Pharma Tour: про Філіппіни і відомих філіппінських хілерів

Першим пунктом нашої програми було відвіду­вання столиці Філіппін міста Маніла. Маніла — це місто контрастів, поряд з шикарними хмарочосами можна побачити більш ніж скромні халупки, поліцейських зі зброєю в білих сорочках. Багато торговельних центрів, аптек, лікарень. Найпопулярніший вид транспорту — «джипні» (маршрутне таксі, перероблене з військового джипа часів Другої світової війни); зупинки і маршрути в них ті самі, що й в автобусів, але, крім того, вони можуть зупинитися де завгодно за бажанням пасажира.

Після Маніли учасники попрямували літаком на острів Катиклан, з якого організовано човновий трансфер на острів Боракай. Острів коралового походження вважається одним із самих мальовничих, у тому числі відомий White Beach — 5-кілометровий пляж з білосніжного піску, місцеві водоспади та невеличкі поселення з власними традиціями.

З точки зору дослідження системи охорони здоров’я, країна цікава своєю нетрадиційною медициною, а саме хілерством. І хоча філіппінці неохоче висловлюють своє ставлення до діяльності хілерів, проте з незадоволенням повідомляють про шалену вартість медичних послуг у традиційних медичних закладах. Саме через дорожнечу традиційної медицини філіппінці вважають за краще лікуватися у народних цілителів або починають самолікування (травами, настоями, молитвами і замовляннями).

При цьому, за інформацією ВООЗ, загальні витрати на охорону здоров’я у Філіппінах становлять 4–4,5% ВВП, що становить близько 130 дол. США. Тривалість життя чоловіків досягає 66, а жінок — 73 років.

Філіппіни — це високоіндустріальна країна, що динамічно розвивається, обсяги ВВП становлять близько 2978 дол. на душу населення.

Філіппіни включають 7107 островів, що суттєво впливає на неоднорідність відносин у різних сферах життя, проте, враховуючи, що більшість мешканців країни є католиками, окремі традиції є незмінними, зокрема, заборона абортів та розірвання шлюбу.

У країні діє система соціального медичного страхування, яке поширюється на працюючу категорію громадян і членів їх сімей. Ним передбачені пільги на певний перелік медичних послуг і дає можливість отримання медичної допомоги в державних закладах безкоштовно при необхідності надання першої та екстреної допомоги. Але більшість лікарень у Філіппінах є приватними і не надають задекларованого обсягу медичної допомоги безоплатно (до речі, теж саме планується і в Україні, сучасним складом профільного комітету Верховної Ради України). У той же час у державних лікарнях якість медичних послуг не тільки не відповідає світовим стандартам, а й часто дотягує лише до рівня першої медичної допомоги. У зв’язку з цим більшість громадян Філіппін не мають доступу до необхідної медичної допомоги і вважають за краще звертатися до народних способів лікування.

Хілерство, або як ще називають цей вид нетрадиційної медицини — психічна хірургія, здійс­нюється шляхом проведення хірургічних операцій без застосування спеціальних інструментів, анестезуючих та антисептичних засобів. Традиційні лікарі назвали її квазіхірур­гією. І дійсно, як може лікар, який навчався за законами класичної хірургії та її інструментальним забезпеченням, усвідомити і прийняти за реальність проведення операції одними руками, без скальпеля, будь-яких швів, що залишаються на тілі оперованого? У це дійсно важко повірити.

Ставлення до хілерства в наші часи є різним. Існує точка зору, що хілерство є шарлатанством, аферою, де на хворих недобропорядні фокусники заробляють шалені гроші. І на сьогодні є ті, хто вірить хілерам, вилікувався завдяки їм, і є ті, хто вважає, що це шахраї.

Світова слава хілерів не дає спокою традиційним медикам, тому вчені мужі стали відвідувати операції філіппінських хілерів, проводити їх відео- та аудіозапис. Крім того, багато лікарів самі погодилися стати пацієнтами хілерів. Дослідники, яких було проліковано у хілерів, поверталися з Філіппін і проводили експертизу.

Були ті, хто зміг довести, що операції були успішними. Але були й ті, що змогли довести, що хілери — це звичайнісінькі фокусники. Однак цікаво те, що роботу хілера можна знімати на відео або фото, і хілер ніколи не заперечує, головне, аби пацієнт не був проти. Справжні філіппінські хілери, всупереч існуючій думці, люди далеко не багаті. Більшість їх пацієнтів — жителі навколишніх сіл, здатні давати цілителям лише мізерну плату. Більш того, багатьох хілери лікують просто без оплати.

За відгуками практично всіх пацієнтів, які відвідали хілерів, сама операція проходить абсолютно без болю. Таке відчуття, ніби тебе глибоко пальпують, масажують. Свідомість дещо затуманена, але очі відкриті й чітко сприймається все, що відбувається. Жодного психічного або гіпнотичного впливу (за твердженнями цілителів) хілери не застосовують.

Як це відбувається. Спочатку хілери встановлюють діагноз. Це може відбуватися за наданими документами, просто зі слів, але, як кажуть самі хілери, частіше відбувається шляхом їх концентрації й біоенергетичної установки на пацієнта. Потім хворий оголює ділянку тіла, у якій виник біль, і лягає на операційний стіл. Уся операція триває від 40–50 с до 3 хв. Проникає хілер руками в тіло пацієнта, чи ні, є предметом багатьох суперечок. Але з’являється кров і в руках хілера опиняється нібито видалена частина хворого органу. Шви або рубці після операції повністю відсутні. Однак у пацієнтів одразу зникають біль, різні ознаки хвороби, а обстеження, проведені після повернення на батьківщину, показують, що хворі якимось незбагненним чином вилікувалися від своїх недуг. Але є випадки, коли таке лікування не допомагає.

Багато туристичних агенцій влаштовують спеціальні оздоровчі тури, відвідування хілера, який нібито проведе сеанс загального оздоровлення організму або виявить хворобу і вилікує її. Зрозуміло, що людина, яка розчарувалася в традиційній медицині, повірить у що завгодно заради порятунку свого життя. Тому не варто однозначно судити хілерів. З точки зору учасників такого лікування, повірити в можливості хілерів важко, але існують факти зцілення.

Однак діяльність хілерів у ряді країн розглядається як форма медичного шахрайства, зокрема The Federal Trade Commission (FTC) розцінює їх як «Total hoax», а The American Cancer Society (ACS) вбачає пряму шкоду від їх діяльності через можливу затримку надання звичайної медичної допомоги.

У будь-якому разі, у країні існує звичайна традиційна медицина, у тому числі й фармація.

Наприклад, іноземці вибирають Філіппіни в якості країни медичного туризму не через хілерів, а через невисоку вартість послуг. Вони очікують той самий рівень догляду та професіоналізму, який вони можуть отримати в лікарнях США, Австралії та країн Близького Сходу, у яких працюють лікарі та середній медичний персонал з Філіппін і які здобули освіту в розвинених країнах. Деякі медичні установи Філіппін мають міжнародну акредитацію Об’єднаної міжнародної комісії (JCI) і Міжнародної організації зі стандартизації (ISO).

Для відкриття аптеки на Філіппінах необхідний стартовий капітал не менше 2 тис. дол. (за наявності приміщення), але така сума дозволить відкрити тільки дуже маленьку аптеку і продавати в ній тільки генерики. Згідно із законодавством країни площа аптеки повинна бути не менше 15 кв. м і в ній обов’язково повинні бути умивальник і джерело води. Для отримання ліцензії в аптеці повинен працювати хоча б один ліцензований фармацевт.

У 2008 р. був прийнятий закон про загальну доступність дешевих і якісних ліків, який дозволив паралельний імпорт дешевих лікарських препаратів і забезпечив президентські гарантії встановлення максимально допустимих цін на різні ліки, які базуються на рекомендаціях міністра охорони здоров’я. Крім цього, у країні законодавчо дозволено «виключення Болар» — використання нових патентованих винаходів у сфері обігу ліків.

У країні зареєстровано 26 775 лікарських засобів. Спеціальні державні інспекції проводять перевірки оптових дистриб’юторів 2 рази на рік, а аптеки й аптечні пункти в госпіталях перевіряють регулярно і без попередження. Усі імпортери лікарських засобів, оптові компанії та роздрібні аптеки підлягають обов’язковому ліцензуванню.

Для покращання забезпечення населення ліками в країні не тільки введено обов’язкове ліцензування (сертифікація) лікарських засобів, які дозволенні до обігу. Реклама ліків контролюється міністерством охорони здоров’я: пряма публічна реклама рецептурних ліків і препаратів, які застосовуються для клінічних досліджень, заборонена законом, а пуб­лічна реклама безрецептурних ліків дозволена, але для проведення рекламної кампанії необхідно отримати дозвіл міністерства охорони здоров’я, а сам препарат повинен відповідати певним критеріям, прописаним у нормативно-правових документах.

Відповідно до законодавства країни діти віком до 5 років, вагітні, особи похилого віку і пацієнти з бідних верств населення отримують усі ліки безкоштовно. Крім цього, безкоштовно отримують ліки пацієнти з туберкульозом, малярією та ВІЛ/СНІДом. Вакцинація дітей у рамках державних програм теж проводиться безкоштовно. Але отримати безкоштовні ліки в необхідному обсязі можуть тільки 60–80% пацієнтів пільгових категорій. Зараз у країні працюють 61 ліцензований виробник препаратів, лікарські засоби місцевого виробництва займають 18% національного фармринку за обсягами виробництва та 31,3% — у грошовому вираженні.

Однак у сільській місцевості особливою популярністю користуються продавці лікувального зілля і настоянок, здебільшого через те, що сільському населенню практично недоступна медична допомога, а лікарські препарати для більшості філіппінців є занадто дорогими.

Ті, хто все ж таки вирішив відвідати цю країну, повинні пам’ятати, що між Філіппінами і більшістю країн світу немає взаємних угод про надання медичної допомоги, страхові поліси можна використовувати тільки в ряді курортних зон і то не в повному обсязі. Близько ³/₄ лікарень і поліклінік є приватними й обслуговування в них коштує недешево.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!