Створення системи громадського здоров’я та аудит ефективності виконання заходів з протидії захворюванню на туберкульоз — засідання профільного комітету

15 жовтня під час засідання в режимі відеоконференції Комітет Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування (далі — Комітет) розглянув проєкт закону «Про систему громадського здоров’я» (№ 4142), а також результати проведеного Рахунковою палатою аудиту ефективності виконання заходів з протидії захворюванню на туберкульоз та заходи, що вживаються МОЗ України для усунення виявлених порушень.

Голова Комітету Михайло Радуцький зауважив, що законопроєкт № 4142 внесений майже всім складом Комітету і розроблявся в тісній співпраці з МОЗ України: «Його розробка обумовлена не лише необхідністю виконання міжнародних зобов’язань за угодою про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а й наявними проблемами нашого законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, яке проявилося в умовах пандемії COVID-19».

М. Радуцький також звернув увагу, що світова спільнота закликає всі країни переорієнтувати фокус системи охорони здоров’я з політики лікування на політику зміцнення здоров’я і попередження хвороб, і саме це є метою законопроєкту № 4142. «Це новий цілісний законодавчий акт, яким створюється система громадського здоров’я в Україні та визначаються її основні засади, організація та функціонування», — відзначив очільник Комітету, додавши, що до проєкту надійшов ряд зауважень, які можуть бути враховані при підготовці до другого читання.

Проєкт закону представив заступник міністра охорони здоров’я — головний санітарний лікар України Віктор Ляшко, який також є одним із його авторів.

«На наш погляд, система громадського здоров’я має забезпечити дієву координацію суб’єктів цієї системи на всіх рівнях — від місцевого, регіонального, до національного, — чітко визначити порядок дій при настанні надзвичайної ситуації або події в системі громадського здоров’я і забезпечити здійснення постійного моніторингу й аналізу потенційних ризиків для здоров’я населення, для того, щоб ми були постійно готові до реагування», — зазначив заступник міністра. У проєкті пропонується побудова єдиної вертикалі з національного до місцевого рівня, що, на думку авторів, є найбільш ефективним для реагування на надзвичайні події, а також для промоції здорового способу життя.

Так, на національному рівні пропонується створити уповноважений орган у сфері громадського здоров’я, підпорядкований МОЗ. Його керівник виконуватиме повноваження головного санітарного лікаря України. На регіональному рівні — створюються відповідні територіальні управління упов­новаженого органу на чолі з головним санітарним лікарем відповідної території. Також на базі лабораторних центрів створюється мережа центрів з конт­ролю та профілактики хвороб, а також регіональних центрів громадського здоров’я. Планується, що фінансування нової системи буде здійснюватися за кош­ти державного бюджету і передбачена можливість залучення коштів місцевих бюджетів. В. Ляшко звернув увагу, що на відміну від старої, ліквідованої, системи санітарно-епідемічної служби, нова структура не матиме дозвільних процедур і планових перевірок. Перевірки передбачені тільки як елемент реагування на надзвичайні події у сфері громадського здоров’я. «Закон дозволить чітко упорядкувати законодавчу базу й усунути ті розбіжності, які існують з моменту ліквідації Державної санітарно-епідемічної служби», — підсумував головний санітарний лікар.

В обговоренні законопроєкту взяли участь народні депутати, представники Ради національної безпеки та оборони, Національної служби здоров’я, Офісу Президента України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Центру громадського здоров’я, які підтримали даний законопроєкт і висловили свої зауваження та пропозиції. Комітет прийняв рішення рекомендувати Верховній Раді включити законопроєкт до порядку денного і за підсумками розгляду в першому читанні прийняти його за основу.

«Наша країна вступила в пандемію, не маючи єдиної сучасної законодавчої бази, яка б дозволяла оперативно реагувати на біологічні загрози. В Україні діє певна кількість нормативних актів, які регулюють питання епідеміологічного захисту. Але вони або застарілі, або неповні, або не відповідають викликам часу. Ми пропонуємо сформувати комплексну законодавчу базу за зразком провідних країн світу. Закон, зокрема, передбачає створення нової державної служби, яка буде займатися питаннями епідеміології. Ми також чітко прописуємо розподіл повноважень між державними органами, яким були передані повноваження СЕС. Нова служба — це не черговий контролюючий орган, її мета — реагування на реальні епідеміологічні загрози. Український аналог американських Центрів з контролю та профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) буде займатися збором інформації, аналітикою, прогнозуванням, профілактикою соціально небезпечних хвороб та розробкою програм з боротьби із захворюваннями. Важливо підкреслити, що функціонал служби не передбачає видачу дозволів, накладення штрафів тощо.

Серед інструментів, які може задіяти нова служба для профілактики та боротьби з інфекціями, — проведення заходів з навчання громадян правилам профілактики хвороб, ведення єдиної електронної системи обліку результатів медичних оглядів, інформування пунктів пропуску через державний конт­роль про потенційну небезпеку зараження інфекційними хворобами, розробка заходів профілактики для раннього виявлення хвороб. У деяких країнах використовують горизонтальний принцип роботи органів, що займаються боротьбою з інфекційними хворобами. Та ми вирішили, враховуючи українську специфіку, створити вертикальну модель управління. Є центральний орган та регіональні територіальні відділення, які йому підпорядковуються», — прокоментував розгляд законопроєкту на своїй офіційній сторінці у Faceboook М. Радуцький.

Окрім законопроєкту № 4142, відповідно до порядку денного члени Комітету розглянули результати проведеного Рахунковою палатою аудиту ефективності виконання заходів з протидії захворюванню на туберкульоз та заходів, що вживаються МОЗ України для усунення виявлених порушень.

