ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОДАННЯ
Відповідно до статті 93 Конституції України, статті 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи вносимо на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України про внесення змін до статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо врегулювання питання соціального захисту постраждалих від коронавірусної хвороби (COVID-19) медичних працівників закладів охорони здоров’я всіх форм власності. Доповідати законопроєкт на пленарному засіданні Верховної Ради України буде народний депутат України Радуцький М.Б.
Народні депутати України
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону про внесення змін до статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо врегулювання питання соціального захисту постраждалих від коронавірусної хвороби (COVID-19) медичних працівників закладів охорони здоров’я всіх форм власності
1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону
У боротьбі з коронавірусною пандемією, її поширенням та проявами в кожній постраждалій країні світу, в тому числі в Україні, передову лінію оборони забезпечують медичні працівники. Медичний персонал є першою ланкою ризику зараження коронавірусом SARS-CoV-2 і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) незалежно від віку, наявності супутніх хвороб та імунного статусу працівників.
З огляду на це, відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі — Закон № 1645), держава забезпечує медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я страхову виплату у разі встановлення групи інвалідності чи їх смерті, що настала внаслідок інфікування коронавірусною хворобою COVID-19, за умови, що таке захворювання пов’язане з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження.
В той же час, ці норми Закону № 1645 не поширюються на медичних працівників приватних закладів охорони здоров’я та найманих медичних працівників фізичних осіб — підприємців, а також медиків, які працюють як самозайняті особи, що призводить до порушення їх права на одержання передбачених цим Законом страхових виплат у разі настання інвалідності чи смерті внаслідок інфікування коронавірусною хворобою COVID-19 на робочому місці.
Необхідно підкреслити, що медики, які працюють у приватних медичних закладах та медики самозайняті особи піддаються співставному з медичними працівниками державних та комунальних закладів охорони здоров’я підвищеному ризику інфікуватися коронавірусною хворобою COVID-19 під час виконання професійних обов’язків. Тому вони можуть так само отримати групу інвалідності або померти через цю особливо небезпечну інфекційну хворобу, але при цьому позбавлені права отримати відповідні страхові виплати.
З огляду на зазначене та з метою належного захисту усіх без виключення медичних працівників, пропонується внести відповідні уточнення до Закону № 1645.
2. Цілі та завдання законопроєкту
Проєкт Закону розроблений з метою врегулювання питання соціального захисту постраждалих від коронавірусної хвороби (COVID-19) медичних працівників закладів охорони здоров’я всіх форм власності.
3. Загальна характеристика і основні положення законопроєкту
Проєктом закону пропонується встановити, що для цілей статті 39 Закону № 1645 медичними працівниками (працівниками) закладів охорони здоров’я є: медичні працівники закладів охорони здоров’я всіх форм власності, наймані медичні працівники фізичних осіб — підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також фізичні особи — підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики і безпосередньо надають медичну допомогу.
4. Стан нормативно-правової бази у зазначеній сфері правового регулювання
Правове регулювання правовідносин у зазначеній сфері здійснюється Конституцією України законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та «Про страхування».
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття законопроєкту не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевих бюджетів.
6.Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Закону
Прийняття проєкту Закону матиме позитивні соціальні наслідки, оскільки дозволить підвищити рівень соціальних гарантій прав медичних працівників закладів охорони здоров’я всіх форм власності, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Народні депутати України
Проєкт
зареєстровано у Верховній Раді України
19.10.2021 р. № 6192
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо врегулювання питання соціального захисту постраждалих від коронавірусної хвороби (COVID-19) медичних працівників закладів охорони здоров’я всіх форм власності
Верховна Рада України постановляє:
І. У статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 29, ст. 228; 2020 р., № 23, ст. 166; 2021 р., № 32, ст. 261):
1) абзац перший частини другої статті викласти в такій редакції:
«Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам закладів охорони здоров’я:»;
2) доповнити новою частиною такого змісту:
«Для цілей цієї статті медичними працівниками (працівниками) закладів охорони здоров’я є: медичні працівники закладів охорони здоров’я всіх форм власності, наймані медичні працівники фізичних осіб — підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також фізичні особи — підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики і безпосередньо надають медичну допомогу».
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Установити, що страхові виплати, передбачені частинами другою — п’ятою статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 29, ст. 228; 2020 р., № 23, ст. 166; 2021 р., № 32, ст. 261) також виплачуються медичним працівникам закладів охорони здоров’я всіх форм власності, найманим медичним працівникам фізичних осіб — підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також фізичним особам — підприємцям, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики і безпосередньо надають медичну допомогу, яким було встановлено групу інвалідності або у разі їх смерті внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19), за умови, що таке захворювання чи смерть пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження і настали до набрання чинності цим Законом, та які не отримали такі страхові виплати.
3. Установити, що права та гарантії передбачені частиною шостою статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 29, ст. 228; 2020 р., № 23, ст. 166; 2021 р., № 32, ст. 261) також поширюються на медичних працівників закладів охорони здоров’я всіх форм власності, найманих медичних працівників фізичних осіб — підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також на фізичних осіб — підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики і безпосередньо надають медичну допомогу, у разі їх смерті внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19), за умови, що смерть пов’язана з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження і настали до набрання чинності цим Законом.
4. Кабінету Міністрів України у тижневий строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Голова Верховної Ради України
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проєкту Закону про внесення змін до статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щодо врегулювання питання соціального захисту постраждалих від коронавірусної хвороби (COVID-19) медичних працівників закладів охорони здоров’я всіх форм власності
| Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 29, ст. 228; 2020 р., № 23, ст. 166; 2021 р., № 32, ст. 261) | |
| Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
Захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам 1) у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов’язане з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження, — залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності; 2) у разі смерті працівника — у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі настання обставин, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується працівникові протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім’ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім’ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, під час дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), медичний працівник, смерть якого настала внаслідок інфікування коронавірусною хворобою (COVID-19), прирівнюється за своїм статусом до військовослужбовця, який проходив військову службу, смерть якого настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби. Члени сім’ї такого працівника, його батьки та утриманці користуються усіма правами та гарантіями, передбаченими законодавством України для членів сім’ї, батьків та утриманців військовослужбовців, які проходили військову службу та смерть яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби з урахуванням положень цього Закону. У разі залучення до боротьби з коронавірусною хворобою (COVID-19) державними і комунальними закладами охорони здоров’я студентів-медиків старших курсів (5 і 6 курс) та інтернів, допущених до роботи відповідно до вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, на таких студентів-медиків та інтернів поширюється в повному обсязі дія частин другої — шостої цієї статті. Частина відсутня |
Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
Захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ підлягають обов’язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам закладів охорони здоров’я: 1) у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов’язане з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження, — залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності; 2) у разі смерті працівника — у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі настання обставин, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується працівникові протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинах членам сім’ї, батькам та утриманцям померлого працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім’ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, під час дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), медичний працівник, смерть якого настала внаслідок інфікування коронавірусною хворобою (COVID-19), прирівнюється за своїм статусом до військовослужбовця, який проходив військову службу, смерть якого настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби. Члени сім’ї такого працівника, його батьки та утриманці користуються усіма правами та гарантіями, передбаченими законодавством України для членів сім’ї, батьків та утриманців військовослужбовців, які проходили військову службу та смерть яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби з урахуванням положень цього Закону. У разі залучення до боротьби з коронавірусною хворобою (COVID-19) державними і комунальними закладами охорони здоров’я студентів-медиків старших курсів (5 і 6 курс) та інтернів, допущених до роботи відповідно до вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, на таких студентів-медиків та інтернів поширюється в повному обсязі дія частин другої — шостої цієї статті. Для цілей цієї статті медичними працівниками (працівниками) закладів охорони здоров’я є: медичні працівники закладів охорони здоров’я всіх форм власності, наймані медичні працівники фізичних осіб — підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, а також фізичні особи — підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики і безпосередньо надають медичну допомогу. |
Народні депутати України
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим