Проєкт Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

08 Листопада 2021 4:06 Поділитися

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОПРИЛЮДНЕННЯ

Міністерством охорони здоров’я України на громадське обговорення пропонується проєкт Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні».

Проєкт Закону розроблено з метою впровадження з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду моделі медичного самоврядування, яка надасть можливість суб’єктам господарської та професійної діяльності здійснювати саморегулювання медичної діяльності і створить законодавчі підстави для делегування самоврядним організаціям окремих функцій, які на сьогодні здійснюються органами державної влади з регулювання господарської та професійної діяльності.

З метою забезпечення вивчення та врахування думки громадськості, на виконання статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», проєкт акта оприлюднено для громадського обговорення на офіційному вебсайті МОЗ (www.moz.gov.ua)

Зауваження та пропозиції приймаються Директоратом медичних кадрів, освіти і науки МОЗ протягом 30 днів з дня оприлюднення у письмовому або електронному вигляді на адресу: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7. e-mail: [email protected] тел. 253-24-44.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

1. Мета

Метою розроблення проєкту Закону є створення умов для збалансування інтересів суспільства, бізнесу й держави, впровадження з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду моделі медичного самоврядування, яка надасть можливість суб’єктам господарської та професійної діяльності здійснювати саморегулювання медичної діяльності і створить законодавчі підстави для делегування самоврядним організаціям окремих функцій, які на сьогодні здійснюються органами державної влади з регулювання господарської та професійної діяльності.

Завданнями проєкту Закону є необхідність реалізації можливостей громадян України та лікарської спільноти брати безпосередню участь в управлінні державними справами, як це гарантовано Конституцією України, через процедуру делегування відповідних повноважень самоврядним медичних організаціям, формування нової культури партнерства професіоналів, влади, бізнесу та суспільства, створення сприятливих умов для формування повноцінної системи саморегулювання професійної діяльності медичних працівників та механізмів для управління галуззю і передачі державою окремих функцій професійним медичним організаціям.

2.Обґрунтування необхідності прийняття акта

Рівень демократичного розвитку суспільства та розбудови правової держави прямо пов’язані з ефективністю функціонування галузевих саморегулівних і самоврядних об’єднань, що представляють інтереси певної професії, галузі чи сфери діяльності, та є одним з важливих елементів громадянського суспільства в Україні. Відсутність законодавчого визнання державою галузевих самоврядних об’єднань виключає можливість їх реального впливу на суспільні процеси. При цьому ефективність діяльності існуючих галузевих об’єднань перебуває на низькому рівні.

В Україні самоврядні медичні організації діють виключно у вигляді громадських об’єднань. Вони ставлять за мету сприяння охороні та зміцненню здоров’я українського народу, участь у вирішенні проблем сфери охорони здоров’я, сприяння професійному росту медичних та фармацевтичних працівників, їх правовому та соціальному захисту, задоволенню законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів. Проте вони не мають закріплених законом важелів впливу, бо діють виключно в межах законодавства про громадські об’єднання. Чинне правове поле не відповідає потребам і завданням сьогодення та не вирішує питання ефективного функціонування самоврядних медичних організацій у ринкових умовах. Зокрема, не визначено їх правовий статус, місце і роль самоврядних медичних організацій у системі управління медичними професіями та сферою охорони здоров’я, а також порядок взаємодії з органами державної влади. Внаслідок відсутності конкретних повноважень, самоврядні медичні організації не спроможні ефективно впливати на формування та реалізацію державної політики. Системою охорони здоров’я самоврядні медичні організації не розглядаються як рівноправні партнери, а їх роль зводиться здебільшого до участі в підвищенні кваліфікації лікарів. Тому перед Україною постає серйозне завдання удосконалення та розвитку системи медичних кадрів шляхом створення самоврядних медичних організацій, побудованих на принципах автономії професійної діяльності.

У прийнятій 39-ю Всесвітньою медичною асамблеєю «Мадридській декларації» (1987 р.) наголошується на необхідності самоврядування медичної професії та встановлення професійної автономії. Сформульовані в документі основні принципи медичного самоврядування, спрямовані на задоволення потреб пацієнтів та захист прав медичних працівників.

У більшості країнах-членах Європейського Союзу прийнято закони, згідно з якими медичному самоврядуванню делеговано низку важливих регулятивних функцій системи охорони здоров’я, а також окреслено основні організаційні засади професійної діяльності лікарів. Діяльність самоврядних медичних організацій законодавчо врегульована, прозора та прогнозована.

Створення самоврядних медичних організацій є яскравим прикладом поступового переходу економіки України до створення умов галузевого самоврядування і саморегулювання професій, галузей та сфер діяльності.

З метою створення умов для ефективного функціонування самоврядних медичних організацій, забезпечення можливості для виконання ними функцій самоврядних і саморегулівних організацій та збалансування інтересів суспільства, бізнесу та держави, пропонується прийняти Закон України «Про самоврядування медичних професій в Україні» (далі — проєкт закону). Проєкт закону відповідає визнаним у Європейському співтоваристві поняттям громадянського суспільства, демократичної правової держави, ринкової економіки, існуючій системі самоврядування і саморегулювання. Проєкт закону адаптований до національних умов і особливостей України як щодо змісту, так і стосовно етапів та термінів впровадження.

3. Основні положення проєкту акта

Проєкт закону складається з преамбули та змістовної частини, яка містить 32 статті. В прикінцевих положеннях визначено термін набрання чинності Закону та вказано на необхідність приведення у відповідність із цим Законом відповідних нормативно-правових актів.

4. Правові аспекти

У даній сфері діють такі нормативно-правові акти:

Конституція України;

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;

Указ Президента України від 18 червня 2021 року № 261/2021 «Про заходи щодо підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров’я та забезпечення додаткових гарантій для медичних працівників».

5. Фінансово-економічне обгрунтування

Реалізація проєкту акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з державного та/або місцевих бюджетів.

6. Позиція заінтересованих сторін

Проєкт акта потребує проведення публічних консультацій.

Проєкт акта не стосується питань функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, соціально-трудової сфери, прав осіб з інвалідністю, функціонування і застосування української мови як державної, тому не потребує погодження з уповноваженими представниками всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування чи відповідними органами місцевого самоврядування, уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, Урядовим уповноваженим з прав осіб з інвалідністю та всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками, Уповноваженим із захисту державної мови.

Проєкт Закону потребує погодження з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки України, Міністерством цифрової трансформації України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Державною регуляторною службою України, Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні.

Проєкт Закону потребує здійснення правової експертизи Міністерством юстиції України.

7. Оцінка відповідності

Проєкт закону не стосується зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.

Проєкт закону не стосується прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У проєкті закону відсутні положення, що створюють підстави для дискримінації.

Громадська антикорупційна, громадська антидискримінаційна та громадська гендерно-правова експертизи не проводились.

У проєкті закону відсутні положення, які впливають на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

У проєкті закону відсутні положення, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Проєкт закону потребує направлення до Національного агентства з питань запобігання корупції з метою визначення необхідності проведення антикорупційної експертизи.

Проєкт закону потребує направлення до Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України для проведення експертизи на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (aquis ЄС).

8. Прогноз результатів

Реалізація проєкту Закону не матиме впливу на ринкове середовище, розвиток регіонів, підвищення чи зниження спроможності територіальних громад; ринок праці, рівень зайнятості населення; екологію та навколишнє природне середовище, обсяг природних ресурсів, рівень забруднення атмосферного повітря, води, земель, зокрема забруднення утвореними відходами, інші суспільні відносини.

Реалізація проєкту Закону матиме позитивний вплив на забезпечення захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян і держави.

Реалізація проєкту Закону матиме позитивний вплив на громадське здоров’я, стан здоров’я населення.

Вплив на інтереси заінтересованих сторін:

Заінтересована сторона Вплив реалізації акта на заінтересовану сторону Пояснення очікуваного впливу
Професійна медична спільнота Позитивний Захист прав та інтересів професійної медичної спільноти
Пацієнти Позитивний Доступ до якісної медичної допомоги
Самоврядні медичні організації Позитивний Законодавчі підстави для здійснення діяльності, чітко визначені функції та завдання

Міністр охорони здоров’яВіктор Ляшко

Проєкт

оприлюднено на сайті МОЗ України

05.11.2021 р.

ЗАКОН УКРАЇНИ
«Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

Цей Закон визначає поняття, види, форми та механізми правового регулювання медичної та фармацевтичної діяльності в Україні, систему, засади, гарантії, принципи професійного самоврядування медичних професій та повноваження організацій професійного самоврядування медичних професій в Україні як одного із найважливіших елементів управління діяльністю медичних професій, та має на меті створення ефективної системи надання медичної допомоги, провадження фармацевтичної діяльності та забезпечення умов для ефективного виконання представниками медичних професій своїх професійних обов’язків та захист їх прав.

Стаття 1. Визначення основних термінів

1.У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

безперервний професійний розвиток представника медичної професії — безперервний процес навчання та вдосконалення професійної компетентності та навичок, що дає змогу підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності, підтримувати специфічні навички в медичних, фармацевтичних практиках з урахуванням нових знань отриманих суспільством, відповідно до потреб сфери охорони здоров’я та триває протягом усього періоду медичної та фармацевтичної діяльності;

медична та фармацевтична діяльність — професійна діяльність представників медичних професій, які отримали свідоцтво про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я, що здійснюється ними з дотриманням стандартів у сфері охорони здоров’я та етичних норм при наданні медичної допомоги та здійсненні фармацевтичної діяльності;

медичні професії — це професії, які безпосередньо пов’язані з охороною здоров’я в усіх формах, діяльність яких провадиться з метою збереження та відновлення фізіологічних, психічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;

палати медичних професій (надалі Палати) — юридичні особи, організації професійного самоврядування, що об’єднують всіх представників

медичної професії;

представники медичної професії — особи, які мають відповідний рівень освіти та кваліфікації та здійснюють діяльність у галузі охорони здоров’я;

професійне самоврядування медичних та професій — це форма професійного самоврядування, що гарантується та забезпечується державою, і надає кожному представнику медичної професії право управляти діяльністю професії у межах І порядку, встановлених цим Законом;

професійний збір — обов’язковий платіж, що сплачується представниками медичних професій, які входять до організації професійного самоврядування медичних професій або їх роботодавцем у випадках передбачених цим законом;

свідоцтво про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я — документ, який видається відповідною організацією професійного самоврядування медичних професій та надає право здійснювати медичну та фармацевтичну діяльність на території України.

Реєстри представників медичних професій — це електронні автоматизовані інформаційно-телекомунікаційні системи (інформаційні технології і технічні засоби), призначені для зберігання, обліку та використання даних та іншої інформації щодо професійної діяльності представників медичних професій, і забезпечують безпеку збереження зазначених даних.

2.Зміст інших понять і термінів визначається Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту» та Основами законодавства України про охорону здоров’я та іншими законами України, а також Міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 2. Правове регулювання професійного самоврядування медичних професій

1.Професійне самоврядування медичних професій в Україні регулюється Конституцією України, цим Законом, Основами законодавства України про охорону здоров’я, іншими законодавчими актами України та актами організацій професійного самоврядування медичних професій.

2.Організацій професійного самоврядування медичних професій в своїй діяльності керуються виключно цим Законом.

Стаття З» Принципи професійного самоврядування медичних професій

Професійне самоврядування медичних професій здійснюється на принципах законності, незалежності від органів державної влади, демократичності та рівноправної участі в професійному самоврядуванні, професійності, прозорості, колегіальності у прийнятті рішень, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами, підзвітності та відповідальності перед медичною та фармацевтичною спільнотою і суспільством.

Стаття 4. Незалежність професійного самоврядування медичних професій

1. Професійне самоврядування медичних професій є незалежним від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

2. Держава, її органи та посадові особи не можуть втручатися в діяльність організацій професійного самоврядування медичних професій.

3. Проєкти нормативно-правових актів, які стосуються питань освіти представників медичних професій, стандартів у сфері охорони здоров’я, здійснення медичної та фармацевтичної діяльності, розглядаються органами виконавчої влади з урахуванням пропозицій відповідних організацій самоврядування медичних професій.

Організації професійного самоврядування медичних професій мають право вносити пропозиції суб’єктам права законодавчої ініціативи і відповідним державним органам про прийняття або внесення змін до законів і інших нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я.

Організації професійного самоврядування медичних професій мають право брати участь у розгляді органами виконавчої влади своїх пропозицій.

Стаття 5. Організації професійного самоврядування медичних професій

1. Організаціями професійного самоврядування медичних професій є Палати:

1) Палата лікарів сімейної медицини;

2) Палата лікарів спеціалістів;

3) Палата стоматологів;

4) Палата медичних спеціалістів;

5) Фармацевтична палата.

До Палати лікарів сімейної медицини входять лікарі, які мають право на здійснення медичної діяльності у сфері надання первинної медичної допомоги.

До Палати лікарів спеціалістів входять лікарі та особи з вищою немедичною освітою, які мають право на здійснення медичної діяльності, крім тих, що здійснюють медичну діяльність у сфері стоматології та первинної медичної допомоги.

До Палати стоматологів входять лікарі, які мають право на здійснення медичної діяльності у сфері стоматології.

До Палати медичних спеціалістів входять молодші спеціалісти, фахові молодші бакалаври, молодші бакалаври, бакалаври з медичною освітою, магістри, доктори філософії та доктори наук за спеціальністю «Медсестринство», які мають право на здійснення медичної діяльності.

До Фармацевтичної палати входять особи, що мають фармацевтичну освіту будь якого рівня та ступеню (молодший спеціаліст, молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук) та прирівняні до них.

2. Представник медичної професії, який має більш ніж одну. спеціальність в сфері охорони здоров’я, самостійно обирає Палату до якої входить та може бути членом декількох Палат.

Стаття 6. Право на здійснення медичної та фармацевтичної діяльності

1. Право на здійснення медичної та фармацевтичної діяльності мають особи, які включені до Реєстру представників медичних професій та мають діюче свідоцтво про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я.

2. Забороняється здійснення медичної та фармацевтичної діяльності без свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я або в разі тимчасового зупинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я, припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я.

3. Рішення про надання права здійснювати медичну та фармацевтичну діяльність приймається організацією професійного самоврядування медичних професій на підставі поданих документів про освіту.

Перелік документів, необхідних для надання права здійснювати медичну та фармацевтичну діяльність та порядок видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я визначається Кабінетом Міністрів України за поданням відповідної організації професійного самоврядування медичних професій.

Стаття 7. Підстави тимчасового зупинення та припинення медичної та фармацевтичної діяльності

1. Медична та фармацевтична діяльність може бути тимчасово зупинена на підставі:

1) особистої заяви представника медичних професій;

2) прийняття відповідного рішення організацією професійного самоврядування медичних професій у випадках, вказаних у цьому Законі;

3) визнання представника медичних професій за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним;

4) набрання законної сили вироком суду за вчинення злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю;

5) визнання судом особи безвісно відсутньою.

2. Медична та фармацевтична діяльність припиняється виключно шляхом припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я. Дія свідоцтва припиняється в разі:

1) подання представником медичної професії відповідної заяви;

2) смерті представника медичних професій або ухвалення судом рішення про оголошення його померлим;

3) прийняття відповідного рішення організацією професійного самоврядування медичних професій у випадках, вказаних у цьому Законі.

Стаття 8. Професійний збір

1. Професійний збір сплачується представником медичних професій самостійно або роботодавцем, за умови, якщо це передбачено колективним договором або контрактом представника медичних професій.

2. Кошти, отримані в результаті сплати професійного збору, використовуються виключно на виконання функцій Палати та не можуть бути використані на будь-які інші цілі.

3. Палати можуть залучати кошти у вигляді добровільних цільових внесків, а також використовувати інші не заборонені законодавством України джерела фінансування.

Стаття 9. Здійснення медичної та фармацевтичної діяльності особами, які пройшли медичну та фармацевтичну підготовку в закладах вищої освіти іноземних країн

1. Особи, які здобули вищу медичну або фармацевтичну освіту в закладах вищої освіти іноземних країн та пройшли процедуру нострифікації диплому допускаються до медичної або фармацевтичної діяльності в наукових і навчальних цілях в порядку, визначеному відповідною організацією професійного самоврядування медичних професій в Україні.

2. У окремих випадках надання медичної допомоги пацієнтам організація професійного самоврядування медичних професій на підставі диплому про вищу медичну або фармацевтичну освіту, який отриманий в закладах вищої освіти іноземних країн, може надавати таким особам тимчасове свідоцтво про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я на строк не більше ніж три місяці у спрощеному порядку, який встановлюється організацією професійного самоврядування медичних професій.

Стаття 10. Реєстри представників медичних професій

1. З метою збирання, зберігання, обліку й надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад, кваліфікацію представників медичних професій, які набули право на здійснення медичної та фармацевтичної діяльності, ведуться реєстри медичних професій (надалі — Реєстри).

2. Ведення Реєстрів забезпечують організації професійного самоврядування медичних професій.

3. До Реєстрів вносяться такі відомості про представника медичних професій:

1) прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) та дата народження;

2) відомості та реквізити документів, що підтверджують освіту та кваліфікацію;

3) номер, дата видачі та строк дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я;

4) найменування та адреса основного місця здійснення медичної та фармацевтичної діяльності;

5) інформація про тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я, припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я;

6) інформація про оголошення попередження Кваліфікаційно- дисциплінарною комісією Палати, протягом року з дня притягнення до професійної дисциплінарної відповідальності;

7) дата початку роботи за спеціальністю та інформація про періоди, протягом яких особа не працювала за спеціальністю;

8) інформація про підвищення кваліфікації та перепідготовку;

9) інші відомості визначені організацією професійного самоврядування медичних професій.

Реєстри також можуть містити додаткову інформацію з обмеженим доступом.

4. Організація професійного самоврядування медичних професій забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Реєстрів на офіційному веб- сайті.

5. Доступ до Реєстрів на офіційному веб-сайті організації професійного самоврядування медичних професій надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздрукування інформації, а також у вигляді набору даних, організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

6. Інформація про представника медичних професій в Реєстрах зберігається безстроково.

7. Представник медичних професій протягом п’яти робочих днів з дня зміни відомостей, що містяться в відповідному Реєстрі, повідомляє про них організацію професійного самоврядування, за винятком відомостей, які вносяться на підставі рішень організації.

8. Організація професійного самоврядування медичних професій може надавати витяги з Реєстру за зверненням представника медичних професій або іншої особи в порядку, визначеному організацією професійного самоврядування медичних професій.

9. Відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, включаються до нього не пізніше двох робочих днів з дня їх отримання організацією професійного самоврядування медичних професій.

10. Порядок ведення Реєстрів затверджується організацією професійного самоврядування медичних професій.

11. Власником та розпорядником Реєстрів, їх відомостей є відповідні Палати.

Стаття 11. Безперервний професійний розвиток

1. Безперервний професійний розвиток та самоосвіта є обов’язком кожного представника медичних професій.

2. Роботодавець заохочує здійснення безперервного професійного розвитку представника медичних професій.

3. Організація професійного самоврядування медичних професій визначає вимоги до обсягів щорічної участі представників медичних професій у програмах безперервного професійного розвитку, порядку внесення відомостей щодо безперервного професійного розвитку у реєстри представників медичних професій.

4. Вимоги, стандарти та критерії визнання до організаторів безперервного професійного розвитку затверджуються організаціями професійного самоврядування медичних професій. Організатори безперервного професійного розвитку несуть відповідальність за якість освітніх програм та відповідність принципам доказової медицини.

5. Організації професійного самоврядування медичних професій надають організаційну, інформаційну та методологічну підтримку з розробки та впровадження навчальних програм з підготовки фахівців у сфері охорони здоров’я, співпрацюють із закладами освіти, профільними науковими установами та іншими професійними об’єднаннями з метою комплексного аналізу та сприяння динамічному розвитку медичної освіти в Україні.

Стаття 12. Завдання самоврядування медичних професій

1. Завданнями професійного самоврядування медичних професій є:

1) дотримання організаційної незалежності представників медичних професій, захист від незаконного втручання в здійснення їх професійної діяльності;

2) забезпечення рівності прав та обов’язків всіх представників медичних професій;

3) забезпечення дотримання представниками медичних професій принципів науково обґрунтованої та доказової медицини при наданні медичної допомоги; –

4) підтримання високого професійного рівня представників медичних професій шляхом безперервного професійного розвитку та самоосвіти;

5) забезпечення умов ефективного виконання представниками медичних професій своїх професійних обов’язків;

6) забезпечення умов для міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров’я;

7) забезпечення дотримання представниками медичних професій професійної етики; ‘

8) забезпечення дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я.

Стаття 13. Палати медичних професій

1. Палата є неприбутковою юридичною особою та організовує свою діяльність на принципах самоврядування.

2. Діяльність, структура та склад Палат регламентуються цим Законом, іншими актами законодавства України та статутами Палат.

3. Палати створюються безстроково. Реорганізація або ліквідація Палат може бути здійснена лише на підставі закону.

4. Для реалізації завдань Палати, проведення організаційної та іншої роботи в структурі Палати утворюються органи, комісії, відділення, структурні та відокремлені підрозділи, тимчасові спеціальні комісії та інші органи, які передбачені цим Законом, статутами та іншими актами Палат.

Стаття 14. Функції Палат медичних професій

1. Палата медичної професії:

1) надає право здійснювати медичну та фармацевтичну діяльність та видає свідоцтво про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я представникам медичних професій;

2) забезпечує створення та ведення Реєстру представників медичних професій, підтримує його діяльність;

3) встановлює критерії якості, своєчасності та повноти надання

медичної допомоги представниками медичних професій;

4) розробляє та затверджує Кодекс етики представників медичних професій Палати;

5) розробляє методичні та рекомендаційні матеріали щодо відповідної медичної та фармацевтичної діяльності, проводить освітні заходи;

6) має право розробляти та погоджує стандарти у сфері охорони здоров’я перед їх затвердженням;

7) вносить до органів державної влади пропозиції щодо здійснення регуляторної діяльності у сфері охорони здоров’я;

8) забезпечує збір та узагальнення інформації щодо кількісного складу представників медичної професії, їх освітнього, професійного рівня, наукових досягнень;

9) представляє професійну медичну спільноту у міжнародних професійних відносинах;

10) вносить пропозиції та погоджує проєкти нормативно-правових актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я:

а) щодо стандартів у сфері охорони здоров’я;

б) щодо державної акредитації закладів охорони здоров’я у галузі медицини;

в) щодо єдиних кваліфікаційних вимог до представників медичних професій щодо відповідних змін та доповнень у Довідник кваліфікаційних характеристик професій;

г) щодо ліцензування господарської діяльності з медичної практики;

ґ) щодо санітарно-протиепідемічних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог до закладів охорони здоров’я;

15) надає рекомендації з наповнення та впровадження освітніх програм з підготовки представників медичної професії закладам освіти;

16) погоджує форми звітної та облікової документації, яка стосується медичної діяльністі, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері охорони здоров’я або центральними органами виконавчої влади, які ним координуються;

17) здійснює інші функції та повноваження, які передбачені чинним законодавством, статутами Палат та іншими актами Палат.

2.З метою реалізації покладених функцій Палати видають акти в порядку визначеному статутом Палати. Акти Палат, прийняті в межах компетенції, є обов’язковими до виконання.

Стаття 16. Органи Палати медичних професій

1. У складі Палат утворюються та діють:

1) Загальні збори представників медичних професій;

2) Вища Рада Палати;

3) Вища наукова рада Палати;

4) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати;

5) Ревізійна комісія Палати;

6) інші органи, утворені на підставі статутів кожної Палати чи інших актів Палати.

2. Члени Вищої Ради Палати, члени Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати, Ревізійної комісії Палати не можуть бути обрані до будь-якого з органів Палати медичних професій більше ніж два рази.

3. Члени Вищої Ради Палати, члени Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати, Ревізійної комісії Палати під час здійснення повноважень в сфері самоврядування медичних професій зобов’язані запобігати реальному або потенційному конфлікту інтересів.

4. Голова Вищої Ради Палати, члени Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати та Ревізійної комісії Палати можуть отримувати винагороду у розмірі, визначеному бюджетом Палати.

Стаття 17. Загальні збори представників медичних професій

1. Загальні збори представників медичних професій є вищим керівним органом Палати.

2. Чергові Загальні збори представників медичних професій скликається не рідше одного разу на три роки за рішенням Вищої Ради Палати.

У разі не проведення Загальних зборів представників медичних професій протягом трьох років рішення про скликання може бути прийняте Кабінетом Міністрів України. ‘

Порядок прийняття рішення про скликання Загальних зборів представників медичних професій, регламент її роботи та формування порядку денного визначаються цим Законом та статутами Палат.

3. Позачергові Загальні збори скликається Вищою Радою Палати не пізніше двох місяців з дня прийняття рішення про її скликання.

Рішення про скликання позачергових Загальних зборів представників медичних професій може бути прийняте:

1) за ініціативою Вищою Ради Палати;

2) на вимогу не менше ніж двадцяти відсотків представників медичних професій, які входять до Палати.

Рішення про скликання позачергових Загальних зборів представників медичних професій на вимогу представників медичних професій, які входять до Палати, приймається не пізніше десяти днів з дня отримання Вищою Радою Палати такої вимоги.

У разі не прийняття рішення про скликання позачергових Загальних зборів представників медичних професій протягом десяти днів, таке рішення може бути прийняте Кабінетом Міністрів України.

4. До виключної компетенції Загальних зборів представників медичних професій належить:

1) затвердження статуту Палати, внесення змін і доповнень до нього;

2) затвердження Кодексу етики представників медичних професій Палати;

3) обрання складу Вищої Ради Палати, Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати та Ревізійної комісії Палати;

4) заслуховування звітів Вищої Ради Палати, Вищої наукової ради Палати, Ревізійної комісії та голови Апарату, ухвалення рішень щодо цих звітів;

5) обрання почесних членів Вищої Ради Палати;

6) затвердження бюджету Палати, визначення розміру професійного збору, винагороді голови Вищої Ради Палати, членів Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати та Ревізійної комісії Палати.;

Статутами Палат до компетенції Загальних зборів представників медичних професій можуть бути віднесені й інші питання, якщо це не суперечить законодавству України та цьому Закону.

5. Представникам медичних професій повинна бути забезпечена можливість брати участь у Загальних зборах дистанційно, зокрема приймати участь у голосуванні з дотриманням положень Закону України «Про електронні довірчі; послуги».

Стаття 18. Електронні петиції

1. Представники медичних професій мають право звернутися до органів Палати медичних професій, до якої вони входять, з електронними петиціями через офіційний веб-сайт Палати.

2. Порядок подання та розгляду електронних петицій визначається статутом організації медичних професій.

3. Петиції, в підтримку яких висловилися понад тридцять відсотків голосів членів Палати є обов’язковими до розгляду органами Палати протягом десяти днів.

4. Петиції щодо дострокового припинення повноважень членів Вищої Ради Палати, Ревізійної комісії Палати, Вищої наукової ради Палати, інших органів, утворених на підставі статутів Палати чи інших актів Палати, що набрали понад тридцять відсотків голосів членів Палати є підставою для проведення позачергових Загальних зборів Палати у строк до 30 днів з моменту завершення строку голосування в підтримку петиції.

Стаття 19. Вища Рада Палати

1. У період між Загальними зборами керівним органом Палати є Вища Рада Палати, яка є постійно діючим колегіальним органом та здійснює повноваження, покладені на неї статутом Палати.

2. Кількість членів та порядок обрання членів Вищої Ради Палати визначається статутом Палати.

Вища Рада Палати може створювати спеціальні комітети та комісії в межах своїх повноважень.

3. Склад Вищої Ради Палати обирається строком на три роки. Повноваження Вищої Ради Палати подовжуються до початку роботи нового складу Вищої Ради Палати, але не більше трьох років та шести місяців з моменту обрання цього складу Вищої Ради Палати.

4. Порядок припинення повноважень складу Вищої Ради Палати визначається статутом.

5. Вища Рада Палати на першому засіданні, що повинне відбутися в строк не пізніше тридцяти днів з моменту обрання складу Вищої Ради Палати, обирає голову Вищої Ради Палати зі свого складу.

6. Вища Рада Палати:

1) забезпечує виконання рішень Загальних зборів представників медичних професій;

2) подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, проєкти стандартів у сфері охорони здоров’я для затвердження;

3) затверджує вимоги до організаторів безперервного професійного розвитку;

4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Реєстру та надає витяги з нього;

5) затверджує положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати, положення про Вищу наукову раду Палати;

6) встановлює порядок сплати професійного збору, забезпечує його розподіл і використання;

7) визначає критерії повного або часткового звільнення від сплати професійного збору;

8) сприяє захисту прав представників медичних професій;

9) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Палати;

10) виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень Загальних зборів представників медичних професій.

Вища Рада Палати сприяє впровадженню системи страхування професійної відповідальності представників медичних професій.

Стаття 20. Голова Вищої Ради Палати

1. Голова Вищої Ради Палати обирається Радою Палати строком на три роки. Повноваження голови Вищої Ради Палати подовжуються до обрання нового голови Вищої Ради Палати. Порядок припинення повноважень голови Вищої Ради Палати визначається статутом.

2. Голова Вищої Ради Палати очолює Раду Палати, забезпечує скликання та проведення засідань Вищої Ради Палати, керує її роботою, організовує виконання рішень Загальних зборів представників медичної професії, виконує інші повноваження визначені статутом Палати.

3. Голова Вищої Ради Палати представляє Палату в міжнародних організаціях, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.

4. У разі неможливості виконання обов’язків Головою Вищої Ради Палати або за його власним бажанням, Вища Рада Палати може провести дострокові перевибори Голови Вищої Ради Палати.

Стаття 21. Апарат Палати

1. Апарат Палати очолюється керівником Апарату, який призначається та звільняється Вищої Радою Палати.

2. Розмір заробітної плати керівника та працівників Апарату встановлюється рішенням Вищої Ради Палати.

3. Керівник і працівники Апарату не можуть бути членами Вищої Ради Палати, членами Ревізійної комісії Палати або мати потенційний конфлікт інтересів.

4. Керівник Апарату підпорядковується Вищій Раді Палати, організовує роботу Апарату Палати та господарську діяльність Палати.

5. Керівник Апарату відповідальний за виконання бюджету, фінансову звітність та звітує про фінансову діяльність Палати на кожній чергових Загальних зборах представників медичних професій.

6. Статутами Палати керівнику Апарату можуть бути надані й інші права та обов’язки, якщо це не суперечитиме цьому Закону.

Стаття 22. Вища наукова рада Палати

1. Вища наукова рада Палати — це постійно діючий колегіальний орган Палати.

2. У складі Вищої наукової ради Палати можуть утворюватися комітети, повноваження яких визначаються положенням про Вищу наукову раду Палати. Комітети Вищої наукової ради Палати формуються з урахуванням спеціальностей представники яких входять до Палати.

3. Склад Вищої наукової ради Палати, вимоги до освітнього рівня її членів визначаються) положенням про Вищу наукову раду Палати. Членами Вищої наукової ради Палати не можуть бути керівники наукових установ та організацій, закладів вищої освіти. Склад Вищої наукової Вищої Ради Палати призначається строком на три роки.

4. Вища наукова рада Палати аналізує та надає висновки щодо стандартів у сфері охорони здоров’я та здійснює аналіз програм безперервного професійного розвитку щодо відповідності принципами наукової обґрунтованості та доказової медицини, надає висновки та рекомендації, у тому числі щодо організації Палатою заходів безперервного професійного розвитку.

5. Статутом Палати Вищій науковій раді Палати можуть бути надані інші права та обов’язки, що не суперечать цьому Закону.

Стаття 23. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати

1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати — це постійно діючий колегіальний орган Палати.

2. Склад Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати обирається строком на три роки. Повноваження Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати подовжуються до початку роботи нового складу Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії Палати. Порядок припинення повноважень складу або окремих членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати визначається положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати.

3. У складі Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати створюються колегії з розгляду скарг та апеляційний комітет.

4. До виключної компетенції Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати належить:

1) видача свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я;

2) розгляд скарг щодо порушення представником медичних професій Кодексу етики представників медичних професій Палати, рішень органів професійного самоврядування представників медичних професій, стандартів у сфері охорони здоров’я;

3) прийняття рішень щодо притягнення або не притягнення представника медичних професій до професійної дисциплінарної відповідальності.

5. Статутом Палати Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії Палати можуть бути надані й інші права та обов’язки, якщо це не суперечитиме цьому Закону.

Стаття 24. Ревізійна комісія Палати медичних професій

1. Склад Ревізійної комісії Палати обирається строком на три роки. Повноваження Ревізійної комісії Палати подовжуються до початку роботи нового складу Ревізійної комісії Палати. Порядок припинення повноважень Ревізійної комісії Падати визначається статутом.

2. Ревізійна комісія Палати здійснює контроль за фінансово- господарською діяльністю Палати та контролює виконання бюджету Палати, за необхідності, залучає експертів для реалізації покладених завдань, обирає аудитора для проведення щорічного аудиту діяльності Палата.

3. Палата медичних професій зобов’язані не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй веб-сторінці (у повному обсязі).

Стаття 25. Форми здійснення медичної та фармацевтичної діяльності

1. Медична та фармацевтична діяльність здійснюється представниками медичних професій:

за трудовими договорами, у тому числі контактами, з суб’єктами господарювання, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної та фармацевтичної практики;

фізичними особами-підприємцями, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної та фармацевтичної практики.

2. Заклади охорони здоров’я та фізичні особи-підприємці, що отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики мають право залучати представників медичних професій для виконання окремих медичних послуг на підставі цивільно-правових договорів відповідно до ліцензійних умов.

Стаття 26. Загальні положення професійної дисциплінарної відповідальності представників медичних професій

1. Представники медичних професій несуть професійну дисциплінарну відповідальність за вчинення дисциплінарних проступків.

2. Професійна дисциплінарна відповідальність представника медичних професій — це вид юридичної відповідальності, що застосовується до представника медичних професій за результатами дисциплінарного провадження, яке здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією Палати за вчинення дисциплінарного проступку.

3. Представник медичних професій притягується до професійної дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

4. Дисциплінарне провадження — це процедура розгляду письмової (електронної) скарги, яка містить відомості про наявність у діяннях (бездіяльності) представника медичних професій ознак дисциплінарного проступку.

5. Дисциплінарне провадження відкривається протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку. Накладення стягнення згідно з цим Законом не звільняє від інших видів юридичної відповідальності, передбачених законодавством України.

6. Інформація про накладені стягнення та їх погашення заноситься до відповідного Реєстру представників медичних професій.

Стаття 27. Підстави для притягнення представника медичної професії до професійної дисциплінарної відповідальності

1. Підставою для притягнення представника медичних професій до професійної дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

2. Дисциплінарним проступком представника медичних професій є:

1) порушення Кодексу етики представників медичних професій Палати;

2) невиконання або неналежне виконання положень стандартів у сфері охорони здоров’я;

3) невиконання рішень органів професійного самоврядування медичних професій, що стосуються професійної діяльності.

Стаття 28, Види дисциплінарних стягнень

1. До представника медичних професій може бути застосоване одне з таких дисциплінарних стягнень:

1) попередження;

2) тимчасове зупинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я на строк до шести місяців;

3) припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я.

У випадку притягнення представника медичних професій до професійної дисциплінарної відповідальності може бути застосовано лише один вид дисциплінарного стягнення у відповідності до цього Закону.

2. У випадку накладення дисциплінарного стягнення, на представника медичних професій може бути покладено обов’язок взяти участь у додаткових заходах безперервного професійного розвитку;

3. Порядок тимчасового зупинення, припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я при накладенні стягнень визначається Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати.

Припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я можливе лише у разі, якщо дії або бездіяльність представника медичних професій спричинила або могла спричинити настання тяжких наслідків для здоров’я пацієнта або санітарно-епідемічного благополуччя населення.

4. Порядок та підстави повторної видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я визначається статутом Палати.

Стаття 29. Подання скарги до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати

1. Особа чиї права порушено діями або бездіяльністю представника медичних професій має право на звернення до Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії Палати зі скаргою, з метою притягнення представника медичних професій до професійної дисциплінарної відповідальності.

2. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати може самостійно ініціювати дисциплінарне провадження у випадках передбачених статутом Палати.

3. Дисциплінарна справа стосовно представника медичних професій порушується за скаргою, що містить відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку представника медичних професій, а також має встановлену особу скаржника.

4. За подання скарги до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати встановлюється збір у розмірі, що визначається положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати, але не більшому, ніж 10 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на відповідний рік.

Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати встановлюється перелік категорій осіб, які звільняються від сплати збору або сплачують збір у меншому розмірі.

5. У випадку задоволення скарги, збір повертається скаржнику та стягується з представника медичних професій.

Стаття 30. Порядок розгляду скарг

1. За результатами попереднього розгляду скарги Кваліфікаційно- дисциплінарна комісія Палати приймає рішення про порушення або відмову у порушенні дисциплінарної справи стосовно представника медичних професій.

2. Порядок розгляду скарг визначається положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати.

3. Представники медичних професій, щодо яких порушено дисциплінарне провадження та особи, які подали скаргу до Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії Палати, можуть брати участь у розгляді скарги Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією.

4. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Палати має право перевіряти відомості, зазначені у скарзі, одержувати пояснення, запитувати необхідну для перевірки скарги інформацію, у тому числі отримувати відомості з електронної системи охорони здоров’я, одержувати іншу медичну документацію, залучати до розгляду скарги членів Вищої наукової ради Палати, інших представників медичних професій у порядку, визначеному положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати.

Стаття 31. Прийняття рішення у дисциплінарній справі

1. За результатами розгляду дисциплінарної справи колегія з розгляду скарг у складі Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати приймає рішення; про притягнення представника медичної професії до професійної дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні представника медичних професій до професійної дисциплінарної відповідальності.

2. Рішення колегії з розгляду скарг приймається більшістю голосів від її складу, крім рішення про припинення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я, яке приймається двома третинами голосів від її складу.

3. Рішення оголошується на засіданні Кваліфікаційно-професійної дисциплінарної комісії Палати. Копія рішення надсилається рекомендованим листом або вручається особисто представнику медичної професії та особі, яка ініціювала порушення дисциплінарного провадження, не пізніше п’яти робочих днів з дня прийняття рішення.

Стаття 32. Оскарження рішення у дисциплінарній справі

1. Представник медичної професії чи особа, яка ініціювала порушення дисциплінарного провадження, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до апеляційного комітету у складі Кваліфікаційно-професійної дисциплінарної комісії Палати.

2. За оскарження рішення колегії з розгляду скарг встановлюється збір у розмірі, що визначається положенням про Кваліфікаційно- дисциплінарну комісію Палати, але не більшому, ніж 20 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на відповідний рік. Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію Палати встановлюється перелік категорій осіб, які звільняються від сплати збору або сплачують збір у меншому розмірі.

3. Апеляційний комітет протягом тридцяти днів з дня отримання заяви про оскарження забезпечує її розгляд та приймає відповідне рішення.

4. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати може бути оскаржене до суду.

ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

2. Положення цього Закону щодо повноважень організацій професійного самоврядування медичних професій набирають чинності для медичної професії в момент державної реєстрації відповідної палати.

3. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти у сфері професійної діяльності застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Палати створюються на підставі рішення установчих Загальних зборів представників медичних професій.

Реєстрація Палат здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацій юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

5. Загальних зборів представників медичних професій Палати Стоматологів та Фармацевтичної палати проводяться не пізніше ніж через дев’ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

6. Кабінету Міністрів України після завершення двадцяти чотирьох місяців з дня реєстрації Палати Стоматологів та Фармацевтичної палати, провести аналіз їх діяльності та, за необхідності, подати до Верховної Ради України законопроєкт про внесення змін до цього закону, з метою усунення недоліків правового регулювання.

7. Загальні збори представників інших медичних професій проводиться протягом сорока восьми місяців з здійснення державної реєстрації Палати Стоматологів та Фармацевтичної палати.

8. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я утворює робочу групу з питань проведення установчих Загальних зборів представників медичних професій відповідної Палати не пізніше ніж за вісім місяців до проведення установчої Загальних зборів представників медичних професій.

Робоча група з питань проведення установчих Загальних зборів представників медичних професій входять складається з:

чотирьох представників від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

п’яти представників від Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Верховної Ради України;

десяти представників від громадських формувань професіоналів у галузі медицини та\або фармацевтиці, за напрямом діяльності відповідної Палати (не більше однієї оЬоби від громадського формування), що на день набуття чинності цим Законом має статус юридичної особи протягом останніх двох років та створене за професійною ознакою та об’єднує професіоналів у галузі медицини та/абоі фармацевтики України (професійні організації представників визначеної професії та (або) юридичні особи, які здійснюють надання професійної допомоги, у випадку громадських спілок) для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів професіоналів у галузі медицини та фармацевтики України.).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я за поданням робочої групи з проведення Загальних зборів представників медичних професій забезпечує публікацію оголошення про проведення Загальних зборів та відомості необхідні для участі представників медичних професій в установчих Загальних зборах на своєму веб-сайті не пізніше ніж за два місяці до її проведення.

Проведення установчих Загальних зборів представників медичних професій здійснюється дистанційно з дотриманням положень Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Порядок проведення установчих Загальних зборів затверджується рішенням робочої групи з питань проведення установчих Загальних зборів представників медичних професій.

За рішенням робочої групи з питань проведення установчих Загальних зборів представників медичних професій до організаційно-технічного забезпечення проведення установчих Загальних зборів представників медичних професій можуть залучатися громадські організації, проєкти міжнародної технічної допомоги.

Про проведення установчої установчих Загальних зборів представників медичних професій складається протокол, який підписується головуючим та секретарем Загальних зборів.

9. До моменту встановлення порядку проходження безперервного професійного розвитку представників медичних професій органами професійного самоврядування професій безперервний професійний розвиток фахівців у сфері охорони здоров’я здійснюється у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

10. Підпункти 2, З, 5, 10 пункту 1 Прикінцевих положень цього закону вводяться в дію через два роки після набрання законної сили цим Законом.

11. Галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я прийнятті до введення в дію підпунктів 2, 3, 5 пункту 1 Прикінцевих положень цього Закону, продовжують діяти як обов’язкові до виконання, до їх скасування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров’я.

12. Медичні та фармацевтичні працівники здійснюють діяльність без одержання свідоцтва про право на здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я протягом дванадцяти місяців з дня публікації оголошення про початок функціонування відповідного електронного реєстру працівників медичних професій.

13. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними

органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Внести до Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 4, ст. 19 зі змінами) наступні зміни:

1) абзац десятий частини першої статті 3 після слів «медичними та фармацевтичними працівниками,» доповнити словами «організаціями професійного самоврядування медичних професій,»;

2) частину сьому статті 8 викласти в наступній редакції: «Проведення державної оцінки медичних технологій здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

3) статтю 141 викласти в наступній редакції:

«Систему стандартів у сфері охорони здоров’я складають державні соціальні нормативи та стандарти у сфері охорони здоров’я.

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров’я встановлюються відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.

Стандарт у сфері охорони здоров’я — нормативний документ, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, які стосуються охорони здоров’я.

Стандарти у сфері охорони здоров’я застосовуються на добровільній основі, крім випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров’я.

Стандарти у сфері охорони здоров’я розробляються та застосовуються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я медичних професій.»

4) статтю 15 доповнити новою частиною такого змісту:

«Організації професійного самоврядування медичних професій

вирішують питання організації та діяльності медичних та фармацевтичних працівників в порядку, встановленому Законом»:

5) у частині шостій статті 18 слова слово «галузевих» виключити;

6) у статті 22:

назву статті викласти в такій редакції: «Стаття 22. Контроль і нагляд в сфері охорони здоров’я»;

доповнити новою частиною такого змісту:

«Організації професійного самоврядування медичних професій, в межах своїх повноважень, здійснюють контроль щодо якості надання медичної допомоги, здійснення фармацевтичної діяльності та дотриманням правил професійної етики медичних та фармацевтичних працівників.»;

7) у статті 33:

у частині першій після слова «трудових» доповнити словами «або цивільно-правових»;

після частини першої доповнити новою частиною наступного змісту:

«З медичними та фармацевтичними працівниками може бути укладено контракт.»

У зв’язку з цим частини другу та третю вважати відповідно частинами третьою та четвертою;

8) частину третю статті 353 виключити;

9) частину третю статті 44 викласти у такій редакції:

«Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, що не допущені до застосування в медичній та фармацевтичній практиці можуть застосовуватись у закладах охорони здоров’я, вимоги до яких встановлюються організаціями професійного самоврядування професій та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»;

10) у статті 74:

після частини першої доповнити частиною наступного змісту (відповідно вважати її частиною другою):

«Законом України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні» встановлюються особливості доступу медичних працівників до професійної діяльності.»;

частину третю виключити;

11) статтю 741 виключити;

12) у статті 75:

у частині другій після слів «підготовки, перепідготовки» виключити слова «та підвищення кваліфікації»;

доповнити новою частиною такого змісту:

«Особливості погодження навчальних планів, програм безперервного професійного розвитку, можуть бути визначені Законом України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»;

13) у частиш другій статті 76 слова «Кабінетом Міністрів України» замінити на слова «організаціями професійного самоврядування медичних професій».

2. Частину першу статті 7 Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами) доповнити пунктом 50 такого змісту:

»50) страхування цивільно-правової відповідальності представників медичних професій».

3. Частину першу статті 36 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) доповнити пунктом 74 такого змісту:

»74) припинення або тимчасове зупинення дії свідоцтва про право здійснення діяльності в сфері охорони здоров’я медичного працівника».

4. У частині 4 статті 6 Закону України «Про професійний розвиток працівників» після слів «іншими заінтересованими органами виконавчої влади» додати «організаціями професійного самоврядування»;

5. Пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 49, ст. 2056) доповнити новим підпунктом «г»:

«г) особи, які відповідно до Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні» є членами Вищої Ради Палати, члени Вищої наукової ради Палати, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Палати, Ревізійної комісії (Палати під час здійснення повноважень в сфері самоврядування медичних професій».

Голова Верховної Ради УкраїниРуслан Стефанчук

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

Зміст положення акта законодавства Зміст відповідного положення проєкту акта
Основи законодавства України про охорону здоров’я
Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’яохорона здоров’я — система заходів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, медичними та фармацевтичними працівниками, громадськими об’єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя; Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров’яохорона здоров’я — система заходів, що здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров’я, фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані в установленому законом порядку та одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, медичними та фармацевтичними працівниками, організаціями професійного самоврядування медичних професій, громадськими об’єднаннями і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;
Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров’я

Розроблення галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, проведення державної оцінки медичних технологій здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров’яПроведення державної оцінки медичних технологій здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 141. Система стандартів у сфері охорони здоров’я

Систему стандартів у сфері охорони здоров’я складають державні соціальні нормативи та галузеві стандарти.

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров’я встановлюються відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є:

стандарт медичної допомоги (медичний стандарт) — сукупність норм, правил і нормативів, а також показники (індикатори) якості надання медичної допомоги відповідного виду, які розробляються з урахуванням сучасного рівня розвитку медичної науки і практики;

клінічний протокол — уніфікований документ, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних та реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність;

табель матеріально-технічного оснащення — документ, що визначає мінімальний перелік обладнання, устаткування та засобів, необхідних для оснащення конкретного типу закладу охорони здоров’я, його підрозділу, а також для забезпечення діяльності фізичних осіб — підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики за певною спеціальністю (спеціальностями);

Стаття 141. Система стандартів у сфері охорони здоров’я

Систему стандартів у сфері охорони здоров’я складають державні соціальні нормативи та стандарти у сфері охорони здоров’я.

Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров’я встановлюються відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Стандарт у сфері охорони здоров’я — нормативний документ, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, які стосуються охорони здоров’я.

Стандарти у сфері охорони здоров’я застосовуються на добровільній основі, крім випадків, коли обов’язковість їх застосування встановлена актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони здоров’я.

Стандарти у сфері охорони здоров’я розробляються та застосовуються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я медичних професій.

лікарський формуляр — перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів, що включає ліки з доведеною ефективністю, допустимим рівнем безпеки, використання яких є економічно прийнятним.

Галузеві стандарти у сфері охорони здоров’я розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я є також інші норми, правила та нормативи, передбачені законами, які регулюють діяльність у сфері охорони здоров’я.

Додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально- технічного оснащення є обов’язковим для всіх закладів охорони здоров’я, а також для фізичних осіб — підприємців, що провадять господарську діяльність з медичноїпрактики.

Стаття 15. Органи охорони здоров’я

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я забезпечують:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я в адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.

Стаття 15. Органи охорони здоров’яРеалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я забезпечують:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

інші центральні органи виконавчої влади, які реалізують державну політику у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, контролю якості та безпеки лікарських засобів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я в адміністративно-територіальних одиницях України здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації.

Організації професійного самоврядування медичних професій вирішують питання організації та діяльності медичних та фармацевтичних працівників в порядку, встановленому Законом.

Стаття 18. Фінансове забезпечення охорони здоров’я

Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров’я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування.

Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, перелік платних послуг з медичного обслуговування затверджуються Кабінетом МіністрівУкраїни.

Стаття 18. Фінансове забезпечення охорони здоров’я

Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров’я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування.

Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров’я.

Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, перелік платних послуг з медичного обслуговування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 22. Державний контроль і нагляд в сфері охорони здоров’я

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров’я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров’я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Немає

Стаття 22. Контроль і нагляд в сфері охорони здоров’я

Держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров’я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров’я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій.

Організації професійного самоврядування медичних професій, в межах своїх повноважень, здійснюють контроль щодо якості надання медичної допомоги, здійснення фармацевтичної діяльності та дотриманням правил професійної етики медичних та фармацевтичних працівників

Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Немає

Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

З медичними та фармацевтичними працівниками може бути укладено контракт.

Стаття 353. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога — медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.

Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги здійснюється високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров’я.

Лікуючим лікарем з надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги є лікар закладу охорони здоров’я, що забезпечує надання такої допомоги, який отримав підготовку за відповідною спеціальністю і має кваліфікаційну категорію не нижче першої.

Стаття 353. Третинна (високоспеціалізована) медична допомога

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога — медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.

Надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги здійснюється високоспеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров’я.

Виключено

Стаття 44. Застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів

У медичній практиці застосовуються методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, дозволені до застосування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, можуть використовуватися в інтересах вилікування особи лише після отримання її письмової згоди. Щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) зазначені методи та засоби можуть використовуватися за наявності письмової згоди її батьків або інших законних представників, а щодо особи віком від 14 до 18 років — за її письмовою згодою та письмовою згодою її батьків або інших законних представників; щодо особи, цивільна дієздатність якої обмежується, — за її письмовою згодою та письмовою згодою її піклувальників; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — за письмовою згодою її законного представника. При отриманні згоди на застосування нових методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, особі та (або) її законному представнику повинна бути надана інформація про цілі, методи, побічні ефекти, можливий ризик та очікувані результати.

Стаття 44. Застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів

У медичній практиці застосовуються методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, дозволені до застосування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, можуть використовуватися в інтересах вилікування особи лише після отримання її письмової згоди. Щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) зазначені методи та засоби можуть використовуватися за наявності письмової згоди її батьків або інших законних представників, а щодо особи віком від 14 до 18 років — за її письмовою згодою та письмовою згодою її батьків або інших законних представників; щодо особи, цивільна дієздатність якої обмежується, — за її письмовою згодою та письмовою згодою її піклувальників; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, — за письмовою згодою її законного представника. При отриманні згоди на застосування нових методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, які знаходяться на розгляді в установленому порядку, але ще не допущені до застосування, особі та (або) її законному представнику повинна бути надана інформація про цілі, методи, побічні ефекти, можливий ризик та очікувані результати.

Порядок застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, зазначених у частині другій цієї статті, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів, що не допущені до застосування в медичній та фармацевтичній практиці можуть застосовуватись у закладах охорони здоров’я, вимоги до яких встановлюються організаціями професійного самоврядування професій та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Стаття 74. Провадження медичної, фармацевтичної діяльності, надання реабілітаційної допомоги

Провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам

Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять певні види медичної і фармацевтичної діяльності, надають реабілітаційну допомогу, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів, а також органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження відповідних видів господарської діяльності.

Особи, які пройшли медичну, фармацевтичну або реабілітаційну підготовку в навчальних закладах іноземних держав, допускаються до професійної діяльності після перевірки їхньої кваліфікації у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Стаття 74. Провадження медичної, фармацевтичної діяльності, надання реабілітаційної допомоги

Провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу можуть особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам

Законом України «Про самоврядування медичних професій» встановлюються особливості доступу медичних працівників до професійної діяльності.

Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять певні види медичної і фармацевтичної діяльності, надають реабілітаційну допомогу, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Відповідальність за дотримання зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів, а також органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження відповідних видів господарської діяльності.

Стаття 74-1. Право на зайняття народною медициною (цілительством)

Народна медицина (цілительство) — методи оздоровлення, профілактики, діагностики і лікування, що ґрунтуються на досвіді багатьох поколінь людей, усталені в народних традиціях і не потребують державної реєстрації.

Особи, які не мають спеціальної медичної освіти, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи — підприємці та отримали спеціальний дозвіл на зайняття народною медициною (цілительством), виданий центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, мають право на зайняття народною медициною (цілительством).

Кваліфікаційні вимоги до фізичних осіб — підприємців, які займаються народною медициною (цілительством), та умови зайняття народною медициною (цілительством) встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Порядок видачі спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством), перелік документів, необхідних для його одержання, та порядок анулювання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Строк дії спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) становить п’ять років.

Статтю виключено.
Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) приймається протягом тридцяти робочих днів з дня надання документів.

За видачу спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством), його дубліката та переоформлення справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державний нагляд (контроль) за виконанням фізичними особами — підприємцями умов зайняття народною медициною (цілительством) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я шляхом проведення планових або позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Підставою для відмови у видачі спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) є: недостовірність відомостей у документах, поданих для отримання спеціального дозволу; невідповідність заявника кваліфікаційним вимогам для зайняття народною медициною (цілительством) згідно з поданими документами.

Підставою для переоформлення спеціального дозволу є зміна місцезнаходження фізичної особи — підприємця або місця зайняття народною медициною (цілительством).

Підставою для анулювання спеціального дозволу на зайняття народною медициною (цілительством) є: заява цілителя про анулювання спеціального дозволу; припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця; повторне порушення цілителем умов для зайняття народною медициною (цілительством); виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для отримання спеціального дозволу; встановлення факту передачі спеціального дозволу іншій особі для зайняття народною медициною (цілительством); невиконання розпорядження про усунення порушень умов для зайняття народною медициною (цілительством); неможливість цілителя забезпечити дотримання умов для зайняття народною медициною (цілительством); відмова цілителя у проведенні перевірки дотримання умов для зайняття народною медициною (цілительством); смерть фізичної особи — підприємця.

Зайняття народною медициною (цілительством) з порушенням встановлених законодавством вимог тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Забороняється здійснення цілительства з використанням засобів масової інформації.

Стаття 75. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників здійснюються відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, лікарську резидентуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.

Навчальні плани та програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників у встановленому порядку погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 75. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників здійснюються відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, лікарську резидентуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.

Навчальні плани та програми підготовки, перепідготовки медичних і фармацевтичних працівників у встановленому порядку погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Особливості погодження навчальних планів, програм безперервного професійного розвитку, можуть бути визначені Законом України «Про професійне самоврядування медичних професій

Стаття 76. Присяга лікаря УкраїниВипускники медичних спеціальностей вищих медичних навчальних закладів приносять Присягу лікаря України.

Текст Присяги лікаря України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 76. Присяга лікаря УкраїниВипускники медичних спеціальностей вищих медичних навчальних закладів приносять Присягу лікаря України.

Текст Присяги лікаря України затверджується організаціями професійного самоврядування медичних професій.

Закон України «Про страхування»
Стаття 7. Види обов’язкового страхуванняВ Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:

1) медичне страхування;

49) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю та (або) здоров’ю і майну третіх осіб під час виконання робіт з гуманітарного розмінування;

відсутня.

Стаття 7. Види обов’язкового страхуванняВ Україні здійснюються такі види обов’язкового страхування:

1) медичне страхування;

49) страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю та (або) здоров’ю і майну третіх осіб під час виконання робіт з гуманітарного розмінування;

страхування цивільно-правової відповідальності представників медичних професій.

Кодекс Законів про працю України
Стаття 36. Підстави припинення трудового договору

73) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;

74) відсутня

Стаття 36. Підстави припинення трудового договору Підставами припинення трудового договору є:

73) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;

74) припинення або тимчасове зупинення дії свідоцтва на право здійснення медичної та фармацевтичної діяльності медичного працівника.

Закон України «Про професійний розвиток працівників»
Стаття 6. Організація професійного навчання працівників

1. Організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

2. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.

3. Роботодавець може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.

4. Професійне навчання працівників організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, всеукраїнськими об’єднаннями професійних спілок, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.

Стаття 6. Організація професійного навчання працівників

1. Організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

2. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.

3. Роботодавець може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.

4. Професійне навчання працівників організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, організаціями професійного самоврядування, всеукраїнськими об’єднаннями професійних спілок, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.

Міністр охорони здоров’яВіктор Ляшко

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проєкту Закону України «Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

І. Визначення проблеми

У більшості країнах-членах Європейського Союзу прийнято закони, згідно з якими медичному самоврядуванню делеговано низку важливих регулятивних функцій системи охорони здоров’я, а також окреслено основні організаційні засади професійної діяльності лікарів. Діяльність самоврядних медичних організацій законодавчо врегульована, прозора та прогнозована.

Самоврядні медичні організації функціонують у багатьох країнах Європи. Інтереси лікарів Європи, національних лікарських товариств з метою формування цілісної політики Європейського Союзу в Європейському Парламенті представляє Постійний комітет лікарів Європи (Standing Committee of European Doctors — CPME) (далі — Комітет) шляхом активної співпраці з широкого спектра питань. Головним завданням Комітету є захист стандартів лікарської професії у країнах Європейського Союзу.

Комітет співпрацює з Європейським парламентом у питаннях підготовки та обговорення законопроєктів у медичній галузі, також співпрацює з різними інституціями ЄС і міжнародними організаціями, зокрема з ВООЗ і Європейським центром профілактики та боротьби із захворюваннями. Головна мета діяльності Комітету — захист стандартів медичної професії та підтримка її ролі й функцій у Європейській спільноті. Наразі Комітет представляє інтереси національних медичних асоціацій 32 країн Європи, репрезентує точку зору медичних фахівців цих держав, на підставі чого і формує європейську політику шляхом активної співпраці з лікарською спільнотою.

У прийнятій 39-ю Всесвітньою медичною асамблеєю «Мадридській декларації» (1987 р.) наголошується на необхідності самоврядування медичної професії та встановлення професійної автономії.

Сформульовані в документі основні принципи медичного самоврядування, спрямовані на задоволення потреб пацієнтів та захист прав медичних працівників.

На сьогоднішній день, самоврядні медичні організації в Україні діють виключно у вигляді громадських об’єднань. Метою діяльності таких самоврядних організацій є сприяння охороні та зміцненню здоров’я українського народу, участь у вирішенні проблем сфери охорони здоров’я, сприяння професійному росту медичних та фармацевтичних працівників, їх правовому та соціальному захисту, задоволенню законних соціальних, економічних, творчих та інших спільних інтересів.

Відсутність законодавчого визнання державою самоврядних медичних організацій виключає можливість їх реального впливу на суспільні процеси. При цьому ефективність діяльності існуючих об’єднань перебуває на низькому рівні. Діюче правове поле не відповідає потребам і завданням сьогодення та не вирішує питання ефективного функціонування самоврядних медичних організацій у ринкових умовах. Зокрема, не визначено їх правовий статус, місце і роль самоврядних медичних організацій у системі управління медичними професіями та сферою охорони здоров’я, а також порядок взаємодії з органами державної влади. Внаслідок відсутності конкретних повноважень, самоврядні медичні організації не спроможні ефективно впливати на формування та реалізацію державної політики.

Системою охорони здоров’я самоврядні медичні організації не розглядаються як рівноправні партнери, а їх роль зводиться здебільшого до участі в підвищенні кваліфікації лікарів. Тому, перед Україною постає серйозне завдання удосконалення та розвитку системи медичних кадрів шляхом створення самоврядних медичних організацій, побудованих на принципах автономії професійної діяльності.

З метою створення умов для ефективного функціонування самоврядних медичних організацій, забезпечення можливості для виконання ними функцій самоврядних і саморегулівних організацій та збалансування інтересів суспільства, бізнесу та держави, пропонується прийняти Закон України «Про самоврядування медичних професій в Україні».

Основні групи (підгрупи), на які проблема справляє вплив:

Групи (підгрупи) Так Ні
Держава +
Громадяни +
Суб’єкти господарювання +

Врегулювання зазначених проблемних питань не може бути здійснено за допомогою:

ринкових механізмів, оскільки такі питання регулюються виключно нормативно-правовими актами;

діючих регуляторних актів, оскільки чинним законодавством порушені питання не врегульовані.

ІІ. Цілі державного регулювання

Основними цілями державного регулювання є:

Побудова моделі розвитку медичного самоврядування як ефективної системи здійснення професійної діяльності, захисту прав та інтересів медичних працівників;

Підвищення рівня надання медичної допомоги.

ІІІ. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення цілей

1.Визначення альтернативних способів

Вид альтернативи Опис альтернативи
Альтернатива 1

Збереження ситуації, яка існує на цей час

Не забезпечує досягнення цілей державного регулювання, передбачених у розділі ІІ аналізу
Альтернатива 2

Розробка проєкту Закону України «Про самоврядування медичних професій в Україні»

Дана альтернатива передбачає розроблення та впровадження моделі розвитку медичного самоврядування як ефективної системи здійснення професійної діяльності, захисту прав та інтересів медичних працівників. Дозволить створити сприятливі умови для формування повноцінної системи саморегулювання професійної діяльності медичних працівників та механізмів для управління галуззю і передачі державою окремих функцій професійним медичним організаціям.

Передбачається створення умов для збалансування інтересів суспільства, бізнесу й держави, впровадження з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду моделі медичного самоврядування, яка надасть можливість суб’єктам господарської та професійної діяльності здійснювати саморегулювання медичної діяльності і створить законодавчі підстави для делегування самоврядним організаціям окремих функцій, які на сьогодні здійснюються органами державної влади з регулювання господарської та професійної діяльності.

Дана альтернатива дозволить реалізувати можливостей громадян України та лікарської спільноти брати безпосередню участь в управлінні державними справами, як це гарантовано Конституцією України, через процедуру делегування відповідних повноважень самоврядним медичних організаціям, формування нової культури партнерства професіоналів, влади, бізнесу та суспільства, створення сприятливих умов для формування повноцінної системи саморегулювання професійної діяльності медичних працівників та механізмів для управління галуззю і передачі державою окремих функцій професійним медичним організаціям.

Держава отримає фахові кваліфіковані організації, які вирішуватимуть нагальні проблеми, покращуватимуть якість медичних послуг, створюватимуть умови для підвищення кваліфікації медичних працівників.

Створення самоврядних медичних організацій дозволить забезпечити: дотримання організаційної незалежності представників медичних професій, захист від незаконного втручання в здійснення їх професійної діяльності; рівність прав та обов’язків всіх представників медичних професій; дотримання представниками медичних професій принципів науково обґрунтованої та доказової медицини при наданні медичної допомоги; високий професійний рівень представників медичних професій шляхом безперервного професійного розвитку та самоосвіти; умов ефективного виконання представниками медичних професій своїх професійних обов’язків; умови для міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров’я; дотримання представниками медичних професій професійної етики; дотримання прав людини у сфері охорони здоров’я.

За підсумками реалізації концепції очікується:підвищення якості та доступності медичної допомоги; створення системи контролю за дотриманням медичними працівниками норм професійної етики і деонтології; збільшення ефективності контролю якості медичної допомоги, дотримання галузевих стандартів надання медичної допомоги; підвищення знань і поліпшення практичних навичок медичних працівників шляхом розробки індивідуальної освітньої траєкторії; підвищення відповідальності професійних медичних організацій перед пацієнтами і державою; створення альтернативних механізмів вирішення спорів, що виникають з приводу надання медичної допомоги або шкоди життю, здоров’ю, пов’язаному з наданою медичною допомогою;

захист прав та інтересів медичних працівників від незаконних дій органів державної влади.

У довготерміновій перспективі реалізація зазначеної концепції сприятиме підвищенню якості надання послуг з медичного обслуговування населенню (медичних послуг) в Україні.

2. Оцінка вибраних альтернативних способів досягнення цілей.

Оцінка впливу на сферу інтересів держави

Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1 Збереження ситуації, яка існує на цей час Відсутні Відсутність законодавчого визнання державою галузевих самоврядних об’єднань виключає можливість їх реального впливу на суспільні процеси. Діюче правове поле не вирішує питання ефективного функціонування самоврядних медичних організацій у ринкових умовах. Системою охорони здоров’я самоврядні медичні організації не розглядаються як рівноправні партнери, а їх роль зводиться здебільшого до участі в підвищенні кваліфікації лікарів.
Альтернатива 2 Надасть можливість розробити та впровадити модель розвитку медичного самоврядування як ефективної системи здійснення професійної діяльності, захисту прав та інтересів медичних працівників.Дозволить визначити правовий статус, місце і роль самоврядних медичних організацій у системі управління медичними професіями та сферою охорони здоров’я, а також порядок взаємодії з органами державної влади. Визначення конкретних повноважень дозволить самоврядним організаціям ефективно впливати на формування та реалізацію державної політики, та відповідно підвищити рівень надання медичної допомоги населенню. Відсутні.

Оцінка впливу на сферу інтересів громадян

Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1 Відсутні. Рівень демократичного розвитку суспільства та розбудови правової держави прямо пов’язані з ефективністю функціонування галузевих саморегулівних і самоврядних об’єднань, що представляють інтереси певної професії, галузі чи сфери діяльності, та є одним з важливих елементів громадянського суспільства в Україні. Відсутність законодавчого визнання державою самоврядних медичних організацій виключає можливість їх реального впливу на суспільні процеси, а отже і впливу громадськості на розвиток демократичного суспільства, дотримання прав та гарантій медичних працівників та підвищення якості надання медичної допомоги населенню.
Альтернатива 2 Функціонують самоврядні медичні організації з чітко визначеним правовим статусом, місцем і роллю самоврядних медичних організацій у системі управління медичними професіями та сферою охорони здоров’я. Створено умови галузевого самоврядування і саморегулювання професій, галузей та сфер діяльності. Професійний розвиток фахівців у сфері охорони здоров’я здійснюється належним чином. Заходи безперервного професійного розвитку забезпечують отримання ними знань та навичок відповідно до вимог професійних стандартів та системи охорони здоров’я. Фахівці у сфері охорони здоров’я підтримують та підвищують рівень знань і навичок, що особливо важливо в сфері охорони здоров’я, адже світові стандарти лікування постійно оновлюються відповідно, медична допомога громадянами забезпечується на високому рівні. Відсутні.

Оцінка впливу на сферу інтересів суб’єктів господарювання

Оцінка впливу здійснюватиметься відносно:

1) юридичних та фізичних осіб-підприємців — ліцензіатів у сфері медичної практики, оскільки відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

відповідальність за дотримання кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров’я і ті органи, яким надано право видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в сфері охорони здоров’я;

2) суб’єктів господарювання — закладів післядипломної освіти, закладів вищої освіти, які здійснюють післядипломну освітню діяльність у галузі знань 22 «Охорона здоров’я» та проводять заходи безперервного професійного розвитку, а також відносно організаторів (провайдерів) заходів безперервного професійного розвитку;

3) відносно суб’єктів господарювання ліцензіатів з провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Оцінка впливу на:

– ліцензіатів з провадження господарської діяльності з медичної практики (в частині ознайомлення з новими вимогами регулювання) 1

1 Дані з реєстру ліцензіатів з провадження господарської діяльності з медичної практики Міністерства охорони здоров’я України

Показник Великі Середні Малі Мікро Разом
Кількість суб’єктів господарювання, підпадають під дію регулювання, одиниць станом на 25.08.2019 7611 16539 24150
Питома вага групи у загальній кількості, відсотків 31,51 68,48 100

 

– ліцензіатів з провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами (в частині ознайомлення з деякими особливостями проведення атестацій).

Показник Великі Середні Малі Мікро Разом
Кількість суб’єктів господарювання, підпадають під дію регулювання, одиниць станом на 2019 2 14 147 1273 6209 7643
Питома вага групи у загальній кількості, відсотків 0,18 1,92 16,65 81,23 100

 

– існуючих провайдерів у сфері безперервного професійного розвитку лікарів (оскільки це може бути будь-яка юридична особа або фізична особа-підприємець, а на сьогодні не має переліку чи реєстру таких провайдерів, тому аналіз проводитиметься відносно 22 закладів освіти, які надають післядипломну освіту для медичних працівників 3 , а також відносно 100 можливих потенційних провайдерів, які не входять до сфери управління МОЗ) (в частині ознайомлення з новими вимогами регулювання).

2  Дані з Ліцензійного реєстру ліцензіатів з провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами Держлікслужби України.

3 22 — за даними, отриманими в робочому порядку, від Центру тестування при Міністерстві охорони здоров’я України: іспит «Крок 3», здають інтерни у 22 закладах освіти.

Показник Великі Середні Малі Мікро Разом
Кількість суб’єктів господарювання, підпадають під дію регулювання, одиниць станом на 2019 122 122
Питома вага групи у загальній кількості, відсотків 100 100
Вид альтернативи Вигоди Витрати
Альтернатива 1 Відсутні Відсутні
Альтернатива 2 Високі

Чітка та врегульована модель розвитку медичного самоврядування. Створено прозорі умови самоврядування і саморегулювання медичних професій.

Низькі.

Витрати, пов’язані з необхідністю ознайомлення з новими вимогами регулювання.

Прогнозні витрати для одного суб’єкта господарювання складатимуть: 36,11 грн на ознайомлення з новими вимогами регулювання. Для всіх витрати складатимуть — 1146636,9 грн

Оцінка сумарних витрат за альтернативами

Сумарні витрати за альтернативами Сума витрат, гривень
Альтернатива 1 Відсутні
Альтернатива 2 1146636,9 грн

 

IV. Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей

Рейтинг результативності (досягнення цілей під час вирішення проблеми) Бал результативності (за чотирибальною системою оцінки) Коментарі щодо присвоєння відповідного бала
Альтернатива 1 1 Така альтернатива не сприятиме досягненню цілей державного регулювання. Залишаються проблеми зазначені у Розділі І цього аналізу.
Альтернатива 2 4 Така альтернатива є найбільш оптимальною, оскільки сприятиме:

Дотриманню організаційної незалежності представників медичних професій, захист від незаконного втручання в здійснення їх професійної діяльності; рівності прав та обов’язків всіх представників медичних професій; дотриманню представниками медичних професій принципів науково обґрунтованої та доказової медицини при наданні медичної допомоги; високому професійному рівню представників медичних професій шляхом безперервного професійного розвитку та самоосвіти; умовам ефективного виконання представниками медичних професій своїх професійних обов’язків; умовам для міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров’я;дотриманню представниками медичних професій професійної етики; дотриманню прав людини у сфері охорони здоров’я.

У довготерміновій перспективі реалізація зазначеної концепції сприятиме підвищенню якості надання послуг з медичного обслуговування населенню (медичних послуг) в Україні.

Дана альтернатива спрятиме досягненню цілі державного регулювання щодо забезпечення високого рівня медичної допомоги.

Рейтинг результативності Вигоди (підсумок) Витрати (підсумок) Обґрунтування відповідного місця альтернативи у рейтингу
Альтернатива 1 Для держави:

Відсутні

Для держави:

Діюче правове полене відповідає потребам і завданням сьогодення та не вирішує питання ефективного функціонування самоврядних медичних організацій у ринкових умовах.

Дана альтернатива не забезпечує потреби у розв’язанні проблеми та досягнення встановлених цілей.
Для громадян:

Відсутні

Для громадян:

Відсутність законодавчого визнання державою самоврядних медичних організацій виключає можливість їх реального впливу на суспільні процеси, а отже і впливу громадськості на розвиток Демократичного суспільства, дотримання прав та гарантій медичних працівників та підвищення якості надання медичної допомоги населенню.

Для суб’єктів господарювання:

Відсутні

Для суб’єктівгосподарювання:

Не визначено правовий статус, місце і роль самоврядних медичних організацій у системі управління медичними професіями та сферою охорони здоров’я, а також порядок взаємодії органами державної влади

Альтернатива 2 Для держави:

Надасть можливість створити умови для збалансування інтересів суспільства, бізнесу й держави, впровадження з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду моделі медичного самоврядування, яка надасть можливість суб’єктам господарської та професійної діяльності здійснювати саморегулювання медичної діяльності і створить законодавчі підстави для делегування самоврядним організаціям окремих функцій, які на сьогодні здійснюються органами державної влади з регулювання господарської та професійної діяльності.

Для держави:

Відсутні

Така альтернатива є найбільш оптимальною, оскільки повністю вирішує проблему, забезпечує впровадження та функціонування моделі розвитку медичного самоврядування.
Варто зазначити, що обов’язком держави в особі МОЗ є забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах розвитку кадрового потенціалу системи охорони здоров’я, вищої медичної, фармацевтичної освіти та науки Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90).
Для громадян:

Громадяни мають вплив розвиток демократичного суспільства, дотримання прав та гарантій медичних працівників та підвищення якості надання медичної допомоги населенню.

Професійний розвиток лікарів здійснюється належним чином. Заходи безперервного професійного розвитку забезпечують отримання ними знань та навичок відповідно до вимог професійних стандартів та системи охорони здоров’я. Лікарі підтримують та підвищують рівень знань і навичок, що особливо важливо в сфері охорони здоров’я, адже світові стандарти лікування постійно оновлюються

Відповідно, медична допомога громадянами забезпечується на високому рівні.

Для громадян:

Відсутні

Чітка та врегульована модель розвитку медичного самоврядування. Створено прозорі умови самоврядування і саморегулювання медичних професій. Для суб’єктівгосподарювання:

Витрати, пов’язані з необхідністю ознайомлення з новими вимогами регулювання та приведенням локальних актів у відповідність до вимог нового регулювання. Прогнозні витрати для одного суб’єкта господарювання складатимуть: 36,11 грн на ознайомлення з новими вимогами регулювання. Для всіх витрати складатимуть — 1146636,9 грн

Рейтинг Аргументи щодо переваги обраної альтернативи/причини відмови від альтернативи Оцінка ризику зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта.
Альтернатива 1 Переваги відсутні. Така альтернатива не сприятиме досягненню цілей державного регулювання. Залишаються проблеми, зазначені у Розділі І цього аналізу. Відсутні
Альтернатива 2 Така альтернатива є найбільш оптимальною, оскільки сприятиме: дотриманню організаційної незалежності представників медичних професій, захист від незаконного втручання в здійснення їх професійної діяльності; рівності прав та обов’язків всіх представників медичних професій; дотриманню представниками медичних професій принципів науково обґрунтованої та доказової медицини при наданні медичної допомоги; високому професійному рівню представників медичних професій шляхом безперервного професійного розвитку та самоосвіти; Ризики зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта відсутні.
умовам ефективного виконання представниками медичних професій своїх професійних обов’язків; умовам для міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров’я; дотриманню представниками медичних професій професійної етики; дотриманню прав людини у сфері охорони здоров’я. У довготерміновій перспективі реалізація зазначеної концепції сприятиме підвищенню якості надання послуг з медичного обслуговування населенню (медичних послуг) в Україні. Дана альтернатива спрятиме досягненню цілі державного регулювання щодо забезпечення високого рівня медичної допомги.

V. Механізм та заходи, які забезпечать розв’язання визначеної проблеми

Механізми, які забезпечать розв’язання проблеми: розроблено Закон України «Про самоврядування медичних професій в Україні, який дозволить реалізувати можливості громадян України та лікарської спільноти брати безпосередню участь в управлінні державними справами, як це гарантовано Конституцією України, через процедуру делегування відповідних повноважень самоврядним медичних організаціям, формування нової культури партнерства професіоналів, влади, бізнесу та суспільства, створення сприятливих умов для формування повноцінної системи саморегулювання професійної діяльності медичних працівників та механізмів для управління галуззю і передачі державою окремих функцій професійним медичним організаціям.

Також, розв’язання, визначених в розділі І цього Аналізу регуляторного впливу проблем забезпечать такі заходи:

1. Організаційні заходи для впровадження регулювання: для впровадження цього регуляторного акта необхідно забезпечити інформування громадськості, закладів вищої та післядипломної освіти, закладів охорони здоров’я, провести комунікацію для інформування потенційних суб’єктів господарювання;

2. Заходи, які необхідно здійснити потенційним провайдерам безперервного професійного розвитку лікарів : ознайомитися з вимогами регулювання (пошук та опрацювання регуляторного акту в мережі Інтернет);

3. Заходи, які необхідно здійснити суб’єктам господарювання — ліцензіатам з провадження господарської діяльності з медичної практики: ознайомитися з вимогами регулювання (пошук та опрацювання регуляторного акту в мережі Інтернет);

4. Заходи, які необхідно здійснити суб’єктам господарювання — ліцензіатам з провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами: ознайомитися з вимогами регулювання (пошук та опрацювання регуляторного акту в мережі Інтернет).

VI. Оцінка виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги

Реалізація регуляторного акта не потребуватиме додаткових бюджетних витрат і ресурсів на адміністрування регулювання органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування. Державне регулювання не передбачає утворення нового державного органу (або нового структурного підрозділу діючого органу).

Розрахунок витрат на одного суб’єкта господарювання великого і середнього підприємництва (Додаток 2 до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта), проведено в межах даного аналізу. Проведено розрахунок витрат суб’єктів малого (мікро) підприємництва в межах даного аналізу.

VII. Обґрунтування запропонованого строку дії регуляторного акта

Строк дії цього регуляторного акта є необмеженим, оскільки він регулює відносини, які мають пролонгований характер. Зміна строку дії регуляторного акта можлива в разі зміни міжнародно-правових актів чи законодавчих актів України вищої юридичної сили на виконання яких розроблений цей проєкт регуляторного акта. Дата набрання чинності регуляторним актом — з дня його офіційного опублікування.

VIII. Визначення показників результативності дії регуляторного акта

Прогнозними значеннями показників результативності регуляторного акта є:

1. Розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов’язаних із дією акта — не передбачається.

2. Рівень поінформованості суб’єктів господарювання і фізичних осіб — високий. Проєкт акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднено на офіційному вебсайті Міністерства охорони здоров’я України.

3. Кількість суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта, — не обмежується.

4. Розмір коштів і час, що витрачатимуться суб’єктами господарювання та/або фізичними особами, пов’язаними з виконанням вимог акта, — низький. Часу — 1 год. Коштів — 36,11 грн

Додатковими показниками результативності є:

1) кількість функціонуючих самоврядних медичних організацій;

2) кількість медичних працівників фізичних осіб — підприємців (ліцензіатів з медичної практики), які були атестовані;

3) кількість медичних працівників фізичних осіб — підприємців (ліцензіатів з медичної практики), які не були атестовані; 4) загальна кількість медичних працівників.

IX. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності дії регуляторного акта

Відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься шляхом проведення базового, повторного та періодичного відстеження статистичних показників результативності акта, визначених під час проведення аналізу впливу регуляторного акта.

Базове відстеження результативності цього регуляторного акта здійснюватиметься після набрання ним чинності, оскільки для цього використовуватимуться виключно статистичні показники. Повторне відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься через рік з дня набрання чинності цим регуляторним актом, але не пізніше двох років після набрання ним чинності. За результатами даного відстеження відбудеться порівняння показників базового та повторного відстеження.

Періодичне відстеження результативності буде здійснюватися один раз на кожні три роки починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта. Вид даних, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності — статистичні. У разі надходження пропозицій та зауважень щодо вирішення неврегульованих або проблемних питань буде розглядатись необхідність внесення відповідних змін. Відстеження результативності регуляторного акта буде здійснювати Міністерство охорони здоров’я України, в тому числі використовуючи дані, внесені до реєстру представників медичних професій.

З огляду на те, що дані для відстеження результативності дії проєкту акта будуть внесені до реєстру представників медичних професій, відсутня потреба у визначенні цільових груп для опитування та проведення опитувань. Відстеження здійснюватиметься протягом усього терміну дії регуляторного акту. Строк виконання заходів 30 робочих днів.

Міністр охорони здоров’яВіктор Ляшко

Додаток 1

до Аналізу регуляторного впливу проєкту Закону України

«Про самоврядування в сфері охорони здоров’я в Україні»

ТЕСТ
малого підприємництва (М-Тест)

1. Консультації з представниками мікро- та малого підприємництва щодо оцінки впливу регулювання.

Консультації щодо визначення впливу запропонованого регулювання для суб’єктів малого підприємництва та визначення переліку процедур, виконання яких необхідно для здійснення регулювання, проведено розробником з 08 липня 2021 року по 23 липня 2021 року.

Порядковий номер Вид консультацій Кількість учасників консультацій Основні результати консультацій
1 Телефонні консультації із закладами післядипломної освіти та ліцензіатами з медичної практики 10 Регулювання сприймається.

Отримано інформацію щодо переліку процедур, які необхідно виконати у зв’язку із запровадженням нових вимог регулювання: ознайомитися з новими вимогами регулювання та деякими особливостями проведення атестації, а також вимог щодо безперервного професійного розвитку лікарів — 1 год.

2. Вимірювання впливу регулювання на суб’єктів малого підприємництва (мікро- та малі).

кількість суб’єктів малого (мікро-) підприємництва, на яких поширюється регулювання: 31754.

питома вага суб’єктів малого підприємництва у загальній кількості суб’єктів господарювання, на яких проблема справляє вплив 100%.

3. Розрахунок витрат суб’єктів малого підприємництва на виконання вимог регулювання.

У розрахунку вартості 1 години роботи використано вартість 1 години роботи, яка відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2021 року становить — 36,11 грн Первинна інформація про вимоги регулювання може бути отримана за результатами пошуку Закону України «Про самоврядування медичних професій в Україні»на офіційному вебсайті Верховної Ради України (rada.gov.ua). Інформація про розмір часу, який витрачається суб’єктами на отримання зазначеної інформації є оціночною, та отримана за результатами проведених консультацій (наведено у таблиці розділу 1).

4. Розрахунок витрат суб’єктів малого підприємництва на виконання вимог регулювання

№ з/п Найменування оцінки У перший рік (стартовий рік впровадження регулювання) Періодичні (за наступний рік) Витрати за п’ять років
Оцінка «прямих» витрат суб’єктів малого підприємництва на виконання регулювання
1 Придбання необхідного обладнання (пристроїв, машин, механізмів)
2 Процедури повірки та/або постановки на відповідний облік у визначеному органі державної влади чи місцевого самоврядування
3 Процедури експлуатації обладнання (експлуатаційні витрати — витратні матеріали)
4 Процедури обслуговування обладнання (технічне обслуговування)
5 Інші процедури:
6 Разом, гривень

Формула: (сума рядків 1 + 2 + 3 + 4 + 5)

0,00 грн 0,00 грн
7 Кількість суб’єктів господарювання, що повинні виконати вимоги регулювання, одиниць. 31754 31754
8 Сумарно, гривень

Формула: відповідний стовпчик «разом» Х кількість суб’єктів малого підприємництва, що повинні виконати вимоги регулювання (рядок 6 Х рядок 7)

0,00 грн 0,00 грн
Оцінка вартості адміністративних процедур суб’єктів малого підприємництва щодо виконання регулювання та звітування
9 Процедури отримання первинної інформації про вимоги регулювання

Формула:

витрати часу на отримання інформації про регулювання Х вартість часу суб’єкта малого підприємництва (заробітна плата) Х оціночна кількість форм

1 год. (час, який витрачається с/г на пошук нормативно­-правового акту в мережі Інтернет та ознайомлення з ним;

За результатами консультацій) Х 36,11 грн = 36,11 грн

0,00 (припущено, що суб’єкт повинен виконувати вимоги регулювання лише в перший рік; за результатами консультацій) 36,11 грн
10 Процедури організації виконання вимог регулювання

Формула: витрати часу на розроблення та впровадження внутрішніх для суб’єкта малого підприємництва процедур на впровадження вимог регулювання Х вартість часу суб’єкта малого підприємництва (заробітна плата) Х оціночна кількість внутрішніх процедур

0,00 0,00 0,00
11 Процедури офіційного звітування 0,00 0,00 0,00
12 Процедури щодо забезпечення процесу перевірок 0,00 0,00 0,00
13 Інші процедури
14 Разом, гривень 36,11 грн Х 36,11 грн
15 Кількість суб’єктів малого підприємництва, що повинні виконати вимоги регулювання, одиниць 31754 Х 31754
16 Сумарно, гривень 1146636,9 грн Х 1146636,9 грн

Не передбачається розроблення коригуючих заходів, оскільки регулювання стосується виключно малого підприємництва та не передбачає значних фінансових витрат.

Витрати на одного суб’єкта господарювання великого і середнього підприємництва, які виникають внаслідок дії регуляторного акта

Порядковий номер Витрати За перший рік За п’ять років
1 Процедури отримання первинної інформації про вимоги регулювання 36,11 грн 36,11 грн
2 Процедури організації виконання вимог регулювання 0,00 грн 0,00 грн
3 РАЗОМ (сума рядків: 1+2+3), гривень 36,11 грн 36,11 грн
4 Кількість суб’єктів господарювання великого та середнього підприємництва, на яких буде поширено регулювання, одиниць 161 161
5 Сумарні витрати суб’єктів господарювання великого та середнього підприємництва, на виконання регулювання (вартість регулювання) (рядок 3 х рядок 4), гривень 5813,7 грн 5813,7 грн
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті