Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності»

07 Лютого 2020 11:48 Поділитися

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності»

  1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» (далі — проект Закону) розроблено з метою запровадження дворівневої системи державного управління сферою інтелектуальної власності: створення Національного органу інтелектуальної власності України (НОІВ) як юридичної особи публічного права, що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (Мінекономіки); при цьому Мінекономіки забезпечуватиме формування та реалізуватиме державну політику в сфері інтелектуальної власності, а НОІВ виконуватиме окремі публічні функції (владні повноваження) з реалізації державної політики (видача охоронних документів (патентів, свідоцтв) на об’єкти права інтелектуальної власності).

Проект Закону розроблений в рамках реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна — 2020», схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 № 5, Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.06.2016 № 402, та на виконання пункту 1.5 Плану заходів з реалізації Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 632.

  1. Цілі і завдання прийняття акта

Проект Закону спрямований на створення оптимальної, якісної та ефективної державної системи правової охорони інтелектуальної власності, здатної сформувати, реалізувати прозору публічну модель подолання існуючих викликів та ризиків і запропонувати дієві інструменти сфери інтелектуальної власності як стимули для розвитку споріднених економічних та суспільних чинників.

Проектом Закону передбачається створення Національного органу інтелектуальної власності України (НОІВ) як юридичної особи публічного права (державної організації), що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (Мінекономіки). Мінекономіки забезпечуватиме формування та реалізуватиме державну політику в сфері інтелектуальної власності, а НОІВ виконуватиме окремі публічні функції (владні повноваження) з реалізації державної політики (видача охоронних документів (патентів, свідоцтв) на об’єкти права інтелектуальної власності).

Зазначений підхід щодо запровадження дворівневої структури державної системи правової охорони інтелектуальної власності розроблено з урахуванням передового досвіду іноземних держав (зокрема, Німеччини, Японії, Польщі, Естонії, Грузії, Данії, Сінгапуру, Фінляндії, Південної Кореї, Франції).

Крім того, запропонована модель повністю відповідає принципам діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які визначені в Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Так, частиною третьою статті 2 вказаного Закону закріплено, що «підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом».

Таким чином, НОІВ після прийняття проекту Закону буде на законодавчому рівні наділений відповідними повноваженнями.

Функції НОІВ виконуватиме державна організація, що буде створена на базі державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (заклад експертизи), та належатиме до сфери управління Мінекономіки.

Прозорість діяльності НОІВ буде забезпечуватись шляхом проведення зовнішнього аудиту (фінансового та управлінського); оприлюднення кошторису фінансів, спрямованих на забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, та напрямів їх використання; проведення електронних публічних закупівель, здійснюваних за кошти державної системи правової охорони інтелектуальної власності; усунення умов для корупційних ризиків в результаті мінімізації суб’єктивного чинника у прийнятті рішень (широке запровадження автоматизації процесів реєстрації правочинів, вчинення їх в режимі реального часу); ухвалення рішень в результаті широкого соціального діалогу та з урахуванням громадської думки; проведення громадського та професійного моніторингу діяльності зазначеного органу.

Фінансування діяльності НОІВ здійснюватиметься за рахунок зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (наразі ці збори зараховуються до закладу, що здійснює розгляд і експертизу заявок, поданих з метою отримання охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності). Зазначений підхід повністю відповідає міжнародним зобов’язанням України та досвіду передових держав світу (зокрема, Південної Кореї, Франції, Сінгапуру, Фінляндії, Данії, Грузії).

Так, окремими положеннями міжнародних договорів України, а саме: ст. 39 Договору про патентну кооперацію, ст. 4 Женевського акта Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків, ст. 8 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до цієї Угоди, ст. 3 Договору про закони щодо товарних знаків та Сінгапурського договору про право товарних знаків встановлено, що національні збори за різні дії в сфері охорони інтелектуальної власності надходять до Відомства. Ці кошти спрямовуються відомствами інтелектуальної власності країн світу на виконання зобов’язань за міжнародними договорами та на розвиток національних систем правової охорони інтелектуальної власності.

Проектом Закону також запропоновано вивести зміни до статті 2 Закону України «Про адміністративні послуги», якими передбачити, що дія цього Закону не поширюється на відносини щодо здійснення дій, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (зазначення походження товарів), об’єкти авторського права і суміжних прав, реєстрація і акредитація організацій колективного управління).

Слід зазначити, що ця пропозиція обумовлено тим, що проектом Закону пропонується наділити Національний орган інтелектуальної власності (функції якого виконуватиме державна організація, що належить до сфери управління Мінекономіки) повноваженнями з видачі охоронних документів (патентів, свідоцтв). Наразі, ці дії є адміністративними послугами, у той же час, відповідно до статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» суб’єктом надання адміністративної послуги є лише орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Крім того, видача охоронних документів у сфері інтелектуальної власності (патентів, свідоцтв) має свої особливості і за своєю суттю не є адміністративною послугою. Так, у Закон України «Про адміністративні послуги» визначено поняття «адміністративної послуги» та встановлено вимоги до регулювання надання такої послуги.

1) Суттєвими вимогами до адміністративної послуги є:

а) встановлення граничного строку надання послуги, а якщо цей строк не встановлено, то не більше ніж 30 календарних днів з дня подання суб’єктом звернення заяви та документів, необхідних для її отримання (ст. 10).

Видачі охоронного документа (патенту, свідоцтва) передує цілий комплекс заходів, які для кожного об’єкта є індивідуальними та диференційованими у часі. При цьому заздалегідь невідомо, які саме дії буде здійснено по відношенню до конкретної заявки, оскільки процедури передбачають внесення змін до документів заявки; продовження та поновлення прав за заявками; подання заяв про пріоритет об’єкта інтелектуальної власності — строки від 6 міс. до 1 року; подання заявником клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи винаходу — 3 роки від дати подання заявки.

Оскільки кількість дій по кожній заявці та терміни їх вчинення залежать від багатьох факторів, граничний строк набуття права інтелектуальної власності не може бути встановлений;

б) внесення плати суб’єктом звернення одноразово за надання послуги за весь комплекс дій та рішень суб’єкта надання адміністративних послуг (ст. 11).

Одноразове стягнення плати за весь комплекс дій для відносин у сфері інтелектуальної власності  є неможливим зважаючи на наступне.

Сплата коштів за всі дії в процесі розгляду заявки здійснюється поетапно та залежить від дій по цій заявці — бажання заявника щодо подальших дій по поданій заявці, а відтак прорахувати остаточну суму, яка підлягає сплаті та строку закінчення всіх можливих дій є неможливим.

2) Заявка на отримання охоронного документа (патенту, свідоцтва) за своєю суттю не є заявою на отримання адміністративною послугою. Адже подання навіть правильно складеної заявки на об’єкт права інтелектуальної власності жодним чином не гарантує заявнику отримання позитивного результату (видачу охоронного документа).

Крім того, у процесі розгляду заявки може змінюватися її предмет у частині обсягу прав, на які претендує заявник: формула винаходу; кількість товарів (послуг) для торговельної марки; кількість варіантів промислових зразків; вид товару та межі географічного місця для географічного зазначення тощо.

Внаслідок цього охоронний документ підтверджуватиме обсяг прав, відмінний від того, що був попередньо заявлений.

Загалом слід зазначити, що внесення запропонованих змін до відповідних законів України, в тому числі до Закону України «Про адміністративні послуги», жодним чином не призведе до зменшення надходжень до державного бюджету, оскільки заявники продовжуватимуть сплачувати встановлене законодавством України мито за видачу охоронного документу.

Прийняття проекту Закону призведе до поліпшення якості та підвищення ефективності роботи органів управління державної системи правової охорони інтелектуальної власності, а також спрощення та забезпечення прозорості процедур набуття та розпоряджання правами інтелектуальної власності для фізичних та юридичних осіб, ефективності адміністрування зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.

  1. Суть проекту акта

Проектом Закону пропонується запровадити дворівневу систему державного управління сферою інтелектуальної власності, за якої:

  • Мінекономіки забезпечуватиме формування та реалізуватиме державну політику в сфері інтелектуальної власності;
  • Національний орган інтелектуальної власності (НОІВ) виконуватиме окремі публічні функції (владні повноваження) з реалізації державної політики (видача охоронних документів (патентів, свідоцтв) на об’єкти права інтелектуальної власності);
  • НОІВ функціонуватиме як юридична особа публічного права (державна організація) та належатиме до сфери управління Мінекономіки.
  1. Правові аспекти

У цій сфері суспільних відносин діють:

Конституція України; Закон України «Про центральні органи виконавчої влади»; Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»; Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»; Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»; Закон України «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів»; Закон України «Про авторське право і суміжні права»; Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»; Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»; Закон України «Про адміністративні послуги»; Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»; Концепція реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.06.2016 № 402; План заходів з реалізації Концепції реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 632.

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з державного та місцевого бюджетів.

  1. Прогноз результатів

Прийняття проекту Закону дасть можливість створити прозору та ефективну структуру державного управління сферою інтелектуальної власності, поліпшити якість та підвищити ефективність роботи органів управління державної системи правової охорони інтелектуальної власності, спростити та забезпечити прозорість процедур набуття та розпорядження правами інтелектуальної власності, підвищити якість охоронних документів у сфері інтелектуальної власності, забезпечити впровадження ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності, створити умови для розбудови національної інноваційної системи, та призведе до покращення інвестиційного клімату в України.

Проект

зареєстрований у Парламенті

10.10.2019 р. за № 2255

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів

України щодо створення національного органу інтелектуальної власності

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

  1. У Законі України «Про охорону прав на промислові зразки» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 34; 2001 р., № 8, ст. 37; 2002 р., № 16, ст. 1, № 35, ст. 256; 2003 р., № 30, ст. 247, № 35, ст. 271; 2014 р., № 2–3, ст. 41):

1) у статті 1:

абзац другий викласти в такій редакції:

«Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом»;

абзац чотирнадцятий викласти в такій редакції:

«Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами»;

абзац п’ятнадцятий виключити;

абзац шістнадцятий викласти в такій редакції:

«державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує  державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

2) статтю 2 викласти в такій редакції:

«Стаття 2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

  1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на промислові зразки;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на промислові зразки в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

  1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.»;

3) після статті 2 доповнити новими статтями 21 та 22 такого змісту:

«Стаття 21. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на промислові зразки

  1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

  1. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача патентів на промислові зразки, здійснення їх державної реєстрації;

опублікування офіційних відомостей про промислові зразки, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на промислові зразки в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки.

  1. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на промислові зразки, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації промислових зразків;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

  1. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
  2. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.
  3. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Стаття 22. Гарантії незалежності Апеляційної палати

  1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.
  2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.»;

4) у статті 14:

у пункті 3:

у першому реченні слова «, що набирає чинності після затвердження його Установою» виключити;

у третьому реченні слово «Установи» замінити словами «НОІВ разом з висновком експертизи»;

у пункті 6:

у абзаці другому слово «закладу» виключити, а слово «нього» замінити словом «НОІВ»;

у абзаці третьому слово «закладу» виключити;

5) у пункті 1 статті 17 слова «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності,» замінити словом «НОІВ»;

6) у статті 19:

у першому реченні пункту 4 слова «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності,» замінити словом «НОІВ»;

пункт 8 виключити;

7) у абзаці другому пункту 6 статті 20 слова «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності» замінити словом «НОІВ»;

8) у статті 28:

у частині другій слова «до Державного бюджету України» замінити словами «до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України»;

частину четверту викласти в такій редакції:

«Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.»;

у частині п’ятій слово «Установи» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності,»;

9) у тексті Закону:

слова «Установа» та «заклад експертизи» в усіх відмінках замінити словом «НОІВ»;

слова «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політику у сфері інтелектуальної власності » в усіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» у відповідному відмінку.

  1. У Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36; 1999 р., № 32, ст. 266; 2001 р., № 8, ст. 37; 2002 р., № 7, ст. 51, № 16, ст. 114, № 35, ст. 256; 2003 р., № 30, ст. 247, № 35, ст. 271; 2008 р., № 23, ст. 217; 2014 р., № 2–3, ст. 41; 2015 р., № 26, ст. 219):

1) у статті 1:

абзац другий викласти в такій редакції:

«Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом»;

абзац дванадцятий викласти в такій редакції:

«Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами»;

абзац тринадцятий виключити;

абзац чотирнадцятий викласти в такій редакції:

«державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

2) статтю 2 викласти в такій редакції:

«Стаття 2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

  1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

  1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.»;

3) після статті 2 доповнити новими статтями 21 та 22 такого змісту:

«Стаття 21. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг

  1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

  1. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача свідоцтв на знаки для товарів і послуг, здійснення їх державної реєстрації;

опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг.

  1. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації знаків для товарів і послуг;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

  1. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
  2. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.
  3. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Стаття 22. Гарантії незалежності Апеляційної палати

  1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.
  2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.»;

4) у статті 10:

у пункті 3:

у першому реченні слова «, що набирає чинності після затвердження його Установою» виключити;

у третьому реченні слово «Установи» замінити словами «НОІВ разом з висновком експертизи»;

у пункті 6:

у абзаці другому слово «закладу» виключити, а слово «нього» замінити словом «НОІВ»;

у абзаці третьому слово «закладу» виключити;

у абзаці третьому пункту 8 слово «Установою» замінити словом «ним»;

5) у статті 15:

у першому реченні пункту 4 слова «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності» замінити словом «НОІВ»;

пункт 8 виключити;

6) у статті 16:

у абзаці третьому пункту 6 слова «введеного під цим знаком в цивільний оборот» замінити словами «введеного під цим знаком в цивільний оборот на території будь-якої країни світу»;

у абзаці другому пункту 9 слова «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності» замінити словом «НОІВ»;

7) у статті 23:

у частині другій слова «до Державного бюджету України» замінити словами «до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України»;

частину четверту викласти в такій редакції:

«Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.»;

у частині п’ятій слово «Установи» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності,»;

8) у тексті Закону:

слова «Установа» та «заклад експертизи» в усіх відмінках замінити словом «НОІВ»;

слова «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політику у сфері інтелектуальної власності » в усіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» у відповідному відмінку.

  1. У Законі України «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 8, ст. 28; 2001 р., № 8, ст. 37; 2002 р., № 16, ст. 114, № 35, ст. 256; 2003 р., № 35, ст. 271; 2014 р., № 2–3, ст. 41):

1) у статті 1:

абзаци другий і третій викласти в такій редакції:

«Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом;

Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами»;

абзац п’ятнадцятий викласти в такій редакції:

«державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

абзац шістнадцятий виключити;

2) статтю 2 викласти в такій редакції:

«Стаття 2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

  1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на компонування;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на компонування;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на компонування в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

  1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.»;

3) після статті 21 доповнити новими статтями 22 та 23 такого змісту:

«Стаття 22. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на компонування

  1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

  1. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача свідоцтв на компонування, здійснення їх державної реєстрації;

опублікування офіційних відомостей про зареєстроване компонування, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на компонування в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на компонування.

  1. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на компонування, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та реєстрації компонувань;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

  1. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
  2. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.
  3. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Стаття 23. Гарантії незалежності Апеляційної палати

  1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.
  2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.»;

4) у статті 9:

у пункті 2 слова «Установи і його експертного органу» замінити словом «НОІВ»;

у пунктах 5 та 6 слово «Установі» замінити словами «до НОІВ»;

5) у статті 11:

у пункті 3:

у першому реченні слова «, що набирає чинності після затвердження його Установою» виключити;

у третьому реченні слово «Установи» замінити словами «НОІВ разом з висновком експертизи»;

у пункті 6:

у абзаці другому слово «закладу» виключити, а слово «нього» замінити словом «НОІВ»;

у абзаці третьому слово «закладу» виключити;

6) пункт 8 статті 15 виключити;

7) у абзаці другому пункту 5 статті 16 слова «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності» замінити словом «НОІВ»;

8) у статті 23:

частину четверту викласти в такій редакції:

«Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.»;

у частині п’ятій слово «Установи» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності,»;

9) у тексті Закону:

слова «Установа» та «заклад експертизи» в усіх відмінках замінити словом «НОІВ»;

слова «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політику у сфері інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» у відповідному відмінку.

  1. У Законі України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 32, ст. 267; 2001 р., № 8, ст. 37; 2002 р., № 16, ст. 114; 2003 р., № 35, ст. 271; 2007 р., № 1, ст. 2; 2008 р., № 23, ст. 217; 2014 р., № 2–3, ст. 41):

1) у статті 1:

абзаци другий і третій викласти в такій редакції:

«Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом;

Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами»;

абзац двадцять другий виключити;

абзац двадцять третій викласти в такій редакції:

«державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.»;

2) статтю 3 викласти в такій редакції:

«Стаття 3. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

  1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на зазначення походження товарів;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на зазначення походження товарів;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на зазначення походження товарів в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

  1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.»;

3) після статті 3 доповнити новими статтями 31 та 32 такого змісту:

«Стаття 31. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на зазначення походження товарів

  1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

  1. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача свідоцтв, здійснення державної реєстрації зазначень походження товарів та/або права на їх використання;

опублікування офіційних відомостей про зазначення походження товарів, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на зазначення походження товарів в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на зазначення походження товарів.

  1. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на зазначення походження товарів, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації зазначень походження товарів;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

  1. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
  2. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.
  3. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Стаття 32. Гарантії незалежності Апеляційної палати

  1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.
  2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.»;

4) у статті 11:

в абзаці другому частини шостої слово «експертизи» замінити словом «НОІВ»;

у частині одинадцятій слово «Установі» замінити словами «до НОІВ»;

у частині п’ятнадцятій слова «закладу експертизи» виключити;

5) частину восьму статті 13 виключити;

6) у статті 26:

у частині другій слова «до Державного бюджету України» замінити словами «до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України»;

частину четверту викласти в такій редакції:

«Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.»;

у частині п’ятій слово «Установи» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності,»;

7) у тексті Закону:

слова «Установа» та «заклад експертизи» в усіх відмінках замінити словом «НОІВ»;

слова «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політику у сфері інтелектуальної власності » в усіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» у відповідному відмінку.

  1. У Законі України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 37, ст. 307; 2001 р., № 8, ст. 37; 2002 р., № 16, ст. 114, № 35, ст. 256; 2003 р., № 30, ст. 247, № 35, ст. 271; 2009 р., № 36–37, ст. 513; 2014 р., № 2–3, ст. 41):

1) у статті 1:

абзаци другий і третій викласти в такій редакції:

«Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом;

Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами»;

абзац тридцять другий виключити;

абзац тридцять третій викласти в такій редакції:

«державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

2) статтю 3 викласти в такій редакції:

«Стаття 3. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

  1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на винаходи і корисні моделі в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

  1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.»;

3) після статті 3 доповнити новими статтями 31 та 32 такого змісту:

«Стаття 31. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі

  1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

  1. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача патентів на винаходи і корисні моделі, здійснення їх державної реєстрації;

опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на винаходи і корисні моделі в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі.

  1. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації винаходів і корисних моделей;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

  1. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
  2. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.
  3. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Стаття 32. Гарантії незалежності Апеляційної палати

  1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.
  2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.»;

4) у частині шостій статті 14 слово «нею» замінити словом «ним»;

5) у частині другій статті 15:

у абзаці першому слова «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності» замінити словом «НОІВ»;

у абзаці третьому слова «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності»  замінити словом «НОІВ»;

у абзаці четвертому слова «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності» замінити словом «НОІВ»;

6) у статті 16:

у частині третій:

у першому реченні слова «, що набирає чинності після затвердження його Установою» виключити;

у третьому реченні слово «Установи» замінити словами «НОІВ разом з висновком експертизи»;

у частині шостій:

у абзаці другому слово «закладу» виключити, а слово «нього» замінити словом «НОІВ»;

у абзаці третьому слово «закладу» виключити;

абзац третій частини чотирнадцятої викласти у такій редакції:

«патенту на корисну модель — рішення НОІВ про видачу патенту на корисну модель»;

у першому реченні частини шістнадцятої слова «визначені нею» замінити словами «визначені ним»;

у четвертому реченні абзацу третього частини сімнадцятої слова «затверджений Установою» виключити;

7) частину восьму статті 24 виключити;

8) у статті 36:

у частині третій слова «до Державного бюджету України» замінити словами «до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України»;

частину четверту викласти в такій редакції:

«Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.»;

у частині п’ятій слово «Установи» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності,»;

9) у тексті Закону:

слова «Установа» та «заклад експертизи» в усіх відмінках замінити словом «НОІВ»;

слова «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політику у сфері інтелектуальної власності » в усіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» у відповідному відмінку.

  1. У Законі України «Про авторське право і суміжні права» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214; 2003 р., № 35, ст. 271; 2004 р., № 13, ст. 181; 2011 р., № 32, ст. 314; 2013 р., № 21, ст. 208; 2014 р., № 2–3, ст. 41; 2016 р., № 6, ст. 61, № 46, ст. 781; 2017 р., № 20, ст. 240; 2018 р., № 32, ст. 242):

1) у статті 1:

в абзаці п’ятдесят восьмому слова «що реалізує» замінити словами «що забезпечує формування та реалізує»;

абзац шістдесятий перший викласти в такій редакції:

«державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність інших наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

доповнити статтю з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:

«Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом»;

2) у частині першій статті 4:

в абзаці першому слова «забезпечує реалізацію державної політики» замінити словами «забезпечує формування та реалізує державну політику»;

абзаци восьмий, дев’ятий, десятий і тринадцятий виключити;

3) після статті 4 доповнити новою статтею такого змісту:

«Стаття 41. Повноваження НОІВ у сфері охорони авторського права та суміжних прав

  1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

  1. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації;

видача свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

забезпечення реєстрації та акредитації організацій колективного управління, ведення реєстру організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»;

здійснення публікацій в офіційному бюлетені з питань охорони авторського права і суміжних прав;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони авторського права та суміжних прав в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони авторського права та суміжних прав.

  1. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони авторського права та суміжних прав, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

  1. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
  2. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.
  3. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.»;

4) абзаци другий — четвертий частини п’ятої статті 11 викласти в такій редакції:

«Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється НОІВ відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. НОІВ складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку НОІВ до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначені збори зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Про реєстрацію авторського права на твір НОІВ видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством.».

  1. У тексті Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 17, ст. 121, 2014 р., № 20–21, ст. 712; 2015 р., № 23, ст. 158) слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» у відповідних відмінках.
  2. У абзаці двадцятому статті 2 Законі України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 46; 2014 р., № 2–3, ст. 41; 2016 р., № 6, ст. 61) слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності».
  3. Частину другу статті 2 Закону України «Про адміністративні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 32, ст. 409; 2016 р., № 51, ст. 833; 2017 р., № 27–28, ст. 312) доповнити пунктом 16 такого змісту:

«16) здійснення дій, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (зазначення походження товарів), об’єкти авторського права і суміжних прав, реєстрація та акредитація організацій колективного управління)».

  1. У Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 32, ст. 242):

1) у частині першій статті 1:

абзац шістнадцятий виключити;

доповнити частину з урахуванням алфавітного порядку терміном такого змісту:

«Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом»;

2) у статті 2:

назву статті викласти у такій редакції:

«Повноваження НОІВ та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

абзац перший частини першої викласти у такій редакції:

«НОІВ здійснює нагляд за діяльністю організацій колективного управління та виконує такі делеговані функцій:»;

абзац перший частини другої викласти у такій редакції:

«Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, затверджує:»;

3) у частині першій статті 5:

абзац третій викласти в такій редакції:

«Засновувати організацію колективного управління, управляти її діяльністю та здійснювати внутрішній контроль за діяльністю організації колективного управління можуть виключно правовласники.»;

в абзаці четвертому слова «юридичні особи приватного права» замінити словами «юридичні особи України та іноземні юридичні особи створені за законодавством іншим, ніж законодавство України»;

4) абзац дев’ятий частини п’ятої статті 12 викласти в такій редакції:

«За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація.»;

5) у статті 13:

частину третю доповнити реченням такого змісту: «При цьому кожному об’єкту авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на який задекларовані, присвоюється унікальний код, уніфікований згідно з порядком функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторського права і суміжних прав та авторизації електронних майданчиків, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.»;

частину четверту доповнити реченням такого змісту: «Інформацію про об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які задекларовані, організації колективного управління вносять до електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторського права і суміжних прав та авторизації електронних майданчиків.»;

6) у пункті 5 частини третьої статті 15 слово «Установою» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

7) у статті 16:

частину першу викласти у такій редакції:

«1. Акредитована організація колективного управління визначається НОІВ серед зареєстрованих організацій колективного управління у визначеному цим Законом порядку.

Пропозиції щодо визначення акредитованих організацій колективного управління надаються до НОІВ постійно діючим дорадчим органом — комісією з акредитації організацій колективного управління (далі — комісія з акредитації), яка проводить конкурс і приймає рішення про рекомендацію НОІВ щодо акредитації організації колективного управління за результатами конкурсу.

На основі заяв організацій колективного управління, поданих до НОІВ відповідно до цієї статті, та пропозицій комісії з акредитації НОІВ визначає акредитовану організацію з урахуванням рівня репрезентативності організації колективного управління згідно з критеріями, визначеними цією статтею.

Порядок формування, строк повноважень та правила і процедури комісії з акредитації визначаються в положенні про комісію з акредитації організацій колективного управління, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.»;

у частині другій:

в абзаці третьому цифру і слово «1 особа» замінити цифрою і словом «2 особи»;

після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту:

«від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, — 1 особа;».

У зв’язку з цим абзаци четвертий — одинадцятий вважати відповідно абзацами п’ятим — дванадцятим;

абзаци сьомий і восьмий виключити;

в абзаці першому частини п’ятої слова «До участі у конкурсі на визначення акредитованої організації допускаються» замінити словами «Подавати заяву про акредитацію мають право»;

частину шосту доповнити абзацом такого змісту:

«Під час визначення репрезентативності організації колективного управління враховуються дані щодо використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, що включені до каталогу організації, з урахуванням сфери, в якій організація колективного управління бажає отримати статус акредитованої.»;

у частині дев’ятій:

абзац перший викласти в такій редакції:

«9. НОІВ розміщує на своєму веб-сайті рішення комісії з акредитації про надання Установі рекомендації щодо акредитації організації колективного управління за результатами конкурсу та рішення НОІВ про акредитацію організації колективного управління.»;

абзац другий виключити;

абзац третій після слова «Прийняте» доповнити словом «НОІВ»;

8) в абзаці третьому частини першої статті 17 слово «Установою» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

9) у статті 20:

в абзаці другому частини другої слова «надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від» замінити словами «доходу користувачів, отриманого від діяльності, в процесі якої відбувається»;

в абзаці другому частини четвертої слово «Установою» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності»;

10) в абзаці першому частини третьої статті 23 слово «уповноваженій» замінити словом «акредитованій»;

11) у розділі VI «Прикінцеві та перехідні положення»:

в абзаці першому пункту 2 цифри «15» замінити цифрами «16»;

в абзацах другому і третьому пункту 3 та в пункті 5 цифри «11» замінити цифрами «12»;

12) у тексті Закону слова «Установа» в усіх відмінках замінити словом «НОІВ».

II. Прикінцеві та перехідні положення

  1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 2 цього розділу цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
  2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити утворення або визначення державної організації, що виконує функції національного органу інтелектуальної власності, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом;

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

  1. До приведення нормативно-правових актів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом вони діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Голова Верховної Ради УкраїниД. Разумков

Порівняльна таблиця
до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності»

Зміст положення (норми) чинного законодавства Зміст положення (норми) запропонованого проекту акта
Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»
Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні:

Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

Апеляційна палата — колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об′єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом

 

 

 

 

 

заклад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;

державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних, наукових,  освітніх, інформаційних та інших відповідної  спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.

Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні:

Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом;

Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами;

Виключено.

 

державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на промислові зразки

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого:

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

видає патенти на промислові зразки, забезпечує їх державну реєстрацію;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про промислові зразки;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на промислові зразки в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує науково-дослідні роботи з  удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує роботу щодо перепідготовки кадрів  державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

здійснює інші повноваження відповідно до законів.

2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

 1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на промислові зразки;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на промислові зразки;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на промислові зразки в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.

Положення відсутнє Стаття 21. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на промислові зразки

1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

 

2. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача патентів на промислові зразки, здійснення їх державної реєстрації;

опублікування офіційних відомостей про промислові зразки, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на промислові зразки в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки.

 

3. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на промислові зразки, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації промислових зразків;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

4. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

5. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.

6. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Положення відсутнє Стаття 22. Гарантії незалежності Апеляційної палати

1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.

2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.

Стаття 14. Експертиза заявки

3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після
затвердження його Установою
. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

6. Заклад експертизи може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або уразі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що протиставлені заявці.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано  відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

Стаття 14. Експертиза заявки

3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою. На підставі такого висновку НОІВ приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення НОІВ разом з висновком експертизи надсилається заявнику.

 

6. НОІВ може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або уразі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в
матеріалах заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від НОІВ копії матеріалів, що протиставлені заявці.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

Стаття 17. Реєстрація патенту

1. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності здійснює державну реєстрацію патенту на промисловий зразок, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 17. Реєстрація патенту

1. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту НОІВ здійснює державну реєстрацію патенту на промисловий зразок, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику сфері інтелектуальної власності.

Стаття 19. Оскарження рішення за заявкою

4. Оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної  політики у сфері інтелектуальної власності до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення.

8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.

Стаття 19. Оскарження рішення за заявкою

4. Оскарження рішення НОІВ до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення.

 

 

Виключено.

Стаття 20. Права, що випливають з патенту

6. …

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на промисловий зразок або видачу ліцензії на використання промислового зразка. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Стаття 20. Права, що випливають з патенту

6. …

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на промисловий зразок або видачу ліцензії на використання промислового зразка. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

 

Стаття 28. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки, зараховуються до Державного бюджету України.

Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, визначені цим Законом.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 28. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки, зараховуються до бюджетів, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України.

Розмір передбачених цим Законом зборів, строки і порядок їх сплати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями  центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»
Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні:

Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

 

 

Апеляційна палата — колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об′єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом;

 

 

 

заклад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;

 

 

державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної  спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи;

Стаття 1. Визначення

У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні:

Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом.

Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами;

Виключено.

 

державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого:

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує науково-дослідні роботи з  удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

здійснює інші повноваження відповідно до законів.

2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.

Положення відсутнє Стаття 21. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг

1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

2. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача свідоцтв на знаки для товарів і послуг, здійснення їх державної реєстрації;

опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на знаки для товарів і послуг в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг.

3. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації знаків для товарів і послуг;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

4. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

5. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.

6. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Положення відсутнє Стаття 22. Гарантії незалежності Апеляційної палати

1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.

2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.

Стаття 10. Експертиза заявки

3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

6. Заклад експертизи може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення  експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що протиставлені заявці.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано  відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

8. Будь-яка особа може подати до НОІВ
мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній позначення умовам надання правової охорони, встановленим цим Законом.

За подання заперечення сплачується збір.

Заперечення розглядається, якщо воно одержане  закладом експертизи не пізніше ніж за 5 днів до дати прийняття Установою рішення за заявкою.…

Стаття 10. Експертиза заявки

3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою. На підставі такого висновку НОІВ приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення НОІВ разом з висновком експертизи надсилається заявнику.

6. НОІВ може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення  експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від НОІВ копії матеріалів, що протиставлені заявці.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано  відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

8. Будь-яка особа може подати до НОІВ
мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній позначення умовам надання правової охорони, встановленим цим Законом.

За подання заперечення сплачується збір.

Заперечення розглядається, якщо воно одержане  НОІВ не пізніше ніж за 5 днів до дати прийняття ним рішення за заявкою.…

Стаття 15. Оскарження рішення за заявкою

4. Оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної  політики у сфері інтелектуальної власності до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення.

8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.

Стаття 15. Оскарження рішення за заявкою

4. Оскарження рішення НОІВ до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення.

Виключено.

Розділ IV ПРАВА ТА ОБОВ′ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ ІЗ СВІДОЦТВА Розділ IV ПРАВА ТА ОБОВ′ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ ІЗ СВІДОЦТВА
Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва

6. Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв′язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

9.

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке  інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва

6. Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот на території будь-якої країни світу власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв′язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

9.

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке  інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Розділ VII ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділ VII ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 23. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг, зараховуються до Державного бюджету України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 23. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг, зараховуються до бюджетів, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

Закон України «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів»
Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

 

 

 

Апеляційна палата — колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об′єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом;

 

 

 

 

державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи;

 

заклад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом;

Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами;

державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

 

Виключено.

Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на компонування

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на компонування, для чого:

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

видає свідоцтва на компонування, здійснює їх державну реєстрацію;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про зареєстроване компонування;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на компонування у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує науково-дослідні роботи з  удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

здійснює  інші  повноваження відповідно до законів.

 

 

 

 

 

 

 

2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на компонування;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на компонування;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на компонування в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами. 

Положення відсутнє Стаття 22. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на компонування

1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

2. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача свідоцтв на компонування, здійснення їх державної реєстрації;

опублікування офіційних відомостей про зареєстроване компонування, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на компонування в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на компонування.

3. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на компонування, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та реєстрації компонувань;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

4. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

5. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.

6. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Положення відсутнє Стаття 23. Гарантії незалежності Апеляційної палати

1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.

2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою

Розділ IV

ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ КОМПОНУВАННЯ

Розділ IV

ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ КОМПОНУВАННЯ

Стаття 9. Заявка на реєстрацію компонування

2. За дорученням заявника заявку на реєстрацію може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Довіреною особою заявника не може бути працівник Установи і його експертного органу.

5. З метою ідентифікації компонування, яка не використовувалася до дати подання заявки, Установі подаються в одному примірнику матеріали, що дають вичерпну інформацію щодо компонування .

 

6. З метою ідентифікації компонування, яка використовувалася до дати подання заявки, Установі разом із заявкою подаються напівпровідникових виробів, що включають дане компонування, в такому вигляді, в якому її введено в оборот. У цьому разі заява повинна містити також відомості про дату, коли компонування вперше було використано, а матеріали — основні  технічні характеристики зразка напівпровідникового виробу.

Стаття 9. Заявка на реєстрацію компонування

2. За дорученням заявника заявку на реєстрацію може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Довіреною особою заявника не може бути працівник НОІВ.

5. З метою ідентифікації компонування, яка не використовувалася до дати подання заявки, до НОІВ подаються в одному примірнику матеріали, що дають вичерпну інформацію щодо компонування.

 

6. З метою ідентифікації компонування, яка використовувалася до дати подання заявки, до НОІВ  разом із заявкою подаються зразки напівпровідникових виробів, що включають дане компонування, в такому вигляді, в якому її введено в оборот. У цьому разі заява повинна містити також відомості про дату, коли компонування вперше було використано, а матеріали — основні технічні характеристики зразка напівпровідникового виробу.

Стаття 11. Експертиза заявки

3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію компонування або про відмову в реєстрації компонування. Рішення Установи надсилається заявнику.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця.

6. Заклад експертизи може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що протиставлені заявці.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

Стаття 11. Експертиза заявки

3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою. На підставі такого висновку НОІВ приймає рішення про реєстрацію компонування або про відмову в реєстрації компонування. Рішення НОІВ разом з висновком експертизи надсилається заявнику.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення НОІВ затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця.

6. НОІВ може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або у разі виникнення обгрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від НОІВ копії матеріалів, що протиставлені заявці.

 

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

Стаття 15. Оскарження рішення за заявкою

8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.

Стаття 15. Оскарження рішення за заявкою

Виключено.

Розділ V

ПРАВА ТА ОБОВ′ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З РЕЄСТРАЦІЇ КОМПОНУВАННЯ

Розділ V

ПРАВА ТА ОБОВ′ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З РЕЄСТРАЦІЇ КОМПОНУВАННЯ

Стаття 16. Права, що випливають з реєстрації компонування

5. Договір про передачу права власності на компонування і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на компонування або видачу ліцензії на використання компонування. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в Бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Стаття 16. Права, що випливають з реєстрації компонування

5. Договір про передачу права власності на компонування і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на компонування або видачу ліцензії на використання компонування. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в Бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

 

Розділ VIII

ЗАКЛЮЧНІ (ПРИКІНЦЕВІ) ПОЛОЖЕННЯ

Розділ VIII

ЗАКЛЮЧНІ (ПРИКІНЦЕВІ) ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 23. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за реєстрацію компонування визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за реєстрацію компонування, зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання  завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 23. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за реєстрацію компонування визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за реєстрацію компонування, зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

 

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»
Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

 

Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

 

 

 

Апеляційна палата — колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об′єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом;

 

заклад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;

державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних, наукових,  освітніх, інформаційних т інших відповідно спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

 

Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом»;

Апеляційна палатаколегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами;

 

Виключено.

 

державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 3. Повноваження Установи у сфері охорони прав на зазначення походження товарів

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на зазначення походження товарів, для чого:

організовує приймання заявок, проведення  їх експертизи, приймає рішення щодо них;

видає свідоцтва, здійснює державну реєстрацію зазначень походження товарів та/або права на їх використання;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про зазначення походження товарів;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на зазначення походження товарів у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує науково-дослідні роботи з удосконалення

законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує роботу щодо перепідготовки  кадрів  державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації виконувати окремі завдання, визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

здійснює інші повноваження відповідно до законів.

 

 

2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 3. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на зазначення походження товарів;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на зазначення походження товарів;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на зазначення походження товарів в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.

 

Положення відсутнє Стаття 31. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на зазначення походження товарів

1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

2. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача свідоцтв, здійснення державної реєстрації зазначень походження товарів та/або права на їх використання;

опублікування офіційних відомостей про зазначення походження товарів, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на зазначення походження товарів в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на зазначення походження товарів.

3. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на зазначення походження товарів, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації зазначень походження товарів;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

4. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

5. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.

6. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Положення відсутнє Стаття 32. Гарантії незалежності Апеляційної палати

1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.

2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.

Стаття 11. Експертиза заявки

6. Під час проведення експертизи заклад експертизи має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе.

Додаткові матеріали на запит експертизи мають бути надані протягом трьох місяців від дати отримання запиту. Протягом зазначеного строку заявник може подати заяву про продовження строку для відповіді або поновлення пропущеного з поважних причин строку відповіді на запит. За подання заяви про продовження строку та за поновлення пропущеного строку сплачується збір.

Якщо заявник порушив встановлений строк або залишив запит без відповіді, заявка вважається відкликаною.

11. Копія поданого заперечення та відомості про особу, яка подала це заперечення, надсилаються заявнику. Заявник протягом двох місяців від дати одержання копії заперечення повинен надіслати Установі обґрунтовану відповідь на заперечення або подати заяву про продовження встановленого строку для відповіді.

За подання заяви про продовження строку сплачується збір. Якщо збір не сплачено, строк для надання відповіді не продовжується.

Якщо у встановлений строк відповідь заявника на заперечення до Установи не надійшла, заперечення розглядається у встановленому порядку на підставі наявних матеріалів.

15. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті закладу експертизи або рішенні Установи.

Копії матеріалів надсилаються заявнику протягом місяця з дня надходження запиту.

Стаття 11. Експертиза заявки

6. Під час проведення експертизи НОІВ має право зажадати від заявника додаткові матеріали, без яких проведення експертизи неможливе.

Додаткові матеріали на запит НОІВ мають бути надані протягом трьох місяців від дати отримання запиту. Протягом зазначеного строку заявник може подати заяву про продовження строку для відповіді або поновлення пропущеного з поважних причин строку відповіді на запит. За подання заяви про продовження строку та за поновлення пропущеного строку сплачується збір.

Якщо заявник порушив встановлений строк або залишив запит без відповіді, заявка вважається відкликаною.

11. Копія поданого заперечення та відомості про особу, яка подала це заперечення, надсилаються заявнику. Заявник протягом двох місяців від дати одержання копії заперечення повинен надіслати до НОІВ обґрунтовану відповідь на заперечення або подати заяву про продовження встановленого строку для відповіді.

За подання заяви про продовження строку сплачується збір. Якщо збір не сплачено, строк для надання відповіді не продовжується.

Якщо у встановлений строк відповідь заявника на заперечення до НОІВ не надійшла, заперечення розглядається у встановленому порядку на підставі наявних матеріалів.

15. Заявник має право ознайомитися з усіма матеріалами, зазначеними в запиті або рішенні НОІВ.

Копії матеріалів надсилаються заявнику протягом місяця з дня надходження запиту.

Стаття 13. Оскарження рішення за заявкою

8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.

Стаття 13. Оскарження рішення за заявкою

Виключено.

Стаття 26. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв, зараховуються до Державного бюджету України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання  завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 26. Державне мито і збори

Розмір та порядок сплати державного мита за видачу свідоцтв визначаються законодавством.

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв, зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Передбачені цим Законом збори слачуються на поточні рахунки НОІВ.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи правової охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»
Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

 

 

 

Апеляційна палата — колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об′єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом;

 

заклад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;

державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних,  наукових,освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом;

Апеляційна палата — колегіальний орган НОІВ для розгляду заперечень проти рішень НОІВ щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, заяв про визнання прав на об’єкти інтелектуальної власності недійсними повністю або частково, та розгляду інших питань, віднесених до його компетенції цим Законом, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами;

Виключено. 

державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 3. Повноваження Установи у сфері охорони прав на винаходи (корисні моделі)

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі, для чого:

організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;

видає патенти на винаходи і корисні моделі, забезпечує їх державну реєстрацію;

забезпечує опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі;

здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на винаходи і корисні  моделі  в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує науково-дослідні роботи з  удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

здійснює інші повноваження відповідно до законів.

 

 

 

 

 

 

2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 3. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, належать:

забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі;

визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі;

взаємодія та координація з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади у процесі формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, а також з метою удосконалення захисту прав інтелектуальної власності;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері правової охорони інтелектуальної власності та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Кабінету Міністрів України;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на винаходи і корисні моделі в міжнародних організаціях;

укладення відповідно до законодавства міжнародних договорів про співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

забезпечення реалізації міжнародних програм і проектів у сфері правової охорони інтелектуальної власності відповідно до міжнародних договорів;

забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

взаємодія в установленому порядку з відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, виконує інші повноваження згідно із законами.

Положення відсутнє. Стаття 31. Повноваження НОІВ у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі

1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

2. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;

видача патентів на винаходи і корисні моделі, здійснення їх державної реєстрації;

опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі, ведення Реєстру;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на винаходи і корисні моделі в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі.

3. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації винаходів і корисних моделей;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

4. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

5. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.

6. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Положення відсутнє Стаття 32. Гарантії незалежності Апеляційної палати

1. Діяльність Апеляційної палати ґрунтується на принципах незалежності, прозорості, достовірності, колегіальності, кваліфікованого кадрового забезпечення.

2. Основними засадами розгляду Апеляційною палатою заперечень, протестів, заяв є верховенство права, законність, рівність учасників розгляду перед законом і Апеляційною палатою.

Стаття 14. Міжнародна заявка

6. Установа публікує в своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про міжнародну заявку, прийняту на експертизу міжнародну заявку.

Стаття 14. Міжнародна заявка

6. НОІВ публікує в своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про міжнародну заявку, прийняту на експертизу міжнародну заявку.

Стаття 15. Пріоритет

2. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності (995_123 ). У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки  вважається  втраченим,  про що заявнику надсилається повідомлення.

 

За необхідності центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності може зажадати переклад попередньої заявки українською мовою. Переклад повинен надійти до Установи протягом 2 місяців від дати одержання заявником запиту Установи. Якщо переклад не надійде у зазначений строк, то право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення.

 

Строк надходження перекладу попередньої заявки може бути продовжений до 6 місяців від дати одержання заявником запиту центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної  політики  у  сфері  інтелектуальної власності. За продовження строку сплачується збір.

Стаття 15. Пріоритет

2. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до НОІВ, подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності (995_123 ). У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки  вважається  втраченим,  про що заявнику надсилається повідомлення.

 

 

 

За необхідності НОІВ може зажадати переклад попередньої заявки українською мовою. Переклад повинен надійти до НОІВ протягом 2 місяців від дати одержання заявником запиту НОІВ. Якщо переклад не надійде у зазначений строк, то право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення.

 

 

 

Строк надходження перекладу попередньої заявки може бути продовжений до 6 місяців від дати одержання заявником запиту НОІВ власності. За продовження строку сплачується збір.

Стаття 16. Експертиза заявки

3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи  за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику.

….

 

6. Заклад експертизи може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що протиставлені заявці.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано  відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

14. За належності об′єкта, що заявляється, до об′єктів технології, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, відповідності документів заявки формальним вимогам до них статті 12 цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, та відповідності документа про сплату збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається за заявкою стосовно:

патенту на винахід — повідомлення про завершення формальної експертизи та можливість проведення кваліфікаційної експертизи;

деклараційного патенту на винахід (корисну модель) — рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності про видачу деклараційного патенту на винахід (корисну модель).

16. По закінченні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати її пріоритету, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені визначені нею відомості про заявку за умови, що  вона  не відкликана, не вважається відкликаною або за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

17. Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам  патентоздатності, визначеним статтею 7 цього Закону.

Заявник може подати зазначені заяву та документ протягом трьох років від дати подання заявки. Інша особа може подати їх після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки. При цьому вона не бере участі у вирішенні питань щодо заявки. Їй надсилається лише затверджений Установою висновок експертизи за заявкою.

Стаття 16. Експертиза заявки

3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи  за заявкою. На підставі такого висновку НОІВ приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення НОІВ разом з висновком експертизи надсилається заявнику.

 

6. НОІВ може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки.

Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від НОІВ копії матеріалів, що протиставлені заявці.

Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано  відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріал у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.

14. За належності об′єкта, що заявляється, до об′єктів технології, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, відповідності документів заявки формальним вимогам до них статті 12 цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, та відповідності документа про сплату збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається за заявкою стосовно:

патенту на винахід — повідомлення про завершення формальної експертизи та можливість проведення кваліфікаційної експертизи;

патенту на корисну модель — рішення НОІВ про видачу патенту на корисну модель.

 

 

 

16. По закінченні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати її пріоритету, НОІВ публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про заявку за умови, що  вона  не відкликана, не вважається відкликаною або за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

17. Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам  патентоздатності, визначеним статтею 7 цього Закону.

Заявник може подати зазначені заяву та документ протягом трьох років від дати подання заявки. Інша особа може подати їх після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки. При цьому вона не бере участі у вирішенні питань щодо заявки. Їй надсилається лише висновок експертизи за заявкою.

Стаття 24. Оскарження рішення за заявкою

8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом.

Стаття 24. Оскарження рішення за заявкою

Виключено.

 

Розділ VIII ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Розділ VIII ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 36. Державне мито і збори

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів, зараховуються до Державного бюджету України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки уповноважених Установою закладів, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності і відповідно до їх спеціалізації виконують окремі завдання, що визначені цим Законом.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями Установи використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 36. Державне мито і збори

Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів, зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Передбачені цим Законом збори сплачуються на поточні рахунки НОІВ.

Надходження від передбачених цим Законом зборів мають цільове призначення і згідно з розпорядженнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, використовуються виключно для забезпечення розвитку та функціонування державної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної власності.

 

Закон України «Про авторське право і суміжні права»
Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

Положення відсутнє

 

 

установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних  та  інших  державних  закладів  відповідної спеціалізації, що входять до сфери управління Установи.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом;

установа — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

державна система правової охорони інтелектуальної власності — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ і сукупність інших наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 4. Повноваження Установи у сфері охорони авторського права і суміжних прав

1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує такі функції:

аналізує стан застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав;

Абзац третій частини першої статті 4 виключено

здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

Абзац п′ятий частини першої статті 4 виключено

організує розробку нормативів і таблиць щодо розміру мінімальної винагороди і її розподілу між авторами і іншими суб′єктами авторського права і (або) суміжних прав і подає їх для затвердження в установленому порядку;

забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними марками відповідно до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм», веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок;

організує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації;

забезпечує складання і періодичне видання каталогів усіх державних реєстрацій авторського права;

організує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони авторського права і суміжних прав;

забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав;

представляє інтереси України з питань охорони авторського права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

доручає закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

Абзац чотирнадцятий частини першої статті 4 виключено

здійснює інші повноваження відповідно до законів.

Частину другу статті 4 виключено

3. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 4. Повноваження Установи у сфері охорони авторського права і суміжних прав

1. Установа забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, що передбачені законом, і виконує такі функції:

аналізує стан застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав;

Абзац третій частини першої статті 4 виключено

здійснює контроль за виконанням цього Закону у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

Абзац п′ятий частини першої статті 4 виключено

організує розробку нормативів і таблиць щодо розміру мінімальної винагороди і її розподілу між авторами і іншими суб′єктами авторського права і (або) суміжних прав і подає їх для затвердження в установленому порядку;

забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними марками відповідно до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм», веде Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок;

Виключено

 

 

Виключено

 

Виключено

 

забезпечує розробку і реалізацію освітніх програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав;

представляє інтереси України з питань охорони авторського права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства;

Виключено

 

 

Абзац чотирнадцятий частини першої статті 4 виключено

здійснює інші повноваження відповідно до законів.

Частину другу статті 4 виключено

3. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Положення відсутнє Стаття 41. Повноваження НОІВ у сфері охорони авторського права та суміжних прав

1. Функції НОІВ виконує державна організація, утворена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ щорічно публікує на своїй офіційній веб-сторінці фінансову звітність, до якої належить, зокрема квартальна, річна фінансова звітність, а також аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності, звіт про свою діяльність, в тому числі звіт про виконання кошторису, та кошторис на наступний рік.

Фінансова або консолідована фінансова звітність НОІВ підлягає аудиту, що проводиться за рішенням наглядової ради НОІВ та/або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

НОІВ здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг у порядку та з використанням процедур, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі».

2. До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації;

видача свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

забезпечення реєстрації та акредитації організацій колективного управління, ведення реєстру організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»;

здійснення публікацій в офіційному бюлетені з питань охорони авторського права і суміжних прав;

здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони авторського права та суміжних прав в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони авторського права та суміжних прав.

3. НОІВ виконує також такі функції:

здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони авторського права та суміжних прав, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності;

інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони авторського права та суміжних прав.

інші функції та повноваження згідно із цим Законом, іншими законами, підзаконними нормативно-правовими актами та статутом.

4. НОІВ діє на підставі цього Закону, інших законів та статуту, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

5. З метою забезпечення виконання НОІВ делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.

6. Для підготовки рекомендацій з питань, віднесених до його компетенції, НОІВ проводить наукові дослідження, залучає експертів та консультантів.

Стаття 11. Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства

5. Суб′єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

 

Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством.

 

Особа, яка володіє матеріальним об′єктом, в якому втілено (виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у його реєстрації.

Стаття 11. Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства

5. Суб′єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється НОІВ відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. НОІВ складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку НОІВ до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України. Зазначені збори зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Про реєстрацію авторського права на твір НОІВ видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством.

Особа, яка володіє матеріальним об′єктом, в якому втілено (виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у його реєстрації.

Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб′єктів господарювання, пов′язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»
До тексту Закону в цілому У тексті Закону слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності» в усіх відмінках замінено словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності».
Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп′ютерних програм, баз даних»
Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Установа — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

Закон України «Про адміністративні послуги»
Стаття 2. Сфера дії Закону

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини щодо:

Положення відсутнє.

Стаття 2. Сфера дії Закону

2. Дія цього Закону не поширюється на відносини щодо:

16) здійснення дій, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (зазначення походження товарів), об’єкти авторського права і суміжних прав, реєстрація та акредитація організацій колективного управління).

Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав»
Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

Положення відсутнє

 

 

 

Установа — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

Національний орган інтелектуальної власності (далі — НОІВ) — орган державної системи правової охорони інтелектуальної власності, визнаний на національному рівні Кабінетом Міністрів України, що здійснює повноваження у сфері інтелектуальної власності, визначені цим Законом та статутом;

Положення виключено

 

Стаття 4. Повноваження Установи

1. Установа забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони авторського права і суміжних прав шляхом здійснення державного нагляду за діяльністю організацій колективного управління та виконання таких функцій:

1) забезпечення реєстрації та акредитації організацій колективного управління, ведення Реєстру організацій колективного управління;

2) забезпечення дотримання організаціями колективного управління вимог цього Закону;

3) застосування до організацій колективного управління санкцій у порядку, визначеному цим Законом;

4) отримання від органів державної влади інформації, документів і матеріалів, необхідних для здійснення колективного управління;

5) надання методичної допомоги організаціям колективного управління та профільним асоціаціям і об’єднанням користувачів;

6) аналіз дотримання вимог законодавства у сфері колективного управління, моніторинг діяльності акредитованих організацій колективного управління та оприлюднення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Установи;

7) забезпечення функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторського права і суміжних прав.

2. Установа затверджує:

1) форму заяви про акредитацію та реєстрацію організації колективного управління;

2) форму щорічного звіту про діяльність організації колективного управління;

3) форму заяви про внесення змін до Реєстру організацій колективного управління;

4) форму звіту телерадіоорганізацій про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефірі телерадіоорганізації;

5) порядок функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторського права і суміжних прав та авторизації електронних майданчиків.

Стаття 4. Повноваження НОІВ та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності

1. НОІВ здійснює нагляд за діяльністю організацій колективного управління та виконує такі делеговані функцій:

1) забезпечення реєстрації та акредитації організацій колективного управління, ведення Реєстру організацій колективного управління;

2) забезпечення дотримання організаціями колективного управління вимог цього Закону;

3) застосування до організацій колективного управління санкцій у порядку, визначеному цим Законом;

4) отримання від органів державної влади інформації, документів і матеріалів, необхідних для здійснення колективного управління;

5) надання методичної допомоги організаціям колективного управління та профільним асоціаціям і об’єднанням користувачів;

6) аналіз дотримання вимог законодавства у сфері колективного управління, моніторинг діяльності акредитованих організацій колективного управління та оприлюднення відповідної інформації на офіційному веб-сайті НОІВ;

7) забезпечення функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторського права і суміжних прав.

2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, затверджує:

1) форму заяви про акредитацію та реєстрацію організації колективного управління;

2) форму щорічного звіту про діяльність організації колективного управління;

3) форму заяви про внесення змін до Реєстру організацій колективного управління;

4) форму звіту телерадіоорганізацій про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефірі телерадіоорганізації;

5) порядок функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторського права і суміжних прав та авторизації електронних майданчиків.

Стаття 5. Основні засади колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав

1. Колективне управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку.

Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об’єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Засновниками організації колективного управління можуть бути виключно правовласники.

 

Засновниками і членами організації колективного управління можуть бути фізичні особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи приватного права.

 

Не допускаються обмеження чи привілеї для організацій колективного управління залежно від виду, громадянства, майнового стану чи професійної належності засновників або членів таких організацій.

Cтаття 5. Основні засади колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав

1. Колективне управління майновими правами суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку.

Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об’єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

Засновувати організацію колективного управління, управляти її діяльністю та здійснювати внутрішній контроль за діяльністю організації колективного управління можуть виключно правовласники.

Засновниками і членами організації колективного управління можуть бути фізичні особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи України та іноземні юридичні особи створені за законодавством іншим, ніж законодавство України.

Не допускаються обмеження чи привілеї для організацій колективного управління залежно від виду, громадянства, майнового стану чи професійної належності засновників або членів таких організацій.

Стаття 12. Функції організацій колективного управління. Сфери управління правами

5. Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об’єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління об’єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах:

1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;

2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;

3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;

4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції;

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. У випадку існування зазначеного конфлікту інтересів, Комісія визначає за критеріями та в порядку, визначеними частинами 4-10 статті 15 цього закону, додаткову акредитовану організацію для цієї сфери з-поміж організацій, які здійснюють діяльність переважно в інтересах відповідної іншої категорії правовласників. Юридично-правовий статус додаткової акредитованої організації означає, що ця організація не має права самостійно здійснювати збір доходу від прав з користувачів у відповідній сфері, але водночас має повноваження вимагати та отримати з акредитованої організації частку доходу від прав в цій сфері, яка належить категорії правовласників, в інтересах яких діє додаткова акредитована організація, для подальшого розподілу та виплати такої частки правовласникам цієї категорії. Правовласники відповідної категорії мають право відкликати свої права з додаткової акредитованої організації відповідно до розширеного колективного управління.

Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.

Стаття 12. Функції організацій колективного управління. Сфери управління правами

5. Розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об’єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління об’єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах:

1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів;

2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;

3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;

4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції;

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.

Стаття 13. Декларування майнових прав. Вилучення майнових прав з управління організації колективного управління

3. Організації колективного управління встановлюють правила декларування майнових прав, управління якими вони здійснюють, та ведуть облік об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, наданих їм в управління.

 

 

 

 

 

 

 

4. Декларування майнових прав здійснюється в письмовій або електронній формі (в електронній системі адміністрування) у порядку, встановленому організацією колективного управління.

Стаття 13. Декларування майнових прав. Вилучення майнових прав з управління організації колективного управління

3. Організації колективного управління встановлюють правила декларування майнових прав, управління якими вони здійснюють, та ведуть облік об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, наданих їм в управління. При цьому кожному об’єкту авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на який задекларовані, присвоюється унікальний код, уніфікований згідно з порядком функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторського права і суміжних прав та авторизації електронних майданчиків, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

4. Декларування майнових прав здійснюється в письмовій або електронній формі (в електронній системі адміністрування) у порядку, встановленому організацією колективного управління. Інформацію про об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які задекларовані, організації колективного управління вносять до електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторського права і суміжних прав та авторизації електронних майданчиків.

Стаття 15. Реєстрація організацій колективного управління

3. Для внесення до Реєстру організацій колективного управління юридична особа до заяви про реєстрацію організації колективного управління, що подається до Установи, додає:

5) основні відомості про засновників, персональний склад наглядового і виконавчого органів та штатних працівників юридичної особи за формою, затвердженою Установою;

Стаття 15. Реєстрація організацій колективного управління

3. Для внесення до Реєстру організацій колективного управління юридична особа до заяви про реєстрацію організації колективного управління, що подається до Установи, додає:

5) основні відомості про засновників, персональний склад наглядового і виконавчого органів та штатних працівників юридичної особи за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;

Стаття 16. Акредитація організацій колективного управління

 

1. Акредитована організація колективного управління визначається на відкритому конкурсі, що організовується Установою та проводиться постійно діючою комісією з акредитації організацій колективного управління (далі — комісія з акредитації) у визначеному цим Законом порядку.

Положення відсутнє

 

 

 

 

 

Положення відсутнє

 

 

 

 

Порядок формування, строк повноважень та правила і процедури комісії з акредитації визначаються в положенні про комісію з акредитації організацій колективного управління, що затверджується Установою.

Стаття 16. Акредитація організацій колективного управління

 

1. Акредитована організація колективного управління визначається НОІВ серед зареєстрованих організацій колективного управління у визначеному цим Законом порядку.

 

Пропозиції щодо визначення акредитованих організацій колективного управління надаються до НОІВ постійно діючим дорадчим органом — комісією з акредитації організацій колективного управління (далі — комісія з акредитації), яка проводить конкурс і приймає рішення про рекомендацію НОІВ щодо акредитації організації колективного управління за результатами конкурсу.

На основі заяв організацій колективного управління, поданих до НОІВ відповідно до цієї статті, та пропозицій комісії з акредитації НОІВ визначає акредитовану організацію з урахуванням рівня репрезентативності організації колективного управління згідно з критеріями, визначеними цією статтею.

Порядок формування, строк повноважень та правила і процедури комісії з акредитації визначаються в положенні про комісію з акредитації організацій колективного управління, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

2. Комісія з акредитації складається з восьми членів і формується на таких засадах:

керівник Установи (або його заступник) — голова комісії;

від НОІВ — 1 особа;

Положення відсутнє

 

від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури та мистецтв, — 1 особа;

від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення — 1 особа;

від громадських об’єднань, асоціацій, що представляють користувачів, — 1 особа;

від громадських об’єднань, асоціацій, творчих спілок, що представляють правовласників, — 1 особа;

від міжнародних організацій у сфері авторського права або від міжнародних організацій у сфері суміжних прав — 2 особи, які беруть участь у розгляді питань відповідно до їх компетенції.

Члени комісії з акредитації, делеговані міжнародними організаціями у сфері авторського права і (або) суміжних прав, можуть брати участь у роботі комісії з акредитації в режимі відеоконференції.

Члени комісії з акредитації повинні діяти на засадах неупередженості, відсутності конфлікту інтересів та колегіальності у прийнятті рішень.

