Про закриті травми опорно-рухового апарату у світлі сучасних настанов

Що відомо про травми опорно-рухового апарату

Кістки, м’язи та тканини, що їх з’єднують (зв’язки, сухожилля), утворюють опорно-руховий апарат людини. Ці структури надають тілу відповідну форму, роблять його стабільним і дозволяють активно рухатися у просторі, але водночас вони є досить вразливими. Захворювання опорно-рухового апарату можуть бути викликані низкою факторів — надмірною масою тіла, генетичною схильністю, неправильною поставою, супутніми хворобами, інфекціями, неправильним способом життя, віковими змінами тощо. Тягар захворюваності постійно зростає, що пов’язано зі збільшенням кількості населення, урбанізацією, появою значної кількості транспортних засобів та низкою соціальних чинників (Shi C. et al., 2022). Зокрема, ризик отримати ушкодження значно зростає й через бойові дії. І саме така тенденція спостерігається в нашій державі, де запроваджено воєнний стан через повномасштабне вторгнення. У цьому контексті стає зрозумілим, чому скарги на травми опорно-рухового апарату є одними з найбільш частих, з якими стикаються медичні працівники та фармацевти у процесі роботи (DeYulis M., Hinson J.W., 2023).

Травма — раптова дія на організм людини зовнішніх чинників (механічних, термічних, хімічних та ін.), яка може призвести до порушення анатомічної цілісності тканин і функціональних розладів у них, що можуть супроводжуватися місцевою та загальною реакцією організму. Кожний вид травматичного ушкодження має свої особливості, але їх усіх об’єднують такі симптоми, як біль та запалення. Зокрема, при травмах визначається ноцицептивний тип болю (пов’язаний з роздратуванням больових рецепторів), який здебільшого характеризується як гострий, пульсуючий або ниючий, і в основному з вираженою локалізацією (Moayedi M. et al., 2012; El-Tallawy S.N. et al., 2021).

Значну частку серед захворювань опорно-рухового апарату займають закриті ушкодження м’яких тканин. При тому майже 50% травм пов’язані з ушкодженням сухожиль і зв’язок (Ribbans W.J. et al., 2022).

• Забій — закрите ушкодження м’яких тканин та органів без видимого порушення їх анатомічної цілості, при якому спостерігається незначний біль у місці травми, вираженість якого збільшується при русі, набряк, крововилив, садна, гематоми.
• Розтягнення можуть розвиватися через рухи в невластивий для суглоба напрям і рухах у суглобі, що перевищують його фізіологічний обсяг. Для розтягнень характерний розвиток різкого місцевого болю зі значним порушенням функції суглобів.
• Розрив — ушкодження зв’язок, м’язів, сухожиль з порушенням їх анатомічної цілості. При розриві зв’язки відмічають різкий пекучий біль, набряк, крововилив, зміну конфігурації суглоба; при розриві м’яза — западину в місці розриву і гематому; при розриві сухожиль — порушення рухової функції.

У світлі сучасних настанов

Травми опорно-рухового апарату дуже відрізняються за ступенем тяжкості та необхідним лікуванням (Campagne D., 2023). Важливо зауважити, що наслідки травматичних ушкоджень можуть бути вкрай серйозними, зокрема це функціональні обмеження, хронічний біль та навіть інвалідизація. Своєчасна й раціональна медична допомога в цьому випадку має фокусуватися на швидкому полегшенні стану постраждалого та зниженні ризику розвитку ймовірних ускладнень. У цьому контексті доцільно звернути увагу на нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Адже саме ці лікарські засоби оборотно пригнічують циклооксигеназу — фермент, який опосередковує синтез простагландинів і тромбоксану, що відіграють важливу роль у розвитку запальних і ноцицептивних процесах, у такий спосіб зменшуючи вираженість болю та запалення, пов’язаних із захворюваннями опорно-рухового апарату (Shi C. et al., 2022). Проте, обираючи потрібний НПЗП серед низки представлених на ринку сьогодні, перед фармацевтом може постати дилема — яка форма випуску препарату краща та що раціональніше порадити для полегшення стану при закритих травмах м’яких тканин.

Докази переконливо підтверджують ефективність і сприятливий профіль безпечності НПЗП для місцевого застосування при гострих і хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату (Zeng C. et al., 2021).

Згідно із сучасними мультидисциплінарними рекомендаціями лікування кістково-м’язового болю передбачає найперше застосування місцевих НПЗП (Shi C. et al., 2022), які можуть зменшувати вираженість болю при гострих станах (як-от розтягнення зв’язок чи забій) за допомогою того ж механізму дії, що й пероральні форми (Derry S. et al., 2015), але з локалізацією в ділянці запального процесу (van Rensburg R. et al., 2019). Попри подібний терапевтичний ефект, топічні НПЗП (гелі, креми, пластирі, спреї) мають низку переваг порівняно з препаратами для внутрішнього застосування.

Локальний вплив

Топічні НПЗП наносяться безпосередньо на ділянку шкіри в місці локалізації травми, що дозволяє спрямовувати лікарський засіб безпосередньо у вогнище болю, оминувши кровообіг і метаболізм у шлунку та печінці, що сприяє більш швидкому початку дії (Derry S. et al., 2015).

Сприятливий профіль безпечності

Показано, що після місцевого застосування концентрація топічного НПЗП у підшкірній жировій клітковині, сухожиллях, м’язах і окісті майже у 7 разів перевищує концентрацію лікарського засобу, прийнятого перорально, а рівень препарату в плазмі крові — значно нижчий. Ці фармакокінетичні властивості доводять, що місцеві НПЗП майже не мають системного впливу на організм, але при цьому чинять потужну місцеву терапевтичну дію. Завдяки низькій системній абсорбції порівняно з пероральними формами знижується і ймовірність розвитку системних побічних явищ (Shi C. et al., 2022).

Можливість застосування комбінованого лікування

Оскільки топічні НПЗП діють локально і практично не потрапляють у системний кровообіг, то майже не мають взаємодії з лікарськими засобами, що приймають перорально. Так, фармацевти мають можливість рекомендувати місцеві НПЗП навіть пацієнтам із груп високого ризику, наприклад, із супутніми захворюваннями, коли потрібно одночасно приймати інші групи препаратів (Derry S. et al., 2015; Shi C. et al., 2022).

Варто відмітити, що гелева форма є більш ефективною лікарською формою топічного лікарського засобу з точки зору фармакодинаміки (Кузнецова О.Г. та ін., 2016). До того ж гель легко наносити, він більш стійкий та менш жирний, а також проявляє відволікаючий ефект завдяки додатковому охолодженню, викликаному випаровуванням розчинника (un Nabi S.A.A. et al., 2016).

ФАСТУМ^® ГЕЛЬ — правильний вибір сучасного фармацевта

При виборі препарату для лікування травм опорно-рухового апарату потрібно орієнтуватися не лише на лікарську форму, але й на склад лікарського засобу. Зокрема, доцільним буде фокус на гелевих формах препаратів, які містять кетопрофен, перевагу яких відмічено при закритих травмах м’яких тканин порівняно з іншими топічними НПЗП (Patel R.K. et al., 1996; Derry S. et al., 2015).

Кетопрофен — НПЗП, який чинить протизапальну та анальгезувальну дію. А завдяки трансдермальному застосуванню може досягати безпосередньої зони запалення і в такий спосіб забезпечувати можливість місцевої терапії уражень суглобів, сухожиль, зв’язок та м’язів, що супроводжуються больовим синдромом.

Фармацевтична компанія «Менаріні» була першою компанією, яка винайшла і запатентувала у 1978 р. в Італії фармацевтичну форму гелю з активною речовиною кетопрофен*. Наразі 2,5% гель з кетопрофеном від «Менаріні» зареєстрований у багатьох країнах світу пд різними торговими назвами.

На українському фармацевтичному ринку топічний кетопрофен з’явився у1996 р. та був представлений під торговою назвою ФАСТУМ^® ГЕЛЬ** (виробник «А. Менаріні Мануфактурінг Логістікс енд Сервісес С.р.Л.», Італія).

ФАСТУМ^® ГЕЛЬ показаний до застосування при різних видах посттравматичного болю у м’язах та суглобах та при запаленні сухожиль.

Низька молекулярна маса, низька температура плавлення та висока ліпофільність молекули кетопрофену, яка лежить в основі препарату ФАСТУМ^® ГЕЛЬ, дає змогу проникати крізь шкіру швидше, ніж іншим НПЗП (Komatsu T. et al., 2012).

Для отримання лікувального ефекту ФАСТУМ^® ГЕЛЬ рекомендується наносити тонким шаром (3–5 см) на травмовану ділянку, втираючи гель у шкіру масажними рухами 2–3 рази на добу. Всмоктування лікарського засобу, нанесеного на шкіру, у загальний кровотік проходить дуже повільно. При нанесенні від 50 до 150 мг кетопрофену концентрація діючої речовини у плазмі крові через 5–8 год становить лише 0,08–0,15 мкг/мл. Отже, є змога уникнути розвитку низки небажаних побічних ефектів, які зазвичай розвиваються при пероральному прийомі НПЗП.

Беручи до уваги сучасні рекомендації щодо лікування больового синдрому, лікарський засіб ФАСТУМ^® ГЕЛЬ, у складі якого міститься топічний НПЗП — кетопрофен, буде доцільно рекомендувати до застосування в місцевій терапії захворювань опорно-рухового апарату.

ФАСТУМ^® ГЕЛЬ  — актуальна допомога при травмах, заснована на принципах сучасного терапевтичного менеджменту!

Інформація для професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників

ФАСТУМ^® ГЕЛЬ. Склад. Кетопрофен. Лікарська форма. Гель. Фармакотерапевтична група. Посттравматичний біль у м’язах та суглобах, запалення сухожиль. Код АТХ М02А А10. Показання, протипоказання, спосіб застосування та дози, особливості застосування, побічні реакції та ін. — повна інформація в Інструкції для медичного застосування лікарського засобу ФАСТУМ^® ГЕЛЬ. Р.п. № UA/10841/01/01. Термін дії необмежений з 09.04.2020 р. Виробник. «А. Менаріні Мануфактурінг Логістікс енд Сервісес С.р.Л.».

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!