У наш час Аспірин є одним з найбільш поширених лікарських засобів у всьому світі, який одержують у результаті взаємодії оцтового ангідриду та саліцилової кислоти. Його відкриття стало одним із важливих досягнень фармакології ХХ ст. Хоча офіційним днем народження цього лікарського засобу вважають 1897 р., насправді захоплююча історія його становлення сягає понад 3500 років тому, коли древні шумери та єгиптяни, а потім великі лікарі Стародавньої Греції та Риму зменшували вираженість болю та знижували температуру тіла корою верби.
Саме так! Вербу здавна використовували в якості потужного аналгетика та антипіретика. І хоча стародавні лікарі ще не знали про дію її основних компонентів — саліцилатів, але вже в ті часи за допомогою вербового настою з успіхом поліпшували стан хворих при вираженому больовому синдромі, запаленні й підвищеній температурі тіла.
Сучасна ж історія попередників ацетилсаліцилової кислоти — саліцилатів, почалася в 1763 р., коли було вперше виявлено їх жарознижувальну дію, і продовжилася в ХІХ ст. багатьма дослідниками, які брали участь у їх видобутку та хімічному синтезі.
Якось хімік однієї фармацевтичної німецької компанії Фелікс Гофман, перебуваючи в пошуку ефективного лікарського засобу від артриту, синтезував у 1897 р. сполуку — ацетилсаліцилову кислоту, якій дав назву «Аспірин». Через 70 років фармаколог Джон Вейн з’ясував механізм її дії — пригнічення вироблення простагландинів. Після цього почалося застосування ацетилсаліцилової кислоти в якості жарознижувального і протизапального засобу.
З часом дослідили антитромбоцитарні властивості цього препарату, що дало можливість застосовувати його в профілактиці серцево-судинних і цереброваскулярних захворювань (Undas A. et al., 2007).
Історія з ацетилсаліциловою кислотою продовжується і сьогодні, оскільки зростає кількість доказів її хіміопрофілактичного ефекту проти колоректального та інших типів раку (Umezawa S. et al., 2019).
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим