностики з профільної спеціальності, вживає заходів, що спрямовані на впровадження наукових досягнень у практику; бере участь у підготовці пропозицій, проектів управлінських рішень для керівництва МОЗ України з питань, що відносяться до його компетенції, у плануванні конференцій, конгресів, симпозіумів, з’їздів тощо; бере участь у забезпеченні обміну передовим досвідом у практичній та науково-дослідницькій роботі вітчизняних та зарубіжних фахівців.

Крім того, за дорученням МОЗ України головний спеціаліст проводить експертну оцінку та надає висновки з усіх питань, що відносяться до його компетенції. За дорученням МОЗ України за встановленим порядком він бере участь у проведенні перевірок щодо надання медичної допомоги у лікувально-профілактичних закладах України незалежно від їх підпорядкування.

Отже, основний обов’язок головного спеціаліста — супровід та відповідальність за виконання державної програми розвитку галузі за відповідним фахом. Він бере участь у створенні стандартів і протоколів діагностики, а також лікування. За необхідності, за погодженням з органами охорони здоров’я здійснює планові виїзди до лікувально-профілактичних закладів України з метою аналізу діяльності служби і надання організаційно-методичної допомоги. Також головний спеціаліст бере участь у реалізації комплексних планів з розвитку та вдосконалення служби за профілем діяльності.

В межах його компетенції — надання пропозицій стосовно Переліку лікарських засобів вітчизняного та зарубіжного виробництва, які можуть закуповувати установи та заклади охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Головний спеціаліст бере участь у формуванні пріоритетних напрямків наукових досліджень у певній сфері з урахуванням актуальних потреб практичної медицини, співпрацюючи з кафедрами вищих медичних навчальних закладів та науково-дослідними установами МОЗ і НАМН України щодо вивчення фахових проблем, погоджує до видання методичні рекомендації, посібники з відповідної спеціальності, що видаються МОЗ України.

Нарешті, головний спеціаліст бере участь у розгляді звернень громадян, установ, закладів та організацій з питань діяльності профільної служби.

— Які права має головний спеціаліст?

— Виконуючи свої обов’язки, головний спеціаліст має певні права. Так, він має право отримувати необхідну документацію та консультативну допомогу від структурних підрозділів МОЗ України, лікувально-профілактичних закладів, навчальних медичних закладів незалежно від форми власності, що має відношення до напрямку діяльності головного спеціаліста, за погодженням з керівництвом відповідних структур охорони здоров’я у встановленому порядку. Також головний спеціаліст має право в установленому порядку залучати до виконання рішень, які дає керівництво МОЗ, працівників науково-дослідних установ, кафедр вищих медичних закладів, інших фахівців системи МОЗ України. Крім того, він може брати участь у розробці проектів державних і національ­них програм, наукових розробок у галузі діагностики, профілактики, лікування профільних захворювань, нових видів препаратів, медичної техніки, апаратури, інструментів та виробів медичного призначення; подавати на розгляд керівництва МОЗ питання поліпшення матеріально-технічної бази наукових та лікувально-профілактичних закладів, що здійснюють діяльність щодо профілактики, діагностики та лікування профільних захворювань.

Головний спеціаліст має право в установленому порядку користуватися державною статистичною звітністю та брати участь у здійсненні контролю щодо виконання нормативно-правових актів (наказів, інструкцій, методичних документів тощо) з відповідної спеціальності в системі лікувально-профілактичних закладів України.

У стосунках з лікувально-профілактичними закладами України та за дорученням МОЗ з міжнародними організаціями з питань, що стосуються профільної служби, головний спеціаліст виступає як офіційний представник МОЗ України.

Таким чином, подальший розвиток галузі охорони здоров’я та медичної науки багато в чому залежить від діяльності головних спеціалістів, які фактично координують роботу інстанцій, задіяних в певній галузевій сфері.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!