Як не згоріти на роботі: поради фармацевтам

Професійне вигорання є поширеною проблемою серед фахівців, робота яких безпосередньо пов’язана зі спілкуванням з людьми. Така проблема часто виникає й у фармацевтів. Це зумовлено, зокрема, і тривалим робочим днем, і постійним спілкуванням з великою кількістю відвідувачів, які потребують допомоги та консультації, іноді можуть бути роздратованими та нетерплячими. У зв’язку з війною перед працівниками аптек постали додаткові виклики, як-то: порушення логістики і дефіцит певних категорій товарів, панічні настрої серед населення, технічні проблеми з програмним забезпеченням, підвищення цін та ін. І все це на фоні особистих переживань щодо ситуації в країні, безпеки, фінансової стабільності та багатьох інших факторів. Емоційне вигорання може стати реальною проблемою (якщо не зважати на тривожні дзвіночки) як для фармацевта, так і для роботодавця та пацієнтів.

Синдром вигорання

Професійне вигорання важливо відрізняти від стресу та різних форм втоми: розумової, фізичної, хронічної. Безу­мовно, втома є передвісником і однією з умов виникнення стресу. Але якщо це просто важкий або поганий день, можна досить швидко відновитися. Стрес — стан фізіологічної або психологічної напруги, зумовлений несприятливими чинниками. Він допомагає нам адаптуватися, підвищує стійкість організму до впливу негативних факторів. Стан, за якого людина не може повністю адаптуватися до стресових ситуацій, називають дистресом. Емоційне вигорання — більш широке і комплексне явище. Це стійкий негативний стан, який розвивається поступово в результаті довготривалого стресу та емоційного напруження в процесі професійної діяльності.

Синдром вигорання включено до 11-го видання Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) як явище, що виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося впоратися. Це не медичний стан, а суто професійне явище.

Синдром вигорання характеризується наступними ознаками:

1) відчуття виснаженості, втрати енергії;2) підвищення психічного дистанціювання від роботи, негативні або цинічні думки, пов’язані з роботою;3) зниження професійної ефективності.

Виснаження може проявлятися у відчуттях емоційного перенапруження і спустошеності, вичерпаності своїх емоційних ресурсів. Коли людина усвідомлює, що не може віддаватися роботі з таким же натхненням та бажанням, як раніше.

Дистанціювання та деперсоналізація можуть проявлятися у байдужому (або навіть негативному) ставленні до людей у контексті професійного спілкування, коли контакти з ними стають формальними, знеособленими; виникають негативні установки, що можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стриманому роздратуванні, яке з часом може прориватися назовні.

Зниження продуктивності роботи може бути наслідком заниження самооцінки своєї компетентності (негативного сприйняття себе як професіонала), невдоволення собою, роботою.

Як визначити ступінь вигорання?

Існують певні методи, що дозволяють визначити ступінь вигорання. Наприклад, опитування за формою «Інвентаризація вигорання Маслач» (Maslach Burnout Inventory — MBI). Оригінальну версію, розроблену американською психологинею Крістіною Маслач та Сьюзен Е. Джексон, уперше було опубліковано у 1981 р. Пізніше почали з’являтися нові версії, адаптовані до використання у представників різних груп професій, зокрема і у сферах, пов’язаних із наданням послуг (Maslach Burnout Inventory Human Services Survey — MBI-HSS) (табл. 1–2).

Опитувальник К. Маслач складається з 22 запитань і дає можливість визначити ступінь вираженості вигорання за трьома шкалами:

1) емоційне виснаження (відчуття емоційної перенапруженості та виснаженості роботою);2) деперсоналізація (нечутлива та знеособлена реакція на одержувачів послуги);3) редукція особистих досягнень (втрата відчуття власної значущості та успішності досягнень у своїй роботі).

Усі елементи MBI оцінюються за 7-рівневим рейтингом частоти від «ніколи» до «щодня». Чим вищими є бали за шкалами емоційного виснаження та деперсоналізації — тим більше виражені симптоми вигорання за цими показниками. Чим нижчий сумарний бал за шкалою редукції особистих досягнень, тим вищим є рівень вигорання, демотивації та втрати сенсу в основній сфері діяльності людини.

Небезпека вигорання

На особистісному рівні вигорання може призвести до незадоволеності роботою, зниження відданості справі та відволікання, що може призвести до помилок, а це, у свою чергу, може завдати шкоди пацієнтам.

На організаційному рівні виснаження персоналу може призвести до збільшення плинності кадрів, створюючи «відтік» фахівців, втрати ефективності.

Якщо вигорання не розглядається як проблема, це може вилитися у такі негативні наслідки, як розвиток депресії, тривожності, розладів сну тощо.

Причини вигорання

Стресори, що можуть призводити до вигорання, поділяються на дві категорії: особисті та робочі. Особисті стресори можуть бути зумовлені станом здоров’я, сімейними обставинами, фінансовими труднощами, дисбалансом між особистим життям і роботою. До стресових факторів на робочому місці належать високе робоче навантаження, відсутність автономії, негативні стосунки з колегами, громіздкі вимоги до документації, спілкування з пацієнтами, які можуть бути незадоволеними, а також технології (наприклад надмірна кількість сповіщень, складнощі з роботою в елект­ронних системах).

За К. Маслач, причиною вигорання може бути невідповідність між потребами особистості та специфікою роботи.

Вона може проявлятися:

• у відмінностях між вимогами до працівника та його ресурсами (нереалістичні вимоги до навантаження);
• різницею між бажанням автономної діяльності працівника і жорстко регламентованим менеджментом в організації (надмірний контроль);
• через несправедливу, на думку працівника, винагороду й інші невідповідні умови праці (недостатня заробітна плата, відчуття недооціненості);
• зниженням рівня ефективності співпраці з колегами (відсутність підтримки та довіри в колективі);
• через етичні міркування щодо можливості виконувати певний вид роботи (конфлікт у цінностях).

Якщо стан рівноваги між вимогами до працівника на роботі та його внутрішніми ресурсами порушується тривалий час, протягом якого відбувається накопичення негативних емоцій з подальшим емоційним виснаженням, може настати вигорання.

Як запобігти вигоранню?

Висловлюйтеся. Якщо інші, особливо ваш керівник, не знають, що ви відчуваєте, нічого не зміниться.

Майте реалістичні очікування. Ви можете зробити лише найкраще, що можете за цих обставин.

Вийдіть за рамки лише негативного сприйняття. Спробуйте зосередитися на позитивних моментах та поглянути на ситуацію під іншим кутом.

Визначте обмеження. Наприклад, щодо виконання додаткових завдань або участі в непродуктивних розмовах.

Приділяйте час собі. Подумайте над тим, що вам подобається, може покращити ваш фізичний та емоційний стан. Займайтеся тими видами діяльності, які вам здаються цікавими чи дають можливість відпочити (наприклад читання, прогулянки тощо).

Турбуйтеся про своє тіло. Наприклад, регулярно займайтеся спортом, дотримуйтеся здорового харчування та добре висипайтеся. Оцінити, чи є у вас проблеми з висипанням, можна за шкалою сонливості Епворта (табл. 3–4).

Турбуйтеся про свій психологічний стан. Може бути корисним ведення щоденника або творча діяльність (наприклад малювання, складання віршів). Приділяйте увагу спілкуванню з друзями та родиною. Розмова з кимось, кому ви довіряєте, може допомогти. Але майте на увазі, що цілком доречно звернутися за професійною допомогою психолога. Спеціаліст допоможе розібратися у власних емоціях та прийняти рішення щодо подальших кроків.

У деяких випадках може бути доцільно змінити місце роботи або перейти в іншу сферу професійної діяльності, щоб відновити свій ентузіазм.

Обирайте роботодавця з розумом. Рівень оплати праці важливий, але варто зважати й на те, як організація ставиться до своїх співробітників.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!