Остеоартрит: комплексний підхід до контролю хвороби

Що таке остеоартрит?

Існує багато міфів про остеоартрит. Наприклад, люди думають, що ця хвороба неминуче пов’язана зі старінням, як, наприклад, сиве волосся чи вікові зміни шкіри, та те, що вона обов’язково призводить до інвалідності, і не існує способів її уникнути. Проте все це хибні твердження, які варто розвіювати, і, насамперед, фармацевтам, які мало не щодня зустрічаються з відвідувачами з цією патологією.

Остеоартрит — це хронічне захворювання, яке викликає пошкодження хряща і навколишніх тканин та характеризується болем, скутістю, втратою функції. Захворюваність на цю патологію зростає з віком, але жодним чином не є неминучим супутником старості, адже хворіють не всі.

У той час як хронічний остеоартрит раніше вважався «хворобою зношеності», тепер науковці вважають, що основну роль у розвит­ку захворювання відіграють запалення низького ступеня злоякісності, розростання кровоносних судин і нервів із субхондральної кістки в суглобовий хрящ, а також порушення обміну речовин. Незважаючи на численні дослідження, патогенез та прогресування остеоартриту досі до кінця не вивчені (Christiansen B.A. et al., 2015).

Здебільшого розвиток цієї недуги починається у віці старше 40 років та прогресує до 80-річного віку, а за відсутності адекватної та своєчасної терапії захворювання призводить до інвалідизації різного ступеня. У групі ризику розвитку остеоартриту знаходяться особи віком старше 60 років та ті, у кого є травми суглобів в анамнезі чи хронічні захворювання (ендокринної системи, порушення обміну речовин, ревматичні захворювання тощо), робітники, зайняті важкою фізичною працею, або робота яких пов’язана зі знаходженням суглобів у незручному положенні (сидіння «навпочіпки», стояння «навколішки» тощо), спортсмени-професіонали, особи з надмірною масою тіла (особливо жінки віком старше 50 років). Прогресування хвороби можуть зумовлювати поліпрагмазія та незбалансоване харчування (недостатнє надходження з їжею вітамінів, кальцію).

Зазвичай симптоми остеоартриту розвиваються поступово і спочатку уражують тільки один або кілька суглобів рук, шиї, попереку, великих пальців ніг, тазостегнові і колінні суглоби. У деяких пацієнтів можуть виникати скутість суглобів після сну або бездіяльності, але вона зазвичай зникає протягом 30 хв, особливо при русі. Про прогресування хвороби свідчить обмеження свободи рухів, що унеможливлює повне згинання або розгинання. Через розростання кісткових та інших тканин розмір суглобів може збільшуватися, а зміни поверхні хряща призводять до того, що вони можуть скрипіти, скреготати і тріскатися при русі. Наприклад, остеоартрит шиї або нижньої частини спини може викликати оніміння, біль і слабкість у руці або нозі, якщо розростання кісток спричиняє стискання нервів. Можливе розростання кісткової тканини в просвіті хребетного каналу в нижній частині спини (стеноз поперекового відділу хребта), що стискає нерви, які ведуть до ніг. Таке стискування може бути причиною болю в ногах при ходьбі, що призводить до помилкових підозр про порушення кровопостачання ніг (переміжна кульгавість) (Kinanah Yaseen, 2023).

Терапевтичний менеджмент

Основні напрямки лікування остеоартриту ґрунтуються на:

• знеболенні;
• збереженні гнучкості суглобів;
• оптимізації функції суглобів.

У разі звернення до аптеки відвідувача з характерними симптомами остеоартриту та скаргами на біль у м’язах та суглобах фармацевт у межах своєї компетенції може порадити низку лікарських засобів, щоб полегшити стан клієнта. Але насамперед слід з’ясувати вік потенційного клієнта, дізнатися, як давно виникло нездужання і скільки часу триває, чи, можливо, мало місце значне фізичне навантаження або переохолодження, яких заходів вжито перед зверненням до аптеки, та які лікарські засоби, ймовірно, вже приймали для полегшення стану.

• Якщо хворий приймав діуретики, антигіпертензивні засоби, препарати кальцію чи вітаміну D, слід направити його до лікаря для корекції лікування, оскільки біль у м’язах може бути пов’язаний з прийомом цих лікарських засобів.
• Якщо відвідувач скаржиться на біль в суглобах, що супроводжується висипом на шкірі, підвищенням температури тіла вище 37,8 °С чи болем у м’язах, зростанням інтенсивності болю, почервонінням, набряком та обмеженням руху суглоба, особливо після після травми чи нещодавно перенесеного гострого респіраторного вірусного захворювання, слід негайно направляти до лікаря.

За відсутності загрозливих симптомів для тимчасового полегшення стану для усунення болю можна порекомендувати анальгетики (кислота ацетилсаліцилова, метамізол натрію, парацетамол) або нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) системної (ібупрофен) або місцевої (диклофенак, ібупрофен, індометацин, німесулід) дії.

Парацетамол при лікуванні остеоартриту є препаратом вибору, з якого починається лікування, який при ефективності може застосовуватися тривало. Важлива властивість препаратів на основі парацетамолу — невелика широта терапевтичної дії (токсична доза перевищує максимальну терапевтичну дію всього в 2–3 рази), тому необхідно чітко дотримуватися призначеного режиму дозування.

Пацієнтам, які не реагують на прийом парацетамолу, можуть бути рекомендовані НПЗП (Christiansen B.A. et al., 2015) для зменшення вираженості болю та набряку та хондропротектори, що містять глюкозамін та хондроїтину сульфат. Прийом хондропротекторів з НПЗП дозволяє не лише потенціювати регенеративні функції, а й зменшувати потребу в останніх і, відповідно, знижувати ризик розвитку побічних реакцій від їх застосування. Препарати першої лінії НПЗП, парацетамол, анальгетики, хондропротектори, як свідчать дослідження, чинять протизапальну та знеболювальну дію, сприяють зменшенню вираженості клінічних симптомів та затримують прогресування захворювання (Mao L. et al., 2021). Слід відмітити, що топічні НПЗП можуть стати кращим варіантом вибору для осіб літнього віку. Адже при цьому всмоктується менше НПЗП, ніж при прийомі всередину, що, відповідно, знижує ймовірність розвитку побічних ефектів (Kinanah Yaseen, 2023). Додатково для місцевого застосування при суглобовому і м’язовому болю можуть бути запропоновані препарати, які містять капсаїцин, бджолину чи зміїну отруту, або інші препарати, які стимулюють рецептори слизових оболонок, шкіри та підшкірних тканин. Якщо незважаючи на рекомендоване лікування, біль у суглобах триває більше 10 днів, необхідно звернутися до лікаря.

Окрім традиційного фармакологічного лікування, сьогодні випробовують й нові підходи — внутрішньосуглобове введення ліків, що прискорює розробку систем таргетної доставки ліків, синтез біоадаптивних носіїв, використання нанотехнологій (Mao L. et al., 2021).

Сучасні нефармакологічні методи лікування

Більшість клінічних настанов рекомендують регулярні та індивідуальні фізичні вправи на різних патологічних стадіях остеоартриту — водні вправи, аеробіка, вправи з опором, мультимодальні та комбіновані вправи, акупунктура. Однак вплив інтенсивності таких методик на результат реабілітації остеоартриту до кінця не з’ясований, особливо в гострій стадії хвороби (Mao L. et al., 2021).

Повідомляється, що дієтичні добавки, які містять неомилювані речовини авокадо та сої (НСАС) та гіалуронову кислоту, модифікують симптоми і їх можна використовувати як додаток до раціону харчування з метою зменшення вираженості легкого та помірного болю та інших супутніх симптомів, щоб зменшити споживання НПЗП (Christiansen B.A. et al., 2015). Зокрема, НСАС мають потужні протизапальні властивості та можуть використовуватися при болю у спині, припливах, ожирінні. НСАС сприя­ють підвищенню вмісту жирів і колагену в тканинах (особ­ливо розчинних фракцій), активності тканинних протеаз і сироваткової лейцин-пептидази, зниженню рівня прозапальних і катаболічних цитокінів. Екстракт авокадо стимулює ферменти в стромі, тоді як екстракт сої — лізосомальні ферменти, що активуються при низькому рН, і деякі нейтральні лізосомальні протеази, але меншою мірою. Отже, комбінація обох екстрактів має синергетичний ефект при остеоартриті (Christiansen B.A. et al., 2015; B. Salehi et al., 2020).

Пацієнти з остеоартритом не повинні сприймати встановлений лікарем діагноз як вирок, а просто мають вчитися правилам поведінки в повсякденному житті, які допоможуть адаптуватися до обмежень, пов’язаних із порушенням функції суглобів і запобігатимуть подальшому руйнуванню суглобового хряща.

Слід дотримуватися схеми призначеного лікування, регулярно виконувати спеціальні фізичні вправи для суглобів, уникати тривалого перебування на ногах, пересування на великі відстані, користуватися підтримуючими засобами (палиці, орто­педичні устілки, фіксатори суглобів тощо) (Kinanah Yaseen, 2023). З остеоартритом можна проживати повноцінне життя, якщо навчитися брати хворобу під контроль!

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!