Персональний склад комісії з акредитації затверджується наказом керівника НОІВ.

2. Комісія з акредитації складається з восьми членів і формується на таких засадах:

керівник НОІВ (або його заступник) — голова комісії;

від НОІВ2 особи;

від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, — 1 особа;

від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури та мистецтв, — 1 особа;

від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення — 1 особа;

абзац виключено;

 

абзац виключено;

 

від міжнародних організацій у сфері авторського права або від міжнародних організацій у сфері суміжних прав — 2 особи, які беруть участь у розгляді питань відповідно до їх компетенції.

Члени комісії з акредитації, делеговані міжнародними організаціями у сфері авторського права і (або) суміжних прав, можуть брати участь у роботі комісії з акредитації в режимі відеоконференції.

Члени комісії з акредитації повинні діяти на засадах неупередженості, відсутності конфлікту інтересів та колегіальності у прийнятті рішень.

Персональний склад комісії з акредитації затверджується наказом керівника НОІВ.

5. До участі у конкурсі на визначення акредитованої організації допускаються організації колективного управління, що відповідають таким вимогам:

5. Подавати заяву про акредитацію мають право організації колективного управління, що відповідають таким вимогам:

6. Організація колективного управління може бути акредитована у відповідній сфері, якщо вона є репрезентативною, тобто:

має договори з істотною кількістю правовласників — резидентів України, які в порядку, передбаченому цим Законом, задекларували належні їм права на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які фактично використовуються в Україні;

має договори про представництво з аналогічними іноземними організаціями, договори з іноземними правовласниками (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які передбачають управління найбільшою кількістю належних правовласникам — нерезидентам України прав на об’єкти авторських і (або) суміжних прав, які фактично використовуються в Україні.

При визначенні репрезентативності організації колективного управління враховується кількісний показник використання в Україні відповідної категорії об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за попередній календарний рік. Цей показник може визначатися, зокрема, частотою сповіщення наявних у каталозі організації об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за відповідною категорією у національному теле- і радіоефірі з урахуванням територіальної категорії мовлення. Частота сповіщення визначається на підставі звітів телерадіоорганізацій про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за попередній календарний рік, поданих Установі.

Положення відсутнє

6. Організація колективного управління може бути акредитована у відповідній сфері, якщо вона є репрезентативною, тобто:

має договори з істотною кількістю правовласників — резидентів України, які в порядку, передбаченому цим Законом, задекларували належні їм права на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які фактично використовуються в Україні;

має договори про представництво з аналогічними іноземними організаціями, договори з іноземними правовласниками (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які передбачають управління найбільшою кількістю належних правовласникам — нерезидентам України прав на об’єкти авторських і (або) суміжних прав, які фактично використовуються в Україні.

При визначенні репрезентативності організації колективного управління враховується кількісний показник використання в Україні відповідної категорії об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за попередній календарний рік. Цей показник може визначатися, зокрема, частотою сповіщення наявних у каталозі організації об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за відповідною категорією у національному теле- і радіоефірі з урахуванням територіальної категорії мовлення. Частота сповіщення визначається на підставі звітів телерадіоорганізацій про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за попередній календарний рік, поданих НОІВ.

Під час визначення репрезентативності організації колективного управління враховуються дані щодо використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, що включені до каталогу організації, з урахуванням сфери, в якій організація колективного управління бажає отримати статус акредитованої.

9. За результатами конкурсу Установа розміщує на своєму веб-сайті рішення про акредитацію організації колективного управління.

 

 

Прийняте рішення може бути оскаржене до Установи іншими організаціями, що брали участь у конкурсі, протягом п’яти робочих днів з дня оприлюднення такого рішення. Скарги розглядаються протягом 15 днів з дня їх надходження.

Прийняте рішення про акредитацію організації колективного управління затверджується наказом Установи.

9. НОІВ розміщує на своєму веб-сайті рішення комісії з акредитації про надання НОІВ рекомендації щодо акредитації організації колективного управління за результатами конкурсу та рішення НОІВ про акредитацію організації колективного управління.

Абзац другий виключено.

 

 

Прийняте НОІВ рішення про акредитацію організації колективного управління затверджується наказом НОІВ.

Стаття 17. Реєстр організацій колективного управління

1. Установа є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює Установа.

На вимогу заявника Установа безоплатно надає витяг з Реєстру організацій колективного управління протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної заяви.

Порядок ведення Реєстру організацій колективного управління та форма витягу з нього затверджуються Установою.

 

 

Майнові права інтелектуальної власності на Реєстр організацій колективного управління належать Установі.

Стаття 17. Реєстр організацій колективного управління

1. НОІВ є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює НОІВ.

На вимогу заявника НОІВ безоплатно надає витяг з Реєстру організацій колективного управління протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної заяви.

Порядок ведення Реєстру організацій колективного управління та форма витягу з нього затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності на Реєстр організацій колективного управління належать НОІВ.

Стаття 20. Відносини з користувачами, збирання винагороди і відрахувань з користувачів

2. Тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об’єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об’єктів.

Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах організації колективного управління та встановлюються у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов’язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи відсотки від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів.

4. Користувачі зобов’язані виплачувати організаціям колективного управління, з якими вони уклали договір, винагороду в розмірі та строки, передбачені цим договором. На вимогу організації колективного управління та у разі, якщо це передбачено умовами договору, користувачі зобов’язані подавати до організації точний перелік використаних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Перелік відомостей та порядок подання звітів користувачами визначаються договором про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, який може містити обов’язок користувачів надавати документально підтверджені відомості, у тому числі статистичну звітність, про одержані прибутки з того виду діяльності, у процесі якої здійснювалося пряме чи опосередковане використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Телерадіокомпанії подають до організації колективного управління звіти за формою, затвердженою Установою.

Стаття 20. Відносини з користувачами, збирання винагороди і відрахувань з користувачів

2. Тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об’єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об’єктів.

Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах організації колективного управління та встановлюються у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від доходу користувачів, отриманого від діяльності, в процесі якої відбувається використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов’язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи відсотки від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів.

4. Користувачі зобов’язані виплачувати організаціям колективного управління, з якими вони уклали договір, винагороду в розмірі та строки, передбачені цим договором. На вимогу організації колективного управління та у разі, якщо це передбачено умовами договору, користувачі зобов’язані подавати до організації точний перелік використаних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Перелік відомостей та порядок подання звітів користувачами визначаються договором про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, який може містити обов’язок користувачів надавати документально підтверджені відомості, у тому числі статистичну звітність, про одержані прибутки з того виду діяльності, у процесі якої здійснювалося пряме чи опосередковане використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Телерадіокомпанії подають до організації колективного управління звіти за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.

Стаття 23. Порядок збору і розподілу винагороди за репрографічне відтворення творів і приватне копіювання

3. Виробники зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв сплачують відрахування уповноваженій організації колективного управління протягом 30 календарних днів з дня реалізації обладнання чи матеріальних носіїв.

Стаття 23. Порядок збору і розподілу винагороди за репрографічне відтворення творів і приватне копіювання

3. Виробники зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв сплачують відрахування акредитованій організації колективного управління протягом 30 календарних днів з дня реалізації обладнання чи матеріальних носіїв.

Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. Свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев’ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов’язкового колективного управління, — з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.

3. Через три місяці з дня набрання чинності цим Законом Установа розпочинає прийом заяв від зацікавлених юридичних осіб про реєстрацію організацій колективного управління.

Через п’ять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами шостим і сьомим частини п’ятої та абзацами третім і шостим частини шостої статті 11 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті.

Через чотирнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п’ятим частини п’ятої та абзацами четвертим і п’ятим частини шостої статті 11 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті.

5. Після акредитації організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п’ятим частини п’ятої та абзацами четвертим і п’ятим частини шостої статті 11 цього Закону, Установа здійснює ліквідацію ДО УААСП у встановленому законодавством порядку.

Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. Свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев’ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов’язкового колективного управління, — з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.

3. Через три місяці з дня набрання чинності цим Законом Установа розпочинає прийом заяв від зацікавлених юридичних осіб про реєстрацію організацій колективного управління.

Через п’ять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами шостим і сьомим частини п’ятої та абзацами третім і шостим частини шостої статті 12 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті.

Через чотирнадцять місяців з дня набрання чинності цим Законом Установа оголошує конкурси на визначення акредитованих організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п’ятим частини п’ятої та абзацами четвертим і п’ятим частини шостої статті 12 цього Закону, та розпочинає прийом відповідних заяв від організацій колективного управління, про що розміщує оголошення на офіційному веб-сайті.

5. Після акредитації організацій колективного управління у сферах, передбачених абзацами четвертим і п’ятим частини п’ятої та абзацами четвертим і п’ятим частини шостої статті 12 цього Закону, Установа здійснює ліквідацію ДО УААСП у встановленому законодавством порядку.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті