Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою соціального захисту осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб»

20 Травня 2021 4:58 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вноситься на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою соціального захисту осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб».

Під час розгляду зазначеного законопроєкту на пленарному засіданні Верховної Ради України проєкт доповідатиме народний депутат України Тимошенко Юлія Володимирівна.

Народний депутат України

Пояснювальна записка
до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою соціального захисту осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб»

  1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроєкту

Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) на початок травня 2021 р. 53% українців не готові зробити щеплення у найближчі декілька місяців. На запитання «Чому Ви не готові вакцинуватися?», більшість відповіли, що вакцини ще недостатньо перевірені (40%), друга за популярністю відповідь — недовіра вакцинам, що зараз є в Україні (33%). 20% опитаних вважають, що «наслідки від вакцини можуть бути гіршими, ніж від COVIDу»; 17% не довіряють будь-якій вакцинації.

Такий стан справ пояснюється двома причинами. З одного боку, Уряд не справився з належним інформуванням населення про механізм дії вакцин та можливі ускладнення від щеплень. Крім того, процес закупівлі вакцин досі залишається закритим, що породжує сумніви в їх ефективності. З іншого боку, різко зросла активність Facebook-груп, переважно з російського сегменту інтернету, де обговорюються теорії змови і проблеми зі здоров’ям, що їх начебто спричиняє вакцинація. Найбільш відома українська «антивакцинаторська» сторінка створена прихильниками однієї з православних церков.

Наразі зусилля більшості країн світу спрямовані на створення колективного імунітету, який за думкою ВООЗ досягається при швидкому щепленні від 50 до 70 відсотків дорослого населення (залежно від національних особливостей комунікацій або так званої соціальної дистанції). Набори примусів та стимулів не однакові. Наприклад, в одних країнах щеплення є обов’язковим для груп ризику, включаючи лікарів та представників інших соціальних професій (вчителів, поліцейських тощо).  Інші країни заохочують вакцинацію одноразовим грошовим «призом» за проходження повного курсу щеплень. В ЄС та Північній Америці проєкт так званих «зелених паспортів» вакцинованих осіб знаходиться на кінцевій стадії впровадження.

Низка країн пропонує вакцинованим особам безоплатну медстраховку на випадок захворювань, пов’язаних зі щепленням. Найбільш поширений прийом — надання бюджетної компенсації страхових премій на користь приватних страхових компаній або страхових планів. Однак, деякі країни відшкодовують збитки вакцинованих осіб безпосередньо з бюджету або з обов’язкових соціальних страхових фондів.

На жаль, в Україні не існує системи обов’язкового персоніфікованого медичного страхування. Стан Державного бюджету навряд чи дозволить виплачувати «призи» за повну вакцинацію. Загальна ліквідність приватного страхового ринку України вочевидь не дозволить покрити страхові ризики, пов’язані з можливим захворюванням вакцинованих осіб на COVID -19 або на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями. Впровадження обов’язкової вакцинації грубо порушує приписи Розділу ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України.

Отже, єдиним дієвим способом заохочення українців до добровільної вакцинації є покриття ризиків їх можливих захворювань, включаючи тимчасову непрацездатність, інвалідність, смерть (у тому числі перинатальну) за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. Зрозуміло, що на тлі падіння ділової активності та зростання безробіття внаслідок карантинів та локдаунів, будь-яке збільшення розміру ЄСВ є неприпустимим.

Нагадаємо, що внаслідок провалу так званої «медичної реформи», в 2020 році Україна посіла перше місце в Європі за захворюванням на інфекційну хворобу як кір. Тоді сукупно на КПК (кір, паротит та краснуху) захворіли більш ніж 100 тисяч дітей.

  1. Цілі, завдання та основні положення законопроєкту

Головною метою законопроєкту є надання стимулів громадянам України прийняти самостійне рішення про профілактичне щеплення проти інфекційних хворіб, зокрема COVID -19; збільшення соціального захисту вакцинованих осіб; посилення юридичної відповідальності посадових та службових осіб, які допустили реєстрацію неякісних (неефективних, небезпечних) медичних імунобіологічних препаратів (вакцин) або порушили правила їх зберігання, транспортування або застосування.  Законопроєкт пропонує:

1) збільшити права та відповідно обов’язки спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб з метою найшвидшого реагування на загрози епідемій (пандемій) та достовірного інформування населення про епідемічну ситуацію;

2) надати право Кабінету Міністрів та відповідному ЦОВВ прийняти рішення про запровадження спеціального документу, який: підтверджує факт вакцинації особи; підпадає під вимоги Закону України  «Про захист персональних даних»; узгоджується з вимогами інших країн, які використовують подібний документ для спрощення перетину кордонів; не  призводить до звуження прав громадян згідно із статтею 24 Конституції України;

3) запровадити державне соціальне страхування вакцинованих осіб; встановити перелік страхових випадків та порядок встановлення причинного зв’язку між вакцинацією та захворюванням (інвалідністю, смертю); визначити зміст страхових виплат та перелік їх вигодонабувачів; установити строки та процедури призначення страхових виплат; визначити строки надання страхових виплат та правила їх поділу на періодичні та одноразові, порядок їх зарахування та періоди страхування ризиків;  установити розмір періодичних та одноразових страхових виплат; визначити правила відшкодування витрат (збитків) вакцинованої особи, не покритих страховими виплатами; запровадити правила відшкодування витрат Фонду на надання страхових виплат, а також витрат Державного та місцевих бюджетів на лікування та реабілітацію осіб, вакцинованих приватними закладами охорони здоров’я;

4) вдвічі збільшити розмір страхових відшкодувань на користь осіб, вакцинованих проти COVID-19;

5) посилити юридичну відповідальність посадових та службових осіб, які допустили реєстрацію неякісних (неефективних, небезпечних) медичних імунобіологічних препаратів (вакцин) або порушили правила їх зберігання, транспортування або застосування, у тому числі шляхом відшкодування нанесених збитків;

6) внести дотичні зміни до інших законів України.

Цей Закон уперше встановлює правила соціального захисту вагітних та надання соціальної підтримки особам, які втратили зародок за природними причинами (у тому числі пренатальними)  або померли при/внаслідок пологів.

  1. Місце Закону в системі чинного законодавства

У даній сфері правового регулювання діють:  Конституція України; Цивільний кодекс України, Закони України: «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про внесення зміни до статті 92 Закону України «Про лікарські засоби» щодо державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів під зобов’язання», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про страхування», «Про банки та банківську діяльність», «Про захист персональних даних», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Реалізація запропонованого проєкту потребує внесення змін до таких законів України: Цивільного кодексу України  (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356); законів України: «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228), «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 23, ст. 121), «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст. 403), «Про внесення зміни до статті 92 Закону України «Про лікарські засоби» щодо державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів під зобов’язання» (від 19 березня 2021 р. № 1353-IX),  «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 2-3, ст. 11), «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 18, ст. 78), «Про банки та банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст. 30).

  1. Фінансово-економічне обґрунтування

Всесвітня Організація Охорони Здоров’я зазначає, що на підставі проведених досліджень рівень ефективності вакцин (одержання повної імунної відповіді)  коливається в діапазоні від  82% (Oxford AstraZeneca (CoviShield))  до 95% (Pfizer/ BioNtech (BNT162b2), Moderna (mRNA-1273)). Отже, страховий ризик захворювання на COVID-19 осіб, які пройшли повний курс щеплень, коливається від 5% до 18%. Однак, за свідченням ВООЗ станом на 1 квітня 2021 р. на COVID-19 захворіли лише 0,09% від числа повністю вакцинованих осіб.

Станом на 1 травня 2021 р. у світі не було доведено жодного прямого зв’язку між смертю вакцинованих осіб та їх щепленням проти COVID-19 вакцинами, допущеними для використання в ЄС, США та Україні. Поодинокі випадки тромбозів були викликані загостренням хвороб, які пацієнти мали до такої вакцинації, однак їх кількість складає лише 0,3% від числа вакцинованих (82% з них віком після 65 років). Це майже в 7 разів нижче загального рівня летальності від COVID-19 (поствакцинальних хвороб), який становить біля 2% в Україні, а з урахуванням вікової структури українського населення (15,32%, яким виповнилося 65 в 2020 р.)  — 0,08%.

Зважаючи на те, що для досягнення колективного імунітету необхідно вакцинувати мінімум 50% дорослого населення України, яке станом на 1 січня 2021 року склало 41,8 млн за оптимістичними даними Держкомстату (http://database.ukrcensus.gov.ua/Mult/Database/Population/databasetree_uk.asp), максимальні витрати Фонду на страхові виплати складуть  прямим рахунком: 20,9 млн (кількість вакцинованих) х 0.08 (летальність) х 350 прожиткових мінімумів (2270х350 = 794.500 грн) = 1,461 млн грн. Зрозуміло, що витрати Фонду напряму залежать від динаміки вакцинації та якості вакцин, забезпечених Урядом. Отже, при ефективній політиці Уряду щодо вакцинації, додаткові витрати Фонду на виплату страхових відшкодувань на користь вакцинованих осіб максимально складуть 4,6% від його бюджету в 31,7 млрд. грн, запланованого на 2021 рік.

Однак, такі витрати Фонду є неспіврозмірно меншими відносно сукупних витрат державного та місцевих бюджетів, спрямованих на лікування заражених осіб та їх реабілітації. Згідно з даними Національної служби охорони здоров’я (НСЗУ) в 2021 році витрати на ліки в середньому на одного пацієнта оплачуються з розрахунку від близько 500 грн за один день лікування пацієнта у легкому стані до понад 5 тис. грн за лікування пацієнта в умовах інтенсивної терапії.

Тільки за квітень за допомогу пацієнтам з COVID-19 та підозрою на нього НСЗУ виплатила 11,4 млрд грн. З річною апроксимацією НСЗУ витратить мінімальний бюджет в 137 млрд. грн. лише на боротьбу з COVID-19. Отже, теоретичні видатки Фонду на виплату страхових відшкодувань на користь вакцинованих осіб згідно з цим Законом максимально становитимуть лише 0,8% від коштів, які надаються НСЗУ для лікування хворих на COVID-19.

  1. Прогноз соціально-економічних, правових та інших наслідків прийняття Закону

Прийняття законопроєкту запровадить соціальні стимули для збільшення числа вакцинованих осіб з метою досягнення колективного імунітету в Україні, що, у свою чергу, призведе до різкого зменшення навантаження на національну систему охорони здоров’я та рівня летальності населення, а також призведе до швидкого економічного відновлення найбільш постраждалих галузей (у сфері туризму, торгівлі, комунікаційної інфраструктури, освіти, культури тощо).

У результаті прийняття Закону НСЗУ зможе спрямувати зекономлені кошти на поліпшення якості медичних послуг, фінансування складних операцій, у тому числі за кордоном, проведення профілактичних щеплень, розбудови системи сімейних лікарів та дитячих клінік, а в разі запровадження системи персоніфікованого державного медичного страхування — також на розбудову її інфраструктури.

Народні депутати України

Проєкт

зареєстровано в Парламенті

13.05.2021 р. за № 5484

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законів України з метою соціального захисту осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб

Цей Закон приймається відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та має на меті підвищення соціального захисту осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб, а також збільшує юридичну відповідальність посадових та службових осіб, які допустили реєстрацію неякісних (неефективних, небезпечних) медичних імунобіологічних препаратів (вакцин) або порушили правила їх зберігання, транспортування або застосування.

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести такі зміни до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228):

  1. Абзац 25 статті 1 «Визначення термінів» викласти в такій редакції:

«поствакцинальні реакції та ускладнення (далі — поствакцинальні ускладнення) — важкі та /або стійкі розлади здоров’я, викликані застосуванням медичних імунобіологічних препаратів (далі — вакцин), які призводять до:

втрати вакцинованою особою працездатності або здоров’я протягом строків, визначених законодавством;

переривання вагітності вакцинованої особи або перинатальних ускладнень;

інвалідності вакцинованої особи;

смерті вакцинованої особи».

  1. Статтю 6 «Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту населення від інфекційних хвороб» доповнити новою частиною такого змісту: «Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає:

перелік типових поствакцинальних ускладнень залежно від інфекційної хвороби, проти якої було проведене профілактичне щеплення (далі — вакцинація);

порядок установлення причинного зв’язку між вакцинацією особи та хворобами, викликаними поствакцинальними ускладненнями;

критерії створення колективного імунітету проти окремого вірусу в межах України;

склад інформації, яка підлягає оприлюдненню згідно з цим Законом».

  1. Статтю 17 «Права та обов’язки громадян та їх об’єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб» викласти в такій редакції:

«Стаття 17. Оприлюднення інформації

Фізичні та юридичні особи мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти мережею Інтернет та через інші засоби масової інформації про епідемічну ситуацію. Порядок надання таких повідомлень установлюється Кабінетом Міністрів України. За відмову у наданні такої інформації, умисне перекручення або приховування об’єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи таких органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

повідомляє фізичних та юридичних осіб про запровадження (зміну, скасування) карантинних заходів (обмежень) не пізніше 7 календарних днів до дати їх запровадження (зміни, скасування);

щомісячно (під час дії карантинних заходів — щоденно) оприлюднює відомості про загальну кількість захворівших, госпіталізованих, одужавших, померлих осіб та осіб, які отримали профілактичне щеплення, в тому числі в розрахунку на 100 тисяч населення;

періодично інформує фізичних та юридичних осіб про порядок та строки проведення профілактичних щеплень та їх черговість у розрізі основних соціально-демографічних груп та медичних показань; види доступних медичних імунобіологічних препаратів та їх генериків ( далі — вакцин), рівень їх ефективності; наявність (відсутність) виявлених поствакцинальних ускладнень; строки дії набутого стійкого імунітету від інфекційної хвороби (далі — імунної відповіді) залежно від типу (виду) вакцини. Якщо правила застосування вакцини не встановлюють граничні строки дії імунної відповіді, то вони встановлюється як шість місяців, наступних за місяцем, в якому особа отримала вакцинацію;

надає дозвіл на проведення профілактичних щеплень (вакцинації) приватними закладами охорони здоров’я за умови виконання вимог цього Закону;

оприлюднює закупівельні ціни окремих вакцин, придбаних за рахунок коштів Державного бюджету України, а у випадку надання дозволу на проведення вакцинації приватними закладами охорони здоров’я, — звертається до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення державних регульованих цін на надання приватних послуг з таких профілактичних щеплень.

Громадяни та їх об’єднання мають право брати участь в обговоренні питань про розміщення та будівництво об’єктів, що можуть негативно вплинути на епідемічну ситуацію, проєктів державних цільових, регіональних і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хвороб, а також уносити пропозиції з цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів державної санітарно-епідеміологічної служби. Надання вмотивованих відповідей на питання, поставлені громадянами та їх об’єднаннями, є передумовою затвердження зазначених рішень».

  1. Статтю 29 «Карантин» доповнити частинами сьомою — дев’ятою такого змісту:

«Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб приймає рішення про непоширення частини або всіх карантинних заходів на вакцинованих осіб та/або осіб, аналіз крові яких засвідчує наявність стійкого імунітету від відповідного вірусу (далі — імунної відповіді), та спрямовує таке рішення на розгляд Кабінету Міністрів України, який може прийняти рішення про запровадження спеціального документу (в тому числі електронного) для засвідчення факту вакцинування особи та/або проходження нею аналізу крові на наявність імунної відповіді, з урахуванням того, що:

на дані, які містяться в спеціальному документі, поширюються вимоги Закону України «Про захист персональних даних»;

строк дії спеціального документу не може перевищувати встановлений строк дії імунної відповіді, визначений для окремої вакцини (медичного імунобіологічного препарату);

спеціальний документ надається виключно за бажанням вакцинованих осіб та є безоплатним;

правила користування спеціальним документом не можуть призводити до звуження прав громадян згідно із статтею 24 Конституції України.

Кабінет Міністрів України визначає назву такого спеціального документу, порядок його видачі та відкликання, включення (виключення) його даних до (з) відповідного державного реєстру, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Фізичні особи, які бажають отримати такий спеціальний документ, але не підпадають під загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок захворювання на інфекційну хворобу та/або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями згідно із частиною третьою статті 41 цього Закону, зобов’язані укласти зі страховиками — резидентами України (крім Фонду) договір страхування відповідальності перед третіми особами на випадок їх захворювання на інфекційну хворобу, проти якої було проведене профілактичне щеплення страхувальника та/або на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (нанесення шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третьої особи)», якщо інше не визначено міжнародними договорами України про взаємне визнання подібних спеціальних документів».

  1. Доповнити Закон новим Розділом VIII1 такого змісту:

«РОЗДІЛ VIII1. ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ ВАКЦИНОВАНИХ ОСІБ

Стаття 41. Статус застрахованих осіб

Особи, які підлягають обов’язковому профілактичному щепленню згідно із статтею 12 цього Закону, а також особи, які добровільно отримують профілактичне щеплення від інфекційної хвороби протягом строків дії карантинних заходів (обмежень), (далі — вакциновані особи), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу проти якої було проведене профілактичне щеплення та на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (далі — державному страхуванню вакцинованих осіб).

За винятками, визначеними в частині третій цієї статті, державне страхування поширюється на вакцинованих осіб незалежно від їх віку та/або наявності відповідного страхового стажу згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та/або сплати єдиного внеску згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Не підлягають державному страхуванню вакциновані особи, які:

а) є громадянами іноземних країн або особами без громадянства, якщо інше не встановлене міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

б) є громадянами України, які здійснили вакцинацію проти інфекційної хвороби за межами України (виключно щодо страхових ризиків, які виникають у зв’язку з такою вакцинацією), якщо інше не встановлене міжнародними договорами України про взаємне визнання вакцин та результатів вакцинації;

в) є громадянами України, які здійснили платну вакцинацію проти інфекційної хвороби у приватних закладах охорони здоров’я (виключно щодо страхових ризиків, які виникають у зв’язку з такою вакцинацією);

г) були вакциновані медичними імунобіологічними препаратами, державна реєстрація яких (у тому числі під зобов’язання для екстреного медичного застосування) в Україні не проведена.

Залежно від виду страхового випадку державне страхування вакцинованих осіб є різновидом державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та/або медичного страхування, передбачених законами України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Для цілей цього Розділу страховиком є Фонд соціального страхування України (далі — Фонд).

Стаття 42. Страхові випадки

Залежно від видів ризиків та строків настання, державне страхування вакцинованих осіб поширюється на такі страхові випадки:

а) захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями (у тому числі тих, що призводять до постійної або тимчасової втрати працездатності), протягом строку від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини);

б) переривання вагітності внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, протягом будь-якого строку вагітності вакцинованої особи незалежно від строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини), та/або перинатальної смерті плоду (дитини) внаслідок таких захворювань вагітної особи або дитини;

в) інвалідності внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, протягом строку від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини), незалежно від ступеню втрати здоров’я (професійної працездатності) та дати проведення медико-соціальної експертизи;

г) смерті внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, якщо дата смерті або її державна реєстрація припадають на період від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини).

Стаття 43. Установлення причинного зв’язку між вакцинацією та захворюваннями вакцинованої особи

Причинний зв’язок між вакцинацією та захворюваннями на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, встановлюється в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Причинний зв’язок не встановлюється для призначення одноразової страхової виплати (її виплати) на користь вакцинованої особи у випадках:

а) переривання вагітності (крім штучного) або перинатальної смерті (смерті плоду в перинатальному періоді, мертвонародження, смерті дитини на першому тижні після пологів), які настали протягом 40 тижнів після тижня, в якому була проведена вакцинація;

б) інвалідності, яка настала за природними причинами протягом строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідної вакцини, але не пізніше 165 календарних днів після дня вакцинації, а саме від хвороб або травм, які стали наслідком захворювання або призвели до патологічних процесів, ускладнень вагітності, перебігу пологів або протягом післяпологового періоду, підтверджених лікарським свідоцтвом відповідно до законодавства;

в) смерті, яка настала за природними причинами протягом строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідної вакцини, але не пізніше 365 календарних днів після дня вакцинації, а саме від хвороб або травм, які стали наслідком захворювання або призвели до патологічних процесів, ускладнень вагітності, перебігу пологів або протягом післяпологового періоду, підтверджених патологоанатомом (лікарським свідоцтвом) відповідно до законодавства.

Строк надання висновків про оцінку наявності (відсутності) такого причинного зв’язку не може перевищувати 30 календарних днів, наступних за днем отримання підтверджуючих документів особою, яка здійснює таку оцінку. Якщо висновки не надаються у зазначений строк, то вважається, що причинний зв’язок встановлено, а Фонд зобов’язаний надати вигодонабувачеві відповідну страхову виплату в строки, визначені статтею 47 цього Закону.

Стаття 44. Визначення страхових виплат

Страховими виплатами є грошові суми, які в разі настання страхового випадку зараховуються на рахунок вигодонабувача. Страхові виплати поділяються на періодичні та одноразові.

Періодичні страхові виплати надаються при тимчасовій втраті працездатності вакцинованої особи та при захворюваннях непрацездатних вакцинованих осіб внаслідок настання страхового випадку, передбаченого пунктом «а» частини першої статті 42 цього Закону.

Одноразові страхові виплати надаються при настанні страхових випадків, передбачених у пунктах «б»–«г» частини першої статті 42 цього Закону.

Додатково до періодичних страхових виплат вакциновані особи також можуть отримати одноразові страхові виплати, якщо страхові випадки, передбачені в статті 42 цього Закону, наступають одночасно або послідовно протягом періодів страхування ризиків, визначених у статті 49 цього Закону.

Страхова виплата не може бути обтяженою будь-якими стягненнями, накладеними на належного вигодонабувача, та не підлягає оподаткуванню, в тому числі при розподілі спадкової маси.

На страхову виплату не може бути накладений арешт, стягнення або зупинення операцій з її сумою, крім випадків, якщо страхова виплата була отримана неналежним вигодонабувачем.

Належним вигодонабувачем вважається особа, яка підпадає під дію цього Розділу незалежно від того, чи підпадає така особа під дію статті 27 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» або під визначення застрахованої особи згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» чи ні.

Стаття 45. Вигодонабувачі страхових виплат

Вигодонабувачем страхової виплати є вакцинована особа, а в разі втрати дієздатності або смерті — член подружжя, опікун (піклувальник) або спадкоємці вакцинованої особи, з урахуванням того, що:

а) вигодонабувачем страхової виплати в разі настання страхового випадку, визначеного в пункті «б» статті 42 цього Закону, є мати. Сума такої страхової виплати не включається до складу спільної сумісної/часткової власності подружжя та не підпадає під дію норм шлюбного контракту (за наявності);

б) вигодонабувачем страхової виплати в разі настання страхового випадку, визначеного в пункті «г» статті 42 цього Закону, є інший член подружжя, а при його відсутності — інші спадкоємці померлої вакцинованої особи, в цьому випадку сума страхової виплати включається до складу спадкової маси та розподіляється у порядку спадкування, визначеного законодавством України.

На вигодонабувачів страхових виплат не поширюються вікові обмеження, визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Стаття 46. Строки призначення страхових виплат

Одноразові страхові виплати, які не потребують встановлення причинного зв’язку згідно із частиною другою статті 43 цього Закону, призначаються протягом 10 банківських днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують факт настання страхового випадку. Перелік таких документів та вимоги до їх форм встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціального центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Періодичні та одноразові страхові виплати, які потребують встановлення причинного зв’язку згідно із частиною першою статті 43 цього Закону, призначаються протягом 30 банківських днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують такий причинний зв’язок, або протягом 10 банківських днів, наступних за спливом граничного строку, визначеного в частині третій статті 43 цього Закону (у разі неподання таких документів).

Стаття 47. Строки надання страхових виплат

Періодичні страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються Фондом у строки, передбачені трудовим законодавством України для виплат заробітних плат (інших подібних доходів) найманим особам. Періодичні страхові виплати у зв’язку настанням інших страхових випадків, передбачених статтею 42 цього Закону, надаються в строки, встановлені законами України для надання відповідної державної соціальної допомоги.

Одноразові страхові виплати надаються в повному обсязі протягом 30 календарних днів, наступних за днем їх призначення.

Страхові виплати на користь вигодонабувачів, інших ніж вакцинована особа, надаються в повному обсязі протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують право на отримання страхових виплат такими іншими вигодонабувачами.

На суми прострочених страхових виплат (не наданих вигодонабувачу в зазначені цією статтею строки), нараховується пеня в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного банку України. Пеня підлягає самостійній сплаті Фондом у повному розмірі на користь вигодонабувача в складі першої наступної страхової виплати після затримки, а в разі несплати — додається до суми простроченої страхової виплати, на яку нараховується пеня (капіталізується). Вакцинована особа, яка підпадає під дію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», може прийняти рішення про врахування сум прострочених страхових виплат та нарахованої пені (за наявності) в зменшення її зобов’язань або заборгованості за єдиним внеском, який сплачується самостійно такою особою. Порядок та строки такого врахування (заліку) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Надання періодичних страхових виплат припиняється у зв’язку з:

а) одужанням застрахованої вакцинованої особи від інфекційної хвороби проти якої було проведене профілактичне щеплення та/або хвороб, спричинених поствакцинальними ускладненнями, підтвердженого лікарським свідоцтвом відповідно до законодавства;

б) смертю вакцинованої особи;

в) спливом періодів страхування ризиків, визначених згідно із статтею 49 цього Закону;

г) визнанням особи неналежним вигодонабувачем та/або припиненням згідно із статтею 27 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Стаття 48. Порядок зарахування страхових виплат

Суми страхових виплат зараховуються на рахунки вигодонабувачів, відкритих ними за власним бажанням в будь-яких банках України, які мають ліцензію на надання банківських послуг фізичним особам, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Не дозволяється:

а) зарахування сум страхових виплат на рахунки вигодонабувачів, відкритих у банках, віднесених Національним банком України до проблемних або неплатоспроможних згідно з Розділом V Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також в іноземних банках;

б) надання страхових виплат готівкою або в будь-яких формах, відмінних від безготівкової гривні, крім випадку заліку (зменшення) її зобов’язань або боргу за єдиним внеском згідно із частиною п’ятою статті 47 цього Закону.

Стаття 49. Періоди страхування ризиків

Період страхування ризиків розпочинається від дня вакцинації особи та завершується днем, в якому спливає граничний строк дії імунної відповіді, встановлений правилами застосування відповідної вакцини, але не більше 365 календарних днів, наступних за днем вакцинації.

Якщо правила застосування відповідної вакцини не встановлюють граничний строк дії імунної відповіді, то період страхування ризиків дорівнює 183 календарним дням, наступних за днем вакцинації.

За поданням спеціального центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України може встановити більш довгі періоди страхування ризиків, які виникають внаслідок вакцинації осіб окремими медичними імунобіологічними препаратами (вакцинами).

Стаття 50. Розміри періодичних страхових виплат на користь вакцинованих осіб

Розмір щомісячної періодичної страхової виплати становить:

а) для працездатних осіб, які на дату вакцинації отримували дохід як заробітна плата (інші подібні доходи) відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору та/або як самозайнята особа чи підприємець, — 100 відсотків від розміру задекларованої середньомісячної заробітної плати (інших подібних доходів), на яку нараховувався єдиний внесок згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», отриманої вакцинованою особою протягом 12 місяців, попередніх місяцю, в якому була проведена вакцинація, але не менше мінімального місячного розміру заробітної плати, встановленого на дату страхової виплати;

б) для працездатних осіб, які не підпадають під визначення пункту «а» цієї частини, та непрацездатних осіб, — 100 відсотків від сум періодичних державних соціальних допомог, установлених згідно із законами України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», але не менше 100 відсотків від розміру прожиткового мінімуму, встановленого згідно із законодавством для відповідних соціальних і демографічних груп населення, до яких належала вакцинована особа на дату страхової виплати.

У разі надання періодичних страхових виплат, які потребують установлення причинного зв’язку згідно із частиною першою статті 43 цього Закону, розмір першої страхової виплати розраховується за період від дня вакцинації до дня фактичного надання першої страхової виплати.

Періодичні страхові виплати, призначені у зв’язку з постійною або тимчасовою втратою працездатності вакцинованої особи, не можуть надаватися іншим вигодонабувачам, якщо інше не встановлене законами України щодо надання державних соціальних допомог або міжнародними договорами України, згода на укладення яких була надана Верховною Радою України.

Стаття 51. Розміри одноразових страхових виплат на користь вакцинованих осіб або інших вигодонабувачів

Розміри одноразових страхових виплат становлять:

а) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «б» частини першої статті 42 цього Закону — в розмірі 250 прожиткових мінімумів, встановлених законодавством для працездатних осіб на дату настання страхового випадку;

б) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «в» частини першої статті 42 цього Закону (інвалідності), — в розмірах:

100 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається І група інвалідності;

50 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається ІІ група інвалідності;

20 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається ІІІ група інвалідності;

в) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «г» частини першої статті 42 цього Закону (смерті), — в розмірі 350 прожиткових мінімумів установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку.

Одноразові страхові виплати, встановлені цією статтею:

а) є додатковими до сум державної соціальної допомоги, які надаються згідно із частинами другою – сьомою статті 36 цього Закону медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я та/або вакцинованим особам, які підпадають під дію законів, визначених в пункті «б» частини першої статті 50 цього Закону;

б) не можуть замінювати державну соціальну допомогу або братися до уваги під час розрахунку розміру її суми згідно із законодавством;

в) не можуть братися до уваги для розрахунку розміру та умов надання страхових виплат на користь вакцинованих осіб, передбачених договорами добровільного страхування.

Стаття 52. Відшкодування витрат (збитків) вакцинованої особи, не покритих страховими виплатами

Якщо внаслідок підтвердження невідповідностей між фактичними даними та офіційно оприлюдненими рівнями ефективності окремої вакцини, наявності (відсутності) поствакцинальних ускладнень, строків дії імунної відповіді тощо вакцинована особа захворює на інфекційну хворобу проти якої була проведена державна вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, то документально підтверджені витрати такої вакцинованої особи на лікування та реабілітацію, не покриті страховими виплатами Фонду згідно із статтями 50–51 цього Закону (збитки), відшкодовуються за рахунок спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб згідно із статтями 1173–1174 Цивільного кодексу України.

Якщо посадова (службова) особа спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб знала або мала знати про наявність таких невідповідностей, але зареєструвала чи сприяла реєстрації такої вакцини, то Кабінет Міністрів України або спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб зобов’язаний скористатися правом зворотної вимоги (регресу) до такої посадової (службової) особи на повну суму відшкодованих збитків згідно зі статтею 1191 Цивільного кодексу України.

Якщо службова особа порушує правила зберігання, транспортування або застосування вакцини, внаслідок чого вакцинована особа захворює на інфекційну хворобу проти якої була проведена державна вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, то залежно від розміру шкоди, нанесеної вакцинованій особі, така службова особа підпадає під юридичну відповідальність, встановлену законом за службову недбалість, у тому числі згідно частинами першою – другою статті 367 Кримінального кодексу України.

Кабінет Міністрів України встановлює порядок підтвердження таких невідповідностей, правила документального підтвердження збитків (розміру нанесеної шкоди), а також порядок звернення зворотної вимоги (регресу) до зазначених посадових (службових) осіб.

Стаття 53. Відшкодування витрат Фонд на надання страхових виплат

Фонд покриває витрати на надання страхових виплат, передбачених цим Розділом, за рахунок доходів власного бюджету та резерву коштів. Такі витрати Фонду відшкодовуються за рахунок загального фонду Державного бюджету України, якщо:

а) суми періодичних страхових виплат, визначених згідно з пунктом «а» частини першої статті 50 цього Закону, перевищують суми страхових виплат, визначених згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в розрахунку на застраховану особу (в розмірі такого перевищення);

б) страхові виплати надаються вакцинованій особі, яка не підпадає під визначення застрахованої особи згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в розмірі таких страхових виплат);

в) Фонд надає одноразові страхові виплати, передбачені в частині третій статті 44 цього Закону (в розмірі таких страхових виплат).

Кабінет Міністрів України:

а) щорічно передбачає відповідні бюджетні призначення центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, на трансферт Фонду;

б) виступає із законодавчою пропозицією про внесення відповідних змін до Закону України про Державний бюджет України поточного бюджетного періоду в разі недостатності таких бюджетних призначень. Відшкодування тимчасових касових розривів Фонду відбувається за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, а при недостатності — за рахунок безвідсоткових позичок з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

в) відображає в Бюджетній декларації на наступний рік загальну суму коштів, яка спрямовується Фонду на формування резерву коштів для покриття сум страхових виплат, пов’язаних з епідеміями (пандеміями).

Стаття 54. Відшкодування витрат Державного та місцевих бюджетів на лікування та реабілітацію осіб, щеплених (вакцинованих) приватними закладами охорони здоров’я

Витрати державних (комунальних) закладів охорони здоров’я, а також інших суб’єктів реабілітації, визначених Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», на лікування та реабілітацію осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційної хвороби від приватних закладів охорони здоров’я (у разі надання дозволу згідно із статтею 29 цього Закону), але захворіли на таку інфекційну хворобу та/або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, відшкодовуються за рахунок таких приватних закладів охорони здоров’я та/або за рахунок страхових компаній, які застрахували ризики таких захворювань як передумову вакцинування особи в приватних закладах охорони здоров’я.

Суми таких відшкодувань зараховуються до бюджету, за рахунок якого утримується такий державний (комунальний) заклад охорони здоров’я, та спрямовуються на його фінансування.

Порядок визначення розміру та строків надання (стягнення) таких відшкодувань від приватних закладів охорони здоров’я визначається Кабінетом Міністрів України. У випадку відмови надання такого відшкодування або затримки понад встановлені строки, сума відшкодування стягується в порядку звернення зворотної вимоги (регресу) до такого приватного закладу охорони здоров’я (страхової компанії), визначеному статтею 1191 Цивільного кодексу України».

  1. У зв’язку із доповненням Закону Розділом VIII1, статті 42–43 Розділу ІХ цього Закону відповідно вважати статтями 55–56.
  2. Розділ Х «Прикінцеві положення» доповнити пунктами 24–26 такого змісту:

«24. При виникненні страхових випадків, пов’язаних із вакцинацією проти хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), розміри періодичних та одноразових страхових виплат, визначені в статтях 50–51 цього Закону, застосовуються з коефіцієнтом 2.

  1. 25. При отриманні виплат на компенсацію шкоди, завданої особі, що була вакцинована проти хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), за процедурою Всесвітньої організації охорони здоров’я в рамках глобальної ініціативи «COVAX», сума страхових виплат, розрахована згідно з цим Законом, підлягає зменшенню на суму виплат, фактично наданих за такою процедурою на користь постраждалої особи».
  2. 26. За поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України встановлює державні регульовані ціни за надання приватними закладами охорони здоров’я послуг з вакцинації застрахованих осіб проти інфекційних хвороб».

ІІ. Внести такі зміни до Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 23, ст. 121):

1) у статті 4 «Види загальнообов’язкового державного соціального страхування»:

а) частину першу статті 4 викласти у такій редакції: «Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (в тому числі інвалідністю або смертю);

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (в тому числі інвалідність або смерть);

страхування на випадок безробіття;

медичне страхування;

інші види страхування, передбачені законами України»;

б) доповнити частиною третьою такого змісту: «Страхування ризиків захворювання особи на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, відноситься до відповідного виду загальнообов’язкового державного соціального страхування залежно від страхового випадку, визначеного в статті 42 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

2) частину першу статті 7 «Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню» доповнити пунктом 3 такого змісту:

«3) особи, які підпадають під дію Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

3) статтю 9 «Страховий стаж» доповнити частиною четвертою такого змісту: «Страхові виплати (відшкодування) можуть надаватися без урахування страхового стажу у випадках, визначених іншими законами України або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України»;

4) у статті 20 «Джерела коштів» слова «законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» доповнити словами: «та іншими законами України або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України»»;

5) частину третю статті 21 «Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та визначення його розміру» доповнити після коми словами «якщо інше не визначено законами України»;

6) у статті 25 «Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням»:

а) у пункті 2 частини першої слова «забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання» замінити словами: «забезпечення реабілітації осіб у випадках, визначених Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», та осіб, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі настання страхового випадку за ним»;

б) частину п’яту доповнити реченням такого змісту: «Призначення страхових виплат на користь вигодонабувачів, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», може здійснюватися на підставі відомостей, що містяться в державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та/або в інших державних реєстрах України, які ідентифікують вигодонабувача»;

7) у частині першій статті 26 «Характеристика страхових випадків та умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням»:

а) слова «вагітність та пологи» доповнити після коми такими словами: «переривання вагітності вакцинованої особи внаслідок захворювання на інфекційну хворобу, проти якої була проведена вакцинація, та/або хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями»;

б) слова «смерть годувальника» замінити словами: «смерть застрахованої особи, у тому числі годувальника, перинатальна смерть (смерть плоду в перинатальному періоді, мертвонародження, смерть дитини на першому тижні після пологів) внаслідок захворювання вакцинованої вагітної та/або новонародженої дитини на інфекційну хворобу, проти якої була проведена вакцинація, та/або хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями»;

в) слова «соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними обставинами» замінити такими словами: «обставини, в разі виникнення яких особа має право на отримання державних соціальних послуг, визначених законом»;

8) частину першу статті 27 «Підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» викласти в такій редакції:

«Страхові виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та державні соціальні послуги надаються на користь застрахованої особи або інших вигодонабувачів, визначених законом. Такі виплати (послуги) не надаються (припиняються) якщо:

а) їх призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов’язків щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування;

ґ) в інших випадках, передбачених законами».

ІІІ. Внести такі зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46–47, ст. 403):

1) У статті 1 «Визначення термінів»:

а) частину десяту доповнити новим абзацом такого змісту: «за соціальним страхуванням у зв’язку із захворюванням вакцинованої особи на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями»;

б) частину тринадцяту доповнити новим абзацом такого змісту: «за соціальним страхуванням осіб, вакцинованих проти інфекційної хвороби, — обставина, з настанням якої вакцинована особа захворює на таку інфекційну хворобу та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями»;

в) у частині чотирнадцятій слова «або інша особа у випадках, передбачених цим Законом» замінити словами «або інші вигодонабувачі у випадках, передбачених законами України»;

2) у пункті 1 частини першої статті 3 «Принципи соціального страхування»:

а) підпункт 4 доповнити словами: «та іншими законами України»;

б) пункт 6 доповнити після коми словами: «якщо інше не визначено законами України»;

3) частину першу статті 11 «Страховий ризик і страховий випадок» доповнити новим пунктом 8 такого змісту: «8) кошти Державного або місцевих бюджетів у випадках, передбачених законом»;

4) статтю 12 «Страхові внески» доповнити частиною третьою такого змісту:

«3. У разі недостатності страхових внесків, які надходять до Фонду, дефіцит бюджету Фонду покривається за рахунок загального фонду Державного бюджету України або за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, якщо додаткові витрати Фонду зумовлені нормами законів України та/або рішеннями органів місцевого самоврядування»;

5) у статті 13 «Майно та матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального страхування України»:

а) абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

«Майно Фонду використовується виключно для цілей провадження діяльності із загальнообов’язкового державного соціального страхування. Не дозволяється передання такого майна для використання з іншими цілями або іншими особами, в тому числі шляхом передання майна Фонду в оренду або інші види користування іншим особам (у межах спільної діяльності, державно-приватного партнерства тощо)»;

б) частину другу доповнити словами: «якщо інше не визначено законами України»;

6) частину першу статті 18 «Особи, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» доповнити після коми словами такого змісту: «а також вигодонабувачі страхових виплат, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

7) У статті 19 «Право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»:

а) в абзаці першому частини першої після слів «та члени їх сімей» додати в дужках слова: «(інші вигодонабувачі, визначені законом)»;

б) частину першу доповнити абзацом третім такого змісту: «У випадках, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», право на отримання страхових виплат мають вигодонабувачі, незалежно від їх працевлаштування та форми зайнятості»;

в) частину другу доповнити словами: «та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

г) частину третю доповнити після коми такими словами: «якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

ґ) частину четверту доповнити новим абзацом:

«Страхові виплати, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», надаються вигодонабувачам незалежно від їх віку та страхового стажу»;

8) частину першу статті 20 «Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» доповнити пунктом 5 такого змісту: «5) надання страхових виплат, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

9) у статті 22 «Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати»:

а) абзац другий частини другої доповнити після коми такими словами: «крім випадків, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», коли оплата надається з першого дня захворювання застрахованої особи»;

б) абзац перший частини третьої доповнити після коми такими словами: «крім випадків захворювання дитини на хвороби, визначених у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб», допомога призначається і виплачується за весь час від захворювання дитини до її одужання»;

в) частину четверту статті доповнити після коми словами такого змісту: «крім випадків захворювання членів сім’ї вакцинованої особи на хвороби, визначених у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб», за якими допомога призначається та виплачується за весь час від захворювання таких членів сім’ї до їх одужання»;

10) частину першу статті 23 «Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності» доповнити новим абзацом: «Обмеження, встановлені пунктами 3-6 цієї частини, не поширюються на осіб, які мають право на отримання страхових виплат згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

11) у статті 24 «Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності»:

а) пункт п’ятий частини першої доповнити після коми такими словами: «а також вакцинованим особам згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

б) у частині другій після слів «за винятком медичних працівників» додати слова: «та осіб, вакцинованих проти інфекційних хвороб, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

в) у частині третій слова «Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності» замінити словами: «Крім страхових виплат, які надаються відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності»;

12) у статті 28 «Розмір допомоги на поховання»:

а) у частині першій після слів «розміру прожиткового мінімуму» додати слова «для працездатних осіб»;

б) доповнити статтю частиною другою такого змісту:

«2. Одноразова страхова виплата, яка надається в разі смерті вакцинованої особи згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», не вважається допомогою на поховання»;

13) у статті 30 «Призначення та виплата матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»:

а) абзац перший частини першої доповнити після коми такими словами: «а при наданні періодичних страхових виплат відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», — за місцем реєстрації (проживання, перебування) вигодонабувача на території України»;

б) абзац другий частини першої доповнити після коми такими словами: «а у випадках, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», — зараховуються на рахунки вигодонабувачів, відкритих в банках України»;

в) доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

«4. Рішення про призначення страхових виплат та відшкодувань на користь осіб, які захворіли на інфекційні хвороби або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, (інших вигодонабувачів страхових виплат), приймаються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

14) статтю 31 «Документи, необхідні для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» доповнити новою частиною 5 такого змісту:

«5. Призначення допомоги (страхових виплат, відшкодувань) на користь осіб, які захворіли на інфекційні хвороби або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (інших вигодонабувачів страхових виплат), здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

15) у статті 32 «Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»:

а) частину п’яту доповнити таким реченням: «Матеріальне забезпечення, передбачене Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», виплачується на користь вигодонабувача в разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців, наступних за місяцем, в якому стався страховий випадок»;

б) доповнити статтю частиною шостою такого змісту:

«6. Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок захворювання вакцинованої особи на інфекційну хворобу або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, встановлюються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

16) частину першу статті 33 «Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах» доповнити після коми такими словами: «якщо інше не встановлене Законом України ««Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

17) У статті 36 «Страхові виплати»:

а) частину першу викласти в такій редакції: «1. Страховими виплатами є грошові суми, які в разі настання страхового випадку Фонд зараховує на користь застрахованої особи (інших вигодонабувачів) або страхувальників на відкриті ними іменні рахунки в банках України»;

б) у частині третій слова «професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами» замінити словами: «професійного захворювання за формами, встановленими Фондом згідно із законодавством, якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

в) частину четверту доповнити після коми такими словами: «якщо інше не встановлено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

г) частину сьому доповнити новим пунктом 5: «5) страхових виплат, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

18) У статті 37 «Перерахування розміру страхових виплат»:

а) частину першу доповнити пунктом 3 такого змісту: «3) зміни баз нарахування страхових виплат або вигодонабувачів згідно із законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

б) абзац перший частини другої доповнити після коми такими словами: «якщо інше не встановлене Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

в) доповнити частиною третьою такого змісту: «3. Перерахування розміру страхових виплат на користь особи, вакцинованої проти інфекційних хвороб, здійснюється з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

19) у статті 41 «Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого»:

а) частину першу доповнити таким новим реченням: «У разі смерті особи, яка підпадає під визначення Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», право на одержання щомісячних страхових виплат мають їх вигодонабувачі, визначені таким законом»;

б) у пункті другому частини другої виключити слова: «якщо вони не працюють»;

в) пункт третій частини другої доповнити словами: «або інші вигодонабувачі»;

г) у частині третій слова «які не досягли восьмирічного віку» замінити словами: «які не досягли 16 років»;

ґ) доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

«4. Додатково, право на одержання страхових виплат у разі смерті особи, вакцинованої проти інфекційних хвороб, мають вигодонабувачі, визначені в статті 45 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

20) У статті 42 «Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди»:

а) абзац другий частини першої доповнити після коми такими словами: «якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

б) абзац третій частини першої доповнити після коми такими словами: «якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

21) Статтю 43 «Документи для розгляду справ про страхові виплати» доповнити частиною п’ятою такого змісту: «5. Страхові виплати на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних хвороб та інших належних вигодонабувачів, надаються (провадяться) в строки, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

22) Статтю 44 «Розгляд справ про страхові виплати» доповнити частиною четвертою такого змісту: «4. Розгляд справ про страхові виплати на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних хвороб, здійснюється з урахуванням процедур та строків, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

23) Статтю 47 «Строки проведення страхових виплат» доповнити новою частиною 11 такого змісту:

«11. Строки проведення (надання) страхових виплат на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних осіб та інших вигодонабувачів страхових виплат, визначаються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

24) Розділ VII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» доповнити новим пунктом 14 такого змісту:

«14. Цей Закон діє з урахуванням Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», норми якого мають юридичну перевагу над нормами цього Закону під час визначення страхового випадку, розміру страхової виплати (відшкодування), статусу вигодонабувача, процедури для отримання страхової виплати та визначення її розміру, санкцій за затримку та інших положень, які стосуються вакцинованої особи та інших вигодонабувачів страхових виплат».

ІV. Пункт 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 19 березня 2021 р. № 1353-IX «Про внесення зміни до статті 92 Закону України «Про лікарські засоби» щодо державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів під зобов’язання» викласти в такій редакції:

«3. Кабінету Міністрів України у строки, визначені Законом України «Про соціальний захист осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб» розробити та впровадити порядок надання страхових виплат, передбачених Розділом VIII1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у тому числі при захворюванні вакцинованої особи на хворобу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями».

  1. Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 2-3, ст. 11) доповнити новим пунктом 13 такого змісту:

«13. Застрахована особа, яка підпадає під визначення вигодонабувача страхових виплат згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», може прийняти рішення про врахування сум прострочених страхових виплат та нарахованої пені (за наявності) в зменшення її зобов’язань або заборгованості за єдиним внеском, який сплачується самостійно такою особою. Порядок та строки такого врахування (заліку) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування».

VІ. Внести такі зміни до Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст. 356):

1) у частині четвертій статті 1191 «Право зворотної вимоги до винної особи» слова «мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов’язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди)» замінити словами: «мають право (зобов’язані у випадках, визначених законом) зворотної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування (крім виплат, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди)».

2) частину четверту статті 1193 «Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди» доповнити такими словами: «або шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю»;

3) у статті 1195 «Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я»:

а) у частині першій після слів «викликані необхідністю» додати слова «її реабілітації, зокрема»;

б) частину другу доповнити після коми словами: «а у випадках, визначених законом, — з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб»;

в) частину третю викласти в такій редакції: «Шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується фізичній особі без урахування виплат з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема пенсій, державних допомог, інших виплат з державного або місцевих бюджетів України, наданих у зв’язку із завданням такої шкоди, а також без урахування майнового стану та доходів потерпілого»;

4) у частині першій статті 1219 «Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини»:

а) пункт 3 доповнити після коми словами: «якщо інше не встановлено законом»;

б) пункт 4 викласти в такій редакції: «права на аліменти, виплати з Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, державні соціальні допомоги, якщо інше не встановлено законом».

VIІ. Частину четверту статті 6 «Добровільне страхування та його види» Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 18, ст. 78) доповнити новим пунктом 213 такого змісту: «213) страхування відповідальності перед третіми особами на випадок їх захворювання на інфекційну хворобу, проти якої було проведене профілактичне щеплення страхувальника, та/або на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (нанесення шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третьої особи)».

VIІI. Абзац четвертий статті 59 «Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках» Закону України «Про банки та банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст. 30) доповнити такими словами: «та на кошти, зараховані (які зараховуються) відповідно до закону на рахунки фізичної особи Пенсійним фондом України, фондами загальнообов’язкового державного страхування або надаються з інших джерел як державна соціальна допомога чи страхова виплата за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я такої фізичної особи»;

ІХ. Прикінцеві положення

  1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
  2. Норми Розділу VIII1 «Державна підтримка вакцинованих осіб» Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»:

а) починають застосовуватися з першого числа місяця, наступного за місяцем, на який припадає дата набрання чинності цим Законом;

б) поширюються на осіб, вакцинованих в Україні проти хвороби COVID-19, викликаною коронавірусом до дати набрання чинності цим Законом, з урахуванням того, що відлік граничних строків надання страхових виплат (відшкодувань) на їхню користь, визначених у статті 47 «Строки надання страхових виплат» Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», розпочинається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому норми такої статті починають застосовуватися.

  1. Протягом 30 календарних днів після набрання чинності цим Законом Кабінет Міністрів України, інші центральні органи виконавчої влади України та Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України приймають та оприлюднюють рішення, які випливають з норм цього Закону.

Голова Верховної Ради України

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
До проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з метою соціального захисту осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб»

Діюча редакція Пропозиції та поправки Остаточна редакція
Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 29, ст. 228)
 Абзац 25 статті 1 «Визначення термінів»

поствакцинальні ускладнення — важкі та (або) стійкі розлади здоров’я, викликані застосуванням медичних імунобіологічних препаратів

1) Абзац 25 статті 1 викласти в такій редакції:

«поствакцинальні реакції та ускладнення (далі — поствакцинальні ускладнення) — важкі та /або стійкі розлади здоров’я, викликані застосуванням медичних імунобіологічних препаратів (далі — вакцин), які призводять до:

втрати вакцинованою особою працездатності або здоров’я протягом строків, визначених  законодавством;

переривання вагітності вакцинованої особи або перинатальних ускладнень;

інвалідності вакцинованої особи;

смерті вакцинованої особи».

 

Абзац 25 статті 1 «Визначення термінів»

поствакцинальні реакції та ускладнення (далі — поствакцинальні ускладнення) — важкі та/або стійкі розлади здоров’я, викликані застосуванням медичних імунобіологічних препаратів (далі — вакцин), які призводять до:

втрати вакцинованою особою працездатності або здоров’я протягом строків, визначених  законодавством;

переривання вагітності вакцинованої особи або перинатальних ускладнень;

інвалідності вакцинованої особи;

смерті вакцинованої особи.

Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту населення від інфекційних хвороб

Частина відсутня

 

2) Статтю 6 доповнити новою частиною такого змісту:  «Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає:

перелік типових поствакцинальних ускладнень залежно від  інфекційної хвороби, проти якої було проведене профілактичне щеплення (далі — вакцинація);

порядок установлення причинного зв’язку між вакцинацією особи та поствакцинальними ускладненнями;

критерії створення колективного імунітету проти окремого вірусу в межах України;

склад інформації, яка підлягає оприлюдненню згідно з цим Законом».

Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо захисту населення від інфекційних хвороб

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає:

перелік типових поствакцинальних ускладнень залежно від  інфекційної хвороби, проти якої було проведене профілактичне щеплення (далі — вакцинація);

порядок установлення причинного зв’язку між вакцинацією особи та поствакцинальними ускладненнями;

критерії створення колективного імунітету проти окремого вірусу в межах України;

склад інформації, яка підлягає оприлюдненню згідно з цим Законом.

Стаття 17.

Громадяни та їх об’єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти через засоби масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані протиепідемічні заходи.

За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або приховування об’єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи органів, та закладів, зазначених у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із законом.

Громадяни та їх об’єднання мають право брати участь в обговоренні питань щодо розміщення та будівництва об’єктів, що можуть негативно впливати на епідемічну ситуацію, проєктів державних цільових, регіональних і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хвороб і вносити пропозиції з цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, установ і організацій.

3) Статтю 17  «Права та обов’язки громадян та їх об’єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб» викласти в такій редакції:

«Стаття 17. Оприлюднення інформації

Фізичні та юридичні особи мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти мережею Інтернет та через інші засоби масової інформації про епідемічну ситуацію. Порядок надання таких повідомлень установлюється Кабінетом Міністрів України. За відмову у наданні такої інформації, умисне перекручення або приховування об’єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи таких органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

повідомляє фізичних та юридичних осіб про запровадження (зміну, скасування) карантинних заходів (обмежень) не пізніше 7 календарних днів до дати їх запровадження (зміни, скасування);

щомісячно (під час дії карантинних заходів — щоденно)  оприлюднює відомості про загальну кількість захворівших, госпіталізованих, одужавших, померлих осіб та осіб, які отримали профілактичне щеплення, в тому числі в розрахунку на 100 тисяч населення;

періодично інформує фізичних та юридичних осіб про порядок та строки проведення профілактичних щеплень та їх черговість у розрізі основних соціально-демографічних груп та медичних показань; види доступних медичних імунобіологічних препаратів та їх генериків ( далі — вакцин), рівень їх ефективності; наявність (відсутність) виявлених поствакцинальних ускладнень; строки дії набутого стійкого імунітету від інфекційної хвороби (далі — імунної відповіді) залежно від типу (виду) вакцини. Якщо правила застосування вакцини не встановлюють граничні строки дії імунної відповіді, то вони встановлюється як шість місяців, наступних за місяцем, в якому особа отримала вакцинацію;

надає дозвіл на проведення профілактичних щеплень (вакцинації) приватними закладами охорони здоров’я за умови виконання вимог цього Закону;

оприлюднює закупівельні ціни окремих вакцин, придбаних за рахунок коштів Державного бюджету України, а у випадку надання дозволу на проведення вакцинації приватними закладами охорони здоров’я, — звертається до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення державних регульованих цін на надання приватних послуг з таких профілактичних щеплень.

Громадяни та їх об’єднання мають право брати участь в обговоренні питань про розміщення та будівництво об’єктів, що можуть негативно вплинути на епідемічну ситуацію, проєктів державних цільових, регіональних і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хвороб, а також уносити пропозиції з цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів державної санітарно-епідеміологічної служби. Надання вмотивованих відповідей на питання, поставлені громадянами та їх об’єднаннями, є передумовою затвердження зазначених рішень».

Стаття 17. Оприлюднення інформації

Фізичні та юридичні особи мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади охорони здоров’я зобов’язані періодично повідомляти мережею Інтернет та через інші засоби масової інформації про епідемічну ситуацію. Порядок надання таких повідомлень установлюється Кабінетом Міністрів України. За відмову у наданні такої інформації, умисне перекручення або приховування об’єктивних даних про захворювання населення на інфекційні хвороби посадові особи таких органів та закладів несуть відповідальність згідно із законом.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

 повідомляє фізичних та юридичних осіб про запровадження (зміну, скасування) карантинних заходів (обмежень) не пізніше 7 календарних днів до дати їх запровадження (зміни, скасування);

щомісячно (під час дії карантинних заходів — щоденно)  оприлюднює відомості про загальну кількість захворівших, госпіталізованих, одужавших, померлих осіб та осіб, які отримали профілактичне щеплення, в тому числі в розрахунку на 100 тисяч населення;

періодично інформує фізичних та юридичних осіб про порядок та строки проведення профілактичних щеплень та їх черговість у розрізі основних соціально-демографічних груп та медичних показань; види доступних медичних імунобіологічних препаратів та їх генериків ( далі — вакцин), рівень їх ефективності; наявність (відсутність) виявлених поствакцинальних ускладнень; строки дії набутого стійкого імунітету від інфекційної хвороби (далі — імунної відповіді) залежно від типу (виду) вакцини. Якщо правила застосування вакцини не встановлюють граничні строки дії імунної відповіді, то вони встановлюється як шість місяців, наступних за місяцем, в якому особа отримала вакцинацію;

надає дозвіл на проведення профілактичних щеплень (вакцинації) приватними закладами охорони здоров’я за умови виконання вимог цього Закону;

 оприлюднює закупівельні ціни окремих вакцин, придбаних за рахунок коштів Державного бюджету України, а у випадку надання дозволу на проведення вакцинації приватними закладами охорони здоров’я, — звертається до Кабінету Міністрів України з пропозицією про встановлення державних регульованих цін на надання приватних послуг з таких профілактичних щеплень.

Громадяни та їх об’єднання мають право брати участь в обговоренні питань про розміщення та будівництво об’єктів, що можуть негативно вплинути на епідемічну ситуацію, проєктів державних цільових, регіональних і місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних хвороб, а також уносити пропозиції з цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, органів державної санітарно-епідеміологічної служби. Надання вмотивованих відповідей на питання, поставлені громадянами та їх об’єднаннями, є передумовою затвердження зазначених рішень.

Стаття 29. Карантин

Частини 7–9 відсутні.

4) Статтю 29 «Карантин» доповнити частинами сьомою — дев’ятою такого змісту:

«Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб приймає рішення про непоширення частини або всіх карантинних заходів на вакцинованих осіб та/або осіб, аналіз крові яких засвідчує наявність стійкого імунітету від відповідного вірусу (далі — імунної відповіді), та спрямовує таке рішення на розгляд Кабінету Міністрів України, який може прийняти рішення про запровадження спеціального документу (в тому числі електронного) для засвідчення факту вакцинування особи та/або проходження нею аналізу крові на наявність імунної відповіді, з урахуванням того, що:

на дані, які містяться в спеціальному документі, поширюються вимоги Закону України  «Про захист персональних даних»;

строк дії спеціального документу не може перевищувати встановлений строк дії імунної відповіді, визначений для окремої вакцини (медичного імунобіологічного препарату);

спеціальний документ надається виключно за бажанням вакцинованих осіб та є безоплатним;

правила користування спеціальним документом не можуть призводити до звуження прав громадян згідно із статтею 24 Конституції України.

Кабінет Міністрів України визначає назву такого спеціального документу, порядок його видачі та відкликання, включення (виключення) його даних до (з) відповідного державного реєстру, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Фізичні особи, які бажають отримати такий спеціальний документ, але не підпадають під загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок захворювання на інфекційну хворобу та/або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями згідно із частиною третьою статті 41 цього Закону, зобов’язані укласти зі страховиками — резидентами України (крім Фонду) договір страхування відповідальності перед третіми особами на випадок їх захворювання на інфекційну хворобу, проти якої було проведене профілактичне щеплення страхувальника та/або на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (нанесення шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третьої особи)», якщо інше не визначено міжнародними договорами України про взаємне визнання подібних спеціальних документів».

Стаття 29. Карантин

«Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб приймає рішення про непоширення частини або всіх карантинних заходів на вакцинованих осіб та/або осіб, аналіз крові яких засвідчує наявність стійкого імунітету від відповідного вірусу (далі — імунної відповіді), та спрямовує таке рішення на розгляд Кабінету Міністрів України, який може прийняти рішення про запровадження спеціального документу (в тому числі електронного) для засвідчення факту вакцинування особи та/або проходження нею аналізу крові на наявність імунної відповіді, з урахуванням того, що:

на дані, які містяться в спеціальному документі, поширюються вимоги Закону України  «Про захист персональних даних»;

строк дії спеціального документу не може перевищувати встановлений строк дії імунної відповіді, визначений для окремої вакцини (медичного імунобіологічного препарату);  

спеціальний документ надається виключно за бажанням вакцинованих осіб та є безоплатним;

правила користування спеціальним документом не можуть призводити до звуження прав громадян згідно із статтею 24 Конституції України.

Кабінет Міністрів України визначає назву такого спеціального документу, порядок його видачі та відкликання, включення (виключення) його даних до (з) відповідного державного реєстру, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Фізичні особи, які бажають отримати такий спеціальний документ, але не підпадають під загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок захворювання на інфекційну хворобу та/або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями згідно із частиною третьою статті 41 цього Закону, зобов’язані укласти зі страховиками — резидентами України (крім Фонду) договір страхування відповідальності перед третіми особами на випадок їх захворювання на інфекційну хворобу, проти якої було проведене профілактичне щеплення страхувальника та/або на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (нанесення шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третьої особи)», якщо інше не визначено міжнародними договорами України про взаємне визнання подібних спеціальних документів».

 

Розділ VIII1 «ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ ВАКЦИНОВАНИХ ОСІБ» відсутній. 5. Доповнити Закон новим Розділом VIII1 такого змісту:

«РОЗДІЛ VIII1. ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ ВАКЦИНОВАНИХ ОСІБ

Стаття 41. Статус застрахованих осіб

Особи, які підлягають обов’язковому профілактичному щепленню  згідно із статтею 12 цього Закону, а також особи, які добровільно отримують профілактичне щеплення від інфекційної хвороби протягом строків дії карантинних заходів (обмежень), (далі — вакциновані особи), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу проти якої було проведене профілактичне щеплення та на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (далі — державному страхуванню вакцинованих осіб).

За винятками, визначеними в частині третій цієї статті, державне страхування поширюється на вакцинованих осіб незалежно від їх віку та/або наявності відповідного страхового стажу згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та/або сплати єдиного внеску згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Не підлягають державному страхуванню вакциновані особи, які:

а) є громадянами іноземних країн або особами без громадянства, якщо інше не встановлене міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;

б) є громадянами України, які здійснили вакцинацію проти інфекційної хвороби за межами України (виключно щодо страхових ризиків, які виникають  у зв’язку з такою вакцинацією), якщо інше не встановлене міжнародними договорами України про взаємне визнання вакцин та результатів вакцинації;

в) є громадянами України, які здійснили платну вакцинацію проти інфекційної хвороби у приватних закладах охорони здоров’я (виключно щодо страхових ризиків, які виникають у зв’язку з такою вакцинацією);

г) були вакциновані медичними імунобіологічними препаратами,  державна реєстрація яких (у тому числі під зобов’язання для екстреного медичного застосування) в Україні не проведена.

Залежно від виду страхового випадку державне страхування вакцинованих осіб є різновидом державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та/або медичного страхування, передбачених законами України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Для цілей цього Розділу страховиком є Фонд соціального страхування України (далі — Фонд).

 

Стаття 42. Страхові випадки

Залежно від видів ризиків та строків настання, державне страхування вакцинованих осіб поширюється на такі страхові випадки:

а) захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями (у тому числі тих, що призводять до постійної або тимчасової втрати працездатності), протягом строку від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного  медичного імунобіологічного препарату (вакцини);

б) переривання вагітності внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, протягом будь-якого строку вагітності вакцинованої особи незалежно від строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини), та/або перинатальної смерті плоду (дитини) внаслідок таких захворювань вагітної особи або дитини;

в) інвалідності внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, протягом строку від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини), незалежно від ступеню втрати здоров’я (професійної працездатності) та дати проведення медико-соціальної експертизи;

г) смерті внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, якщо дата смерті або її державна реєстрація припадають на період від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини).

 

Стаття 43. Установлення причинного зв’язку між вакцинацією та захворюваннями вакцинованої особи

Причинний зв’язок між вакцинацією та захворюваннями на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями,  встановлюється в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Причинний зв’язок не встановлюється для призначення одноразової страхової виплати (її виплати) на користь вакцинованої особи у випадках:

а) переривання вагітності (крім штучного) або перинатальної смерті (смерті плоду в перинатальному періоді, мертвонародження,  смерті дитини на  першому тижні після пологів), які настали протягом 40 тижнів після тижня, в якому була проведена вакцинація;

б) інвалідності, яка  настала за природними причинами протягом строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідної вакцини, але не пізніше 165 календарних днів після дня вакцинації, а саме від хвороб або травм, які стали наслідком захворювання або призвели до патологічних процесів, ускладнень вагітності, перебігу пологів або протягом післяпологового періоду, підтверджених лікарським свідоцтвом відповідно до законодавства;

в) смерті, яка настала за природними причинами протягом строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідної вакцини, але не пізніше 365 календарних днів після дня вакцинації, а саме від хвороб або травм, які стали наслідком захворювання або призвели до патологічних процесів, ускладнень вагітності, перебігу пологів або протягом післяпологового періоду, підтверджених патологоанатомом (лікарським свідоцтвом) відповідно до законодавства.

Строк надання висновків про оцінку наявності (відсутності) такого причинного зв’язку не може перевищувати 30 календарних днів, наступних за днем отримання підтверджуючих документів особою, яка здійснює таку оцінку. Якщо висновки не надаються у зазначений строк, то вважається, що причинний зв’язок встановлено, а Фонд зобов’язаний надати вигодонабувачеві відповідну страхову виплату в  строки, визначені статтею 47 цього Закону.

 

Стаття 44.  Визначення страхових виплат

Страховими виплатами є грошові суми, які в разі настання страхового випадку зараховуються на рахунок вигодонабувача. Страхові виплати поділяються на періодичні та одноразові.

Періодичні страхові виплати надаються при тимчасовій втраті працездатності вакцинованої особи та при захворюваннях непрацездатних вакцинованих осіб внаслідок настання страхового випадку, передбаченого пунктом «а» частини першої статті 42 цього Закону.

Одноразові страхові виплати надаються при настанні страхових випадків, передбачених у пунктах «б»–«г» частини першої статті 42 цього Закону.

Додатково до періодичних страхових виплат вакциновані особи також можуть отримати одноразові страхові виплати, якщо страхові випадки, передбачені в статті 42 цього Закону, наступають одночасно або послідовно протягом періодів страхування ризиків, визначених у статті 49 цього Закону.

Страхова виплата не може бути обтяженою будь-якими стягненнями, накладеними на належного вигодонабувача, та не підлягає оподаткуванню, в тому числі при розподілі спадкової маси.

На страхову виплату не може бути накладений арешт, стягнення або зупинення операцій з її сумою, крім випадків, якщо страхова виплата була отримана неналежним вигодонабувачем.

Належним вигодонабувачем вважається особа, яка підпадає під дію цього Розділу незалежно від того, чи підпадає така особа під дію статті 27 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» або під визначення застрахованої особи згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» чи ні.

 

Стаття 45. Вигодонабувачі страхових виплат

Вигодонабувачем страхової виплати є вакцинована особа, а в разі втрати дієздатності або смерті — член подружжя, опікун (піклувальник) або спадкоємці вакцинованої особи, з урахуванням того, що:

а) вигодонабувачем страхової виплати в разі настання страхового випадку, визначеного в пункті «б» статті 42 цього Закону, є мати. Сума такої страхової виплати не включається до складу спільної сумісної/часткової власності подружжя та не підпадає під дію норм шлюбного контракту (за наявності);

б) вигодонабувачем страхової виплати в разі настання страхового випадку, визначеного в пункті «г» статті 42 цього Закону, є інший член подружжя, а при його відсутності — інші спадкоємці померлої вакцинованої особи, в цьому випадку сума страхової виплати включається до складу спадкової маси та розподіляється у порядку спадкування, визначеного законодавством України.

На вигодонабувачів страхових виплат не поширюються вікові обмеження, визначені Законом України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

 

Стаття 46. Строки призначення страхових виплат

Одноразові страхові виплати, які не потребують встановлення причинного зв’язку згідно із частиною другою статті 43 цього Закону, призначаються протягом 10 банківських днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують факт настання страхового випадку. Перелік таких документів та вимоги до їх форм встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціального центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Періодичні та одноразові страхові виплати, які потребують встановлення причинного зв’язку згідно із частиною першою статті 43 цього Закону, призначаються протягом 30 банківських днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують такий причинний зв’язок, або протягом 10 банківських днів, наступних за спливом граничного строку, визначеного в частині третій статті 43 цього Закону (у разі неподання таких документів).

 

Стаття 47. Строки надання страхових виплат

Періодичні страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються Фондом у строки, передбачені трудовим законодавством України для виплат заробітних плат (інших подібних доходів) найманим особам. Періодичні страхові виплати у зв’язку настанням інших страхових випадків, передбачених статтею 42 цього Закону, надаються в строки, встановлені законами України для надання відповідної державної соціальної допомоги.

Одноразові страхові виплати надаються в повному обсязі протягом 30 календарних днів, наступних за днем їх призначення.

Страхові виплати на користь вигодонабувачів, інших ніж вакцинована особа, надаються в повному обсязі  протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують право на отримання страхових виплат такими іншими вигодонабувачами.

На суми прострочених страхових виплат (не наданих вигодонабувачу в зазначені цією статтею строки), нараховується пеня в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного банку України. Пеня підлягає самостійній сплаті Фондом у повному розмірі на користь вигодонабувача в складі першої наступної страхової виплати після затримки, а в разі несплати — додається до суми простроченої страхової виплати, на яку нараховується пеня (капіталізується). Вакцинована особа, яка підпадає під дію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», може прийняти рішення про врахування сум прострочених страхових виплат та нарахованої пені (за наявності) в зменшення її зобов’язань або заборгованості за єдиним внеском, який сплачується самостійно такою особою. Порядок та строки такого врахування (заліку) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та Фондом  загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Надання періодичних страхових виплат припиняється у зв’язку з:

а) одужанням застрахованої вакцинованої особи від інфекційної хвороби проти якої було проведене профілактичне щеплення та/або хвороб, спричинених поствакцинальними ускладненнями, підтвердженого лікарським свідоцтвом відповідно до законодавства;

б) смертю вакцинованої особи;

в) спливом періодів страхування ризиків, визначених згідно із статтею 49 цього Закону;

г) визнанням особи неналежним вигодонабувачем та/або припиненням згідно із статтею 27 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

 

Стаття 48. Порядок зарахування страхових виплат

Суми страхових виплат зараховуються на рахунки вигодонабувачів, відкритих ними за власним бажанням в будь-яких банках України, які мають ліцензію на надання банківських послуг фізичним особам, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Не дозволяється:

а) зарахування сум страхових виплат на рахунки вигодонабувачів, відкритих у банках, віднесених Національним банком України до проблемних або неплатоспроможних згідно з Розділом V Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також в іноземних банках;

б) надання страхових виплат готівкою або в будь-яких формах, відмінних від безготівкової гривні, крім випадку заліку (зменшення) її зобов’язань або боргу за єдиним внеском згідно із частиною п’ятою статті 47 цього Закону.

 

Стаття 49. Періоди страхування ризиків

Період страхування ризиків розпочинається від дня вакцинації особи та завершується днем, в якому спливає граничний строк дії імунної відповіді, встановлений правилами застосування відповідної вакцини, але не більше 365 календарних днів, наступних за днем вакцинації.

Якщо правила застосування відповідної вакцини не встановлюють граничний строк дії імунної відповіді, то період страхування ризиків дорівнює 183 календарним дням, наступних за днем вакцинації.

За поданням спеціального центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України може встановити більш довгі періоди страхування ризиків, які виникають внаслідок вакцинації осіб окремими медичними імунобіологічними препаратами (вакцинами).

 

Стаття 50.  Розміри періодичних страхових виплат на користь вакцинованих осіб

 

Розмір щомісячної періодичної страхової виплати становить:

а) для працездатних осіб, які на дату вакцинації отримували дохід як заробітна плата (інші подібні доходи) відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору та/або як самозайнята особа чи підприємець, — 100 відсотків від розміру задекларованої середньомісячної заробітної плати (інших подібних доходів), на яку нараховувався єдиний внесок згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», отриманої вакцинованою особою протягом 12 місяців, попередніх місяцю, в якому була проведена вакцинація, але не менше мінімального місячного розміру заробітної плати, встановленого на дату страхової виплати;

б) для працездатних осіб, які не підпадають під визначення пункту «а» цієї частини, та непрацездатних осіб, — 100 відсотків від сум періодичних державних соціальних допомог, установлених згідно із законами України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», але не менше 100 відсотків від розміру прожиткового мінімуму, встановленого згідно із законодавством для відповідних соціальних і демографічних груп населення, до яких належала вакцинована особа на дату страхової виплати.

У разі надання періодичних страхових виплат, які потребують установлення причинного зв’язку згідно із частиною першою статті 43 цього Закону, розмір першої страхової виплати розраховується за період від дня вакцинації до дня фактичного надання першої страхової виплати.

Періодичні страхові виплати, призначені у зв’язку з постійною або тимчасовою втратою працездатності вакцинованої особи, не можуть надаватися іншим вигодонабувачам, якщо інше не встановлене законами України щодо надання державних соціальних допомог або міжнародними договорами України, згода на укладення яких була надана Верховною Радою України.

 

Стаття 51. Розміри одноразових страхових виплат  на користь вакцинованих осіб або інших вигодонабувачів

Розміри одноразових страхових виплат становлять:

а) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «б» частини першої статті 42 цього Закону — в розмірі 250 прожиткових мінімумів, встановлених законодавством для працездатних осіб на дату настання страхового випадку;

б) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «в» частини першої статті 42 цього Закону (інвалідності), — в розмірах:

100 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається І група інвалідності;

50 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається ІІ група інвалідності;

20 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається ІІІ група інвалідності;

в) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «г» частини першої статті 42 цього Закону (смерті), — в розмірі 350 прожиткових мінімумів установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку.

Одноразові страхові виплати, встановлені цією статтею:

а) є додатковими до сум державної соціальної допомоги, які надаються згідно із частинами другою – сьомою статті 36 цього Закону медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я та/або  вакцинованим особам, які підпадають під дію законів, визначених в пункті «б» частини першої статті 50 цього Закону;

б) не можуть замінювати державну соціальну допомогу або братися до уваги під час розрахунку розміру її суми згідно із законодавством;

в) не можуть братися до уваги для розрахунку розміру та умов надання страхових виплат на користь вакцинованих осіб, передбачених договорами добровільного страхування.

 

Стаття 52. Відшкодування витрат (збитків) вакцинованої особи, не покритих страховими виплатами

Якщо внаслідок підтвердження невідповідностей між фактичними даними та офіційно оприлюдненими рівнями ефективності окремої вакцини, наявності (відсутності) поствакцинальних ускладнень, строків дії імунної відповіді тощо вакцинована особа захворює на інфекційну хворобу проти якої була проведена державна вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, то документально підтверджені витрати такої вакцинованої особи на лікування та реабілітацію, не покриті страховими виплатами Фонду згідно із статтями 50 — 51 цього Закону (збитки), відшкодовуються за рахунок спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб згідно із статтями 1173–1174 Цивільного кодексу України.

Якщо посадова (службова) особа спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб знала або мала знати про наявність таких невідповідностей, але зареєструвала чи сприяла реєстрації такої вакцини, то Кабінет Міністрів України або спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб зобов’язаний скористатися правом зворотної вимоги (регресу) до такої посадової (службової)  особи на повну суму відшкодованих збитків згідно зі статтею 1191 Цивільного кодексу України.

Якщо  службова особа порушує правила зберігання, транспортування або застосування вакцини, внаслідок чого вакцинована особа захворює на інфекційну хворобу проти якої була проведена державна вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, то залежно від розміру шкоди, нанесеної вакцинованій особі, така службова особа підпадає під юридичну відповідальність, встановлену законом за службову недбалість, у тому числі згідно частинами першою – другою статті 367 Кримінального кодексу України.

Кабінет Міністрів України встановлює порядок підтвердження таких невідповідностей, правила документального підтвердження збитків (розміру нанесеної шкоди), а також порядок звернення зворотної вимоги (регресу) до зазначених посадових (службових) осіб.

 

Стаття 53. Відшкодування витрат Фонду на надання страхових виплат

Фонд покриває витрати на надання страхових виплат, передбачених цим Розділом, за рахунок доходів власного бюджету та резерву коштів. Такі витрати Фонду відшкодовуються за рахунок загального фонду Державного бюджету України, якщо:

а) суми періодичних страхових виплат, визначених згідно з пунктом «а» частини першої статті 50 цього Закону,  перевищують суми страхових виплат, визначених згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в розрахунку на застраховану особу (в розмірі такого перевищення);

б) страхові виплати надаються вакцинованій особі, яка не підпадає під визначення застрахованої особи згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в розмірі таких страхових виплат);

в) Фонд надає одноразові страхові виплати, передбачені в частині третій статті 44 цього Закону (в розмірі таких страхових виплат).

Кабінет Міністрів України:

а) щорічно передбачає відповідні бюджетні призначення центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, на трансферт Фонду;

б) виступає із законодавчою пропозицією про внесення відповідних змін до Закону України про Державний бюджет України поточного бюджетного періоду в разі недостатності таких бюджетних призначень. Відшкодування тимчасових касових розривів Фонду відбувається за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, а при недостатності — за рахунок безвідсоткових позичок з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

в) відображає в Бюджетній декларації на наступний рік загальну суму коштів, яка  спрямовується Фонду на формування резерву коштів для покриття сум страхових виплат, пов’язаних з епідеміями (пандеміями).

 

Стаття 54. Відшкодування витрат Державного та місцевих бюджетів на лікування та реабілітацію осіб, щеплених (вакцинованих) приватними закладами охорони здоров’я

Витрати державних (комунальних) закладів охорони здоров’я, а також інших суб’єктів реабілітації, визначених Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», на лікування та реабілітацію осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційної хвороби від приватних закладів охорони здоров’я (у разі надання дозволу згідно із статтею 29 цього Закону), але захворіли на таку інфекційну хворобу та/або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, відшкодовуються за рахунок таких приватних закладів охорони здоров’я та/або за рахунок страхових компаній, які застрахували ризики таких захворювань як передумову вакцинування особи в приватних закладах охорони здоров’я.

Суми таких відшкодувань зараховуються до бюджету, за рахунок якого утримується такий державний (комунальний) заклад охорони здоров’я, та спрямовуються на його фінансування.

Порядок визначення розміру та строків надання (стягнення) таких відшкодувань від приватних закладів охорони здоров’я визначається Кабінетом Міністрів України. У випадку відмови надання такого відшкодування або затримки понад встановлені строки, сума відшкодування стягується в порядку звернення зворотної вимоги (регресу) до такого приватного закладу охорони здоров’я (страхової компанії), визначеному статтею 1191 Цивільного кодексу України».

Розділ VIIІ1. ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ ВАКЦИНОВАНИХ ОСІБ

Стаття 41. Статус застрахованих осіб

Особи, які підлягають обов’язковому профілактичному щепленню  згідно із статтею 12 цього Закону, а також особи, які добровільно отримують профілактичне щеплення від інфекційної хвороби протягом строків дії карантинних заходів (обмежень), (далі — вакциновані особи), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу проти якої було проведене профілактичне щеплення та на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (далі — державному страхуванню вакцинованих осіб).

За винятками, визначеними в частині третій цієї статті, державне страхування поширюється на вакцинованих осіб незалежно від їх віку та/або наявності відповідного страхового стажу згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та/або сплати єдиного внеску згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Не підлягають державному страхуванню вакциновані особи, які:

 а) є громадянами іноземних країн або особами без громадянства, якщо інше не встановлене міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України;  

б) є громадянами України, які здійснили вакцинацію проти інфекційної хвороби за межами України (виключно щодо страхових ризиків, які виникають  у зв’язку з такою вакцинацією), якщо інше не встановлене міжнародними договорами України про взаємне визнання вакцин та результатів вакцинації; 

в) є громадянами України, які здійснили платну вакцинацію проти інфекційної хвороби у приватних закладах охорони здоров’я (виключно щодо страхових ризиків, які виникають у зв’язку з такою вакцинацією);

г) були вакциновані медичними імунобіологічними препаратами,  державна реєстрація яких (у тому числі під зобов’язання для екстреного медичного застосування) в Україні не проведена.

Залежно від виду страхового випадку державне страхування вакцинованих осіб є різновидом державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та/або медичного страхування, передбачених законами України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Для цілей цього Розділу страховиком є Фонд соціального страхування України (далі — Фонд). 

 

Стаття 42. Страхові випадки

Залежно від видів ризиків та строків настання, державне страхування вакцинованих осіб поширюється на такі страхові випадки:

а) захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями (у тому числі тих, що призводять до постійної або тимчасової втрати працездатності), протягом строку від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного  медичного імунобіологічного препарату (вакцини); 

б) переривання вагітності внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, протягом будь-якого строку вагітності вакцинованої особи незалежно від строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини), та/або перинатальної смерті плоду (дитини) внаслідок таких захворювань вагітної особи або дитини;

в) інвалідності внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, протягом строку від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини), незалежно від ступеню втрати здоров’я (професійної працездатності) та дати проведення медико-соціальної експертизи;  

г) смерті внаслідок захворювання на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, якщо дата смерті або її державна реєстрація припадають на період від дня вакцинації до дня, в якому закінчується строк дії імунної відповіді, встановлений для відповідного медичного імунобіологічного препарату (вакцини).

 

Стаття 43. Установлення причинного зв’язку між вакцинацією та захворюваннями вакцинованої особи

Причинний зв’язок між вакцинацією та захворюваннями на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями,  встановлюється в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Причинний зв’язок не встановлюється для призначення одноразової страхової виплати (її виплати) на користь вакцинованої особи у випадках:

а) переривання вагітності (крім штучного) або перинатальної смерті (смерті плоду в перинатальному періоді, мертвонародження,  смерті дитини на  першому тижні після пологів), які настали протягом 40 тижнів після тижня, в якому була проведена вакцинація;

 б) інвалідності, яка  настала за природними причинами протягом строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідної вакцини, але не пізніше 165 календарних днів після дня вакцинації, а саме від хвороб або травм, які стали наслідком захворювання або призвели до патологічних процесів, ускладнень вагітності, перебігу пологів або протягом післяпологового періоду, підтверджених лікарським свідоцтвом відповідно до законодавства;

в) смерті, яка настала за природними причинами протягом строку дії імунної відповіді, встановленого для відповідної вакцини, але не пізніше 365 календарних днів після дня вакцинації, а саме від хвороб або травм, які стали наслідком захворювання або призвели до патологічних процесів, ускладнень вагітності, перебігу пологів або протягом післяпологового періоду, підтверджених патологоанатомом (лікарським свідоцтвом) відповідно до законодавства.

Строк надання висновків про оцінку наявності (відсутності) такого причинного зв’язку не може перевищувати 30 календарних днів, наступних за днем отримання підтверджуючих документів особою, яка здійснює таку оцінку. Якщо висновки не надаються у зазначений строк, то вважається, що причинний зв’язок встановлено, а Фонд зобов’язаний надати вигодонабувачеві відповідну страхову виплату в  строки, визначені статтею 47 цього Закону.

 

Стаття 44.  Визначення страхових виплат

Страховими виплатами є грошові суми, які в разі настання страхового випадку зараховуються на рахунок вигодонабувача. Страхові виплати поділяються на періодичні та одноразові.

Періодичні страхові виплати надаються при тимчасовій втраті працездатності вакцинованої особи та при захворюваннях непрацездатних вакцинованих осіб внаслідок настання страхового випадку, передбаченого пунктом «а» частини першої статті 42 цього Закону.

Одноразові страхові виплати надаються при настанні страхових випадків, передбачених у пунктах «б»–«г» частини першої статті 42 цього Закону.

Додатково до періодичних страхових виплат вакциновані особи також можуть отримати одноразові страхові виплати, якщо страхові випадки, передбачені в статті 42 цього Закону, наступають одночасно або послідовно протягом періодів страхування ризиків, визначених у статті 49 цього Закону.

        Страхова виплата не може бути обтяженою будь-якими стягненнями, накладеними на належного вигодонабувача, та не підлягає оподаткуванню, в тому числі при розподілі спадкової маси. 

       На страхову виплату не може бути накладений арешт, стягнення або зупинення операцій з її сумою, крім випадків, якщо страхова виплата була отримана неналежним вигодонабувачем.

       Належним вигодонабувачем вважається особа, яка підпадає під дію цього Розділу незалежно від того, чи підпадає така особа під дію статті 27 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» або під визначення застрахованої особи згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» чи ні.    

 

Стаття 45. Вигодонабувачі страхових виплат

Вигодонабувачем страхової виплати є вакцинована особа, а в разі втрати дієздатності або смерті — член подружжя, опікун (піклувальник) або спадкоємці вакцинованої особи, з урахуванням того, що:

а) вигодонабувачем страхової виплати в разі настання страхового випадку, визначеного в пункті «б» статті 42 цього Закону, є мати. Сума такої страхової виплати не включається до складу спільної сумісної/часткової власності подружжя та не підпадає під дію норм шлюбного контракту (за наявності);  

б) вигодонабувачем страхової виплати в разі настання страхового випадку, визначеного в пункті «г» статті 42 цього Закону, є інший член подружжя, а при його відсутності — інші спадкоємці померлої вакцинованої особи, в цьому випадку сума страхової виплати включається до складу спадкової маси та розподіляється у порядку спадкування, визначеного законодавством України.

На вигодонабувачів страхових виплат не поширюються вікові обмеження, визначені Законом України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

 

Стаття 46. Строки призначення страхових виплат

Одноразові страхові виплати, які не потребують встановлення причинного зв’язку згідно із частиною другою статті 43 цього Закону, призначаються протягом 10 банківських днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують факт настання страхового випадку. Перелік таких документів та вимоги до їх форм встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціального центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Періодичні та одноразові страхові виплати, які потребують встановлення причинного зв’язку згідно із частиною першою статті 43 цього Закону, призначаються протягом 30 банківських днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують такий причинний зв’язок, або протягом 10 банківських днів, наступних за спливом граничного строку, визначеного в частині третій статті 43 цього Закону (у разі неподання таких документів).

 

Стаття 47. Строки надання страхових виплат

Періодичні страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються Фондом у строки, передбачені трудовим законодавством України для виплат заробітних плат (інших подібних доходів) найманим особам. Періодичні страхові виплати у зв’язку настанням інших страхових випадків, передбачених статтею 42 цього Закону, надаються в строки, встановлені законами України для надання відповідної державної соціальної допомоги.

Одноразові страхові виплати надаються в повному обсязі протягом 30 календарних днів, наступних за днем їх призначення.

Страхові виплати на користь вигодонабувачів, інших ніж вакцинована особа, надаються в повному обсязі  протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання Фондом документів, які підтверджують право на отримання страхових виплат такими іншими вигодонабувачами.

На суми прострочених страхових виплат (не наданих вигодонабувачу в зазначені цією статтею строки), нараховується пеня в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного банку України. Пеня підлягає самостійній сплаті Фондом у повному розмірі на користь вигодонабувача в складі першої наступної страхової виплати після затримки, а в разі несплати — додається до суми простроченої страхової виплати, на яку нараховується пеня (капіталізується). Вакцинована особа, яка підпадає під дію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», може прийняти рішення про врахування сум прострочених страхових виплат та нарахованої пені (за наявності) в зменшення її зобов’язань або заборгованості за єдиним внеском, який сплачується самостійно такою особою. Порядок та строки такого врахування (заліку) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та Фондом  загальнообов’язкового державного соціального страхування. 

 Надання періодичних страхових виплат припиняється у зв’язку з:

 а) одужанням застрахованої вакцинованої особи від інфекційної хвороби проти якої було проведене профілактичне щеплення та/або хвороб, спричинених поствакцинальними ускладненнями, підтвердженого лікарським свідоцтвом відповідно до законодавства;

б) смертю вакцинованої особи;

в) спливом періодів страхування ризиків, визначених згідно із статтею 49 цього Закону;

г) визнанням особи неналежним вигодонабувачем та/або припиненням згідно із статтею 27 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».  

 

Стаття 48. Порядок зарахування страхових виплат 

Суми страхових виплат зараховуються на рахунки вигодонабувачів, відкритих ними за власним бажанням в будь-яких банках України, які мають ліцензію на надання банківських послуг фізичним особам, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Не дозволяється:

а) зарахування сум страхових виплат на рахунки вигодонабувачів, відкритих у банках, віднесених Національним банком України до проблемних або неплатоспроможних згідно з Розділом V Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також в іноземних банках;

б) надання страхових виплат готівкою або в будь-яких формах, відмінних від безготівкової гривні, крім випадку заліку (зменшення) її зобов’язань або боргу за єдиним внеском згідно із частиною п’ятою статті 47 цього Закону. 

 

Стаття 49. Періоди страхування ризиків

Період страхування ризиків розпочинається від дня вакцинації особи та завершується днем, в якому спливає граничний строк дії імунної відповіді, встановлений правилами застосування відповідної вакцини, але не більше 365 календарних днів, наступних за днем вакцинації.

Якщо правила застосування відповідної вакцини не встановлюють граничний строк дії імунної відповіді, то період страхування ризиків дорівнює 183 календарним дням, наступних за днем вакцинації.

За поданням спеціального центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України може встановити більш довгі періоди страхування ризиків, які виникають внаслідок вакцинації осіб окремими медичними імунобіологічними препаратами (вакцинами).

 

Стаття 50.  Розміри періодичних страхових виплат на користь вакцинованих осіб

         

Розмір щомісячної періодичної страхової виплати становить:

 а) для працездатних осіб, які на дату вакцинації отримували дохід як заробітна плата (інші подібні доходи) відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору та/або як самозайнята особа чи підприємець, — 100 відсотків від розміру задекларованої середньомісячної заробітної плати (інших подібних доходів), на яку нараховувався єдиний внесок згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», отриманої вакцинованою особою протягом 12 місяців, попередніх місяцю, в якому була проведена вакцинація, але не менше мінімального місячного розміру заробітної плати, встановленого на дату страхової виплати;

б) для працездатних осіб, які не підпадають під визначення пункту «а» цієї частини, та непрацездатних осіб, — 100 відсотків від сум періодичних державних соціальних допомог, установлених згідно із законами України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», але не менше 100 відсотків від розміру прожиткового мінімуму, встановленого згідно із законодавством для відповідних соціальних і демографічних груп населення, до яких належала вакцинована особа на дату страхової виплати.

У разі надання періодичних страхових виплат, які потребують установлення причинного зв’язку згідно із частиною першою статті 43 цього Закону, розмір першої страхової виплати розраховується за період від дня вакцинації до дня фактичного надання першої страхової виплати.

Періодичні страхові виплати, призначені у зв’язку з постійною або тимчасовою втратою працездатності вакцинованої особи, не можуть надаватися іншим вигодонабувачам, якщо інше не встановлене законами України щодо надання державних соціальних допомог або міжнародними договорами України, згода на укладення яких була надана Верховною Радою України.  

 

Стаття 51. Розміри одноразових страхових виплат  на користь вакцинованих осіб або інших вигодонабувачів

Розміри одноразових страхових виплат становлять:

а) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «б» частини першої статті 42 цього Закону — в розмірі 250 прожиткових мінімумів, встановлених законодавством для працездатних осіб на дату настання страхового випадку;

 б) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «в» частини першої статті 42 цього Закону (інвалідності), — в розмірах:

100 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається І група інвалідності;

50 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається ІІ група інвалідності; 

20 прожиткових мінімумів, установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку, якщо вакцинованій особі призначається ІІІ група інвалідності; 

 в) при настанні страхового випадку, передбаченого в пункті «г» частини першої статті 42 цього Закону (смерті), — в розмірі 350 прожиткових мінімумів установлених законодавством для працездатної особи на дату настання страхового випадку.

  Одноразові страхові виплати, встановлені цією статтею:

  а) є додатковими до сум державної соціальної допомоги, які надаються згідно із частинами другою – сьомою статті 36 цього Закону медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я та/або  вакцинованим особам, які підпадають під дію законів, визначених в пункті «б» частини першої статті 50 цього Закону;

  б) не можуть замінювати державну соціальну допомогу або братися до уваги під час розрахунку розміру її суми згідно із законодавством;

  в) не можуть братися до уваги для розрахунку розміру та умов надання страхових виплат на користь вакцинованих осіб, передбачених договорами добровільного страхування.

 

Стаття 52. Відшкодування витрат (збитків) вакцинованої особи, не покритих страховими виплатами

Якщо внаслідок підтвердження невідповідностей між фактичними даними та офіційно оприлюдненими рівнями ефективності окремої вакцини, наявності (відсутності) поствакцинальних ускладнень, строків дії імунної відповіді тощо вакцинована особа захворює на інфекційну хворобу проти якої була проведена державна вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, то документально підтверджені витрати такої вакцинованої особи на лікування та реабілітацію, не покриті страховими виплатами Фонду згідно із статтями 50–51 цього Закону (збитки), відшкодовуються за рахунок спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб згідно із статтями 1173–1174 Цивільного кодексу України.  

Якщо посадова (службова) особа спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб знала або мала знати про наявність таких невідповідностей, але зареєструвала чи сприяла реєстрації такої вакцини, то Кабінет Міністрів України або спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб зобов’язаний скористатися правом зворотної вимоги (регресу) до такої посадової (службової)  особи на повну суму відшкодованих збитків згідно зі статтею 1191 Цивільного кодексу України.

Якщо  службова особа порушує правила зберігання, транспортування або застосування вакцини, внаслідок чого вакцинована особа захворює на інфекційну хворобу проти якої була проведена державна вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, то залежно від розміру шкоди, нанесеної вакцинованій особі, така службова особа підпадає під юридичну відповідальність, встановлену законом за службову недбалість, у тому числі згідно частинами першою – другою статті 367 Кримінального кодексу України. 

Кабінет Міністрів України встановлює порядок підтвердження таких невідповідностей, правила документального підтвердження збитків (розміру нанесеної шкоди), а також порядок звернення зворотної вимоги (регресу) до зазначених посадових (службових) осіб.   

 

Стаття 53. Відшкодування витрат Фонду на надання страхових виплат 

Фонд покриває витрати на надання страхових виплат, передбачених цим Розділом, за рахунок доходів власного бюджету та резерву коштів. Такі витрати Фонду відшкодовуються за рахунок загального фонду Державного бюджету України, якщо:

а) суми періодичних страхових виплат, визначених згідно з пунктом «а» частини першої статті 50 цього Закону,  перевищують суми страхових виплат, визначених згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в розрахунку на застраховану особу (в розмірі такого перевищення);

б) страхові виплати надаються вакцинованій особі, яка не підпадає під визначення застрахованої особи згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в розмірі таких страхових виплат);

в) Фонд надає одноразові страхові виплати, передбачені в частині третій статті 44 цього Закону (в розмірі таких страхових виплат).

 Кабінет Міністрів України:

а) щорічно передбачає відповідні бюджетні призначення центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування, на трансферт Фонду;

б) виступає із законодавчою пропозицією про внесення відповідних змін до Закону України про Державний бюджет України поточного бюджетного періоду в разі недостатності таких бюджетних призначень. Відшкодування тимчасових касових розривів Фонду відбувається за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, а при недостатності — за рахунок безвідсоткових позичок з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

в) відображає в Бюджетній декларації на наступний рік загальну суму коштів, яка  спрямовується Фонду на формування резерву коштів для покриття сум страхових виплат, пов’язаних з епідеміями (пандеміями).    

 

Стаття 54. Відшкодування витрат Державного та місцевих бюджетів на лікування та реабілітацію осіб, щеплених (вакцинованих) приватними закладами охорони здоров’я

Витрати державних (комунальних) закладів охорони здоров’я, а також інших суб’єктів реабілітації, визначених Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», на лікування та реабілітацію осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційної хвороби від приватних закладів охорони здоров’я (у разі надання дозволу згідно із статтею 29 цього Закону), але захворіли на таку інфекційну хворобу та/або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, відшкодовуються за рахунок таких приватних закладів охорони здоров’я та/або за рахунок страхових компаній, які застрахували ризики таких захворювань як передумову вакцинування особи в приватних закладах охорони здоров’я. 

Суми таких відшкодувань зараховуються до бюджету, за рахунок якого утримується такий державний (комунальний) заклад охорони здоров’я, та спрямовуються на його фінансування.

Порядок визначення розміру та строків надання (стягнення) таких відшкодувань від приватних закладів охорони здоров’я визначається Кабінетом Міністрів України. У випадку відмови надання такого відшкодування або затримки понад встановлені строки, сума відшкодування стягується в порядку звернення зворотної вимоги (регресу) до такого приватного закладу охорони здоров’я (страхової компанії), визначеному статтею 1191 Цивільного кодексу України».

6)  У зв’язку із доповненням Закону Розділом VIII1, статті 42–43 Розділу ІХ цього Закону відповідно вважати статтями 55–56.
Розділ Х «Прикінцеві положення»

(пункти 24 — 26 відсутні)

7)  Розділ Х «Прикінцеві положення» доповнити пунктами 24 – 26 такого змісту:

«24. При виникненні страхових випадків, пов’язаних із вакцинацією проти  хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), розміри періодичних та одноразових страхових виплат, визначені в статтях 50–51 цього Закону, застосовуються з коефіцієнтом 2.

25. При отриманні виплат на компенсацію шкоди, завданої особі, що була вакцинована проти хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), за процедурою Всесвітньої організації охорони здоров’я в рамках глобальної ініціативи «COVAX», сума страхових виплат, розрахована згідно з цим Законом, підлягає зменшенню на суму виплат, фактично наданих за такою процедурою на користь постраждалої особи».

 

26. За поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України встановлює державні регульовані ціни за надання приватними закладами охорони здоров’я послуг з вакцинації застрахованих осіб проти інфекційних хвороб».

Розділ Х «Прикінцеві положення»

24. При виникненні страхових випадків, пов’язаних із вакцинацією проти  хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), розміри періодичних та одноразових страхових виплат, визначені в статтях 50–51 цього Закону, застосовуються з коефіцієнтом 2.

25. При отриманні виплат на компенсацію шкоди, завданої особі, що була вакцинована проти хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), за процедурою Всесвітньої організації охорони здоров’я в рамках глобальної ініціативи «COVAX», сума страхових виплат, розрахована згідно з цим Законом, підлягає зменшенню на суму виплат, фактично наданих за такою процедурою на користь постраждалої особи».

26. За поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я у сфері захисту населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України встановлює державні регульовані ціни за надання приватними закладами охорони здоров’я послуг з вакцинації застрахованих осіб проти інфекційних хвороб.

Закон України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 23, ст. 121)
Стаття 4. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.

 

1) У статті 4 «Види загальнообов’язкового державного соціального страхування»:

а) частину першу викласти у такій редакції: «Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (в тому числі інвалідністю або смертю);

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (в тому числі інвалідність або смерть);

страхування на випадок безробіття;

медичне страхування;

інші види страхування, передбачені законами України»;

Стаття 4 «Види загальнообов’язкового державного соціального страхування»

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (в тому числі інвалідністю або смертю);

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (в тому числі інвалідність або смерть);

страхування на випадок безробіття;

медичне страхування;

інші види страхування, передбачені законами України.

Частина відсутня. б) доповнити частиною третьою такого змісту: «Страхування ризиків захворювання особи на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями,  відноситься до відповідного виду загальнообов’язкового державного соціального страхування залежно від страхового випадку, визначеного в статті 42 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»; Страхування ризиків захворювання особи на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями,  відноситься до відповідного виду загальнообов’язкового державного соціального страхування залежно від страхового випадку, визначеного в статті 42 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Стаття 7. Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності.

2) частину першу статті 7 «Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню»  доповнити пунктом 3 такого змісту:

«3) особи, які підпадають під дію Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

Стаття 7. Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності;

3)  особи, які підпадають під дію Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Стаття 9. Страховий стаж

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законом.

Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

 

3) статтю 9  «Страховий стаж» доповнити частиною четвертою такого змісту: «Страхові виплати (відшкодування) можуть надаватися без урахування страхового стажу у випадках, визначених іншими законами України або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України»; Стаття 9. Страховий стаж

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законом.

Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а за періоди до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Страхові виплати (відшкодування) можуть надаватися без урахування страхового стажу у випадках, визначених іншими законами України або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 20. Джерела коштів

Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачаються законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

4) у статті 20 «Джерела коштів» слова «законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» доповнити словами: «та іншими законами України або міжнародними договорами,  згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України»»; Стаття 20. Джерела коштів

Основними джерелами коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до цих Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачаються законами про загальнообов’язкове державне соціальне страхування  та іншими законами України або міжнародними договорами,  згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 

Стаття 21. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та визначення його розміру

Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування має забезпечувати застрахованим особам виплати та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для здійснення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; компенсацію адміністративних витрат на забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

 

5) частину третю статті 21 «Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та визначення його розміру» доповнити після коми словами «якщо інше не визначено законами України»; Стаття 21. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та визначення його розміру

Розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування має забезпечувати застрахованим особам виплати та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для здійснення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; компенсацію адміністративних витрат на забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування,  якщо інше не визначено законами України.

 

Стаття 25. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування:

пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

пенсії у зв’язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

допомога на поховання пенсіонерів;

пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

2) медичне страхування:

діагностика та амбулаторне лікування;

стаціонарне лікування;

надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

профілактичні та освітні заходи;

забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.

Обсяг послуг, що надаються за рахунок коштів обов’язкового медичного страхування, визначається базовою та територіальними програмами обов’язкового медичного страхування, які затверджуються в порядку, встановленому законодавством;

3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога по вагітності та пологах;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;

допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків;

допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття:

допомога по безробіттю;

відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце;

допомога на поховання безробітного;

профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.

У разі прийняття законів з нових видів загальнообов’язкового державного соціального страхування або внесення змін до законів України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування одночасно вносяться зміни до цих Основ.

Доповнення  переліку матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються особам за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг здійснюються на підставі відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

6) у статті 25 «Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням»:

а) у пункті 2 частини першої слова «забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання» замінити словами: «забезпечення реабілітації осіб у випадках, визначених Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та осіб, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі настання страхового випадку за ним»;

б) частину п’яту доповнити реченням такого змісту: «Призначення страхових виплат на користь вигодонабувачів, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», може здійснюватися на підставі відомостей, що містяться в державному реєстрі  фізичних осіб — платників податків та/або в інших державних реєстрах України, які ідентифікують вигодонабувача»;

 

Стаття 25. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

1) пенсійне страхування:

пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

пенсії у зв’язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

допомога на поховання пенсіонерів;

пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

2) медичне страхування:

діагностика та амбулаторне лікування;

стаціонарне лікування;

надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

профілактичні та освітні заходи;

забезпечення медичної реабілітації осіб, у випадках, визначених Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та осіб, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі настання страхового випадку за ним»;

Обсяг послуг, що надаються за рахунок коштів обов’язкового медичного страхування, визначається базовою та територіальними програмами обов’язкового медичного страхування, які затверджуються в порядку, встановленому законодавством;

3) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога по вагітності та пологах;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

відновлення здоров’я та працездатності потерпілого;

допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків;

допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття:

допомога по безробіттю;

відшкодування витрат, пов’язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце;

допомога на поховання безробітного;

профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.

У разі прийняття законів з нових видів загальнообов’язкового державного соціального страхування або внесення змін до законів України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування одночасно вносяться зміни до цих Основ.

Доповнення  переліку матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються особам за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг здійснюються на підставі відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.  Призначення страхових виплат на користь вигодонабувачів, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», може здійснюватися на підставі відомостей, що містяться в державному реєстрі  фізичних осіб — платників податків та/або в інших державних реєстрах України, які ідентифікують вигодонабувача.

Стаття 26. Характеристика страхових випадків та умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

До страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:

тимчасова непрацездатність;

вагітність та пологи;

інвалідність;

хвороба;

досягнення пенсійного віку;

смерть годувальника;

безробіття;

соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними обставинами;

нещасний випадок на виробництві;

професійне захворювання.

7) у частині першій статті 26 «Характеристика страхових випадків та умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням»:

а) слова «вагітність та пологи» доповнити після коми такими словами: «переривання вагітності вакцинованої особи внаслідок захворювання на інфекційну хворобу, проти якої була проведена вакцинація, та/або на хвороби, спричинені поствакцинальними   ускладненнями»;

б) слова «смерть годувальника» замінити словами: «смерть застрахованої особи, у тому числі годувальника, перинатальна смерть (смерть плоду в перинатальному періоді, мертвонародження, смерть дитини на  першому тижні після пологів) внаслідок захворювання вакцинованої вагітної та/або новонародженої дитини на інфекційну хворобу, проти якої була проведена вакцинація, та/або хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями»;

в) слова «соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними обставинами» замінити такими словами: «обставини, в разі виникнення яких особа має право на отримання державних соціальних послуг, визначених законом».

Стаття 26. Характеристика страхових випадків та умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

До страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:

тимчасова непрацездатність;

вагітність та пологи, переривання вагітності вакцинованої особи внаслідок захворювання на інфекційну хворобу, проти якої була проведена вакцинація, та/або на хвороби, спричинені поствакцинальними   ускладненнями;

інвалідність;

хвороба;

досягнення пенсійного віку;

смерть застрахованої особи, у тому числі годувальника, перинатальна смерть (смерть плоду в перинатальному періоді, мертвонародження, смерть дитини на  першому тижні після пологів) внаслідок захворювання вакцинованої вагітної та/або новонародженої дитини на інфекційну хворобу, проти якої була проведена вакцинація, та/або хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями;

безробіття;

обставини, в разі виникнення яких особа має право на отримання державних соціальних послуг, визначених законом;

нещасний випадок на виробництві;

професійне захворювання.

Стаття 27. Підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

Виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов’язків щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

 

8) Частину першу статті 27 «Підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» викласти в такій редакції:

«Страхові виплати  за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та державні соціальні послуги надаються на користь застрахованої особи або інших вигодонабувачів, визначених законом.   Такі виплати (послуги) не надаються (припиняються) якщо:

а) їх призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов’язків щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування;

ґ) в інших випадках, передбачених законами».

 

Стаття 27.  Підстави припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням

«Страхові виплати  за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та державні соціальні послуги надаються на користь застрахованої особи або інших вигодонабувачів, визначених законом.   Такі виплати (послуги) не надаються (припиняються) якщо:

а) їх призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов’язків щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування;

ґ) в інших випадках, передбачених законами.

Закон України «Про  загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 46-47, ст. 403)

 

Стаття 1 «Визначення термінів» 1) У статті 1 «Визначення термінів»: Стаття 1 «Визначення термінів»

10) страхові випадки:

за соціальним страхуванням від нещасних випадків — нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;

за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;

а) частину десяту доповнити новим абзацом такого змісту: «за соціальним страхуванням у зв’язку із захворюванням вакцинованої особи на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями»;

 

10) страхові випадки:

за соціальним страхуванням від нещасних випадків — нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;

за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;

за соціальним страхуванням у зв’язку із захворюванням вакцинованої особи на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями.

13) страхові ризики:

за соціальним страхуванням від нещасного випадку — обставини, внаслідок яких може статися нещасний випадок або професійне захворювання;

за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть тимчасово втратити засоби існування та потребувати матеріального забезпечення або надання соціальних послуг згідно з цим Законом;

б) частину тринадцяту доповнити новим абзацом такого змісту: «за соціальним страхуванням осіб, вакцинованих проти інфекційної хвороби,  — обставина, з настанням якої вакцинована особа захворює на таку інфекційну хворобу та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями»; 13) страхові ризики:

за соціальним страхуванням від нещасного випадку — обставини, внаслідок яких може статися нещасний випадок або професійне захворювання;

за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть тимчасово втратити засоби існування та потребувати матеріального забезпечення або надання соціальних послуг згідно з цим Законом;

за соціальним страхуванням осіб, вакцинованих проти інфекційної хвороби,  — обставина, з настанням якої вакцинована особа захворює на таку інфекційну хворобу та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями;

 

14) суб’єкти соціального страхування — застрахована особа, члени її сім’ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик. в) у частині чотирнадцятій слова «або інша особа у випадках, передбачених цим Законом» замінити словами «або інші вигодонабувачі у випадках, передбачених законами України»;

 

14) суб’єкти соціального страхування — застрахована особа, члени її сім’ї або  інші вигодонабувачі у випадках, передбачених законами України, страхувальник та страховик.
Стаття 3. Принципи соціального страхування

1. Соціальне страхування здійснюється за принципами:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування;

2) обов’язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;

3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

4) обов’язковості фінансування Фондом витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом;

5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;

6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу;

7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

8) економічної заінтересованості суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

9) цільового використання коштів соціального страхування;

10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

2) у пункті 1 частини першої статті 3 «Принципи соціального страхування»:

а) підпункт 4 доповнити словами: «та іншими законами України»;

б) підпункт 6 доповнити після коми словами: «якщо інше не визначено законами України»;

Стаття 3. Принципи соціального страхування

1. Соціальне страхування здійснюється за принципами:

1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування;

2) обов’язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом;

3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

4) обов’язковості фінансування Фондом витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом та іншими законами України;

5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;

6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу, якщо інше не визначено законами України;

7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

8) економічної заінтересованості суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

9) цільового використання коштів соціального страхування;

10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

 

 Стаття 11 «Страховий ризик і страховий випадок»

1. Джерелами формування коштів Фонду є:

1) страхові внески страхувальників та застрахованих осіб;

2) суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону, інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб — підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, штрафів за недотримання законодавства про соціальне страхування, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

3) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за соціальним страхуванням;

4) доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду;

5) капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

6) доходи від реалізації майна, придбаного за рахунок коштів Фонду;

7) добровільні внески та інші надходження відповідно до закону.

 

3) частину першу статті 11 «Страховий ризик і страховий випадок» доповнити новим пунктом 8 такого змісту: «8) кошти Державного або місцевих бюджетів у випадках, передбачених законом»; Стаття 11. Страховий ризик і страховий випадок

1. Джерелами формування коштів Фонду є:

1) страхові внески страхувальників та застрахованих осіб;

2) суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону, інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб — підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, штрафів за недотримання законодавства про соціальне страхування, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

3) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за соціальним страхуванням;

4) доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду;

5) капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

6) доходи від реалізації майна, придбаного за рахунок коштів Фонду;

7) добровільні внески та інші надходження відповідно до закону;

8) кошти Державного або місцевих бюджетів у випадках, передбачених законом.

 

 Стаття 12. «Страхові внески»

Частина третя відсутня.

4) статтю 12 «Страхові внески» доповнити частиною  третьою такого змісту:

«3. У разі недостатності страхових внесків, які  надходять до Фонду, дефіцит бюджету Фонду покривається за рахунок загального фонду Державного бюджету України або за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, якщо додаткові витрати Фонду зумовлені нормами законів України або рішеннями Кабінету Міністрів України, та/або за рахунок місцевих бюджетів,  якщо додаткові витрати Фонду зумовлені рішеннями органів місцевого самоврядування.

 

Стаття 12. «Страхові внески»

3. У разі недостатності страхових внесків, які  надходять до Фонду, дефіцит бюджету Фонду покривається за рахунок загального фонду Державного бюджету України або за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, якщо додаткові витрати Фонду зумовлені нормами законів України або рішеннями Кабінету Міністрів України, та/або за рахунок місцевих бюджетів,  якщо додаткові витрати Фонду зумовлені рішеннями органів місцевого самоврядування.

5) Стаття 13.  Майно та матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального страхування України 5) у статті 13 «Майно та матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального страхування України»: Стаття 13.  Майно та матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального страхування України
      Частина перша:

1. Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду, є майно, придбане за рахунок коштів соціального страхування, а також майно, передане йому у власність іншими власниками.

Майно, що передається Фонду для провадження страхової діяльності, використовується ним у порядку, встановленому законодавством України.

а) абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

«Майно Фонду використовується виключно для цілей провадження діяльності із загальнообов’язкового державного соціального страхування. Не дозволяється  передання такого майна  для використання з іншими цілями або іншими особами, в тому числі шляхом передання майна Фонду в оренду або інші види користування іншим особам (у межах спільної діяльності, державно-приватного партнерства тощо)»;

 

1. Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду, є майно, придбане за рахунок коштів соціального страхування, а також майно, передане йому у власність іншими власниками.

Майно Фонду використовується виключно для цілей провадження діяльності із загальнообов’язкового державного соціального страхування. Не дозволяється  передання такого майна  для використання з іншими цілями або іншими особами, в тому числі шляхом передання майна Фонду в оренду або інші види користування іншим особам (у межах спільної діяльності, державно-приватного партнерства тощо).

 

Частина друга:

2. Матеріально-технічне забезпечення Фонду, включаючи будівництво, реконструкцію або придбання службових та виробничих приміщень, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

 

б) частину другу доповнити словами: «якщо інше не визначено законами України»;       2. Матеріально-технічне забезпечення Фонду, включаючи будівництво, реконструкцію або придбання службових та виробничих приміщень, здійснюється за рахунок коштів Фонду, якщо інше не визначено законами України.

 

Стаття 18. Особи, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

1. Страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах».

6)  частину першу статті 18 «Особи, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» доповнити після коми словами такого змісту: «а також вигодонабувачі страхових виплат, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»; Стаття 18. Особи, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

1. Страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах, а також вигодонабувачі страхових виплат, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

Стаття 19. «Право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» 7) у статті 19 «Право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»:

 

Стаття 19. «Право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»
1. Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

 

 

а) в абзаці першому частини першої статті 19:

після слів «та члени їх сімей» додати в дужках слова: «(інші вигодонабувачі, визначені законом);

частину першу статті 19 доповнити абзацом третім такого змісту: «У випадках, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», право на отримання  страхових виплат мають вигодонабувачі, незалежно від їх працевлаштування, страхового стажу та форм зайнятості»;

1. Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні (інші вигодонабувачі, визначені законом), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

У випадках, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», право на отримання  страхових виплат мають вигодонабувачі, незалежно від їх працевлаштування,  страхового стажу та форм зайнятості.

 

2. Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 

б) частину другу статті 19 доповнити словами: «та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; 2. Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України,  та Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

3. Члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню відповідно до цього Закону, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону, за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом. в)  частину третю статті 19   доповнити після коми словами: «якщо  інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; 3. Члени особистого селянського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню відповідно до цього Закону, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону, за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом, якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

4. Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

 

ґ) частину четверту статті 19 доповнити новим абзацом: «Страхові виплати, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», надаються вигодонабувачам незалежно від їх віку та страхового стажу в сумах, визначених таким законом»;

 

4. Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Страхові виплати, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», надаються вигодонабувачам незалежно від їх віку та страхового стажу в сумах, визначених таким законом. 

 

Стаття 20. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

1. За страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

4) оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

 

8) частину першу статті 20 «Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» доповнити пунктом 5 такого змісту: «5) надання страхових виплат, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»; Стаття 20. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

1. За страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

4) оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;

5) надання страхових виплат, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

  Стаття 22 «Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати» 9) у статті 22 «Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати»:   Стаття 22 «Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати»

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

а)  в абзаці третьому частини другої після слів «застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС» увести слова: «та осіб, визначених у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; слова «застрахованої особи» замінити словами: «зазначених осіб»;

 

 

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, та осіб, визначених у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб», починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності зазначених осіб в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

 

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

б) в абзаці першому частини третьої слова «віком до 14 років» замінити словами: «а при захворюванні дитини на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, — до одужання дитини (без встановлення часових обмежень) або до настання одного із страхових випадків, визначених у пунктах «в»-«г» частини першої статті 42   Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»».

Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, а при захворюванні на інфекційну хворобу проти якої була проведена вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, — до одужання дитини (без встановлення часових обмежень) або до настання одного із страхових випадків, визначених у пунктах «в»–«г» частини першої статті 42   Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

4. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як за сім календарних днів. в) частину четверту викласти в такій редакції:

«4. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як за сім календарних днів.

У випадку захворювання члена сім’ї на інфекційну хворобу проти якої була проведена її вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, допомога надається до одужання такого члена сім’ї  або до настання одного із страхових випадків, визначених у пунктах «в»–«г» частини першої статті 42   Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

4. Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім догляду за хворою дитиною) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш як за три календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як за сім календарних днів.

У випадку захворювання члена сім’ї на інфекційну хворобу проти якої була проведена її вакцинація та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями, допомога надається до одужання такого члена сім’ї  або до настання одного із страхових випадків, визначених у пунктах «в»–«г» частини першої статті 42   Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Стаття 23. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності

1. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

10) частину першу статті 23 «Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності» доповнити новим абзацом: «Обмеження, встановлені пунктами 3-6 цієї частини, не поширюються на осіб, які мають право на отримання страхових виплат згідно із Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб»;

 

Стаття 23. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності

1. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

          Обмеження, встановлені пунктами 3–6 цієї частини, не поширюються на осіб, які мають право на отримання страхових виплат згідно із Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб».

 

Стаття 24 «Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності» 11) у статті 24 «Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності»: Стаття 24 «Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності»
1. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові”; особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.

 

а) пункт п’ятий частини першої доповнити після коми такими словами: «а також вигодонабувачам страхових виплат, визначених у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»; 1. Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові”; особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, «а також вигодонабувачам страхових виплат, визначених у Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;

 

  2. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу. б) у частині другій після слів «за винятком медичних працівників» додати слова: «та  вигодонабувачів страхових виплат, визначених у Законі України «Про  захист населення від інфекційних хвороб»»;   2. Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується у розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників та  вигодонабувачів страхових виплат, визначених у Законі України «Про  захист населення від інфекційних хвороб», яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

 

 3. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду. в) у частині третій слова «Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності» замінити словами: «Крім страхових виплат, які надаються відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб,  сума допомоги по тимчасовій непрацездатності»; 3.  Крім страхових виплат, які надаються відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,  сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.

 

Стаття 28 «Розмір допомоги на поховання» 12) у статті 28 «Розмір допомоги на поховання»: Стаття 28 «Розмір допомоги на поховання»
1. Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. а) у частині першій після слів «розміру прожиткового мінімуму» додати слова «для працездатних осіб»;

б) доповнити статтю частиною другою такого змісту: «2. Одноразова страхова виплата, яка надається в разі смерті вакцинованої особи згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», не вважається допомогою на поховання»;

1. Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

2.  Одноразова страхова виплата, яка надається в разі смерті вакцинованої особи згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», не вважається допомогою на поховання.

 

Стаття 30 «Призначення та виплата матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» 13) у статті 30 «Призначення та виплата матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»: Стаття 30 «Призначення та виплата матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»
1. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності). а) абзац перший частини першої доповнити після коми такими словами: «а при наданні періодичних страхових виплат відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», — за місцем реєстрації (проживання, перебування) вигодонабувача на території України»;

 

1. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності), а при наданні періодичних страхових виплат відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», — за місцем реєстрації (проживання, перебування) вигодонабувача на території України.  

 

  Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. б)  абзац другий частини першої доповнити після коми такими словами: «а у випадках, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», — зараховуються на іменні рахунки вигодонабувачів, відкритих в банках України», незалежно від їх  основного місця роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом)»; Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у випадках, визначених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», — зараховуються на іменні рахунки вигодонабувачів, відкритих в банках України», незалежно від їх основного місця роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом).

 

Частина відсутня. в) доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

«4. Рішення про призначення страхових виплат та відшкодувань на користь вакцинованих осіб, які захворіли на інфекційні хвороби або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, (інших вигодонабувачів страхових виплат), приймаються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

4. Рішення про призначення страхових виплат на користь вакцинованих осіб, які захворіли на інфекційні хвороби або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, (інших вигодонабувачів страхових виплат), приймаються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Стаття 31 «Документи, необхідні для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»

5. (відсутня)

 

14) статтю 31 «Документи, необхідні для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» доповнити новою частиною 5 такого змісту:

«5. Призначення допомоги (страхових виплат, відшкодувань) на користь вакцинованих осіб, які захворіли на інфекційні хвороби або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (інших вигодонабувачів страхових виплат), здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

Стаття 31 «Документи, необхідні для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»

5. Призначення допомоги (страхових виплат) на користь вакцинованих осіб, які захворіли на інфекційні хвороби або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (інших вигодонабувачів страхових виплат), здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

Стаття 32. «Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» 15) у статті 32 «Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»: Стаття 32. «Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності»

5. Матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні.

а) частину п’яту доповнити таким реченням: «Матеріальне забезпечення, передбачене Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», виплачується на користь вигодонабувача в разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців, наступних за місяцем, в якому стався страховий випадок»;

 

5. Матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім’ї, який перебував на її утриманні. Матеріальне забезпечення, передбачене Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», виплачується на користь вигодонабувача в разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше дванадцяти календарних місяців, наступних за місяцем, в якому стався страховий випадок.

 

6. (частина відсутня) б) доповнити статтю частиною шостою такого змісту:

«6. Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок захворювання вакцинованої особи на інфекційну хворобу або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, встановлюються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

6. Строки розгляду документів, призначення та виплати матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності внаслідок захворювання вакцинованої особи на інфекційну хворобу або хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями, встановлюються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Стаття 33. Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах

1. При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

 

16) частину першу статті 33 «Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах» доповнити після коми такими словами: «якщо інше не встановлене Законом України ««Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

Стаття 33. Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах

1. При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, якщо інше не встановлене Законом України ««Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

 Стаття  36. «Страхові виплати» 17) У статті  36 «Страхові виплати»: Стаття  36. «Страхові виплати»
1. Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. а) частину першу викласти в такій редакції: «1. Страховими виплатами є грошові суми, які в разі настання страхового випадку Фонд зараховує на користь застрахованої особи (інших вигодонабувачів, визначених законом) або страхувальників на відкриті ними іменні рахунки в банках України»;

 

1. Страховими виплатами є грошові суми, які в разі настання страхового випадку Фонд зараховує на користь застрахованої особи (інших вигодонабувачів, визначених законом) або страхувальників на відкриті ними іменні рахунки в банках України.
3. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров’я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. б)  у частині третій слова «професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами» замінити словами: «професійного захворювання за формами, встановленими Фондом згідно із законодавством, якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»; 3. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров’я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за формами, встановленими Фондом згідно із законодавством, якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

4. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України. в) частину четверту доповнити після коми такими словами: «якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

4. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України,  якщо інше не визначено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». 

 

7. Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі — щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу;

5)  (відсутній)

г) частину сьому доповнити новим пунктом 5: «5) страхових виплат, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». 7. Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі — щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу;

5) страхових виплат, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». 

 

Стаття 37. «Перерахування розміру страхових виплат» 18) У статті 37 «Перерахування розміру страхових виплат»: Стаття 37. «Перерахування розміру страхових виплат»
1. Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім’ї померлого;

3) (відсутній).

а) частину першу доповнити пунктом 3 такого змісту:

«3) зміни баз нарахування страхових виплат або складу вигодонабувачів згідно із законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

1. Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім’ї померлого;

«3) зміни баз нарахування страхових виплат або складу вигодонабувачів згідно із законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

2. Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

 

 

б)   абзац перший частини другої доповнити після коми такими словами: «якщо інше не встановлене Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; 2. Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні,  якщо інше не встановлено Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

 

 3) (частина відсутня) в) доповнити частиною третьою такого змісту:  «3. Перерахування розміру страхових виплат на користь особи, вакцинованої проти інфекційних хвороб, (інших вигодонабувачів) здійснюється з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

3. Перерахування розміру страхових виплат на користь особи, вакцинованої проти інфекційних хвороб, (інших вигодонабувачів) здійснюється з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Стаття 41. «Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого» 19) у статті 41 «Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого»: Стаття 41. «Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого»

 

1. У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. а)  частину першу доповнити таким новим реченням: «У разі смерті особи, вакцинованої проти інфекційних хвороб, право на одержання страхових виплат мають вигодонабувачі, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

1. У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. В разі смерті особи, вакцинованої проти інфекційних хвороб, право на одержання страхових виплат мають вигодонабувачі, визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

 

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо вони не працюють;

 

б) у пункті другому частини другої виключити слова: «якщо вони не працюють»;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

3) особи з інвалідністю — члени сім’ї потерпілого на час інвалідності; в) пункт третій частини другої доповнити словами: «або інші вигодонабувачі, визначені законом»;

 

3) особи з інвалідністю — члени сім’ї потерпілого на час інвалідності  або інші вигодонабувачі, визначені законом;
3. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

 

г) у частині третій слова «які не досягли восьмирічного віку» замінити словами: «які не досягли 16 років»;

 

3. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 16 років.

 

Стаття 41. Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого

1. У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

2. Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо вони не працюють;

3) особи з інвалідністю — члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

3. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

 

 

ґ) доповнити статтю частиною четвертою такого змісту:

«4. Додатково до осіб, визначених у частинах першій – третій цієї статті,  право на одержання страхових виплат у разі смерті особи, вакцинованої проти інфекційних хвороб, мають інші вигодонабувачі, визначені в статті 45 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

Стаття 41. Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого

1. У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

2. Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якщо вони не працюють;

3) особи з інвалідністю — члени сім’ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

3. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

4. Додатково до осіб, визначених у частинах першій — третій цієї статті,  право на одержання страхових виплат у разі смерті особи, вакцинованої проти інфекційних хвороб, мають інші вигодонабувачі, визначені в статті 45 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».  

 

Стаття 42. «Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди» 20) У статті 42 «Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди»: Стаття 42. «Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди»

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

а) абзац другий частини першої доповнити після коми такими словами: «якщо інше не визначено Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб»»;

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, якщо інше не визначено Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб»;

 

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

б) абзац третій частини першої доповнити після коми такими словами: «якщо інше не визначено Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб»;

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, якщо інше не визначено Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб»;

 

 Стаття 43. Документи для розгляду справ про страхові виплати

1. Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

2. Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника:

1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності — довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім’ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності — виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім’ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;

4) довідки навчального закладу про те, що член сім’ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім’ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

3. Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

4. Якщо застрахований або члени його сім’ї за станом здоров’я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.

5. (відсутня).

 

21) Статтю 43 «Документи для розгляду справ про страхові виплати» доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«5. Страхові виплати на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних хвороб та інших належних вигодонабувачів, надаються в строки, визначені Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб».

 

Стаття 43. Документи для розгляду справ про страхові виплати

1. Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

2. Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника:

1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності — довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім’ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності — виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім’ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;

4) довідки навчального закладу про те, що член сім’ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім’ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

3. Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

4. Якщо застрахований або члени його сім’ї за станом здоров’я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.

5. Страхові виплати на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних хвороб, та інших належних вигодонабувачів, надаються в строки, визначені Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб».

 

Стаття 44. Розгляд справ про страхові виплати

1. Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

2. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім’ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

3. Фонд може затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

4. (відсутня).

 

22) Статтю 44 «Розгляд справ про страхові виплати» доповнити частиною четвертою такого змісту:

«4. Розгляд справ про страхові виплати на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних хвороб, здійснюється з урахуванням процедур та строків, визначених Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб».

Стаття 44. Розгляд справ про страхові виплати

1. Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

2. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім’ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

3. Фонд може затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

4.  Розгляд справ про страхові виплати на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних хвороб, здійснюється з урахуванням процедур та строків, визначених Законом України «Про  захист населення від інфекційних хвороб».

 

Стаття 47 «Строки проведення страхових виплат»

(частина 11 відсутня).

23)  Статтю 47 «Строки проведення страхових виплат» доповнити новою частиною 11 такого змісту:

«11. Строки проведення (надання) страхових виплат на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних осіб та інших вигодонабувачів страхових виплат, визначаються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»»;

 

Стаття 47 «Строки проведення страхових виплат»

11. Строки проведення (надання) страхових виплат на користь осіб, вакцинованих проти інфекційних осіб та інших вигодонабувачів страхових виплат, визначаються з урахуванням норм Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». 

Розділ VII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ»

(пункт 14 відсутній)

24) Розділ VII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» доповнити новим пунктом 14 такого змісту:

«14. Цей Закон діє з урахуванням Закону України «Про  захист населення від інфекційних хвороб», норми якого мають юридичну перевагу над нормами цього Закону під час визначення страхового випадку, розміру страхової виплати (відшкодування), статусу вигодонабувача, процедури для отримання страхової виплати та визначення її розміру, санкцій за затримку та інших положень, які стосуються вакцинованої особи та інших вигодонабувачів страхових виплат».

 

Розділ VII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ»

«14. Цей Закон діє з урахуванням Закону України «Про  захист населення від інфекційних хвороб», норми якого мають юридичну перевагу над нормами цього Закону під час визначення страхового випадку, розміру страхової виплати (відшкодування), статусу вигодонабувача, процедури для отримання страхової виплати та визначення її розміру, санкцій за затримку та інших положень, які стосуються вакцинованої особи та інших вигодонабувачів страхових виплат».

 

Пункт 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 19 березня 2021 р. № 1353-IX «Про внесення зміни до статті 92 Закону України «Про лікарські засоби» щодо державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів під зобов’язання»:

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити та впровадити порядок здійснення компенсаційних виплат щодо шкоди, пов’язаної із наслідками, спричиненими застосуванням вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики коронавірусної хвороби (COVID-19), державна реєстрація яких здійснена під зобов’язання для екстреного медичного застосування.

 

ІV. Пункт 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 19 березня 2021 р. № 1353-IX «Про внесення зміни до статті 92 Закону України «Про лікарські засоби» щодо державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів під зобов’язання» викласти в такій редакції:

 

«3. Кабінету Міністрів України у строки, визначені Законом України «Про соціальний захист осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб» розробити та впровадити порядок надання страхових виплат, передбачених Розділом VIII Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у тому числі при захворюванні вакцинованої особи на хворобу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями».

«3. Кабінету Міністрів України у строки, визначені Законом України «Про соціальний захист осіб, які отримали профілактичне щеплення (вакцинацію) проти інфекційних хвороб» розробити та впровадити порядок надання страхових виплат, передбачених Розділом VIII Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у тому числі при захворюванні вакцинованої особи на хворобу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (його штамами), та/або на інші хвороби, спричинені поствакцинальними ускладненнями».

 

 

Розділ VIII  «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 2-3, ст. 11)

13. (пункт відсутній)

V. Розділ VIII  «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 2-3, ст. 11) доповнити новим пунктом 13 такого змісту:

«13.  Застрахована особа, яка підпадає під визначення вигодонабувача страхових виплат згідно із Законом України  «Про захист населення від інфекційних хвороб», може прийняти рішення про врахування сум прострочених страхових виплат та нарахованої пені (за наявності) в зменшення її зобов’язань або заборгованості за єдиним внеском, який сплачується самостійно такою особою. Порядок та строки такого врахування (заліку) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та Фондом  загальнообов’язкового державного соціального страхування».

 

Розділ VIII  «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 2-3, ст. 11)

13.  Застрахована особа, яка підпадає під визначення вигодонабувача страхових виплат згідно із Законом України  «Про захист населення від інфекційних хвороб», може прийняти рішення про врахування сум прострочених страхових виплат та нарахованої пені (за наявності) в зменшення її зобов’язань або заборгованості за єдиним внеском, який сплачується самостійно такою особою. Порядок та строки такого врахування (заліку) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів та Фондом  загальнообов’язкового державного соціального страхування».

Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст. 356)
Стаття 1191. Право зворотної вимоги до винної особи

4. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов’язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

 

1) у частині четвертій статті 1191 «Право зворотної вимоги до винної особи» слова «мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов’язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди)» замінити словами: «мають право (зобов’язані у випадках, визначених законом) зворотної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування (крім виплат, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди)».

Стаття 1191. Право зворотної вимоги до винної особи

4. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право (зобов’язані у випадках, визначених законом) зворотної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування (крім виплат, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди)».

 

 Стаття 1193. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди

4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

    2) частину четверту статті 1193 «Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди» доповнити такими словами: «або шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю»; Стаття 1193. Урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди

4. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення або шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

 

Стаття 1195. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я 3) у статті 1195 «Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я»: Стаття 1195. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я
1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

 

а) у частині першій після слів «викликані необхідністю» додати слова «її реабілітації, зокрема»; 1. Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю її реабілітації, зокрема  посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

 

б) частину другу доповнити після коми словами: «а у випадках, визначених законом, — з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб»;

 

2. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, а у випадках, визначених законом, — з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
3. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв’язку з втратою здоров’я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. в) частину третю викласти в такій редакції: «3. Шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується фізичній особі без урахування виплат з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема пенсій, державних допомог, інших виплат з державного або місцевих бюджетів України, наданих у зв’язку із завданням такої шкоди, а також без урахування майнового стану та доходів потерпілого»;

 

3. Шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відшкодовується фізичній особі без урахування виплат з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема пенсій, державних допомог, інших виплат з державного або місцевих бюджетів України, наданих у зв’язку із завданням такої шкоди, а також без урахування майнового стану та доходів потерпілого.
Стаття 1219. Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини 4) у частині першій статті 1219 «Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини»: Стаття 1219. Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини
Стаття 1219. Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини

1. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

 

а) пункт 3 доповнити після коми словами: «якщо інше не встановлено законом»;

б) пункт 4 викласти в такій редакції: «права на аліменти, виплати з Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, державні соціальні допомоги, якщо інше не встановлено законом»;

Стаття 1219. Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини

1. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, якщо інше не встановлено законом;

4)  права на аліменти, виплати з Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, державні соціальні допомоги, якщо інше не встановлено законом;

5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

 

Закон України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 18, ст. 78)

Стаття 6. Добровільне страхування та його види

Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

4) страхування здоров’я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

21-1) страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням його обов’язків

21-2) страхування життя і здоров’я волонтерів на період надання ними волонтерської допомоги;

22) страхування сільськогосподарської продукції;

23) інші види добровільного страхування.

Частину четверту статті 6 «Добровільне страхування та його види» Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 18, ст. 78) доповнити новим пунктом 21-3 такого змісту: «21-3) страхування відповідальності перед третіми особами на випадок їх захворювання на інфекційну хворобу, проти якої було проведене профілактичне щеплення страхувальника, та/або на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (нанесення шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третьої особи)». Стаття 6. Добровільне страхування та його види

Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

4) страхування здоров’я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 цієї статті);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 цієї статті);

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17) страхування інвестицій;

18) страхування фінансових ризиків;

19) страхування судових витрат;

20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21) страхування медичних витрат;

21-1) страхування цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, яку може бути завдано у зв’язку з виконанням його обов’язків

21-2) страхування життя і здоров’я волонтерів на період надання ними волонтерської допомоги;

21-3) страхування відповідальності перед третіми особами на випадок їх захворювання на інфекційну хворобу, проти якої було проведене профілактичне щеплення страхувальника, та/або на хвороби, викликані поствакцинальними ускладненнями (нанесення шкоди, заподіяної життю та здоров’ю третьої особи);

22) страхування сільськогосподарської продукції;

23) інші види добровільного страхування.

Закон України «Про банки та банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст. 30)

Стаття 59. Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках

Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

У випадках, встановлених законом, майно або кошти банку, а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

 

Абзац четвертий статті 59 «Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках» Закону України «Про банки та банківську діяльність» доповнити такими словами:  «та на кошти, зараховані (які зараховуються) відповідно до закону на рахунки фізичної особи Пенсійним фондом України, фондами загальнообов’язкового державного страхування або надаються з інших джерел як державна соціальна допомога чи страхова виплата за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я такої фізичної особи»;

Стаття 59. Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках

Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

У випадках, встановлених законом, майно або кошти банку, а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку та на кошти, зараховані (які зараховуються) відповідно до закону на рахунки фізичної особи Пенсійним фондом України, фондами загальнообов’язкового державного страхування або надаються з інших джерел як державна соціальна допомога чи страхова виплата за шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я такої фізичної особи.

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Народні депутати України

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті