Коли болить
— неприємне відчуття, пов’язане з реальним або ймовірним пошкодженням тканин, або яке описується людиною у термінах подібного пошкодження.
- Гострий біль триває недовго та є захисною реакцією на пошкодження тканин в результаті травми, захворювання або стресових факторів навколишнього середовища.
- Якщо біль стає систематичним — протягом 3 міс і більше повторюється (не зникає), то вважається хронічним та зберігається протягом тривалого періоду і може важко лікуватися.
Діагностика та лікування больового синдрому — тривалий процес. Добре, якщо причина болю виявлена і є можливість її усунути. Коли ж вона невідома, основний метод лікування хронічного болю — анальгезія із застосуванням сучасних лікарських засобів.
- Парацетамол: підхід до усунення болю
Парацетамол є одним із найбільш широко застосовуваних препаратів у всьому світі, що позиціонується ВООЗ як безпечний анальгетик та антипіретик. Головний, зубний, м’язовий, ревматичний біль, періодичний біль у жінок — це саме ті симптоми, на які здатен впливати парацетамол (Ayoub S.S., 2021).
Діапазон терапевтичної ефективності досягається за рахунок механізму дії даного препарату. Парацетамол інгібує ферменти циклооксигенази (ЦОГ)-1 і ЦОГ-2, пригнічує утворення феноксильних радикалів із залишку тирозину, а також вибірково — синтез простагландинів. Кінцевим результатом цього є здатність парацетамолу знижувати температуру тіла, зменшувати вираженість запалення та усувати біль (Esh C.J. et al., 2021).
Враховуючи, парацетамол дозволений до застосування у дітей та вагітних, можна зробити висновок, що він є обґрунтованим рішенням зі сприятливим профілем безпеки при болю і запаленні у пацієнтів різних вікових категорій.
Про спазми
Спазми — мимовільні скорочення м’яза або групи м’язів, що зазвичай супроводжуються різким болем через значне напруження (Mense S., 2008). Спазм м’язів може бути як самостійним явищем, так і симптомом захворювання. Розрізняють спазми смугастих (скелетних) м’язів, що утруднюють рухи, та гладких (несмугастих) м’язів, коли порушуються різні функції органів.
Найпоширенішими причинами виникнення спазмів є травми, гіподинамія, стрес, перенесені інфекційні захворювання, низький м’язовий тонус, вікові та гормональні зміни.
Препарати, що усувають м’язовий спазм, допомагають знизити напругу зі скелетних м’язів, з гладких м’язів травного тракту та зменшити вираженість дистонії, спровокованої нейромедіаторами.
- Час згадати дицикломін
гідрохлорид (дицикловерину гідрохлорид) — спазмолітик, який виявляє антихолінергічну активність і знижує тонус гладких м’язів, зокрема у шлунково-кишковому тракті. Цей ефект досягається завдяки подвійному механізму дії вказаного спазмолітика:
- вибірково паралізує М-холінореактивні структури, блокуючи передачу імпульсів постгангліонарних холінергічних нервів на іннервовані ними ефекторні органи;
- спричиняє розслаблення гладких м’язів, виявляючи прямий спазмолітичний ефект.
Враховуючи ефект, який зумовлює дицикломін, його можна застосовувати для усунення спазмів при синдромі подразненого кишечнику та болісній дисменореї, абдомінальних та ниркових кольках.
У контексті зазначеного стає зрозуміло, що терапія болю і спазму досягається різними методами, проте основним є застосування анальгетиків та спазмолітиків. Для усунення симптомів застосовують різні лікарські засоби, які відрізняються за механізмом дії.
Останніми роками багато уваги приділяється застосуванню комбінованих препаратів. Метою поєднання двох або більше препаратів з різними механізмами дії є досягнення синергічної взаємодії, що забезпечує достатній знеболювальний ефект при нижчих дозах і, отже, дає змогу знизити інтенсивність і частоту небажаних ефектів.
Поєднання парацетамолу з дицикломіном — один із можливих варіантів комбінування лікарських засобів, що сприятиме швидкому усуненню болю, спазму та запалення, враховуючи механізм дії даних речовин (Ortiz M.I. et al., 2012).
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим