Як змінюється маса тіла після припинення 36-тижневого лікування тирзепатидом? На це запитання мали знайти відповідь у рандомізованому клінічному випробуванні ІІІ фази SURMOUNT-4, результати якого опубліковано в журналі «JAMA» (Aronne L.J. et al., 2023). За висновками дослідників, у учасників із ожирінням/надмірною масою тіла відміна тирзепатиду призвела до значного відновлення втраченої маси тіла, тоді як продовження лікування підтримувало та поліпшувало початкове зменшення маси тіла.
Так, первинною кінцевою точкою була середня відсоткова зміна маси тіла з 36-го (рандомізація) до 88-го тиж. Ключові вторинні кінцеві точки включали частку учасників, які на 88-му тиж зберегли принаймні 80% маси тіла, втраченої під час лікування.
Так, після 36 тиж застосування максимальної переносимої дози тирзепатиду (10 або 15 мг) у дорослих (n=670) з ожирінням або надмірною масою тіла (без цукрового діабету) відмічено зменшення маси тіла в середньому на 20,9%. Після рандомізації (на 36-му тиж) ті, хто перейшов на плацебо, відзначили відновлення маси тіла на 14%, а ті, хто продовжував приймати тирзепатид, мали додаткове зменшення маси тіла на 5,5% протягом 52-тижневого подвійного сліпого періоду.
Найбільш частими небажаними явищами зафіксовані переважно легкі та помірні шлунково-кишкові явища, які частіше розвивалися під час прийому тирзепатиду, ніж плацебо.
Так, SURMOUNT-4 посіло місце в низці інших рандомізованих досліджень відміни препаратів проти ожиріння, які послідовно зафіксували клінічно значуще відновлення маси тіла після припинення терапії (James W.P. et al., 2000; Smith S.R. et al., 2010; Rubino D. et al., 2021; Wilding J.P.H. et al., 2022). Також є докази того, що препарати проти ожиріння, зокрема агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) тривалої дії, налтрексон/бупропіон, фентермін/топірамат та орлістат можуть допомогти зберегти досягнуте зменшення маси тіла (Aronne L.J. et al., 2023).
«За результатами дослідження SURMOUNT-4 наголошено на необхідності продовження фармакотерапії для запобігання повторному збільшенню маси тіла та забезпечення підтримки її зменшення та пов’язаних з цим кардіометаболічних переваг, — зазначили автори. — Узгодженість цих даних за терапевтичними класами, що охоплюють більше 2 десятиріч, дозволяє припустити, що ожиріння є хронічним метаболічним захворюванням, подібним до цукрового діабету 2-го типу та артеріальної гіпертензії, що потребує тривалої терапії у більшості пацієнтів».
«Помітним результатом дослідження SURMOUNT-4 є те, що після переходу на плацебо протягом 1 року учасники завершили дослідження зі значним зменшенням маси тіла (9,9%). Однак більшість початкового поліпшення кардіометаболічних факторів ризику була звернена назад. Необхідні подальші дослідження, щоб зрозуміти потенційні довгострокові переваги та ризики такої короткострокової терапії».
За матеріалами jamanetwork.com
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим