Аптека має надавати фармацевтичні послуги, а не нав’язувати ліки — Олег Клімов

Аптека — це перш за все заклад охорони здоров’я, а не просто місце продажу ліків та супутніх товарів. Про це говорить і законодавство, і професіонали з фармацевтичною освітою. Про посилення ролі аптечних закладів у контексті доступності лікарських засобів для населення не втомлюються говорити і представники професійних асоціацій. Портрет аптеки, яка є закладом охорони здоров’я, нам описав голова правління ГО «Всеукраїнська фармацевтична палата» (ГО «ВФП»), член Ради Міжнародної федерації фармацевтів (International Pharmaceutical Federation — FIP) Олег Клімов.

— Олегу Івановичу, ГО «ВФП» систематично акцентує увагу на тому, що аптека — це перш за все заклад охорони здоров’я, який займається аптечною справою і має надавати фармацевтичні послуги. Які кроки з вашого боку зроблено для того, щоб цей постулат відповідав дійсності?

— ГО «ВФП» якраз об’єднала однодумців, які дотримуються цієї ж позиції. Наше бачення аптечного закладу і професії фармацевта незмінне. Своїми кроками, пропозиціями чи напрацюваннями ми не лобіюємо чиїсь конкретні інтереси. Для нас не має значення форма власності аптечного закладу. У той же час, на моє переконання, власники приватних чи комунальних аптек мають розуміти одне: аптека — це соціально спрямований бізнес.

У даному разі переносити модель реалізації товарів широкого вжитку на відпуск товарів аптечного асортименту недоцільно. Натомість ми спостерігаємо маркетингові угоди, застосування яких призводить до підвищення вартості лікарських засобів, дискримінації окремих виробників та дистриб’юторів. Окремі аптечні мережі диктують, які ліки потраплять на їх полиці і скільки коштуватиме така послуга. Тобто власники мережевих аптек створили штучні перепони для потрапляння лікарських засобів на полиці їх закладів. Хочеш розмістити препарат в аптеці — плати. Наявна модель суперечить міжнародним стандартам, нормам та професійній етиці, прийнятим в аптечних закладах країн сталої економіки та Європейського Союзу.

ГО «ВФП» неодноразово наголошувала на наявності окресленої проблеми і підіймала її під час професійних заходів за участю представників державних органів влади, професійних асоціацій та правників. Багато звернень та конкретних пропозицій направлено до державних органів влади щодо термінового вжиття заходів з недопущення глобальної монополізації аптечними мережами регіональних фармацевтичних ринків. Зростання кількості мережевих аптек також має безпосереднє відношення до закриття соціально спрямованих, невеликих та сільських аптечних закладів.

— До речі, у якому стані зараз знаходяться одиничні аптеки?

— Я вам наведу таку статистику. Станом на 1 січня 2018 р. в Україні загальна кількість аптечних закладів становила 20 100, з яких 389 мали ліцензію на екстемпоральне виготовлення ліків, 518 — на відпуск ліків з вмістом наркотичних речовин та прекурсорів. Станом на 1 січня 2021 р. загальна кількість аптечних закладів зросла до 22 522, натомість кількість аптек з екстемпоральним виготовленням ліків становила вже 285, а кількість закладів, які мають право відпускати ліки з вмістом наркотичних речовин та прекурсорів — 416.

Що ми бачимо? Зменшення кількості аптек, які несуть додаткове соціальне навантаження, призводить до катастрофічних наслідків для пацієнтів, які потребують безперервного лікування.

— Як можна виправити цю ситуацію?

— Це питання — одне з головних, яке ми плануємо вкотре підняти найближчим часом. Більше того, увагу на всіх проблемах, які ми підіймали протягом 6 років роботи ГО «ВФП», буде сфокусовано на І Соціально-фармацевтичному форумі. Цей захід буде вперше проведено в м. Тернопіль наприкінці лютого на базі Фармацевтичного факультету Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського.

До заходу буде залучено представників західних областей України. У роботі форуму особисто візьме участь голова Націо­нальної служби здоров’я, керівники окремих територіальних громад. Усі зацікавлені сторони зможуть долучитися до участі в нашому заході (Прим. ред.: детальну інформацію щодо реє­страції для участі в заході буде представлено найближчим часом на нашому сайті).

Ми хочемо звернути увагу на такий аспект, як роль територіальної громади у забезпеченні доступності лікарських засобів для населення. Насправді, територіальна громада має що запропонувати аптечному закладу, який бере участь у державних програмах, таких як «Доступні ліки», регіональних програмах, у тому числі із забезпечення препаратами інсуліну, здійснює відпуск наркотичних лікарських засобів та екстемпоральне виготовлення ліків. Аптечний заклад, надаючи зазначений перелік соціальних послуг, повинен мати мотивацію.

Якщо всі учасники аптечного ринку мають однакові умови і несуть при цьому різне навантаження, то це призведе до подальшого зменшення кількості аптек, які виготовляють ліки та здійснюють відпуск нарковмісних препаратів.

Мотивацію можуть надати у тому числі територіальні громади. Якщо вони хочуть, аби в їх регіоні, селах та містечках функціонували соціально спрямовані аптечні заклади, а громадяни мали безперервний доступ до необхідного лікування, нехай разом з аптечним ринком знаходять спільні рішення і можливості для партнерства.

Усе це можна зробити в рамках законодавства про соціальні послуги. Аптечний заклад може подати до територіальної громади перелік соціальних послуг, які він надає. Після цього на сесії депутати приймають рішення визнати заклад таким, що надає соціальні послуги. За результатами рішення суб’єкт вноситься до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.

Згідно із Законом України «Про оренду державного та комунального майна» державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, що надають соціальні послуги, мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону та на пільгових умовах.

Роль територіальної громади — допомогти аптеці, зменшивши фінансове навантаження з оренди приміщення.

— Які фактори, на Вашу думку, негативно впливають на роботу соціально спрямованих та одиничних аптек?

— Ще один фактор, який негативно впливає на роботу аптечних закладів і може призвести до їх закриття — підвищення тарифів на електроенергію для підприємств та газ. Особ­ливо це стосується окремо розміщених аптечних закладів. Відповідно, це додаткове фінансове навантаження на аптеки.

Мають бути створені мотиваційні умови, аби аптеки у невеликих містах та селах забезпечували безперервний доступ до лікування, аби громадяни могли скористатися програмою «Доступні ліки». Для цього потрібен безперебійний інтернет, комп’ютер. За рахунок пільгових умов оренди приміщення можна компенсувати витрати, необхідні для участі в урядовій програмі.

Найбільше мене вражає те, що окреслені проблеми не хвилюють державних мужів. Проводиться безліч професійних заходів, під час яких піднімаються питання аптечного ритейлу, а не аптечної справи. Навіть ліцензія у нас видається на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Якщо у цьому визначенні відсутні такі поняття, як аптечна справа і фармацевтичні послуги, то що ми хочемо? Звідси починаються всі проблеми.

Тому ГО «ВФП» буде продовжувати доносити до всіх, починаючи від державних службовців і закінчуючи фармацевтами, що є аптечні норми, є професія фармацевта. Усі, хто хоче працювати у фармацевтичному бізнесі, мають розуміти, що це найбільш регульована діяльність у країнах з розвиненою економікою. Відсутність жорсткого державного регулювання щодо відкриття аптечних закладів, контролю за видами діяльності і потраплянням ліків в аптеки до хорошого не призведе.

На наше глибоке переконання, має бути встановлено жорстку вимогу: 1 аптека — 1 ліцензія, 1 аптека — 1 уповноважена особа.
— Який статус фармацевтів в українському суспільстві?

— Ситуація критична і дійшла до того, що фармацевти займаються винятково механічною роботою, виконуючи плани продажу і нав’язуючи непотрібні ліки, супутні товари і косметику.

Ми не втомлюємося повторювати, що в Україні має бути створено фармацевтичне самоврядування, яке надасть можливість впливати на державну політику у фармацевтичному секторі і посилить роль фармацевтів.

На жаль, власники мережевих аптек лобіюють, аби закон щодо фармацевтичного самоврядування не було прийнято. Вони прекрасно розуміють, що як тільки буде запроваджено персональну ліцензію, тоді людина без фармацевтичної освіти ніяким чином не зможе вплинути на ведення фармацевтичної справи.

Наразі ж фармацевти під впливом власників аптек порушують вимоги Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360, відпускаючи рецептурні ліки без рецепта. Аптеки перетворилися на пункти продажу лікарських засобів за встановленими планами і середнім чеком. Люди без фармацевтичної освіти спаплюжують усі зусилля, які освітяни вклали у молодих спеціалістів.

Переконаний, що фармацевтичне самоврядування має цю ситуацію докорінно змінити.

— Маркетингові угоди — невід’ємна частина роботи аптечних мереж. Як ви ставитеся до них?

— Ви розумієте, знання студента в аптеці не затребувані. В аптечних закладах відбувається нав’язування ліків та товарів, визначених маркетинговими угодами. Для цього фармацевтична освіта не потрібна.

Відносно новий вид маркетингу — власні торгові марки в аптеках. Тобто в одній аптеці можуть бути торгові марки препаратів одного виробника з абсолютно різними упаковками.

Раніше законодавством було чітко передбачено, що під час подання реєстраційних матеріалів надавалися і зразки препарату та його упаковки. Пізніше цю необхідність скасували.

У зв’язку з цим постає питання: як уповноваженій особі здійснювати вхідний контроль якості лікарських засобів? Із чим їй порівнювати препарат? Виходить, що візуальний контроль упаковки здійснюється формально.

У цьому контексті виникає риторичне питання щодо ролі Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (далі — Держлікслужба) в розрізі державного контролю якості лікарських засобів.

— Неодноразово окреслені питання Ви підіймали під час зустрічей з представниками органів державної влади. Як вони ставляться до проблем сучасної фармації?

— За моїми спостереженнями, у МОЗ України і Держлікслужбі відсутні ініціативи, які б визначали аптеки саме як заклад охорони здоров’я. Україна підписала угоду з ЄС про Асоціацію і взяла на себе зобов’язання привести своє законодавство у відповідність із нормативно-правовими актами Європейського Союзу. На жаль, у фармацевтичній галузі загалом і аптечному сегменті зокрема цього досі не зроблено.

Ще у 2019 р. представники ГО «ВФП» мали тривалу зустріч з головою Держлікслужби, під час якої обговорювалися пропозиції щодо внесення змін до Ліцензійних умов з метою приведення їх у відповідність з європейським законодавством. На жаль, це не дало ніяких результатів.

У серпні 2021 р. перший заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Комаріда надав доручення Держлікслужбі створити і затвердити склад робочої групи з розробки Національного стандарту належної аптечної практики. Пройшло пів року, і робочу групу досі не створено. На засіданні Громадської ради при Держлікслужбі я ініціював, аби у лютому ми заслухали доповідь голови Держлікслужби щодо того , чому досі не створено робочу групу.

4 роки тому ми отримали від FIP звід досвіду щодо впровадження належних аптечних практик у світі, заплатили чималі кошти за його переклад і на цьому подальша робота призупинена. У січні я підготував лист від імені ГО «ВФП» на адресу МОЗ України з проханням посприяти у подальшому вирішенні цього питання.

Натомість виробники лікарських засобів в Україні повин­ні мати сертифікат на відповідність вимогам належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice — GMP), дистриб’ютори повинні мати сертифікат щодо дотримання вимог належної дистриб’юторської практики (Good Distribution Practice — GDP), проводити лабораторні аналізи і конт­роль якості ліків без наявності сертифіката з належної лабораторної практики (Good Laboratory Practice — GLP) неможливо.

Одна з ключових ланок у ланцюгу постачання ліків від виробника до пацієнта — аптека — працює без сучасних стандартів належної аптечної практики.

Тезисно хотів би зупинитися на наступних моментах.

З негативного:

  • у Антимонопольного комітету України відсутнє будь-яке бажання розкрити очі на процеси, що відбуваються у роздрібному сегменті. Цей орган не вважає монополізацію аптек проблемою;
  • відсутність будь-якого бажання Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів;
  • відсутність ініціативи з боку Держлікслужби у приведенні українського законодавства у відповідність із таким ЄС в частині відкриття нових аптек, вимог до персоналу та власників;
  • відбуваються процеси усунення держави від створення жорстких умов регулювання роздрібної реалізації лікарських засобів. В розвинених країнах цей бізнес — один з найбільш зарегульованих.

З позитивного:

  • ГО «ВФП» не втомлюється доводити до відома влади проблеми фармації. Ми продовжуємо розробляти пропозиції і звертаємося з ними до державних службовців;
  • керівники регіонів надають усіляку підтримку ГО «ВФП» у проведенні заходів щодо доведення до професійного суспільства інформації про проблеми;
  • підтримка з боку МОЗ України необхідності змін в системі роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Катерина Горбунова

Цікава інформація для Вас:

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті