Коли в аптеку звернувся відвідувач з кашлем

Про кашель

Кашель — це не хвороба, а симптом, захисний рефлекс організму, що забезпечує «чистоту» слизової оболонки дихальних шляхів та може провокуватися низкою причин. У деяких випадках кашльовий рефлекс може бути відповіддю на подразнення чутливих рецепторів, наприклад, холодним повітрям чи тютюновим димом. Але здебільшого кашель вказує на наявність патологій, наприклад таких, як обструктивні захворювання легень (ХОЗЛ), бронхіальна астма, рефлюксна хвороба, куріння, прийом інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ), аутоімунна, онкологічна патологія, хвороби серцево-судинної системи, інфекції респіраторного тракту, алергія, туберкульоз тощо.

У разі скарг відвідувача на кашель фармацевту варто бути досить уважним до його проя­вів. Отримані дані щодо характеру кашлю під час бесіди працівника із хворим мають вирішальне значення для надання раціональних рекомендацій з його лікування за відсутності загрозливих симптомів у разі гострих респіраторних захворювань, ларингіту, трахеїту, на початкових стадіях гострого бронхіту чи при вдиханні подразнювальних речовин (за умови задовільного загального стану пацієнта).

Гострий кашель зазвичай триває не більше 3 тиж, а його найбільш поширеною причиною може бути гостра респіраторна інфекція (ГРІ), найчастіше вірусної природи (ГРВІ). Кашель, який зберігається протягом 3–8 тиж, є підгострим та здебільшого є залишковим явищем після перенесеної хвороби. Хронічним називають кашель, який зазвичай триває довше 8 тиж. За характером відхаркування кашель поділяють на сухий (без виділення мокротиння) та вологий (продуктивний, з виділенням мокротиння).

Полегшити симптоми сухого кашлю можна з допомогою сольових інгаляцій, постійного зволоження повітря у приміщенні та прийому ліків від кашлю. Зауважимо, що вдихання пилу, тютюнового диму або подразнювальної хімічної речовини може спровокувати появу короткочасного сухого подразнювального кашлю. Усунення подразника здебільшого сприяє зникненню неприємного симптому. Курцям варто наголошувати на шкоді тютюнового диму і пояснювати, що одним з основних аспектів допомоги при кашлі у цьому випадку стане відмова від шкідливої звички.

Для полегшення стану хворому з сухим кашлем, що триває менше 3 днів, можна запропонувати безрецептурні протикашльові засоби, що містять бутамірат (виявляє місцевий анестезуючий ефект на нервові закінчення, що передають висхідні сигнали подразнення від респіраторного тракту), глауцин (чинить слабко виражену бронхоспазмолітичну та адренолітичну дію), окселадин (пригнічувальний вплив на дихальний центр центральної нервової системи) або преноксдіазин (чинить протикашльову та бронхолітичну дію).

При вологому кашлі, який супроводжується симптомами ГРВІ (підвищення температури тіла, нежить, біль у горлі), показані постільний режим, вживання теплих напоїв та симптоматичне лікування. У цьому випадку рекомендують муколітики — лікарські засоби, які розріджують мокротиння та сприяють його виведенню, практично не збільшуючи його обсягу. А саме: муколітичні засоби прямої дії, представником яких є ацетилцистеїн, що чинить секретолітичну та секретомоторну дію в ділянці бронхів; муколітичні засоби непрямої дії (амброксол — посилює виділення легеневого сурфактанту та полегшує мукоциліарний кліренс, бромгексин чинить секретолітичну та секретокінетичну дію, або карбоцистеїн, що може активізувати діяльність мерехтливого епітелію та покращити мукоциліарний кліренс, і сприяє регенерації слизової оболонки дихальних шляхів та зменшенню вираженості запалення); експекторанти (гвайфенезин має секретолітичні та секретомоторні властивості; листя евкаліпту, подорожнику, плюща, корінь солодки або трава чебрецю, біологічно активні компоненти яких виявляють антисептичні, протизапальні, знеболювальні, спазмолітичні, в’яжучі, репаративні, обволікаючі і відхаркувальні властивості).

Якщо протягом 2 діб після симптоматичного лікування кашель зберігається, необхідно обов’язково звернутися до лікаря.

Разом з кашлем, незважаючи на причину, що його викликала, поширюється інфекція. Тому доцільно нагадувати хворим, що для убезпечення від інфікування оточуючих слід дотримуватися кашльового етикету та не забувати мити руки.

«Червоні» прапорці

Якщо кашель у хворого триває більше ніж тиждень, інтенсивність його зростає, змінився характер мокротиння (гній чи навіть кров) чи його кількість, хворий скаржиться на стиснення у грудях, це може вказувати на розвиток небезпечного захворювання. Насторожити має наявність таких супутніх симптомів, як тривале підвищення температури тіла, утруднене, свистяче дихання, зменшення маси тіла, сильна втома, пітливість вночі, рясне виділення мокротиння, зміна голосу тощо. Для встановлення діагнозу потрібно терміново звернутися до лікаря. Адже тривалий кашель із появою вказаних симптомів може бути ознакою туберкульозу.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), цьогоріч Всесвітній день боротьби з туберкульозом проходить під таким гаслом: «Так! Ми можемо покінчити з туберкульозом!», та відображає надію людей, що повернути курс на боротьбу з епідемією можливо завдяки спільним зусиллям та впровадженню нових рекомендацій з ведення хвороби. Сподіваємося, що до прагнень міжнародних організацій долучиться і кожен свідомий житель нашої планети. Своєчасна вакцинація, періодичні медичні огляди, раціональна терапія кашлю та хвороб, що його провокують, — це те, що під силу кожному з нас.

Про туберкульоз

Туберкульоз — поширене інфекційне захворювання, що викликається бактеріями Mycobacterium tuberculosis або паличками Коха (рис. 1). За даними ВООЗ, щорічно у світі 10 млн осіб хворіють, а близько 1,5 млн помирають від цієї патології. Поширення хвороби зумовлюють контакти із хворими на туберкульоз людиною чи твариною, імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція, первинні чи вторинні імунодефіцити, прийом імуносупресивних препаратів), алкоголізм, наркоманія, низький рівень матеріального забезпечення сім’ї, міграція. Хоча туберкульоз у більшості випадків спрямований на легені, він також може уражувати нирки, головний мозок, хребет і шкіру. Загальні симптоми туберкульозу: продуктивний кашель тривалістю понад 14 днів (іноді з кров’ю), біль у грудях, слабкість, втома, зменшення маси тіла, підвищення температури тіла, нічна пітливість тощо.

Рис. 1. Mycobacterium tuberculosis

Терапія туберкульозу — складний багатогранний процес, яким займаються лікарі-фтизіатри. Загальна мета лікування полягає у досягненні одужання без рецидивів для всіх пацієнтів, припиненні передачі Mycobacterium tuberculosis та запобіганні набуття (або розширення) додаткової медикаментозної резистентності. Основою фармакотерапії є антибактеріальні протитуберкульозні засоби, а профілактики — щеплення вакциною БЦЖ (бацила Кальмета — Герена — БЦЖ, фр. Bacillus Calmette — Guérin, BCG) (рис. 2) (Luca S. et al., 2013).

Рис. 2. Щеплення вакциною БЦЖ — основа профілактики

Варто відмітити, що попри значний прогрес у розвитку фармації та медицини, туберкульоз все ще залишається хворобою, що важко піддається лікуванню. Неправильна терапія (нерегулярний прийом препаратів, прийом не усіх призначених лікарем ліків, раннє припинення лікування) завдає більше шкоди, ніж користі, оскільки перетворює легковиліковну форму хвороби у тяжко виліковний мультирезистентний туберкульоз, що спричиняється бактеріями, які перестали бути чутливими до дії протитуберкульозних лікарських засобів, зокрема до ізоніазиду та рифампіцину, чи додатковою стійкістю до будь-якого фторхінолону та принаймні до одного ін’єкційного препарату другого ряду (капреоміцину, канаміцину або амікацину) (Nathanson E. et al., 2006; Rendon A. et al., 2016). За даними ВООЗ, Україна посідає 2-ге місце у світі за поширеністю мультирезистентного туберкульозу.

Цікаві факти про туберкульоз

Вченим після розшифровки геномів 259 штамів палички Коха (Mycobacterium tuberculosis) вдалося довести, що туберкульоз з’явився майже 70 тис. років тому на Африканському континенті. А поширення хвороби і появу мутованих популяцій зумовило активне переселення людей на інші материки (Comas I. et al., 2013).

Раніше хибно вважалося, що туберкульоз — це «хвороба бідних». Насправді мікобактерії не розрізняють статусу людей, хоча соціальні чинники й чинять певний вплив та призводять до поширення захворювання (Marais B.J. et al., 2009; Lee R.S. et al., 2015).

Вакцині БЦЖ близько 100 років. Її розробили Альберт Кальметт і Каміль Герен в Інституті Пастера в Ліллі, Франція, на початку ХХ ст. з використанням штаму Mycobacterium bovis. Вперше вакцину ввели орально немовляті, мати якого померла від туберкульозу одразу після пологів у 1921 р. Вакцинована дитина вижила. Сучасні вакцини БЦЖ базуються на різних атенуйованих штамах M. bovis і вводяться парентерально (Luca S. et al., 2013; Martinez L. et al., 2022).

У 1944 р. американському бактеріологу з українським корінням, засновнику мікробіології ґрунтів, лауреату Нобелівської премії з фізіології та медицини С. Ваксману вдалося отримати перший антибактеріальний засіб, що застосовується при туберкульозі, — стрептоміцин, за що пізніше був удостоєний Нобелівської премії (Woodruff H.B. et al., 2014).

За даними ВООЗ, за період 2000–2019 рр. завдяки своєчасній діагностиці та раціональному лікуванню туберкульозу було врятовано 63 млн людських життів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!