Шановні колеги, друзі! Вітаю всіх з Новорічними святами та Різдвом Христовим! Бажаю міцного здоров’я, любові, щастя та професійного успіху в новому році. Я завжди вірю в найкраще, така вже моя життєва позиція — праця, помножена на оптимізм, обов’язково дасть плідні результати, відкриє нові можливості та перспективи. З надією в серці перегортаю сторінку року старого, який був дуже важким не тільки для України, для всього світу він став випробуванням під назвою COVID-19. Сподіваюся, що саме позитивний світогляд та працелюбність дозволять фармацевтам виграти протистояння за здоров’я нації, а всім нашим співвітчизникам — подивитися в майбутнє з упевненістю, залишивши позаду втрати та негаразди.
Хочу завдячити усім, хто привітав мене з днем народження, дякую за ваші щирі, палкі побажання. Нехай до вас повернеться сторицею вся любов та повага, яку ви мені даруєте. Для мене це приємна можливість не лише почути, а й у відповідь сказати слова вдячності, пригадати пережиті разом події та з вірою й упевненістю висловити побажання на майбутнє.
5 січня мені виповнився 81 рік. Мій улюблений університет, справа всього мого життя, теж добрав ще одного року. Для Національного фармацевтичного університету (НФаУ) 2021 р. — ювілейний, ми святкуватимемо 100 років із дня його заснування.
Так склалося, тісно сплелися долі — моя особиста та єдиного в Україні фармацевтичного закладу вищої освіти, наш симбіоз триває вже більше 60 років. Здається, тільки нещодавно я склав іспити та став студентом ХФІ: навчання, великі вчителі-науковці, досліди, перші винаходи… Здається, як один тиждень, минули 37 ректорських років на чолі Альма-матер: ось вже я сам вчитель та науковий батько, на очах зростає кількість студентів, які приїжджають до нас осягати глибину фармацевтичної науки з усього світу. НФаУ став світовим брендом.
Сьогодні це вже історія. Та водночас колектив під керівництвом доктора фармацевтичних наук, професора Алли Котвіцької продовжує гідно торувати шлях у майбутнє — до нових досягнень та вершин. Для мене це особлива гордість — бачити, як професійно зростають мої учні, як плідно працюють на освітній та науковій ниві, як збагачують університетську скарбницю своїми здобутками, адже за роки ректорства на університет я звик дивитися певною мірою як на дитину, що росте і розвивається, потребує турботи та постійної уваги. Й дні народження НФаУ та інші пам’ятні дати були і залишаються для мене не менш важливими, ніж власні.
Саме тому останніми роками надважливою стала для мене можливість працювати над історичними виданнями про університет та про людей, які в минулі роки й сьогодні складають велич нашої Aльма-матер. І саме Альма-матер я присвятив свої монографії «С любовью к тебе, Alma mater» (2005), «Півстоліття у фармації» (2009) та двотомник «Велич Alma mater — у людях» (2018–2019).
Не є винятком і підготовка унікального видання до 100-річчя ХФІ-НФаУ, яка наразі триває. Цей творчий процес пов’язаний з аналізом історичних документів, досвіду та спогадів, і дещо нагадує мені той процес підбиття підсумків, який багато хто з нас здійснює напередодні власного дня народження.
Тож зараз, у січні 2021, озираючись на минуле університету, я з гордістю можу сказати, що нам, колективу НФаУ, є чим пишатися. Пройдено шлях від інституту до академії та університету, відкрито нові факультети та спеціальності, а сьогодні — це вже унікальні авторські освітні програми, збудовано власними силами, силами студентів та викладачів корпуси та гуртожитки, створено гідну матеріальну базу зі студентськими ресторанами, спортивним комплексом, ботанічним садом.
Наш фармацевтичний заклад вищої освіти став ініціатором та базою проведення національних з’їздів фармацевтичних працівників незалежної України, ми ініціювали запровадження професійного свята — Дня фармацевтичного працівника України (кожна третя субота вересня) та встановлення звання Заслужений працівник фармації України. Найголовніше — кадри — тисячі випускників, які становлять сучасну фармацію країни, працюють в аптеках, на виробництві, в освіті, інформаційній сфері й докладають усіх зусиль задля збереження та примноження здоров’я громадян України.
Складно усвідомити, що все це стало можливим протягом одного лише століття, тоді як у 1920-х роках славнозвісному науковцю-фармацевту та нашому першому ректору Миколі Овксентійовичу Валяшку доводилося на всіх рівнях переконувати керівництво в необхідності відкриття фармацевтичного інституту, доводити важливість цієї сміливої ідеї та втілювати її в життя, починаючи фактично «з нуля».
А далі були воєнні роки й безліч випробувань, які тепер здаються нам таким далеким минулим, а проте саме з їх подолання і складалося крок за кроком наше успішне сьогодення. Ось чому з великою шаною та повагою я ставлюся до кожного з ректорів, кому випало очолювати ХФІ навіть рік чи два, до кожного із завідувачів кафедр та викладачів, до кожного зі співробітників як минулих, так і нинішніх років.
Так, минулі роки та десятиріччя були складними, але й сьогодні ми живемо в непрості часи. Можливо, вони ніколи й не бувають легкими. Адже щодня змінюється світ навколо нас, змінюємося й ми самі, стаємо сильнішими та мудрішими, навчаємося один у одного й у життя. Головне — ніколи не зупинятися, вірити у справу, з якою пов’язана твоя доля, завжди мати привід для вдячності світу й дякувати як словом, так і ділом.
Бажаю усім міцного здоров’я та натхнення й запрошую приєднуватися до підготовки визначної події прийдешнього року — святкування сторіччя від дня заснування НФаУ!
академік НАН України, доктор фармацевтичних наук, доктор хімічних наук,
професор, почесний ректор НФаУ, почесний громадянин міста Харкова
Микола Овксентійович Валяшко
1921–1922 рр.
Видатний вчений, засновник наукової школи фармацевтичної хімії, фундатор фармацевтичної вищої освіти в Україні. Перший ректор ХФІ. Посаду залишив задля можливості займатися науково-педагогічною діяльністю, протягом багатьох років очолював кафедру фармацевтичної хімії і фармакогнозії.
Микола Петрович Красовський
1922 та 1943 р.
Один із засновників ХФІ поряд з М.О. Валяшком. Відомий вчений хімік-аналітик, його підручники з аналітичної хімії протягом багатьох десятиліть були основою вивчення дисципліни в усіх профільних закладах вищої освіти країни. Очолював кафедру аналітичної хімії, займався науковою та педагогічною роботою.
Гліб Євгенович Мухін
1922–1923 рр.
Як вчений та особистість відіграв значну роль у становленні дисциплін із фізичної та аналітичної хімії у вищій фаховій освіті післяреволюційного періоду. У 1924 р. відкрив першу в Україні рентгенівську лабораторію для дослідження металів. Багато уваги приділяв підготовці наукових кадрів.
Борис Миколайович Ібрагімов
1923–1924 рр.
Найбільш «нефармацевтична» та закрита постать в історії ХФІ. Військовий політкомісар — це все, що відомо з архівів про Бориса Миколайовича Ібрагімова.
Лев Христофорович Духін
1924–1929 рр.
Поєднував обов’язки завідувача підвідділу медичних шкіл із функціями директора Харківського хіміко-фармацевтичного інституту та хіміко-фармацевтичного технікуму. Медик, вчений-практик, талановитий організатор. Відкрив кафедри суспільних наук, фармакології, фізіології, органічної хімії. На кафедрі неорганічної хімії розпочав науково-дослідну роботу в галузі синтезу органічних сполук, а також технології виробництва мінеральних добрив.
Панас Дмитрович Станков
1930 р.
Розвивав матеріально-технічну базу інституту, фонди навчальної літератури. Ініціював програму з курсу «Історія та організація фармацевтичної справи» — поєднання та систематизація фармацевтичного законодавства та аптечного обліку. Відкрив кафедру технології лікарських форм і галенових препаратів (сьогодні — кафедра аптечної технології ліків). Коли склав обов’язки директора ХФІ, продовжив керувати кафедрою політекономії.
Микола Іванович Пирогов
1931–1936 рр.
Новатор у системі вищої фармацевтичної освіти, вдосконалював організаційно-методичну структуру, кадрові та дисциплінарні питання. Запровадив підготовку кадрів через аспірантуру. У 1932 р. відкрив кафедру мікробіології. При ньому ХФІ вийшов на рівень провідного закладу вищої освіти.
Борис Миколайович Станіславський
1936–1937 рр.
Розширив науково-дослідну роботу, збільшив терміни проходження практики. У 1937 р., після звернення Б.М. Станіславського Всесоюзний комітет вищої школи наділив Вчену раду інституту правом присудження наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук.
Терентій Якович Калиниченко
1936–1938 рр.
Лікар за фахом, підтримував науковців і кафедри з питань створення навчальної літератури та розробки нових наукових технологій. У 1938 р. співробітники ХФІ Н.А. Ізмайлов і М.С. Шрайбер розробили метод тонкошарової хроматографії, який розширив можливості аналізу та розділення речовин, використовувався в фармакогнозії для колоночної хроматографії. У 1938 р. був призначений народним комісаром охорони здоров’я УРСР.
Естер Ізраїлівна Алексенцева
1939–1940 рр.
Завідувала також кафедрою фізіології, ініціювала фундаментальні дослідження зі створення високоефективних дезінфектантів, антисептиків та антибактеріальних препаратів.
Юліан Галактіонович Борисюк
1941–1942 та 1944–1957 рр.
У жовтні 1941 р. очолив евакуацію ХФІ до Семипалатинська, після чого пішов на фронт та повернувся до директорських обов’язків у1944 р. У післявоєнний час відновлював наукове життя інституту, активно досліджував ефірні та жирні олії рослин сімейства селерові флори України та їх використання в медичній практиці. Автор-розробник низки лікарських засобів.
Марія Борисівна Волинська
1942–1944 рр.
Очолювала роботу ХФІ в евакуації. Відновила освітній процес. Керувала лабораторією, де співробітники та студенти ХФІ виробляли лікарські засоби для військових шпиталів та міських лікарень. На кафедрі мікробіології велася розробка нових антибактеріальних препаратів.
Григорій Прокопович Півненко
1958–1970 рр.
Науковець-практик, приділяв багато уваги заводській технології ліків. У 1964 р. у ХФІ була затверджена об’єднана Вчена рада із захисту дисертацій на здобуття вченого ступеня кандидата фармацевтичних наук. Відкрито заочний фармацевтичний факультет, у 1963 р. розпочато підготовку іноземних студентів.
Дмитро Павлович Сало
1971–1980 рр.
Новатор з питань форм і методів навчального процесу, відкрив новий структурний підрозділ — навчальну частину; термін підготовки фахівців фармації становив 5 років тощо. У 1980 р. розпочато будівництво першої черги навчально-лабораторного хімічного корпусу на вул. Блюхера, 4 (зараз — вул. Валентинівська). У 1974 р. ХФІ почав підготовку іноземних фахівців вищої кваліфікації через аспірантуру. У 1979 р. на базі ХФІ проведено ІІІ З’їзд фармацевтів УРСР.
Валентин Петрович Черних
1980–2017 рр.
Ректор-реформатор. За часів ректорства заклад освіти виріс із ХФІ у НФаУ. За 37 років під його керівництвом закладено традиції вищої фармацевтичної освіти незалежної України, сформовано базу для підготовки фахівців міжнародного рівня. НФаУ набув статусу інтернаціонального закладу вищої освіти, диплом якого визнається за кордоном.
Алла Анатоліївна Котвіцька
2017 — до сьогодні
Ректор сьогодення сучасної України. На часи ректорства випали найбільші виклики, пов’язані з активним реформуванням освіти та охорони здоров’я, що успішно подолані університетом.
Уперше за час існування академічного рейтингу «Топ-200.Україна» НФаУ у 2019 р. посів загальне 15-те місце, а серед закладів вищої освіти, підпорядкованих МОЗ України, — 1-ше місце.
За 3 роки під керівництвом А.А. Котвіцької у НФаУ створено інтегровану систему управління, яка охоплює всі напрями діяльності університету — від якості освітніх послуг до екологічного та енергетичного менеджменту. За її ініціативою студентоцентричність університетського простору та якість освітніх послуг визначені як базові принципи в академічному середовищі НФаУ.
Коментарі