Звіт надав представник Рахункової палати Василь Невідомий, який поінформував, що аудит проводився в рамках реалізації проєкту Німецького міжнародного співробітництва (GIZ) «Посилення спроможності вищих органів аудиту країн східного партнерства здійснювати моніторинг досягнення Цілей сталого розвитку порядку денного ООН на період до 2030 року». «Упродовж останніх років ми спостерігаємо тенденцію до зниження темпів захворювання на туберкульоз в Україні, однак рівень цієї захворюваності й досі перевищує епідемічний поріг — 50 випадків на 100 тис. населення. За даними ВООЗ, щороку не виявляється (латентне невиявлення) близько 25% нових випадків, і це призводить до подальшого поширення хвороби», — зазначив доповідач. За його інформацією, збитки від туберкульозу становлять 0,12% ВВП, або 3,7 млрд грн на рік.

За словами В. Невідомого, аудит свідчить, що сформована МОЗ державна політика не забезпечувала ефективної відповіді на епідемію туберкульозу в Україні. «Забезпечено виконання лише четвертої частини заходів, однак виміряти ці результати неможливо, оскільки в плані не визначено будь-яких конкретних показників, які б дозволяли виміряти результати їх реалізації», — підкреслив доповідач.

Представник Рахункової палати зауважив: «Якщо такий стан справ буде продовжуватися, то досягнути показників, які передбачені для європейського регіону ВООЗ на 2016–2021 рр. та Глобальною стратегією ООН під назвою «Покласти край туберкульозу до 2035 року» і є однією з Цілей сталого розвитку, ми не зможемо і не виконаємо взяті на себе міжнародні зобов’язання».

В. Невідомий також повідомив про основні проблеми, виявлені в ході проведеного аудиту. Серед них:

  • відсутність конкретних заходів з реалізації затвердженої державної програми та стратегії боротьби з туберкульозом;
  • відсутність ключових індикаторів, що не дає можливості оцінити результати;
  • є ризики неналежного фінансування при переході на фінансування за рахунок бюджетних коштів;
  • немає інформації про використання бюджетних коштів 2018–2019 рр.;
  • немає даних про результати обов’язкових медичних профілактичних оглядів;
  • на рівні законодавства не всі необхідні категорії населення віднесені до груп підвищеного ризику розвитку захворювання на туберкульоз.

Спікер наголосив на необхідності профілактики туберкульозу і, зокрема, збільшення охоплення щеп­ленням. Протягом останніх 3 років рівень щеплення дітей першого року життя не перевищував 90%, у той час як ВООЗ рекомендує — до 95%.

Не досягає Україна і показників успішного лікування туберкульозу, рекомендованих ВООЗ. Водночас аудит показав, що в регіонах, де був запроваджений медико-соціальний супровід хворих на туберкульоз, ситуація суттєво покращилася, відзначив представник Рахункової палати.

У звіті також йдеться про виявлену відсутність належної координації роботи МОЗ з місцевими органами виконавчої влади, особливо в умовах реформування і реорганізації протитуберкульозних закладів.

«На дуже незадовільному рівні внутрішній конт­роль за використанням матеріальних цінностей, закуплених за кошти державного бюджету і Глобального фонду. Тому є суттєві ризики нанесення шкоди державі», — підкреслив В. Невідомий. Рахункова палата надала рекомендації МОЗ для усунення виявлених проблем.

Голова підкомітету з питань забезпечення епідемічної безпеки, боротьби із ВІЛ/СНІД та соціально небезпечними захворюваннями Комітету Лада Булах поінформувала, що в цілому звіт Рахункової палати визнає незадовільною роботу МОЗ щодо подолання епідемії туберкульозу, переважно в контексті доцільності витрат, оскільки було прид­бано велику кількість препаратів проти туберкульозу, які потім були частково утилізовані або лежать на складах.

Голова підкомітету представила висновки, які пропонується ухвалити Комітету за підсумками розгляду звіту Рахункової палати. Зокрема, пропонується звернутися до МОЗ з такими рекомендаціями:

  • прискорити розроблення 3-річних планів заходів з реалізації затвердженої рік тому Державної стратегії подолання вірусної інфекції туберкульозу і вірусного гепатиту С;
  • розробити порядок здійснення моніторингу ефективності використання матеріальних цінностей для діагностики і лікування хворих на туберкульоз;
  • запровадити дієву систему внутрішнього конт­ролю за використанням матеріальних цінностей для діагностики та лікування хворих на туберкульоз;
  • забезпечити на регулярній основі перегляд стандартів надання медичної допомоги при туберкульозі відповідно до міжнародних протоколів і наукових досліджень;
  • спільно з Міністерством соціальної політики розробити стандарт надання соціальної допомоги при туберкульозі з визначенням джерел його фінансування після завершення роботи місії Глобального фонду в Україні.

Відповідаючи на запитання народних депутатів, представник Центру громадського здоров’я поінформувала, що препарати для лікування туберкульозу надходили із запізненням і за цей час змінювалися міжнародні підходи до лікування, відтак їх не можна було використовувати, тому вони списувалися.

У свою чергу, В. Ляшко зупинився на позитивних речах, зроблених у напрямку реформування надання протитуберкульозної медичної допомоги. Зокрема, він звернув увагу на суттєве підвищення показника щеплення, якщо розглядати за період, більший ніж 3 роки, а також запровадження закупівлі за державні кошти медико-соціального супроводу, затвердження міжнародних стандартів лікування. В. Ляшко запевнив, що Міністерство працюватиме над зауваженнями, наданими Рахунковою палатою.

За підсумками обговорення Комітет затвердив звернення з рекомендаціями МОЗ.

Ірина Бондарчук,
за матеріалами komzdrav.rada.gov.ua та facebook.com/radutskyy

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті