НІКСАР^®: коли йдеться про поєднання ефективності та безпеки

Алергічні захворювання уражують понад 600 млн осіб у всьому світі, що становить значний виклик для громадського здоров’я, призводячи до суттєвого зниження якості життя хворих та значних соціально-економічних втрат (Kuna P. et al., 2016). Тому ефективна та, що важливо, безпечна фармакотерапія алергічних станів є одним із пріо­ритетних завдань сучасної фармакології. Наразі для контролю за алергічними розладами рекомендується застосовувати антигістамінні препарати (АГП) 2-го покоління, що порівняно з 1-м поколінням мають низку переваг, зокрема у контексті безпеки (Kuna P. et al., 2016). Обґрунтованим варіантом вибору є препарат НІКСАР^® від європейського виробника ліків — компанії «БЕРЛІН-ХЕМІ»^{1, 2}, біластин у складі якого, як зафіксовано у дослідженнях, відповідає заявленим вимогам щодо ефективності та профілю безпеки.

Проблематика терапевтичного менеджменту алергічних розладів

Гістамін відіграє ключову роль у фізіології людини, впливаючи на імунорегуляцію гострої та хронічної запальної реакції через 4 типи рецепторів (H₁, H₂, H₃, H₄). Зокрема, у патогенезі алергічних захворювань ключову роль відіграє H₁-гістаміновий рецептор, стимуляція якого гістаміном викликає звуження гладких м’язів (обструкція дихальних шляхів), підвищення проникності ендотелію (набряк) та стимуляцію сенсорних нервів та кашльових рецепторів (свербіж, чхання, ринорея) — типових проявів алергічних розладів. Контролювати симптоми поширених алергічних захворювань, зокрема алергічного риніту та кропив’янки, шляхом блокування дії гістаміну на його рецептори можуть АГП. Однак їх вибір потребує індивідуального підходу з урахуванням ефективності та профілю безпеки, що особливо важливо для вразливих категорій населення, наприклад, пацієнтів з коморбідною патологією або осіб літнього віку (Kuna P. et al., 2016; Wang X.Y. et al., 2016).

Безпека пацієнта на першому місці

Думати насамперед про безпеку ліків — це аксіома сучасної медицини. Адже мета лікування — допомогти, а не нашкодити. Безпечний лікарський засіб дає можливість пацієнту його приймати, потенційно уникаючи побічних ефектів, що знижують якість життя, та небезпечних взаємодій. Зрештою, ефективність без безпеки — це ризик, а не користь.

З огляду на розмаїття доступних на ринку АГП³ при виборі відповідного варіанту важливо звернути увагу на ефективність та, що не менш важливо, профіль безпеки цільового кандидата, можливість застосування його у пацієнтів різного віку, міжлікарської взаємодії (особливо у контексті поліпрагмазії) тощо. Фокус має бути спрямований на препарати з широким терапевтичним індексом, сприятливою фармакокінетикою та найменшою кількістю міжлікарських взаємодій (Kuna P. et al., 2016). Зокрема, у міжнародних рекомендаціях вказується, що основними властивостями АГП має бути потужна та селективна блокувальна активність H₁-гістамінових рецепторів, швидкий початок та довша тривалість дії, ефективність при алергічному риніті та проти всіх симптомів, включно із закладеністю носа, відсутністю взаємодії з цитохромом P450 (CYP 450), седативної активності або когнітивних чи психомоторних порушень, антихолінергічної активності, проблем із серцевою безпекою та потенціалу для тахіфілаксії (Wang X.Y. et al., 2016).

Як відомо, АГП 1-го покоління діють неселективно: окрім гістамінових рецепторів, вони блокують також мускаринові, адренергічні та дофамінергічні рецептори, спричиняючи побічні реакції з боку серцево-судинної, сечовивідної та шлунково-кишкової систем. Їхня висока ліпофільність дозволяє їм відносно легко проникати через гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ), збільшуючи вираженість найнебезпечніших побічних ефектів з боку центральної нервової системи (ЦНС), таких як сонливість, зниження концентрації уваги та пильності, психомоторної ефективності, здатності до навчання та запам’ятовування (Kuna P. et al., 2016).

Як препарат першої лінії для лікування алергічних розладів, зокрема алергічного риніту та кропив’янки, чинні міжнародні рекомендації радять застосовувати пероральні АГП 2-го покоління (Ridolo E. et al., 2015; Kuna P. et al., 2016). Завдяки селективному механізму дії, низькому проникненню в ЦНС та відсутності взаємодії з адренергічними, мускариновими та дофамінергічними рецепторами АГП 2-го покоління позбавлені більшості побічних ефектів, характерних для таких 1-го покоління, а їхній широкий терапевтичний індекс дозволяє застосовувати підвищені дозування препаратів без ризику розвитку токсичності (Kuna P. et al., 2016).

Про особливості біластину з огляду на безпеку застосування

Одним із представників АГП 2-го покоління є біластин — похідне піперидину, що структурно не є похідним від жодного іншого доступного на цей момент АГП, який є втіленням еволюції досліджень АГП як щодо ефективності, так і відносно безпеки та переносимості (Ridolo E. et al., 2015). Препарат швидко всмоктується після перорального застосування, час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові становить близько 1,3 год після прийому. Середнє значення біодоступності біластину після перорального застосування становить 61%^1,2. Його профіль безпеки схожий на плацебо, а побічні ефекти на ЦНС є незначними. Баланс ефективності та безпеки біластину особливо корисний, коли для контролю симптомів потрібні дози, вищі за стандартні, що часто трапляється у пацієнтів з кропив’янкою, яким можна призначати АГП в дозах, які перевищують стандартну до 4 разів (Ridolo E. et al., 2015).

• Система цитохрому P450 (CYP) відіграє центральну роль у метаболізмі багатьох лікарських засобів. Взаємодія з CYP ензимами може призводити до зміни метаболізму інших препаратів, що приймаються одночасно, потенційно викликаючи токсичні ефекти або зниження їхньої ефективності. Алергічні стани дуже часто співіснують з іншими гострими або хронічними захворюваннями, за наявності яких можна застосовувати багато інших лікарських засобів з різних фармакологічних груп. Щоб запобігти міжлікарським взаємодіям та їхнім клінічним наслідкам, а також необхідності модифікації терапії, слід вибирати препарати, які не метаболізуються через P450. Біластин не є субстратом, інгібітором або індуктором основних ізоферментів CYP (CYP 1A2, CYP 2C9, CYP 2C19, CYP 2D6, CYP 2E1, CYP 3A4), а значить, не впливає на метаболізм інших препаратів і сам не є схильним до впливу ліків, що модулюють активність CYP ензимів. Ця властивість є критично важливою для пацієнтів, які отримують багатокомпонентну терапію (поліпрагмазія), що є поширеним явищем серед осіб із хронічними захворюваннями. Зниження ризику міжлікарських взаємодій значно підвищує загальну безпеку лікування та знижує ймовірність небажаних побічних ефектів (Ridolo E. et al., 2015; Kuna P. et al., 2016). Оскільки біластин не зазнає значного печінкового метаболізму, його фармакокінетика не змінюється у пацієнтів з порушеннями функції печінки, що усуває потребу в складних схемах корекції дозування, — це є особливо важливим для пацієнтів з коморбідними станами. Зокрема, пацієнти літнього віку часто мають знижену функцію органів (печінки та нирок) та приймають декілька препаратів, що підвищує ризик несприятливих міжлікарських взаємодій. Мінімальний метаболізм та відсутність потреби в корекції дози роблять біластин безпечним та зручним варіантом для цієї демографічної групи.
• Одним із важливих аспектів безпеки лікарського засобу є його вплив на серцево-судинну систему, зокрема на інтервал QTc на електрокардіограмі (ЕКГ), подовження якого може бути небезпечним. Біластин не впливає на QTc-інтервал у здорових осіб, навіть при прийомі доз, що перевищують рекомендовані, чи в комбінації з іншими ліками (Kuna P. et al., 2016).
• Седативні АГП створюють серйозну загрозу, особливо для безпеки на дорозі: кожна 5-та аварія пов’язана з погіршенням психомоторних функцій. Натомість біластин не викликає таких порушень, адже є субстратом для P-глікопротеїну, що обмежує його проходження через ГЕБ та зводить до мінімуму його седативний ефект, — це є суттєвою перевагою порівняно з іншими АГП (Kuna P. et al., 2016). Дослідження свідчать, що біластин не викликав жодних порушень керування транспортними засобами після одноразової та повторних доз до 40 мг (Ridolo E. et al., 2015). Окрім того, біластин не впливає на концентрацію уваги та когнітивні навички, адже має один з найнижчих рівнів зайнятості H₁-гістамінових рецепторів головного мозку серед АГП, а значить, має мінімальну здатність спричиняти побічні ефекти з боку ЦНС. А в терапевтичних дозах не збільшує вираженість пригнічення ЦНС, викликане бензодіазепінами або порушеннями через вплив алкоголю (Kuna P. et al., 2016; Wang X.Y. et al., 2016). Відсутність седації та порушень когнітивних функцій має особливе значення для працюючого населення, студентів та дітей шкільного віку, де зниження уваги та здатності до навчання можуть негативно впливати на продуктивність та успішність. Застосування біластину може дати їм можливість продовжувати свою повсякденну діяльність без обмежень.
• У рекомендаціях з контролю хронічної кропив’янки зазначено, що в разі неефективності стандартної дози сучасного АГП дозу слід підвищити, іноді до 4 разів. При цьому ніколи не слід поєднувати ≥2 АГП при лікуванні кропив’янки: вищу ефективність комбінованого антигістамінного лікування не підтверджено, а ризик побічних реакцій значно зростає. За оцінками, застосування біластину у високих дозах при кропив’янці зумовлювало його ефективність та сприятливий профіль безпеки (Kuna P. et al., 2016).
• Важливо, що біластин у дозі 10 мг, що застосовується у дітей віком 2–12 років^1,2, забезпечує таку ж (еквівалентну) експозицію, як і доза 20 мг у дорослих, та також має сприятливий профіль безпеки при прийомі протягом 12 тиж (Kuna P. et al., 2016).

Отже, застосування біластину, що входить до складу препарату НІКСАР^®, забезпечує не лише контроль алергічних симптомів, а й мінімізує ризики побічних ефектів та міжлікарських взаємодій, що є фундаментальним для досягнення оптимальних клінічних результатів та підвищення якості життя пацієнтів з алергічними захворюваннями. Завдяки сприятливому профілю безпеки біластин є обґрунтованим вибором у широкого кола осіб з алергічним ринітом та кропив’янкою, включно з хворими, які мають порушення функції печінки та нирок, особами літнього віку, а також тими, хто отримує багатокомпонентну фармако­терапію (Kuna P. et al., 2016).

НІКСАР^® (біластин): боротьба з алергічними розладами майже без побічних ефектів та міжлікарських взаємодій.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!