Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування видатків на отримання медичних послуг поза межами України»

15 Вересня 2021 12:19 Поділитися

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ

Відповідно до частини першої статті 93 Конституції України, частини першої статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України», статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», в порядку законодавчої ініціативи вношу на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування видатків на отримання медичних послуг поза межами України»

Доповідати проєкт закону на пленарному засіданні Верховної Ради України буде Дубінський Олександр Анатолійович.

Народний депутат УкраїниО.А. Дубінський

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування видатків на отримання медичних послуг поза межами України»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проєкту Закону

Проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування видатків на отримання медичних послуг поза межами України» розроблено з метою оприлюднення інформації керівниками держави щодо здійснення витрат на отримання ними послуг з медичного обслуговування (в тому числі, лікування, реабілітацію) у закордонних закладах охорони здоров’я (медичних закладах).

Відповідно до статті 49 Конституції України охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до статті 102 Конституції України Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 92 Конституції України основи охорони здоров’я визначаються виключно законами України, а відповідно до статті 85 Основного Закону прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

У системі органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади, який спрямовує і координує роботу міністерств (в тому числі Міністерства охорони здоров’я). Відповідно до законодавства України Міністерство охорони здоров’я є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Тобто, в створенні передбачених Конституцією України умов ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування вирішальні функції здійснювали та здійснюють Президенти України, члени Кабінету Міністрів України, народні депутати та інші посадові особи органів державної влади. Тому, отримання ними медичних послуг в Україні є свідченням ефективності саме їх роботи, зокрема, забезпечення доступності та належності медичного обслуговування для всіх громадян країни.

У той же час, посадові особи органів державної влади (в тому числі колишні високопосадовці), діями яких фактично була зруйнована система охорони здоров’я в Україні, нехтують отриманням медичних послуг в Україні, надаючи перевагу лікуванню та реабілітації в медичних закладах за кордоном.

З метою забезпечення принципів відповідальності, в тому числі політичної, за прийняті рішення щодо формування та функціонування системи медичного обслуговування в Україні пропонується на законодавчому рівні зобов’язати Президентів України, членів Уряду, народних депутатів та окремих посадових осіб органів державної влади оприлюднювати інформацію про отримання ними та членами їхніх сімей медичних послуг поза межами України шляхом подання відповідної декларації.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою законопроєкту є створення законодавчої бази щодо встановлення зацікавленості та відповідальності Президентів України, членів Уряду, народних депутатів та окремих посадових осіб органів державної влади у прийнятті рішень, спрямованих на забезпечення умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, як це передбачено Конституцією України.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроєкту

Законопроєктом вносяться зміни до Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, щодо встановлення обов’язку подавати відповідну декларацію про отримання медичних послуг Президентами України, членами Урядів, народних депутатів та іншими посадовими осами органів державної влади, а також членами їхніх сімей поза межами України.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Окремі правовідносини у зазначеній сфері регулюються Конституцією України, Законами України «Про запобігання корупції».

5. Фінансово-економічне обґрунтування проєкту Закону

Реалізація законопроєкту не потребує додаткових видатків з державного і місцевих бюджетів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

Прийняття проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування видатків на отримання медичних послуг поза межами України» сприятиме забезпеченню політичної відповідальності вищого керівництва держави за прийняті рішення щодо створення передбачених Конституцією України умов для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

Народний депутат УкраїниО.А. Дубінський

Проєкт

зареєстрований в Парламенті

08.09.2021 р. за № 6008

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування видатків на отримання медичних послуг

поза межами України

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Закону України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 49, ст. 2056; 2019 р., № 47, ст. 311) наступні зміни:

1) в абзаці п’ятнадцятому частини першої статті 1 слово та цифру «пункті 4» замінити словами та цифрами «пунктах 4 та 5»;

2) частину першу статті 3 доповнити пунктом 5 такого змісту:

«5) Президент України, повноваження якого припинено, народні депутати України попередніх скликань, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, звільнені з посади;»;

3) у частині першій статті 22 слова «Особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону» замінити словами «Особам, зазначеним у пунктах 1-4 частини першої статті 3 цього Закону»;

4) частину третю статті 45 доповнити абзацом третім такого змісту:

«Особи, зазначені у пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у разі здійснення видатків на отримання медичних послуг поза межами України. Особи, зазначені у пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, не зазначають у декларації відомості, передбачені пунктами 2-10, 12 та 13 частини першої статті 46 цього Закону, крім випадків, передбачених частиною першою-третьою статті 45 цього Закону.»;

5) частину першу статті 46 доповнити пунктом 11 такого змісту:

«11) видатки, що здійснює суб’єкт декларування та/або члени його сім’ї на отримання медичних послуг поза межами України, із зазначенням повного найменування закладу, в якому отримані такі послуги.

Інформація, передбачена пунктом 11 частини першої статті 46 цього Закону, зазначається суб’єктами декларування, передбаченими підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону.»

У зв’язку із чим пункти 11 та 12 вважати відповідно пунктами 12 та 13.

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через місяць з дня набрання ним чинності.

2. Кабінету Міністрів України у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації положень цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради УкраїниД.О. Разумков

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування видатків на отримання медичних послуг поза межами України»

Чинна редакція Редакція з урахуванням пропонованих змін
Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

суб’єкти декларування — особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону;

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

суб’єкти декларування — особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 та 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону;

Стаття 3. Суб’єкти, на яких поширюється дія цього Закону

1. Суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є:

Стаття 3. Суб’єкти, на яких поширюється дія цього Закону

1. Суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є:

5) Президент України, повноваження якого припинено, народні депутати України попередніх скликань, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України, звільнені з посади;

Стаття 22. Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища

1. Особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Стаття 22. Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища

1. Особам, зазначеним у пунктах 1–4 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Стаття 45. Подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, та особа, зазначена у пункті 4 (крім осіб, які балотуються кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посади сільських, селищних, міських голів) частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Особа, обрана депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою, подає таку декларацію впродовж п’ятнадцяти календарних днів з дня набуття повноважень відповідно депутата, сільського, селищного, міського голови.Особи, зазначені у підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у разі входження до складу конкурсної або дисциплінарної комісії, утвореної відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», цього та інших законів України, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», — протягом десяти календарних днів після входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу відповідної комісії, Громадської ради доброчесності.

Стаття 45. Подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

3. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, та особа, зазначена у пункті 4 (крім осіб, які балотуються кандидатами у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посади сільських, селищних, міських голів) частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Особа, обрана депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою, подає таку декларацію впродовж п’ятнадцяти календарних днів з дня набуття повноважень відповідно депутата, сільського, селищного, міського голови.Особи, зазначені у підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у разі входження до складу конкурсної або дисциплінарної комісії, утвореної відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», цього та інших законів України, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», — протягом десяти календарних днів після входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу відповідної комісії, Громадської ради доброчесності

Особи, зазначені у пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у разі здійснення видатків на отримання медичних послуг поза межами України. Особи, зазначені у пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, не зазначають у декларації відомості, передбачені пунктами 2–10, 12 та 13 частини першої статті 46 цього Закону, крім випадків, передбачених частиною першою-третьою статті 45 цього Закону.
Стаття 46. Інформація, що зазначається в декларації

1. У декларації зазначаються відомості про:

Стаття 46. Інформація, що зазначається в декларації

1. У декларації зазначаються відомості про:

11) видатки, що здійснює суб’єкт декларування та/або члени його сім’ї на отримання медичних послуг поза межами України, із зазначенням повного найменування закладу, в якому отримані такі послуги.

Інформація, передбачена пунктом 11 частини першої статті 46 цього Законну, зазначається суб’єктами декларування, передбаченими підпунктами «а» та «б» пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону.

11) посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом: дані про займану посаду чи роботу (оплачувану чи ні), що виконується за договором (контрактом), найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом, із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи із зазначенням її реєстраційного номера облікової картки платника податків;

12) входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об’єднань (організацій) та їх коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

12) посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом: дані про займану посаду чи роботу (оплачувану чи ні), що виконується за договором (контрактом), найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом, із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи із зазначенням її реєстраційного номера облікової картки платника податків;

13) входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об’єднань (організацій) та їх коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Народний депутат УкраїниО.А. Дубінський

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті