Лікування препаратом тирзепатид сприяє значному та стійкому зменшенню маси тіла у дорослих з ожирінням. Про це йдеться у великому дослідженні, результати якого опубліковано в «The New England Journal of Medicine».
Mounjaro (тирзепатид) для підшкірного введення від «Eli Lilly and Company» — це аналог глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) та агоніст рецепторів глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду, застосування якого було дозволено Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) у травні 2022 р.
Нове дослідження — сліпе рандомізоване контрольоване III фази за участю 2539 дорослих з індексом маси тіла (ІМТ; маса тіла в кілограмах, поділена на квадрат зросту в метрах) 30 або більше, чи 27 або більше і принаймні одним ускладненням, пов’язаним із масою тіла, за винятком цукрового діабету. Його учасників поділили у співвідношенні 1:1:1:1 для введення тирзепатиду 1 раз на тиждень підшкірно (5; 10 або 15 мг) або плацебо протягом 72 тиж, включаючи 20-тижневий період підвищення дози. Первинними кінцевими точками були відсоткова зміна маси тіла від вихідного рівня та зменшення маси тіла на 5% або більше. Застосування препарату тирзепатиду наразі ще не дозволено в ЄС, але схвалено чотири інших препарати проти ожиріння: орлістат, ліраглутид, налтрексон/бупропіон та семаглутид. Перший працює за рахунок зменшення абсорбованого жиру в кишечнику, а решта три — завдяки контролю апетиту. Причому ліраглутид та семаглутид належать до тієї ж групи, що і тирзепатид.
Дослідження завершилося з наступними результатами. Частка учасників, у яких відмічали зменшення маси тіла на 5% або більше, становила 85; 89 і 91% за дози 5; 10 та 15 мг тирзепатиду відповідно та лише 35% при прийомі плацебо. При цьому у 50 та 57% учасників у групах 10 мг і 15 мг відмічали зменшення маси тіла на 20% або більше, порівняно з 3% у групі плацебо (р<0,001 для всіх порівнянь з плацебо). При застосуванні тирзепатиду спостерігалося покращення всіх попередньо визначених кардіометаболічних показників. Найчастішими побічними явищами при застосуванні тирзепатиду були шлунково-кишкові явища, більшість із них були від легкого до середнього ступеня тяжкості й виникали переважно під час підвищення дози. Побічні явища спричинили припинення лікування у 4,3; 7,1; 6,2 і 2,6% учасників, які отримували дози 5; 10 і 15 мг тирзепатиду і плацебо відповідно.
Дослідники дійшли висновку, що всі три дози тирзепатиду продемонстрували суттєве та стійке зменшення маси тіла у дорослих з ожирінням. Але, на їхню думку, учасники з ожирінням і надмірною масою тіла можуть являти собою субпопуляцію з більшою мотивацією контролювати масу тіла, ніж населення з ожирінням у цілому. Також було включено лише 5,5% учасників із надмірною масою тіла (ІМТ від 27 до <30); для таких пацієнтів будуть потрібні подальші дослідження.
За матеріалами www.nejm.org
Коментарі