Ціноутворення на лікарські засоби: обмеження та перспективи вдосконалення

Фармацевтична компанія (виробник) — дистриб’ютор — аптека — ось суб’єкти, що впливають на ціноутворення у фармацевтичному секторі. Звичайно, основним пунктом відліку цін на лікарські засоби є ціни, встановлені фармацевтичною компанією — виробником. Подальше її підвищення іншими суб’єктами обмежує­ться законодавством шляхом встановлення граничних надбавок.

Державному регулюванню підлягають ціни лише на 2 категорії лікарських засобів (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008?р. №?955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»):

1) внесені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення (діапазоном не вище 12–25% оптово-відпускної ціни);

2) ті, що повністю або частково придбаваю­ться за бюджетні кошти (не вище 10% оптово-відпускної ціни).

Однак залишається неврегульованим питання щодо застосування граничних надбавок на препарати, які не включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення та не закуповуються за державні кошти. Фактично ціни на такі ліки можуть встановлюватися без обмежених надбавок.

Іншим проблемним моментом у ціновій політиці фармацевтичних компаній, що недосконало врегульований чинним законодавством, є визначення ціни на одиницю імпортованого товару.

Відповідно до Порядку формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009?р. №?333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»), ціна одиниці імпортованого товару визначається суб’єктом господарювання, котрий здійснює оптову торгівлю, за формулою:

Ц_іт= М_в(К_др/К_мв),

де Ц_іт — ціна одиниці імпортованого товару;

М_в — ціна одиниці товару, зазначена в декларації митної вартості;

К_др — середній курс гривні, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату реалізації товару, до іноземної валюти, за якою здійснюється його закупівля;

К_мв — офіційний курс гривні, встановлений Національним банком України на дату митного оформлення товару, до іноземної валюти, за якою здійснюється його закупівля.

Формула не дає однозначного розуміння терміна «дата реалізації товару». Залишається незрозумілим, чи зазначений момент вважається датою реалізації продукції компанією-виробником першому імпортеру (дистриб’ютору), чи датою реалізації товару першим імпортером. Більш логічно датою реалізації продукції називати їх продаж імпортером покупцеві (наприклад аптеці).

Така неоднозначність нерідко призводить до різної інтерпретації контролюючими органами, у результаті чого виникають спори щодо необґрунтованого підвищення ціни та порушення вимог законодавства у сфері ціно­утворення.

Також важливий фактор у формуванні цін на лікарські засоби з метою підвищення їх доступності для споживачів — державне регулювання цін на низьковартісні лікарські засоби (вартість яких становить менше 12?грн. за 1 упаковку).

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. №?955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення» встановлено, що ціни на лікарські засоби і вироби медичного призначення вітчизняного виробництва, оптово-відпускна вартість яких нижча 12?грн. за 1 упаковку, не підлягають державному регулюванню, крім тих, які придбаваються за бюджетні кошти.

Однак введення такої норми призвело до необґрунтованого підвищення роздрібних цін на лікарські засоби вітчизняного виробництва, які є найдешевшими і найбільш вживаними соціально незахищеними верствами населення.

У зв’язку з цим в Україні постійно проводиться реформування ціно­утво­рення та підходів до регулювання цін на лікарські засоби. З метою вдосконалення цього механізму та підвищення доступності лікарських засобів для населення Кабінет Міністрів України пропонує ряд постанов, спрямованих на забезпечення ефективної політики ціноутворення на лікарські засоби.

Важливим є винесення на публічне обговорення проекту постанови Кабінету Міністрів України «Щодо внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2009?р. №?333?та від 17.10.2008?р. №?955». Зазначеним проектом пропонується виключити положення щодо державного регулюванню цін на низьковартісні лікарські засоби (ціна на які нижча 12?грн. за 1 упаковку), тим самим прирівнявши їх до тих, що включені до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення, передбачивши граничні надбавки на оптово-відпускної ціни.

Мета таких змін — зниження цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, що підлягають державному регулюванню, оптово-відпускна ціна на які нижча 12?грн., та попередження необґрунтованого завищення цін на низьковартісні лікарські засоби.

Також, зважаючи на існування певних проблем у визначенні ціни, за якою лікарський засіб закуповується на зарубіжному ринку, проектом пропонується ціну одиниці товару, зазначену в декларації митної вартості, вважати митною вартістю товару з урахуванням ввізного мита, інших податків та зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до законів України справляються при переміщенні товарів через митний кордон нашої країни.

Крім того, нещодавно задля оптимізації механізму регулювання цін на препарати і вироби медичного призначення створено міжвідомчу робочу групу з підготовки пропозицій щодо вдосконалення механізму регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення.

Раніше для публічного обговорення було запропоновано 2 проекти постанов Кабінету Міністрів України стосовно вдосконалення державного регулювання ціноутворення на лікарські засоби:

• «Про заходи щодо удосконалення державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»;
• «Деякі питання удосконалення державного регулювання цін на лікарські засоби, що закуповуються за державні кошти».

Пропонується запровадити державну реєстраці­ю цін на лікарські засоби, що закуповуються за державні кошти. Згідно з положеннями проектів за бюджетні кошти не можуть закуповуватися лікарські засоби і вироби медичного призначення, граничні оптово-відпускні ціни на які не буде зареєстровано. Пропонується запровадити державну реєстрацію граничних оптово-відпускних цін на всі лікарські форми, дозування, первинну і споживчу упаковку, всіх виробників лікарських засобів (для ліків); всі типи, види, марки, споживчі упаковки тощо (для виробів медичного призначення), що закуповуються за бюджетні кошти.

Одним з факторів, який може вплинути на цінову політику фармацевтичних компаній, є введення ПДВ на лікарські засоби. З цією ініціативою виступили центральні органи виконавчої влади, в тому числі Міністерство охорони здоров’я України. Прийняття такого законопроекту може мати неоднозначні наслідки. З одного боку введення ПДВ може призвести до підвищення цін на лікарські засоби, адже виробники з метою компенсації ПДВ, закладеного в ціну, підвищуватимуть вартість препаратів.

Існують також думки про те, що введення ПДВ може сприяти зниженню цін з метою залишення доступних цін на лікарські засоби для всіх категорій населення, особливо соціально незахищених, а також для підтримання попиту на такі препарати.

Так, Олександр Гудзенко, заступник міністра охорони здоров’я України, зазначив: «Зарубіжні постачальники оподатковуються в своїх країнах згідно із законодавством. ПДВ експортованого товару їм повертається. Тому для зарубіжних компаній вигідно мати на власному ринку високу ціну на свою продукцію, адже від неї залежить розмір коштів, які повертаються за рахунок ПДВ. З іншого боку, якщо зарубіжні постачальники сплачуватимуть ПДВ в Україні, ціни на їх продукцію знизяться».

Крім того, неодноразово озвучувалася позиція щодо введення ПДВ шляхом застосування пільгової ставки ПДВ одночасно з реімбурсаціє­ю — частковою компенсацією вартості життєво необхідних лікарських засобів за рахунок держави. На думку деяких експертів, запровадження механізму реімбурсації у сфері охорони здоров’я сприятиме зниженню цін на лікарські засоби.

Таким чином, державне регулювання фармацевтичного сектору є одним з основних інструментів, який дозволяє вирішити питання економічної доступності медикаментозного забезпечення населення. Однак ефективність такого регулювання та реалізації політики ціноутворення на лікарські засоби залежить від обраної моделі.

Наразі, у період економічної нестабільності та відсутності досконалої законодавчої бази, як свідчить практика, державне регулювання цін є більш ефективним, якщо воно містить елементи ринкових регуляторів.

З іншого боку, запровадження обов’язкової страхової медицини (що вже давно стоїть на порядку денному) може мати наслідком саморегуляцію фармацевтичного ринку, що сприятиме зниженню виробниками цін на лікарські засоби, а також пошуку більш ефективної та взаємовигідної співпраці з державою, провадженню їх господарської діяльност­і в Україні.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!