Нова влада приймає рішення в сфері медицини, опираючись лише на соціологію — Павло Ковтонюк

На початку заходу Євген Бистрицький зауважив, що «Виборча Рада UA» — це об’єднання громадських експертів, яке поставило за мету про­аналізувати діяльність, успіхи, недоліки державної політики, яка проводилася новою владою за останні 2,5 року її каденції (від виборів Президента України 2019 р.).

Оцінка результатів здійснювалася експертами за такими основними напрямками, а саме оцінювалися:

• президентська гілка влади та інститути держави;
• економіка України;
• державна політика щодо дотримання реалізації прав людини в Україні;
• гуманітарна сфера, в тому числі охорона здоров’я;
• оборона та зовнішня політика.

Доповідач повідомив, що результати проведеного аналізу будуть у повному обсязі оприлюднені до кінця листопада, та додав, що аналіз проводився, аби привернути увагу пересічних громадян до ситуації в країні в цілому. Адже, як правило, щодня громадяни звертають увагу лише на окремі випадки, які відбуваються за участю влади. В основному це різні скандали, ток-шоу, на яких між собою сперечаються політики та деякі експерти. Тому увага громадян розпилюється на певні окремі випадки. Наприклад, офшорний скандал, низка скандалів з депутатами правлячої партії, скандали чи проблеми, які виникають в енергетичній сфері країни, та інше. Через це експерти Виборчої Ради UA вирішили оцінити в цілому діяльність влади за останні 2,5 року, результати аналізу якої зможуть використовувати в своїй діяльності експертна частина суспільства чи міністерства, які б хотіли подивитися на результати оцінки своєї діяльності, а також громадяни України, що раціонально оцінюють ситуацію в країні.

Детальніше про оцінку діяльності влади в сфері охорони здоров’я розповів Павло Ковтонюк, на думку якого, за останні 2,5 року в цій сфері влада займалася в основному «популізмом», який притаманний більше передвиборчій агітації, аніж реалізації державної політики.

«Фактично політика підкорена певній передвиборчій логіці, яка зводиться до одного: «не повинно відбуватися нічого поганого. Якщо для цього треба зупинити медичну реформу, то ми зупиняємо, якщо для цього не треба зупиняти медичну реформу, то не зупиняємо. Тобто неважливо, що за медична реформа, що вона пропонує, а важливо те, як на це відреагують люди. Те саме відбувалося з пандемією COVID-19», — зауважив П. Ковтонюк та додав, що саме стосовно медичної реформи на прикладі пандемії найбільше простежувалися дії влади на предмет оцінки того, що показує соціологія.

Тобто на початку каденції нової влади медичну реформу критикували. Володимир Зеленський, ще коли був кандидатом в Президенти України, використовував цю тему в своїй передвиборчій кампанії і виступав її опонентом. Однак після формування першого складу Уряду за каденції В. Зеленського виявилося, що скасування змін в медичній реформі, які вже розпочалися, було більш «токсичним» з точки зору соціології, ніж їх продовження. Тому нова влада дозволила подальше реформування системи охорони здоров’я.

Так, у квітні 2020 р. розпочався другий найважливіший етап реформи, а саме перехід всіх закладів охорони здоров’я вторинної ланки медицини на нову модель фінансування. При цьому, незважаючи на початок пандемії COVID-19, цей процес не був зупинений. Хоча для влади пандемія могла стати хорошою причиною, щоб відкласти чи перенести впровадження ІІ етапу реформи. Однак влада це не зробила через тиск з боку медичної спільноти і суспільства в цілому.

Під час пандемії COVID-19 влада приймала рішення, відштовхуючись від даних соціо­логії. Це приводило до прийняття як трагічних, так і вдалих рішень. Наприклад, у березні 2020 р. Уряд ввів жорсткий карантин, що дало змогу пережити країні початок пандемії без суттєвого сплеску захворюваності, як це трапилося, зокрема, в Італії, Іспанії. Водночас, за словами доповідача, всі рішення, які приймалися після цього, підкорювалися такому правилу: якщо рішення можна використати для популяризації дій влади, то воно приймалося і про нього розповідали, але якщо не можна використати для популяризації, то відповідні рішення замовчувалися або відповідальність за їх проведення перекладалася на конкретних осіб, зокрема на звільнених міністрів, а не владу в цілому.

Наприклад, коли з Фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками було перерозподілено кошти на будівництво доріг. За словами доповідача, це класичний приклад того, як подобатися людям, у то й час як потрібно робити невидимі для суспільства, але потрібні речі. Зокрема, укладати з фармацевтичними компаніями контракти на постачання вакцин проти COVID-19. Адже восени 2020 р. всі країни переймалися лише тим, як укласти такий договір та отримати вакцини якомога швидше. Україна цього не зробила, бо кошти було спрямовано на будівництво доріг. Це призвело до того, що сусідні країни по західному кордону України розпочали вакцинальну кампанію 27 грудня 2020 р., а в Україні перший контракт на поставку підписали лише 30 грудня.

При цьому було закуплено китайську вакцину, якої ще в Європейському Союзі (ЄС) не було, потім другий контракт стосувався поставки вакцини індійського виробництва, яка була призначена для внутрішнього ринку Індії. Тобто в авральному порядку шукали вакцини, які можна було поставити. Незважаючи на те, що це хороші вакцини, українські громадяни не зрозуміли, чому їх хочуть вакцинувати не такими ж вакцинами, як в ЄС. Через це виник великий спротив, на подолання якого в Уряду зайняло багато часу, аби пояснити громадянам, що це теж хороші вакцини.

Окрім цього, на відміну від інших країн, в Україні лікарям необов’язково вакцинуватися проти COVID-19. Тому що із загальної кількості лікарів близько 20–30% не хочуть вакцинуватися. Тобто їх треба змусити.

«Щоб це зробити, потрібно сказати їм щось неприємне, але наразі це «табу». Навпаки, потрібно лише лікарів жаліти, підвищувати заробітну плату або говорити, що ти їм підвищиш заробітну плату, але не можна казати їм щось неприємне», — наголосив П. Ковтонюк та додав, що такі дії влади призводять до тяжких наслідків. По-перше, серед лікарів на сьогодні втричі вища захворюваність, ніж серед загального населення. По-друге, лікарі, які займають антивакцинальну позицію, проводять антивакцинальну кампанію серед своїх пацієнтів, збільшуючи відсоток невакцинованих громадян. По-третє, через захворюваність лікарів вони не можуть надавати медичну допомогу громадянам.

Тому владі і суспільству потрібно показати причинно-наслідковий зв’язок між прийнятими рішеннями конкретних політиків та їх наслідками для майбутнього, аби в подальшому не допустити прийняття помилкових рішень.

Доповідач зазначив, що за 2,5 року в сфері охорони здоров’я структурно нічого не змінилося. Тому що медична реформа застала нову владу в 2019 р. десь посередині її реалізації, і це не був етап, коли можна отримувати позитивні результати від її проведення, оскільки було впроваджено реформу фінансування лише на первинній ланці надання допомоги. Однак заклади охорони здоров’я вторинної ланки, які приєдналися до реформи в квітні 2020 р., були в гірших умовах, ніж заклади первинної медицини в свій час. Адже з ними нова влада не працювала і не підготувала їх до змін, бо, починаючи з 2019 р., реформу не відміняли, але водночас і не розвивали її, залишивши лише те, що було напрацьовано в попередні роки. У зв’язку з цим лікарні, які самі готувалися і яких підтримувала в цьому процесі місцева влада, доволі комфортно приєдналися до реформи й отримали від неї користь ще з самого початку переходу на нову модель фінансування. За словами доповідача, таких закладів була десь третина, а ще третина залишилася з таким самим фінансуванням, як і за медичною субвенцією, а решта постраждала через свою непідготовленість до цього процесу.

Водночас, на переконання П. Ковтонюка, покращити ситуацію в таких закладах допомогла пандемія COVID-19. Адже з поширенням коронавірусу влада збільшила фінансування лікарень, які здійснювали лікування хворих на COVID-19, і завдяки реформі вони отримували фінансування напряму за договорами з Національною службою здоров’я України. Також вони змогли вільно розпоряджатися отриманими коштами для фінансування потреб лікарні. Якби ж ІІ етап реформи не було запроваджено, то фінансування відбувалося за рахунок медичної субвенції, яка б спочатку виділялася з державного бюджету і передавалася в місцеві бюджети, а вже звідти місцеві депутати визначали, що саме має зробити з коштами головний лікар, і приймали рішення про перерозподіл коштів на заклади охорони здоров’я. Це б завадило головному лікарю ефективно і гнучко використовувати отримані кошти.

Прогнозуючи подальші дії влади, П. Ковтонюк підкреслив, що ті зміни, які вже відбулися під час реформи фінансування, є майже незворотними, і для їх зупинки треба докласти великих зусиль. Через це, на його переконання, не відбудеться скасування, повернення до старої моделі фінансування закладів.

«Наразі питання лише в тому, як швидко ми отримаємо користь від цієї реформи, тобто як скоро ми побачимо, що наша медицина змінюється. Ми прийдемо в лікарню, а вона буде більш людяним місцем. Відчуємо, що вона для нас, а не для чогось іншого існує. І час настання такого майбутнього залежить від докладання зусиль до реалізації цієї реформи. Зараз ми не бачимо докладання зусиль. Отже, результати будуть, але влада забирає в нас час, щоб отримати їх раніше. Відповідно, ми чекаємо на нове вікно можливостей, коли можна буде активніше докласти цих зусиль тим людям, які готові це робити», — зауважив П. Ковтонюк.

Для цього Український центр охорони здоров’я на наступні 3 роки обрав стратегією своєї діяльності роботу в областях з місцевою владою, головними лікарями. Тому що законодавство, яке внаслідок реформи прийняте, дає можливість впроваджувати певні зміни на локальному рівні.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!