Алергічний риніт: як знову відчувати свободу дихання?

Алергічний риніт — це запалення внутрішньої частини носа, викликане алергеном. Це дуже поширене захворювання, яке вражає близько 20% людей (Seité S. et al., 2020). Наразі з’являється все більше інформації про зростання захворюваності на алергічний риніт. Це пов’язують з погіршенням стану навколишнього середовища, безконтрольним використанням антибіотиків, недостатнім і незбалансованим харчуванням, використанням консервантів тощо.

Прийнято виділяти сезонний та цілорічний риніт. У більшості випадків причиною сезонного риніту стає пилок рослин. Для періоду квітень–травень характерне цвітіння берези, вільхи, горішника, дуба, ясена, клена, тополі, ліщини, в’яза, верби, ялівцю тощо.

Чому розвивається алергічний риніт?

Алергічним ринітом вважається аномальна реакція імунної системи людини на контакт з алергенами. Патологія виникає, коли алерген з’єднується з імуноглобулінами класу IgE, у результаті чого починається активна продукція гістаміну, який викликає риніт (Akhouri S. et al., 2023).

Коли звертатися до лікаря-алерголога?

До лікаря варто звертатися, якщо симптоми алергічного риніту порушують сон пацієнта, заважають займатися повсякденною діяльністю або негативно впливають на роботу чи навчання. Відповідно до Протоколу фармацевта при відпуску лікарських засобів без рецепта «Симптоматичне лікування алергії» фармацевт повинен направити пацієнта до лікаря у разі:

1) розвитку тяжкої задишки, ускладненого дихання, порушень з боку нервової системи, різкого зниження артеріального тиску, нападу ядухи;

2) виникнення ознак набряку гортані: хрипкий голос, «гавкаючий» кашель, ускладнення дихання;

3) розповсюдження набряку на верхню половину обличчя;

4) появи вираженого неспокою, відчуття страху, вираженої слабкості, підвищеної рухової активності;

5) наявності абдомінального синдрому — нудоти, блювання, болю в животі різної інтенсивності;

6) появи кров’янистих чи гнійних виділень з носа або підвищення температури тіла;

7) збереження ознак алергії на фоні лікування раніше призначеними лікарськими засобами або появи нових симптомів алергії, або ж їх періодичне повторення.

Окрім того, алергічний риніт також часто вражає жінок у період вагітності, особливо тих, у яких відмічали захворювання до перебудови гормонального фону. Клінічна картина під час вагітності не відрізняється від типових ознак. Утім за необхідності використання препаратів, що застосовуються при алергії, потрібно проконсультуватися з лікарем-гінекологом, аби обрати ті, які дозволені в період гестації.

Діагноз алергічного риніту зазвичай ґрунтується на симптомах. Якщо причина такого патологічного стану невідома, пацієнту можуть рекомендувати зробити алерго­проби.

Як позбутися симптомів алергії?

У першу чергу необхідно з’ясувати наявність зв’язку симптомів алергії з можливим контактом з алергенами. Якщо такого зв’язку немає, варто звернутися до лікаря для підтвердження відсутності інших захворювань, які можуть спричинити схожі симптоми.

При алергії використовують антигістамінні препарати. За механізмом дії та властивостями їх поділяють на 3 групи.

Антигістамінні препарати І покоління — неселективні блокатори гістамінових рецепторів, тривалість дії — від 4 до 24 год. Вони призводять до зниження секреції екзо­кринних залоз, підвищення в’язкості секрету, у тому числі бронхіального, сухості слизових оболонок ротової порожнини, зниження моторики шлунково-кишкового тракту і тонусу сечовивідних шляхів, підвищення внутрішньоочного тиску та частоти серцевих скорочень. Вони проникають крізь гематоенцефалічний бар’єр і блокують Н₁-рецептори центральної нервової системи, що проявляється седативним ефектом, сонливістю та зниженням психомоторної активності. Седативний ефект посилюється під впливом алкоголю та інших речовин, що пригнічують центральну нервову систему. Антигістамінні препарати І покоління не рекомендується призначати в перші 3 міс вагітності, хворим з глаукомою, доброякісною гіперплазією передміхурової залози, бронхіальною астмою, а також пацієнтам похилого віку. Суттєвим недоліком є необхідність застосування цих лікарських засобів декілька разів на добу (Farzam K. et al., 2022).

Антигістамінні препарати ІІ покоління — терфенадин, астемізол, лоратадин, акрівастин, цетиризин, ебастин — відрізняються відсутністю седативного ефекту, впливу на холінові та серотонінові рецептори, взаємодії з алкоголем і психотропними засобами та виникнення звикання при тривалому застосуванні. Ці препарати застосовують 1–2 рази на добу. Однак деякі з них впливають на серцево-судинну систему. Їх не слід приймати з антибіотиками групи макролідів, протигрибковими препаратами, блокатором Н₂-рецепторів циметидином, деякими анти­аритмічними засобами, антидепресантами, а також при деяких порушеннях функцій печінки (Farzam K. et al., 2022).

Антигістамінні препарати ІІІ покоління є активними метаболітами препаратів ІІ покоління (фексофенадин, норастемізол, дезлоратадин), що характеризуються вищим рівнем безпеки. Застосування таких лікарських засобів є найбільш раціональним при проведенні тривалої терапії у пацієнтів з алергічними захворюваннями (ціло­річний алергічний риніт, сезонний алергічний риніт або ринокон’юнктивіт, хронічна кропив’янка, атопічний та алергічний контактний дерматити) (Farzam K. et al., 2022).

Для тимчасового зменшення вираженості симптомів алергії фармацевт може порекомендувати також протинабрякові та інші препарати для місцевого застосування при захворюваннях порожнини носа:

1) симпатоміметики (ксилометазолін, нафазолін, оксиметазолін, тетризолін, трамазолін, фенілефрин) використовують до 7 днів. Масляні розчини назальних крапель не застосовують у дітей віком до 2 років, оскільки це може призвести до потрапляння їх в легені і розвитку пневмонії. Симпатоміметики з обережністю призначають хворим з артеріальною гіпертензією, гіпертиреозом, глаукомою, а також не використовують одночасно з іншими судинозвужувальними засобами, з блокаторами β-адренорецепторів, седативними, антидепресантами, інгібіторами моноаміноксидази та з іншими препаратами, що вводяться через носову порожнину;

2) глюкокортикостероїди для місцевого застосування (беклометазон) — протипоказанням до застосування є пере­несені травми носа, операції на носовій перетинці та наявність виразок на слизових оболонках носа. При тривалому використанні можуть викликати кандидоз верхніх дихальних шляхів, сухість слизових оболонок, носові крово­течі, пригнічення функції кори наднирників. Не призначають вагітним та в період годування грудьми, а також дітям віком до 4 років;

3) стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базо­філів (кромогліциєву кислоту) застосовують тільки з метою профілактики, тому використання препаратів розпочинають за 3–4 тиж до ймовірного контакту з алергеном, а стійкий ефект розвивається упродовж 10–12 тиж. У перші дні застосування можливе подразнення слизової оболонки носа, що не потребує відміни препарату.

Окрім лікарських препаратів, існують деякі рекомендації щодо полегшення самопочуття при алергії:

1) обмеження перебування на свіжому повітрі під час цвітіння рослин-алергенів; приймання душу та переодягання після тривалого перебування на вулиці;

2) полоскання або розпилення у носі фізіологічного розчину, гіпертонічної або стерильної морської води;

3) застосування очисників повітря в приміщенні, часте вологе прибирання, гіпоалергенна дієта, використання комбінованих методів боротьби з пиловими кліщами;

4) уникнення килимів та м’яких меблів, прання постільної білизни за температури вище 60 °С.

Отже, лікування при алергічному риніті є можливим, і люди, які стикаються із цим захворюванням, можуть підвищити якість свого життя. За допомогою правильної діагностики та підбору оптимального методу терапії пацієнти можуть знизити інтенсивність симптомів та покращити свій стан здоров’я. Важливо також дотримуватися профілактичних заходів, щоб знизити ризик розвитку захворювання. Із цими методами лікування і підходами до профілактики алергічного риніту люди можуть вести повноцінне життя без зайвих обмежень та дискомфорту.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!