Чи є локдаун необхідним запобіжним заходом протидії поширенню COVID-19? Думка експерта

Олексій Галімський зазначив, що першочергова проблема для України полягає не в тому, наскільки небезпечний штам «дельта», а в тому, наскільки система охорони здоров’я країни готова до нього. Щодо самого штаму, є інформація, що він більш небезпечний, ніж попередні його варіанти, тобто має більш інтенсивний механізм зараження, так як є мутованим.

«З наукової точки зору, це очікувані процеси. Якщо раніше хворіли більше особи літнього віку, зараз хворітимуть люди молодшого віку. Адже вірусу необхідно поширюватися, тому він і еволюціонує. Однак найбільш небезпечними є варіанти, якщо вірус розвинеться в дитячу та кишкову інфекцію», — зауважив він та додав, що еволюція коронавірусної інфекції є незалежним від людини явищем, тому не варто робити з цього проблему № 1.

Стосовно введення локдауну як певної запобіжної міри О. Галімський зазначив, що це більше свідчить про відчай влади у протидії поширенню COVID-19, у той же час як країна потребує плану протиепідемічних заходів. Такий комплексний план залежно від обставин та певних етапів епідемічного процесу дозволить застосовувати науко­во обґрунтовані заходи.

Наразі нормативно-правовим актом, яким користуються при введенні карантину, є постанова КМУ від 09.12.2020 р. № 1236. Як зауважив доповідач, дана постанова не є вирішенням проблеми, а тому владі потрібно розробити комплекс­ний протиепідемічний план.

Доповідач нагадав, що наразі в Києві триває підготовка електронної форми видачі спеціальних перепусток у громадський транспорт, що безпосередньо свідчить про підготовку до введення локдауну. На думку експерта, закриття громадського транспорту для людей не є ефективним заходом.

«Цей захід не тільки не принесе користі, але й, навпаки, стане тільки тягарем. Навіщо закривати транспорт? При погіршенні епідемічної ситуації необхідно переводити в першу чергу державний сектор на 2–3-змінний режим, щоб уникнути години-пік, а тому і великого скупчення людей. Це стосується як метро, так і наземного громадського транспорту. Окреме питання — вентиляція в транспорті, адже зазвичай все закрито і створюється задуха, особливо влітку при високій температурі», — підкреслив він.

О. Галімський зазначив, що немає сенсу із вересня відкривати дошкільні та інші заклади освіти, а через певний час вводити локдаун та закривати транспорт через підвищення рівня захворюваності на COVID-19. Кращим варіантом було б відкривати школи не для всіх дітей, а лише для учнів випускних класів.

Варто нагадати, що Урядом прийнято рішення, що у разі переходу області до «жовтого», «помаранчевого» чи «червоного» карантинного рівня епідемічної безпеки для роботи навчального закладу потрібно мати мінімум 80% повністю вакцинованого персоналу. На думку доповідача, таке рішення є необдуманим та не матиме ефективності, адже більша частина педагогів вже перехворіли на COVID-19 та вакцинувати їх немає сенсу. А сам карантин у школах необхідний у першу чергу для учнів, тобто для того, щоб діти самі повторно не інфікували один одного, так як мають низький рівень санітарної культури.

Доповідач закликав не робити із вакцини панацею від усіх хвороб, адже будь-які ліки мають свою визначену дію та показання, а також застосовуються тими людьми, яким це необхідно. «Будь-який профілактичний захід у медицині має свої протипоказання, тобто групи людей, яким такий захід не варто робити та які можуть отримати від нього серйозну шкоду. Також такі заходи, окрім показань та протипоказань, виявляють відповідну ефективність, яку не потрібно переоцінювати. Вакцинація не зупиняє циркуляцію коронавірусної хвороби та не зупинить епідемію в цілому», — прокоментував О. Галімський.

Відносно вакцинальної кампанії доповідач наголосив, що вона здійснюється на основі Дорожньої карти з вакцинації населення проти COVID-19. Однак, за словами О. Галімського, даний документ стосується прав громадян, зокрема права на профілактику хвороб (медичну допомогу), також він стосується всіх без винятку відомств у країні. Тому він повинен був проходити процедуру державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції Украї­ни. Але цієї процедури не дотримано, і наразі країна користується документом, який не має жодної юридичної сили.

Є також певні проблеми із визначенням пов­новажень головного державного санітарного лікаря України. Проблема виникає в тому що Урядом у 2017 р. прийнято рішення про ліквідацію Державної санітарно-епідеміологічної служби України (далі — ДСЕС), а на сьогодні ні в Положенні про Міністерство охорони здоров’я України, ні в Законі України від 24.02.1994 р. № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» немає вказівки, що головним державним санітарним лікарем України виступає один із заступників міністра охорони здоров’я.

«Вже друга людина в Україні займає неіснуючу посаду та повноваження цієї людини визначені актом індивідуальної дії всупереч законодавству», — наголосив він.

Продовжуючи тему ліквідації ДСЕС, доповідач нагадав, що відбувалася вона задля приведення українського законодавства у відповідність з європейськими стандартами. Задля цього була створена Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), якій передано функцію санітарного нагляду, а функцію епідемічного нагляду передано Міністерству охорони здоров’я, яке не має належних регіональних структур, відповідно до Закону України від 17.03.2011 р. «Про центральні органи виконавчої влади». Адже, як правило, реалізація державної політики у відповідній сфері здійснюється службами, а не міністерствами.

Доповідач також поінформував, що ще у 2019 р. Президентом України Володимиром Зеленським підписано указ від 08.11.2019 р. № 837, в якому є положення щодо відновлення механізму протиепідемічного захисту, хоча станом на 2021 р. жодних позитивних зрушень у цьому напрямку не відбувається.

На думку О. Галімського, близько 2–3 міс вистачило б, щоб утворити нову державну службу з епідемічного нагляду. Стосовно колізій, які виникнуть у разі створення такої структури в законі № 4004, їх можливо швидко вирішити: необхідно розмежувати повноваження новоствореної структури та Держ­продспоживслужби.

Підсумовуючи захід, О. Гавриленко зауважив, що якщо не відновлювати ДСЕС, на її місці потрібно створити інший орган санітарно-епідемічного нагляду та орган, який би здійснював функції забезпечення біологічної безпеки, тобто нагляду та контролю за всіма біологічними лабораторіями.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!