Небулайзерна терапія при кашлю: деякі особливості

Деякі аспекти терапевтичного менеджменту кашлю

Кашель є одним із найпоширеніших симптомів захворювання органів дихання та найчастішою причиною звернення хворих до лікарів та фармацевтів. В основному причиною аномальної кашльової реакції є наявність патологічних процесів у дихальній системі, що призводить до підвищеної подразливості аферентних нервових закінчень або підвищеної чутливості до різних подразників. Оскільки патологічний кашель (особливо його хронічна форма) чинить значний вплив на якість життя пацієнта, що позначається як на фізичній активності, так і психосоціальній сфері, застосовуються різні підходи до лікування різних форм кашлю.

Останнім часом у лікуванні кашлю почали застосовувати бронхолітики, які, окрім бронхоспазмолітичної та сек­ретомоторної активності, чинять також протизапальну дію. Вони не впливають безпосередньо на рецептори кашлю, але змінюють фізичні та хімічні властивості бронхіального секрету, щоб полегшити його рух в оральному напрямку. Їх терапевтична мета полягає в тому, щоб змінити сухий, подразливий і непродуктивний кашель на так званий продуктивний кашель з неподразнювальним відхаркуванням (Nosalova G. et al., 2006).

Слизисто-гнійне мокротиння та утруднене відхаркування є загальними симптомами респіраторних захворювань, які, ймовірно, пов’язані з інфекціями нижніх дихальних шляхів (включаючи пневмонію та гострий бронхіт) та загостренням хронічного обструктивного захворювання легень або бронхоектазів. У серйозних випадках високов’язке мок­ротиння навіть може стати причиною несподіваної смерті внаслідок задухи.

Очищення органів дихання від мокротиння за допомогою мукоактивних препаратів може полегшити гіперсекрецію слизу та підвищити ефективність відхаркування, скоротити термін лікування та покращити прогноз. Враховуючи, що інгаляційні препарати можуть бути безпосередньо та швидко доставлені до нижніх дихальних шляхів з меншою кількістю системних побічних ефектів, обґрунтованим є призначення муколітиків у формі інгаляцій (Zheng Z. et al., 2023).

У цьому випадку в нагоді може стати використання такої перспективної методики, як легенева доставка лікарських засобів (доставка специфічних ліків безпосередньо в легені) за допомогою інгаляцій. Вона є швидким, ефективним та цілеспрямованим способом доставки препаратів у легені з незначною кількістю системних побічних ефектів. Окрім того, для пацієнтів легеневе введення є кращим з точки зору комплаєнсу, ніж внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення, через відсутність болю, нижчу частоту введення та переносимість деяких агентів.

Основні пристрої, що використовуються для доставки ліків у легені, включають інгалятори сухого порошку, дозовані інгалятори під тиском та небулайзери, які при використанні дають можливість доставляти різні групи лікарських речовин безпосередньо у вогнище інфекції — середні та нижні дихальні шляхи у вигляді туману або порошку (Wang B. et al., 2024).

Важливо відзначити, що інгаляційна терапія відіграє важливу роль у наданні невідкладної допомоги при низці хронічних респіраторних захворювань (Chinese College of Emergency Physicians, 2019). Зокрема, повідомляється про покращення відходження мокротиння та полегшення задишки у пацієнтів, які користуються небулайзерами (Barski P. et al., 2020).

Особливості небулізації: у фокусі пристрої для доставки

Небулайзерна терапія (небулізація) — один із методів інгаляційного лікування захворювань дихальної системи, при якому передбачається використання спеціальних пристроїв — небулайзерів, основною характеристикою яких є перетворення рідких лікарських форм за допомогою механічної (включаючи ультразвукову) або теплової енергії на дрібнодисперсний аерозоль, який хворі мають можливість вдихати через маску або мундштук, тим самим даючи можливість препаратам проникати безпосередньо в дихальні шляхи (Longest W. et al., 2019).

Важлива характеристика небулайзерів полягає в тому, що вони доставляють ліки безпосередньо в дихальні шляхи, що дає можливість досягти вищих концентрацій препарату в бронхіальному дереві та легеневому руслі, мінімізуючи при цьому ризик розвитку побічних ефектів, порівняно із системним застосуванням (Máiz Carro L. et al., 2011). Небулізація може призначатися при лікуванні гострого ларингіту, бронхіту, гострого рецидивуючого бронхіоліту, муковісцидозу, бронхіальної астми, синдрому нерухомих війок і пневмонії (Barski P. et al., 2020).

Існує три типи небулайзерних пристроїв: ультразвукові, струменеві та меш-небулайзери (Máiz Carro L. et al., 2011). Ефективність їх розпилення залежить від багатьох факторів, у тому числі характеристик препарату, що розпилюється (розмір частинок, форма, щільність і поверхневий натяг), анатомії дихальних шляхів, техніки інгаляції пацієнта та системи розпилення, що використовується, серед інших.

Фактори, що визначають розмір частинок, утворених небулайзером, включають як характеристики розчину, так і швидкість потоку системи розпилення. Чим вища швидкість потоку, тим дрібніші частинки аерозолю. Параметром, який найбільш широко використовується для вимірювання розміру аерозольних частинок, є середній масовий аеродинамічний діаметр. Частинки розміром від 1 до 5 мкм мають найвищу ймовірність досягти місця інфекції в бронхіальному дереві та досягти бажаного терапевтичного ефекту (Máiz Carro L. et al., 2011; Longest W. et al., 2019), що потрібно враховувати при виборі пристрою.

Дослідження демонструє, що небулізація є ефективним способом покращення прохідності дихальних шляхів у дітей із респіраторними розладами при можливій загрозі обструкції дихальних шляхів та може використовуватися як допоміжний захід при лікуванні бронходилататорами (Barski P. et al., 2020).

Які інгаляційні препарати можуть стати в нагоді при кашлю?

Низка досліджень свідчить, що розпилення фізіологічного розчину є корисним допоміжним засобом у лікуванні респіраторних захворювань. Так, проведення інгаляції з ізотонічним розчином натрію хлориду допомагає зволожити верхні дихальні шляхи та сприяє зменшенню вираженості кашлю та полегшенню закладеності носа. При цьому визначено, що як гіпертонічний, так і фізіологічний розчин сприяють значному покращенню функції легень, хоча гіпертонічний розчин є кращим щодо зменшення загострень (Barski P. et al., 2020).

Аерозольний гіпертонічний розчин допомагає регідратувати поверхні дихальних шляхів у пацієнтів із муковісцидозом, покращуючи очищення від слизу, зменшуючи вираженість загострення та покращуючи якість життя, а також може застосовуватися при хронічних захворюваннях дихальних шляхів, включаючи хронічне обструктивне захворювання легень (Randell S.H. et al., 2006).

Варто відзначити, що муколітичні розчини для інгаляцій з амброксолом або N-ацетилцистеїном, для яких у нашій країні передбачено безрецептурний відпуск з аптеки, можна використовувати у всіх сучасних інгаляційних приладах (за винятком парових інгаляторів). Перед застосуванням їх рекомендується розводити у пропорції 1:1 з фізіологічним розчином*.

Так, застосування N-ацетилцистеїну, у тому числі у складі інгаляції, є ефективним при лікуванні респіраторних захворювань завдяки багатокомпонентному впливу на дихальну систему та імунну систему (Марушко Ю.В. та ін., 2022).

При цьому варто зауважити, що додавання гіпертонічного (3%) розчину натрію хлориду до N-ацетилцистеїну при інгаляції дає змогу досягти позитивних результатів при лікуванні гострих і хронічних захворювань органів дихання в найкоротші терміни, спричиняючи в комбінації муколітичну, антиплівкову, противірусну, антиоксидантну, протизапальну та імуномодулюючу дію (Марушко Ю.В. та ін., 2022).

А проведення інгаляції з амброксолом двічі на добу було значно ефективнішим, ніж плацебо, щодо зниження оцінки властивостей мокротиння у пацієнтів зі слизисто-гнійним мокротинням при загостренні хронічних респіраторних захворювань. При цьому профіль безпеки інгаляційного амброксолу був порівнянний з плацебо (Zheng Z. et al., 2023).

Роль фармацевта в небулайзерній терапії

Попри те що лікування хронічних респіраторних захворювань є прерогативою лікаря, фармацевти можуть відігравати важливу роль у фаховому супроводі пацієнтів, у тому числі з хронічними респіраторними захворюваннями. У межах фармацевтичної опіки фармацевти можуть розповісти хворому про особливості перебігу його патології, пояснити функціональність призначених лікарських засобів і особливості їх застосування, у тому числі проконсультувати щодо особливостей використання небулайзерів (як правильно використовувати, які препарати підходять для інгаляцій такого роду, як доглядати за пристроєм після використання тощо), та сприяти дотриманню призначеної терапії.

Дослідження показало, що надання такого комплексу фармацевтичних послуг в аптеці при бронхіальній астмі сприяє значному покращенню прихильності хворого до призначеного лікування, допомагає уникнути багатьох помилок при використанні інгаляторів, та, як наслідок, покращує здоров’я та якість життя пацієнта (Jarab A.S. et al., 2024).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!