Важливе про COVID-19 для провізора/фармацевта

Професійне свято фармацевтів залишилося позаду. Настала осінь, а з разом з нею — і сезонні захворювання. При цьому напруження, пов’язане з COVID-19, зовсім не зменшилося. Аби підтримати спеціалістів охорони здоров’я у цей непростий час, група компаній «МедЕксперт» провела фахову школу в онлайн-форматі «Професійний розвиток провізора/фармацевта під час пандемії». Партнерами заходу стали Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та Всеукраїнська громадська організація «Асоціація фармакологів України». Оскільки однією з найбільш актуальних та болючих тем сьогодення є епідеміологічна ситуація в країні, значну увагу привернула доповідь лікаря-епідеміолога Національної експертної групи з інфекційного контролю (National Expert Group on Infection Control — NEGIC), завідувача відділу оцінки ризиків та інфекційного контролю Націо­нальної дитячої спеціалізованої лікарні (НДСЛ) «Охматдит» Катерини Сояк.

Сумніви щодо пандемії

«Ми думали, що після літа трохи видихнемо і будемо підбивати підсумки стосовно COVID-19. Але наразі бачимо тільки розпал епідемії в нашій країні. Тому сьогодні знову будемо говорити про підходи до інфекційного контролю, про ті важливі речі, яких потрібно дотримуватися», — зазначила К. Сояк.

Почала спікер з того, що у багатьох засобах масової інформації можна було почути наступну думку: «Може пандемії й не існує, і це стосується якихось політичних історій». У даному разі варто згадати, що у терміна «пандемія» є офіційне визначення.

Пандемія — епідемія, що характеризується найбільшим поширенням інфекційного захворювання на території усієї країни та сусідніх держав, багатьох країн світу, континентів.

Пандемія характеризується відсутністю колективного імунітету в людства і зазвичай ефективних засобів для профілактики (вакцини) та лікування.

«Те, що зараз відбувається, це дійсно є панде­мією, і вона оголошена Всесвітньою організа­цією охорони здоров’я. Тому що це нова інфекція, яка дуже швидко уразила майже весь світ. Практично в кожній країні були зафіксовані випадки захворювання на COVID-19. Пандемію також характеризує те, що у людей немає імунітету до цієї інфекції. Тому не варто думати, що нічого не відбувається. Пандемія сьогодні є, і ми повинні на неї реагувати. Кожен на своєму місці. Наскільки це можливо», — наголосила К. Сояк.

Три шляхи передачі COVID-19

Одна з причин пандемічного характеру COVID-19 — це поєднання декількох шляхів передачі. Відомо, що у COVID-19 є як мінімум три шляхи передачі: крапельний, повітряний та контактний.

Коли людина дихає, вона виділяє аерозолі, які бувають крупно- та дрібнодисперсними. Крупнодисперсні — це краплі, які відповідно беруть участь у крапельному шляху передачі. Концентрація вірусу в цих краплях є найвищою.

Крапельний шлях передачі є основним для COVID-19. Тобто це шлях, яким найбільш часто та надійно передається ця інфекція.

У свою чергу, дрібнодисперсні аерозолі зависають у повітрі. Для того щоб відбулося зараження, концентрація цих аерозолей повинна бути високою. Тому даний вид передачі рідко відмічають у побутових умовах. Але в закладах охорони здоров’я, у тих місцях, де є багато хворих на COVID-19, у повітрі накопичується висока концентрація аерозолю і можливий повітряний шлях передачі. Саме тому медики, що працюють з COVID-19, повинні надягати респіратори, а не маски.

Третій можливий шлях передачі — контакт­ний. Ті краплі, які мають найвищу вірусну концентрацію, осідають на поверхні та предметах. Людина за допомогою рук контактним шляхом може перенести ці краплі собі на слизові оболонки.

Повітряний та контактний шляхи передачі вважаються додатковими, факультативними, оскільки для їх реалізації необхідний збіг багатьох факторів.

Важливе значення для реалізації крапельного шляху передачі має контакт людей на відстані до 2 м, а також близький контакт у закритому приміщенні.

Опосередковане значення для реалізації цього шляху передачі мають вентиляційні системи і контакт на великих відстанях (на вулиці, на відкритому повітрі).

Для COVID-19 можливі оновлення R0

Для COVID-19 було виведено число R0. На початку пандемії воно становило 2–3, сьогодні — 3–4. Даний показник демонструє, що 1 інфікована людина, в якої є симптоми, заражає 3–4 здорові людини. Це просто математична прогресія, яка допомагає розрахувати і зрозуміти, скільки ж буде контактів, якщо у нас є певна кількість хворих.

За нещодавнім дослідженням, R0 може становити й 5–7. Однак це припущення ще не підтвердилося на міжнародному рівні.

«Відповідно, робота з контактними особами має дуже велике значення. І це те, чого зараз не вистачає в нашій країні. Я думаю, що ви вже й самі на своєму досвіді переконалися, що коли у нас є 1 хворий (наш колега, родич, сусід), не завжди встановлюється коло його контактів. Тому що це складно, враховуючи невелику кількість персоналу, який працює в лабораторних цент­рах. Крім цього, з кількістю хворих збільшується кількість контактних осіб. Відповідно, опитати кожного досить складно. Наразі ми не допрацьовуємо з контактними, і це є дуже важливим моментом», — пояснила спікер.

ВОЗ також робить акцент на тому, що робота з контактними дуже важлива. Цих людей необхідно вчасно виявляти, ізолювати та обстежувати.

Тому сьогодні в Україні відмічається дуже стрімке зростання захворюваності. Якщо за день реєструється 4 тис. випадків, то, знаючи показник R0, ми розуміємо, що кожен з цих 4 тис. вже міг інфікувати 3–4 особи. Тож на найближчі 2 міс прогнозується близько 9 тис. інфікованих на день.

Недостатня точність тестів

«Також хочу нагадати, що проведення тестів методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) — це не запорука повного успіху. Це лише лабораторне підтвердження діагнозу. Діагноз може бути встановлений і без ПЛР-обстеження. Тому що у кожного методу є своя специфіка і чутливість. У випадку з COVID-19 у методу ПЛР є похибка. Тому ми не можемо на 100% сподіватися на результати аналізу. Якщо ми беремо до уваги специфічність, то дійсно, позитивний результат майже на 99% свідчить про достовірність ПЛР-тесту. Але якщо ми отримуємо негативний результат, то тут є трохи більший розрив для сумнівів. Тому що чутливість ПЛР-тестів близько 75–78%, а це означає, що близько 25% буде помилково негативних тестів ПЛР», — зазначила доповідач.

Тож отримання негативного ПЛР-тесту не підтверджує те, що людина не є носієм вірусу. Однак К. Сояк закликала не панікувати. Просто медики, які ведуть пацієнтів, повинні чітко розуміти, що негативний ПЛР-тест не свідчить про відсутність вірусу в організмі. Адже окрім результату тесту є ще клінічна картина, епідеміологічний анамнез у людини і т.ін. Це потрібно розуміти.

Виявлення COVID-19 в Україні

Демонструючи графік з динамікою виявлення COVID-19 в Україні, К. Сояк відмітила, що чіткого спаду не було. Тож розмови про другу хвилю пандемії варто відкласти в бік. Адже в Україні спостерігається затяжна перша хвиля.

«Суттєвого спаду у виявленні COVID-19 в Украї­ні не виявлено. Так, ми сповільнили цей процес. У нас був введений карантин. Ми дійсно розтягнули в часі гострий початок. Однак зараз ми у багатьох аспектах життя все ж перестали дотримуватися карантинних заходів. Навіть не те щоб конкретні люди. Всюди. У соціумі, у громадських місцях, на роботі тощо. Тому наразі ми бачимо стрімке зростання тієї ж першої хвилі», — підкреслила К. Сояк.

COVID-19 та діти

Наразі існує думка, що діти є рушійною силою в процесах передачі COVID-19. Чи так це насправді? Для роз’яснення цього питання спікер навела дані дослідження, спрямованого на відстеження контактів під час спалаху коронавірусної хвороби у Південній Кореї (Park Y.J., Choe Y.J., Park O. еt al., 2020).

Результати цього дослідження свідчать про те, що поширеність захворювання серед дітей віком 10–19 років становить 18,4%, а серед дорослих віком 70–79 років — 18,0%.

Тож можна зробити висновок, що ця вікова група дітей хворіє майже так само часто, як і дорослі віком 70–79 років. Для порівняння, поширеність захворювання серед дітей віком від 0 до 9 років — 5,3%.

Крім цього, К. Сояк навела статистичні дані Центру громадського здоров’я щодо захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) в Україні та порівняла їх з аналогічними даними Німеччини.

Так, в Україні 13,5% (5,4 млн) населення хворіє на ГРВІ, з них 65,3% (3,5 млн) — це діти.

У Німеччині 6,8% (5,7 млн) населення хворіє на ГРВІ, з них 24% (1,37 млн) — це діти.

«Із цих даних ми можемо зробити висновок, що дитячі колективи в Україні дійсно є рушійною силою поширення ГРВІ. Тому що дітям досить важко дотримуватися карантинних заходів: дистанціювання, носіння масок, гігієни рук. В умовах колективу діти передають інфекцію один одному, а потім повертаються додому, де вже контактують із дорослими та особами похилого віку. Однак навіть у цих умовах є фактори, на які можуть вплинути дорослі. А саме: організувати провітрювання приміщення та зволоження повітря. Адже, як ви знаєте, пересушені слизові оболонки більш чутливі до вірусів. Крім цього, варто проводити дезінфекцію висококонтактних поверхонь. Також необхідно проводити з дітьми навчання з дистанціювання, носіння масок та гігієни рук.

Спрямованість заходів профілактики

Основні принципи інфекційного контролю залишаються незмінними. Необхідно впливати на джерело інфекції, шлях її передачі та сприйнятливий організм.

На джерело інфекції можна вплинути за допомогою адміністративних заходів: обмежити, швидко виявити, ізолювати, розділити потоки хворих, не збирати багато людей в одному місці і т.ін.

На шлях передачі можна вплинути інженерними заходами: провітрювання, зволоження повітря і т.ін. У лікувальних закладах може застосовуватися ультрафіолетове випромінювання.

У випадку, коли організовані всі адміністративні та інженерні заходи, однак ризик зараження для сприйнятливого організму ще існує, необхідно використовувати засоби індивідуального захисту.

«Ці три базові компоненти інфекційного контролю наявні у боротьбі з будь-якою інфек­цією. Однак наразі ми повинні їх чітко знати, розуміти та намагатися впровадити на своєму робочому місці та в побутових умовах», — зазначила спікер.

Якщо говорити про засоби індивідуального захисту, то К. Сояк рекомендує враховувати обставини, в яких знаходиться людина.

Для профілактики крапельного шляху передачі достатньо маски. Якщо ж говорити про існуючий ризик повітряного шляху передачі — зарадить респіратор. Щодо контактного шляху передачі, то медики застосовують медичні рукавички, а у побутовому житті використовуються гігієна рук та антисептики (у разі, коли вода з милом недоступні).

«Тож загалом заходи профілактики не змінюються. Однак наразі ми відмічаємо значний приріст захворюваності. Тож варто зібратися, ще раз переглянути усі профілактичні заходи, які вже були проведені, можливо, змінити своє ставлення до них та ще раз з новими силами розробити план дій на цей осінній період, коли в нас дійсно буде багато випадків ГРВІ та зокрема COVID-19», — підсумувала К. Сояк.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті