Проєкт постанови КМУ «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я»

01 Червня 2021 5:40 Поділитися

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я»

Міністерством охорони здоров’я України на громадське обговорення пропонується проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я» (далі — проєкт акта). Проєкт акта розроблено Міністерством охорони здоров’я України на виконання доручення Прем’єр-міністра України Д. Шмигаля від 01.02.2021 № 53301/1/1-20 відповідно до статей 10, 18 та абзацу другого підпункту 1 пункту 3 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» з метою впровадження нової моделі організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я, що відповідатиме світовим стандартам та враховуватиме міжнародний досвід.

Проєкт акта оприлюднено шляхом розміщення на офіційному вебсайті Міністерства охорони здоров’я України у мережі інтернет (moz.gov.ua).

Пропозиції та зауваження щодо проєкту акта просимо надсилати протягом 30 днів з дати публікації на адресу МОЗ України у письмовому або електронному вигляді у формі порівняльної таблиці за адресою: вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, контактна особа: Острополець Наталія Андріївна, керівник експертної групи з медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування Директорату якості життя Міністерства охорони здоров’я України, телефон: (044) 253-53-07, (e-mail: ostropolets@moz.gov.ua).

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я»

1. Мета

Метою прийняття проєкту постанови Кабінету Міністрів України «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я» (далі — проєкт акта) є нормативно-правове регулювання надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я в Україні.

2. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проєкт акта розроблено на виконання доручення Прем’єр-міністра України Д. Шмигаля від 01.02.2021 № 53301/1/1-20 відповідно до статей 10, 18 та абзацу другого підпункту 1 пункту 3 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, реабілітацією є комплекс заходів, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я у взаємодії з її середовищем.

За цим визначенням, основою реабілітації є відновлення порушень повсякденного функціонування особи, зважаючи на середовище, в якому вона перебуває, тобто запобігти виникненню стійких обмежень життєдіяльності. Саме за такими принципами працює система реабілітації в розвинутих країнах світу.

Відповідно до цього, принципами сучасної реабілітації є пацієнтоцентричність, цілеспрямованість, своєчасність, послідовність, безперервність та функціональна спрямованість. Переважна більшість фахівців з реабілітації — це особи з вищою освітою, проте ця освіта не є медичною. Організація процесу надання реабілітаційної допомоги на відміну від медичної допомоги ґрунтується на Міжнародній класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я та на біопсихосоціальній моделі обмеження життєдіяльності. Тож реабілітаційна допомога застосовує принципово інакші принципи, ніж медична допомога, яка регламентована у сфері охорони здоров’я положеннями Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та медична реабілітація, яка зазначена, як різновид медичної допомоги в цьому Законі та у Законі України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

З 31 грудня 2020 року набрав чинності Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», який забезпечив законодавче підґрунтя для запровадження сучасних підходів до надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я в Україні. В Прикінцевих та перехідних положеннях, зокрема, зазначено, що Закон вводиться в дію через шість місяців з дня його опублікування, тобто з 30 червня 2021 року.

Проєкт акта має забезпечити впровадження нової моделі організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я, що відповідатиме світовим стандартам та враховуватиме міжнародний досвід.

3. Основні положення проєкту акта

Проєктом акта затверджується Порядок організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я, Типове положення про реабілітаційне відділення, підрозділ, Типове положення про мультидисциплінарну реабілітаційну команду, якими пропонується регламентувати надання реабілітаційної допомоги з реабілітації у сфері охорони здоров’я, зважаючи на гострий, післягострий та довготривалий реабілітаційні періоди, необхідний обсяг реабілітаційної допомоги, формати надання реабілітаційної допомоги на первинному, вторинному та третинному рівнях медичної допомоги.

Визначаються засади організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я (інтеграції до) на первинному, вторинному та третинному рівнях надання медичної допомоги; з іншого боку визначається порядок надання реабілітаційної допомоги протягом гострого, післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів.

Нові засади організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я розроблено з метою забезпечення побудови дієздатної та ефективної системи реабілітації у сфері охорони здоров’я в Україні відповідно до міжнародних актів у сфері реабілітації, зважаючи на високу суспільну потребу в запровадженні сучасної мультидисциплінарної реабілітації у сфері охорони здоров’я з можливим наданням реабілітаційної допомоги, починаючи з самого початку захворювань та травм та із залученням повного складу фахівців з реабілітації (насамперед фізичних терапевтів, ерготерапевтів, терапевтів мови та мовлення), які будуть надавати реабілітаційну допомогу за новою для сфери охорони здоров’я України біопсихосоціальною моделлю.

4. Правові аспекти

У даній сфері суспільних відносин діють такі нормативно-правові акти:

Конвенція ООН про захист прав осіб з інвалідністю;

Кодекс законів про працю України;

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;

Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»;

Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»;

Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація проєкту акта не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевих бюджетів.

6. Позиція заінтересованих сторін

Проєкт акта потребує проведення публічних консультацій.

Проєкт акта потребує погодження з Міністерством соціальної політики України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, Міністерством розвитку громад та територій України, Міністерством цифрової трансформації України, Національною службою здоров’я України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціації міст України» та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, з уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців України.

Проєкт акта не стосується питань прав осіб з інвалідністю, функціонування і застосування української мови як державної, тому не потребує погодження Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю, Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю та всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, їх спілок, Уповноваженого із захисту державної мови.

Проєкт акта потребує проведення правової експертизи Міністерством юстиції України.

Проєкт акта не стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності.

7. Оцінка відповідності

У проєкті акта відсутні положення, що:

стосуються зобов’язань України у сфері європейської інтеграції; стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод;

впливають на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; містять ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією;

створюють підстави для дискримінації.

Проєкт акта потребує направлення до Національного агентства з питань запобігання корупції з метою визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи.

Громадська антикорупційна, громадська антидискримінаційна та громадська гендерно-правова експертизи не проводились.

8. Прогноз результатів

Реалізація проєкту акта позитивно вплине на підтримку осіб з обмеженнями повсякденного функціонування, які внаслідок стану здоров’я втратили або можуть втратити здатність до участі у заняттєвій активності у спосіб і межах, звичайних для неї, забезпечить профілактику захворювань та інвалідності, особливо серед дітей та осіб працездатного віку.

Реалізація проєкту акта матиме вплив на стан здоров’я населення шляхом запровадження сучасної мультидисциплінарної реабілітації у сфері охорони здоров’я з наданням реабілітаційної допомоги, починаючи з самого початку захворювань та травм та із залученням повного складу фахівців з реабілітації.

Забезпечення надання реабілітаційної допомоги на єдиних стандартах та засадах доказової реабілітації.

Реалізації акта матиме вплив на інтереси заінтересованих сторін:

Заінтересована сторона Вплив реалізації акта на заінтересовану сторону Пояснення очікуваного впливу
Особи з обмеженнями повсякденного функціонування Позитивний Можливість досягнути та підтримувати оптимальний рівень функціонування у взаємодії з їх середовищами, соціальну інтеграцію та незалежність, забезпечити профілактику захворювань та інвалідності, особливо серед дітей та осіб працездатного віку.
Роботодавці та працівники сфери охорони здоров’я Позитивний Можливість запровадження сучасної мультидисциплінарної реабілітації у сфері охорони здоров’я з можливим наданням реабілітаційної допомоги, починаючи з самого початку захворювань та травм, із залученням повного складу фахівців з реабілітації (насамперед фізичних терапевтів, ерготерапевтів, терапевтів мови та мовлення), які будуть надавати реабілітаційну допомогу за новою для сфери охорони здоров’я України біопсихосоціальною моделлю. Забезпечення єдиних принципів надання реабілітаційної допомоги фахівцями з реабілітації.

Міністр охорони здоров’я УкраїниВіктор Ляшко

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я

Відповідно до статей 10, 18 та абзацу другого підпункту 1 пункту 3 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити такі, що додаються:

Порядок організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я;

Типове положення про реабілітаційне відділення, підрозділ;

Типове положення про мультидисциплінарну реабілітаційну команду.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування впродовж трьох місяців забезпечити прийняття необхідних нормативно-правових актів та привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

3. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 20 Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я, затвердженого цією постановою, який застосовується з дня початку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2022 році.

Прем’єр-міністр УкраїниД. Шмигаль

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

ПОРЯДОК
організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я

І. Загальна частина

1. Цей Порядок визначає завдання, зміст і встановлює вимоги щодо організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я (далі — реабілітаційна допомога) особам з обмеженнями повсякденного функціонування, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю (далі — особи, що потребують реабілітації).

2. Дія цього Порядку поширюється на надавачів реабілітаційної допомоги будь-якої форми власності та організаційно-правової форми протягом гострого, післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів, зокрема реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи, інші уповноважені суб’єкти господарювання, які в установленому законодавством порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає здійснення реабілітації у сфері охорони здоров’я.

3. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

амбулаторне відділення післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я різного профілю незалежно від форми власності — структурний підрозділ амбулаторного або стаціонарного закладу охорони здоров’я, яке надає реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах особам, що потребують реабілітації, мультидисциплінарними реабілітаційними командами або окремими фахівцями з реабілітації;

амбулаторний монопрофесійний реабілітаційний заклад — юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, що надає реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров’я за однією з реабілітаційних професій: фізична та реабілітаційна медицина, фізична терапія, ерготерапія, терапія мови та мовлення тощо протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів;

година реабілітації — одиниця виміру роботи фахівців з реабілітації, яка дорівнює 60 хвилинам;

кабінет асистивних технологій — функціональний підрозділ реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, в якому здійснюється підбір та налаштування та/або виготовлення технічних та інших засобів реабілітації;

мобільний режим надання реабілітаційної допомоги — модель роботи мультидисциплінарної реабілітаційної команди або окремих фахівців з реабілітації стаціонарних або амбулаторних відділень реабілітації, що надають реабілітаційну допомогу протягом гострого реабілітаційного періоду в нереабілітаційних відділеннях закладів охорони здоров’я або в інших закладах охорони здоров’я, в структурі яких немає реабілітаційних відділень та підрозділів;

палата гострої реабілітації у лікарнях різного профілю, багатопрофільних лікарнях інтенсивного лікування сфери охорони здоров’я незалежно від форми власності — виокремлені стаціонарні ліжка у складі нереабілітаційного відділення або підрозділу закладу охорони здоров’я, яке надає вторинну або третинну медичну допомогу, на яких перебувають особи, що потребують реабілітації, та яким також надається реабілітаційна допомога мультидисциплінарними реабілітаційними командами, або окремими фахівцями з реабілітації протягом гострого реабілітаційного періоду;

періодична підтримуюча реабілітаційна допомога — реабілітаційна допомога, що може надаватись протягом довготривалого реабілітаційного періоду з метою запобігання втраті, уповільнення втрати, покращення або підтримки функціонування особи, що потребує реабілітації;

програма терапії — комплекс узгоджених видів, форм, змісту, обсягів та термінів реабілітаційних заходів, що надають фахівці з реабілітації особі, що потребує реабілітації, які спрямовані на вирішення реабілітаційних завдань з визначенням порядку і місця їх проведення із врахуванням аналізу зовнішнього середовища;

реабілітаційна сесія — година реабілітації або її частина, протягом якої фахівець з реабілітації або група фахівців з реабілітації надають реабілітаційну допомогу особі, що потребує реабілітації, в безпосередньому контакті з цією особою;

реабілітаційний маршрут — послідовність етапів надання реабілітаційної допомоги особі, що потребує реабілітації, протягом різних реабілітаційних періодів, в різних реабілітаційних закладах, відділеннях та підрозділах та на різних рівнях медичної допомоги, що зазначено в індивідуальному реабілітаційному плані та забезпечує досягнення особою оптимального рівня повсякденного функціонування в її середовищі;

реабілітаційний цикл — одиниця організації надання реабілітаційної допомоги, яка включає проведення первинного реабілітаційного обстеження, встановлення мети та завдань реабілітації, призначення, планування та реалізацію програм терапії фахівцями з реабілітації та проведення заключного реабілітаційного обстеження з оцінкою результативності наданої реабілітаційної допомоги;

реабілітація вдома — реабілітаційна допомога, що надається за місцем проживання (перебування) особи, що потребує реабілітації, поза реабілітаційним закладом або закладом охорони здоров’я протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів;

реабілітація у громаді — стратегія в рамках загального розвитку територіальних громад щодо реабілітації, скорочення бідності, вирівнювання можливостей та соціальної інтеграції всіх осіб, що потребують реабілітації, яка забезпечується спільними зусиллями самих осіб, що потребують реабілітації, їх сімей, організацій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сферах охорони здоров’я, освіти, соціального захисту тощо;

стаціонарне відділення післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я різного профілю незалежно від форми власності або стаціонарне відділення післягострої та довготривалої реабілітації, створене на базі санаторно-курортних установ незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності — самостійне відділення цілодобового перебування або перебування в умовах денного стаціонару осіб, що потребують реабілітації, яким надається реабілітаційна допомога високого обсягу мультидисциплінарною реабілітаційною командою протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», Основах законодавства України про охорону здоров’я, інших законодавчих актах у сфері охорони здоров’я та реабілітації.

4. Надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я базується на застосуванні принципів доказової реабілітації, додержанні протоколів надання реабілітаційної допомоги.

5. Обсяги реабілітаційної допомоги:

високий — кількість годин реабілітації (далі — ГР) особи, що потребує реабілітації, на добу становить три та більше або 15 годин з реабілітації на тиждень та більше;

середній — кількість ГР особи, що потребує реабілітації, на добу становить від однієї до двох;

низький — кількість ГР особи, що потребує реабілітації, становить одну годину на добу та менше.

У разі надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів в стаціонарних умовах її обсяг повинен бути високим.

6. Інформація про результати реабілітаційного обстеження, мету та завдання реабілітації з визначенням орієнтовних термінів їх досягнення, перелік необхідних реабілітаційних заходів, потреби щодо фахового складу мультидисциплінарної реабілітаційної команди (далі — МДРК) та щодо необхідної кількості фахівців з реабілітації для ефективної та безпечної реалізації програм терапії, реабілітаційного та іншого обладнання, потреби у технічних та інших засобах реабілітації та медичних виробах, програми терапії відповідних фахівців з реабілітації, поточні показники функціонального стану особи, що потребує реабілітації, та їх зміни, відомості про надані реабілітаційні втручання та їх результативність вносяться уповноваженими фахівцями з реабілітації відповідно до прав доступу до електронної системи охорони здоров’я та вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, до реєстрів відповідного виду в електронній системі охорони здоров’я в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Розділ перший індивідуального реабілітаційного плану (далі — ІРП) заповнюється впродовж гострого, розділ другий — післягострого, розділ третій — довготривалого реабілітаційного періодів.

7. У разі наявності у особи, що потребує реабілітації, статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» їй надається комплексна реабілітація. Основним документом для надання реабілітаційної допомоги особі з інвалідністю або дитині з інвалідністю є індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, яка розробляється на основі індивідуального реабілітаційного плану.

8. Реабілітаційна допомога може надаватись із застосуванням телереабілітації шляхом телереабілітаційного консультування разом з обстеженням, телереабілітаційних зборів мультидисциплінарної реабілітаційної команди, телеметрії, контролю, домашнього телеконсультування та освіти пацієнта, дистанційної супервізії та в інших формах, що не суперечать законодавству у разі технічної можливості.

ІІ. Організація надання реабілітаційної допомоги на різних рівнях медичної допомоги та інші організаційні аспекти

9. На первинному рівні медичної допомоги надання реабілітаційної допомоги забезпечується:

фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно, зокрема у вигляді реабілітації вдома;

фахівцями з реабілітації, які працюють у територіальних громадах (реабілітація у громаді);

фахівцями з реабілітації, які працюють в амбулаторних монопрофесійних реабілітаційних закладах;

фахівцями з реабілітації, які працюють у складі МДРК амбулаторних реабілітаційних закладів;

фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно та/або амбулаторними реабілітаційними закладами, що працюють спільно з практиками (груповими практиками) первинної медичної допомоги.

Лікарі, що надають первинну медичну допомогу, скеровують або координують скерування осіб, що потребують реабілітації, для надання реабілітаційної допомоги на первинному та інших рівнях медичної допомоги.

10. На вторинному рівні медичної допомоги надання реабілітаційної допомоги забезпечується:

мультидисциплінарними реабілітаційними командами, які надають реабілітаційну допомогу в палатах гострої реабілітації у лікарнях різного профілю, багатопрофільних лікарнях інтенсивного лікування сфери охорони здоров’я незалежно від форми власності (далі — палати гострої реабілітації);

мультидисциплінарними реабілітаційними командами та окремими фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу в мобільному режимі;

мультидисциплінарними реабілітаційними командами, які надають реабілітаційну допомогу у стаціонарних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я різного профілю незалежно від форми власності або стаціонарних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації, створених на базі санаторно-курортних установ незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності (далі — стаціонарне відділення реабілітації);

мультидисциплінарними реабілітаційними командами та окремими фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу в амбулаторних відділеннях післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я різного профілю незалежно від форми власності (далі — амбулаторні відділення реабілітації);

мультидисциплінарними реабілітаційними командами та окремими фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу в стаціонарних та амбулаторних реабілітаційних закладах.

11. На третинному рівні медичної допомоги надання реабілітаційної допомоги забезпечується:

мультидисциплінарними реабілітаційними командами, які надають реабілітаційну допомогу в палатах гострої реабілітації;

мультидисциплінарними реабілітаційними командами, які надають реабілітаційну допомогу в мобільному режимі;

мультидисциплінарними реабілітаційними командами, які надають реабілітаційну допомогу у стаціонарних відділеннях реабілітації;

мультидисциплінарними реабілітаційними командами та окремими фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу в амбулаторних відділеннях реабілітації.

12. Реабілітаційні заклади надають стаціонарну та/або амбулаторну реабілітаційну допомогу протягом післягострого та довготривалого реабілітаційного періодів.

13. У реабілітаційних закладах стаціонарного типу та стаціонарних відділеннях реабілітації надається реабілітаційна допомога високого обсягу, в амбулаторних реабілітаційних закладах, амбулаторних монопрофесійних реабілітаційних закладах, амбулаторних відділеннях реабілітації, у разі проходження реабілітації вдома або реабілітації у громаді обсяг реабілітаційної допомоги визначається відповідно до загальних мети та завдань реабілітації, зазначених в ІРП особи, що потребує реабілітації.

14. У реабілітаційних закладах та стаціонарних відділеннях реабілітації реабілітаційна допомога надається МДРК. Спосіб надання амбулаторної реабілітаційної допомоги, реабілітації вдома або реабілітації у громаді залежить від загальної мети, зазначеної в ІРП, та може потребувати як залучення МДРК, так і окремих фахівців з реабілітації, що надають реабілітаційну допомогу згідно із законодавством.

15. Заклади охорони здоров’я вторинного та третинного рівнів, які надають медичну допомогу при станах здоров’я з гострим початком, мають забезпечити можливість надання реабілітаційної допомоги протягом гострого та післягострого реабілітаційних періодів, згідно з пунктами 25 та 26 цього Порядку.

Реабілітаційні заклади, у складі яких функціонує МДРК, та реабілітаційні відділення, підрозділи, що функціонують у складі багатопрофільних закладів охорони здоров’я, зобов’язані мати у своєму складі кабінет асистивних технологій.

16. Реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи:

розміщуються в будівлях та приміщеннях, що відповідають вимогам ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд»;

забезпечують надання домедичної допомоги та організацію надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення невідкладного стану в осіб при наданні реабілітаційної допомоги або при їх знаходженні на території відповідного закладу, відділення, підрозділу;

зобов’язані організувати та забезпечити підбір та налаштування та/або виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, забезпечення медичними виробами протягом надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації;

співпрацюють з питань освітньої діяльності із закладами вищої та фахової передвищої освіти, іншими суб’єктами освітньої діяльності, які акредитовані щодо надання освітніх послуг з додипломної та післядипломної підготовки та безперервного професійного розвитку фахівців з реабілітації. Це може включати, але не обмежується забезпеченням проведення у реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі клінічних практик фахівців з реабілітації, що навчаються у закладах вищої та фахової передвищої освіти, із залученням до клінічних супервізій фахівців з реабілітації, що працюють у цих закладах, відділеннях, підрозділах;

співпрацюють з питань обмежень життєдіяльності та реабілітації з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, місцевими органами соціального захисту та медико-соціальної експертизи, громадськими об’єднаннями фахівців з реабілітації, осіб, що потребують реабілітації, уповноваженими органами професійного самоврядування.

17. Оснащення реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу медичним та реабілітаційним обладнанням, технічними та іншими засобами реабілітації для тривалого використання, засобами зв’язку, комп’ютерною технікою, транспортними засобами здійснюється відповідно до табеля матеріально-технічного оснащення, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

18. Державні реабілітаційні заклади, які діють в організаційно-правовій формі установи, мають бути реорганізовані, у тому числі шляхом перетворення, за рішенням власника або уповноваженого органу управління відповідно до підпункту 7 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» до 01.01.2022 року.

ІІІ. Організаційні засади фінансування реабілітаційної допомоги

19. Фінансування реабілітаційної допомоги, що входить до програми державних гарантій медичного обслуговування населення, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету:

реабілітаційна допомога, що надається протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів, фінансується за реабілітаційними пакетами медичних послуг;

реабілітаційна допомога, що надається протягом гострого реабілітаційного періоду, фінансується в межах фінансування нереабілітаційних пакетів медичних послуг.

20. У разі надання реабілітаційної допомоги особі, що потребує реабілітації, в стаціонарному відділенні реабілітації або стаціонарному реабілітаційному закладі, розрахунковою одиницею фінансування такої допомоги є одна доба реабілітації.

Мінімальна кількість реабілітаційних сесій, проведення яких гарантується особі, що потребує реабілітації, впродовж 10 діб реабілітації в стаціонарних умовах, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

У разі надання реабілітаційної допомоги особі, що потребує реабілітації, в амбулаторних умовах або у вигляді домашньої реабілітації, розрахунковою одиницею фінансування такої допомоги є одна година реабілітації.

21. Надання реабілітаційної допомоги особам з обмеженнями повсякденного функціонування протягом усіх реабілітаційних періодів може здійснюватися за рахунок місцевих програм розвитку та підтримки комунальних реабілітаційних закладів та реабілітаційних відділень у закладах охорони здоров’я, які належать відповідним територіальним громадам або є об’єктами права спільної власності територіальних громад, місцевих програм надання населенню реабілітаційної допомоги понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення у реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах згідно з загальною метою та завданнями, зазначеними в ІРП на засадах доказової реабілітації.

22. Надання реабілітаційної допомоги особам з обмеженнями повсякденного функціонування протягом усіх реабілітаційних періодів може здійснюватися за рахунок надання платних послуг згідно з переліком, встановленим законодавством, за договорами із суб’єктами господарювання, страховими організаціями; цільових страхових фондів; засновників реабілітаційних установ; благодійних надходжень; добровільних пожертвувань та інших джерел, не заборонених законом, у реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах згідно з загальною метою та завданнями, зазначеними в ІРП на засадах доказової реабілітації.

IV. Реабілітаційні маршрути осіб, що потребують реабілітації, залежно від стану здоров’я

23. До реабілітаційних маршрутів осіб, що потребують реабілітації, відносяться:

реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з гострим початком, який складається з:

  • етапу надання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду;
  • етапу надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах та/або етапу надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в амбулаторних умовах або реабілітації вдома, або реабілітації в громаді;
  • етапу надання реабілітаційної допомоги протягом довготривалого реабілітаційного періоду;
  • реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з хронічним перебігом.

24. Кожен з етапів надання реабілітаційної допомоги включає виконання всіх компонентів не менш як одного реабілітаційного циклу. У разі тривалого надання реабілітаційної допомоги виконання компонентів одного реабілітаційного циклу передбачає досягнення конкретних короткострокових реабілітаційних завдань.

Початок та закінчення кожного з етапів надання реабілітаційної допомоги супроводжуються проведенням первинного та заключного реабілітаційного обстеження, що відповідає початку та закінченню реабілітаційного циклу. У разі, якщо протягом одного етапу надання реабілітаційної допомоги виконується декілька реабілітаційних циклів, кожен цикл закінчується етапним реабілітаційним обстеженням.

Подальший етап реабілітаційного маршруту особи, що потребує реабілітації, залежить від стану функціонування цієї особи при закінченні попереднього (гострого або післягострого) реабілітаційного періоду.

У разі виявлення МДРК ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в ІРП, особу з обмеженнями повсякденного функціонування може бути направлено для проходження експертизи стійкого обмеження життєдіяльності з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» та продовження надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я та інших видів реабілітації, визначених законодавством.

25. Реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з гострим початком, етап надання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду.

Реабілітаційна допомога розпочинається після отримання виклику від лікуючого лікаря відповідного нереабілітаційного відділення та після отримання інформованої згоди особи, що потребує реабілітації, відповідно до вимог законодавства. Реабілітаційна допомога надається в мобільному режимі або в палатах гострої реабілітації.

Реабілітаційна допомога розпочинається з проведення первинного реабілітаційного обстеження (первинного огляду) лікарем фізичної та реабілітаційної медицини (далі — лікар ФРМ) та фахівцями з реабілітації — членами МДРК реабілітаційного відділення або підрозділу.

При проведенні первинного реабілітаційного обстеження лікуючий лікар зобов’язаний надати, а лікар ФРМ зобов’язаний отримати від лікуючого лікаря повний обсяг медичної інформації про стан здоров’я особи, що потребує реабілітації, подальший перебіг діагностичного та лікувального процесу, наявних медичних обмежень та застережень щодо надання реабілітаційної допомоги цій особі. У разі потреби лікар ФРМ узгоджує з лікуючим лікарем обсяг додаткових діагностичних та лікувальних заходів, необхідних для надання реабілітаційної допомоги.

Результати первинного реабілітаційного обстеження, які включають визначені членами МДРК завдання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду, необхідні реабілітаційні втручання, включно із кількісною потребою у фахівцях з реабілітації, технічними та іншими засобами реабілітації та медичними виробами, мають бути задокументовані в розділі першому ІРП.

Обсяг реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду є низьким. За потреби обсяг реабілітаційної допомоги може бути збільшений, що має бути зазначено в розділі першому ІРП.

Графік проведення реабілітаційних сесій при наданні реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду має бути скоординований із наданням медичної допомоги для забезпечення фізичної доступності особи, що потребує реабілітації, в зазначений час. У разі змін стану здоров’я особи або виникнення невідкладних станів, або у разі переведення особи до іншого закладу/відділення, медичні працівники відповідного відділення повідомляють уповноваженого представника реабілітаційного відділення або підрозділу для коригування графіка надання реабілітаційної допомоги.

Після завершення гострого реабілітаційного періоду члени МДРК проводять заключне реабілітаційне обстеження особи, що потребує реабілітації, з визначенням змін стану повсякденного функціонування, стану досягнення завдань, встановлених при первинному реабілітаційному обстеженні, визначенням реабілітаційного прогнозу та плануванням подальшої реабілітаційної допомоги. Етапне реабілітаційне обстеження проводиться при значній тривалості реабілітаційної допомоги, не рідше 1 разу у 2 тижні.

Подальший реабілітаційний маршрут особи, що потребує реабілітації, після завершення гострого реабілітаційного періоду:

якщо особа не потребує подальшої реабілітації у разі відсутності обмежень життєдіяльності, надання реабілітаційної допомоги завершується;

якщо особа потребує продовження реабілітаційної допомоги в амбулаторному відділенні реабілітації або амбулаторному реабілітаційному закладі, або реабілітаційних сесій з фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови та мовлення, психологічної допомоги тощо в амбулаторному монопрофесійному реабілітаційному закладі, або при реабілітації вдома у разі наявності незначних за вираженістю обмежень повсякденного функціонування, надання реабілітаційної допомоги продовжується етапом надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в амбулаторних умовах або реабілітації вдома, або реабілітації в громаді;

якщо особа потребує продовження реабілітаційної допомоги високого обсягу в стаціонарному відділенні реабілітації у разі наявності помірних та значних за вираженістю обмежень повсякденного функціонування та функціональної можливості особи, що потребує реабілітації, брати активну участь у реабілітаційній допомозі високого обсягу, надання реабілітаційної допомоги продовжується етапом надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах;

якщо особа, що потребує реабілітації, не може брати участі у реабілітаційній допомозі високого обсягу та/або потребує догляду або паліативної допомоги у разі наявності виражених обмежень життєдіяльності та/або відсутності функціональної можливості особи брати участь у реабілітаційній допомозі високого обсягу та/або наявності захворювання (травми), що обмежує життя або загрожує життю, надання реабілітаційної допомоги продовжується у вигляді періодичної підтримуючої реабілітаційної допомоги та/або особу направляють для забезпечення сестринського догляду та/або особу направляють для проходження експертизи стійкого обмеження життєдіяльності з подальшим встановленням статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю» та/або особу направляють для надання паліативної допомоги.

26. Реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з гострим початком, етап надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах.

Реабілітаційна допомога розпочинається одразу ж після закінчення гострого реабілітаційного періоду та відповідає принципам послідовності та безперервності.

Особу, що потребує реабілітації, направляють для стаціонарної реабілітаційної допомоги у післягострому реабілітаційному періоді за результатами заключного реабілітаційного обстеження, проведеного МДРК наприкінці гострого реабілітаційного періоду.

У разі, якщо протягом гострого реабілітаційного періоду реабілітаційна допомога не надавалась або якщо після закінчення гострого реабілітаційного періоду особа була направлена для забезпечення сестринського догляду, особа, що потребує реабілітації, може бути направлена для стаціонарної реабілітаційної допомоги лікуючим лікарем або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, проте рішення щодо початку стаціонарної реабілітаційної допомоги приймається лікарем ФРМ за результатами первинного реабілітаційного обстеження, до якого за потреби можуть бути залучені необхідні фахівці з реабілітації.

Стаціонарна реабілітаційна допомога починається з проведення первинного реабілітаційного обстеження лікарем ФРМ та фахівцями з реабілітації — членами МДРК.

При здійсненні первинного реабілітаційного обстеження на початку етапу надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах лікуючий лікар зобов’язаний надати, а лікар ФРМ зобов’язаний отримати від лікуючого лікаря, який направляє особу, що потребує реабілітації, повний обсяг медичної інформації щодо цієї особи. На підставі вищезазначеної інформації лікар ФРМ визначає медичні обмеження та застереження щодо надання реабілітаційної допомоги, про що інформує інших членів МДРК. У разі необхідності лікар ФРМ може призначати додаткові діагностичні обстеження.

За результатами проведеного первинного реабілітаційного обстеження складається розділ другий ІРП, який має містити загальні мету та завдання стаціонарної реабілітації з визначенням орієнтовних термінів їх досягнення, визначення переліку необхідних реабілітаційних заходів, потреби у кількості фахівців з реабілітації, реабілітаційному та іншому обладнанні. Після затвердження розділу другого індивідуального реабілітаційного плану кожен фахівець з реабілітації, залучений до надання реабілітаційної допомоги особі, що потребує реабілітації, в рамках своїх професійних компетентностей за результатами реабілітаційного обстеження самостійно складає програму реабілітаційної терапії, відповідно до професії, реалізує та оцінює досягнення особою реабілітаційних завдань, зазначених в ІРП. Одночасно визначається потреба у технічних та інших засобах реабілітації та медичних виробах.

Стаціонарна реабілітаційна допомога високого обсягу надається фахівцями з реабілітації реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу впродовж не менш ніж 5 днів на тиждень відповідно до розділу другого ІРП.

Зміни до загальних мети та завдань, визначених за результатами первинного реабілітаційного обстеження, вносяться до ІРП після загального обговорення та затвердження лікарем ФРМ на щотижневих зборах МДРК.

Тривалість надання стаціонарної реабілітаційної допомоги залежить від визначених термінів досягнення загальних мети та завдань стаціонарної реабілітації.

Перед закінченням етапу реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах члени МДРК проводять заключне реабілітаційне обстеження особи з визначенням змін стану її функціонування, стану досягнення завдань, визначених при первинному реабілітаційному обстеженні, визначенням поточного реабілітаційного прогнозу та плануванням подальших циклів реабілітаційної допомоги. Етапне реабілітаційне обстеження проводиться при значній тривалості реабілітаційної допомоги, не рідше 1 разу у 2 тижні.

При наданні стаціонарної реабілітаційної допомоги МДРК до роботи команди залучається соціальний працівник, який забезпечує взаємодію із службами соціального захисту з метою вчасної організації модифікації середовища, до якого особа, що потребує реабілітації, повернеться після надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я та організації забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації після закінчення стаціонарної реабілітаційної допомоги.

Подальший реабілітаційний маршрут особи, що потребує реабілітації, після завершення етапу надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в стаціонарних умовах:

якщо особа не потребує подальшої реабілітації у разі відсутності обмежень життєдіяльності, надання реабілітаційної допомоги завершується;

якщо особа потребує продовження реабілітаційної допомоги в амбулаторному відділенні реабілітації або амбулаторному реабілітаційному закладі, або реабілітаційних сесій з фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови та мовлення, психологічної допомоги тощо в амбулаторному монопрофесійному реабілітаційному закладі або при реабілітації вдома, або реабілітації у громаді у разі наявності незначних за вираженістю обмежень життєдіяльності, надання реабілітаційної допомоги продовжується етапом надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в амбулаторних умовах або реабілітації вдома, або реабілітації в громаді.

27. Реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з гострим початком, етап надання реабілітаційної допомоги протягом післягострого реабілітаційного періоду в амбулаторних умовах або реабілітації вдома, або реабілітації в громаді.

Початок надання реабілітаційної допомоги особі, що потребує реабілітації, ґрунтується на результатах заключного реабілітаційного обстеження, проведеного МДРК наприкінці попереднього етапу надання реабілітаційної допомоги.

У разі, якщо впродовж попередніх етапів реабілітаційна допомога не надавалась, особу, що потребує реабілітації, може бути направлено для амбулаторної реабілітаційної допомоги лікуючим лікарем, або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, проте рішення щодо початку амбулаторної реабілітаційної допомоги приймається лікарем ФРМ за результатами первинного реабілітаційного обстеження, до якого за потреби можуть бути залучені необхідні фахівці з реабілітації.

При наданні реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або реабілітації вдома, або реабілітації в громаді комплекс реабілітаційних втручань продовжує бути спрямованим на досягнення загальної мети та завдань, визначених на попередньому етапі, та ґрунтується на інформації щодо фактичних змін функціонального стану особи, якій надавалась реабілітаційна допомога протягом попередніх етапів.

Амбулаторна реабілітаційна допомога починається з проведення первинного реабілітаційного обстеження лікарем ФРМ (первинний огляд перед початком надання амбулаторної реабілітаційної допомоги) та фахівцями з реабілітації — членами МДРК, кількісний та професійний склад яких залежить від особливостей обмеження повсякденного функціонування особи.

При здійсненні первинного реабілітаційного обстеження лікуючий лікар зобов’язаний надати, а лікар ФРМ зобов’язаний отримати від лікуючого лікаря, який направляє особу, що потребує реабілітації, повний обсяг медичної інформації щодо цієї особи. На підставі вищезазначеної інформації лікар ФРМ визначає медичні обмеження та застереження щодо надання реабілітаційної допомоги, про що інформує інших членів МДРК. У разі необхідності лікар ФРМ може призначити додаткові діагностичні обстеження.

За результатами проведеного первинного реабілітаційного обстеження фахівцями з реабілітації доповнюється (складається) розділ другий ІРП, який містить загальну мету, що була визначена на попередніх етапах, та загальні завдання етапу амбулаторної реабілітаційної допомоги з визначенням орієнтовних термінів їх досягнення, визначення переліку необхідних реабілітаційних заходів, потреб у фахівцях з реабілітації, реабілітаційному та іншому обладнанні, технічних та інших засобах реабілітації та медичних виробах. Після внесення змін (затвердження) розділу другого ІРП кожен фахівець з реабілітації, залучений до надання реабілітаційної допомоги особі, що потребує реабілітації, в рамках своїх професійних компетентностей за результатами реабілітаційного обстеження самостійно складає програму реабілітаційної терапії, відповідно до професії, реалізує та оцінює досягнення особою реабілітаційних завдань, зазначених у ІРП. Одночасно визначається (коригується) потреба у технічних та інших засобах реабілітації та медичних виробах.

Подальші зміни загальних мети та завдань вносяться до ІРП після загального обговорення та затвердження лікарем ФРМ на зборах МДРК амбулаторного реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу.

У разі надання реабілітаційної допомоги в амбулаторному монопрофесійному реабілітаційному закладі або фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно, або реабілітації вдома, або реабілітації у громаді, реалізується програма фізичної терапії або ерготерапії, або терапії мови та мовлення, або психологічної допомоги відповідно до загальної мети, зазначеної у розділі другому ІРП особи, що потребує реабілітації, з урахуванням медичних обмежень та застережень щодо надання реабілітаційної допомоги.

Тривалість та обсяг надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або реабілітації вдома, або реабілітації в громаді залежить від мети та завдань на цьому етапі реабілітації.

При наданні реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах протягом післягострого реабілітаційного періоду фахівці з реабілітації проводять етапні (заключні у разі закінчення надання допомоги) реабілітаційні обстеження особи з визначенням змін стану її функціонування, стану досягнення завдань, визначенням поточного реабілітаційного прогнозу та плануванням подальших циклів реабілітаційної допомоги, що документується в розділі другому ІРП.

Подальший реабілітаційний маршрут особи, що потребує реабілітації, після завершення післягострого реабілітаційного періоду:

якщо особа не потребує подальшої реабілітації у разі відсутності обмежень життєдіяльності, надання реабілітаційної допомоги завершується;

якщо особа потребує періодичної підтримуючої реабілітаційної допомоги, що надається в стаціонарних або амбулаторних умовах (зокрема в амбулаторних монопрофесійних реабілітаційних закладах), або фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно, або реабілітації вдома (фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови та мовлення, психологічної допомоги тощо), або реабілітації у громаді з метою запобігання втраті та/або підтримки досягнутого рівня функціонування, надання реабілітаційної допомоги продовжується етапом надання реабілітаційної допомоги протягом довготривалого реабілітаційного періоду.

28. Реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з гострим початком, етап надання реабілітаційної допомоги протягом довготривалого реабілітаційного періоду.

Надається періодична підтримуюча реабілітаційна допомога, яка відповідає принципам послідовності та безперервності.

Періодична підтримуюча реабілітаційна допомога може надаватися в стаціонарних або амбулаторних реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах, фахівцями з реабілітації, які надають реабілітаційну допомогу самостійно, а також у вигляді реабілітації вдома або реабілітації у громаді. У разі надання стаціонарної реабілітаційної допомоги її обсяг має бути високим.

Особу, що потребує реабілітації, направляють для надання періодичної підтримуючої реабілітаційної допомоги протягом довготривалого реабілітаційного періоду за результатами заключного (етапного) реабілітаційного обстеження, проведеного наприкінці попереднього етапу, або лікуючим лікарем, або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, або медико-соціальною експертною комісією, або лікарсько-консультативною комісією. Рішення щодо початку, формату та обсягу підтримуючої реабілітаційної допомоги приймається за результатами реабілітаційного обстеження особи, що потребує реабілітації.

Практична організація надання періодичної підтримуючої реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я в стаціонарних або амбулаторних умовах здійснюється згідно з пунктами 26 та 27 цього Порядку.

29. Реабілітаційний маршрут при стані здоров’я з хронічним перебігом.

Особі, що потребує реабілітаційної допомоги, при наявності стану здоров’я з хронічним перебігом, надається періодична підтримуюча реабілітаційна допомога. Реабілітаційний період, протягом якого надається така допомога, є довготривалим.

Реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров’я при станах здоров’я з хронічним перебігом розпочинається після направлення для надання реабілітаційної допомоги лікуючим лікарем або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, або медико-соціальною експертною комісією, або лікарсько-консультативною комісією.

Передумовою початку надання реабілітаційної допомоги є здійснення повного обсягу діагностичних заходів відповідно до клінічного протоколу, встановлення діагнозу захворювання (стану здоров’я) та надання лікуючим лікарем або лікарем, що надає первинну медичну допомогу, лікарю ФРМ цієї інформації з метою визначення ним медичних обмежень та застережень щодо надання реабілітаційної допомоги фахівцями з реабілітації.

Загальні мета та завдання реабілітаційної допомоги залежно від фази захворювання (загострення або ремісія тощо) мають бути спрямовані на запобігання втраті та/або уповільнення втраті та/або підтримку та/або компенсацію та/або покращення або відновлення функціонування особи, що потребує реабілітації, та зазначаються у розділі третьому ІРП особи, що потребує реабілітації, з урахуванням медичних обмежень та застережень щодо надання реабілітаційної допомоги.

У разі виникнення загострень стану здоров’я з хронічним перебігом організація надання реабілітаційної допомоги відбувається згідно з пунктом 25 цього Порядку. Відповідна інформація про зміни функціонального стану особи, що потребує реабілітації, має бути задокументована у частині третій розділу третього ІРП.

Інші аспекти практичної організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я при станах здоров’я з хронічним перебігом в стаціонарних або амбулаторних умовах забезпечуються згідно з пунктами 26 та 27 цього Порядку.

V. Нормативи навантаження фахівців з реабілітації та інші організаційні аспекти

30. Робочий тиждень фахівців з реабілітації становить 38,5 години, якщо інакше не визначено законодавством. Одна година робочого часу при наданні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я дорівнює одній годині реабілітації.

31. ГР може включати:

реабілітаційну сесію — проведення реабілітаційного обстеження (первинна консультація) лікаря ФРМ та/або реабілітаційного обстеження та/або реабілітаційного втручання фізичним терапевтом/ерготерапевтом/асистентом фізичного терапевта/асистентом ерготерапевта/психологом, психотерапевтом/терапевтом мови та мовлення, при якому відбувається безпосередній контакт фахівця з реабілітації з особою, що потребує реабілітації;

здійснення фахівцем з реабілітації роботи, безпосередньо пов’язаної з організацією та забезпеченням надання реабілітаційної допомоги (документування результатів реабілітаційного обстеження, інформації щодо динамічного спостереження за особою, що потребує реабілітації, ведення щоденників реабілітаційних втручань, складання, внесення відповідної реабілітаційної інформації та змін до ІРП уповноваженими фахівцями з реабілітації відповідно до прав доступу до електронної системи охорони здоров’я та вимог, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, до реєстрів відповідного виду в електронній системі охорони здоров’я в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я).

У разі надання реабілітаційної допомоги особам, стан яких не дозволяє (швидка втомлюваність, порушення концентрації уваги тощо) або не вимагає реабілітаційної сесії протягом 60 хвилин, фактична тривалість реабілітаційної сесії є коротшою (15, 30 або 45 хвилин), про що зазначається в ІРП. При підрахунку фактичного робочого навантаження фахівця з реабілітації в даних випадках використовуються коригувальні коефіцієнти зі значенням 0,25, 0,5 або 0,75 відповідно.

До реабілітаційної сесії не входить час, витрачений на транспортування особи, що потребує реабілітації/переміщення фахівця з реабілітації до місця проведення реабілітаційного обстеження/надання втручання. Відповідно при плануванні реабілітаційної допомоги необхідно передбачити та забезпечити вчасне транспортування осіб, що потребують реабілітації, до місця проведення реабілітаційної сесії асистентами/молодшим медичним персоналом/доглядачами тощо за умови їх навчання принципам безпечного транспортування та інформування особи, яка транспортує, про фактори ризику (падіння, когнітивні розлади тощо), наявні в особи, що потребує реабілітації. Процес транспортування може бути врахований до реабілітаційної сесії у випадках, коли цей процес використовується з терапевтичною метою та відповідно фіксується в документації.

32. Навантаження лікаря фізичної та реабілітаційної медицини.

У разі надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації, які знаходяться у стаціонарному відділенні реабілітації, одна ставка навантаження лікаря ФРМ становить не більше дванадцяти таких осіб.

Тривалість первинного консультативного огляду лікаря ФРМ (стаціонарна та/або амбулаторна реабілітаційна допомога) дорівнює 60 хвилинам, тривалість повторного консультативного огляду лікаря ФРМ в амбулаторних умовах дорівнює 30 хвилинам. За наявності певних обставин може бути використаний коригувальний коефіцієнт зі значенням 1,5, про що має бути наявне пояснення в медичній документації.

Реабілітаційна допомога у вигляді консультативних оглядів та/або участі у мобільному режимі надання реабілітаційної допомоги для лікарів ФРМ, які надають стаціонарну реабілітаційну допомогу, є додатковим навантаженням.

Щоденно не менше двох годин виділяється для складання, внесення відповідної реабілітаційної інформації та змін до ІРП та до реєстру відповідного виду електронної системи охорони здоров’я (документування результатів реабілітаційного обстеження, щоденників реабілітаційних втручань, інформації щодо динамічного спостереження за особою, оформлення листків непрацездатності тощо), а також змін в призначеннях (діагностичні і лікувальні втручання) та координації роботи МДРК.

33. Навантаження фізичного терапевта, ерготерапевта, асистента фізичного терапевта, асистента ерготерапевта.

Реабілітаційні сесії протягом робочого дня фізичного терапевта, ерготерапевта на повну ставку (при наданні реабілітаційної допомоги в стаціонарних та/або амбулаторних умовах) становлять не більше шести ГР.

Щоденно не менше двох ГР виділяється для складання індивідуальних програм реабілітаційної терапії, виготовлення та підготовку матеріалів для реабілітаційних сесій, внесення відповідної реабілітаційної інформації до ІРП та реєстру відповідного виду електронної системи охорони здоров’я (документування результатів реабілітаційного обстеження, щоденників реабілітаційних втручань, інформації щодо динамічного спостереження за особою тощо) та проведення супервізій асистентів.

Реабілітаційні сесії протягом робочого дня асистента фізичного терапевта та асистента ерготерапевта на повну ставку (при наданні реабілітаційної допомоги в стаціонарних та/або амбулаторних умовах) становлять не менше семи ГР.

Щоденно до однієї ГР виділяється для документування відповідної інформації в межах своїх професійних компетентностей, підготовки реабілітаційного інвентарю та матеріалів до реабілітаційних сесій.

34. Навантаження терапевти мови та мовлення при наданні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я.

Реабілітаційні сесії протягом робочого дня терапевта мови та мовлення на повну ставку (при наданні реабілітаційної допомоги в стаціонарних та/або амбулаторних умовах) становлять не більше п’яти ГР.

Якнайменш дві ГР протягом робочого дня виділяються для занесення відповідної реабілітаційної інформації до ІРП (документування результатів реабілітаційного оцінювання та обстеження, щоденників реабілітаційних втручань, інформації щодо динамічного спостереження за особою тощо) та розробку завдань для проведення подальших реабілітаційних сесій;

Функціональні обов’язки терапевта мови та мовлення протягом п’яти років з дня набуття чинності цим Порядком може виконувати логопед.

35. У разі надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною реабілітаційною командою кожного тижня обов’язково виділяють час для зборів такої команди.

36. Нормативи навантаження інших фахівців з реабілітації визначаються відповідно до інших нормативно-правових актів.

VI. Організація надання реабілітаційної допомоги певним категоріям осіб, що потребують реабілітації

37. Реабілітаційна допомога особам віком до 18 років (далі — дітям), що потребують реабілітації, надається відповідно до положень розділів I-IV цього Порядку з урахуванням таких особливостей:

реабілітаційна допомога дитині, що потребує реабілітації, включає реабілітацію у сфері охорони здоров’я, а також інші види реабілітації, визначені законодавством;

мережа реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів для надання реабілітаційної допомоги дітям створюється відповідно до визначених потреб дитячого населення, захворюваності, демографічних, географічних, інфраструктурних та інших особливостей регіону, а також повноважень та потреб місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в реабілітаційній сфері;

при організації надання реабілітаційної допомоги дітям використовуються реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи, що надають як стаціонарну, так і амбулаторну реабілітаційну допомогу, проте перевага надається реабілітаційній допомозі в амбулаторних умовах із залученням членів сімей або законних представників дитини;

до складу МДРК, що надає реабілітаційну допомогу дитині, крім фахівців з реабілітації, за потреби можуть входити корекційний педагог та/або соціальний працівник та/або інші фахівці;

до складу МДРК, що надає реабілітаційну допомогу дітям, може долучитися лікар за спеціальністю відповідно до стану здоров’я, що призводить до найбільших обмежень життєдіяльності у дитини;

обов’язковим елементом реабілітаційної допомоги є навчання членів сімей або законних представників щодо впровадження рекомендацій фахівців, що входять до складу МДРК, у домашніх умовах;

під час перебування дитини в реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі, забезпечується право дитини на спільне перебування з членами її сім’ї на вимогу членів сім’ї;

законному представникові дитини на весь період стаціонарної реабілітації дитини у разі спільного перебування з дитиною надається звільнення від роботи з виплатою у встановленому законодавством порядку допомоги з соціального страхування;

у разі змін стану здоров’я дитини та необхідності надання медичної допомоги забезпечується її направлення до інших закладів охорони здоров’я після отримання інформованої згоди особи відповідно до вимог законодавства або для особи віком до 14 років (малолітньої особи), а також особи, визнаної в установленому порядку недієздатною, згоди її законного представника.

38. Реабілітаційна допомога особам з психічними розладами, що потребують реабілітації, надається відповідно до положень розділів I-IV цього Порядку. До складу МДРК, що надає реабілітаційну допомогу особам з психічними розладами, можуть входити лікарі відповідного профілю та фахівці з психічного здоров’я, які відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим законодавством.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про мультидисциплінарну реабілітаційну команду

1. Мультидисциплінарна реабілітаційна команда (далі — МДРК) створюється для надання реабілітаційної допомоги в стаціонарних умовах особам, що потребують реабілітації, у реабілітаційних закладах, відділеннях, підрозділах протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів.

МДРК стаціонарних відділень реабілітації закладів охорони здоров’я також надає реабілітаційну допомогу в нереабілітаційних відділеннях цих закладів протягом гострого реабілітаційного періоду.

МДРК може створюватись у реабілітаційних закладах, відділеннях та підрозділах, які надають реабілітаційну допомогу в амбулаторних умовах особам, що потребують реабілітації, протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів.

2. Діяльність МДРК регламентується власним положенням, яке розробляється на підставі цього Типового положення та затверджується керівником закладу.

3. Положення про МДРК відділення та підрозділу є додатком до Положення про відповідне реабілітаційне відділення або підрозділ.

4. МДРК виконує основні завдання відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я».

5. У реабілітаційному закладі, відділенні та підрозділі за потреби можуть бути створені декілька окремих МДРК для надання реабілітаційної допомоги у:

1) нереабілітаційних відділеннях закладу охорони здоров’я протягом гострого реабілітаційного періоду;

2) стаціонарному реабілітаційному відділенні, підрозділі закладу охорони здоров’я протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів;

3) реабілітаційному закладі за умови наявності в його структурі окремих відділень відповідно до нозологічних та вікових особливостей надання реабілітаційної допомоги.

6. МДРК очолює лікар фізичної та реабілітаційної медицини (далі — лікар ФРМ).

7. Професійний склад МДРК:

1) до складу МДРК входять фахівці з реабілітації, професійний та кількісний склад яких залежить від нозологічних особливостей надання реабілітаційної допомоги та/або віку осіб, що потребують реабілітації, а також від специфіки реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу;

2) до фахівців з реабілітації належать: лікарі фізичної та реабілітаційної медицини (далі — лікар ФРМ), фізичні терапевти (далі — ФТ), ерготерапевти (далі — ЕТ), терапевти мови і мовлення (далі — ТММ), протезисти-ортезисти, психологи, психотерапевти, сестри медичні з реабілітації, асистенти фізичних терапевтів (далі — АФТ) та асистенти ерготерапевтів (далі — АЕТ).

Функціональні обов’язки терапевта мови та мовлення в МДРК протягом п’яти років з набуття чинності цим Типовим положенням може виконувати логопед.

До створення в Україні реабілітаційної професії протезист-ортезист його функцію можуть виконувати інженер технолог-протезист, технолог ортопедичний, технік протезист-ортезист;

3) лікар ФРМ за потреби залучає до роботи МДРК лікарів інших спеціальностей в консультативному режимі;

4) при наданні реабілітаційної допомоги особам віком до 18 років до складу МДРК, крім лікаря ФРМ, ФТ, ЕТ, ТММ, АФТ, АЕТ, психолога, сестри медичної з реабілітації, можуть входити лікар-невролог дитячий, лікар-педіатр, лікар педіатр-неонатолог або інший лікар за спеціальністю відповідно до стану здоров’я, що призводить до найбільших обмежень життєдіяльності у дитини;

5) при наданні реабілітаційної допомоги особам з психічними розладами до складу МДРК, крім фахівців з реабілітації, можуть входити лікарі-психіатри, лікарі інших спеціальностей та фахівці з психічного здоров’я, відповідно до законодавства України про психіатричну допомогу та психічне здоров’я;

6) при наданні реабілітаційної допомоги особам віком до 18 років до складу МДРК, крім фахівців з реабілітації, додатково можуть входити корекційний педагог та/або соціальний працівник та/або інші фахівці.

8. Кількісний склад МДРК та фактичний штатний розпис реабілітаційного закладу, відділення та підрозділу розраховується відповідно до потреб у фахівцях з реабілітації з урахуванням:

1) наявного ліжкового фонду стаціонарного відділення реабілітації та потреби у забезпеченні реабілітаційної допомоги високого обсягу. Кількість годин реабілітації (далі — ГР) на добу у стаціонарному відділенні реабілітації є результатом множення значення кількості стаціонарних реабілітаційних ліжок на три (мінімальна кількість ГР особи, що потребує реабілітації, на добу для забезпечення високого рівня реабілітаційної допомоги);

2) ступеня важкості обмежень повсякденного функціонування осіб, що потребують реабілітації (кількісна потреба у фахівцях з реабілітації для безпечного проведення однієї реабілітаційної сесії в однієї особи, що потребує реабілітації);

3) потреби у забезпеченні надання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду у нереабілітаційних відділеннях закладу охорони здоров’я (проведення первинного реабілітаційного обстеження лікарем ФРМ, ФТ, ЕТ, ТММ зі складанням програм фізичної терапії, ерготерапії, терапії

мови та мовлення, документування цієї інформації в розділі першому

індивідуального реабілітаційного плану (далі — ІРП), реалізація цих програм ФТ або АФТ, ЕТ або АЕТ, ТММ, оцінювання ефективності програм реабілітаційної терапії тощо);

4) потреби у забезпеченні надання амбулаторної реабілітаційної допомоги працівниками стаціонарного реабілітаційного відділення закладу охорони здоров’я або амбулаторним підрозділом реабілітаційного закладу, що має стаціонарний ліжковий фонд, протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів (кількість ГР, зокрема реабілітаційних сесій, в амбулаторних умовах на добу);

5) потреби у забезпеченні надання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду у нереабілітаційних відділеннях інших закладів охорони здоров’я, які не мають в своєму складі реабілітаційних відділень та підрозділів (на підставі угод, укладених між закладами);

6) нормативів навантаження фахівців з реабілітації згідно із законодавством.

Потреба в кількісному складі інших працівників, що можуть бути долучені до складу МДРК, визначається згідно з законодавством.

9. Основні завдання фахівців з реабілітації в МДРК:

1) лікар ФРМ: отримує, аналізує та узагальнює інформацію про медичний та функціональний стан особи, особливості перебігу стану здоров’я, обсяг наданої медичної допомоги, зокрема діагностичні та лікувальні (фармакологічні/нефармакологічні) втручання; проводить первинне реабілітаційне обстеження та встановлює реабілітаційний діагноз; визначає кількісну потребу у фахівцях з реабілітації; визначає наявні медичні обмеження та застереження щодо надання реабілітаційної допомоги особі, що потребує реабілітації, про що інформує членів МДРК; спільно з членами МДРК на основі результатів реабілітаційного обстеження та визначення потреб особи, що потребує реабілітації, складає ІРП та визначає реабілітаційний прогноз; затверджує створений ІРП; організовує та координує виконання компонентів реабілітаційного циклу іншими членами МДРК, забезпечує комунікацію з лікарями інших спеціальностей, яких залучає до консультування особи, що потребує реабілітації; за потреби застосовує діагностичні, фармакологічні та нефармакологічні реабілітаційні втручання в рамках професійних компетентностей, встановлених законодавством; веде лікарську документацію, документує процес реабілітації та координує підготовку документації для проведення медико-соціальної експертизи; здійснює клінічне та функціональне кодування за МКХ та МКФ; здійснює кодування реабілітаційних втручань відповідно до АКМІ та контролює таке кодування іншими фахівцями з реабілітації; ініціює та організовує збори МДРК; несе відповідальність за реабілітаційний процес в цілому;

2) фізичний терапевт: упродовж усіх реабілітаційних періодів оцінює та визначає необхідність, призначає, планує та здійснює фізичну терапію та/або контролює її здійснення асистентом фізичного терапевта відповідно до загальних мети та завдань, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані, несе відповідальність згідно до кваліфікаційної характеристики та в рамках професійних компетентностей, встановлених законодавством; отримує від лікаря ФРМ, аналізує та узагальнює інформацію про стан здоров’я та особливості перебігу стану здоров’я особи, обсяг наданої медичної допомоги, які враховує для призначення, планування та здійснення фізичної терапії; проводить всебічне обстеження, оцінювання та моніторинг з використанням специфічних для конкретної нозології інструментів обстеження та оцінювання; інформує інших членів МДРК про результати проведеного обстеження; спільно з іншими членами МДРК визначає можливості активного залучення особи, що потребує реабілітації, до реабілітаційної допомоги певного обсягу, мету та завдання, які зазначаються в ІРП, реабілітаційний прогноз та подальший реабілітаційний маршрут; співпрацює з іншими членами МДРК протягом усіх етапів надання фізичної терапії; інформує про зміни у стані здоров’я, можливості витримувати фізичне навантаження, а також зміни у функціонуванні, які можуть призвести до необхідності перегляду мети та/або завдань реабілітації та/або очікуваних результатів та/або необхідної кількості та професійного складу членів МДРК, про що зазначається у ІРП; складає програму фізичної терапії на основі реабілітаційного обстеження відповідно до загальних мети та завдань, зазначених в ІРП, визначає мету та завдання програми фізичної терапії, очікувані результати, комплекс заходів та втручання фізичної терапії, необхідність залучення АФТ; самостійно визначає можливість, необхідність, вид, форму та обсяг втручань (позиціонування, терапевтичні вправи, масаж, мануально-м’язові та суглобові техніки тощо) фізичної терапії, визначає потребу у технічних та інших засобах реабілітації (асистивних технологіях), підбирає індивідуальні ортезні вироби, навчає особу, що потребує реабілітації, їх використовувати для поліпшення повсякденного функціонування; здійснює реабілітаційні заходи, заходи та втручання фізичної терапії в рамках професійних компетентностей; проводить поточний та оперативний контроль, аналізує хід виконання програми фізичної терапії, відповідно корегує програму фізичної терапії; веде необхідну документацію, здійснює функціональне кодування за МКФ; здійснює кодування реабілітаційних втручань з фізичної терапії відповідно до АКМІ; консультує та надає рекомендації особі, що потребує реабілітації, її законним представникам, членам її сім’ї, доглядачам, за необхідності, іншим членам МДРК, іншим медичним працівникам та іншим фахівцям; бере активну участь у плануванні виписки, подальшого маршруту особи, що потребує реабілітації, та визначає потребу у продовженні фізичної терапії у видах та формах, передбачених законодавством України, відповідно до обмежень повсякденного функціонування, можливостей, побажань, очікувань, прагнень особи, що потребує реабілітації;

3) ерготерапевт: упродовж усіх реабілітаційних періодів призначає, планує та здійснює ерготерапію та/або контролює її здійснення асистентом ерготерапевта відповідно до загальних мети та завдань, зазначених в ІРП, несе відповідальність згідно з кваліфікаційною характеристикою та в рамках професійних компетентностей, встановлених законодавством; проводить скринінгове ерготерапевтичне оцінювання для визначення потреби і доцільності ерготерапевтичних послуг, визначає потребу у технічних та інших засобах реабілітації та виробах медичного призначення, виготовляє індивідуальні ортезні вироби, навчає особу, що потребує реабілітації, їх використовувати для покращення заняттєвої участі; інформує інших членів МДРК про результати ерготерапевтичного обстеження, зміни стану повсякденного функціонування, причини обмежень заняттєвої участі; безпеку, рівень самостійності, можливі больові відчуття, рівень задоволення, комфорту та якість виконання заняттєвої активності; порушення сенсомоторних, когнітивних та психосоціальних функцій та відповідних навичок, необхідних для виконання повсякденних занять; складає програму ерготерапії на основі ерготерапевтичного обстеження відповідно до загальних мети та завдань, зазначених у ІРП; визначає мету, завдання програми ерготерапії, очікувані результати, а також вид, форму та обсяг втручань ерготерапії; співпрацює з іншими членами МДРК протягом усіх етапів надання ерготерапії; може проводити ерготерапевтичні втручання спільно з іншими фахівцями з реабілітації відповідно до загальних мети та завдань, зазначених у ІРП; спільно з іншими членами МДРК визначає реабілітаційний прогноз, можливості активного залучення особи, що потребує реабілітації, до реабілітаційної допомоги певного обсягу та, відповідно, подальший реабілітаційний маршрут; інформує членів МДРК про створення оптимального та сприятливого середовища для ефективної заняттєвої участі, оцінює і прогнозує безпеку самостійного проживання особи, що потребує реабілітації; бере активну участь у плануванні виписки та визначає потребу у продовженні ерготерапії в іншому реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі відповідно до рівня функціональних обмежень, можливостей, побажань, очікувань, прагнень особи, що потребує реабілітації; веде необхідну документацію, здійснює функціональне кодування за МКФ; здійснює кодування реабілітаційних втручань з ерготерапії відповідно до АКМІ, консультує та надає рекомендації особі, що потребує реабілітації, її законному представнику, членам її сім’ї, доглядачам, за необхідності, іншим членам МДРК, іншим медичним працівникам та іншим фахівцям;

4) терапевт мови та мовлення: упродовж усіх реабілітаційних періодів призначає, планує та здійснює терапію мови та мовлення відповідно до загальних мети та завдань, зазначених в ІРП, несе відповідальність згідно з кваліфікаційною характеристикою та в рамках професійних компетентностей, встановлених законодавством; здійснює обстеження (оцінювання, формальна і неформальна діагностика), терапевтичні втручання з терапії мови та мовлення (встановлення мети, планування, проведення, контроль терапії), менеджмент та профілактику осіб, що потребують реабілітації, з усім спектром розладів комунікації та ковтання; виявляє тип і складність генетичних, вроджених, розвиткових, набутих і/або нейродегенеративних розладів комунікації, які включають розлади мовлення (продукування голосу, ритм, мелодика, зв’язність, інтонація, резонація, голос), мови (аудиторне і візуальне сприйняття та усне і письмове породження на рівні слова, речення, прагматики), прелінгвального та постлінгвального аудиторного сприйняття, соціальної комунікації, когнітивних аспектів комунікації (увага, пам’ять, контрольний механізм, навчання, упорядкування інформації, візуально-просторова перцепція, планування, розв’язання проблем та інші функції, які прямо чи опосередковано беруть участь у комунікації), розладів ковтання (схоплення їжі, кусання, жування, ковтання, слинотеча, годування, харчування); вивчає середовище, в якому комунікує особа, що потребує реабілітації, збирає і аналізує якісні та кількісні дані, на основі яких формулює гіпотезу, перевіряє її і спільно з особою, що потребує реабілітації, її законним представником встановлює мету та завдання терапії мови та мовлення; розробляє покрокову індивідуальну програму та план реабілітаційної терапії комунікації та ковтання, враховуючи рішення МДРК та відповідно до ІРП із зазначенням строків та прогнозів на кожен етап реабілітаційної терапії; здійснює проміжне тестування щодо ефективності реабілітаційних втручань, вносить зміни до ІРП в частині терапії комунікації і ковтання; постійно веде встановлену профільну оцінювальну та звітну документацію з терапії розладів комунікації та ковтання; здійснює обстеження розладів ковтання і голосу та описує результати інструментальних досліджень, проведених із застосуванням інструментальної діагностики (відеофлюроскопія, відеоендоскопія, відеостробоскопія тощо); розробляє, призначає та застосовує відповідні технічні та інші засоби реабілітації (асистивні технології — допоміжні й альтернативні засоби комунікації); вибирає, застосовує ортопедичні та адаптивні засоби для комунікації, ковтання та верхніх повітряно-травних функцій, крім сенсорних засобів, які використовуються особами з вадами слуху або ортопедичного руху зубів; розробляє спільні стратегії спілкування з особою з розладами комунікації та ковтання та надає реабілітаційну терапію відповідно до ІРП та рішень МДРК; веде необхідну документацію, здійснює функціональне кодування за МКФ; здійснює кодування реабілітаційних втручань з терапії мови та мовлення відповідно до АКМІ, інформує про результати реабілітаційного обстеження, зміни стану повсякденного функціонування, витривалість, базові показники соматичного стану тощо лікаря ФРМ та інших членів МДРК;

5) психолог, психотерапевт: упродовж усіх реабілітаційних періодів призначає, планує та здійснює надання психологічної допомоги відповідно до загальних мети та завдань, зазначених в ІРП, несе відповідальність згідно з кваліфікаційною характеристикою та в рамках професійних компетентностей, встановлених законодавством; здійснює діагностику стану психічної сфери, біопсихосоціальну оцінку, психодіагностичне дослідження, оцінку особистісних характеристик, ступінь соціальної адаптації і адаптаційного потенціалу; формує комплаєнтні рекомендації для МДРК в цілому; проводить психотерапевтичне втручання та/або психологічне консультування з метою подолання хворобливих, дезадаптивних проявів, корекцію особистісного реагування, напрацювання позитивно-адаптивних варіантів реагування на психогенні чинники і подразники та адаптивних копінг-стратегій; проводить індивідуальну, групову і сімейну психотерапію; формує позитивні соціальні настанови для досягнення оптимального функціонування, розвитку та добробуту особи, що потребує реабілітації; інформує про результати реабілітаційного обстеження, зміни стану повсякденного функціонування, психологічні аспекти функціонування тощо лікаря ФРМ; веде необхідну документацію, здійснює функціональне кодування за МКФ; здійснює кодування реабілітаційних втручань з психологічної допомоги відповідно до АКМІ; до надання психологічної допомоги в роботі МДРК залучаються фахівці, які мають вищу освіту за спеціальностями «Психологія» та/або «Медична психологія», досвід практичної роботи в закладах охорони здоров’я та/або реабілітаційних закладах не менше одного року та відповідають іншим вимогам, встановленим законодавством;

6) сестра медична з реабілітації: здійснює професійну діяльність під керівництвом лікаря ФРМ; оцінює ризики виникнення ускладнень, розробляє та реалізує заходи під час знаходження в стаціонарі; у співпраці з особами, що потребують реабілітації, їхніми законними представниками та іншими членами МДРК бере участь в розробці ІРП; забезпечує інформаційні потреби особи, що потребує реабілітації, доглядачів та членів сімей в межах своїх компетентностей; забезпечує професійний медичний догляд, безпеку пересування, ергономіку простору в палаті, підготовку до діагностичних та терапевтичних втручань, виконання призначень лікаря ФРМ та втручань, зазначених в ІРП, у межах своїх компетентностей; веде необхідну документацію, здійснює кодування реабілітаційних втручань відповідно до сфери професійних компетентностей в АКМІ, бере участь у роботі та зборах МДРК, робить внесок у прийняття командних рішень; співпрацює з іншими членами МДРК та іншими медичними працівниками; несе відповідальність згідно з кваліфікаційними вимогами;

7) асистент фізичного терапевта: впродовж усіх реабілітаційних періодів надає реабілітаційну допомогу та несе відповідальність в рамках професійних компетентностей, встановлених законодавством; працює під керівництвом фізичного терапевта; виконує базові компоненти обстеження та моніторингу у фізичній терапії: спостереження, опитування, вимірювання та тестування, документує їх результати; виконує програму фізичної терапії, складену фізичним терапевтом, окремі її компоненти, втручання фізичної терапії, здійснює оперативний та поточний контроль; веде необхідну документацію, надає консультативну допомогу особі, що потребує реабілітації, її законним представникам, членам її сім’ї, доглядачам, за необхідності, іншим медичним та немедичним фахівцям; готує робоче місце для проведення занять з фізичної терапії, необхідне обладнання, матеріали та інструменти; співпрацює з членами МДРК, іншими медичними працівниками та іншими фахівцями;

8) асистент ерготерапевта: впродовж усіх реабілітаційних періодів надає реабілітаційну допомогу та несе відповідальність відповідно до кваліфікаційних вимог та в рамках професійних компетентностей, встановлених законодавством; працює під керівництвом ерготерапевта; виконує програму втручань, складену ерготерапевтом, застосовуючи терапевтичні заняття, терапевтичні вправи, преформовані фізичні чинники; оцінює та документує зміни стану особи, що потребує реабілітації, під час проведення втручань, її реакцію та зворотний зв’язок на реабілітаційну терапію, рівень болю, комфорту, задоволеності; знає і дотримується застережень та протипоказань до реабілітаційної терапії, оцінює показники стабільності стану особи, що потребує реабілітації, під час втручань; допомагає ерготерапевту у виготовленні індивідуальних протезних виробів, підборі та налаштуванні технічних та інших засобів реабілітації (асистивних технологій), медичних виробів, навчає особу, що потребує реабілітації, їх використовувати для покращення заняттєвої участі; готує робочі місця, забезпечує процес ерготерапії необхідним обладнанням, матеріалами, інструментами; веде необхідну документацію, надає консультативну допомогу особі, що потребує реабілітації, її законним представникам, членам її сім’ї, доглядачам, за необхідності, іншим медичним працівникам та іншим фахівцям; співпрацює з членами МДРК, іншими медичними працівниками та іншими фахівцями.

10. Фахівці з реабілітації, які входять до складу МДРК, відповідно до прав доступу до електронної системи охорони здоров’я та вимог, визначених законодавством, вносять відомості до медичної інформаційної системи закладу охорони здоров’я або реабілітаційного закладу, Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я, до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я відповідного виду, а також виконують інші дії відповідно до особливостей ведення електронної системи охорони здоров’я та за умови наявності відповідної технічної можливості в системі відповідно до вимог, визначених законодавством.

11. Формою роботи МДРК є збори, на яких за результатами реабілітаційного обстеження фахівців з реабілітації розробляється, затверджується або змінюється ІРП, розглядаються результати моніторингу та оцінювання виконання плану і здійснюється його коригування.

12. Збори МДРК:

1) проводять щотижня для усіх функціонуючих МДРК реабілітаційного закладу, відділення та підрозділу;

2) збори очолює лікар ФРМ;

3) склад учасників зборів МДРК має забезпечити можливість результативного обговорення інформації щодо стану повсякденного функціонування особи, що потребує реабілітації;

4) питання, що розглядаються на зборах МДРК, включають, але не обмежуються такими:

обговорення, затвердження та внесення змін до індивідуального реабілітаційного плану;

обговорення змін функціонального стану особи, що потребує реабілітації;

потреба в забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, зокрема індивідуальними ортезними виробами та медичними виробами (виробами медичного призначення);

обговорення ступеня досягнення мети та завдань реабілітації, чинників, що сприяють чи заважають цим досягненням;

тривалість перебування особи, що потребує реабілітації, у реабілітаційному закладі, відділенні, підрозділі;

інформаційні потреби особи, що потребує реабілітації, та членів родини, доглядачів;

планування виписки особи, що потребує реабілітації;

5) лікарі інших спеціальностей, особи, що потребують реабілітації, члени сім’ї, доглядачі можуть бути долучені до зборів МДРК на запит лікаря ФРМ, якщо це доречно, щоб забезпечити задоволення потреб особи, що потребує реабілітації;

6) результати обговорень МДРК відносно кожної з осіб, що потребує реабілітації, документуються за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

7) збори МДРК можуть бути проведені із застосуванням телереабілітації.

13. Взаємодія МДРК та її членів з нереабілітаційними підрозділами закладів охорони здоров’я та іншими структурними одиницями реабілітаційних закладів регламентується відповідно до Типового положення про реабілітаційне відділення, підрозділ.

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ
про реабілітаційне відділення, підрозділ

I. Загальна частина

1. Реабілітаційне відділення, підрозділ (далі — Відділення) діє у складі закладу охорони здоров’я або санаторно-курортної установи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми (далі — Заклад), є його структурним підрозділом та надає реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров’я (далі — реабілітаційна допомога) особам з обмеженнями повсякденного функціонування, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю (далі — особи, що потребують реабілітації) протягом усіх реабілітаційних періодів на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що передбачає право здійснення реабілітації у сфері охорони здоров’я, що отримує Заклад.

2. Відділення забезпечує:

1) доступну якісну стаціонарну або амбулаторну реабілітаційну допомогу особам, що потребують реабілітації;

2) участь у наданні комплексної реабілітаційної допомоги особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам віком до 18 років, що потребують реабілітації;

3) впровадження сучасних технологій надання реабілітаційної допомоги на засадах доказової реабілітації;

4) зменшення тягаря обмежень життєдіяльності населення.

3. До реабілітаційних відділень, підрозділів належать:

1) палати гострої реабілітації у лікарнях різного профілю, багатопрофільних лікарнях інтенсивного лікування сфери охорони здоров’я незалежно від форми власності (далі — палата гострої реабілітації), які надають реабілітаційну допомогу протягом гострого реабілітаційного періоду;

2) стаціонарні відділення післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я різного профілю незалежно від форми власності або стаціонарні відділення післягострої та довготривалої реабілітації, створені на базі санаторно-курортних установ незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності (далі — стаціонарне відділення реабілітації), в яких реабілітаційну допомогу надають мультидисциплінарні реабілітаційні команди (далі — МДРК);

3) амбулаторні відділення післягострої та довготривалої реабілітації у закладах охорони здоров’я різного профілю незалежно від форми власності (далі — амбулаторне відділення реабілітації), в яких реабілітаційну допомогу надають МДРК та окремі фахівці з реабілітації.

4. Створення, реорганізація або ліквідація Відділення здійснюється відповідно до чинного законодавства шляхом видання наказу по Закладу.

5. Діяльність Відділення регламентується положенням, яке розробляється на підставі цього Типового положення та затверджується керівником Закладу.

6. Діяльність мультидисциплінарної реабілітаційної команди (мультидисциплінарних реабілітаційних команд), що надає (надають) реабілітаційну допомогу у Відділенні, регламентується положенням про МДРК, яке розробляється на підставі Типового положення про мультидисциплінарну реабілітаційну команду та є додатком до положення про Відділення.

7. Безпосереднє керівництво Відділенням здійснюється завідувачем відділення, який є лікарем фізичної та реабілітаційної медицини (далі — лікар ФРМ), призначається та звільняється з посади керівником Закладу згідно з чинним законодавством.

8. Штатний розпис Відділення затверджується у встановленому законодавством порядку та забезпечує надання реабілітаційної допомоги відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я.

9. Оснащення Відділення медичним та реабілітаційним обладнанням, технічними та іншими засобами реабілітації для тривалого використання, засобами зв’язку, комп’ютерною технікою, транспортними засобами здійснюється відповідно до табеля матеріально-технічного оснащення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

10. Графік роботи Відділення затверджується керівником Закладу.

II. Завдання та функції Відділення

11. Основними завданнями Відділення є:

1) надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації, протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів за реабілітаційними пакетами медичних послуг відповідно до програми державних гарантій медичного обслуговування населення у стаціонарних та амбулаторних відділеннях реабілітації згідно із загальними метою та завданнями, зазначеними в розділах другому та третьому індивідуального реабілітаційного плану (далі — ІРП) на засадах доказової реабілітації;

2) надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації, протягом гострого реабілітаційного періоду в рамках нереабілітаційних пакетів медичних послуг відповідно до програми державних гарантій медичного обслуговування населення у палатах гострої реабілітації нереабілітаційних відділень Закладу та у мобільному режимі згідно з загальними метою та завданнями, зазначеними в розділі першому ІРП на засадах доказової реабілітації;

3) участь у проведенні комплексної реабілітаційної допомоги особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам віком до 18 років, що потребують реабілітації, протягом довготривалого реабілітаційного періоду у стаціонарних та амбулаторних відділеннях реабілітації згідно з індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю на засадах доказової реабілітації;

4) надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації, протягом усіх реабілітаційних періодів за рахунок місцевих програм розвитку та підтримки комунальних відділень реабілітації у закладах охорони здоров’я, які належать відповідним територіальним громадам або є об’єктами права спільної власності територіальних громад, місцевих програм надання населенню реабілітаційної допомоги понад обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення у відділеннях реабілітації, підрозділах згідно з загальними метою та завданнями, зазначеними в ІРП, на засадах доказової реабілітації;

5) надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації, протягом усіх реабілітаційних періодів за рахунок надання платних послуг згідно з переліком, встановленим законодавством, за договорами із суб’єктами господарювання, страховими організаціями; цільових страхових фондів; засновників реабілітаційних установ; благодійних надходжень; добровільних пожертвувань та інших джерел, не заборонених законом, у відділеннях реабілітації, підрозділах згідно з загальними метою та завданнями, зазначеними в ІРП, на засадах доказової реабілітації;

6) забезпечення, підбір та налаштування та/або виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, забезпечення медичними виробами протягом надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації;

7) надання реабілітаційної допомоги із застосуванням телереабілітації;

8) надання консультативної та методологічної підтримки з питань обмежень повсякденного функціонування/життєдіяльності та з питань надання реабілітаційної допомоги нереабілітаційним відділенням та підрозділам Закладу, окремим медичним працівникам, які надають медичну допомогу в Закладі;

9) надання консультативної та методологічної підтримки з питань обмежень повсякденного функціонування/життєдіяльності та з питань надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації, членам їх сімей, доглядачам;

10) надання консультативної та методологічної підтримки з питань обмежень повсякденного функціонування/життєдіяльності та з питань надання реабілітаційної допомоги закладам вищої та фахової передвищої освіти, іншим суб’єктам освітньої діяльності, які акредитовані щодо надання освітніх послуг з додипломної та післядипломної підготовки та безперервного професійного розвитку фахівців з реабілітації;

11) забезпечення проведення у Відділенні практичної підготовки здобувачів вищої та фахової передвищої освіти у галузі знань «22 Охорони здоров’я» із залученням фахівців з реабілітації, що працюють у Відділенні;

12) спільно із громадськими об’єднаннями фахівців з реабілітації, осіб, що потребують реабілітації, організація та проведення науково-практичних конференцій з питань надання реабілітаційної допомоги, окремих напрямків реабілітації, реабілітаційних втручань тощо;

13) організація і проведення просвітницької роботи серед населення, активна співпраця із засобами масової інформації щодо питань обмежень повсякденного функціонування та обмежень життєдіяльності та надання сучасної реабілітаційної допомоги.

12. Відповідно до покладених завдань здійснює:

1) реабілітаційну допомогу на засадах доказової реабілітації особам, що потребують реабілітації, протягом післягострого та довготривалого реабілітаційних періодів у стаціонарних та амбулаторних відділеннях реабілітації;

2) реабілітаційну допомогу на засадах доказової реабілітації особам, що потребують реабілітації, протягом гострого реабілітаційного періоду в палатах гострої реабілітації та у мобільному режимі;

3) постійний контроль ефективності наданої реабілітаційної допомоги та застосування технічних та інших засобів реабілітації шляхом збору, обробки, аналізу, зберігання та передачі інформації із застосуванням індивідуального реабілітаційного плану особи, що потребує реабілітації, інтегрованого до медичної інформаційної системи Закладу та реєстрів відповідного виду в електронній системі охорони здоров’я в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

III. Права та обов’язки

13. Відділення має право:

1) надавати мультидисциплінарну реабілітаційну допомогу високого обсягу особам, що потребують реабілітації, відповідно до загальних мети та завдань, зазначених в ІРП, та/або відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю (стаціонарні відділення реабілітації);

2) надавати реабілітаційну допомогу особам, що потребують реабілітації, обсяг якої та необхідний професійний та кількісний склад фахівців з реабілітації визначається відповідно до загальних мети та завдань, зазначених в ІРП, та/або відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю (амбулаторні відділення реабілітації);

3) забезпечувати надання реабілітаційної допомоги протягом гострого реабілітаційного періоду у нереабілітаційних відділеннях Закладу (палати гострої реабілітації та/або мобільний режим надання реабілітаційної допомоги персоналом стаціонарних та амбулаторних відділень реабілітації);

4) надавати консультативну та методологічну підтримку з питань обмежень повсякденного функціонування/життєдіяльності та надання реабілітаційної допомоги нереабілітаційним відділенням Закладу, закладам вищої та фахової передвищої освіти;

5) організовувати графік роботи персоналу Відділення для забезпечення оптимальної якості надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації.

14. Відділення забезпечує:

1) надання домедичної допомоги та організацію надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення невідкладного стану людини в осіб при наданні реабілітаційної допомоги або при їх знаходженні на території Відділення;

2) кадровий склад фахівців з реабілітації у кількості та професійному складі, необхідному для надання якісної та безпечної реабілітаційної допомоги відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я;

3) надання мультидисциплінарної реабілітаційної допомоги відповідно до Типового положення про мультидисциплінарну реабілітаційну команду;

4) цілодобовий медсестринський догляд (у разі надання стаціонарної реабілітаційної допомоги);

5) взаємодію з нереабілітаційними відділеннями Закладу з питань організації реабілітаційної допомоги в гострому реабілітаційному періоді силами персоналу Відділення у палатах гострої реабілітації та у мобільному режимі;

6) взаємодію з нереабілітаційними відділеннями Закладу з питань визначення подальшого реабілітаційного маршруту особи, що потребує реабілітації, після закінчення гострого реабілітаційного періоду та прийняття рішення про можливість подальшого надання реабілітаційної допомоги високого обсягу в післягострому реабілітаційному періоді в стаціонарному відділенні реабілітації медицини або направлення особи, що потребує реабілітації, для надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або реабілітації вдома, або направлення особи, що потребує реабілітації, для забезпечення сестринського догляду або паліативної допомоги, та/або визначення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю»;

7) дотримання ведення обліку реабілітаційного обладнання та матеріалів тимчасового та тривалого користування, технічних та інших засобів реабілітації, медичних виробів, матеріально-технічних засобів;

8) організацію та обладнання автоматизованих робочих місць для фахівців з реабілітації (відповідно до прав доступу в електронній системі охорони здоров’я), які працюють у Відділенні, для забезпечення відповідної технічної можливості надавачами медичних послуг щодо вчасного внесення відомостей до Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я, до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров’я відповідно до порядків формування та видачі медичних висновків відповідного виду, затверджених відповідно до законодавства, а також виконання інших дій відповідно до особливостей ведення електронної системи охорони здоров’я та за умови наявності відповідної технічної можливості в системі відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів;

9) вчасне та коректне внесення відповідної інформації уповноваженими фахівцями з реабілітації, відповідно до прав доступу в електронній системі охорони здоров’я, до відповідних частин ІРП особи, яка потребує реабілітації, із використанням електронної системи охорони здоров’я відповідно до порядків, затверджених МОЗ України;

10) ведення паперової та електронної документації з урахуванням технічної можливості в електронній системі охорони здоров’я;

11) надання оперативної інформації за запитом керівництва Закладу;

12) цільове та дбайливе використання закріпленого за Відділенням майна;

13) створення належних виробничих умов, додержання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежної безпеки;

14) дотримання принципів професійної етики;

15) наявність програми з інфекційного контролю та дотримання заходів із запобігання інфекціям, пов’язаним з наданням медичної допомоги, відповідно до чинних наказів МОЗ України;

16) наявність локальних документів з інфекційного контролю за особливо

небезпечними інфекційними хворобами (надалі — ОНІХ) та запобігання їх розповсюдженню з обов’язково відпрацьованим сценарієм щодо впровадження протиепідемічного режиму у Закладі та Відділенні та його суворим дотриманням в організації роботи та наданні реабілітаційної допомоги в умовах виникнення пандемії, а також у випадку виникнення осередку інфікування ОНІХ (зокрема, гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2);

17) наявність внутрішньої системи управління і контролю якості та безпеки надання реабілітаційної допомоги з дотриманням вимог до її організації і проведення відповідно до чинного законодавства із здійсненням безперервного моніторингу індикаторів оцінки та критеріїв доступності, якості, безпеки, ефективного контролю та управління якістю Закладу та Відділення для забезпечення прав осіб, що потребують реабілітації на отримання реабілітаційної допомоги належної якості;

18) виявлення ознак насильства та дотримання вимог законодавства в сфері протидії насильству. Дотримання прав людини у Закладі та Відділенні відповідно до рекомендацій Уповноваженого із прав людини Верховної Ради України та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю.

IV. Структура Відділення

15. У Відділенні обов’язково наявні ліжка для цілодобового перебування або перебування в умовах денного стаціонару осіб, що потребують реабілітації, яким надається реабілітаційна допомога високого обсягу (для стаціонарних відділень реабілітації), або кабінетів для амбулаторного прийому фахівців з реабілітації (для амбулаторних відділень реабілітації), а також приміщень для:

1) проведення фізичної терапії — зала(и) фізичної терапії та кабінет(и) для надання індивідуальної реабілітаційної допомоги з фізичної терапії;

2) проведення ерготерапії — зала ерготерапії та кабінет(и) для надання індивідуальної реабілітаційної допомоги з ерготерапії;

3) проведення терапії мови та мовлення — кабінет(и) для надання індивідуальної реабілітаційної допомоги з терапії мови та мовлення;

4) проведення психологічної допомоги — кабінет(и) для надання індивідуальної психологічної допомоги;

5) підбору та налаштування та/або виготовлення технічних та інших засобів реабілітації;

6) проведення інвазивних реабілітаційних втручань;

7) проведення консультацій інших лікарів-спеціалістів;

8) проведення зборів МДРК (може використовуватись приміщення зали фізичної терапії або ерготерапії).

16. Крім цього, у Відділенні мають бути:

1) кабінет завідувача Відділення;

2) ординаторська лікарів ФРМ;

3) протокольна кімната (декілька протокольних кімнат), оснащених автоматизованими робочими місцями для розміщення повного складу фахівців з реабілітації Відділення;

4) кімната для середнього та молодшого медичного персоналу Відділення;

5) кабінет асистивних технологій (для реабілітаційних відділень, підрозділів, що функціонують у складі багатопрофільних закладів охорони здоров’я).

17. Додатково до складу Відділення можуть входити:

1) кабінет ультразвукових та електрофізіологічних (електронейроміографія) методів дослідження в реабілітації;

2) приміщення або територія для навчання візковим навичкам (у разі надання реабілітаційної допомоги при ураженнях спинного мозку);

3) підрозділ протезування (у разі надання реабілітаційної допомоги при ампутаціях кінцівок);

4) приміщення для забезпечення організації загальної середньої освіти (у разі надання реабілітаційної допомоги особам віком до 18 років, що потребують реабілітації, та дітям з інвалідністю);

5) приміщення для застосування преформованих фізичних факторів.

V. Взаємодія та контроль діяльності

18. Відділення взаємодіє з:

1) нереабілітаційними відділеннями Закладу з питань організації реабілітаційної допомоги в гострому реабілітаційному періоді силами персоналу Відділення у палатах гострої реабілітації та у мобільному режимі;

2) нереабілітаційними відділеннями Закладу з питань визначення подальшого реабілітаційного маршруту особи, що потребує реабілітації, після закінчення гострого реабілітаційного періоду та прийняття рішення про можливість подальшого надання реабілітаційної допомоги високого обсягу в післягострому реабілітаційному періоді в стаціонарному відділенні реабілітації або направлення особи, що потребує реабілітації, для надання реабілітаційної допомоги в амбулаторних умовах або у форматі реабілітації вдома або направлення особи, що потребує реабілітації, для забезпечення сестринського догляду або паліативної допомоги та визначення статусу «особа з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю»;

3) іншими відділеннями та підрозділами Закладу з питань проведення консультацій лікарів-спеціалістів та організації надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення невідкладного стану в осіб при наданні реабілітаційної допомоги або при їх знаходженні на території Відділення;

4) іншими відділеннями та підрозділами Закладу з питань проведення додаткових інструментальних та лабораторних досліджень;

5) іншими реабілітаційними закладами, регіональними центрами асистивних технологій, установами соціальної допомоги, закладами медико-соціальної експертизи, які залучені до надання реабілітаційної та соціальної допомоги особам, що потребують реабілітації, органами соціального захисту, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також з іншими організаціями, підприємствами, установами, фондами, товариствами, діяльність яких спрямована на сприяння та надання реабілітаційної допомоги особам, що потребують реабілітації.

19. Перелік протипоказань для надання реабілітаційної допомоги високого обсягу особі, що потребує реабілітації, у стаціонарному відділенні реабілітації, затверджується наказом МОЗ.

20. Заклад та Відділення співпрацює з громадськими об’єднаннями фахівців з реабілітації відповідно до професійного складу фахівців з реабілітації, що працюють у Відділенні.

21. Заклад та Відділення співпрацюють з суб’єктами, що здійснюють кадрове та наукове забезпечення системи реабілітації. Заклад може бути клінічною базою закладів вищої та фахової передвищої освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності, які акредитовані для надання освітніх послуг з додипломної та післядипломної підготовки та безперервного професійного розвитку фахівців з реабілітації.

22. У Закладі проводиться експертна оцінка якості надання реабілітаційної допомоги із застосуванням внутрішніх та зовнішніх аудитів з використанням відомостей, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, інших джерел інформації відповідно до законодавства.

23. Відомості, що містяться в електронній системі охорони здоров’я, враховуються Закладом при складанні відповідних звітів та форм звітності, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті